Функції і ролі соціального працівника в роботі з родиною в США

Размещено на http://allbest.ru

ДВНЗ «Ужгородський національний університет»

Функції і ролі соціального працівника в роботі з родиною в США

Булеза Богдана Ярославівна

Впродовж багатьох років в Україні залишається актуальною проблема профілактики девіантної поведінки серед неповнолітніх, про що свідчать результати досліджень вітчизняних учених (І. Ковчина, Н. Максимова, В. Синьов, В. Оржеховська, І. Парфанович, Т. Федорченко, М. Фіцула та ін.).

Ця проблема актуальна не тільки для України, але й для багатьох інших країн. Прагнення України долучитися до європейського і світового освітнього простору передбачає ретельне вивчення зарубіжного досвіду з метою впровадження найбільш прогресивних ідей в Україні.

Аналіз зарубіжної наукової літератури дає підстави стверджувати, що значні здобутки в плані організації профілактичної роботи на сьогоднішній день є в США, зокрема, у вивченні особливостей превентивної соціально-педагогічної роботи з родиною [1-7].

Соціально-педагогічна робота з родиною є важливою складовою частиною всієї соціальної роботи і водночас - важливою складовою профілактики девіантних проявів. Це професійна діяльність з надання допомоги людям, у яких є проблеми, пов'язані з членами їх родин, в тому числі дітьми, схильними до девіантної поведінки.

У числі пріоритетних напрямків роботи соціальних служб, що працюють заради родини, є більш широкі, глобального характеру, так і вузькі, націлені на конкретні завдання. Це, зокрема:

- утвердження сімейних цінностей, захист інтересів усіх членів родини й усіх типів сімей;

- забезпечення оптимальних умов життєдіяльності родини;

- здійснення спеціальних заходів для соціально-економічної підтримки бідних родин (з утриманцями, інвалідами, старими, багатодітних, неповних сімей, молодих батьків);

- підтримка родин, членам яких важко поєднувати сімейні і професійні обов'язки;

- розробка ефективної податкової політики в інтересах родини, надання сприяння родині в організації домашнього господарства;

- створення системи соціальної допомоги родинам (юридичної, економічної, психологічної, інформаційної та ін.;

- організація підготовки відповідних фахівців;

- реалізація програм планування родини;

- здійснення соціального й медичного захисту материнства й дитинства до народження дитини і післяпологовий періоди;

- сприяння повноцінному психічному й фізичному розвитку дітей, їх підготовка до створення в майбутньому власних сімей;

- попередження насильства в родині;

- надання допомоги родинам наркоманів, алкоголіків, злочинців, агресивних людей;

- забезпечення позитивного інформаційного простору родини.

На думку американського вченого М. Пейна, у повсякденній практиці соціальної роботи в США слід розрізняти два напрямки. Перший з них пов'язаний з відносно рутинним наданням соціальних послуг, що відповідають законодавчим, політичним і організаційним вимогам у межах офіційно затверджених програм соціальної допомоги.

Тут люди звертаються за порадою або за конкретною послугою. І в цьому випадку найчастіше потрібна тільки певна послідовність дій. Інший напрямок соціальної роботи пов'язаний з вирішенням психолого-педагогічних і терапевтичних завдань.

У межах різних спеціалізованих агентств, соціальні працівники можуть надавати різного роду психологічну і педагогічну допомогу тим родинам, чиї труднощі не можуть бути вирішені в процесі забезпечення традиційними щоденними послугами.

Психолого-педагогічні завдання актуалізуються в тих випадках, коли соціальний працівник звертається до проблем:

1) у внутрішньо-сімейних, дитячо-батьківських і подружніх відносинах;

2) поведінки дитини в школі і вдома;

3) девіантної поведінки неповнолітніх;

4) поведінки осіб з різними емоційними розладами;

5) планування майбутнього й вибору життєвого шляху неповнолітніми;

6) виникнення труднощів у соціальному середовищі членів родини, коли потрібні активні дії соціального працівника від його імені [8].

Отже, коли мова йде про соціально-педагогічну роботу з родиною, слід мати на увазі діяльність, спрямовану в першу чергу на розв'язок психолого-педагогічних завдань.

Вивчення змісту соціально-педагогічної роботи з родиною в США дає можливість визначити деякі функції (діагностичну, прогностичну, правозахисну, організаційну, профілактичну, соціально-медичну, соціально-педагогічну, психологічну, соціально-побутову, комунікативну), які соціальний працівник реалізує в процесі втручання.

Термін «втручання» (intervention) зазвичай вживається в науковій соціально-педагогічній літературі для опису тих видів діяльності, які ініціюються на прохання клієнта або його оточення й у співробітництві з ним або іншими особами, що несуть відповідальність за ті або інші умови соціального функціонування клієнта, у відповідь на певну проблемну ситуацію.

Втручання - це активна, цілеспрямована, спланована участь клієнта й соціального працівника на всіх етапах процесу роботи.

Функція може бути охарактеризована як певний обов'язок, завдання або діяльність, зв'язана зі специфічною, професійною роллю.

Розглянемо основні функції соціального працівника в роботі з родиною в США. соціальний сімейний девіантний поведінка

Діагностична функція реалізується при вивченні особливостей родини, становища кожної конкретної особистості в родині, ступеня й спрямованості впливу на них мікросередовища, а також при постановці «соціального діагнозу».

Соціальний діагноз - це «прагнення досягти як можна більш точного розуміння соціальної ситуації й особистості клієнта в контексті його соціальних потреб і потреб у відношенні до інших людей, від яких клієнт залежить і які залежать від нього, а також у відношенні до всіх соціальних інститутів» [9, с. 63].

Початковий етап втручання передбачає оцінку й аналіз сімейного функціонування.

При цьому американські фахівці досліджують такі компоненти сімейної системи, як зовнішні і внутрішні межі сімейної системи, структура поділу влади й відповідальності в родині, процес прийняття рішень, сімейні цілі, сімейні «міфи», стиль спілкування в родині, сила родини, життєвий цикл родини, а також сімейну ситуацію. Оцінка родини повинна проводитися з урахуванням національної приналежності, сексуальної орієнтації й типу родини.

При роботі з родиною важливим є також визначення насущних потреб родини в таких сферах як медичне обслуговування, фінансова допомога, допомога в пошуку роботи для основного годувальника, забезпечення денного догляду за дітьми й т.п.

При цьому фахівець повинен враховувати той факт, що діапазон цих потреб може розповсюджуватися від основних потреб, пов'язаних з виживанням, до турботи про самовираження членів родини й групуватися навколо різних рівнів функціонування родини, які визначаються гострою потребою даного періоду часу.

До основного рівня функціонування родини відносяться такі елементарні потреби для виживання як наявність їжі, притулку, захищеності, безпеки, працевлаштування та ін. Більш високий рівень пов'язаний з потребами в багатстві, гідному рівні життя, духовному плані тощо.

Основні принципи діагностики в процесі соціальної роботи з родиною можна сформулювати наступним чином:

1) Діагностика повинна бути спрямована на диференційоване, індивідуалізоване й точне визначення й оцінку проблеми, ситуації клієнта, у комплексі всіх чинників.

2) Вивчення минулого повинно завжди співвідноситися з вивченням сьогодення.

3) Соціальне вивчення проводиться таким чином, щоб стати основою цілеспрямованого й спланованого соціального втручання [10].

Діагностика в соціальній роботі - це одночасно процес і результат роботи соціального працівника з клієнтом. Важливою умовою є залучення клієнта в сам процес діагностики. Це означає необхідність тримати клієнта в курсі всіх дій, усього циклу збору інформації, результатів діагностичних процедур.

З вищесказаного випливає, що від професіоналізму соціального працівника при реалізації діагностичної функції на початковому етапі втручання багато в чому залежить успіх усього процесу надання допомоги родині.

Прогностична функція соціального працівника полягає в прогнозуванні розвитку подій, процесів, що відбуваються в родині, суспільстві й формуванню певних моделей соціальної поведінки.

Аналіз ситуації в конкретній родині, віднесення її до певної категорії родин, врахування можливостей і потреб соціального середовища дає можливість визначити образ, модель родини, створити прогноз її розвитку для певного періоду часу. У період дестабілізації родини й суспільства завдання соціального працівника - визначити чинники, що сприяють розвитку родини при будь-якій суспільно-історичній ситуації. Отже, для розв'язку поставленого завдання фахівцям необхідно вивчити закономірності розвитку природи й суспільства, опанувати системою знань про взаємозв'язки фізичного, психічного й соціального здоров'я людини, родини й суспільства в цілому, усвідомлення своєї діяльності як особливої соціокультурної практики, що забезпечує передачу культури від покоління до покоління.

Правозахисна функція соціального працівника здійснюється при використанні законів для підтримки родини, для захисту прав її членів.

Вона передбачає використання всього комплексу законів і правових норм, спрямованих на надання допомоги, підтримку й захист родини.

Організаційна функція полягає в тому, щоб сприяти організації соціальних служб на підприємствах і за місцем проживання, залучати до їхньої роботи громадськість і спрямовувати їх діяльність на надання різних видів допомоги й соціальних послуг родині.

Крім того, соціальний працівник організує дії клієнта з метою вирішення його проблем. Ці дії можуть бути спрямовані як на внутрішні, так і на зовнішні для родини чинники. Так, фахівець соціальної служби залучає професіоналів у певних галузях соціальної практики, визначаючи нормативно-правову базу розв'язку проблемної ситуації, уточнюючи права й обов'язки ланок соціальної допомоги, завдання на кожному етапі соціальної підтримки родини.

Профілактична (або соціально-терапевтична) функція включає різні механізми попередження й подолання негативних явищ, організує надання допомоги нужденним родинам. Вона дає можливість передбачити й реалізувати соціально-правову, юридичну, психологічну, соціально-медичну, педагогічну, психолого-терапевтичну, медичну, юридичну й іншу допомогу проблемним родинам, забезпечити захист прав родини, жінок, підлітків дітей, особливо тих, які мають певні порушення у розвитку, особливі навчальні потреби.

Дана функція в такий спосіб спрямована не тільки на надання різноманітної допомоги й підтримки недостатньо захищеним родинам, але й на попередження негативних наслідків поведінки окремих членів родини, зокрема неповнолітніх з девіантною поведінкою, вчинення ними протиправних дій, аморальних вчинків.

Соціально-медична функція соціального працівника реалізується в процесі організації роботи з формування здорового способу життя, профілактики захворювань, зокрема, попередження зловживання алкоголем, наркотиками, іншими психоактивними речовинами, а також в сприянні підготовки молоді до сімейного життя,

Соціально-педагогічна функція полягає у виявленні інтересів і потреб людей у різних видах діяльності (навчальній, культурній, спортивній, оздоровчій, художній творчості, організації продуктивного дозвілля) і залученні до роботи з ними різних установ, спільнот тощо.

Педагогічний вплив на родину може відбуватися в кількох напрямках: 1) навчання клієнтів, передача їм необхідного обсягу знань, умінь і навичок, здатних стати основою для подальшого самостійного вирішення родиною своїх проблем;

2) виховання, яке здійснюється в процесі ефективного впливу на особистість, у результаті якого міняються її якості, риси, властивості, погляди й позиції, а також ставлення до життя й до людей, способи поведінки в суспільстві.

Психологічна функція здійснюється при консультуванні членів родини з питань міжособистісних, внутрішньо-сімейних відносин, сприяє соціальній адаптації особистості, надає допомогу в соціальній адаптації всім, хто цього потребує.

Соціально-побутова функція сприяє в наданні необхідної допомоги й підтримки різним категоріям родин (родинам з інвалідами, молодим родинам, родинам «групи ризику» і т.д.)

Комунікативна функція має своєю метою встановити контакт із членами родини, організувати обмін інформацією, розробити єдину стратегію взаємодії, сприймання й розуміння іншої людини. Комунікація соціального працівника й клієнта - процес багаторівневий, який має кілька фаз:

- докомунікативну, коли необхідно підготуватися до бесіди, зібрати необхідні матеріали, представити хід ведення розмови;

- комунікативну, коли йде збір інформації і її аналіз;

- посткомунікативну, у процесі якої проблема клієнта через соціального працівника передається вверх по спіралі й знаходить своє вирішення у відповідних державних органах.

У процесі реалізації робочих функцій соціальний працівник може виконувати різноманітні професійні ролі.

Розглянемо основні професійні ролі соціального працівника в його діяльності з надання різноманітних послуг родині в США. Серед них:

«Визначник клієнта» (outreach worker) - соціальний працівник, який визначає людей, родини, що відчувають труднощі, перебувають у кризовій ситуації, або в стані ризику. Наступне завдання цього працівника - виявити, ті умови і чинники оточення, які створюють проблеми.

Брокер (broker) - соціальний працівник, який направляє людей в існуючі служби, що можуть бути їм корисні. Мета - надати можливість людям ефективно використовувати існуючу в країні систему соціальних служб і усвідомлювати зв'язок між ними.

Посередник (mediator) - соціальний працівник, який перебуває між двома людьми, або людиною й групою (двома групами) для того, щоб допомогти людям розв'язати проблеми.

Адвокат, захисник (advocate) - соціальний працівник, який бореться за права людей, їх родин, що відчувають потребу у цій допомозі. Це включає роботу з обслуговування, допомогу окремим людям, родинам, спільнотам, боротьбу за зміну в законах або діючій практиці з позиції цілого класу людей або сегмента суспільства.

Оцінювач (evaluator) - соціальний працівник, який збирає інформацію, оцінює проблеми людей, родин, допомагає прийняти рішення для розв'язку проблеми, знаходження виходу із складної ситуації.

Мобілізатор (mobilier) - соціальний працівник, який збирає, приводить у рух, запускає, організує дії вже існуючих або нових груп для розв'язку проблеми. Мобілізація може виконуватися й на індивідуальному рівні в процесі роботи з окремими індивідами.

Учитель (Іеатег) - соціальний працівник, який передає інформацію й знання й допомагає людям розбудовувати відповідні вміння, формувати корисні для них навички.

Коректор поведінки (behavior change) - соціальний працівник, який працює над тим, щоб внести зміни в поведінкові стереотипи, навички й сприйняття людей, їх родин, груп, усунути наявні відхилення у поведінці.

Консультант (adviser) - соціальний працівник, який працює з іншими працівниками або агентствами, щоб допомогти їм вдосконалити вміння у вирішенні проблем клієнта.

Менеджер інформації (data manager) - соціальний працівник, який збирає, класифікує, аналізує й узагальнює дані, отримані від соціального середовища, членів родини, спільноти.

Адміністратор (administrator) - соціальний працівник, який організує і забезпечує конкретну постійну допомогу, турботу (фізичну, побутову, фінансову) в установі, або на місці.

Вчені відзначають, що, виконуючи свої професійні обов'язки, соціальний працівник може використовувати одну або кілька ролей, і в процесі виконання ролі він реалізує кілька функцій.

Соціальні працівники при виконанні своїх професійних функцій зайняті різними видами діяльності. Зазвичай Їх робота характеризується трьома підходами при вирішенні проблеми:

- виховний підхід - соціальний працівник виступає в ролі вчителя, консультанта, експерта, дає поради, навчає вмінням, встановлює зворотний зв'язок, застосовує рольові ігри як метод навчання;

- фасилітативний підхід - соціальний працівник виконує роль помічника або посередника в подоланні апатії або дезорганізації особистості, коли їй це зробити важко самій; діяльність соціального працівника при такому підході спрямована на інтерпретацію поведінки, обговорення альтернативних напрямків діяльності й дій, пояснення ситуацій, підбадьорення й організацію мобілізації внутрішніх ресурсів індивіда;

- адвокативний підхід - застосовується тоді, коли соціальний працівник виконує рольові функції адвоката (захисника) від імені конкретного клієнта або групи клієнтів, а також помічника тих людей, які виступають у ролі адвоката від свого власного імені.

У процесі взаємодії з родиною важливим є дотримання соціальним працівником низки певних принципів. Принципи - це ті основні вимоги, які повинні пред'являтися до змісту, форм і методів соціально-педагогічної роботи з родиною.

Серед них: «принцип гуманізму», який передбачає розгляд людини як вищої мети суспільного розвитку, в процесі якого забезпечується реалізація її потенціалу в соціально-економічному і духовному житті. В основі принципу лежить ідея здатності людини й суспільства змінюватися. Родина являє собою структуру динамічну й рухливу, яка здатна розвиватися й мінятися в кращу сторону під впливом соціально-економічних умов, життєвого досвіду.

«Принцип об'єктивності», який розуміється як мінімум у двох значеннях.

У широкому значенні - це вивчення закономірностей, які закладені в об'єкті, незалежно від суб'єктивного до нього ставлення; у вузькому значенні - це сприйняття ситуації кожної родини поза власними ілюзіями й упередженнями, не абсолютизуючи власний сімейний досвід.

«Принцип системності» полягає в тому, що, оскільки родина є органічною єдністю, що становить складну систему структурних елементів і функціональних взаємодій, усі її елементи взаємозалежні між собою. Вплив на який-небудь елемент викликає ефект у системі в цілому й інших елементах.

«Принцип родиноцентризму» вимагає, щоб при соціальній підтримці інтереси родини завжди перебували на першому місці, маючи пріоритет перед правами суспільства, держави або якої-небудь групи.

«Принцип толерантності» полягає в професійній стриманості, витримці, терплячості й відсутності осуду расових, національних, релігійних, особистісних і поведінкових особливостей особистості, що відрізняються від звичайного стереотипу, від загальних норм.

«Принцип позитивного образу родини», в основі якого лежить розуміння інституту сім'ї як надзвичайно важливого природного середовища, необхідного для формування особистості [8].

Грамотне використання цих принципів в соціальній роботі сприяє формуванню потреби в прийнятті допомоги й активізації ролі родини у вирішенні власних проблем.

Отже, в США проводиться значна соціально-педагогічна робота з родиною, яка є складовою профілактики девіантної поведінки. Вона забезпечується соціальними працівниками в тісній взаємодії з педагогами і психологами.

Джерела

1. Zimmerman S. L. Understanding Family Policy :Theoretical Approches. Newbury, Ca.:Saga Publications, 1998.142 р.

2. Woodroofe K. From Charity to Social Work in England and the United States. Toronto: University of Toronto Press, 2002.306 p.

3. Ackerman, N. W. The Psychodynamics of Family Life. N.Y.: Basic Books, 2006. 204 p.

4. 4.Bowen, M. Family Therapy in Clinical Practice. N.Y.: Aronson,4-th Ed., 2008. 198 p.

5. Carter, B., Mcgoldrick, The changing life cycle. A framework for family therapy (4^nd ed ). New York: Gardner Press., 2008. 346 p

6. Kantor D., Lehr, W .Inside the family: Toward a theory of family process. San Francisco: Jossey - Bass., 1995 148 p.

7. Komarovsky M. The unemployed Man and his Family. New York: Octagon Books, 2001. 118 р.

8. Payne Malcon. Modern social Work theory: a critical introduction. N.Y.: Macmillan Publishing,1996. 238 p.

9. Richmond M. E. Social Diagnosis. N.Y.:Russell Sage Foundation,1987. 164 р.

10. Siporin M. Introduction to Social Work Practice. N.Y.: Macmillan Publishing, 1995.468 p.

Размещено на Allbest.ru