Соціальна активність як показник успішної соціалізації особистості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціальна активність як показник успішної соціалізації особистості

Назар Усач студент II курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти факультету педагогіки, психології та мистецтв

Науковий керівник - кандидат педагогічних наук, старший викладач Руденко Ю. Ю.

Анотація

У статті обґрунтовано поняття «соціальна активність» та розглянуті проблеми її формування у сучасного студентства. З урахуванням усіх факторів цього процесу, адаптованості вищого навчального закладу до нового покоління дієвої молоді було виділено якості соціально активної особистості - майбутнього спеціаліста, свідомого громадянина своєї держави.

Ключові слова: особистість, соціальна активність, студенти, соціалізація.

Постановка проблеми

Формування соціальної активності є важливим аспектом, що сприяє успішній соціалізації особистості до нових умов, зокрема здатності вміло подолати виклики. Ця проблема набуває особливого значення в студентському віці, оскільки молоді люди цього віку мають великий потенціал і тенденцію до активної соціальної поведінки внаслідок психофізіологічних особливостей. Отже, важливо захистити майбутніх фахівців від негативних проявів деструктивної активності, що можуть виявлятися у формі асоціальної або девіантної поведінки, та спрямувати їх природну активність в соціально корисне русло.

Аналіз досліджень і публікацій

Загалом особливості феномену соціальної активності, її структуру та закономірності розвитку вивчали О. В. Безпалько, С. Л. Грабовська, В. В. Радул, В. О. Татенко, М. М. Стадник, О. О. Якуба та інших. Значну цінність у дослідженні проблеми мають праці з проблем соціального становлення особистості (І. А. Зязюн, Л. Г. Коваль, О. Л. Кононко, Г. С. Костюк, М. П. Лукашук, Л. В. Максименко, В. В. Москаленко, В. М. Оржеховська, Г. П. Пустовіт, В. В. Радул, К. І. Чорна); та взаємодії навчального закладу та родини, основи створення цілісного виховного простору та соціалізації особистості (І. Д. Бех, Є. П. Голобородько, Л. Л. Кацинська, О. В. Киричук, О. В. Кузьменко, О. В. Петрунько, О. В. Сухомлинська, І. Ю. Філіппова, П. М. Щербань та інші).

Мета статті - проаналізувати вплив соціальної активності на успішну соціалізацію студентської молоді .

Виклад основного матеріалу дослідження

Студентський період відзначається особливим значенням у житті людини, який супроводжується повним переглядом своєї життєвої позиції і поглядів, а також формуванням системи духовних цінностей. Саме під час студентства розвиваються такі ключові якості особистості, як спрямованість, внутрішні установки, здатність до правильної орієнтації (у житті, у взаємодії тощо). Одним із активних чинників, які сприяють формуванню цих навичок, є спілкування. Вимоги суспільства, які висуваються до особистості, стають керівними принципами формування життєвої позиції і критеріями вибору, при цьому система соціальних норм надає особистості постійну опору та внутрішню підтримку [1].

Соціальний розвиток людини та соціально-економічний прогрес суспільства є взаємопов'язаними та взаємозалежними процесами, в яких індивіди формують свою ідентичність. Ці основні принципи про людину як активного агента, що взаємодіє з працею, соціальним оточенням та самовдосконаленням, становлять значущу методологічну основу для аналізу проблеми соціальної активності серед студентів.

Вступ людини в соціальну спільноту, набуття соціальних характеристик, формування соціальної поведінки та внутрішнє усвідомлення суспільних стандартів є складним та індивідуальним процесом, що відбувається для кожної особи. Цей процес призводить до формування соціальної позиції, відношення до суспільства та здійснення соціальної діяльності. М. Рожков визначив три ключові аспекти соціалізації особистості: соціальну адаптивність, соціальну автономію та соціальну активність. Серед них особливу роль відіграє соціальна активність, яка вважається одним з важливих показників успішної соціалізації [2].

Соціалізація - це процес, в якому особа ознайомлюється з соціальною організацією суспільства, соціальними зв'язками та вчиться виконувати соціальні ролі. Поняття «соціалізація» вперше було введено в 40-50-х роках ХХ століття Дж. Доллардом і П. Міллером. За їхнім розумінням, соціалізація відбувається шляхом безальтернативного та примусового включення індивіда у наявну в суспільстві систему соціальних уявлень і цінностей, без особистого вибору. Бути соціалізованим означає передусім підкорятися соціалізаційним впливам і примусово засвоювати цінності, які є важливими для суспільства [3]. соціальний активність спеціаліст

Соціалізація - це і процес, і результат засвоєння та активного відтворення особою соціального досвіду, що включає знання, цінності та соціальну компетентність [4]. Це дозволяє особі інтегруватися в суспільство та успішно адаптуватися в ньому. Під час соціалізації формується особистість, що визначається тим, яке положення займає особа у системі соціальних відносин, таких як дружба, романтичні стосунки, родинні зв'язки, навчальне оточення тощо.

Особистість студента представляє собою складну систему соціально значущих аспектів з проявом його здібностей у соціальному оточенні. Процес соціалізації відбувається за допомогою різноманітних засобів, які специфічні для даного суспільства і вікової групи.

Від народження до смерті людина проходить кілька вікових етапів і на кожному з них піддається процесу «попередньої соціалізації». Сучасна соціальна мобільність має особливу властивість - особистість може переходити з однієї стартової позиції до безлічі інших. Неможливо заздалегідь підготувати молоду людину до взаємодії у конкретних групах. Часто вона спочатку вступає у взаємодію з групою, а потім починає адаптуватися до неї (тобто соціалізується) [5].

Умови включення молоді у суспільство змінюються через перерозподіл впливу інститутів соціалізації. Традиційні інститути, які передають цінності та норми попередніх поколінь, стають менш ефективними в умовах постійних змін. Суспільна система, яка залишається недостатньо гнучкою, не може забезпечити адаптацію особистості в суспільстві. Тому необхідні нові інститути соціалізації, які були б більш гнучкими й швидко реагували на зміни.

Метою процесу соціалізації є введення особистості в суспільство, тому сам процес є одночасно стихійним і спрямованим. Людина, а особливо молода, не може стати повноцінною особистістю без проходження процесу соціалізації, оскільки вона не набуде необхідних соціальних якостей. З цього визначення можна зробити висновок, що складовими параметрами соціалізації є:

засвоєння системи духовних, психічних і фізичних ідеалів;

формування духовних, психічних і фізичних цінностей;

розвиток духовних, психічних і фізичних потреб;

встановлення відносин індивіда з соціальним та фізичним середовищем;

формування принципів, мотивів, стратегій, планів та моделей поведінки;

набуття навичок у поведінці.

Соціалізація включає в себе дві основні форми взаємодії між особистістю та її оточенням:

пасивна форма передбачає споживання накопиченого соціального досвіду для вступу особистості в життя та систему вже сформованих соціальних зв'язків; ця форма діяльності є репродуктивною за своєю природою;

активна форма проявляється у створенні або руйнуванні існуючих соціальних зв'язків через активну, творчу та креативну діяльність.

Дотримання традицій та норм, що визначені старшим поколінням, у нових умовах, сприяє збереженню стабільності в суспільстві. Однак ці традиції з часом можуть застарівати і навіть призвести до дестабілізації. Так само, інновації можуть мати як позитивний, так і негативний вплив на суспільство. Тому важливо розрізняти, які цінності варто зберігати, а які варто переглянути. Навіть при радикальних змінах у суспільних умовах більшість цінностей потрібно зберегти для передачі культурного спадку молодому поколінню. Необхідно зберігати традиції, але водночас давати можливість для новацій. Таким чином, молоді люди становлять особливу та вразливу групу з одного боку, але з іншого - це майбутнє країни, від якого залежить подальший розвиток. Тому їм потрібно приділяти особливу увагу та підтримку [6].

Для студентів процес соціалізації є найбільш інтенсивним і є основою для духовного розвитку особистості, що підкреслює важливість виховання та покладає більшу відповідальність на суспільство. Суспільство визначає систему координат навчально-виховного процесу, який включає в себе:

формування світогляду на основі загальнолюдських та духовних цінностей;

розвиток творчого мислення;

підтримка високої соціальної активності, цілеспрямованості, бажання навчатися та взаємодіяти в колективі, тяга до нового та здатність знаходити оптимальні рішення у нестандартних ситуаціях;

потреба у постійній самоосвіті та розвитку майбутніх професійних навичок;

здатність самостійно приймати рішення та повага до встановлених правил і моральних цінностей [6].

Отже, соціалізація молодої людини відбувається через тривалу участь у трьох ключових сферах:

діяльності, де вони осягають нові види активності шляхом усвідомлення нових форм рольової поведінки у соціальних ролях та відтворення нових ролей;

спілкуванні, де розширюються соціальні взаємозв'язки особистості з іншими, що сприяє формуванню особистості як суб'єкта діяльності;

самовизначенні та самореалізації, через яке молода людина сприймає себе та інших через спілкування, що сприяє формуванню образу «Я», структури самосвідомості та процесу самовизначення, розвитку соціальної ідентичності та успішної самореалізації [7].

Одна з визначних особливостей сучасності полягає у зростанні активності молоді у всіх сферах громадського життя. Проте розширення прав і свобод нерозривно пов'язане зі збільшенням відповідальності кожної особи перед суспільством і виконанням громадянських обов'язків. Молоді люди мають право висловлювати свою думку у процесі ухвалення рішень, що стосуються їхніх інтересів, незалежно від сфери - це може бути соціальна сфера, освіта, спорт, культура, зайнятість, житло, транспорт, охорона здоров'я, гендерна рівність, повага до особистості, міжкультурна взаємодія, захист прав молоді тощо. Удосконалення усіх сфер життя громадян, у формуванні соціально-активної поведінки, зокрема молоді, відчутно зростає за участі різноманітних державних та суспільних інститутів, що виявляють творчий підхід у своїй діяльності.

Молоді люди повинні бачити, що суспільство потребує активних особистостей, які відповідають сучасним вимогам. Позитивна мотивація виникає, коли молодь бачить численні приклади такого типу поведінки. Це стимулює їхню потребу у здобутті знань та навичок, що забезпечують високий соціальний та професійний статус.

Суспільство часто приписує молодим неповагу до старшого покоління, схильність до вживання алкоголю та наркотиків, радикальні погляди, зухвалість, агресивність і навіть екстремізм, що свідчить про їхній низький соціальний статус і дискримінацію за віком. Проте, важкість полягає в тому, що старшому поколінню важко виконувати функції виховання, оскільки їхні цінності, моральні установки і досвід не завжди відповідають новій реальності.

Крім того, наша думка полягає в тому, що традиційне протиставлення інтересів особистості та інтересів суспільства має бути вирішене не через віддання переваги чинності особистості або суспільства, а через поєднання їхніх інтересів. Це означає поєднання особистого і суспільного, колективного і індивідуального, з дотриманням міри, яка є важливою умовою для нормального розвитку суспільства.

Ще одним важливим елементом підвищення соціальної активності є залучення молодих людей до цілеспрямованої соціально-корисної діяльності, де вони можуть побачити позитивні результати своїх зусиль [8].

Обрана Україною стратегія євроінтеграції сприяє активізації громадян, оскільки стимулює їх участь у політичних процесах, громадських ініціативах та обговореннях щодо реформ. Основні цінності, які покладено в основу Європейського Союзу - це повага до людської гідності, свободи, демократії, рівності, верховенства права та повага до прав людини. Саме від молоді залежить активізація та вирішення важливих суспільних питань і відстоювання своїх прав і інтересів у контексті європейських стандартів і цінностей. Молодь може проявляти активність шляхом участі в громадських організаціях, волонтерстві, створенні ініціативних проєктів, а також у політичній діяльності та обговоренні суспільних питань. Це сприяє формуванню громадянської свідомості та допомагає молоді впливати на події в суспільстві, сприяти позитивним змінам та вирішувати актуальні проблеми.

Оскільки молодь є майбутнім суспільства і вплив її дій та переконань на формування спільних цінностей та ідентичності може бути суттєвим, важливо розглянути способи, за допомогою яких молодь може сприяти консолідації суспільства. До таких способів належать:

Громадська активність: молодь може активно долучатися до роботи громадських організацій, волонтерських ініціатив та проектів, спрямованих на розвиток суспільства та вирішення соціальних проблем. Важливо, щоб молодь брала участь у прийнятті рішень щодо майбутнього розвитку України.

Соціальний активізм: молодь може виступати за права та інтереси різних груп, а також активно піднімати суспільні питання для обговорення, сприяючи формуванню громадської думки. Важливо, щоб молодь висловлювала свої інтереси та прагнення як представник майбутнього суспільства.

Розвиток інновацій: молоді люди можуть створювати нові ідеї та технології, які сприяють розвитку суспільства, економіки та культури.

Взаєморозуміння та діалог: молодь може бути каталізатором взаєморозуміння між різними групами та поколіннями, сприяючи діалогу та вирішенню конфліктів [9].

Висновки та перспективи подальших пошуків у напрямі дослідження

Отже, розумна та активна молодь може сприяти утворенню єдиної та стабільної суспільної спільноти, яка спрямована на досягнення спільних цілей та прогресу. Важливо, щоб держава надавала підтримку та стимулювала ініціативи молоді для просування інновацій та нових ідей у відродженні нашої держави після завершення війни.

Список використаних джерел

1. Мурзіна А. В., Солодюк Н. В. Соціальна активність особистості студентської молоді - пріоритетний напрямок розвитку українського державотворення. Духовність особистості: методологія, теорія і практика. Вип. 4 (51). 2012. С. 82-87.

2. Максимовська Н. О. Розвиток соціальної активності студентської молоді в процесі анімаційної діяльності. Соціальна педагогіка: теорія та практика. 2012. № 4. С. 31-38.

3. Петрунько О. В. Соціалізаційний потенціал медіасередовища. Соціальна психологія. Спеціальний випуск. 2007. С. 71-83.

4. Варій М. Й. Психологія особистості. 2008. К.: ЦУЛ. 592 с.

5. Єзерська Н. В. Соціально-психологічні особливості процесу адаптації підлітків. Освіта та розвиток обдарованої особистості. 2016. № 3. С. 35-39.

6. Гаркавенко Н., Доскач С. Вплив карантинних обмежень на соціалізацію сучасних підлітків. Молодий вчений. 2021. № 4 (92), 162-170.

7. Філіппова І. Ю. Рольова соціалізація підлітка як засвоєння соціального досвіду. Актуальні проблеми сучасної психології: збірник наукових статей; [гол. ред. Ж.П.Вірна]. Луцьк: Східноєвроп.нац.ун-т ім. Лесі Українки. 2014. С.204-215.

8. Янкін В. Соціальна активність як показник успішної соціалізації особистості. Психологія. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. 2014. № 2 (2). С. 108-110.

9. Васильєва М. П. Соціальна активність молоді як умова консолідації суспільства. Сучасні реалії та перспективи соціального виховання особистості в різних соціальних інституціях: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, 27 жовтня 2023 р.: збірник наукових праць. Х.: ХНПУ імені Г.С. Сковороди, 2023. С. 43-45.

Размещено на Allbest.ru