Процес саморозвитку як важливий чинник формування соціальної компетентності у майбутніх бакалаврів права

Анотація

В даній статті розглянуто саморозвиток яв важливий чинник для формування соціальної компетентності яка є необхідною складовою професійного становлення майбутнього фахівця в царині юриспруденції. В результаті самовдосконалення зазвичай сприймається лише особиста вигода (егоцентричні ефекти), але враховуючи підхід до феномену «інтеріоризації», автор припускає, що джерелом і кінцевим споживачем усіх ефектів самовдосконалення особистості є суспільство. Іншими словами, всі важливі особистісні психологічні явища не тільки зумовлені комунікативними процесами в даному суспільстві, але й спрямовані на їх посилення. Інтеграція особистості в суспільство опосередковується двома підставами: 1) зміцненням міжособистісних зв'язків, що є гарантом безпеки суспільства; 2) розвитком самої особистості. Багатий особистий внутрішній світ стає не тільки інструментом самопізнання але й стає ефективним інструментом взаємодії з суспільством. Можна передбачити, що на глибинному рівні фундаментальні психологічні закономірності єдині для всіх представників суспільства, а особиста рефлексія дозволяє виявити всі приховані закономірності його розвитку.

Ключові слова: соціальна компетентність, комунікативна компетентність, саморозвиток, самоосвіта, інтеріоризація, самоактуалізація.

Abstract

The process of self-development as an important factor in the formation of social competence in future law bachelors

Key words: social competence, communicative competence, self-development, self-education, internalization, self-actualization.

Постановка проблеми

Сьогодення активно нав'язує майбутнім фахівцям бажання покладатися на можливості стрімко еволюціонуючи інформаційних технічних засобів. Цілі, завдання та перспективи професійного саморозвитку пропонуються за шаблонами, виробленими сучасним соціумом. З огляду на зазначений фактор майбутній фахівець перетворюється на знаряддя виконання зовнішніх, найчастіше споживчих, бажань суспільства. Негативно посилюють цю тенденцію зростаючі вимоги до швидкості здійснення професійних операцій, які просто не дозволяють фахівцеві якісно заглиблюватись в суть того, що відбувається. Посилює проблему те, що процес соціальної комунікації переноситься у цифрове середовище, внаслідок чого деякі навички соціальних взаємодій редукуються.

Такий ресурс, як осмислена рефлексія, пошук ціннісних підстав у межах своєї професії негласно затьмарюється. Разом з тим якісний підхід до саморозвитку та мотивація служіння суспільству є основами успішного становлення соціальної компетенції. Зокрема, таку позицію обґрунтовує в своєму дослідженні О.В. Чуйко. На думку дослідниці цей складовий елемент ґрунтується на процесах самостійного оцінювання здібностей самоосвітньої діяльності; включає уміння виявляти і усвідомлювати основні компоненти цієї діяльності (потреби, мотиви, засоби, результати); аналізувати спосіб дії та порівнювати результат із завданим еталоном; усвідомлювати якість та рівень самоосвітньої діяльності; розуміти власний емоційний стан, який виникає під час професійного зростання (Чуйко, 2013).

Професійний юрист, певною мірою, повинен мати знання психолога, налаштовуючи міжособистісні взаємозв'язки та усуваючи аутистичну спрямованість поведінки особи. Корекція міжособистісних взаємин на правовому рівні може бути вирішена у руслі двох стратегій прояву соціальної компетентності:

1) посиленого вивчення незліченної множини моделей особистісного поведінки;

2) інтенсифікації саморозвитку, пошуку свого місця у суспільстві та професії (Мудрик, Кихтюк, 2020).

Справедливо можна відзначити, що необхідно поєднувати обидві стратегії, але основним завданням даного наукового доробку є аналіз процес саморозвитку як важливого чинника для формування соціальної компетентності .

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Перед початком теоретичного дослідження визначимося з авторським розумінням соціальної компетентності. Близькою позицією вважаємо визначення, яке вивела в своєму дослідженні українська науковиця Я.С. Лукацька: «соціальна компетентність - здатність встановлювати певну соціальну взаємодію з урахуванням позицій інших особистостей, що спрямована на співпрацю, роботу в команді, прояву комунікативних навичок, вміння приймати рішення, усвідомлювати власні потреби і цілі, визначати особистісні ролі в суспільстві. (Лукацька, 2021). Вивчаючи соціальну компетентність як психологічне новоутворення ми розуміємо його як систему знань, умінь та навичок особистості, що дозволяють їй на підставі механізму інтеріоризації, екстеріоризації та саморефлексії ефективно взаємодіяти з оточуючими людьми.

Визначившись з центральним поняттям наукової роботи, перейдемо до вивчення точок зору зарубіжних вчених на предмет дослідження. Попередньо уточнимо, що феномен соціальної компетенції базується на досить нетривіальних та незвичайних принципах роботи. Наприклад, в роботі угорського вченого Ґеоргія Ґерґели «Соціальна конструкція суб'єктивного Я: роль віддзеркалення афекту, помітності та остенсивної комунікації в саморозвитку» (Gergely G, 2018) вказується на те, що соціальна компетентність містить у собі такий витончений механізм, як дзеркальна рефлексія. Іншими словами, те, що надалі особистість повинна прийняти за свої думки, транслюється з боку іншим представником соціуму. Суть процесу полягає у виявленні проявів самосвідомості особистості в актах педагогічної уваги, звернених на нього. Саморозвиток у трансляції моделей поведінки, насичених моментами самосвідомості в кінцевому підсумку стає джерелом стратегій соціальної компетентності. Таким чином, мова йде не про підлаштовування під соціальні стандарти, а на їх формування.

Литовські дослідники в роботі «Структура розвитку соціокультурної (само)компетентності» стверджують про значущість засвоєння ціннісної, культурної та комунікативної складової соціальної компетентності. Прийняту до верифікації ідею поточного дослідження вони позначили терміном «атрибуція» і віднесли до одного із значних елементів становлення соціального інтелекту. При цьому відмінною рисою робіт європейських дослідників є акцентування уваги на ролі культури в становленні досліджуваного психологічного новоутворення (Anuziene I., 2015). Вітчизняні фахівці також високо оцінюють значимість пошуку ціннісних основ в рамках своєї професії для досягнення професійного успіху у суспільстві. Особливим у дослідженнях є акцентування уваги на взаємозв'язку здібності до ауторефлексії, розвитку професійних навичок та становленні соціальної компетентності (Фенчак, Фурдела, 2020; Чуйко, 2013; Мудрик, 2020; Лукацька, 2021)

Також особливістю вітчизняних досліджень є ототожнення соціальної компетентності та комунікативних умінь фахівця. За результатами аналізу досліджень і публікацій було виявлено, що:

1) зарубіжні та вітчизняні автори підтверджують гіпотезу дослідження про наявність прямого взаємозв'язку між становленням соціальної компетентності та ініціативної особистості з саморозвитку, пошуку свого призначення у професії;

2) зарубіжні фахівці більш впевнено вивчають складні складові соціальної компетентності (висновок будується на результатах роботи Ґеоргія Ґерґели (Gergely G, 2018) про такий феномен, як дзеркальна рефлексія);

3) саморозвиток за нестачі інтелектуальних здібностей може компенсуватися самодисципліною особистості, що також веде до засвоєння принципів соціальної компетентності (Пєхота, 2020)

Метою статті є дослідження процесу саморозвитку як важливого чинника у формуванні соціальної компетентності у майбутніх бакалаврів права.

Виклад основного матеріалу дослідження

Формування соціальної компетентності у майбутніх бакалаврів права, на наш погляд, - це фундамент сучасного освітнього процесу, сукупність навичок та вмінь, що є найнеобхіднішими професійними компетенціями в системі координат часу, що дозволяє ставити соціалізацію особистості в освітній траєкторії, а саме - її здатність до саморозвитку та само актуалізації, на перший план. Соціалізаційна траєкторія розглядається нами як показник, який відображає динаміку освоєння здобувачем знань, умінь, навичок та компетенцій, що дозволяє координувати систему навчання за заданою траєкторією. Сьогодні дослідники якості освіти зазначають, що при застосуванні компетентнісного підходу результат освіти виявляється в оволодінні здобувачами конкретним комплектом методів діяльності по відношенню до виконуваної ними роботи. Значимість володіння таким комплектом в тому, що здобувач отримує досвід виконуваної діяльності та набір засвоєних способів діяльності, які є соціально затребуваними.

Реалізація в освітньому процесі стратегії формування соціальної компетентності у майбутніх правників можлива за допомогою навчання особистості навичкам мислення, актуалізації перманентної готовності та здатності особистості до придбання цих навичок через саморозвиток та самоактуалізацію як складових когнітивної та комунікативної компетентностей. Когнітивна компетентність це - здатність людини сприймати, накопичувати, рефлексувати, застосовувати знання, керувати процесами свого мислення. Ця компетентність має на увазі в тому числі переосмислення та перебудову здобувачем змісту своєї свідомості, своєї діяльності, своєї поведінки для вирішення складних неоднозначних завдань.

При вирішенні актуальних завдань у будь-якій професійній ситуації задіяна робота розумового процесу. (Хлевицька, Гусєва, 2019) Комунікативна компетентність характеризується як певна сукупність знань, умінь та навичок роботи у групі, здатність забезпечити ефективне спілкування між людьми. Отже, когнітивна компетентність здобувача-правника тісно пов'язана із розвиненими комунікативними навичками. Розвиток когнітивної компетентності пов'язаний з умінням застосовувати навички самостійної роботи, планування особистої діяльності, досягнення поставлених цілей. Тобто, в основі сформованої соціальної компетентності майбутнього бакалавра права, на нашу думку, знаходяться комунікативна та когнітивна компетентності. Розвинення цих компетентностей, необхідних соціальних навичок є базовою складовою соціального мислення для успішного розуміння сутності своєї професійної діяльності та активної участі у системі суспільних правовідносин.

Спираючись на теоретичні дослідження в царині розвитку соціально-комунікативної компетентності нами було здійснено локальне дослідження формування соціальної компетентності на основі процесу саморозвитку у здобувачів права.

Для більш ґрунтовного уявлення методології дослідження позначимо, що керівною ідеєю експерименту було прийнято теорію про культурно -історичний розвиток суспільства. Щодо референтної групи роботи передбачається, що однією з провідних підстав успішної інтеграції майбутнього юриста до суспільно-правових відносини є засвоєння варіативних та інваріантних цінностей суспільства та професійного товариства. Якщо з інваріантними нормами цілком зрозуміло, то варіативні залежать від кожної конкретної особистості. Мається на увазі, що інтенсифікація пошуку особистості себе в професії створює для неї неповторний ряд духовних цінностей, що розшифровують глибинні закономірності міжособистісних відносин.

Під професійним пошуком маються на увазі такі процеси, як саморозвиток, саморефлексія та самопізнання. Отже, для дослідження представленої ідеї були використані такі інструменти: аналіз наукової літератури, експеримент та тестування. В рамках експерименту було вирішено практично перевірити точність авторського припущення щодо застосування саморозвитку та саморефлексії як ефективних інструментів у професійному становленні. Відповідно до мети в Ізмаїльському державному гуманітарному університеті серед здобувачів спеціальності 081 Право у рандомному порядку відібрано 19 здобувачів, які сформували експериментальну групу (ЕГ: 10 осіб) та контрольну групу (КГ: 9 осіб).

ЕГ з вересня по листопад 2023 року активно включалися в рефлексивні сесії з усвідомлення своєї ролі у професії, їм активно рекомендувалися різного роду заходи, які розкривають суть професії правника, вирішення завдань пов'язаних із консультативною діяльністю, участь у тренінгових програмах щодо розвитку лідерських якостей та вирішення конфліктних ситуацій. КГ освоювала освітні програми у звичайному порядку. За підсумками наприкінці листопада 2023 року було виявлено, що комунікативна соціальна компетентність особистості (КСК) була розвинена у більшої кількості студентів в ЕГ, ніж у КМ. Перевірка сформованості соціальної компетентності проводилася на підставі тесту комунікативної соціальної компетентності особистості (КСК) (Іванова, 2018). Доповнимо поточний розділ описом змістовного наповнення програми вдосконалення професійної компетенції:

1. З вересня до листопада майбутні бакалаври права, що входили в ЕГ, навчалися навичкам кооперативної, комунікативної та особистісної рефлексії.

2. Також у рамках зазначеного періоду здобувачі освоювали навики роботи з багаторівневими рефлексивними переживаннями. Розроблений комплекс вправ за задумом організатора експериментальної роботи повинен був посилити навички емпатії, рефлексії та зрештою сформувати частину функціоналу соціальної компетентності.

3. Додатково з жовтня до початку грудня 2023 року члени ЕГ брали участь у різних наукових заходах з філософських та психологічних дисциплін, де приймали участь у публічних обговореннях. Запропонований формат публічних обговорень був викликаний необхідністю сформувати повноцінне уявлення у майбутніх бакалаврів права про роль цінностей безперервного особистісного зростання.

Виклавши методичні засади програми формування соціальної компетентності необхідно перейти до аналізу результатів, проведеного експерименту. Оскільки раніше у статті була вказана загальна стратегія проведення емпіричного етапу дослідження, не повторюватимемо її деталей. Вкажемо, що для об'єктивного порівняння результатів тестування в вересні 2023 року для всіх 19 студентів було проведено вхідну діагностику рівня сформованості комунікативно-соціальної компетентності.

Також уточнимо, що до розрахунку увійшли лише високі показники факторів. В рамках методики подібний результат позначається таким словосполученням як: «переважна виразність фактора» (далі - ПВФ). Для перевірки статистичної значимості отриманих результатів для кожного з факторів був застосований U-критерій Манна-Уітні. За підсумками вхідної діагностики відмінностей у розвинутості соціально-комунікативної компетентності між двома групами не виявлено. Після проведення циклу занять з учасниками ЕГ, було проведено підсумкову діагностику сформованості соціально-комунікативної компетентності. В рамках підсумкової діагностики були виявлені статистично значущі відмінності між ЕГ та КГ. Практично значущим результатом експерименту став той факт, що у 80% студентів експериментальної групи коефіцієнт засвоєння і використання навичок зафіксовано на досить високому рівні: h > 0,77 (для довідки: при h > 0,7 процес навчання вважається завершеним). У контрольній групі рівень сформованості соціально- комунікативної компетентності залишився майже незмінним. Вказаний факт означає, що здобувачі, які активно брали участь у наукових заходах та сесіях з саморозвитку, само актуалізації, вирішенні конфліктів показали впевнене зростання навичок як соціально-комунікативної компетентності зокрема, так і соціальної компетентності у широкому загальному розумінні.

комунікативність бакалавр соціальний компетентність

Висновки

Таким чином, представлене наукове дослідження уточнило роль аксіологічної, рефлексивної та комунікативної підготовленості особистості для формування соціальної компетентності. Особливу роль у процесі саморозвитку, згідно з теоретичним дослідженням, грає процес оволодіння особистістю рефлексивними навичками. Також було висловлено думку, що саморозуміння дозволяє особистості сформувати уявлення про фундаментальні закономірності міжособистісних взаємин. Глибинна інтроспективна робота також допомагає набути студентам сенсу та значення свого професійного покликання. Автор дійшов висновку, що процес професійного становлення майбутніх бакалаврів права має обов'язково відбуватися за підтримки фахівців з психологічною та філософською освітою. Тобто, для формування сталого процесу саморозвитку і розвинення успішних навичок соціальної компетентності здобувачам правової освіти необхідно приділяти значну увагу вивченню дисциплін філософського та психологічного спрямування

Джерела і література

1. Вірна Ж.П., Мудрик А.Б. Особистісна вимогливість професіонала: теорія, практика, методи вивчення: монографія. Луцьк: Вежа-Друк, 2014. 256 с.

2. Іванова О.А. Конфліктологія у соціальній роботі. Тест «Діагностика комунікативної соціальної компетентності (КСК)». Київ, 2018. 527 с.

3. Лукацька Я. С. Аналіз поняття «соціальна компетентність особистості» в українських та зарубіжних наукових працях. Вісник Університету імені Альфреда Нобеля. Серія «Педагогіка і психологія», Педагогічні науки. 2021. № 1(21). С. 49-53.

4. Мудрик А., Кихтюк О. Професійна компетентність юриста. Psychological Prospects Journal. 2020. № 35. С. 83-100.

5. Пєхота О.М. Самопроєктування як базова компетентність майбутніх фахівців соціальної роботи. Витоки педагогічної майстерності: наук. журн. / Полтав. нац. пед. ун-т імені В.Г. Короленка. Полтава, 2020. Вип. 25. С. 178-182.

6. Стовбун К.В. Самоосвітня компетентність студентів як умова професійного становлення: кваліфікаційна робота. Кривий Ріг, 2023. 92 с.

7. Фенчак Л.М., Фурдела К.Ю. Професійний саморозвиток як базова складова компетентності майбутнього педагога. Освіта і формування конкурентоспроможності фахівців в умовах євроінтеграції: збірник тез доповідей IV Міжнародної науково-практичної конференції. Мукачево, 2020. С. 324-326.

8. Хлевицька Т.Б., Гусєва О.Ю. Когнітивна компетентність: зміст та особливості формування. Ефективна економіка. 2019. № 4.

9. Чуйко О. В. Особистісне становлення суб'єктів професійної діяльності у соціономічних професіях: монографія. Київ : АДЕФ - Україна, 2013. 280 с.

10. AnuZiene I. The structure of socio-cultural competence (self) develop-ment. Profesinis rengimas: tyrimai ir realijos. 2015. № 26. Р. 94-105.

11. Gergely G. The social construction of the subjective self: The role of affect-mirroring, markedness, and ostensive communication in self-development. Developmental science and psychoanalysis. Routledge, 2018. Р. 45-88.

References

1. Anuziene I. (2015). The structure of socio-cultural competence (self) develop-ment. Profesinis rengimas: tyrimai ir realijos. № 26. Р. 94-105. [in English].

2. Chuiko O.V. (2013). Osobystisne stanovlennia subiektiv profesiinoi diialnosti u sotsionomichnykh profesiiakh: monohrafiia [Personal development of subjects of professional activity in socio-economic professions: monograph]. Kyiv: ADEF - икгате. 280 р. [in Ukrainian].

3. Fenchak L.M., Furdela K.Yu. (2020). Profesiinyi samorozvytok yak bazova skladova kompetentnosti maibutnoho pedahoha [Professional self-development as a basic component of the competence of the future teacher]. Osvita i formuvannia konkurentospromozhnosti fakhivtsiv v umovakh yevrointehratsii: zbirnyk tez dopovidei IV Mizhnarodnoi naukovo-praktychnoi konferentsii [Education and formation of competitiveness of specialists in the conditions of European integration: a collection of theses of reports of the IV International Scientific and Practical Conference]. Mukachevo. Р. 324-326. [in Ukrainian].

4. Gergely G. (2018). The social construction of the subjective self: The role of affect-mirroring, markedness, and ostensive communication in self-development. Developmental science and psychoanalysis. Routledge. Р. 45-88. [in English].

5. Ivanova O.A. (2018). Konfliktolohiia u sotsialnii roboti. Test «Diahnostyka komunikatyvnoi sotsialnoi kompetentnosti (KSK)» [Conflictology in social work. Test "Diagnostics of Communicative Social Competence (CSC)"]. Kyiv. 527 р. [in Ukrainian].

6. Khlevytska T.B., Husieva O.Iu. (2019). Kohnityvna kompetentnist: zmist ta osoblyvosti formuvannia [Cognitive competence: content and features of formation]. Efektyvna ekonomika [Efficient economy]. № 4. [in Ukrainian].

7. Lukatska Ya.S. (2021). Analiz poniattia «sotsialna kompetentnist osobystosti» v ukrainskykh ta zarubizhnykh naukovykh pratsiakh [Analysis of the concept of "social competence of the individual" in Ukrainian and foreign scientific works]. Visnyk Universytetu imeni Alfreda Nobelia. Seriia «Pedahohika i psykholohiia», Pedahohichni nauky [Bulletin of Alfred Nobel University. Series "Pedagogy and psychology", Pedagogical sciences]. № 1(21). Р. 49-53. [in Ukrainian].

8. Mudryk A., Kykhtiuk O. (2020). Profesiina kompetentnist yurysta [Professional competence of a lawyer.]. Psychological Prospects Journal. № 35. Р. 83-100. [in Ukrainian].

9. Piekhota O.M. (2020). Samoproiektuvannia yak bazova kompetentnist maibutnikh fakhivtsiv sotsialnoi roboty [Self-projection as a basic competence of future specialists of social work.]. Vytoky pedahohichnoi maisternosti: nauk. zhurn [Origins of pedagogical skills: Science. journal]. / Poltav. nats. ped. un-t imeni V. H. Korolenka. Poltava. Vyp. 25. Р. 178-182. [in Ukrainian].

10. Stovbun K.V. (2023). Samoosvitnia kompetentnist studentiv yak umova profesiinoho stanovlennia: kvalifikatsiina robota [Self-educational competence of students as a condition for professional formation: qualification paper.]. Kryvyi Rih. 92 р. [in Ukrainian].

11. Virna Zh.P., Mudryk A.B. (2014). Osobystisna vymohlyvist profesionala: teoriia, praktyka, metody vyvchennia: monohrafiia [Personal demandingness of a professional: theory, practice, study methods: monograph]. Lutsk: Vezha-Druk. 256 р. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru