Дослідження туристично-рекреаційного потенціалу міста Трускавця

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський університет культури

ВП «Львівський факультет менеджменту і бізнесу КУК»

Курсова робота

З дисципліни: «Організація екскурсійної діяльності»

на тему: «Дослідження туристично-рекреаційного потенціалу міста Трускавця»

Виконав:

студент групи

МТз-31

Савка Юрій

Перевірила:

Погорілко О.І.

Львів 2012

Зміст

1. Будівлі, споруди, матеріальні пам'ятки, пов'язані з видатними особистостями, твори архітектури і містобудування, громадські будинки, установи та підприємства

2. Природні об'єкти - ліси, гори, парки, ріки, озера, заповідники, окремі, дерева, рослини

3. Експозиції музеїв, картинних галерей, постійних і тимчасових виставок

4. Пам'ятка археології - городища, древні стоянки, поселення, могили з захороненнями, земляні вали, дороги, святилища і т.д

Висновок

Список використаної літератури

трускавець містобудування архітектура археологія

Вступ

У мальовничому тихому закутку українського Прикарпаття причаїлось маленьке курортне місто. Рукою подати - починаються Карпати. Стежини, по яких ходять бойки (мешканці навколишніх гір), поведуть Вас у красиві гори. Таке чисте повітря як у Карпатах - рідко де знайдеш. Тому і звуть Карпати "Легенями Європи".

На сучасному гербі міста Трускавця зображено білу гуску з піднятими догори крилами і галузкою у дзьобі. В основу герба покладено давню сільську печатку, датовану кінцем ХVIII ст. Гуска - символ пильності, готовності захищатися, ознака добробуту і здоров'я.

До речі, Трускавець, розташований на висоті 450 м над рівнем моря. Сонячних днів буває біля 200, неповних - біля 100, ну, а решту - падає дощ. Так і повинно бути, тому що без дощу і снігу не було б "Нафтусі"1 «Нафтуся» - це гідрокарбонатна, гіпотонічна, кальцієво-магнітна мінеральна вода, яка має такі біологічно активні речовини: бітумами, гумус, карбонові ненасичені жирні кислоти, аміносполуки, нейтральні і кислі смоли, масла, фенолами і т.п. Також в її склад входять такі корисні для людського організму мікроелементи як натрій, марганець, мідь, сульфати, хлориди, вільна вуглекислота, сірководень, кремнієва кислота, свинець, літій, залізо, бром, йод. Мінералізація води становить 0,63 - 0,85 г/л. Мінеральна «Нафтуся» має нафтове походження, тому вона має легкий присмак нафти і запах сірководню.. Теплих днів у Трускавці більше, ніж холодних, хоча взимку бувають заметілі і температура знижується до -30 С, але таке буває кілька днів.

Історичні згадки про Трускавець сягають у глибоку давнину Галичини - західної частини колись великої і могутньої, на той час, високо культурної Київської Русі. Є документальні підстави вважати, що Трускавець був власністю Галицько-Волинського князівства. Після захоплення його Польщею князівські маєтки потрапили до рук королів, і Трускавець став "королівщиною", яку здають в оренду різним феодалам. Шляхтичами-дідичами (із правом успадкування) трускавецького маєтку 1469 року були брати Іван і Станіслав Коритки. Про це є згадка у найдавнішому документі про Трускавець, що зберігається в Головному архіві давніх актів у Варшаві. 1471 року Іван Коритко продав за 550 гривень право пожиттєвої оренди Трускавця братам Гнатові з Тустановичів та Андрієві з Любинців. Отже, 1469-1471 роки - це і є перші писемні згадки про Трускавець.

Вже на той час було що орендувати у Трускавці, бо це край солеварень. І саме з видобуванням солі пов'язана історія розвитку Трускавця. Недарма ж деякі історики вважають, що назва Трускавець походить від литовської назви солі "друска". Майже через чотириста років в архівних матеріалах 1841 року згадуються нові орендатори Трускавця - Франц Бленк і священик Гнат Облочинський. Що тільки не орендували на той час: солеварні, нафтові та озокеритні копальні, сірку, свинець, цинкові руди. Чого тільки не мала трускавецька земля. Коли скінчились прибутки від надр, Дрогобицьке камеральне управління у 1827 р., побачивши, що назріває інший бізнес, дало розпорядження: прибудувати до колиби нове приміщення для купелів. Так перетворився край солеварів у курорт Трускавець.

Назва міста походить, із слів отеця Олекса Пристай, від сорту черешень, так званих "хруставок", або "хропуставок". І ніби село спочатку називалося Хруставець, а пізніше Трусковець. Деякі джерела говорять, що Трускавець - ополячена відприсвійна назва місцевості Трушковичі походить від староукраїнського імені Трушко. За архівними документами можемо простежити, як змінювалася назва села починаючи з середини XV ст.. Вона зустрічається в давні часи як Трушкович, Трушкавич, Трушковєч, Трушкавєч і, нарешті, повністю змінена і спольщена в документах XVII-XVIII ст.. на Трускавєц, в українському варіанті Трускавець. Можна припускати, що Трускавець називався колись Трушкович, а засновником його був якийсь, скоріше невідомий нам, Трушкович, син Трушка. Можливо, з часом, при виявленні нових архівних джерел, вдасться докладніше довідатися, хто був засновником міста та коли його заснували. А зараз на основі наявних документів можемо стверджувати, що історія Трускавця сягає вглиб віків, а назва бере свій початок від імені ще княжого або й ранішого періоду.

1. Будівлі, споруди, матеріальні пам'ятки, пов'язані з видатними особистостями, твори архітектури і містобудування, громадські будинки, установи та підприємства

В історичному місті Трускавець знаходяться такі меморіальні пам'ятки, будівлі та споруди:

- музей народного художника України Михайла Біласа

- музей міста-курорту Трускавець

- Єпархіальний музей

За станом на 1939 р. у Трускавці налічувалося близько 300 об'єктів, які сьогодні за своїми архітектурно-художніми якостями могли б претендувати на статус пам'ятки архітектури [5]. Згідно з проведеними Х. Харчук у 2002 р. обстеженнями таких будівель налічується 126, з них 20 % становлять капітальні споруди, 80 % - дерев'яні вілли. У другій половині ХХ ст. знесено біля 200 будівель збудованих до 1939 р., а перебудовано зі значними змінами - біля 50. Слід зауважити, що 70 % збереженої забудови перебуває у задовільному технічному стані.

Тоді ж було встановлено, що протягом 1960 -1990 рр. було знесено біля 100 будівель ХІХ - початку ХХ ст.

Окрім того, на території Трускавця і околиць донині збереглися дерев'яні селянські хати кінця ХІХ - початку ХХ ст. - характерні зразки українського народного (етнографічний район Бойківщини) будівництва на території тодішньої Галичини.

Проведені Х. Харчук натурні обстеження 2001 р. дозволили встановити, що первісне (тобто з першої половини ХІХ ст.) розпланування території Трускавця найбільш повно збереглося у нинішній центральній частині міста у кварталах вулиць С.Бандери, Т.Шевченка, Ю.Дрогобича, Суховолі, Бориславської, Стебницької, І. Франка.

Автори проекту детального планування центральної частини міста вважали, що в Трускавці немає пам'яток архітектури, хоча, за їх словами саме місто «має колорит гірського поселення садибного типу».

Слід відзначити, що згаданий генеральний план повністю відповідав тогочасним тенденціям архітектури СРСР, коли директивно проголошувалася перевага «нового» над «старим», що на практиці означало нехтування пам'ятками архітектури і містобудування.

Найбільшою проблемою в містобудуванні Трускавця було те, що ні один з перелічених проектів не враховував існування значної і цінної історико-культурної містобудівної та архітектурної спадщини Трускавця. Проектами не передбачалося заходів щодо охорони об'єктів культурної спадщини.

Тоді офіційно у Трускавці не існувало пам'яток архітектури, то стосовно проекту 1989 р. питання про заходи щодо охорони культурної спадщини виникає. Адже відомо, що у 1980 і 1986 рр. Управлінням у справах містобудування і архітектури Львівської області у Трускавці було взято під охорону як пам'ятки місцевого значення 21 будівлю.

Не слід повторювати помилок минулого, навпаки, необхідно надати культурній спадщині Трускавця належного їй місця у подальшому розвитку міста у ХХІ ст.

Матеріали натурного обстеження історичної забудови Трускавця, виконані Х.Харчук протягом 2001 -2002 рр., дозволяють пропонувати до включення в реєстр пам'яток місцевого значення ще понад 70 об'єктів забудови (дерев'яних вілл, мурованих будівель пансіонатів та селянських хат), з них першочерговими можна вважати 31 об'єкт. На підставі уточнених даних можна ставити питання про переведення деяких об'єктів з місцевого значення до Національного реєстру, оскільки на території України подібних пам'яток не збереглося.

У сукупності також вважаємо, що сьогодні є науково опрацьовані підстави скласти відповідні обґрунтування для включення Трускавця до Реєстру історичних населених місць України, враховуючи збереження планувальної структури ХІХ ст. у центрі міста, наявність значної кількості цінних споруд (пам'яток архітектури) та визначних місць (природно-антропогенних витворів).

2. Природні об'єкти - ліси, гори, парки, ріки, озера, заповідники, окремі, дерева, рослини

Курорт Трускавець розташований у мальовничій місцевості на північ від передгір'я Східних Карпат. Завдяки наявності м'яких осадових порід височини мають округлі або плоскі вершини і пологі схили. Пагорби, які оточують Трускавець, покриті хвойними та листяними лісами. Джерела мінеральних вод знаходяться в балці, розташованій між долинами гірських річок Вишниця і Воротище, що перетинають Трускавець. Річки мілководні, запас води в них поповнюється, в основному за рахунок атмосферних опадів і танення снігу в горах. У безпосередній близькості від Трускавця немає промислових підприємств, які б забруднювали повітря і природні води. Клімат Трускавця помірно теплий, вологий. Середньорічна температура коливається в межах 6,5 - 8,8 ° С. Мінімальна добова температура повітря припадає на ранкові години, максимальна на 14-16 годину дня. Найбільш теплі місяці липень і серпень, найбільш холодні - січень і лютий. У районі Трускавця відмічено понижений і доволі нестійкий атмосферний тиск (700-735 мм рт. ст.), що є властиво для передгір'я Карпат. Цю обставину слід мати на увазі людям, що мають проблеми з артеріальним тиском. Найбільш сприятливі метеорологічні умови складаються влітку і ранньою весною. Зима в Трускавці, як правило, коротка, відносно тепла, температура повітря рідко знижується до -20 ° С, товщина снігового покрову не перевищує 0,4-0,6 м. Весна затяжна, нерідкі сильні вітри до 20-30 м / с. У цей час відбувається інтенсивне танення снігу в горах, можливі паводки на струмках і річках Влітку температура іноді піднімається до 30-32 ° С. Ліси, що оточують Трускавець, багаті грибами, горіхами, ягодами: суницею, брусницею, ожиною, малиною. Осінь достатньо суха і тепла, переважає безхмарна, ясна погода.

Трускавець з усіх боків оточений лісом. Тут ростуть вікові: липа, дуб, ясен, граб, клен, сосна, пихта, береза, бук та інші породи дерев та кущів. Пагорби, які оточують курорт, вкриті хвойними та листяними деревами та створюють неповторну картину карпатського пейзажу.

Джерела мінеральних вод знаходяться в курортній балці, розміщеній між долинами гірських річок Виниця та Воротище. Річки мілководні в гірській частині швидкі з глибоко врізаними руслами. Ширина русла часто не перевищує 5м, глибина--0,3-0,5м.

В безпосередній близкості від міста немає промислових підприємств, забруднюючих повітря та зашкоджуючих нормальному відпочинку та лікуванню. Встановлені прямі залізнодорожні шляхи курорту з Києвом, Москвою та іншими крупними містами. Між Трускавцем та Львовом курсують приміські електропоїзди. Курорт володіє широкорозвіткованою та упорядкованою сіткою автомагістралей.

В усі минулі часи курортний парк міста Трускавець посідав чільне місце в організації дозвілля відпочивальників, відігравав значну роль в їх оздоровленні та відпочинку. Про це, наприклад, не раз констатує доктор Зенон Пельчар у книзі «Історія розвитку Трускавця», яка вийшла у Кракові сто років тому - в 1909-му. Автор згадує, що ще в період, коли головою міста був Юзеф Міцевський (1827 р.), гості, котрі приїжджали в Трускавець лікуватися або розважатися, завжди милувалися невеличким лісом місцевого священика, який згодом влада перетворила в англійський парк. Оскільки курорт був віддалений від великих шляхів, то пацієнти оздоровниці часто розважалися спостереженнями за білочками, що живо стрибали по деревах.

У 1859 році Трускавець, пише 3. Пельчар, перейшов з рук уряду у власність промислової спілки, а в 1882- му курорт купили брати Адам і Леон Сап'єги, князь Самгушко, брати Жулковські, доктор Мархвіцький та інші. Вони вирішили поставити Трускавець на почесне місце поряд із відомими оздоровницями країни. Спілка нових власників багато зробила і в напрямку облаштування паркової зони. Адже мета тоді в усіх була одна: добро для закладу і задоволення гостей.

Змінював свій вигляд у кращий бік і парк «Адамівка». В його упорядкуванні було враховано естетичні погляди і вигоди гостей. Тут висадили велику кількість привезених рідкісних дерев і кущів. У центрі парку височів над іншими деревами дуб Міцкевича, що був посаджений на його пам'ять. Всередині був встановлений у 1900 році пам'ятник Адаму Міцкевичу скульптора Т. Баронча (до слова скажемо, що ця мистецька споруда красується тут і нині, а польський скульптор Тадей Баронч є автором багатьох пам'ятників у місті Кракові).

Потічок у парку теж укріпили щільними берегами, частину його взято в тунель. Таким чином зміцнено пагорбок, на котрому височіла чудова статуя Матері Божої, подарована у свій час вдячною пацієнткою - княжною Баденьовою.

3. Експозиції музеїв, картинних галерей, постійних і тимчасових виставок

Музей «Історія Трускавця» -- міський історичний музей у місті Трускавці Львівської області, зібрання матеріалів і предметів з історії та культури міста, про видатні особистості, пов'язані з Трускавцем.

Музей розташований в історичному розкішному будиночку колишньої вілли «Саріуш», яка є пам'яткою архітектури початку ХХ століття в центральній частині Трускавця за адресою:майдан Січових стрільців, буд. 2, м. Трускавець (Львівська область), Україна. Заклад працює щоденно, крім суботи, від 10-ї до 18-ї години.

З історії та сьогодення музею.

Музей міста-курорту Трускавця був організований 29 грудня 1982 року відповідно до рішення Трускавецького міськвиконкому.

Від часу заснування в музейному закладі здійснено 3 реекспозиції, і у теперішній час (2-а половина 2000-х років) у 7 залах музею експонується чимало цікавих документів, оригінальних експонатів з історії та побуту населення Підгір'я від найдавніших часів до сьогодення. Музей також має 2 виставкові зали, в яких організовуються різноманітні виставки.

Щорічно (2000-ні) Трускавецький історичний музей відвідує понад 14 тисяч осіб.

Експозиція

Експозиція музею «Історія Трускавця», що розмістилася у 7 залах, висвітлює важливі періоди розвитку Трускавця та характеризує культурно-побутовий уклад місцевого населення -- бойків.

Матеріали перших 4 залів детально висвітлюють цікаву історію краю -- від давньоруських часів до 1960 року. Зокрема, у 4-му залі виставлено старожитності кінця XIX -- початку ХХ століть, а саме -- побутові речі, одяг, вишивки, дерев'яний, скляний, глиняний посуд, господарський реманент, що відтворюють побут бойків того часу -- жорна, прядки, скрині, тощо.

Окрема музейна зала присвячена розбудові Трускавця як курорту у 70--90-х роках ХХ століття -- саме у цей період у Трускавці зводили нові санаторії і пансіонати, які і сьогодні є основною лікувально-оздоровчою базою курорту.

У центрі останнього залу привертає увагу макет міста-курорту, який допомагає відвідувачам побачити відразу весь Трускавець.

Галерея (січень 2010 року)

У центрі Трускавця 1992 р. відкрито художній музей митця світової слави Михайла Біласа, чиє ім'я відоме на всіх континентах і записане у понад 100 виданнях та публікаціях різними мовами світу.

Це перший прижиттєвий музей в Україні. Відкрився він у місті, де сьогодні проживає майстер. Розмістився музей в одному з найгарніших будинків Трускавця, збудованому в кінці ХІХ ст. -- старовинній віллі "Гопляна".

Михайло Білас -- плідний і багатогранний художник. Його руками тчуться килими, верети, гобелени, ліжники, а також вишивані серветки, доріжки, подушки. Він -- майстер текстильної пластики, образно виразних іграшок та декоративних квітів, автор неперевершених сюжетних панно та аплікацій. Водночас він і тонкий кольорист, "композитор кольору".

На його стиль і майстерність вплинули досвід і культура ткача, вишивальника, живописця, графіка і народного майстра. Твори Михайла Біласа в галузі вишивки відзначаються свіжим, оригінальним вирішенням. Художник звертається до традицій української вишивки, але пропускає їх крізь своє світобачення.

Вже четвертою сотнею власноручно виконаних праць вичислюється творчий доробок митця. Його твори житимуть в єдиному екземплярі. Усе це він створить власними руками -- від ескізу, натягування ниток основи на верстат до останнього його стукотіння.

Народився великий сучасний художник у селі Креховичі на Івано-Франківщині 1 серпня 1924 р. У 27 років батька -- лісничого в третьому поколінні -- перевели на Дрогобиччину у село Ведмеже. Михайло закінчив Дрогобицьку гімназію, потім вчився в хореографічній студії. Мав чудовий голос. Навчився добре танцювати. Закінчивши клас вокалу, пішов відразу на другий курс художнього училища І. Труша у Львові. У 29 років знову став студентом відділення художнього текстилю Львівського інституту ужиткової і декоративної майстерності (нині це Академія мистецтв). Шість років напруженого навчання, яке закінчив 1959 р. вже зі званням "Народний художник України" (1955). З 1959 по 1973 рр. старший і головний художник-модельєр будинків моделей у Львові, Харкові, Києві. З 1967 р. член Львівської Спілки художників України.

Пишноту зробленого цим українським художником з тріумфом побачив світ 1960 р. на міжнародній виставці в Делі. Через рік виставки відбулися у Польщі, Болгарії, Канаді, Франції, Німеччині, Румунії... Лише вдома, в СРСР, у місті Львові, виставка Біласа відбулася через сім років. Потім -- у 1970, 1977, 1984, 1991, 1992, 1999 рр.; у Києві -- в 1978, 1992 рр., Умані, Каневі -- 1978 р., Івано-Франківську -- 1979 р., Дрогобичі -- 1986 р., Харкові -- 1991 р., Коломиї -- з 1971 по 1999 -- шість щорічних виставок; у Москві -- в 1971, 1972 рр., у Бельгії, Югославії, Тарту -- 1972 р. Польща організувала ще одну виставку 1991 р.

У Єпархіальному музеї в Трускавці відкрилась виставка дитячих робіт. «Світ без насильства»

14 грудня 2011 р. у Єпархіальному музеї відкрилась виставка дитячих робіт «Світ без насильства». Історія цієї виставки така. З ініціативи благодійної організації «Карітас» на початку осені цього року розпочався конкурс дитячих малюнків на тему «Світ без насильства», в рамках реалізації проекту по протидії торгівлі людьми за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні. Конкурс тривав понад три тижні до 4 жовтня 2011 року. Після цього всі роботи були презентовані на виставці малюнків, який відбувся протягом 5-24 жовтня в м. Дрогобич у Палаці Мистецтв. Участь у конкурсі брали школярі Львівської області у віці від 8 років до 16 років.

Організатори конкурсу поставили перед учасниками таке завдання - мовою малюнків продемонструвати «Світ без насильства» очима дітей, показати контраст між гармонією та дисгармонією, пов'язаною із торгівлею людьми, нелегальною трудовою міграцією, рабством в сучасному світі. Таким чином ми хочемо привернути увагу громадськості до цих проблем і тим самим застерегти їх від небезпеки.

На відкритті виставки о. Ігор, Директор Карітасу Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ сказав: «Можливо, у вашому віці не всі знають, що таке насильство. На щастя. Але частина дітей терпить знущання батьків, що зловживають алкоголем та наркотиками, в школах у відносинах між дітьми теж трапляються моменти насильства. Ці ваші малюнки - це кроки до змін. Не забувайте, що Господь Бог є з Вами. Якщо звертатимемося до нього, то насильства або не буде зовсім, або буде його мало. Ви в силі змінити цей світ!».

Запрошуємо усіх небайдужих до творчості наших дітей відвідати виставку, яка буде тривати у Єпархіальному музеї з 14 грудня до 25 лютого 2012 року.

Єпархіальний музей м. Трускавця

Ідея створення постійної виставки в Україні „Блаженнійший Патріарх Йосиф у філателістичних і пропам'ятних виданнях Помісної Української Католицької Церкви" зародилася у 1991-му році. Власне тоді Владика Юліян Вороновський, будучи в Римі, відвідав цю виставку в Українському католицькому університеті і познайомився з її автором, доктором Романом Смиком. В дружній розмові єпископ схвалив задум, відзначивши важливість її для України і, зокрема, для Галичини. Владикка Юліян, в минулому ректор Львівської духовної семінарії Святого Духа, а згодом - Єпископ Самбірсько-Дробицький УГКЦ, добре розумів значення такого музею для своїх вірних. Доктор Роман Смик, маючи величезний життєвий досвід та колосальні напрацювання в суспільно-політичній і громадсько-культурній роботі, знав, що подібний музей відіграватиме роль своєрідного храму духовної просвіти. Але найважливішим для обох його засновників було те, що він діятиме в Трускавці, а його відвідувачами будуть не тільки українці з усіх кінців держави, але й гості із закордону. Важливим було розповісти про Великого Українця, який, перетерпівши 18 років неволі у сталінських тюрмах і таборах, став кардиналом, а згодом й Патріархом Української Помісної Католицької Церкви, про те, як він вірою і правдою служив своєму народові і Церкві.

Розробляючи концепцію оформлення музею, автори проекту директор музею Іван Скибак та художник Микола Костів взяли за основу ідею відтворення атмосфери музею-обителі, музею-храму. Всяке людське життя - це дорога до святині, адже людина створена на образ і подобу Божу. Тож одним із своєрідних храмів і став музей, що створювався не лише як „святилище муз", але й як обитель. Тут кожен має можливість не лише дізнатися про історію Самбірсько-Дрогобицької Єпархії, про життя і діяльність видатних світочів нашої Церкви, таких як Архиєпископ Йосафат Кунцевич, Митрополит Андрей Шептицький, Патріарх Йосиф Сліпий, чи оглянути одну із виставок сакрального мистецтва, але й помолитися. Наявність мощів Священомученика Йосафата, антимінсів, освячених і підписаних Андреєм Шептицьким та Йосифом Сліпим, їхніх особистих речей створюють в кімнатах музею атмосферу намоленого місця. Тому після екскурсій відвідувачі часто залишаються тут ще на деякий час, щоб скласти свої молитви до Бога. Музей покликаний виконувати релігійно-освітню і мистецько-культурну місію.

Експозиція музею розміщена в чотирьох кімнатах і складається з таких розділів:

· Світлій пам'яті Митрополита Андрея Шептицького.

· Світлій пам'яті Патріярха Йосифа Сліпого.

Перша виставка відбулась поза його стінами. Прийняти експозицію за рік перед офіційним її відкриттям погодились працівники Музею Михайла Біласа. Це сталося у серпні 1995-го року. А напередодні відкриття музею 10-го жовтня 1998 року до Трускавця з'їхалися запрошені на святочну академію, богослови, духовенство, науковці. Словом-привітанням благословив початок роботи урочистої академії Владика Любомир Гузар, тодішній Єпископ-помічник Глави УГКЦ. Після привітання тривала наукова сесія, присвячена темам: „Хресна дорога Йосифа Сліпого" та „Визначні постаті УГКЦ. На шляху буття української нації". А вже наступного дня після Архиєрейської святочної Літургії, яку було відслужено в церкві св. Миколая, духовенство та гості процесійно прийшли в Управління Самбірсько-Дрогобицької Єпархії. Тут за участю великої кількості мешканців та гостей Трускавця відбулося урочисте відкриття і освячення Єпархіяльного музею. Службу Божу відправляли Владика Юліян Вороновський, Єпископ Самбірсько-Дрогобицький, Владика Михаїл Колтун, Єпископ Зборівський, та Владика Іван Маргітич, Єпископ-помічник Мукачівської Єпархії. Їм співслужила чисельна група священиків. У нововідкритому і освяченому музеї першу екскурсію провели доктор Роман Смик, Владика Юліян Вороновський і перший директор музею Іван Скибак. Упродовж десяти років змінювалось керівництво цього знаного далеко поза межами міста-курорту закладу. Але незмінною була і залишається провідна лінія у його діяльності - через правдиве інформування людей торувати дорогу до спасіння у вічності.

На даний час директором музею працює Тарас Шафран. Щорічно музей відвідує понад 5 тисяч екскурсантів. Для відвідувачів часто організовуються виставки на різну тематику, здебільшого духовну. Фонди музею використовують для наукових досліджень, історики, краєзнавці, студенти для написання дипломних робіт, журналісти

4. Пам'ятка археології - городища, древні стоянки, поселення, могили з захороненнями, земляні вали, дороги, святилища і т.д

Історія і сучасність

Археологічні дані дають підставу припускати, що Трускавець існував як невелике селище ще за часів Київської Русі. Свою назву село отримало від невеликої річки Трускава, яка колись протікала тут. На думку інших дослідників, назва "Трускавець" походить від староукраїнського імені Трушко (Трохим), звідси Трушкович, а потім Трускавець. До кінця XIV століття найкращі землі в околицях Трускавця належали казні і польським магнатам. Страждаючи від безземелля, селяни змушені були займатися добре розвинутим в цей час солеварним промислом. Наприкінці XVIII століття в Трускавці почали видобувати, крім солі, також свинцевий блиск, цинковий обманку, сірку, гіпс, а незабаром нафту і озокерит. На початку XIX століття стають широко відомими мінеральні джерела Трускавця, що використовувалися місцевим населенням з давніх часів в лікувальних цілях. Цілющі властивості мінеральних вод Трускавця вперше описав у 1578 р. королівський лікар Войцех Очко. Відкриття глибоких підземних мінеральних (лікувальних) вод у районі Трускавця відноситься до 1820 р., а в 1827 р. в Трускавці була побудована перша невелика водолікарня (на вісім кабін), і з цього часу він офіційно вважається курортом. У 1835-1849 роках львівським хіміком-аптекарем Т. Торосевичем було проведено дослідження мінеральних джерел Трускавця. Ним були досліджені джерела " Нафтусі", " 'Едуард" (джерело № 6), "Фердинанд" (джерело № 7), "Марія" (джерело № 1), а в 1849 році "Софія" (джерело № 2). У 1858 р. були відкриті "Анна" (джерело № 8) і "Еммануїл" (джерело № 9). А в 1861 р. лікарем Вольфом описано лікувальна дія мінеральної води "Броніслава" (джерело № 3). У 1861 р. була побудована грязелікарня і вперше було застосоване лікування торф'яним брудом, розведеним мінеральною водою. У 90-х роках почалися деякі роботи з благоустрою курорту Трускавець. У 1862 р. споруджений інгаляторій, а в 1906 р. - будинок, розрахований на прийом 1500 ванн на день. Перед Першою світовою війною в Трускавці лікувалося більше 4,5 тисяч хворих на рік. У 1912 р. було прокладено залізно-дорожня гілка Дрогобич-Трускавець, що зв'язала Трусавець з великими містами. А з 1935 року курорт Трускавець був переведений на цілорічне лікування, і в 1938 році число людей, що лікувались за рік досягло вже 17 тис. чоловік. Напередодні Другої світової війни в Трускавці діяло 8 санаторіїв на 1500 місць, Після війни Трускавецький курорт був відновлений і розширений. У 1961 році на базі джерела "Нафтуся" № 2 почав працювати завод з розливу мінеральної води. Наступного року на південній околиці Трускавця було побудовано водосховище площею в 26 гектарів. Незабаром в дію вступила нова, чудово обладнана курортна водолікарня, розрахована на одночасний прийом 80 ванн. У 1963 році у Трускавці була виявлена мінеральна вода джерела № 12, яка з 1969 року, після багаторічних експериментів і клінічного вивчення, застосовується в лікувальних цілях. Лікарі Трускавця продовжують наукові дослідження з найбільш ефективного використання мінеральних вод Трускавця. На даний час у місті функціонують дві бальнео-озокеритолікарні, дві курортні поліклініки, два бювети мінеральних вод.

На курорті Трускавець багато лікувальних джерел. Королевою лікувальних вод називають мінеральну воду "Нафтуся". Разом з "Нафтусею" призначають і інші води: "Марію", "Софію", "Броніслава", "Едвард" і "Юзю". З лікувальною метою тут також застосовують сіль "Барбара". Популярність Трускавця така велика, що кожен рік сюди приїжджає близько 200 тисяч осіб з усієї України, а також від 15 до 18 тисяч осіб з різних країн світу. Населення Трускавця складає близько 27 тисяч чоловік. У місті більше 50 різних магазинів, близько 50 столових, кафе, барів, ресторанів, 4 церкви різних віросповідань і один костьол. Працюють три музеї - Музей художника М. Біласа, музей міста-курорту Трускавця, Єпархіальний музей. Недалеко від центру розташований автовокзал. Залізниця з'єднує Трускавець з багатьма містами України, країн СНД і Прибалтики.

Археологічні розкопки. Оборонні споруди на місці сучасного Трускавця

Коли все ж виникло поселення Трускавець? На основі випадкової знахідки з Трускавця можемо лише сказати, що у період Великого переселення народів, або, як ще називається ця доба, Мандрівки народів (ІII-VII ст.н.е.), тут уже тоді вирувало життя. Під час будівництва одної з курортних вілл, коли вже функціонував курорт, було знайдено римський бойовий чекан. Ця знахідка потрапила до Самбірського музею «Бойківщина», і відомий український вчений, колекціонер і археолог Володимир Кобільник датував її IV сторіччям. Отже, не виключена можливість, що на території сучасного Трускавця могли проходити бої готів у союзі з прикарпатськими племенами, очолюваними карпами, з легіонами Римської імперії. Звичайно, це лише припущення. Відповідь на це могли б дати подальші археологічні дослідження.

На сьогодні зібрано матеріали про п'ять оборонних споруд Трускавця. Перш за все, слід згадати про найдавніші пам'ятки оборонного будівництва на території теперішнього міста. Це поганське святилище на горі «Баба»(«Бабина гора») в урочищі «Липки»,де збереглися рештки валу і рову, пагорб, на якому стояло поганське божище. «Бабина гора» згадується ще у кадастрових картах 1853 року. Цей мікротопонім зберігся донині. Шукати Бабину гору в наш час слід в лісі, праворуч від того місця, де сходяться вулиці П.Сагайдачного і Бориславська. Наші прадавні предки, які поклонялися поганським божищам, пильно охороняли свої капища (святилища), будували навколо них оборонні споруди. Безперечним є те, що ця пам'ятка походить з дохристиянських часів, а про докладне її датування можна було б дізнатися лише після археологічних досліджень, які тут ще ніколи не проводились. Можливо, вдалося б знайти і цього ідола, якого, мабуть, скинули з гори після прийняття християнства. Місцеві старожили розповідають, що після Другої світової війни якісь військові забрали з цього місця велику каменюку і кудись її вивезли. Не виключена можливість, що це і була ця кам'яна баба-божище.

Другою надзвичайно цікавою спорудою було укріплення на горі Городище (кінець вулиці Суховоля). Городище було зруйноване ще на початку XIX ст. в період розвитку курорту і його розбудови. Деякі рекламні довідники кінця XIX -- початку XX ст. згадують, що каміння з цього укріплення забрано на будівництво фундаментів курортних будівель. Судячи із решток городища, які можна було бачити ще у 40-50-х роках, це було городище типу притулку з потужним валом і сухим ровом. У ньому ховалися і оборонялися трускавчани під час ворожих нападів. Зараз важко сказати, до якого часу можна віднести це городище. У всякому разі, воно споруджувалося не пізніше Княжої доби. Археологічні розкопки навіть цього папівзруйнованого укріплення дали б, безперечно, цікаві результати. Однак, під час будівництва гігантського пансіонату, всупереч існуючому законодавству, коли будівельники мусили б фінансувати археологічні розкопки, рештки городища були зруйновані і на їх місці виросли багатоповерхові корпуси. Збереглася ще назва «Ліс під городищем», є мікротопонім «Воротище». Можливо, це був якийсь форпост («ворота») на підході до Городища. Цей мікротопонім пов'язаний з назвою річки, що протікає біля групи будинків, відомих під назвою «Буберня» -- від прізвища одного з колишніх її мешканців (територія на південний захід від санаторію «Прикарпаття»).

До оборонних споруд Трускавця періоду пізнього середньовіччя можна віднести ще три фортеці -- два замки і оборонний монастир. Перша з них відома в народі під назвою «Двір» або «фільварок», а пізніше просто «Дубина». Ця галявина, обсаджена старезними дубами, між джерелом «Марія» і вулицею Суховоля, з трьох боків оточена ровами, тепер уже зарослими лісом. З четвертого боку (тобто від вулиці Суховоля) мусив бути розрівняний пізніше вал і рів. У кадастрових картах, схемах і планах XVIII -- першої половини XIX ст., які зберігаються в Центральному державному історичному архіві України у Львові, це місце позначене назвою «Коточий замок». Навіть річка, що стікається під містком у місці, що колись називалося «Под Матков Босков» (там була скульптура Божої Матері), на старих планах теж позначена як Коточий потік. Цей потік, узятий пізніше біля джерела «Едвард» у колектор, тепер проходить під цілою трускавецькою долиною і йде далі в напрямі Станилі,а там усі стоки впадають у річку Воротище і далі -- в Бистрицю і Дністер.

Обстеження на місці показали, що «Коточий замок» був звичайним пізньофеодальним замочком чи просто оборонним двором. Рештки фортифікаційних споруд були знищені під час упорядкування парку і влаштування алей, призначених для прогулянок курортників.

Як і стосовно колишнього «Городища», тут відповідь на цілий ряд здогадок могли б дати лише археологічні розкопки. Слід гадати також, що на території цього оборонного двору була церква або каплиця, бо у верхній його частині до 1939 року було невеличке підвищення з хрестом. Такі хрести ставили переважно на місці, де був церковний вівтар.

Другий оборонний двір, або замочок, знаходився в районі угіддя «Кам'яний горб» або, як його ще називають, «Лиса гора», у лісі, на межі Трускавця з Тустановичами. Правда, це місце, починаючи з кінця XVIII ст., територіально належало до Тустановичів; можливо, тому всі дослідники, які описували його вже в XX ст., зараховують його саме до цієї місцевості.

І остання, відома нам пам'ятка оборонного будівництва, точніше, місце, яке залишилося від неї, -- оборонний пізньосередньовічний монастир. Про нього маємо єдину згадку в документах, а місце вдалося визначити на основі переказів. Слід гадати, що це був один із численних в Галичині невеликих василіанських монастирів. Знаходився він на початку теперішньої вулиці Івана Франка (колишня Шкільна). В давнину цей район давав початок двом вулицям: одна з них називалася Андрушки, друга -- Солтуси (або Солтиси). Отже, з лівого боку теперішньої вулиці на ескарпованому горбі був дерев'яний монастир. З боку підвищення -- рів і вал, які були пізніше розрівняні під час будівництва селянських хат і пансіонатів, зокрема віли «Ванда». В післявоєнні роки ще добре простежувався високий берег і глибокий вивіз -- шлях, який у давнину міг бути оборонним ровом. На початку згаданої вулиці, де донедавна росли дві старезні тополі, ще наприкінці XVII ст. була дерев'яна церква, що в ній, як зазначено в документах, час від часу відбувалися відправи. Пізніше її розібрали, а дещо нижче збудували віллу (тепер не існує). Ця церква, безперечно, була монастирською. А далі, нижче -- монастирське кладовище. Під час будівництва вілли «Львів'янка» будівельники натрапили на труну, яка була суцільною, тобто видовбаною у грубому дереві. Судячи з місця знаходження давніх трускавецьких церков, а нам відомо тепер три таких місця, крім тепер існуючої, усі вони також мусили бути оборонними.

Інше

Але як жив і розвивався Трускавець? Почнімо з назви. Усі, хто писав про Трускавець, або оминали це питання, або подавали різні перекази старожилів і легенди, які не мають нічого спільного із справжньою історією міста. Ще й до того часу курортні екскурсоводи розповідають відпочиваючим, що назва "Трускавець" походить від слова "трускавка" (місцеві мешканці називають трускавками полуниці, яких тут вирощували дуже багато).

Першим курортним лікарем-дослідником був Антон Машек. Уже тоді розпочалося наукове вивчення мінеральних джерел, хімічного складу води. Пріоритет належить Теодору Торосевичу - львівському хіміку-аптекарю давнього вірменського роду Торосевичів, які у давнину поселилися на Галичині, у Станіславі. Саме Теодор Торосевич у 1836 році уперше опублікував свої дослідження про трускавецькі мінеральні води і, звичайно ж, описав склад нафтової води, якій пізніше дали назву "Нафтуся". Минали роки. Змінювалися володарі у Трускавці. У 1911 році новим господарем курорту стає повітовий маршалок пан Раймонд Ярош. Він власне очолив спілку, яка дала гарантію, що буде належно і успішно керувати Трускавцем. І дійсно, з цих часів починається "європизація" Трускавця. Будується залізна дорога з вокзалом, що забезпечило зручне сполучення зі Львовом, Віднем, Варшавою. На зміну газовим лампам прийшло електричне освітлення. Модернізуються водолікарні, запроваджуються новітні засоби лікування, будуються нові вілли, створюється у прекрасній архітектурній споруді клуб "Товариський". На той час Трускавець був найкращим польським курортом. У 1931 році тут мешкало біля 3000 осіб, а на відпочинок приїздило - до 15000 на рік. На чолі громади стояв війт із радою, яку складали 40 радних.Наступні 50 років Трускавець був радянським, або, як його тоді називали, Всесоюзна оздоровниця. За ці роки збудовано висотні санаторії, нові бювети мінеральних вод, нові свердловини "Нафтусі". Відбувалась інтенсифікація розвитку Трускавця. Побувати у Трускавці стало престижним. Розпався Союз, але не розпався Трускавець. Трускавець у кінці двадцятого століття - це найбільший у світі бальнеологічний курорт, куди щомісяця з'їжджаються на відпочинок і лікування біля 15 тисяч курортників з різних країн. Щодня півтисячі приїздить і півтисячі від'їздить. Уявляєте скільки зустрічей і проводів.

Трускавець - один з унікальних курортів України. Знаходиться він у передгір`ї Східних Карпат, у мальовничій балці річки Воротище, на висоті 350-400м над рівнем моря, оточений невисокими горбами. Повна свіжості зелена долина, багате на кисень і озон повітря, теплий, помірно континентальний клімат і цілющі мінеральні води - все це створює винятково сприятливі умови для відпочинку і оздоровлення.

Місто Трускавець - це місто-курорт, розташоване у великому лісопарку. Коли з прекрасної Яцкової гори, її ще називають Глорієтою, що ніби насувається на залізничний вокзал, у надвечір`я дивитися на Трускавець, відкривається чудовий краєвид: на темно-зелені верхів`я гір першими зорями немовби налягає темно-синє небо. Здається, ніби тут земля і небо обнялися. Таке враження складається, коли ви на Яцковій горі, а не в самому серці Трускавця. Тут зовсім інакше. Активно струмує "Нафтуся", пульсують життя, процес відпочинку, оздоровлення, бо тільки для цього створено цей унікальний куточок землі.

Є ще версія:литовське слово "друска" - сіль. Однак ця версія не вірогідна, хоча сіль на території Прикарпаття добувають ось уже близько чотирьох тисяч років, і багато місцевих поселень виникли як центри солеваріння. З цим промислом пов'язані їх назви:Стара Ропа, Стара Сіль, Ясениця-Сільна, Солець, Солонське і т.д.

Коли ж все-таки виникло поселення Трускавець? На основі випадкової знахідки Трускавця можна сказати, що в період великого переселення народів, або, як ще називається ця доба, мандрівки народів(3-7ст.ст.н.е.), тут уже вирувало життя. Під час будівництва однієї з курортних вілл, коли вже діяв курорт, було знайдено римський бойовий чекан. Ця знахідка потрапила до самбірського музею"Бойківщина", і відомий український вчений, колекціонер і архіолог Володимир Кобильник датував її 4ст.. Отже, не виключено, що на території сучасного Трускавця могли відбуватися бої готів у союзі з прикарпатськими племенами, очолюваними карпами, з легіонами Римської імперії.

В описі самбірської економії 1692р., відомому під назвою "Акти ревізії Перемиської землі", наводяться такі дані про Трускавець:перелік 58 селян, які мали по одному чи півпрута землі або "сиділи на городі", решта були безземельними,тобто"халупниками". Прізвищ іще не було. Перелік селян подавався за іменами, рідко за прізвиськами. В селі був млин на один камінь і корчма.

Після першого поділу Польщі 1772 року і окупації Галичини Австрією Трускавець як колишній королівський маєток став камеральним, тобто державним. 1784 року австрійський уряд встановив державну монополію на виробництво солі, і трускавецька солеварня була закрита.

У центрі Трускавця вже на початку 19ст. було закрито останнє так зване соляне вікно(колодязь), звідки черпали сировицю. А ліс по дорозі на Дрогобич, відразу за автостанцією, ще й донині має назву Баньки. Назва ця походить від соляних бань, які там знаходилися. І взагалі навколо Трускавця є численні джерела (підкарпатські солянки), з яких витікає сировиця, тобто солона вода, яку ще під час Другої світової війни місцеві мешканці використовували для соління їжі або ж примітивним способом на спеціально виготовлених формах (бритванках) випарювали з цієї сировиці воду і отримували білу сіль, яку пізніше використовували для соління або продавали. Через брак йоду в ній багато місцевих жителів хворіли на зоб.А оскільки на сіль, тютюн, сірники, горілку держава завжди мала монопольне право, такі спроби суворо каралися, і виварювання солі селянами, як і вирощування тютюну, в усі часи здійснювалося потаємно. А як жили трускавчани? Автор чотиритомних спогадів "З Трускавця у світ хмародерів" Олекса Пристай у першому томі своїх мемуарів пише:"По першому розборі Польщі, 1772р., нараховував Трускавець 990 душ населення. Це були самі українці. В наступних роках зменшується населення, бо село навістила пошесть і кількома наворотами голод. 1845 року мав Трускавець 949 душ, а 1857 року - всього лише 825. Повільний приріст починається в 70-80 роках минулого сторіччя.

1810 року підприємець Йосиф Геккер заснував трускавецьке гірниче товариство доброї надії для пошуку корисних копалин. Під час розвідувальних робіт пошуковці натрапили на джерела мінеральних вод. Між іншим, про їх лікувальні властивості мешканці знали з давніх-давен. І не тільки мешканці Трускавця. Вперше їх описав лікар Войцех Очко ще 1578 року. В підручнику "Натуральна історія" Габрієля Жончинського., виданому 1724 року, вказано, що у Трускавці та інших селах Дрогобиччини добували нафту, а воду, яка її супроводжує, селяни пили для лікування багатьох недуг. Лікувальні властивості гіркувато-солоної води "Марія"(тепер джерело №1) вперше встановив на початку 19ст. трускавецький селянин Іван Конів, а вже від нього дізнався про це адміністратор державного маєтку шляхтич Йосиф Міцевський. Олекса Пристай пише, що Міцевський був, либонь, старшим лісничим.

А поклало початок курортові ще задовго до цього джерело, відоме в народі під назвою "Паршивка". Знаходилося воно в потоці, навпроти теперішнього джерела "Броніслава". Тепер від нього не залишилося й сліду, однак ще у 50-х роках минулого сторіччя була помітна яма від цієї давньої криниці. Пізніше, після відкриття аналогічної води "Броніслава", це джерело втратило свою популярність, а остаточно знищили його під час будівництва дамб на численних трускавецьких потоках, що загрожували паркові під час проливних дощів, які тут часто бувають. Отже, одна з таких дамб, що напроти джерела "Броніслава", й зруйнувала "Паршивку".

Спочатку лікували тут сірчаною водою паршивих коней, а пізніше почали лікуватися й люди. Багатші приїздили із своїми ваннами, нагрівали на сонці воду і приймали купелі. Бідніші викопували в землі ями, наповнювали їх цією цілющою водою і так лікувалися. Отже, перших курортників називали тут "паршивими" людьми, бо лікували вони коросту, різні виразки на тілі та інші хвороби.

Лише на початку 19ст. було відкрито ряд інших цілющих джерел, зроблено їх хімічний аналіз. Цікавою є історія, пов'язана з лікувальною водою"Нафтуся", тепер широко відомою у світі. Ділянка землі,де знаходилось первинне джерело під назвою "Нафта", з давніх-давен належала до церковних маєтків. Хто ж міг сподіватися, що корови місцевого пароха з поруч розміщеної плебанії постійно "лікувалися" "Нафтусею". А спеціалісти протягом 19ст. вважали її звичайною питною водою.

1827 року Й. Міцевський збудував невеличкий стаціонарний дерев'яний будиночок для приймання ванн, що мав 8 кабін, і 4 будиночки для мешкання відпочиваючих, отримавши на це офіційний дозвіл з Відня. Тому цей рік вважають офіційним заснуванням бальнеологічного курорту. Відтоді популярність Трускавця почала зростати в Австрійській імперії. А що стосується досліджень, то доволі серйозні роботи тут провели Н.Фіхтель та Б.Хаке і повідомили про результати відповідно 1780 і 1794 року. Йшлося про геологічну будову та підземні води району. С.Сташиц у невеликій праці, яка вийшла друком 1805 року, доводить, що у той час, крім солі, почали видобувати озокерит і нафту, з якої шляхом перегонки одержували гас і використовували його для освітлення вулиць.

Відкриття глибоких підземних мінеральних лікувальних вод у районі Трускавця датується 1820 роком. Води, що наповнювали свердловини, в основному були сірководневі, спочатку їх використовували для лікування ревматизму, захворювань шкіри, а згодом і шлунка.

Перший, досить неточний аналіз сірчаної води опублікував 1832р. аптекар із Жовкви К.Штеллер. Хімічний аналіз мінеральної води "Нафтуся" вперше зробив львівський вчений, аптекар і хімік Теодор Торосевич. 1836 року він опублікував результати цих досліджень, а 1836р. лікар Антін Машек зробив короткий опис лікувальної дії мінеральної води курорту.

Згодом лікувальні властивості трускавецьких вод вивчав лікар М.Кох, опублікувавши результати своїх досліджень 1842 року. Цього ж року було відкрите соляне сульфатне джерело"Софія"(№2).1843 року лікар Е. Унгер видав працю про лікувальну дію мінеральних вод у Трускавці, обгрунтував доцільність викоритання цих вод.

1849р. у світ вийшла нова розвідка Т. Торосевича, в якій був опис мінеральних вод Галичини і Буковини. У ній були опубліковані дані, які друкувались раніше про "Нафтусю". У цій роботі Т. Торосевич вперше звернув увагу на вміст нафти у воді, вважаючи її "істотною складовою частиною курорту". 1857 року В. Скольський зробив короткий опис геологічної будови району Трускавця і висловив деякі міркування про генезу мінеральних вод. 1858 року в районі Трускавця були знайдені джерела"Анна"(№9), "Еммануїл"(№8). Новий хімічний аналіз "Нафтусі" зробив Б.Радзишевський 1880 року і опублікував його наступного року.

Але слід нагадати, що на початку 1852 року курорт, який перебував у розпорядженні управління камеральними маєтками, перейшов у власність спілки фінансистів. Вони ж поставили собі за мету перетворити курорт на промисловий комплекс. Тоді Трускавець як курорт призупинився у своєму розвитку, але згодом знову відновив свою діяльність. Якщо в 1836-1837 роках сюди приїздили до 70-90 осіб, то в 1862 році кількість курортників досягла 783.

1882 року Трускавець переходить до спілки, яка мала намір вивести його із стану занепаду на почесний рівень серед курортів краю. Спілка збудувала водолікарню на 60 кабін, використавши найновіші досягнення бальнеотехніки. Збудовано кілька вілл, готель "Ядвініка", "будинок Бахмана". Здійснено аналіз джерел та упорядковано територію навколо них.

1892 року збудовано приміщення для інгаляцій системи Вашмута. Цим Трускавець перевершив усі відомі курорти краю і став на рівень таких оздоровниць, як Ріхенгаль і Вісбаден. Але до остаточного успіху було ще далеко, оскільки до Трускавця почала приїздити високоповажна публіка, яка вимагала найвищого, за європейським стандартом комфорту. Тому 1895 року нова спілка орендарів постановила піднести курорт до європейського рівня. Поліпшення настає у 1895-1903 роках. Власники використали не лише свої знання і досвід, а й радо приймали добрі поради і побажання гостей. Влаштовували конференції, де, окрім місцевих спеціалістів, виступали й гості.

Господарі радо прислухались до їх порад і критики. В усіх була одна мета - добробут курорту і задоволення потреб відпочиваючих.

Ще 1909 року була збудована залізниця з маленькою станцією майже в самому центрі Трускавця. 1912 року зусиллями Р.Яроша будується новий залізничний вокзал, який відповідав своєму призначенню і розмірами, і архітектурою. Адже Трускавець безпосередньо був сполучений з такими великими містами, як Львів, Краків, Варшава, Познань. Прокладений новий шлях з центру курорту до залізничного вокзалу дав можливість побудувати нові вілли. Новозбудовані зручні комунікаційні шляхи та вілли спричинили новий наплив курортників. Якщо 1910 року Трускавець відвідало близько 3500 гостей, то 1913 року зареєстровано понад 5 тисяч. Цього ж, 1913 року за великі успіхи розвитку курорта - його лікувальної бази, благоустрою і будівництва - Трускавець було нагороджено великою золотою медаллю.

Перша світова війна зупинила розвиток курорту на кілька років. Після війни Раймонд Ярош ще з більшою енергією береться до роботи, намагаючись надолужити втрачене. Йому активно допомагають спочатку дружинна Емма, а пізніше - обидва сини: лікар Роман та інженер Олександр. Яроші модернізують водолікарні, перебудовують товариський клуб, реконструюють новопридбані віллу "Ядвінівка" і готель "Постуй", а також розпочинають будівництво нових пансіонатів. Велика увага приділяється паркові. Курорт просто потопає у квітах, і гості мають можливість милуватись екзотичними рослинами. Темпи розвитку були насправді дивовижними. Той, хто не був тут кілька сезонів, приїхавши знову до Трускавця, уже його не впізнавав.

До окрас курорту належали й Помірки. Тут було обладнане за всіма європейськими стандартами купальне озеро, побудовані корти, прекрасні спортивні майданчики. Береги озера були засипані золотистим піском. Чисте, свіже повітря від лісу, мальовнича природа, а також озеро давали колосальні результати в лікуванні. Раймонд Ярош використовував усі засоби для популяризації як Трускавця, так і Помірок зокрема. В розвитку Трускавця і в поширенні реклами про курорт слід відзначити і заслуги лікарського товариства. Лікарі на різних конференціях як в краю, так і за кордоном просто прославляють курорт, рекламують його бальнеотерапевтичну унікальність. Дуже вдало проводилася інформаційна реклама: постійно на радіо оголошувалась інформація на всю Європу про лікування в Трускавці та відпочинок у Помірках, видавалися рекламні буклети, листівки, карти. Господарі курорту дуже інтенсивно доносили до зацікавлених і навіть незацікавлених у Європі важливе значення лікування у Трускавці. І це давало помітні результати. У 20-30 роках спостерігається надзвичайно активне розростання курорту. Кількість відпочиваючих у Трускавці зростає з року в рік. Якщо 1923 року було 6080 приїжджих, 1927 року кількість гостей виросла до 12633 осіб, 1931 рік дав 14659 чоловік, а сезон 1933 року, незважаючи на кризову ситуацію в Польщі, позначився небаченою кількістю курортників - понад 17000. Збільшення клієнтури вимагало нового будівництва, тому в цей час виростає кілька модерних пансіонатів. Та головною причиною успіху були мінеральні води. Трускавецькі води за своїми лікувальними властивостями не поступалися водам відомих курортів Європи, таких, як Розенгайм у Баварії, Баден-Баден, Будапешт і Піщани. А про насичення сировиці порівняно з водами інших курортів Європи можемо робити висновок за такими даними: у Баден-Бадені-0.6, у Вісбадені-1.2, у Кіссінгені-3.1, Галлі-3.6, Цихосінеку-5.7, а у Трускавці-23.1. Та найістотнішим було те, що трускавецькі джерела з давніх часів відзначалися різноманітним застосуванням у лікувальній практиці.