Функціонування та розвиток сфери фізичної культури і спорту в умовах ринку

Особливістю підприємництва в олімпійському спорті є також те, що головною практичною формою його здійснення виступають маркетингові програми. Вони, як правило, охоплюють чотирирічний олімпійський цикл і мають на меті економічно забезпечити підготовку та участь спортсменів у чергових Іграх Олімпіади або зимових Олімпійських іграх. Слід підкреслити високу результативність маркетингових програм, що проявляється у високих темпах зростання доходів, отриманих МОК завдяки їхній реалізації (рис. 2.).

На характер підприємництва в олімпійському спорті істотно впливає те, що воно здійснюється в умовах неконкурентного ринкового середовища. Абсолютним монополістом на світовому ринку послуг олімпійського спорту є МОК, що визначено відповідними положеннями Олімпійської хартії. Це зумовлює жорстку ієрархію відносин між ним та іншими суб'єктами підприємництва.

Так, МОК встановлює норми поведінки НОКів під час здійснення ними своєї підприємницької діяльності. Згідно з Олімпійською хартією, кожний НОК, наприклад, несе перед МОК відповідальність за дотримання в своїй країні правил 12-17, що регламентують використання олімпійського символу, прапора, девізу або гімну. Сам МОК може використовувати перераховані олімпійські атрибути лише за умови отримання попередньої згоди Виконкому МОК.

МОК також здійснює свої директивні відносини з ОКОІ як суб'єктами підприємництва, пов'язаного з підготовкою і проведенням Олімпійських ігор. Він, зокрема, створює інструкції, якими ОКОІ має керуватися при укладенні комерційних контрактів, зобов'язує ОКОІ надавати для затвердження талісман Ігор, визначає питання, які мають бути розглянуті в офіційному звіті ОКОІ, і т.п. На вимогу МОК будь-який НОК та ОКОІ мають надати йому дійсну і повну копію будь-якого контракту, укладеного ними.

Олімпійська хартія також гарантує захист комерційних інтересів НОК під час проведення комерційних операцій МОК на їхній території. У пункті 12 офіційного роз'яснення до правил 12, 13, 14, 15, 16 і 17 у зв'язку з цим записано, що олімпійський символ і олімпійські емблеми МОК можуть використовуватися МОК або уповноваженою ним особою на території будь-якого національного олімпійського комітету, за умови дотримання наступних правил: 12.1. Щодо всіх угод спонсорств або постачання та відносно всіх комерційних ініціатив, окрім наведених в параграфі 12.2. Іншою умовою є те, що таке використання не повинне шкодити інтересам відповідного НОК і що рішення ухвалюється Виконкомом МОК за умови консультацій з цим НОК, який одержить частину прибутку від такого використання; 12.2. При всіх угодах умовою є те, що НОК отримує половину чистого прибутку від такого використання після вилучення всіх податків і встановлених зборів. НОК буде завчасно повідомлений про таке використання.

У сфері оздоровчої фізичної культури та масового спорту головна соціальна функція підприємництва полягає у створенні сприятливих передумов для збереження та зміцнення здоров'я людей, залучення різних груп населення до ведення здорового способу життя. Це накладає відбиток і на його економічні функції та організаційні форми практичного здійснення.

Особливістю західноєвропейського різновиду підприємництва у сфері оздоровчої фізичної культури є те, що організаційно-правовою формою функціонування переважної більшості суб'єктів підприємництва, незалежно від того, до якого сектору економіки вони належать, є спортивний клуб. На початок ХХI ст. у країнах ЄС налічувалось 700 тис. спортивних клубів, у яких займалися близько 40 млн. осіб (табл. 3).

Таблиця 3 Наявність спортивних клубів у країнах Європи

В економічному сенсі спортивні клуби виявилися досить гнучкими організаційними структурами, які змогли швидко сприйняти ідеологію підприємництва і адаптуватися до вимог сучасного ринку ФСП. Тому закономірним є те, що саме вони стали організаційним підґрунтям започаткування нового напряму підприємництва у сфері оздоровчої фізичної культури - фітнес-індустрії.

У роботі аналізується фітнес-індустрія як організаційно-економічне підґрунтя підприємництва у сфері оздоровчої фізичної культури і спорту. На сучасному етапі вона набула інтернаціонального характеру. Лідерами її є великі об'єднання фітнес-клубів, що діють у різних країнах. Найбільшою серед них на сьогодні є транснаціональна компанія IHRSA (International Health, Racquet and Sportsclub Association), членами якої є 6,5 тис. приватних клубів у 67-ми країнах. Вона характеризується послідовним зростанням кількості фітнес-клубів, що бажають стати її членами. Особливо високі темпи розширення членства IHRSA притаманні США. Протягом останніх двадцяти років IHRSA у цій країні збільшила кількість фітнес-клубів у своєму складі більше ніж утричі (рис. 3).

У п'ятому розділі „Державне регулювання ринкових відносин у сфері фізичної культури і спорту” представлено аналіз нової ролі держави стосовно функціонування та розвитку сфери фізичної культури і спорту в умовах ринку.

В умовах ринку держава виконує значну роль у забезпеченні функціонування та розвитку сфери фізичної культури і спорту. Активна політика держави у сфері фізичної культури і спорту обумовлюються її інтересами, які полягають у тому, аби створити умови для збереження генофонду країни шляхом залучення населення до здорового способу життя, забезпечити сприятливі умови для відтворення сукупної робочої сили, використати досягнення вітчизняних спортсменів на престижних міжнародних змаганнях з метою створення та підтримання позитивного іміджу країни.

Міра та форми державного впливу на функціонування та розвиток сфери фізичної культури і спорту в умовах ринку визначаються типами її суспільної організації. В основу класифікації моделей поведінки держави стосовно сфери фізичної культури і спорту західноєвропейські дослідники пропонують покласти такі ключові параметри: роль, яку відіграють органи влади у регулюванні сфери фізичної культури і спорту; ступінь та форми координації діяльності суб'єктів сфери фізичної культури і спорту; характер розподілу управлінських ролей між державним, громадським та приватним секторами сфери фізичної культури і спорту; характер забезпечення відповідності пропозиції змінам попиту на послуги на національному ринку ФСП. Згідно з наведеними критеріями визначено чотири умовні типи суспільної організації сфери фізичної культури і спорту: 1) „бюрократичний”; 2) „місіонерський”; 3) „підприємницький”; 4) „суспільний”.

Спираючись на результати досліджень, проведених раніше вітчизняними та зарубіжними фахівцями, а також власний аналіз фактичного матеріалу, автор визначив принципи, відповідно до яких має розгортатися процес державного регулювання ринкових відносин у сфері фізичної культури і спорту. Головними серед них є такі: принцип адекватності методів та форм державного регулювання ринкових відносин у сфері фізичної культури і спорту наявному у країні різновиду ринкової економіки; принцип дотримання функціональної повноти методів та форм державного регулювання; принцип урахування економічних інтересів усіх суб'єктів ринкових відносин.

У роботі визначено сукупність форм державного регулювання ринкових відносин у сфері фізичної культури і спорту (рис. 4).

Об'єднання форм державного регулювання у три групи не є випадковим. Воно вказує на головні стратегічні напрями регулюючого впливу держави на ринок ФСП. Стан ринку, його кон'юнктура визначається взаємодією попиту та пропозиції. Тому цілком виправданим з боку держави є здійснення заходів, спрямованих на оптимізацію процесів формування попиту та пропозиції на ринку ФСП.

Оскільки ФСП є різновидом соціальної послуги, а її споживання у багатьох випадках істотно впливає на стан здоров'я людей, одним із найважливіших питань, яке потребує постійної уваги з боку держави, є гарантування високої якості послуг. Окрім того, необхідність втручання держави тут зумовлюється розглянутою раніше специфікою ринкового механізму у сфері фізичної культури і спорту. Впливаючи на процес забезпечення високої якості ФСП, держава усуває наслідки природного монополізму, притаманного ринку ФСП.

Механізм застосування представлених форм має свої відмінності у кожній країні. Скажімо, для країн з „бюрократичним” типом суспільної організації сфери фізичної культури і спорту вирішення питань щодо застосування тієї чи іншої форми державного регулювання ринкових відносин базується на застосуванні адміністративних методів. А в арсеналі держави у країнах з „підприємницьким” типом суспільної організації сфери фізичної культури і спорту провідне місце посідають економічні методи регулювання ринкових відносин.

Застосування тієї чи іншої форми державного регулювання ринкових відносин у сфері фізичної культури і спорту визначається також рівнем правового забезпечення діяльності держави. Так, у країнах, де діють спеціальні законодавчі акти про фізичну культуру і спорт, держава має суспільно визнані повноваження щодо здійснення заходів прямого регулювання ринкових відносин у даній сфері. І, навпаки, у країнах, де такі акти не ухвалено, держава змушена виконувати функції регулювання ринкових відносин у сфері фізичної культури і спорту опосередковано, керуючись нормами загального законодавства.

Шостий розділ „Фізична культура і спорт в Україні в умовах становлення ринку” присвячено аналізу стану, проблем та перспектив функціонування та розвитку сфери фізичної культури і спорту в Україні на етапі формування економіки ринкового типу.

Можна стверджувати, що в Україні, як і в інших країнах, процес функціонування та розвитку сфери фізичної культури і спорту в сучасних умовах зумовлюється дією великої сукупності факторів. Визначення їх повного переліку та характеру впливу кожного з них на процес формування та розвитку ринкових відносин у сфері фізичної культури і спорту є досить складним науковим завданням. Воно ще більше ускладнюється з огляду на специфіку перехідного суспільства, політична, соціально-економічна та інші сфери якого характеризуються нестабільністю, відсутністю чітко окреслених тенденцій функціонування та розвитку. Зважаючи на це, слід, на думку автора, обмежити сферу наукового аналізу факторами, які за всіх часів та в усіх країнах найбільшою мірою визначають закономірності розвитку суспільства в цілому, а також його складових включно зі сферою фізичної культури і спорту.

З урахуванням викладеного, в роботі розглянуто дві групи факторів, які нині впливають і протягом тривалого часу будуть зумовлювати специфіку ринкових відносин у сфері фізичної культури і спорту в Україні: І група - фактори, що мають об'єктивну природу; ІІ - фактори суб'єктивного характеру. Дія першої групи факторів випливає з особливостей соціального середовища, у якому діють фізкультурно-спортивні організації, специфіки його параметрів (політичних, економічних, правових і т.п.). Суб'єктивні фактори відбивають специфіку суспільної свідомості. Виходячи з предмету дослідження, нас цікавить насамперед свідомість суб'єктів ринкових відносин сфери фізичної культури і спорту.

Об'єктивні фактори функціонування та розвитку сфери фізичної культури і спорту України в умовах ринку доцільно згрупувати у такі основні підгрупи: 1) соціально-політичні; 2) правові; 3) соціально-економічні. Головним компонентом групи факторів суб'єктивного характеру є соціально-психологічні. Наведені фактори взаємоповязані, і їх сукупна дія створює досить складну ситуацію у сфері фізичної культури і спорту.

В роботі визначено параметри, які сформувались під впливом наведених факторів і характеризують сучасний стан українського ринку ФСП. Серед них: низький рівень попиту на ФСП; обмеженість пропозиції ФСП; невисока якість ФСП, які пропонуються, внаслідок низького рівня матеріально-технічного, кадрового, наукового, організаційного, нормативно-правового, інформаційного забезпечення сфери фізичної культури і спорту; повільні темпи формування необхідних компонентів галузевого ринку внаслідок негативного впливу на сферу фізичної культури і спорту зовнішнього економічного середовища.

Проведені дослідження дозволили встановити, що в Україні існують передумови застосування ринкових механізмів функціонування та розвитку сфери фізичної культури і спорту. Визначальними серед них є такі: загальна спрямованість діяльності усіх соціальних інститутів на формування у країні ринкової економічної системи сучасного типу; наявність усталених традицій у залученні населення до занять фізичною культурою і спортом, а також до відвідування спортивно-видовищних заходів, що сприяє формуванню попиту на ФСП; впровадження у країні „бюрократичної” моделі поведінки держави у сфері фізичної культури і спорту, що сприяє цілеспрямованому формуванню галузевого ринку.

Аналіз стану вітчизняної сфери фізичної культури і спорту дав змогу сформулювати та теоретично обґрунтувати концептуальні засади її функціонування і розвитку відповідно до вимог ринку. У роботі показано, що визначальним напрямом перспективного розвитку сфери фізичної культури і спорту в Україні є послідовне еволюціонування „бюрократичної” моделі поведінки держави та її трансформація у модель „місіонерського” типу. Це потребує здійснення відповідних заходів організаційно-керівного та нормативно-правового характеру, серед яких: створення необхідних умов для функціонування та розвитку фізкультурно-спортивних організацій, що належать до державної, приватної форми власності, а також власності громадських організацій; формування механізму ефективного поєднання зусиль усіх секторів сфери фізичної культури і спорту з метою повнішого задоволення потреб населення у ФСП та забезпечення активної інтеграції українського спорту у світовий спортивний простір; забезпечення якісно нового змісту державного управління сферою фізичної культури і спорту, який відповідав би вимогам ринку; визначення місця громадського сектору у системі управління сферою фізичної культури і спорту; визначення перспектив розвитку приватного сектору сфери фізичної культури і спорту; визначення економічних можливостей держави, які б дали їй змогу ефективно реалізувати свою місіонерську функцію стосовно представників громадського та приватного секторів, здійснювати дієве регулювання ринкових відносин; удосконалення нормативно-правової бази функціонування та розвитку сфери фізичної культури і спорту.

У сьомому розділі „Аналіз та обговорення результатів дослідження” представлено отримані автором нові результати, які дають поглиблені наукові уявлення про специфіку функціонування та розвитку сфери фізичної культури і спорту під впливом ринкового середовища. Відзначено також внесок автора в доповнення та підтвердження положень і висновків, що містяться у роботах інших дослідників.

Висновки

1. Проведене дисертаційне дослідження є актуальним з огляду на необхідність вирішення наукової проблеми, що полягає в урахуванні загальних закономірностей функціонування та розвитку сфери фізичної культури і спорту в умовах ринку у процесі визначення стратегії розв'язання відповідних проблем в Україні. Дефіцит сучасних наукових досліджень є сьогодні однією з причин неефективного управління сферою фізичної культури і спорту, що істотно ускладнює її адаптацію до нових соціально-економічних умов.

Головною відмінністю викладеного у дисертаційній роботі наукового підходу до теоретичного аналізу функціонування та розвитку сфери фізичної культури і спорту в умовах ринку є розгляд системного впливу ринкових відносин на усі напрями та аспекти фізкультурно-спортивної діяльності у їх взаємному зв'язку. Тим самим подолано наявну в інших роботах методологічну неповноту та фрагментарність, обумовлену тим, що у поле зору дослідників потрапляли лише окремі напрями та форми впливу сучасного ринку на діяльність певних суб'єктів фізкультурно-спортивного руху. Розгляд у роботі фізкультурно-спортивної послуги як системоутворюючого елементу дозволив визначити загальні закономірності сучасного етапу функціонування та розвитку сфери фізичної культури і спорту в умовах ринку, а також виявити особливості та головні напрями впливу ринку на окремі компоненти системи фізичної культури і спорту - оздоровчу фізичну культуру, масовий спорт, спорт вищих досягнень.

2. Аналіз наукової літератури, а також фактологічних та статистичних даних дозволив дійти висновку про існування низки об'єктивних закономірностей функціонування та розвитку сфери фізичної культури і спорту в умовах сучасного ринку. У роботі визначено такі закономірності: 1) в умовах ринку результат людської діяльності у сфері фізичної культури і спорту наповнюється реальним економічним змістом, і, набуваючи форми соціальної послуги, як правило, стає товаром; 2) товарно-грошова форма економічних відносин у сфері фізичної культури і спорту стає всеохоплюючою, визначаючи ринкову обумовленість виробництва, розподілу, обміну та споживання ФСП. За виключенням певної частини фізкультурно-виховних послуг, які споживаються безкоштовно, усі інші види ФСП стають товаром, тобто об'єктом ринкових відносин; 3) економічна діяльність у сфері фізичної культури і спорту набуває форми підприємництва, бізнесу, що обумовлено необхідністю застосування фізкультурно-спортивними організаціями, що належать до усіх форм власності, ефективних способів залучення та використання усе більшої кількості економічних ресурсів, а також забезпечення постійно зростаючих потреб населення у високоякісних ФСП; 4) функціонування та розвиток сфери фізичної культури і спорту все більшою мірою залежить від зовнішнього економічного середовища. Сфера все більше стає відкритою соціально-економічною підсистемою. Національний, регіональні та світовий ринки диктують сфері фізичної культури і спорту високі стандарти стосовно визначальних параметрів її функціонування та розвитку. З іншого боку, сфера фізичної культури і спорту посилює свій вплив на розвиток національних ринків, що виявляється у покращенні макроекономічних показників; 5) відбувається модифікація змісту та форм фізкультурно-спортивної діяльності, а також модифікація та диференціація видів спорту згідно з вимогами ринкового середовища.

3. У процесі дослідження встановлено, що визначальною ознакою сучасного етапу функціонування та розвитку сфери фізичної культури і спорту у тій або іншій країні є формування у її межах системи ринкових відносин, яка виступає підсистемою системи ринкових відносин вищого рівня (загальнонаціонального, континентального, глобального). Її зміст складають економічні відносини, які виникають між суб'єктами фізкультурно-спортивної діяльності стосовно виробництва та споживання ФСП, яку слід визначити як специфічну діяльність фахівців з фізичного виховання і спорту, пов'язану із використанням економічних ресурсів і спрямовану на досягнення бажаного психофізіологічного чи емоційного стану людини. ФСП є специфічним різновидом соціальної послуги. Набуваючи форми товару, вона стає конституюючим елементом системи ринкових відносин, який забезпечує її цілісність, визначає її загальну соціально-економічну природу та галузеві особливості.

Застосування запропонованого та науково обґрунтованого автором комплексу критеріїв дозволило здійснити власну класифікацію ФСП, поділивши їх на такі основні види: 1) фізкультурно-виховні; 2) фізкультурно-оздоровчі; 3) спортивно-оздоровчі; 4) спортивно-видовищні; 5) спортивно-тренувальні; 6) фізкультурно-реабілітаційні.

4. Реалізація ринкових відносин сфери фізичної культури і спорту здійснюється через галузевий ринок, який є обігом специфічних товарів - ФСП, а також і сукупність відносин з приводу їх купівлі та продажу. У роботі проаналізовано низку об'єктивних чинників, що модифікують класичні умови існування ринку у сфері фізичної культури і спорту. Ці чинники умовно поділено на дві групи - внутрішні і зовнішні. До першої групи належать чинники, що випливають із самої суті фізичної культури і спорту як соціально-економічного феномену. Характер їхнього впливу на формування ринкових відносин зумовлюється специфікою самого результату економічної діяльності у сфері фізичної культури і спорту - ФСП. До зовнішніх слід віднести такі чинники формування ринку у сфері фізичної культури і спорту, що діють за межами галузі і віддзеркалюють її роль та місце у соціально-економічному житті суспільства, зв'язки з іншими галузями економіки. Це - соціальні функції фізичної культури і спорту, соціальне призначення ФСП, можливість використання останніх в економічних цілях, загальний рівень розвитку економіки країни. Спільна дія внутрішніх і зовнішніх чинників зумовлює особливості ринку ФСП, головними з яких у роботі визначено: а) обмеженість та б) вторинність.

5. Аналіз сфери фізичної культури і спорту у контексті глобалізації сучасного світу засвідчив, що характерною ознакою її сучасного функціонування та розвитку є інтернаціоналізація ринку ФСП. У спорті вищих досягнень (олімпійському та професійному) це проявляється у таких моментах: 1) у постійному зростанні кількості міжнародних змагань та кількості їх учасників; 2) у встановленні органами управління спортом загальних стандартів якості ФСП та впровадження їх на національному рівні; 3) у визначенні на законодавчому рівні виключних прав суб'єктів спортивного руху щодо контролю за відповідними сегментами міжнародного ринку ФСП; 4) у зростанні ролі міжнародних корпорацій як вторинних споживачів ФСП у розвитку світового ринку ФСП. У фізкультурно-оздоровчій сфері відбувається формування транснаціональних організаційних структур-виробників ФСП. Типовим представникoм є компанія IHRSA, членами якої є 6,5 тис. приватних клубів у 67_ми країнах. Це призводить до поширення на глобальному рівні стандартів, притаманних американській фітнес-індустрії, яка посідає провідне місце у світі.

6. Аналіз діяльності фізкультурно-спортивних організацій розвинених країн засвідчив, що під впливом ринку відбувається модифікація організаційно-економічних засад функціонування та розвитку фізичної культури і спорту. Значної трансформації зазнає головний організаційний компонент - клубна система організації фізкультурно-спортивної діяльності. У професійному спорті клуби набувають форми акціонерних товариств. При цьому прослідковується тенденція відмови з боку держави від жорсткого регулювання та обмежень діяльності акціонерних товариств у спорті, внаслідок чого вони отримують можливість активно діяти на фондових ринках. Водночас у професійному спорті зберігається тенденція виключення дії ринкових механізмів у межах об'єднань професійних клубів (команд) - ліг, асоціацій, союзів тощо, - які виступають монополістами на ринку даного виду спортивно-видовищних послуг. У сфері оздоровчої фізичної культури клуби перетворюються з відносно закритих утворень, які забезпечували, головних чином, потреби своїх членів, у відкриті економічні структури, які надають фізкультурно-оздоровчі послуги усім бажаючим споживачам.

Аналіз установчих документів фізкультурно-спортивних організацій дозволив дійти висновку, що у країнах з ринковою системою господарювання функціонують три сектори економіки фізичної культури і спорту, що ґрунтуються на усіх формах власності: а) приватний; б) суспільний; в) державний. Кожний із секторів виконує функцію забезпечення певних сегментів ринку ФСП послугами, що задовольняють потреби конкретних груп споживачів (за рівнем доходів, віком, статтю, соціальним статусом та іншими ознаками). Завдяки цьому створюються економічні можливості збільшення пропозиції на ринку ФСП на якісно нових засадах. До регулярних занять фізичною культурою і спортом отримують змогу реально залучатися практично усі, хто цього бажає і має відповідні можливості.

7. У роботі висвітлено якісно нову роль держави у забезпеченні функціонування та розвитку сфери фізичної культури і спорту в умовах ринку. Показано, що підвищення рівня зрілості ринку призводить до зміни моделі поведінки держави стосовно її участі в адаптації сфери фізичної культури і спорту до ринкових вимог. Встановлено, що на початок ХХІ століття існують чотири умовні типи суспільної організації сфери фізичної культури і спорту: 1) „бюрократичний”; 2) „місіонерський”; 3) „підприємницький”; 4) „суспільний”, кожний із яких встановлює місце та роль держави у регулюванні ринкових відносин сфери. Перші два типи передбачають створення спеціального органу виконавчої влади з питань фізичної культури і спорту, реалізацію заходів прямої дії, таких як пряме державне фінансування сфери фізичної культури і спорту, а також ухвалення законодавчих актів прямої дії. Другі два зводять роль держави до здійснення загального законодавчого регулювання ринкового функціонування та розвитку сфери фізичної культури і спорту на таких самих засадах, як і інших сфер суспільного життя тієї або іншої країни.

Загальною ж ознакою поведінки держав більшості країн стосовно сфери фізичної культури і спорту, незалежно від обраної ними моделі, є застосування політики регулювання ринкових відносин у даній сфері. Проведені дослідження дають підстави визначити три головні напрями державного регулювання: 1) регулювання рівня якості ФСП; 2) регулювання попиту на ФСП; 3) регулювання пропозиції ФСП.

8. Проведені дослідження дозволили уточнити позитивні та негативні наслідки впливу ринку на процес функціонування та розвитку сфери фізичної культури і спорту. До головних позитивних наслідків слід віднести: більш повне задоволення потреб населення у ФСП за рахунок забезпечення їхньої високої якості, розширення асортименту, а також широкого впровадження супутніх та додаткових послуг; активне впровадження у практику фізкультурно-спортивної діяльності новітніх технологій; суттєве зростання можливостей поширення на глобальному рівні цінностей фізичної культури і спорту за рахунок просування на світовий ринок електронних версій ФСП (телевізійних трансляцій змагань, просвітницьких матеріалів та навчальних програм тощо); залучення значних обсягів коштів у сферу фізичної культури і спорту з інших галузей економіки у вигляді спонсорської підтримки за рахунок продажу ліцензій на використання спортивної символіки та прав на телевізійні трансляції спортивних змагань; удосконалення системи управління сферою фізичної культури і спорту на макро- та мікрорівнях шляхом залучення професійних фахівців з менеджменту, маркетингу та реклами, а також застосування ефективних керівних технологій.

Найбільш характерними негативними наслідками ринкового функціонування сфери фізичної культури і спорту слід визначити: неможливість задовольнити потреби у високоякісних ФСП соціальними групами з низьким рівнем доходів; формування під впливом ринкових чинників у спортсменів та тренерів егоїстичної моделі економічної поведінки стосовно інтересів розвитку спорту та ірраціональної стосовно власних інтересів; надмірне втручання компаній-спонсорів та телевізійних компаній у процес ухвалення рішень керівництвом спортивних організацій, що призводить до ігнорування інтересів спортсменів та глядачів; деформація світового ринку праці фахівців з фізичного виховання і спорту, активна міграція спортсменів з економічно нерозвинених країн до країн з високим рівнем економічного розвитку, що ускладнює спортивну кар'єру для молодих спортсменів країн-імпортерів робочої сили; економічно не вмотивоване зростання цін на галузевому ринку праці, що проявляється у значному підвищенні заробітної платні спортсменів, особливо „зірок” та призводить до значного зростання витрат на виробництво спортивно-видовищних послуг; економічна диференціація видів спорту, поділ їх на „багаті” і „бідні”; надмірна економічна диференціація спортивних організацій, насамперед у професійному спорті, що виявляється у створенні „суперклубів” і призводить до зниження рівня змагальності, зменшення умотивованості глядачів відвідувати змагання.

9. В Україні протягом двох останніх десятиліть відбувався процес трансформації командної економічної системи у систему ринкового типу, який поширився і на сферу фізичної культури і спорту. Як результат було закладено підвалини національного ринку ФСП. У роботі визначено параметри ринку, які характеризують його сучасний стан, серед них: 1) низький рівень попиту на ФСП. На сьогодні в Україні, згідно з офіційними даними, фізичною культурою і спортом займається всього 13,68% населення (на 1 січня 2007 року). Це є наслідком низького рівня доходів, обмеженого фонду вільного часу активної частини населення, відсутності реальних економічних стимулів зміцнення здоров'я; 2) обмеженість пропозиції ФСП, невисока якість ФСП, які пропонуються, внаслідок низького рівня матеріально-технічного, кадрового, наукового, організаційного, нормативно-правового, інформаційного забезпечення сфери фізичної культури і спорту; 3) повільні темпи формування необхідних компонентів галузевого ринку внаслідок негативного впливу на сферу фізичної культури і спорту зовнішнього економічного середовища. Характер функціонування економіки України не сприяє створенню ринкових засад розвитку сфери фізичної культури і спорту. Економіка країни не досягла того рівня розвитку, коли бізнес стає надзвичайно зацікавленим у використанні ринку ФСП, а отже, активно сприяє його розвитку. Цим зумовлюється порівняно невелика кількість спонсорів та їх низька активність у підтримці фізкультурно-спортивних організацій. Ситуація ускладнюється і низькою зацікавленістю фізичною культурою і спортом з боку засобів масової інформації, насамперед, телебачення.

10. В роботі сформульовано та теоретично обґрунтовано концептуальні засади функціонування та розвитку сфери фізичної культури і спорту в Україні в умовах ринку. Встановлено, що визначальною передумовою перспективного розвитку сфери фізичної культури і спорту в Україні є послідовне еволюціонування „бюрократичної” моделі поведінки держави та її трансформація у модель „місіонерського” типу. Це потребує здійснення відповідних заходів організаційно-управлінського та нормативно-правового характеру, таких як: створення необхідних умов для функціонування та розвитку фізкультурно-спортивних організацій, що належать до державної, приватної форми власності, а також власності громадських організацій; формування механізму ефективного поєднання зусиль усіх секторів сфери фізичної культури і спорту з метою повнішого задоволення потреб населення у ФСП та забезпечення активної інтеграції українського спорту у світовий спортивний простір; забезпечення якісно нового змісту державного управління сферою фізичної культури і спорту, який би відповідав вимогам ринку; визначення місця громадського сектору у системі управління сферою фізичної культури і спорту; визначення перспектив розвитку приватного сектору сфери фізичної культури і спорту; визначення економічних можливостей держави, які б дали їй змогу ефективно реалізувати свою місіонерську функцію стосовно представників громадського та приватного секторів, здійснювати дієве регулювання ринкових відносин; удосконалення нормативно-правової бази функціонування та розвитку сфери фізичної культури і спорту.

фізичний спорт культура

Список праць, ЯКІ опубліковані за темою дисертації

Монографічне видання

1. Мічуда Ю.П. Сфера фізичної культури і спорту в умовах ринку: закономірності функціонування та розвитку. - К.: Олімпійська література, 2007. - 216 с.

Статті у наукових фахових виданнях України:

2. Мичуда Ю., Гуськов С. Олимпийский маркетинг: вчера, сегодня, завтра // Наука в олимпийском спорте. - 1997. - № 11. - С.41-46. Особистим внеском автора є постановка проблеми, визначення мети дослідження, обґрунтування шляхів вдосконалення маркетингової діяльності в олімпійському спорті.

3. Мичуда Ю. Социально-экономические аспекты зимних Олимпийских игр // Наука в олимпийском спорте. - 1998. - № 2. - С. 25-32.

4. Мічуда Ю. Парламентські слухання з питань розвитку фізичної культури і спорту в Україні // Наука в олимпийском спорте. - 1999. - № 1. - С. 125_129.

5. Мичуда Ю. Особенности маркетинга физкультурно-спортивных клубов Украины в современных условиях // Наука в олимпийском спорте. “Спорт для всех”. Специальный выпуск, 2000. - С. 48-52.

6. Мичуда Ю. Экономические предпосылки развития международного олимпийского движения в XXI веке // Наука в олимпийском спорте. - 2001. - № 2. - С. 104-108.

7. Лисенчук Г.А., Лисенчук С.Г., Мичуда Ю.П. Проблемы нормативно-правового регулирования маркетинга в профессиональном футболе // Физическое воспитание студентов творческих специальностей. Сборник научных трудов. ХХПИ. - 1997. - № 6. - Харьков, 2001. - С. 3-7. Особистим внеском автора є постановка проблеми дослідження, аналіз нормативно-правових документів, інтерпретація результатів дослідження, висновки.

8. Мичуда Ю. Лицензирование физкультурно-оздоровительной и спортивной деятельности в Украине // Наука в олимпийском спорте. - 2001. - № 3. - С. 67-71.

9. Мічуда Ю. Особливості наукового аналізу сучасного ринку у сфері фізичної культури і спорту // Теорія і методика фізичного виховання і спорту. - 2001. - № 4. - С.82-86.

10. Мічуда Ю. Проблеми вдосконалення механізму державного управління сферою фізичної культури і спорту в Україні // Збірник наукових праць Волинського державного університету ім. Л.Українки. Том 1. - Луцьк, 2002. - С. 26-28.

11. Мічуда Ю. Особливості формування і розвитку ринкових відносин у сфері фізичної культури і спорту України // Теорія і методика фізичного виховання і спорту. - 2002. - № 1. - С. 109-112.

12. Мічуда А.В., Мічуда Ю.П. Особенности конкуренции в сфере бизнес-фитнесса // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. - Харків, 2002. - № 25. - С. 56-75 . Особистим внеском автора є визначення мети дослідження, аналіз особливостей конкуренції, інтерпретація результатів дослідження.

13. Мічуда Ю. Тенденції у розвитку олімпійського маркетингу кінця ХХ-початку ХХІ століття // Теорія і методика фізичного виховання і спорту. - 2003. - № 1. - С. 121-125.

14. Мічуда Ю. Нормативно-правове забезпечення олімпійської підготовки в Україні: проблеми та шляхи вдосконалення // Актуальні проблеми фізичної культури і спорту. Збірник наукових праць. - К.: ДНДІФКС, 2004. - С.10-16.

15. Воробйов М.І., Мічуда Ю.П. Підвищення кваліфікації державних службовців як фактор вдосконалення управління галуззю „Фізична культура і спорт” // Теорія і методика фізичного виховання і спорту. - 2004. - № 2. - С.157-161. Особистим внеском автора є постановка проблеми дослідження, інтерпретація результатів дослідження, формулювання практичних рекомендацій.

16. Воробйов М.І., Мічуда Ю.П. Передумови та шляхи формування сучасної системи післядипломної освіти фахівців з фізичного виховання і спорту в Україні // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. - ХІПІ, 2004. - № 21. - С. 3-8. Особистим внеском автора є постановка проблеми дослідження, інтерпретація результатів дослідження, формулювання практичних рекомендацій.

17. Мічуда Ю. Професійний спорт як різновид підприємницької діяльності // Теорія і методика фізичного виховання і спорту. - 2005. - № 1. - С. 30-35.

18. Воробйов М.І., Мічуда Ю.П. Перепідготовка фахівців з фізичного виховання і спорту як вимога сучасного ринку праці в Україні // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. - ХІПІ, 2005. - № 9. - С. 3-9. Особистим внеском автора є постановка проблеми дослідження, висновки та практичні рекомендації.

19. Имас Е.В., Мичуда Ю.П., Уманец Н.Д., Шкребтий Ю.М. Система олимпийской подготовки и направления совершенствования подготовки спортсменов к Играм Олимпиады 2008 г. в Пекине. Раздел 3.3.9. Правовое и нормативно-методическое обеспечение олимпийской подготовки // Наука в олимпийском спорте. - 2005. - №1. Спецвыпуск. - С.135-139. Особистим внеском автора є визначення правових та нормативно-методичних основ олімпійської підготовки.

20. Довгенько Ю., Мічуда Ю. Програмно-цільове управління матеріально-технічною базою олімпійської та параолімпійської підготовки в Україні: питання теорії // Теорія і методика фізичного виховання і спорту. - 2005. - № 4. - С. 91-95. Особистим внеском автора є постановка проблеми дослідження, інтерпретація результатів дослідження, формулювання висновків.

21. Мичуда Ю. Экономический компонент системы современного олимпийского образования: структура и содержание // Наука в олимпийском спорте. - 2007. - № 2. - С. 53-59.

22. Мічуда Ю. Проблеми розвитку підприємництва у сфері спорту для всіх // Теорія і методика фізичного виховання і спорту. - 2007. - № 1. - С. 82_86.

Праці, опубліковані в інших виданнях:

23. Артышевский В.Н., Мичуда Ю.П. Экономика физической культуры и спорта: краткий словарь терминов, понятий, категорий. - К., 1991. - 22 с. Особистим внеском автора є постановка проблеми дослідження, формулювання термінів та понять.

24. Мичуда Ю.П. Проблемы формирования рыночных отношений в сфере физической культуры и спорта // Философские, экономические, правовые аспекты человека в сфере физической культуры и спорта. - Омск, 1991. - С. 23-24.

25. Мичуда Ю.П. Социально-политические науки и гуманизация подготовки специалистов в области физической культуры и спорта // Нові технології навчання. Вип. І. - К.: НОК ВО, 1991. - С. 156-159.

26. Артышевский В.Н., Мичуда Ю.П. Способы определения экономической эффективности и доказательств выгодности внедрения физической культуры и спорта в трудовых коллективах. - К.: КГИФК, 1992. - 30 с. Особистим внеском автора є постановка проблеми дослідження, обґрунтування методики визначення економічної ефективності.

27. Мичуда Ю.П. Социальные гарантии молодежи в сфере физической культуры и спорта // Молодежная политика: опыт, проблемы, перспективы. Ч.1. - К.: Минмолодьспорт Украины, 1992. - С. 154-157.

28. Мічуда Ю.П. Підприємництво в сфері фізичної культури і спорту. Науково-методичні рекомендації для студентів з спеціалізації “Менеджмент фізичного виховання і спорту”. - К.: УДУФВС, 1993. - 29 с.

29. Мічуда Ю.П. Концептуальні проблеми гуманізації навчально-виховного процесу в університеті фізичного виховання і спорту // Концепція підготовки спеціалістів фізичної культури в Україні. - Луцьк: Надстир'я, 1994. - С. 123_124.

30. Мічуда Ю. Фізкультура і спорт: де шукати вихід? // Скарб. Український діловий часопис. - 1994. - № 3. - С. 44-50.

31. Мічуда Ю.П. Ринкові відносини та підприємництво у сфері фізичної культури і спорту. - К.: Олімпійська література, 1995. - 152 с.

32. Мичуда Ю.П. Современный спортивный маркетинг: предпосылки становления и перспективы развития // Актуальные проблемы физической культуры. Т.1. - Ростов-на-Дону, 1995. - С. 64-69.

33. Мічуда Ю.П. Соціальний захист працівників фізичного виховання і спорту в умовах ринку // Концепція підготовки спеціалістів фізичної культури в Україні. - Київ-Луцьк, 1996. - С. 152-155.

34. Мічуда Ю.П. Про досвід підготовки фахівців у галузі спортивного менеджменту вищими навчальними закладами західноєвропейських країн // Освіта в галузі фізичної культури: стан, проблеми, перспективи. Ч.1. -Львів, 1996. - С. 61-63.

35. Мичуда Ю.П. Лицензирование как важный компонент маркетинга футбольного клуба // Организация учебно-тренировочного процесса спортсменов высокой квалификации. - К., 1996. - С. 10-12.

36. Мичуда Ю.П. Предпринимательская деятельность в сфере физической культуры и спорта // Спортивный менеджмент: вопросы теории и практики. - К.: Старт, 1996. - С. 54-56.

37. Мичуда Ю.П. Маркетинг в системе спортивного менеджмента // Спортивный менеджмент: вопросы теории и практики. - К.: Старт. 1996. - С. 72-75.

38. Мичуда Ю.П. Экономические проблемы становления и развития клубной системы в Украине // Фізичне виховання студентів творчих фахів. - № 6. - Харків, 1997. - С. 14-16.

39. Латишкевич Л.А., Мичуда Ю.П., Хромаев З.М. Спонсорство в игровых видах спорта. - К.: Олимпийская литература, 1999. - 43 с. Особистим внеском автора є обґрунтування форм роботи фізкультурно-спортивних організацій зі спонсорами.

40. Мічуда Ю.П., Приймак М.М. Проблеми впровадження методів маркетингу у діяльність вищих закладів освіти галузі фізичного виховання і спорту // Економічна підготовка фахівців у непрофільних вищих навчальних закладах. - Львів: ЛДІФКС, 2000. - С. 8_13. Особистим внеском автора є постановка проблеми дослідження, формулювання висновків.

41. Мічуда Ю.П. Застосування маркетингових технологій у сфері фізичної культури і спорту України // Концепція розвитку фізичного виховання і спорту в Україні. - Рівне, 2001. - С. 63-66.

42. Мічуда Ю.П. Проблеми вдосконалення механізму державного управління сферою фізичної культури і спорту в Україні // Збірник наукових праць Волинського державного університету. Т.1. - Луцьк, 2002. - С. 26-28.

43. Гуськов С.И., Платонов В.Н., Мичуда Ю.П. Экономические основы олимпийского спорта // Энциклопедия олимпийского спорта. Том 2. Часть 4. - К.: Олимпийская литература, 2004. - С. 388-426. Особистим внеском автора є аналіз економічних показників діяльності структур олімпійського спорту.

44. Імас Є.В., Мічуда Ю.П. Протиріччя економіки фізичної культури і спорту у перехідних суспільних системах // Економіка і держава. - 2006. - № 2. - С. 40-43. Особистим внеском автора є постановка проблеми дослідження, інтерпретація результатів дослідження, формулювання висновків.

Тези доповідей:

45. Мичуда Ю.П., Дидковская Л.Г. Роль культурно-спортивных комплексов в формировании здорового образа жизни // Всесоюзная научная конференция „Общественное сознание и общественные отношения в условиях перестройки”. - Москва-Черновцы, 1990. - С. 85-86. Особистим внеском автора є постановка проблеми дослідження, формулювання висновків.

46. Мичуда Ю.П. Социально-экономические аспекты формирования потребности населения в физическом совершенствовании // Всесоюзная научно-практическая конференция „Физическая культура и спорт и здоровый образ жизни”. - М., 1990. - С. 57.

47. Мичуда Ю.П. Спортивный маркетинг: проблемы становления в переходном обществе // Международный научный конгресс „Человек в мире спорта: новые идеи технологи, перспективы ”. Т. 2. - М., 1998. - С. 324-325.

48. Мічуда Ю.П. Приватизація та ліцензування як передумови розвитку ринку фізкультурно-оздоровчих послуг в Україні // IV Міжнародний науковий конгрес „Олімпійський спорт і спорт для всіх: проблеми здоров'я, рекреації, спортивної медицини та реабілітації”. - К., 2000. - С. 494.

49. Мичуда Ю.П. Закономерности рыночного функционирования сферы физической культуры и спорта // VIІ Международный научный конгресс „Олимпийский спорт и спорт для всех”. Том 2. - М., 2003. - С. 316-317.

50. Мичуда А.В., Мичуда Ю.П. Стимулирование потребления физкультурно-оздоровительных услуг как процесс // VIІ Международный научный конгресс “Олимпийский спорт и спорт для всех”. Том 2. - М., 2003. - С. 315-316. Особистим внеском автора є розгляд економічних аспектів стимулювання.

51. Мичуда Ю.П. Рыночные отношения в сфере олимпийского спорта: структура и содержание // VIII Международный научный конгресс „Современный олимпийский спорт и спорт для всех”. Том.1. - Алматы, 2004. - С. 65-66.

52. Мичуда Ю.П. Проблемы функционирования и развития сферы физической культуры и спорта в условиях переходных социально-экономических систем // IX Международный научный конгресс „Современный олимпийский спорт и спорт для всех”. - К, 2005. - С. 75.

53. Имас Е.В., Мичуда Ю.П., Шкребтий Ю.М. Совершенствование правового и нормативно-методического обеспечения развития олимпийского спорта в Украине // IX Международный научный конгресс „Современный олимпийский спорт и спорт для всех”. - К, 2005. - С. 64. Особистим внеском автора є аналіз правової бази олімпійської підготовки.

54. Мичуда Ю.П., Штольце П. Рекламно-спонсорская деятельность футбольных клубов Немецкой Бундеслиги // IX Международный научный конгресс „Современный олимпийский спорт и спорт для всех”. - К, 2005. - С. 76. Особистим внеском автора є постановка проблеми дослідження, формулювання висновків.

55. Мичуда Ю. Законодательное регулирование экономических отношений сферы физической культуры и спорта в Украине // X Международный научный конгресс „Современный олимпийский спорт и спорт для всех”. - Гданск, 2006. - С. 152-156.

56. Мичуда Ю.П. Социально-экономические аспекты развития спорта для всех // XI Международный научный конгресс „Современный олимпийский спорт и спорт для всех”. - Минск, 2007. - С. 246.

57. Michuda Y. Problems of sport marketing development in post socialist countries // І Annual Congress “Frontiers in Sport Science. The European Perspective”. Book of Abstracts. Nice-France, 1996. - P. 860-861.

58. Lisenchuk G., Lisenchuk S., Michuda Y. The problems of marketing and its development in the soccer clubs of Ukraine // International scientific congress “Modern Olympic Sport ”. - Kyiv, 1997. - P. 14-15. Особистим внеском автора є визначення основних проблем спортивного маркетингу футбольних клубів в Україні.

59. Olijnik V., Michuda Y. Economic fundamentals of eastern wrestling sports clubs in Ukraine // International scientific congress “Modern Olympic Sport ”. - Kyiv, 1997. - P. 16-17. Особистим внеском автора є постановка проблеми дослідження, формулювання висновків.

60. Michuda Y. Sport marketing as a social phenomenon // III Annual Congress of the European College of Sport Science. - Manchester, 1998. - P. 374.

61. Zaidie M., Michuda Y. Commercialization of the Olympic Sports on the eve of the XXI century: problems and perspectives // III International Scientific Congress “Modern Olympic Sport”. - Warszawa, 1999. - P. 444-445. Особистим внеском автора є постановка проблеми дослідження, аналіз форм комерціалізації олімпійського спорту.

Размещено на Allbest.ru