Курортно-туристичний комплекс України

З метою туризму, найбільше українців виїжджало в Росію, Білорусь,Туреччину[рис.2.1]

Рис.2.2 Кількість українців, що виїджало до інших країн[18]

Мережа суб'єктів туристичної діяльності (юридичні особи та фізичні особи-підприємці) в Україні у 2012 році становила 5347 одиниць, що на 11,6% більше, ніж у 2011 році. Структура мережі за видами туристичної діяльності представлена найбільш численною категорією - турагентами - 74,2% від загальної кількості суб'єктів, найменша категорія - суб'єкти, що здійснюють екскурсійну діяльність - 8,4%. Суб'єкти, які здійснювали туристичну діяльність як туроператори, складали 32,2% від загальної кількості юридичних осіб, які надають туристичні послуги. Доход від надання туристичних послуг становив 6991,3 млн.грн., що на 41,6% більше порівняно з попереднім роком.[18 ]

Частка сфери туризму та курортів у формуванні ВВП в цілому оцінюється як незначна, проте має тенденцію до зростання. Але прослідковується важлива роль туризму у створенні робочих місць, що є особливо актуальним в умовах світової економічної кризи.

Розбудова в Україні туристичної галузі , яка б успішно інтегрувалася до міжнародних туристичних взаємовідносини, є одним з провідних напрямів структурної перебудови економіки країни . Сприятливі умови для формування національного ринку конкурентоспроможних туристичних послуг мають створюватися державою на основі нових механізмів господарювання, в умовах відкритої економіки.

Процес прискорення розвитку туризму має відбуватися в не розривному зв 'язку з утвердженням ринкових відносин . Міжнародний досвід свідчить , що саме ринок є найсприятливішим економічним середовищем для функціонування туристичних підприємств. У свою чергу, підприємства туристичної галузі , орієнтуючись безпосередньо на споживача , покликані відігравати активну роль у формуванні ринкового простору.

У цілому, підсумки розвитку туристичної галузі України відповідають динаміці економічних процесів, що відбуваються в державі. Водночас світові політичні та економічні процеси останніх років також справляють суттєвий вплив на обсяги, напрямки та структуру туристичних потоків.

РОЗДІЛ ???. ПРОЕКТНО-ПРОПОЗИЦІЙНА ЧАСТИНА

3.1 Основні проблеми розвитку КТК

Туризм є однією з перспективних галузей в Україні на сьогоднішній день. Але слід відмітити, що його розвиток уповільнюють ряд проблем:

· відсутність чіткого визначення статусу курортних територій
державного і місцевого значення;

· висока собівартість послуг, які надаються санаторно-курортними установами в період міжсезоння;

· недосконалість податкового законодавства, у зв'язку з чим
підприємствам галузі не вигідно використовувати прибуток на розвиток матеріально-технічної бази;

· недостатність у місцевих бюджетах коштів для розвитку
інфраструктури курортів, утримання та облаштування парків, пляжів і загальнокурортних закладів;

· зменшення заходжень круїзних суден у кримські морські порти,
недостатній розвиток морських, спеціалізованих видів туризму та
зимових видів відпочинку;

· неефективне використання туристичного потенціалу гірських і
передгірних територій;

· недостатня кількість загальнокурортних закладів цілорічного
функціонування (бальнео- і грязелікарень, басейнів, розважальних
центрів тощо);

· необхідність термінового будівництва берегоукріплювальних
споруд, проведення протизсувних і природоохоронних заходів,
реконструкції і розширення каналізаційних очисних споруд.

Основними причинами наявних проблем розвитку сфери туризму та курортів в Україні є:

· низький рівень міжгалузевої координації та міжрегіональної кооперації, відсутність скоординованих дій та системного підходу до розроблення та реалізації державної, регіональної і місцевих програм розвитку туризму та курортів, зокрема, формування сприятливих умов для розвитку внутрішнього та в'їзного туризму;

· відсутність обліку наявних туристичних ресурсів, актуальних і достовірних даних щодо їх споживчих та експлуатаційних характеристик, оцінки придатності для використання, комплексу заходів спрямованих на їх освоєння та розвиток, зокрема щодо туристичного районування, контролю за їх цільовим використанням та збереженням, що спричиняє неефективне використання унікальних природних та історико-культурних об'єктів;

· недосконалість системи ведення статистичного обліку у сфері туризму, відсутність належного прогнозування та планування розвитку туризму, параметрів туристичного потоку у відповідності до наявних ресурсних можливостей, потреб населення та економіки відповідного регіону і держави в цілому;

· відсутність дієвих форм державно-приватного партнерства та саморегулювання у сфері туризму;

· низький рівень системи забезпечення безпеки на об'єктах туристичних відвідувань і маршрутах ,несвоєчасне надання всіх видів невідкладної допомоги туристам, які постраждали під час подорожі;

· недостатня результативність критеріїв оцінки технічної та функціональної якості, на підставі яких здіснюється категоризація об'єктів туристичної інфраструктури, зокрема, засобів розміщення та відсутность їх гармонізації з сучасними стандартами ділової практики розвинених туристичних країн, що спричиняє низьку якість складових національного та регіональних туристичних продуктів і туритичного обслуговування;

· відсутність цілісної та ефективної системи реалізації права на відпочинок малозабезпечених верств населення, дітей, молоді, осіб похилого віку та з особливими потребами;

· недостатність державної підтримки для формування позитивного іміджу держави у сфері туризму, низька активність в поширенні інформації про туристичні можливості України на ринках туристичних послуг.

Однак існують фактори, що гальмують розвиток даної сфери послуг, серед яких можна виділити: недостатність розвинутості інфраструктури, відсутність кваліфікованого персоналу, екологічні та кримінальні ризики, низький рівень побутового комфорту, високі ціни на послуги.

Водночас туризм є галуззю, надзвичайно залежною від низки опосередкованих чинників - внутрішньополітичної ситуації в країні відвідання та сусідніх країнах, економічної та політичної ситуації в країнах - «постачальниках» туристів (за даними ВТО, міжнародним туризмом охоплено лише 7% населення Землі, переважно це громадяни найрозвинутіших країн світу з високим рівнем доходів), змін кліматичних умов та природних катаклізмів. Ці обставини роблять економіку держав з незбалансовано розвиненим туризмом надзвичайно уразливою.

Нарощування темпів і підвищення ефективності роботи підприємств сфери туризму, становлення туристичної галузі як однієї з провідних галузей вітчизняної економіки стримується невирішеністю низки питань, розв'язання яких потребує державного регулювання та підтримки виконавчих органів влади.

3.2 Перспективи розвитку КТК

Стратегічною метою розвитку туристичної індустрії в Україні можна визначити створення конкурентоспроможного на світовому ринку туристичного продукту, здатного максимально задовольнити туристичні потреби населення країни, забезпечити на цій основі комплексний розвиток територій та їх соціально-економічних інтересів при збереженні екологічної рівноваги та історико-культурного довкілля. Нарощування темпів та підвищення ефективності роботи підприємств сфери туризму, становлення туристичної галузі як однієї з провідних галузей вітчизняної економіки стримується невирішеністю низки питань, розв'язання яких потребує державного регулювання та підтримки виконавчих органів влади.

Складність полягає ще й в тому, що у туристичну сферу задіяно і багато інших галузей обслуговування: транспорт, готельне та ресторанне господарство та інші.

Розвиток сфери туризму і та курортів у подальшому можливе шляхом активізації та впровадження ефективних механізмів державного регулювання на таких засадах:

- раціонального використання, охорони, відтворення туристичних ресурсів;

- балансу державних та приватних інтересів у сфері туризму та курортів;

- збалансованості усіх складових елементів стлого розвитку туризму та курортів, як екологічно-спрямованої та економічно-ефективної діяльності держави;

- спрощення порядку перетинання кордону України іноземними громадянами,що прибувають з метою туризму;

- удосконалення механізму проведення взаєморозрахунків між суб'єктами господарської діяльності країн учасниць СНД ;

- розвитку спеціалізованих видів туризму (зокрема круїзного та

яхтового туризму);

- проведення протизсувних заходів;

- забезпечення рекламно-інформаційного та маркетингового забезпечення реалізації туристичних послуг.

Перспективний розвиток туризму в Україні суттєво вплине на зайнятість населення. Поступове збільшення кількості працюючих, забезпечення більш високого доходу на кожного члена сім'ї, підвищення тривалості оплачуваної відпустки та гнучкість робочого часу поступово розширять такі сегменти туристичного ринку, як поїздки з метою відпочинку і в період відпусток, відвідування тематичних парків і культурних заходів, здійснення ділових поїздок, короткочасних подорожей і маршрутів вихідного дня тощо.

Одним із найважливіших чинників, що впливає на розвиток як внутрішнього, так і міжнародного туризму, є добробут населення. Туристичний ринок дуже відчутний до змін в економіці. За стабільних цін зростання особистого споживання на 2,5%, збільшує витрати на туризм на 4%, а зростання особистого споживання на 5%, збільшує витрати на туризм на 10%. [5 ] Щорічне збільшення доходів громадян України приведе до більш інтенсивної туристичної діяльності і, зокрема, до збільшення кількості споживачів з високими доходами. В майбутньому населення України буде характеризуватися як таке, що має підвищену якість життя.

З метою підвищення ефективності туристської галузі України, поліпшення просування національного туристського продукту на світовому ринку, проведення широкомасштабної та комплексної реклами туристського потенціалу, залучення туристів до країни, підвищення іміджу й авторитету нашої держави в туристському співтоваристві, інтеграції нашої країни в європейську спільноту, розвитку національної економіки та культури, ефективного використання туристських ресурсів, розбудови інфраструктури, залучення до світового інформаційного простору, визначення передового досвіду організації туристської діяльності розроблено заходи щодо розширення міжнародного туристського співробітництва. Серед них:

-- удосконалення договірно-правової бази зовнішніх відносин, укладання угод міжурядового та міжвідомчого характеру про співробітництво в галузі туризму. Перевага віддається встановленню договірних відносин з країнами, що є перспективними туристськими ринками для України, вивченню та впровадженню практики створення нормативно-правової бази туризму, організаційних засад функціонування високорентабельної туристської індустрії країн розвиненого туризму, прогресивного досвіду державного регулювання та стимулювання галузі;

-- активізація співпраці в складі численних спільних міжурядових комісій з питань економічного та науково-технічного співробітництва, особливо з країнами, з якими створено правову базу співробітництва, формування в їх складі робочих груп з туризму з метою аналізу" та вирішення поточних проблем двостороннього співробітництва, визначення шляхів збільшення обсягів туристських обмінів;

-- вироблення дійового механізму взаємодії з міністерствами, відомствами, іншими органами виконавчої влади України, насамперед з Міністерством закордонних справ і Департаментом зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі Мінекономіки, а також обласними та міськими державними адміністраціями щодо оптимізації спільної діяльності з розвитку міжнародного співробітництва України в галузі туризму;

-- розвиток інституційного співробітництва, використання організаційно-фінансових механізмів міжнародних і регіональних органів, поглиблення безпосереднього партнерства між туристськими підприємствами та організаціями, насамперед у межах членства України у ВТО та в складі її керівного органу -- Виконавчої ради ВТО, Ради по туризму держав СНД, Організації Чорноморського економічного співробітництва (ЧЕС), Центральноєвропейської ініціативи (ЦЄІ), участь у діяльності світових і міжнародних структур усіх рівнів: Організації Об'єднаних Націй (ООН), Ради Європи, Європейського Союзу (ЄС) тощо;

-- розвиток інформаційно-рекламної та виставкової діяльності, організація міжнародних і регіональних туристських салонів, ярмарків, бірж в Україні тощо.

ВИСНОВКИ

Туристична сфера стає все більш популярною не тільки у світі, а й в Україні. Туризм впливає на збереження й розвиток культурного потенціалу, веде до гармонізації відносин між різними країнами й народами, змушує уряди, громадські організації й комерційні структури брати активну участь у справі збереження й оздоровлення навколишнього середовища.

Проведення Євро-2012 в Україні відкрило нові перспективи для розвитку КТК. Цьому сприяє і туристичний потенціал країни. Україна забезпечена всіма необхідними рекреаційними, курортними і лікувальними ресурсами. Вихід до морів: Чорного та Азовського, розташування в центрі Європи на перехресті транспортних шляхів, також, позитивно впливає на розвиток курортно-туристичного комплексу. Нині Україна має значний потенціал для розвитку туристичної індустрії. Так, на території нашої держави функціонують більше 3000 закладів оздоровлення та відпочинку, майже півтори тисячі готелів, кемпінгів тощо. Діяльність понад 3000 підприємств пов'язана з обслуговуванням туристів та туристичною діяльністю загалом. Постійно зростає кількість компаній, що пропонують туристичні путівки в місця відпочинку як в Україні, так і за кордоном. Щоправда, значна їх частина є посередниками, пропонуючи послуги іноземних туристичних компаній і додаючи до них лише частку своїх.

В Україні створена значна кількість природоохоронних територій. Найбільшою популярністю користуються Карпатський та Шацький національні природні парки, біосферний заповідник «Асканія-Нова», численні дендропарки, заказники, пам'ятки садово-паркового мистецтва. Не менш відвідуваними є місця розкопок на території існування древніх міст - Херсонесу, Ольвії, Тіри та ін.

Таким чином, Україна має всі передумови для швидкого й успішного розвитку туризму, як іноземного, так і внутрішнього. Проте на заваді цьому стоять певні проблеми, що тривалий час лишаються невирішеними та, відповідно, гальмують розвиток цієї сфери економіки, спонукаючи туристів частіше обирати іноземні місця відпочинку замість тих, що розміщені на території Батьківщини.

Основною проблемою розвитку туризму в Україні є неефективне та нераціональне використання природних ресурсів, а також відсутність чіткої стратегії розвитку індустрії туризму та чіткого його регулювання. Недостатньо розвинена інфраструктура, а також система транспортного обслуговування туристів та населення стають на заваді швидкому піднесенню та поширенню туристичної слави країни, часто ставлять охочих відпочити перед вибором. Тому розвиток туристичної інфраструктури та транспортних шляхів сполучення є одним із першочергових завдань. Незадовільний стан пам'яток історико-архітектурної спадщини, що не підлягають використанню для туристичних потреб; незабезпечення професійними кадрами в галузі туризму і рекреації; недосконалість законодавчої та нормативно-правової бази в галузі туризму тощо.

Не менш важливим та болючим питанням залишається якість надання туристичних послуг. За цим показником Україна значно відстає від багатьох держав із подібним рекреаційно-туристичним потенціалом. Внаслідок цього багато наших співвітчизників надають перевагу іноземним курортам, отримуючи фактично за ті самі гроші набагато вищий рівень обслуговування та комфорту та стаючи при цьому інвесторами в економіку іноземних держав. Підняття рівня якості вітчизняних туристичних послуг до європейських стандартів значно прискорило б розвиток туризму в Україні та привабило б більше охочих відпочити з України та близького зарубіжжя.

Серед інших проблем туристичної сфери можна назвати недостатню поінформованість населення про готелі, інші заклади відпочинку, тури по країні, туристичні послуги, а також відчутний податковий тягар для об'єктів туристичної діяльності.

Оптимальним варіантом розвитку туристичної індустрії України та появи нових місць туристичного призначення є використання комплексного підходу, який передбачає формування необхідної інфраструктури.Це дозволить покращити стан туризму України на міжнародному ринку.

Стратегічною метою розвитку туристичної індустрії в Україні можна визначити створення конкурентоспроможного на світовому ринку туристичного продукту, здатного максимально задовольнити туристичні потреби населення країни, забезпечити на цій основі комплексний розвиток територій та їх соціально-економічних інтересів при збереженні екологічної рівноваги та історико-культурного довкілля й розроблення відповідної нормативно-правової бази туризму.

ЛІТЕРАТУРА

1. Закон України «Про туризм» в редакції від 18.11.2003р.№1282 - ІV.

2. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Програми розвитку Криму як цілорічного загальнодержавного та міжнародного курортно-рекреаційного і туристичного центру» в редакції від 29 січня 2003 р. N 133

3. Гонтаржевська Л.І. Ринок туристичних послуг в Україні.Навчальний посібник. - Донецьк: Східний видавничий дім, 2008. - 180 с.

4. Дядечко Л.П. Економіка туристичного бізнесу. Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 224 с.

5. Кифяк В.Ф. Організація туристичної діяльності в Україні. - Чернівці: Книги-ХХІ, 2003. - 300 с.

6. Кузик С.П. Географія туризму.Навчальний посібник. К.:Знання,2011.- 271с.

7. Любіцева О.О. Ринок туристичних послуг.К.: Альтерпрес, 2002. - 436 с.

8. Мазур Ф.Ф. Соціально-економічні умови розвитку рекреаційної індустрії (на прикладі Карпатського регіону).Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2005. - 96 с.

9. Марченко О. Чим багаті. Рекреаційно-туристичний потенціал//Краєзнавство. Географія. Туризм.. - 2006. - № 39-40. - C. 35-36

10. Петранівський В.Л. Туристичне краєзнавство: навчальний посібник./за ред.. проф. Ф.Д.Заставного. -К.:Знання.-2006.-575с.

11.Смолій В.А.,Федорченко В.К,Цибух В.І.Енциклопедичний довідник з туризму.- К.:Видавничий дім «Слово»,2006. - 372 с.

12. Сокол Т.Г. Основи туристичної діяльності.Підручник / Під ред. доктора пед. наук, проф. Орлова В. Ф. - К.: Грамота, 2004. - 327 с.

13. Федорченко В.К., Дьорова Т.А. Історія туризму в Україні. - К.: Вища школа, 2002. - 195 с.

14. Фоменко Н.В. Рекреаційні ресурси та курортологія. Навчальний посібник./Н.В.Фоменко.-К.: Центр навчальної літератури, 2007.-312 с.

15. Чорненька Н.В.Організація туристичної індустрії.Навчальний посібник. -К.:Атіка,2006.- 264 с.

16. Школа І.М. Менеджмент туристичної індустрії. Навчальний посібник./ За ред. І.М.Школи. - Чернівці: ЧТЕІ КНТЕУ, 2003. - 662с.

17. http://www.tourism.gov.ua/ua/

18. http://ukrstat.gov.ua/

ДОДАТОК 1

Таблиця 1 Характеристика територіальної організації рекреаційного комплексу України

ДОДАТОК 2

Таблиця 2 Кількість готелів та інших місць для тимчасового проживання по регіонах [18]

*З урахуванням інших місць для тимчасового проживання, які працювали сезонно

ДОДАТОК 3

Табл.3 Динаміка кількості санаторно-курортних закладів [18 ]

Картографічний матеріал

Рис.1 Рекреаційні ресурси України

Размещено на Allbest.ru