Теоретико-методичні основи комплексного контролю в системі підготовки юних гімнастів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет фізичного виховання і спорту України

УДК 796.41.071.5

24.00.01 - Олімпійський і професійний спорт

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук з фізичного виховання і спорту

Теоретико-методичні основи комплексного контролю в системі підготовки юних гімнастів

Казімєж Коханович

Київ - 1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному університеті фізичного виховання і спорту України, Державний комітет України з фізичної культури і спорту, і в Академії фізичного виховання в Гданьську (Республіка Польща).

Науковий консультант: Болобан Віктор Миколайович, Державний науково-дослідний інститут фізичної культури і спорту, Київ, Україна, доктор педагогічних наук, професор, директор.

Офіційні опоненти:

- Лапутін Анатолій Миколайович, Національний університет фізичного виховання і спорту України, доктор біологічних наук, професор, завідувач кафедрою;

- Соха Станіслав, Академія фізичного виховання в Катовіцах (Республіка Польща), доктор габілітований, професор, завідувач кафедрою;

- Сахновський Костянтин Павлович, Державний науково-дослідний інститут фізичної культури і спорту, Київ, Україна, доктор педагогічних наук, старший науковий співробітник.

Провідна установа: Харківський державний інститут фізичної культури, м. Харків.

Захист відбудеться "31" серпня 1999 р. о 14 год. 30 хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.829.01 Національного університету фізичного виховання і спорту України (252650, Київ-5, вул. Фізкультури,1).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету фізичного виховання і спорту України (252650, Київ-5, вул. Фізкультури, 1).

Автореферат розіслано "27" липня 1999 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор педагогічних наук, професор Іващенко Л.Я.

Анотації

Коханович Казімєж. Теоретико-методичні основи комплексного контролю в системі підготовки юних гімнастів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук з фізичного виховання і спорту за спеціальністю 24.00.01 - Олімпійський і професіональний спорт. Національний університет фізичного виховання і спорту України. Київ, 1999 р.

Захищаються теоретико-методичні основи комплексного контролю в системі багаторічної підготовки юних гімнастів. Обґрунтована методологія організації комплексного контролю, інформативні тести, шкали та алгоритми розрахунку інтегральних та узагальнених оцінок підготовленості гімнастів 6-12 років за допомогою кількісних і якісних критеріїв.

Результати досліджень відображені у 45 публікаціях.

Ключові слова: спортивне тренування, керування, комплексний контроль, спеціальна підготовленість, тести, критерії, шкали, алгоритми розрахунку оцінок підготовленості, гімнасти 6-12 річного віку.

Коханович Казимеж. Теоретико-методические основы комплексного контроля в системе подготовки юных гимнастов. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени доктора наук по физическому воспитанию и спорту по специальности 24.00.01 - Олимпийский и профессиональный спорт. Национальный университет физического воспитания и спорта Украины. Киев, 1999 г.

Защищаются теоретико-методические основы комплексного контроля в системе многолетней подготовки юных гимнастов, включающие следующие основные положения:

анализ организации учебно-тренировочного процесса юных гимнастов с позиций современных требований теории и методики спорта;

особенности возрастного развития с учётом адаптационных изменений соматических признаков гимнастов 6-12 лет в связи с особенностями вида спорта;

технология комплексного контроля специальной подготовленности гимнастов трёх возрастных групп, включающая требования к организации процедуры обследования и измерения;

комплекс информативных показателей и статодинамические методы обоснования их надёжности и информативности;

четыре блока специфичных, наиболее информативных тестов и регистрируемых показателей, позволяющих дифференцированно оценить соматический статус, состояние физических кондиций (моторики), вестибулярной и сенсомоторной систем, спортивного мастерства гимнастов разного возраста;

модельные характеристики по морфологическим, специальным физическим, спортивно-техническим показателям, включая показатели статодинамической устойчивости и сенсомоторики, выдвигаемые в качестве нормативной основы системы контроля;

количественные и качественные критерии, алгоритмы расчёта интегральных и обобщённых оценок подготовленности, способ представления результатов контроля в количественных и качественных критериях;

теоретико-методические положения, расширяющие основополагающие знания в области теории и методики спортивной гимнастики, в частности тех её разделов, которые касаются проблемы контроля и управления тренировочным процессом.

Использование технологии комплексного контроля в повседневной практике учебно-тренировочного процесса позволяет выразить в единой системе баллов достижения гимнастов в разных тестах и с помощью соответствующих алгоритмов и оценочных таблиц сформулировать количественные и качественные оценки специальной подготовленности занимающихся.

Результаты исследований отражены в 45 научных публикациях.

Ключевые слова: спортивная тренировка, управление, комплексный контроль, специальная подготовленность, тесты, критерии, шкалы, алгоритмы расчёта оценок подготовленности, гимнасты в возрасте 6-12 лет.

Kazimierz Kochanowicz. Theoretical-methodological fundamentals of control in the system of junior gymnasts sport training. - Manuscript.

Dissertation for awarding the academic degree leading to a doctor's habilitation in Physical Education and Sports: Specialization 24.00.01. - Professional Olympic Sport - National University of Physical Education and Sport in Ukraine, Kiev, 1999.

For this purpose the theoretical- methodological fundamentals of complex control for long term system of junior gymnasts sport training are presented.

A methodology of organising a complex control was elaborated for: most accurate tests, scales of grading, algorithms for integrated and general grades in sport, pre-training of the gymnasts aged 6 - 12 with aid quantitative and qualitative criteria.

The research results were presented in 45 publications.

Key words: sport training, complex control, special preparations, check test, criteria, scales, algorithm of calculation adopted for sports pre-training period, junior gymnasts aged 6 - 12 years.

Загальна характеристика роботи

Актуальність роботи. В фундаментальних дослідженнях у сфері фізичного виховання і спортивного тренування, а також і в спортивній гімнастиці, висловлюється думка про те, що процес підготовки спортсменів буде вдосконалюватися в суворій відповідності до вимог, що стосуються процесів керування. Ця думка з різних позицій дослідження випливає з робіт П.К. Анохіна (1975); М.О. Бернштейна (1966); Ю.К. Гавердовського, В.М. Смолевського (1979); В.М. Дьячкова (1972); Л.П. Матвєєва (1977); В.М. Платонова (1980, 1984, 1997); H. Sozaсskiego (1988, 1996); T. Ulatowskiego (1981, 1992); Z. Waїnego (1977, 1990); Z. Czajkowskiego (1994); M. Golemy (1987) та ін.

Механізм реалізації цих положень розкрито у працях В.П. Бізіна (1987, 1996); Н.Ж. Булгакової (1986); Л.В. Волкова (1997); М. Големи (1993); А.М. Лапутіна (1997); З. Рана (1990); Z. Mroczyсskiego (1995); Z. Naglaka (1991); W.N. Pіatonowa, H. Sozaсskiego (1991); J. Raczka (1986) та ін.

Паралельно відмічається, що ефективність керування тренувальним процесом багато в чому залежить від надійності, об'єктивності інформації про різні компоненти спеціальної підготовленості та відповідних систем життєдіяльності організму, які забезпечують високу працездатність спортсменів. Потік такої інформації забезпечується при допомозі засобів і методів комплексного контролю за аналогією кібернетичних зворотніх зв'язків, де об'єктом керування є спортсмен, а керуючим - тренер.

Разом з тим, ці загальні положення вимагають реалізації в конкретних умовах окремих видів спорту, в тому числі і в спортивній гімнастиці, де, на нашу думку, в силу специфічних умов цього координаційно складного виду спорту склалась мало ефективна система контролю, яка дає можливість отримати інформацію за допомогою не зовсім специфічних для гімнастики показників лише про окремі компоненти рухових функцій. Зокрема, в практиці контролю не знаходять реалізації положення про ведучу функцію вестибулярного апарату, сенсомоторної системи, розроблені в працях основоположників теорії побудови довільних рухів П.К. Анохіна (1975); М.О. Бернштейна (1947, 1966); В.С. Фарфеля (1978); Я.М. Коца (1986) та ін.

У зв'язку з зазначеним, в наших дослідженнях, як внесок в теорію керування, розроблена актуальна науково-практична проблема комплексного контролю в спортивній гімнастиці шляхом обґрунтування засобів і методів об'єктивної оцінки стану спеціальної підготовленості юних гімнастів 6-12 років на етапах початкової, попередньої та спеціальної базової підготовки, де, на думку багатьох спеціалістів, закладаються основи вищої спортивної майстерності. Науковий рівень дослідження відповідає принциповим методологічним положенням, які випливають із загальної теорії і методики олімпійського спорту.

Наукова розробка проблеми комплексного контролю в гімнастиці здійснена на основі експериментального обґрунтування групи часткових суб'єктів, пов'язаних між собою наявністю загальних проблемних ситуацій. Серед них такі, як вивчення вікових особливостей становлення та функціонування організму гімнастів у зв'язку зі специфічними особливостями виду спорту; обґрунтування засобів і методів комплексного контролю стану основних компонентів рухової функції тих, хто займається, віком від 6 до 12 років; розробка оціночних шкал, алгоритмів розрахунку інтегральних та узагальнених (комплексних) оцінок рухової функції, спортивно-технічної підготовленості дітей та підлітків за допомогою вікових нормативів.

Розвиток наукового знання в сфері комплексного контролю стану спеціальної підготовленості спортсменів розглянуто в загальному напрямку дослідження, метою якого є створення теоретико-методичних основ комплексного контролю, як засобу керування тренувальним процесом юних гімнастів. спортсмен гімнаст стабілографія

Методологічна позиція досліджень була органічно пов'язана з вивченням природних біологічних закономірностей онтогенетичного розвитку і функціонування організму тих, хто займається в процесі спортивного тренування як багаторічного процесу, що суворо керується, де центральним об'єктом керування є спортсмен, який функціонує в межах специфічних вимог, яких вимагає тренувальна діяльність у гімнастиці.

Зв'язок роботи з планом НДР. Експериментальне дослідження проводилося в період з 1992-1998 рр. у відповідності з планом НДР Академії фізичного виховання в Гданьську і на базі спортивних шкіл Польщі. На етапі 1995-1996рр. дослідження проводилось у співдружності з Національним університетом фізичного виховання і спорту України, згідно з тематикою зведеного плану НДР на 1996-2000 рр. "Дидактика навчання фізичних і спортивних вправ зі складною координаційною структурою статодинамічної стійкості" (№ державної реєстрації 0196 И 010530) та технічного завдання на сумісне виконання комплексної програми НДР НУФВС України та АВФ в Гданьську (Республіка Польща).

Дослідження ґрунтується на положенні про те, що комплексний контроль спеціальної підготовленості гімнастів, починаючи з дитячого віку, повинен розглядатися як невід'ємна частина організації навчально-тренувального процесу тих, хто займається. Використання в цьому процесі комплексної системи контролю, адаптованої до специфічних умов гімнастики, вікових особливостей та кваліфікації тих, хто займається, дає можливість отримати об'єктивну інформацію про різні сторони спеціальної підготовленості спортсменів і, на цій основі, індивідуалізувати тренувальний процес, використовуючи адекватні тренувальні навантаження.

Метою досліджень є наукова розробка системи комплексного контролю для оцінки стану рухової функції та спеціальної підготовленості гімнастів 6-12 років, яка включає технологію досліджень, блок інформативних тестів, алгоритми для розрахунку диференційних та узагальнених оцінок підготовленості гімнастів. А на базі експериментальних даних розширити фундаментальні, загальнотеоретичні знання з організації тренувань гімнастів як процесу, яким керують.

Задачі досліджень. Згідно з метою дисертаційної роботи, в дослідженнях необхідно вирішити такі задачі:

1. Вивчити стан проблеми організації комплексного контролю в сучасному спорті та практичні аспекти її реалізації в умовах окремих видів спорту. Сформулювати проблемну ситуацію, яка створилася в галузі теоретико-методичних основ і в практиці спортивної гімнастики. Визначити основні напрямки подальшого вдосконалення теорії та методики комплексного контролю як інструмента керування тренувальним процесом гімнастів;

2. Вивчити стан рухової функції гімнастів у процесі вікового розвитку від 6 до 12 років на базі використання комплексу показників, які характеризують стан основних систем життєдіяльності організму, що лімітують спеціальну працездатність спортсменів;

3. Вивчити факторну структуру спеціальної фізичної підготовленості гімнастів і, на цій основі, розробити комплекс з числа найбільш інформативних показників;

4. Розробити технологію диференційної та узагальненої оцінки стану основних компонентів рухової функції гімнастів трьох вікових груп - 6-8 років, 9-10 років, 11-12 років - за допомогою шкал, які дають можливість виразити в єдиній системі балів результати вимірів дітей у різних тестах;

5. Сформулювати методологічні основи контролю спеціальної підготовленості гімнастів дитячого віку і практичні рекомендації з реалізації контролю в повсякденній практиці навчально-тренувального процесу;

6. Узагальнити власний дослідницький досвід і обґрунтувати шляхи подальшого вдосконалення теоретико-методичних основ комплексного контролю в гімнастиці та групі суміжних видів спорту зі складною координаційною структурою рухів.

Наукова новизна дослідження виражається сукупністю знань, отриманих в результаті розв'язання окремих дослідницьких задач, кожна з яких є самостійним частковим напрямком. Серед основних - це вивчення особливостей адаптаційних реакцій тих, хто займається, віком від 6 до 12 років; обґрунтування інформативних тестів і зареєстрованих показників для оцінки потенціальних можливостей і спеціальної підготовленості гімнастів з метою індивідуалізації тренувального процесу на основі використання засобів і методів, які відповідають функціональним можливостям гімнастів; розробка критеріїв оцінки, оціночних шкал, алгоритмів розрахунку узагальнених оцінок підготовленості тих, хто займається, та загальної технології організації комплексного контролю в гімнастиці.

Сукупність цих знань свідчить про вирішення актуальної науково-практичної проблеми керування навчально-тренувальним процесом в гімнастиці, яка суттєво розширює знання в системі загальної теорії керування підготовки спортсменів.

Практичне значення досліджень обумовлене такими положеннями:

обґрунтуванням системи комплексного контролю спеціальної підготовленості гімнастів дитячого віку, що включає тести, оціночні шкали, алгоритми розрахунку інтегральних узагальнюючих оцінок, яка пройшла апробацію і реалізується в практиці підготовки гімнастів у дитячих клубах, спортивних школах та інших закладах Польщі;

опрацюванням теоретико-методичних основ керування навчально-тренувальним процесом в гімнастиці за допомогою засобів і методів комплексного контролю, найосновніші з яких опубліковані в польських та зарубіжних видавництвах, монографіях, навчальних посібниках і викладені на наукових конференціях та міжнародних конгресах.

У дисертації обґрунтовано такі теоретико-методичні положення:

стан проблеми керування навчально-тренувальним процесом в сучасному спорті; специфічні особливості організації комплексного контролю в різних видах спорту; стан контролю в спортивній гімнастиці та шляхи його подальшого вдосконалення;

технологія комплексного контролю спеціальної підготовленості гімнастів трьох вікових груп, яка розкриває особливості організації процедури дослідження, метрологічні вимоги, практичні рекомендації;

комплекс інформативних показників і статистичні методи їх обґрунтування з урахуванням відповідних вікових особливостей і спортивної кваліфікації тих, хто займається;

чотири блоки специфічних, найбільш інформативних тестів, які дають можливість диференційовано оцінювати анатомо-морфологічний статут, стан фізичних кондицій (моторики), вестибулярної і сенсомоторної систем та спортивної майстерності гімнастів різного віку;

модельні характеристики морфологічних, спеціальних фізичних, спортивно-технічних показників, включно показників статодинамічної стійкості і сенсомоторики, які пропонуються як нормативні основи системи контролю;

кількісні і якісні критерії, алгоритми розрахунку інтегральних і узагальнених оцінок підготовленості, спосіб вираження контролю кількісними і якісними критеріями;

теоретико-методичні положення, які розширюють первинні знання в галузі теорії і методики спортивної гімнастики, зокрема в тих її розділах, які стосуються проблеми контролю і керування тренувальним процесом.

Особистий внесок здобувача виражається в обгрунтуванні загальної методології та організації досліджень у відповідності до формулювання проблемної ситуації і актуальності проблеми комплексного контролю в гімнастиці на сучасному етапі розвитку.

Автором сформульовані цілі і задачі досліджень, виконані педагогічні спостереження та експерименти, аналіз первинного матеріалу, його вираження в таблицях та малюнках, обговорення результатів досліджень.

В опрацюванні окремих фрагментів брали участь співавтори, чий внесок підтверджується спільними науковими публікаціями. В цих публікаціях здобувачу належить пріоритет в організації досліджень, аналізі і обговоренні фактичного матеріалу. Внесок співавторів визначається участю в організації досліджень, допомогою в опрацюванні матеріалів, обговоренням результатів та участю у дискусіях.

Апробація результатів дисертації здійснювалась через практичні рекомендації в організації тренувального процесу, зважаючи на індивідуальні особливості більш ніж п'ятисот досліджуваних гімнастів Польщі. Основний зміст дисертації у вигляді теоретико-методичних аспектів контролю і технології досліджень спортсменів доповідався на п'яти міжнародних і десяти науково-практичних конгресах і конференціях, шести семінарах тренерів Польщі. Висновки, практичні рекомендації і технологія комплексного контролю впроваджені в програми дитячих спортивних закладів, про що свідчить відгук Федерації гімнастики Польщі та дитячої спортивної школи міста Гданьська.

Публікації. Дисертантом опубліковано 45 наукових праць, 18 з них виконано самостійно. Самостійно написана монографія обсягом 212 сторінок. У співавторстві написана монографія обсягом у 150 сторінок. Сім навчально-методичних посібників у співавторстві, загальний листаж яких 1200 сторінок.

Структура та обсяг роботи. Дисертація виконана на 415 сторінках тексту. Вміщує 51 таблицю, 26 малюнків. Складається з 5 розділів, обговорення результатів власних досліджень, висновків, 13 практичних рекомендацій, списку використаної літератури, який вміщує 403 літературних джерела, в тому числі 206 російською мовою та 197 іноземною мовою, додатку.

Основний зміст роботи

У першому розділі "Використання засобів і методів контролю в процесі багаторічної підготовки спортсменів" подано аналітичний матеріал, що характеризує стан теорії і методики комплексного контролю, сформульовано основні напрямки вдосконалення контролю у зв'язку зі специфікою виду спорту, віком та кваліфікацією спортсменів, обґрунтовано актуальність удосконалення системи комплексного контролю для оцінки спеціальної підготовленості юних спортсменів.

У другому розділі "Організаційно-методологічні положення досліджень" сформульовані природно-наукові засади, які регламентують організацію і методи досліджень щодо загальних і часткових цілей роботи, включаючи метрологічні вимоги, математико-статистичний аналіз, логіку обґрунтувань критеріїв оцінки спеціальної підготовленості гімнастів.

У третьому розділі дисертації "Організація навчально-тренувального процесу гімнастів як системотворчий фактор розробки комплексного контролю" подано аналітичний матеріал, який характеризує принципові положення організації навчально-тренувального процесу в гімнастичній школі, на базі якої проводився багаторічний педагогічний експеримент.

Зміст навчально-тренувального процесу, що відповідає віковим особливостям і спортивній кваліфікації гімнастів, розглядався як системотворчий фактор, який регламентував основні напрямки досліджень. Це дало можливість вирішити задачі створення системи комплексного контролю за допомогою унікального експериментального матеріалу, отриманого в результаті досліджень стабільного контингенту дітей, навчально-тренувальний процес яких був суворо регламентований єдиними програмними вимогами. Ці вимоги були адекватними до характеру пристосування реакцій організму тих, хто займається, оскільки режим тренувальних навантажень передбачав вибірковий характер залежно від індивідуальних особливостей гімнастів різного віку.

Систематичне використання засобів і методів комплексного контролю стану фізичної та спортивно-технічної підготовленості гімнастів дало можливість слідкувати за специфічними особливостями адаптаційних змін в організмі дітей. А орієнтація на об'єктивні кількісні і якісні характеристики цих змін перебудови організму дозволила на протязі кількох років удосконалювати зміст навчально-тренувального процесу в школі.

Паралельно із вдосконаленням навчально-тренувального процесу накопичувався масив даних про контингент тих, хто займався, який став основою для оптимізації системи комплексного контролю спеціальної підготовленості гімнастів.

У дисертації розкрито основний зміст системи підготовки юних спортсменів на етапах початкової, попередньої та спеціальної базової підготовки. Тут сформульовані основна мета і задачі навчання на кожному з трьох етапів підготовки гімнастів 6-12 років. Як основоположний фактор при формуванні задач, засобів і методів підготовки юних гімнастів ставилось питання про закономірності становлення рухової функції в процесі вікового розвитку тих, хто займається.

В дослідженнях показано, що формування рухової функції, включаючи аналізаторну систему, пов'язане з природно-біологічними особливостями розвитку організму, індивідуальними біологічними особливостями і спортивним досвідом гімнастів. Зокрема відмічається, що на третьому етапі підготовки до 12 років розвиток рухової функції обслідуваних спортсменів досяг найвищих темпів.

Наукові програми поетапного навчання гімнастів побудовано з урахуванням поступального розвитку фізичних якостей, спеціальних рухових навиків і функціональних можливостей юних спортсменів. Тут передбачаються оптимальні тренувальні навантаження, які виключають перенапруження функціональних систем і психіки. Разом з тим, досвід підготовки та участь учнів школи в змаганнях різних рангів виправдовують використання методу великих фізичних навантажень, адекватних змагальним, на етапах безпосередньої підготовки до змагань гімнастів старшої вікової групи - 11-12 років.

У цьому розділі показано погляди, які покладено в основу змісту наукових програм, що відповідають віковим особливостям тих, хто займається, і сучасним вимогам спортивної гімнастики. Основні параметри, які характеризують зміст навчально-тренувального процесу гімнастів на кожному етапі багаторічної підготовки, розглядаються як системотворчий фактор під час розробки теоретико-методичних основ і технології комплексного контролю спеціальної підготовленості спортсменів.

У четвертому розділі "Обґрунтування кількісних і якісних критеріїв оцінки спеціальної підготовленості юних гімнастів" представлено результати факторного аналізу, які дали можливість описати структуру спеціальної фізичної підготовленості гімнастів дитячого і юнацького віку в об'єктивних кількісних виразах.

Важливим практичним досягненням нашого дослідження є встановлення міри інформативності окремих факторів, яка визначає значимість переваги кожного з них (табл. 1).

Загальним явищем, не залежно від віку гімнастів, була вища значимість спортивно-технічних показників, які відділилися у всіх матрицях на першому факторі з максимально високими відсотками в загальній виборці - від 23,8% до 36,3%. Найбільш валідними в цьому факторі виявилися показники у вправах на коні і в багатоборстві. Цей фактор можна інтерпретувати як фактор, що дає можливість з певністю судити про рівень спеціальної підготовленості і потенціальних можливостей юних гімнастів.

Таблиця 1. Результати факторного аналізу показників підготовленості гімнастів 12 років (n-37)

№ п/п	Показники	Фактори і % дисперсії
		Фактор 1 36,3%	Фактор 2 15,6%	Фактор 3 7,2%
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36	Довжина тіла Маса тіла Довжина тулуба Довжина ніг Довжина рук Ширина плечей Ширина таза Об'єм стегна Об'єм литки Об'єм плеча Об'єм передпліччя Об'єм грудної клітини на вдиху Об'єм грудної клітини на видиху Розмах грудної клітини Біг на 50 м Стрибок в довжину з місця Біг на 600 м Сила кисті Час у стані вису, зігнувши руки Човниковий біг 4ґ10 м Нахил вперед, лежачи на спині Гнучкість у нахилі вперед Біг на 20 м Підйом ніг висячи Підйом по канату, 3 м Шпагат Розгинання рук в упорі Круги на коні Силова стійка на руках Вільні вправи Стрибок через коня Вправи на кільцях Вправи на коні з ручками Вправи на брусах Вправи на перекладині Багатоборство	154 -100 -442 315 -468 257 077 -476 -385 -103 355 360 209 484 -264 536 089 162 445 -539 368 247 -492 757* -795* 255 817* 865* 736* 908* 850* 924* 919* 907* 864* 931	897* 884* 225 834* 208 662* 594* 316 264 651* 585* 488 475 300 - 096 349 - 029 079 276 153 116 169 176 142 -067 -102 025 -016 109 149 173 094 148 -015 157 038	-038 263 -038 -054 -261 299 365 627 596 340 164 273 271 157 684* 507* -689 857* 663* -446 771* 325 -549 -069 -369 223 387 139 046 056 -002 017 -043 127 041 132

Другий фактор у матрицях гімнастів різного віку був менш високим. Його внесок в узагальнену дисперсію вибірки вагався в діапазоні 15,6%-28,3%. Цей фактор можна інтерпретувати як той, що характеризує анатомо-морфологічний статут гімнастів. Тут найбільш високі коефіцієнти виявилися в показниках довжини і маси тіла, ширини пліч, таза, об'єму стегон. Очевидно, що показники найбільш об'єктивно характеризують специфічні вимоги до морфологічного статусу гімнастів.

На третьому факторі, вклад якого в узагальнену дисперсію вибірки виявився найменшим - від 7,2% до 19,0%, відділилися показники гнучкості. Разом з тим чітка інтеграція цього фактора неможлива через дві обставини. Перша зв'язана з тим, що зміст матриць, які розраховані за даними гімнастів різного віку, суттєво відрізнялися. Так, наприклад, в матриці гімнастів восьми років у цей фактор ввійшли деякі показники сили, а у спортсменів дванадцяти років - показники з бігу на 50 м, 600 м, сили кисті та ін.

Теж саме, що важко піддається поясненню, зустрічалося в інших матрицях, які розраховувалися за даними гімнастів 6-12 років.

Можна вважати, що це є друга причина, яка вплинула на низький процентний вклад цього фактора в загальну дисперсію.

Разом з тим результати вивчення факторної структури спеціальної підготовленості гімнастів дають можливість зробити наступний крок в розробці системи комплексного контролю - обґрунтувати кількісні і якісні оцінки спеціальної підготовленості спортсменів, використавши для цього найбільш інформативні контрольні показники.

Паралельно вивчалася статодинамічна стійкість спортсменів. Велика варіація зареєстрованих показників у спортсменів у кожній із вікових груп і порівняно мала варіація між даними спортсменів різного віку, дає можливість припускати, що відповідна рухова здібність обумовлена генетичними факторами і мало піддається фенотипним змінам, які настають під впливом спортивного тренування.

Дослідження структури рівноваги як рухової здібності вимагало вивчення стану відповідної функції в різних тестових завданнях.

Об'єктивний характер взаємозв'язку між показниками стабілографічної стійкості гімнастів у трьох різних тестах - з відкритими, закритими очима і з контролем зору коливань загального центра маси (ЗЦМ) тіла подано в табл.2.

Як видно з таблиці, результати кореляційного аналізу дають можливість зробити висновок про високий взаємозв'язок показників стабілографічної стійкості гімнастів у кожному з трьох тестів. Ці дані стверджують припущення, що рухова здібність, яка досліджується, регулюється єдиним фізіологічним механізмом.

Таким чином, один із трьох тестів може бути використаний для контролю, тому що кожний з них дає можливість з високою надійністю оцінити здібності спортсменів і в інших тестових умовах.

Наступний крок у цій серії досліджень був зв'язаний з розробкою кількісних критеріїв, які дали можливість в об'єктивних одиницях вимірів виразити оцінку стабілографічної стійкості спортсменів, що досліджувалися.

Таблиця 2. Характер кореляційного взаємозв'язку між показниками коливань ЗЦМ тіла гімнастів у трьох стабілографічних тестах (n-380)

Показники тестів	1-2	1-3	2-3
Радіус відхилень	0,580	0,512	0,602
Площа поля коливань	0,800	0,614	0,6350
Довжина лінії коливань	0,691	0,666	0,567
Довжина лінії відхилень вліво-вправо	0,734	0,554	0,481
Частота коливань вліво-вправо	0,711	0,457	0,437
Кількість відхилень вліво-вправо	0,538	0,472	0,555
Максимальне відхилення вліво	0,555	0,468	0,406
Максимальне відхилення вправо	0,520	0,430	0,311
Довжина лінії відхилень вперед-назад	0,635	0,695	0,585
Частота коливань вперед-назад	0,611	0,657	0,546
Кількість відхилень вперед-назад	0,561	0,507	0,525
Максимальне відхилення назад	0,547	0,598	0,390
Максимальне відхилення вперед	0,621	0,600	0,423

Примітка. Тест 1 - очі відкриті; тест 2 - очі закриті; тест 3 - з інформацією про коливання ЗЦМ тіла

З цією метою був використаний загальноприйнятий метод шкалювання, який уже знайшов широке розповсюдження в спортивній метрології.

Перший крок в ряді поступальних статистичних процедур був пов'язаний з вивченням характеру статистичного розподілення експериментальних даних, отриманих під час первинного обстеження гімнастів різного віку і кваліфікації.

Наступний крок пов'язувався з логічним обґрунтуванням раціональності та етичності розробки прогресивної шкали, де б прирости результатів вимірів стійкості тіла оцінювалися по-різному.

З погляду на цілі і задачі комплексного контролю, ми вважали за доцільне використовувати тип прогресивної шкали, відповідно до якої чим вища стійкість спортсмена на стабілографічній платформі, тим більшою надбавкою в очках оцінюється його перевага над іншими.

Наукове і практичне зацікавлення викликає характер реакцій вестибулярного апарату на навантаження під час обертання. Середня площа коливань ЗЦМ у цього контингенту гімнастів збільшувалася від 628 мм 2 до 3985 мм 2, що складає 84,2%. Ці дані дають можливість зробити висновок про досить високу складність навантаження під час обертання в сім обертів зі швидкістю 1 оберт за секунду. У гімнаста, найбільш стійкого до впливу навантаження, зміна площі коливань ЗЦМ тіла складає 46,4% у порівнянні з даними, зареєстрованими у спокої. У найменш стійкого ці зміни досягали 91,8%.

Таким чином, навантаження під час обертання в одних гімнастів викликало помірну реакцію, а в інших значну, що дає можливість характеризувати спортсменів за принципом "стійкий", "менш стійкий" і "нестійкий".

Висока варіація показників площі коливань ЗЦМ тіла у спортсменів, що досліджувалися, свідчить про те, що стабілографічна стійкість визначається станом вестибулярного апарату, який обумовлений генетичними факторами і менше фенотипними, які зв'язані зі специфікою спортивної діяльності.

Результати цієї серії досліджень показують, що статодинамічна стійкість спортсмена як у стані відносного спокою, так і після дозованих специфічних навантажень, пов'язаних з обертанням тіла впродовж власної осі, залежить від стану вестибулярного апарату і сенсомоторних механізмів, які беруть участь в регуляції пози людини. Також встановлено, що відповідна рухова здібність має високу варіацію у спортсменів одного й того ж віку, приблизно однакового морфологічного типу, стажу занять гімнастикою. Це свідчить про те, що статодинамічна стійкість регулюється фізіологічними механізмами, стан яких багато в чому обумовлений спадковими факторами і менше розвивається в процесі тренування.

Паралельно було встановлено, що здібність зберігати рівновагу, в умовах стабілографічного тесту, в стані відносного спокою та після навантаження під час обертання, забезпечується різними групами вестибулярних рецепторів.

Вивчалася здатність гімнастів відновлювати стабілографічну стійкість на протязі однієї хвилини після навантаження під час обертання.

Позитивні результати, що свідчать про взаємозв'язок темпів відновлення рівноваги з показниками поточної майстерності і потенціальними можливостями, виявилися тільки у гімнастів старшого віку.

Враховуючи загальний характер статодинамічного розподілення показників площі коливань ЗЦМ тіла гімнастів різного віку в кожному із трьох тестів, використовувалася загальна шкала виразу кількісних показників у вигляді балів і суб'єктивних оцінок.

Таблиця 3. Критерії оцінки фізичної підготовленості гімнастів 6-12 років

Вік, років	Рівень підготовленості, бали
	Високий	Вище середнього	Середній	Нижче середнього	Низький
6	45 і вище	44-34	33-25	24-16	15 і нижче
7	55	54-40	39-30	29-21	20
8	70	69-56	55-45	44-36	35
9	75	74-60	59-49	48-40	39
10	80	79-65	64-54	53-43	42
11	85	84-67	66-56	55-45	44
12	90	89-70	69-59	58-50	49

Технологія розрахунку узагальнених оцінок спеціальної підготовки гімнастів 6-12 років розроблялася через вивчення особливостей вікового розвитку і становлення рухової функції тих, хто займається, в умовах систематичних, організованих занять гімнастикою в дитячій спортивній школі.

Розрахунки кількісних і якісних оцінок спеціальної підготовленості гімнастів здійснювалися на основі використання прогресивних шкал. Такий підхід до формування підсумкових оцінок підготовленості давав можливість чіткіше виділити категорію гімнастів, які володіють високими потенціальними можливостями.

Приклад, який наглядно показує методологію комплексного підходу до оцінки спеціальної підготовленості гімнастів, відображений в табл. 3.

Для кількісної і якісної оцінки фізичної підготовленості гімнастів пропонується використовувати сім тестів. Тести 6 або 6а пропонується використовувати, враховуючи вік спортсменів. Для молодших підйом по канату, а для старших згинання рук висячи.

Аналогічно для кількісних і якісних оцінок технічної підготовленості гімнастів пропонується використовувати два критерії: суму балів, отриману спортсменом на приладі; суму балів у багатоборстві. При цьому оцінки в балах виставляються за вправи, передбачені програмними вимогами. Так, наприклад, для гімнастів 6-7 років багатоборство включає чотири прилади, а для 8-12-річних - шість приладів. Технологія розрахунку оцінок стану функції рівноваги гімнастів здійснюється так само.

Використання цих трьох блоків показників дає можливість сформувати узагальнену оцінку спеціальної підготовленості гімнастів, включаючи інформацію про основні компоненти рухової функції і спортивно-технічної підготовленості. Щоб розрахувати узагальнену оцінку, рекомендується використовувати метод розрахунку середнього арифметичного кількості балів, набраних гімнастом у першому, другому і третьому блоках контрольних показників.

Таким чином, інтегральна оцінка фізичної підготовленості гімнастів розраховується, як середнє арифметичне на основі кількості балів, набраних у семи тестах. Алгоритм розрахунку інтегральної оцінки фізичної підготовленості КF має такий вигляд:



де К 1 … К 7 - кількість балів згідно з відповідними шкалами.

Інтегральна оцінка технічної підготовленості КТ розраховується так само:

де К 1,2 - кількість балів у тестах.

Узагальнена оцінка спеціальної підготовленості гімнастів 6-12 років розраховується підсумуванням трьох інтегральних оцінок: з фізичної, технічної підготовленості та показників функції рівноваги. Кожна з цих інтегральних оцінок при її розрахунку, залежно від факторної валідності того чи іншого тесту, включає додаткові бали.

Враховуючи це, розрахунок узагальненої оцінки спеціальної під-готовленості КО рекомендуємо проводити за допомогою такого алгоритму:

де КF, KT i KR - iнтегральні критерії фізичної (КF), технічної підготовленості (КТ) і функції рівноваги (КR).

Розрахунок якісного критерію, який характеризує рівень підготов-леності гімнастів як "високий - низький", здійснюється за допомогою співставлення кількості балів, отриманих по алгоритму КО з даними табл. 4.

Максимальна кількість балів у трьох тестах - 103.

Таблиця 4. Кількісні і якісні критерії узагальненої оцінки спеціальної підготовленості гімнастів 6-12 років

Вік, років	Рівень підготовленості, бали
	Високий	Вище середнього	Середній	Нижче середнього	Низький
6	70	69-53	52-35	34-25	24
7	73	72-55	54-37	36-27	26
8	78	77-60	59-42	41-32	31
9	80	79-62	61-43	42-33	32
10	82	81-63	62-45	44-34	33
11	83	82-64	63-46	45-35	34
12	88	87-68	67-50	49-40	39

У цій таблиці рівні підготовленості гімнастів ґрунтуються на вивченні вікових особливостей становлення рухової функції і спортивно-технічної майстерності з урахуванням варіативності показників у кожній віковій групі гімнастів. Можна вважати, що використання інформації про стан окремих компонентів рухової функції тих, хто займається гімнастикою, дасть можливість індивідуалізувати навчально-тренувальний процес, підвищивши тим самим його ефективність.

Використання узагальненої інформації розширює можливості контролю в практичній діяльності тренера і може використовуватися при відборі та формуванні навчальних груп на початковому етапі підготовки та при загальній орієнтації тренувального процесу гімнастів старшого віку.

Фундаментальність досліджень підкреслюється деякими організаційно-методичними підходами. Часткові задачі досліджень вирішувалися через вивчення особливостей становлення рухової функції і підготовленості гімнастів на етапі від 6 до 12 років.

Вивчення анатомо-морфологічного розвитку дітей дало можливість створити оптимальні моделі пропорційного розвитку тіла спортсменів з погляду на специфічні вимоги спортивної гімнастики.

Розроблено кількісні критерії оцінки пропорцій тіла на основі даних довжини і обхвату окремих частин, кінцівок.

Відповідні критерії і оптимальні модельні параметри рекомендовані як самостійний контрольний блок в загальну систему тестів для контролю спеціальної підготовленості гімнастів різного віку.

Вивчення особливостей вікового розвитку гімнастів за допомогою показників загальної фізичної підготовленості дало можливість обґрунтувати оптимальні нормативи і виявило досить високу варіативність відповідних показників у дітей одного й того ж віку.

У зв'язку з цим відповідні вікові нормативи загальної фізичної підготовленості подані у вигляді середньогрупових даних і дисперсій середніх значень.

Такий підхід до формування відповідних вікових нормативів окреслює оптимальні межі, що допускають позитивну оцінку підготовленості гімнастів у досить широкому діапазоні досягнень у відповідних контрольних тестах. При цьому ми зважали на те, що інформативність тестів загальної фізичної підготовленості займає низьку позицію в загальній ієрархії контрольних тестів, а не досить високі досягнення гімнастів у цих тестах можуть компенсуватися високими досягненнями в інших тестових завданнях спеціального характеру.

Вивчення особливостей становлення рухової функції гімнастів за показниками спеціальної фізичної підготовленості дало можливість отримати інформацію, на основі якої можливе обґрунтування оціночних шкал, кількісних та якісних критеріїв оцінки стану спортсменів.

Відповідні кількісні значення досягнень гімнастів у контрольних тестах дали можливість сформулювати потрібні вікові нормативи та оптимально допустимі межі їх відхилень.

Вивчення особливостей становлення спортивно-технічної майстерності гімнастів показало, що діти, які мають високі показники в тестах спеціальної фізичної підготовленості, до 10-12 років значно випереджають своїх ровесників в освоєнні програмного матеріалу. Результати цих досліджень дали можливість прослідкувати загальні закономірності становлення спортивно-технічної майстерності.

Стан аналізаторної функції вивчався через реєстрацію показників статодинамічної стійкості тіла гімнастів у декількох напрямках:

через вікові особливості в умовах відносного спокою;

через вплив стресорів у вигляді навантаження під час обертання навколо власної осі тіла;

в умовах відновлення рівноваги до вихідного рівня після навантаження під час обертання.

У дослідженнях показана інформативність тестів стабілографічної стійкості тіла в залежності від рівня спортивної майстерності гімнастів. Це дало можливість обгрунтувати технологію контролю функції рівноваги тіла спортсменів за допомогою шкал, які базуються на результатах вимірів площі коливань ЗЦМ тіла в міліметрах і в системі бальних оцінок.

Результати досліджень підтвердили загальнобіологічні знання про складну будову вестибулярного аналізатора і дали можливість рекомендувати декілька тестів для об'єктивної характеристики стану аналізаторної функції гімнастів.

З цією метою розроблено кількісні і якісні критерії в балах, оціночні шкали, алгоритми розрахунку узагальненої оцінки, які дають можливість судити про рівень розвитку відповідної здібності. Показана доцільність використання кількісних і якісних критеріїв оцінки стабілографічної стійкості тіла спортсменів у процесі відбору та орієнтації.

У п'ятому розділі "Обговорення результатів досліджень" сформульовано основні результати роботи відповідно до цілей і задач досліджень, розкрито їх значимість; показано дискусійні положення, які випливають зі змісту окремих розділів дисертації; намічено і обґрунтовано перспективні напрямки подальшого вдосконалення системи комплексного контролю в гімнастиці та шляхи практичного використання основних результатів роботи в навчально-тренувальному процесі юних гімнастів.

Висновки

1. Аналіз стану проблеми комплексного контролю спеціальної підготовленості юних гімнастів на сучасному етапі з позицій загально-теоретичних основ керування навчально-тренувальним процесом дав можливість характеризувати основні особливості організації контролю в практиці підготовки спортсменів, виявити резервні можливості подальшого удосконалення теоретико-методичних основ і технології комплексного контролю. Вивчення спеціальної літератури та узагальнення практичного досвіду дало нам можливість стверджувати доцільність наукової розробки загальних положень технології контролю, яка включає блоки інформативних тестів, кількісні і якісні критерії, алгоритми розрахунку інтегральних і узагальнених оцінок спеціальної підготовленості гімнастів різного віку та підготовленості.

Доцільність розробки технології контролю, яка відповідає сучасним вимогам і особливостям розвитку гімнастики, дозволяє сформулювати актуальність та основні напрямки подальшого вдосконалення цієї проблеми в спортивній гімнастиці, обґрунтувати ціль і методологію вирішення основних дослідницьких задач.

2. Результати досліджень містять нові знання в галузі теорії та методики комплексного контролю в гімнастиці і розширюють фундаментальні загальнотеоретичні знання про керування тренувальним процесом спортсменів на основі комплексного підходу до оцінки спеціальної підготовленості тих, хто займається.

Практичним результатом досліджень є розробка загальної технології організації комплексного контролю в гімнастиці, яка регламентує зміст і вимоги всіх послідовних процедур, включаючи розрахунок інтегральних і узагальнених оцінок спеціальної підготовленості юних гімнастів у кількісних і якісних критеріях.

У дисертації експериментально обґрунтовано засоби і методи комплексного контролю спеціальної підготовленості юних гімнастів, які відповідають метрологічним вимогам надійності та інформативності. Реалізація цих засобів у повсякденній практиці керування навчально-тренувальним процесом гімнастів здійснюється на основі технології комплексного контролю, яка адаптована до двох основних практичних напрямків:

для відбору дітей, які мають потенціальні можливості для досягнення високих спортивних результатів, під час формування груп в спортивних школах та відділах гімнастики;

і з метою індивідуалізації навчально-тренувального процесу з погляду на вік і підготовленість тих, хто займається.

3. Встановлено загальні закономірності, які поглиблюють загальнотеоретичні знання про факторну структуру спеціальної підготовленості юних гімнастів.

Показана принципова можливість об'єктивної оцінки стану спеціальної підготовленості спортсменів шляхом використання мінімального комплексу контрольних показників з максимальною факторною вагою.

У першому факторі, вклад якого в матрицях гімнастів усіх вікових груп був від 23,3% до 36,6%, виділилися спортивно-технічні показники. Найбільш валідними з них виявилися показники у вправах на коні і в багатоборстві.

У другому факторі, вклад якого в загальну дисперсію вибірки був від 15,6% до 28,3%, групувалися морфологічні показники, а найбільш вагомими виявилися показники довжини, маси тіла, ширини плечей і таза, об'єм стегон.

У третьому факторі, вклад якого в матрицях гімнастів різного віку складав від 7,2% до 19,0%, групувалися показники гнучкості і загальної фізичної підготовленості.

Групування показників у кожному із трьох факторів дало можливість інтерпретувати перший з них як фактор спеціальної технічної підготовленості. Другий - як фактор анатомо-морфологічного статуту. Третій - як фактор загальної моторики.

В результаті статистичного аналізу великої кількості тестів, використаних в дослідженнях, сформовано блок, який включає вісім показників загальної і десять спеціальної підготовленості, що об'єктивно характеризують стан гімнастів.

4. Вивчено особливості становлення рухової функції тих, хто займається, на етапі розвитку від 6 до 12 років за морфологічними показниками, які відповідають специфічним вимогам спортивної гімнастики.

Особливості характеру статистичного розподілу експериментальних даних і результати факторного аналізу дали можливість розробити модельні характеристики за показниками довжини, маси тіла, ширини плечей і таза; обґрунтувати коефіцієнти пропорційності морфологічного статуту гімнастів різного віку; обґрунтувати середні значення і оптимальні межі відхилень, які становили від 15,1% до 20,5% в загальному блоку модельних показників.

Відповідні морфологічні стандарти, у зв'язку з генетичною обумовленістю контрольних показників, можуть використовуватися при відборі і керуванні тренувальним процесом на наступних етапах багаторічної підготовки гімнастів.

5. Встановлена висока варіативність показників моторики, яка досягала 60% у гімнастів молодшого віку, і виразна стабілізація цих показників у процесі вікового розвитку.

Аналогічна ситуація відзначена в блоку показників спортивно-технічної підготовленості гімнастів у кожній віковій групі. У вправах на окремих приладах варіація оцінок становила від 7,39% до 42,05%. Найвища варіативність була у вправах на грибку у молодших і на коні у старших спортсменів.

У характері статистичного розподілу результатів контролю відмічалася асиметрія. Відхилення від нормальної гауссовської кривої у молодших складало від 0,15 до 0,38, а у гімнастів старшого віку досягало величин 2,15 -2,28. Це свідчить про те, що частина дітей з високими потенціальними здібностями, обумовленими генетичними факторами, уже на другому, третьому році навчання успішно освоюють програмний матеріал і набагато випереджають деяких однолітків у темпах росту спортивної майстерності.

6. Динаміка стабілографічних показників в умовах вікового розвитку спортсменів свідчить про стабілізацію аналізаторної функції, яка регулює стійкість тіла, до 11-12 років. У старшому віці показники стабілографічної стійкості тіла суттєвих змін не зазнають.

Здібність зберігати стійкість ЗЦМ тіла в стані відносного спокою, стоячи вертикально, а також після навантажень під час обертання навколо власної осі тіла, і швидко відновлювати стійкість до вихідного рівня після обертання, має диференційний характер, обумовлений діяльністю відповідних рецепторів. Достовірної кореляції між показниками площі коливань ЗЦМ тіла гімнастів у цих тестах не виявлено.

У кожному з тестів стабілографічної стійкості гімнастів усіх вікових груп присутня висока варіація показників, які реєструвалися. В стані відносного спокою варіативність стабілографічних показників досягає 29,8%, після навантаження під час обертання виростає до 84,2%. Це означає, що в кожній віковій групі попадають гімнасти як з високими, так і з суттєво низькими показниками статодинамічної стійкості.

7. Висока варіативність показників статодинамічної стійкості тіла, виявлена у гімнастів спеціально відібраних на початковому етапі підготовки і які на протязі декількох років навчалися за єдиними програмами, свідчить про високий вплив генетичних факторів і про не суттєвий вплив на стан відповідної здібності фенотипних ознак - спортивного тренування.

Суттєва кореляція показників площі коливань ЗЦМ тіла з показниками спортивно-технічної підготовленості гімнастів свідчить про те, що відповідна здібність багато де в чому визначається координаційними можливостями спортсмена і має виражений специфічний характер.

Це дає можливість рекомендувати показники статодинамічної стійкості як спеціальні критерії в процесі відбору гімнастів при формуванні навчальних груп.

Наявність суттєвої варіації в показниках статодинамічної стійкості гімнастів дає можливість використовувати кількісну оцінку цієї властивості за допомогою шкал, де площа коливань ЗЦМ тіла в міліметрах співвідноситься з оцінками в балах.

8. Дослідження взаємозв'язків показників стабілографічної стійкості і спортивно-технічної підготовленості гімнастів дало можливість визначити:

на етапі вікового розвитку від 6 до 12 років спостерігалася загальна тенденція підвищення стабілографічної стійкості гімнастів у тестах з навантаженням під час обертання навколо власної осі тіла та більш швидке відновлення рівноваги після навантаження впродовж першої хвилини;

кореляція експертних оцінок потенціальних можливостей гімнастів і об'єктивних показників у тестах стабілографічної стійкості дала можливість встановити інформативність кожного із цих тестів у гімнастів різного віку.

...