Авіаподорожі як найконфортабельніший і найшвидший вид транспортних подорожей

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Загальна характеристика авіаційних перевезень

1.1 Значення повітряного транспорту втуризмі

1.2 Нормативно-правова база авіаперевезень

1.3 Стан безпеки на повітряному транспорт

2. Послуги та аспекти обслуговування туристів під час авіаперевезень

2.1 Організація обслуговування туристів аеропортах і літаках

2.2 Проблеми та перспективи розвитку цивільної авіації в Україні

2.3 Провідні авіакомпанії України

3. Сучасний стан та тенденції розвитку авіатранспортної галузі України

Висновок

Список використаних джерел

Додатки

авіаційне перевезення туризм

Вступ

Повітряний транспорт - одна з найдинамічнішим галузей світового господарства, яка з кожним роком посідає міцніші позиції у світовій транспортній системі. На сьогодні у світі нараховують понад 1300 авіакомпаній. У середньому за рік авіатранспорт перевозить 1, 5 млрд осіб. Міжнародні авіаперевезення забезпечують понад 470 перевізників, із них 250 здійснюють регулярні міжнародні рейси. Обслуговують міжнародні авіаперевезення більш ніж 1 тис. аеропортів, з них 650 - регулярні міжнародні рейси. До найзначніших авіакомпаній світу за кількістю перевезень пасажирів належать американські «Дельта ейрлайнз», «Пен Амерікен», «Юнайтед», французька «Ейр Франс», німецька «Люфтганза», британська «Брітіш ейрвейз.

Зараз компанія пропонує польоти за 8 маршрутами, перевізши за 10 місяців роботи в Україні близько 276 тисяч пасажирів і вийшовши на третє місце за обсягом перевезень в аеропорту Бориспіль. За нею український ринок почали освоювати й інші бюджетні авіаперевізники. Восени 2008 року відкрила польоти між Україною й ОАЕ арабська авіакомпанія Air Arabia, а у травні цього року розпочинає роботу німецький перевізник Germanwings, який возитиме пасажирів за маршрутом Кельн-Київ-Кельн.

Актуальність теми полягає в тому шо авіаперевезення в міжнародному маштабі є дуже розвиненим, актуальним та зручним. Понад 50% існуючого парку літаків належить 20 великим авіаперевізникам, 40% із них припадає на першу десятку. Основними компаніями авіаперевізників є “Юнайтед Аерлайнз”, “Делта”, “Амерікен Aерлайнз”. Українська авіаційна транспортна система знаходиться на шляху інтеграції до загальноєвропейської. Для упровадження в Україні програми “Єдиного європейського неба” приведено у відповідність із стандартами Євроконтролю систему стягнення аеронавігаційних зборів, автоматизовано всі районні центри управління повітряним рухом. Інтеграція у Спільний авіаційний простір, що передбачає адаптацію системи економічного регулювання авіаційних перевезень до європейського законодавства, є сьогодні одним із пріоритетів розвитку галузі.

Основне завдання курсової роботи розглянути та дослідити;

1. Загальну характеристику авіаційних перевезень та значення авіаподорожей в туризмі.

2. Нормачивно-правову базу авіаперевезень, міжнародне законодавство та її правела перевезень пасажирів, функції договорів.

3. Стан безпеки на повітряному транспорті. Правела перевезень багажу, та різних небезпечних предметів в літаку 4. Обслуговування туристів.

Мета курсової роботи. Аавіаподорожі які на сьогоднішній день в міжнародному маштабі стали дуже зручними та конфортабельними мета цієї роботи слідкувати за розвитком авіаперевезень в Україні, та дати оцінку міжнародним авіакомпаніям.

Практичне значення. Систематизований у курсовій роботі матеріал може бути використаний туристичними фірмами для підвищення ефективності організації дозвілля туристів і для розробки нових екскурсійних маршрутів, при підготовці навчальних посібників та підручників з туризму.

Структура курсової роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (44 позиції), додатків.

1. Загальна характеристика авіаційних перевезень

Для України авіація відіграє величезну роль. Авіаперевезення уможливили вихід українських виробників на світові ринки, а крім того, слід згадати таке відоме підприємство, як АКБ імені Антонова, чиї літаки користуються підвищеним інтересом у всьому світі.

Чітко розуміючи переваги урегульованості в даному питанні, український уряд докладає максимум зусиль для відповідності національного законодавства світовим стандартам. Україна одержала від СРСР у спадок велику кількість різних міжнародних договорів, серед них і договори, що стосуються повітряних перевезень.

У Конституції України сказано, що ратифіковані нею договори, є частиною її законодавства, тому можна говорити про відповідність українського законодавства світовим стандартам [1]. За Законом Про міжнародні договори України, при виникненні протиріч між положеннями українського законодавства та міжнародного договору, перевагу має останній. Тому зрозуміле прагнення України до відповідності її законів загальноприйнятим світовим стандартам.

Внутрішнє законодавство України теж містить ряд норм щодо міжнародних повітряних перевезень. Зокрема, у Повітряному Кодексі України (ст. 57) є такі норми: Регулярні міжнародні польоти повітряних суден, під час яких повітряні судна перетинають державний кордон України та іншої держави, здійснюються на підставі міждержавних домовленостей і міжнародних угод [2].

Розглянемо докладніше аспекти регулювання міжнародних перевезень, на матеріалах найбільш значних договорів і документів, та зазначимо ключові моменти цієї тематики, включаючи як перевезення товарів, так і перевезення пасажирів.

Міжнародно-правова регламентація повітряних перевезень пасажирів і вантажів розвивається на базі загальних принципів міжнародного повітряного права, найважливішими з яких є:

-принципи виняткового і повного суверенітету держав над їхніми повітряними просторами;

-принцип свободи польотів у відкритому повітряному просторі;

-принцип забезпечення безпеки міжнародної цивільної авіації;

-принцип національної юрисдикції над повітряними суднами та їхніми екіпажами;

-принцип імунітету повітряних суден, що перебувають на державній службі.

Найважливішим документом в області міжнародно-правової регламентації повітряних перевезень вантажів і пасажирів є прийнята в 1929 році у Варшаві Конвенція для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень. У 1933 р. ця Конвенція була доповнена Гаазьким протоколом.

До інших міжнародних документів, що регламентують питання повітряних вантажних і пасажирських перевезень варто віднести:

-Чиказьку конвенцію про міжнародну цивільну авіацію, 1944 р. ;

-Римську конвенцію про відшкодування шкоди, заподіяної іноземним повітряним судном третім особам на поверхні землі, 1952р. ;

-Конвенцію про уніфікацію деяких правил, які відносяться до міжнародних повітряних перевезень, які здійснюються особами, що не є перевізниками за угодою (Гвадалахара, 1962 р.) ;

-Конвенцію про правопорушення і деякі інші акти на борту повітряного судна (Токіо, 1963 р.) ;

-Гаазьку конвенцію про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден, 1970 р.

Регулювання обсягу перевезень та інших умов експлуатації міжнародних повітряних ліній є важливою ділянкою регламентації комерційної діяльності міжнародного повітряного транспорту. Міжнародна практика рішення цього питання не однозначна і дозволяє найбільш могутнім авіапідприємствам здобувати певні переваги [3; 95].

1.1 Значення повітряного транспорту в туризмі

За даними світової статистики, темпи зростання популярності авіатранспорту є найбільшими серед усіх видів туристичного транспорту, що зумовлено розширенням географії подорожей та стійкою тенденцією до скорочення термінів подорожей на користь їх частоти (тобто збільшення популярності короткотермінових турів на далекі відстані). Це приводить до того, що особливого значення в туристичному бізнесі набувають авіаційні перевезення. Незважаючи на трагічні події 11 вересня 2001 р., літаки нині залишаються найпопулярнішим видом транспорту у світі. Те саме можна сказати і про авіаперевезення в туризмі, що пояснюється такими причинами:

1) авіатранспорт - найбільш швидкий і зручний вид на далекі відстані;

2) він забезпечує високий рівень сервісу;

3) авіакомпанії передбачають низку стимулів для туристичних фірм, зокрема, через міжнародні мережі бронювання та резервування місць виплачують комісійні за кожне заброньоване місце.

Повітряний транспорт - одна з найдинамічнішим галузей світового господарства, яка з кожним роком посідає міцніші позиції у світовій транспортній системі. На сьогодні у світі нараховують понад 1300 авіакомпаній. У середньому за рік авіатранспорт перевозить 1, 5 млрд осіб. Міжнародні авіаперевезення забезпечують понад 470 перевізників, із них 250 здійснюють регулярні міжнародні рейси. Обслуговують міжнародні авіаперевезення більш ніж 1 тис. аеропортів, з них 650 - регулярні міжнародні рейси. До найзначніших авіакомпаній світу за кількістю перевезень пасажирів належать американські «Дельта ейрлайнз», «Пен Амерікен», «Юнайтед», французька «Ейр Франс», німецька «Люфтганза», британська «Брітіш ейрвейз».

В Україні нині діють 92 авіакомпанії різних форм власності, з них 50 - державні. Є також приватні, закриті та відкриті акціонерні компанії, які, залежно від фінансових можливостей, мають більший або менший парк повітряних суден. В експлуатації перебуває 27 типів цивільних літаків. За останні 10 років українську цивільну авіацію поповнили транспортні та пасажирські літаки Ан-124, Іл-76, Ан-74, Ан-32, а також західні «Боінг-734», «Фалкон-ДА-50». Введення в експлуатацію сертифікованої західної техніки дало змогу льотному й інженерно-технічному складу освоїти нові технології, забезпечити вищий рівень сервісу пасажирам. Однак практично вся західна техніка перебуває в операційному лізингу, тобто її орендують без викупу, і у зв'язку з цим вона ніколи не належатиме державі чи громадянам України. Керує цивільною авіацією Державна авіаційна адміністрація України - Укравіація, що входить до складу Міністерства транспорту та зв'язку України. Діючих аеропортів в Україні нині нараховують 43, із них 17 мають статус міжнародних, регулярні міжнародні рейси здійснюють із 15 аеропортів. На сьогодні укладено 62 міждержавні двосторонні угоди про повітряні сполучення. Міжнародні рейси в 36 країн світу здійснюють 10 українських авіакомпаній, з яких лідерами є «Авіалінії України» (здійснює рейси у 21 країну), «Міжнародні авіалінії України» (9 країн), «Аеросвіт» (8), «Дніпроавіа» (6), «Крим» (5). Найбільш дальні рейси: Київ - Торонто, Київ - Нью-Йорк, Київ - Пекін. В Україні регулярні польоти здійснюють повітряні судна 51 іноземної авіакомпанії, більше половини з них - із країн СНД. До найпопулярніших маршрутів належать: Москва - Київ (22 рейси на тиждень, російські авіакомпанії «Трансаеро» та «Аерофлот»), Москва - Сімферополь (21 рейс на тиждень, російські авіакомпанії «Внуковські авіалінії» та «Аерофлот»), Париж - Київ (14 рейсів, авіакомпанія «Ейр Франс»), Амстердам - Київ (11 рейсів, авіакомпанія KLM), Франкфурт - Київ (7 рейсів, авіакомпанія «Люфтганза»), Відень - Київ (щоденно, авіакомпанія «Австрійські авіалінії»), Лондон - Київ (5 рейсів, компанія «Британські авіалінії»). (див. Додаток 2)

Найбільшими аеропортами за кількістю відправлень пасажирів є Бориспіль (40%), Сімферополь (20), Одеса (15), Київ - Жуляни (8) та Львів (5%). (див. Додаток 1) Найбільше вантажів перевозять із аеропортів Сімферополя, Луганська та Запоріжжя. Розвиток авіатранспорту України пов'язаний з будівництвом нової злітної смуги у Борисполі, що дало можливість приймати всі види літаків, які є в світі (2001 p.), з реконструкцією аеропорту «Київ» та деяких інших аеропортів. Вирішено питання про виділення кредиту ЄБРР на модернізацію системи управління повітряним транспортом України. (див Додаток 3)

У системі міжнародного повітряного транспорту, крім міжнародних перевізників та аеропортів, значну роль відіграють держави, котрі пов'язані міжнародними авіалініями та забезпечують ці зв'язки, а також міжнародні організації в галузі повітряного транспорту, мета діяльності яких полягає у забезпеченні його ефективного функціонування та безпеки. Повітряний транспорт має три способи регулювання:

1) національне (шляхом ліцензування авіаперевізників, що працюють як на внутрішніх, так і на міжнародних маршрутах) ;

2) міждержавне (коли регулярні авіамаршрути мають підставою угоди між урядами країн) ;

3) міжнародне (тарифи на регулярні авіарейси встановлюють (для членів авіаліній) на основі взаємних договорів між авіакомпаніями - учасниками за посередництвом Міжнародної асоціації повітряного транспорту (LATA) або третьої особи).

Один із видів міжнародного регулювання авіаперевезень - створення пулів, що об'єднують авіакомпанії, які діють на певних міжнародних маршрутах. Оскільки повітряний транспорт займає міцні позиції у світовій транспортній системі, виникла потреба у його загальносвітовій координації та регулюванні. Цим займаються міжнародні авіаційні організації ІСАО та LATA. (див. Додаток 4) ІСАО - Міжнародна організація цивільної авіації (International Civil Aviation Organization), котра об'єднує 183 держави світу. LATA - Міжнародна асоціація повітряного транспорту (International Air of Transport Association), що об'єднує міжнародні авіакомпанії (створена у 1919 p.). Головна функція ІАТА - упорядкування міжнародних комерційних авіасполучень, запровадження єдиних правил і процедур, узгодження тарифів на міжнародні пасажирські авіаперевезення. Туристичні агенції беруть участь в ІАТА через ь' спеціальне відділення - Міжнародну мережу агентів авіакомпаній (International Travel Agents Network - ITAN), а також міжнародні організації цивільних аеропортів. (див. Додаток 5)

Значення авіаперевезень у туризмі потребує максимального узгодження логістичної стратегії й тактики турфірм та авіакомпаній. Логістична концепція управління авіаційними перевезеннями туристів передбачає, насамперед, системний підхід до організації переміщення пасажирів та вантажів. До логістичної схеми взаємодії авіакомпанії належать: блок організаційного та правового забезпечення (ІСАО, LATA, органи державного регулювання), блок виробничого забезпечення (аеропорти, підприємства авіатехнічного сервісу, інші авіакомпанії), блок забезпечення сервісу (митниця, транспортні підприємства, страхові організації, банки) і блок забезпечення збуту авіатранспортної продукції (автоматизовані системи продажу та бронювання квитків, власна мережа продажу, продаж через туристичні фірми). Тобто логістичне співробітництво турфірм та авіакомпаній передбачає як спільну координацію авіаперевезень туристів, такі співпрацю у реалізації квитків (туристам та іншим особам). Останній напрям досить детально висвітлено у фаховій літературі з туристичного менеджменту, зокрема, визначать такі форми взаємодії турфірм та авіакомпаній:

1) бронювання місць і викуп авіаквитків через агенції авіакомпаній;

2) бронювання місць та викуп авіаквитків через системи бронювання;

3) договір з авіакомпанією на квоту місць на регулярних авіалініях;

4) агентська угода, тобто робота в ролі агенції з продажу авіаквитків для своїх туристів (або так звана робота зі «стоками») ;

5) організація чартерних авіарейсів для перевезень туристів.

Стосовно логістичної системи туристичних авіаперевезень, то вона охоплює такі три ланки, як передпольотне, польотне та післяпольотне обслуговування. Сутність передпольотного обслуговування туристів полягає, насамперед, у наданні достатньої та різної інформації про можливості певної авіакомпанії, тобто туриста (або турфірму) інформують про регулярність авіарейсів з напрямків, що його цікавлять, наявність певних типів літаків в авіапарку компаній, пільги та знижка під час купівлі квитків, про послуги, які надають на борту відповідно до класу бронювання тощо. Тобто перший блок ланки передпольотного обслуговування спрямований на те, щоб потенційний пасажир став клієнтом певної авіакомпанії. Важливе місце при цьому займає технологія продажу авіаперевезення, яку потрібно виконувати оперативно й чітко. У процесі продажу відбувається узгодження маршруту, тобто вибір найзручніших для туриста сумісних рейсів, що можуть здійснювати інші авіакомпанії, визначають клас обслуговування, аеропорт, дату та час відбуття й прибуття. Після оплати договір між пасажиром і перевізником закріплюють квитком на перевезення. Так клієнт стає пасажиром і його включають у логістичний ланцюг пасажиропотоку. У другій частині передпольотного обслуговування передбачено прибуття туриста та його обслуговування в аеропорту відправлення. На цьому етапі слід чітко організувати управління пасажиропотоком на шляху руху до аеропорту, під час реєстрації авіаквитків в аеропорту, а також проходження пасажирами прикордонного, митного, карантинного й інших передпольотних видів контролю та формальностей.

Польотне обслуговування - прибуття клієнтів до аеропортів призначення із забезпеченням безпеки польоту, необхідного комфорту та сервісу під час подорожі. Післяпольотне обслуговування полягає в забезпеченні комфорту в аеропорту прибуття, а також наданні додаткових послуг авіакомпанією, наприклад, бронювання місць у готелі, замовлення таксі тощо.

Отже, для досягнення максимального ефекту системи загалом усі три ланки мають функціонувати узгоджено в межах єдиного логістичного ланцюга пасажирських перевезень, що, у свою чергу, потребує узгоджених дій усіх учасників логістичної системи. Більшість ділянок логістичної системи пасажирських авіаперевезень є, за сутністю, закладами сервісу, де послуги безпосередньо пов'язані з пасажиром. Тому критерієм оцінювання рівня взаємодії всіх ланок логістичного ланцюга з обслуговування пасажиропотоку має стати надання послуг за допомогою найефективнішого способу з погляду витрат і забезпечення вимог пасажирів. Для оцінювання якості послуг доцільно використати порівняння очікувань покупця із фактично наданими авіапослугами за такими параметрами, як надійність, безпечність, регулярність, гнучкість тарифів, відповідальність, зручність, ввічливість, борт-їжа, комунікабельність і знання іноземних мов, інформативність, додаткові послуги. Такі показники якості авіасервісу найчастіше трапляються в опитуваннях пасажирів, що здійснюють різні авіакомпанії, аби з'ясувати рівень сервісу. Мета функціонування логістичної системи обслуговування пасажиропотоку полягає в організації управління таким чином, щоб звести до мінімуму відмінності між очікуваним і фактичним рівнями якості послуг.

Нині широке проникнення логістики в сферу перевезень повітряним транспортом можливе завдяки комп'ютеризації обробки і наданню даних та автоматизації зв'язку. В цій галузі провідну роль відіграють глобальні автоматизовані системи збуту (ГАСЗ) авіатранспортної продукції, наприклад, системи «Габріель», «Амадеус», «Галілео», «Сирена-2000». На сьогодні основна діяльність цих систем спрямована на включення до контрольованої ними сфери всього комплексу пов'язаних із повітряним транспортом послуг, включаючи продаж місць у готелях, прокат автомобілів, круїзи та інші туристичні подорожі, поїздки на інших видах транспорту, тобто автоматизація всіх функцій туристичних агенцій та авіакомпаній. З метою електронного продажу авіаперевезень частіше використовують міжнародну комп'ютерну мережу Інтернет. Ще одним чинником, який сприяє застосуванню логістичних методів на повітряному транспорті, є глобалізація світового ринку авіаперевезень. У середині 80-х років XX ст. цей ринок поділяли провідні авіакомпанії світу. Щоб проникнути на нові ринки, авіакомпанії об'єднуються в альянси. Таким чином вони мають змогу збільшити обсяги виробництва («економія масштабу»), замовляти великі партії устаткування та матеріали за низькими цінами, а також спільно замовляти літаки, польоти під спільним кодом, використовувати єдині бланки авіаквитків тощо, з'являється можливість стандартизації та раціоналізації устаткування, скорочення допоміжних служб. Прикладом міжнародного авіальянсу є об'єднання «Єдиний світ», до складу якого входять вісім авіакомпаній, а саме «Аер Лінгус» (Ірландія), «Амерікен ейрлайнз» (США), «Брітіш ейрвейз» (Велика Британя), «Кезевей Пасіфік» (США), «Фінейр» (Фінляндія), «Іберія» (Іспанія), «Пен Чілі» (Чілі), «Квантас» (Австралія).

1.2 Нормативно-правова база авіаперевезень

Нормативно-правова база, що регулює діяльність цивільної авіації України, містить близько тисячі нормативно-правових актів. Основний правовий акт авіаційного законодавства України - це Повітряний кодекс. Чинний Повітряний кодекс України було ухвалено ще в 1993 році одночасно з формуванням авіаційної системи України. Розвиток авіаційної галузі відбувається відповідно до Державної комплексної програми розвитку авіаційного транспорту України на період до 2010 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 2001 р. № 919.

З метою урахування вимог Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО), Європейського Союзу, Європейської конференції цивільної авіації (ЄКЦА), Європейської організації з безпеки аеронавігації (ЄВРОКОНТРОЛЬ), а також змін в нормах українського законодавства, які відбулися за період після уведення в дію Повітряного кодексу України в 1993 році, було розроблено проект нового Повітряного кодексу України. Цей документ надійшов до Верховної Ради України у квітні 2009 року. Проте, нова редакція Повітряного кодексу України 21 жовтня 2009 року не ухвалена Верховною Радою України.

Наразі Україна має зобов'язання за 39-ма міжнародними договорами у рамках міжнародного повітряного права (включаючи 29 під егідою Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО), 1 під егідою Європейської конференції цивільної авіації (ЄКЦА), 2 під егідою Об'єднаних Авіаційних Властей (JAA) та 7 під егідою Європейської організації з безпеки аеронавігації (ЄВРОКОНТРОЛЬ).

Однак найбільшим питанням залишається дисбаланс, що утворився між реальними вимогами до цивільної авіації сьогодні з огляду на участь України в ряді міжнародних організацій і агенцій з цивільної авіації, прагнень щодо євроінтеграції і нових можливостей для національних перевізників, та існуючою авіаційною системою в країні і нормативної бази, що регулює її діяльність.

Відповідно до вимог базових acquis communautaire з цивільної авіації, насамперед, країною, що прагне інтеграції, мають бути гармонізовані законодавчо та приведені у відповідність до європейських стандартів:

- спільні європейські правила цивільної авіації: гармонізація правил та процедур у цивільній авіації, ліцензування авіаперевізників, ліцензії у сфері цивільної авіації;

- управління рухом: ліцензії авіадиспетчерів, спільні заходи щодо розвитку системи нового покоління управління європейським повітряним рухом (SESAR), нормативна база для створення єдиного європейського неба;

- безпека повітряних польотів;

- стандарти техніки безпеки та експлуатації: повідомлення про інциденти у цивільній авіації;

- авіаційна техніка безпеки: повітряні судна третіх країн, які використовують аеропорти ЄС, аварії та інциденти у цивільній авіації, інформування пасажирів про особливості перевізника і чорний список компаній високого ризику.

1.3 Стан безпеки на повітряному транспорті

З метою забезпечення безпеки цивільної авіації як на внутрішніх, так і на міжнародних рейсах всі пасажири (у тому числі транзитні і трансферні), їх ручна поклажа, багаж, всі особисті речі, які вони мають при собі проходять контроль на безпеку.

Пасажири, які не пройшли контроль на безпеку або не подали для цього ручну поклажу, багаж та інші речі, що належать їм, до посадки на борт повітряного судна не допускаються.

Перелік небезпечних предметів і речовин, заборонених до перевезення повітряним транспортом.

Предмети і речовини, заборонені до перевезення пасажирами та членами екіпажів повітряних суден цивільної авіації

1. Ракетниці, пристрої світлових сигналів, пістолети порохові будівельно-монтажні, газові балончики, що містять нервово-паралітичні, сльозоточиві, отруйні та сильнодіючі гази.

2. Електрошокові пристрої всіх видів, крім медичної реанімаційної апаратури (дефібрилятори).

3. Електронно-променева зброя всіх видів.

4. Вибухові речовини, сполуки, споряджені ними предмети, засоби підриву:

порох усіх видів, марок і зразків у будь-якій упаковці, тарі (незалежно від кількості) ;

-капсулі до мисливських набоїв;

-капсулі-детонатори всіх зразків;

-електродетонатори всіх зразків;

-електрозапалювачі;

-шнури вогнепровідні та детонаційні;

-детонатори та запали до боєприпасів;

-боєприпаси всіх видів і зразків;

-боєприпаси навчальні та імітаційні;

-тротил, тол, динаміт, амонал, гексоген, інші вибухові речовини військового і промислового призначення, саморобні вибухові суміші, споряджені ними речовини і предмети;

-піротехнічні засоби: ракети сигнальні і освітлювальні, фальшфеєри, димопатрони, шашки посадочні, сірники термітні, сірники підривника, петарди залізничні, вогні бенгальські, вогні феєрверку, люскугелі, вироби піротехнічні побутові та подібні до них предмети і саморобні засоби та вироби.

5. Гази стиснені та скраплені для побутового і промислового використання - пропан-бутан, азот, неон, аргон, кисень, хлор, крім тих, що перевозяться медичними бригадами для подання невідкладної допомоги населенню.

6. Легкозаймисті рідини - бензин, гас, ацетон, метанол, метиловий ефір, гальмівна рідина, сірковуглець, ефіри, органічні розчинники, всі види клеїв та герметиків, що містять легкозаймисті (самозаймисті) компоненти.

7. Займисті тверді речовини:

-речовини, які під дією води виділяють тепло та самозаймаються, калій, натрій, кальцій металічний, їх сплави, кальцій фосфористий та речовини з подібними властивостями;

-фосфор білий, жовтий та інші речовини, віднесені до займистих твердих речовин;

-нітроцелюлоза промислова суха, колоїдна та волога незалежно від вмісту розчинника.

8. Отруйні та сильнодіючі речовини:

-отруйні та сильнодіючі речовини в будь-якому фізичному стані незалежно від форми та якості їх упаковки;

-бруцин, нікотин, стрихнін, формалін, антифриз, етиленгліколь, ртуть, ціанисті препарати, циклон, ціанплав та речовини з подібними властивостями.

9. Їдкі та корозійні речовини:

-неорганічні кислоти - соляна, сірчана, азотна та їх суміші;

-фтористоводнева (плавикова) кислота;

-луги всіх видів - калієві, натрієві та подібні до них хімічні сполуки;

-препарати для травлення металів, хлорне вапно, електроліт акумуляторний та речовини з подібними властивостями;

-хімічні речовини для видалення лаків і фарб з покритої ними поверхні.

10. Радіоактивні речовини і матеріали будь-яких ступеня потенційного ризику, форми виготовлення чи фізичного стану та фізичних властивостей.

11. Усі інші речовини, сполуки та предмети, що підпадають під ознаки пойменованих вище, а також ті, на які виробник розповсюджує особливі умови зберігання, транспортування та використання, що викликають сумніви в безпеці їх перевезення, як ті, що можуть бути використані для вибуху, підпалу або створення іншої загрози безпеці життя та здоров'я пасажирів і членів екіпажу повітряного судна.

Предмети і речовини, заборонені до перевезення пасажирами та членами екіпажів у пасажирському салоні, але дозволені до перевезення у багажу

1. Вогнепальна зброя (в тому числі бойова, мисливська, спортивна), пневматична, газова зброя, пістолети та револьвери, призначені для відстрілу патронів, споряджених гумовими або аналогічними за властивостями кулями, холодна зброя всіх видів та конструктивно подібні до неї вироби, патрони та запасні частини до зброї, а також навчальна, вихолощена, музейна, сувенірна, колекційна та бутафорська зброя за наявності у фізичної або юридичної особи відповідного дозволу на її зберігання, носіння та перевезення, рушниці і пістолети для підводного полювання.

Перевезення зброї регламентується інструкцією, затвердженою центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.

2. Колючі та ріжучі предмети, зокрема:

-манікюрні ножиці та пилочки;

-голки для медичних ін'єкцій;

-в'язальні спиці;

-металеві столові ножі;

-штопори;

-пристрої та іграшки, що імітують усі види зброї;

-запальнички у вигляді пістолета, іншого виду зброї; предмети із затупленими кінцями, якими можна нанести тілесні ушкодження.

Перевезення рідин пасажирами

На виконання вимог телеграм Держававаіслужби 10. 08. 06р. № 101939, від 03. 11. 06р. (вхідний № 6330 від 06. 11. 06р. та телеграми Голови Державіаслужби від 01. 02. 07р. № 011200 вводяться наступні обмеження на всіх рейсах, що відлітають з аеропорту “Київ” (Жуляни) щодо кількості перевезення рідин, гелів, аерозолів в ручній поклажі, а саме:

- рідини, гелі, аерозолі в індивідуальній упаковці, кожна об'ємом, що не перевищує 100 мл. Такі рідини, гелі та аерозолі повинні бути упаковані в один ряд у прозорий (пластиковий) пакет ємкістю 1 літр на одного пасажира;

-дозволяється перевозити в ручній поклажі пасажирів товари, які придбано в магазинах “Duty Free”, якщо вони упаковані в надійно запечатані пластикові пакети з прикріпленими до них чеками

Під рідинами розуміють:

-воду та інші напої, супи, сиропи;

-креми, лосьйони та масла;

-парфуми;

-спреї;

-гелі, в тому числі гелі для волосся та душу;

-речовини в контейнерах, тарі, що знаходяться під тиском, в тому числі піна для гоління, інші піни та дезодоранти;

-пасти, в тому числі зубна паста;

-суміші рідких та твердих речовин;

-туш для вій;

-будь-які інші речовини подібного складу.

Пасажиру дозволяється:

-перевезення рідких речовин в зареєстрованому багажі;

-перевезення в ручній поклажі ліків та дієтичних засобів, в тому числі їжі для малюків для використання їх під час польоту.

Проте пасажиру необхідно підтвердити необхідність в їх наявності та використання під час польоту (дана вимога стосується на рейсах до країн Євросоюзу, США, Канада, а також Норвегії, Ісландії та Швейцарії).

Примітка: В той же час нові правила не поширюються на рідкі речовини, які пасажири можуть придбати в магазинах розташованих поза зоною контролю на безпеку при наявності посадкового талону або на борту повітряного судна Європейського союзу.

ЄС сформував та постійно оновлює так званий Чорний список (Black List) авіаційних перевізників, що не допускаються до виконання польотів до країн ЄС2. Цей список не є вичерпним та вирішальним тому, що авіаційна влада країн-членів здійснює вибіркову перевірку лише літаків та авіакомпаній, які здійснюють рейси в аеропорти країн-членів. З огляду на поверховість та швидкість такого огляду, неможливо повністю перевірити технічний стан всіх літаків, що приземляються в ЄС. В той же час, якщо навіть на такому «швидкісному» огляді були знайдені значні недоліки з авіабезпеки, це вже є важливим сигналом. Крім того, це дає основу ввжати, що авіаційні влади країни походження авіакомпанії здійснюють неналежний контроль на національному рівні.

2. Послуги та аспекти обслуговування туристів під час авіаперевезень

2.1 Організація обслуговування туристів аеропортах і літаках

Рівень сервісу і комфорту залежить від класу обслуговування, авіакомпанії, тривалості польоту та напрямку. Головна різниця класів полягає у ступені комфорту, що надається пасажиру, починаючи від спеціальних залів в аеропорту, комфортабельності крісел, додаткових послуг під час перельоту. Виділяють декілька класів обслуговування: перший, бізнес, економічний.

Найбільш комфортним вважається перший клас. Пасажирам першого або бізнес-класу надаються окремі зали чи стійки для реєстрації на виліт. Деякі авіакомпанії в аеропортах для пасажирів таких категорій надають додаткові послуги. На борту літака вони мають особистий простір на 50% більший, ніж в економ-класі. Тут розташовані зручніші крісла, що легко трансформуються у зручне ліжко. До речі, першими подібні крісла були встановлені на літаках компанії “Бритиш Аеруейз” на дальніх маршрутах. У крісла вмонтовані індивідуальні телевізори або системи радіотрансляції з індивідуальними навушниками. Усім пасажирам надається вибір друкованих видань. На літаках деяких компаній у першому або бізнес-класі встановлено індивідуальні телефони супутникового зв'язку, якими можна користуватися за допомогою кредитної картки. Такими телефонами обладнано 70% американських авіаліній. Лідером практично повної телефонізації своїх міжнародних рейсів є авіакомпанія SAS. Телефонізація літаків є надзвичайно актуальною, тому що практично усі авіакомпанії забороняють користуватися пасажирам на борту мобільними телефонами, бо це загрожує безпеці польотів.

Відбувається модернізація салонів і збільшення кількості та підвищення якості послуг, що надаються пасажирам під час польоту.

Авіакомпанія “Америкен Аерлайнз” представила клас “преміум” на нових Боїнгах-777, що здійснюють рейси між США, Європою та Південною Америкою. Уперше пасажирам надаються крісла, що обертаються, і тому четверо компаньйонів мають можливість проводити переговори або обідати, як у кабінці затишного ресторану. У салоні І класу встановили лише 16 крісел, кожне має додаткову підставку для ніг та легко трансформується у зручне ліжко. До послуг пасажирів першого класу також персональний супутниковий телефон, крісло, що має вхід персонального комп'ютера, лампу, відеоплейєр.

Компанія “Фінейр” на усіх далекомагістральних MД-11 планує переобладнати бізнес-клас та представити новий економ-клас. У бізнес-класі кількість крісел скоротиться з 35 до 28. Буде змінено їх дизайн. В економ-класі замість звичайного розміщення крісел 2-5-2, пропонується нове 3-4-2.

Бельгійська компанія “Сабена” переобладнала на трансконтинентальних рейсах салон бізнес-класу новими кріслами з кутом нахилу спинки 155 градусів. Для кожного пасажира - персональний відеомонітор з 16 музичними і 9 відеоканалами, супутниковий телефон та блок живлення для комп'ютера.

Авіакомпанія “Емиратс”, що належить шейху, навіть в економ-класі встановила крісла з умонтованими виходами для персональних комп'ютерів.

Практично всі компанії видають подушки та ковдри для відпочинку.

На лініях авіакомпанії “Бритиш Аеруейз” для перевезення маленьких дітей почали використовувати спеціально сконструйовані сидіння, що відповідають усім вимогам безпеки. Прикріплюється крісло до переборки у салоні, воно може перетворюватися на ліжечко.

У світі існує тенденція до скорочення кількості місць І класу, або взагалі зникнення цього класу на літаках, що експлуатуються на невеликих відстанях. Уже відмовились від першого класу “КЛМ”, “Континентал Аерлайнз”, “Аер Канада”. Але значним чином підвищилась якість обслуговування в економічному класі цих компаній.

В авіакомпанії “Аер Франс”, наприклад, кабіни бізнес-класу та економічного класу на середньомагістральних літаках переобладнані на кабіни класів “Eспейс” та “Tемпо”.

З метою комплексного обслуговування пасажирів бізнес-туризму авіакомпанії почали вводити особливий вид обслуговування за принципом елітного класу: Конкорд клас, Клаб Уорлд, Клаб Юроп клас. Тут передбачено харчування за замовленням, надання різних видів зв'язку, оргтехніки, комп'ютерів, спеціальних залів очікування, прискорення митних формальностей, транспорту з аеропорту та ін.

Багато компаній роблять подарунки клієнтам, які користувалися послугами авіакомпанії на звичайному регулярному рейсі. Це можуть бути парфуми, сувеніри, комп'ютерні ігри. Наприклад, від компанії “Делта” пасажири першого та бізнес-класів отримують у подарунок набори для подорожуючих. Компанія є офіційним перевізником Діснейленду у м. Орландо, тому дітям дарують сувеніри із зображенням діснеївських героїв, альбоми для малювання, фломастери.

На лініях “Аліталії” (зимовий сезон 2000 - 2001 рр.) усі пасажири, які придбали квитки у бізнес-клас, отримали у подарунок “скі-пасс” на 7 днів (можливість безкоштовно користуватися підйомниками на гірськолижних курортах протягом 7 днів).

Пропонують авіакомпанії і спеціальні туристичні пакети: крім перельоту включають проживання та харчування та різноманітну дозвіллєву та екскурсійну програму. Наприклад, взимку 2000 р. “Міжнародні Авіалінії України” разом із чотиризірковим готелем “Кроудон парк” пропонували новорічний туристичний пакет “У вихідні у Лондоні”. А “Австрійські авіалінії” надавали можливість своїм пасажирам відвідати Віденський сезон балів.

Важливою проблемою є організація харчування туристів під час польоту. Бортове харчування готується на землі, як правило, за 24 год. до рейсу, а пакується у контейнери за 6 год. перед польотом.

На трансконтинентальних рейсах гаряче харчування надається кожні 4 год. Якщо тривалість польоту понад 3 год., то надається гаряче харчування, що складається не менше як з 3-4 страв, чаю (кави), соків. Для подачі страв використовується термостійкий уніфікований пластиковий посуд, що дозволяє здійснити швидкий мікрохвильовий підігрів.

На борту повітряного судна існує чотири види харчування: сніданок, де пропонують омлет, сандвічі, холодні закуски тощо; обід (він же вечеря), що складається із закуски, гарячої страви, десерту, чаю або кави; чай - коли подають напій та тістечка або бутерброди. Лише у першому класі подають супи, пропонуються страви на вибір: два види закусок (із м'яса або риби), гаряча страва, на десерт торт або шербет. У першому та бізнес-класі алкогольні та безалкогольні напої подаються безкоштовно та без обмежень, в економ-класі, як правило, безкоштовно один раз.

При придбанні квитка, у т. ч. і на рейси Міжнародних Авіаліній України, пасажир може замовити харчування: традиційне, діабетичне, вегетаріанське, для немовлят, дитяче, кошерне, дари моря. У традиційне меню включаються страви української кухні та інших європейських країн.

Деякі компанії при організації харчування пасажирів першого класу надають особливі послуги: харчування з використанням особливих (неодноразових) столових приборів, необмежений вибір алкогольних напоїв, постійно відкритий бар, кухня для гурманів, бари з безкоштовними напоями та закусками у залах очікування аеропортів.

Наприклад, авіакомпанія “Аер Франс” для пасажирів кабіни Eспейс, що очікують свій рейс у Парижі, Лондоні, Нью-Йорку, обладнала спеціальні салони з барами, де надає безкоштовно напої та закуски. До речі, у цих салонах відбувається і реєстрація на рейс. Одразу після посадки у літаках “Аер Франс” пасажирам пропонують шампанське та соки, а під час польоту можна замовляти безкоштовно алкогольні та безалкогольні напої. У салоні подають різноманітні закуски, чотири види гарячих страв на вибір, десерти, а також французькі вина. Меню сніданків також різноманітне, існують: “експрес”, європейське, американське. У кабіні Teмпo пропонують два варіанти меню обіду, алкогольні та безалкогольні напої пропонуються безкоштовно.

“Делта” запропонувала для клієнтів першого та бізнес-класу унікальну програму вин. Ця програма була визнана найкращою серед усіх компаній світу. Вина у меню “Делта” перевищують загальноприйняті стандарти. Серед критеріїв, за якими відбирають вина, є ”стійкість до перепаду температур та тиску”. Інформаційний пакет програми складається з 16-сторінкового буклету з характеристиками вин, описанням виноградників, розповідями про виноробів та коментарями фахівців. Меню страв для бізнес-класу “Делта” також є вишуканим. Серед основних блюд пропонуються на вибір: курча у портвейні, райдужна форель, яловичина-гриль. У меню економ-класу - рагу з яловичини або підсмажена куряча грудка. Крім того закуски, десерти, фрукти, вина. Для тих, хто віддає перевагу легкій їжі, існує дієтичне меню - обід із чотирьох страв не перевищує 900 калорій. З 2000 р. “Делта” розпочала програму з покращення бортового харчування на міжнародних лініях для пасажирів економ-класу. Розширене меню, збільшені розміри порцій та асортимент салатів, включені сандвічі.

Перевезення пасажирів на літаках ділової авіації, а саме розрахунки вартості польоту та рівень організації обслуговування, здійснюється за класом VIP. Як правило, польоти тривають від двох годин до доби. За стандартом такого обслуговування - окреме оформлення документів, без черги; у меню вишукані страви та напої; обладнання офісною технікою, сучасними засобами зв'язку. Крім того перевагою ділового літака є відсутність у салоні зайвих пасажирів, що будуть небажаними свідками переговорів співробітників компанії. Ще однією важливою особливістю ділової авіації є здатність літаків використовувати невеликі аеропорти, іноді з поганим покриттям, а також аеропорти невеликих населених пунктів, де рейсові маршрути виконуються нерегулярно. У США подібні літаки мають можливість використовувати 5400 аеропортів, а літаки рейсової авіації використовують лише 580 аеропортів. Більше того, 75% усіх пасажирів рейсових літаків літають через 29 найбільших центрів авіаперевезень у країні.

2.2 Проблеми та перспективи розвитку цивільної авіації в Україні

Транспорт виступає найважливішою складовою економічного розвитку будь-якої країни, безперебійна робота якого забезпечує становлення і розвиток ринкових відносин. Дослідженням проблеми підвищення конкурентоспроможності авіаційного комплексу як одного з провідних секторів економіки України займаються такі науковці, як В. Горбулін, Ю. Кулаєв, І. Соколи, М. Григорак, М. Новикова та інші.

Стан вітчизняної авіаційної галузі на сьогодні залишається незадовільним. Так, в 2009 році порівняно з 2008 роком спостерігається значне зниження вантажообороту на 22, 5%, пасажирообороту майже на 17%, транзитних перевезень вантажів на 25, 4%. (див. Додаток 7) Існує потреба у розробці і формуванні нових перспективних механізмів та принципів у системі цивільної авіації, які дозволили б забезпечувати прогресивний розвиток галузі та стійке протистояння жорсткій зовнішній конкуренції. Актуальною проблемою, що постає перед авіаційним комплексом України є обґрунтування шляхів виходу з кризи та завоювання міцних конкурентних позицій на світовому ринку.

Цивільна авіація як складова єдиної транспортної системи вирішує завдання щодо організації міждержавних транспортних зв'язків, задоволення потреб суб'єктів господарювання та населення в авіаційних перевезеннях і роботах як на території України, так і за її межами. Саме тому Україна має конкурувати з провідними країнами, які мають потужні позиції в світовій авіаційній галузі: США, країни ЄС (Франція, Великобританія, Німеччина), Бразилія, Канада, Японія. В Україні сьогодні не існує потужних корпорацій, які могли б конкурувати зі світовими лідерами. Більшість підприємств авіаційної галузі залишаються стратегічно важливими для держави, перебувають у її власності і не підлягають приватизації. Річні видатки бюджету України на НДДКР в сфері авіаційної промисловості, за інформацією Українського науково-дослідного інституту авіаційної технології, становлять не більше 5 млн. дол. США. Відсутність активної міжнародної кооперації стримує розвиток вітчизняного авіаційного комплексу. На сьогоднішній день основними проблемами розвитку авіаційної галузі України являється зношеність основних фондів (60%), дефіцит кваліфікованих кадрів (57%), невідповідність технічних можливостей аеропортів сучасним міжнародним вимогам (65%), відсутність державної підтримки створення нової техніки й впровадження сучасних технологій (30%), відсутність державної програми підтримки розвитку авіатранспортної та авіабудівної систем, втрати керованості інвестиційною на транспорті (60%), жорстка податкова політика держави відносно авіаційної галузі (40%), недостатній рівень правової бази сертифікації експлуатантів, невизначеність умов діяльності та підвищений економічний ризик управління авіакомпаній (55%), недостатня модернізація парку повітряних суден (65%), велика кількість формальностей при міжнародних авіаперевезеннях (70%), завантаженість аеропортів та повітряного простору та інші [1].

Тому для подолання існуючих проблем та формування конкурентних переваг, що сприятимуть зміцненню позицій на світовому ринку, збільшенню рентабельності, залученню інвестицій, розвитку технологічної бази для України пріоритетним є створення міжнародних консорціумів за участю провідних транснаціональних корпорацій; організація спільних підприємств; довгострокова кооперація; транскордонні злиття і поглинання; державна підтримка аерокосмічної промисловості. Перспективою розвитку авіаційної галузі України є консолідація авіаційних підприємств в рамках потужних структур, що є характерним для авіакомплексів розвинутих країн. На шляху до цього в Україні була створена державна корпорація „Авіація України»”, в яку увійшли 10 підприємств [2].

Ще одним пріоритетом розвитку має стати політика провідних українських авіакомпаній, спрямована на інтегрування внутрішніх та міжнародних авіарейсів. Вдале географічне розташування України і наявність міжнародних аеропортів дають можливість освоєння нової відкритої ніші ринку - ринку транзитних пасажирів, що літають між Західною та Східною півкулями, а також з Європи з пересадкою в столиці України [4].

Практична реалізація вище викладених заходів дозволить забезпечити подальший прогресивний розвиток авіаційного комплексу України, налагодити тісні соціальні та економічні взаємозв'язки з іншими країнами, розширити потенційні ринки збуту української авіабудівної продукції, забезпечити участь вітчизняних підприємств у виконанні іноземних проектів та зайняти гідне місце у глобальному конкурентному середовищі авіатранспортних послуг.

2.3 Провідні авіакомпанії України

Авіаційний транспорт як складова єдиної транспортної системи України вирішує завдання щодо організації міждержавних транспортних зв'язків, задоволення потреб народного господарства і населення в авіаційних перевезеннях і роботах як на території України, так і за її межами. Становище, в якому знаходиться авіаційна галузь України, вказує на ряд проблем, таких як знос основної частини діючого парку авіакомпаній, невідповідність повітряного парку міжнародним стандартам, погіршення стану аеродромної сітки та багато іншого [1].

Функціонування авіаційної галузі в сучасних умовах поставило перед наукою і практикою ряд проблем щодо розвитку. Про­стежуючи сучасні наукові дослідження, можна відзначити, що основна увага приділяється діяльності авіакомпаній Ук­раїни та визначенню основних проблем у цій галузі. Проблемам діяльності авіакомпаній в Україні присвятили свої праці такі науковці, як Кононова Л. Н., Бардак В., Кулієв Ю. Ф., Артамонов Б. В., Тихонов В. М., Фриндлянд А. А., Чубукова Т. П. та інші.

На сьогодні діяльність авіаційного транспорту України забезпечують 97 авіакомпаній різних форм власності та підпорядкування, 32 аеропорти (держави або комунальна власність), з яких 19 мають статус міжнародних. Рейтинг пасажирських авіаперевізників продовжують очолювати провідні вітчизняні авіакомпанії «АероСвіт», «Міжнародні авіалінії України», «Донбасаеро», «Українські-Середземноморські авіалінії», «Донбасавіа « які на сьогодні контролюють близько 90% загальнодержав­них перевезень (3, 5 млн. пасажирів).

На сьогодні ЗАТ «Авіакомпанія «АероСвіт» є лідером українського ринку міжнародних авіаперевезень за абсо­лютною більшістю показників: кількістю перевезень, об­сягом пасажирокілометрів, кількістю постійних та чартерних маршрутів, парку повітряних суден для міжна­родних перевезень [2]. Зараз авіакомпанія «АероСвіт» має у своєму розпорядженні найбільший в Україні сучасний парк повітряних суден, що формують середньомагістральні сімейства Boeing-737 та далекомагістральні лі­таки сімейства Boeing-767.

Другим за значимістю укра­їнським перевізником є компанія «Міжнародні Авіалінії України» (МАУ). Її ринкова частка є значно меншою за частку «АероСвіту». Парк повітряних суден компанії складають дев'ять середньомагістральних літаків [3].

Третя за обсягом пасажирських перевезень в Україні авіакомпанія «Українсько-Середземноморські авіалінії» займає ринкову частку, що становить 16%. Парк повітряних суден цієї авіакомпанії складають сім літа­ків: один літак AirbusA-320 (за більшістю льотно-техніч­них характеристик аналогічний літакам моделі Boeing 737-400), чотири літаки DC-9 (за більшістю льотно-технічних характеристик аналогічні літакам моделі Boeing 737-200), один літак Ту-134 VIP та один Ан-24.

2006 рік для цивільної авіації є роком подальшого підвищення її ролі в пасажирських та вантажних перевезеннях, задоволенні потреб народного господарства в роботах як на території України, так і за її межами [4].

Згідно зі статистичними даними за 2006 рік 49 вітчизняних авіакомпаній здійснили 91. 8 тисяч комерційних рейсів. Послугами наших авіаком­паній скористалось майже 4, 4 млн. пасажирів. темп зростання становив 14, 1%. Крім того, авіаперевізниками України перевезено 98. 9 тисяч тонн вантажів і пошти.

Середній відсоток комерційного завантаження на міжнародних регулярних рейсах зріс з 58, 7% у 2005 році до 62, 7% у 2006, на внутрішніх регулярних рейсах - з 50, 8 до 54, 2%. Всього, за статистичними даними, за 2006 рік 13 наших авіакомпаній здійснили майже 30 тисяч регулярних рейсів до 45 країн світу, перевезено майже 2, 2 млн. пасажирів [1].

Пасажиропотоки через аеропорти України за 2006 рік зросли на 5, 6% і становили 7, 4 млн. пасажирів, поштовантажопотоки - на 5% і становили 39, 8 тис. тонн. З них 4, 6 млн. пасажирів та 30. 3 тис. тонн пасажирів та пошти (темп зростання порівняно з 2005 роком відповідно 7, 6 та 5, 2%) обслуговано ДМА «Бориспіль» - основним вітчизняний аеропортом. Зросли пасажиропотоки також в аеропортах «Харків» (на 13, 7%). «Донецьк» (на 18, 6%), «Одеса» (на 18, 4%), «Львів» (на 17, 9%). «Дніпропетровськ» (на 19, 1%) [4]. Основні аеропорти України, що являються конкурентами ДП МА “Бориспіль”. (див. Додаток 6)

За 9 місяців 2007 року кількість перевезених авіаційним транспортом пасажирів та вантажів також має тенденцію до збільшення [3].

Протягом останніх років у галузі цивільної авіації продовжилось зростання обсягів перевезення, як пасажирів, так і вантажів, з вагомими темпами. Слід зазначити, що такого прогресу вдалося досягти завдяки спробам подальшої модернізації та відновленню парку повітряних суден, розширенню географії міжнародних польотів. Також, проведене дослідження дало змогу виявити існуючі проблеми в даній галузі, що потребують негайного вирішення та залучення інвестицій: збиткова експлуатаційна діяльність, моральний та фізичний знос парку літаків, світова криза авіатранспорту, погіршення стану аеродромної сітки, вартість перевезення дорожча порівняно з іншими видами транспорту.

3. Сучасний стан та тенденції розвитку авіатранспортної галузі України

Метою даної курсової роботи є аналіз сучасного стану авіатранспортної галузі України, виявлення її основних проблем та тенденцій розвитку.

2009 рік був для України роком значних політичних та економічних змін в країні. Події цього року залишили свій сумний відбиток на розвитку авіатранспортної галузі та лунатимуть ще протягом тривалого часу. Так, у першому півріччі 2009 року ситуація в авіаційній галузі розвивалась за песимістичним сценарієм. Спричинені світовою економічною кризою глибока рецесія та зниження ділової активності і життєвого рівня населення не могли не вплинути на ринок авіаперевезень, де мало місце різке падіння попиту. Так, у І півріччі 2009 року вперше за останні 9 років у цілому по галузі зафіксовано зменшення всіх основних виробничих показників порівняно з відповідним півріччям 2008 року (табл. 1). За статистичними даними за півроку вітчизняними авіаперевізника-ми здійснено 38, 9 тис. комерційних рейсів (проти 47, 3 тис. за І півріччя 2008 року), обсяги пасажирських перевезень скоротились на 18, 4% та склали 2, 2 млн. чол., вантажів та пошти - на 25, 6% та склали 40, 5 тис. тонн. [3].

...