Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ І СПОРТУ УКРАЇНИ

ЧУДНА РАДА ВАЛЕНТИНІВНА

УДК - 796.034 - 056.26

ОБГРУНТУВАННЯ СТРУКТУРИ ТА ЗМІСТУ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ “АДАПТИВНЕ ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ” В СИСТЕМІ ВИЩОЇ ФІЗКУЛЬТУРНОЇ ОСВІТИ

24.00.02 - Фізична культура, фізичне виховання різних груп населення

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання і спорту

Київ 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному університеті фізичного виховання і спорту України, Державний комітет України з питань фізичної культури і спорту

Науковий керівник - доктор наук з фізичного виховання, професор Круцевич Тетяна Юріївна, Національний університет фізичного виховання і спорту України, проректор з науково-дослідної роботи, завідувач кафедри теорії і методики фізичного виховання, рекреації та оздоровчої фізичної культури.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Верич Георгій Євгенович, Національний університет фізичного виховання і спорту України, завідувач кафедри фізичної реабілітації;

доктор психологічних наук, професор Вісковатова Тетяна Павлівна, Одеський національний університет ім. І.Мечникова, професор кафедри клінічної психології.

Провідна установа:

Дніпропетровський державний інститут фізичної культури, кафедра фізіології, спортивної медицини і фізичної реабілітації, Державний комітет України з питань фізичної культури і спорту, м.Дніпропетровськ.

Захист відбудеться “20” березня 2003 р. о 1500 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.829.01 у Національному університеті фізичного виховання і спорту України (03680, м.Київ - 150, вул. Фізкультури,1).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного університету фізичного виховання і спорту України (03680, м. Київ-150, вул. Фізкультури, 1).

Автореферат розісланий “19” лютого 2003 р.

В.О. вченого секретаря спеціалізованої вченої ради

доктор медичних наук, професор Шахліна Л.Г.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність. Адаптивне фізичне виховання (АФВ) - напрям науки, який вивчає фізичне виховання неповносправних - людей, які втратили на довгий час або назавжди ті, чи інші функціональні можливості, серед них рухові.

В Україні на початку ХХІ століття нараховується 2,5 млн неповносправних різних категорій, серед них 1,2 млн інвалідів I і ІІ груп, 152 тис. (162 %о ) інвалідів дитинства. Сьогодні наявна негативна тенденція збільшення цих показників. Щорічно кількість таких людей зростає на 200-250 тис. осіб, зокрема кількість дітей-інвалідів збільшується на 4-5 тис. В боротьбі з цим соціальним лихом велика роль щодо фізичної та соціальної реабілітації неповносправних належить засобам фізичного виховання. Так, дослідження С.П.Евсеева (1996), Н.О. Рубцовой (1998), Л.В.Шапковой (2000) розкривають роль адаптивного фізичного виховання у процесі включення неповносправних в суспільне життя та їх самореалізацію в суспільстві.

Сучасна українська державна політика в Цільовій комплексній програмі “Фізичне виховання - здоровя нації” (ЦКП) називає фізичне виховання тією складовою частиною загальної освіти, яка має закласти підвалини забезпечення розвитку фізичного здоровя та комплексного підходу до формування розумових і фізичних якостей громадян як здорових, так і неповносправних. Відповідно до історично-соціального моменту ЦКП підкреслює гостру потребу щодо змін програмних підходів у фізичному вихованні усіх вікових категорій і оголошує необхідність опрацювання і реалізації “ефективних дидактичних наповнень змісту фізичного виховання у навчальних закладах,…забезпечення процесу фізичного виховання у системі освіти сучасними науково-методичними комплексами…”. Пункт 6 Розділу першого ЦКП ставить перед дослідниками галузі задачу узагальнення вітчизняного та зарубіжного практичного досвіду в організації фізкультурно-оздоровчої роботи серед дітей. Пункт 8 цього ж розділу підкреслює необхідність розвитку фізичного виховання дітей-сиріт та дітей з особливими потребами, оскільки фізичне виховання має місце в усіх спеціальних інтернатах корекційної спрямованості.

Державна політика України через Цільову комплексну програму “Фізичне виховання - здоров'я нації” зобов'язує спеціалістів фізичної культури і спорту “забезпечити розроблення спеціальних навчальних програм, за якими здійснюватиметься підготовка спеціалістів з фізичного виховання і спорту у вищих навчальних закладах системи Міністерства освіти України, Державного комітету України з питань фізичної культури і спорту, орієнтованих на реабілітаційну та спортивну роботу з інвалідами різних нозологій”.

Проблема полягає у тому, що на сьогодні в Україні не повною мірою розвинена спеціальна підготовка працівників галузі фізичного виховання неповносправних людей у системі вищої фізкультурної освіти і необхідне для її запровадження науково узагальнене теоретичне та методологічне підгрунття навчальної дисципліни з адаптивного фізичного виховання. На цю проблему вказують публікації А.А.Дмитриева (1989), М.О.Козленка (1992), Л.І.Прокоповой (1994), Б.В.Сермеєва (1994), Н.О.Верзиліної (1995), М.М.Башкирової (1999) та ін.

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до завдань, визначених пунктом 36 Цільової комплексної програми “Фізичне виховання - здоров'я нації” і Зведеним планом науково-дослідної роботи у сфері фізичної культури і спорту на 2001-2005 рр. за напрямом 2.1. - “Теоретико-методичні основи фізичного виховання”, теми 2.1.11 - “Удосконалення системи державних тестів та нормативів фізичної підготовленості школярів та учнівської молоді”, номер Держ. реєстрації № 0101U004940.

Мета роботи: обгрунтування і розробка структури та змісту навчальної дисципліни “Адаптивне фізичне виховання” в системі вищої фізкультурної освіти.

У процесі дослідження були поставлені такі завдання:

1. Вивчити стан питання підготовки спеціалістів фізичного виховання неповносправних в Україні.

2. З'ясувати структуру та зміст проблемного поля адаптивного фізичного виховання.

3. Розробити методологію навчальної дисципліни з адаптивного фізичного виховання.

4.Розробити концептуальне підгрунтя адаптивного фізичного виховання.

5.Розробити програму навчальної дисципліни “Адаптивне фізичне виховання” для вищих навчальних закладів фізкультурної освіти.

Обєкт дослідження: науково-методичне забезпечення підготовки фахівців з фізичного виховання неповносправних.

Предмет дослідження: структура та зміст навчальної дисципліни “Адаптивне фізичне виховання” в системі вищої фізкультурної освіти.

Методи дослідження: аналіз вихідних понять, аналіз літератури та документальних матеріалів, хронологічний аналіз, індуктивний та дедуктивний методи, метод синтезу, метод систематизації, метод теоретичного моделювання, метод експертної оцінки.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше:

узагальнений стан наукового напряму адаптивного фізичного виховання та навчальної дисципліни з адаптивного фізичного виховання в галузі вітчизняної системи фізичного виховання і спорту та визначено передумови розвитку;

- визначений зміст проблемного поля адаптивного фізичного виховання як сукупність характерних проблем за умов інвалідності: протиріччя між психологічними, соціальними та фізичними потребами неповносправної особистості і її можливостями, зумовленими її вміннями та навичками;

- розроблена методологія навчальної дисципліни “Адаптивне фізичне виховання”, за аналогією методології пізнання, як складної багаторівневої інформаційної системи, яка підпорядковується законам необхідного і достатнього, де до необхідного належать філософський, загальнонауковий та спеціальнонауковий методологічні рівні, а до достатнього - рівень конкретного;

- у процесі дослідження наукового підгрунтя “Адаптивного фізичного виховання” розроблені вітчизняні концептуальні підвалини як необхідну умову розбудови навчальної дисципліни, відмінною особливістю якої є побудова її на закономірностях адаптації в процесі онтогенезу, а також на положенні про формування у неповносправних засобами фізичного виховання позитивного життєвого досвіду;

розроблені структура та зміст навчальної дисципліни “Адаптивне фізичне виховання”, які розкривають філософські, загальнонаукові та спеціальнонаукові питання адаптивного фізичного виховання в цілому й диференціюються за чотирма нозологіями, відповідно до особливостей адаптивного фізичного виховання при глухоті, сліпоті, порушеннях опорно-рухового апарату та розумовій відсталості.

Практичне значення дисертаційного дослідження. Основні положення дисертації склали основу навчальної дисципліни “Адаптивне фізичне виховання”, лягли в зміст монографії, робочих програм для студентів та магістрів Національного університету фізичного виховання і спорту України. Розроблений у процесі роботи навчальний курс “Адаптивне фізичне виховання” впроваджено за участю автора з 1999 р. в навчальний процес Кафедри теорії і методики фізичного виховання, рекреації та оздоровчої фізичної культури Національного університету фізичного виховання і спорту України для студентів ІУ курсу та магістрів по спеціалізації “Рекреація та оздоровча фізична культура”, у навчальний процес Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету, Львівського державного інституту фізичної культури, що засвідчено актами впровадження.

Особистий внесок автора полягає у постановці проблеми, визначенні методології дослідження і безпосередньо власному виконанні роботи.

Апробація результатів дисертації.

Основні результати дослідження по формуванню навчальної дисципліни “Адаптивне фізичне виховання”, пропозиції і рекомендації, що виходили з них, доповідались і обговорювались на наукових конференціях та семінарах: на ІV Міжнародному науковову конгресі “Олімпійський спорт і спорт для всіх: проблеми здоров'я, рекреації, спортивної медицини і реабілітації”, Київ, травень 1999; на Семінарі координаторів регіональних програм Спеціальної Олімпіади, Київ, грудень 2-5 1999; на семінарі Adapted Physical Education Seminar - Part II for Eurasian University Teachers, Нідерланди, травень 27 - червень 1. 2000; на міжнародному семінарі Special Olympics Adapted Physical Education Seminar, Київ, жовтень 11-14, 2001; на Науково-методичній конференції “Рекреація і оздоровча фізична культура як напрям підготовки спеціалістів”, Київ, січень 28-30, 2002.

Результати досліджень опубліковані в монографії, чотирьох статтях в наукових виданнях ВАК за фахом, двох публікаціях тез доповідей.

Структура та обсяг роботи

Дисертаційна робота складається із вступу, п'яти розділів, висновків, практичних рекомендацій, бібліографії, викладена на 195 сторінках, ілюстрована 10 таблицями та 11 рисунками. У дисертації використано 282 літературних джерел, з яких 30 - англомовні.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначається мета, завдання, об'єкт та предмет дослідження, розкриваються наукова новизна та практичне значення дисертації, наводяться відомості про апробацію роботи.

У першому розділі “Фізичне виховання неповносправних” аналіз проблематики неповносправності свідчить про зміщення понятійних акцентів у часі щодо конструктивних можливостей цих людей. Так, поняття “інвалідність з дитинства” сьогодні передбачає систему заходів, що дає можливість відновити здоров'я дитині до дорослого віку. За законами фізіології, провідна роль в цьому процесі належить фізичному вихованню. Це знайшло своє відображення в нормативно-програмних документах: воно є інваріантною складовою системи корекційної педагогіки в усіх типах навчальних закладів для неповносправних. У той же час аналіз навчальних програм та наукових публікацій свідчить про значну недостатність програмного науково-методичного забезпечення цього процесу. Дослідженням виявлений великий суспільний запит щодо розвитку фізичного виховання, фізичної рекреації та оздоровчої фізичної культури неповносправних, з одного боку, і відсутність державного статусу відповідної галузі діяльності, у тому числі наукової галузі, - з другого. Розкрита проблема суперечності між потребою в кадровому забезпеченні процесу фізичного виховання, який є інваріантною складовою спеціальної освіти в Україні, та відсутністю відповідної кваліфікованої кадрової підготовки, а також значною недостатністю його науково-методичного забезпечення. Виявлена відсутність теорії фізичного виховання неповносправних, яка б відповідала сучасним вітчизняним науковим уявленням, відсутність вітчизняних концептуальних основ фізичної культури неповносправних. Науково-практичні галузі: фізичне виховання здорових та фізична реабілітація, - не відповідають вирішенню цієї проблеми за своїм змістом. Аналіз інформаційних джерел свідчить, що ефективним засобом вирішення аналогічних проблем закордоном є адаптивне фізичне виховання..

В США процес становлення наукових уявлень про адаптивне фізичне виховання відбувався у напрямку від медичних підходів до фізичної активності. Сьогодні в ньому виокремлюють такі принципові етапи цього розвитку: І - етап медичної гімнастики (до 1900 р.), ІІ - спортивний етап (1900 - 1930), ІІІ етап - корекційного фізичного виховання (1930 - 1950), ІV - інтеграції неповносправних в суспільство засобами фізичного виховання і спорту (1950 - 1970), V - етап адаптивної фізичної активності (від 1970). Адаптивна фізична активність в США є поширеною інфраструктурою надання послуг, моделей спілкування та дій. Вона спрямована на формування самоконцепції неповносправних - психологічного та фізичного здоров'я. До завдань адаптивного фізичного виховання належать: розвиток інтелектуальних вмінь, відчуттів, мотивацій, власної позиції, вміння приймати рішення, сенсомоторних функцій, рухової активності, рухових вмінь та моделей, вмінь зі спорту, танців, занять у воді.

В Росії адаптивна фізична культура розвивається з 90-х років ХХ ст. С.П.Євсеєвим, Л.В.Шапковою, Н.О.Рубцовою мета галузі визначена як максимально можливий розвиток життєздатності людини з психофізичними порушеннями за рахунок “забезпечення оптимального режиму функціонування природніх і духовних сил”. Якщо питання нормативно-правового та нормативно-програмного забезпечення галузі адаптивної фізичної культури в Росії на момент даного дослідження вже вирішені, то теорія і концепція адаптивної фізичної культури перебувають у стані розробки.

Порівняння стану фізичного виховання неповносправних в Україні з характеристиками цієї галузі у вищезгаданих країнах підтверджує підказану дослідженням тезу про своєрідність розвитку його в Україніі, необхідність розбудови вітчизняного адаптивного фізичного виховання у звя'зку із специфічними українськими умовами та традиціями.

Другий розділ “Методологія та організація досліджень” присвячено методам та організації дослідження. В процесі дослідження стану проблеми проведено порівняльний і хронологічний аналіз інформаційних джерел із визначенням основної термінології, комплексного аналізу нормативної бази соціального захисту та фізичної культури наповносправних в Україні та закордоном (вибрані країни із всесвітньо визнаним авторитетом у цій галузі: США, Росія), проведено порівняльний аналіз концепції розвитку галузі вітчизняної спеціальної педагогіки та суміжних з нею галузевих структур, здійснено аналіз вітчизняного науково-методичного забезпечення процесу фізичного виховання неповносправних та відомих зарубіжних моделей підготовки спеціалістів адаптивного фізичного виховання (на прикладі США та Росії).

Мету власних досліджень ми конкретизували у вигляді системи знань, яка б дозволяла спеціалісту фізичного виховання неповносправних прогнозувати та програмувати результат навчального процесу. За умов відсутності загальної теорії адаптивного фізичного виховання, яка б стала теоретичною базою для навчальної дисципліни, особливого значення в нашому дослідженні набуло питання методології цієї навчальної дисципліни. Проблему розробки методології “Адаптивного фізичного виховання” ми вирішили ідентифікувавши навчальну дисципліну з процесом пізнання явища адаптивного фізичного виховання. Виходячи з цього припущення, ми розбудували методологію основних положень навчальної дисципліни “Адаптивне фізичне виховання” по аналогії з методологією пізнання. Відповідно до цього розробка структури та змісту навчальної дисципліни “Адаптивне фізичне виховання” стала завданням багатокрітеріального упорядкування накопиченого теоретичного та практичного матеріалу галузі фізичного виховання неповносправних. За вихідну основу розбудови ми визначили проблемне поле фізичного вихованя неповносправних: його структуру і зміст та наукові основи: коло понять, категорій, законів. Отримана система знань дозволила сформулювати ряд правил, положень, - концепцію процесу адаптивного фізичного виховання. Що в свою чергу лягло в основу розробки змісту навчальної дисципліни “Адаптивне фізичне виховання”.

Дослідження проводилось за етапами: І - постановка проблеми розробки навчальної дисципліни “Адаптивне фізичне виховання”та дослідження інформаційних джерел щодо проблеми здіснювались у 1998 - 1999 рр.; ІІ - розробка методології навчальної дисципліни “Адаптивне фізичне виховання” проводилась у 1999 - 2000 рр.; ІІІ - розробка наукових основ структури та змісту навчальної дисципліни “Адаптивне фізичне виховання” здійснювалась в 1999-2000 рр.; ІV - формування структури та змісту навчальної дисципліни “Адаптивне фізичне виховання” загалом здійснено протягом 1999-2000 рр. із подальшим удосконаленням в результаті експертних оцінок - до 2002р.; V - впровадження навчальної дисципліни “Адаптивне фізичне виховання” в навчальний процес кафедри теорії і методики фізичного виховання Національного університету фізичного виховання і спорту України відбулось з 2000 р.; VІ - обговорення результатів впровадження навчальної дисципліни в навчальний процес проходило в 2001-2002 рр.

В третьому розділі дисертації наведені результати власних досліджень. Ми виходили з того, що навчальна дисципліна як інформаційна система, що забезпечує управління практичною діяльністю, має спрямовуватись на її проблеми. У фізичному вихованні неповносправних вони характеризуються суттєвими специфічністю та складністю і значно відрізняються від типових проблем суміжних галузей, таких як фізичне виховання здорових та фізична реабілітація.

Структуру проблемного поля АФВ (Рис.1) нами визначено як таку, що складається з суб'єкту навчального процесу АФВ - неповносправної людини, її вікових особливостей, типу конституції та вищої нервової діяльності, проявів нозології - первинних функціональних порушень, вторинних та ускладнень, індивідуального життєвого досвіду; сутності процесу АФВ - реалізації завдань АФВ, якісно-часових характеристик перебігу процесу АФВ в процесі онтогенезу за умов неповносправності, залежності процесу АФВ від умов зовнішнього середовища, методів, засобів та методик процесу АФВ за різних чинників: особливостей суб'єкту, зовнішніх умов, завдань навчального процесу, ідеології, якості знань та вмінь викладача, адекватності програмного забезпечення природним законам, потребам самих неповносправних та оточуючого їх соціуму, адекватності матеріального забезпечення навчальним завданням, безпеці та профілактиці травматизму і ускладнень (Рис.1).

Суб'єкт адаптивного фізичного виховання
Вікові особливості
Особливості конституції та вищої нервової діяльності
Прояви порушень:
Сенсорні порушення	Порушення розумової діяльності	Рухові порушення
Індивідуальний життєвий досвід
Адаптованість

Мета, завдання, методи, засоби процесу АФВ

Викладач: ідеологія знання вміння	Програмне забезпечення: адекватність природним законам, потребам неповносправних та соціуму	Матеріальне забезпечення: адекватність навчальним завданням, безпеці та профілактиці травматизму

Рис.1. Структура проблемного поля адаптивного фізичного виховання

Розглянувши коло типових проблемних питань процесу фізичного виховання неповносправних відповідно ієрархії потреб за Maslow, ми визначили серед них такі суттєві загальні риси:

- проблеми психологічної адаптації неповносправної людини до свого власного стану,

- проблеми фізичної адаптації неповносправної людини до ближчого та далекого зовнішнього середовища - орієнтування у просторі, предметному світі та часі,

- проблеми адаптації неповносправної людини до соціуму (соціальна адаптація).

Відповідно проблемному полю адаптивного фізичного виховання, провідним завданям процесу адаптивного фізичного виховання ми сформулювали зменшення протиріч між потребами неповносправної особистості та її руховими і психологічними знаннями, вміннями, навичками. Окремі завдання процесу фізичного виховання неповносправних були згруповані нами за векторами морфо-функціонального, психолого-педагогічного та соціального характеру:

Завдання морфо-функціонального характеру: оптимізація функціонального стану організму, підвищення рівня здоров'я; розвиток сенсорних, розумових та рухових можливостей; розширення адаптаційних можливостей; нормалізація процесу психомоторного розвитку (якщо онтогенез триває); профілактика захворювань та ускладнень через підвищення рівня неспецифічних та специфічних факторів захисту; формування позитивних компенсацій та ліквідація негативних; ефективний розвиток локомоторно-статичних функцій організму; формування життєво необхідних знань, умінь та навичок по збереженню і підтримці організму в активному функціональному стані, по переборенню фізичних та психічних перевантажень; формування умінь та навичок по аналізу та раціоналізації фізичної діяльності.

Завдання психолого-педагогічного характеру: формування у особистості позитивної самооцінки та мотивації до самоактуалізації і самореалізації; формування свідомого ставлення до реальності та власних можливостей; формування умінь по мобілізації духовних сил; розвиток вмінь та навичок вирішень проблемних ситуацій; виховання моральних якостей; у дітей молодшого віку накопичення позитивного емоційного досвіду .

Завдання соціального характеру: формування знань, умінь і навичок дотримання норм, правил та законів взаємодії з іншими людьми, з колективом; виховання знань і вмінь із самореалізації особистості в суспільстві.

Завдання навчального процесу адаптивного фізичного виховання висувають значні вимоги до знань і вмінь керівника цього процесу - викладача фізичного виховання. Звідси, навчальна дисципліна виконує функцію інформативної системи для спеціаліста. Виходячи з таких поглядів, методологію навчальної дисципліни “Адаптивне фізичне виховання” ми побудували за аналогією методології пізнання як складну багаторівневу інформаційну систему, спрямовану на систематизацію знань галузі (Табл.1).

Таблиця 1

Структура та зміст методології навчальної дисципліни “Адаптивне фізичне виховання”

Структура методології за рівнями	Суб'єкт методології відповідно рівням	Зміст методології (відповідно рівням)
Філософський Загальнонауковий Спеціальнонауковий Рівень конкретного	Поняття, категорії Теорії, концепції Принципи, завдання Моделі, методи, засоби, методики	Хронологічний аналіз, порівняльний аналіз, інтеграція, синтез Дедукція, аналогія, систематизація Проблемний аналіз, систематизація, аналогія, спостереження Спостереження, вимірювання, індукція, аналогія, моделювання

Наведена методологія визначила структуру та зміст навчальної дисципліни відповідно законам необхідного та достатнього, де до необхідного увійшли філософський, загально- та спеціальнонауковий рівні, а до достатнього - моделі, методи, засоби рівня конкретного.

Виходячи зі змісту новосформованої навчальної дисципліни “Адаптивне фізичне виховання” ми систематизували взаємозв'язки понять, які відносяться до категорій загального та одиничного в адаптивному фізичному вихованні (рис.2).

Взаємозв'язки понять, які відносяться до категорій явища та сутності в адаптивному фізичному вихованні, на нашу думку, мають двосторонні впливи. В нашому дослідженні ми систематизували їх за двосторонніми зв'язками (рис.3).

Категорія загального	Категорія одиничного
Суспільство	Індивид (неповносправна людина)
Цілісний організм	Окремі системи та органи організму
Функція	Порушення функції
Процес адаптації	Розвиток компенсації
Адаптація в процесі реалізації генетичної програми	Виховання індивідуума
Фізичне виховання	Фізичне виховання неповносправної людини

Рис. 2. Ієрархія взаємозв'язків понять фізичного виховання неповносправних

Категорія явища (процесу)	Категорія сутності
Розвиток суспільства	Суспільна свідомість
v^	v^
Соціальна адаптація	Соціальна адаптованість
v^	v^
Виховання	Якості особистості
v^	v^
Фізичне виховання	Рівень фізичного стану

Рис. 3. Фізичне виховання неповносправних в системі понять категорій явища та сутності

Наукові основи навчальної дисципліни “Адаптивне фізичне виховання” спрямовані на розгляд закономірностей адаптивних реакцій в процесі онтогенезу умов норми і патології. За умов патології чільного питання набуває зменшення ціни адаптації і збільшення адаптивних ресурсів. На нашу думку, це досягається, коли перерозподіл ресурсів у вибірковому напрямку, зумовленому генетичною програмою, співпадає у часі з вимогами, які висуваються до організму адаптивними реакціями.

Дослідженням наукових основ “Адаптивного фізичного виховання” розглянуто закономірності перебігу адаптивних реакцій в залежності від рівня пошкодження організму: субклітинного, клітинного, тканинному, органному, системному та цілісного організму і визначено залежність показань фізичних навантажень від рівня пошкодження. Так, при пошкодженні тканинного рівня і нижчих за нього перебіг адаптивних реакцій набуває спотвореного характеру, його не можна контролювати звичними на сьогодні методами та засобами лікарсько-педагогічного контролю в фізичній культурі. Це питання вимагає додаткового вивчення.

При дослідженні основ змісту навчальної дисципліни “Адаптивне фізичне виховання” проаналізовано педагогічні концепції, які близькі до АФВ за своїми ідеями: адаптуючої педагогіки, розвиваючого навчання, навчаючого розвитку, проблемного навчання, творчого навчання, спеціальної (корегуючої) педагогіки.

Застосуванням індуктивного методу по відношенню до концепції, та дедуктивного методу до наукових основ розроблена концепція адаптивного фізичного виховання як основа змісту навчальної дисципліни “Адаптивне фізичне виховання”.

Концепція спрямована на визначення мети, структури, змісту та обсягу процесу адаптивного фізичного виховання. Концепція будується:

- на гуманістичних філософських засадах прийняття та визнання особистості незалежно від її психофізичних особливостей;

- на наукових основах фізичного виховання та спеціальної (корекційної) педагогіки - інтеграції законів нейрофізіології, нейропсихології, психофізіології, неврології, динамічної анатомії, біомеханіки, психологопедагогіки, т.ін.;

- на загальних принципах управління діяльності: раціонального поєднання теоретичних положень та вимог практичної роботи, поєднання перспективної цільової спрямованості із вирішенням оперативних задач, диференційного підходу та індивідуалізації, необхідної та достатньої різноманітності, колегіальності рішень і персональної відповідальності, стимулювання, головної (ведучої) ланки, неперервності навчально-виховного процесу;

- на принципах відповідності структури та змісту навчального процесу адаптивного фізичного виховання спрямованості на фізичну та соціально-психологічну адаптацію неповносправних з метою їх інтеграції в суспільство.

Мета адаптивного фізичного виховання відповідає меті вітчизняної спеціальної освіти, а саме - створенню оптимальних умов для досягнення особистістю соціальної зрілості, розвитку здібностей, потрібних як самій особистості, так і суспільству, досягненню певного рівня освіченості, включенню в соціально-вартісну активну діяльність, забезпеченню знань, умінь та навичок, які уможливлюють нормальне життя в соціумі. Відтак, адаптивне фізичне виховання має на меті гармонійний розвиток особистості, досягнення максимальної довільної рухової свободи, формування позитивних життєвих установок, розвиток засобами фізичного виховання психо-інтелектуальної сфери особистості.

Завданнями по досягненню мети адаптивного фізичного виховання концептуально є:

- забезпечення гармонійного розвитку особистості засобами фізичної культури і спорту, зважаючи на її індивідуальні особливості;

- забезпечення адаптації неповносправного до зовнішніх умов та інтеграції в суспільство;

- забезпечення інтеграції фізичного виховання в систему комплексної допомоги в обсязі соціального захисту: медичної, психологічної, освітньої, соціальної та т.ін.;

- забезпечення безперервного поступу процесу фізичного виховання в життєдіяльності особистості з особливими потребами;

- науково-методичне забезпечення процесу фізичного виховання відповідно до сучасних наукових уявлень;

- забезпечення поширення знань щодо фізичного виховання в домашні умови неповносправних та їх сім'ї.

Основні положення концепції

- метою адаптивного фізичного виховання нами визначено зменшення протиріч між потребами неповносправної особистості та її руховими і психологічними знаннями, вміннями, навичками;

- в навчальному процесі засобами фізичного виховання цілеспрямовано розвиваються: сенсорні можливості, свобода рухових дій, мова дитини, емоційна, вольова та когнітивна сфери психіки;

- навчально-виховний процес відбувається відповідно закономірностям перебігу процесу соціальної та фізичної адаптації в процесі онтогенезу;

- постановка завдань навчально-тренувального процесу визначається колом індивідуальних психомоторних проблем учнів щодо соціальної та фізичної адаптації, і спрямована на причини цих порушень;

- процес адаптивного фізичного виховання неповносправних реалізується через активізацію: пізнавальної діяльності, емоційних реакцій, аналітичних та рухових вмінь, - на основі мотивації учнів;

в навчальному процесі максимально реалізується принцип раннього розвитку та сензитивних періодів психомоторного розвитку з урахуванням вікових адаптивних можливостей;

- вибір методів навчально-виховного процесу АФВ зумовлюється загальними віковими особливостями та індивідуальними порушеннями психомоторного розвитку, вибір засобів АФВ зумовлюється особистою мотивацією того, кого навчають;

- процес АФВ застосовується за умов адаптованості дитини до власного стану та оточуючого середовища;

- навчальний процес здійснюється за диференційним підходом відповідно чотирьох типів вищої нервової діяльности, а також з урахуванням провідної право- чи лівопівкульної діяльности;

- в процесі вибору методів та засобів АФВ враховується також така анатомічна особливість, як питома площа представництва окремих частин рухового аналізатора в корі головного мозку;

- мотивація до рухової активності формується створенням спеціального оточуючого середовища, спрямованого на провідний тип мотивації учнів;

- значним завданням АФВ є формування у дитини мотивації до переборення проблем як таких, що досягається наданням дитині інформації, необхідної для вирішення поточної “навчальної” проблеми;

- засоби по вирішенню завдань навчального процесу добираються виходячи з їх актуальності та фізіологічної адекватності, також вони повинні відповідати мотивації дитини і бути на 50% знайомими їй, а на 50% включати елементи новизни та складності;

- процес адаптивного фізичного виховання включає основні етапи засвоєння знань, такі, як: підведення під поняття, оволодіння системами закономірностей та вмінням вибирати відповідний алгоритм при вирішенні проблеми, прогнозування результату і, врешті, досягнення результату;

- важливим завданням АФВ є навчання методам та алгоритмам рухових вмінь, зокрема, по використанню предметів та рухових прийомів з метою досягнення бажаного результату;

- процес ознайомлення дитини із методами застосування засобів АФВ повинен викликати позитивні реакції;

- засобами фізичного виховання цілеспрямовано розвиваються вміння аналізу, порівняння, групування, комбінування, систематизації;

- сенсорні здібності [в кожній із систем аналізаторів] розвиваються методом порівняння: розпочинаючи з максимального контрасту якості стимулу, із подальшим поступовим зменшенням розбіжностей в напрямку тонкої диференціації;

- серед результатів занять провідне місце займають позитивні емоційні реакції від перемоги по переборенню проблеми.

Метою навчальної дисципліни ми визначили: сформувати у майбутнього спеціаліста необхідні та достатні знання, вміння та навички керівництва навчально-тренувальним процесом фізичного виховання неповносправних.

До завдань викладання курсу навчальної дисципліни нами віднесено:

- створити у студентів уявлення про процес адаптивного фізичного виховання (в різних його аспектах) і його місце в процесі інтеграції неповносправних в соціум;

- розглянути наукові теорії, концепції, положення, які є основами процесу адаптивного фізичного виховання;

- створити у студентів уявлення про особливості психомоторики за умов чотирьох нозологій: порушень слуху, зору, опорно-рухового апарату та розумової відсталості;

- сформувати у студентів уміння й навички з постановки завдань навчально-тренувального процесу;

- ознайомити студентів з методами тестування рухових можливостей за умов психофізичних порушень;

- сформувати у студентів уміння й навички вибору адекватних засобів фізичного виховання за умов психофізичних порушень.

Вищеозначені завдання вирішуються засобами навчальної дисципліни “Адаптивне фізичне виховання”. Відповідно розробленій в нашому дослідженні методології “Адаптивного фізичного виховання”, навчальна дисципліна складається з таких розділів: І. Загальнотеоретичний блок філософського характеру, ІІ. Блок питань загальної теорії адаптивного фізичного виховання, ІІІ. Адаптивне фізичне виховання за умов окремих нозологій.

“Загальнотеоретичний блок філософського характеру” (філософський рівень методології) розглядає питання світосприймання неповносправних та місце їх самих в сучасному соціумі. Досліджуються поняття, зокрема: адаптивна фізична культура, адаптивна фізична активність, адаптивне фізичне виховання, адаптивна рекреація та адаптивний спорт, - та їх взаємовідносини в структурі галузі фізичної культури. Розглядається процес трансформації ставлення суспільства до своїх неповносправних членів. Розкривається сучасна філософія інтеграції неповносправних в суспільство здорових людей і роль адаптивного фізичного виховання у сучасному світі. Зокрема, фізична та соціальна реабілітація засобами фізичного виховання та спорту. Досліджується політика держави по відношенню до своїх неповносправних громадян - закони України з соціального захисту та спорту інвалідів та нормативно-правове, нормативно-програмне і нормативно-методичне забезпечення цих процесів.

“Блок загальної теорії адаптивного фізичного виховання” за умов психофізичних порушень на даному етапі (за умов відсутності єдиної загальної теорії АФВ) розглядає зміст двох методологічних рівнів: загально-наукового та спеціально-наукового. А саме, в цьому блоці дисципліна звертається до питань, що пояснюють закономірності психофізичного розвитку людини.

На цьому рівні досліджуються поняття “адаптація”, “виховання”, “розвиток” в інтерпретації до адаптивного фізичного виховання та взаємовідносини цих понять. Розглядається спеціальний понятійний апарат АФВ.

Загальнотеоретичний блок також включає в себе спеціальнонауковий методологічний рівень, який розкриває студентам питання: сучасної концепції спеціальної педагогіки, теоретичних основ навчання руховим діям за умов психофізичних порушень, мету та завдання АФВ, його принципи, методи та засоби, положення та правила лікарсько-педагогічного контролю в АФВ, методи досліджень та контролю ефективності в АФВ, проблему профілактики травматизму, питання матеріально-технічного забезпечення, планування та інші методи організації навчально-тренувального процесу.

“Адаптивне фізичне виховання за умов окремих нозологій” розглядає питання, відповідні загальнотеоретичному блоку, але для кожної з чотирьох виділених державним статусом нозологій: глухоти, сліпоти, порушень опорно-рухового апарату та розумової відсталості.

Так, майбутніх спеціалістів фізичного виховання неповносправних “АФВ” знайомить з причинами порушень слуху, методами немедичного визначення порушень слуху, супутніми функціональними порушеннями та порушеннями рухової активності за умов глухоти, із системним підходом у дослідженні фізичних можливостей при порушеннях слуху, з вибором методів тестування рухових можливостей за умов порушень слуху, з особливостями фізичного виховання людей, що мають порушення слуху: постановкою завдань та вибором методів і засобів АФВ; з Дефлімпійськими іграми.

“АФВ” надає загальні відомості про порушення зору, розкриває питання допуску до занять фізичною культурою та спортом за умов порушення зору, розглядає супутні функціональні порушення та порушення рухової активності за умов сліпоти та слабозорості, визначає вимоги до фізичних навантажень при порушеннях зору, розкриває особливості лікарського контролю при пошкодженнях органу зору, розглядає особливості фізичного виховання за цієї патології, а саме: умови безпеки при проведенні занять, методи навчання спортивній техніці, Паралімпійські ігри для сліпих.

Окремою темою розглядається процес фізичного виховання при порушеннях опорно-рухового апарту (ОРА). В цю тему увійшли нозології: вроджена патологія, дитячий церебральний параліч, поліомієліт, травми, ампутації, стан після інсульту. Розкриваються питання: розвитку рухової активності за умов патології, супутніх функціональних порушень, методів перевірки рухових можливостей, моделей стратегій при локальних та інтегрованих моторних порушеннях. Фізичне виховання людей з порушенням ОРА, постановки завдань відповідно до нозологій, вибору засобів фізичної культури та спорту відповідно до нозологій, Паралімпійські ігри.

Четвертою темою окремих спрямувань АФВ є фізичне виховання при розумовій відсталості. Ця тема загалом розглядає причини та види порушень розумового розвитку. Більш детально розкриваються супутні порушення рухової активності при розумовій відсталості, алгоритм програмування та параметри фізкультурно-оздоровчих занять при затримці розумового розвитку, особливості фізичного виховання людей з розумовою відсталістю, застосування в процесі фізичного виховання засобів загальнорозвиваючої педагогіки, умови безпеки при проведенні занять, особливості роботи з родичами та волонтерами, Спеціальна Олімпіада.

У четвертому розділі “Експертна оцінка програми “Адаптивне фізичне виховання” у системі вищої фізкультурної освіти представлені результати експертного оцінювання результатів розробленої нами моделі програми навчальної дисципліни “Адаптивне фізичне виховання” на прикладі її робочої програми авторитетними спеціалістами, які зацікавлені в розвитку галузі фізичного виховання неповносправних. Робоча програма навчальної дисципліни “Адаптивне фізичне виховання”, запроваджена в навчальний процес кафедри теорії і методики фізичного виховання, рекреації та оздоровчої фізичної культури Національного університету фізичного виховання і спорту України, була представлена провідним спеціалістам фізичного виховання, фізичної реабілітації, тифлопедагогіки, олігофренопедагогіки вищих учбових закладів України та Росії, Українського центру з фізичної культури і спорту інвалідів “Інваспорт” для об'єктивної оцінки. Якісно-кількісні характеристики, що характеризують навчально-тренувальний процес, оцінювались за п'ятибальною системою. Всього було отримано 20 експертних оцінок. Узагальнена оцінка представлена у відсотках (Табл.2).

Наведена експертна оцінка сприяє удосконаленню учбових програм навчальної дисципліни “Адаптивне фізичне виховання” шляхом розгляду в її обсязі питань, спрямованих на підвищення якості керівних рішень в процесі фізичного виховання неповносправних, сприяння покращенню координації діяльності спеціаліста цієї галузі, визначення кількісних показників перспектив розвитку навчально-тренувального процесу.

Таблиця 2

Експертний лист

оцінки ефективності програми спеціального курсу “Адаптивне фізичне виховання” в Національному університеті фізичного виховання та спорту України

Шифр	Показники оцінки	Оцінка експерта (в балах)
		5	4	3	2	1
1	Покращує якість керівних рішень в навчально-тренувальному процесі	40%	50%	10%
2	Підвищує науковість керівництва навчально-тренувальним процесом	70%	30%
3	Сприяє покращенню координації діяльності спеціаліста фізичного виховання дітей з психофізичними порушеннями	10%	45%	45%
4	Визначає кількісні показники перспектив розвитку навчально-тренувального процесу	15%	30%	55%
5	Визначає якісні показники перспектив розвитку навчально-тренувального процесу	60%	40%
6	Створює умови детального вивчення проблем фізичного виховання дітей з психофізичними порушеннями	70%	20%	10%

У п'ятому розділі “Обговорення результатів” розглядається відповідність результатів дослідження вимогам, які пред'являються до навчальної дисцилпіни: наявність чітко окресленого проблемного поля, означеного життєво важливими питаннями, відповідність йому мети і завдань, наявність власної історії та визнання суспільством, специфічної цілісності, власних принципів, правил методів, засобів, термінології. Результати дослідження свідчать, що “Адаптивне фізичне виховання” задовольняє цим вимогам.

Чільним питанням при обговоренні результатів дослідження було: Чи є сформована нами навчальна дисципліна “Адаптивне фізичне виховання” новою і самостійною за змістом? - зважаючи на наявність аналогічних навчальних дисциплін в російській та американській системах вищої фізкультурної освіти.

Відомі дисципліни “Теория и организация адаптивной физической культуры”, “Теория и методика адаптивной физической культуры и ее частные методики”, основи яких викладено в учбових посібниках Евсеева С.П., Шапкової Л.В. “Адаптивная физическая культура” (2000), Шапкової Л.В. “Функции адаптивной физической культуры” (1997) та “Средства адаптивной физической культуры” (2001).

На захист нашого дослідження скажемо, що незалежні одне від одного і значною мірою відмінні за змістом українське та російські дослідження проводилися хоч і паралельно в часі, але за повної відсутності будь-якої взаємопоінформованості про цю роботу як у Києві, так і в Москві, результатом чого є істотно відмінні наукові підходи і розробки. Наше дослідження, крім всього, має й певний видавничий пріоритет: вітчизняний навчальний посібник “Адаптивное физическое воспитание” здано в друк і опубліковано раніше за російські аналоги.

Структура та зміст навчальної дисципліни “Адаптивне фізичне виховання” розроблені на основі методології, яка побудована нами на загальнонаукових закономірностях, чого не знайти в наукових працях наших російських колег.

Розроблена в дослідженні Концепція адаптивного фізичного виховання принципово різниться від “Опорных концепций методологии адаптивной физической культуры” С.П.Евсеева та Л.В.Шапковой. При їх порівнянні можна зазначити такі розбіжності:

- пропоновані в нашому дослідженні концептуальні основи відрізняються певною чіткою структурою;

- пропоновані в даному дослідженні концептуальні основи являють собою єдину цілісну систему знань, яка відображує теоретичні основи адаптивного фізичного виховання, для застосування в практичній діяльності.

Концептуальні основи російських колег не містять подібних матеріалів, що дає нам можливість говорити про оригінальність та новизну змісту розробленої нами моделі навчальної дисципліни “Адаптивне фізичне виховання”.

В результаті дослідження отримані наступні висновки:

1. Дослідженням виявлена наявність суттєвого протиріччя між великим суспільним запитом щодо вирішення проблем соціальної і фізичної адаптації неповносправних громадян України засобами фізичної культури і спорту та відсутністю державного статусу галузі фізичного виховання і оздоровчої фізичної культури неповносправних, що гальмує поступальний процес її розвитку. Встановлено, що дане протиріччя належить до визначальних, в силу чого потребує нагального, передусім нормативно-правового, розв'язання.

2. У стані практичної роботи виявлена явна суперечність між декларованою державою політикою соціального забезпечення інвалідів і фактичною відсутністю системи кваліфікованої кадрової підготовки фахівців з фізичного виховання неповносправних, отже й нерозв'язною внаслідок цього потребою в кадровому забезпеченні навчально-виховного процесу, що суперечить діючому українському правочинству. Відтак обгрунтована необхідність швидшого розв'язання цієї проблеми шляхом створення розвиненої системи підготовки фахівців та актуальність розробленого в результаті дослідження теоретичного підгрунтя - навчальної дисципліни за фахом.

3. Водночас концентровано проаналізовано зарубіжний досвід інтеграції неповносправних в суспільство, їх соціальної та фізичної адаптації засобами адаптивної фізичної культури, зокрема в США та Росії, який демонструє значний позитивний ефект. Разом з тим аналіз цих інформаційних джерел призвів до висновку про неможливість пасивного копіювання іноземних соціально-наукових моделей вирішення проблематики фізичного виховання неповносправних, в силу значних відмінностей вітчизняних національних традицій, менталітету і соціальних умов українського суспільства, отже необхідність розробки власних концептуальних основ процесу адаптивного фізичного виховання та його кадрового і науково-методичного забезпечення.

4. Досліджена структура проблемного поля адаптивного фізичного виховання в Україні зумовлена соціально-історичними чинниками, в результаті яких процес фізичного виховання неповносправних є інваріантною складовою системи корекційної педагогіки на її етапах дошкільної, шкільної та професійної і вищої освіти і диференціюється за 4 головними нозологічними спрямуваннями: глухота і порушення слуху, сліпота і слабозорість, порушення опорно-рухового апарату, розумова відсталість. У зв'язку з чим у структурі проблемного поля адаптивного фізичного виховання виділені такі компоненти: суб'єкт навчально-виховного процесу - людина із значними морфо-функціональними порушеннями, які можуть змінюватись у часі в напрямку компенсації - декомпенсації; завдання процесу АФВ, які мають спрямуванням фізичну, психологічну та соціальну адаптації; методи та засоби вирішення завдань; особа викладача із його ідеологією, знаннями, вміннями; програмне забезпечення, до якого належить навчальна дисципліна “Адаптивне фізичне виховання”.

5. Зміст проблемного поля адаптивного фізичного виховання визначено відповідно до специфіки галузі - характерних проблем за умов інвалідності. За такі дослідженням визнано протиріччя між потребами неповносправної людини та її руховими і психологічними вміннями та навичками: проблеми психологічної адаптації до власного стану, проблеми фізичної адаптації до ближчого і далекого оточуючого середовища - орієнтування у просторі, предметному світі та часі, проблеми адаптації до соціуму - за умов різних психомоторних порушень, різного віку, різних типів адаптаційних реакцій.

6. Дослідженням окреслено наукові підгрунтя навчальної дисципліни “Адаптивне фізичне виховання” - низка загальнонаукових понять, категорій та законів, інтерпретованих щодо мети процесу адаптивного фізичного виховання - соціальної і фізичної адаптації людини в процесі онтогенезу за умов різних психомоторних порушень. Суттєвою відмінністю від відомих вітчизняних підходів у цьому питанні є опора на закони адаптації, сучасні уявлення про перебіг патологічних процесів та патологічних станів, системний підхід і теоретичне обгрунтування розвитку рухових вмінь і навичок при сенсорних, рухових та психічних порушеннях.

7. Розроблена за методологією пізнання методологія навчальної дисципліни “Адаптивне фізичне виховання” забезпечує системний підхід в її розбудові. Відповідно до неї зазначена навчальна дисципліна є складною багаторівневою системою знань і відповідає законам необхідного і достатнього, де до необхідного належать філософський, загальнонауковий та спеціальнонауковий методологічні рівні, а до достатнього - рівень конкретного. Вищезазначений системний підхід гарантує виявлення “білих плям” навчальної дисципліни, що, в свою чергу, стимулює розвиток наукової галузі.

8. Розроблений за методологією зміст навчальної дисципліни “Адаптивне фізичне виховання” є інформаційною системою, яка інтегрує знання різних наук: філософії, фізіології, біохімії, загальної та окремої патології, спеціальної педагогіки, спеціальної та вікової психології, теорії і методики фізичного виховання, теорії і методики оздоровчої фізичної культури, фізичної реабілітації, - і забезпечує спеціалістові адаптивного фізичного виховання можливість прогнозування та програмування навчально-виховного процесу. Зміст навчальної дисципліни “Адаптивне фізичне виховання” розглядає фактори порушення і нормалізації процесів онтогенезу і адаптації, шляхи оптимізації психофізичного стану за чотирьох нозологій: порушень слуху, порушень зору, порушень опорно-рухового апарату та розумової відсталості.

9. Опрацювання змісту навчальної дисципліни “Адаптивне фізичне виховання” зумовила необхідність теоретичного його обгрунтування на рівні концепції адаптивного фізичного виховання, яка побудована на базі сучасних наукових уявлень про закони психофізичного розвитку людини за умов норми та патології. Відтак підгрунтям розробленої у процесі дослідження концепції стала ідея втілення в життя гуманістичних ідеалів на підставі конкретних положень конкретної діяльності. Принциповими засадами концептуального підгрунтя є опора на теорію адаптації, а також положення про формування у неповносправних дітей засобами фізичного виховання позитивного життєвого досвіду: позитивних емоцій, позитивних психологічних установок, досвіду відчуття перемоги та радості.

10. Зумовлена методологічним підходом специфічна цілісність та функціональність розробленої моделі навчальної дисципліни “Адаптивне фізичне виховання” підтверджується експертною оцінкою і визначає шляхи подальшого її розвитку та впровадження у систему вищої фізкультурної освіти.

Список робіт, які опубліковані за темою дисертації

1. Чудная Р.В.Адаптивное физическое воспитание: Монография. - К.: Наукова думка, 2000. - 360с.

2. Чудна Р.В. Сензитивні періоди в адаптивному фізичному вихованні //Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. пр. під ред. Єрмакова С.С. - Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2002.- №14. - с.14-20.

3. Чудна Р.В. Структура та зміст підготовки спеціалістів з фізичного виховання неповносправних в США //Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. пр. під ред. Єрмакова С.С. - Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2002.- №17. - с.41-47.

...