Виявлено зв'язок між самооцінкою і заняттями різними видами фізичної рекреації. Респонденти з високими показниками самооцінки зовнішньої привабливості воліють заняття спортивними іграми (r = 0,39; р ? 0,001), шейпінгом (r = 0,38; р ? 0,001), єдиноборствами - боксом, боротьбою (r = 0,46; р ? 0,001), катанням на ковзанах (r = 0,32; р ? 0,01). Висока самооцінка життєвої активності пов'язана з фізичним рекреаційної активністю в сфері спортивних ігор (r = 0,59; р ? 0,001), єдиноборства - боксу, боротьби (r = 0,45; р ? 0,001) і шейпінгу (r = 0,35; р ? 0,01). Високі значення самооцінки вольових якостей пов'язані з активністю в області шейпінгу (r = 0,41; р ? 0,001) й атлетичної гімнастики (r = 0,40; р ? 0,001).

Встановлено, що особи з високою самооцінкою в більшій мірі задоволені своєю фізичною активністю: це відноситься до оцінки зовнішньої привабливості (r = 0,33; р ? 0,01), успішності у справах (r = 0,32; р ? 0,01 ), життєвої активності (r = 0,33; р ? 0,01), вольових якостей (r = 0,46; р ? 0,001).

Щодо особливостей темпераменту виявлено, що екстраверсія пов'язана з пішими прогулянками (r = 0,32; р ? 0,01), емоційна збудливість - із заняттями ранковою зарядкою (r = 0,32; р ? 0,01), спортивними іграми (r = 0,35; р ? 0,01), боксом, боротьбою (r = 0,37; р ? 0,001), туризмом (r = 0,33; р ? 0,01), заняттями шейпінгом (r = 0,43 ; р ? 0,001) і катанням на ковзанах (r = 0,36; р ? 0,001). Респонденти з високим темпом реакції більш активні в заняттях спортивними іграми (r = 0,46; р ? 0,001), боксом, боротьбою (r = 0,38; р ? 0,001), туризмом (r = 0,42; р ? 0,001) і більярдом, боулінгом (r = 0,36; р ? 0,001).

Взаємозв'язок ставлення до фізичної рекреації і самореалізації піддослідних.

Для виявлення взаємозв'язку ставлення до фізичної рекреації і самореалізації респондентів була використана репрезентативна вибірка, до складу якої увійшли 60 осіб різних соціальних груп і статі: 30 хлопчиків і 30 дівчаток.

Фізична рекреаційна активність пов'язана з самореалізацією в навчальній сфері. Зокрема, показники рекреаційної активності засобами зарядки, спортивних ігор та плавання корелюють з показниками успішності навчальної діяльності (таблиця 1).

Позитивне ставлення до фізичної рекреації пов'язано з задоволеністю аспектами навчальної діяльності. Виявлено зв'язку показників фізичної рекреаційної активності і задоволеності навчальною діяльністю - це стосується занять єдиноборствами, плаванням та пішохідними прогулянками. Потреба у заняттях шейпінгом пов'язана з задоволеністю стосунками з однокласниками; потреба в заняттях туризмом - з задоволеністю відносинами не тільки з колегами, але і з підлеглими та керівництвом. Виявлено, що респонденти з високою задоволеністю фізичною активністю більш задоволені навчальною діяльністю.

Таблиця 1 - Взаємозв'язок ставлення до фізичної рекреації і самореалізації випробуваних у навчальній та особистої сферах (n = 60)

	26	27	28	29	30	31	32	33	34	35	36	37	38
1	0,28								0,21
2				0,23			-0,27
3		0,31	0,32	0,25						0,25		0,29
4	0,32			0,33	0,21				0,24		0,24	0,36
5		0,29	0,32	0,37	0,29	0,24	0,21	0,31	0,23	0,48		0,21	0,37
6	0,22	0,23	0,29	0,31				0,34	0,30	0,28		0,24
7			0,24	0,24	0,23	0,24		0,31	0,20	0,34			0,24
8				0,25								0,26
9				0,31		-0,29			0,25				0,24
10											0,47	0,37	0,21
11		0,34	0,28	0,34				0,42	0,39	0,33	0,34	-0,23
12	0,39	0,31	0,37	0,36				0,21	0,44	0,28
13			0,39								0,32
14									0,31
15							0,28	0,25	0,32
16							0,27					0,31
17				0,28			0,21						0,38
18											0,44	0,33
19			0,29	0,32					-0,21	0,22	0,38	0,28
20	0,29		0,22	0,24	0,29			0,22	0,31	0,27	0,23	0,40	0,30
21		0,34	0,33	0,28	0,41			0,24	0,39	0,36	0,29	0,28	0,47
22	0,20	0,28	0,27	0,28	0,33			0,29	0,39	0,33	0,28	0,21	0,47
23		0,25	0,23		0,32	0,24	0,26	0,39	0,44	0,36	0,23	0,24	0,24
24								0,32	0,32
25			0,32	0,21	0,32			0,39	0,47	0,28		0,20	0,33

Види фізичної рекреаційної активності: 1 - зарядка, 2 - легка атлетика, 3 - лижні прогулянки; 4 - спортивні ігри; 5 - єдиноборства (бокс, боротьба); 6 - плавання; 7 - загартовування; 8 - атлетична гімнастика, 9 - шейпінг; 10 - нетрадиційні види спорту (боулінг, більярд); 11 - пішохідні прогулянки; 12 - середні значення фізичної активності. Потреба у заняттях фізичною рекреацією: 13 - зарядка; 14 - єдиноборства, 15 - туризм; 16 - шейпінг, 17 - нетрадиційні види спорту ; 18 - пішохідні прогулянки. 19 - задоволеність ступенем фізичної активності. Мотиви занять фізичною рекреацією: 20 - на результат діяльності; 21 - на задоволення від процесу; 22 - на самовдосконалення; 23 - на спілкування; 24 - на винагороду; 25 - повинність. 26 - успішність навчальної діяльності. Задоволеність навчальною діяльністю: 27-змістом; 28 - виконанням; 29 - результатом, 30 - суспільною значимістю; 31 - організацією праці, 32 - відносинами з однокласниками, 33 - відносинами з молодшими школярами; 34 - відносинами з учителями , 35 - середні значення задоволеності. 36 - задоволеність життям. Задоволеність особистим життям: 37 - задоволеність батьками; 38 - відносинами з протилежною статтю; 39 - сексуальним життям. 40 - успішність у житті.

Високі показники мотивів занять фізичною рекреацією корелюють як з показниками успішності у навчальній діяльності (це стосується мотивів, спрямованих на результат діяльності та вдосконалення), так і задоволеності нею (особливо тісно високі значення мотивів занять пов'язані з задоволеністю взаєминами в процесі навчальної діяльності та загальними показниками задоволеності ).

Заняття спортивними іграми (стрітбол), боксом, боротьбою, плаванням, атлетичною гімнастикою, шейпінгом, загартовуванням, а також боулінгом і більярдом пов'язані з задоволеністю респондентів сферою особистого життя.

Високі значення показників мотивів занять фізичною рекреацією взаємопов'язані з задоволеністю в сфері особистого життя.

Таким чином, ставлення до занять фізичною рекреацією пов'язано з самореалізацією в сферах навчальної та особистому житті.

На прикладі репрезентативної вибірки були зроблені висновки про взаємозв'язок ставлення до фізичної рекреації і реалізації життєвих цінностей.

Фізична рекреаційна активність пов'язана з реалізацією життєвих цінностей. Найбільш сильні взаємозв'язки виявлені щодо занять пішохідними прогулянками і середніми показниками фізичної рекреаційної активності - з одного боку, і міри реалізації більшості цінностей - з іншого (таблиця 2).

У осіб з високою потребою в заняттях зарядкою, легкою атлетикою, плаванням, спортивними іграми та пішохідними прогулянками більшою мірою реалізовані цінності здоров'я; туризмом і нетрадиційними видами спорту - цінності яскравих вражень у житті; спортивними іграми і шейпінгом - цінності спілкування; атлетичною гімнастикою - цінності автономності.

Високі значення мотивів занять фізичною рекреацією корелюють з показниками реалізації життєвих цінностей, при цьому особливо - безпеки, спілкування і привабливості. У респондентів з високою задоволеністю ступенем фізичної активності більшою мірою реалізовані цінності здоров'я, особистісного росту і спілкування.

Таблиця 2 - Взаємозв'язок ставлення до фізичної рекреації і міри реалізації старшокласників життєвих цінностей (n = 60)

	29	30	31	32	33	34	35	36	37	38	39	40	41	42
1	0,27			0,24	0,29	0,24							0,21
2	-0,25											0,22	0,29
3			0,27	0,23	0,22		0,28	0,33				0,26	0,21	0,22
4		0,31	0,24	0,29	0,27					0,29			0,36
5	0,31	0,20							0,41	0,37			0,24
6									0,29	0,23
7	0,21	0,36				0,25		0,23		0,24		0,24		0,24
8				0,32				-0,25	0,26				0,29
9						-0,37			0,28	0,32			0,26	0,21
10							0,21	0,36	0,39	0,32	0,33	0,20	0,28	0,32
11							0,34
12	0,26	0,25	0,34	0,24	0,28				0,37	0,28		0,24	0,37	0,21
13				0,37
14				0,38
15				0,41					0,42
16				0,28
17														0,29
18	0,24
19									0,32
20														0,21
21				0,28					0,33
22				0,31			0,28		0,22					0,21
23		0,21		0,24					0,29
24		0,33		0,29	0,23				0,37	0,40	0,33		0,39	0,22
25	0,24	0,39							0,39	0,42	0,30		0,24	0,29
26	0,31	0,37							0,31	0,32	0,22			0,26
27		0,29	0,27
28	0,23	0,27	0,25		0,26					0,23

Види фізичної рекреаційної активності: 1 - зарядка, 2 - легка атлетика; 3 - лижні прогулянки; 4 - спортивні ігри; 5 - бокс, боротьба, 6 - плавання; 7 - загартовування; 8 - атлетична гімнастика, 9 - шейпінг; 10 - пішохідні прогулянки; 11 - катання на ковзанах; 12 - середні значення фізичної активності. Потреба у заняттях фізичною рекреацією: 13 - зарядка; 14 - легка атлетика; 15 - спортивні ігри; 16 - плавання, 17 - туризм; 18 - атлетична гімнастика; 19 - шейпінг; 20 - нетрадиційні види спорту (боулінг, більярд); 21 - пішохідні прогулянки; 22 - задоволеність ступенем фізичної активності. Мотиви занять фізичною рекреацією: 23 - на результат діяльності; 24 - на задоволення від процесу; 25 - на самовдосконалення; 26 - на спілкування; 27 - на винагороду; 28 - повинність.

Ступінь реалізації цінностей: 29 - автономності, 30 - безпеки; 31 - влади, 32 - здоров'я; 33 - популярності; 34 - цікавої роботи, 35 - особистісного зростання; 36 - матеріальних цінностей; 37 - спілкування; 38 - привабливості; 39 - любові ; 40 - професійних якостей; 41 - чуттєвих задоволень; 42 - яскравих вражень від життя.

Таким чином, позитивне ставлення до занять фізичною рекреацією пов'язано не тільки з самореалізацією піддослідних у сферах навчальної діяльності та особистому житті, а й з реалізацією життєвих цінностей.

Ефективність цілеспрямованого формування та підтримки мотивів занять фізичною рекреацією. Технологія експерименту з формування позитивного ставлення до фізичної рекреації включала в себе кілька етапів.

1. Первинне вивчення характеристик ставлення до фізичної рекреації (активності, потреби, задоволеності) кожного випробуваного.

2. На стадії обробки результатів дослідження вибірка випробовуваних була розділена на дві частини - експериментальна група і контрольна (відповідно, 31 і 30 осіб). Випробувані були представники чоловічої і жіночої статі приблизно в рівному співвідношенні.

До і після проведення формуючого експерименту (інтервал між дослідженнями склав шість місяців) в обох групах здійснювалося вивчення показників мотивів занять фізичною рекреацією. До експерименту достовірні значущі відмінності у вираженості мотивів і показників ставлення до фізичної рекреації у представників обох груп були відсутні.

3. Тренерам, які займаються з представниками експериментальної групи, було запропоновано протягом шести місяців реалізовувати в роботі з ними технологію цілеспрямованого формування та підтримки мотивів занять фізичною рекреацією.

Технологія включає в себе рекомендації, запропоновані О.М. Ніколаєвим (2001).

Для формування мотивів:

- Надання займаються як можна більшого обсягу інформації про окремі види фізичної рекреації;

- Створення умов для отримання займаються яскравих вражень, у тому числі і від міжособистісного спілкування у процесі занять фізичною рекреацією;

- Сприяння придбання учасниками фізичної рекреаційної діяльності особового позитивного досвіду, пов'язаного із заняттями фізичною рекреацією;

- Надання інформації про значущість занять фізичною рекреацією у зміцненні здоров'я, поліпшенні фігури, розвиток рухових якостей і характеру (в першу чергу, рекомендація спрямована на підвищення значущості для займаються мотиву самовдосконалення) для перетворення потягів в мотиви.

Для підтримки мотивів (за умов проведення занять під керівництвом тренера):

- Створення груп займаються з урахуванням однакових переваг у виборі виду фізичної рекреації і однорідних за рівнем фізичної підготовленості;

- Підкреслення реально досягнутих результатів кожного з займаються;

- Прояв інтересу до особистості кожного займається, враховуючи інтереси і потреби кожного учасника;

- Заохочення ініціативи, надання довіри учасникам фізичної рекреаційної діяльності;

- Використання елементів самостійності в організації рекреаційної діяльності з метою підвищення особистої відповідальності кожного учасника;

- Формування ситуацій, приносять позитивні емоції в учасників фізичної рекреаційної діяльності;

- Привнесення різноманітності у фізичні рекреаційні заняття;

- Створення традицій всередині групи займаються, які об'єднують учасників, сприяють неформальному спілкуванню.

4. Була проведена обробка результатів та проведено порівняльний аналіз даних респондентів експериментальної та контрольної груп по вираженості показників мотивів, найбільш тісно пов'язаних з фізичної рекреаційної активністю, потребою і задоволеністю займаються.

У результаті застосування тренерами в роботі з представниками експериментальної групи технології формування та підтримки мотивів занять фізичною рекреацією вираженість низки мотивів зросла. Це відноситься до мотивів, які мають найбільш тісний взаємозв'язок з показниками відношення до фізичної рекреації - самовдосконалення, спілкування і отримання задоволення від процесу занять (таблиця 3). Найбільшою мірою після проведення формуючого експерименту у піддослідних експериментальної групи зросли показники мотиву самовдосконалення.

Таблиця 3 - Вираженість мотивів занять фізичною рекреацією після проведення експерименту (n = 60)

Мотиви занять фізичною рекреацією	X	S
Спілкування
Експериментальна група	3,45	0,049
Контрольна група	3,23	0,063
T	2,81
Р	0,01
Самовдосконалення
Експериментальна група	3,84	0,051
Контрольна група	3,58	0,078
T	2,77
Р	0,01
Задоволення від процесу занять
Експериментальна група	3,58	0,062
Контрольна група	3,31	0,091
T	2,44
Р	0,05

У представників контрольної групи вираженість показників мотивів залишилася приблизно на колишньому рівні.

У результаті проведення формуючого експерименту змінилися показники ставлення до фізичної рекреації (таблиця 4).

Таблиця 4 - Вираженість показників ставлення до фізичної рекреації після проведення експерименту (n = 60)

Показники відносини	X	S
Активність
Експериментальна група	3,15	0,038
Контрольна група	3,02	0,043
T	2,32
Р	0,05
Потреба
Експериментальна група	3,76	0,046
Контрольна група	3,54	0,059
T	2,19
Р	0,01
Задоволеність
Експериментальна група	3,13	0,032
Контрольна група	3,25	0,039
T	2,37
Р	0,05

У представників експериментальної групи (у порівнянні з випробуваними контрольної групи) зросли показники фізичної рекреаційної активності та потреби в заняттях, однак, знизилася задоволеність ступенем фізичної активності. Даний факт, імовірно, пояснюється зростанням потреби в заняттях, тому, незважаючи на підвищення активності, її рівень не задовольняє представників експериментальної групи.

У ході проведення формуючого експерименту вдалося встановити, що використання цілеспрямованої технології по формуванню і підтримці мотивів занять фізичною рекреацією сприяє їх зміни у бік більшої виразності. Оскільки раніше був виявлений зв'язок між мотивами занять і ставленням до фізичної рекреації, то і ставлення істотно змінилося.



Висновки

Фізична рекреація - вид фізичної культури: використання фізичних вправ, а також видів спорту в спрощених формах, для активного відпочинку людей, отримання задоволення від цього процесу, розваги, перемикання з одного виду діяльності на інший, відволікання від звичайних видів трудової, побутової, спортивної, військової діяльності.

У наукових дослідженнях прийнято виділяти наступні аспекти фізичної рекреації:

1. Біологічний: який вплив фізична рекреація надає на оптимізацію стану організму людини.

2. Соціальний: якою мірою вона сприяє інтеграції людей в певну соціальну спільність і як у процесі неї відбувається обмін соціальним досвідом.

3. Психологічний: які мотиви лежать в основі рекреаційній діяльності і які психічні новоутворення виникають у людини в результаті цієї діяльності.

4. Освітньо-виховний: який вплив фізична рекреація надає на формування особистості в її фізичному, інтелектуальному, моральному, творчому розвитку.

5. Культурно-аксіологічний: які культурні цінності засвоює людина в процесі фізичної рекреаційної роботи і якою мірою вона сприяє створенню нових особистісно-суспільних цінностей.

6. Економічний: як організовується фізична рекреація, які кошти використовуються і хто її організовує (кадри).

Таким чином, предметні області фізичної рекреації досить широкі, об'ємні, вони вторгаються в міждисциплінарну область або традиційно, або з допомогою нещодавно освоєних інших приватних теорій. Це поки ускладнює створення власної теорії фізичної рекреації і тим більше пропозиція якого-небудь узагальнюючого її визначення.

Стрітбол - це вулична версія баскетболу. Гра ведеться на одне кільце двома командами. У кожній команді має бути до трьох, в деяких випадках до чотирьох чоловік.

Стрітбол в наш час починає розвиватися і набирає обертів у своєму становленні. У цю гру може грати абсолютно будь-який. Тому є значні можливості використовувати дану гру в рекреаційних цілях.

Ставлення до фізичної рекреації (у першу чергу, фізична активність рекреаційна) пов'язане із самореалізацією в навчальній сфері.

Респонденти, більш активні в заняттях зарядкою, спортивними іграми, високо оцінюють успішність своєї навчальної діяльності. Виявлено, що особи з високим ступенем задоволеності своєю фізичною активністю в більшій мірі задоволені своєю навчальною діяльністю.

Заняття спортивними іграми рекреаційними пов'язані з задоволеністю піддослідними особистим життям. Крім цього, виявлено взаємозв'язок між високими значеннями показників мотивів занять фізичною рекреацією і показників задоволеності в сфері особистого життя.

Респонденти, що проявляють активність у різних видах фізичної рекреації (найсильніші зв'язку виявлені щодо занять пішохідними прогулянками), відзначають велику реалізацію значущих цінностей в їх житті, ніж ті, хто займається менше або не займається рекреаційною діяльністю взагалі. Висока потреба в заняттях фізичною рекреацією пов'язана з реалізацією цінностей здоров'я, яскравих вражень від життя, спілкування і автономності. Виявлено, що у випробовуваних, задоволених ступенем своєї фізичної активності, більшою мірою, ніж у решти, реалізовані цінності здоров'я, особистісного росту і спілкування.

Самим популярними видами фізичної рекреації старшокласників є спортивні ігри і ранкова зарядка. Найменш популярні: серед 10-класників - велосипедні прогулянки, серед 9-класників - велосипедні прогулянки і легка атлетика, серед 11-класників - катання на ковзанах, атлетична гімнастика і заняття шейпінгом.

Головний мотив занять фізичною рекреацією для всіх груп випробовуваних - вдосконалення.

Пол, освіту, належність до певної соціальної групи є факторами фізичної рекреаційної активності і потреби в заняттях фізичною рекреацією.

Психологічні характеристики випробуваних пов'язані з показниками ставлення до фізичної рекреації. Так, респонденти, в особистості яких переважає спрямованість на себе, виявляють фізичну рекреаційну активність за допомогою занять зарядкою, легкою атлетикою і шейпінгом.

Виявлено, що випробовувані, в житті яких велике значення має цінність «влада і вплив», в основному активні в заняттях єдиноборствами; цінність «здоров'я» пов'язана з проявом активності в сфері занять лижним спортом і спортивними іграми; цінність «матеріальний успіх» - з заняттями єдиноборствами, атлетичною гімнастикою і нетрадиційними видами спорту; «міжособистісні контакти та спілкування» - з активністю в сфері лижних прогулянок і атлетичної гімнастики; особи, що прагнуть отримати «яскраві враження від життя», проявляють активність в заняттях спортивними іграми, атлетичною гімнастикою і нетрадиційними видами спорту .

Респонденти, що мають високу самооцінку зовнішності, успішності в справах, життєвої активності та вольових якостей, більш активні в сфері занять фізичною рекреацією, а також більш задоволені ступенем своєї активності.

Виявлено зв'язок між особливостями темпераменту досліджуваних та уподобаннями в заняттях різними видами фізичної рекреації. Екстраверти в основному виявляють фізичну рекреаційну активність у сфері пішохідних прогулянок. Емоційна збудливість пов'язана із заняттями ранковою зарядкою, спортивними іграми, єдиноборствами, туризмом, заняттями шейпінгом і катанням на ковзанах; темп реакції - з заняттями спортивними іграми, єдиноборствами, туризмом і нетрадиційними видами спорту.

Технологія по формуванню і підтримці мотивів занять фізичною рекреацією ефективна, її реалізація привела до зміни мотивів у бік їх більшої виразності.

Після проведення формуючого експерименту ставлення представників експериментальної групи до фізичної рекреації змінилося: фізична рекреаційна активність і потреби в заняттях зросли, а задоволеність активністю знизилася.



Практичні рекомендації

Правильно організовані рухливі ігри впливають на розвиток і зміцнення кістково-зв'язкового апарату, м'язової системи, на формування правильної постави. Завдяки цьому велике значення набувають рухливі ігри, утягують у різноманітну, переважно динамічну роботу, різні великі і дрібні м'язові групи, ігри, збільшують рухливість в суглобах.

Рухливі ігри активізують діяльність серця і легенів, підвищують їх працездатність, сприяють поліпшенню кровообігу і обміну речовин в організмі.

Ігри з активними, енергійними, багаторазово повторюваними руховими діями, але не пов'язані з тривалим одностороннім силовим напругою (особливо статичним), сприяють вдосконаленню найважливіших систем і функцій організму. Саме тому в іграх не повинно бути надмірних м'язових напружень і тривалих затримок дихання (натужування). Важливо, щоб ігри надавали сприятливий вплив на нервову систему займаються. Це досягається шляхом оптимальних навантажень на пам'ять і увагу граючих, а також такою організацією ігор, яка викликає у займаються позитивні емоції.



Список використаної літератури

1. Амосов Н.М., Бендет Я.А. Фізична активність і серце. - Київ: Здоров'я, 1984. - 232 с.

2. Боберській І. Рухліві забави та ігри. - Львів: НТШ, 1994. - 64 с.

3. Болобан В.М. Система навчання рухам у складних умовах підтримки статодинамічної стійкості; Автореф. дис. докг. пед. наук. - К,, 1990. - 45 с.

4. Бондаревський Є.А. Надійність тестів, які використовуються для характеристики особи. «Теорія і практика фізичної культури». 1970. - № 5, С. 15-18.

5. Верхошанським Ю.В. Основи спеціальної фізичної підготовки спортсменів. - М.: "ФиС", 1970. - 200 с.

6. Верхошанский Ю.В. Основи спеціальної силової підготовки в спорті / Вид. 2-е, перероб. і доп. - М.: "ФиС", 1977. - 215 с.

7. Волков В.К., Цікулін Л.Є. Лікування та реабілітація хворих на гіпертонічну хворобу в умовах поліклініки. - М.: Медицина, 1989. С. 256.

8. Волков Л.В. Фізичне виховання учнів: Посібник для вчителів. - М., 1988. - 360 с.

9. Воячецкій Е. Розвиваючи чинності / / Фізична культура в піколе, 2000. - № 2. - С. 46-48.

10. Видрін В.М., Джумаєв А.Д. Фізична рекреація - вид фізичної культури / / Теор. і практ. фіз. культ., 1989. № 3, с. 2-3.

11. Демчишин А.П. та ін. Рухліві та Спортивні ігри в школі / Посібник для вчителів. - К.: Освіта, 1992. - 175 с.

12. Дубогай О.Д., Завацькій В.І., Короп Ю.О. Методика фізічного виховання студентів, віднесеніх за станом здоров'я до спеціальної МЕДИЧНОЇ групи. / / Навч. посібник. Луцьк: Надстір'я, 1995. - 220 с.

13. Євстаф'єв Б.В. Аналіз основних понять в теорії фізичної культури. - Л.: ВІФК, 1985. - 118 с.

14. Єпіфанов В.А. Лікувальна фізична культура / Навчальний посібник для вузів. М.: Видавництво. дім «ГЕОТААМЕД», 2002. С. 560.

15. Завацькій В.І. Фізіологічна характеристика розвитку організму школярів. - Луцьк: "Надстір'я". - 1994. - Ст. 149.

16. Загальна фізіотерапія І курортологія / Є.М. Панасюк, Я.М. Федорів, В.М. Моділевській. - Львів: Світ, 1990. - 136 с

17. Зациорский В.М. Спортивна метрологія. Проблеми надійності рухових тестів. М. ГЦОЛІФК, 1978. - 19 с.

18. Зациорский В.М. Фізичні якості спортсмена М. «Фізкультура і спорт», 1965. - 199 с.

19. Іващенко Л.Я., Пирогова Е.А. Вплив фізічніх вправо на працездатність І здоров'я людини. - К.: "Здоров'є", 1986.

20. Качес В.А. Основи інтенсивної реабілітації. - М, 1999. - 126 с.

21. Келлер В.С., Платонов В.М. Теоретико-методичні основи підготовкі спортсменів. - Львів: Українська Спортивна Асоціація, 1993. - 270 с.

22. Клінічна фізіотерапія / І.М. Сосін, Л.Д. Тондій, Є.В. Сергієні та ін / За ред. І.М. Сосіна. - Київ: Здоров'я, 1996. - 624 с.

23. Козіброда Л.В. Особливості застосування спеціфічніх засобів фізічного виховання для дітей, Що мают відхілення у стані здоров'я (на прікладі дошкільніх закладів / м. Львова) / / Актуальні проблеми розвитку руху «Спорт для ВСІХ» у контексті Європейської інтеграції України: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. - Тернопіль, 2004. - 385 с.

24. Комарова Л.А., Терентьєва Л.А., Єгорова Г.І. Поєднані методи фізіотерапії. - Рига: Знання, 1986. - 173 с.

25. Короп Ю.О. Розвиток гнучкості у школярів / / Фізичне виховання в школі. - 1997. - № 3. - С. 40-45. - № 4. - С.28-35.

26. Лікувальна фізична культура. Довідник. / Под ред. проф. Єпіфанова В.А. М.: Медицина, 2001. С. 592.

27. Лікувальна фізична культура. Підручник для студентів ін-тів фіз. культ. / Под ред. проф. Попова С.Н. М.: ФиС, 1988. С. 270.

28. Лікувальна фізична культура: Довідник. / За ред. В.А. Єпіфанова. - М.: Медицина, 1987. - 528 с.

29. Линець М.М. Основи методики розвитку руховою якости: Навчальний посібник для фізкультурніх вузів. - Львів: "Штабор", 1997. - 204 с.

30. Ліпеца М.М., Андрієнко Г.М. Вітрівалість, здоров'я, працездатність ... -Львів, 1993. - 131 с.

31. Лікувальна фізкультура та спортивна медицина / В.В. Клапчук, Г.В. Дзяк, І.В. Муравов та ін / За ред. В.В. Клапчук, Г.В. Дзяка. - Київ: Здоров'я, 1995, - 312 с.

32. Лубишева Л.І. Соціальна роль спорту у розвитку суспільства та соціалізації особистості / / Теор. і практ. фіз. культ. 2001, № 4, с. 11-13.

33. ЛФК в системі медичної реабілітації / Под ред. проф. Каптеліна А.Ф. Лебедєвої І.П. М.: Медицина, 1995. С. 98.

34. Лях В. Рухові здібності / / Фізична культура в школі, 1996. - № 2. - С. 2-8.

35. Лях В.І. Витривалість: основи вимірювання та методики розвитку / / Фізична культура в школі, 1998. - № 1. - С.7-14.

36. Лях В.І. Гнучкість: основи вимірювання та методики розвитку / / Фізична культура в школі, 1999. - № 1. - С. 4-10.

37. Лях В.І. Координаційні здібності школярів / / Фізична культура в школі, 2000. - № 4. - С.6-13; № 5. - С.3-10

38. Лях В.І. Швидкісні здібності: основи тестування та методики розвитку / / Фізична культура в школе.1997. - № 3. - С. 2-8.

39. Матвєєв Л.П. Теорія і методика фізичної культури: Навч. для ін-тів фіз. культури. - М.: "ФиС", 1991, - 543 с.

40. Мошков В.М. Загальні основи лікувальної фізичної культури. М.: Медицина, 1954.

41. Мун Вон Бе. Організаційно-структурні закономірності і тенденції розвитку туризму в сфері дозвілля населення Республіки Корея: Автореф. канд. дис. Спб., 1998. - 35 с.

42. Мурза В.П. Фізічні вправі І здоров'я. Київ "Здоров'я", 1991, 256 с.

43. Мухін В.М. Фізична Реабілітація. - К.: Олімпійська література, 2000. - 423

44. Визначення фізичної підготовленості школярів / Під. ред. Б. В. Сермеева. - М.; Педагогіка, 1973. - 104 с.

45. Орлов О.С. Соціологія рекреації. - М.: Наука, 1995. - 118 с.

46. Панін І.А. Рухова актівність та здоров'я школярів в умова пострадіаційного забруднення. / / Початкова школа, 1999. - № 5. С.62.

47. Панін І.А. Рухова актівність школярів молодших класів у структурі уроку фізвіховання. Матеріали міжнародної 1-ї науково-практичної Конференції. Луцьк., 1996.

48. Панін І.А., Панін А.І. Оцінка фізічної підготовленості учнів 1-11 класів, які мешкають у зоні Посилення екологічного ризику, на прікладі швідкісніх та швидкісно-силових якости: Методичні рекомендації - Чернігів, 1996. - 22

49. Пархотік І.І. Лікувальна фізична культура. - Київ, 1986. - 156 с.

50. Платонов В.М., Булатова М.М. Фізична Підготовка спортсменів. -К. Олімпійська література, 1995. - 319 с.

51. Психологія здоров'я / За ред. Г.С. Никифорова. - СПб.: СПбДУ. 2000. - 504 с.

52. Психологія спорту в термінах, поняттях, міждисциплінарних зв'язках. СПбГАФК ім. П.Ф. Лесгафта. 1996. - 451 с.

53. Рижкин Ю.Є. До питання про поняття феномену "фізична рекреація" / / Теор. і практ. фіз. культ. 2001, № 4, с. 55-57.

54. Рижкин Ю.Є. Фізична рекреація в комплексі наук про людину / / Вісник Балтійської педагогічної академії, 2001, № 40, с. 75-78.

55. Скурихіна Л.А. Фізичні фактори у лікуванні та реабілітації хворих із захворюваннями серцево-судинної системи. - М.: Медицина, 1979. - 208 с.

56. Довідник з дитячої лікувальної фізкультури. / Под ред. М.І. Фонарьова. - Л.: Медицина, 1983. - 360 с.

57. Стерніна З.М. Теорія І методика виховання сліпих І слабозорих школярів. - Л., 1980. -148с.

58. Стріковская В.Л. Лікувальна фізкультура в реабілітації хворих і дітей групи ризику першого року життя. - Л.: Медицина, 1991. - 158 с.

59. Фарфель В.С. Управління двіжеіямі у спорті. - М.: Фізкультура і спорт, 1975, -208 с.

60. Фізкультурно-оздоровча робота в школі: Посібник для вчителя. / Под ред. А.М. Шлеміна. - М., 1988.

61. Холостова Є.І. Соціальна реабілітація. - К., 2002.

62. Екологічна фізіологія людини. Адаптація людини до екстремальних умов середовища .- М.: Наука, 1979. - 70 с.

63. Екологія, здоров'я, спорт. Під ред. Агаджаняна Н.А., Полатайко Ю.А. - Ів.-Франківськ-Москва: Пласт, 2002.

Размещено на Allbest.ru

...