Аналіз реалізації продукції та послуг підприємств туристичної галузі на прикладі підприємства "Акіта-тур"

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КІРОВОГРАДСЬКА ЛЬОТНА АКАДЕМІЯ

НАЦІОНАЛЬНОГО АВІАЦІЙНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

„ Аналіз реалізації продукції та послуг підприємств туристичної галузі на прикладі підприємства «Акіта-тур» ”

курсанта 4 курсу, групи 403, Магро Юлії Івнівни

Науковий керівник: викладач Столярчук Наталія Віталіївна

Кіровоград 2014



Зміст

Вступ

1. Науково-методичні основи аналізу господарської та зовнішньоекономічної діяльності реалізації продукції та послуг підприємств туристичної галузі на прикладі тур фірми Акіта-тур»

1.1 Теоретична сутність аналізу реалізації продукції і послуг

1.2 Загальна методика та методи аналізу реалізації продукції та послуг підприємства

1.3 Специфіка і галузеві особливості реалізації продукції та послуг

2. Аналіз реалізації продукції та діяльності підприємства «Акіта-Тур»

2.1 Загальна коротка характеристика тур агентства «Акіта-тур»

2.2 Аналіз фінансово-економічних показників виробничо-господарської та зовнішньоекономічної діяльності підприємства «Акіта-тур»

2.3 Аналіз обсягів, структури, якості та впливу чинників на реалізацію продукції та послуг

3. Шляхи підвищення ефективності реалізації продукції та надання послуг на туристському підприємстві «Акіта-Тур»

3.1 Основні шляхи підвищення ефективності надання туристичних послуг та реалізації продукції на туристичному підприємстві «АКІТА-ТУР»

3.2 Ефективність зовнішньоекономічної діяльності туристичного підприємства «Акта-тур»

3.3 Запропоновані резерви підвищення ефективності реалізації продукції та послуг

Висновок

Список використаних джерел

реалізація продукція послуга туристський



Вступ

Актуальність теми. В умовах розвитку ринкових відносин в Україні важливого значення для успішного здійснення менеджменту набуває економічний аналіз діяльності підприємства, який відіграє важливу роль в управлінні виробництвом і сприяє підвищенню ефективності господарювання.

Важливою задачею подальшого розвитку підприємства є раціональне використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів. Сучасні фахівці (менеджери, аудитори, бухгалтери) повинні досконало володіти методами економічних досліджень, методикою комплексного аналізу діяльності підприємства для виявлення резервів і їх подальшого використання.

Забезпеченість та ефективність використання основних засобів туристичним підприємством є одним із найважливіших факторів збільшення обсягу реалізації послуг.

Тому тема курсової роботи: «Аналіз реалізації продукції та послуг підприємств туристичної галузі» є актуальною для всіх підприємств туристичної галузі.

Об'єктом курсової роботи є туристичне агенство «Акіта-тур», а предметом - процес аналізу реалізації продукції та послуг підприємства.

Метою курсової роботи є розробка шляхів підвищення ефективності господарювання тур компанії на основі вирішення таких завдань:

- оцінка ступеню виконання плану та динаміки надання послуг;

- визначення впливу факторів на зміни в об'ємі надання послуг;

- виявлення внутрішньогосподарських резервів збільшення випуску і реалізації продукції;

- розробка рекомендацій по освоєнню зовнішніх резервів.

Теоретичною та методологічною базою дослідження стали роботи таких вчених, як Г.В. Савицька, В.А. Кармазін, О.С. Чигринська, Т.М. Власюк, В.М. Івахненко, А.Азара, А.Александрової, М.Ананьєва, Ф.Ашера, А.Гайдук, В.Герасименка, Л.Геншафт, П.Гудзя, М.Жукова, Е.Кадта, В.Кифяка, К.Купера, Л.Левковської, І.Манта, Р.Мілля, А.Моррісона, Т.Ткаченко, Дж.Уолла, В.Цибуха, О.Чудновського, І.Школи та ін. У процесі були використані законодавчі та нормативно-правові акти, які регулюють аспекти фінансово-господарської діяльності підприємств. Також фінансова, статистична звітність туристичної компанії за 2011-2012 pp. та первинна інформація, одержана безпосередньо від працівників туристичної агенції.

Методи дослідження. В процесі дослідження використовувалися такі традиційні методи економічного аналізу як: прийом порівняння, спосіб табличного відображення інформації, прийом ланцюгових підстановок та графічний прийом.

Зміст, структура та обсяг курсової роботи. Курсова робота складається із вступу (2 сторінки), трьох розділів (45 сторінок), висновків (2 сторінки), списку використаної літератури (2 сторінки) та додатків (33 сторінок). Загальний обсяг роботи 45 сторінок друкованого тексту. Робота містить 4 таблиць та 5 рисунків.



1. Науково-методичні основи аналізу господарської та зовнішньоекономічної діяльності реалізації продукції та послуг підприємств туристичної галузі на прикладі тур фірми Акіта-тур»

1.1 Теоретична сутність аналізу реалізації продукції і послуг

Обсяг виробництва і реалізації промислової продукції може виражатися в натуральних, умовно-натуральних, трудових і вартісних вимірниках.

Узагальнюючі показники обсягу виробництва продукції одержують за допомогою вартісної оцінки.

Великий вплив на результати господарської діяльності справляють асортимент (номенклатура) та структура виробництва і реалізації продукції.

Вчасне оновлення асортименту продукції (послуг) із урахуванням зміни кон'юнктури ринку є одним із важливих індикаторів ділової активності підприємства та його конкурентоспроможності.

Важливим показником діяльності промислових підприємств є якість продукції. Підвищення його -- одна із форм конкурентної боротьби, завоювання і втримання позицій на ринку. Високий рівень якості продукції сприяє підвищенню попиту на продукцію і збільшенню суми прибутку не лише за рахунок обсягу продажів, а й за рахунок вищих цін.

Важливе значення при вивченні діяльності підприємства має ритмічності виробництва і відвантаження продукції.

Ритмічність -- це рівномірний випуск продукції за графіком в обсязі та асортименті, передбачених планом.

Вивчивши динаміку і виконання плану з реалізації продукції та виконання договорів поставки, необхідно визначити фактори зміни її обсягу.

Схема факторної системи обсягу реалізації продукції на рис.1.1.

Рис. 1.1Схема факторної системи обсягу реалізації продукції

Важливим чинником економічного зростання національної економіки є сфера туризму, частка якої у структурі ВВП країни становить 7,8%. За аналітичними розрахунками Всесвітньої туристичної організації, XXІ ст. стане епохою туризму, оскільки, навіть за песимістичним прогнозом щодо коливань кон'юнктури туристичного ринку, кількість туристичних прибуттів до 2020 р. сягне 1,6 млрд. осіб [1; 2]. Туризм як соціо-еколого-економічна система є сукупністю взаємопов'язаних елементів, до яких належать суб'єкти функціонально різних видів економічної діяльності (їх налічується понад 60) [3]. Завдяки соціально-економічним, організаційно-економічним і виробничим взаємозв'язкам, які виникають у процесі проектування, формування, реалізації та організації споживання туристичного продукту, туризму притаманна висока інформаційна насиченість. Водночас, в умовах ринкової невизначеності яскраво виявляється недосконалість економічних взаємовідносин між підприємствами - виробниками туристичних продуктів (туроператори), підприємствами - організаторами реалізації туристичних продуктів (тур агенти) і споживачами (туристи), що значно знижує ефективність функціонування учасників туристичного ринку. Превентивне подолання ринкових деформацій може бути досягнуто шляхом узгодженості інтересів суб'єктів економічних відносин та формування комунікаційно-інформаційного простору для процесу виробництва, просування і реалізації туристичного продукту високої споживчої цінності. Необхідність розв'язання цієї проблеми посилює актуальність дослідження методичних основ оцінювання економічних інтересів туристичних підприємств.

Основні положення, що визначають загальні теоретико-методологічні основи міжнародної торгівлі послугами, базуються на концепціях провідних представників економічної думки - Р.Вернона, С.Ліндера, Б.Оліна, М.Портера, Д.Рікардо, П.Самуельсона, А.Сміта, О.Хекшера та інших. Дослідженню особливостей та закономірностей розвитку світового ринку послуг значну увагу приділяють провідні вітчизняні науковці В.Козик, Ю.Макогон, В.Новицький, Є.Савельєв та інші. Питанням розвитку міжнародного туристичного обміну присвячені праці вітчизняних та зарубіжних економістів А.Азара, А.Александрової, М.Ананьєва, Ф.Ашера, А.Гайдук, В.Герасименка, Л.Геншафт, П.Гудзя, М.Жукова, Е.Кадта, В.Кифяка, К.Купера, Л.Левковської, І.Манта, Р.Мілля, А.Моррісона, Т.Ткаченко, Дж.Уолла, В.Цибуха, О.Чудновського, І.Школи.

Разом з тим, недостатньо дослідженими залишаються питання оцінки сучасних процесів, що відбуваються на світовому ринку туристичних послуг у сучасних умовах регіональної трансформації, та дослідження механізму подальшого розвитку світового ринку туристичних послуг.

Теоретико-методологічною основою дослідження особливостей функціонування світового ринку туристичних послуг є класичні та сучасні концепції міжнародної торгівлі, які пояснюють спеціалізацію країн на міжнародній торгівлі туристичними послугами з точки зору наявності абсолютних або порівняльних переваг (теорії абсолютних переваг А. Сміта та порівняльних переваг Д. Рікардо); надлишкового фактора виробництва туристичних послуг (теорія співвідношення факторів виробництва Хекшера-Оліна-Самуельсона); перебування туристичної дистинації на відповідній стадії життєвого циклу (теорія життєвого циклу Р. Вернона); наявності внутрішнього попиту на туристський продукт та його диференціації (теорія подібності кран С. Ліндера); існування певних чинників, що обумовлюють рівень конкурентоспроможності національного туристського продукту на світовому ринку (теорія конкурентоспроможності М. Портера); впливу витрат на формування тур продукту залежно від обсягу тур послуг, що пропонуються на ринок (теорія масштабу виробництва П. Кругмана); існування певних внутрішньогалузевих чинників, що сприяють розвитку міжнародної торгівлі туристичними послугами між країнами, що мають схожий туристично-рекреаційний потенціал (теорія внутрішньогалузевої спеціалізації Б. Баласси). Дослідження вищезазначених теорій дозволило зробити висновок про неможливість врахування всього різноманіття чинників, що впливають на формування туристських потоків, створення тур продукту, виникнення туристичних дистинацій. Одночасно на основі їх аналізу доведено, що туристичні послуги є особливим видом товару, який створює відповідний сегмент світового ринку з власними детермінантами та особливостями.

На основі проведеного дослідження запропоновано під міжнародним туризмом розуміти специфічну форму міжнародних економічних відносин, що виникають між країнами, які розробляють, просувають і надають туристичні послуги, супутні товари та послуги.

Досліджуючи та систематизуючи еволюцію формування й розвитку міжнародного туризму на основі врахування особливостей розвитку продуктивних сил, виробничих відносин та інтернаціоналізації міжнародних економічних відносин дозволила виділити 6 етапів його розвитку: зародження міжнародного туризму (до Х ст.); становлення міжнародної туристичної сфери (Х - поч. ХІХ ст.); інтернаціоналізація ринку туристичних послуг (сер. ХІХ - сер. ХХ ст.); розвиток масового туризму (50-70-ті роки ХХ ст.); транс націоналізація туристичної сфери (70-ті роки ХХ ст. - сьогодення). Тривала еволюція сприяла вдосконаленню форм і видів міжнародного туризму, які визначаються факторами, що характеризують його процеси, соціально-економічні і природно-ресурсні аспекти.

Таким чином, можна зробити висновки, що подальшого розвитку потребує аналіз тенденцій розвитку світового ринку туристичних послуг, особливо на сучасному етапі розвитку світового господарства, що характеризується посиленням тенденцій транс націоналізації та глобалізації.

1.2 Загальна методика та методи аналізу реалізації продукції та послуг підприємств

В процесі безпосереднього виконання підприємством своєї основної функції утворюються витрати, пов'язані зі створенням та використанням туристичного продукту та наданням послуг. Обсяг реалізації туристичного продукту є валовим показником діяльності туристичного підприємства, характеризує масштаби його діяльності на локальному видовому ринку і оцінюється за допомогою наступних показників: виручка (доход) від реалізації послуг (грошові одиниці національної або, при наявності спеціального дозволу, вільноконвертована валюта), кількість обслуговуваних туристів (осіб), тривалість туру (дні), обсяг реалізації туристичного продукту (туро-дні), кількість реалізованих турів (од.).

Витрати мають натуральну та грошову форми. Планування і облік витрат у натуральній формі (кількість, маса, об'єм, довжина тощо) мають важливе значення для організації діяльності підприємства. Проте для оцінювання результатів цієї діяльності вирішальною є грошова оцінка витрат, оскільки вона виражає вартість туристичного продукту (послуг).

Витрати розрізняють як загальні, так і на одиницю продукції. Загальні витрати - це витрати на весь обсяг продукції за певний період. їх величина залежить від тривалості періоду і кількості виготовленої продукції.

Витрати на одиницю продукції обчислюється як середні, якщо продукція виробляється постійно або серіями. В туристичній діяльності при формуванні індивідуального туристичного продукту або наданні одиничної послуги витрати обчислюються безпосередньо на конкретний тур або послугу.

На підставі зв'язку з обсягом виробництва витрати поділяють на постійні та змінні. Постійні витрати не залежать від кількості виготовленої продукції, а є незмінними впродовж певних періодів часу. До них належать витрати на утримання та експлуатацію будівель, організацію виробництва, управління. Змінні витрати - це витрати, загальна сума яких за певний час залежить від обсягу виготовленої продукції. Сюди відносяться витрати на сировину, основні матеріали, комплектуючі вироби, зарплату робітників тощо.

Поділ витрат на постійні та змінні дає можливість визначити загальні (сукупні) витрати за певний період за формулою:

B = Bз*N + Bп

де В - загальні (сукупні) витрати;

Вз - змінні витрати на одиницю продукції;

N - обсяг виробництва продукції в натуральному виразі;

Вп - постійні витрати за певний період.

Згідно з цією формулою, загальні витрати на одиницю продукції (Воп) становитимуть:

Boп = Вз + Вп / N

Отже, будь-які витрати зорієнтовані на певний результат, що й виправдовує їхню доцільність. Стосовно туристичного підприємства цей загальний принцип діяльності покладено в основу визначення собівартості послуг.

Собівартість туристичного продукту (послуги) - це грошова форма витрат на формування (виробництво) та збут туристичного продукту чи послуги.

Чим краще працює підприємство (інтенсивно використовує виробничі ресурси), тим нижча собівартість. Тому собівартість - один із важливих показників ефективності виробництва.

Собівартість туристичного продукту (послуги) має тісний зв'язок з ціною і є базою при ціноутворенні. Ціна - це грошовий вираз вартості продукту (послуги).

Застосовувані в ринковій економіці ціни виконують три основні функції: обліково-вимірювальну, розподільчу та стимулюючу. Обліково-вимірювальна функція ціни полягає в тому, що вона є засобом обліку і вимірювання витрат суспільної праці на виробництво та надання різноманітних туристичних послуг. Розподільча функція зводиться до того, що за допомогою цін, які відхиляються від вартості, здійснюється перерозподіл частини доходів суб'єктів господарювання та населення. Стимулююча функція ціни використовується для мотивації підвищення ефективності господарювання, забезпечення прибутковості як туроператора, так і турагента.

В системі господарювання в сфері туризму, як і в інших виробничих сферах, застосовується багато видів цін, які різняться певними класифікаційними ознаками. Так, за класифікаційною ознакою рівня встановлення та регулювання застосовують централізовано-фіксовані й регульовані, договірні та вільні ціни.

Централізовано-фіксовані ціни встановлює держава на ресурси, що впливають на загальний рівень і динаміку цін; на послуги, які мають важливе соціальне значення та фінансуються з державного бюджету;

Договірні ціни формуються на засадах домовленості між підприємством, яке виробляє та продає туристичний продукт (послуги), та споживачем і стосується конкретної послуги чи певної кількості послуг.

Вільні ціни - це ціни, що їх визначає підприємство самостійно.

Залежно від особливостей купівлі-продажу і сфери економіки існують світові, оптові, закупівельні та роздрібні ціни, а також тарифи на перевезення вантажів, пасажирів, надання різноманітних платних послуг.

Ціноутворення в індустрії туризму - це комплексний захід, зумовлений різноманітністю продукту, високим рівнем конкуренції і складністю визначення точної оцінки майбутнього попиту.

Політика ціноутворення в туристичній сфері визначається різними факторами, тому і методи ціноутворення можуть застосовуватися різноманітні. Ось деякі з них:

Розрахунок ціни за методом "середні витрати плюс прибуток" є найбільш широко застосовуваним у туризмі. Згідно з ним, ціна (ІД) визначається за формулою:

Ц=СВ+П

де СВ - середні витрати (собівартість);

П - величина прибутку в ціні, яка встановлюється самим підприємством.

Цей метод відносно простий, але має деякі недоліки, особливо при застосуванні в готельному бізнесі, через високі постійні витрати. Він не враховує попит, а також ціни, які пропонують конкуренти.

Розрахунок ціни на підставі фіксованого прибутку полягає в тому, що ціну поставлено в жорстку залежність від загального розміру прибутку, який підприємство передбачає одержати від продажу певної кількості послуг.

Ціна встановлюється з використанням формули:

Ц=Вз+(Вп+Пз)/ N

де Вз - змінні витрати на одиницю продукту (послугу);

Вп - постійні витрати на весь туристичний продукт за певний період;

Пз - загальна сума прибутку, яку можна одержати від продажу за той самий час;

N - обсяг продажу продукту (послуг) в натуральному вимірі.

Розрахунок ціни за рівнем поточних цін полягає в тому, що ціну розглядають та встановлюють на рівні цін на аналогічні послуги у конкурентів або на рівні поточної ринкової ціни.

Метод ціноутворення "за рівнем попиту" передбачає встановлення ціни за допомогою пробного продажу туристичного продукту або послуг в різних сегментах ринку. При цьому враховуються умови продажу, кон'юнктура ринку, супутні послуги.

Метод ціноутворення на підставі закритих торгів передбачає встановлення ціни на конкурсній основі з метою одержання замовлення на обслуговування. (Торг за вигідний контракт).

В туристичній сфері можуть застосовуватися й інші методи ціноутворення. Вибір методу ціноутворення та встановлення відповідно до нього певного рівня ціни є початковим етапом розробки цінової стратегії і тактики туристичного підприємства.

Будь-яке підприємство повинно мати впорядковану методику встановлення ціни на вироблену ним продукцію чи послуги.

Послідовність процесу ціноутворення показано на рис.1.2

Рис. 1.2 Послідовність процесу ціноутворення

Вихідним етапом цінової політики підприємства є визначення її цілей. Такими можуть бути:

- забезпечення існування (виживання) в умовах конкуренції;

- максимізація отримання поточного прибутку;

- завоювання лідерства по показниках частки ринку або якості послуг.

Надалі необхідно визначити попит на туристичний продукт та послуги, який визначає верхній рівень ціни. Мінімальний рівень ціни окреслюють загальні витрати підприємства.

Суттєво впливає на ціну поведінка конкурентів та ціни на їх продукцію чи послуги.

Оптимально встановлена ціна на туристичний продукт повинна повністю забезпечувати повернення всіх витрат, пов'язаних з виробництвом і реалізацією цього продукту, а також отримання певного прибутку.

Всі вище наведені методи ціноутворення враховують наступні можливі варіанти: дуже низька ціна, можлива ціна і дуже висока ціна. Але це не означає, що встановлені підприємством ціни залишаються без змін. Вони постійно коригуються підприємством і державою згідно зі зміною кон'юнктури ринку.

1.3 Специфіка і галузеві особливості реалізації продукції та послуг

Ціноутворення в сфері послуг і в туризмі, зокрема, має низку особливостей:

- туристичні послуги є кінцевим продуктом, призначеним безпосередньо для споживання, тому ціни на послуги - це роздрібні ціни;

- стійкий попит на туристичні послуги залежить від індивідуальних особливостей людини, тому при встановленні цін на них необхідно враховувати наступний психологічний момент: ціна не повинна викликати негативні емоції у потенційних покупців;

- процеси виробництва, реалізації і споживання послуг збігаються в часі, тому в сфері туризму застосовується сезонна диференціація цін і тарифів. Попит на туристичні послуги носить сезонний характер;

- туристичні послуги реалізуються як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках, тому при оцінці якості і стандартизації беруться до уваги міжнародні вимоги, бо ціни для іноземних туристів, як правило, більш високі, ніж для вітчизняних, і встановлюються у вільно конвертованій валюті;

- ціни на туристичні послуги включають споживну вартість, яка не набирає безпосередньо товарної форми (наприклад, пам'ятки історії, культури, архітектури тощо) або не є продуктами праці, а створені природою (гори, водоспади).

Ціна на туристичні послуги має дві межі: нижню і верхню. Нижньою межею виступає собівартість туристичного продукту, а верхню визначає попит на туристичні послуги. Отже, величина ціни на тур продукт визначається його вартістю і попитом. Окрім цього, на ціну туристичного продукту впливає цілий ряд факторів: категорія обслуговування, форма обслуговування (групова або індивідуальна), кон'юнктура ринку тур послуг, сезонність надання послуг, транспортний засіб, що використовується, ефективність реклами та інші.

Великий вплив на ціноутворення в туристичній індустрії має держава, і яка через різні засоби може регулювати ціни на туристичну продукцію. Так, в Україні майже всі пам'ятки природи, історії, культури, архітектури знаходяться в сфері впливу державного сектора. Вся соціальна інфраструктура, автомобільні дороги, залізниця та і більшість авіакомпаній контролюються державою.

Держава встановлює і регулює ціни в державних готелях, санаторіях, пансіонатах, будинках відпочинку.

Частково держава може вплинути на ціну і за допомогою економічних важелів, наприклад, використовуючи валютний контроль, встановлюючи нові податки або збільшуючи існуючі.

2. Аналіз реалізації продукції та діяльності підприємства «Акіта-Тур»

2.1 Загальна коротка характеристика тур агентства «Акіта-тур»

Туристичне підприємство Акіта-тур було створено в 2007 році, як приватне підприємство. Його юридична назва - ФОП «Корнійчук М.О.». Юридична адреса - 25006, м. Кіровоград, вул. Преображенська, 4 (пл. Богдана Хмельницького, будинок «Профсоюзів») офіс 3.Тел./факс: (522) 36-16-14. Організаційно-правова форма - фізична особа підприємець. Ліцензія: АВ № 476892 від 09.11.2008р.

Тур агентство є фізичною особою відповідно до чинного законодавства, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків. Тур агентство має право від свого імені укладати будь-які угоди, не заборонені законодавством, набувати майнові та немайнові особисті права, нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем в суді.

Метою тур агентства «Акіта тур» є задоволення потреб у туризмі як на території України,так і за її межами. Крім того забезпечення комфортного транспортування та формування турів, що є гнучкими до бажань туристів.

Види діяльності «Акіта - тур»:

· Організація туристичних поїздок за межі України;

· Організація відпочинку та оздоровлення дітей;

· Екскурсійна діяльність;

· Організація культурного дозвілля у вигляді екскурсій, туристичних поїздок і круїзів, концертних розважальних програм;

· Організація масового, оздоровчого та активного туризму;

· Створення та організація готельного бізнесу та відпочинку, в тому числі міні-готелів, мотелів, котеджів, баз відпочинку, кемпінгів та інших місць для проживання туристів в Україні та за її межам, їх побутове, комунальне, сервісне та інше обслуговування;

· Надання агентських послуг з продажу перевезень на залізничному та автомобільному транспорті;

· Посередницька діяльність при наданні транспортних послуг;

· Надання агентських послуг з продажу дорожніх чеків та студентських пільгових квитків;

· Агентські послуги страхування громадян України та іноземних громадян (медичне та від нещасного випадку);

· Посередницька діяльність при наданні паспортно-візових послуг громадянам України та іноземним громадянам;

· Проведення рекламних акцій, заходів, спрямованих на просування туристичного продукту, створення рекламного підрозділу та надання рекламно-інформаційних послуг;

· Здійснення експортно-імпортних операцій у відповідності з предметом та задачами діяльності туристичного агентства та чинним законодавством України;

Здійснення зовнішньоекономічної діяльності у відповідності з предметом і задачами діяльності тур агентства та чинним законодавством України.

Туристичне агентство “ Акіта-тур ” займається такими видами туризму як:

· індивідуальним туризмом;

· груповим туризмом;

· маршрутами вихідного дня;

· екскурсійним обслуговуванням.

Індивідуальний туризм - специфічний вид громадської туристичної діяльності, здійснюваний на добровільній основі.

Груповий туризм - групова поїздка декількох чоловік по єдиному маршруту і на однакових для всіх умовах.

Маршрути вихідного дня - маршрути обмежені приміською зоною тривалістю 2-3 дні з відвідуванням об'єктів в межах цієї зони.

Екскурсійне обслуговування - діяльність по організації ознайомлення мандрівників з туристичними ресурсами в країні (місці) тимчасового перебування, яка не передбачає надання послуг розміщення (ночівлі).

Тур компанія пропонує всі відомі на туристичному ринку види туризму, серед яких: пізнавальний туризм, зелений, спортивний, паломницький, діловий, конгрес ний, альпінізм, екстремальні тури, спелеотури,екскурсійні та багато інших видів, які користуються великою популярністю серед усіх категорій туристів.

Підставою для надання послуг клієнтові є договір на туристське обслуговування, що укладається між тур фірмою і клієнтом. При укладанні договору на туристичне обслуговування клієнтові видаються необхідні пам'ятки, інформація про формальності й звичаї країни перебування, а так само інша інформація про майбутнього тура. У випадки, коли клієнт виїжджає в країни, фірма здійснює інструктаж клієнта з питань профілактики інфекційних і паразитних захворювань.

Бронювання тура тур фірмою провадиться тільки після укладання договору на туристське обслуговування із клієнтом. Внесення грошей у касу тур фірмою оформляється прибутковим касовими ордерами встановленої після повної оплати праці клієнтові видається путівка.

Облік доходів і витрат і господарських операцій дана тур фірма здійснює в спеціальній Книзі обліку, тому як фірма, доходи яких підлягають оподатковуванню на підставі декларацій про доходи, зобов'язані: вести облік отриманих ними протягом календарного року доходів і зроблених витрат, пов'язаних з одержанням цих доходів.

Кожен з робітників має виконувати свої функції,знати свої права і обов'язки та нести відповідальність за виконання роботи. Тому під час роботи в туристичній фірмі менеджери керуються посадовими інструкціями.

Також існує організаційна структура підприємства на якій визначаються права та обов'язки структурних підрозділів, чисельність працівників і штатний розклад.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.1 Штатний розклад

Тур фірмою " Акіта-тур " керує генеральний директор. Він координує,організовує,мотивує та контролює роботу всього колективу, несе повну відповідальність за стан фірми і її діяльність. Генеральному директорові підкоряється заступник генерального директора,якому він може делегувати свої справи. Заступникові генерального директора підпорядковані головний бухгалтер, робітник візової підтримки і юрист.

Для того щоб затвердити штатний розклад,керівник повинен надати наказ про затвердження штатного розкладу,приклад такого наказу в додатку Б.

Діяльність тур агентства «Акіта-тур » регулюється двома основними нормативними документами: статутом та ліцензією.

Статут-це установчий документ, на основі якого діє підприємство. Статут затверджується власником (власниками) майна, а для державних підприємств -- власником майна за участю трудового колективу[4], як наведено у додатку Д.

У статуті підприємства визначаються:

· власник підприємства;

· найменування підприємства;

· місцезнаходження підприємства;

· предмет і цілі діяльності підприємства;

· органи управління підприємства і порядок їх формування;

· компетенція і повноваження трудового колективу підприємства та його виборних органів;

· орган, який має право представляти інтереси трудового колективу (рада трудового колективу, рада підприємства, профспілковий комітет та інше).

· порядок утворення майна підприємства;

· умови реорганізації та припинення діяльності підприємства[31].

2.2 Аналіз фінансово-економічних показників виробничо-господарської та зовнішньоекономічної діяльності підприємства «Акіта-тур»

Для аналізу фінансово-економічних показників необхідно розрахувати основні аналітичні показники фінансового стану підприємства Для цього використаємо дані фінансової звітності: ф.№1 «Баланс», ф.№2 «Звіт про фінансові результати» та ф.№3 «Звіт про рух грошових засобів». Після чого проаналізуємо зміни, які відбуваються з показниками за відповідний період.

1. Показники Майнового стану

1.1 Частка оборотних виробничих фондів в обігових коштах

2010 Чо.в.ф. поч.= =0,06 2011 Чо.в.ф. поч..==0,08

Чо.в.ф. кін.= ==0,07 Чо.в.ф. кін.== 0,06

Частка оборотних коштів у виробничій сфері за цей період зменшилась. Це свідчить про те, що відбулось значне зменшення частки оборотних виробничих фондів в обігових коштах.

1.2 Частка основних засобів в активах

2010 Чоз поч..==0,25 2011 Чоз поч. = = 0,18

Чоз кін.== 0,25 Чоз кін. = =0,16

Частка основних засобів в активах за 2010 рік не змінилась, а за 2011 рік зменшилась що свідчить про зменшення частки коштів, інвестованих у основні засоби, у валюті балансу, за умов незмінних обсягів реалізації продукції.

1.3 Коефіцієнт зносу основних засобів

2010 Кзн поч.= =0,5 2011 Кзн поч..= = 0,48

Кзн кін.== 0,53 Кзн кін.= =0,5

Коефіцієнт зносу на кінець 2010 року становив 0,53, а на кінець 2011 - 0,5, що свідчить про поступове зменшення рівня морального і фізичного старіння основних засобів, і це є позитивною тенденцією.

1.4 Коефіцієнт оновлення основних засобів

2010 Коу. Поч.==0,006 2011 Коу. Поч==0,016

Коу.Кін. = =0.006 Коу. Кін.==0,016

Цей коефіцієнт показує, яку частину від наявних на кінець звітного періоду основних засобів становлять нові основні засоби. Коефіцієнт збільшився, що свідчить про позитивні зміни.

1.5 Частка довгострокових фінансових інвестицій в активах

2010 Чд.ф. поч..= =0,008 2011 Чд.ф. поч..== 0,006

Чд.ф. кін = = 0,009 Чд.ф. кін.== 0,005

Частка виявилась менше десятинного дробу, тобто довгострокові інвестиції не мають впливу на зміни фінансового стану підприємства через їх відсутність, або незначну суму, такий стан пояснюється зменшенням доходів від фінансових інвестицій, тому нарощувати їх частку недоцільно.

1.6 Частка оборотних виробничих активів

2010 Чо.в.а поч..==0,03

Чо.в.а кін = =0,032

2011 Чо.в.а поч..== 0,024

Чо.в.а кін.==0,021

Частка оборотних виробничих фондів в активах має негативну тенденцію зниження протягом усього досліджуваного періоду. В цілому за періоди відбулось зменшення частки оборотних виробничих фондів в активах з 0,03 до 0,021.

1.7 Частка оборотних виробничих фондів в обігових коштах

2010 Чо.в.ф. поч..==0,065 2011 Чо.в.ф. поч...== 0,086

Чо.в.ф. кін.= = 0,07 Чо.в.ф. кін.= =0,065

Характеризує частку обігових коштів у виробничий сфері підприємства. Збільшення цього показника в динаміці є позитивною тенденцією. Хоча за досліджуваний період показник не змінився.

1.8 Коефіцієнт мобільності активів

2010 Кмоб поч. = = 0,89 2011 Кмоб поч..== 0,38

Кмоб.кін= = 0,81 Кмоб кін.= =0,44

Коефіцієнт мобільності активів в цілому за періоди зменшується з 0,81 до 0,44, що відбувається через зменшення частки обігових коштів в активах. Такі зміни сприяють зменшенню оборотності капіталу, тому їх можна визнати негативними.

2. Показники ділової активності

2.1 Оборотність активів ( обороти), ресурсовіддача, коефіцієнт трансформації

2010 Кт поч.= =0,09 2011 Кт поч..== 0,08

Кт.кін== 0,12 Кт. Кін = =0,09

Коефіцієнт оборотності активів зменшується протягом 2010 - 2011рр. з 0,012 до 0,09,що свідчить про негативну динаміку.

2.2 Фондовіддача

2010 Фо.ф поч. = = 0,38 2011 Фо.ф поч..== 0,44

Фо.ф. кін.== 0,48 Фо.ф. кін.= =0,6

Фондовіддача має позитивну тенденцію зростання протягом обох періодів не значними темпами, причому найбільше зростання відбулось за останній рік, що обумовлено з одного боку високими темпами збільшення виручки від реалізації, а з іншого - зменшенням первісної вартості основних засобів у 2011р.

2.3 Коефіцієнт оборотності обігових коштів( обороти)

2010 Ко поч..== 0,2 2011 Ко.поч.== 0,29

Ко кін.= = 0,27 Ко.кін.==0,3

Коефіцієнт оборотності обігових коштів показує, що у 2010 році на початок періоду обігові гошти робили 0,2 оборотів, а на кінець кількість оборотів збільшилась до 0,27 що є позитивною зміною. У 2011 році обороти збільшились поступово до 0,3 що свідчить про позитивне зрушення. Це свідчить про те що у 2011 році на одиницю обігових коштів стало припадати більше виручки і підприємство стало більш ефективно використовувати свої обігові кошти.

2.4 Період одного обороту обігових коштів (днів)

2010 По поч..= =1800 2011 По поч..= =1241,4

По кін.= =1333,33 По.кін.= =1200

Цей показник є середнім періодом від витрачення коштів для виробництва продукції до отримання коштів, за реалізовану продукцію або надані послуги, що дає підставу говорити про те, що період з меншою кількістю днів є вигіднішим. В даному випадку спостерігається позитивна динаміка через поступове зменшення.

2.5 Коефіцієнт оборотності запасів (обороти)

2010 Ко.з. поч..==3,85

Ко.з. кін.== 4,82

2011 Ко.з. поч..== 4,38

Ко.з.кін.===4,44

Показує кількість оборотів коштів, інвестованих у запаси. Дає можливість встановити швидкість обороту запасів для забезпечення виконання завдання з продажу (реалізації) готової продукції (товарів, робіт, послуг). Чим більше значення цього коефіцієнта, тим вищий рівень оборотності запасів, що позитивно відображається на забезпеченні обсягу реалізації продукції. В даному випадку зменшення оборотності запасів,що свідчить про негативну динаміку.

2.6 Період одного обороту запасів (днів)

2010 Пз поч.==93,5 2011 Пз. Поч..= = 82,19

Пз кін.= = 74,68 П.з. кін= =81,08

Це період,протягом якого запаси, трансформуються в кошти. Період з меншою кількістю днів, тобто 2011 рік економічно вигідніший, якщо це не перешкоджає нормальному процесу виробництва і не загрожує дефіцитом матеріальних ресурсів.

2.7 Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості

Не можливо розрахувати через відсутність дебіторської заборгованості. Це говорить про відсутність оборотних коштів, а його розмір характеризує мінімальну суму на поповнення оборотних коштів.

2.8 Період погашення дебіторської заборгованості ( днів)

Не можливо розрахувати через відсутність дебіторської заборгованості,що свідчить про негативну динаміку.

2.9 Коефіцієнт оборотності продукції

Не можливо розрахувати через відсутність готової продукції на підприємстві. Що свідчить про те,що при відсутності дебіторської заборгованості та дебіторів підприємство не має потреби зберігати готову продукцію.

2.10 Період погашення кредиторської заборгованості ( днів)

2010 Пк.з. поч.==141,98

Пк.з. кін.==130,95

2011 Пк.з. поч..==93,87

Пк.з. кін==110

За 2010 та 2011 роки відбувалась тенденція до збільшення періоду погашення кредиторської заборгованості, що свідчить про зменшення середнього періоду сплати підприємством короткострокової кредиторської заборгованості.

2.11 Період операційного циклу (днів)

Не можливо розрахувати через відсутність дебіторської заборгованості.

2.12 Період фінансового циклу(днів)

2010 Пф.ц. поч..= 93,5-141,98= -48,48 2011 Пф.ц.поч.= 82,19-93,87= -11,68

Пф.ц. кін= 74,68-130,95= -56,27 Пф.ц. кін= 81,08-110= -28,92

Цей показник відображає період обороту коштів. Від'ємне значення у 2011 році (-8,92) свідчить про значну нестачу коштів, тобто підприємство живе в борг.

2.13 Коефіцієнт оборотності власного капіталу(оборотність)

2010 Кв.к. поч..==0,2

Кв.к кін= =0,25

2011 Кв.к. поч..==0,26

Кв.к.кін= =0,32

Цей коефіцієнт характеризує ефективність використання власного капіталу підприємства. Можна зробити висновок що просліджується позитивна тенденція у 2011 році в порівнянні з 2010, тобто підприємство стало більш ефективніше використовувати власний капітал.

3. Показники рентабельності

3.1 Рентабельність активів за прибутком від звичайної діяльності

2010 R ЗВ поч. = = 2011 R ЗВ поч..= =0,02

R ЗВ кін.= =0,03 R ЗВ кін.= =0,03

Показує що в 2010 році від звичайної діяльності на одиницю коштів , інвестованих в активи припадає 0,03 прибутку, а у 2011 році цей показник не змінився.

3.2 Рентабельність капіталу (активів) за чистим прибутком

2010 R А поч. = = 2011 R А поч..= =0,02

R А кін.= =0,03 R А кін.= =0,03

Показує що в 2010 році від звичайної діяльності на одиницю коштів , інвестованих в активи припадає 0,003 прибутку, у 2011 році цей показник не змінився.

3.3 Рентабельність власного капіталу

2010 R в.к. поч.= =0,008 2011 R в.к. поч..== 0,06

R в.к. кін= = 0,06 R в.к. кін.= =0,11

Цей показник свідчить про те, що у 2010 році на одиницю власного капіталу припадало 0,06 прибутку, а у 2011 році показник збільшився до 0,11, і це свідчить про позитивні зміни.

3.4 Рентабельність виробничих фондів

2010 R в.ф. поч.= =

R в.ф. кін.= = 0,01

2011 R в.ф. поч.==0,01

R в.ф. кін==0,19

Цей показник свідчить про те, що у 2010 році на одиницю вартості виробничих фондів припадало 0,01 прибутку, а у 2011 році показник збільшився до 0,19,що свідчить про позитивну зміну.

3.5 Рентабельність реалізованої продукції за прибутком від реалізації

2010 RQ поч.=..= = -0,38

RQ кін.= = -0,34

2011 RQ поч.== -0,34

RQ кін.= = -0.25

Даний показник показує, скільки прибутку від реалізації припадає на одиницю виручки. Отже 2011 рік за підрахунками є більш продуктивним ніж попередній,тому що рентабельність збільшилась і це свідчить про позитивні зміни.

3.6.Рентабельність реалізованої продукції за прибутком від операційної діяльності

2010 Rоп Q поч.== 2011 Rпоч.Q= =0,18

R оп Q кін= =0,18 Rкін.Q==0,33

Задача цього показника показати скільки припадає прибутку від операційної діяльності на одиницю виручки. З обчислень видно що значення 2010 року є меншим за значення 2011 року. На збільшення цього показника могло вплинути зростання прибутку від операційної діяльності у 2011 році.

3.7 Рентабельність реалізованої продукції за чистим прибутком.

2010 RЧQ поч..= = 2011 RЧQ поч..== 0,25

RЧQ кін== 0,25 RЧQкін.= =0,38

Показує скільки припадає чистого прибутку на одиницю виручки. Збільшення цього показника для підприємства означає безпосереднє отримання виграшу від діяльності. Тому можна робити висновки,що дані розрахунки свідчать про позитивну динаміку.

3.8 Коефіцієнт реінвестування

2010 Кр поч.=== 2011 Кр.поч== 0,35

Кр кін.= = 0,35 Кр.кін.= ==0,52

Коефіцієнт реінвестування характеризує, скільки чистого прибутку капіталізовано, тобто в 2011 році 0,35 чистого прибутку спрямовано на збільшення власного капіталу. Коефіцієнт у 2011 році більший ніж у 2010 тому видно позитивні зміни.

3.9 Коефіцієнт стійкості економічного зростання

2010 Кс.е.з.поч= =0,0220 2011 Кс.е.з. нач.= = 0,17

Кс.е.з. кін= = 0,0224 Кс.е.з. кін= = 0,22

Цей коефіцієнт характеризує стабільність одержання прибутку, який залишається на підприємстві для його розвитку та створення резерву. Якщо цей коефіцієнт становитиме, наприклад, 0,22 (2011 рік), то це означає, що прибуток у розмірі 22 % власного капіталу за рік направлено на розвиток і створення резервів підприємства.

3.10 Співвідношення сплачених відсотків і прибутку

2010 К_{%/П поч..=} = 0,62=62% 2011 К_{%/П поч..=}=1,06=106 %

К_{%/П кін.=} = 1,06 ₌106% К_{%/П кін.=} =0,82=82%

Зменшення з 2010-106% до 82% у 2011 році,свідчить про ефективніше використання позик.

3.11 Період окупності капіталу

2010 Пк. поч..= = 126,01 2011 Пк поч..= 48,07

Пк.кін= = 32,47 Пк.кін==27,08

Період окупності капіталу показує що у 2011 році за 27 днів кошти, інвестовані в активи, будуть компенсовані чистим прибутком. У 2010 році цей період складав 32 дні тому зменшення періоду є позитивною тенденцією.

3.12 Період окупності власного капіталу.

2010 Пв.к. поч.= = 2011 Пв.к. поч.== 15.06

Пв.к. кін= = 15.70 Пв.к. кін= = 8.45

Період окупності власного капіталу показує,що за 8 днів (2011 рік), власний капітал буде компенсований чистим прибутком. У 2010 році цей період був більшим (15 днів) тому бачимо позитивні зміни на підприємстві.

4. Показники фінансової стійкості

4.1 Власні обігові кошти

Не можливо розрахувати через відсутність забезпечення наступних виплат та платежів та довгострокових зобов'язань. Відсутість власних оборотних активів (робочого капіталу), які фінансуються за рахунок власного капіталу і довгострокових зобов'язань, означає не здатність платити борги, а й відсутність можливості розширити виробництво.

4.2 Коефіцієнт забезпечення оборотних активів власними коштами

Не можливість розрахувати коефіцієнт.Що характеризується абсолютною не можливістю перетворення активів у ліквідні кошти.

4.3 Маневреність робочого капіталу

2010 Мр.к. поч.== 0,07

Мр.к. кін = = 0,08

2011 Мр.к. поч.= =-0,007

Мр.к. кін== 0,006

Цей показник говорить про те,що частка матеріальних виробничих активів у власних обігових коштах у 2011 склала 0,006. Зменшення запасів призводить до прискорення оборотності обігових коштів.

4.4 Маневреність власних обігових коштів

Не можливо розрахувати. Через відсутність забезпечення власних поточних активів власним капіталом,що не є гарантією стійкості фінансового стану при нестійкій кредитній політиці.

4.5 Коефіцієнт забезпечення власними обіговими коштами запасів

Не можливо розрахувати,через те що запаси,що мають найменшу ліквідність у складі оборотних активів не забезпечені довгостроковими стабільними джерелами фінансування.

4.6 Коефіцієнт покриття запасів

Не можливо розрахувати коефіцієнт через відсутність забезпечення наступних виплат та платежів, довгострокових зобов'язань,короткострокових кредитів банків та виданих векселів.

4.7 Коефіцієнт фінансової незалежності

Не можливо розрахувати через відсутність власного капіталу, що свідчить про не можливість підприємства виконувати зовнішні зобов'язання за рахунок власних активів(його незалежність від позикових джерел).

4.8 Коефіцієнт фінансової залежності

Не можливо розрахувати через відсутність власного капіталу.

4.9 Коефіцієнт маневреності власного капіталу.

2010 Км поч..= = - 0,11

Км.кін= = -0,13

2011 Км. Поч.== -1,3

Км.кін= = -1,2

Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує що у 2011 році частка власних оборотних активів у власному капіталі складала -1,2. Нормальним значенням коефіцієнта маневреності вважають > 0,1.Тенденція зменшення коефіцієнта яка відбувається на нашому коефіцієнті є негативною.

4.10 Коефіцієнт концентрації позикового капіталу

2010 Кп.к. поч.= =0,096 2011 Кп.к. поч.== 0,095

Кп.к. кін = = 0,108 Кп.к. кін= =0,096

Коефіцієнт концентрації позикового капіталу свідчить про те, що у 2011 році 0,108 позикового капіталу припадає на одиницю сукупних джерел. Критичним значенням коефіцієнта вважається 0,5; негативною тенденцією є збільшення коефіцієнта яке відбулось за 2010 та 2011 рік.

4.11 Коефіцієнт фінансової стабільності.

Не можливо розрахувати через відсутність наступних витрат та доходів майбутніх періодів.

4.12 Показник фінансового лівериджу.

Коефіцієнт фінансового лівереджу показує що залежність підприємства від довгострокових зобов'язань. Не можливо розрахувати через відсутність власних коштів.

4.13 Коефіцієнт фінансової стійкості.

Не можливо розрахувати через відсутність власного капіталу,що власне і є свідченням відсутності фінансової стійкості підприємства.

5. Показники ліквідності

5.1 Коефіцієнт ліквідності поточної

2010 Кл.п.поч ==9,27 2011 Кл.п. поч.= =8,45

Кл.п.кін= =7,61 Кл.п. кін =

Коефіцієнт поточної ліквідності характеризує достатність обігових коштів для погашення боргів упродовж року. У 2010 році значення коефіцієнта >1, і це свідчить про те, що підприємство має ліквідний баланс. У 2011 році значення коефіцієнта коливалось в межах від 8.45 до 9.21, і це свідчить про те, що підприємство здатне своєчасно ліквідувати борги. Позитивною тенденцією є збільшення коефіцієнта яка відбувається на підприємстві.

5.2 Коефіцієнт ліквідності швидкої

2010 Кл.ш. поч.= 8.6

Кл.ш. кін = = 7.05

2011 Кл.ш. поч.== 7.72

Кл.ш. кін =

Коефіцієнт швидкої ліквідності показує, що у 2011 році 8,64 одиниць найбільш ліквідних активів припадає на одиницю термінових боргів. Це значення є нормальним,тому що воно > 1. Позитивною є тенденція збільшення коефіцієнта яка поступово відбувається на підприємстві.

5.3 Коефіцієнт ліквідності абсолютної.

2010 Кл.а поч.= =0,003 2011 Кл.а. поч.==0,003

Кл.а. кін = =0,1 Кл.а. кін = =0.0004

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує що у 2011 році підприємство не готове негайно ліквідувати короткострокову заборгованість тому що нормальним значенням коефіцієнта є значення в межах від 0,2 до 0,35.

5.4 Співвідношення короткострокової дебіторської та кредиторської заборгованості

2010 К д/к поч.=

Кд/к кін=

2011 К д/к поч.=

Кд/к кін=

Співвідношення короткострокової дебіторської і кредиторської заборгованості показує що підприємство не здатне розрахуватись з кредиторами за 2011 року тому що коефіцієнт <1.

2.3 Аналіз обсягів, структури, якості та впливу чинників на реалізацію продукції та послуг

Великий вплив на результати господарської діяльності справляють асортимент (номенклатура) та структура виробництва і реалізації продукції.

Вчасне оновлення асортименту продукції (послуг) із урахуванням зміни кон'юнктури ринку є одним із важливих індикаторів ділової активності підприємства та його конкурентоспроможності.

Мета аналізу асортименту та структури продукції -- вироблення рекомендацій для зміни асортименту та структури продукції на майбутній період з урахуванням потреб ринку і можливостей підприємства.

Важливим показником діяльності промислових підприємств є якість продукції. Підвищення його -- одна із форм конкурентної боротьби, завоювання і втримання позицій на ринку. Високий рівень якості продукції сприяє підвищенню попиту на продукцію і збільшенню суми прибутку не лише за рахунок обсягу продажів, а й за рахунок вищих цін.

Перше завдання аналізу -- вивчити динаміку перелічених показників, виконання плану їх рівня, причини зміни їх і дати оцінку роботи підприємства за рівнем якості продукції.

Друге завдання аналізу -- визначення впливу якості продукції на вартісні показники роботи підприємства: на випуск товарної продукції, на виручку від реалізації продукції і прибуток.

Основними показниками обсягу виробництва є товарна і валова продукція.

1. Аналіз починається з вивчення динаміки випуску і реалізації продукції, з розрахунку базисних і ланцюгових темпів зростання та приросту.

2. Також проводять оцінювання виконання плану з виробництва і реалізації продукції за звітний період (місяць, квартал, рік).

3. Оперативний аналіз виробництва і відвантаження продукції виконують на основі розрахунків, в яких відображають планові і фактичні відомості про випуск і відвантаження продукції за обсягом і асортиментом, за якістю за день, за наростаючим підсумком з початку місяця, а також відображають відхилення від плану

4. Аналіз реалізації продукції тісно пов'язаний із аналізом виконання договірних зобов'язань з постачання продукції. Недовиконання плану за договорами спричинює зменшення виручки.

Проаналізуємо використання матеріальних ресурсів за базовий та звітний період, використовуючи формулу товарно-сировинного балансу.

Табл. 2.1

Показники	Базовий рік(2010)	Звітний рік(2011)	+/-	%
Реалізація продукції на початок періода, тис грн. Тн	550	687	+137	24,9
Надходження за період, тис грн..П	3890	4100	+210	5,39
Вибуття, тис. грн.В	29	35	+6	20,68
Продукція на кінець періода, тис грн.Тк	674	516	-158	-23,44
Реалізація за період(P), тис грн.	3737	4236	+499	13,35

Для розрахунку реалізації сировини за період використаємо чотирьох факторну адитивну модель. З допомогою метода абсолютних різниць проаналізуємо вплив факторів товарно-сировинного балансу на величину реалізації продукції.

Ро=Тн+По-Во-Тко

Ро= 550+3890-29-674=3737

Р(тн)=687+3890-29-674=3874

Р(п)=678+4100-29-674=4075

Р(в)=678+4100-35-674=4069

Р(тк)1=678+4100-35-516=4227

Потім розрахуємо зміну реалізації за період.

1)Розрахуємо яким чином буде змінюватися результативний показник (реалізації продукції за період Р) при зміні одного фактора (продукція на початок періоду Тн)

Дельта Р(тн)=Ртн-Ро=3874-3737=+137

2)На скільки змінилась реалізація при зміні в надходженні за період

Дельта Р(п)=Р(п)-Р(тн)=4075-3874=+201

3)На скільки змінилась реалізація при зміні вибуття продукції

Дельта Р(в)=Р(в)-Р(п)=4069-4075=-6

4)На скільки змінилась реалізація при зміні в продукції на кінець періоду.

Дельта Р(тк)=Р(тк)1-Р(в)=4227-4069=+158

Перевірка 4227-3737=137+201-6+158

490=490

При збільшенні продукції на початок періоду на 137 реалізація також збільшиться на 137 тис.грн,. При збільшенні надходжень на 210тисяч гривень реалізація збільшується на 201 тисяч гривень. При збільшенні вибуття продукції на 6 тисяч гривень період реалізації зменшується на 6 тис грн..

...