Технологія діяльності туристського підприємства

Страхування здійснюється також господарюючими суб'єктами, які страхують своє майно, транспортні засоби, фінансові ризики. Ці види страхування в туризмі проводяться в тому ж порядку, що й страхування в інших галузях економіки.

Страховиками визнаються юридичні особи, створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно із Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також, хто одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Страхова діяльність в Україні здійснюється тільки страховиками-резидентами України.

Страхувальники - це юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали зі страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

Сутність страхування, як і будь-якої іншої економічної категорії, визначається її функціями. Страхування виконує чотири функції: ризикову, попереджувальну, ощадну, контрольну.

Зміст ризикової функції страхування полягає у відшкодуванні ризику. В межах дії цієї функції відбувається перерозподіл грошової форми вартості між учасниками страхування у зв'язку з наслідками випадкових страхових подій. Ризикова функція страхування є головною, бо страховий ризик, як ймовірність шкоди, безпосередньо пов'язаний з основним призначенням страхування по відшкодуванню міжнародних втрат потерпілим.

Попереджувальна функція страхування полягає у фінансуванні за рахунок коштів страхового фонду заходів по зменшенню страхового ризику.

Ощадна функція страхування сприяє накопиченню грошової суми на подальше життя.

Контрольна функція страхування полягає в перевірці цільового формування та використання коштів страхового фонду.

Особливості страхування в туризмі стосуються безпосередньо страхування туристів. Застосовуються наступні види страхування: медичне; від нещасного випадку; майнове; на випадок затримки транспорту; витрат, пов'язаних із неможливістю здійснити поїздку; асистанс; страхування відповідальності власника автотранспортних засобів та інші.

Одним із основних видів страхування в туризмі є медичне страхування, яке, в основному, покриває всі витрати на медичні послуги, послуги стаціонарного лікування, перевезення машиною швидкої допомоги, придбання ліків, догляд за хворим, а у випадку смерті за кордоном - траспортування тіла на батьківщину.

Не менш важливим є страхування від нещасних випадків. Страховим випадком визнаються: смерть застрахованого, яка настала в результаті нещасного випадку, що відбувся із застрахованим під час дії договору страхування; інвалідність, одержана в результаті нещасного випадку; часткова втрата працездатності в результаті нещасного випадку, який мав місце під час дії договору страхування.

Стаття 17 Закону України "Про туризм" передбачає, що "Страхування туристів (медичне та від нещасного випадку) обов'язкове і здійснюється суб'єктами туристичної діяльності на основі угод зі страховими компаніями, які мають право на здійснення такої діяльності".

Суб'єкт туристичної діяльності, який надає туристичні послуги, зобов'язаний забезпечити страхування туристів та осіб, які їх супроводжують. Для цього договір страхування із страховиком можуть укласти самі туристи або суб'єкт туристичної діяльності як агент страхової компанії. У першому випадку перевіряється наявність у туриста страхового полісу і його копія додається до договору про надання туристичних послуг. У другому - договір страхування укладається безпосередньо в туристичному підприємстві агентом страхової компанії, яка має ліцензію на право здійснення діяльності, пов'язаної з організацією медичного страхування і страхування від нещасного випадку.

Особливим видом страхування є асистанс. Він забезпечує туристів або спеціалістів, відряджених за кордон, допомогою на місці в технічній (ремонт автомобіля), грошовій або іншій формі.

Асистанс - це перелік послуг (в межах угоди), які надаються в необхідний момент в натурально-речовій формі або у вигляді грошових коштів через технічне, медичне і фінансове сприяння.

Об'єктом страхування відповідальності власників автотранспорту є їх громадянська відповідальність за можливе спричинення шкоди іншим особам при дорожньо-транспортній пригоді. Завдані матеріальні збитки та витрати, зумовлені нанесенням тілесних пошкоджень потерпілим громадянам, підлягають відшкодуванню страховою компанією. За цим видом страхування виплачуються матеріальні збитки, пов'язані з відновленням транспортних засобів та іншого майна, проводиться оплата витрат на лікування потерпілих громадян, протезування, перекваліфікацію, відшкодовуються втрати сімейного бюджету у зв'язку із тілесними пошкодженнями або смертю потерпілого тощо.

В міжнародній страховій діяльності страхування відповідальності власників автотранспорту відоме під назвою "зелена картка".

"Зелена картка" - це система міжнародних угод про обов'язкове страхування громадянської відповідальності автовласника. Свою назву вона отримала за кольором і формою страхового полісу.

Система "зелена картка" створена в 1949 році і гарантує вільне пересування транспортних засобів у межах кордонів 32 держав.

Обсяг відповідальності у зв'язку із заподіяною шкодою регулюється, як правило, діючим в цій країні законом про обов'язкове страхування громадянської відповідальності автовласників.

Практично у всіх європейських країнах страхування громадянської відповідальності власників транспортних засобів обов'язкове. Такі країни об'єднались у систему "Зелена картка", де тісно співпрацюють уряди, національні бюро "Зеленої картки" і страхові ринки.

Страховий внесок входить у вартість путівки. Його розмір залежить від тарифу. Існують чотири різновиди тарифів, що ґрунтуються на:

- умовах посольств, що можуть визначити мінімальний розмір страхової суми, наприклад, для Західної Європи це приблизно 30 доларів США;

- терміні поїздки;

- кількості чоловік в групі (можливі знижки від 5 до 20%);

- вік (для людей старше 60 років страхова сума може бути збільшена в два рази).

На сьогоднішній день існують дві форми страхового обслуговування туристів.

1. Компенсаційна.

Передбачає оплату самим мандрівником усіх медичних витрат і відшкодування їх лише після повернення на батьківщину, що, як правило, незручно, тому що змушує туриста мати при собі значний грошовий запас на цей випадок.

1.1. Програма страхування багажу.

Сума страхового ліміту біля 2000 доларів. Вона виплачується по пред'явленні документів, що підтверджують, що багаж був втрачений або ушкоджений під час збереження або транспортування. Це найбільше поширений вид страхування, тому що тариф страхування багажу складає біля 50 центів у день.

2. Сервісна.

2.1. Страхування медичних витрат.

2.2. Юридичний і інформаційний ассистанс - забезпечення правової підтримки мандрівникам у випадку адміністративних або цивільних порушень, а також гарантія одержання необхідної інформації про найбільше зручні маршрути.

2.3. Страхування від нещасливого випадку.

2.4. Програма страхування цивільної відповідальності за нанесення збитку майну третіх осіб, нанесених туристом у результаті “ненавмисних дій”.

Страховий поліс - обов'язковий документ при турпоїздці. Більшість країн світу не видає візи без наявності спеціального страхового поліса. До них відносяться більшість розвитих країн: Австрія, Бельгія, Німеччина, Голландія, Данія, Іспанія, Норвегія, Франція, Швейцарія, Швеція, США.

Страховий поліс як документ, що гарантує оплату необхідного медичного обслуговування при настанні страхового випадку, обов'язково містить номер телефону фірми-партнера, по якому можна звернеться по допомогу, інформацію про страхувальника, страховику, умовах, вартості страховки і звільнення від (відповідальності) зобов'язань компанії у випадку війни, ядерних вибухів, дорожніх аварій, хронічних захворювань і т.д.

Туристична фірма пересилає постачальнику запит і гарантійний лист із термінами поїздки, найменуванням країни призначення, засобів пересування, що приймає фірми, кількістю туристів поіменно з указівкою номера паспорта і віку.

4.6 Туристичний ваучер

Головним туристичним документом є туристичний ваучер. Ваучер має багатофункціональний характер: він підтверджує статус туриста, гарантує йому отримання всіх указаних у ваучері та сплачених туристом послуг. Для приймаючої фірми він є підтвердженням оплати туристом грошей на її користь і гарантією їх отримання від фірми направляючої. Він також може служити обліковим документом. На внутрішньому турринку ці ж функції виконує туристична путівка.

У багатьох туристичних фірмах світу ваучери використовуються як документ без валютного розрахунку як для внутрішнього, так і в основному - міжнародного туристичного обміну. У ваучері вказуються: дані туриста (туристів), назва фірми-партнера, кількість туроднів, дні заїзду-виїзду, маршрут і вид транспорту, що використовується, клас обслуговування, перелік послуг, їх сплачена вартість. Ваучер може бути виписаний на одного туриста або на групу туристів - в останньому випадку до нього додається список туристів. У міжнародній практиці використовуються ваучери на комплексне обслуговування, транспортні ваучери, ваучери на програмні послуги та грошові ваучери. Тур фірми-члени національних асоціацій турагенств або ФУААВ, що вступили до програми Citicorp Services Inc., можуть використовувати Міжнародний туристичний ваучер, що приймається багатьма підприємствами обслуговування в світі, полегшує розрахунки з ними та отримання комісійних тур агентами і спрощує отримання обслуговування для туристів. Український єдиний туристичний ваучер, форма якого затверджена Держкомтуризмом, має переважно обліковий характер. Тому для взаємних розрахунків з іноземними фірмами-партнерами українські фірми користуються додатковими платіжними документами - рахунками - або використовують додатково ваучери фірм-партнерів. Зразки ваучерів додаються до угод між фірмами.

Використана література

1. Про внесення змін до Закону України «Про туризм»: Закон України // Урядовий кур'єр. - 2003.-№ 244.- 25.12.2003.

2. Про затвердження державної програми розвитку туризму на 2002-2010 роки: Постанова Кабінету Міністрів України // Правове регулювання туристичної діяльності в Україні: Збірн. Норм.-правов. актів / Під заг. ред. Проф.. В.К. Федорченка. - К.: Хрінком Інтер, 2002

3. Біржаков М. Б. Введення в туризм. - М.: С-Пб., 1999

4. Любіцева О.О. Методика розробки турів. Навч. посібник. - К.: «Альт прес», 2003. - 105 с.

5. Менеджмент туризма. Туризм как вид деятельности / Под. ред. В.А. Квартальнова. - М.: ФиС, 2001.

6. Организация туризма: Учеб. пособие / А.П. Дурович, Н.И. Кабушкин, Т.М. Сергеева и др., - Мн.: Новое знание, 2003. - 632с.

Размещено на Allbest.ru