Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство науки і освіти Укараїни

Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова

Фізико-математичний інститут

Реферат

на тему: « Норми рухової активності для здоровґя за ВООЗ »

Підготувала

студентка 22 МЕІ групи

Могелюк Дарина

Київ-2014

Зміст

Вступ

1. Поняття рухової активності та її роль для здоров'я людини

2. Вплив на організм недостатньої рухової активності

Висновок

Список літератури

Вступ

Рух - природна потреба організму людини. Надлишок або недолік руху - причина багатьох захворювань. Воно формує структуру і функції людського організму. У ході тривалого еволюційного розвитку людини склалася дуже тісний зв'язок між його руховими функціями та діяльністю внутрішніх органів. У період росту і розвитку людини рух стимулює обмін речовин і енергії в організмі, покращує діяльність серця і дихання, а також функції деяких інших органів, що грають важливу роль в пристосуванні людини до постійно змінюваних умов зовнішнього середовища. Велика рухливість дітей і підлітків надає сприятливу дію на їхній головний мозок, сприяючи розвитку розумової діяльності. Рухова активність, регулярні заняття фізичною культурою і спортом - обов'язкова умова здорового способу життя.

У нашій країні розроблені гігієнічні нормативи добової рухової активності для дітей та підлітків. Гігієнічна норма рухової активності, виражена загальним числом добових локомоцій (кроків) і загальною тривалістю (в годинах) рухового компонента в режимі дня, наведена в таблиці. руховий активність здоров'я людина

Для виконання функції опори і пересування в організмі людини з перших днів формуються опорно-руховий апарат - скелет і м'язи. При народженні дитини його кісткова та м'язова системи вже достатньо розвинені і продовжують інтенсивно зростати. Особливо це стає помітним, коли дитина починає ходити: збільшуються розміри кісток і м'язів як у довжину, так і в товщину; хрящова тканина поступово заміщується кістковою. Повний розвиток кістково-м'язової системи людини за умови виконання норм рухової активності закінчується до 20-24 років. При недоліку руху виникає хвороба, звана гіподинамією (гіпо. .. - знижений проти норми). При цьому в людини погіршуються кровообіг, дихання, травлення, знижується м'язова сила, страждають і інші функції організму. Гірше стають пам'ять, увагу, падає розумова і фізична працездатність. Людина найчастіше хворіє. Тому потрібно привчати організм до руху з раннього дитинства і займатися фізичною культурою протягом всього життя.

Деякі дослідники стверджують, що в нашому 20-му столітті фізичне навантаження зменшилося в 100 разів, у порівнянні з попередніми сторіччями.

Якщо як слід розібратися, то можна прийти до висновку, що в цьому твердженні немає або майже немає ніякого перебільшення. Уявіть собіселянина минулих сторіч. Він, як правило, мав невеликий наділ землі. Інвентарю і добрив майже ніяких. Проте, часто, йому доводилося годувати "виводок" з десятка дітей. Багато хто до того ж відпрацьовував панщину.

Все це величезне навантаження люди несли на собі день за днем ??і все життя. Предки людини випробовували не менші навантаження. Постійні погоні за здобиччю, втеча від ворога і т.п. Звичайно ж фізичне перенапруження не може додати здоров'я, але і недолік фізичної активності шкідливий для організму. Істина як завжди лежить десь посередині.

1. Поняття рухової активності та її роль для здоров'я людини

Оздоровчий і профілактичний ефект масової фізичної культури нерозривно пов'язаний з підвищеною фізичною активністю, посиленням функцій опорно-рухового апарату, активізацією обміну речовин. Вчення Р. Могендовича про моторно-вісцеральних рефлексах показало взаємозв'язок діяльності рухового апарату, скелетних м'язів і вегетативних органів. В результаті недостатньої рухової активності в організмі людини порушуються нервово-рефлекторні зв'язки, закладені природою і закріплені в процесі важкої фізичної праці, що призводить до розладу регуляції діяльності серцево судинної та інших систем, порушення обміну речовин і розвитку дегенеративних захворювань (атеросклероз і ін.)

Для нормального функціонування людського організму і збереження здоров'я необхідна певна "доза" рухової активності. У зв'язку з цим виникає питання про так звану звичну рухову активність, тобто діяльності, що виконується в процесі повсякденної професійної праці і в побуті. Найбільш адекватним виразом кількості виробленої м'язової роботи є величина енерговитрат. Мінімальна величина добових енерговитрат, необхідних для нормальної життєдіяльності організму, складає 12 - 16 МДж (в. залежності від віку, статі та маси тіла), що відповідає 2880 - 3840 ккал.

Рухова активність належить до основних чинників, що визначають рівень обмінних процесів організму і стан його кісткової, м'язової та серцево-судинної системи. Вона пов'язана тісно з трьома аспектами здоров'я: фізичним, психічним та соціальним і протягом життя людини відіграє різну роль. Потреба організму в руховій активності індивідуальна і залежить від багатьох фізіологічних, соціально-економічних їхніх культурних чинників. Рівень потреби в руховій активності значною мірою обумовлюється спадковими та генетичними ознаками. Для нормального розвитку і функціонування організму збереження здоров'я необхідний певний рівень фіз. активності. Цей діапазон має мінімальний, оптимальний рівні рухової активності і максимальний.

Мінімальний рівень дозволяє підтримувати нормальний функціональний стан організму. При оптимальному досягається найбільш високий рівеньфункціональних можливостей і життєдіяльності організму; максимальні межі відокремлюють надмірні навантаження, які можуть призвести до перевтоми, різкого зниження працездатності. При цьому виникає питання про звичну фізичної активності, яку можна визначити рівнем іхарактером споживання енергії в процесі звичайної життєдіяльності. Оцінка цієї рухової активності проводиться за двома складовими, професійної та непрофесійною.

Існує кілька методів кількісної оцінки рухової активності: 1) за даними хронометражу виконаного за добу роботи, 2) за показниками енерговитрат на основі непрямої каллоріметріі; 3) шляхом підрахунку енергетичного балансу. Оскільки частота серцевих скорочень досить точно відображає ступінь навантаження на серцево-судинну систему під час м'язової діяльності і знаходиться в прямій залежності від споживання кисню. Тому величина ЧСС під час м'язової роботи може служити-кількісним показником фізичної активності, перевіряється під час проведення різних тестів.

В економічно розвинених країнах за останні 100 років питома вага м'язової роботи як генератора енергії, використовуваної людиною, скоротився майже в 200 разів, що привело до зниження енерговитрат на м'язову діяльність (робочий обмін) в середньому до 3,5 Мдж .

У зв'язку з цим для компенсації недоліку енерговитрат в процесі трудової діяльності сучасній людині необхідно виконувати фізичні вправи звитратою енергії не менше 350 - 500 ккал на добу (або 2000 - 3000 ккал в тиждень). За даними Беккера, в даний час тільки 20% населення економічно розвинених країн займаються досить інтенсивним фізичним тренуванням, що забезпечує необхідний мінімум енерговитрат, в інших 80% добовий витрата енергії значно нижче рівня, необхідного для підтримки стабільного здоров'я. Різке обмеження рухової активності в останні десятиліття призвело до зниження функціональних можливостей людей середнього віку, таким чином, у більшої частини сучасного населення економічно розвинених країн виникла реальна небезпека розвитку гіпокінезії.

При цьому воно споживає певну кількість поживних речовин і з певною швидкістю зношується (як і організм в цілому). У людини абсолютно не тренованого серце робить в хвилину більшу кількість скорочень, також більше споживає живильних речовин і звичайно ж швидше старіє. Все інакше у добре тренованих людей. Кількість ударів в хвилину може дорівнювати 50, 40 і менш. Економічність серцевого м'яза істотно вище звичайного. Отже зношується таке серце набагато повільніше .

Фізичні вправи приводять до виникнення дуже цікавого і корисного ефекту в організмі. Під час навантаження обмін речовин значно прискорюється, але після неї - починає сповільнюватися і, нарешті, знижується до рівня нижче звичайного. У цілому ж у тренується, обмін речовин повільніший звичного, організм працює економічніше, а тривалість життя збільшується. Повсякденні навантаження на тренований організм надають помітно меншу руйнівну дію, що також продовжує життя. Удосконалюється система ферментів, нормалізується обмін речовин, людинакраще спить і відновлюється після сну, що дуже важливо. У тренованому організмі збільшується кількість багатих енергією з'єднань, як те АТФ, і завдяки цьому підвищуються практично всі можливості і здібності. У тому числі розумові, фізичні, сексуальні.

При виникненні гіподинамії (недолік руху), а також з віком з'являються негативні зміни в органах дихання. Знижується амплітуда дихальних рухів. Особливо знижується здатність до глибокого видиху. У зв'язку з цим зростає об'єм залишкового повітря, що несприятливо позначається на газообміні в легенях. Життєва місткість легенів також знижується. Все це призводить до кисневого голодування. У тренованому організмі, навпаки, кількість кисню вища (при тому, що потреба понижена), а це дуже важливо, оскільки дефіцит кисню породжує величезне число порушень обміну речовин. Значно зміцнюється імунітет. У спеціальних дослідженнях проведених на людині показано, що фізичні вправи підвищують імунобіологічні властивості крові і шкіри, а також стійкість до деяких інфекційних захворювань. Крім перерахованого, відбувається поліпшення цілого ряду показників: швидкість рухів може зростати в 1,5 - 2 рази, витривалість - у кілька разів, сила в 1,5 - 3 рази, хвилинний об'єм крові під час роботи в 2 - 3 рази, поглинання кисню в 1 хвилину під час роботи - в 1,5 - 2 рази і т.д.

Велике значення фізичних вправ полягає в тому, що вони підвищують стійкість організму по відношенню до дії цілого ряду різних несприятливих факторів. Наприклад, таких як знижений атмосферний тиск, перегрів, деякі отрути, радіація і ін У спеціальних дослідах на тваринах було показано, що щури, яких щодня по 1 - 2 години тренували плаванням, бігом або висіння на тонкому жердині, після опромінення рентгенівськими променями виживали в більшому відсотку випадків. При повторному опроміненні малими дозами 15% нетренованих пацюків гинуло вже після сумарної дози 600 рентгенів, а той же відсоток тренованих - після дози 2400 рентгенів. Фізичні вправи підвищують стійкість організму мишей після пересадження їм ракових пухлин.

Стреси роблять на організм найсильніша руйнівна дія. Позитивні емоції навпаки сприяють нормалізації багатьох функцій. Фізичні вправи сприяють збереженню бадьорості і життєрадісності. Фізичне навантаження має сильний антистресовим дією.

Від неправильного способу життя або просто з часом в організмі можуть накопичуватися шкідливі речовини, так звані шлаки. Кисле середовище, яке утворюється в організмі під час істотного фізичного навантаження окисляє шлаки до нешкідливих з'єднань, а потім вони з легкістю виводяться.

Як бачите, благотворний вплив фізичного навантаження на людський організм справді безмежний! Це і зрозуміло. Адже людина спочатку була розрахована природою на підвищену рухову активність. Знижена активність веде до багатьох порушень і передчасного старінню організму!

Здавалося б грамотно організовані фіз. вправи повинні принести нам особливо вражаючі результати. Однак, чомусь ми не помічаємо, щоб спортсмени жили набагато довше звичайних людей.

Потреба в русі - одна з общебиологических потреб організму, що грає важливу роль у його життєдіяльності та формуванні людини на всіх етапах його еволюційного розвитку. Розвиток відбувається у нерозривному зв'язку з активною м'язовою діяльністю.

Рухова активність належить до основних чинників, що визначають рівень обмінних процесів організму і стан його кісткової, м'язової та серцево-судинної системи. Вона пов'язана тісно з трьома аспектами здоров'я: фізичним, психічним та соціальним і протягом життя людини відіграє різну роль. Потреба організму в руховій активності індивідуальна і залежить від багатьох фізіологічних, соціально-економічних їхніх культурних чинників. Рівень потреби в руховій активності значною мірою обумовлюється спадковими та генетичними ознаками. Для нормального розвитку і функціонування організму збереження здоров'я необхідний певний рівень фіз. активності. Цей діапазон має мінімальний, оптимальний рівні рухової активності і максимальний.

Мінімальний рівень дозволяє підтримувати нормальний функціональний стан організму. При оптимальному досягається найбільш високий рівень функціональних можливостей і життєдіяльності організму; максимальні межі відокремлюють надмірні навантаження, які можуть призвести до перевтоми, різкого зниження працездатності. При цьому виникає питання про звичну фізичної активності, яку можна визначити рівнем і характером споживання енергії в процесі звичайної життєдіяльності. Оцінка цієї рухової активності проводиться за двома складовими, професійної та непрофесійною.

Існує кілька методів кількісної оцінки рухової активності: 1) за даними хронометражу виконаного за добу роботи, 2) за показниками енерговитрат на основі непрямої каллоріметріі; 3) шляхом підрахунку енергетичного балансу. Оскільки частота серцевих скорочень досить точно відображає ступінь навантаження на серцево-судинну систему під час м'язової діяльності і знаходиться в прямій залежності від споживання кисню. Тому величина ЧСС під час м'язової роботи може служити кількісним показником фізичної активності, перевіряється під час проведення різних тестів.

2. Вплив на організм недостатньої рухової активності

Рух є для живого організму такою же фізіологічною потребою як потреба в безпеці або статевому партнерові. Незадоволення цієї потреби протягом тривалого часу призводить до розвитку серйозних відхилень у стані здоров'я, передчасного старіння і смерті.

Життєва необхідність рухів доведена в експериментах на тваринах. Так, якщо щурів (одне з найбільш життєздатних тварин) утримувати в умовах повної нерухомості протягом 1 місяця, то 40% тварин гине. В умовах мінімальних фізичних рухів гине 20% тварин.

Курчата, вирощені в умовах знерухомлення в тісних клітках і випущені потім на волю, гинуть після найменшої пробіжки по двору.

Існує два різновиди недостатньої рухової активності:

гіпокінезія - недолік м'язових рухів,

гіподинамія - недолік фізичної напруги.

Зазвичай, гіподинамія та гіпокінезія супроводжують один одного й діють спільно, тому замінюються одним словом (як відомо, найбільш часто вживається поняття «гіподинамія»).

Це атрофічні зміни в м'язах, загальна фізична детренованість, детренованість серцево-судинної системи, зниження ортостатичної стійкості, зміна водно-сольового балансу, системи крові, демінералізація кісток і т.д. У кінцевому рахунку знижується функціональна активність органів і систем, порушується діяльність регуляторних механізмів, що забезпечують їх взаємозв'язок, погіршується стійкість до різних несприятливих факторів; зменшується інтенсивність і обсяг афферентной інформації, пов'язаної з м'язовими скороченнями, порушується координація рухів, знижується тонус м'язів (тургор), падає витривалість і силові показники .

Найбільш стійкі до розвитку гіподинамічного ознак м'язи антигравітаційного характеру (шиї, спини). М'язи живота атрофуються порівняно швидко, що несприятливо позначається на функції органів кровообігу, дихання, травлення.

В умовах гіподинамії знижується сила серцевих скорочень у зв'язку із зменшенням венозного повернення в передсердя, скорочуються хвилинний об'єм, маса серця і його енергетичний потенціал, послаблюється серцевий м'яз, знижується кількість циркулюючої крові у зв'язку з застаивание її в депо і капілярах. Тонус артеріальних і венозних судин послаблюється, падає кров'яний тиск, погіршуються постачання тканин киснем (гіпоксія) і інтенсивність обмінних процесів (порушення в балансі білків, жирів, вуглеводів, води і солей).

Зменшується життєва ємність легенів і легенева вентиляція, інтенсивність газообміну. Все це ослабленням взаємозв'язку рухових і вегетативних функцій, неадекватністю нервово-м'язових напружень. Таким чином, при гіподинамії в організмі створюється ситуація, яка загрожує "аварійними" наслідками для його життєдіяльності. Якщо додати, що відсутність необхідних систематичних занять фізичними вправами пов'язано з негативними змінами в діяльності вищих відділів головного мозку, його підкіркових структурах і утвореннях, то стає зрозуміло, чому знижуються загальні захисні сили організму і виникає підвищена стомлюваність, порушується сон, знижується здатність підтримувати високу розумову або фізичну працездатність.

Недолік рухової активності у нашій країні характерний для більшості міського населення і, особливо, для осіб, зайнятих розумовою діяльністю. До них відносяться не тільки працівники розумової праці, але також школярі та студенти, основною діяльністю яких є навчання.

За даними ВООЗ (всесвітньої організації охорони здоров'я), на 1999 рік число активно і регулярно займаються фізичними вправами у розвинених країнах (таких як США, Франція, Німеччина, Швеція, Канада) складає близько 60%, у Фінляндії - 70%, у Росії - лише 6% (!).

Деякі наслідки, до яких приводить тривале зменшення фізичної активності :

В м'язових клітинах розвиваються дегенеративно-дистрофічні зміни (процеси виродження внаслідок порушення обміну речовин), зменшується м'язова маса. При цьому між м'язовими волокнами можуть проявлятися прошарку жирової тканини.

Знижується тонус м'язів, що веде до порушення постави. Порушення постави, у свою чергу, призводить до зміщення внутрішніх органів. Зовні зниження м'язового тонусу проявляється у вигляді в'ялості м'язів.

Зменшується навантаження на серцево-судинну систему, що призводить до зниження маси серцевого м'яза і порушення протікання процесів обміну речовин в клітинах серця. Зменшуються розміри серця, знижується сила серцевого м'яза, погіршується стан судин серця. Ці зміни підвищують ризик розвитку серцевих патологій, зокрема інфарктів зі смертельним результатом.

Знижується сила дихальних м'язів і функціонального стану апарату дихання. У легенях розвиваються застійні явища, що є передумовою для розвитку запальних захворювань. У важких випадках може розвинутися легенева недостатність, при цьому навіть незначні м'язові зусилля викликають напади сильного задишки.

Розвиваються застійні явища в органах черевної порожнини, у тому числі в органах шлунково-кишкового тракту, що призводить до затримки їжі у шлунку, до порушення роботи кишечника, посилення процесів гниття. Зазначені зміни супроводжуються інтоксикацією (отруєнням) отрутамигниття, замками.

Слабкість м'язів черевного преса (м'язів живота, бічних поверхонь тулуба, спини) веде до зниження внутрішньочеревного тиску. Зростає ризик опущення органів черевної порожнини (наприклад, нирок).

Погіршується стан кровоносних судин внаслідок відсутності для них достатніх навантажень. Спавшиеся в стані спокою дрібні судини у малорухливого людини знаходяться закритими майже весь час, що веде до зменшення їх числа. Зменшення числа резервних судин знижує загальні резерви організму. Поганий стан судинних стінок сприяє розвитку варикозного розширення вен, атеросклерозі, гіпертонічній хворобі та інших патологій.

Спостерігається зниження функцій залоз внутрішньої секреції, в тому числі зменшується викид адреналіну - гормону, який допомагає успішно долати стресові стани. У малорухомого людини підвищується потреба в стимуляції синтезу адреналіну штучними способами за допомогою куріннятютюну, вживання алкоголю та ін.

Зменшення навантаження на кістковий апарат і погіршення їх харчування призводить до виходу з кісток кальцію, що порушує їх міцність. У результаті кістки стають схильними до деформації під впливом навантажень, наприклад, при перенесенні вантажів .

Розвиваються застійні явища в органах малого тазу з порушенням їх функції і, як наслідок, знижується репродуктивна здатність (здатність виробляти здорові статеві клітини), зменшується статевий потяг і потенція.

Для малорухомих і ослаблених жінок характерна важка переносимость вагітності внаслідок зниження загального функціонального стану організму, велика тривалість пологів і високий ризик родової смертності, а також слабкий стан здоров'я народженої дитини.

Значно знижуються енерговитрати організму і, як наслідок, знижується швидкість обміну речовин, і збільшується маса тіла за рахунок жирового компоненту.

Знижується швидкість синтезу матерії, яка відповідає зменшується швидкість і інтенсивність самооновлення клітин організму. Процеси розпаду речовин можуть перевершувати процеси їх синтезу - спостерігається передчасний процес старіння.

Зменшення імпульсації, що надходить у центральну нервову систему від працюючих м'язів, знижує її тонус і функціональний стан. Як наслідок, зменшується працездатність головного мозку, в тому числі знижуються вищі функції мозку (мислення, пам'ять, увагу та ін.)

Погіршення функціонального стану центральної нервової системи знижує якість виконання нею трофічної функції - функції контролю за процесами обміну речовин у всіх клітинах організму. Погіршення контролю за протіканням обміну речовин у клітинах організму призводить до зниження функціонального стану всіх органів і систем.

Зниження функціонального стану центральної нервової системи супроводжується різким підвищенням емоційної збудливості, що, у свою чергу, сприяє розвитку емоційних стресів, а в подальшому - психосоматичних захворювань.

Погіршується стан органів почуттів, особливо зорового аналізатора, а також вестибулярного апарату. Знижується координація, погіршується м'язова чутливість (здатність оцінювати положення тіла і окремих його частин у просторі, визначати величину напруги м'язи). Людина істотно гірше може керувати своїми рухами.

Зниження контролю нервової системи за процесами обміну речовин клітин і погіршення кровопостачання органів послаблюють імунітет організму . У результаті знижується стійкість організму до розвитку будь-якого роду захворювань. Зокрема, низький рівень імунного контролю за процесами поділу клітин збільшує ризик розвитку злоякісних утворень.

Одноманітне малорухливе стан організму поступово призводить до згладжують біологічних ритмів (менш вираженими стають добові зміни пульсу, температури та інших функцій). У результаті сон стає неміцним, а в період неспання спостерігається низька працездатність, млявість, висока втомлюваність, погане самопочуття і настрій, постійне бажання відпочити.

Знижується працездатність всього організму, збільшується «фізіологічна вартість навантаження», тобто одна і та ж навантаження людиною з тривалою низькою фізичною активністю буде викликати більшу напругу в функціонуванні органів, її забезпечують (серця, дихальної системи та ін.) Крім того, в довгостроково фізично мало активних людей фізіологічні зміни під час навантаження носять нераціональний характер. Нераціональніфізіологічні зміни під час навантаження призводять до високої стомлюваності навіть при низких фізичної напруги. Знижується рівень життєдіяльності організму як біологічної системи. Тобто організм переходить на новий, більш низький рівень функціонування. Приміром, основний обмін малорухливого організму зменшується на 10-20% (основний обмін - це енергетичні витрати організму на протікання мінімально необхідних життєвих функцій: 1) обміну речовин у клітинах, 2) діяльності постійно працюючих органів - дихальних м'язів, серця, нирок, мозку , 3) підтримання мінімального рівня м'язового тонусу).

Таке явище отримало назву "гіпокінетичним хвороби" "гіпокінезії".

При зменшенні фізичної навантаження в м'язах відзначається посилюється атрофія із структурними та функціональними змінами, що ведуть до прогресуючої м'язової слабкості. Наприклад через ослаблення м'язів зв'язкового і кісткового апарату тулуба, нижніх кінцівок, які не можуть виконувати повноцінно свою функцію - утримання опорно-рухового апарату, розвиваються порушення постави, деформація хребта, грудної клітки, тазу і т. д., які тягнуть цілий ряд порушень здоров'я, що призводить до зниження працездатності . Обмеження рухової активності призводить до змін функцій внутрішніх органів. При цьому дуже вразливою є ССС. Функціональний стан серця погіршується, порушуються процеси біологічного окислення, що погіршує тканинне дихання. При невеликому навантаженні розвивається, киснева недостатність. Це призводить до ранньої патології системи кровообігу, розвитку атеросклеротичних бляшок, швидкого зносу системи.

Особливу увагу рухової активності необхідно приділяти школярам.

Необхідною умовою гармонійного розвитку особистості школяра є достатня рухова активність. Останні роки в силу високого навчального навантаження в школі і вдома і інших причин у більшості школярів відзначається дефіцит у режимі дня, недостатня рухова активність, що обумовлює появу гіпокінезії, яка може викликати ряд серйозних змін в організмі школяра.

Дослідження гігієністів свідчать, що до 82 - 85% денного часу більшість учнів знаходиться в статичному положенні (сидячи). Навіть у молодших школярів довільна рухова діяльність (ходьба, ігри) займає тільки 16 - 19% часу доби, з них на організовані форми фізичного виховання припадає лише 1 - 3%. Загальна рухова активність дітей з надходженням у школу падає майже на 50%, знижуючи від молодших класів до старших. Встановлено, що рухова активність у 9 - 10 класі менше, ніж у 6 - 7 класі, дівчинки роблять у добу менше кроків, чим хлопчики; рухова активність у неділі більше, ніж у навчальні . Відзначено зміну величини рухової активності в різних навчальних чвертях. Рухова активність школярів особливо мала взимку; навесні і восени вона зростає.

Школярам не тільки доводиться обмежувати свою природну рухову активність, але й тривалий час підтримувати незручну для них статичну позу, сидячи за партою або навчальним столом.

Мало рухливе положення за партою чи робочим столом відбивається на функціонуванні багатьох систем організму школяра, особливо серцево-судинної і дихальної. При тривалому сидінні подих стає менш глибоким обмін речовин знижується, відбувається застойкрові в нижніх кінцівках, що веде до зниження працездатності всього організму й особливо мозку: знижується увага, послабляється пам'ять, порушується координація рухів, збільшується час розумових операцій.

Негативні наслідок гіпокінезії виявляється так само опірності молодого організму "простудним і інфекційних захворювань", створюються передумови до формування слабкого, нетренованого серця і пов'язаного з цим подальшого розвитку недостатності серцево-судинної системи. Гіпокінезія на тлі черезмерного харчування з великим надлишком вуглеводів і жирів в денному раціоні може вести до ожиріння.

У малорухомих дітей дуже слабкі м'язи. Вони не в змозі підтримувати тіло у правильному положенні, у них розвивається погана постава, утворюється сутулість.

У пресі були опубліковані досить цікаві спостереження впливу обмеження рухової активності на фізичний розвиток молодого організму. Вченівстановили, що 6 - 7 літні діти, уже прийняті в школу, відстають у рості і масі тіла і мізків від однолітків, які не відвідують навчальний закладів. Різниця під кінець року виявляється значною: у хлопчиків розходження в зростанні складає 3, 2 см. в масі тіла 700 гр. А у дівчаток - відповідно 0,9 см. і 1 кг. 300 гр.

Єдина можливість нейтралізувати негативне явище, що виникає у школярів при тривалому інапряженном розумовій праці, - це ативно відпочиноквід школи і організована фізична діяльність.

Руховий режим школяра складається восновнос з ранкової фіззарядки, рухливих ігор на школьнихпеременах, уроках фізичної культури, заняття в гуртках та спортивних секціях, прогулянок перед сном, октивного відпочинок у вихідні дні.

При систематичних заняттях фізичною культурою і спортом відбувається безперервне вдосконалення Органова систем організмі людини. У цьому головним чином і полягає полажітельное вплив фізичної культури на зміцнення здоров'я.

Середні показники росту і розвитку, а так само деякі функціональні показники уюних фізкульнурніков значно вище, ніж у їхніх однолітків, які не займаються спортом: довга тіла юнаків 16-17 років більше на 5,7 - 6 см., маса тіла - на8-8, 5 кг, а окружність грудної клітки на 2,5 - 5 см., сила стиску кисті руки - на 4,5 - 5,7 кг, життєва ємність легень - на 0,5 - 1,4 літра.

У літературі описані наступні спостереження: у школьніковне займаються фізичними вправами станова сила протягом року збільшувалася на 8,7 кг.; Уподростков того ж віку, які займалися фізичною культурою, - на13 кг., А у займалися, окрім уроків фізвиховання, ще й спортом на 23 кг. Наочне пояснення цьому дає наступний експеримент. При розгляді під мікроскопом ділянки м'язів тварини було виявлено, що в одному мм квадратному м'язи, що знаходиться у спокої, налічується від 30 до 60 капілярів. На цій же ділянці після посиленого фіз. роботи м'язи налічувалося до 30 000 капілярів тобто в десятки разів більше. Крім того, кожен капіляр збільшився майже в 2 рази в діаметрі. Це свідчить про те, що в стані спокою вони не беруть участь в кровообігу, а під час м'язового навантаження капіляри наповнюються кров'ю, сприяють надходженню в м'язи поживних речовин. Таким чином обмін речовин при м'язовій роботі в порівнянні зі станом спокою зростає в багато разів.

М'язи становлять від 40 до 56% маси тіла людини і навряд чи можна чекати гарного здоров'я якщо добра половина складових організм клітин не отримують достатнього харчування і не володіють хорошою працездатністю.

Під впливом м'язової діяльності відбувається гармонійний розвиток всіх відділів центральної нервової системи. При цьому важливо, що фіз. Навантаження були систематичними, різноманітними і викликали перевтоми. Вищий відділ нервової системи надходять сигнали від органів почуттів і від скелетних м'язів. Кора головного мозку переробляє величезний потік інформації та здійснює точну регуляцію діяльності організму.

Фіз вправи благотворно впливають на розвиток таких функцій нервової системи як сили, рухливість і врівноваженість нервових процесів. Навіть напружена розумова діяльність неможлива без руху. Ось учень сів і задумався над складним завданням і раптом відчув потребу пройтися по кімнаті-так йому легше працювати, думати. Якщо поглянути на думаючого школяра, видно, як зібрано вся мускулатура його обличчя, рук тіла. Розумовапраця вимагає мобілізації м'язових зусиль, тому що сигнали від м'язів активізують діяльність мозку.

Зниження фізичної активності веде до захворювань (інфаркт, гіпертонія, ожиріння тощо). Наприклад, у людей розумової праці інфаркт зустрічається в 2-3 частіше, ніж у людей фізичної праці.

Патологічні зміни в організмі розвиваються не лише за відсутності руху, а й навіть при звичайному способі життя, але тоді, коли руховий режим не відповідає "задуманої" природою генетичною програмою. Недостатність фізичної активності призводить до порушення обміну речовин, порушення стійкості до гіпоксії (недолік кисню).

Здатність людини протистояти гіподинамії - відсутність м'язової активності - далеко не безмежна.

Вже через одну-дві тижня постільного режиму, навіть у абсолютно здорових людей відзначається значне зменшення м'язової сили, розлад координації рухів, зниження витривалості. Негативні наслідки гіподинамії поширюються на багато функцій організму навіть, не мають відношення до м'язової роботи, руху.

Наприклад, недолік нервових імпульсів сприяє розвитку гальмівних процесів у головному мозку, через що погіршується його діяльність, якаконтролює роботу внутрішніх органів.

У результаті їх функціонування, взаємодія цих органів поступово порушується.

Раніше вважали, що фізичні вправи впливають в основному на нервово-м'язовий (або руховий апарат), а зміни обміну речовин, системи кровообігу, дихання і інших систем можуть розглядатися як побічні, другорядні. Останні дослідження в медицині спростували ці подання.

Було показано, що при м'язовій діяльності виникає явище отримало назву моторно-віцеральних рефлексів, тобто імпульси з працюючих м'язів адресовані внутрішнім органам. Це дозволяє розглядати фізичні вправи як важіль, що впливає через м'язи на рівень обміну речовин і діяльність найважливіших функціональних систем організму.

М'язової діяльності відводиться одне з провідних місць у профілактиці серцево-судинних захворювань і інших органів.

Зі сказаного ясно випливає, що тривало малорухливий людина - це хвора людина, або людина, яка неминуче стане хворим.

Висновок

Недолік рухової активності у нашій країні характерний для більшості міського населення і, особливо, для осіб, зайнятих розумовою діяльністю.

Достатня рухова активність є необхідною умовою гармонійного розвитку особистості. Для нормального функціонування людського організму і збереження здоров'я необхідна певна "доза" рухової активності.

Це атрофічні зміни в м'язах, загальна фізична детренованість, детренованість серцево-судинної системи, зниження ортостатичної стійкості, зміна водно-сольового балансу, системи крові, демінералізація кісток і т.д. У кінцевому рахунку знижується функціональна активність органів і систем, порушується діяльність регуляторних механізмів, що забезпечують їх взаємозв'язок, погіршується стійкість до різних несприятливих факторів; зменшується інтенсивність і обсяг афферентной інформації, пов'язаної з м'язовими скороченнями, порушується координація рухів, знижується тонус м'язів, падає витривалість і силові показники.

Найбільш стійкі до розвитку гіподинамічного ознак м'язи антигравітаційного характеру (шиї, спини). М'язи живота атрофуються порівняно швидко, що несприятливо позначається на функції органів кровообігу, дихання, травлення.

В умовах гіподинамії знижується сила серцевих скорочень у зв'язку із зменшенням венозного повернення в передсердя, скорочуються хвилинний об'єм, маса серця і його енергетичний потенціал, послаблюється серцевий м'яз, знижується кількість циркулюючої крові у зв'язку з застаивание її в депо і капілярах. Тонус артеріальних і венозних судин послаблюється, падає кров'яний тиск, погіршуються постачання тканин киснем (гіпоксія) і інтенсивність обмінних процесів (порушення в балансі білків, жирів, вуглеводів, води і солей).

Зменшується життєва ємність легенів і легенева вентиляція, інтенсивність газообміну. Все це ослабленням взаємозв'язку рухових і вегетативних функцій, неадекватністю нервово-м'язових напружень. Таким чином, при гіподинамії в організмі створюється ситуація, яка загрожує "аварійними" наслідками для його життєдіяльності. Якщо додати, що відсутність необхідних систематичних занять фізичними вправами пов'язано з негативними змінами в діяльності вищих відділів головного мозку, його підкіркових структурах і утвореннях, то стає зрозуміло, чому знижуються загальні захисні сили організму і виникає підвищена стомлюваність, порушується сон, знижується здатність підтримувати високу розумову або фізичну працездатність.

Фізичні вправи сприяють гарній роботі органів травлення, допомагаючи перетравлювання і засвоєння їжі, активізують діяльність печінки і нирок, покращують залоз внутрішньої секреції: щитовидної, статевих, надниркових залоз, що грають величезну роль в рості і розвитку молодого організму.

Список літератури

1. Колесов В.Д., Маш Р.Д. Основи гігієни та санітарії. Навчальний посібник для 9-10 кл. СР шк. М.: Просвещение, 1989. , 191 с.

2. Анатомія людини: підручник для технікумів фізичної культури / За ред. . А. Гладишева. М., 1977.

3. С.Л. Аксельрод Спорт і здоров'я. М.: Просвещение, 1987, 128 с.

4. Методичний посібник до підручника Н.І. Соніна, Н.Р. Сапін «Біологія. Людина », М.: ИНФРА-М, 1999 р.. 239 з.

5. В.С. Оганов, ГНЦ РФ, Інститут медико-біологічних проблем Медичний науково-практичний журнал <Остеопороз і остеопатії>, N1, 1998р.

Размещено на Allbest.ru