Особливості розвитку лікувального туризму в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні та методологічні аспекти лікувального туризму

1.1 Поняття, завдання і місце туризму в рекреації

1.2 Суб`єкти і об'єкти

1.3 Туристичні території та центри лікувального туризму

1.4 Особливості надання основних та додаткових послуг лікувального туризму

1.5 Особливі умови розвитку лікувального туризму

1.6 Досвід організацій лікувального туризму в Україні та закордоном

Розділ 2. Організація туристичної діяльності на прикладі турфірми "Іст-Вояж"

2.1 Організаційна структура, відділи та функції

2.2 Динаміка виробничих показників

2.3 Організація гостинності

2.4 Організація створення туристичного продукту

2.5 Реалізація туристичного продукту

2.6 Організація партнерських відносин

2.7 Організація реклами на прикладі агентства "Іст-Вояж"

2.8 Вирахування вартості туристичного продукту

Розділ 3. Розробка туру (на прикладі Жидачівського району, Львівської області)

3.1 Загальні відомості про тур

3.2 Маршрут туру

3.3 Програма обслуговування

3.4 Вирахування вартості туристичного продукту

3.5 Опис об`єктів

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Туризм - це не тільки чудова нагода для людини відпочити, ознайомитися з історією, культурою, мальовничими куточками будь-якої країни, міста, а й оздоровити чи зміцнити своє здоров`я.

Лікувальний туризм - перший розділ моєї курсової роботи. Це один з найперспективніших видів туризму України. Він розвивається за рахунок значних ресурсів: морського узбережжя, гарячих, теплих і холодних мінеральних джерел, лікувальних лиманових родовищ грязі, лісів тощо, якими багата наша країна. Інтерес до лікувального туризму в Європі постійно зростає, що в значній мірі обумовлено демографічними тенденціями. Розвиток туризму відіграє важливу роль у вирішенні соціальних проблем держави. В багатьох країнах світу саме за рахунок туризму створюються нові робочі місця, підтримується високий рівень життя населення, створюються передумови для поліпшення платіжного балансу країни. Розвиток сфери туризму сприяє підвищенню рівня освіти, вдосконаленню системи медичного обслуговування населення, впровадженню нових засобів поширення інформації тощо. Туризм безпосередньо впливає на соціальне, культурне й економічне життя держави.

У багатьох державах світу туризм розвивається як система, що дає всі можливості для ознайомлення з історією, культурою, звичаями, духовними і релігійними цінностями даної країни і її народу, і дає прибуток у скарбницю. Не говорячи вже про те, що ця система "годує" дуже багато фізичних і юридичних осіб, так чи інакше зв'язаних із наданням туристичних послуг. У другому розділі моєї курсової роботи розповідається про людей туристичної галузі і їхню діяльність в межах туристичної фірми "Іст-Вояж".

Туризм - одна з найпопулярніших форм активного відпочинку планети. Щорічно десятки мільйонів людей подорожуючи знайомиться з багатствами і красотами, історичними культурними пам'ятками досягненнями в економіці будівництві різних країн і народів. Для багатьох країн (Швейцарія, Греція, Єгипет, Канада, США, Індонезія тощо) туризм дає величезні прибутки. В Україні туризму почали приділяти увагу лише в останні роки. Україна має значні можливості для динамічного розвитку туристської та рекреаційної галузі, розширення міжнародного співробітництва в цій сфері. В Україні з її багатою історичною спадщиною і безцінними рекреаційними ресурсами туристичний бізнес розвивається з переважною орієнтацією на виїзд, і лише невелика їх частина працює для внутрішнього споживача. Останній розділ моєї курсової роботи охоплює розробку туристичного продукту в межах Жидачівського району Львівської області. Дуже хотілось б, щоб кожен з нас пізнавав і пишався своїм рідним краєм і вже тоді зміг оцінити туристичну красу за кордоном. У сучасному світі в Україні з її економічними проблемами надходження грошей із сфери туризму могла б стати стабільним джерелом прибутку.

Мета курсової роботи полягає в дослідженні теоретичних і практичних аспектів сутності, змісту та особливостей розвитку туристичної діяльності в Україні.

Досягнення цієї мети передбачає розв'язання таких дослідницьких завдань:

- обґрунтування розвитку лікувального туризму в Україні;

- дослідити формування лікувального туризму в Україні;

- дослідити сучасні підходи до розвитку лікувального туризму в Україні;

- дослідити організацію туристичної діяльності тур фірми.

- розробити власний туристичний продукт.

- скласти маршрут, програму перебування, розрахувати вартість.

Об'єктом дослідження є публікації з тематики курсової роботи. Дана курсова робота ґрунтується на використанні загальнонаукових та спеціальних методів дослідження.

У ході написання роботи використовувалися методи вибіркового дослідження. Інформаційну базу дослідження склали підручники, наукові публікації з обраної тематики, звітні матеріали об'єкту дослідження, публікації у пресі, власні спостереження.

Предметом дослідження є розвиток туристичної діяльності в Україні.

Загальна методика дослідження. Теоретичною та методологічною основою досліджень є дослідження вітчизняних і зарубіжних учених, офіційні видання України. Під час проведення досліджень і при обґрунтуванні їхніх результатів використовувались методи логічного узагальнення та системного підходу.

Теоретична та практична цінність роботи полягає у об'єднанні і узагальненні матеріалів різних видань в одному документі та поглибленні власних знань стосовно предмету дослідження.

Структура і обсяг роботи. Курсова робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків. Результати курсової роботи викладено на 75 сторінках. Список використаних джерел включає 22 найменування.



Розділ 1. Теоретичні та методологічні аспекти лікувального туризму

1.1 Поняття, завдання і місце туризму в рекреації

Туризм - тимчасовий виїзд особи з місця постійного проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці перебування [1]

Туризм проявляється як форма суспільного споживання специфічних благ, послуг та товарів, що об'єктивно розвинулась внаслідок соціологізації відтворювальної функції, утворивши галузь діяльності зі створення цього специфічного продукту та організації його споживання, яка за кінцевим призначенням та характером діяльності належить до споживчих галузей господарства.

Саме туризм у сучасному світі сприймається як головна форма рекреаційної діяльності, перетворившись на потужну самостійну галузь нематеріального виробництва, яка задовольняє рекреаційні потреби. Виникає логічне запитання про співвідношення семантичного навантаження наукових категорій "туризм" і "рекреація", оскільки дуже часто ці два поняття сприймаються і подаються в літературних джерелах як синоніми.

Досить поширеною є думка, що "рекреація" - поняття значно ширше, оскільки включає практично всі види діяльності людини у її вільний від роботи час, який вона проводить поза своїм постійним помешканням, тоді як "туризм" - поняття вужче і глибше, оскільки цей процес супроводжується споживанням відповідних послуг, тобто купівлею певної продукції/товару чи послуг і використанням ресурсного потенціалу території.

У Західному науковому світі дослідження рекреації тривалий час розвивалося незалежно від досліджень туризму. Традиційно туризм розглядався як комерційний економічний феномен, що базується на приватній основі. На противагу такому підходу рекреація і парки вивчалися як ресурс загальнодержавного використання і поширення. Тому дослідження рекреації фокусувалося на державному секторі. Вивчалися проблеми управління незайманою природою, неринкове оцінювання й аналіз рекреаційного досвіду. Вивчення туризму носило більш прикладний характер, який зосереджувався на традиційному приватному секторі (наприклад, туристична індустрія). Досліджувалися моделі подорожей, туристичний попит, реклама і маркетинг.

Такий поділ між цими видами діяльності зберігався до початку 1980-х років. Нині він значно знівелювався. І все ж, існують думки, що "туризм здійснюється в межах рекреаційної основи", а прихильники іншої точки зору намагаються довести, що "рекреація - компонент туризму".

Та все ж реальність така, що вивчення туризму і рекреації розширилося і переплелося в понятійному апараті й методичному інструментарії. Разом із зміною суспільства і впливом суспільно-географічних чинників демаркаційна лінія між рекреацією та туризмом стала розмитою і нечіткою. Ті ж, хто намагається знайти різницю, можуть припустити, що рекреація апелює до такої особливості людської психіки, як покладання на свої сили, тоді як туризм обслуговує явно тих, хто шукає розваг без значного дискомфорту. Але й ці аргументи стають умовними, оскільки швидкими темпами розвивається екологічний туризм, який спирається на активний відпочинок, за якого комфортність є мінімальною.

Однак очевидною є зростаюча конвергенція між туризмом і рекреацією у площині теорії, діяльності і впливів, особливо із зростанням комерціалізації рекреації і розпорошенням обов'язків у рекреаційній сфері між державними і приватними структурами.

Разом із цим з'являється і необхідність розглядати рекреаційні і туристичні ресурси у комплексі як ресурси для різних видів діяльності під час дозвілля.



1.2 Суб`єкти і об'єкти

Турист (мандрівник) - особа, яка здійснює подорож по Україні або в іншу країну з не забороненою законами країни перебування метою на термін від 24 годин до шести місяців без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та з зобов'язанням залишити країну або місце перебування у зазначений термін. Туристичний продукт - попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов'язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідувань об'єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо).[3]

Об'єктом туристичної діяльності є все, що може стати для суб'єкта туризму (туриста) метою подорожі. Об'єкт і суб'єкт тісно пов'язані між собою. Вони взаємодіють як підсистеми однієї системи управління й не можуть функціонувати автономно, адже в такому випадку керуюча підсистема працювала б без результатів, а керована була б дезорганізована. Суб'єктами туристичної діяльності є туристичні оператори, туристичні агенти, інші суб'єкти підприємницької діяльності, які надають послуги з проживання, харчування, екскурсійного обслуговування тощо та фізичні особи, що здійснюють туристичний супровід (гіди-перекладачі, екскурсоводи, провідники тощо) або надають послуги з тимчасового розміщення, харчування тощо.

Туроператор здійснює діяльність з організації та забезпечення створення туристичного продукту, реалізації та надання туристичних послуг, а також посередницьку діяльність із надання характерних туристичних послуг (обсяг яких суттєво скоротиться без їх реалізації туристам) та супутніх послуг (надання та виробництво яких несуттєво скоротиться без їх реалізації туристам). Турагенти здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб'єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг.

Оформлення туристичної документації та страхування туристів можуть здійснювати як туроператор, так і турагент - за домовленістю. Агентська винагорода закладається туроператором як комісійний процент у ціну турпакету або дорівнює проценту знижки з роздрібної ціни туру. Одна фірма може виступати на ринку туристичних послуг як туроператор і як турагент одночасно. Найчастіше туристична фірма діє як посередник між споживачем послуг - туристом та безпосереднім їх виробником - підприємствами обслуговування.

Організаційні форми туризму: міжнародний туризм (в'їзний та виїзний); внутрішній туризм. Залежно від категорій осіб, які здійснюють туристичні подорожі, та їхніх цілей, існують такі види туризму: дитячий, молодіжний, сімейний, культурно-пізнавальний, лікувально-оздоровчий, спортивний, релігійний, підводний, гірський, автомобільний, самодіяльний тощо. [3]

Вимоги до суб'єктів туристичної діяльності:

1. Туроператорська та турагентська діяльність відповідно до закону , підлягає обов'язковому державному ліцензуванню. Розмір плати за ліцензію встановлений Постановою 8. Відповідно до ст. 14 Закону 4, плата за видачу копії ліцензії для кожної філії або відокремленого підрозділу становить один неоподатковуваний мінімум (17 грн.); за переоформлення ліцензії та за видачу дубліката - 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85 грн.). Розмір фінансового забезпечення туроператора має становити суму, еквівалентну не менше 20 000 євро (для туроператора, який надає послуги винятково з внутрішнього та в'їзного туризму - не менше 10 000 євро); розмір фінансового забезпечення турагента має становити не менше 2000 євро.

2. Більшість туристичних послуг підлягають обов'язковій сертифікації стосовно безпеки для життя та здоров'я людей, захисту їхнього майна та охорони довкілля, у тому числі готельні послуги та послуги харчування.

3. Обов'язковим є страхування туристів (медичне та від нещасного випадку), яке здійснюється на основі угод зі страховими компаніями, що мають право на здійснення такої діяльності і керуються Законом 5. Якщо турфірма не здійснює страхування туристів, то приймаються страхові поліси, видані на підставі договору, укладеного безпосередньо між туристом і страховою компанією. Причому необхідно не лише перевірити наявність страхового полісу у туриста, а й додати його копію до договору на надання туристичних послуг.

4. Обов'язкова наявність службового приміщення (офісу), яке відповідає певним, визначеним законодавством, умовам.

5. У штаті суб'єкта туристичної діяльності повинно бути не менше 30% фахівців зі спеціальною туристичною освітою або стажем роботи в сфері туризму не менш 3 років; для керівника суб'єкта туристичної діяльності або туристичного підрозділу обов'язковою є вища освіта.

6. Обов'язкове надання клієнтам і партнерам повної інформації щодо туристичних послуг, тарифів, умов обслуговування туристів, рекламних, інформаційних, довідкових матеріалів (довідники готелів, закладів громадського харчування, розклади руху транспорту, тарифи на перевезення тощо). Здійснюючи рекламну діяльність, суб'єкт туристичної діяльності повинен керуватися законом.

7. З метою забезпечення безпеки туристів суб'єкти туристичної діяльності зобов'язані здійснювати: підготовку безпечних умов для перебування туристів, облаштування трас походів, прогулянок, екскурсій, місць проведення змагань, забезпечення туристів спорядженням та інвентарем; навчання туристів засобам профілактики і захисту від травм та нещасних випадків, інструктаж з надання першої медичної допомоги, а також інформування про джерела небезпеки; надання оперативної допомоги туристам, що зазнають лиха, транспортування потерпілих; розробку та реалізацію спеціальних вимог безпеки під час організації та проведення походів з автомобільного, гірського, лижного, велосипедного, водного, мотоциклетного, пішохідного туризму та спелеотуризму.

Суб'єкти туристичної діяльності, які спеціалізуються на організації туристичних подорожей із використанням активних форм пересування туристів, повинні створювати пошуково-рятувальні служби або укладати угоди з такими службами на обслуговування.

1.3 Туристичні території та центри лікувального туризму

Останнім часом у світі спостерігається зростання інтересу туристів до лікувального туризму. Швидкий темп життя, безліч стресових ситуацій, зростання потоку інформації, несприятлива екологічна обстановка в більшості країн змушує людей звертатися до цього виду туризму. Подорожі з лікувальними цілями були відомі ще в стародавніх Греції і Римі, громадяни яких використовували цілющі джерела та місця зі сприятливим кліматом для того, щоб зміцнити здоров'я. Перший відомий в історії курорт Асклепія у Давній Греції, розташований поблизу порту Епідаурос, був створений на природних джерелах мінеральних вод у II ст. до н. е.

У XVIII-XIX ст. поширилася мода їздити "на води". Люди, переважно багаті, їздили на курорти не з метою лікування, а для відпочинку. Навколо джерел виростали курортні міста, що стали центрами світського життя, поряд із лікарнями споруджувалися концертні зали, іподроми та казино. Мотивація подорожей на курорти з роками не змінилася. Людей, які бажають відпочити, приваблюють у курортні місцевості цілющі властивості природних факторів. [20]

Лікувальний туризм достатньо поширений у Європі. До XIX ст. сформувалася німецька курортологічна школа, прихильниками якої, крім Німеччини, Австрії і Швейцарії, стали Чехія і Словаччина. У цих країнах сформувалися багаті традиції курортної справи, вони мають у своєму розпорядженні широкий спектр цілющих природно-кліматичних ресурсів, розвинену інфраструктуру, використовують сучасні ефективні методи профілактики і лікування захворювань, а також реабілітації. Чехія, Словаччина і Німеччина контролюють більшу частку європейського лікувально-оздоровчого туризму. Закладені ще в XIX ст. принципи німецької школи курортології у країнах, які їх підтримують (Німеччина, Австрія, Швейцарія, Чехія, Словаччина та ін.), дотепер не зазнали суттєвих змін. Особам, які прибувають на курорти, зазвичай не пропонують суворий розпорядок дня, вони самі обирають час для лікувальних процедур і не зобов'язані діяти за лікарською порадою. Курорти іншої групи, до якої входять Іспанія, Італія, Франція, Бельгія, мають переважно оздоровчий характер. Хоча саме в Бельгії знаходиться знаменитий курорт Спа, що дав загальну назву всім курортам із термальними водами.

За кількістю туристських прибуттів на санаторно-курортне лікування список європейських країн очолює Чехія. Найбільша і найвідоміша чеська оздоровниця - Карлові Вари, або Карлсбад, як називали цей курорт у ХІХ ст. Розташований він на заході країни. Історія курорту тісно пов'язана з відкриттям та освоєнням джерел мінеральних вод. Курортне лікування тут почалося ще в XV ст. У Кардових Варах на сьогодні офіційно налічується 12 джерел. Наймогутніше серед них - Вржидло - гейзер, що викидає близько 2000 л/хв. гарячої води (+ 72,6°С) на висоту 12-14 м. На цьому курорті туристи не лише лікуються, а й знайомляться з багатою історією і культурою міста. Карлові Вари нині приймають відвідувачів з усіх п'яти континентів. Особливо полюбляють курорт німецькі туристи завдяки вигідному співвідношенню ціни та якості лікування. Лікують у Карлових Варах хвороби травного тракту й обміну речовин. Недалеко від Карлових Вар розташовані знамениті курорти Франтішкови Лазне і Маріанське Лазне. Курорт світового значення Франтішкови Лазне знаходиться у західній частині Чехії і є одним із найстарших (заснований 1792 р.) і найбільших курортів країни. На ньому лікують хвороби системи кровообігу, вади серця і захворювання опорно-рухового апарату. На північному заході Чехії, у районі масиву Рудних гір, розташований бальнеологічний курорт Тепліце - один із найдавніших у Європі. Останнім часом спостерігається більш активне просування чеських оздоровниць на європейський ринок лікувально-оздоровчого туризму. Усі чеські курорти, крім лікувальних і оздоровчих, пропонують культурні, розважальні й спортивні програми. На курортах відкривають театральні сцени, галереї та виставкові зали, ігорні заклади тощо, розширюють можливості активного відпочинку, створюючи умови для гри в гольф і теніс, плавання, занять верховою їздою, пішохідних і велосипедних прогулянок. Лікувальні та оздоровчі програми вдало поєднуються з культурними, розважальними та пізнавальними заходами.

Німеччина. На території Німеччини розташовані понад 300 курортів. Тільки в Баварії їх близько 50. Деякі мають світове значення, їх щорічно відвідують тисячі іноземних туристів. Це, насамперед, Баден-Баден - курорт із м'яким кліматом. Близько 2000 років тому римляни відкрили тут гарячі термальні джерела. Всесвітньо відомим курортним містом є Баден, розташований у східній околиці Віденського лісу. Свою репутацію як оздоровчий курорт він отримав завдяки 14 гарячим джерелам (+ 36°С).

Франція. У цій країні функціонують декілька всесвітньо відомих курортів. Енген - термальний курорт, розташований за 15 км від Парижа. Його води використовують із 1779 р. Курорт славиться мінеральним джерелом із найбільшим серед усіх джерел Франції вмістом сірки. Лікують захворювання дихальних шляхів. Віші - всесвітньо відомий курорт, розташований у центральному районі Франції, за 3,5 год. їзди від Парижа. Має 15 джерел, з них 6 - з питними мінеральними водами з температурою від + 16 до + 75°С. На курорті лікують захворювання опорно-рухового апарату.

Південна Європа на ринку лікувально-оздоровчого туризму представлена в основному Італією. її бальнеологічні курорти зосереджені на північному сході країни, в області Емілья-Романья і на острові Іскья, багатому не тільки термальними водами, а й лікувальними грязями. Найбільш відомі італійські бальнеологічні курорти розташовані на Адріатичному узбережжі, в провінції Равенна. Найпопулярнішим в Європі курортом є Монтекатіні Терме, заснований ще 1345 р. Він розташований за 50 км від Флоренції в Тоскані. На острові Іскья - курорті, що працює під гаслом "краса і здоров'я", - є близько 70 діючих термальних джерел. За 35 км від Верони розташоване курортне містечко Сірміоне, відоме своїми сірчаними джерелами, що б'ють із дна озера при температурі води + вР°С. В Іспанії найбільш знаменитою є водолікарня Бенасаль, джерела цілющих вод Монтанехос на Коста дель Ассар і термальні джерела у Валенсії, на базі яких функціонують курорти Кофренсе і Чулілья. [21]

1.4 Особливості надання основних та додаткових послуг лікувального туризму

Природа послуг, що входять до складу туристичного продукту, дуже специфічна і неоднорідна. Туристичні послуги, як і будь-які інші послуги, нематеріальні, невідчутні. Цим вони відрізняються від товарів та інших матеріальних благ. Невідчутність туристичних послуг - дуже важлива властивість, що своєрідно виявляється в результатах сервісної діяльності. Корисний ефект туристичного сервісу може бути охарактеризований суб'єктивним сприйняттям його споживачів. Невідчутність цього ефекту і його невіддільність від процесу виробництва ускладнюють не тільки його споживання, що відбувається безпосередньо на місці перебування туристично-рекреаційних ресурсів. Невідчутність створює такі умови, коли невизначеність корисного ефекту туристичних послуг поєднана з особливим ризиком споживчого вибору. Потенційний турист має можливість лише непрямої оцінки споживчих властивостей послуг, що здобуваються, використовуючи для цього суспільну думку, рекламу, фірмовий знак і т.п.

Матеріальний субстрат (у вигляді каталогів, проспектів, відеокасет, лазерних компакт-дисків, кінострічок та ін.) дозволяє здійснювати вибір за допомогою аналогії, тому що власні відчуття й емоційне сприйняття в туриста з'являються лише після безпосереднього споживання послуг, коли вибір стане практично незворотнім.

Невідчутність, нематеріальність туристичних послуг накладають своєрідний відбиток не тільки на споживання, а й на виробництво. Послуга в найбільш загальному розумінні - це діяльність (чи процес) невловимого характеру, що одна сторона - постачальник може запропонувати іншій стороні - споживачеві, або надає за його замовленням з метою одержання визначеної вигоди. При цьому туристична діяльність не розділяє виробництво, реалізацію, споживання послуг ні в часі, ні в просторі.

Виробництво, реалізація, споживання туристичних послуг відбувається одночасно, не виділяючись в самостійні стадії.

Невідчутність послуг, неможливість їх накопичувати, зберігати, як, наприклад, товари, підсилює підприємницький ризик у туризмі. Унаслідок цього нереалізований туристичний продукт, у тому числі послуги по готельному, транспортному, екскурсійному й іншому обслуговуванню, не продані з причин сезонності чи іншого характеру, веде до непоправних витрат. Зменшити втрати доходу через незбереженість, ненакопичуваність, туристичний продукт можна за допомогою узгодження попиту та пропозиції туристичних послуг. Для цього застосовують гнучку систему цін, що враховують сезонність споживання туристично-рекреаційних ресурсів, попереднє бронювання місць розміщення, гнучкі форми зайнятості працівників в індустрії туризму і т.д. [6]

Основні послуги, що пропонуються туристичним підприємством, включають:

- послуги по організації перевезення;

- розміщення;

- харчування туристів.

До додаткових послуг відносяться:

- послуги по організації екскурсій;

- послуги по страхуванню туристів;

- послуги гідів-перекладачів;

- послуги по перевезенню туриста від місця його прибуття в країну (місце його тимчасового перебування) до місця розміщення і назад (трансфер), а також будь-якому іншому перевезенню в межах країни (місця тимчасового перебування), передбаченої умовами подорожі;

- послуги з ремонту техніки;

- послуги з прокату;

- обмін валюти;

- телефон;

- пошта,

- послуги побутового обслуговування;

- право користування пляжем т.п.

Такий розподіл умовний, оскільки істотних відмінностей, з погляду споживчих властивостей, між ними немає. Послуги, включені в основну програму й оформлені путівкою, відносять до основних. Додаткові послуги турист здобуває самостійно в місці перебування, вони не входять у вартість путівки.

У більшості випадків туристичні основні послуги складаються з транспортних послуг, послуг розміщення і харчування. Однак при організації подорожей з пізнавальними, професійно-діловими, спортивними, релігійними цілями послуги, що традиційно відносяться до додаткових, можуть бути основою туру. Так у лікувальному туризмі медичні послуги є основою цього туризму.

Таким чином, різниця між основними і додатковими послугами полягає в їхньому співвідношенні із придбаним пакетом послуг.

1.5 Особливі умови розвитку лікувального туризму

Особливостями лікувального туризму є:

- тривалість перебування, що повинна становити не менше трьох тижнів, незалежно від типу курорту і захворювання, оскільки лише за такий час можна досягти оздоровчого ефекту;

- висока вартість перебування і лікування - звичайне лікування на курортах є дорогим, тому цей вид туризму розрахований на заможних клієнтів, що замовляють індивідуальну програму перебування і лікування;

- вік - як свідчить статистика, на курорти найчастіше їдуть люди старшої вікової групи, хоча останнім часом відпочинок на курортах обирають і люди середнього віку, які страждають недугами.

Вибір робиться між курортами, що спеціалізуються на лікуванні конкретного захворювання, і курортами змішаного типу, що загалом зміцнюють здоров'я і сприяють відновленню сил і зняттю стресу.

Останнім часом ринок лікувальний туризм зазнає змін. Традиційні санаторні курорти перестають бути місцем лікування і відпочинку осіб похилого віку і перетворюються на поліфункціональні оздоровчі центри, розраховані на широке коло споживачів. Така трансформація курортних центрів зумовлена двома причинами. Перша криється в зміні характеру попиту на лікувальні послуги. Модним стає здоровий спосіб життя, у світі стає більше людей, які хочуть підтримувати гарну фізичну форму і мають потребу у відновлювальних антистресових програмах. Переважно це люди середнього віку, що надають перевагу активному відпочинку і часто обмежені в часі. На думку багатьох експертів, споживачі такого типу будуть головними клієнтами санаторних курортів і гарантією процвітання лікувального туризму XXI ст. [18]

Друга причина переорієнтації полягає в тому, що курорти поступово втрачають традиційну підтримку, у тому числі фінансову, муніципалітетів і держави. Щоб вийти на нові сегменти споживчого ринку і залучити додаткових клієнтів, оздоровниці змушені диверсифікувати свій продукт. Зберігаючи лікувальну функцію, курорти урізноманітнюють програму перебування пацієнтів культурними і спортивними заходами, пропонують широкий асортимент послуг з оздоровлення і відновлення сил, більш гнучко підходять до визначення тривалості курсів лікування й оздоровлення. Останнім часом у приморських готелях дуже популярною є таласотерапія.

Розрізняють три основних типи курортів: бальнеологічні, грязеві й кліматичні.

1. На бальнеологічному курорті головним лікувальним фактором слугують природні мінеральні води. Вони використовуються для питного лікування, ванн, купання в лікувальних басейнах, усіляких душів, а також для інгаляцій, полоскань і зрошень. Відомості про цивілізоване використання цілющих мінеральних вод дійшли до нас з глибини віків. Численні археологічні знахідки свідчать про те, що практика оздоровлення мінеральними водами існувала ще 5 тис. до н. е., давні люди вважали мінеральні води джерелом здоров'я, сили та краси. У працях Гіппократа описуються лікувальні властивості річкової, солоної і морської води. "Іn balneis salus" ("Здоров'я - це купання") - правдивість цього твердження Гіппократа доведена практикою використання оздоровчої сили води. Мінеральні води допомагають вилікуватися від численних недуг. Серед пацієнтів бальнеологічних курортів переважають люди з захворюваннями шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної і нервової систем, дихальних шляхів, опорно-рухового апарату. Ефективність лікування низки захворювань на бальнеологічних курортах підтверджують результати медичних досліджень.

2.Грязеві курорти прив'язані до родовищ лікувальних грязей (пелоїдів). Грязелікування використовується переважно при патології суглобів, нервової системи травматичного походження, а також гінекологічних та деяких інших захворювань. Завдяки сучасним методам і новітнім технологіям грязелікування дає змогу досягти високих медичних результатів, що сприяє зростанню популярності грязевих курортів серед людей, які потребують лікарської допомоги.

3. Кліматичні курорти настільки ж різноманітні, як і сам клімат. У структурі кліматичних курортів світу лісові (рівнинні) становлять 11,3%, гірські - 24,2%, клімато-кумисо-лікувальні - 4,2%. Кожному з них властива унікальна комбінація погодно-кліматичних факторів (температура, атмосферний тиск, сонячне випромінювання тощо), що використовуються з лікувально-профілактичною метою. Від поєднання цих факторів залежить профіль курорту. Якщо лісові курорти з характерним для них континентальним кліматом приймають переважно осіб, що страждають захворюваннями верхніх дихальних шляхів, астмою, розладами нервової системи, то перебування на гірських курортах рекомендується при початкових формах туберкульозу і малокров'ї. Найбільш поширений тип кліматичних курортів - приморські. У структурі кліматичних курортів світу вони становлять 60,3%. Дедалі більше туристів відкривають для себе можливості поєднувати відпочинок на морі з ефективним лікуванням. Морський клімат сприяє подоланню багатьох хвороб. Він позитивно впливає на людей із захворюваннями крові, кісткової тканини, лімфатичних залоз. Після завершення курсу лікування самопочуття пацієнтів поліпшується, тривалий час вони можуть обходитися без медикаментів чи скоротити дози лікарських препаратів.

Ще один різновид кліматичних курортів - клімато-кумисо-лікувальні- розташовані в степовій зоні й відомі своїм комбінованим методом лікування, що поєднує цілющі властивості сухого степового клімату і кумису - кисломолочного напою з кобилячого молока. Кумис підвищує засвоюваність білків і жирів, сприяє збільшенню маси. Таких курортів у світі всього близько 40. Окрім трьох основних типів курортів - бальнеологічних, грязевих і кліматичних - виокремлюють перехідні (проміжні). Це курорти, які використовують відразу кілька природних лікувальних факторів, наприклад, мінеральні води і грязі чи клімат і мінеральні води.



1.6 Досвід організацій лікувального туризму в Україні та закордоном

Туризм - різновид рекреації,відновлення і розвиток фізичних, духовних сил людини, а значить, його оздоровлення, за допомогою відпочинку, в тому числі заняття туризмом. Розвиток рекреації залежить від життєвого рівня населення, ступеня урбанізації, наявності рекреаційних ресурсів (компоненти природної сфери: клімат, рельєф, поверхневі, підземні води, мінеральні, рослинність та ін.), використовуваних для задоволення рекреаційних потреб.

Організований туризм - туризм, подорожі, поїздки, забезпечувані туристськими організаціями та підприємствами і регламентування за маршрутом, тривалості, терміном перебування у відповідних пунктах маршруту.

Організація туристської діяльності являє собою систему заходів, спрямованих на раціональне поєднання праці, засобів і технологій у виробничо-обслуговуючому процесі туристської фірми.

В обов'язки учасників туристського процесу входять наступні принципи:

1. Професіонали сфери туризму зобов'язані надавати туристам об'єктивні правдиві відомості про місця призначення і про умови поїздки, прийому та перебування; вони повинні забезпечувати ясність положень договорів, пропонованих їх клієнтам, як у плані характеру, ціни і якості послуг, які вони зобов'язуються надати, так і в плані фінансових зобов'язань з боку;

2. професіонали сфери туризму, в тій мірі, в якій це від них залежить, спільно з державними властями повинні дбати про безпеку, запобігання нещасних випадків організму, здоров'я та гігієни, харчування для осіб, що звертаються за їх послугами; вони повинні забезпечувати належні системи страхування і допомоги; брати зобов'язання відраховуватися відповідно до умов, передбачених в їх національному законодавстві, і надавати справедливу компенсацію при невиконанні своїх договірних зобов'язань;

3. професіонали сфери туризму, в тій мірі, в якій це від них залежить, повинні сприяти культурному і духовному вдосконаленню туристів і дозволяти їм відправляти в ході поїздок свої релігійні потреби;

4. Влада держави, що направляють і приймають туристів, в контакті з зацікавленими професіоналами сфери туризму та їх асоціаціями, повинні забезпечувати прийняття дотримання туристськими компаніями вищевказаних правил і зобов'язань з репатріації туристів у разі неспроможною компанії які організували їх поїздки;

5. Уряди мають право - і несуть обов'язок - особливо в кризових ситуаціях, інформувати своїх громадян про складні умови і навіть небезпеки, з якими вони можуть зіткнутися при поїздках за кордон, проте вони повинні повідомляти такі відомості, не завдаючи невиправданого або перебільшеного шкоди туристської індустрії приймаючих країн та інтересам компаній у своїх країнах; зміст таких можливих попереджень має попередньо обговорюватися з владою приймаючих країн та зацікавленими професіоналами; вироблені рекомендації повинні суворо відповідати серйозності сформованих ситуацій і обмежуватися тими географічними зонами, в яких підтверджені проблеми з безпекою; ці попередження повинні пом'якшуватися мул скасовуватися, як тільки відновлюється нормальне положення;

6. Преса, особливо, спеціалізована туристська преса та інші засоби масової інформації, включаючи сучасні засоби електронного зв'язку, повинні забезпечувати правдиву і збалансовану інформацію про події та ситуації, які можуть вплинути на відвідуваність туристами; вони також повинні забезпечувати споживачів туристських послуг точними і надійними відомостями; з цією метою також розробляються і застосовуються нові інформаційні технології; при цьому преса та інші засоби масової інформації ніяким чином не повинні сприяти секс-туризму.

Програми лікувально-курортних турів різноманітні, проте існують загальні специфічні вимоги до організації саме таких турів. Готуючи туристський продукт, необхідно пам'ятати, що це робиться для людей, охочих відпочити і поправити своє здоров'я. Тому необхідно спланувати та створити такий маркетинг-мікс туристського продукту, який дозволить найбільш успішно задовольнити потреби і запити клієнтів під час лікувального відпочинку.

Екскурсійна програма не повинна бути занадто насиченою. При організації дозвіллєвих програм необхідно віддавати перевагу більш професійним лікувальним заходам і т.д., а також занять за інтересами, що дозволяє урізноманітнити дозвілля. Допускаються спортивні програми у вигляді необтяжливих прогулянок-походів по околицях, нескладних спортивних змагань, занять з аеробіки, шейпінгу, плавання в морі або басейні та ін. При цьому рекомендується створювати в курортних місцевостях, що тяжіють до сімейного відпочинку, курортно-туристичні комплекси, які дозволяють здоровим членам сім'ї займатися спортом, туризмом, а потребують лікуванні лікуватися і відпочивати.

Програми вітчизняних оздоровчих турів будуються з урахуванням того, що приблизно половину часу необхідно приділяти на лікувально-оздоровчі процедури. [16]

Харчування на оздоровчих турах повинно мати асортимент страв, відповідний тій чи іншій дієті, раніше прописаної лікарем-дієтологом. Також, продукти повинні бути свіжими, страви - смачними і корисними і також естетичними.

Для організації лікувальних турів використовуються зручні, комфортабельні готелі, пансіонати, санаторії та ін. розташовані в тихих озеленених районах, бажано поблизу природних або штучних водойм. У свою чергу персонал повинен бути ерудованим, знати і бути відповідальним за свою справу. Приділяється багато часу з відбору персоналу, проводяться різні тренінги, семінари з підвищення кваліфікації персоналу, а останнім часом стало одним з основних навчання персоналу іноземним мовам. Вивчення іноземних мов є однією з головних моментів при підготовці фахівця з туризму. Особливо можна виділити навчальний технічний звичка як організація банкетів, спеціальних рекламних заходів, презентацій. Це дозволяє вийти на новий рівень навчання, тобто робочі кадри можуть працювати не тільки на російському ринку, але і на західному, що говорить про якісний рівень підготовки.

Лікувальний туризм для кожної людини індивідуальний, тому що проходить в залежності від віку, захворювання, доходу та інших факторів, які впливають на туристичні мотиви. Також ця мотивація може бути пов'язана з екологічно-чистої зоною розміщення туристів (санаторії, пансіонати, готелі та ін.) Стан навколишнього середовища як бази для туризму відіграє важливу роль у розвитку туристської індустрії.

Внаслідок цього більшість туристських центрів зрозуміли необхідність створення національних парків, заповідників, озеленення територій готелів. Неприпустимо, як раніше, використовувати для туризму землі, не придатні для інших цілей, розміщувати туристські об'єкти поряд з небезпечними виробництвами, наприклад хімічним.

Рекреаційне планування матеріальної бази має стати частиною загального плану з облаштування території. Перед початком будівництва нового туристського комплексу слід ретельно і повно вивчити його вплив на економіку і природу регіону. Це повинно стати частиною суспільної політики місцевих органів влади. Важлива умова реалізації нового туристського проекту - отримання санітарного дозволу на утилізацію відходів і т.д. Негативний вплив нового проекту на навколишнє середовище - серйозна причина, по якій він може бути відхилений місцевою адміністрацією.

Повітря, ґрунтові і наземні води, пляжі і ліси повинні залишатися у своєму первозданному стані, чистими і захищеними. Захисту потребує природа - флора і фауна. Розумне використання місцевих ландшафтів і пам'яток архітектури в туристських цілях слід заохочувати.

Таким чином, новий туристський проект повинен плануватися так, щоб зберігати і по можливості покращувати стан навколишнього середовища. Відповідно до вищесказаного, можна зробити висновок про те, що лікувальний туризм дуже важливий для людини. По-перше, це не тільки лікування, але і пізнавальний вид діяльності "зміна обстановки", що зумовлює трошки призабути про власне лікування. Сприятливі природно-кліматичні умови супроводжують одужання людського організму. Для цього необхідно берегти та зберігати незаймані ділянки природи, цінних для науки, економіки, культури. Величезна роль у сфері лікувального туризму відіграє організація проведення туру.

Отримавши доступ до благ технологічного прогресу і можливість придбати відносно недорогі квитки в самі різні країни - практично будь-який хворий бажає пізнати лікувальний туризм, що вже став популярним в багатьох країнах світу. Ставши клієнтами глобального ринку послуг оздоровлення, туристи можуть вибирати найкращі ціни, комфортні умови і просто місце до душі в будь-якій точці земної кулі.

За прогнозами Всесвітньої туристської організації (ЮНВТО), до 2020 р. Кількість міжнародних туристів зросте до 1,6 мільярдів. Українські туристи охоче відвідують зарубіжні курорти та оздоровчі комплекси.[13] Об'єкти внутрішнього лікувального туризму залишаються в значній мірі неконкурентоспроможними в порівнянні з закордонними. Актуальність дослідження організації лікувального туризму на світових і вітчизняних ринках обумовлена низкою обставин.

По-перше, рівень розвитку лікувального туризму важливий для кожної людини. Лікувальний туризм полягає не тільки у використанні сприятливих природних факторів (кліматотерапія), спорту і фізичної культури, але й у наданні культурно-дозвільної діяльності та інших форм нетрадиційної профілактики.

По-друге, залишається не сформованим попит на лікувальні послуги. У нашій країні люди не до кінця розуміють призначення цього виду туризму і воліють брати участь у лікувальному туризмі, коли набагато легше провести профілактику, ніж усувати наслідки захворювання організму.

По-третє, збереження і трудового потенціалу є завданням загальнодержавного масштабу.

На мою думку, Україна завдяки унікальному природно-рекреаційному потенціалу, зростанню потреби населення в послугах лікувально-курортних закладів, збільшенню зацікавлення цією сферою іноземних туристів володіє усіма передумовами для відновлення і розвитку лікувального туризму. Головною перешкодою для цього є відсутність державної і регіональної стратегії розвитку лікувально-курортного господарства, яка б передбачала активний вплив на його інвестиційну привабливість.

Актуальними є конструктивні наукові розвідки, що спрямовані на аналіз сучасного стану і можливостей вдосконалення просторової організації галузі, допомагають обґрунтувати перспективні напрями інтенсивного розвитку найбільш соціального сегменту туристичної індустрії, яким сьогодні, безсумнівно, є лікувальний туризм.



Розділ 2. Організація туристичної діяльності на прикладі турфірми "Іст-Вояж"

2.1 Організаційна структура, відділи та функції

У туристичному агентстві "Іст-Вояж" стандартно працює сім співробітників:

- директор організації;

- офіс-менеджер;

- бухгалтер;

- два авіа-касири;

- два турагенти, що спеціалізуються по зарубіжжю.

Турагент - це організація-посередник, реалізатор туристського продукту туроператора, який працює безпосередньо на туристичному ринку. Турагент отримує за свою діяльність комісійну винагороду (7-15% від вартості туру). На відміну від туроператора турагент не несе відповідальності за якість туру.

Турагенти діють, як правило, на певному сегменті туристського ринку, де і реалізують туристський продукт.

Організаційна структура туристичного агентства складається з наступних елементів: директор, керуючий відділом по розробці і формуванню турів, відділом по просуванню турів, відділом по реалізації турів, відділом з продажу авіаквитків, головною бухгалтерією.

Персонал компанії - кваліфіковані менеджери, що одержали спеціальну туристичну освіту, володіють іноземними мовами і мають великий досвід роботи. Щорічно менеджери з туризму беруть участь в рекламних турах з метою підвищення кваліфікації, що дозволяє їм вільно орієнтуватися на ринку кращих готелів світу. Генеральний директор Солодовник Ірина Олександрівна очолює компанію з дня її заснування.

До обов'язків директора входить:

- планування і організація з усіх напрямків діяльності турагенства;

- планування та реалізація стратегії, організація взаємодії та здійснення повноважень;

- координація роботи;

- аналітична звітність;

- мотивація персоналу;

- контроль за здійсненням діяльності турагенства.

Директор також повинен вести контроль за підготовкою і організацією роботи офісу, організацію та проведення ділових переговорів, інструктаж працівників. Документи, що заповнюються на посаді директора туристичного агентства це зазвичай заяви та договору про прийом на роботу, також всі документи заповнюються в інших відділах повинні бути переглянуті і підписані директором.

Дані на співробітників турагенства "Іст-Вояж":

Таблиця 2.1

Генеральний директор	Красюченко Сергій Сергійович
Офіс - менеджер	Тропкіна Валерія Володимирівна
Бухгалтер	Овсієнко Наталія Павлівна
Авіа - касир	Тушко Ірина Дмитрієвна
Авіа - касир	Павлова Александра Максимівна
Менеджер по закордонному туризму	Брус Євгеній Євгенійович
Менеджер по закордонному туризму	Федорченко Валерій Володимирович

Туристична компанія "Іст-Вояж" обладнана усією необхідною для роботи технікою. Є телефон в кабінеті у директора, у бухгалтера, менеджерів, телефон - факс, міні АТС на столі. Є ксерокс, принтер, сканер, відеопроектор, без яких, в даний час, жодна фірма не може працювати і персональні комп'ютери у всього персоналу фірми.

У бухгалтера окремий кабінет, також оснащений всім необхідним для роботи, встановлено паралельний зв'язок.

Встановлено зв'язок з Інтернетом, це дуже допомагає в роботі, у фірмі воліють відправляти заявки на бронювання за e-mail, а не по факсу, тому що це набагато зручніше і швидше.

Для комфортного самопочуття всі кабінети оснащені кондиціонерами, є затишна кімната для відпочинку персоналу.

Туристична компанія оснащена повністю всім необхідним, що дозволяє працювати оперативно і більш ефективно.

Туристична компанія оснащена повністю всім необхідним, що дозволяє працювати оперативно і більш ефективно.

Технічне оснащення компанії відповідає всім сучасним стандартам. У турагенстві "Іст-Вояж" створений власний автопарк, що виключає виникнення проблем з транспортним забезпеченням трансферів, екскурсій, індивідуальних турів.

2.2 Динаміка виробничих показників

У структурі організації немає посади менеджера з персоналу, кадрами займається генеральний директор. Це викликано тим, що розширення турфірми не планується у зв'язку з обмеженістю робочого простору (офісу) і, як наслідок, відсутністю вільних вакансій, а також відсутністю плинності кадрів (з часу заснування фірми складу співробітників не змінювався). Аналіз основних фінансово-економічних показників діяльності ТОВ "Іст-Вояж"

Таблиця 2.2

Найменування показника	Одиниця вимірювання	За 2012 рік	За 2013 рік	За 2014 рік	Абсолютне відхилення, од. ізм.	Відносне відхилення, %
Обсяг наданих туристичних послуг	тис. грн.	7250	7545,6	16229,8	8684,2	115
Число обслужених екскурсантів	чол.	3560	4762	7855	3093	65
Виручка від надання туристських послуг	тис. грн.	7250	7545,6	16229,8	8684,2	215
Середньооблікова чисельність працівників	чол.	8	10	11	1	10
Річний фонд оплати праці	тис. грн.	252,6	298,1	444,0	145,9	49
Середньомісячна заробітна плата працівників	тис. грн.	1,8	2,5	3,4	0,9	36

Аналізуючи таблицю, можна зробити висновок, що ТОВ "Колібрі - тур" підвищує свої фінансово - економічні показники з кожним роком. Це відбувається за рахунок збільшення якості, а як наслідок - і кількості, що надаються туристських послуг. І тому керівництво фірми дозволило собі також збільшити заробітну плату своїм працівникам.

Таким чином обсяг наданих туристичних послуг збільшується з кожним роком. Виручка збільшилася на 115% в 2014 порівняно з 2013 роком, середньооблікова чисельність збільшилася на 10%, середньомісячна заробітна збільшилася в 2014 у порівнянні з 2013 роком на 36%.

2.3 Організація гостинності

Основним виконавцем, що забезпечує реалізацію етапів розміщення та обслуговування в готелі гостьового циклу, є сектор розміщення. Його представники також беруть участь в організації дозвілля туристів. Технологія надання послуг гостинності іноземним туристам не відрізняється від звичайної. Відмінностями може бути набір додаткових послуг, до яких додаються послуги перекладача або гіда-перекладача.

Проте, слід зауважити, що будь-яке підприємство розміщення, яке планує приймати туристів із закордону, повинне мати на увазі, що гості звикли до певного рівня комфорту, якості обслуговування, який є нормативним для підприємств відповідної категорії в їх країні.

Сьогодні у світі сотні тисяч готелів. Усі вони надають клієнтові послуги розміщення, однак, якість цих послуг дуже розрізняється. Вирушаючи у подорож, турист, безумовно, хоче бути впевненим, що рівень сервісу в заброньованому для нього готелі відповідатиме його сподіванням. Характер цих сподівань обумовлюється існуючими у кожній країні світу уявленнями про комфорт та гостинність. Відповідно до своїх намірів та можливостей турист обирає певний клас (розряд) закладу розміщення, який визначається на основі проведення процедури сертифікації послуг готелів та їх категоризації, яка полягає в тому, що деяка незалежна організація (від готелю і клієнта) дає письмову гарантію, що надавані послуги відповідають визначеному стандартові.

Проте, і у цьому випадку туристи не застраховані від можливих розчарувань, тому що на сьогоднішній день єдиної міжнародної системи класифікації готелів не існує. Підхід до сертифікації послуг готелів у різних країнах різний.

Вона може бути:

- платною або безкоштовною;

- проведеною державним органом або професійним об'єднанням;

- здійсненою на основі національного або регіонального стандарту або стандарту, розробленого якою-небудь готельною мережею (як правило, встановлює більш високі вимоги до різних категорій готелів, ніж національні стандарти);

- відзначеною різними позначками ("зірками", "розрядами", "коронами", "ключами", "квітками" і т.д.), що присвоюються за результатами проведення сертифікації готелю.

Послуги готелів можуть оцінюватися в балах або за визначеними вимогами, пропонованими до конкретної категорії (застосовуються також системи класифікації, засновані на комбінуванні цих двох способів оцінки готельних послуг).

На сьогоднішній день у світі нараховується більше тридцяти систем класифікації готелів. Більшість систем класифікації готелів базується на критеріях, які включають в себе всі або деякі з наступних елементів: розмір, обладнання, персонал, ціну, комфорт, зручність та краєвид, якість послуг, кухню. Застосування різних систем та критеріїв класифікації готелів в різних країнах, а також одночасне існування офіційної та комерційної класифікації готелів часто призводить до протиріччя між категоріями та класифікаціями готелів. Найбільші складнощі виникають, коли готель виходить на міжнародний рівень.

Існує декілька проблем на шляху досягнення загальної міжнародної уніфікованої системи. По-перше, багато країн мають власну добре розроблену систему класифікації готелів, відому на ринку. Такі країни не мають бажання вступати в єдину систему класифікації. По-друге, виникає проблема створення єдиної термінології та якісних і кількісних критеріїв, які охоплювали б увесь спектр типів готелів, їх характеристик і стандартів, а також національне законодавство кожної країни. По-третє, навіть якщо буде досягнута згода щодо єдиної класифікації готелів, виникає проблема з витратами на навчання персоналу та підготовкою кваліфікованих інспекторів для підтримки роботи цієї системи.

...