Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТУРИЗМУ, ЕКОНОМІКИ І ПРАВА

Факультет туризму, готельного і ресторанного бізнесу

Кафедра теорії та практики туризму і готельного господарства

Курсова робота

з дисципліни “Туристичне країнознавство”

на тему: Туристично-країнознавча характеристика країни Бразилія.

Студент Рясков М.І.

Керівник Діденко К.Д.

Київ 2015



Вступ

I. Природно-географічна характеристика країни з точки зору розвитку туризму

1.1 Географічне положення країни з точки зору туризму

1.2 Клімат, моря, внутрішні води країни та їх вплив на туризм

1.3 Вплив флори і фауни на розвиток туризму країни

ІІ. Політична, економічна, історична характеристики країни з точки зору розвитку туризму

2.1 Характеристика політичного, економічного та історичного середовища країни

2.2 Особливості форми правління та адміністративно-територіального устрою

2.3 Особливості функціонування національної економіки та її сфер

ІІІ. Соціальна характеристика та культура країни

3.1 Населення країни та його характеристика

3.2 Мова, культура та мистецтво країни та їх вплив на розвиток туризму

3.3 Кулінарія країни як компонент культури

ІV. Аналіз функціонування туристської сфери країни

4.1 Аналіз основних пам'яток країни

4.2 Характеристика визначних туристських центрів країни

4.3 Аналіз основних типів туризму розвинених в країні

4.5 Спеціальна туристична інформація про країну

Висновки

Список використаних джерел



Вступ

Актуальність теми дослідження. Туристичне господарство поглинає приблизно 6 % світових витрат на споживання. В багатьох країнах питома вага витрат на туризм становить у середньому 4-7% загальних витрат на споживання. Наприклад, у таких країнах, як Австрія, Бельгія, Великобританія, Італія і Франція, доля витрат на туризм у загальних витратах населення на споживання коливається від 4 до 5%, у Канаді, США, Нідерландах, Норвегії, ФРН, Швейцарії, Швеції - від 6 до 8%.

Туризм як активний вид відпочинку населення слід розглядати як підсистему у складі всієї організації відпочинку. Він потребує великих територій для своєї організації, значних капіталовкладень і трудових ресурсів. Саме це й обумовлює перетворення туризму в одну з важливих галузей господарства, яка є складовою частиною територіальної господарської системи (ТГС). Туризм володіє всіма ознаками, які визначають його як самостійну галузь національного господарства, що виникла в процесі суспільного поділу праці. Причому туристичне господарство виступає як велика система з різноманітними зв'язками між її окремими елементами як у межах господарства окремої країни, так і в межах зв'язків господарства цієї країни зі світовим господарством у цілому. Туризм варто розглядати як особливу галузь прикладення суспільної праці, що включає такі види людської діяльності, які направлені на організацію активного відпочинку населення. В цій галузі сфери послуг є свої економічні відносини. Продуктом праці тут виступають нематеріальні блага, що створюються працівниками туристичних підприємств.

Туристичне господарство нині перетворилося в одну з найбільш прибуткових галузей. На міжнародний туризм припадає 7% обороту світової торгівлі, а для деяких країн туризм став важливою статтею їх доходу в зовнішньоекономічному обороті. Туристичний бізнес дає Австрії 23% її валютних доходів, Португалії - 28, Іспанії - 41, Мексиці - 44. Канада, наприклад, отримує від туристів, які приїжджають у цю країну лісів і озер, більше, ніж від експорту своєї пшениці. Вкладення капіталів у туристичне господарство є дуже вигідним, оскільки воно порівняно швидко окуповується, причому в іноземній валюті.

Враховуючи важливість даної проблеми для Бразилії, що славиться великими рекреаційними потужностями, не можна не відзначити актуальність дослідження туризму в регіоні.

Об'єктом дослідження є туристичні об'єкти Бразилії. Автор обрав цю тему тому, що вона є мало досліджена.

Географічними рамками цієї курсової роботи є Бразилія як одна з країн Південної Америки.

Джерельна база: у написанні курсової роботи автором було опрацьовано понад 30 видань.

Насамперед потрібно назвати фундаментальні академічні праці, що дають найповнішу та всебічну детальну характеристику дослідженої території і по суті складають методологічну базу курсової роботи. Це такі видання, як Большая советская энциклопедия, Страны и народы. Науч.-попул. геогр.-этногр. изд. в 20-ти т., Игнатенко A.M. "Рекреационно-территориальные системы: научные основы развития и функционирования", Игнатенко A.M., Руденко В.П. "Природно-ресурсный потенциал территории. Географический анализ и синтез" Царфис П.Г. та ін.

Значний масив інформації автор знайшлов у виданнях туристично-екскурсійного характеру, а саме путівниках, проспектах, буклетах тощо.

Багато матеріалу містять ресурси INTERNET

Метою курсової роботи є всебічне дослідження туристичних ресурсів Бразилії. Для реалізації зазначеної мети автор ставить перед собою конкретні завдання:

Природно-географічна характеристика країни;

Політична,економічна,історична характеристика країни;

Соціальна характеристика країни;

Аналіз функціонування туристської сфери країни.

Структурно курсова робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаної літератури.

Серед пам'яток, що приваблюють туристів у Бразилії, є такі: знамениті океанські пляжі Копакабана, Іпанема і Лобний; велика кількість будівель з колоніальною архітектурою, зоопарк. Ботанічний сад, заснований у 1808 році, - оазис у серці величезного міста, в якому зібрано більше 7000 рослин зі всього світу. Своїми тінистими алеями, озерами і фонтанами сад здобув популярність як улюблене місце відпочинку.

Цукрова голова - гора заввишки 395 метрів, що асоціативно отримала свою назву, - одна з яскравих рис ландшафту, розташована в гирлі бухти Гуанабара. Підійнятися туди можна по підвісній дорозі. На вершині - ресторан, бари, сувенірні магазини.

Статуя Христа Спасителя - символ Ріо. На висоті 710 метрів споруджена знаменита статуя Христа, що вітально розкинув руки. Корковадо - частина національного парку Тіжуки, що займає площу більше 3000 гектарів. Досягти вершини пагорба можна на машині або по свого роду єдиній в світі підвісній дорозі та ін.



I. Природно-географічна характеристика країни з точки зору розвитку туризму

1.1 Географічне положення країни з точки зору туризму

Бразилія - одна з найбільших країн світу як за величиною території, так і за кількістю населення. За розміром території вона займає п'яте місце в світі (після Росії, Китаю, Канади і США), а за числом жителів - восьме місце. Займаючи майже половину всієї площі Південної Америки, Бразилія граничить зі всіма південноамериканськими країнами, окрім Еквадору і Чилі.

Бразилія розташована в східній, найбільш широкій частині Південноамериканського материка. Територія її дуже компактна за конфігурацією. Це чотирикутник, протяжність якого з півночі на південь і з заходу на схід майже однакова (відповідно 4320 і 4328 км). Сухопутні кордони протягнулися майже на 16,5 тис. км. На північному сході, сході і південному сході Бразилія омивається водами Атлантичного океану (довжина берегової лінії - 7408 км), в якому їй належать численні острови, найбільший з них - Фернанду-ді-Норонья. Відсунутість території до Атлантики обумовлює відносну близькість Бразилії в порівнянні з іншими латиноамериканськими країнами до Африканському континенту.

1.2 Клімат, моря, внутрішні води країни та їх вплив на туризм

Для більшої частини території Бразилії характерний теплий тропічний клімат. Середні місячні температури коливаються від 16 до 29 °C; лише на високих східних масивах середня температура липня від 12 до 14 °C; можливі заморозки. Але режим опадів і типи клімату різні. На заході Амазонії екваторіальний вологий клімат (2000-3000 мм опадів на рік, амплітуди середніх місячних температур 2-3 °С), на сході Амазонії і прилеглих пологих схилах Ґвіанського і Бразильського нагір'їв -- субекваторіальний з посушливим періодом до 3-4 місяців (1500--2000 мм опадів, на узбережжі близько 3000 мм на рік). У центрі Бразильського плоскогір'я і Пантаналі -- субекваторіальний вологий клімат (1400--2000 мм опадів на рік) з великими амплітудами температур (особливо крайніх -- до 45-50 °С); на північному сході плоскогір'я кількість опадів знижується до 500 мм і менше на рік, а дощі випадають вкрай нерегулярно: це район частих і тривалих посух. На східній околиці клімат тропічний пасатний, жаркий і вологий, з коротким посушливим сезоном. На півдні плоскогір'я постійно вологий клімат, тропічний на плато Парана і субтропічний у піднесених східних районах до півдня від 24° південної широти.

Пори року в Бразилії розподіляються в такий спосіб:

Весна: з 22 вересня по 21 грудня

Літо: з 22 грудня по 21 березня

Осінь: з 22 березня по 21 червня

Зима: з 22 червня по 21 вересня

Північну половину Бразилії займає широка Амазонська низовина(Амазонія) -- глибокий тектонічний прогин, заповнений осадовими породами. На півночі вона поступово переходить у горбисті цокольні рівнини південної частини Гвіанського нагір'я (висота 150--700 м, окремі вершини до 1200 м), обрамлені уздовж державного кордону крутими урвищами гірських ланцюгів Серра-ду-Імері (найвища вершина -- Піку-да-Небліна -- 2994 м), Серра-Паріма і Серра-Пакарайма (найвища вершина -- гора Рорайма -- 2772 м). Майже всю решту території країни займає Бразильське нагір'я, що підвищується до півдня та південного сходу і круто обривається до вузького краю берегової Приатлантичної низовини. Крайові брилові масиви Серра-ду-Мар, Серра-да-Мантикейрата інші сягають висоти 2890 м (гора Бандейра). На захід від приатлантичних масивів і залишкового кряжу («бразилід») -- Серра-ду-Еспіньясу на місці тектонічних западин розкинувся пояс пластових і моноклінно-пластових рівнин (лавове плато Парани й інші). У центрі і на півночі переважають цокольні плоскогір'я і рівнини, що чергуються з плато -- шападами. На заході на територію Бразилії заходить акумулятивна низовина верховин ріки Парагвай --Пантанал.

У Бразилії повна різноманітність природного оточення: протяжна Амазонка і величезні водоспади, буйні тропічні ліси і рівнинні пейзажі, що нагадують напівпустелі, океанське побережжя і кокосові гаї...

На величезній території Бразилії виділяються дві основні природні області: екваторіальні монотонні лісові рівнини Амазонії на півночі і мозаїка тропічних ландшафтів Бразильського плоскогір'я на інших 2/3 країни.

Амазонія доступна для огляду тільки з космосу, звідки можна помітити відмінності в геологічній будові і характері лісів, а під крилом літака лише зелене море сельви. Чи плоска акумулятивна низовина, чи пологі схили плоскогір'їв, що покриваються горбами, - все покрито гущавиною самих густих, самих непрохідних, самих багатих вічнозелених нетрів, названих А. Гумбольдтом гілеєю (від грецького "гілестон" - ліс). Яка ж вона, Амазонія? Не так вже й однорідна.

У днищі цієї гігантської западини спочатку вторгалося море, потім вона заповнювалася континентальними товщами, потім знову морськими осадами, на поверхні яких скопилися відкладення відмираючих озер і могутні наноси могутніх річок, що згладили її поверхню. Помітні лише плоскі межиріччя та слабо врізані широкі долини. Але бразильській Амазонії належить не тільки власне акумулятивна низовина, але й низькі борти западини - пологі схили Гвіанського і Бразильського плоскогір'їв. Чим далі на схід, тим ближче вони підходять один до одного, тим вужчою стає сама низовина. На заході і на сході будова Амазонії виявляється різною.

У широкій Західній Амазонії (до гирл Ріу-негру і Мадейри) порівняно близько до низовини підходить кристалічний фундамент тільки Гвіанського масиву. У рельєфі він виявляється в крупних порогах на Ріу-негру (майже до Боа-Вісту) та її правої притоки Уаупес та в конусовидних острівних вершинах по їх берегах. Вже в межиріччі Жапурі - Амазонки, на смузі шириною 100 км, переплітаються рукави і протоки обох річок і води їх змішуються ще за 600 км до злиття. Такі ж ландшафти-амфібії тягнуться між Амазонкою і нижньою Ріу-негру. Ще більш обширні вони на правобережжі, між Амазонкою, Пурусом і Мадейрою. Правобережжя Західної Амазонії - справжня плоска низовина. У Східній Амазонії пороги, що обмежують судноплавство, на притоках головної річки оконтурюють стародавні фундаменти і кромку їх щільних палеозойських порід вже в 100 км на північ від Амазонки і в 120-150 км на південь від неї. Зате на цих відрізках пониззя приток дуже глибокі і широкі, будучи внутрішніми естуаріями. Вище за пороги починаються невисокі рівнини, що покриваються горбами. Але і поблизу долини самої Амазонки межиріччя річок, що врізаються, виступають у вигляді столових плато "табулейрош", а останці палеозойської кромки - у вигляді горбів висотою іноді до 360 м.

Копалини також інші: на заході, в осадових товщах біля гирла Мадейри, - нафта (Нова-Олінда) і в низов'ях Жаварі - буре вугілля, а на сході, в корі вивітрювання Гвіанського плоскогір'я, - марганцеві руди (Серра-ду-Навіу) і боксити. Різний і клімат. Він повсюдно жаркий: середні місячні температури 24-28°. Але на заході постійно вологий, з опадами за рік 3000-3500 мм, а на сході в серпні-жовтні, коли приходить сухий пасат з Бразильського плоскогір'я, кількість опадів за місяць знижується до 40 мм, тоді як в квітні випадає в 10 разів більше; річна сума - близько 2000 мм і лише в гирлі Амазонки знову підвищується до 3000 мм.

Найдовше під водою виявляються низькі заплави, що носять назву, як і бідний ліс, їх що покриває, "каа ігапо", або просто "ігапо". Там на мулистих болотяних ґрунтах ростуть невисокі дерева, часто з дихальним або повітряним корінням і легкою деревиною. Серед них характерна імбауба-цекропія, в порожнистих стовбурах якої поселяються мурашки. Багато безкорневих ліан, крупних орхідей та інших епіфітів, якими виявляються навіть кактуси, а в затонах розпластує своє листя до 2 м в діаметрі гігантська водяна лілія вікторія регія.

Амазонка -- міжнародна ріка в Південній Америці, найдовша (6762 км) і найповноводніша ріка нашої планети. Її основні витоки, Мараньйон і Укаялі беруть початок у Перуанських Андах і об'єднуються в один потік довжиною 4 тисячі км, що тече на схід через Бразилію. Система має близько 48 280 км навігаційних шляхів, басейн ріки становить 7 мільйонів кмІ, близько половини загальної площі Південної Америки. Впадає в Атлантичний океан у районі екватора, створюючи у гирлі дельту (площа більше 100 тис. кмІ), яка включає також найбільший острів Бразилії -- Маражо. Дельта має ширину 80 км, через яку проходить така величезна кількість води, що на відстані 64 км від берега вода на поверхні океану залишається прісною. У басейні Амазонки 5 мільйонів кмІ займають тропічні ліси, у яких зустрічаються 30% усіх відомих видів тварин і рослин. Це найвологіша область Землі; середній рівень опадів -- 2540 мм у рік. Незалежні дослідження показали, що з 1985 року відбувається інтенсивна вирубка лісів (12% проти 0,6% у 1975 році), що може порушити екологічну систему регіону.

Витоки Амазонки -- Мараньйон і Укаялі -- беруть початок у Перуанських Андах, де переважають скелясті безлісі гори, а клімат суворий і несприятливий для людини. Мараньйон довго тече в горах паралельно до берега океану по дну глибокої гірської складки. Перетворившись на могутній потік, він починає єдиноборство з гірськими кряжами і виривається на простір із тісних обіймів Анд.

Місце прориву Мараньйону -- одне з найчудовіших на всій земній кулі. Місцевість -- дика й надзвичайно мальовнича; вона вже нічим не нагадує суворого і пустельного району витоків річки. Що далі тече Мараньйон на схід через Монтану (так називається тут гірсько-лісова місцевість), то жаркішим і вологішим стає клімат, буйнішою і розкішнішою рослинність, багатшим і різноманітнішим тваринний світ.

На ділянці прориву Мараньйон утворює 27 понго -- скелястих каньйонів, таких вузьких, що по їх дну немає місця навіть для стежки. У кожному понго Мараньйон кипить, нуртує і шалено мчить свої води, стиснені прямовисними скелястими стінами ущелин. Останнє і найвідоміше звуження називається Понго де Мансеріче -- «Ворота папуг». Поминувши його, річка назавжди залишає Анди і виходить на рівнини Амазонії, де стає судноплавною. Амазонія, чи Амазонська низовина,-- одна з найбільших рівнин на земній кулі, царство лісів, боліт і води.

Після злиття двох основних гілок,-- Мараньйону та Укаялі,-- ще за кілька тисяч кілометрів до океану, Амазонка уже являє собою величезну ріку, до 2 км завширшки. Вона тече поміж високих берегів, підмиваючи і руйнуючи їх. Час від часу в різних місцях чути глухий гуркіт: це терра каїда (зсув) -- з гуркотом обвалюється підмита річкою ділянка берега. Човнярі і капітани суден дуже бояться таких обвалів і тому стараються триматися далі від небезпечних ділянок берега.

Слід відзначити ще одну дивовижну рису Амазонки: у світі немає другої великої річки з такою великою кількістю кольорових вод. Вода Ріу-Негру дуже темна, а Ріу-Бранку -- біла, як молоко; є потоки з жовтим, сірим, зеленуватим, червонуватим забарвленням. У річковиків є цікавий звичай: відзначати перетин лінії, яка ділить кольорові води Амазонки і Ріу-Негру, своєрідним, дуже веселим святом. У цей час на пароплавах панує гомінке пожвавлення, усі кричать, співають, танцюють, обливають одне одного водою.

Після впадіння Ріу-Негру ширина потоку Амазонки перевищує 5 км, а глибина сягає 30-50 м. Ще більшою стає Амазонка після впадіння Мадейри. Вона така широка тут, що коли плисти по середині річки, майже не видно берегів.

Визначення меж гирла Амазонки і те, наскільки воно широке, є предметом суперечок через своєрідну географію району. Недалеко від міста Бревес, Пару і Амазонка пов'язані серією каналів, що звуться фурос, а між ними лежить Маражо, острів розміром майже з Швейцарію, який є найбільшим у світі річково-морським островом. Якщо рахувати річку Пара та океанський бік острова Маражо, гирло Амазонки має близько 325 кілометрів в ширину. У цьому випадку ширина естуарію ріки, як правило, вимірюється від мосту Кабле Ноте, в бразильському штаті Амапа, до Понта-да-Тіжока недалеко від міста Куруса, в штаті Пара. За цим критерієм, Амазонка ширша в гирлі, ніж вся довжина річки Темзи в Англії.

Консервативніші вимірювання виключають з вимірювань гирло річки Пара, вимірюючи гирло Амазонки, таким чином, від гирла річки Араґуарі до Понта-Навіо на північному узбережжі Маражо, означаючи ширину гирла Амазонки у більше ніж 180 кілометрів. Якщо ж рахувати тільки основний канал річки, яким вважається рукав між островами Куруа (штат Амапа) і Журупарі (штат Пара), ширина зменшується приблизно до 15 кілометрів.

Довжина річки. До недавнього часу ніхто точно не знав, яка довжина Амазонки і яка її водоносність. Сперечалися також, яка притока Амазонки головна -- Мараньйон чиУкаялі. Суперечка розв'язалась на користь першої з цих річок, бо в місці їх злиття Мараньйон несе води в кілька разів більше, ніж Укаялі.

Протягом довгого часу велася суперечка, яка ріка найдовша у світі, Амазонка чи Ніл. Довжина Амазонки від початку Мараньйону до південного заходу острова Маражо близько 6 500 км і тому вона трохи поступається Нілу.

На шляху від одного краю південноамериканського материка до другого, яким протікає річка, її живлять сила-силенна приток, причому 17 із них являють собою великі річки від 1 100 до 3 500 кілометрів завдовжки.

Найбільші притоки:

3 250 км -- Мадейра (Madeira)

3 211 км -- Пурус (Purus)

2 820 км -- Жапура (Yapura)

2 639 км -- Токантінс (Tocantins)

2 400 км -- Журуа (Juruб)

2 250 км -- Ріу-Негру (Rio Negro)

1 992 км -- Тапажос (Tapajуs)

1 979 км -- Шінгу (Xingu)

1 900 км -- Укаялі (Ucayali River)

1 575 км -- Іса (Iзб)

1 415 км -- Мараньйон (Maraсуn)

Є в Амазонки ще одна дивна властивість -- вона повноводна протягом усього року і цим відрізняється від багатьох великих річок світу, що багатоводні або навесні чи влітку, коли в їх басейнах тануть сніги і льодовики, або в інші сезони року, залежно від випадання опадів.

Вивчаючи життя річки, вчені довідалися, що Амазонка має притоки, які несуть їй воду з південної і північної півкуль, і що ці річки за своїм режимом є антиподами.

Стік річки спостерігався протягом 69 років (1928-1996) в Обідосі, місті бразильського штату Пара, що розташоване за 537 км від її виходу в Атлантичний океан.

У Обідосі, середньорічний стік, спостережений за цей період, становив 176 177 мі/сек для водозбору 4 640 300 кмІ, або 79,27% від загальної площі водозбору (приблизно 5 853 804 кмІ). Загалом, досліджуваний басейн не включає в себе великі «праві» басейни Тапажосу та Шінгу, ні «лівих» басейнів, зокрема, річки Жарі, оскільки точки впадання цих річок знаходяться вниз за течією від міста Обідос.

Кількість опадів по всій площі досліджуваного басейну досягла показника 1 197 міліметрів на рік. Це в три рази більше, ніж у басейні річки Конго, другої річки у світі за стоком та кількістю опадів, що вимірюються в Кіншасі, тобто майже на всьому басейні, і становить всього 359 міліметрів на рік.

Середньомісячний стік Амазонки (в мі/с), виміряний на контрольно-вимірювальній станції в Обідосі

Дані розраховані за 69 років

(середньорічний -- 176 000 мі/с)



Розрахунковий середньомісячний стік Амазонки (в мі/сек) в гирлі, з урахуванням його останніх чотирьох приток (щорічно 209000 мі/с)

Восени 1499 року від берегів Іспанії відпливла флотилія з чотирьох каравел і взяла курс на південний захід. Нею командував Вісенте Яньєс Пінсон, який брав участь у першому поході Колумба.

Каравели перетнули Атлантичний океан і в січні 1500 року підійшли до східного виступу Південної Америки приблизно близько 6° південної широти. Одного разу флотилія збилася з дороги і втратила землю з поля зору. Невдовзі стався дивовижний випадок: океан, по якому пливли каравели, був повен прісної води.

Порадившись, моряки дійшли висновку, що перебувають у районі впадіння в океан якоїсь величезної річки, їхні припущення підтвердились. Знайшовши один із рукавів гирла, іспанці піднялися по ньому вгору на кілька кілометрів. По дорозі їм зустрілося кілька індіанських селищ, їхні жителі привітно зустріли прибульців, однак ті мали зовсім не мирні наміри: висаджувались на берег і влаштовували полювання на індіанців, їм вдалося захопити в полон понад тридцять чоловік. Цей живий «товар» вони збиралися вигідно продати після повернення.

Так було покладено початок «страхітливій чумі» -- рабству і работоргівлі на південноамериканському континенті.

Одного разу, немовби з метою помститись за вчинені злочини, на каравели піднялася величезної сили хвиля, яка прийшла з океану. Це була страхітлива амазонська поророка. Вона пошкодила і розкидала судна іспанців.

Приголомшені моряки довго не могли прийти до тями. Тільки-но вода спала, уцілілі каравели з'єдналися і поквапились піти з небезпечного місця.

Не знайшовши ні золота, ні коштовностей, втративши половину флотилії і частину екіпажу, Пінсон у вересні 1500 року повернувся на батьківщину. В трюмах уцілілих кораблів було трохи сандалового дерева, цукрової тростини, різних дивовиж та полонені напівживі індіанці.

Зате географічні результати подорожі дуже великі: були відкриті північно-східне узбережжя Південної Америки і гирло Амазонки. Одного разу, це було 24 червня 1542 року, мандрівники безшумно пристали до одного із селищ, маючи намір поповнити запаси провіанту. Довкола панувала тиша, та щойно люди зійшли на берег, як на них посипався град списів і стріл. Натовп індіанців навально атакував зайд і так само швидко розсіявся після залпів із мушкетів. Однак незваним гостям довелося поквапливо відступити. Після бою іспанці розповідали, що їм довелося битися із лютими індіанцями, які спритно володіли списами і луками. Довге волосся вкривало їхні плечі і спини, а на стегнах вони мали короткі спіднички.

У щоденнику Карвахаля з'явився відповідний запис, в якому висловлювалося припущення, що іспанці потрапили в країну амазонок.

Епізод бою іспанців з «амазонками» мав свої наслідки. По-перше, Велику ріку назвали рікою Амазонок, а пізніше переінакшили в Амазонку.

1.3 Вплив флори і фауни на розвиток туризму країни

Флора та фауна. Річки амазонського басейну багаті на рибу. Вчені визначили, що жодна річка у світі не має такої багатої і різноманітної фауни прісноводних риб. Тільки у водах самої Амазонки, не рахуючи приток, налічується близько 750 видів риб, більше третини того, що взагалі зустрічається на земній кулі. Загалом в Амазонці разом із притоками мешкає понад 2 тисячі видів риб. Саме звідси походить багато популярних акваріумних риб -- гупі, мечоносці, скалярії та інші. Серед ендеміків Амазонки широко відомі протоптери (дводишні риби); піраньї, що ведуть хижацький спосіб життя; арапаїма -- одна з найбільших прісноводних риб, яка досягає 4-4,5 метрів завдовжки і ваги понад 200 кілограмів; аравана срібляста -- досягає метрової довжини та може вистрибувати з води, хапаючи жуків із звисаючих над водою гілок. До чудес Амазонки належать «співучі» риби, схожі на сомів. Туристи розповідають, що їм доводилось у надвечірні години чути «спів» цих риб, схожий на тихі дзвони.

Сельва (вологий тропічний ліс). Завдяки великій кількості опадів і високим температурам протягом всього року в басейні Амазонки і на побережжі Атлантичного океану між Салвадором і Сантусом широко поширена сельва (selva). Це високостовбурний вологий ліс, що складається з різноманітних деревних порід, із слабо вираженим підліском, який добре розвинений тільки в більш освітлених місцях. Стовбури дерев прямі, крони зонтичні, характерний велика кількість ліан. При незначних сезонних коливаннях температури і вологості кожна деревна порода слідує своєму індивідуальному циклу цвітіння, плодоношення і розсіювання насіння, тому у всі пори року ліс в цілому виглядає приблизно однаково. На затоплюваних під час повеней ділянках, головним чином в долині Амазонки, гідрофільні пальми, деревовидні папороті і інші рослини нижнього ярусу підіймаються до висоти 8 м над очеретяними і осоковими болотами. У більш освітлених ділянках лісу ліани, що шалено розрослися, і епіфіти (непаразитичні рослини, що селяться інших, вищих і стійкіших деревах) перетворюють ліс на непрохідні джунглі. Велика кількість світла, тепла і вологи забезпечує розвиток пишної пологової рослинності, компенсуючи бідність ґрунтів у вологих тропічних лісах. В умовах теплого вологого клімату органічний опад дуже швидко мінералізується грибами і бактеріями, тому тут утворюється вкрай мало гумусу, а поживні речовини, необхідні для вирощування сільськогосподарських культур, під час злив вимиваються з верхніх горизонтів ґрунту. Індіанці пристосувалися до низької родючості ґрунтів. У цих районах застосовується перелогова система землеробства: протягом декількох років з поля знімається урожай, після чого воно закидається, а під посіви розчищається нова ділянка лісу. Такий тип господарювання, звичайно, можливий тільки в малонаселених районах. Лісооновлення в подібних умовах досить швидко здійснюється природним чином, проте лише до певної межі.

Мата (напівлистопадний ліс). Тропічний і субтропічний напівлистопадний ліс -- мата або атлантичний ліс (mata atlвntica) -- покриває схід Бразильського нагір'я, де опадів випадає менше, ніж необхідно для розвитку сельви, середньорічні температури нижчі і чітко виражений сухий сезон, протягом якого багато дерев скидають листя. Такий ліс росте в місцях близького залягання ґрунтових вод і на ґрунтах, що добре зберігають вологу. Дерева вегетують круглий рік, густий деревостій складається в основному з високих вічнозелених широколистяних порід з невеликою домішкою листопадних. Він найхарактерніший для деяких районів штату Сан-Пауло і півдня штату Мінас-Жерайс. На рихлих піщаних ґрунтах при глибокому заляганні ґрунтових вод домінують менш цінні в господарському відношенні сухі ліси (mata seca), а по берегах річок -- флористично багатші галерейні ліси. Сухі ліси займають величезні площі на піщаникових плато у внутрішній частині штату Баїя, а також в північній половині штату Мінас-Жерайс.

Кампос (савани).У штатах Мату-Гросу, Мату-Гросу-ду-Сул, Гояс і Токантінс широко поширені співтовариства з листопадних дерев і саванних злаків. Вони тягнуться вузькою смугою на захід від ріки Сан-Франсиску через весь штат Піауї майже до атлантичного узбережжя. Розрізняють три типу саван. Рідколіссі кампос серрадосабо просто серрадо (cerrado) з чагарниками і розрідженими низькорослими деревами широко зустрічаються на півдні Мату-Ґросу і на заході Мату-Гросу-ду-Сул. На сухіших і легших ґрунтах переважають кампос сужос з низькорослими чагарниками і деревами, що ростуть відособлено або невеликими групами. Далі до заходу, в Мату-Гросу і Пантаналі, на межиріччях розкинулися відкриті трав'янисто-злакові савани без дерев -- кампос лімпос. Уздовж річок тут звичайно тягнуться галерейні ліси з могутніших, ніж в саванах, дерев.

Пантанал. Найбільша заболочена територія у світі -- Пантанал. Він розташований на південь від амазонської сельви і на північний захід від серрадо, та підвергається впливу обох екосистем. Відмінною рисою Пантаналу є повені, які під час сезону дощів затоплюють 80% його території. Ця екосистема має найбільшу різноманітність водних рослин та загалом найвищу концентрацію флори і фауни у світі.

Араукарієвий ліс. На території трьох південних штатів Бразилії, там, де бувають заморозки, з'являються типові для субтропіків вічнозелені змішані (листяно-хвойні) ліси --араукарієвий ліс або пінерайя, які одержали свою назву від бразильської араукарії (Araucaria angustifolia, також відома як «сосна Парани»). Це дерево має хорошу будівельну деревину, що є однією з важливих статей експорту Бразилії. Хоча пінераї сильно постраждали від інтенсивної експлуатації, чисті густі деревостої ще зустрічаються на лавових плато. Тут же росте широколистяна порода -- гостролист парагвайський. З його листя готують тонізуючий «парагвайський чай», або «мате». Прерії. На високих плато чотирьох південних штатів Бразилії зустрічаються ділянки злакових прерій або пампасів (pampas), характерних для помірних широт. Їх площа збільшується на півдні штату Ріу-Ґранді-ду-Сул, де дерева виростають тільки в долинах, а межиріччя покриті хвилястим килимом степових трав.

Мангрові ліси. Заболочені території, які знайдені в багатьох місцях уздовж бразильського узбережжя, де річки вливаються в Атлантичний океан, вкриті мангровими лісами. Більша частина їх знищена на сьогоднішній день. Ці вражаючі екосистеми все ще можуть бути знайдені в області Лагамар на межі штатів Сан-Паулу і Парана, бухті Камаму (Баїя), дельті ріки Парнаїба (Піауї) і навколо гирла Амазонки.

Ґрунти і рослинність. У Бразилії переважають ліси на червоноколірних латеритних (ферралітних) ґрунтах. За запасами твердої деревини Бразилія займає перше місце у світі. Густі вологі екваторіальні вічнозелені ліси -- гілеї, або сельва, з коштовними видами дерев (понад 4000 видів) займають західну частину Амазонії; під ними розвинуті підзолисті латеритні ґрунти. На сході розташовані низовини, уздовж узбережжя тягнеться смуга атлантичних лісів. На невисоких схилах, що обрамляють Гвіанське і Бразильське плоскогір'я, у зв'язку з наявністю посушливого сезону, поширені листопадно-вічнозелені ліси, а в ґрунтах процес підзолення виражений слабше та мінливо. Подібні типи ґрунтів і рослинності, але з проявом висотної поясності, властиві східним, навітряним і високим схилам та масивам Бразильського плоскогір'я; їхні західні схили одягнені переважно сезонно вологими лісами. Центральна частина плоскогір'я зайнята саваною (кампос) на червоних латеритних ґрунтах, місцями зі щільною корою -- кангою: найпоширеніші чагарникові мілкодеревні савани -- серрадо; уздовж рік простягаються галерейні ліси, у яких особливо коштовна коперникова пальма карнауба. На сухому північному сході плоскогір'я -- напівпустельне рідколісся (каатинга) із ксерофітних і сукулентних дерев та чагарників, на червоно-коричневих і червоно-бурих ґрунтах. На рівномірно вологому півдні знову з'являються вічнозелені листяні і змішані ліси з хвойної бразильської араукарії з вічнозеленим листяним підліском (у тому числі з «парагвайського чаю» -- йерба-мате) на червоноземних ґрунтах, що займають піднесені плато до півдня від 24° південної широти; у зниженнях на пористих осадових породах з червонясто-чорними ґрунтами поширені бездеревні трав'янисті савани -- кампос лимпос. В западині Пантанал значна площа під болотами.

Тваринний світ. Вважається, що Бразилія має більше число як наземних хребетних тварин, так і безхребетних, ніж будь-яка інша країна світу. Ця висока різноманітність фауни може бути пояснена значними розмірами країни, а також великою варіацією типів її екосистем. Числа щодо різноманітності фауни сильно залежать від джерела, як через те, що навіть таксономісти іноді розходяться в думках щодо класифікації видів, так і через нестачу даних та інколи неповну або застарілу інформацію. Постійно виявляються нові види, а інші, на жаль, продовжують вимирати. Бразилія має найбільше число видів приматів серед всіх країн, біля 77 видів, та найбільше число видів прісноводних риб (понад 3000 видів). Вона займає друге місце за числом видів земноводних, третє за числом видів птахів, і п'яте за числом видів плазунів. Багато з видів знаходяться під загрозою, особливо ті, що мешкають в екосистемах, що зараз значною мірою знищені, таких як атлантичний ліс.

Ще багатший ліс незатоплюваних "твердих земель" - терра фірма. Тільки в них ростуть гігантські молочні дерева - галактодендрон з солодким молочним соком, кастанья-бертолеція, що дає багаті олією і білковими речовинами "бразильські горіхи" - важливий предмет експорту країни, всесвітньо відоме червоне дерево махагоні-світенія, а внизу, в густому надґрунтовому покриві гілеї, - дерево мандрівників равенала з величезним віялом листя та інші бананові, безствольні древні саговники - замія і селагінеллі, папороті і багато, багато інших. У більшості дерев гладкі або жолобчасті голі стовбури, що виносять увись, до сонця, крони, де звичайно і розпускаються квіти. Грона кольорів звисають і над водою по відкритих берегах річок, а в темному нижньому ярусі квіти і плоди прикріплені прямо до стовбурів, як у дерева какао. І вся ця гущавина густо перевита різноманітними ліанами, прагнучими вгору за допомогою могутніх дерев. Ліанами можуть бути і фікуси, і філодендрон, що часто розводяться у нас в кімнатах, і мімози, і бегонії, і пасифлора, березки і гарбузові. Товщиною в людське стегно або тонкі нитки, гладкі або з колючками і шпильками, нешкідливі для "господарів" або паразити, що харчуються їх соками, вони переплітають і нерідко задушують дерева. Незліченні й епіфіти, зокрема цистернові, або бромелієві, що наплюють до декількох літрів води в розетках листя, і особливо орхідеї. На одному дереві можна налічити до 80 "квартирантів". У бразильській Амазонії понад 4000 видів дерев, тоді як у всій Європі їх близько 200.

У такій гущавині нелегко існувати тваринам, треба пристосовуватися. Багато хто володіє "п'ятою кінцівкою" - чіпким хвостом, що дозволяє висіти на деревах. Це перш за все мавпи: рудий ревун, що оповіщує ночами сельву, і тонкотілі павукоподібні мавпи саймири з розфарбовуванням морди, що нагадує череп, і волохаті капуцини. Годинами висить на вітці вниз спиною лінивець. Є чіпкі хвости у дикобраза і "ведмедя" - єнота, у малого і середнього мурахоїдів, у хижака кінкажу і сумчастого опосума. Пробираються в гущавині лісу і котячі - добре плаваючий ягуар і маленький ягуарунді, пума і оцелот. Багато кажанів. Наземний спосіб життя ведуть великі мурахоїд, що прикривається від злив пухнастим хвостом, і захищений панциром броненосець-велетень, червона носуха і скунси. Не бояться боліт пекарі і довгоносий тапір, біля води тримається найбільший у світі гризун - водосвинка капібара. А на дерева підіймаються земноводні і плазуни. Виводить на них своє потомство деревна жаба з присосками на лапах, повзають ящірки, зокрема страшна тільки на вигляд ігуана, дуже отруйні змії (суруруку-бушмейстер товщиною з тулуб людини, жакарака, кораловий аспід, гремучки) і удави боа, до яких належить і водяна анаконда. На мілинах багато черепах, метрові аррау поставляють ласе м'ясо і яйця. А річки кишать кайманами, зграями "річкових людоїдів" - піраній, що миттєво обгризають до кісток будь-яку живу істоту, що потрапила у воду. Смачна арапаїма досягає 5 м довжини, а знайомі акваріумам крихітні гупі ледве мають декілька сантиметрів. І ще 2000 видів інших риб - третина прісноводої фауни всієї Землі. Як би відображаючи масштаби Амазонки, в ній мешкають прісноводий дельфін інія і ссавець із сирен ламантин. Насичене і повітря. Над деревами і серед них ширяють, пурхають і навіть лазять незліченні птахи: хижі величезні гарпії, санітари грифи урубу, різноколірні папуги і тангари, володарі величезного дзьоба тукани і "коштовні камені що літають", колібрі, відпочиваючі на листі вікторії регії сонячні чаплі та ібіси. У сельві тисячі видів комах і павуків. Яскраві метелики з розмахом крил до 30 см, жуки завдовжки 15 см, мурашки-листорізи і хижі ацетони, павуки-птахоїди. Комарі, мухи, кліщі та інші переносники різних хвороб - головний бич сельви. Описи всіх птахів і комах можуть заповнити багато томів [22, 229].

Подібні ліси з їх мешканцями властиві в першу чергу Західній Амазонії. У Східній - дещо бідніший тваринний світ і видовий склад лісів, значна домішка високих дерев, що скидають листя в посушливий час. У підвітряних місцях на лівобережжі, а також на піщаних, або щільних глинистих ґрунтах, на голій латеритній корі з'являються рідколісся, чагарникові чагарники і трав'янисті савани. Сприяє їх розповсюдженню і всезростаюче хижацьке вирубування лісів у цих доступніших районах. Ґрунти, позбавлені органічного живлення і захисту, висушуються, вимиваються і втрачають родючість. Прокладення доріг, видобуток копалин, розбиття плантацій повинні вестися з великою обережністю: сельва дуже ранима.



ІІ. Політична, економічна, історична характеристики країни з точки зору розвитку туризму

бразилія туризм культура географічний

2.1 Характеристика політичного, економічного та історичного середовища країни

Політична система. Уряд наразі у Бразилії діє сьома конституція, прийнята в 1988 році, після падіння військової диктатури у 1985 році. Згідно з цією конституцією, Бразилія є федеративною президентською представницькою республікою, де президент є як главою держави, так і главою уряду.

Столицею Бразилії є місто Бразиліа. Адміністративна структура країни -- федерація, проте Бразилія включає муніципалітети як автономні політичні об'єкти, що робить федерацію потрійною: тобто Союз, штати і муніципалітети.

Виконавча влада Союзу здійснюється урядом, очоленим президентом, який обирається на чотирирічний термін і може бути переобраним ще на один термін. Крім президента обирається і віце-президент, а решта урядових посадовців назначається президентом.

Законодавча влада Союзу здійснюється двопалатним Національним Конгресом. Палата депутатів обирається кожні чотири роки за системою пропорційного голосування та пропорційного представлення штатів. Члени Федерального Сенату обираються на восьмирічний термін частинами кожні чотири роки. Звичайний законотворчий процес вимагає участі президента, який має право накласти вето на новий законопроект та має виняткову прерогативу ініціативи законодавства з певних питань. Додатково, якщо доречні і термінові обставини виправдовують цей крок, президент може випустити наказ, який має обов'язкову силу закону і вступає в силу негайно. Наказ президента зберігає свою силу до 120 днів, якщо не відмінюється Конгресом.

Один з важливих принципів політики -- система багатопартійності як гарантія політичної свободи. Зараз у Національному Конгресі представлені 28політичних партій (див. Політичні партії Бразилії). У Бразилії дуже звичайно переходити з однієї партії до іншої, тому розміри та вплив партій часто змінюються.

Судова влада Бразилії здійснюється федеральними судами, які представлені як у столиці, так і у всіх штатах. Крім того, штати мають власні суди, але з дещо іншою юрисдикцією.

Протягом свого існування Бразилія мала сім конституцій:

Конституція 1824 року -- перша бразильська конституція, складена імператором Педру I. Ця конституція описує спадкову надзвичайно централізовану монархію, де право голоса мали тільки землевласники.

Конституція 1891 року -- республіка була проголошена в 1889 році, але нова конституція була обнародувана тільки в 1891. Це федералістька конституція, моделлю для якої була конституція США. Проте, жінкам і громадянам без освіти все ще заборонялося голосувати.

Конституція 1934 року -- коли Жетуліо Варгас прийшов до влади у 1930 році, він відмінив конституцію 1891 року і прийняв нову тільки в 1934, частково щоб залишитися на новий термін. З 1932 року жінкам надано право голосу, що вплинуло на голосування по цій конституції та було закріплено в ній.

Конституція 1937 року -- Жетуліо Варгас використував загрозу комуністичного повстання як повод для встановленя власної диктатури фашистського типу. Він ввів нову корпоралістську конституцію, моделлю для якої став режим Муссоліні, тим самим створивши так звану «Естадо Ново».

Конституція 1946 року -- після військового перевороиу, що скинув Жетуліо Варгаса, Збори прийняли демократичнішу конституцію.

Конституція 1967 року -- після перевороту 1964 року, що скинув Жуана Голарта, військова диктатура прийняла надконституційний «Інституційний Акт». Ця тоталітарна конституція просто переписувала цій акт.

Конституція 1988 року -- сучасна конституція, прийнята після падіння диктатури.

Сучасна конституція 1988 року була обнародувана 5 жовтня 1988 року, після дворічного процесу написання її з нуля Конституційним Конгресом, обраним в 1986 році. У цілому ця конституція вкриває більше аспектів, ніж переважна більшість конституцій -- багато законів інших країн у Бразилії вписані в конституцію, наприклад закони щодо соціального забезпечення і оподаткування. Ця конституція дуже демократична, що є відповіддю на період Військової диктатури, гарантує всі права людини і значно обмежує здатність держави обмежувати свободу, карати образи та регулювати особисте життя мешканців. З іншого боку, вона не надає чітких правил економічного регулювання країни. За наступні роки, особливо починаючи з 1995 року, до конституції було вненено багато поправок, позбавляючись від застарілих або неясних положень та пристосувуючи її до економічних реформ (що досить часто критикується). Станом на березень 2006 року до неї внесено 52 поправки.

Чинна конституція є сьомою за ліком конституцією Бразилії. Її розробка тривала понад три роки: з 1985 до 1988 року.

Чинна конституція має характерну для бразильської традиції форму: вона складається з преамбули, основної частини, що включає 250 статей у дев'яти розділах, і перехідних конституційних положень (83 статті).

Відповідно до конституції Бразилія є демократичною правовою державою, що базується на принципах суверенітету, громадянства, людської гідності, соціальних цінностей, вільного підприємництва й політичного плюралізму.

Первинно форма правління в Бразилії була встановлена чинною конституцією як тимчасова, оскільки відповідно до статті 2 перехідних положень у країні мав відбутись референдум щодо форми (республіка чи монархія) й системи правління (парламентська чи президентська). Ця умова була включена до конституції для того, щоб після двадцяти років військової диктатури населення Бразилії звикло до демократичних відносин та свідомо відреагувало на монархічні тенденції, що з'явились у країні. Плебісцит відбувся 21 квітня 1993 року, й на ньому більшість виборців проголосувала за президентську республіку.

Зовнішня політика. Традиційно Бразилія була лідером в латиноамериканському суспільстві і грала важливу роль у системі колективної безпеки та економічній кооперації Західної півкулі. Зараз вона є членом Міжамериканського договору взаємної допомоги і член Організації американських держав. Недавно Бразилія почала надавати високий пріоритет відносинам зі своїми південноамериканськими сусідами і входить до складу Амазонського пакту, Асоціації латиноамериканської інтеграції і Меркосур. Разом з Аргентиною, Чилі і США, Бразилія -- один з гарантів перуансько-еквадорського мирного процесу. Вона посилала солдат у складі військ ООН для збереження миру у Бельгійське Конго, Кіпр, Мозамбік, Анголу, Східний Тимор та Гаїті. У 2004--2005 роках Бразилія входила до складу Ради Безпеки ООН в дев'ятий раз.

Відкриті питання бразильської зовнішньої політики включають кілька неврегульованих ділянок кордону з Уругваєм, невизнані бразильські зони інтересів в Антарктиці, що перекриваються з британською та аргентинською зонами, спроби розширити морську економічну зону вздовж бразильських берегів, та спроби разом з Німеччиною, Японією та Індією стати постійними членами Ради Безпеки ООН.

Збройні сили. Бразилія має найбільші в Латинській Америці збройні сили, що з 1999 року поділяються на звичайні три роди військ. Повне число солдат становить 317 тис., які розподіляються приблизно на 200 тис. у Армії (сухопутних військах), та по 50 тис. у Військово-морському флоті та Військовій авіації. Чоловіки призиваються на службу в віці 19 років, хоча існує багато засобів відмовитися від служби -- з 1,7 млн чоловіків, що щорічно досягають призовного віку, тільки 133 тис. призиваються до збройних сил. Чоловіки та жінки можуть служити добровольцями з віку у 18 років.

Фінансування збройних сил відносно ВВП дуже мале, та склало лише 9,9 млрд доларів США (1,1 % ВВП) в 2005 році. Це пояснюється відсутністю як зовнішніх, так і внутрішніх ворогів, та великим розміром Бразилії відносно сусідів. Зараз основними задачами збройних сил є охорона кордонів та просування економічного розвитку в Амазонії, боротьба з транспортом наркотиків з Андійського регіону та поліційні операції.

Економіка. Завдяки високому рівню розвитку сільського господарства, добувної та виробничої промисловості і сектору послуг, також як і великій кількості працездатного населення, за рівнем ВВП (ППС) Бразилія значно перевищує будь-яку іншу країну Латинської Америки, бувши основною економікою у Меркосур. Зараз країна розширює свою присутність на світових ринках. Головні експортні вироби включають авіаційну техніку,каву, транспортні засоби, сою, залізну руду, помаранчевий сік, сталь,тканини, взуття, електроапаратуру та цукор.

Відповідно до даних Міжнародного валютного фонду і Світового банку, Бразилія має дев'яту за розміром економіку у світі (за паритетом купівельної спроможності). Економіка Бразилії дуже різноманітна із значними варіаціями між регіонами. Найрозвиненіша промисловість сконцентрована на Півдні і на Південному сході. Північний схід -- найбідніший регіон Бразилії, але зараз він починає залучати нові інвестиції.

Бразилія має найрозвиненіший промисловий сектор в Латинській Америці, який становить третину її ВВП. Бразилія виробляє дуже різноманітну продукцію, від автомобілів, сталі та нафтопродуктів до комп'ютерів, літаків і споживчих товарів. Після підвищення економічної стабільності, забезпеченою Plano Real, бразильські і багатонаціональні бізнес-структури активно інвестують в нове обладнання і технології, велика частка яких закуповується у північноамериканських підприємств. Бразилія також має розвинений і різноманітний сектор послуг. Протягом початку 1990-х банківський сектор досяг 16 % ВВП. Хоча бразильська банківська система зараз активно реформується, вона забезпечує місцеві підприємства широким рядом послуг і привертає численних нових учасників, зокрема фінансові фірми із США. Фондові біржі Сан-Паулу та Ріо-де-Жанейро зараз піддаються значній консолідації.

Сучасний стан. Після десятиліть значної інфляції і кількох спроб взяти її під контроль, в липні 1994, під час президентства Ітамара Франку, уряд Бразилії розпочав програму економічної стабілізації, План-реал, названий на честь введеної нової валюти, реалу. Темпи інфляції, які досягли рівня приблизно 5000 % на рік в 1993 році, швидко впали, досягши рівня в 2,5 % в 1998 році. Ухвалення Закону про фінансову відповідальність у 2000 році поліпшило фінансову дисципліну місцевих і федеральних адміністрацій, частково шляхом інвестицій в інфраструктуру і удосконалення соціальних послуг.

Протягом президентства Фернанду Енріке Кардозу (1995--2002) уряд доклав значних зусиль для перероблення переважно державної економіки на переважно ринкову. Конгрес схвалив кілька законів, що в більшій мірі відкрили економіку для участі приватного сектора і збільшили її привабливість для іноземних інвесторів. В кінці 2003 програма приватизації, яка включала продаж сталеливарних та енергетичних підприємств і компаній телезв'язку, дала прибуток на більш ніж 90 млрд дол. США.

У січні 1999 бразильський Центральний банк оголосив, що реал більше не буде прив'язаний до долару США, що призвело до деякої девальвації бразильської валюти. Ріст економіки склав 4,4 % у 2000 році та 1,3 % у 2001. У 2002 році чутки, що кандидат у президенти Луїз Інасіу Лула да Сілва, у випадкові перемоги, проголосить дефолт щодо державного боргу, призвели до уповільнення зросту економіки. Проте, бувши обраним, Лула продовжив економічну політику свого попередника. Він здійснював суворий підхід до економіки, зумів стримати інфляцію, знаходячи гроші не тільки для виплат за бразильськими борговими зобов'язаннями, а навіть і для дострокової сплати боргу перед МВФ. В результаті у рік обрання Лули (2003) ВВП зріс на 0,5 %, але вже у 2004 -- на 5,2 %, та у 2005 -- на 2,3 %, хоча слід врахувати, що цьому допоміг також зріст світової економіки у цей період.

Проблеми. Економіка все ще має серйозні проблеми, тож реформи поки необхідні. Серед проблем можна назвати недостатню інфраструктуру, значну концентрацію прибутку, недостатню якість суспільних послуг, корупцію, соціальні конфлікти й урядову бюрократію. Ці проблеми досить складні у Бразилії як порівнювати з іншими країнами.

Внутрішній державний борг досяг рекордного значення на фоні дедалі більших державних витрат. Податки вже представляють значну частину національного доходу і є серйозним тягарем для всіх соціальних класів, зменшуючи можливості для інвестицій. Крім того, ведення бізнесу важке через високі ціни на ліцензування та бюрократичний процес реєстрації підприємств.

Поточний зріст економіки є нижчим за більшість латиноамериканських країн, Китай та Індію. Бразилія опустилася на 11 позицій у Індексі конкурентоспроможності Світового економічного форуму з 2003 до 2005 роки. Основними транспортними шляхами усередині країни є автодороги. Система автодоріг досить розвинена та складна. Проте, у деяких районах під час тропічних злив автодороги стають важкопрохідними та небезпечними.

...