Ресурсні передумови розвитку гірського туризму в Чернівецькій області

Размещено на http://allbest.ru

Міністерство освіти і науки України

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Географічний факультет

Кафедра соціальної географії та рекреаційного природокористування

Курсова робота

Ресурсні передумови розвитку гірського туризму в Чернівецькій області

Виконав:

Студент 318 групи

Пецух Володимир Володимирович

Науковий керівник:

ас. Скутар Т.Д.

Чернівці - 2013

Зміст

гірський туризм рекреаційний екскурсійний

Вступ

1. Дослідження туристичних ресурсів

1.1. Поняття про туристичні ресурси

1.2. Класифікація туристичних ресурсів

2. Рекреаційно-туристичні ресурси гірських районів Чернівецької області

2.1. Природні РТР

2.2. Природно-антропогенні РТР

2.3. Історико-культурні ресурси гірських районів Чернівецької області

3. Проблеми та перспективи розвитку туризму

3.1. Туристична інфраструктура та туристичні потоки в гірських районах Чернівецької області

3.2. Проблеми розвитку туризму в гірських районах Чернівецької області

3.3. Перспективи розвитку

Висновки

Література



Вступ

Гірські райони Чернівецької області здавна приваблюють туристів різних країн світу. Тут прокладено багато туристичних маршрутів різних видів і складності. Різноманітність, цінність і унікальність природних багатств гір є невичерпним джерелом енергії, здоров'я, незабутніх вражень відпочиваючих. Для гірських районів туризм є одним з пріоритетних напрямків розвитку культури і економіки, оскільки регіон володіє багатим туристичним потенціалом. Тут отримали розвиток екологічний туризм, скелелазіння, взимку це - гірськолижний та лижний спорт, влітку - гірський, пішохідний та велотуризм, і навіть екстремальний туризм. Тут є мальовничі ландшафти гір, унікальні природно-кліматичні умови, кілька десятків джерел мінеральних вод із цінними бальнеологічними властивостями, лікувальні грязі, численні пам'ятники культури, історії і фольклору, розкривають широкі перспективи розвитку рекреації та туристичної індустрії.

Тут розвинута інфраструктура екскурсійного, та спортивного туризму. Проте природно-рекреаційні та історико-культурні ресурси цього цікавого історичного регіону України використовуються ще не в повній мірі, можливо тому, що його туристичний потенціал вивчений ще недостатньо. З огляду на це дослідження природно-рекреаційних та історико-культурних туристичних ресурсів гірських районів Чернівецької області є надзвичайно актуальним і сприятиме розвитку туристичної діяльності в регіоні.

Незважаючи на поставленні проблеми перед розвитком туристичної індустрії в гірських районах Чернівецької області, перед цим регіоном відкриваються великі перспективи в подальшому розвитку туризму, що в свою чергу вирішить проблему безробіття, принесуть істотний дохід до державного бюджету і цим же покращити економіку краю, вирішення соціально-економічних проблем, туризм не потребує відразу великих капіталовкладень, але постійно даватиме фінансові надходження до державної скарбниці.

Об'єкт дослідження - гірські райони Чернівецької області.

Предмет дослідження - ресурсна база та розвиток туризму в гірських районах Чернівецької області.

Мета роботи: Виявити ресурсні передумови та охарактеризувати перспективні напрямки розвитку туризму в гірських районах Чернівецької області.



1. Дослідження туристичних ресурсів

1.1 Поняття про туристичні ресурси

Туристичні ресурси - сукупність природних і соціально-культурних комплексів та їх елементів, що сприяють задоволенню фізіологічних та соціальних потреб людини, відновленню її працездатності і які при сучасній та перспективній структурі рекреаційних потреб і техніко-економічних можливостях, використовуються для прямого й опосередкованого споживання та виробництва туристичного продукту. [4]

У структурі туристичних ресурсів виділяють кілька складових: природну, соціально-культурну або суспільну, технологічну і подієву, які, у свою чергу, розділяються на ряд компонентів, що мають свою будову. Природні та суспільні ресурси формують групу "матеріальні туристичні ресурси", подієві і більшість технологічних (інформаційні, рекламні та інноваційні) об'єднуються у групу "нематеріальні туристичні ресурси".

Природні, суспільні і подієві туристичні ресурси - основа виникнення окремих видів туризму. Наприклад, природні ресурси стали підґрунтям для розвитку лікувально-оздоровчого, екологічного, спортивного, екстремального і багатьох інших видів туризму та відпочинку: подієві - для фестивального, ділового, фан-туризму та ін., суспільні - для релігійного, археологічного, пізнавального туризму тощо. Технологічні ресурси мають дещо інше призначення. Вони сприяють інтенсифікації туристичних процесів, формують механізми реалізації туристичного продукту, створюють передумови для трансформації природних і суспільно-історичних комплексів у ранг ресурсів. У більшості випадків спостерігається комплексний вплив ресурсів різного генезису на туристичний процес.

При залученні природних, суспільних і подієвих ресурсів до використання у туристично-рекреаційній діяльності спрацьовує закон "найвищого ґатунку" або "абсолютних переваг", при якому перехід природних і суспільно-історичних комплексів, явищ та подій у розряд рекреаційно-туристичних ресурсів відбувається за такою схемою:

- природні, суспільно-історичні комплекси та події існують як природні й антропогенні утворення, прояви суспільного життя, які, через відсутність попиту, не мають характеру туристичних ресурсів (наприклад: природний пляж як геоморфологічний елемент морського берега, монастир як елемент сакральної системи, спортивні змагання як складова фізичної культури);

- виникнення рекреаційно-туристичного попиту вимагає вивчення можливостей використання й оцінки природних, суспільно-історичних комплексів та подій (у нашому прикладі природний пляж оцінюється з точки зору якості пляжно-купального відпочинку, монастир - як загальнокультурна і духовна цінність, спортивне змагання - з позиції якості видовища та його привабливості); [4]

У силу дії суспільних потреб і вкладання капіталу, до використання в рекреаційно-туристичній діяльності залучаються найвищі за ґатунком (абсолютно переважаючі) природні, суспільно-історичні комплекси та події, які стають ресурсами (пляж перетворюється на природний об'єкт, який задовольняє потребу в активному відпочинку, прийомі сонячних ванн на морському узбережжі, монастир стає місцем паломництва й екскурсійного відвідування, спортивне змагання - місцем реалізації окремих соціальних потреб; при цьому, насамперед, залучаються об'єкти та явища із найкращим співвідношення якості, видовищності, близькості до споживача і транспортної доступності);

- збільшення обсягів рекреаційно-туристичного попиту призводить до переходу гірших за якістю та властивостями подій, природних і соціально-культурних комплексів у клас ресурсів; покращується якість природних і створюються штучні пляжі, підводяться дороги і реставруються занедбані монастирі, організовуються екскурсійні тури до важкодоступних святинь, організовується більша кількість спортивних змагань меншого масштабу.

Найбільш важливими кількісними та якісними характеристиками туристичних ресурсів є:

- обсяг запасів (дебіт джерел мінеральних вод, екскурсійний потенціал туристичних центрів і маршрутів), необхідний для визначення потенційної ємності туристичних комплексів, рівня освоєння, оптимізації техногенного й антропогенного навантаження;

- площа поширення (розміри водоносних горизонтів, пляжів, лісів, площа територій зі стійким сніговим покривом), яка дозволяє визначити потенційні рекреаційні угіддя, встановити межі санітарної охорони;

- період можливої експлуатації (тривалість сприятливого погодно-кліматичного періоду, купального чи лижного сезону), який визначає сезонність рекреаційних процесів і ритмічність туристичних потоків;

- територіальна зосередженість у місцях виникнення чи поширення, яка обумовлює тяжіння туристичної інфраструктури і туристичних потоків до місць їх концентрації;

- порівняно низька капіталомісткість і невисока вартість експлуатаційних затрат, що дозволяє досить швидко створювати інфраструктуру й отримувати соціальний та економічний ефект, а також самостійно використовувати окремі види ресурсів;

- багаторазовість використання при дотриманні норм раціонального природокористування і проведення заходів із рекультивації та благоустрою;

- універсальність, яка дозволяє використовувати один і той же ресурс для організації різних видів рекреаційно-туристичної діяльності;

- масовість, унікальність, інформативність і доступність, від яких залежить потужність туристичних потоків і можливість створення інфраструктури;

- соціальність - незалежно від походження і використання, туристичні ресурси характеризуються "цільовим призначенням" - покращання соціальних параметрів у суспільстві. [4]

У географії рекреації і туризму склалися кілька основних підходів до оцінювання туристичних ресурсів:

- психолого-естетична оцінка, коли аналізується характер емоційної дії природного чи культурного середовища на туристів, оцінюється атрактивність (привабливість) природних і культурно-історичних об'єктів і можливість прояву "синдрому Стендаля"1;

- технологічна оцінка, яка дозволяє визначати придатність ресурсів для організації певних видів туризму на даному етапі розвитку продуктивних сил, оцінити можливість формування туристичних комплексів і визначити обсяг потенційних затрат;

- рентна або грошова оцінка, яка дозволяє визначати економічну ефективність використання природних ресурсів у туризмі у межах певних територій, регіонів, країн і порівнювати її з іншими формами господарського використання;

- медико-біологічна або фізіологічна оцінка, при якій з'ясовується ступінь комфортності природного середовища для організації певних видів рекреаційно-туристичної діяльності й оцінюється ймовірність проявів метеотропних реакцій організму людини і розвитку метеопатії;

- кадастрова оцінка, яка проводиться офіційними установами і містить систематизовані зведені відомості про території, призначені для організації туристичної діяльності, відпочинку і відновлення здоров'я людини. Кадастрова інформація доповнюється й іншими характеристиками, такими як оцінка ступенів складності маршрутів та їх доступністю для різних груп туристів, віддаленістю від головних промислових, транспортних, культурних центрів тощо;

- бальна оцінка, яка застосовується у тих випадках, коли будь-яке явище чи ресурс не піддається точному виміру, але є потреба хоча б у приблизному його оцінюванні, а також тоді, коли немає потреби в точному вимірі явища.

Туристичні ресурси - категорія історична, змінна в часі, оскільки переінакшення структури й обсягу рекреаційних потреб суспільства призводить до залучення в рекреаційну і туристичну діяльність нових елементів природного і соціально-антропогенного характеру. [4]

1.2 Класифікація туристичних ресурсів

Різнорідність туристичних ресурсів викликає необхідність їх класифікації. До класифікації туристичних ресурсів можна застосувати такі підходи:

1) сутнісний (за предметною сутністю ресурсу);

2) діяльнісний (за характером використання в туризмі);

3)атрактивний (за мірою та формою залучення до туристичної діяльності);

4) ціннісний, оснований на унікальності даного ресурсу;

5) функціональний, оснований на неповторності туристичних умов і ресурсів в поєднанні з комплексністю їх використання;

6) еколого-економічний (за споживчою вартістю ресурсу).

1) Згідно предметно-сутнісного підходу туристичні ресурси поділяються на:

а) природно-рекреаційні (клімат та розподіл його складових протягом року, узбережжя морів та океанів, акваторії водойм та річок, мінеральні джерела, мальовничі ландшафти, національні природні парки тощо);

б) культурно-історичні, куди відносяться археологічні, архітектурні пам'ятки, здобутки історії і культури минулого та сучасні архітектурні та техногенні шедеври; інфраструктурні, представлені територією, яка сама є ресурсом (її протяжність, конфігурація, географічне положення), населенням з його традиційною етнічною культурою (одяг, їжа та напої, житло, промисли та ремесла, традиційні прийоми господарювання, вірування, побутові звички та традиції, свята та обряди, завдяки яким можна ознайомитись з фольклором, піснями, танцями населення даної країни тощо), втіленою як в традиційну, так і в сучасну систему господарювання, яка забезпечує функціонування туристичної галузі в складі суспільно-географічного комплексу території шляхом розвитку виробничої та соціальної інфраструктури. [4]

2) Діяльнісний підхід дозволяє класифікувати ресурси за соціально-економічною сутністю, вартісними та трудовими ознаками на:

а) туристичні блага, наявність яких об'єктивна і практично не залежить від людської діяльності. Це природно-рекреаційний потенціал території, представлений сприятливим для відпочинку в будь-яку пору року кліматом, мальовничими краєвидами, іншими природно-географічними умовами;

б) туристичні ресурси, які включають об'єкти, створені людською працею (пам'ятки історії, культури, архітектури, музеї тощо) та об'єкти, до яких докладається людська праця з метою підтримки їх атрактивних якостей (пляжі, національні парки тощо);

в) туристична інфраструктура, представлена підприємствами розміщення, харчування, транспорту, екскурсійного обслуговування та проведення дозвілля.

3) За атрактивністю в туристичну діяльність можна виділити:

а) об'єкти показу або атрактивні об'єкти, які включають до складу турпродукту і використовують як елементи програмного забезпечення турів;

б) об'єкти дозвілля, які можуть становити як програмне забезпечення, так і входити до складу додаткових послуг, що надаються в місцях відпочинку.

4) Відповідно до ціннісного підходу розрізняють світову культурну та природну спадщину та національне культурно-історичне і природне надбання. Поняття культурної і природної спадщини формувалося протягом другої половини XX ст. і оформилось прийняттям у 1972 р. Конвенції ЮНЕСКО про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини. В якості культурної спадщини Конвенцією визначені пам'ятки історії та художньої творчості, їх ансамблі та пам'ятні місця, які мають видатну універсальну цінність з точки зору культури, науки та естетики. До природної спадщини належать пам'ятки природи (геологічні, фізико-географічні і біологічні об'єкти) та території, що є ареалами поширення видів тварин і рослин, які знаходяться під загрозою знищення, що мають видатну універсальну цінність з точки зору науки, охорони довкілля чи природної естетики.

5) Функціональний підхід до класифікації туристичних ресурсів оснований на комплексному характері туристичного споживання і туристичної діяльності з виробництва турпродукту. Комплексність споживання туристичних ресурсів відтворює мотивацію подорожування і ґрунтується на георозмаїтті. Таке твердження ґрунтується на розумінні мотиваційної туристичної привабливості певних територій як таких, що є відмінними за комплексом ознак від місця постійного проживання туриста.

Георозмаїття сформувалось внаслідок адаптації певного етносу до природного середовища, і візуально фіксується пейзажними властивостями культурного ландшафту. Культурні ландшафти в процесі культурогенезу змінюються, але в цілому зберігають основні властиві їм риси, які склалися в процесі традиційного природокористування з притаманними тільки йому елементами матеріальної та певною мірою духовної культури, що склалися на даній території. Георозмаїття - категорія динамічна, яка постійно трансформується під впливом інноваційного процесу, посиленого останнім часом дією глобалізації. Сучасні інновації змінюють, часто стандартизують, доповнюючи характерними елементами культури доби глобалізації, традиційні культурні ландшафти, досить лише згадати урбаністичні пейзажі великих міст, багатоповерхові транспортні розв'язки тощо. Георозмаїття, його ознаки, що є мотиваційно привабливими для здійснення подорожі і особистого ознайомлення з ними (туристичного споживання), є туристичним ресурсом. Таким чином, туристичні ресурси можна розглядати як елемент етно-ландшафтної геокультурної системи, виокремлений на основі функції туристичного споживання, представлений взаємодією та взаємозв'язком сталої етнічної та динамічної інноваційної культури, зафіксований в зовнішніх ландшафтних та сутнісних діяльнісних ознаках георозмаїття.

6) Еколого-економічний підхід ґрунтується на оцінці споживчої вартості туристичних благ і ресурсів. Наявність туристичних ресурсів розглядається багатьма авторами як чинник виробництва турпродукту, в той час як ми вважаємо їх неодмінною його складовою, яка, залежно від характеру ресурсу, має певну споживчу вартість. Відповідно до цієї ознаки є туристичні блага, споживання яких не залежить від людської діяльності на певній території (наприклад, клімат чи наявність морських акваторій); туристичні блага, споживання яких залежить від екологічного стану території і природоохоронної діяльності (стан води, повітря, ґрунтів, рослинного покриву тощо); туристичні ресурси постійного моніторингу і відповідного вкладання капіталу і праці на відновлення ресурсів, їх атрактивних властивостей (наприклад, шляхом реставрації, реконструкції, розвитку відповідної інфраструктури); туристичні ресурси цільового призначення, створені задля пожвавлення туристичної діяльності на даній території.

Наведені підходи і побудовані на їх основі класифікації не вичерпують всієї багатоаспектності туристичних ресурсів, вони лише підкреслюють складність і неоднозначність поняття «туристичний ресурс» при його

видимій зрозумілій простоті. Наприклад, можуть бути запропоновані до класифікації туристичних ресурсів такі загальнонаукові підходи як історичний (це дозволяє класифікувати ресурси за часом їх виникнення), системний (класифікація ресурсів за взаємо-узгодженістю зв'язків), синергетичний (виявлення зв'язків та сукупної дії чинників, які посилюють ефект сприйняття в туризмі) тощо. В даній роботі подальша характеристика туристичних ресурсів України подається за найбільш поширеним сутнісним підходом, але занадто широке трактування історико-культурних ресурсів потребувало окремого розгляду класу культурно-історичних пам'яток та особливостей традиційної етнічної культури населення країни. До того ж в умовах зростаючої глобалізації, вплив якої проявляється в стандартизації та уніфікації виробничих технологій і поширюється на стиль життя, особливо міського населення, стають помітними тенденції етнічної самоідентифікації. Проявами таких тенденцій є відродження національних та місцевих традицій, традиційних свят та обрядів, формування на їх основі сучасних святкових заходів, які зазнають широкого розповсюдження в туризмі, зокрема європейських країн. [4]



2. Рекреаційно-туристичні ресурси гірських районів Чернівецької області

2.1 Природні ресурси

Природно-ресурсний потенціал гірських районів Чернівецької області створює всі можливості для ефективного розвитку рекреаційного комплексу. Мальовничі ландшафти, рельєф і клімат, сприятливі для гірськолижного спорту і туризму, багаті різноманітні (і в тому числі - унікальні) мінеральні води зумовлюють високий рекреаційний попит на регіон. Він оцінюється більш ніж в 4 млн. осіб в рік тільки для потреб відпочинку і туризму (без врахування короткотермінового).

Кліматичні умови сприяють використанню рекреаційних можливостей краю протягом 9-10 місяців на рік. У цілому клімат помірно континентальний, теплий, з циклонічними та антициклонічними вторгненнями атлантичного повітря. Температура найтеплішого місяця (липень) +18°, +20°, у високогірному ярусі +8°, +10°, найхолоднішого (січень) - відповідно: -3°, -6° і -8°, -9°. Середня кількість днів зі сніговим покривом від 80 до 120, тому термін можливого користування лижними маршрутами досить тривалий. Тривалість цього періоду здійснює суттєвий вплив на розвиток територіально-рекреаційних формувань. Кількість опадів від 800-1200 мм і більше на рік. Такі кліматичні умови є сприятливими для відпочинку туристів протягом всього року і придатні для розвитку як зимових (гірськолижний та лижний спорт), так і літніх (гірський, пішохідний, велотуризм та ін.) видів туризму.

Південно-західна частина Чернівецької області зайнята Українськими Карпатами, які в межах області складаються з ряду паралельних хребтів (висотою 800-1400 м, максимальна висота - г.Яровець, 1574 м), розділених широкими поздовжніми долинами. Ландшафтні ресурси гірських районів Чернівецької області зумовлені особливостями гірського рельєфу. Площа, придатна для організації відпочинку і лікування, проте сьогодні використовується менше ніж 1/5 її частина. Геологічні утворення гірських районів Буковини мають велике пізнавальне та естетичне значення. Серед них виділяються: урочище "Протяте Каміння", скелі "Кам'яна Багачка" та "Чорний Діл". Гірські масиви Буковинських Карпат створюють сприятливі можливості для розвитку альпінізму, гірськолижного, пішохідного і спортивного кваліфікаційного туризму.

Протяті Камені (Протяте Каміння) -- геологічна пам'ятки природи місцевого значення, група мальовничих скель. Розташовані в Покутсько-Буковинських Карпатах, на межі Путильського та Вижницького районів Чернівецької області, біля східної частини села Хорови. Скелі лежать за півтори години ходьби на південь від перевалу Німчич, на невисокому гірському хребті, що в межиріччі Виженки і потоку Смугарів. Ці скелі утворилися в результаті виходу на денну поверхню потужних сірих пісковиків, а процеси вивітрювання надали їм чудернацьких форм. Вони вражають своїми гігантськими розмірами, монолітністю й неповторністю. Скелі розбиті тектонічними тріщинами (протяті, тобто пробиті) і по них утворено чимало порожнин різних розмірів: від одного до кількох десятків метрів. За легендою, ці тріщини утворилися інакше. Колись давно, горяни не мали зручного шляху, аби спуститися з гір, вони знайшли доволі легкий спосіб - нагрівали у казанах воду і виливали її на скелі. Окріп розмивав піщані породи і в результаті у гірському схилі утворювалися невеликі «протяті» проходи-печери. З того часу це урочище так і називають - «Протяте Каміння». Але найцінніше в урочищі - це гігантська десятиметрова кам'яна арка «Соколине око» рідкісна форма карсту в пісковиках, що утворилася на вершині 40-метрової скелі. У ній в результаті ерозії утворилася кам'яна арка, що нагадує око. Біля підніжжя скелі з північного боку міститься невелика трикамерна печера, до якої можна потрапити через два входи-отвори. Два інші отвори, значно вужчі за перші, проходять скрізь скелю і завершуються з її східного боку. На вершині скелі утворено природній резервуар, діаметром і завглибшки близько 70 см. Неподалік від Соколиного Ока серед букового лісу розташовані ще кілька, дещо менших, але також мальовничих, скельних масивів.

Кам'яна Багачка (інші назви -- Закам'яніла Багачка, Зачарована Скеля) -- скеля у Покутсько-Буковинських Карпатах, пам'ятка природи місцевого значення. Розташована на правому схилі долини річки Путили, біля села Усть-Путили Путильського району Чернівецької області. Відносна висота 22 м (максимальна -- майже 30 м). Складається з пісковиків. Біля підніжжя -- лучна рослинність. Зі скелею пов'язано багато народних легенд.

Серед природних рекреаційних угідь гірських районів щільне місце посідають водні ресурси. Вони належать до басейнів Дунаю та Дністра, що тече вздовж північної межі області на відрізку. Головні річки Буковинських Карпат - Прут, Черемош та їхні притоки. Близько 500 річок належать до категорії середніх та малих річок, решта (понад 30 тис.) - струмки, потічки, періодично діючі водотоки. У підніжжях і на схилах гір знаходиться незліченна кількість джерел і криничок, з яких постійно витікає вода.

Часто такі джерела слугують витоком річок. В окремих місцях на кам'янистих схилах гір формуються підземні струмки конденсаційного походження. Вони виникають завдяки накопиченню вологи поверхнею кам'янистих розсипів. У сонячну погоду вдень каміння інтенсивно нагрівається, а вночі, особливо під час густих туманів, конденсує вологу, яка живить струмки. Такі струмки ховаються в товщі каміння, на поверхні схилу їх не видно, лише чути дзюрчання води. Крім природних водостоків, у Карпатах створено густу мережу штучних (викопаних) канав, які місцеве населення називає окопи, шанці, рівчаки.

Туристичний сезон, сприятливий для рафтінгу в гірських районів і починається з середини квітня. Початок річок починаються в глибині гір, на великих висотах. Річки Буковинських Карпат мають гірський характер. Часто зустрічаються пороги і водоспади. Глибина річок невелика: 0,8-1,5 м. Течія - 3-5 м/сек.

Прут - річка яка протікає по гірських районах Чернівецької області, вона є лівою притокою Дунаю. Довжина в цьому регіону складає 128км. Бере початок біля підніжжя Говерли. Річка має гірський характер, її береги легко деформуються, у зв'язку з чим русло дуже розгалужене. Ширина коливається від 50-70 до 150 м, а на розгалужених ділянках - 500-800 м. Глибина межень не перевищує 0,5-1,5 м при найбільших рівнях до 6 м. Течія дуже швидка - до 1-1, 2 м/с, під час паводків досягає 4 м/с. Дно кам'янисте або галечникове. Берега дуже порізані, лісисті. Права притока Прута - річка Черемош. Майже всі річки Прута мають нестійкий характер. Нерідко там, де недавно було тихе, спокійне русло, все виявляється занесеним піском і галькою, а русло річки знаходить собі інший шлях. У басейні Пруту та його приток протягом більшої частини року спостерігаються паводки, кількість яких в залежності від інтенсивності випадіння дощів в літній період щорічно досягає 10-15. У течії Пруту та його притоках найчастіше зустрічаються форель, головень, бистрянка, щипавка, трохи рідше - лосось дунайський, підуст, вусач, підуст, пічкур, вусач , щипавка, щука, окунь, короп, сом.

Черемош -- починається від злиття Білого і Чорного Черемошу і впадає в Прут недалеко від села Неполоківці. Це найбільша притока річки Прут. По річці проходить кордон між Чернівецькою та Івано-Франківською областями. Верхня частина річки впродовж 33 км лежить у вузькій гірській долині з дуже стрімкими схилами, вкритими лісами, вище яких - полонини. Русло ріки звивисте, швидкість течії висока. Під час повені ширина русла - 5-15 м до 25-50 м, глибина мінюється від 0,2-0,4 м у верхній половині річки до 0,7- 1.0 м в нижній. Швидкість течії понад 1,5 м/сек., а на прямих ділянках 3-3,5 м/сек. Під час паводків глибина збільшується до 3-4 м, а швидкість течії до 4-5 м. Тут є два пороги - Кетлище і Сокільський. Через гравійні поля річка промила безліч рукавів, які після кожного паводка змінюють своє місце. Багато малих притоків довжина яких перевищує 10 км. Живлення мішане з перевагою дощового. Води Черемоша використовуються для водопостачання і рибальства. Раніше він був багатий рибою різних видів. В теперішні часи розвинений водний туризм: спортивний гірський сплав. Проходить щорічний відкритий чемпіонат України по техніці водного туризму -- «Черемош».

Путила (інші назви -- Путилка, Путилівка) -- річка в Українських Карпатах, у межах Путильського району Чернівецької області. Права притока Черемошу (басейн Дунаю). Довжина річки 42 км, площа басейну 391 кмІ. Долина V-подібна (завширшки 100--300 м). Заплава асиметрична, переривчаста, завширшки від 40--60 до 100--150 м. Річище помірно розгалужене, порожисте, є багато островів. Ширина річища 5--15 м, Похил річки 18 м/км. Живлення мішане, з переважанням дощового, нерідко бувають паводки, інколи дуже руйнівні. На окремих ділянках береги річки укріплені.

Мінералогічні ресурси гірських районів Чернівецької області включають родовища мінеральних вод та грязей. Лікувальні грязі виявлені поблизу, с.Черешенька і с. Костинці . В цілому на території виявлено понад 300 мінеральних джерел; 60 родовищ мінеральних вод належать до типу «Іжевська», «Боржомі», «Мацеста» та «Нафтуся». Мінеральні води краю можна поділити на групи: хлоридно-натрієвого типу; сірководневі води; залізисті води; води різного мінерального складу.

Води хлоридно-натрієвого з мінералізацією від 10 до 200-300 г/л типу поширені в межах Внутрішньої зони. Вони виявлені с. Черешенька. Другу групу розсолів хлоридно-натрієвого типу, але менше мінералізованих, утворюють води Скибової зони Карпат. Виходи цих вод відомі в долині потоку Солонцівки в с. Сергії, на полонині Сарата, у верхів'ях Білого Черемошу Путильського району. За хімічним складом солоні води можуть використовуватися для лікувальних цілей. Сірководневі води виявлені в с. Нижній Яловець Путильського району.

Своєрідну групу утворюють сульфатно-хлоридно-натрієві води. Дебіт свердловини 1,7 м3/рік. Вода має гіркувато-солонуватий присмак глауберової солі, мінералізація становить 5,4 г/л, вміст сірководню 3-5 мг/л. Мінеральну воду назвали “Буковина-17”. Цими водами лікують захворювання серцевосудинної системи, суглобів, радикуліт та інші недуги. Води типу “Нафтуся” виявлені в Путильському районі біля с. Дихтинець. Мінералізація води - 0,66 г/л, вона має гідрокарбонатно-натрієвий склад. З мікрокомпонентів в ній містяться 22 мг/л сірководню, стронцій, мідь. Мінеральні води типу “Боржомі” розповсюджені в басейні р. Сірет біля с. Буденець. Вони належать до гідрокарбонатно-натрієвого типу з мінералізацією 1,3 г/л, з мікрокомпонентів - амоній (0,9-1,2 мг/л), двохвалентне залізо (0,4-0,6 мг/л). На водах працює Буденецький завод мінеральних вод. Ця вода має назву “Буковинська”. Сумарний дебіт складає 12,5 м3/рік. Ці води рекомендуються при лікуванні органів травлення, при порушенні обміну речовин і урологічних захворюваннях.

Біологічні ресурси. На нижніх гірських районах розповсюджені букові ліси з бука лісового. У деревостані букових лісів у вигляді домішки зустрічається граб звичайний, клен гостролистий та явір, в'яз шорсткий, осика, береза бородавчаста. Підлісок тут рідкий або зовсім відсутній, внаслідок сильного затінення. Поодиноко у підліску зростає бузина чорна, свидина, жимолость пухнаста, ліщина, ожина. У трав'яному покриві переважають осока волосиста, веснівка дволиста, чина весняна, чоловіча папороть. Біля старих пнів, на кореневих «лапах» зустрічаються зелені мохи. Але трав'янистий покрив у бучинах не скрізь добре розвинений, часто зустрічається так званий «мертвий покрив» - відмерлі залишки гілок, плодів, опале листя.

У горах на висоті 500-650 м над рівнем моря у складі букових лісів з'являється ялиця біла. Підлісок у цих лісах відсутній або рідко зустрічається ліщина, бузина червона і чорна, ожина. Трав'янистий покрив нерівномірний. У ньому переважають ожина волосиста, вороняче око, квасениця звичайна, чоловіча папороть, осока лісова. Ще вище у горах на висоті 650-800 м н. р. м. до бука і ялиці приєднується ялина звичайна. Місцева назва ялини - смерека. У підліску буково-ялиново-ялицевих лісів зростають верба козяча, жимолость чорна, таволга в'язолиста. У трав'яному покриві переважають хвощі - великий і лісовий, чорниця, квасениця, багато папоротей. У верхньому поясі Буковинських Карпат на висоті 1250-1400 м. ялиця і бук уже зростати не можуть. Тут розповсюджені чисті ялинові (смерекові) ліси. Зрідка, як домішка до ялини, зустрічається береза бородавчаста. Дерева ялини у цьому поясі значно нижчі, їх висота рідко перевищує 15-20 м. У підліску зростає малина, горобина, таволга. У трав'яному покриві звичайно росте плаун булаво подібний, чорниця, орляк, ожина волосиста.

Верхня границя лісу у Буковинських Карпатах знаходиться на висоті близько 1400 м н. р. м. На верхній межі лісового поясу зустрічається криволісся з ялівця сибірського і сосни жереп. Вище лісового поясу трав'яниста рослинність утворює високогірні луки - «полонини».

Фауна краю нараховує 30 видів хребетних тварин. Тут можна зустріти оленя благородного, косулю європейську, черепаху болотну. Є представники Середземномор'я - жаба зелена, саламандра плямиста. Не бракує і мешканців тайги - глухарі, тетеруки. Зустрічаються також ендеміки - білка карпатська, тритон карпатський. З долин річок до субальпійських чагарників перекочовує на літо бурий ведмідь. З хижаків зустрічаються куниці, тхори, рисі, вовки. В останні десятиріччя на території великого зоологічного заказника «Зубровиця» здійснюється експеримент з відтворення популяції зубра, для якого нині в контексті міжнародного проекту забезпечення транскордонного зв'язку створюється перший в Україні екологічний коридор. У гірських районах живуть майже 100 видів птахів, більшість з яких мешканці лісів. Це численні види горобиних, дятли, голуби. Заболочені місця населяють лиски, кулики, чаплі, лелеки. Зустрічається гірська плиска, сойка, гірський щеврик, карпатський глухар, а сім'ї лебедів останні зими вперто тримаються на незамерзаючих ставках і підгодовуються мешканцями сіл.

2.2 Природно-антропогенні РТР

В гірських районах Чернівецької області зосереджений великий природоохоронний фонд різного рівня заповідності.

Чорний Діл -- ландшафтний заказник загальнодержавного значення. Розташований на південний захід від села Сарати Путильського району Чернівецької області.

Площа 263 га, створений 1980 р.

На гребені та північно-східних схилах гірського хребта Чорний Діл охороняється мальовничий ландшафт з виходами кристалічних порід. Куполоподібні вершини і круті схили вкриті ялиновими лісами. На вершинах і подекуди серед лісів трапляються різнотравні луки -- полонини. У багатому трав'яному покриві зростає понад 50 видів цінної гірськолісової, субальпійської та альпійської флори, серед яких 10 видів, занесених до Червоної книги України: білотка альпійська, лілія лісова, орлики трансильванські та інші. Багатий також тваринний світ заказника: рись, вовк, кабан, куниця лісова тощо.

Лунківський заказник -- лісовий заказник загальнодержавного значення. Площа 106 га, створений 1974 р. На південних схилах г. Горсулуй (866 м), що в Покутсько-Буковинських Карпатах, охороняється ялиново-ялицево-буковий праліс з участю клена гостролистого та явора. Окремі дерева бука досягають 200-річного віку. Підлісок представлений бузиною чорною та вовчими ягодами звичайними. У трав'яному покриві з рідкісних рослин трапляються зубниця бульбиста, маренка запашна, квасениця звичайна, плющ звичайний, папороть страусове перо, а також любка дволиста, занесена до Червоної книги України. [14]

Петрівецький заказник -- ландшафтний заказник загальнодержавного значення. Площа 170 га, створений 1983 р. Охороняється урочище, представлене природними дубово-ялицевими та буково-дубово-ялицевими лісами. У домішку представлені граб, клен, ялина, липа; у підліску -- ліщина і свидина. З рідкісних видів рослин, занесених до Червоної книги України, трапляються гніздівка звичайна та зозулині сльози яйцеподібні. Тваринний світ -- олень благородний, сарна європейська, кабан дикий, лисиця звичайна, куниця лісова тощо. Заказник має значення генетичного резервату еталонних насаджень.

Найвідомішою природоохоронною територією Буковини є Національний природний парк «Вижницький», який був створений у 1995 р. на базі заказників Стебник і Лужки. Він займає площу близько 8000 га. За функціональним зонуванням території заповідна зона становить 2153,2 га, зона регульованої рекреації -- 5222,1 га, зона стаціонарної рекреації -- 49,2 га, господарська зона -- 3811,1 га. У парку працюють 87 осіб, з них у науковому підрозділі -- 6, у службі охорони -- 29 осіб. Всього на території національного парку виявлено 960 видів судинних рослин (з них 40 видів занесено до Червоної книги України. Мохоподібних зареєстровано 236 видів. Серед рідкісних, зникаючих та малопоширених видів букових та ялицево-букових лісів слід відзначити значну групу видів зозулинцевих (орхідних), занесених до Червоної книги України. В іншому урочищі парку -- урочищі Бука, виявлено 13 «червонокнижних» видів, серед яких на особливу увагу заслуговують гроняка півмісяцева, коручка болотна та зозулинець блошиний. Загалом фауна національного парку представлена 1 видом круглоротих, 20 видами риб, 12 -- земноводних, 7 -- плазунів, 141 вид;-- птахів, 52 видами ссавців. З них 62 види занесено до Червоної книги України, а 11 видів -- до Європейського червоного переліку. Це зубр, ведмідь бурий, рись, кіт лісовий, лелека чорний, пугач, тритон карпатський та ін. На території парку б'ють численні джерела мінеральних вод. [9]

Національний природний парк «Черемоський» створений з метою збереження цінних природних та історико-культурних комплексів та об'єктів гірських територій Буковини. Під державною опікою перебуватимуть 44 види рідкісних рослин, понад 120 видів хребетних та п'ять тисяч До території національного природного парку «Черемоський» погоджено в установленому порядку включення 7117,5 гектара земель, у тому числі 4699 гектарів земель

Державного підприємства «Путильське лісогосподарське підприємство», 857 гектарів земель Карпатського державного спеціалізованого лісгоспу АПК, які вилучаються в установленому порядку та надаються національному природному парку у постійне користування, і 1561,5 гектара земель Карпатського державного спеціалізованого лісгоспу АПК, що включаються до складу національного природного парку без вилучення у зазначеного лісгоспу. безхребетних тварин. Його територія охоплює 7117 га земель, у тому числі Державного підприємства «Путильське лісогосподарське підприємство», Карпатського державного спеціалізованого лісгоспу АПК, Карпатського державного спеціалізованого лісгоспу АПК.

2.3 Історико-культурні ресурси гірських районів Чернівецької області

У гірських районах Чернівецької області зосереджена значна кількість історико-культурних пам'яток . З архітектурних пам'яток району виділяються дерев'яні храми Буковинських Карпат. У с. Селятин зберігся унікальний зразок сакральної дерев'яної архітектури - церква Різдва Пресвятої Богородиці - найстаріший дерев'яний храм у Буковинських Карпатах. Зведена у 30-ті роки XVII ст. без єдиного цвяха, будівля увібрала в себе елементи буковинського так званого «хатнього типу» та гуцульського купольного. Слід зауважити, що населенні пункти гірських районів Чернівецької області рясніють дерев'яними храмами, дзвіницями та капличками. Миколаївська церква в Путилі, Успенська церква в Розтоках, Дмитрівська церква в Дихтинці, церква Св. Параскеви в Усть-Путилі, церква Симеона Стовпника в с. Мариничі (усі храми ХІХ ст.) - лише невелика частина дерев'яної сакральної архітектури Буковини.

Свято-Миколаївська церква побудована в 1885 р. знаходиться в центрі Путили, поруч з музеєм Федьковича, який свого часу виділив землю і гроші під її будівництво. Є типовим буковинським триярусним храмом. Дерев'яна церква має прямокутний у плані притвор, квадратний неф і гранований вівтар, перекриті трьома майже однаковими верхами, середній з яких трохи вище і стрункіше інших. До нефу з обох сторін прибудовані притвори гранчастої форми, що надає храму майже хрестоподібний вигляд. Двох'ярусна дзвіниця, стіни якої також покриті деревом, а шатровий верх - бляхою, гармонійно доповнює церкву і складає разом з нею цілісний храмовий архітектурний ансамбль. Тут приємно побувати активно подорожуючи у відпустці або у турі вихідного дня.

Дерев'яна церква Св. Параскеви в Усть-Путилі побудована в 1881 р. Належить до поширеного в Буковинських Карпатах типу тричастинного, триголового храму. У пам'ятнику втілилися всі характерні риси цього типу: грановані в плані неф і апсида і прямокутний бабинець, широко розставлені, майже однакові за висотою шатрові верхи з яскраво вираженим перехватом у основи, обшиті гонтою, з ухилом всередину, підперезані неглибоким опоясуванням стіни. Заломи верхів в інтер'єрі сприяють висотному розкриттю простору. Цілісний масивний об'єм зрубів переходить до наметів глав, повторюючи обриси оточуючих долину гір. Дзвіниця розташована на захід від церкви, вертикально обшита тесом, з шатровим завершенням.

Щороку в гірській місцевості проводиться понад 30 сільських, міських, районних, обласних, всеукраїнських, міжнародних культурно-мистецьких заходів:

Вашковецька «Маланка» Щороку 14 січня, у день святого Василя у містечку Вашківці відбувається народний костюмований карнавал - Вашковецька переберія, чи Маланка, на яку збираються тисячі гостей із усього краю та з-поза його меж. Сама переберія розпочинається увечірі напередодні «старого» Нового року, на Меланії. Ледь не в кожній вашковецькій оселі всі - від малого до великого перебираються у фантастичні маски та костюми: «дідів», «баб», «циганів», «ведмедів» та інших казкових і невигаданих істот. І в такому чудернацькому вбранні переберія ходить від оселі до оселі, віншуючи господарів, відганяючи та задурюючи всіляких злих духів і відьом.

А наступного дня, на Василя, уся галаслива переберія із дзвіночками, батогами, петардами, на фірах, коровах, машинах сходиться із трьох вашковецьких кутів: Гнатишиного, Затеплишного і Горішнього - на Хрестовій дорозі. Своєрідною кульмінацією свята є купіль переберії, яка відбувається у потічку, що зветься Глибічок, у Долішньому куті. Вашківчани вірять, що завдяки цьому стародавньому за походженням ритуалу перебрані у маски звільняються від усілякої «нечистої» сили, яка могла до них випадково пристати під час нічних обходів оселями.

Вихід на полонину «Полонинська ватра» Щороку останньої неділі травня у селищі Путила проводиться традиційне свято виходу на полонину - «Полонинська ватра». У цей день пастухи збирають отари і відправляються у верхів'я гір, де вони пробудуть до осені. Все розпочинається з того, що трембіти сповіщають про початок свята, з гір у національному гуцульському вбранні спускаються мешканці довколишніх сіл і пастухи на конях. Лунають пісні, вихряться танці. Головним символом свята є величезна ватра, адже цього дня вогонь запалиться на 30 полонинах і буде підтримуватися там аж до завершення літування. Ватаг промовляє до чабанів: «Запаліть, хлопці, ватри, несіть цей вогонь полонини, та щоб не згасав він там все літо!» Дівчата співають, кроплять дорогу водою, встеляють її квітами, а пастухи вирушають у гори.

Протягом дня музично-танцювальні народні колективи розважатимуть гостей та учасників свята. Усі бажаючі матимуть змогу скуштувати страви гуцульської кухні: бануш, кулешу, гуслянку та бринзу. У програмі свята також - виставка-продаж виробів декоративно-прикладного мистецтва, концерт, спортивні заходи, гуцульські забави.

Захарецький гарчик. В селі Підзахаричі у 2001 році був заснований фольклорно - етнографічний фестиваль-ярмарок «Захарецький гарчик», який з кожним роком збирає все більше гостей, а з 2009 року став міжнародним. В селі є п'ять музеїв народних ремесел, родинні школи мистецтв, музей етнографії та ремісництва Гуцульщини, народний етнографічний колектив «Черемош». Тут збереженні автентичні народні традиції, справляються колоритні гуцульські весілля, тут пізнається історія гуцульського роду не лише за підручниками та музейними експонатами, а через безпосередню участь при виготовленні ремісницьких виробів власноруч.



3. Проблеми та перспективи розвитку туризму

3.1 Туристична інфраструктура та туристичні потоки в гірських районах Чернівецької області

Для здійснення ґрунтовного аналізу динаміки, структури, цілей та мотивів туристичних потоків у гірських районах Чернівецької області були використані: первинні джерела інформації, а саме статистична звітність «Звіт про діяльність туристичної організації» (форма 1-Тур) та «Звіт про діяльність закладів готельного господарства» (форма 1-Готель); маркетингове дослідження туристичних потоків, проведене працівниками Туристично-Інформаційного Центру міської ради; розрахунок обсягів туристичних послуг та туристичних потоків гірських районів Чернівецької області за 2009-2012 роки відповідно до Методики, рекомендованої Всесвітньою туристичної організацією.

З форми 1-Тур використані дані про обсяги послуг, структури та цілей туристичних потоків, а також фінансові показники діяльності туристичної галузі за відповідні роки. З форми 1-Готель використані статистичні дані кількості іноземних туристів, що проживали у закладах готельного господарства. Відповідно варто врахувати, що у формі 1-Готель представлені статистичні дані надані тільки готелями «Карпатська зірка», «Саторі», «Норіс», «Гірський узвіз», «Лекече», Туристичний комплекс «Мигово» і «Німчич».

Згідно з фактичними даними форми 1-Тур за період 2007-2012 рр. в період до 2010 р. спостерігалася тенденція зростання кількості обслугованих туристів та обсягів наданих туристичних послуг. За 2010-2011 рр. було зафіксоване істотне зменшення майже за всіма показниками туристичної діяльності, що пов'язане з негативним впливом світової фінансово-економічної кризи на туристичний попит через зменшення реальних доходів населення України та європейських країн.

Кількість внутрішніх туристів, які відвідали регіон у 2011 р. становила 36732 осіб, тобто порівняно з 2010 р. відбулося скорочення на 1,4%. Що стосується іноземних туристів, то їх кількість у 2011 р. становила 4082 осіб або на 30% менше порівняно з попереднім роком. Серед країн походження іноземних туристів лідирувала Білорусь - 1499 осіб (36,7%); друге місце посіли туристи з німецькомовних країн - 560 осіб або 13,7%, з яких на Німеччину припадало 7,4%, Австрію - 3,9%, Швейцарію - 2,4%; третє та четверте місця посіли туристи з Туреччини - 6,5% і Польщі - 5,8%.

Таблиця 1. Туристичні потоки в гірських районах Чернівецькій області

Туристичні потоки і показники	Роки
	2007	2008	2009	2010	2011	2012
Кількість туристів, осіб	67303	78280	75758	80987	63112	63976
з них:	іноземних туристів	5140	7801	8017	6729	4082	5273
Екскурсантів, осіб	18196	19545	16856	16729	15900	6288
Обсяг наданих туристичних послуг, тис. грн.	23037	25745	29013	29580	33867	27829

Щодо екскурсантів, які відвідували гірські райони Чернівецької області, до 2008 року спостерігалася тенденція збільшення їх кількості, після чого - поступове зменшення, і в 2012 році загальна чисельність екскурсантів становила 6288 осіб або на 60% менше порівняно з попереднім роком.

В'їзні туристичні потоки гірських районів Чернівецької області.

І. Дослідження туристичних потоків Туристичним інформаційним центром (ТІЦ)

1. ТІЦ міської ради з 2008 року здійснює опитування туристів, які його відвідують. Відповідно до цих даних, у 2008 р. самодіяльних туристів, тобто тих, хто не користувалися послугами турагентів і туроператорів, не зупинялися в готелях, нараховувалося - 5532 осіб, з них 1642 - іноземців; у 2010 р. - 6916 осіб, в т. числі 2045 іноземців. Загальна кількість туристів, що обліковані ТІЦ склала у 2008 році - 6427 осіб, з них - 1882 іноземці; 2010р. - 7884 осіб, з них - 2334 іноземці.

ІІ. Експертна оцінка туристів за формою 1-Готель, а також тих, хто проживав в «малих» готелях (не врахованих формою 1-Готель).

У 2009 р. за даними статистичної звітності (форма 1-Готель), було 1150 місць. Того ж року в цих готелях було прийнято 54250 ос., з них - 5947 іноземці (11%).

Кількість місць у «малих» готелях - 439. З врахуванням 30% їх заповнюваності, кількість проживаючих у цих міні-готелях за рік становила 48070 осіб, з них 5247 - іноземці (тобто з розрахунку 11% від загальної чисельності).

Загальна кількість гостей, що проживали в готелях становила: у 2008 році - 98813 осіб (55013 ос. за формою 1-готель + 43800 ос. у «малих» готелях), з них 11496 - іноземці (відповідно 6586 + 4910); у 2009 році - 102320 осіб (5501 ос. за формою 1-готель + 48070 ос. у «малих» готелях), з них іноземців - 11234 ос. (відповідно 5947+5287).

ІІІ. Інтегральна оцінка загальної кількості іноземних туристів в гірських районах Чернівецької області.

Для інтегральної оцінки іноземних туристичних потоків в гірських районів використані статистичні дані форми 1-Тур і 1-Готель, експертна оцінка кількості іноземних туристів, що розмістились в «малих» готелях міста та дослідження Туристичного інформаційного центру (ТІЦ).

Аналіз динаміки інтегральної оцінки дозволяє стверджувати, що за результатами дослідження кількості туристів, з врахуванням «малих» готелів і даних ТІЦ, за 5 років склалася позитивна тенденція до зростання відвідувань гірських районів Чернівецької області, особливо, іноземними туристами. При цьому основна маса іноземців не скористалася послугами туристичних фірм. Все це свідчить про те, що зростає зацікавленість іноземних туристів у відвідуванні і вони організовують свій відпочинок не користуючись послугами туристичних посередників і «великих» готелів, у яких рівень обслуговування не відповідає європейським стандартам. І такі показники спостерігалися на тлі світової економічної кризи.

Туристична Інфраструктура гірських районів Чернівецької області.

Туристична інфраструктура - це сукупність штучно створених рекреаційних закладів (бази відпочинку, готелі, ресторани та ін.) та супутніх об'єктів, побудованих для загального користування.

Готельне господарство гірських районів Чернівецької області є доволі розвинутим і на сьогодні воно в цілому задовольняє попит туристів. В області діють заклади, які пропонують номери від «економ-класу» до «люкс-апартаментів». В останні роки активно розвивається будівництво та відкриття нових туристичних і готельно-ресторанних комплексів. Поруч з готельними підприємствами і туристичними комплексами, послуги розміщення надають оздоровчі заклади та садиби сільського зеленого туризму.

Таблиця 2. Заклади розміщення та рекреації гірських районів Чернівецької області (станом на 2010 р.)

№	Адміністративна одиниця	Заклади розміщення та рекреації (од.)
		Готелі та туркомплекси	Санаторно-курортні	Агро-садиби
1	Вижницький район	15	2	10
2	Герцаєвський район	2	-	-
3	Глибоцький район	8	-	1
4	Заставнівський район	7	2	-
5	Кельменецький район	2	-	3
6	Кіцманський район	14	1	5
7	Новоселицький район	5	2	3
8	Путильський район	12	-	18
9	Сокирянський район	3	-	2
10	Сторожинецький район	8	3	4
11	Хотинський район	3	-	10
Всього	79	10	56

Готельно-туристичні комплекси гірських районів Чернівецької області представлені насамперед гірськолижними туристичними комплексами «Мигово» і «Німчич», готельно-ресторанним комплексом «Гірський узвіз», гірським готелем «Ковчег», садибою «Лекече» та ін.

Туристичний комплекс «Мигово» розташований за 60 км від м. Чернівці, у с. Мигово, що на правому березі р. Мигівка, біля підніжжя гори мала Кичера Буковинських Карпат. Взимку «Мигово» - повноцінний гірськолижний курорт України із загальною можливістю обслуговування відвідувачів в кількості більше 3000 осіб на день. Туристам пропонуються широкі можливості для активного відпочинку, а саме:

- п'ять спусків зі сніговими гарматами та освітленням, в тому числі для дітей: 1300 м (перепад 250 м), 1100 м (перепад 250 м), 600 м (перепад 120 м), 150м (для дітей та початківців), 150м (для сноутюбу). Обслуговують спуски чотири бугельних витяги довжиною: 1100м, 600м, 150м (мультиліфт), 150м (мультиліфт);

- лижна школа та прокат різноманітних лиж і санчат на території комплексу;

- льодовий майданчик під відкритим небом, розрахований на ковзання одночасно понад 100 осіб. Прокат ковзанів різних розмірів;

...