Побудова тренувального процесу спортсменів-гирьовиків у підготовчому періоді

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

УДК 796.015.31.894

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання та спорту

Побудова тренувального процесу спортсменів-гирьовиків у підготовчому періоді

24.00.01 - Олімпійський і професійний спорт

Пронтенко Василь Віталійович

Львів - 2011

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Житомирському військовому інституті імені С. П. Корольова Національного авіаційного університету Міністерства оборони України.

Науковий керівник - кандидат наук з фізичного виховання і спорту, доцент Романчук Віктор Миколайович, Житомирський військовий інститут імені С. П. Корольова Національного авіаційного університету, завідувач кафедри фізичного виховання, спеціальної фізичної підготовки і спорту.

Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, професор Магльований Анатолій Васильович, Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, проректор з науково-педагогічної роботи, завідувач кафедри фізичної реабілітації, спортивної медицини, фізичного виховання і валеології;

кандидат педагогічних наук, професор Олешко Валентин Григорович, Національний університет фізичного виховання і спорту України, завідувач кафедри силових видів спорту та фехтування.

Захист відбудеться 4 травня 2011 року о 13.00 на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.829.01 Львівського державного університету фізичної культури (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 11).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Львівського державного університету фізичної культури (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 11).

Автореферат розіслано 4 квітня 2011 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради А. С. Вовканич

тренувальний гирьовик спортсмен підготовленість

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Гирьовий спорт набув широкої популярності у нашій країні та за її межами (Рассказов В.С., 2004; Щербина Ю.В., 2006; Балогх М., 2009; Patten L., 2009 та ін.). Він переживає часи розвитку і супроводжується вдосконаленням програм підготовки, правил змагань, класифікаційних нормативів. Спортивна конкуренція у світі постійно зростає, тому робота з удосконалення тренувального процесу спортсменів-гирьовиків є актуальною.

Узагальнення передового досвіду підготовки та участі гирьовиків у змаганнях різного рівня свідчить про постійне зростання конкуренції на міжнародній спортивній арені (Андрейчук В.Я., 2007; Романчук В.М., 2009). Тому якість побудови тренувального процесу українських гирьовиків потребує вдосконалення. Існуючі публікації з гирьового спорту більшою мірою основані на тренерському або спортивному досвіді авторів (Поляков В.А., Воропаєв В.І., 1988; Виноградов Г.П., 1988; Зайцев Ю.М. та ін., 1991) або на науковому потенціалі важкої атлетики (Ромашин Ю.А., 1991; Дворкін Л.С., 2003). Значна частина робіт з гирьового спорту присвячена підготовці гирьовиків-початківців та розрядників (Пальцев В.М., 1994; Рябченко А.В., 2003), тренувальний процес спортсменів високої кваліфікації залишився без достатньої уваги спеціалістів. До того ж більшість наукових досліджень з проблем гирьового спорту є застарілими, оскільки проводились у 80-90-х роках минулого століття (Воропаєв В.І., 1986; Меліхов Л.Є., Паньков В.П., 1992 та ін.) і не враховують змін, що відбулися у гирьовому спорті в останні роки, а отже й не відповідають фундаментальному принципу підготовки спортсменів - взаємозв'язку структури змагальної діяльності та структури підготовленості.

За даними В.Т. Пяткова (2007), А.В. Магльованого (2010, 2011), Ю.А. Бріскіна (2004), І.В. Огірка (2003) у тренувальному процесі необхідно застосовувати модельні характеристики фізичної підготовленості спортсменів високого класу, які обумовлюють ефективність змагальної діяльності та надійність виступу у ній. Аналіз робіт В.Г. Олешка (2005, 2010), В.Ф. Пилипка (2003), Ю.В. Щербини (2008), В.М. Романчука (2009) показав, що у фахівців з гирьового спорту немає єдиного підходу щодо питань, пов'язаних з визначенням першочерговості розвитку найвагоміших фізичних якостей гирьовиків у підготовчому періоді. Так, в одних спортивних школах України перевага надається розвитку силових якостей, в інших - витривалості (Олешко В.Г., 1999; Романчук С.В., Пронтенко К.В., 2008; Щербина Ю.В., 2010; Ахметов Р.Ф., 2010). Поряд з цим недостатньо уваги приділяється розвитку спеціальних фізичних якостей, а саме спеціальній витривалості, яка є основою для підвищення спортивної підготовленості атлетів.

Актуальною залишається розробка модельних характеристик фізичної підготовленості гирьовиків високого класу та методик розвитку фізичних якостей з урахуванням вагових категорій спортсменів. Особливо це відчувається під час побудови тренувальних програм у підготовчому періоді макроциклу, у якому закладається функціональна та техніко-тактична «база» для успішної участі у змаганнях.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано на підставі плану науково-дослідних робіт на 2005-2010 рр. Управління фізичної підготовки Збройних сил України на тему «Гирьовий спорт у системі військово-спортивної та бойової діяльності військовослужбовців Збройних Сил України», шифр «Гирьовий спорт» (номер державної реєстрації 0101U001123).

Роль автора полягає у дослідженні проблем чинної системи підготовки спортсменів-гирьовиків до змагань, в обґрунтуванні, розробці та експериментальній перевірці програми тренувального процесу спортсменів-гирьовиків високої кваліфікації різних груп вагових категорій у підготовчому періоді.

Мета дослідження - вдосконалення тренувального процесу спортсменів-гирьовиків у підготовчому періоді макроциклу.

Завдання дослідження:

1) розкрити особливості побудови тренувального процесу гирьовиків високої кваліфікації у підготовчому періоді;

2) визначити наявність взаємозв'язку між показниками фізичної підготовленості спортсменів-гирьовиків та рівнем їх спортивної кваліфікації;

3) розробити модельні характеристики фізичної підготовленості спортсменів-гирьовиків високої кваліфікації різних вагових категорій;

4) розробити авторську програму тренувального процесу спортсменів-гирьовиків високої кваліфікації різних вагових категорій у підготовчому періоді макроциклу та експериментально перевірити її ефективність.

Об'єкт дослідження - побудова тренувального процесу спортсменів-гирьовиків високої кваліфікації.

Предмет дослідження - тренувальний процес спортсменів-гирьовиків високої кваліфікації у підготовчому періоді макроциклу.

Методи дослідження. Теоретичний аналіз та узагальнення науково-методичної літератури, навчальних планів підготовки спортсменів, протоколів змагань; анкетування; педагогічне тестування: рівня розвитку окремих фізичних якостей (загальної витривалості, силових якостей, гнучкості), показників змагальної діяльності, морфофункціонального стану (частоти серцевих скорочень, життєвої ємності легень, індексів Робінсона, степ-тесту) й фізичної працездатності (за тестом PWC₁₇₀); педагогічний експеримент (констатуючий і формуючий); методи математичної статистики.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше: диференційовано залежність між показниками фізичної підготовленості спортсменів-гирьовиків високої кваліфікації різних вагових категорій та їх досягненнями у гирьовому спорті; виявлено відмінності у фізичній підготовленості та морфофункціональному стані гирьовиків різної кваліфікації; розроблено модельні характеристики фізичної підготовленості спортсменів-гирьовиків високої кваліфікації різних вагових категорій; розроблено авторську програму тренувального процесу спортсменів-гирьовиків високої кваліфікації різних вагових категорій у підготовчому періоді макроциклу. Доповнено та розширено результати досліджень науковців щодо: оптимальної побудови тренувального процесу гирьовиків у макроциклі; розвитку фізичних якостей кваліфікованих гирьовиків з урахуванням модельних характеристик; важливості розвитку спеціальної витривалості у підготовчому періоді макроциклу. Підтверджено дані науковців про недостатню ефективність чинної системи підготовки гирьовиків до змагань.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці та експериментальній перевірці програми тренувального процесу гирьовиків високої кваліфікації у підготовчому періоді макроциклу; у покращенні показників фізичної підготовленості та морфофункціонального стану спортсменів, підвищенні рівня їх результатів у змагальній діяльності. Практичний ефект роботи підтверджений актами впровадження до системи підготовки спортсменів Федерації гирьового спорту України, двох дитячо-юнацьких спортивних шкіл та у навчально-тренувальний процес курсантів та студентів Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова Національного авіаційного університету.

Основні положення роботи викладені в навчально-методичному посібнику «Організація та методика проведення занять з гирьового спорту» (2010).

Запропонована програма може бути рекомендована для застосування у навчально-тренувальному процесі як середніх, так і вищих навчальних закладів, дитячо-юнацьких спортивних шкіл, шкіл вищої спортивної майстерності та у системі організації і проведення фізичної підготовки і спорту у Збройних силах та інших силових структурах України.

Особистий внесок здобувача полягає у виборі напряму дослідження; аналізі літературних джерел; формулюванні мети і завдань дослідження; накопиченні експериментального матеріалу; розробці програми тренувального процесу спортсменів-гирьовиків високої кваліфікації у підготовчому періоді; узагальненні отриманих результатів; формулюванні висновків та практичних рекомендацій; оформленні дисертаційної роботи.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження оприлюднені на Х та ХІV міжнародних наукових конференціях «Молода спортивна наука України» (Львів, 2006, 2010 р.); V всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблеми активізації рекреаційно-оздоровчої діяльності населення» (Львів, 2006 р.); ІІІ міжнародній науковій конференції «Актуальні проблеми фізичної культури, спорту та туризму в сучасних соціально-економічних і екологічних умовах», (Запоріжжя, 2007 р.); ІV міжнародній науково-практичній конференції «Теоретические и прикладные аспекты развития гиревого спорта» (Алушта, 2007); V міжнародній науково-практичній конференції «Гиревой спорт как средство физического воспитания, спортивной подготовки и рекреации» (Керч, 2009 р.); V міжнародній науковій конференції «Физическое воспитание и спорт в высших учебных заведениях» (Харків, 2009 р.); ІІІ міжнародній науковій конференції «Актуальні проблеми сучасної біомеханіки фізичного виховання та спорту» (Чернігів, 2010); на засіданнях кафедри фізичного виховання, спеціальної фізичної підготовки і спорту Житомирського військового інституту (2006-2010 рр.).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 17 наукових праць, серед них: 1 навчальний посібник, 1 навчально-методичний посібник; 7 публікацій розміщено у наукових фахових виданнях України; 5 - виконано одноосібно.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із переліку умовних скорочень, вступу, п'яти розділів, висновків, практичних рекомендацій, додатків, списку використаних джерел. Дисертацію виконано на 164 сторінках, ілюстровано 22 таблицями і 62 рисунками. Бібліографія містить 218 джерел, з яких 24 - зарубіжних авторів, 17 - публікації автора за темою дисертації.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, показано зв'язок дослідження з науковими програмами, планами й темами; визначено мету, завдання, об'єкт, предмет та методи дослідження; розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; подано інформацію про апробацію результатів роботи та публікації за матеріалами дисертаційного дослідження.

У першому розділі дисертації «Особливості, проблеми та перспективи вдосконалення тренувального процесу спортсменів-гирьовиків у підготовчому періоді макроциклу» розглянуто еволюцію формування тренувального процесу у гирьовому спорті; розкрито особливості тренувального процесу у гирьовому спорті; узагальнено праці провідних науковців з проблем чинної системи підготовки гирьовиків до змагань; з'ясовано пріоритети розвитку найвагоміших фізичних якостей гирьовиків у підготовчому періоді макроциклу; розкрито специфіку періодизації тренувального процесу у гирьовому спорті.

Аналіз особливостей побудови тренувального процесу у гирьовому спорті дозволив встановити незначну залежність спортивного результату від маси тіла гирьовика: із збільшенням маси атлета (від 75 кг і вище) спостерігається стабілізація та, навіть, зниження результатів. Кількість гирьовиків, які виконують нормативи МС та МСМК, щорічно збільшується у середніх вагових категоріях, у вагових категоріях до 90 та понад 90 кг їх практично немає.

Одним з напрямків удосконалення чинної системи спортивної підготовки є побудова тренувального процесу гирьовиків високої кваліфікації у підготовчому періоді макроциклу з урахуванням їх вагової категорії, морфофунціонального стану, а також вимог до розвитку найвагоміших фізичних якостей. Отже, основними фізичними якостями, яким варто надавати перевагу у підготовчому періоді та які є базовими для розвитку спеціальної витривалості та покращання спортивної кваліфікації гирьовиків високого класу, є: для вагових категорій 60-75 кг - сила та загальна витривалість, а для категорій 80, 90 і понад 90 кг - загальна витривалість, при цьому важливість розвитку силових якостей знижується. Однак ця проблема залишилась поза достатньою увагою науковців і, як наслідок, на сьогодні відсутні модельні характеристики фізичної підготовленості гирьовиків високої кваліфікації різних вагових категорій, що й пояснює різноспрямованість тренувального процесу спортсменів у різних школах України.

У другому розділі «Методи та організація дослідження» подано відомості про використані методи, етапи вирішення завдань і досліджуваний контингент.

Теоретичні методи (аналіз, вивчення та узагальнення) застосовували для розкриття сутності проблеми та визначення шляхів її розв'язання; емпіричні методи (анкетування, педагогічне тестування, педагогічний експеримент) - для обґрунтування, розробки та доведення ефективності програми тренувального процесу гирьовиків високої кваліфікації у підготовчому періоді; методи математичної статистки - для обробки експериментальних даних та оцінки їхньої достовірності.

Фізичну підготовленість гирьовиків оцінювали згідно з Положенням про державні тести і нормативи оцінки фізичної підготовленості населення України (затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 1996 р. № 80) за тестами, що дозволяють оцінити розвиток окремих фізичних якостей: загальної витривалості (біг на 3 і 5 км); силових (підтягування на перекладині, згинання і розгинання рук в упорі на брусах, вправи зі штангою); статичної витривалості (вис на перекладині); гнучкості, швидкості (біг на 100 м).

Морфофункціональний стан гирьовиків оцінювали за показниками частоти серцевих скорочень (ЧСС), часу відновлення ЧСС до вихідного рівня після 20 присідань за 30 секунд, індексу Робінсона, степ-тесту, маси тіла, життєвої ємності легень, динамометрії кисті, проби Штанге та фізичної працездатності.

Рівень спортивної кваліфікації гирьовиків визначали за результатами у змагальній діяльності.

Дослідження проводили п'ятьма етапами.

Перший етап (січень 2003 р. - серпень 2004 р.) був спрямований на: пошук і вивчення наукової літератури для з'ясування стану та дієвості чинної системи спортивної підготовки гирьовиків; виявлення причин недостатньої її ефективності; пошук ефективних шляхів удосконалення тренувального процесу атлетів високої кваліфікації у підготовчому періоді; визначення напряму проведення дослідження.

Другий етап (вересень 2004 - грудень 2006 р.) містив констатуючий експеримент, спрямований на дослідження: стану та ефективності чинної системи підготовки провідних гирьовиків вищої кваліфікації (n=44) та гирьовиків вищої кваліфікації (n=80), але, які не входять до еліти гирьового спорту України; рівня фізичної підготовленості спортсменів провідних шкіл з гирьового спорту різної кваліфікації та різних вагових категорій (n=76) та спортсменів спортивних шкіл, вихованці яких не входять до еліти гирьового спорту (n=80); морфофункціонального стану гирьовиків різної кваліфікації провідних спортивних шкіл (n=76); кореляційного взаємозв'язку між показниками фізичної підготовленості гирьовиків різної кваліфікації та показниками їх спортивних досягнень (n=76).

Третій етап (січень 2007 - серпень 2007 р.) містив: обґрунтування та розробку змісту авторської програми тренувального процесу гирьовиків високої кваліфікації у підготовчому періоді макроциклу, формування контрольної (КГ, n=24) та експериментальної (ЕГ, n=22) груп, визначення вихідних даних та їх статистичну обробку. До КГ та ЕГ увійшли спортсмени ДЮСШ «Старт» Житомирської обласної ради ФСТ «Україна» рівня КМС та МС віком 18-19 років зі статистично рівнозначними показниками фізичної підготовленості, морфофункціонального стану та показниками спортивної кваліфікації.

Четвертий етап (вересень 2007 - грудень 2009 р.) - формуючий експеримент, який мав на меті перевірити ефективність авторської програми.

Одночасно ефективність авторської програми перевіряли в інших ДЮСШ, Федерації гирьового спорту України та вищих навчальних закладах України.

П'ятий етап (січень 2010 р. - серпень 2010 р.) передбачав статистичну обробку результатів дослідження, аналіз та узагальнення отриманих результатів, підготовку тексту дисертації.

У третьому розділі «Побудова тренувального процесу спортсменів-гирьовиків у підготовчому періоді» проаналізовано: стан та ефективність чинної системи спортивної підготовки гирьовиків України; рівень фізичної підготовленості спортсменів різної кваліфікації та різних груп вагових категорій; функціональний стан гирьовиків різної кваліфікації; взаємозв'язок між показниками фізичної підготовленості атлетів та їх спортивними результатами.

Аналіз чинної системи підготовки гирьовиків показав, що результати гирьовиків середніх вагових категорій перевищують показники спортсменів важких вагових категорій; у вагових категоріях 65-75 кг за 5 років норматив МС і МСМК вперше виконали 63,6 % гирьовиків України, у вагових категоріях 90 і понад 90 кг тільки 13,5 %.

Таблиця 1. Показники фізичних якостей гирьовиків різної кваліфікації провідних шкіл України (на рівні Х±m, n=76)

Аналіз ефективності тренувального процесу гирьовиків високої кваліфікації, які не входять до еліти гирьового спорту, у порівнянні з провідними гирьовиками України свідчить про його недостатній рівень. Так, за період з 1996 по 2005 роки спортсмени, які не входять до еліти гирьового спорту України та вперше виконали нормативи МС і МСМК, становили лише 17,5 % та 2,5 % від загальної кількості досліджуваних гирьовиків (провідними гирьовиками за даний час уперше виконано 52,3 % нормативів МС та 38,6 % - МСМК); рекордсменами і чемпіонами України були 7,5 % та 2,5 % (серед провідних гирьовиків 65,9 % та 47,7 % відповідно); до складу збірної команди України входили 7,5 % (у групі провідних - 75 %), чемпіонами та призерами чемпіонатів світу ставали 23,8 % гирьовиків (серед елітних - 134,1 %).

Дослідження фізичної підготовленості гирьовиків провідних шкіл України показали, що для досягнення високих результатів у гирьовому спорті для спортсменів у категоріях 60-75 кг першочергового значення набуває розвиток як витривалості, так і силових якостей (на змаганнях атлет піднімає гирі вагою 80-120% від маси тіла), у вагових категоріях 80, 90 і понад 90 кг - загальної витривалості (вага снарядів становить 50-70% від маси тіла) (див. табл. 1). Аналіз рівня фізичної підготовленості гирьовиків спортивних шкіл, вихованці яких не входять до еліти гирьового спорту України, показав, що за тестами на витривалість вони поступаються спортсменам провідних спортивних шкіл (Р<0,05-0,01), а у силових вправах - достовірно переважають, особливо у категоріях 80, 90 та понад 90 кг (Р<0,05-0,001), однак це не дає їм можливості показати високі результати на змаганнях. Дослідження рівня показників морфофункціонального стану спортсменів провідних спортивних шкіл України дозволяє зазначити про достовірне покращання показників, пов'язаних з роботою на витривалість (ЧСС, індекс степ-тесту, PWC170 та ін.) з підвищенням кваліфікації (Р<0,05-0,01). Показники, які відтворюють роботу силового характеру (кистьова динамометрія), підвищуються до рівня КМС-МС, стабілізуються та знижуються у гирьовиків високої кваліфікації.

Дослідження залежності між рівнем спортивної кваліфікації та показниками фізичної підготовленості спортсменів дозволили встановити позитивні кореляційні взаємозв'язки між змагальними результатами гирьовиків високої кваліфікації та рівнем розвитку загальної витривалості (r=-0,76 - -0,83), гнучкості (r=0,59 - 0,65), статичної витривалості (r=0,79) та сили м'язів спини (r=0,61 - 0,68) (табл. 2). Наявність взаємозв'язку спортивних показників атлетів вагових категорій 60-65 кг з результатами у силових вправах (r=0,61 - 0,64) свідчить про необхідність розвитку силових якостей у гирьовиків зазначених категорій (табл. 2). У четвертому розділі «Ефективність програми тренувального процесу спортсменів-гирьовиків високої кваліфікації у підготовчому періоді макроциклу» обґрунтовано авторську програму та подано результати педагогічного експерименту.

У результаті проведених досліджень встановлено, що найвагомішими фізичними якостями, на розвиток яких необхідно акцентувати увагу у підготовчому періоді, є: для гирьовиків вагових категорій 60-75 кг - силові якості та загальна витривалість; для решти вагових категорій (80, 90 та понад 90 кг) першочергове значення має розвиток загальної фізичної витривалості та на її базі спеціальної витривалості.

Таблиця 2. Взаємозв'язок між показниками фізичної підготовленості та спортивними результатами у гирьовиків різної кваліфікації у сумі двоборства (n=76), (ум.од.)

Примітка. r критичне для ІІІ і ІІ розрядів - 0,361; для І розряду і КМС - 0,423; для МС - 0,482; для МСМК і ЗМС - 0,666 (для Р<0,05).

На основі аналізу рівня розвитку фізичних якостей, встановленого кореляційного зв'язку між показниками фізичної підготовленості та спортивними результатами, нами розроблено модельні характеристики фізичної підготовленості гирьовиків високої кваліфікації різних груп вагових категорій (табл. 3).

Спираючись на роботи провідних учених (Линець М.М., 1997; Огірко І.В., 2003; Бріскін Ю.А., 2004; Олешко В.Г., 2005; Щербина Ю.В., 2008; Магльований А.В., 2010 та ін.) та враховуючи результати пошукових досліджень, ми розробили програму тренувального процесу спортсменів-гирьовиків високої кваліфікації у підготовчому періоді макроциклу (рис. 1).

Головною метою авторської програми є вдосконалення тренувального процесу гирьовиків високої кваліфікації різних категорій у підготовчому періоді.

Завданнями програми визначено:

- підвищення рівня загальної фізичної підготовленості - формування фундаменту для розвитку спеціальних якостей гирьовиків;

- розвиток пріоритетних фізичних якостей спортсменів з урахуванням їх вагової категорії;

- акцентований розвиток спеціальної витривалості на базі загальної витривалості - як основи високих результатів у гирьовому спорті;

- підвищення функціональних можливостей організму спортсменів;

- покращання фізичного розвитку та зміцнення соматичного здоров'я гирьовиків високої кваліфікації;

- удосконалення технічної майстерності;

- виховання психологічних та морально-вольових якостей.

Таблиця 3. Модельні характеристики фізичної підготовленості гирьовиків високої кваліфікації

Особливостями та інноваціями авторської програми є:

1. Удосконалення спеціальної витривалості гирьовиків високої кваліфікації у підготовчому періоді.

2. Акцентований розвиток загальної фізичної витривалості гирьовиків у підготовчому періоді дозволяє сформувати базу для розвитку спеціальних якостей.

Размещено на http://www.allbest.ru/

3. Диференціювання завдань щодо розвитку фізичних якостей у гирьовиків, величини навантаження відповідно до груп вагових категорій сприяє більш ефективному зростанню спортивних результатів.

4. Адекватність тренувального навантаження відповідно до рівня підготовленості, індивідуальних можливостей кожного спортсмена, його вагової категорії дозволяє цілеспрямовано розвивати найвагоміші фізичні якості гирьовиків у підготовчому періоді, які значно впливають на ефективність змагальної діяльності.

5. Раціональна організація навчально-тренувальних занять сприяє зміцненню здоров'я та підвищенню функціональних можливостей основних систем організму.

6. Роздільне відпрацювання поштовху двох гир на одному занятті та ривка гирі на іншому занятті дозволяє значно підвищити ефективність тренувального процесу та результативність спортсменів.

7. Зростання тренувального навантаження на кожному наступному етапі змагальних вправ з гирями вагою 32 кг, що відповідає принципу поглибленої спеціалізації, дозволяє підвищити спортивні результати гирьовиків на змаганнях.

8. Використання широкого діапазону ваги гир (16-40 кг) сприяє раціональному дозуванню навантаження на тренувальних заняттях.

9. Зростання рівня підготовленості гирьовиків у підготовчому періоді створить передумови до успішного виступу спортсменів у головних змаганнях циклу та забезпечить виконання класифікаційного нормативу (МС, МСМК).

Ефективність авторської програми була перевірена під час формуючого педагогічного експерименту. Впровадження розробленої авторської програми дозволило покращити рівень фізичної підготовленості гирьовиків ЕГ. Наприкінці педагогічного експерименту показники спортсменів ЕГ з бігу на 3 км були достовірно (Р<0,001) кращі, ніж у КГ, на 26,7 с (табл. 4). Ці показники у гирьовиків ЕГ достовірно покращилися відносно вихідних даних на 42,8 с (Р<0,001) та оцінюються на «відмінно», в атлетів КГ - 9,5 с (Р>0,05), оцінка «добре».

Результати з бігу на 5 км наприкінці експерименту у гирьовиків ЕГ є достовірно кращими, ніж у КГ на 68,3 с (Р<0,001). Впродовж експерименту результати гирьовиків ЕГ з бігу на 5 км покращились на 97,3 с (Р<0,001), а результати спортсменів КГ хоча і покращилися у порівнянні з початковими даними на 22,7 с, але достовірно не відрізняються (Р>0,05).

Динаміка розвитку статичної витривалості у досліджуваних групах має позитивний характер, але наприкінці експерименту середній результат гирьовиків ЕГ у висі на перекладині достовірно вищий, ніж у спортсменів КГ, на 71,4 с (Р<0,001). Наприкінці педагогічного експерименту результати атлетів ЕГ у висі на перекладині покращилися порівняно з вихідними даними 107,5 с (Р<0,001), у гирьовиків КГ - на 31,2 с (Р<0,01). Показники гирьовиків ЕГ у підтягуванні на перекладині наприкінці експерименту достовірно вищі, ніж у атлетів КГ, на 3,5 рази (Р<0,001). При цьому у спортсменів ЕГ ці показники впродовж експерименту зросли на 6,9 разів (Р<0,001); у гирьовиків КГ - 3,8 рази (Р<0,01). Показники гнучкості плечових суглобів і хребта у гирьовиків ЕГ та КГ наприкінці експерименту достовірно відрізняються на 0,10 ум.од. (Р<0,001) та на 2,3 см (Р<0,001) відповідно. Показники гнучкості в атлетів ЕГ наприкінці експерименту достовірно вищі, ніж вихідні дані (Р<0,05-0,001), що свідчить про ефективність авторської програми.

Таблиця 4. Зміни показників фізичної підготовленості в дослідних групах упродовж формуючого педагогічного експерименту

Примітка. Статистично значущі відмінності середніх показників на початку та наприкінці експерименту: «*» - Р<0,05; «**» - Р<0,01; «***» - Р<0,001.

У результаті формуючого експерименту відбулося також покращання показників морфофункціонального стану гирьовиків. Наприкінці експерименту у спортсменів ЕГ були достовірно кращі, ніж у атлетів КГ, показники ЧСС у спокою на 6,3 уд./хв (Р<0,001), часу відновлення ЧСС на 12,7 с (Р<0,01), індексів Робінсона на 3,5 ум.од. (Р<0,05), степ-тесту на 12,7 ум.од. (Р<0,001), ЖЄЛ на 0,2 л (Р<0,05), проби Штанге на 13,3 с (Р<0,05), фізичної працездатності за тестом PWC170 на 45,1 кгм/хв (Р<0,05). Показники спортсменів ЕГ наприкінці експерименту достовірно кращі порівняно з початковими даними (Р<0,05-0,001).

Проведення тренувальних занять за авторською програмою дозволило достовірно підвищити гирьовикам ЕГ спортивні результати у сумі двоборства впродовж експерименту (Р<0,05-0,001): у вагових категоріях 60-65 кг - на 20 підйомів (15,5 %), у вагових категоріях 70-75 кг - на 32,4 підйоми (18,8 %), у ваговій категорії 80 кг - на 35,4 підйоми (18,7 %), у вагових категоріях 90-понад 90 кг - на 41,2 підйоми (20,1 %) (табл. 5).

Важливо підкреслити, що у вагових категоріях 80, 90 і понад 90 кг середні результати змагань у спортсменів ЕГ відповідають нормативам МС України, що свідчить про позитивний ефект застосування авторської програми.

Таблиця 5. Динаміка показників спортивної майстерності у гирьовиків ЕГ та КГ за період експерименту (результат у сумі двоборства, у підйомах)

Примітка. Статистично значущі відмінності середніх показників на початку та наприкінці експерименту: «*» - Р<0,05; «**» - Р<0,01; «***» - Р<0,001.

Впровадження авторської програми дозволило гирьовикам ЕГ виконати кваліфікаційних нормативів МС і МСМК на 49,2 % більше порівняно з атлетами КГ. Двоє гирьовиків ЕГ вперше виконали норматив майстра спорту України міжнародного класу (по одному у категоріях 70 і 80 кг); 8 - майстра спорту України (у категоріях: 65 кг - 1 чол., 70 кг - 2 чол., 80 кг - 2 чол., 90 кг - 2 чол., понад 90 кг - 1 чол.). У КГ лише 2 гирьовики вперше виконали (по одному у категоріях 60 і 70 кг) та 3 підтвердили класифікаційний норматив МС України. У категоріях 80, 90 і понад 90 кг жодному гирьовику КГ норматив МС не підкорився.

Ефективність авторської програми також підтвердилась за показником розподілу гирьовиків, які вперше виконали кваліфікаційні нормативи, за ваговими категоріями. Так, у вагових категоріях 65-75 кг 70 % гирьовиків ЕГ вперше виконали нормативи МС і МСМК (за чинною системою підготовки - 63,6 %), у вагових категоріях 90-понад 90 кг - 30 % (за чинною системою - 13,5 %), що свідчить про перевагу авторської програми над чинною системою спортивної підготовки гирьовиків.

У п'ятому розділі «Аналіз та узагальнення результатів дослідження» подано підсумки дисертаційної роботи.

Спираючись на вивчену літературу, нами з'ясовано особливості тренувального процесу в сучасному гирьовому спорті, а також недоліки чинної системи спортивної підготовки гирьовиків. Констатуючий експеримент дозволив підтвердити результати літературного аналізу щодо недостатньої ефективності тренувального процесу атлетів у сучасному гирьовому спорті: переважний розвиток силових якостей спортсменів із збільшенням вагової категорії. У результаті змагальні показники гирьовиків середніх вагових категорій перевищують показники спортсменів важких вагових категорій; у вагових категоріях 65-75 кг за 5 років норматив МС і МСМК вперше виконали 63,6 % гирьовиків України, у вагових категоріях 90 і понад 90 кг - 13,5 %. Важливою причиною зазначених недоліків є недостатній рівень розвитку спеціальної витривалості гирьовиків різних груп вагових категорій у підготовчому періоді. Напрямом удосконалення системи підготовки гирьовиків визначено формування спеціальної витривалості спортсменів у підготовчому періоді на основі переважного розвитку загальної витривалості, а також силових якостей залежно від категорії. Тому нами обґрунтовано та розроблено авторську програму тренувального процесу гирьовиків високої кваліфікації у підготовчому періоді, сутність якої полягає у застосуванні вправ, спрямованих на розвиток загальної витривалості, гнучкості, статичної витривалості та силових якостей, підвищення функціональних можливостей та фізичної працездатності з урахуванням вагової категорії та модельних характеристик фізичної підготовленості гирьовиків високого класу.

У результаті впровадження авторської програми було покращено показники фізичної підготовленості, морфофункціонального стану, а також спортивної кваліфікації гирьовиків експериментальної групи. У процесі дисертаційного дослідження нами отримані нові наукові результати трьох рівнів.

Уперше диференційовано залежність між показниками фізичної підготовленості гирьовиків високої кваліфікації різних вагових категорій та їх досягненнями у гирьовому спорті; виявлено відмінності у фізичній підготовленості та морфофункціональному стані гирьовиків різної кваліфікації; розроблено модельні характеристики фізичної підготовленості гирьовиків високої кваліфікації різних груп вагових категорій; розроблено та експериментально обґрунтовано авторську програму тренувального процесу гирьовиків високої кваліфікації різних вагових категорій у підготовчому періоді.

Доповнено та розширено результати досліджень В.Г. Олешка (1999), В.М. Романчука (2010), К.В. Пронтенка (2009) та інших учених щодо: оптимальної побудови тренувального процесу гирьовиків у макроциклі; розвитку фізичних якостей кваліфікованих гирьовиків з урахуванням модельних характеристик; важливості розвитку спеціальної витривалості у підготовчому періоді макроциклу.

Підтверджено вже існуючі в науковій літературі дані науковців (Магльований А.В., 2011; Пилипко В.Ф., 2003; Василевський В.В., 2004; Андрейчук В.Я., 2007; Гомонов В.Н., 2003 та ін.) про недостатню ефективність чинної системи підготовки гирьовиків до змагань; дані про те, що чинна система спортивної підготовки гирьовиків недостатньо ефективно забезпечує розвиток фізичних якостей, морфофункціонального стану та спортивних результатів атлетів, особливо у вагових категоріях 80, 90 та понад 90 кг.

ВИСНОВКИ

1. За результатами аналізу літературних джерел визначено, що досягнення високих результатів у сучасному гирьовому спорті можливе лише за умови розвитку спеціальної витривалості, базою для якої є загальна витривалість, а також силові якості та гнучкість.

З'ясовано, що залежно від вагової категорії вимоги до розвитку спеціальної витривалості відрізняються: для вагових категорій 60-75 кг важливе значення мають як витривалість, так і силові якості (на змаганнях атлет піднімає гирі вагою 80-120% від маси тіла), для вагових категорій 80, 90 і понад 90 кг першочергове значення має розвиток загальної витривалості (вага снарядів становить 50-70 % від маси тіла).

2. Аналіз чинної системи спортивної підготовки гирьовиків виявив низку причин, що знижують її ефективність: розвиток силових якостей спортсменів із збільшенням вагової категорії; недостатній рівень розвитку спеціальної витривалості та спортивних результатів атлетів у вагових категоріях 80, 90 та понад 90 кг; не розроблено модельні характеристики фізичної підготовленості гирьовиків високої кваліфікації та інші. Як наслідок, змагальні показники гирьовиків середніх вагових категорій перевищують результати спортсменів важких вагових категорій; відповідно у вагових категоріях 65-75 кг за 5 років норматив МС і МСМК уперше виконали 63,6 % гирьовиків України, у вагових категоріях 90 і понад 90 кг - 13,5 %.

3. Визначено наявність взаємозв'язку між показниками фізичної підготовленості гирьовиків та рівнем їх спортивної кваліфікації. Встановлено, що найбільш значущими фізичними якостями для гирьовиків високої кваліфікації є загальна витривалість (r=-0,76 - -0,83), гнучкість (r=0,59 - 0,65), статична витривалість (r=0,79) та сила м'язів спини (r=0,61 - 0,68). Наявність взаємозв'язку спортивних показників атлетів вагових категорій 60-65 кг з результатами в окремих силових вправах (r=0,61 - 0,64) свідчить про необхідність розвитку силових якостей у гирьовиків зазначених вагових категорій.

4. Розроблено модельні характеристики фізичної підготовленості спортсменів-гирьовиків високої кваліфікації різних вагових категорій.

5. Розроблено авторську програму тренувального процесу, сутність якої полягає у застосуванні вправ у підготовчому періоді, спрямованих на розвиток загальної витривалості, гнучкості, статичної витривалості та силових якостей, підвищення функціональних можливостей та фізичної працездатності з урахуванням вагової категорії та модельних характеристик фізичної підготовленості гирьовиків високого класу.

6. Заняття за авторською програмою сприяли більш вираженому зростанню рівня фізичної підготовленості гирьовиків (P<0,001), ніж за чинною системою підготовки, що переконливо свідчить про її ефективність. Різниця між показниками спортсменів ЕГ та КГ з бігу на 3 км становить 26,7 с, з бігу на 5 км - 1 хв 8 с, у висі на перекладині - 1 хв 11 с, у підтягуванні - 3,5 рази, у прокручуванні гімнастичною палицею - 0,10 ум.од., у нахилі тулуба - 2,3 см.

Підвищено силові якості у гирьовиків ЕГ у вагових категоріях 60-75 кг, рівень загальної витривалості у категоріях 80 - понад 90 кг. Результати спортсменів ЕГ наприкінці експерименту в усіх вагових категоріях відповідають модельним характеристикам фізичної підготовленості гирьовиків високої кваліфікації.

Покращено показники морфофункціонального стану спортсменів ЕГ за всіма досліджуваними параметрами. Так, у гирьовиків ЕГ достовірно кращі, ніж у атлетів КГ, ЧСС у спокою на 6,3 уд./хв (Р<0,001), час відновлення ЧСС на 12,7 с (Р<0,01), індекси Робінсона на 3,5 ум.од. (Р<0,05), степ-тесту на 12,7 ум.од. (Р<0,001), ЖЄЛ на 0,2 л, проба Штанге на 13,3 с, фізична працездатність на 45,1 кгм/хв (Р<0,05).

7. Підвищено спортивні результати гирьовиків ЕГ у сумі двоборства в усіх вагових категоріях (Р<0,05-0,001): у в.к. 60-65 кг - на 20 підйомів (15,5 %), у в.к. 70-75 кг - на 32,4 підйоми (18,8 %), у в.к. 80 кг - на 35,4 підйоми (18,7 %), у в.к. 90-понад 90 кг - на 41,2 підйоми (20,1 %). Важливо підкреслити, що у в.к. 80, 90 і понад 90 кг середні результати змагань у спортсменів ЕГ відповідають нормативам майстра спорту України, що свідчить про позитивний ефект застосування авторської програми особливо у важких категоріях: 80, 90 і понад 90 кг. Впровадження авторської програми дозволило виконати кваліфікаційних нормативів на 49,2 % більше у порівнянні з атлетами КГ. У вагових категоріях 65-75 кг 70 % гирьовиків ЕГ вперше виконали нормативи МС і МСМК (за чинною системою підготовки - 63,6 %), у вагових категоріях 90-понад 90 кг - 30 % (за чинною системою - 13,5 %), що свідчить про перевагу авторської програми над чинною системою спортивної підготовки гирьовиків.

Застосування авторської програми дозволило підвищити рівень фізичної підготовленості - підвищити рівень спеціальної витривалості гирьовиків у підготовчому періоді, покращити їх морфофункціональний стан та, як наслідок, досягти високих спортивних результатів на змаганнях.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

а) публікації у фахових виданнях, які затверджені ВАК України:

1. Пронтенко В. В. Динаміка росту результату у гирьовому спорті в залежності від силових показників спортсмена / В. В. Пронтенко // Молода спортивна наука України : зб. наук. пр. - Львів : НВФ «Українські технології», 2006. - Вип. 10. - Т. 2. - С. 350-353.

2. Пронтенко В. В. Розвиток гнучкості як ефективний спосіб підвищення спортивної майстерності у гирьовому спорті / В. В. Пронтенко // Спортивний вісник Придніпров'я : наук.-практ. журн. - Дніпропетровськ : ДДІФКіС, 2006. - С. 23-25.

3. Пронтенко В. В. Ефективність спортивної підготовки гирьовиків на сучасному етапі розвитку гирьового спорту / В. В. Пронтенко // Молода спортивна наука України : зб. наук. пр. з галузі фіз. культури та спорту. - Львів, 2010. - Вип. 14. - Т.1. - С. 238-242.

4. Пронтенко В. В. Залежність рівня спортивної майстерності від показників розвитку фізичних якостей гирьовиків різної кваліфікації та різних вагових категорій / В. В. Пронтенко, В. М. Романчук, К. В. Пронтенко, О. М. Боярчук // Вісник Чернігівського національного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка. - Чернігів : ЧНПУ ім. Т. Г. Шевченка, 2010. - Вип. 81. - С. 649-653. (Внесок автора - у проведенні кореляційного аналізу показників гирьовиків різної кваліфікації).

5. Пронтенко К. В. Порівняльний аналіз тренувального процесу у гирьовому спорті та важкій атлетиці / К. В. Пронтенко, Т. Г. Кириченко, В. В. Пронтенко // Спортивний вісник Придніпров'я : наук.-практ. журн. - Дніпропетровськ : ДДІФКіС, 2006. - С. 26-28. (Внесок полягає у визначенні пере...