Проблеми та перспективи розвитку екологічного туризму у Карпатському регіоні

Природний заповідник “Ґорґани” заснований Указом Президента України від 12 вересня 1996 року за № 831/96, площею 5344,2 га. До його території увійшли ландшафтні заказники загальнодержавного значення "Джурджі" та "Садки", заповідні урочища "Черник", "Гниляк", "Новобудова", "Ельми", "Довжинець", "Столи". Розпорядженням Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 3.02.1997 р. виділено охоронну зону шириною 750-1100 м по периметру із п`яти лісництв, що межують із заповідником. До створення заповідника найбільше доклали зусиль: Ю.В.Юркевич, П.А.Трибун, К.К.Смаглюк, М.В.Чернявський, Р.М.Яцик, Є.М.Бакаленко, які обгрунтували доцільність створення заповідника, Я.І.Дутчин, Т.М.Олексів, В.О.Сав'юк, Г.О. Масляк, М.М.Приходько, М.Б.Шпільчак та К.О.Турчак, які здійснили погодження та сприяли його затвердженню і становленню.

Діяльність Природного заповідника "Ґорґани", в першу чергу, спрямована на охорону та вивчення природних комплексів у їх неторканому стані. Адже заповідник є природоохоронною науково-дослідною установою. Основні його завдання: охорона і збереження природних комплексів та об`єктів, проведення наукових досліджень і спостережень за станом природнього середовища, опрацювання природоохоронних рекомендацій, поширення екологічних знань. Найважливіша мета його - збереження унікальних пралісів, зокрема за участю сосни кедрової європейської (Pinus cembra). Окрім цього Природний заповідник "Ґорґани" веде активну еколого-просвітницьку діяльність у місцевих громадах, співпрацює із науково-дослідними та освітніми закладами України і зарубіжжя, а також бере участь у міжнародних проектах та заходах.

Проблема раціонального природокористування, збереження довкілля унікальних територій та об'єктів Карпат має велике практичне значення. Найефективнішою формою охорони цінних природних об'єктів і територій є їх заповідання - взяття під охорону держави. Створення природного заповідника «Горгани» стало необхідністю задля збереження цінних видів рослинного і тваринного світу, унікальних ландшафтів. Заповідна територія дає змогу виявити зміни, що вносить людина в довкілля, порівнювати недоторканну «дику» природу з окультуреним ландшафтом і, в кінцевому результаті, виробити стратегію, екологічно збалансованого природокористування.

Природний Заповідник «Розточчя».

Природний заповідник «Розточчя» було створено постановою Ради Міністрів УРСР від 5 жовтня 1984 року №403 на базі державного заказника місцевого значення «Страдчанський ліс», створеного 1974 року, та заповідного урочища «Королева гора» (1978). Територія заповідника складається з двох ділянок -- Верещицького і Ставчанського лісництв. Контора заповідника розташована біля смт Івано-Франкове, в кварталі 42 Ставчанського лісництва, на відстані 35 км від районного центру м. Яворова та 25 км від обласного центру -- м. Львова. На півночі (Ставчанська ділянка) та сході (Верещинська ділянка) заповідник межує з Яворівським національним природним парком.

За фізико-географічним районуванням територія Розточчя належить до Розтоцько-Опільської горбогірної області Західно-Української лісостепової провінції Лісостепової зони. За геоботанічним районуванням територія заповідника належить до Розтоцького геоботанічного округу широколистяних лісів Балтійської провінції Європейської широколистяної області. Відповідно до зоогеографічного районування - це Дністровсько-Дніпровська правобережна ділянка Східно-Європейського округу, район мішаного та листяного лісу і лісостепу Західноєвропейської підпровінції, Бореально-Європейсько-Сибірської підобласті, Палеарктичної області.
У штаті заповідника є адміністративний, природоохоронний, науковий, еколого-освітній та господарський відділ.

Тваринний світ Розточчя також радує різноманітністю видів: заєць-русак, лось, благородний олень, лисиця, вовк, кріт, горностай - в принципі, типові заповідні представники.

Під час міграцій на території заповідника залишаються на відпочинок чимало птахів. Серед них баклан, лелека. Мешканці місцевих лісів - це голуб, зяблик, горлиця, дрізд.

Карпатський Біосферний Заповідник.

В 1968 роцi уряд України для збереження унiкальних гiрських ландшафтів прийняв Постанову про органiзацiю Карпатського заповідника на площі 12,6 тис. га. За тридцятирiчну iсторiю iснування його територiя неодноразово збільшувалася. На сьогодні майже 2,5 відсотки території регіону знаходиться під охороною заповідника, що з 1992 року входить до міжнародної мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО. У складі Карпатського біосферного заповiдника (КБЗ), загальна площа якого складає 53630 гектарiв, налічується шість вiдокремлених масивiв, а також ботанічні заказники державного значення “Чорна Гора” і “Юлівська Гора”. Заповiднi масиви розмiщуються на висотах вiд 180 до 2061 м.н.р.м. в захiдному, центральному i схiдному секторах Українських Карпат. Така територiальна структура КБЗ практично повнiстю репрезентує ландшафтне та бiогеографiчне рiзноманiття Схiдних Карпат. Тут представленi мало порушені та практично незачеплені людською діяльністю передгiрні дiброви, гiрські букові, мiшані та смерекові лiси, субальпiйські та альпійські луки з сосново-вiльховим криволiссям і скельно-лишайниковими ландшафтами. Майже 90% територiї заповiдника вкрито лiсами - переважно пралiсами. В заповiднику охороняється понад тисячу видiв вищих судинних рослин, 64 види ссавцiв, 173 види птахiв, 9 видiв плазунiв, 13 видiв земноводних, 23 види риб, понад 10000 видiв безхребетних тварин. Тут представленi найкраще збереженi карпатськi екосистеми, якi служать сховищами для багатьох рiдкiсних і зникаючих видiв рослин i тварин. В заповiднику вiдмiчено 64 види рослин i 72 види тварин, занесених до Червоної книги МСОП i України, а також до Європейського Червоного списку.

Карпатський біосферний заповідник володіє величезним туристично-рекреаційним потенціалом. Це обумовлено як наявністю на його території значної кількості природних феноменів, так і великою представленістю тут культурної та історичної спадщини.

Кожен з масивів, що входять до складу КБЗ, вирізняється своїми характерними, неповторними природними об'єктами. Візитною карткою Чорногірського масиву є найвища вершина України - гора Говерла, яка піднімається над рівнем моря на 2061 м. Ця вершина є культовою для населення України, своєрідна українська Фудзіяма, що приваблює тисячі туристів. Поряд височать інші карпатські двотисячники - Петрос, Ребра, Бребенескул та інші. Рельєф високогiр'я Чорногірського хребта носить слiди давнього зледенiння з характерними льодовиковими формами - мальовничими карами та троговими долинами. Гірські схили вкриті непрохідними віковічними пралісами, де виразно домінують хвойні породи.

Навпроти Чорногори, у південному напрямку, знаходяться Рахiвські гори - вiдроги Марамороського кристалiчного масиву. Тут розміщується однойменна заповідна ділянка, яку вінчає гора Пiп-Iван Марамороський, висотою 1940 м н.р.м. Масив складений твердими кристалiчними породами: гнейсами, слюдяними i кварцовими сланцями тощо. Геологічна будова обумовлює унікальність рельєфу цієї території, якій властивi глибокi мiжгiрнi долини, льодовиковi цирки, численні скелястi гребенi та вершини. Такий класичний альпійський рельєф більше ніде не представлений на території Українських Карпат. Недаремно цей не типовий куточок Українських Карпат називають Гуцульськими Альпами.

Найвищу частину Свидовця з вершинами Близниці охоплює Свидовецький заповідний масив. Поряд з високогірними ділянками, де велетенські прямовисні скелі нависають над льодовиковими цирками і карами, на цій території представлені значні масиви пралісів, що характеризуються великою різноманітністю флори і фауни. За рейтингом популярності у туристичних колах цей район поступається в Українських Карпатах тільки Чорногорі. Окраса Свидовця - легендарні Близниці та зростаючі тут едельвейси, приваблюють сюди щорічно тисячі туристів. Основним їх форпостом є не менш знаменитий притулок “Драгобрат”, назва якого запозичена від розміщеної поряд вершини і відома навіть мандрівникам-початківцям. Гора Драгобрат є унікальним явищем для Карпатського регіону. Завдяки природним особливостям це місце є ідеальним для створення великого туристичного комплексу. Протягом всього року тут існують прекрасні умови для занять різноманітними видами активного відпочинку. Взимку це гірськолижний та лижний спорт, влітку - гірський, пішохідний та велотуризм, і, навіть, екстремальний туризм.

Чорногірський заповідний масив.

Чорногімрський заповімдний масимв -- природоохоронна територія в Українських Карпатах. Розташований у Рахівському районі Закарпатської області. Чорногірський заповідний масив є частиною Карпатського біосферного заповідника. В 1968 році уряд України для збереження унікальних гірських ландшафтів прийняв Постанову про організацію Карпатського заповідника, до якого ввійшов і Чорногірський заповідний масив.Масив розташований на південних і західних схилах Чорногірського хребта, в межах висот від 700 до 2061 м над р. м. На території масиву, площа якого становить 16375 га, розташована найвища вершина Українських Карпат -- Говерла (2061 м). Рельєф високогірної частини масиву носить сліди давнього зледеніння з характерними льодовиковими формами -- карами; у деяких з них утворились озера, наприклад Брескул, Верхнє озеро, Бребенескул.

Клімат Чорногірського масиву помірно континентальний. Зі збільшенням висоти над рівнем моря температура повітря понижується, а кількість опадів зростає. Велика кількість опадів обумовлює наявність добре розвинутої гідромережі -- на території масиву розташовані витоки численних приток річки Біла Тиса.

Типовими для лісових формацій є світлобурі та темнобурі гірсько-лісові ґрунти. У високогір'ї переважають торфянисто-гірсько-підзолисті і гірсько-лучно-буроземні ґрунти.

Чорногірський заповідний масив характеризується великою різноманітністю флори і фауни. Панівним типом рослинності є ліси. В прохолодному кліматі Чорногори чисті бучини мають обмежене поширення і приурочені до південних схилів. У більш широкому висотному діапазоні трапляються мішані листяно-хвойні ліси, що сягають висоти 1200 м. Вище поширені зональні смеречники, що утворюють верхню межу лісу, яка тут проходить на висоті 1500-1600 м. У субальпійському поясі поширені криволісся. Значні площі займають трав'янисті формації -- альпійські луки. У складі флори Чорногірського масиву нараховується ряд рідкісних видів.

2.4 Зелений туризм

Зелений туризм або екологічний туризм -- це відносно новий для України тип відпочинку в сільській місцевості, під час якого відпочиваючі мають змогу пізнавати природу, культуру та історію краю, займатися активним відпочинком. Зелений туризм (екотуризм) дає змогу відпочити від суєти великих міст, забути про свої щоденні клопоти і насолоджуватися природою в екологічно чистих краях.

Існує три різновидності нинішнього сільського зеленого туризму:

- по-перше, агротуризм - вид сільського зеленого туризму, як пізнавального, так і відпочинкового характеру, пов'язаний з використанням підсобних господарств населення, або земель сільськогосподарських підприємств, які тимчасово не використовуються в аграрній сфері. Цей вид може не мати обмежень в навантаженості на територію і регламентуванні видів розважального відпочинку.

- по-друге, відпочинковий (відпочинок на селі). Базою його розвитку є капітальний житловий фонд на садибах господарів та наявні природні, рекреаційні, історико-архітектурні, культурно-побутові і інші надбання тієї чи іншої місцевості.

- по-третє, це екотуризм - науково-пізнавальний вид сільського зеленого туризму, характерний для сільських місцевостей і сіл, розташованих у межах територій національних парків, заповідних зон, природних парків тощо, де передбачено відповідні обмеження щодо навантажень на територію та регламентовано види розважального відпочинку.

Cільський зелений туризм - це унікальний шанс повернутись до природи, до землі, до свого коріння і стати самим собою. Цю можливість дарує кожному наша багата і різнобарвна країна! Знайдіть квітку едельвейса і зустріньте світанок високо в горах, відпочиньте з вудкою біля тихого озера, прогуляйтесь карпатською полониною, назбирайте справжніх грибів, осідлайте непокірного скакуна, відчуйте тишу сільської місцевості, ознайомтесь з традиціями, народними промислами, відчуйте смак української кухні та гостинність щирого і простого сільського населення.

З кожним роком сільський зелений туризм набуває все більшого і більшого поширення як серед сільського населення, яке надає послуги гостинності, так і серед міських жителів, які залюбки користуються такою гостинністю. Загалом майже кожен з нас має досвід приймання гостей.

Закарпатська область - "Срібна земля" України. Цей край займає теплу південно-західну частину Карпат і Придунайську низовину. Особливо гарними є ці місця навесні, коли на Закарпаття приходять пісні гірських річок, весняне буяння природи, що сповіщає про початок нового туристичного сезону. Цей край багатий на цілющі мінеральні води, лікувальні грязі, чисті гірські озера. Ліси і лісові насадження займають близько половини території. Вони ростуть у горах, по долинах річок. Вище межі лісів знаходяться просторі луки (полонини). Тут ростуть десятки видів ендемічних і рідкісних трав, кущів, квітів. У теплих місцях розбиті садки, виноградники, сільськогосподарські поля та угіддя. На території області збереглись дерев`яні та кам`яні архітектурні пам'ятники, включаючи 13 стародавніх замків: музей народної архітектури та побуту, музей сплаву лісу на річці Чорній тощо. Самобутня культура гуцулів, угорців, словаків і румун, їх унікальні звичаї, традиції та обряди, смачна домашня їжа, мандрівки у гори, нададуть чудову можливість відпочити та ефективно оздоровитись.

Зелений туризм на Львівщині.

Природне та етнокультурне середовище. Для Львівщини, площа території якої становить 21,8 тис. км2 з населенням 2,8 млн осіб, характерна різноманітність природних умов і багатство рекреаційних ресурсів.

В області висока лісистість, нараховується понад 400 об'єктів природно-заповідного фонду, зокрема заповідник "Розточчя", національні парки Яворівський і "Сколівські Бескиди", 23 заказники, 240 пам'яток природи, 55 парків - пам'яток садово-паркового мистецтва.

Заклади відпочинку Львівської області представлені пансіонатами, базами та установами 1 - 2-денного перебування. З трьох наявних в області пансіонатів відпочинку на 74 місця у 2003 р. діяв один, у якому відпочили та оздоровились понад 2 тис. осіб. У тому ж році у 30 базах та інших закладах відпочинку на 2,3 тис. місць відпочило 9,2 тис. осіб та у 20 закладах 1-2-ден-ного перебування - 3,4 тис. осіб.

У Львівській області діє 269 підприємств, ліцензованих на організацію іноземного, зарубіжного, внутрішнього, масового й оздоровчо-спортивного видів туризму, а також проведення екскурсійної діяльності.

В області функціонує потужна нічліжна база, що нараховує 67 підприємств готельного господарства (48 готелів, 7 мотелів, 2 кемпінги, 5 гуртожитків для приїжджих, 5 молодіжних баз та гірських притулків), послугами яких у 2003 р. скористалися понад 150 тис. осіб, з них іноземців - 36 тис. осіб.

Зелений туризм на Івано-Франківщині.

Природне та етнокультурне середовище. Івано-Франківська область тягнеться з північного заходу на південний схід уздовж орографічної осі Українських Карпат. Поряд із Закарпаттям, це найвисокогірніша область України. Близько 43 % її території складають гірські масиви, наймальовничішими серед них є: Чорногора, Ґорґани, Гриняви, Чивчини. Не менш строката область і в етнографічному плані. Вона складається з самобутніх етнографічних районів Опілля, Бойківщини, Гуцульщини та Покуття. їх мешканці найповніше зберегли національний давньоукраїнський колорит з багатою матеріально-духовною культурою, а також низку самобутніх відмінностей в обрядах, народній архітектурі, одязі, побуті, мистецьких ремеслах, що привертає неабияку увагу туристів.

За характером рельєфу область поділяється на три частини: рівнинну, передгірську і гірську. Рівнинна частина розташована на північному сході і прилягає до Дністра. Тут знаходиться обласний центр - м. Івано-Франківськ (255 м над рівнем моря). Передгірську частину області складають горбисті передгір'я висотою 400-600 м. Гірська частина області зайнята Східними Карпатами, що поділяються на масиви Чорногора, Ґорґани, Гриняви, Чивчини. У Чорногірському хребті (на межі з Закарпаттям) підноситься найвища гора України - Говерла (2061 м).

В Івано-Франківській області нараховується 147 об'єктів природно-заповідного фонду. Серед них значні за площею гірськолісові резервати "Садки", "Джурджівський", "Княждвірський", "Скит Манявський", найбільший у реґіоні Карпатський НПП та НПП "Гуцульщина"

В області 5 курортних місцевостей, де діють 11 санаторіїв. Для курортного оздоровлення використовуються кліматичне лікування, мінеральні ванни. Найвідоміші з курортів: низькогірні Косів, Татарів, Яремча, середньогірний Ворохта і бальнеогрязевий передгірний курорт Черче.

Зелений туризм на Закарпатті.

Природне та етнокультурне середовище. Закарпаття - найбільш гірська область України. Близько 80 % її території входить до складу Карпатської гірської системи. Наймальовничіші високо- й середньогірні масиви Карпат: Верховинський хребет, Чорногора, Ґорґани, Свидовець, Полонинський хребет, Рахівський масив, Вулканічні Карпати відмежовують область від решти території України, що додає самобутності багатовіковій традиційній культурі населення цього гірського краю.

Гірські хребти рівнобіжними дугами витягнуті з північного заходу на південний схід. Гребені хребтів переважно широкі, з округлими вершинами. Хребти розділені зручними для заселення улоговинами. Улітку середня температура повітря тут становить +21 °С, а взимку -4 °С.

Закарпаття вважається одним із найзалісненіших реґіонів не лише України, а й сусідніх країн Європи. 52 % території області вкривають низинні, передгірні та гірські ліси. І майже половина з них - це унікальні екосистеми дубово-букових і хвойних карпатських пралісів, що перебувають під охороною держави та використовуються лише для цілей розвитку екологічного туризму.

Закарпаття охоплює тепліші південно-західні схили Карпат, на яких рослинний покрив у польодовико-вий період формувався дещо по-іншому, ніж на північно-східних, холодніших схилах. На низовині ростуть дубово-грабові ліси, у передгір'ях - дубові і дубово-букові, у горах на висоті від 800-1000 м над рівнем моря - букові, на висоті до 1300-1500 м - хвойні (ялиця біла, ялина). Державний лісовий фонд області становить 694 тис. га (у породному складі переважають твердолистяні (64,4 %) ліси). А вінчають гірський ландшафт субальпійські та альпійські луки - полонини.

Загалом в області нараховується 415 об'єктів природно-заповідного фонду держави сумарною площею 1,54 тис. км2. Серед них: міжнародний біосферний резерват "Східні Карпати", Карпатський біосферний резерват, Карпатський НПП, НПП "Синевир", 38 заказників державного та місцевого значення, 349 пам'яток природи, 22 пам'ятки садово-паркового мистецтва, 3 заповідні урочища тощо.

Загалом в області нараховується близько 160 бальнеологічних санаторіїв і пансіонатів, будинків відпочинку готельного типу і туристичних баз, що можуть прийняти одночасно до 6,5 тис. туристів. У санаторіях і пансіонатах з лікуванням (їх нараховується 36) функціонують лікувально-діагностичні кабінети, кабінети масажу і лікувальної фізкультури, фізіотерапевтичні кабінети, водолікарні, інгаляторії, аеросолярії.

В області є сприятливі умови для організації зимового туризму та гірськолижного спорту, період проведення яких триває з кінця листопада до середини березня. Гірськолижні траси обладнано 29 канатними дорогами протяжністю від 200 м до 1400 м. Поряд з розміщенням у турбазах, у гірськолижних центрах краю (Дра-гобрат, Пилипець, Красія, Воловець, Міжгір'я, Подобо-вець) активно розвивається приватний гостьовий сектор - агропансіонати й оселі сільського зеленого туризму.

Зелений туризм на Чернівеччині.

Загальна площа лісів складає 258 тис. га. Переважають хвойні (49,5 %) і твердолистяні (46,2 %) насадження. Основними лісоутворюючими породами є ялина, бук, ялиця і дуб.

Територією області протікає 75 річок довжиною понад 10 км. Найбільшими з них є ріки Дністер (290 км), Прут (128 км) і Сірет (113 км).

Нині на Буковині під охороною перебуває 286 заповідних територій та об'єктів, у тому числі 7 заказників і 8 пам'яток природи загальнодержавного значення, а також 136 пам'яток природи, 40 парків - пам'яток садово-паркового мистецтва та 39 заповідних урочищ місцевого значення.

Загальна площа природно-заповідного фонду Чернівецької області займає 56 389,5 га, що становить 6,9 % території області. Цей показник майже вдвічі перевищує загальнодержавний.

Серед геолого-геоморфологічних атракцій Буковини найвідомішими для екотуристів є печера Довбуша, скелі "Кам'яна багачка" та "Чорний Діл", відслонення "стінки" Дністровського каньйону біля сіл Василів і Звенячин.

Велетенські гіпсові печери краю - Попелюшка, Буковинка-1 та Буковинка-2 мають виняткове значення для популяризації масового спелеотуризму. До складу державних заказників входять ландшафтні заказники у Лужках, Стебнику, Цецино, орнітологічний заказник Дарницький, лісові заказники Лун-ківський та Петровецький. До пам'яток природи державного значення відносяться урочище Білка, печери Буковинка, Попелюшка, Баламутівська, Шилівський ліс, Тисовий яр.

У 2001 р. у Буковинських Карпатах (у трьох гірських районах області - Путильському, Вижницько-му, Сторожинецькому та Сучавському повіті Румунії) завершилася реалізація проекту TACIS "Міжнародна екологічна мережа Карпат", мета якого - розбудова просторової екомережі для збереження біотичного й ландшафтного різноманіття цієї колоритної частини Карпат[27].

Тваринний світ Буковинських Карпат нараховує 303 види хребетних тварин. Серед них під час своїх подорожей екотуристи можуть побачити оленя благородного, козулю європейську, бурого ведмедя, рись звичайну, вовка, черепаху болотну, тетерука тощо.

3. Проблеми та перспективи розвитку екологічного туризму

3.1 Проблеми

У зв'язку із значним забрудненням навколишнього природного середовища людиною, зокрема її діяльністю, в тому числі й туристичною, нині потужних обертів набирає розвиток в Карпатському районі такий вид туризму як екологічний. Сучасні негативні тенденції згубного впливу людського фактору на природу, нераціональне використання природних ресурсів в кінцевому результаті призведе до її руйнування. Саме тому оптимальним і ефективним механізмом стримування таких негативних процесів є екологічний туризм як напрямок сталого розвитку певного регіону. Рекреаційно-туристичний потенціал Карпатського району майже безмежний для можливостей організації екологічного туризму.

В Карпатському районі екологічний туризм перебуває на початковій стадії розвитку. Екотуристичні мандрівки організовуються переважно на самодіяльному рівні, комерційна діяльність у цьому напрямку лише зароджується. Як очевидно, причини, що стримують розвиток екологічного туризму в Карпатському районі, достатньо серйозні. У сучасних умовах політичної й економічної непевності їхнє усунення може затягтися на тривалий час. Це означало б, по-перше, упущену економічну вигоду, а по-друге, що продовжується екологічна стагнація, яку можна було б стримати, сприяючи розвитку екологічного туризму.

Що ж стримує розвиток екотуризму в Карпатському районі при наявності потужної екотуристськой бази:

В основному це економічні й організаційні причини. До числа економічних причин відносяться:

1) відсутність необхідного початкового капіталу для фінансування робіт із створення екоцентрів, що приступили б до проробки всього комплексу питань, що відносяться до формування цільових програм екологічних подорожей;

2) незначність інвестицій в інфраструктуру екотуризму, що позначається на стані готельного, транспортного обслуговування туристів;

3) відсутність засобів на проведення рекламної компанії з метою притягнення уваги потенційних туристів до відвідання хоча б тих територій, що мають у своєму розпорядженні деяку інфраструктуру для прийому, розміщення й обслуговування гостей.

До організаційних причин можна віднести:

1) обмеженість туристичних маршрутів у місцях екологічного туризму і їхньої слабкої облаштованості;

2) відсутність спеціалізованих турорганізацій у сфері екотуризму;

3) бюрократичні заборони й обмеження на відвідання екотуристами привабливих у природному відношенні місць в основному внаслідок нерозробленого механізму взаємодії адміністрації природних територій, що охороняються з організаторами екотуристських подорожей і екскурсій;

4) скромний набір рекреаційних послуг для туристів;

5) відсутність реклами екотуризму;

6) обмеженість кваліфікованих спеціалістів в області екотуризму, спроможних взяти на себе розробку, організацію і проведення екологічних турів;

7) відсутність необхідної законодавчої бази екотуризму.

3.2 Перспективи та програми розвитку екотуризму

На території Карпатського району є достатньо сприятливі умови та ресурси для розвитку екологічного туризму. Але низький рівень розвитку туристичної інфраструктури призвів до того, що екологічний туризм відстає від загальносвітових тенденцій. За оцінками багатьох учених існує великий потенціал розвитку екологічного туризму в заповідних територіях. Проте варто пам'ятати, що екологічний туризм це не тільки відпочинок в заповідних територіях, але й збереження "дикої природи" в гірській території. Екологічний туризм - це не окремий вид, це напрямок розвитку індустрії туризму, який ґрунтується на принципах стійкого розвитку. Українські карпати володіють значним туристично-рекреаційним потенціалом, і при правильному підході екологічний туризм може стати одним з локомотивів наповнення державної скарбниці.

При визначені перспектив розвитку рекреаційної діяльності та, зокрема, туризму в Українських Карпатах слід врахувати, що пріоритет повинні мати ті типи чи види, які є популярними на сьогодні та перспективними напрямками розвитку рекреаційної діяльності на національному та міжнародному рівнях. А саме:

- санаторно-курортна рекреація на базі наявних бальнеологічних ресурсів, дефіцитних на світовому ринку;

- мобільні види (пішохідний, велосипедний, лижний, водний) туризму, які стають дедалі популярнішими у розвинутих країнах (мото- й автотуризм повинен організовуватися обмежено, виключно в межах автошляхів);

- гірськолижний відпочинок;

- агротуризм з аспектами етнотуризму.

Названі напрямки, при належному розвитку, здатні репрезентувати туристичний потенціал Українських Карпат як на національному, так і на міжнародному туристичних ринках.

Висновки

При написанні курсової роботи мною було розглянуто таке нове поняття, як екологічний туризм, його складові, приклади його організації.

За прогнозами Всесвітньої туристичної організації найперспективнішими видами туризму в третьому тисячолітті будуть культурно-пізнавальний, тематичний, круїзний, пригодницький та екологічний. Що стосується останнього, то цей вид туризму плідно розвивається в світі на протязі майже 150 років і приносить країнам неабиякі доходи. Так, доходи від відвідування національного парку вулканів Руанди становлять до 1 млн.дол. щорічно. Крім того, урбанізованості та мобільності населення світу, відірваність його від природного середовища, а також погіршення екологічної ситуації в багатьох традиційно рекреаційних зонах і районах світу через неконтрольовану надмірну концентрацію туристів в певні періоди року, сприяють посиленню зацікавленості цим видом туристів та збільшенню кількості його прихильників.

М'який, гірський, природно-орієнтований чи природний, зелений, пригодницький, сільський туризм - такий спектр епітетів, що характеризують частково різні, але в багатьох відносинах близькі один одному форми туризму. Усі ці форми туризму зобов'язані своїм походженням і розвитком могутньому впливу на сучасне суспільство екологічного фактора.

Більшість вітчизняних національних парків поки що обмежуються популяризацією еталонів природи через екскурсійну діяльность, просвіт-ницько-краєзнавчу роботу та деякі інші екотуристичні функції.

Для розвитку екотуризму в межах територій та об'єктів ПЗФ України актуальним стає запровадження регіонального туристичного менеджмен-

ту та маркетингу, що неможливо здійснити без участі місцевого населення, знання ним історії, культури та природної самобутності свого краю.

Висока рекреаційна цінність природно-заповідних територій та об'єктів, зокрема НПП ( Національних природних парків ) та РЛП (регіональних ландшафтних парків) , в яких охороняються природні та історико-культурні комплекси, - основа розвитку екотуризму в Україні.

Список використаної літератури

1. Кекушев В.П. Основи менеджменту екологічного туризму. - М.: 2001р.

2. Стратегія розвитку туристичної індустрії та громадського харчування. - К.: 2000р.

3. Внутрішній туризм в Україні: окремі аспекти. - К.: 2002р

4. Екологічний туризм на шляху до Росії;принципи,рекомендації,зарубіжний

досвід-Тула,2002,-с.13

5. Бережных В. Х. Все-таки - что такое экотуризм? / В. Х. Бережных // Туризм : практика, проблемы, перспективы. - 1999. - №5. - С. 16-17.

6. Воскобойникова Н. Н. Экологический туризм : особенности и перспективы развития /Н. Н. Воскобойникова // Тр. Акад. туризма. - Вып. 3. - СПб. : Невский фонд, 2000. - С. 213.

7. Дмитрук О. Ю. Екотуризм : навч. посіб. / О. Ю. Дмитрук, С. В. Дмитрук. ? К. : Альтерпрес, 2009. -358 с.

8. Дорофеев А. А. О подготовке специалистов по экологическому туризму / А. А. Дорофеев, О. А. Тихомиров // Проблемы и перспективы развития туризма в странах с переходной экономикой. -Смоленск, 2000. - С. 302.

9. Зорин И. В. Энциклопедия туризма : справочник / И. В. Зорин, В. А. Квартальнов. - М. : Финансы и статистика, 2000. - 285 с.

10. Карпова Г. А. Экологические аспекты развития туризма / Г. А. Карпова, Д. Г. Кузнецов // Турист.фирмы. - Вып. 17. - СПб., 1998. - С. 67-68.

11. Колбовский Е. Ю. Экологический туризм и экология туризма : учеб. пособ. для студ. высш. учеб. завед. /Е. Ю. Колбовский. - 2-е изд., стер. - М. : Изд. центр „Академия”, 2008.- 256с .12. Кузьменко О. Екологічний туризм : поняття та особливості організації / О. Кузьменко // Схід. - 2002. -№ 2 С. 68.

12. Кузьменко О.Екологічний туризм: поняття та особливості організації /О. Кузьменко//Схід-2002-№2,с.68.

13. Олійник Я. Б. Екологічний туризм на теренах національних природних парків і біосферних заповідників України в міжнародний рік екотуризму та гір / Я. Б. Олійник, В. І. Гетьман // Вісн. Київ. нац. ун-ту ім. Т. Шевченка. Географія. - Вип. 48. - К. : Вид.-поліграф. центр „Київ. ун-т”, 2002. С. 5-11.

14. Петлін В. М. Концепції сучасного ландшафтознавства / В. М. Петлін. - Л. : Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2006. - 351 с.

15. Розвиток туристичного бізнесу регіону : навч. посіб. / за ред. І. М. Школи. - Чернівці : Книги-ХХІ, 2007. - 292 с.

16. Сергеева Т. К. Экологический туризм : учебник / Т. К. Сергеева. - М. : Финансы и статистика, 2004. ?360 с.

17. Смаль В. В. Світовий досвід розвитку екологічного туризму / В. В. Смаль, І. В. Смаль // Укр. геогр. журн. - 2003. - № 4. - С. 58-64.

18. Тарасенюк А. И. Влияние экологического туризма на формирование территориальной структуры среды жизнедеятельности населения / А. И. Тарасенюк // Устойчивое развитие туризма на черноморском

побережье : сб. материалов симп. - Одесса : ОЦНТЭИ, 2001. - С. 326-343.

19. Храбовченко В. В. Экологический туризм : учеб.-метод. пособ. / В. В. Храбовченко. - М. : Финансы и статистика, 2003. - С. 14-22.

20. Черчик Л. М. Формування ринкових відносин у рекреаційному природокористуванні : монографія. -Луцьк : ЛДТУ, 2006. - 352 с.

21. Ceballos-Lascurain H. The Future of Ecotourism / H. Ceballos-Lascurain // Mexico jorum. - 1988. -17 January.

22. Касянова О.М., Костенко Л.В. Природоохоронні території України. - К.: 1996.

23. PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com

24. uk.wikipedia.org/э

25. greentur.kosiv.info/

26. http://www.ecocentr.narod.ru/publikation/nationpark/a-1.html

27. http://www.lib.nau.edu.ua/Journals/frmDoc.aspx?param=714

Размещено на Allbest.ru