Характеристика готельної індустрії Прикарпаття

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ГОТЕЛЬНОГО БІЗНЕСУ

1.1 ПРИНЦИПИ ТИПОЛОГІЇ ГОТЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ

1.2 ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ КЛАСИФІКАЦІЇ ГОТЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ

1.3 ГОТЕЛЬНА ПОСЛУГА, ЯК СКЛАДОВА ТУРИСТИЧНОГО ПРОДУКТУ

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ І ТЕХНОЛОГІЯ ОБСЛУГОВУВАННЯ В ГОТЕЛЯХ

2.1 ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ФУНКЦІЇ ОСНОВНИХ СЛУЖБ ГОТЕЛЮ

2.2 ВИМОГИ ДО ПЕРСОНАЛУ ГОТЕЛЮ

2.3 ВИМОГИ ДО ПРИМІЩЕННЯ ГОТЕЛЮ

РОЗДІЛ 3. ХАРАКТЕРИСТИКА ГОТЕЛЬНОЇ ІНДУСТРІЇ ПРИКАРПАТТЯ

3.1 СУЧАСНИЙ СТАН ГОТЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ ПРИКАРПАТТЯ

3.2 ХАРАКТЕРИСТИКА ГОТЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА “НАДІЯ"

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТОК

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Індустрія гостинності - це індустрія, що працює на благо людей. Це - потужний механізм, що активно функціонує та розвивається, вимагаючи при цьому максимальної підтримки з боку держави та великих інвестицій.

Індустрія гостинності є найважливішим елементом соціальної сфери. Вона відіграє важливу роль у підвищенні ефективності громадського виробництва, та відповідно, росту життєвого рівня населення.

Готельне господарство є однією з складових туристської індустрії. Матеріальна база, що призначена для розміщення туристів, посідає одне з перших місць при формуванні туристичної інфраструктури, бо якість проживання та відповідне обслуговування рішуче впливають на рівень туристичного сервісу. А отже, готельна індустрія стає швидко зростаючим бізнесом, що приносить значні грошові надходження, в тому числі валютні. Вітчизняна готельна галузь стає невід'ємною складовою світового готельного господарства.

Такий швидкий темп інтеграції до європейського суспільства пояснюється зручним географічним положенням України (розташована в центрі Європи на перехресті транзитних шляхів) та не менш швидким зростанням українського бізнесу, що також активізує приїзд до нашої країни бізнесменів та людей у справах з різних куточків світу. Тому саме зараз стає актуальним питання відновлення та приведення готельного господарства країни до європейських стандартів. З підвищенням ділової активності країни зростає потреба й у більшій кількості готелів, оскільки першим питанням, яке незмінно виникає перед кожним приїжджим, є «де зупинитися в незнайомому місті?».

За основну мету цієї роботи автор ставить дослідження сучасних тенденцій розвитку індустрії розміщення туристів.

Для реалізації цієї мети автор ставить перед собою конкретні завдання для роботи:

· ознайомитись з поняттям індустрії розміщення, індустрії гостинності та готельного бізнесу;

· дослідити організацію і технологію обслуговування в готелях;

· дослідити сучасні тенденції розвитку індустрії розміщення у світі та в Україні зокрема;

· дати характеристику готельної індустрії Прикарпаття.

Об'єктом дослідження даної курсової роботи є індустрія розміщення туристів.

Предметом дослідження - особливості та організація обслуговування в індустрії розміщення туристів.

У процесі роботи використовувались наступні методи дослідження: описовий метод, аналітичний метод та аналіз літературних джерел.

Структурно курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

РОЗДІЛ 1. ОСНОВИ ГОТЕЛЬНОГО БІЗНЕСУ

1.1 ПРИНЦИПИ ТИПОЛОГІЇ ГОТЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Для сучасного світового готельного господарства притаманна значна кількість підприємств, що пропонують клієнтам згідно з попитом широкий обсяг готельного сервісу. Урізноманітнення попиту клієнтів спричинило появу на ринку сфери гостинності нових послуг та форм обслуговування, функціональних характеристик підприємств, диференціацію якості послуг, тому будь-яка систематизація типів і характеристик підприємств розміщення умовна [3, с.55]

Оскільки в готельному підприємстві послуги розміщення, харчування, додаткові послуги доповнюють одне одного і здебільшого взаємозалежні й сприймаються клієнтами єдиним цілим, то, з огляду на це, формується певний тип готельного підприємства.

Типологія важлива як фаховий принцип для керівників у дослідженні особливостей діяльності готельних підприємств, управління кожним типом підприємства, вивченні вибору клієнтами готелів, менеджменту служб готелів у плануванні витрат їхнього функціонування й визначенні оптимального рівня комфорту під час відпочинку, лікування, виконання професійних обов'язків клієнтами [2, c.78].

Засоби розміщення туристів, згідно з типологією Всесвітньої туристичної організації (ВТО), поділяють на дві категорії -- колективні та приватні (Рис. 1.1).



Рис. 1.1. Типологія засобів розміщення

Колективні охоплюють готелі й аналогічні засоби розміщення, комерційні та соціальні, спеціалізовані засоби розміщення.

Готель -- це підприємство будь-якої організаційно-правової форми власності, що складається з номерів, пропонує комплекс готельних послуг, що не обмежуються застелянням ліжок, прибиранням кімнат і санвузлів.

Аналогічні засоби розміщення -- підприємства будь-якої організаційно-правової форми власності, що складаються з номерів і пропонують обмежені готельні послуги включно з застелянням ліжок, прибиранням кімнат і санвузлів (пансіонати, клуби з номерами, гостьові будинки та ін.) [9, с.12].

Мотель -- невеликий готель, вхід в номери здійснюється з вулиці ( з місця паркування автомобіля) [4, c.93].

Як правило, мотелі мають всього один або два поверхи, кількість додаткових послуг і типів номерів мінімально, що відповідає низькій вартості проживання. Для багатьох людей, особливо постійно перебувають у роз'їздах на своїх автомобілях, мотелі зручні відсутністю довгих реєстраційних формальностей, можливістю мати свою машину на увазі; прямий доступ з вулиці у номері також є перевагою для інвалідів. До недоліків мотелів відноситься їх низький рівень безпеки, а також мінімальне обслуговування [7, с. 39]

Готелі - люкс - спеціалізовані фешенебельні готельні підприємства, що пропонують незначний перелік послуг для клієнтів з особливими вимогами щодо комфорту - бізнесменів, високооплачуваних діячів , та ін. Приміщення готелів цієї категорії оздоблені дорогими меблями вищого класу, художньо n виконаним декором, номери винятково класу "люкс" і вище, характеризуються великими розмірами, передбачені окрема спальня, вітальня, кабінет, в окремих номерах - невеликі кухні і міні-бари [4, c.43].

Бізнес-готелі - спеціалізовані фешенебельні готелі, що пропонують широкий обсяг послуг, зорієнтовані насамперед на обслуговування бізнесменів, працівників у сфері фінансів, державних чиновників, діячів культури. У світовому досвіді функціонування готелі цього типу у сегменті готельного продукту належать до найбільш рентабельних [4, с.56].

Готелі для ділових туристів найчастіше розташовуються у центральній діловій частині міста із зручними під'їзними шляхами, за місткістю належать до середніх та великих підприємств, мають від 400 до 2000 номерів. Для готелів бізнес-класу характерні високі ціни, вище середнього рівня у регіоні.

Рентабельність готелів значною мірою залежить від співвідношення житлових і нежитлових приміщень. У намаганні підвищити рентабельність спостерігається тенденція скорочення обслуговуючих і громадських приміщень. Найоптимальніше співвідношення житлових і обслуговуючих приміщень досягається при великій місткості готелів. Якщо, наприклад, вестибюлі готелів, розрахованих на 50 осіб, мають площу 1-1,5 м2 на одну особу, то в готелях, місткістю понад 100 осіб, ця ж площа зменшується до 0,3-0,5 м2 на особу, при цьому клас такого готелю не знижується. Відповідно у більш містких готелях зменшується питома вага адміністративних та господарських приміщень. Залежність між зміною питомої ваги площі приміщень, пов'язаних з забезпеченням харчування та місткістю готелів, не така очевидна. У цьому випадку слід враховувати потенційний контингент відвідувачів закладів харчування зі сторони. Але і тут проявляється тенденція до зменшення питомої площі від 2-4 м² на одного жителя (у невеликих готелях) до 1-2 м2 (у великих). Такі ж залежності характерні і для приміщень громадського користування - залів для конференцій, танців, банкетів тощо. З метою раціональнішого використання приміщень в окремих готелях застосовують пересувні перегородки, які дозволяють змінювати площі громадських приміщень залежно від ситуації, орієнтуючись на вимоги клієнтури та проведення тих чи інших заходів [3, с.51].

Малоповерхові готелі найчастіше зводять у зонах відпочинку, аби вписатися в ландшафт, не зіпсувати, не порушити краєвиди. Іноді готелі складаються з багатьох корпусів і утворюють комплекси. Споруджувати такі готелі легше. Крім того, можна використовувати місцеві будівельні матеріали, що значно спрощує інженерно-технічні рішення.

Основним критерієм готелю у цивілізованому світі є наявність широкого асортименту послуг окрім ночівлі і харчування. Клієнт, який проживає у готелі, повинен мати можливість для відпочинку, розумової праці, приймання гостей, задоволення особистих потреб (чищення одягу, взуття, прання, доставка харчування в номер, медична допомога, придбання квитків на транспортні засоби і розважальні заходи, замовлення таксі та ін.). Готель повинен гарантувати безпеку майна клієнта, кваліфіковане і ввічливе обслуговування, чистоту приміщень тощо [11, с.70].

Пансіонат -- різновид готелю з повним обслуговування [4, с.65].

Пансіонати, як правило, розташовуються в мальовничих і курортних місцях. Крім житлових приміщень, пансіонати зазвичай мають власну охоронювану обгороджену територію з усією необхідною інфраструктурою: автостоянки, алеї з лавочками, зелені насадження, їдальні і кафе, спортивні та дитячі майданчики і т. п. Пансіонати, розташовані на узбережжі, мають власний упорядкований ділянку пляжу з прокатом човнів, катамаранів.

Туристська база -- комплекс споруд для розміщення, харчування, культурно-побутового дозвілля, розваг і відпочинку туристів і екскурсантів, різновид спортивної бази. Як правило, турбази створюються для прийому туристів, що займаються активним відпочинком і здійснюють різні походи: пішохідні, гірські, водні, лижні, велосипедні, кінні. Туристські бази беруть участь в організації походів, знайомлять туристів з визначними місцями, надають умови для підготовки туристів-розрядників. Туристські бази бувають сезонні (літні або зимові) і цілорічні. Послуги включають надання ночівлі, харчування, прокату спортивного інвентарю [23, с. 101].

Кемпінг -- сезонний заклад для авто-, мото-, вело-туристів з палатками або будинками легкого типу і спеціальними місцями для стоянки і зберігання автомобілів [23, с.43].

Курортні готелі - спеціалізуються на прийомі і обслуговуванні туристів, які прибули з метою відпочинку, оздоровлення на тривалий період. Ці готелі типові для курортних центрів різного профілю функціонування. Профіль курорту (морський, гірськолижний, кліматичний та ін.) в значній мірі визначає обсяг, типи послуг, режим функціонування [4, с.51].

Санаторій -- лікувально-профілактичний заклад для лікування та оздоровлення з допомогою природних факторів (клімат, мінеральні води, лікувальні грязі, морські купання, сонцелікування тощо) у сполученні з дієтотерапією, фізіотерапією, медикаментозним лікуванням та іншими заходами. Існують санаторії загального типу і спеціалізовані -- відповідно до певних груп захворювань [23, с. 99].

Розрізняють наступні типи спеціалізованих санаторіїв для хворих:

· із захворюваннями органів травлення;

· із порушенням обміну речовин;

· із захворюваннями нервової системи;

· із захворюваннями органів дихання;

· із захворюваннями органів руху;

· із гінекологічними захворюваннями;

· із захворюваннями шкіри;

· із захворюваннями нирок та сечовивідних шляхів.

Для надання послуг у готелях функціонують кабінети медичного нагляду, інгаляції, масажу, спортивно-тренажерні зали, зали для занять лікувальною фізкультурою, різні типи підприємств громадського харчування, кінозал, солярій, басейни оздоровчого та лікувального плавання, прокату спортивного одягу й інвентарю [12, c.81].

Ботель - це готель на воді [4, с.11].

Флотель - це маленький курорт, розташований на воді. Також як і звичні для нас готелі клас ботелей і флотелей визначається кількістю зірок. В Україні такий вид готелів поки є екзотикою, але вони пропонують своїм гостям комфортний і приголомшливий відпочинок.

У готелях на воді ви завжди отримаєте сервіс високого рівня, а також увага персоналу, що допоможе зробити ваш відпочинок приємним, а також внесе в нього певну родзинку і новизну. До послуг гостей представлені чудові апартаменти і шикарні ресторани з декількома видами кухні. Ділові люди завжди зможуть провести зустрічі та наради в чудово обладнаних конференц-залах та кімнатах для переговорів [8, с.35].

Отже, гостинність є однією з найважливіших сфер туризму, без неї надання туристичних послуг не було б повним. Важливу роль в сфері гостинності відіграє типологія засобів розміщення, оскільки завдяки їй турист може вибрати тип розміщення, який зможе найбільше задовольнити його потреби в різних умовах (типах) проживання.

1.2 Основні принципи класифікації готельних підприємств

У міжнародній практиці не існує єдиного підходу до класифікації готелів. Проблемою класифікації більш ніж п'ятдесят років займається Міжнародна готельна асоціація і Всесвітня туристична організація. У 1972 році був розроблений і запропонований проект єдиної міжнародної класифікації готелів. Відповідно до цього проекту, готелю може бути присвоєна одна з п'яти категорій залежно від обладнання, рівня комфорту і набору пропонованих послуг. Але ця класифікація не була схвалена національними членами Міжнародної готельної асоціації. Більшість країн визнали неможливим створення єдиної міжнародної системи класифікації готелів через різні підходи до оцінки якості обслуговування, різницю у кліматичних та інших умовах.

Тому у світі зараз діє близько тридцяти різних систем класифікації готелів. Навіть в окремих країнах співіснують різні підходи [14, с.26]. У зв'язку з цим варто навести найбільш вживані, для характеристики готелів класифікаційні ознаки. Серед них:

- основне призначення готелю;

- місце розташування;

- склад приміщень для проведення вільного часу користувачами готельних послуг;

- роль готелю у суспільно-політичному житті округи;

- кількість місць у готелі;

- співвідношення приміщень готелю;

- кількість поверхів приміщення (будови) готелю;

- склад номерів;

- наявність асортименту послуг;

- рівень комфортності;

- форма власності готелю [8, с.14].

У світовій практиці залежно від основного призначення виділяють різні види готелів. Наприклад, бізнес-готелі відкривають для ділових людей; курортні готелі для курортників; готелі для туристів, спортсменів, транзитних пасажирів, мотелі, або кемпінги - для автотуристів. Останні, як правило, приваблюють місцем свого розташування (біля трас) і нижчою, порівняно з готелями, ціною [25].

Призначення готелю визначає місце його розташування.

Готелі, залежно від призначення, мають різний склад приміщень для проведення вільного часу:ігрові автомати, танцювальні зали, спортивні майданчики, солярії, конференц-зали, нічні ресторани та бари тощо. Залежно від наявності поблизу готелю громадських споруд, коливається частка громадських і обслуговуючих приміщень. Ресторани, бари, зали для конференцій і банкетів майже завжди розраховують на обслуговування як тих, хто проживає у готелі, так і відвідувачів зі сторони [17, c. 4].

Важлива ознака готелю - кількість місць. Наприклад, у Франції готелем може вважатися підприємство, що не має навіть 10 номерів. 90% готелів Швейцарії мають до 100 місць, тобто також дуже невеликі за розмірами. Вважається, що світовий готельний фонд переважно розміщується у малих і середніх готелях. Найсучасніші готелі міжнародного класу, як правило, мають 300-600 місць. Водночас існують готелі-гіганти, наприклад, "Ван дам Нор" (Париж) - 1000 номерів, "Шератон" (Торонто) - 1447 номерів, "Хілтон" (Нью-Йорк) - 2150 номерів. Готель "Космос" (Москва) розрахований на 3354 місця. Обмеженість земельних площ у центральних частинах міст призводить до збільшення кількості поверхів у готелях. Наприклад, "Шератон" (Торонто) і "Хілтон" (Сідней) мають 43 поверхи, "Американа" (Нью-Йорк) - 50 [19, c.90].

Зростання місткості готелів викликана економічними міркуваннями і маркетинговою політикою, адже це дозволяє впроваджувати більш сучасне обладнання, підвищувати продуктивність праці, економити на відносному скороченні умовно-постійних витрат. У великих готелях є можливість надавати клієнтам ширший асортимент послуг. Також можна зменшити витрати у розрахунку на одне місце за умови збільшення кількості місць у готелі. Однак збільшення місткості готелів також має свої розумні межі. Цей показник вступає в суперечність з іншими показниками та критеріями оцінки діяльності готелів, адже при цьому погіршується керованість готелем та зростає ймовірність недозавантаженості [24, с.77].

Однією з найважливіших характеристик якості готельного господарства є рівень комфорту. Останній здебільшого визначається технічним оснащенням, складом номерів та обсягами пропонованих послуг. У багатьох країнах готелі поділяють на категорії, що дозволяє клієнтам наперед орієнтуватися стосовно якості і номенклатури послуг, а також можливих цін. Критеріями для віднесення готелів до окремих категорій є якість приміщень загального користування і номерів, кількість ванних та душових кімнат, стандарти умеблювання, види, кількість і якість технічного обладнання ( засоби зв'язку, кондиціонери), рівень оформлення приміщень, кількість і кваліфікація персоналу, рівень та асортимент послуг з харчування, тощо [13, с.58].

У США готелі поділяють на комерційні, мотелі, курортні і для проведення зустрічей. Крім того, готелі США класифікують за термінами проживання: в межах тижня, для постійного проживання, курортні готелі для проживання на час відпочинку.

В Австрії діє "зіркова" класифікація готелів - від однієї до п'яти "зірок". Крім того, за розміром виділяють малі, середні і великі підприємства готельного сервісу. Найважливішими ознаками для такої класифікації є кількість місць у готелі, кількість персоналу і річна виручка (Табл. 1.1). Готелі Австрії поділяють також на кілька груп залежно від місця їх розташування, адже це зумовлює різний рівень цін у готелях однієї категорії. Крім власне готелів в Австрії існує велика кількість готельних дворів, готелів, у яких розташовуються особи, що приїхали на лікування, готелі для туристів, розраховані на ночівлю і сніданок.

Таблиця. 1.1 Ознаки класифікації готелів в Австрії

Категорія готелю	Кількість місць, одиниць	Кількість осіб обслуговуючого персоналу	Річна виручка, млн. шилінгів
Малий	42	6	5
Середній	60	15	10
Великий	110	42	12-15

Різноманітні системи класифікації готелів можна об'єднати у дві основні групи: "європейський тип" та "індійський тип". В основу першої групи покладена французька національна система. Друга ж група базується на індійській національній системі з відповідною бальною оцінкою.

Французька національна система передбачає поділ готелів на п'ять категорій (Табл. 1.2). Як видно з табл. 1.2, показник розміру готелю, виражений у кількості місць, практично не впливає на його "зірковість". Головним критерієм оцінки категорії готелів виступає комфортність та набір послуг, що надаються.

Таблиця 1.2 Мінімальні вимоги до готелів за французькою (європейською) системою класифікації

Параметр	1 зірка	2 зірки	3 зірки	4 зірки	4 (люкс) або 5 зірок
Кількість номерів	7	7	10	10	10
Площа холу, м2	9	30	30	30	150
Площа одномісного номера, м2	8	8	9	10	10
Площа двомісного номера, м2	9	9	10	12	14
Частка багатокімнатних номерів, %	-	-	-	-	5
Частка номерів з ванною, %	-	30	70	90	100
Частка номерів з телевізором, %	-	-	100	100	100
Гараж для автомобілів гостей (+/-)	-	-	+	+	+
Ресторан в готелі (+/-)	+	+	+	+	+
Подача сніданку в номер (+/-)	-	-	+	+	+
Вентиляція в номерах (+/-)	+	+	+	+	+
Знання іноземних мов персоналом, що приймає гостей	-	1	2	2	3

Індійська система класифікації готелів також включає п'ять категорій: "1 зірка", "2 зірки", "З зірки", "4 зірки", "5 зірок". Але вимоги до готелів оцінюються у балах. При цьому для кожного пункту вимог встановлюється певна максимальна бальна оцінка. Наприклад, готель категорії "1 зірка" повинен бути розташований у привабливому районі, у придатній для розміщення гостей будівлі. Максимальна оцінка за цим показником становить 15 балів. Для отримання відповідної категорії необхідно набрати такі мінімальні суми балів: "1 зірка" - 100 балів, "2 зірки" - 150, "З зірки" - 210, "4 зірки" - 260, "5 зірок" - 290 балів [15, c. 64].

У країнах СНД донедавна готелі класифікувалися відповідно до "Положення про віднесення готелів до розрядів і номерів у готелях до категорій". Згідно з цим Положенням, готелі залежно від рівня благоустрою, видів і розмірів громадських приміщень, комфортабельності номерів, розвитку служб обслуговування, поділяли на сім розрядів: "Люкс", "Вищий А", "Вищий Б", І, II, III і IV. Розряд "Вищий А" орієнтовно відповідав чотирьом зіркам, "Вищий Б" - трьом. Тепер у більшості країн СНД вводять уніфіковані вимоги до готелів відповідно з чинними міжнародними стандартами [15, c. 18].

Також існують інші класифікаційні ознаки готелів (Додаток А).

Засоби розміщення приїжджих, або прибулих іноді поділяють на традиційні і нетрадиційні, або доповнюючі. Основна відмінність традиційних підприємств готельного господарства полягає у тому, що вони пропонують повний комплекс послуг з приймання, розміщення, харчування та обслуговування гостей. Доповнюючі ж засоби розміщення клієнтів, як правило, обмежуються лише можливістю розміщення. При цьому харчування, прибирання номерів та додаткові послуги або цілком відсутні, або виконує клієнт самостійно, або замовляє за окрему плату [26, c. 254].

Ринок послуг доповнюючих засобів розміщення клієнтів розвивається останнім часом швидше, ніж готельна сфера загалом. В окремих країнах, регіонах, особливо, у сезони відпочинку доповню.xі засоби здатні розмістити та прийняти більше клієнтів, ніж основні [10, c.60].

Розвиток ринку доповнюючих засобів розміщення тісно пов'язаний як з економічним станом, так і з психологією населення: вищі й середні його класи вкладають капітал у туристичну нерухомість, тоді як менш заможні громадяни орендують цю нерухомість під час відпочинку. Дослідники переважно пов'язують доповнюючі засоби розміщення клієнтів з внутрішнім туризмом, а основні, тобто готелі - з зовнішнім.

Серед негативних наслідків розвитку доповнюючих засобів розміщення клієнтів називається передусім їх низьку середньорічну завантаженість і пов'язану з цим можливість обслуговувати значну кількість туристів протягом сезону відпочинку, що відбирає клієнтів у готелів, особливо малих і середніх. Наприклад, у Швейцарії в останні десятиріччя кількість підприємств готельного господарства зменшилася, а їх середній розмір зріс, що свідчить про зникнення певної частки малих готелів [19, с.79].

Отже, у світі зараз діє близько тридцяти різних систем класифікації готелів. Навіть в окремих країнах співіснують різні підходи. Однією з найважливіших характеристик якості готельного господарства є рівень комфорту. Введенню єдиної класифікації готелів перешкоджають сталі національні традиції, культурно-історичні розбіжності держав, критерії оцінювання якості тощо.

1.3 Готельна послуга, як складова туристичного продукту

Однією з основних складових туристичної індустрії є готельне господарство. Саме підприємства готельного господарства виконують найважливіші функції у сфері обслуговування туристів - формують і пропонують споживачам комплексний готельний продукт, у створенні і просуванні якого у подальшому беруть участь й інші сектори та елементи індустрії туризму [28, с. 34].

Необхідність відповідати світовим стандартам, надаючи високоякісні послуги, забезпечуючи повну безпеку перебування туристів та їх задоволеність під час перебування у готелі зумовлюють керівництво сучасних готельних підприємств постійно впроваджувати новітні ефективні моделі менеджменту для розробки та покращення базових продуктів готелю, які виражаються не тільки у відмінному виконанні всіх побажань туриста, але й в гостинному відношенні до гостей всього персоналу готелю [18, с. 86].

Відомий науковець Кифяк В.Ф. визначає готельні послуги, або послуги розміщення як «конкретний готель, який пропонується туристу в туристичному центрі на час подорожі», та виділяє такі комбінації поєднання готельної послуги (розміщення і харчування):

- BВ - розміщення + сніданок;

- НВ - напівпансіон: розміщення + сніданок + вечеря;

- FB - повний пансіон: розміщення + сніданок + обід + вечеря» [1, с. 25].

Зауважимо, що такі поєднання здебільшого характерні для організованого туризму, де готельна послуга є елементом туристичного продукту, або туристичного пакету.

Згідно Закону України «Про туризм» туристичний продукт - попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов'язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідувань об'єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо) [7, с. 80].

За аналогією, комплексну готельну послугу можна умовно розділити на дві частини: матеріальну та нематеріальну. До матеріальних слід віднести номерний фонд, меблі, інтер'єр, обладнання, харчування тощо. До нематеріальних - сервіс, атмосфера, ініціатива, гостинність, дружелюбність тощо. В такому випадку, готельна послуга набуває значення продукту, як результат людської праці, яка надається туристу під час перебування у готелі, будучи складовою туристичного продукту.

У підприємствах готельного господарства послуги розміщення, ресторанного господарства та інші додаткові послуги доповнюють одна одну, і у більшості випадків вони взаємозалежні та приймаються туристом як одне ціле. В залежності від того, як набір послуг скомбінований, складається певний тип готельного продукту. Окрім цього, зважаючи такі фактори впливу як місце розташування готелю, контингент туристів, мета перебування, соціальна орієнтація споживача, термін перебування складається певний тип готельного підприємства. Властивості готельного продукту, в першу чергу залежатимуть від типу і категорії готельного підприємства та комбінованого набору послуг, що пропонуються в даному підприємстві [5, c. 64].

Можна стверджувати, що комплексну готельну послугу, що включає трансфер, проживання та надання додаткових послуг, можна розглядати як окремий вид туристичного продукту з характерними властивостями туристичного продукту. Такий підхід надасть змогу фахівцям готельного господарства при формуванні комплексної готельної послуги користуватися вимогами, що висуваються до туристичного продукту.

Водночас готельна послуга (основна і ті, що супроводжують або доповнюють її є особливим, специфічним товаром, тому маркетинг готельних послуг має свою специфіку порівняно з маркетингом матеріалізованого товару [16, с. 174].

Якість готельного обслуговування, як правило, проявляється безпосередньо під час надання послуги і вочевидь у готельному обслуговуванні немає прихованих дефектів, як в інших видах послуг, наприклад, лікуванні, консультуванні, проектуванні. Звідси випливає особлива важливість стабільного забезпечення належного рівня якості послуг. У державному стандарті України стосовно рівня якості послуг зазначено, що невід'ємною складовою якості є належний рівень маркетингової роботи.

Отже, особливістю готельних послуг є те, що основна послуга - надання можливості проживання - повинна доповнюватися системою додаткових послуг (харчування клієнта, прасування його одягу, доставка речей, квитків тощо), а також периферійних послуг (підтримання чистоти, забезпечення своєчасних ремонтів, охорона). Додаткові послуги в готелях нижчих класів надаються на замовлення і за окрему оплату клієнта, в готелях вищих класів частина додаткових послуг включається у вартість номера.

На відміну від багатьох видів послуг, послуги готельної сфери вимагають великих капітальних вкладень, що підвищує ризик інвестицій та означає можливість повернення інвестованих коштів лише після кількох років. Забезпечення беззбиткової діяльності завантаженість готелів завжди повинна бути досить високою, адже отриманою виручкою необхідно перекрити не лише витрати, безпосередньо пов'язані з проживанням гостей, а й значні постійні витрати, що існуватимуть навіть за відсутності клієнтів.

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ І ТЕХНОЛОГІЯ ОБСЛУГОВУВАННЯ В ГОТЕЛЯХ

2.1 ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ФУНКЦІЇ ОСНОВНИХ СЛУЖБ ГОТЕЛЮ

Служби і відділи готелів можуть бути класифіковані відповідно до різних методів роботи. Згідно з одним методом, служби і відділи готелів поділяються на ті, що приносять прямі і непрямі прибутки. Служби, що дають прямий прибуток, продають гостям безпосередньо послуги і товари. Це такі служби як: прийому і розміщення гостей, організації харчування, магазини та кіоски роздрібної торгівлі, сауни тощо. Господарський відділ, бухгалтерія, плановий відділ, відділ кадрів, інженерно-технічна служба є підрозділами, що приносять непрямі доходи [1, с. 23].

Основні служби готельного підприємства:

1. Служба управління номерним фондом займається вирішенням питань, пов'язаних з бронюванням номерів.

2. Відділ бронювання постійно стежить за кон'юнктурою, збираючи заявки на бронювання і фіксуючи будь-яке підвищення попиту, який готель міг би використовувати, збільшуючи вартість розміщення і даючи підприємству більший дохід.

3. Служба портьє здійснює контроль за номерним фондом готелю, ведучи картотеку по зайнятості номерів і наявності вільних місць, і виконує функції інформаційного центру. Інформація через службу портьє рухається в двох напрямах: до гостей і в різні підрозділи готельного підприємства (про потреби клієнта).

4. Служба ресторанного господарства забезпечує обслуговування гостей підприємства в ресторанах і барах готелю, вирішує питання по організації і обслуговуванню банкетів, презентацій, конференцій і так далі [1, с. 29].

Кожна служба має свої особливості функціонування, але їхня робота взаємопов'язана між собою і мають одну мету - «задовольнити клієнта».

Для класифікації структурних підрозділів готелів можуть використовуватися й такі терміни, як зовнішні і внутрішні служби. Зовнішні служби - це служби, де працівники мають безпосередній (прямий) контакт із гостями готелю (служба прийому та розміщення, служба громадського харчування). Внутрішні служби - це служби, працівники яких практично не мають прямого контакту із гостями (інженерно-технічна служба, бухгалтерія, відділ кадрів).

Крім того, підрозділи можуть бути зорієнтовані:

· на виробництво продукції (пральня, кухня);

· на надання послуг (служба покоївок, ресторан);

· на інформаційне обслуговування (відділ бронювання, відділ портьє) [1, с. 34].

Отже, основні служби готелів можуть бути класифіковані відповідно до різних методів роботи. Це такі служби як: прийому і розміщення гостей, організації харчування, магазини та кіоски роздрібної торгівлі, сауни тощо. Також сюди відносять господарський відділ, бухгалтерію, плановий відділ, відділ кадрів, інженерно-технічна службу тощо.

2.2 ВИМОГИ ДО ПЕРСОНАЛУ ГОТЕЛЮ

Готельні служби залежно від близькості контакту з гостем розташовані на двох рівнях (Рис. 2.1). На першому рівні служби, персонал яких безпосередньо контактує з гостем (контактні служби), на другому - служби, персонал яких практично не контактує з гостем (неконтактні служби).

В готельній індустрії таке розмежування служб дуже важливе, оскільки впливає на вимоги, що ставляться до персоналу. Найважливішими із них до працівників контактних служб є:

· наявність спеціальної освіти і досвід роботи у даній сфері.

· охайний і привабливий зовнішній вигляд (відповідна зачіска, манікюр, макіяж, одяг, прикраси та ін.);

· бездоганна манера поведінки;

· знання етики і психології спілкування;

· комунікабельність;

· знання іноземних мов;

· обмеження віку (наприклад, для портьє з прийому - вік до 30 років).

Рис. 2.1. Розподіл готельних служб залежно від ступеня контакту з клієнтом

Кожна служба має свої особливості функціонування, але їхня робота взаємопов'язана між собою і мають одну мету - «задовольнити клієнта».

Культура обслуговування - невід'ємна часто загальної культури суспільства. І її слід розглядати як певний рівень розвитку (ступінь досконалості) процесу обслуговування, що одержує вираження в психологічних, етичних, естетичних, організаційно - технічних та інших аспектах. У готелях всі ці аспекти взаємопов'язані і взаємозалежні. Культура обслуговування виробляється кожним готелем. У одному готелі вона може бути дуже низькою, в іншого ж досить високою. Прояв високої культури обслуговування визначається через поводження персоналу, який чітко знає, як діяти в будь-якій ситуації і що від нього очікують клієнти і керівництво, а також тим, що висока культура робить усіх працівників цілеспрямованими і змушує з повагою ставитися до свого готелю [1, с.153].

Культура обслуговування - це комплексне поняття, складовими якого є:

· безпека і екологічність при обслуговуванні;

· естетика інтер'єру, створення комфортних умов обслуговування;

· знання психологічних особливостей особистості та процесу обслуговування;

· знання та дотримання персоналом естетичних норм обслуговування;

· знання та дотримання персоналом, встановлюють порядок і черговість обслуговування гостей.

Таким чином, однією з складових культури обслуговування є культура поведінки персоналу.

Говорячи про культуру поведінки працівників сфери готельного сервісу, виділяють дві сторони: контакти з гостем і контакти з персоналом, які мають на увазі в першу чергу організацію проживання і найголовніше - спілкування з гостем. Незалежно від інтер'єру і умов готелю вкрай важливим залишаються рівень обслуговування і спілкування з гостем.

Метою обслуговуючого персоналу є створення відкритої, дружньої атмосфери. Гості та співробітники повинні будувати свої відносини на взаємній повазі, стаючи рівноправними діловими партнерами [1, с.183].

Гість - не та людина, з яким слід сперечатися, або якому слід доводити, хто сильніший [4. c, 412].

Культура поведінки готельного працівника включає в себе всі сторони зовнішньої і внутрішньої культури людини, а саме: правила обходження та звернення, вміння правильно висловлювати свої думки, дотримуватися мовного етикету.

Тактовна поведінка готельних працівників складається з ряду факторів. Головний з них - це вміння не помічати помилок і недоліків у поведінці гостей, не акцентувати на них увагу, чи не проявляти зайвої цікавості до їх одягу, звичаїв, традицій.

Не можна показувати гостю, чи подобається він тобі чи ні, робити непотрібні зауваження, читати моралі, висловлювати різні претензії, розпитувати гостей про їхнє особисте життя.

Необхідно вести себе тактовно і по відношенню до відвідувачів гостей - не можна розпитувати їх про мету візиту, а також заходити в номер без дозволу проживаючого [18, с.75].

Культура поведінки і спілкування пов'язані і з поняттям культури мовлення. Готельному працівникові необхідно вміти грамотно, ясно викладати свої думки Гість з першого кроку при вході в готель і до самого від'їзду з неї повинен відчувати повагу до себе.

При виїзді з готелю повинні обов'язково побажати гостю доброго шляху і запросити знову, відвідати готель.

Вимоги до уніформи обслуговуючого персоналу готелі

Персонал усіх категорій готелів, вступає в контакт з проживаючими, повинен носити фірмовий одяг, у ряді випадків включає особистий значок з зазначенням імені та прізвища. Форма повинна бути завжди чистою і в хорошому стані.

У готельних комплексах будь категорії повинні бути створені окремі умови для відпочинку і харчування персоналу. Обсяг таких умов повинен відповідати чисельності персоналу. Чисельність персоналу в службах залежить від розмірів готельного комплексу та обсягів обслуговування [5, с.37].

Поведінка персоналу готелів в екстремальних умовах

Обслуговуючий персонал готелю повинен знати, як поводитися в екстремальних ситуаціях. До екстремальних ситуацій відносяться: пожежі, землетрусу, повінь, урагани, смерчі і т.д., якщо вони стосуються готелю. Також персоналу слід враховувати розробку заходів з поведінки в медичних нещасних випадках. Заходи для екстремальних ситуацій повинні регулярно опрацьовуватися в будь непередбаченої ситуації. Члени персоналу, які діють в таких ситуаціях швидко, і вміло, можуть допомогти запобігти паніці і уникнути шкоди, пошкоджень і жертв.

Черговий адміністратор повинен очолити командний центр в разі непередбачених обставин, викликаючи працівників внутрішньої охорони або місцеву міліцію, як визначено адміністрацією. Деякі готелі встановлюють спеціальний широкої дії телефонний номер для гостей і персоналу, який використовується, в таких екстремальних ситуаціях. Цей номер управляється оператором і можливо використовувати його також в цілях безпеки для негайної зв'язку між працівниками у разі виконання їх обов'язків в екстремальних ситуаціях [11, с.79].

Медичні нещасні випадки.

Готелі стикаються з серйозними захворюваннями, ушкодженнями і навіть смертю серед гостей і працівників. У цьому разі персонал має бути готовим правильно себе вести. Персонал головним чином забезпечує координуючу функцію в таких випадках. Багато готелі мають список місцевих поліклінік, лікарень, що дають гостям свободу вибору. Готель повинен розробити механізм отримання консультацій по телефону про хвороби, госпіталізації або смерті гостя.

Забезпечення пожежної безпеки готелю покладається на їх керівників або уповноважених осіб. На підприємствах з чисельністю працюючих 50 і більше чоловік рішенням трудового колективу може створюватися пожежно-технічна комісія. У виняткових випадках її функції може виконувати комісія з охорони праці [5, с.123].

Отже, кожна служба має свої особливості функціонування, але їхня робота взаємопов'язана між собою і мають одну мету - «задовольнити клієнта».

2.3 ВИМОГИ ДО ПРИМІЩЕННЯ ГОТЕЛЮ

Сучасний готель покликаний створити комфортабельні умови для ночівлі туриста і надати йому ряд додаткових послуг. Будинок готелю є багатофункціональною спорудою і містить технологічно складне обладнання.

Будівництво і реконструкція будинку готелю вимагає великих інвестицій. В інвестиційний цикл створення готелю входить: формування інвестиційного портфеля, обґрунтування, необхідності створення готелю, інженерна підготовка території будівництва, будівельно-монтажні роботи, освоєння та здача об'єкта в експлуатацію.

Готелі розрізняють за своїми архітектурними рішеннями. Спочатку будинок готелю будувався у вигляді масиву, окремо розташованого чи сполученого з оточуючими громадськими та житловими будинками. Тривалий пошук найкращих планувальних рішень призвів до створення просторової композиції, спеціально призначеної для видів діяльності, виконуваних у готелях [7, с.75].

Основні принципи, що беруться до уваги при спорудженні будинків готелів, такі:

§ будинок (чи комплекс будинків) повинен органічно вписуватись в

оточуюче середовище, зберігаючи особливості міського або сільського ландшафту;

§ будинок повинен бути по можливості розташований у центральній

частині міста і мати досить місця для паркування автомобілів;

§ місце вибору для будівництва будинку повинне бути зручним з огляду

комунікацій (міський транспорт, зв'язок з аеропортом, вокзалом, морським портом (при його наявності) й ін.;

§ будинок готелю повинен бути обладнаний пасажирськими, вантажними й службовими ліфтами;

§ інженерне устаткування будинку повинне включати холодне та гаряче

водопостачання, опалення, вентиляцію, кондиціонування, м'яке (регульоване) освітлення, систему сигналізації, радіо-телетрансляції, супутниковий й інші види зв'язку, автоматизовану систему керування;

§ архітектурне, конструктивне і планувальне рішення будинку не

повинні бути надмірно дорогими. Планування будинку повинне забезпечувати економічність його експлуатації. Основні зусилля проектантів спрямовуються на раціональне поєднання поточних і одноразових витрат;

§ при проектуванні будинку певну роль відіграють рекламні міркування:

забезпечення оформлення фасаду, що підкреслює престижність готелю; встановлення рекордів певного напрямку (будівництво найвищого будинку, найекзотичнішого будинку тощо);

§ будинок повинен відповідати естетичним, технічним, санітарно

гігієнічним, екологічним нормам і рекомендаціям. Варто передбачати можливість реконструкції будинку [6, с.79].

Проектування готелів здійснюється на основі документів нормативного і рекомендаційного характеру. Зміст цих документів різний по країнах та по готельних ланцюгах.

Виявлення потреб у готельних місцях є складною проблемою. Для її рішення слід мати відповідні методи, знати фактори, що впливають на сформований попит у готельних місцях, передбачати майбутні зміни попиту та пропозиції.

Важливими орієнтирами в розрахунках одноразової місткості готелів є динаміка доходів населення, значущість регіону, особливості регіонального розвитку ділової активності, індустрії розваг та відпочинку, транспортної системи [24, c.369].

Чим більше поверхів у готелі, тим більше труднощів виникає при евакуації людей в екстремальних ситуаціях, тим більші зміни в обладнанні та плануванні слід передбачити [9, с.30].

Готелі розрізняються за кількістю постійних спальних місць (місткістю). В американській та вітчизняній практиці дотримуються наступної типології готелів за місткістю: менше 100 місць - малі готелі, від 100 до 500 місць - середні готелі, більше 500 місць - великі готелі.

За рівнем комфорту у міжнародній практиці готелі розрізняються за зірками: від нижчого - 1 зірка до вищого - 5 зірок. Характеристика рівня комфорту виконується з урахуванням не тільки стану матеріальної бази готелю, але й ефективності роботи персоналу готелю.

Готелі мають два типи приміщень: обслуговуючі та підсобні.

Планування номерів є різних типів, що включає у себе: хол (передня), житлова кімната (кімнати), ванна, санвузол, вбудовані шафи, у ряді номерів - кухні, міні-бари [3, с.21].

Отже, культура обслуговування - невід'ємна часто загальної культури суспільства. І її слід розглядати як певний рівень розвитку процесу обслуговування. У готелях всі ці аспекти обслуговування взаємопов'язані і взаємозалежні. Культура обслуговування виробляється кожним готелем. У одному готелі вона може бути дуже низькою, в іншого ж досить високою.

Прояв високої культури обслуговування визначається через поводження персоналу, який чітко знає, як діяти в будь-якій ситуації і що від нього очікують клієнти і керівництво, а також тим, що висока культура робить усіх працівників цілеспрямованими і змушує з повагою ставитися до свого готелю.

РОЗДІЛ 3. ХАРАКТЕРИСТИКА ГОТЕЛЬНОЇ ІНДУСТРІЇ ПРИКАРПАТТЯ

3.1 СУЧАСНИЙ СТАН ГОТЕЛЬНИЙ ПІДПРИЄМСТВ ПРИКАРПАТТЯ

Належний рівень розвитку готельного господарства сприяє пожвавленню усіх суспільно-економічних контактів та зв'язків, посилює економічний потенціал, піднімає рейтинг держави, окремих її регіонів у світовому співтоваристві. Готелі можна вважати найважливішим елементом інфраструктури туристичного бізнесу, а туризм основним з напрямків реалізації готельних послуг.

Враховуючи географічне розташування Івано-Франківської області, підвищення ефективності туристичної галузі є пріоритетним напрямком розвитку економіки області, а готельний бізнес невід'ємною частиною туристичної індустрії.

Територіальне поєднання природних, рекреаційних і бальнеологічних ресурсів Карпат дозволяє в перспективі сформувати рекреаційно-туристичні системи, кожна з яких може базуватись на місцевих природних умовах та лікувальних ресурсах, тобто саме туристична галузь має всі передумови стати стратегічною галуззю розвитку краю [21, с.59].

Однак для ефективного її використання, створення потужного туристичного господарства необхідно забезпечити високий рівень управління готельним потенціалом туристичної галузі та провести адекватну його оцінку.

Саме необхідність покращення управління конкурентним потенціалом готельного господарства туристичної галузі регіону підтверджує актуальність теми дослідження і першочерговість вирішення цієї проблеми. Останнім часом спостерігається суттєве пожвавлення розвитку туризму в цілому та готельного господарства в Івано-Франківській області зокрема [25].

Івано-Франківщина продовжує залишатись перспективним регіоном для розвитку туризму (Табл.3.1). У 2010 році, як і у попередніх роках, найбільше приїжджих зупинялось у готелях міст Івано-Франківська -31,5 тис. осіб, Яремче -36,8 тис., Коломиї -3,5 тис. та Калуша -1,2 тис. осіб (Рис.3.1).

Рис 3.1. Динаміка туристичної відвідуваності Івано-Франківської області

Таблиця 3.1 Показники роботи туристичної галузі в Івано-Франківській області

Заклади розміщення	2006	2007	2008	2009	2010
	туристів (тис. осіб)	туристів (тис. осіб)	туристів (тис. осіб)	туристів (тис. осіб)	туристів (тис. осіб)
Ліцензовані туристичні підприємства	325.1	53.3	595.0	511.4	53.3
Готелі	68.3	80.7	66.4	65.4	80.2
Курортно-санаторні заклади	46.1	35.1	52.6	42.5	35.1
Дитячі оздоровчі заклади	95.6	88.3	96.3	70.2	83.6
Самодіяльні туристи	194.4	192.9	130.0	189.6	192.9
Екскурсанти	32.0	736.5	568.0	641.7	736.5
Всього	567.1	1186.8	1508.30	1520.80	1182.10

У діяльності готельних господарств важливим елементом є кількість прийнятих іноземних туристів, які залишають в області валютні кошти і водночас стимулюють розвиток тих галузей, що беруть участь у їх обслуговуванні. У порівнянні з 2009 роком, у 2010 р. збільшилась частка іноземних громадян, які скористалися послугами підприємств готельного господарства області з 10,5% до 11,8%.

У 2010 р. всього послугами готелів скористалось 9,5 тис. громадян інших країн, з яких менше половини (38,0%) зупинялось в готелях м. Івано-Франківська. Зростання кількості іноземних громадян припадає на м. Яремче і становить на 46% більше проти 2009 року [2, c.39].

Готельне господарство є однією з основних складових туристської індустрії України. У 2004 р. в Україні нараховувалось 1308 готельних підприємств на 949,1 тис. місць. У 2010 році на території області функціонувало 38 підприємств готельного господарства (юридичних осіб), в тому числі 27 готелів, 1 молодіжна база, 1 мотель та 9 інших місць для короткотермінового проживання.

3.2 РОЗРОБКА ЕКСКУРСІЙНОГО ТУРУ

«Дорога в Карпати!»

1 день

08.40 виїзд з Івано-Франківська

10.00 Прибуття в Яремче.

Оглядова екскурсія містом, під час якої будуть відвідані:

10.20 Стежка Довбуша,

12.30 Пам'ятка архітектури -- дерев'яний ресторан «Гуцульщина»,

13.40 Водоспад “ Пробій”,

14.20 Сувенірний ринок,

16.20 Вольєр з кабанами і оленями,

18.10 Вечеря та ночівля садибі “Край дороги”

2 день

09.20 Сніданок в садибі “Край дороги” в Яремче.

10.00 Прибуття в Поляницю.

10.10 Відвідання екстрім-парку (мотузкового парку).

11.40 Подорож на квадроциклах.

13.30 Перекус в ресторані «Веселий гуцул».

14.40 Катання на канатно - крісельній дорозі.

16.00 Відпочинок на пляжі гірського озера.

18.30 Прибуття в садибу «Горянка», вечеря та ночівлля в садибі.

3 день

09.10 Сніданок у садибі «Горянка».

10.20 Прибуття у Верховину.

10.40 Відвідання музей фільму «Тіні забутих предків» С. Параджанова та церкви Успіння Пресвятої Богородиці.

13.10 Перекус в кафе «Верховель».

14.00 Відвідання школи рафтингу. Сплав на байдарках по Чорному Черемошу.

17.30 Риболовля на приготування страв із спійманої риби.

18.50. Виїзд в Івано-Франківськ.

Основні об'єкти які будуть відвідані.

Стежка Довбуша

Мальовничі скелі на фоні зеленого карпатського лісу, чисте гірське повітря, шикарні краєвиди навколишніх гір дає можливість пройти незвіданими шляхами де ховались опришки на чолі з Олксою Довбушем(Рис.3.2).



Рис.3.2. Скелі Довбуша.

Водоспад Пробій -- популярний туристичний об'єкт, пам'ятка природи. Над водоспадом побудований міст заввишки 20 м, з якого стрибають за гроші найсміливіші місцеві жителі(Рис.3.3). Нижче водоспаду є розлога і глибока улоговина зі спокійнішою течією.

Рис.3.3. Яремчанський водоспад.

Сувенірний ринок - це мекка народно-прикладного мистецтва. Тут представлені не окремі його види, а практично всі. Сувеніри сюди привозять з усіх навколишніх сіл, ремісничих осередків області та всієї України. Вироби з шкіри, дерева, шерсті, інших природніх матеріалів - пронизані фантазією та любов'ю майстрів народних ремесел(Рис.3.4).



Рис.3.4. Сувенірний ринок

Вольєрне господарство

Косулі, дикі кабани, орли та інші представники карпатської фауни, як на долоні. Головна перевага вольєрного господарства в Яремче -- відсутність зоопаркової атмосфери. Тут всі тварини та птахи утримуються у напіввільних умовах(Рис.3.5).

Рис.3.5.Тварини вольєрного господарства

Музей фільму "Тіні забутих предків"(Рис.3.6) Музей був організований у 2000 році. В музеї діють такі експозиції: з життя та творчості видатних людей; з побуту та етнографії; з історико-архітектурної спадщини.Тут проводив час творчий колектив фільму, а режисер фільму Сергій Параджанов навіть жив тут(Рис.3.5).

Рис.3.6. Музей фільму "Тіні забутих предків"

Рафтинг на Черемоші - екстремальний та безпечний вид активного відпочинку у Карпатах. Впродовж сплавів ви неодноразово подолаєте найскладніші пороги Чорного Черемошу, опануєте веслування на катамарані , навчитесь правильно долати водні перешкоди(Рис.3.7).

Рис.3.7. Сплав на Черемош

Калькуляція туру

Розрахунок вартості туру:

1)Транспортні витрати:

Загальна протяжність маршруту Івано-Франківськ - Яремче (60 км), Яремче - Буковель (Поляниця) (37 км), Буковель (Поляниця) - Верховина (55 км), Верховина - Івано-Франківськ (122 км).Всього-275км.

Вартість оренди автомобіля становить 2200 грн

2) Страхівка 3 дні:

10 х 4 грн.x 3дн. =120грн

3) Проживання:

Проживання в Садибі «Край дороги»1405 грн

Одномісний номер 145 грн

Двомісний номер 275 грн

Проживання в садибі «Горянка» 1390 грн

Одномісний номер 145 грн

Двомісний номер 270 грн

4)Харчування:

1 День

Обід: 10 х 70 грн. = 700 грн.

Вечеря: 10 х 70 грн. = 700грн.

2. День

Сніданок: 10 х55 = 550

Обід: 10 х 70 = 700 грн.

Вечеря: 10 х 75 = 750 грн.

3День

Сніданок:10х40=400 грн

Обід:10х60 =600 грн

Вечеря: 10х45=450 грн

Загальна вартість харчування становить: 4150 грн.

5) Додаткові витрати

...