Розвиток туризму в європейських країнах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Природно-географічні передумови розвитку туризму в Європейських країнах

2. Етапи розвитку міжнародного туризму

3. Де починається і закінчується туризм

4. Види туризму

5. Міжнародний туризм за межею століть

6. Міжнародні туристські зв'язки

7. Укладання

Висновки

Список використаних джерел



Вступ

У II столітті нашої ери, люди подорожували далеко і найчастіше, навіть в туристичних цілях: багатьом діставало радість побачити чужі міста та країни. Але, ясна річ, не туризм дав початок поїздкам і походам. Такий мотив міг з'явитися тоді, коли античні держави стабілізувалися, дороги стали доступні і безпечні, засоби зв'язку відповідали потребам та інтересам подорожуючих, а рівень соціальної культури зумовив широке прагнення пошукові та пізнання чогось нового. У жодній країні ми встановимо будь-якої точної дати, під якій можна б записано ім'я першого мандрівника - людини, вперше залишив тутешні місця у пошуках нових земель.

Слово tourist тут прийшли у англійській на початку ХІХ століття й у перекладі з англійської означає: той, хто робить поїздку задля задоволення чи розширення культурного кругозору. За визначенням ООН турист - та людина, котра перебуває даної місцевості терміном понад ніч і як роком.

Туризм - цей динамічний, розвивається, орієнтоване на споживача явище. Світовий раду з туризму і подорожам зазначив такі характеристики сучасного туризму:

- це велика індустрія світу, має приблизно 3,5 $ трильйона обігового капіталу й включає у собі такі компоненти як подорожі (круїзи, автобуси, літаки, автомобілі, залізниці); проживання (готелі й мотелі, конференції, виставки, зустрічі); харчування (ресторани, кафе, бари); відпочинку і дозвілля (гри, парки, розваги, атракціони).

- Ведучий виробник промислової продукції, чий внесок у валовий продукт становить 6,1%.

- Ведучий платник податків.

- Роботодавець 127 млн. людей, тобто. приблизно кожного 15 із усіх працюючих.

- Найбільш быстроразвивающаяся галузь як європейської, а й світової економіки.

Початок сучасного туризму було закладено у 40-і роки ХІХ століття, коли англійський підприємець Т. Кук організував у країні кілька екскурсій, і подорожей, потім у 1885 року й дослідити першу зарубіжну поїздку до Париж на Всесвітню виставку. Рік тому починаються постійні організовані подорожі англійців до Європи, а 1868 року - США. У 1882 року організація Кука влаштовує перше кругосвітню подорож. Новий бізнес почав приносити своїм власникам непогані доходи, щодо нього почали виявляти інтерес та інші підприємці. Поступово за кордоном утворюються туристичні компанії, займаються організацією екскурсією і подорожей в усі частини Світу.

Досягнення у сфері транспорту на початку ХХ століття позначилися розвиток туризму. Для подорожей і екскурсій почали використовувати пароплави, залізниці, а потім уже тоді й автомобільний транспорт. Швидкість, дальність, комфортність пересувань постійно росли. На своєї ранній стадії закордонні мандри були долею представників аристократії і буржуазії, оскільки саме ця соціальні групи мали достатніми при цьому доходами.

Складні політичні, економічні та соціальні процеси, зміни у світ у XX столітті (дві світові війни, революції, кризи, науково-технічний прогрес, «холодна війна» тощо.), змінили суспільство. Він став більшу розвиненість в промисловому і культурному відношенні, мобільнішим, демократичним. Туризм став масовим, демократичним, розрахованим різні інтереси, смаки, доходи, на різний контингент (від школярів та студентів до військових і ветеранів).

Туризм перетворився практично на самостійну міжгалузеве господарство, в індустрію. Його дуже серйозне роль багатьох держав. На його розвитку виділяються великі асигнування. Створюються спеціалізовані туристичні центри - комплекси на відпочинок з широкою мережею розваг.

Сьогодні туризм розвивався на планеті. Крім Європи (традиційного туристичного центру), активно відвідують країни Америки, Африки, Азії, Австралії та Океанія.

1. Природно-географічні передумови розвитку туризму в Європейських країнах

Ліси Європи

Ліси в Європі охоплюють площу в 1051 млн. га, складаючи 27 % загальної площі лісів планети та покриваючи 45 % території Європи. Лісистість змінюється від 0,3 % в Ісландії до 72 % у Фінляндії.

В Європі представлене широке розмаїття формацій кореальних, помірних та субтропічних лісів поряд з тундровими та гірськими лісами. З 70- х років в результаті лісонасаджень площа, зайнята лісами, поступово збільшувалася: в період з 1990 Ї 2000 років додалося приблизно 9,3 млн. га.

Лісове покриття в Європі

Кліматичні ресурси

Територія Європи характеризується сприятливими кліматичними ресурсами. Клімат Європи зазнає сильного впливу Атлантики. Характерні порівняно невеликі амплітуди середніх місячних температур, тепла зима, доволі багато опадів. В межах європейського регіону є місцеві особливості, що дозволяє виділити три основні кліматичні області: Північну, Середню та Південну.

Північна Європа (Скандинавія, Фінляндія, Ісландія). Суворість клімату посилюється не тільки з півдня на північ, але й з віддаленням від Атлантики. Зимові температури в північній Європі в основному від'ємні, трохи вище нуля лише на узбережжі Норвезького моря. На норвезькому узбережжі температура від липня до серпня не спадає, тобто максимум трохи запізнюється. Не піднімається температура від січня до лютого в Бергені, Хельсінкі, Лулео, Нарвіку, Стокгольмі. Опадів більше всього в Бергені, характерно, що в цьому місті середня січнева температура вище нуля, в той час як Петербурзі, що розташований на такій самій широті, вона складає -90.

Клімат Середньої Європи можна охарактеризувати як морський і лише на сході місцями помірно континентальний. Такі невизначені формулювання пояснюються тим, що чітких кордонів в природі взагалі мало, а кліматичні кордони відносяться до числа найбільш нечітких. Від'ємні середні місячні температури спостерігаються лише на сході (Берлін, Вроцлав, Варшава) або в горах та передгір'ях (Мюнхен, Давос, Цуг-Шпітце, Гармиш-Партенкирхен). В цих же місцях більше всього опадів Ї гори, як часто кажуть, притягують вологу.

Пункт з найбільш характерним морським кліматом Ї Валенсія, але не Іспанське місто, а маленький острів південному заході берега Ірландії, південніше входу в затоку Динг. Максимальна температура 150 тримається в липні та серпні, мінімальна Ї 70 Ї в січні, лютому та березні; річна амплітуда складає таким чином, 80 ; опадів більше 1400 мм, максимум припадає на грудень. Для порівняння Ї в Лондоні амплітуда температур 140, тобто майже вдвічі більша, а опадів майже вдвічі менше.

Південна Європа захищена із півночі горами, клімат там в основному середземноморський, зима тепла та волога, літо жарке та сухе. Загальна кількість опадів різноманітна Ї від 400 мм (Афіни, Мадрид, Ієрусалім) Ї до 1000 мм (Мілан). В Палермо, іспанській Валенсії та Барселоні в серпні на градус тепліше, ніж в липні.

Транспортна система

Транспортна система регіону відноситься в основному до західноєвропейського типа. За дальністю перевезень вона набагато поступається системі США. Однак за забезпеченістю транспортною мережею стоїть набагато попереду, займаючи перше місце в світі.

Досить високою є й густота руху, велика роль міжнародних й транзитних перевезень. Порівняно невеликі відстані стимулювали розвиток автомобільного транспорту. Який тепер відіграє головну роль не лише в перевезеннях пасажирів, але й вантажів.

Мережа залізних доріг в більшості країн скорочується, а великі новобудови 50 Ї 70 - х років були характерні лише для окремих країн східної Європи (Польща, Югославія, Албанія).

Конфігурація транспортної мережі регіону досить складна. Однак основний її каркас утворюють магістралі широтного й меридіонального напрямку, що мають міжнародне значення.

Річкові шляхи теж мають меридіональний (Рейн) або широтний (Дунай) напрямки. Особливо велике транспортне значення Рейну, по якому перевозиться 250 Ї 300 млн. тон вантажів в рік. Після вводу в експлуатацію водного шляху Рейн Ї Майн Ї Дунай, який поєднав дві найважливіші артерії Європі, значення Рейну у перевезеннях ще більше зросло.

В місцях перетину сухопутних та внутрішніх водних шляхів виникли великі транспортні вузли. По суті, такими вузлами є й морські порти, що обслуговують, в першу чергу, міжнародні перевезення. Багато світових портів (Лондон, Гамбург, Антверпен, Гавр) знаходяться в гирлах річок, які пов'язують їх з глибинними районами.

Найбільшим морським портом в Європі є Роттердам. Вантажообіг Роттердамського порту складає 250 Ї 300 млн. тон в рік. Розташований на одному з рукавів Рейну в 33 км від моря, він виконує функцію “морських воріт” для багатьох європейських країн. З глибинними районами він пов'язаний водними шляхами по Рейну та Мозелю, залізничними та шосейними дорогами.

Транспортні мережі окремих країн мають або радіальну (одно центрову) конфігурацію, як у Франції, де “всі дороги ведуть до Парижу”, або багато центрову, як наприклад, у ФРН.

Всі зазначені вище природно - географічні особливості європейського регіону та розвиток транспортної мережі, яка є одним з найважливіших елементів інфраструктури ринку туристичних послуг зумовлюють надзвичайно високу привабливість даного регіону в туристичному плані.

Європа Ї головний район міжнародного туризму. Рекордсменом світу по туризму Ї Франція, яку щорічно відвідує більше 50 млн. чол. Це означає, що на кожного француза припадає приблизно по одному туристу.

До числа найбільш популярних у туристичному плані країн належать також Іспанія, Італія, Швейцарія, Австрія, Великобританія, Чехія, Угорщина, Португалія, Греція.

А в таких мікро державах як Андорра, Сан - Маріно, Монако обсл уговування туристів давно вже є найбільш головним джерелом доходів. Тут на кожного мешканця припадає по 100 туристів.

В Європі найбільш широко представлені туристично - рекреаційні райони двох типів Ї приморські та гірські.

Головним районом приморського туризму є Середземномор'я, яке щорічно відвідують від 100 до 150 млн. осіб. Особливо популярним є узбережжя Лагурійського Моря, де знаходиться захищене з півночі Альпами Лазурне узбережжя (Рів'єра) з центром у Ніцці; узбережжя Адріатичного моря в Хорватії, узбережжя Іспанії, Балеарські острови.

Головним регіоном гірського туризму є Альпи. Нижній пояс гір використовується головним чином для лікування та пішохідного туризму, середній Ї для занять гірськолижним спортом, верхній Ї для альпінізму.

Поряд з країнами, які “продають свій клімат”. Туристів та відпочиваючих приваблюють “старе каміння Європи” Ї визначні історичні місця її міст.

Своєрідною “туристичною Меккою” стали Париж, рим, Мадрид, де в липні та серпні місцевих жителів менше, ніж туристів. Значна кількість туристів відвідують також Лондон, Амстердам, Вену, Дрезден, Прагу, Будапешт, Ніццу, Неаполь, Афіни.

Однак слід зупинитися також на негативних рисах природно-географічного стану Європи які впливають, або можуть вплинути в майбутньому на розвиток туристичного ринку в даному регіоні. Крім того, динамічний розвиток туризму має й зворотній (здебільшого негативний) вплив на природу Європи.

Земельні ресурси

Основними проблемами, що стосуються земельних ресурсів Європи, є планування використання земель з врахуванням відведення сільськогосподарських угідь і територій під міські забудови, а також деградація ґрунтів, викликана їх забрудненням та ерозією.

Неухильне зростання населення, економічні зміни та економічне зростання протягом останніх 30 років призвели до посилення протиріч між використання земель для потреб сільського та лісового господарства, охорони навколишнього середовища та рекреації, з одного боку, та відведенням їх для розширення населених пунктів та розвитку інфраструктури Ї з іншого.

В щільно населених регіонах Європи 74 % населення сконцентровано на 15 % її території (дані ЄЄА Ї 1999 р.). в той же час саме ці області підпадають під найбільш інтенсивне навантаження з боку транспорту, сфери послуг (включаючи туризм) та інших видів діяльності, що супроводжується численними екологічними проблемами.

Лісові ресурси

Не дивлячись на той факт, що площа лісів в Європі за останні 10 років збільшилась на 1%, все ж таки існує ряд проблем і в цьому плані. Так площа стиглих лісів та лісів з місцевих порід скорочується. Практика ведення лісового господарства в Європі не сприяє збереженню біологічного розмаїття.

Деякі країни, особливо ті, що мають велике лісове покриття (Фінляндія, Франція, Німеччина, Швейцарія), розглядають ліси в контексті з ландшафтами. Теоретично це означає більш широкий та відповідальний підхід до практики ведення лісового господарства.

Інші країни, особливо ті, де площі лісових земель невеликі (наприклад, Ірландія або Іспанія), більш зацікавлені в швидкому вирощуванні лісів для комерційних цілей або виконання захисних функцій. Стійке управління лісами залишається проблемою багатьох європейських країн.

Біорозмаїття

Європа характеризується широким розмаїттям екосистем Ї від Атлантичного узбережжя до російських степів, від кореальних лісів і тундр Скандинавського півострова до лісів і чагарників Середземномор'я.

Оскільки сільськогосподарські землі займають 45 % території Європи, площа природних місць існування видів на більшій частині території обмежена.

Природні ландшафти значно змінюються під впливом людини, який полягає, зокрема, в будівництві доріг та розвитку міст, зміні прибережних ліній та річних русел.

В результаті природне середовище існування видів значно зменшилося та стало досить фрагментарним. Відносно недоторканими залишилися тільки місця в Скандинавських країнах та країнах Східної Європи.

Ареали поширення білого ведмедя, вовка, бізона являють собою лише залишки. З іншого боку, види, існування яких безпосередньо пов'язане з діяльністю людини, лише виграли. Збільшилась кількість коршунів, жайворонків, зайців, чайок, внаслідок їх поширення в місцях звалищ.

Водні ресурси

На території Європи водні ресурси розподілені нерівномірно. Середній річний стік змінюється від 3000 мм в Західній Норвегії до 100 - 400 мм на більшій частині Центральної Європи та менше 25 мм в Центральній та Південній Іспанії.

Напруженість водного режиму в Європі наведена на рис. 2

Рис. 2 Напруженість водного режиму в Європі (водозабір у % до поновлюваних ресурсів). Джерело: UNDP, UNEP, World Bank and WRI 2000

При недостатній інформації про коливання водних ресурсів інформації про тенденції змін якості води відносно багато. Проблеми забруднення води Ї серйозне питання у всіх країнах Європи. І хоча в Західній Європі досягнуто певного прогресу в зменшенні забруднення, в країнах Центральної та Східної Європи ситуація менш обнадійлива.

Європа практично оточена напівзамкненими і замкненими морями, такими як Адріатичне, Середземне, Чорне, Азовське, Каспійське, Балтійське та Біле. Обмежений водообмін таких морів з відкритим океаном робить їх досить чутливими до забруднення, яке надзвичайно зросло в період з 70-х Ї 90 - років, хоча в деяких районах в останні 10 років ця тенденція була призупинена або навіть порушена.

Відкриті береги Атлантики відчувають вплив забруднення, що надходить із суші, а також в результаті морського видобутку нафти та газу, морських перевезень та аварійних виливів нафти.

Атмосферне повітря

Забруднення повітря Ї здавна визнана в Європі проблема загрози здоров'ю населення та екосистемам. Європейська Конвенція про транскордонне забруднення повітря на великі відстані була підписана ще в 1979 році та вступила в силу в 1983 році. Її мета Ї скорочення антропогенних викидів у повітря шкідливих речовин.

Нещодавнє вивчення впливу забруднення повітря на здоров'я людини а Австрії, Франції та Швейцарів показало, щорічно забруднення повітря від автомобілів в цих трьох країнах викликає 300 тис випадків захворювання на бронхіт серед дітей, 15 тис випадків госпіталізації від серцевих нападів, 395 тис приступів астми у дорослих та 162 тис у дітей.

Основним видом діяльності, що зумовлює забруднення повітря Ї транспорт, використання розчинників, промисловість тощо.

Швидке зростання кількості автомобілів робить транспорт все більш важливим та несприятливим фактором проблеми якості повітря в країнах Європи. І не останню роль тут відіграє використання транспорту туристами для здійснення подорожів.

В цілому в останні роки спостерігається тенденція зменшення забруднення повітря в Західній Європі. Ясно, що скорочення викидів досягнуте завдяки національним та локальним заходам. Вони використовуються щоб досягнути цілі, прийняті європейською Конвенцією про транскордонне забруднення повітря на великі відстані та її Протоколами, а також завдяки директивам ЄС, пов'язаним із забрудненням повітря (обмеження емісій в атмосферу деяких забруднюючих речовин та різними директивами по транспортним викидам). Крім того, позитивно вплинуло використання не етилованого бензину та дизельного пального більш високої якості та покращення конструкцій машин.

Однак, не дивлячись на помітний прогрес, багато цілей по скороченню забруднення повітря і досі не досягнуті.

2. Етапи розвитку міжнародної туризму

Становлення та розвитку капіталістичних взаємин у світі сприяли виникненню організованого туризму. Капіталістична суспільство зіграло значної ролі у формуванні економічних, політичних лідерів і соціальних передумов, необхідні міжнародного туризму. Однією з країн, у якій перемогла буржуазна революція, і почав розвиватися капіталізм, була Англія. Саме і утворилися перші туристичні організації, розвивші своєї діяльності спочатку у країні, та був і її межами.

Початок сучасного туризму датується 1841 роком. Д нашого часу дійшло опис першої туристичної поїздки 570 членів товариства тверезості з Лейстера в Лафоборо, організованою Куком.

У 1854 року у Англії видається перший довідник по готелям, адресований мандрівникам і туристам. У нього було зазначено близько 8 тисяч готелів.

З 1856 року Кук починає організовувати туристичні подорожі до інших європейські держави.

У 50 - 70-ті роки ХІХ століття англійці склали більшу частину іноземних туристів, котрі відвідували Європу. І тому періоду характерно появу у країни готелів під назвою «Англетер», «Британик», «Лондон», «Віндзор» тощо., а лексиконі з'являються англійські слова «експрес», «лайнер», «комфорт» тощо. Велику роль розвитку туризму у Європі у другій половині ХІХ столітті зіграло збільшення протяжності залізниць. Із середини 1960-х років починає розвиватися туризм між Англією та. Трохи пізніше туристичні фірми та продюсерської агенції починають з'являються мови у Франції, Італії, Швейцарії та інших країнах Європейського континенту. У 1885 року у Петербурзі починає своєї діяльності перша туристична компанія Л. Липсона.

До першої Першої світової більшість туристів, і мандрівників користувалася залізничним чи морським повідомленням.

Морський транспорт теж вдосконалювався. Враховувалося тоннажність, швидкість, підвищувалася комфортабельність кораблів, поліпшувалася їх технічна оснащеність. У 1907 року на воду були трансатлантичні лайнери «Сиріус», «Лузитанния», «Мавританія», в 1912 року «Титанік», в 1914 року «Імператор» і «Фатерланд», які перетинали океан за тиждень.

вибухнула Перша світова війна 1914 - 1918 років вкрай негативно відбилася розвиток міжнародних туристичних зв'язків. Можна упевнено сказати, що цей період туризм призупинив діяльність. Проте треба сказати, що військові потреби сприяли вдосконалення як залізничного, і автомобільного транспорту, ще, для перевезень людей початку використовуватися авіація.

У 20-ті роки значно розширюється географічний простір для закордонного туризму. Так, перед війною більшість туристів спрямовувалася до Італії і Швейцарію, а після закінчення майже всі держави Європи втягнулися до сфери туризму.

1925-го у Гаазі відбулося перше конгрес Міжнародної спілки офіційних організацій із впровадження туризму. У ньому участь 14 країн.

Другої світової війни різко скоротила обсяг міжнародного туризму. У перші повоєнні роки гостро відчувався дефіцит коштів, топливно-энергитичних ресурсів, продовольства, кваліфікованих кадрів.

Лише кілька років по закінченні Другої світової війни міжнародний туризм у Європі почав відроджуватися. Довоєнний рівень досягли подорожі отримали значне поширення до й Канаді. Успішно розвивався туризм в Мексиці, Панамі, на Кубі. У 1948 року було дозволені поїздки зарубіжних туристів до Японії. До 1950 року загальна число іноземних туристів, зареєстроване в усьому світі, початок перевищувати довоєнний період, і досяг 25 млн. людина.

Необхідність розвитку через міжнародні туристичні зв'язку відносин між державами у політичних та економічних, соціальних і культурних аспектах ще 20-х роках нашого століття висунула на порядок денний запитання про узгодження у цьому напрямі співдії між національними туристичними і транспортними організаціями різних країн. Так було в 1925 року створили Міжнародний конгрес офіційних асоціацій пропаганди туризму (МКОАПТ), 1927 року - Міжнародний конгрес офіційних туристичних організацій (МКТО), а 1930 року було засновано Міжнародна телекомунікаційна спілка організацій корисною і пропаганди туризму (МСЩПТ). У результаті 1947 року всі три організації були реформовані, але в базі у Парижі заснований Міжнародна телекомунікаційна спілка офіційних туристичних організацій (МСОТО). Це була міжнародна спеціалізована організація.

50-ті роки ознаменувалися підйомом міжнародного туризму. До 1960 року кількість туристів, що виїжджають зарубіжних країн, досягло 71 млн. людина, тобто. зросла майже втричі. Період із 1961 поь1970 супроводжувався подальшим підйомом туристичного бізнесу, що переконливо засвідчує збільшення кількості іноземних туристів, кількість яких в 1971 року досягла 168,4 млн. людина. Важливу роль тут зіграла науково-технічна революція у сфері авіаційного транспорту, що викликало зниження вартості перевезень. І якщо серед 1950-х років вартість перельоту перевищувала 1 тис. доларів, то вже на початку 60-х авіатарифы, особливо перевезень туристів, знизилися у трьох - в чотири рази.

У 80-ті роки міжнародний туризм став важливою частиною цьогорічного міжнародних економічних зв'язків. Саме тоді спостерігається стабільне економічне зростання доходів від міжнародного туристичного обміну. У соціальний аспект для 80-х характерно підвищення попиту туристичні послуги з боку верств населення, чиї доходи є середніми і навіть невисокими. Отже, можна сказати й про зміну структури туристичного попиту. Тоді ж збільшується відсоток групового туризму, оскільки вартість туру нижче з допомогою знижок за групове обслуговування, наданий готельними підприємствами, і пільгових тарифів на транспорті.

За повоєнні роки міжнародний туризм придбав широкі масштаби. 1995 року відзначалося більш 600 млн. прибулих туристів, проти 25,3 млн. які прибули до 1950 року. Туристичний бізнес сьогодні стає дедалі складним, позаяк у ньому перетинаються інтересів різних державних і комерційних підприємств і служб.

Провідне становище Європи на міжнародному туризмі визначається як кількістю іноземних відвідувачів, і сумою валютних доходів, а й потужністю матеріально-технічної бази іноземної туризму, що у певною мірою перевершує можливості туристичної індустрії інших районів світу, зокрема, засобами пасажирського транспорту, готельного розміщення, екскурсійними і видовищними об'єктами. Вирішальна роль міжнародному туризмі у Європі належить туристському обміну між європейськими народами. Перед європейських держав припадає близько 90% всього закордонного туризму у Європі.

Іноземний туризм є зараз одним з найдинамічніших галузей економіки Франції, Німеччини, Іспанії.

3. Де починається і закінчується туризм

З розвитком міжнародного туризму формувалася індустрія туризму. Як зазначив Ф. Енгельс, «підвищення рівня цивілізації… відкриває нові потреби, нові галузі виробництва».

Туристичний попит, як зазначалось, викликає споживання різних видів товарів та послуг. Більшість цих товарів та послуг одночасно сприяє задоволенню потреб як туристів, не туристів. Приміром, в ресторанах можуть харчуватися як туристи, і місцеві, дачні будиночки можуть бути засобом розміщення туристам чи місцем постійного проживання декому тих категорій населення. Це ж можна згадати і рекреаційному і спортивному устаткуванні, що може бути використана і туристами, і керували місцевим населенням. Отже, багатьох видів економічної діяльності здатні одночасно здійснювати туристичну функцію. У цьому полягає основна труднощі щодо оцінки економічного впливу туризму - у визначенні меж туризму, де зараз його починається і закінчується.

Вперше спроба визначення меж індустрії туризму було здійснено мови у Франції, де у 1979 року у системі національного рахівництва розробили «счет-сателлит» у туризмі. Це тим паче примітний, що туризм досі не входив у систему національного рахівництва в жодній країні, оскільки існує підприємств, які виробляють лише туристичні послуги.

Індустрію туризму утворюють підприємства, випускають товари та, виробництво яких немає може існувати без туризму. До них належать: 1) підприємства, що надають послуги з розміщення: готелю, кемпінги, пансіонати, сюди належать факти й підприємства комунального харчування, якщо є невід'ємною частиною підприємств, що надають послуги з розміщення; 2) туристичні фірми, займаються організацією і продажем туристичних поїздок; 3) транспортні організації, займаються туристичними перевезеннями; 4) навчальними закладами з підготування й підвищенню кваліфікації фахівців туристичної індустрії; 5) інформаційні і рекламні служби; 6) керівні органи туризмом і науково-дослідні організації; 7) підприємства з виробництва товарів туристичного попиту; 8) підприємства роздрібної торгівлі по продажу товарів туристського попиту.

Крім підприємств індустрії туризму обслуговуванням туристів займаються ще багато організацій. Проте, на відміну суто туристських підприємств, вони можуть існувати і туристів, але за розташуванні околицях найбільшого їх напливу масштаби своєї діяльності розширюються. До таких організаціям ставляться: 1) які здають у найм легковики; 2) автогосподарства, надають автобуси для екскурсійного обслуговування туристів; 3) таксомоторні парки; 4) ресторани, кафе; 5) підприємства сфери дозвілля.

Слід зазначити, що підприємства роздрібної торгівлі з обладнання, використовуваного туристами розміщувати, теж належать до туристичної індустрії. У той самий час роздрібна торгівля спортивними товарами і професійним обладнанням належить до тих підприємств, які у випадку їх перебування у туристичних центрах отримують додаткові доходи.

Індустрія туризму у господарстві деяких країн посіла одне з чільних місць. Як слушно відзначають радянські автори, під час аналізу економіки низки промислово розвинених капіталістичних країн індустрію туризму вже не можна ігнорувати, відносячи її до «інших галузей».

4. Види туризму

Будь-яке дослідження конкретного району із розвитку у ньому туризму має, передусім, виходити із визначення видів туризму, які у найбільшою мірою відповідатимуть специфіці цього району. Можна стверджувати, що поїздкам з кожного з зазначених видів туризму відповідає реаліям і клас обслуговування.

Рекреаційний туризм. Цей вид туризму для багатьох країн найбільш масової формою. Поїздки іноземних туристів до Іспанії, Італію, Болгарію переслідують, передусім, саме цієї мети, причому характерна велика тривалість всієї поїздки, менше міст, які входять у маршрут, і, велика тривалість перебування у одному місті.

Інша особливість масових поїздок відпочивати залежить від широке використання авіаційного транспорту, й, передусім чартерних перевезень.

Слід зазначити, що у досвіду багатьох країн під час поїздок відпочивати дуже високий попит розміщення в двомісних номерах.

Особливо від інших напрямів туризму поїздки із єдиною метою лікування. Насамперед, це суто індивідуальний вид поїздок, хоча окремі туристи можуть об'єднуватися туристської фірмою для спільних перевезень для одержання групових знижок на проїзд. Звичайна тривалість туру лікуватися - 24 - 28 днів, тобто значно вища, ніж у інших видів туризму.

Екскурсійний туризм. Для екскурсійного туризму, як й у рекреаційного, характерні поїздки як у індивідуальної, і на груповий основі. Цей вид туризму включає поїздки з пізнавальними цілями.

Отже, під час аналізу необхідно виділити для кожної країни категорії населення, яка цікавиться пізнавальними поїздками взагалі і у цю країну зокрема, або ті туристичні організації, що спеціалізуються такому вигляді туризму.

Треба мати у вигляді, що пізнавальні мети можуть поєднуватися із єдиною метою відпочинку. Пізнавальна поїздка може передувати відпочинку на курорті або під період відпочинку туристи можуть здійснювати екскурсії, навіть відвідання інших містах.

У багатьох країнах характерною рисою пізнавальних поїздок є тенденція до подвигів великі відстані з відвідуванням протягом однієї поїздки значної частини країн та міст. І тому виду туризму важко будь-якої одна частка використовуваного транспорту. Поруч із значним обсягом авіаперевезень, включаючи чартерні, можна назвати зростання популярність туристських поїздок по залізниці, річкових і морських круїзів.

Однією з різновидів пізнавальних поїздок є автомобільний туризм. Поїздки в автомобілях і автобусах дають великі проти інші види транспорту можливості ознайомитися зі країною. У той самий короткий час вони мають настільки велику специфіку, що й прийнято виділяти в до окремого виду туризму. Необхідно враховувати, що в разі ними займаються лише створити спеціалізовані туристські організації та, передусім автомобільні клуби і асоціації. Важливе значення мають фірми, які спеціалізуються на прокаті автомашин. Ще вже спеціалізація фірм, що організують поїздки розміщенням в кемпінгу.

Науковий туризм. Цей вид туризму, до складу якого поїздки з єдиною метою участі у різних конгресах, симпозіумах і нарадах, займає дедалі більше місце у сучасному міжнародному туризмі. За наявними оцінкам, учасники подібних міжнародних заходів становлять 6 - 7% загальної кількості іноземних тимчасових відвідувачів, і них припадає близько 20% валютних надходжень лише від туризму. Учасники міжнародних заходів у основному авіаційний транспорт.

Діловий туризм. Поїздки діловими цілями розглядаються як із найважливіших складових частин сучасного міжнародного туристського обміну. Понад те, цей вид поїздок вважається однією з перспективних, оскільки він виходить з об'єктивної закономірності подальшої міжнародної поділу праці. Однією з різновидів ділових поїздок є також поїздки до участі або заради відвідин міжнародних стандартів і національних виставок і ярмарків. Дуже поширеної формою ділових поїздок є конгреси й наради різних відділу міжнародних організацій. Ще однією формою ділового туризму є поїздки до складі спеціалізованих груп за професіями. З останні роки попит таких поїздки також стає дедалі більше.

Етнічний туризм. Цей вид туризму, пов'язані з відвіданням родичів або місць народження батьків, має важливе місце у міжнародному туризмі. У цьому вся вкрай своєрідному вигляді туризму останніми роками відбуваються певні структурні зміни, що змінюють його вдачу. Різновидом етнічного туризму є прикордонний обмін, дає для статистики значні цифри кількості тимчасових відвідувачів, але з має такого великого економічного значення.

У той самий час попри всю розмаїтість видів туризму можна зробити висновок, що загальні види туризму, такі як поїздки, з пізнавальними цілями, з єдиною метою відпочинку або заради ділових зустрічей, основу своєї класифікації повинен мати територіальний принцип і усередині національного ринку ділиться за видами туризму.

Широке розвиток отримали туристські зв'язки з капіталістичними країнами.

Іспанія.

Кінець фашистської диктатури хто в Іспанії поклав початок бурхливе зростання туристських зв'язків із Росією. Рік у рік збільшується кількість іспанських туристів, що у Росію. Їх відрізняє прагнення ознайомитися з Україною, настільки довгі роки їм недоступною. Швидкого розвитку набуває і російський туризм хто в Іспанії.

Нині дуже багато туроператорів працюють із Середземноморськими країнами. Найбільшу популярність користуються приморські курорти Іспанії

Іспанія країна - Країна-мозаїка. У її острівної і материкової частини, у провінцій і узбережь зовсім різний образ і характеру. Навіть які стоять поруч курортні міста можуть бути різні: один побудований березі затоки і порадує пальмової набережної і широкими пляжами; інший дивиться на морі з високих скель, карабкаючись схилами крутими вуличками-драбинами; третій перетворений на елегантний яхт-клуб з фешенебельними готелями і ресторанами. Тож у Іспанії можна навести відпочинок про всяк смак.

У 1998 року за всю туристичну історію Іспанії тут було зареєстровано 4774200 прибулих туристів, що висунуло в почесне друге у світі після Франції. США, багато років що мало «срібло», змушені були переміститися на третю сходинку пошани. 91% всіх туристів, які відвідали Іспанію 1997 року, склали жителі країн Європи. На російському ринку ця країна зберегла свої позиції рейтингу виїзного туризму, де ще займає що п'яте місце, за офіційними даними Держкомстату Росії. Воно поступається Туреччини, Китаю, Фінляндії та Польщі.

Іспанія - держава робить у південно-західної Європі, має загальні кордону і Франції і Андоррою Сході і Португалією ніяких звань, розташована на Піренейському півострові, і навіть на островах Балеарского і Канарского архіпелагів. Іспанія займає 504782,4 кв. км. Столицею держави є місто Мадрид. У Іспанії говорять різними мовами, але офіційним є іспанський. У автономної області Каталонії, і навіть на Канарських і Балеарских островах розмовляють каталонском мовою й з його діалектах. Країна розділена на 17 автономних областей, більшість їх своєю чергою діляться на провінції, яких рівно 50. Середземноморське узбережжя Іспанії займають 4 автономні області: Каталонія, Валенсія, Мурсия, Андалусія. Іспанці присвоїли окремих ділянок свого Середземномор'я красиві і гучні імена, наприклад: Коста Брава, які можна приблизно перекласти, як скелястий, Дикий Берег, Коста дель Маресне - низький Берег, Коста Дорада - Золотий Берег, Коста дель Асаар - Берег Апельсинового Цвіту.

Коста Брава - це північна частина середземноморського узбережжя Іспанії, який починається у 50 кілометрів північніше Барселони до французької кордону. Коста-Брава в буквальному перекладі отже «Хоробрий, Дикий Берег», проте його можна переказати гроші й «Прямовисний, Скалистый, Обрывистый берег» - кому як більше подобається.

Там гори спускаються на море, а море вузькими бухтами врізується в берег. Між скелями, що поросли соснами, у прозорою зеленої води ховаються затишні маленькі пляжі. Белоснежные елегантні курорти чергуються зі старовинними рибацькими селищами, де на кількох набережній сушаться мережі, але в пляжах загоряю різнобарвні човни. Чим ближче до французької кордоні, тим більша піднімаються Піренеї, нагромадження й цікавіше стають пейзажі. Туристична столиця узбережжя Коста Брава - відомий у всій Європі курорт Льорет де Мар. Вночі місто перетворюється, запалюючись морем різнобарвних вогнів. Активні натовпу туристів заповнюють його вулиці; починають роботу численні в нічних клубах, ресторани і бари, не закриваються аж до зорі. У 10-му хвилин їзди від центру Льорет де мар перебуває відомий аквапарк «Маринеленд», пропонуючи для своїх гостей дитячі атракціони й різні шоу з морськими тваринами. Знаменитий давніми туристичними традиціями, Льорет де мар є абсолютно унікальним курортом, де кожен може зробити відпочинок цікавим і різноманітним, зробити масу хвилюючих відкриттів і придбати незабутні враження.

На південь Коста Брава, за гирлом річки Тордеры, починається узбережжі Коста дель Марсеме. Великі, золотопесчанные і чисті пляжі, блакитне не дуже глибоке Середземне море, підходяще місце всім вікових груп є характерними ознаками Коста дель Марсеме. Головний місто узбережжя - Калельа. У минулому Калельа була рибальським поселенням й маю статус міста, у 1925 року. Величезний піщаний пляж, облямований із боку набережній тінистої прогулянковій алеєю і що простягнувся понад три кілометра уздовж усієї міської лінії, перетворюється на мальовничий скелястий ділянку узбережжя з гострими стрімчаками і відокремленими бухтами, нагадують прибережні пейзажі Коста Брава. Серед найвідоміших визначних пам'яток міста може бути церква Иглесия де Санта Марія, побудовану в неокласичному стилі, прекрасні палаци різних епох, і навіть муніципальний парк Municipal Dalmau - чудовий зелений масив з тропічної рослинністю, затінена якої приємно відпочити від спекотного літнього сонця.

Пінеда де Мар, старовинний приморський містечко, досі зберігає переважно сільськогосподарський характер, поступово перетворюється на оживлений туристичний центр узбережжя Коста дель Мерсеме. Бурхливий розвиток туризму призвело до у себе будівництво сучасних готелів, пансіонів, літніх резиденцій і кемпінгів й призвело до утворення широкої інфраструктури торгових оборотів і розважальних центрів.

Канарські острови.

Тенеріфе - найбільший острів архіпелагу. Саме перебуває найвища точка Іспанії - пік Тайдс - давно згаслий вулкан, розташований у центрі величезної улоговини, званої Лас Каньядас, тут у початку 1950-х років грунтувався Національний парк Тайде. У Пуэто де ла Круз перебуває «Лоро парк». У парку, у тісному злагоди з природою, розміщена колекція папуг у всьому світі. У цьому вся парку є і Дельфинарий, одну з найкращих у світі, шоу морських котиків.

Гран Канария - є третьою за величиною островом архіпелагу. Острів, передусім, славиться своїми великими пляжами з золотим і чорним піском, які стикаються з затишними скелястими бухточками з кам'янистими пляжами.

Португалія.

Велика імперія - колонізатор XV - XVI століть. Соперничеством із нею могли пишатися такі держави, як Франція і Англія. Найбільш західна (географічно) і водночас східна з країн Європи, Португалія перебувати на південно-західному узбережжі Іберийского півострова, а як і островах Азорських і Мадейра в Атлантичному океані. У IV - III століттях до нашої ери більшу частину Португалії населяли лузиаты. Наприкінці I століття до нашої ери ж країна була завойована Римом. Сліди римских будівель і ще вбачати у реформі горах Серра де Эштрела, у частині країни, неподалік міста Кувилья. А кілька років тому вулиці Сан Мамеде, яка перебувати у старій частині Лісабона, почалися розкопки амфітеатру присвяченого Нерону. У другій половині V - VI століттях нашої ери Португалію завоювали вестготи, а 713 - 718 роках - араби. Звідси назва найвідомішого курорту країни: Алгарве, що у перекладі з арабського означає «захід». Цей західний схід чи східний захід відчутна у всьому - в блискучих сонцем білих вузьких вуличках, повитих плющем і квітуючими олеандрами Півдні, в неквапливою, розміреного життя сіл, де жінки майже всі у чорному, а чоловіки живописними групками сидять у маленьких кав'ярні чи близько будинків, у народних піснях «Фаду», де східна туга перегукується із західним запалом і веселощами. Географічне Становище Португалії зумовило її зв'язку лише з Європою, але й східним узбережжям Південної Америки, ні з Африкою. З початку XII століття Португалія стала незалежним королівством, і з XIII століття межі її мало видозмінювалися. Єдиним сусідом її за півострову є Іспанія. Через війну історичних і міждержавних культурних зв'язків країни, португальською мовою сьогодні кажуть більш 200 мільйонів чоловік у різних країн світу. Населення Португалії нині близько 20 мільйонів. Столицею країни є Лісабон. Наприкінці XVI століття Португалія втратила роль провідною морської держави, відстала би в економічному та політичному розвитку з інших Європейських країн і на початку ХХ століття спромоглася глибокої затяжної кризи. У 1926 року у Україні запанувала фашистська диктатура, яка проіснувала півстоліття. 25 квітня 1974 року військові, об'єднання в «Рух Збройних Сил» підняли повстання. Фашистський режим впав. У 1986 року Португальская республіка стала членом Європейського Співтовариства.

Португалія давно приваблювала туристів, останнім часом туризм займає досить важливе місце у статті дохідної частини. Щоб орієнтуватися у Лісабоні, добре було б знати назви найвідоміших районів: знаменита Алфама - серце Лісабона, найдавніша частина міста, яка виникла в підніжжя замку св. Георгія, і майже змінила свого образу по сьогодні. Примітивна архітектура арабських, єврейських і романських будівель перемішана зі будинками середньовіччя. Вузькі вулички, східцями, що піднімаютьсядо замка, переходить до провулки і дворики настільки тісні, однією клітини з птахами, підвішеною на стіні вистачає для кількох господарів, а сусідки, живуть навпаки одне одного, можуть спілкуватися і пити кави, виходячи з квартир - просто сидячи у вікна. Кафі, бутики, цигани, не змовкаючий різномовний шум, денна життя непомітно перетворюється на нічну, ввечері можна посидіти на відкритої терасі кафе площею, неподалік будинку оперного театру. Усі південне узбережжя Португалії складається з маленьких курортних містечок, які перетікають один одного, продовжують одне одного - Сагреш, Портимао, Фаро, Албуфейра. У першому - незвичайні гроти, й інші - приголомшлива глина, з якої виходять дуже ефектні маски, у третій - надзвичайно привабливий для любителів яхтклуб, дискотеки, бари тощо.

Альпи.

Іноземний туризм, у колиски якого стояли альпійські суспільства, приніс, проте, не лише «сприятливий культурне вплив». Розвиток техніки, будівництво канатних шляхів та прогресуюче освоєння ландшафтів мали навести і привели, зрештою, конфлікт між туризмом і альпійськими товариствами. Так, вже у 1928 року виник план будівництва пасажирської канатної дороги від штирийского плато Рамзау до Дахштайнварте. На засіданні 2 грудня 1928 року у Зальцбурзі це підприємство було одноголосно відкинуто.

Нині ніхто не говорить про «благотворній культурному вплив» туризму. Радше навпаки. Сьогодні у Альпах живуть як 9 млн. корінних жителів; гори і долини між Міланом і Мюнхеном щороку має «обслужити» додатково ще 40 млн. відпочиваючих. І це породжує такі проблеми, що загрожують у сенсі цього терміну самому існуванню Альп. Цілі місцевості змінилися останні

кілька років невпізнанно. І всі оскільки гори і сонце, снігу та вирубування лісу - це блага всім. Насолоджуватися красотами природи дозволено кожному. Отже кожний вправі - по крайнього заходу, сьогодні - робити за них гроші, тобто. продавати ці коштовності як частину власного майна. «Комерціалізація благ загального користування, власне, це і є головне заняття туризму», - вірно, помічає професор Й. Криппендорф.

У товар перетворюється все: сонце - у вигляді прокату шезлонгів і дахів-соляріїв, сніг - з допомогою канатних доріг, підйомників і гірськолижних шкіл. За такої комерційному - туристичному підході двічі забувають про ландшафті. Так, справді краса природи є загальнодоступним благом. Але, по-перше, але це означає, що вони безмежні. І, по-друге, якість і її ландшафтів гарантовані не так на віки вічні.

Дедалі більша технізація сучасного туризму вимагає своєї моди з ландшафтів: кожної горі - свою канатну дорогу, свій гірський ресторан. У альпійських лісах прорубують просіки для шляхів та підйомників, пилки і екскаватори «коректують» ландшафт. Розкорчування і перепланування земель на будівництво туристичних об'єктів і лижних трас - це жертвопринесення Богу туризму.

Попри все активна туристична гонка триває. У деяких районах туристичне підприємництво розігрується до ейфорії. Кількість привабливих куточків, куди туристи прагнуть, виявилося дуже обмеженим. І тому таке жадане багатьом втеча від натовпу у парадоксальний спосіб знову обертається влученням у натовп. У широкими колами туризм вважається золотою жилою ХХ століття - у розпал справжня золота лихоманка.

На кордоні Швейцарії з Італією лежить глибока долина швейцарського кантону Валлис. Тут панують найвищі вершини Швейцарії - чотирьохтисячники Монте-Роза і Маттерхорн.

Маленькі альпійські містечка в кантоні Валлис давно відомі у світі є як кліматичні і гірськолижні курорти. Курорти славляться сухим повітрям і цілющими мінеральними джерелами.

Валлис - це справжня зимова казка, гірська країна, повна приємних сюрпризів. З грудня до квітня серед стосів лежить щільний сніжний покрив. Взимку, попри морози до 10-12^про, Валлийские Альпи приваблюють туристів золотим сяйвом сонця над вершинами, прозорим гірським повітрям, незайманим снігом і тишею.

Деякі доводять до досконалості техніку катання на гірських лижах, виконуючи складні постаті узвозі, інші насолоджуються польотом на сноубордах по численним горбах, глибоко заглибившись у сніжну пил.

Греція.

У Греції люди рано почали їздити з держави у держава. Крім цілей політичних, цього вимагала і повсякденна життєва практика: розмаїтість географічних і основи економічних умов у країні змушувало навіть мешканців найвіддаленіших друг від друга областей вступати між собою у контакти, й підтримувати ці взаємні зв'язку століттями. Підтримання контактів між різними народами зовсім на було легкою справою, либонь кожне державами мало свої особливі закони та встановлення, пристосовані до місцевих умов. У Греції її рельєф й ґрунтів не сприяли розважальним подорожам для задоволення. До далеким походам та поїздками спонукала необхідність - торговельні зв'язки, інша економічна діяльність, культові традиції, нарешті, політичні справи та військові експедиції.

Першим греком, котрі хочуть виїхати далі морем у ще невідомі древнім води, був Пифей з Массилии в IV столітті до нашої ери, за доби Олександра Македонського. Він розпочав плавання з Гадеса хто в Іспанії, обігнув Британію, дістався північних берегів Шотландії та до таємничого острова Тулі, потім, тримаючи курс вздовж узбережжя Північного моря, досяг гирла Ельби і Ютландии. Передбачається, що він зробив це далеке плавання із власними торговими цілями, й у пошуках олова і бурштину. Сам він описав його останню подорож яка «Про Океані», яке, проте, не збереглося й відомо нас аж в уривках й у латинської переробці. Є також підстави вважати, що Пифея спорядили і відправили ти дорогою місцеві купці чи міська влада, які під значним впливом торговців. Мабуть, похід цей тримали таємно, побоюючись конкуренції, і тому трактат Пифея чи як це звіт про поїздку був з його поверненні додому криється від усіх і заховано.

Одні античні й письменники критикували географічні судження Пифея, навіть вважали його розповіді чистим вигадкою і брехнею. Інші високо цінували його, вважаючи, що його експедиція розвитку астрономії, заснованої на наукових даних. Сучасні дослідники бачать у Пифее найбільшого серед древніх мандрівників - першовідкривачів, хоча у історії його поїздки північ як і багато незрозумілого: дата, її подробиці маршруту.

Хоч як дивно це може бути, але грекам було набагато легше подорожувати у віддалені заморські країни, ніж у своїй рідній краю. На грецьких землях був хороших доріг, ані шеляга навіть путівців, якими міг би вільно проїжджати візки. Разом про те вже в Гомера згадуються бруковані дороги, в розкопки біля древньої Трої й у Кноссе крито-мікенській епохи підтверджують, що було поетичним вигадкою сліпого співака.

Принаймні того як розвивалася торгівля, і будували нові порти, древні дедалі більше опікувалися створенні зручних приміщень для іноземних гостей - купців, прочан і допитливих мандрівників - туристів.

Безсумнівно, Греція процвітала і розвивалася завдяки своїм головам, але не можна того те, що багато запозичили й інших народів. Проте, те, що Греція займалася «плагіатом», може дати їй плюс, тим більше і його досягнення використовувались у інших країнах. Розвиток туризму у Греції чи, вірніше поява задатків до розвитку туризму проходило, ясна річ, не цілеспрямовано, а тому, що хотіли поліпшити і полегшити сам своє життя, хотіли розвинути торгові й дружні стосунки й, напевно, найважливішу роль зіграв людський інтерес. Отак іноді просте цікавість служить починанням у розвиток чогось нового.

Італія.

Туризм між Росією і Італією найвищими темпами розвивався в $60 - 70-ті роки. На базі великих серій чартерних авіаперевезень італійські туристські фірми змогли домогтися досить стійкого потоку італійських туристів з Росією. Для італійських туристів характерний великий інтерес до культури та сучасного життя людей. Радянський туризм до Італії має пізнавальний характер. Туристи знайомляться з пам'ятниками Стародавнього Риму, всесвітньо відомими музеями Флоренції, роблять захоплюючі подорожі у Венецію, відвідують промислові центри - Мілан і Геную.

Італія розташована півдні Європи, біля берегів теплого Середземного моря, на Апеннінському півострові. Майже весь територію займають гори. На півночі піднімаються хребти італійських Альп, але півдні навіть взимку немає холодів.

На території сучасної Італії набагато раніше нової доби існувало держава - Римська імперія. Після аварії її з'явилося чимало дрібних держав. Тільки 1870 року Італія об'єднана. А 1946 року Італія було проголошено республікою. Італія - розвинена промислова країна. Її заводи випускають автомобілі, суду, хімічні товари. Італія бідна вугіллям і залізною рудою, але у її надрах є ртуть, сірка, мармур. Землероби вирощують пшеницю, рис, кукурудзу, виноград, оливки. Поміщикам належить майже всіх земель.

Прекрасні древні міста Італія зі своїми найціннішими архітектурними пам'ятники й скарбницями мистецтва відомі в весь світ. Найбільший і стародавнє місто - столиця Рим. У ньому збереглися будинку, побудовані ще до його нашої ери: Колізей - одне з великих споруд Стародавнього Риму, стародавні храми та палаци.

На східному березі Апеннінського півострова перебуває місто-порт Венеція. Замість вулиць тут прокладено канали. На островах Торчелли і Мурано досі можна зустріти древні руїни VIII, IX, X століттях. Усе це, що успадкували від цивілізації на той час, коли континенту, рятуючись від нападу Атиллы і Лонгобардов, бігли на острови Фіджі і перенесли туди древні традиції області Венето. Незабутнє вплив Візантії можна побачити у стародавніх відбитках із зображенням Палацу дожів, в досі збережених візантійських арках, вдома патриціїв, в плануванні собору Св. Марка, у перших мозаїчних прикрасах. Потім період готики - становлення мистецтва, розвиток економіки, період, коли людина почувається повновладним паном світу: Палац Дожів, оздоблення собору Св. Марка, Ка Д'Оро та інші палаци, декоративне і скульптурне оформлення яких витримана в доти чисто східному стилі. Потім всесвітня історія, яку область Венето використовувала у своїх інтересах, спочатку підкоривши лагуну, і потім море, єдине місці, де ні Папа, ні Імператор було неможливо нав'язати своєю владою. Епоха Відродження проявилася в площі Св. Марка, в Пьяцетте, у палацах Великого каналу, де порядок, солідності, розміри порушують чарівне рівновагу міста. Венеціанська область XVIII століття робить історію: його жителі ведуть відлюдний спосіб життя і площах. Область залишається осторонь революцій: однієї - промислової, інший - політичної, від наукових відкриттів, від війн. І сьогодні Венеція така сама, як і п'ятнадцять століть тому, змінилися лише людські цінності.

...