Розвиток туризму в європейських країнах

На березі річки Арно розташований одне з найстародавніших міст країни - Флоренція. На березі напівкруглої бухти Неаполитанского затоки мальовничо розкинувся порт Неаполь.

Держава Ватикан лежить у у самісінькому центрі Риму. Усе його площа - 44 гектара. Тут живуть 550 людина. Править ця країна Папа. Як і справжньому державі він має все: залізниця, телефон і телебачення, своя радіостанція та скарби, правителі і піддані, охоронялась гвардійцями кордон. Гвардейцы стоять алебардами, в яскравих, як півнячий хвіст, убраннях вони охороняють в'їзд до ті частини маленького держави, що має бути недоступна туристам. Але головне скарбниця - музей Ватикану, собор Св. Петра - відкриті до кожного. Туристи обожнюють знімати незворушних гвардійців в смугастих синьо-жовтих середньовічних костюмах. Цікаво, що папську резиденцію традиційно охороняють лише швейцарці. Там їх театральні костюми не змінювали свого покрою з 1505 року. Фасон придумав їм сам Мікеланджело. Папи повернулися до Рима в 1377 року з Авіньона, де була її резиденція. Але приватним державою Ватикан став лише час. 1925-го диктатор Муссоліні подарував землі церкви.

Землі Ватикану священні, і тому вважається, що на таке цвіте і плодоносить усе, що лише посаджено. Сади Ватикану унікальні. Тут ростуть тисячі дивовижних рослин, зібраних з усього світу. Гордість ботанічного саду - три реліктових китайських дерева з мудрованим назвою. У самому Китаї таке дерево залишилося серед єдиному примірнику. Можна сміливо сказати, що починається Ватикан з собору святого Петра, стоїть величезній круглої площі. Собор святого Петра було вирішено ми ще довгенько в 324 року дома, де за переказам, і він замучений святої Петро. Варвари розіп'яли його догори дригом. Було тоді святому мученику 95 років. Собор, який відвідую туристи зараз, не перший будинок цьому місці. Однак нинішній собор теж має вік поважний. Дата народження його - 1506 рік. Початковий проект належить архітектору Браманте. Ну а потім удосконалений Рафаелем і Мікеланджело. Шатро, піднятий на висоту 132 метри, вважається як шедевром з погляду живопису та архітектури, а й інженерно-будівельного справи. Автор ідеї - Мікеланджело. Йому на той час було 72 року. Це остання його робота. На купол собору святого Петра веде довжелезна драбина. Однак вигляд, що відкриється згори на Рим і райські сади Ватикану, окупає все фізичні витрати. Здається на долоні можна вмістити усю площу Св. Петра, освічену з цих двох напівкруглих колонад і фасаду самого собору.

Дивно, але за розкопках у підвалах собору, глибоко під підлогою 1940 року було знайдено гробниця. Віруючі переконані, що і є мощі святого Петра - хранителя ключів від Раю. Могила апостола - місце прочан з усього світу. Є повір'я: якщо потерти про надгорбок будь-якої предмет - він ставати талісманом-оберегом. У самому соборі є скульптура сидячого Петра. Туристи перебувають у черзі, щоб долучитися до її правої ступні. Вважається, в такий спосіб Петро прощає тому, хто торкнувся все гріхи. Стопа стерто майже половини.

Собор зберігає дорогоцінні для людства скульптури. Один із них - «Пьетта» Мікеланджело. Він мав 24 року, що він виточив цю композицію. Діва Марія тримає навколішках тепле тіло тато свого сина - Христа. Це перше робота великого майстра об'єктиву і єдина, де зараз його поставив свій підпис. Решта роботи великого скульптора пізнавалися за манерою виконання. Нині ця невеличка за величиною скульптурна група перебувати під куленепробивним склом. Такі запобіжники прийняли по тому, одностайно маніяк кинувся її у з молотком.

У центрі собору величезний бронзовий балдахін над вівтарем святого Петра, у ньому завжди горить 95 свічок. Автор цього металевого шедевра - Берніні.

У Ватикані 3000 залів, але тільки деякі відкриті до туристів, хоча сама «швидка» екскурсія розрахована на 3 години. Одна з найбільш знаменитих залів Ватикану - Сикстинська капела. Це приватна годинна Папи Сікста IV. У Сікстинської капелі не дозволяється. Капелла досі діюча, і сьогодні свят тут служба.

Ватикан заставлений скарбами світового масштабу. Наприклад, справжній Аполлон Бельведерский слід за свіжому повітрі у внутрішньому дворику. Помічено, будь-яка жінка, сфотографована і натомість еталона чоловічої краси, на знімку виходить значно молодший і гарніше, ніж без Аполлона.

Лазурний берег.

Традиційні культурні зв'язок між Росією і Францією стали основою стійкого туристичного обміну. Найбільше французьких туристів відвідують Росію з пізнавальними цілями. У цьому їхнього поїздок характерна широка географія маршрутів, які охоплюють усі найпопулярніші туристські центри Росії. Широка й географія поїздок радянських туристів мови у Франції. Вони відвідують Парижа й Марсель, оглядають замки в долині Луари, курорти Ніццу і Канни.

Лазурний берег, замкнутий між містами Ментон і Йер, адміністративно входить у департамент Приморські Альпи, а географічно - до області Прованса, що займає південно-східну частина Франції. Цей куточок Середземномор'я, знаменитий красою моря, и узбережжя, отримав назвисько «Лазурний берег» аж наприкінці уже минулого століття (так охрестив його поет Стефан Льежар). Морфологічно він неоднорідний: якщо його східна частина - Корниш де ла Рив'єра, між Ментоном і Ниццей, відрізняється пересіченим рельєфом і гірськими відрогами, спускающимися на море, то західна - від Ніцци до Канн, володіє більш як м'яким виглядом із наступними характерними низькими берегами, широкими бухтами та довгими піщаними пляжами. З іншого боку, деякі ділянки Лазурного берега виділяються крайньої посіченістю: то Карниш де л'Эстрель, відомий своєю вигадливими рожевими скелями, що обриваються у морі, і Корниш де Мор з безліччю бухт, заток і нових невеликих мисів, якими закінчуються відроги Приморських Альп.

Природа щедро обдарувала цей край - недарма у всьому світі їдуть у Ніццу бажаючі відпочити на престижному курорті Середземномор'я. Жителі Ніцци вважають, що й місто має сенс тільки одна вада - тут світить сонце. Навіть узимку на Лазурному березі можна загоряти під ласкавим сонцем. Візит до міста неспроможна уникнути прогулянки по прославленої Англійській набережній, ні без відвідувань численних музеїв, серед яких - Музей Терра Амата, Музей Массена, присвячений історії та культурі Ніцци, Музей образотворчого мистецтва, розміщений в особняку княгині Кочубей, Військово-морський музей, примітивного мистецтва їм. А. Яковлевского, Музей нового і сучасного мистецтва та інших. Історичний центр міста хороший і рядовий забудовою, і пам'ятниками, серед яких виділяються найстарша парафіяльна церква Св. Мартіна і Августина, барочний кафедральний собор Св. Репараты.

Потрапивши у бухту Ангелів, розумієш, що саме хочеться назавжди. Зверніть увагу, якщо будете тут відпочивати, на відомий всьому світу готель «Негреско» - білосніжний палац, у якому зупиняються бізнесмени й політики, королі і зірки шоу-бізнесу.

За півгодини їзди від Ніцци розташувалися Канни - столиця найпрестижнішого кінофестивалю. Найстрашніше знамените місце у Каннах - це бульвар Круазетт, під назвою як за однойменному мису, обмежуючому затоку Ла-Напуль зі Сходу. На початку прибережного променаду стоїть Палац фестивалів і конгресів, де проходить прославлений кінофестиваль, а його кінці, у туристичного порту Пьер-Канто, розбитий великий парк, повністю, засаджений трояндами. У Каннах є Російська церква Михайла Архангела, на бульварі Олександра ІІІ.

Життєрадісність Італії поєднані із французьким шармом - це Княжество Монако. На площі менше двох квадратних кілометрів зосереджені білосніжні вілли, замки та палаци стилю бароко. Державна територія поділяється чотирма району: Монако-Виль, стару частину; Кондамин, сучасний ділової гри і житловий центр; Монте-Карло, з його знаменитим Казино; Фонвьей з розкішним Екзотичним садом.

У позаминулого століття, коли князівство потрапило під французький протекторат, йому насупив період відносного спокою. Саме тоді відбулося політичне подія, яке у парадоксальний спосіб позначило початок його фортуни. Два міста, Ментон і Рокбрюн збунтувалися, вимагаючи відокремлення Манако і приєднання до Франції. Для князівства це означало втрату стабільного джерела доходів. Поставлений в скрутне фінансове становище князь вирішила 1856 року відкрити ігорний будинок. Спочатку Казино розмістили у самому Монако, але швидкий успіх підприємства виявив невідповідність занадто скромною структури грального будинки і величезної кількості його відвідувачів. Тож у 1862 року казино перемістили району Монте-Карло. Перед Казино, оточеному чарівними посадками, клумбами і газонами, перебувати ансамбль Спелюге з престижним Центром конгресів Монте-Карло і «Аудиторией».

5. Міжнародний туризм за межею століть

Туризм розвивався в усьому світі, однак у різних регіонах його зростання було неоднаковим. Тож якщо на збільшення обсягів міжнародного обміну у Європі, Африці та Латинській Америці, включно з країнами Карибського басейну, було в рівні середньосвітових показників, то країнах Близького Сходу воно перевищувало їх в 3 разу, у країнах Південній Азії - більш ніж 5 раз.

Країни Європи й Америки у тому десятилітті століття залишилися провідними як у прийому іноземних туристів, і в напрямі своїх громадян до інших держав. Важливе значення у розвиток туризму має зростання міського населення, оскільки індустріалізація належить до основних передумов збільшення туристичних поїздок у світі.

По виконання державами - учасниками Всесвітньої конференції у туризмі прийнятих нею рекомендацій про поширення права на оплачувані відпустки на переважна більшості населення цих країн і надання ефективної допомоги для виїзду у туристичні поїздки соціальним групам з низькому рівні доходів міг би спричинити у себе якісну зміну структури туристичного попиту. Це призвело до б до виділення нового сегмента туристичного ринку, що охопила б осіб, «недавно отримали декларація про відпустку»; їм було б властиво зробити туристичні поїздки по доступними цінами. 80 - 90-ті почали переломним етапом у розвитку міжнародних туристичних зв'язків.

6. Міжнародні туристські зв'язки

У загальних обсягах міжнародного туризму з кожним роком залучає дедалі більш помітне останнє місце посідають соціалістичні країни, початок активний розвиток міжнародних туристичних зв'язків, яких належить до середини 1950-х років. На той час був створений Рада Економічною Взаємодопомоги. У межах світової системи соціалізму почав реформуватися новий, соціалістичний тип міжнародних відносин, котрим характерні повне рівноправність, невтручання у внутрішні справи одне одного, взаємну повагу незалежності й суверенітету, братська взаємодопомога і соціалістичний інтернаціоналізм. Становлення соціалістичної співдружності є головним чинником розширення співробітництва братніх країн найрізноманітніших галузях життя, зокрема у сфері туризму. З іншого боку, зміцніла економіка окремих соціалістичних країн, і створені основи матеріально технічної бази щодо прийому іноземних туристів. Дуже важливо роль розвитку міжнародної туристичного обміну з участю соціалістичних країн зіграли НТР та впровадження її досягнень на транспорті, передусім авіаційному, що призвело до значного зниження транспортних тарифів дозволило найширшим верствам населення прилучитися до туристичному руху.

Дотримуючись принципу мирного існування держав із різним суспільним ладом, соціалістичні країни прагнули розвинути туристичні зв'язку з усіма державами, проте пріоритет від початку належав їх взаємному обміну.

Розвиток туризму між соціалістичними країнами забезпечує повніше задоволення потреб населення відпочинку, духовне і культурну збагачення, сприяє дедалі ширшому спілкуванню братніх народів, зміцненню довіри, взаємного розуміння і, таких необхідних у боротьбі світ Землі.

Стійкий економічного зростання всіх країн, неухильне підвищення добробуту і підвищення вільного часу населення, зміцнення матеріальної бази туризму дозволили багатьох країнах істотно розширити географію, збільшити обсяг туристичного обміну та зробити конструктивний внесок у розвиток міжнародного туризму.

Росії початок міжнародних туристських зв'язків було покладено у перші роки після перемоги Великою Жовтневою революції.

У травні 1920 року до Москви приїхала велика група англійських робочих. Метою поїздки було бажання дома ознайомитися з життям першої у світі соціалістичного держави. В.І. Ленін приділив велике особисте увагу цій групі. 26 травня 1920 року прийняв англійських гостей для розмови, та був 30мая написав відоме «Лист до англійським робочим», у якому дав позитивну оцінку приїзду іноземних делегацій як важливого засобу поширення правди про країну.

У 1929 року Радянський уряд прийняв рішення створенні Всесоюзного акціонерного товариства з іноземного туризму у СРСР - «Інтурист». Датський письменник Мартін Андерсен-Нексе після поїздки до Росію присвятив їй книжку «Назустріч молодому дня», американське ж письменник Теодор Драйзер написав статтю «Значення СРСР сьогоднішній світ».

У 1931 року з більшим успіхом пройшла туристична експедиція на криголамі «Малыгин» до берегів Землі Франца-Йосифа, у якому взяли участь відомий полярний дослідник італійський генерал Нобиле. Коли 1934 року «Інтурист» святкував свій "перший ювілей, у привітанні, отриманому від М.И Калініна, відзначалося, що з п'ять років свого існування Всесоюзне товариство «Інтурист» домоглося значних б у рішенні поставлених проти нього завдань, мають велике політичне значення у справі ознайомлення іноземних туристів з Росією.

Другої світової війни перервала міжнародні туристські зв'язку. Тоді ж на колектив «Інтуриста» було покладено завдання обслуговування військових місій союзників СРСР з антигітлерівської коаліції.

Залікувавшия військові рани, Україна вже у 1950-х років знову розпочала розвитку туристських зв'язків. На той час обстановка у світі набула якісних змін проти довоєнною. Виникла світова система соціалізму, різко зріс авторитет Радянської країни - головною сили у розгромі фашизму.

З перших років поновлення закордонного туризму у СРСР почався швидке зростання його обсягу. Якщо 1956 року СРСР відвідали гостей із 84 країн, то 1958 року у у Радянському Союзі побували громадяни 94 країн, в 1961 - 127 країн, а 1963 - 133 країн. Значно розширилася географія поїздок радянських громадян зарубіжних країн. У 1956 року вони побували в 61 країні, а ще через 7 років, в 1963 року, радянських туристів вже приймали в 106 країн світу. У 1964 року кількість іноземних відвідувачів на СРСР перевищила 1 млн., а радянських громадян, виїжджаючих у закордонні поїздки, - 900 тис. На початку 1970-х років Радянський Союз перед щорічно відвідали вже зібрано понад 2 млн. іноземних туристів.

Швидкий розвиток міжнародних туристичних зв'язків СРСР зажадало зміцнення їх правової основи. У травні 1967 року Радянський Союз перед підписав разом з Італією угоду співробітництва у питаннях туризму. У угоді було визначено порядок видачі туристичних віз громадянам обох країн, обумовлено технічне співробітництво у сфері туризму, обміну інформацією і рекламою, порядок розрахунків з туристським операціям.

У 1970 - 1972 роках угоди було підписано з європейськими країнами - Болгарією, Угорщиною, Польщею, Румунією, Чехословаччиною, пізніше, в 1977 року, - з Кубою і Монголією. Спеціальні угоди про співробітництво у сфері туризму було підписано і з Фінляндією, Францією, Бельгією, Кіпром, Грецією та низку інших країн. Кількість таких угод стає дедалі більше.

Питання туристських зв'язків відбилися в більшості угод про культурному і наукове співробітництво.

Радянський Союз перед був активний учасник Всесвітньої конференції у туризмі, що відбулася у 1980 року у Манілі.

Однією із найбільших проблем розвитку закордонного туризму у СРСР є створення його матеріально-технічної бази, передусім готелів і ресторанів. Широке побудову цій галузі розпочато у другій половині 60 - початку 1970-х років. У Директивах розвитку народного господарства СРСР на 9-ту п'ятирічку було заплановано здійснити заходи щодо широкому розвитку туризму, зміцнити його матеріальну базу, розвивати річкові, морські, залізничні, автомобільні і повітряні туристські маршрути, розширити будівництво готелів, кемпінгів та.

Характерною ознакою будівництва готельної бази на кінці 70 - початку 80-х були значні розширення міжнародної співробітництва у цій галузі. У спорудженні великих готельних комплексів у Ялті й Сочі взяли участь югославські будівельні організації.

Найбільшим центром закордонного туризму є Москва. Для іноземних туристів вона символ Росії, політичний, науковий і культурне центр країни. Іноземні туристи не мислять поїздку до Росії без можливості побувати на тамтешніх Червоній площі, в музеях Кремля, в Третьяковській галереї та інших музеях, відвідати ВЕЛИКИЙ ТЕАТР.

У самій Москві починається і закінчується одне з найбільш популярних туристичних маршрутів - «Золоте кільце», до складу якого відвідання міст-музеїв древнього Московської держави, зберіг унікальні пам'ятки давньоруської архітектури. Другим за популярністю туристським центром є Санкт-Петербург - колиска Великою Жовтневою революції, друге за значенням культурний центр країни. Усьому світу відомі Санкт-Петербурга - Ермітаж, Російський музей; театри - Опера і їм. С.М. Кірова, Великий драматичний їм. А.М. Горького.

Росія має багатющими туристськими ресурсами і добре розвиненою туристської індустрією. Є підстави вважати, що з сприятливою політичної обстановці іноземний туризм у Росії розвиватиметься стійкими темпами лише на рівні світових показників і навіть перевищують їхню.

Перспективи розвитку міжнародних туристських обмінів.

туризм європейський угода співробітництво

7. Укладання

Які ж перспективи розвитку міжнародних туристських обмінів на найближчі 10 - 15 років? Щоб це питання, слід звернути увагу до чинники, яких заздрості розвиток туризму.

Тут слід відзначити групу демографічних чинників, куди, передусім, ставитися зростання народонаселення планети. У результаті зростає й світової туристський потенціал, до туризму цікавляться нові людських ресурсів.

До групи соціальних, чинників, що сприяє розвитку туризму, слід віднести поліпшення оплати праці та підвищення матеріального забезпечення громадян, у індустріально розвинених країн. З іншого боку, є збільшення тривалості оплачуваної післяродової відпустки, що зумовлює збільшення кількості вільного у робітників і службовців.

Окремо слід відзначити політичні чинники. Демократичні зміни, зміни у країнах Східної Європи на кінці 80-х початку 90-х ХХ століття, закінчення «холодної громадянської війни» і протистояння між Сходом і заходом, розвиток у Росії ринкових відносин - усе це теж зіграло роль розвитку і розширенні міжнародного туризму.

Висновки

Туристична галузь з кожним роком займає все більш чільне місце у світовому господарстві. У повоєнний період міжнародний туризм почав бурхливо розвиватися у всьому світі. Зараз в туризмі зайнято 8% працездатного населення (203 млн. чол.), внесок у світовий ВВП складає 3,3 трлн. дол. США (вище 11 % його загальносвітового обсягу), 630 млрд. дол. США інвестицій, або 9 % всіх інвестицій в основний капітал.

На наш погляд, буде більш доцільним розглядати туристичний ринок Європейського регіону у порівнянні з ринками інших регіонів для отримання більш повної картини про нього.

Розглянемо детально зростання прибуттів туристів та надходжень від туризму у Європейському регіоні (у порівнянні з іншими регіонами світу), оскільки саме ці два показники є найважливішими економічними показниками туристичного ринку.

Слід зазначити, що надходження від туризму зростають швидше та регулярніше, ніж кількість туристів, однак це пов'язане не стільки з інфляційними процесами, що відбуваються в світі, скільки з підвищенням ефективності галузі.

Країни Західної Європи відстають від США в міжнародному туризмі за надходженнями грошових коштів від туризму. Європа більше, ніж інші регіони світу залучає до себе туристів, однак кількість їх зростає повільніше.

Так, як вже зазначалося, країни Європи приймають близько 60 % гостей зі всього світу, і тільки лише 50 % всіх надходжень від туризму у світі припадає на їх частку. Успіх Європи пояснюється наступними факторами:

Ї великий сегмент населення має значні реальні доходи;

Ї велика частка населення деяких європейських країн, наприклад, Німеччини, Франції, Великобританії, віддають перевагу відпустці за кордоном, але не дуже далеко від своєї країни, тобто в тому ж самому Європейському регіоні;

Ї оскільки мешканці окремих країн, які входять до складу ЄС, можуть вільно пересуватися територіями інших членів ЄС, подорожі всередині ЄС є досить популярними. 74 % зареєстрованих у країнах ЄС подорожів припадає на частку самих країн-членів ЄС.

Ї наявність великої кількості культурно-історичних пам'яток, створених природою та людиною;

Ї попит на міжнародні туристичні подорожі задовольняється сильною індустрією туризму та необхідною інфраструктурою.

Поступово, з розширенням сфери туризму, його показники підлягають значним коливанням.

Список використаних джерел

1. Via Miranese. Венеція. Італія: Storti Edizion, 1993 - 1996. з 64.

2. Биржанов М.Б. Введення ЄІАС у туризм. СПб.: Герда, 1999.

3. Ерамов Р.А. Фізична географія зарубіжної Європи. М.: Думка, 1976.

4. Квартальков В.А. Іноземний туризм.: Фінанси і статистика, 1999.

5. Конверсо До. Лазурний берег. Мілан.: KINA, 2000. з 64.

6. Котляров Е.А. Географія відпочинку і внутрішнього туризму. М.: Думка, 1978. з 238.

7. Люкшандерль Л. Врятуйте Альпи. М.: Прогрес, 1987. з 168.

8. Немоляєва М.Э., Хадорков Л.Ф. Міжнародний туризм: вчора, сьогодні, завтра. М.: Міжнародні відносини, 1985. з 176.

9. Пузанова Е.П., Честникова.

10. http://student.zoomru.ru/strah/peredumovi-rozvitku-turizmu-v-vrop/228848.1800732.s2.html.

Размещено на Allbest.ru