Размещено на http://www.allbest.ru

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ГІМНАСТИКИ

1.1 Зародження гімнастики як виду спорту

1.2 Місце і значення гімнастики в системі фізичного виховання

1.3 Види гімнастики

РОЗДІЛ 2. ГІМНАСТИКА В ПРОГРАМІ ОЛІМПІЙСЬКИХ ІГОР

2.1 Спортивна гімнастика

2.2 Художня гімнастика

2.3 Стрибки на батуті

РОЗДІЛ 3. УКРАЇНСЬКІ ГІМНАСТИ - ОЛІМПІЙСЬКІ ЧЕМПІОНИ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ



ВСТУП

Однією з основних дисциплін, яка позитивно впливає на розвиток організму та його укріплення являється гімнастика. Широко використовується й у лікувальній сфері. Деякі науковці досить довго вважали, що гімнастика не являється видом спорту, але це твердження було остаточно зруйноване, коли гімнастику включили в програму Олімпійських ігор.

Актуальною проблемою гімнастики, як Олімпійського виду спорту можна вважати важкий шлях гімнастів до світового визнання, ціна перемог та гіркота поразок. Значення гімнастики для підростаючого покоління. Доля гімнастики у майбутньому. Для гімнастів України, як провідних спортсменів світового рівня, для збереження престижу на міжнародній арені проблема технічної підготовки набуває сьогодні особливої ваги. Розробка стратегії підготовки олімпійського резерву для збірної команди України вимагає вдосконалення навчально-тренувального процесу, тому вдосконалення програми базової технічної підготовки гімнастів з врахуванням тенденцій її розвитку є актуальною науковою проблемою.

Об`єкт дослідження - виступи гімнастів на Олімпійських іграх.

Предмет дослідження - гімнастика як олімпійський вид спорту.

Мета роботи: дослідити становлення гімнастики як олімпійського виду спорту, шлях українських гімнастів до олімпійської першості, вплив на свідомість молоді, пропаганда здорового способу життя, з`ясувати історичний розвиток олімпійських ігор та участь України в них на сьогоднішній час. гімнастика спорт олімпійський гра

Основні завдання роботи:

1) Проаналізувати зародження олімпійських ігор та їх період відродження.

2) Охарактеризувати роботу виконавчих комітетів олімпійських ігор міжнародного рівня;

3) Розглянути основні атрибути олімпійських ігор;

4) Проаналізувати участь українських спортсменів в Олімпійських іграх.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань використано такі методи й методики дослідження: вивчення й аналіз науково-методичної та спеціальної літератури; педагогічні спостереження; узагальнення досвіду гімнастів, узагальнення, порівняння.

Наукова новизна. Наукова новизна являє собою вивчення способу фізичного розвитку молоді за допомогою гімнастики.

Теоретичне значення. Теоретичне значення полягає у тлумаченні терміну «гімнастика», наданні двоякого значення цьому терміну, та пояснити значення гімнастики, як виду спорту та засобу фізичного розвитку.

Практична значимість: участь українських спортсменів у змаганнях міжнародного рівня свідчить про те, що Україна займає не останнє місце на світовій арені спортивного життя, українські спортсмени досягають досить високих показників. На сьогоднішній день український спорт та його розвиток поставлений на досить високий рівень і йому приділяється значна кількість уваги.

Структура і обсяг роботи. Структурно робота складається зі вступу, 3 розділів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних літературних джерел та додатків. Курсова робота викладена на 47 сторінках.



РОЗДІЛ 1. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ГІМНАСТИКИ

1.1 Зародження гімнастики як виду спорту

Гімнастика як вид спорту і ціла система фізичного виховання зародилася в Древній Греції. Про позитивний вплив регулярних занять гімнастикою на гармонійний розвиток особистості писали і говорили Гомер, Арістотель і Платон. Окрім звичних длня нас розвиваючих і спеціальних вправ гімнастика древніх греків включала в себе плавання, біг, боротьбу, бокс, їзду (верхову і на колісницях) і т.п. По одній з версій, саме слово “гімнастика” походить від грецького «gumnos» (оголений): як відомо, древньогрецькі атлети выступали на змаганнях без одягу.

Гімнастика - один із найважливіших засобів фізичного виховання. Вона розвивалася на протязі багатьох віків. Із зміною суспільного ладу, розвитком науки про людину та зміною способів ведення війни змінилися і вимоги до гімнастики.

Гімнастичні вправи застосовувалися в сивій давнині в країнах Древнього Сходу.Греки називали гімнастикою всю систему фізичного виховання, але виділяли в ній загальне фізичне виховання молоді та її підготовку до змагань. Першу частину вони називали просто гімнастикою, а другу - агоністикою.

Вправи древніх греків більше походили на спортивні. Це біг, метання, стрибки, плавання та ін. Але деякі з них були спеціально призначені для розвитку орієнтиру в просторі ( наприклад біг вперед та назад) або готували до виконання інших вправ ( наприклад стрибки та біг з вантажем, удари кулаком по мішку з зерном та ін.). Такі вправи близькі до сучасних.

Подальший розвиток гімнастика отримала в Древньому Римі, як засіб навчання та фізичної підготовки до армії. Тут використовувалися спеціальні гімнастичні снаряди, такі як дерев'яний кінь для навчання вершників складним засобам верхової їзди, дерев'яна мішень для нанесення ударів холодною зброєю, а також драбини та інші дерев'яні споруди для навчання воїнів штурму ворожих укріплень.

Після падіння Римської імперії та утворення феодального ладу гімнастика була майже забута. Правда, серед лицарських вправ були і підготовчі вправи, близькі по характеру до гімнастичних.

В середні віки успішно розвивалася акробатика. При дворах королів, в феодальних замках, а пізніше в середньовікових містах було багато акробатів та канатохідців, які розважали феодалів та міщан, але то були професіональні артисти, а сама акробатика професійним мистецтвом, а не засобом фізичного виховання. Але пізніше виявилося, що акробати багато в чому вплинули на розвиток техніки гімнастичних вправ, особливо на снарядах.

В значній мірі вплинула на розвиток гімнастики в подальшому техніка та методика навчання вершників складним прийомам верхової їзди. Ці прийоми дуже цікавили лицарів , і вони самі вчилися їх виконувати, але важке обмундирування, що вважалося край необхідним, утруднювало виконання цих прийом в бою. Після винаходу вогнепальної зброї значення тяжкого лицарського обмундирування звелося до нуля. Куля їх вільно пробивала. Поле битви лицарі уступили стрілкам. Стара феодальна система фізичного виховання лицарів не мала ніякого сенсу.

В період 14 по 16 століття в усіх країнах Західної Європи виникає та розвивається суспільна течія , відома під назвою "гуманізм". На противагу середньовіковому релігійному аскетизму представники гуманізму високо цінили інтереси людини. Велике значення вони придавали всебічному розвитку молоді, в тому числі і фізичному. В гімнастиці вбачали найкращий засіб для укріплення здоров'я та розвитку фізичних сил людини. А також наряду з цим виділяли і військову - прикладне значення гімнастичних вправ.

В 16 столітті з'явилося багато педагогічних творів з питань фізичного виховання та практичних керувань, насамперед по гімнастиці. Із них найбільшу зацікавленість представляла собою велика праця венеціанського лікаря Меркуріаліса, надрукована в другій половині 16 ст. Праця називалася "Ієроніма Меркуріаліса" - про мистецтво гімнастики. в яких роз'яснені всі види вправ людського тіла. Книга корисна не лише лікарям, але і всім, хто цікавиться античністю та хоче зберегти здоров'я. Фактично це був перший підручник гімнастики.

Гімнастику Меркуріаліс поділяв на три види: військову, лікарську та атлетичну. Гімнастика, направлена виключно на розвиток організму і не пов'язану з тим щоб перемагати суперника, він вважав основним засобом фізичного виховання.

В цей же час з'явилася і інша течія в гімнастиці , представники якого основну увагу приділяли оволодінню складними рухами. В основу його були покладені вправи для навчання складним прийомам верхової їзди та середньовікова акробатика.

Подальший розвиток гімнастичних вправ пов'язаний з застосуванням спеціальних гімнастичних снарядів, таких як дерев'яний кінь, стіл, перекладина, трамплін для стрибків та деякі інші. Снаряди дозволяли краще вивчати окремі механізми рухів, сприяти розвитку спритності та сили.

Техніка вправ на снарядах уже була близькою до сучасної. Так, в одному із французьких керівництв 17 століття перераховуються слідуючи вправи: "стоячи на колінах в сідлі, з руками за спиною, зіскочити з сідла в них, не змінюючи положення рук, і зі складеними разом стопами", "перескочити через стіл, впираючись в нього лише лівою рукою", "пройти на руках по столу із одного кінця в інший".

До 18 століття в Західній Європі вже було два напрями в гімнастиці. Представники одного з них вважали головною метою гімнастики укріплення здоров"я, а іншого - оволодіння складними рухами тіла на спеціальних снарядах.

В 18 та 19 віці великий вплив на розвиток педагогічної та гігієнічної гімнастики справили видатні педагоги Жан - Жак Руссо І.Песталоці та інші.

Руссо вважав, що укріплення та загартування тіла - необхідна умова для розвитку сил та можливостей людини. На його думку, вправи органів нашого тіла готують людину до життя, сприяють його розумовому розвитку та укріпленню здоров'я. Так як і майстер перед початком роботи повинен підготувати свої знаряддя праці, людина на початку життя повинна підготувати своє тіло.

На думку Песталоці, головною метою виховання є розвиток сил та здібностей, закладених в дитині, але ці здібності потрібно розвивати вправами, в іншому випадку вони так і залишаться задатками.

Найкращими фізичними вправами Песталоці вважав вправи по опануванню рухів в суглобах, оскільки з них складаються любі складні дії.

Педагогічні ідеї Руссо, Песталоці та інших великих діячів того часу зустріли підтримку у буржуазної інтелігенції західноєвропейських країн.

Практичні кроки в цьому направленні були зроблені Німеччині. В 70 - тих роках 18 століття в деяких німецьких містечках почали створюватися школи нового типу - філантропіни, школи людинолюбства. В них великої уваги приділяли фізичному вихованню. Найбільш відомим керівником фізичного виховання у філантропінах був Фіт (1763 - 1836).

Засобом фізичного виховання Фіт вважав:

1. Загартування проти непогоди та низької температури (сюди ж він відносив вміння переносити біль, голод, спрагу і навіть відсутність сну);

2. Вправи для розвитку органів чуття;

3. Всі вправи, відомі йому із грецької гімнастики, а також біг на ковзанах, перенесення вантажу;

4. Ігри та розваги;

5. Дворянські вправи у верховій їзді, танцях;

6. Рух окремими частинами тіла;

7. Ручна праця.

Великого розвитку гімнастика набула за радянських часів. Почали розвиватися різноманітні види гімнастики, почали відкриватися кафедри гімнастики в інститутах фізичної культури. В них наряду з підготовкою кваліфікованих спеціалістів по гімнастиці велася велика наукова та науково - методична робота в області теорії та практики.

Перейнялася така добра традиція і за часів "вільної України". Ведеться велика робота по вдосконаленню методики навчання на уроках фізичного виховання. Розробляються системи підготовчих вправ, визначається черговість вправ на уроці. З першого класу вивчається предмет "Основи здоров"я" , де багато місця відводиться темам на спортивно - оздоровчу тематику, починаючи з тлумачення обов'язковості проведення ранкової гімнастики, не говорячи вже про виконання гімнастичних вправ на уроках фізичного виховання.

1.2 Місце і значення гімнастики в системі фізичного виховання

У системі фізичного виховання гімнастика займає значне місце.

Першою особливістю гімнастики є те, що її види служать вирішенню конкретних виховно-освітніх завдань і. як правило, включаються в організований педагогічний процес. Цим, зокрема, гімнастика відрізняється від ігор, які широко розповсюджені поза організованого педагогічного процесу, а якщо і включаються до нього (наприклад, рухливі ігри), то мають потребу в спеціальній обробці й організації.

Друга характерна риса гімнастики - її спрямованість на диференційоване (роздільне) оволодіння основами руху та створення передумов для успішного практичного застосування рухів в умовах, що змінюються по виникають завданням. У порівнянні з грою, туризмом і різними видами спорту для гімнастики характерний більш вибірковий підхід до оволодіння основами всіх рухів.

Диференційоване оволодіння основами рухів в гімнастики полягає в тому, що займаються послідовно, по можливості роздільно і вибірково, вивчають всі сторони і основні складові частини рухів, як найбільш загальні (що виявляються у всіх рухах), так і щодо приватні (характерні лише для певних груп рухів ). При цьому вони знайомляться з напрямком, амплітудою, швидкістю, силою, темпом і ритмом як загальними характеристиками рухів; з основними способами їх поєднання; з впливом на рухи ваги і інерції власного тіла або переміщуються предметів; із загальними закономірностями і роллю основних фаз рухів (наприклад , відштовхування, польоту і приземлення в стрибках) і т. п. На цій основі у них формується уміння свідомо керувати своїм руховим апаратом, крім того, вони засвоюють велику кількість простих технічних прийомів виконання різного роду необхідних в житті рухів. Так розвивається загальна координація рухів і Створюються реальні передумови швидкого опанування новими формами рухів і досягнення найбільшого досконалості в них. Тим самим забезпечується загальна рухова підготовка, що сприяє кращому оволодінню будь-якими спеціальними руховими діями, що зустрічаються у трудовій діяльності, військовій справі і спорт.

Третьою відмітною особливістю гімнастики є диференційоване, по можливості виборче вплив настрій і функції організму. На відміну від ігор та інших фізичних вправ гімнастика впливає не тільки на кожну групу м'язів (наприклад, переважно на м'язи рук, черевного преса і т. п.), але навіть на окремі сторони їх діяльності та стану (наприклад, головним чином на прояв сили , стан розслаблення, на розтягання). Це дозволяє точно і відносно швидко усувати недоліки в загальному розвитку рухового апарату, а також забезпечувати його спеціальну підготовку стосовно до особливостей окремих видів рухової діяльності (наприклад, у спорті).

Четвертої і дуже важливою характерною рисою гімнастики є те, що в якості фізичних вправ в неї застосовуються в основному різні абстрактні форми рухів, спеціально створені в педагогічних цілях. Це - велика частина общераз-вива вправ; безмежна, по суті, маса вільних вправ; вправи на снарядах; спеціальні вправи в рівновазі; спеціальні дихальні вправи; численні аналітичні форми основних природних рухів (наприклад, ходьба на носках, з носка, приставним кроком, схресним кроком, в певному темпі, з певною довжиною кроку і т.д.); спеціальні вправи у швидкості й точності реакцій та ін Всі ці вправи створені і застосовуються головним чином для оволодіння основами рухів, а також для виборчого впливу на організм.

У гімнастики, особливо в основному, представлені також цілісні прикладні руху. Вони служать як для фізичного розвитку, так і для формування необхідних в житті простих рухових навичок (наприклад, стройові прийоми, відносно прості і найбільш поширені в житті способи пересування, подолання перешкод, переміщення предметів та ін.)

У деяких видах гімнастики, головним чином в основному, значне місце займають рухливі ігри. Комплексне застосування рухливих ігор та гімнастичних вправ найбільш плідно тоді, коли вони єдині за змістом. В цьому відношенні особливо важливо поєднувати навчальну роботу над окремими рухами із застосуванням їх в ігровій обстановці.

Перераховані особливості гімнастики істотно позначаються на умовах і характер навчально-виховної роботи. Те, що майже кожен рух заздалегідь обумовлене точним завданням та виконується під безпосереднім наглядом педагога, часто по команді і навіть під рахунок або музику, з підтримкою або страховкою, значно полегшує роботу займаються і педагога. На заняттях гімнастикою з великою поступовістю і послідовністю забезпечується засвоєння основних дисциплінарних вимог педагога, виховуються наполегливість, старанність, наполегливість, вдумливість і ретельність в роботі, сміливість та інші якості.

Основна гімнастика є найбільш багатою і різноманітною за змістом різновидом загальнорозвиваючої гімнастики. Головне значення основної гімнастики - в озброєнні займаються основами техніки рухів, у забезпеченні загального фізичного розвитку та зміцненні здоров'я.

Основна гімнастика - важливий засіб фізичного виховання дітей дошкільного і особливо шкільного віку. Вона займає значне місце і у фізичному вихованні людей зрілого та похилого віку.

Заняття основною гімнастикою з дітьми дошкільного віку мають на меті поступового залучення їх до серйозної навчальної роботи над рухами, засвоєння дітьми найважливіших основ найбільш простих природних рухів (ходьби, бігу, стрибків, метань, лазіння), а також виборчого впливу на основні групи м'язів, головним чином для формування гарної постави. Основна гімнастика в заняттях з дітьми шкільного віку спрямована на більш широку загальну фізичну підготовку до всякої рухової діяльності.

Вправи, які застосовуються у заняттях основною гімнастикою з дітьми шкільного віку, групуються наступним чином: 1) порядкові вправи і стройові прийоми; 2) загальнопідготовчі вправи (виконуються без снарядів, з обтяженням будь-якими снарядами, у снарядів і на снарядах); 3 ) загальнопідготовчі вільні вправи (елементарні руху без предметів і з предметами, навчальні комбінації вільних рухів без предметів і з предметами); 4) аналітичні форми природних рухів (ходьби, бігу, метань, боротьби і інші); 5) безпосередньо прикладні вправи (в бігу, стрибків, лазінні і т. д.); 6) загальнопідготовчі акробатичні вправи (перекиди, перекати тощо); 7) загальнопідготовчі вправи на снарядах (брусах, кільцях тощо), включаючи опорні стрибки; 8) загальнопідготовчі танцювальні рухи ; 9) рухливі ігри.

Мета занять основною гімнастикою з дорослими - поліпшення їх фізичної підготовленості, зміцнення і підтримку здоров'я або забезпечення активного відпочинку.

Основна гімнастика для дорослої молоді являє собою стислий за змістом курс основної гімнастики для дітей шкільного віку, прохідний в більш короткі терміни, але з більш високими нормативними вимогами і з більшою за інтенсивністю та обсягом навантаженням.

Основна гімнастика осіб зрілого, і особливо, похилого віку, вирішує головним чином гігієнічні завдання. Залежно від колишнього досвіду та інтересів займаються в ній може акцентуватися той чи інший навчальний матеріал (наприклад, гімнастичні вправи на снарядах, основні вправи художньої гімнастики тощо), однак без установки на максимальні досягнення. У заняттях значно збільшується питома вага загальнорозвиваючих вправ, проводяться деякі корегуючі вправи, поступово обмежуються стрибки та інші вправи, які можуть викликати небажані струсу організму або травми.

Гігієнічна гімнастика є різновидом основний, відрізняється спрямованістю на забезпечення загального фізичного розвитку та зміцнення здоров'я. Вона практикується в різних формах індивідуальних і групових занять.

Гігієнічна гімнастика відіграє дуже велику роль у фізичному вихованні самих широких верств населення. Будучи включеною в повсякденний режим, вона регулярно впливає на організм і тим самим сприяє активізації її основних функцій, підтримання здоров'я і загартовування. Гігієнічна гімнастика значно доповнює основну гімнастику, особливо в поєднанні з прогулянками або будь-якими іншими видами активного відпочинку.

За змістом, навантаження і тривалості заняття гігієнічної гімнастикою повинні відповідати індивідуальним особливостям і можливостям, що займаються. Бажано, щоб вона поєднувалася з водними процедурами та іншими способами загартовування.

Спортивна гімнастика відрізняється від інших видів гімнастики своєю спрямованістю на досягнення майстерності у виконанні певних фізичних вправ. Реалізація такої установки пов'язана з тривалої наполегливої спеціалізацією в цих вправах і регулярним виступом у змаганнях.

Всі різновиди спортивної гімнастики (власне спортивна, акробатика і художня) є самостійними видами спорту. Вони відрізняються один від одного (і від інших видів спорту) в основному предметом спортивного вдосконалення, тобто конкретним комплексом вправ, в яких спеціалізуються спортсмени. Цим визначаються і деякі відмінності в методиці тренування представників кожного виду спортивної гімнастики.

Найбільш специфічною особливістю спортивної гімнастики (головним чином художньої та власне спортивної) є необхідність безперервного оволодіння все новими й новими елементами, з'єднаннями і комбінаціями вправ. Це обумовлено постійним оновленням і ускладненням програми змагань. Однак спортивна гімнастика не може своїми засобами у повній мірі забезпечити всебічне фізичне виховання. Багаторічна наполеглива робота над новими складними формами рухів, хоча й забезпечує гарний розвиток координації рухів, сприяє позитивному впливу вправ на форми і функції організму, все ж таки коло конкретних видів рухів (вільних вправ, вправ на снарядах і т. п.), в яких гімнаст спеціалізується, є обмеженим і залишається незмінним. В результаті загальна рухова підготовка гімнаста виявляється недостатньою. Тому спеціалізацію в спортивній гімнастиці, як і у всіх інших видах спорту, слід поєднувати з безперервним розширенням і підтримкою на високому рівні всебічної загальної фізичної підготовленості. З цією метою необхідно широко використовувати матеріал основної гімнастики (особливо на перших ступенях спортивного вдосконалення), суміжних видів спортивної гімнастики (наприклад, акробатики у власне спортивної та художньої гімнастики) та інших видів спорту (легкої атлетики, ковзанярського і лижного спорту, плавання і т. д.).

Власне спортивна гімнастика відрізняється тим, що предметом спеціалізації в ній є складні вільні вправи, гімнастичні стрибки і вправи на снарядах - перекладині, брусах, кільцях, коні з ручками, колоді. Цей різновид гімнастики в даний час у нас найбільш поширена. Вона культивується в навчальних закладах, у добровільних спортивних товариствах, в армії.

Художня гімнастика відрізняється своєрідними вправами з предметами (обручем, м'ячем, стрічкою, шарфом, скакалкою та інші) і без них, а також акробатичними вправами. Всі вправи побудовані на основі природних рухів (ходьби, бігу, стрибків і метань), по різномупоєднаних з поворотами, моментами рівноваги, специфічними хвилеподібними і маховими рухами, елементами народного та бального танців.

Найбільш характерною рисою художньої гімнастики є виконання вправ під музику. Музика істотно змінює характер виконуваних рухів, впливає на емоції і рухові уявлення що займаються, допомагає досягненню найбільш тонкої диференціації рухів по швидкості і силі, сприяє розвитку гарної орієнтування в часі, вихованню ритмічності, м'якості, плавності рухів і т. п. Художня гімнастика відіграє певну роль у придбанні елементарної музичної культури і в естетичному вихованні.

Широке використання в художній гімнастиці природних рухів, що відрізняються великою динамічністю, дозволяє удосконалювати функції серцево-судинної та дихальної систем і енергійно впливати на обмін речовин в організмі.

В даний час жінки займаються художньою гімнастикою головним чином як видом спорту. Проте всі нагальною постає завдання більш широкого її поширення як специфічної форми загального фізичного виховання. Багато вправи художньої гімнастики можуть бути з великою користю застосовані не тільки в інших видах гімнастики, а й в інших видах спорту.

Акробатика характеризується спеціалізацією в складних перевороти, сальто, стійках, шпагат та інших подібних вправах (виконуються індивідуально, удвох, групою) і в аналогічних вправах на батуті.

Допоміжна гімнастика вирішує прикладні задачі: 1) забезпечення кілька спеціалізованої, стосовно до певної діяльності, загальної фізичної підготовки; 2) підвищення продуктивності основної діяльності.

До неї відносяться: шкільна допоміжна гімнастика (гімнастика перед уроками, фізкультхвилини); виробнича гімнастика; спортивно-допоміжна гімнастика і інші.

Усе велике різноманіття гімнастичних вправ історично склалося в окремі види. Цей закономірний процес почався ще в минулому сторіччі. У 1968 р . на Всесоюзній конференції з питань гімнастики були розглянуті і затверджені три групи її видів: загально-розвиваючі види, спортивні і прикладні види гімнастики.Такий поділ виправдано двома обставинами. Перша пов'язана з більш конкретними завданнями, які поставлені перед гімнастикою в даний час. Друге з необхідністю наукового обгрунтування подальшого розвитку гімнастики, створення сучасної теорії та методики її практичного застосування.

Існуючі нині види гімнастики відрізняються приватними цілями і завданнями, специфічними вправами і методичними прийомами:

Загальнорозвиваючі види гімнастики.

До загальнорозвиваючих видів відносяться: основна, гігієнічна і атлетична.

«Основна гімнастика спрямована на всебічний розвиток і зміцнення організму, на оволодіння загальними основами рухів, на виховання фізичних, моральних і вольових якостей, необхідних у всіх областях діяльності людини. Засобами основної гімнастики є: стройові вправи (ходьба, біг у різних поєднаннях); загально-розвиваючі вправи без предметів і з предметами; вільні вправи; вправи на гімнастичних снарядах; акробатичні вправи; елементи художньої гімнастики, хореографії, гри, естафети, стрибки.

Основна гімнастика, у свою чергу, ділиться на ряд різновидів стосовно до різних вікових груп.

Основна гімнастика для дітей дошкільного віку (3-7 років). Головними завданнями основної гімнастики в дошкільному віці є охорона і зміцнення здоров'я дітей, загартовування організму, формування правильної постави, всебічний фізичний розвиток, вироблення початкових навичок особистої і громадської гігієни.

Учитель повинен враховувати фізичні можливості дітей даного віку і весь процес фізичного виховання дошкільнят підпорядковувати інтересам нормального розвитку організму. У зв'язку з особливостями розвитку скелета, м'язів, внутрішніх органів, нервової системи необхідні найпростіші види фізичних вправ-загально-розвиваючі вправи, ходьба, біг, стрибки, метання, лазіння, рівновагу, рухливі ігри, а також найпростіші вправи художньої гімнастики. Учитель повинен прагнути виховувати у хлопців дисципліну і прищеплювати навички організованого поведінки в колективі.

Основна гімнастика для дітей шкільного віку спрямована на загальне зміцнення і розвиток організму школярів, формування правильної постави, виховання фізичних, моральних і вольових якостей, а також вміння доцільно користуватися ними у практичній діяльності.

Поряд з урочною формою в шкільному режимі дня передбачена гімнастика до занять. Мета її - організувати учнів перед початком навчального дня, привчити їх до регулярних фізичних вправ.

У зв'язку з анатомо-фізіологічними і психологічними особливостями організму, що росте шкільний вік поділяється на три періоди:

а) молодший шкільний вік-від 7 до 9 років (I-III класи);

б) середній шкільний вік-від 10 до 14 років (IV-VIII класи);

в) старший шкільний вік-від 15 до 16 років (IX-Х класи).

У кожній з цих вікових груп використовуються різні засоби і методи фізичного виховання.

Атлетичною гімнастикою в основному займаються юнаки з метою формування правильної постави, гармонійного розвитку мускулатури всього тіла, виправлення недоліків статури. Вона розвиває такі цінні для людини рухові якості, як сила, гнучкість, швидкість, спритність і витривалість.

Засоби атлетичної гімнастики вельми різноманітні. У ній широко застосовуються різні загально-розвиваючі вправи без предметів і з предметами (булави, палиці, набивні м'ячі, скакалки, гумові амортизатори, гирі, гантелі, штанга). При заняттях можуть бути також застосовані предмети домашнього ужитку (вправи зі стільцем, на стільці, з опорою ніг об стіл, на ліжку), а також на снарядах масового типу та гімнастичних снарядах.

В даний час застосовуються дві форми атлетичної гімнастики: індивідуальна і групова.

Тренування з атлетичної гімнастики треба планувати так, щоб вправи з предметами поєднувалися з вправами без предметів. Вправи для розвитку сили та збільшення обсягу м'язів повинні поєднуватися з вправами, що розвивають спритність, швидкість і витривалість. Чисто силові вправи (жими, повільні підйоми) треба чергувати з швидкісно-силовими, а різні акробатичні і гімнастичні вправи - з бігом на короткі і довгі дистанції.

Мета гігієнічної гімнастики - зміцнення здоров'я, збереження бадьорості і високої працездатності. З усіх видів гімнастики гігієнічна гімнастика найбільш масова і доступна. Вона корисна в будь-якому віці: дітям, учнівської молоді, працівникам розумової та фізичної праці. До складу гігієнічної гімнастики входять фізичні вправи, водні процедури і самомасаж. Нею щодня можна займатися самостійно в домашніх умовах, керуючись методичною літературою, порадами вчителя та вказівками, якими зазвичай супроводжуються передачі гімнастики по радіо і телебаченню.

Якщо нею займатися систематично, вона приносить велику користь - зміцнює організм людини, покращує роботу органів кровообігу, дихання та нервової системи. Вона особливо корисна особам з ослабленим здоров'ям і людям похилого віку. Систематичні заняття гігієнічною гімнастикою сприяють розвитку м'язової сили, гнучкості тіла, формуванню і збереженню правильної постави, підвищення діяльності внутрішніх органів і центральної нервової системи.

В даний час існують дві форми гігієнічної гімнастики - індивідуальна та групова.

Індивідуальна гігієнічна гімнастика зазвичай складається з простих, доступних кожному, фізичних вправ і проводиться самостійно. Групові заняття гігієнічною гімнастикою, на відміну від індивідуальних, організовуються і проводяться під керівництвом вчителя, інструктора в різних колективах, будинках відпочинку, санаторіях, піонерських таборах, установах, школах, вузах, військових частинах, гуртожитках і т.д.

У гігієнічну гімнастику входять загальнорозвиваючі вправи для збільшення сили, рухливості в суглобах, формування правильної постави, зміцнення серцево-судинної та дихальної систем, а отже, і всього організму в цілому.

Вправи гігієнічної гімнастики методично оформляються у вигляді комплексів з 5-6 вправ, кожне з яких повторюється декілька разів. Зміна кількості повторень дозволяє регулювати навантаження у відповідності з можливостями займаються.

1.3 Види гімнастики

Спортивні види гімнастики.

До спортивних видів гімнастики відносяться: спортивна та художня гімнастика, спортивна акробатика. Ці види користуються великою популярністю в нашій країні і за кордоном.

Спортивна гімнастика є найбільш масовим видом спорту, захоплююча і близька молоді. Невичерпне число постійно нових і цікавих вправ роблять її популярною і привабливою. Безперервне просування вперед у спортивній техніці, розучування все нових і нових вправ, подолання невдач і успіхи, виконання ряду вправ, пов'язаних з ризиком, - все це зміцнює волю, виховує важливі риси характеру.

Спортивна гімнастика доводить координацію рухів, рухові навички та морально-вольові якості до високого ступеня досконалості, техніку виконання - до рівня майстерності .

Основний зміст спортивної гімнастики становить багатоборстві. У чоловіче багатоборстві входять вільні вправи, вправи на коні, брусах, перекладині, кільцях і опорні стрибки. У жіноче - вільні вправи, вправи на колоді, брусах різної висоти, опорний стрибок. Ці вправи гімнастичного багатоборства в даний час входять в програму міжнародних змагань - Олімпійських ігор, першостей світу, чемпіонатів Європи, універсіад.

Крім цих основних засобів у спортивній гімнастиці використовуються інші види фізичних вправ: вправи зі штангою, спортивні та рухливі ігри, плавання, легка атлетика, стрибки у воду, ходьба на лижах і т.д.

Значна частина цих вправ використовується для загальної фізичної підготовки гімнастів. Особливе місце в спортивній гімнастиці займають акробатичні та хореографічні вправи, які є цінним засобом загальної та спеціальної технічної підготовки гімнаста.

Художня гімнастика порівняно молодий вид спорту, офіційне її визнання відноситься до 1947 р . Вона вирішує завдання загальної фізичної підготовки, спрямована на оволодіння спеціальними руховими навичками без предметів і з предметами (обруч, скакалка, м'яч, булави, стрічка тощо). Відмінною особливістю її є неодмінна умова використання музики при виконанні рухів. Багато руху спочатку були запозичені з вільних вправ спортивної гімнастики і знайпростіших акробатичних вправ. Зараз вона має в своєму розпорядженні своїми специфічними, властивими тільки їй, формами рухів, особливо це стосується вправ з предметами. Всі рухи, які застосовуються в художній гімнастиці, характеризуються цілісністю, логічністю їхні зв'язки і динамічністю виконання .

Більшість з них набуває танцювальний характер. Засоби, що застосовуються на заняттях художньою гімнастикою, форма, зміст навчального процесу та вимоги, які пред'являються на змаганнях, сприяють естетичному вихованню.

Спортивна акробатика має в основному ті ж завдання, що і спортивна та художня гімнастика, але відрізняється від них характером вправ і способом їх виконання. Спочатку акробатика розвивалася в низових колективах, деякі акробатичні вправи включалися в програму з гімнастики. Особливо широкий розвиток акробатики починається в кінці тридцятих років. Вона в цей період стає самостійним видом спорту. Відповідно до існуючої класифікації, акробатика ділиться на такі види: стрибкова акробатика для чоловіків і жінок, парна, групова чоловіча і жіноча, змішана. Останнім часом з успіхом розвивається акробатика на батуті.

Розвитком цього виду спорту у нас в країні зараз займається самостійна федерація акробатики. По цьому виду з 1974 р . проводяться міжнародні змагання, включаючи і першість світу.

Поряд зі складними спортивними видами вправ в акробатиці є незліченна кількість різноманітних простих вправ, що дозволяють проводити заняття з різними контингентами займаються. До них відносяться всілякі перекати, перекиди, перевороти, найпростіші піраміди, стійки, «шпагати», «мости» і т.д.

Акробатичні вправи широко представлені в програмах з фізичної культури. З їх допомогою розвивають координацію рухів, спритність, стрибучість, відчуття рівноваги, виховують сміливість, наполегливість, орієнтацію.

Для більшості акробатичних вправ не потрібно спеціальних снарядів або обладнання. Заняття з акробатики можна проводити в будь-якому залі, на будь-якому майданчику при нескладному обладнанні.

Прикладні види гімнастики

Вправи прикладних видів гімнастики вирішують спеціальні завдання, пов'язані з розвитком фізичних і морально-вольових якостей, необхідних у професійній діяльності людини, а також в лікувальних цілях.

До цієї групи належать: професійно-прикладна гімнастика; військово-прикладна; спортивно-прикладна; гімнастика на виробництві; лікувальна гімнастика.

Професійно-прикладна гімнастика має на меті сприяти розвитку спеціальних рухових якостей і навичок, від яких залежить успішна професійна діяльність людини. У багатьох областях сучасного виробництва від людини, крім загального фізичного розвитку, ще потрібні і спеціальні фізичні і моральні якості. Така підготовка необхідна, наприклад, монтажника-висотника, будівельнику-висотник, в професійних училищах, де гімнастичні вправи різного характеру (лазіння, перелізання, підтягування, підйоми, перевороти) виконуються не в звичайних умовах, а на височинах. Заняття дають хороші результати: учні стають спритнішим і сміливішим; зникає страх висоти; продуктивність праці помітно зростає.

Військово-прикладна гімнастика сприяє формуванню умінь і вихованню спеціалізованих якостей, необхідних для успішного оволодіння військовими професіями. Цей вид гімнастики застосовується в роботі з юнаками допризовного віку і в системі фізичної підготовки слухачів військових навчальних закладів. До засобів даного виду гімнастики відносяться: стройові вправи, різні прикладні способи ходьби, бігу, стрибків, лазіння, переповзання, повзання, подолання всіляких перешкод, перенесення партнерів різними способами, оволодіння навичками збереження рівноваги на зменшеній площі опори, спеціальні вправи на тренажерах. Вивчення вправ військово-прикладної гімнастики проводиться на відкритій місцевості. Велике місце займає подолання різних смуг перешкод на час.

Спортивно-прикладна гімнастика застосовується в навчально-тренувальному процесі у всіх видах спорту. Вона забезпечує загальну і спеціальну фізичну підготовку спортсмена, сприяє цілеспрямованому вдосконалення тих фізичних якостей, які необхідні для досягнення найбільш високих результатів спортсменів в обраному ними виді спорту. Зміст цієї гімнастики визначається в залежності від змісту відповідного виду спорту, тому що в кожному виді спорту є своя специфіка застосування загальнорозвиваючих і спеціальних вправ. Слід сказати, що представники ряду видів спорту використовують деякі вправи і на гімнастичних снарядах. Наприклад: у систему тренування стрибуна з жердиною включаються вправи на кільцях, поперечині, канаті, що допомагають швидше оволодіти технікою стрибка з жердиною. Подібним чином звертається увагу на підбір спеціальних вправ в гімнастиці боксера. В якості спеціальних вправ широко застосовуються стрибки зі скакалкою. Футболісти застосовують акробатичні вправи; плавці, стрибуни у воду - вправи на батуті; ковзанярі, фігуристи включають у свої заняття художню гімнастику, вправи хореографії. Спеціалізовані комплекси гімнастичних вправ застосовують лижники, борці, штангісти і спортсмени всіх інших видів спорту .

У тренувальному процесі спортсмена-гімнаста ця гімнастика, як правило, проводиться в кінці тренування і складається головним чином з вправ на розвиток сили, гнучкості, стрибучості і т.д.

Головним завданням гімнастики на виробництві є зміцнення здоров'я працівників і підвищення продуктивності праці. При правильній організації виробничої гімнастики знижуються виробничий брак, травматизм, захворювання. Численними спостереженнями показано, що в результаті систематичних занять робочі рухи стають більш спритними, економічними, знижується ступінь втоми. У процесі трудової діяльності в організмі людини відбуваються суттєві зміни, що впливають на якість трудового досвіду. Спеціальними дослідженнями встановлено, що протягом робочої зміни спостерігається три змінюють один одного періоду працездатності:

а) період вироблення, необхідний для оптимального робочого темпу і ритму руху;

б) період стійкої працездатності - злагоджені та економічні робочі рухи, що дозволяють зберегти належну продуктивність праці тривалий час;

в) період зниження працездатності - подовження часу робочих операцій, зниження точності рухів, з'являється відчуття втоми.

Таким чином, виходячи з аналізу динаміки працездатності людини, гімнастику на виробництві проводять перед роботою, під час і після роботи.

Так звану вступну гімнастику проводять перед початком роботи протягом 7-10 хв, мета її полягає в тому, щоб активізувати спільну діяльність організму, підвищити готовність і прискорити перехід до трудового процесу. Вправи гімнастики до роботи застосовуються для загального впливу і можуть бути дані незалежно від характеру виробництва: ходьба, біг, загальнорозвиваючі вправи, подскокі і т.п.

Під час роботи проводяться фізкультпаузи (5-7 хв). Вони створюють умови активного відпочинку, знижують втому тривало працюючих м'язів, прискорюють відновлення працездатності.

Зміст фізкультпаузи слід встановлювати з урахуванням конкретного виду праці, стану працюючих, динаміки їх працездатності. Для людей, зайнятих монотонним, одноманітною працею, корисно проводити дві фізкультпаузи. Одну - перед обідньою перервою, другу - за 1,5-2 год. до закінчення зміни. Велику користь приносять індивідуальні фізкультурні паузи, що проводяться по 3 - 5 разів на день: 1-2-до обідньої перерви і 2-3-у другій половині зміни.

Гімнастика після роботи (10-25 хв.). Мета цієї гімнастики полягає в тому, щоб зняти залишкові явища від трудового процесу, сприяти відновленню сил і найшвидшого переходу до іншого виду діяльності чи відпочинку. Засобами гімнастики після роботи є найпростіші вправи, головним чином пов'язані з розслабленням м'язів, з підвищенням кровообігу, що в свою чергу сприяє видаленню з м'язів продуктів розпаду, що накопичилися під час роботи,

Лікувальна гімнастика направлена ??на відновлення здоров'я та працездатності, втраченої внаслідок різних захворювань, поранень, нещасних випадків. Особливо велика її роль при виправленні недоліків статури. Крім того, вона відіграє велику роль у поліпшенні загального самопочуття хворих, у підвищенні їх життєвого тонусу. В даний час лікувальна гімнастика як засіб лікування широко застосовується в найрізноманітніших лікувально-профілактичних установах, лікарнях, поліклініках, госпіталях, курортах і санаторіях.

У лікувальній гімнастиці застосовуються різні активні і пасивні вправи на розтягування, збільшення амплітуди, сили, гнучкості, витривалості, спритності і т.д.

Заняття з лікувальної гімнастики проводяться в наступних формах: урок гігієнічної гімнастики, сеанс занять (процедур), урок лікувальної гімнастики, прогулянка і т.д. На заняттях використовується як звичайний, так і спеціальний інвентар, а також гімнастичні снаряди: перекладина, кільця, гімнастична стінка і інші.

Лікувальна гімнастика не обмежується впливом на уражений орган, а переслідує загальний вплив на весь організм хворого. Це здійснюється шляхом поступової тренування хворого і його навчання правильно і економно виконувати життєво необхідні рухові дії.

Різновидом лікувальної гімнастики є корегуюча гімнастика, мета її: сприяти виправленню таких дефектів, як деформація хребта, грудної клітини, стопи.

Успіх корегуючої гімнастики залежить від своєчасного і систематичного її застосування в поєднанні з загально розвиваючими вправами, що зміцнюють організм у цілому.



РОЗДІЛ 2. ГІМНАСТИКА В ПРОГРАМІ ОЛІМПІЙСЬКИХ ІГОР

2.1 Спортивна гімнастика

Спортивна гімнастика є олімпійським видом спорту. Вона включає вправи на поперечині, кільцях, брусах, коні, вільні вправи, опорний стрибок. Змагання зі спортивної гімнастики для жінок включають вправи на брусах, колоді, опорний стрибок і вільні вправи.

Визнаним видом спорту гімнастика стала в 1896 році, коли була включена в програму перших сучасних Олімпійських ігор. Хоча сучасна програма гімнастичних змагань визначилась далеко не відразу. До того ж проходили вони незвичайно. Змагання гімнастів не рідко організовували на відкритому повітрі. Не існувало спочатку і єдиних технічних вимог щодо гімнастичних снарядів: дуже часто збірні команди приїжджали на міжнародні змагання з власним «реквізитом».

У 1896 році, на відроджених П'єром де Кубертеном 1-х Олімпійських іграх в Афінах, спортивна гімнастика знову заявила про себе. Програма перших змагань складалася з виступів на різноманітних гімнастичних снарядах: кінь, кільця, опорний стрибок, бруси, поперечина, лазіння по канату. На той час фактично не було командних змагань і не розігрувалось абсолютна першість. Не було на 1-й Олімпіаді і змагань серед жінок, на гімнастичний помост виходили тільки чоловіки. Вперше жіноча гімнастика дебютувала на 9-й Олімпіаді в Амстердамі у 1928 році. Правда, наступні, Х Ігри (1932, Лос-Анджелес) вони пропустили, але з ХІ Ігор (1936, Берлін, Німеччина), брали участь постійно у всіх іграх. Спочатку жінки змагались лише у командній першості, а з XV Ігор (1952, Гельсінкі, Фінляндія) виступають в особистій першості в багатоборстві -- опорні стрибки, бруси, колода, вільні вправи -- і з окремих видів.

З ХІ Ігор програма змагань у чоловіків стабілізувалась і набула сучасного вигляду -- вільні вправи, кінь, кільця, опорні стрибки, бруси, поперечина.

Перший чемпіонат світу зі спортивної гімнастики відбувся 1903 року в Антверпені. Його переможцем став француз Жорж Мартіне. Жінки вперше взяли участь у світовій першості 1938 року.

Першою у 1881 році була утворена Міжнародна федерація гімнастики (ФІЖ). В програму змагань ОІ гімнастика входила з ігр І Олімпіади в Афінах (1896) і з тих пір постійно присутні в програмах ОІ. На І Олімпіаді гімнасти-чоловіки змагалися у вправах на брусах, перекладині (особистий і командний залік, на коні , кільцях, в опорному стрибку, лазінні по канату.

У програмах змагань з гімнастичного багатоборства в іграх перших чотирьох Олімпіад входили і такі дисципліни , як стрибки з жердиною, стрибки у довжину. Піднімання 50-ти кілограмової ваги та інше.

У ОІ, 1912, Стокгольм - 4 види змагань

УІІ ОІ, 1920, Антверпен - 4 видів змагань

УІІІ ОІ, 1924, Париж - 9 видів змагань

ІХ ОІ, 1928, Амстердам - 8 видів змагань (7 чоловіки і 1 жінки)

Х ОІ, 1932, Лос-Анджелес - 11 видів змагань

ХІ ОІ, 1936, Берлін - 9 видів змагань (8 ч і 1 ж)

ХІУ ОІ , 1948, Лондон - 9 видів змагань ( 8 і 1)

ХУ ОІ, 1952, Хельсінки - 15 (8 ч і 7 ж) - В.І.Чукарін завоював 4 золоті медалі

ХУІ ОІ, 1956, Мельбурн - 15

ХУІІ - ХХУІ ОІ, 1960-1996 р.р.- 14 видів змагань (8 чоловіки, 6 жінки.)

Найкращі спортсмени:

Лариса Латиніна - 18 медалей (9-5-4) на Олімпіадах 1956, 1960, 1964 . Жоден спортсмен світу не має стільки олімпійських медалей.

Микола Андріанов - 15 (7-5-3), 1972, 1976, 1980;

Борис Шахлін - 13 (7-4-2) - 1956, 1960, 1964.

Такасі Оно - 13 (5-4-4); 1956, 1960, 1964.

Савао Като - 12 (8-3-1); 1968. 1972. 1976;

Віктор Чукарін - 11 (7-3-1), 1952, 1956;

Вера Чаславська -11 (7-4-0); 1964, 1968:

Агнесі Келеті - 10 (5-3-2)- 1952, 1956;

Поліна Астахова - 10 (5-3-2), 1956, 1960, 1964;

Акінорі Накаяма - 10 (6-2-2), 1968, 1972;

Олександр Дитятин - 10 (3-6-1) 1976, 1980.

Віталій Щербо - 10 (6-0-4), 1992, 1996. По 9 олімпійських медалей завоювали: Кейні Саволайнен, Юрій Титов, Людмила Турищева, Надя Команечі.

2.2 Художня гімнастика

Сучасна художня гімнастика -- змагання у виконанні під музику комбінацій, що складаються з гімнастичних і танцювальних вправ з різними предметами (чи без них):

· м'яч -- діаметр 18-20 см, вага 400 г;

· обруч -- з пластику, діаметр -- співвідносний зросту, вага -- не менше 300 грамів;

· скакалка -- з прядив'яного волокна, довжина звичайно дорівнює зросту спортсменки;

· булави -- з пластику, вага кожної -- 150 грамів, довжина -- 40-50 см;

· стрічка -- ціпок з тонкою атласною стрічкою завдовжки 6 метрів.

Виступи тривають 75-95 секунд в індивідуальних вправах і 130-150 секунд у групових. Виступи спортсменок оцінює за двадцятибальною шкалою спеціальна суддівська бригада.

Цей винятково жіночий вид спорту широкої популярності набув після 1961 року, коли на конгресі Міжнародної федерації гімнастики (FIG), було схвалене рішення проводити міжнародні змагання з художньої гімнастики. У 1963 році при жіночому технічному комітеті Міжнародної федерації гімнастики створили технічну комісію з художньої гімнастики. Відтоді чемпіонати світу з цього виду спорту відбуваються регулярно. У програмі Олімпійських ігор художня гімнастика з 1984 року.

Про художню гімнастику можна складати поеми. Вона -- втілення грації, пластики, краси, спритності. І терплячого, вдумливого ставлення до життя.

У складі національної збірної -- 14 гімнасток; 10 -- кандидаток, 15 -- резерв. На збірну працює вся країна: художньою гімнастикою в Україні займаються близько 11 700 дівчат.

Гімнастика, зокрема художня, розвивається в 23 регіонах України з 27. Найбільш успішно в Криму, Одесі, Львові, Дніпропетровську.

Дуже позитивним є те, що Ірину Дерюгіну в 2004 році обрали в технічний комітет Міжнародної федерації художньої гімнастики. Тепер є кому захищати інтереси України не тільки на килимі.

Триває спортивна боротьба світових фаворитів -- Росії й України. Нерідко перемагає не той, хто кращий, а в кого більше грошей. Тому росіянки були першими на останніх Олімпійських іграх, хоча навіть глядачі ясно бачили й розуміли, що українки явно сильніші.

Скандали у світовій художній гімнастиці останнім часом, на жаль, не рідкість. Українські гімнастки, наприклад, залишили змагання Гран-прі в Ізраїлі на знак протесту проти несправедливого суддівства. Віце-президент Федерації художньої гімнастики України Ірина Дерюгіна пояснила: «Це були проросійські змагання. У нас є красномовне відео, яке ми відіслали президенту Міжнародної федерації гімнастики. Незважаючи на те, що Кабаєва впустила м'яч, вона одержала друге місце, а Бессонова, що впродовж усіх змагань не припустилася жодної помилки, у вправі з обручем -- чомусь була другою, а з м'ячем -- узагалі восьмою. Це важко зрозуміти. Виходить, що змагаються не гімнастки, а судді».

Гучний ексцес стався на третьому етапі серії Гран-прі у французькому місті Тіє. Арбітри деяких країн оголосили справжню війну нашим гімнасткам, тому головний тренер української команди Альбіна Дерюгіна вирішила знятися зі змагань. Цей інцидент Ірина Дерюгіна прокоментувала таким чином: «Почалося все фактично з ультиматуму. До українського судді підійшла арбітр з Білорусі і сказала: «Або ти судиш, як кажуть, з нами разом, або залишишся сама». Дуже цікава постановка питання! Адже після того, як FIG ухвалила рішення про передачу золотих медалей чемпіонату світу українській команді (росіянки Кабаєва і Чащина були впіймані на допінгу), і особливо після другого етапу Гран-прі «Кубок Дерюгіної -- Нафтогаз», абсолютно всім стала зрозумілою величезна різниця в класі між гімнастками України і Росії. Ні в кого це не викликає сумнівів. От і у Франції всі визнали, що в багатоборстві краще за всіх виступила наша Ганна Бессонова. Дуже сподобалася Наталка Годунко. Тамара Єрофєєва почувалася не кращим чином, однак виступала цілком гідно.

З олімпійської збірної, що складалася з восьми гімнасток, залишилися тільки Ганна Бессонова і Наталка Годунко. Усі інші завершили виступи. З нового покоління яскраво себе проявляє Іра Ковальчук. Зазвичай на кожну Олімпіаду двоє лідерів «вимальовуються». Якщо з'являється неординарна гімнастка, на неї ніби працює вся Україна. Були Тимошенко і Скалдіна -- на них усі працювали, прийшли Серебрянська і Вітриченко -- на них. Потім з'явилися Єрофєєва і Бессонова. Трохи пізніше Годунко. Тепер підтягується Ковальчук.

...