Розробка маршруту подорожі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний авіаційний університет

Кафедра організації авіаційних перевезень

Контрольна робота

З дисципліни

"Транспортна географія"

на тему

Розробка маршруту подорожі

Виконала Стьопічева Дар'я Олегівна

Київ 2015 р.

План

1. Вихідні дані

2. Планування маршруту подорожі

2.1 Заповнення проформи

2.2 Стисла характеристика країн за маршрутом подорожі

Висновки

Список літератури

1. Вихідні дані

Країни відвідування:

Австралія(South) - Греція - Нігерія - Уругвай - Канада(Mountain) - Сейшельські о-ви - Афганістан.

Генеральною країною є перша країна в переліку, вона ж є й останньою країною подорожі.

Послідовність кругового маршруту з урахуванням факторів географічної близькості країн, зручності видів транспорту, а також часу, витраченого на перевезення, буде виглядати в таким чином:

Австралія - о-в Французька Полінезія - о-в Пасхи - Уругвай - Домініканська Республіка - Канада - Франція - Греція - Афганістан - Нігерія - Сейшельські о-ви - Малайзія - Австралія.

Виліт (відправлення) з кожної країни здійснюється в один і той же час по UTC.

Подорож починається 05.03.2015 року в 04:45 по UTC.

Зважаючи на те, що перебування в кожній країні приймається рівним 3-7 діб з моменту прибуття залежно від кількості визначних пам'яток, а загальна тривалість подорожі не повинна перевищувати 8 тижнів, складемо наступну таблицю 1:

Табл.1

Дата відправлення	Час відправлення	Періодперебування	Час стосовно UTC	Генеральна країна і місто	Гостьові країни і міста
	GMT/UTC	Місцевий
5.03	04:45	15:45	7	UTC+11	Австралія (South)
11.03	04:45	03:50 00:50	5	UTC-3	7 діб + 1 доба за рахунок зміни часового поясу на маршруті Сідней-Папеете-Матавери-Монтевідео Всього= 8діб	Уругвай
18.03	04:45	17:43 13:43	7	UTC-4		Канада(Mountain Time)
25.03	04:45	14:05 16:05	7	UTC+2		Греція
30.03	04:45	14:25	5	UTC+4:30		Афганістан
04.04	04:45	13:50	5	UTC+1		Нігерія
11.04	04:45	15:35	7	UTC+4		Сейшельські о-ви
12.04	04:45	20:23 06:23		UTC+10	Австралія (South)	Кінець подорожі
					7 діб + 1 доба за рахунок зміни часового поясу на маршруті Вікторія -Куала-Лумпур - Сідней
			=38 діб/5 тижнів

2. Планування маршруту подорожі

2.1 Заповнення проформи

Заповнюється бланк Проформи, який використовується авіатранспортними агентствами, по маршруту проходження. Дату й час зазначено місцевий та UTC.



2.2 Стисла характеристика країн за маршрутом подорожі

Табл.3

Країна	Столиця	Площа, тис. км 2	Населення, млн. чол.	Офіційна мова	Релігія	Форми правління	Грошова одиниця
Австралія	Канберра	7631,5	20	англійська	Католицизм, протестанство	Конституційна монархія	Австралійський долар
Уругвай	Монтевідео	176 215	3 324 460	іспанська	католицизм	Конституційна республіка	Уругвайський песо
Канада	Оттава	9 984 670	26 895 000	англійська, французька	християнство	конституційна монархія	Канадський долар
Греція	Афіни	131 957	10 775 557	новогрецька	православне християнство	парламентарна республіка	євро
Афганістан	Кабул	652 230	28 396 000	пушту, даруй	мусульманство	унітарна держава	афгані
Нігерія	Абуджа	923 768	182 202 000	англійська	християнство, мусульманство	Федеративне республіка	найра
Сейшельські о-ви	Вікторія	455	178,6	сейшельська, французька, англійська	християнство	республіка	Сейшельська рупія

Австралія (генеральна країна)

Карта

Прапор Герб

Столиця	Канберра
Площа	7 686 850 км 2
Населення (склад, чисельність)	23 959 500 осіб
Офіційна мова	англійська
Релігія	католицизм, протестанство
Форма правління	конституційна монархія
Грошова одиниця	австралійський долар

Офіційна назва - Австралія (Australia). Згідно з рішенням уряду від січня 1976 р. за кордоном країна називається Австралія, уряд - австралійським, у країні називається Австралійський Союз і уряд Союзу.

Географічне розташування - Австралія розташована на Австралійському материку, острові Тасманія та ряді інших малих островів у Тихому й Індійському океанах. З півночі омивається Тіморським та Арафурським морями і протокою Торреса; на сході - Кораловим і Тасмановим морями; на півдні - протокою Басса й Індійським океаном; на заході - Індійським океаном. Австралійському Союзу належать також острови Картьє та Ешмор, острів Різдва, Кокосові острови, острови Херд, Макдональд і Норфолк.

Площа території - загальна площа Австралії становить 7 686 850 кв. км (6 місце у світі); площа континенту - 7 614 500 кв. км.

Адміністративний поділ. Австралія - федерація у складі 6 штатів і 2 територій (Північна територія і Австралійська столична територія).

Державна мова - англійська.

Релігія: католики - 26%, англікани - 26%, протестанти - 20% (Об'єднана Церква, Союз Баптистів, Лютеранська Церква і Церква Христа), православні - 4%; іудеї, буддисти, мусульмани.

Національне свято - 26 січня - День Австралії (1788 р.).

Державний прапор. Державний прапор Австралійського Союзу синього кольору. У верхньому лівому куті розміщений прапор Великобританії - символ приналежності до Австралійського Союзу і Британської Співдружності націй. Синій колір прапора - символ океану, що оточує з усіх боків Австралію. В середині прапора розташоване зображення сузір'я Південного хреста. 6 зірок на прапорі символізують шість штатів Австралійського Союзу. Сім променів зірки означають шість штатів і територію Папуа. П'ятикутна зірка символізує федеральний округ Канберру. Прапор затверджений у 1954 році.

Державний герб зображений у вигляді щита, який підтримують з двох боків кенгуру і страус Ему; обрамлений квітучими гілками евкаліпта. Щит розділений на 6 частин, кожна з яких вміщує емблему відповідного штату. У верхній частині герба розміщена семикутна зірка, шість променів якої означають 6 штатів, а сьомий - символізує федеральний округ Канберру. Герб у нинішньому вигляді існує з 1912 року.

Емблема Австралії (квіткова) - Золота акація. Вона була оголошена офіційною національною квітковою емблемою у серпні 1988 р. Золота акація - виткий кущ або невисоке деревце, що росте в низинах відкритого лісу і лісистій місцевості, у Південній Австралії, Вікторії, Новому Південному Уельсі і Території столиці Австралії.

Грошова одиниця - австралійський долар = 100 центам.

Членство в міжнародних організаціях - ООН, МБРР, МВФ, СОТ, АТЕС, МФЧХіЧП, ОЕСР та інші.

Загальна інформація

Австралія це країна з багатогалузевою економікою і високим науково-технічним потенціалом. Посідає 12-е місце серед членів Організації економічного співробітництва і розвитку за основними статистичними показниками, включаючи життєвий рівень населення.

Австралія має досить значні запаси енергетичної і мінеральної сировини (нафта, природний газ, кам'яне і буре вугілля, залізна, марганцева й уранова руди, боксити й ін.). Високо розвинуті також хімічна, електротехнічна, металургійна галузі промисловості і машинобудування.

За запасами залізної руди вищої якості Австралія посідає друге місце у світі, має великі запаси нафти і природного газу, є одним з найбільших виробників і експортерів вугілля, алюмінію, міді, титанової руди, урану, алмазів, входить у п'ятірку найбільших у світі виробників золота, цинку і свинцю.

Асортимент виробленої в Австралії продукції дуже і дуже широкий - від продуктів харчування і модного одягу, від електроніки і предметів домашнього побуту до найскладніших виробів точного приладобудування і найсучасніших комплексів для нафтопереробної промисловості і виробництва пластмас.

Австралія є найбільшим у світі виробником і постачальником високоякісної вовни, одним з провідних експортерів м'яса і пшениці. Важливу частину експорту Австралії становлять молочні продукти, рис, цукор, фрукти, високоякісні вина, а також бавовна.

Торговельні відносини зв'язують Австралію майже з 200 країнами світу.

Сучасне економічне становище

На початку 1990-х років економіка Австралії переживала спад. Висловлювалися думки, що економічна криза в країнах Азії у 1997-1998 роках позначиться на Австралії, але на початку 1999 стало ясно, що австралійська економіка успішно подолала цю кризу і вступила в період підйому з низькими темпами інфляції. У 1997-1998 фінансовому році валовий внутрішній продукт (ВВП) Австралії оцінювався в 360 млрд. дол. США (за курсом на кінець 1998). Зростання ВВП Австралії восени 1998 характеризувалося рекордним показником 5%. У 1999 ВВП Австралії становив 389 млрд. дол. США, а у 2000 році - 394 млрд. дол. США.

Енергетика

Австралія відносно добре забезпечена енергетичними і мінеральними ресурсами. На частку цієї країни припадає приблизно 8% світових запасів кам'яного вугілля і 15% запасів бурого вугілля, а по запасах урану Австралія, ймовірно, посідає друге місце у світі, поступаючись тільки колишньому СРСР.

Ресурси нафти в Австралії обмежені, а газу - великі. Використовувати гідроенергоресурси можна лише в Сніжних горах і Тасманії, за рахунок цього джерела забезпечується 10% усієї електроенергії, що виробляється в країні.

Транспорт

Морські перевезення. За масштабами обороту масових вантажів провідні позиції посідають порти Дампір (залізна руда), Порт-Хедленд (залізна руда), Ньюкасл (кам'яне вугілля і залізна руда) і Хей-Пойнт (кам'яне вугілля).

Столиці всіх штатів розташовані на узбережжі і є вантажними портами загального типу. Мельбурн, Сідней, Брісбен і Фрімантл (аванпорт Перта) є найбільшими портами за показниками загального вантажообороту.

Залізниці. Перша австралійська залізниця була побудована в Мельбурні в 1854. Некоординоване будівництво доріг з різною шириною колії, яке проводилося колоніальною владою, призвело до створення системи, що була незручною, дорогою і неоперативною. Першочерговим завданням стало створення національної системи залізниць з єдиним стандартом. У цьому відношенні важливе значення мала перебудова залізничної лінії Аделаїда - Мельбурн у 1995.

Австралійський уряд розглядав залізниці як засіб освоєння країни. Максимальна довжина - 42 000 км - була досягнута в 1921. Згодом довжина мережі трохи скоротилася, і в 1996 рух підтримувався на державних залізницях загальною довжиною 33 370 км.

Крім того, діяли ще приватні лінії, які належали головним чином компаніям з видобутку залізної руди, у тому числі лінія Маунт-Ньюмен довжиною 425 км і лінія Хамерслі довжиною 390 км (обидві в районі Пілбара в Західній Австралії). Система державних залізниць тривалий час роздільно підпорядковувалася різним штатам, а з 1991 вся система залізничного транспорту була підпорядкована Національній залізничній корпорації.

Автомобільні дороги. Загальна довжина дорожньої мережі в 1997 становила 803 000 км, але вона розподілена нерівномірно. Достатньою мірою забезпечені дорогами тільки східні, південно-східні і південно-західні райони країни. Лише 40% усіх доріг має тверде покриття - асфальтове або бетонне.

Багато доріг лише грубо укочені або мало відрізняються від стежок, інші мають гравійне або пухке кам'яне покриття. У сільських і віддалених місцевостях у вологий сезон дорожнє сполучення іноді припиняється на тижні. Є кільцева дорога з твердим покриттям, що оперізує материк, і субмеридіональна дорога Дарвін - Аделаїда.

В Австралії існує національна система автомобільних доріг, фінансована федеральним урядом. Вона включає понад 1000 км доріг, якими можна користуватися безкоштовно. У 1990-х роках почалося будівництво платних доріг.

Повітряний транспорт. Розвиток повітряного транспорту в Австралії допоміг налагодити сполучення із зовнішнім світом і всередині країни. На внутрішніх лініях пасажирські перевезення забезпечуються головним чином авіакомпаніями "Куонтас" і "Ансетт". Крім того, міжнародними перевезеннями займалася державна компанія "Куонтас". У 1990-х роках компанії "Куонтас" і "Остреліен ерлайнз" злилися, об'єднана компанія "Куонтас" була приватизована і тепер обслуговує і внутрішні, і міжнародні рейси.

Обробна промисловість

Розвитку обробної промисловості в Австралії сприяло скорочення імпорту в роки Другої світової війни. Розширення цієї галузі продовжувалося в 1950-х і 1960-х роках, і зайнятість там зросла на 70%. У 1970-х роках зростання зайнятості в обробній промисловості загальмувався, і ця тенденція зберігається й досі.

Гірничодобувна промисловість

За останні 40 років видобуток корисних копалин в Австралії розширювався, і нині країна є великим постачальником мінеральної сировини на світовий ринок. Австралія випереджає інші країни за виробництвом бокситів, алмазів, свинцю і цирконію і за експортом кам'яного вугілля, залізної руди, бокситів, свинцю, алмазів і цинку.

Австралія посідає друге місце у світі за експортом бокситів і урану і третє місце - за експортом золота й алюмінію. Найбільшою галуззю видобувної промисловості є вугільна, на частку кам'яного вугілля припадає 10% австралійського експорту. В цілому в 1995-1996 видобувна промисловість давала 4% ВВП Австралії, а продукція цієї галузі становила 22% експорту. Крім кам'яного вугілля, з Австралії експортувалися залізна руда, нафта, мідь, цинкові руди й уран.

У минулому найважливішим мінеральним ресурсом було золото. У 1851-1865 родовища в штатах Вікторія і Новий Південний Уельс, де вперше було знайдене золото, щорічно в середньому давали 70,8 т цього шляхетного металу. Пізніше родовища золота були відкриті в Квінсленді, Північній території і Західній Австралії. У нинішній час золото добувають у багатьох районах країни, але переважно в Західній Австралії. Усього в 1995-1996 було добуто 264 т золота, причому 78% - у Західній Австралії, де виділяється найбагатше родовище Калгурлі.

З 1950 розвідка корисних копалин розширилася. У результаті вперше з часів золотої лихоманки 1850-х років відбувся гігантський бум у гірничодобувній промисловості. Фінансування цієї кампанії здійснювалося за рахунок капіталів Японії, США і Великобританії, а також самої Австралії. Найбільш активна діяльність розгорнулася в Західній Австралії, особливо з видобутку залізної руди.

Вугільна промисловість має виключно важливе господарське значення, у тому числі для виробництва електроенергії, організації експорту і вирішення проблем зайнятості.

Програма розвідки нафтових родовищ, розпочата в 1950-х роках за підтримки держави, сприяла чіткому виділенню принаймні 20 басейнів; з них у дев'ятьох зараз добувається нафта. Найважливіші родовища знаходяться в районах Гіпсленд (Вікторія), Карнарвон (Західна Австралія), Бонапарт (Північна територія і Західна Австралія) і Купер-Ероманга (Південна Австралія і Квінсленд). Австралія майже досягла рівня самозабезпечення нафтопродуктами.

Австралія - основний виробник цинку і свинцю, що часто зустрічаються у поєднанні зі сріблом. Найважливіший район видобутку цих металів - Маунт-Айза - Клонкаррі в західному Квінсленді. Район Маунт-Айза - Клонкаррі є також найважливішим місцем видобутку міді.

Після відкриття родовищ алмазів на північному сході Західної Австралії в 1979 Австралія стала їх головним виробником. Видобуток алмазів на руднику Аргайл почався в 1983, і на сьогодні він вважається одним з найбільших у світі. Більша частина алмазів має промислове значення. Добувається також значна кількість опалів і сапфірів. На родовищах Кубер-Педі, Андамука і Мінтабе в Південній Австралії добувається більша частина дорогоцінних опалів у світі. Сапфіри добуваються біля Глен-Іннеса і Інверелла в Новому Південному Уельсі.

Австралія володіє 30% світових запасів дешевої уранової сировини. Лейбористський уряд, що перебував при владі, з міркувань безпеки обмежив видобуток урану двома рудниками. Коаліційний уряд, який прийшов до влади в 1996, скасував обмеження на видобуток урану.

Лісове господарство.

Австралія слабо забезпечена хорошою деревиною. Лише 20% площі країни покрито корінними лісами, причому 72% лісів знаходиться на державних землях, решта - на приватних. Місцеві види м'якої деревини мають особливо вузьке застосування.

Щоб скоротити дефіцит, були проведені посадки екзотичних дерев з м'якою деревиною, переважно величної новозеландської сосни, на площі близько 1 млн. га. Однак Австралії доводиться імпортувати деревину, головним чином м'яких порід, з Канади і США. У свою чергу Австралія експортує лісоматеріали, що заготовляються в Тасманії і Новому Південному Уельсі.

Зовнішня торгівля.

Австралія завжди залежала від заморських ринків, куди збувалася продукція її ранчо, ферм, рудників і - з недавніх пір - підприємств обробної промисловості. У 1996-1997 вартість експорту становила майже 79 млрд. австрал. дол., у тому числі готові вироби - 61,4%, мінеральна сировина - 22,7% і сільськогосподарські продукти - 13,6%. У тому ж році 75% експорту Австралії направлялося в країни азіатсько-тихоокеанського басейну. Головним покупцем австралійських товарів була Японія, потім Південна Корея, Нова Зеландія, Тайвань, Китай, Сінгапур, Індонезія і Сянган.

Економічні зв'язки Австралії і США привертають особливу увагу. Австралія вважається активним союзником США, але по лінії зовнішньої торгівлі баланс складається не на користь Австралії - точно так само, як у торгівлі між США і Японією у виграші залишається остання (яка в свою чергу поступається Австралії). Австралія і США є конкурентами в сфері експорту деяких товарів, наприклад зерна. Державні субсидії, надані американським фермерам, що виробляють експортну продукцію, розглядаються в Австралії як прояв нечесної конкуренції.

Грошовий обіг і банківська справа.

В Австралії з 1966 прийнята десяткова грошова система. Австралійський долар випускається Резервним Банком Австралії, який регулює процентні ставки і здійснює контроль за фінансовою системою.

Чотири найбільших австралійських банки - Національний Банк Австралії, Союзний Банк Австралії, банківська корпорація Вестпак і Австралійська і Новозеландська банківська група - контролюють більше половини всіх банківських активів. Злиття цих чотирьох великих банків заборонене державою, що прагне забезпечити конкурентоздатність банківського сектора. географічний подорож транспорт

Сільське господарство.

Австралія є лідером Кернської групи країн-виробників сільськогосподарської продукції (на частку країн цієї групи припадає 20% світового експорту сільськогосподарської продукції), що об'єднала в 1986 р. 14 країн, які протестували проти дискримінації їхньої продукції на ринку країн ЄС. В Австралії знаходиться 14% усього світового поголів'я овець (понад 150 млн. голів), таким чином країна є найбільшим у світі постачальником вовни: до 30% усього світового обсягу вовни має австралійське походження. Крім цього, країна - один з головних виробників зернових, цукру, молочних продуктів, фруктів. Австралійські ферми здебільшого займають великі ділянки землі, вони - капіталомісткі, спеціалізуються на виробництві одного з видів сировини й орієнтовані на експорт.

Орні території займають менше 10% від загальної площі країни. Пшеницю вирощують у кожному штаті, при цьому експортується від 70% до 80% врожаю. На відміну від країн Північної півкулі, зернові засівають узимку (травень, червень, липень). Велику частину врожаю збирають у Квінсленді у вересні і жовтні, а потім у Вікторії і південних областях Західної Австралії в січні. У районах, що спеціалізуються на виробництві пшениці, вирощують ячмінь, овес, ведуть заготівлю фуражу.

У Квінсленді і на північних прибережних рівнинах Нового Південного Уельсу вирощують цукрову тростину. Її виробництво високо механізоване, традиційне ручне збирання тростини залишилося в минулому. В Австралії вирощують також бавовну, рис, тютюн, фрукти помірних і тропічних широт, сорго, олійні культури. В усіх штатах, а особливо в Новому Південному Уельсі, Вікторії і Південній Австралії, розвинуте виноградарство. Австралійські вина йдуть не тільки на внутрішній, але й на світовий ринки.

Вівчарство набуло поширення у всіх штатах країни. Третина національного поголів'я овець знаходиться в посушливому "пасторальному" поясі, причому більшу його частину становлять мериноси. В областях, де випадає від 380 до 635 мм. дощу в рік, тваринництво межує з рослинництвом, де зосереджено 40% усього поголів'я овець.

У цьому випадку характерний приклад штату Вікторія, де сільське господарство має змішаний характер, і розведення овець і ягнят супроводжує виробництво пшениці. Більша частина поголів'я великої рогатої худоби зосереджена в штатах Квінсленд, Новий Південний Уельс. Популярні англійські породи худоби - херефорди і шорторни - були замінені згодом на менш вибагливі породи - африкандерів, брахманів і санта-гертруд.

Віза до 90 днів 200€ + 4200 крб.(консульський збір)

Віза до Австралії документи:

§ 2 фото

§ Анкета Копії внутр. паспорт(1-16 стор.)

§ Довідка з роботи(табличка за останні півроку)

§ Довідка з банку (залишок на рахунку)

§ копія док. на нерухомість,(ордер, договір купівлі-продажу)

§ запрошення якщо є.

Національна кухня

Оскільки більша частина населення країни живе на узбережжі, то природно, що тут їдять чи не всіх морських мешканців. Гребінці, краби, устриці, восьминоги і мідії, як правило, готуються по азіатським рецептами. Білі австралійці найчастіше воліють їсти страву fish'n'chips - рибу з картоплею фрі.

Найцікавіше подається в ресторанах класу люкс або продається на невеликих рибних ринках - крокодилове м'ясо, філе опосума, блакитний краб та інша смакота.

Найпоширеніші продукти, що використовуються для приготування австралійських національних страв: м'ясо (курчати, кенгуру, ему, опосума, крокодила, яловичина).

"Курчата Мельбурн" - обсмажені в оливковій олії грудки і ніжки курчат, які подаються в рожевому соусі. Як гарнір до них подають смажені в маслі помідори, баклажани, картоплю і часник.

Кенгурятина і страви з неї - біфштекс під назвою "сумчастий" готується з грибів і м'яса кенгуру.

Традиційні австралійські десертні страви: оливковий (різдвяний) пудинг, ламінгтон (бісквітне тістечко з шоколадною глазур'ю і кокосовою стружкою), павлова (фруктовий торт-бізі), кекс-жаба (тістечко з бісквіту у формі голови жаби),"ельфів хліб" (хліб з маслом, який обсипаний кольоровий крихтою), Анзак (печиво з вівсяних пластівців з кокосом),"Тім Там" (бісквітний шоколадний батончик).

Визначні місця:

1) Великий бар'єрний риф - це туристична мекка Австралії. Це одне з природних чудес, яке повністю складається з коралів; це ціла система рифів, що складається з 3000 штук і простяглася на 300 кілометрів уздовж узбережжя Квінсленда. Величезний кораловий риф вважають одним з чудес світу і пам'яткою з багатющою флорою і фауною. Над рифом шастають літаки і вертольоти, в яких туристи милуються Австралією з висоти пташиного польоту. Сюди також приїздять, щоб попірнати з аквалангом, поплавати під водою і фотографувати різнокольорових рибок та інших мешканців підводного світу.

Великий бар'єрний риф включає більше 70 коралових островів, серед яких Гамільтон, Хайман, Данк, Брамптон, Кеппел, Бедарра, Лізард, та інші. На кожному з островів цієї австралійської пам'ятки по-своєму організований туристичний відпочинок і розваги. Тут скрізь є піщані пляжі і готелі, а в тропічних лісах живуть птахи і прекрасні метелики; у пабах грає жива музика і обладнано все для комфортного відпочинку туристів. Цю пам'ятку можна вважати справжнім дивом природи.

2) Сіднейська Вежа - друга найвища точка Австралії і третя найбільша башта Південної півкулі. Її висота становить цілих 305 м, що дозволяє бачити все місто як на долоні. Головною особливістю цього "австралійського дива" є величезний оглядовий майданчик зі скла та розкішний ресторан, який "висить у повітрі". Сіднейська башта настільки велика, що одночасно може вмістити близько 1000 осіб. На вершині вежі можна замовити квиток на популярну віртуальну подорож по визначних пам'ятках в спеціальному 3D-кінотеатрі.

3) Ще одним цікавим місцем є червона скеля Айерс Рок. Її вважають справжнім витвором мистецтва природи, вона є найдавнішою гірською породою і підноситься на 348 метрів до небес. Айерс Рок - помаранчово-коричнева скеля овальної форми, яка сформувалася 680 мільйонів років тому. Можна тільки уявити, скільки епох пройшло повз неї, скільки поколінь змінилося, поки ця своєрідна пам'ятка нерухомо стояла на місці.

Протяжність овального горба цієї пам'ятки - 2.5 км, а в ширину скеля близько 1.5 км - це все, що залишилося від величезного гірського хребта Петерман. Скеля входить до складу австралійського національного парку Улуру-Ката Тьюіта. Саме виникнення гірського масиву Петерман викликало багато суперечок, здогадок і протиріч, адже гора з'явилася майже посеред безкрайньої і рівної пустелі. Однак зараз її відносять до однієї з найбільш вражаючих визначних пам'яток Австралії.

З вершини Айерс Рок відкривається прекрасний вид на пустелю, де лише місцями, хіба що біля підніжжя самої скелі і в окрузі зеленіють невеличкі рідкісні гаї з евкаліптів і акацій.

4) Опера Хаус - найвідоміша пам'ятка на континенті. Він є флагманом сучасної архітектури і входить в ТОП-10 найбільш популярних місць на планеті. Головною особливістю цього шедевру є його химерна форма: величезний корабель з піднятими вітрилами. Цікаво знати, що Опера Хаус повністю стоїть на воді і налічує більше 1000 приміщень для різних виставок і галерей. Але головним призначенням пам'ятки є театральні вистави, а їх за рік налічується майже 3000!

5) Мис Байрон - ще одна відома пам'ятка Австралії. Його ще називають Байрон-Бей і знаходиться він на сході материка. Мис названий на честь Джона Байрона, який у 70-х роках XVIII століття здійснив на військовому фрегаті з 24 гарматами навколосвітню подорож. А відобразив на географічній карті цю пам'ятку сумнозвісний Джеймс Кук, якого з'їли аборигени одного з островів… На самому краю мису Байрон стоїть маяк, з якого відкривається чудовий вид на океан. Але цих прекрасних істот тут можна побачити лише з червня по жовтень.

Уругвай

Карта

Герб

Прапор

Столиця	Монтевідео
Площа	176 215 кмІ
Населення (склад, чисельність)	3 404 189 млн. осіб
Офіційна мова	іспанська
Релігія	католицизм, протестанство
Форма правління	президентська республіка
Грошова одиниця	уругвайський песо

Офіційна назва Уругваю звучить так - Східна Республіка Уругвай. Його територія лежить на схід від річки Уругвай (2200 км), яка і дала своє найменування країні, яке на мові індіанців гуарані означає "річка, де живе співочий птах". З висоти пташиного польоту Уругвай являє собою майже суцільні зелені савани, на яких пасуться багатотисячні отари худоби. Ця картина типова для Уругваю, так як тут надзвичайно розвинене скотарство завдяки сприятливим природним умовам: лісів в країні обмаль, а поверхня її горбисто-рівнинна, покрита травою і чагарниками; великих гір тут немає, а найвищий пагорб досягає відмітки лише 500 м над рівнем моря.

Офіційною та основною мовою є іспанська, біля бразильського кордону поширена портунос.

Клімат країни характеризується як субтропічний океанічний, середні температури січня коливаються від 22 до 24 ° С, липня - від 10 до 12 ° С, а середня кількість опадів за рік - 1000-1200 мм. Центральна долина - субтропіки середземноморського типу. Корінне населення Уругваю - це, звичайно ж, індіанці, правда, зараз їх нащадків в країні майже не залишилося - їх в свій час знищили європейці, які в XVI столітті відкрили цю країну. У 1828 році Уругвай врешті-решт знову став незалежною державою, яку визнали і Бразилія, і Аргентина, але миру в країні все одно не настав: незабаром почалася громадянська війна між прихильниками двох політичних партій.

Сільське господарство.

Сільськогосподарські землі займають близько 9/10 території країни, з них пасовища займають близько 14 мільйонів гектарів.

Розвинене тваринництво експортного напряму - розведення м'ясних порід великої рогатої худоби і шерстистих овець. Головні сільськогосподарські культури: пшениця, рис, цукрова тростина, кукурудза, олійний льон, соняшник, кормові трави для худоби.

Вирощують також виноград і цитрусові.

Зовнішня торгівля.

Уругвай експортує м'ясо, рис, продукцію зі шкіри, шерсть, рибу, молочні продукти. Головні країни уругвайського експорту: США 17.3%, Бразилія 16%, Німеччина 6.3%, Аргентина 6.2%, Мексика 4.2% (на 2004 рік).

Країна імпортує механізми, хімічну продукцію, автомобілі, нафту. Головні країни уругвайського імпорту: Aргентина 19.5%, Бразилія 19%, Парагвай 12.9%, США 9.2%, Китай 6% (на 2004 рік).

Промисловість

Основні галузі промисловості:

-Харчова

-м'ясохолодобійна,

-виноробна,

-консервна,

-текстильна,

-шкіряно-взуттєва.

Національна кухня.

Кухня Уругваю дуже подібна на аргентинську або бразильську. Національні страви готують з гарбузів, а національним напоєм є мате. Його споживають у будь-яку пору дня, заїдаючи маленькими підсмаженими і посиланими цукром галетами. Тут виготовляють багато хороших вин - білих та червоних. Особливо цінується червоне вино.

Туристам з Уругваю можна подавати страви бразильської або аргентинської кухні.

Документи на візу необхідно подавати в консульський відділ посольства Уругваю в Москві.

Стандартний термін розгляду заяв та оформлення дозволу на в'їзд становить 30 днів. Отримання самої візи займає 1-2 робочих дні, тому документи на візу необхідно подавати як мінімум за 32-35 днів до вильоту.

Туристична віза дійсна для в'їзду в країну протягом 90 днів з моменту її видачі. Одноразова туристична віза дає право на перебування в країні терміном не більше ніж 30 днів.

Для оформлення дозволу на в'їзд в консульський відділ посольства Уругваю в Москві необхідно надати наступні документи:

· закордонний паспорт, термін дії якого складає не менше трьох місяців з моменту закінчення поїздки (паспорт повертається власникові після звірки даних з копією);

· копію першої сторінки закордонного паспорта з особистими даними заявника;

· 1 кольорову або чорно-білу фотографію розміром 3Ч4 см, зроблену не раніше ніж за шість місяців до подачі заяви на візу. На дітей, вписаних в паспорт батьків, також необхідно надати фотографію;

· заповнену і підписану особисто заявником анкету. Анкета заповнюється іспанською, англійською або російською мовою, в останньому випадку прізвище та ім'я заявника пишуться в латинській транскрипції (як у закордонному паспорті). На дітей, навіть вписаних в паспорти батьків, заповнюється окрема анкета;

· підписану заявником декларацію про те, що він не буде робити спроб залишитися на ПМЖ в Уругваї;

· копію авіаквитків в обидва боки; *у разі, якщо планується приватний візит, буде потрібно запрошення від приватної особи (оригінал, факс або роздруківка електронного повідомлення). У запрошенні в обов'язковому порядку повинні бути вказані дані, що запрошує (ім'я та прізвище приватної особи, адреса, телефони), дані запрошуваного, терміни і цілі поїздки, місце проживання під час перебування в Уругваї;

· у разі, якщо планується туристична поїздка, надається підтвердження броні готелю (оригінал, факс або роздруківка електронного повідомлення).

Консульство залишає за собою право викликати заявника на співбесіду або вимагати надання додаткових документів.

Визначні місця:

1) Національний парк Кабо Полоніо. Популярний національний парк країни Кабо Полонія, територія якого займає близько 14000 Га, існує з 1942 року. Цього року з'явилася маленька сільце в провінції Роча, і тоді ж це місце було оголошено, як рекреаційна зона, морських левів, південноамериканських котиків, пампасная оленів, видр і 150 різновидів птахів. Кабо Полонне - це суцільна дика природа, якщо не вважати його населення у складі 36 чоловік. Лише з грудня по лютий (літні місяці) парк наповнюється безліччю туристів, більшість з яких аргентинці і уругвайці, які мріють провести відпустку на лоні природи. Тут майже немає електрики і немає абсолютно ніяких розваг, окрім декількох хостелів і ресторанів, освітлюваних свічками.

2) Водоспади Ігуасу.

Красиві водоспади Ігуасу, яких всього налічується 275 водоспадів, розташовані на кордоні трьох країн: Аргентини, Бразилії, Парагваю. Ця пам'ятка знаходиться на території охоронюваного заповідника Ігуасу. Річка Ігуасу, яка живить водоспади, бере свій початок на південь від Сан-Пауло, біля атлантичного узбережжя Бразилії. Чотири кілометри становить ширина водної гладі поруч із водоспадом. Обрив, з якого зриваються водоспади, має форму півмісяця. Шум води, що зривається з водоспадів Ігуасу можна почути за десятки кілометрів від нього. Дивовижна яскрава веселка часто з'являється завдяки його бризкам.

3) Замок Пірія розташований в місті-курорті Піріаполіс. Його побудували в кінці 19 століття, а належав він у той час сім'ї Амаро. За століття свого існування замок змінив не одного господаря, а в 1978 році його повністю відреставрували. Сьогодні піурія знаходиться у власності ради регіону Малдонадо. В даний час в цьому замку знаходиться музей з чудовими експонатами, що розповідають про історію міста. Прогулюючись по замку можна побачити безліч експонатів з граніту, які витесані місцевими майстрами і зібрані з усієї округи, унікальні колекції виробів зі скла і глини, старовинні фотознімки і архівні матеріали. У залах цього дивно замку також можна побачити колекцію купальних костюмів, що належать до різних епох і інструменти цирульників тих часів. Цікава архітектура замку, а навколишні його красиві сади лежать, немов зелене покривало.

4) Портовий ринок Меркадо-дель-Пуерто в Монтевідео. Меркадо-дель-Пуерто - це портове ринок, який дуже люблять відвідувати як місцеві жителі, так і мандрівники. Справа в тому, що це місце є справжнім святом для шанувальників м'яса в різних видах. Тут Ви зустрінете безліч закусочних, які запропонують Вам ЧУРРАСКО (м'ясо-гриль), а ціни дозволять Вам всмак і досита наїстися всього за 15 доларів. Вважається що цього дороге місце, призначене для туристів, оскільки майже в будь-якому кафе Ви зможете пообідати приблизно в половину дешевше. Однак настільки смачна їжа, безсумнівно, коштує цих грошей. Також Ви побачите і зможете придбати за смішні гроші морепродукти, яких тут величезна кількість. Вечорами в цьому місці можна побачити безліч антикварних літаків і художників з їх мольбертами. Антикварні товари, сувеніри та бакалію можна придбати на відкритому ринку Феріа де Трістан Нарваха, однак Меркадо-дель-Пуерто поза конкуренцією через його популярності.

5) Залив Ла-Плата Монтевідео. Залив Ла-Плата (Rнo de la Plata - в перекладі "Срібна річка"), насправді є Затопляєв гирлом річки (естуарієм), який утворився в результаті злиття річки Парана і Ріки Уругвай, тому місцеві жителі частіше звуть його рікою. Протяжність Ла-Плата від місця злиття річок до місця, де річка впадає в Атлантичний океан - 290 км. Ця річка відома, як найширша у світі. Ширина річки в місці злиття Уругваю і Парани дорівнює 48 км, а от там де Ла-Плата зливається з Атлантичним океаном, її ширина становить 220 км. Згідно з історичними даними назва річки походить від "River Plate", що перекладається з англійської мови як "річкова тарілка". Таку назву заслужено плоским дном Ла-Плата з її частими мілинами. За іншою версією, назва річки латиноамериканці пов'язують з часами золотої лихоманки, оскільки в той час в руслі Ла-Плата було знайдено срібло.

6) Театр Соліс (Solis Theatre) в Монтевідео. На Майдані Конституції Монтевідео розташований один з найкрасивіших театрів країни - театр Соліс (Solis Theatre). Будівля театру, зведена в стилі класицизму, будувалося більше тридцяти років 1841-74 рр. Театр Соліс володіє найбільшою сценічним майданчиком в столиці Уругваю. Будівля театру має відмінне місце положення - воно розташоване в Старому місті Монтевідео, неподалік від центру міста та центральній набережній. Театр Соліс чудовий у своєму виконанні - у ньому гармонійно поєднуються простота і строгість і воно особливо красиво в сутінковий час доби в підсвічуванні прожекторів.

Канада

Карта Прапор

Герб

Столиця	Оттава
Площа	9 976 140 кв. км.
Населення (склад, чисельність)	31,2 млн. осіб
Офіційна мова	англійська, французька
Релігія	католицизм, протестанство
Форма правління	федеративний парламент
Грошова одиниця	канадський долар

Канада (Canada) - держава в Північній Америці. Площа суші - 9 220 970 кв. км. Площа рік і озер - 755 170 кв. км

Населення 31,2 млн чоловік (2000 р.), англоканадці (св. 44 %) і франко-канадці (близько 28 %), корінне населення індіанці й ескімоси Міське населення 77 9 % (1996 р).

Входить до Британської Співдружності націй Глава держави - королева Великобританії, представлена генерал-губернатором Законодавчий орган - двопалатний парламент (сенат і палата громад). Політична система Канади, що формально вважається британським домініоном, копіює англійську. Уряд формується партією більшості в палаті громад, лідер цієї партії стає прем'єр-міністром країни. 301 депутат палати громад обирається за мажоритарною системою від одномандатних виборчих округів.

Географічне положення. Канада омивається на заході Тихим океаном, на сході - Атлантичним океаном, на півночі - Північним Льодовитим океаном і їхніми морями. Канада займає північну частину Північної Америки й острови, що примикають до неї, (у т. ч. Канадський Арктичний архіпелаг, Ньюфаундленд, Ванкувер та ін.). Східна частина Канади - рівнини й плато заввишки від 300 м до 1500 м. На заході - Кордильєри іаввишки до 6050 м (г. Логан). Клімат здебільшого помірний і субарктичний. Середні температури січня від --35 °С на півночі до --4 °С на півдні Тихоокеанського узбережжя, липня +21 °С на півдні, +4 °С на островах Канадського Арктичного архіпелагу. Опадів на рік від 150 мм у північній частині до 1250 мм на Атлантичному і 2500 мм на Тихоокеанському узбережжях. Головні ріки - Св. Лаврентія, Маккензі, Фрейзер. На південному сході - система Великих озер (Канаді належить 1/3 акваторії); інші великі озера: В. Ведмеже, В. Невільниче, Вінніпег, Атабаска. На півночі - арктична пустеля, тундра, лісотундра, на схилах Кордильєр - хвойні й мішані ліси, на півдні - степ і лісостеп, здебільшого розорані. Є великі національні парки.

Близько 90 % населення зосереджене уздовж 160 км канадсько-американського кордону. Етнічний склад: англоканадці - 40 % населення, франко-канадці - 27 % населення, інші європейці - 20 %, американські індіанці - 1,5 %, інші етнічні групи, здебільшого вихідці з Азії - 11,5 %. Під час першого перепису канадців у 1871 р. було встановлено, що в країні проживає 50 % жителів британського походження і 30 % - французького. З цього часу почалося неухильне скорочення цих двох громад. Пояснюється цей процес двома причинами: скорочення емігрантів з Великобританії і Франції й зростання кількості емігрантів з інших країн Європи, Південно-Східної Азії і Латинської Америки. Переселенці, що прибувають до Канади, селяться в районах, схожих за кліматом і природою з їхньою історичною батьківщиною, створюють досить тісні громади, зберігають свою мову, традиції і релігію. Наприклад, українці проживають переважно в лісостепових і степових областях країни, голландці - на рівнинах Південно-Західного Онтаріо, де займаються овочівництвом, як і їхні предки в Європі. Китайці, португальці, греки, італійці заснували свої громади у великих містах, особливо в Торонто, Монреалі й Ванкувері.

Економічний розвиток

Канада має величезні природні багатства. Третина території країни вкрита лісами (близько 3,5 млн кв. км.). За запасами деревини Канада стоїть на третьому місці у світі (після Росії й Бразилії), але за кількістю деревини на душу населення виходить на першу позицію. Найбільшу цінність мають хвойні породи. Різноманітним є тваринний світ країни, господарське значення мають цінні хутрові породи звірів. Надзвичайно багатими є гідроресурси Канади. Тут знаходиться 15 % світових запасів прісної води, а потенційні резерви гідроелектроенергії складають 65 млн кВт, що ставить країну на третє місце у світі після США і Бразилії. Разом із тим, 16 % електроенергії виробляється на атомних електростанціях. Особливу значущість серед корисних копалин Канади мають: кольорові, рідкісні й благородні метали, залізні руди, уран, нафта, природний газ, Кам'яне вугілля, калійні солі.

Сільське господарство переважає в континентальній частині країни, у провінціях Саскачеван, Манітоба й Онтаріо. Основу складають зернові культури - пшениця, кукурудза. Певну частину фермерів складають вихідці з колишнього СРСР - канадці українського походження. У провінціях Британська Колумбія, Нова Шотландія, Ньюфаундленд більше значення мають рибальство й видобуток морепродуктів.

У промисловості зовсім нещодавно мали велике значення "ресурсні галузі": нафтова, газова і лісова промисловість. Сьогодні через падіння світових цін на сировинні товари й зниження попиту на них на перший план у промисловому розвитку виходять такі наукомісткі галузі:

* виробництво електронного й електротехнічного устаткування;

* виробництво засобів телекомунікацій;

* фармацевтична промисловість;

* виробництво промислового устаткування;

* індустрія нових конструкційних матеріалів (полімери, пластмаси, синтетичні матеріали).

Зростають обсяги виробництва автомобілів (автомобільна промисловість Канади базується на основі закордонних філій і дочірніх компаній американських і японських фірм), матеріалів для будівельної промисловості, набирає обертів хімічна промисловість.

Національна кухня.

Найбільше серед інших регіонів, хранителем національних кулінарних традицій Канади є провінція Квебек.

У Англійській Канаді не так багато блюд, які можна назвати "канадськими", за винятком кленового сиропу, тістечка "Нанаймо" (Nanaimo bar) (тістечка, які не треба випікати, покриті шоколадною глазур'ю, заварним або ванільним кремом і з хрусткою крихтою усередині), масляне печиво (buttertarts) (пісочне печиво, приготоване з олії, цукру і яєць), "хвіст бобра" (beaver tail) (смажене тісто, посипане цукровою пудрою), "голівки папороті" (fiddleheads) і декілька інших яскравих прикладів.

Франко-канадская кухня дещо відрізняється від кухні в Англійській Канаді і складається з таких блюд, як:

* tourtiиre du shack (тортье) - м'ясний канадський пиріг, який почали готувати че з початку заснування Квебека в 1600-х роках;

* cipaille (сіпай) - м'ясний пиріг з овочами (картоплею і цибулею). Рецепт привезений в провінцію Квебек англійськими колонізаторами більше 200 років тому;

* cretons (кретонс) - фарш зі свинячого сала;

* ragoыt de pattes (рагу де пате) - тушковані свинячі ніжки;

* plorine (плорін) - пиріг зі свинини;

* oreilles - de - Christ (свиняча шкура) - блюдо з сильно обсмаженої свинячої шкури. Канадці полюбляють споживати її разом з рибою;

* poutine (путін) - дуже популярне в усій країні блюдо з картоплі фрі, сирної маси і соусу (блюдо до політики відношення не має) :);

* croquignoles (крокиноль) - домашні пампушки, приготовані в жирі;

* tarte а la farlouche (тарт а-ля фарлуш) - пиріг з борошна, родзинок і патоки;

* tarte au sucre (тарт про сюкре) - цукровий пиріг;

Для того, щоб отримати візу в Канаду іноді потрібно пройти співбесіду. Якщо воно буде потрібно, то вам повідомлять за 5 днів до самої події. Для поїздки в Канаду вам знадобитися зібрати досить об'ємний перелік документів. З ним ви можете ознайомитися прямо на нашому сайті. Термін оформлення візи в Канаду і її ціна залежить від її типу. Як правило, готову візу люди отримують через 5 - 14 днів після подачі документів. Ціна варіюється від 75 до 150 доларів.

Документи для отримання туристичної візи в Канаду:

Візова анкета, заповнена англійською або французькою мовою;

* Додаток до анкети;

* Анкета Інформація про сім'ї;

* Анкета Додаткова інформація;

* Діючий закордонний паспорт;

* Ксерокопія першої сторінки закордонного паспорта;

* 2 кольорові фотографії 3,5x4,5;

* Опис маршруту поїздки, написане англійською або французькою мовою;

* Довідка з місця роботи або навчального закладу;

* Підтвердження платоспроможності;

* Страховка;

* Бронь авіаквитків;

* Підтвердження броні готелю;

Визначні місця:

1. Лейк-Луїз знаходиться в Скелястих горах Канади, але заслуговує окремої згадки. Ці фотографії з водою, майже ідеально бірюзової, захоплюють уяву і вражають навіть бувалих мандрівників. Тут завжди дуже багато туристів - це одна з найбільш відвідуваних визначних пам'яток Канади з відмінною інфраструктурою.

2. Черчілль, Манітоба. Шанувальникам тварин в їх природному середовищі це місце чудово відомо, як столиця світу білих ведмедів. Це головне призначення для того, щоб побачити цих гарних білих ведмедів, а так само прекрасну природу і безліч іншої живності. Додайте до цього можливість помилуватися Північним сяйвом в розпал зими і побачити барвисті польові квіти в червні-серпні.

3. Водоспад Анхель може бути вище, і Водоспад Вікторія може бути більш широким, але Ніагара все ще тримає статус самого відомого водоспаду в світі. Його можна відвідати як з американського, так і з канадською країни. Це дуже популярна визначна пам'ятка Канади, привертає десятки тисяч туристів щорічно.

4. Місто Торонто. Навіть найвідданіший природі мандрівник виявиться в місті рано чи пізно. Обов'язково охопіть все, що міське життя може запропонувати в Торонто. У багатьох створюється перше враження, що Торонто схожий на меншу, більш чисту, більш охайну версію Нью-Йорка. Види з Сі-Ен Тауер (яка тримала назву найвищої автономної структури в світі за більш ніж 30 років) так неймовірні, що неможливо навіть уявити, в той час як Королівський музей Онтаріо - ідеальне місце для вивчення культурного життя та історії Канади.

5. Квебек. У франкомовній провінції Квебек також є на що подивитися. Звичайно ж, тут немає таких пам'яток, як в Торонто, але Квебек привертає іншим. Найбільш часто фотографований готель світу знаходиться в центрі міста, це єдиний готель Північної Америки, зроблений з льоду. 400-річний місто знамените також своєю історією.

6. Північно-Західні території Йеллоунайф. Коли Ви відвідаєте найстаріший місто в Північній Америці і подивіться білих ведмедів в дикій природі, то обов'язково оціните належним чином північ в пошуках Північного сяйва Аврора Бореаліс.

Греція

Карта

Герб

Прапор

Столиця	Афіни
Площа	131 944 кв.км.
Населення (склад, чисельність)	понад 10.5 млн. осіб
Офіційна мова	новогрецька
Релігія	католицизм, протестанство
Форма правління	парламентська республіка
Грошова одиниця	евро

Країна є найпівденнішою околицею Балканського півострова. Вона межує з Албанією, Болгарією, Туреччиною і колишньою Югославією. Протяжність кордонів - 1166 км. Грецію омивають Егейське, Іонічне, Крітське і Лідійське моря. Берегова лінія простягається майже на 4000 км.

Географічне розташування. Складається з материкової Греції (Аттіка, Пелопоннес, Центральна Греція, Фессалія, Епір, Македонія, Фракія) і островів Егейського й Іонічного морів.

П'ята частина території країни - острови. Їх близько 20 тисяч, але таких, на яких мешкають люди - менше 200.

Невелика група Іонічних островів (Ептаніса - "Сім островів") утворюють ланцюжок, що обмежовує Грецію із заходу.

Острови Егейського моря, навпаки, численні. Деякі з них об'єднані в архіпелаги, як, наприклад, групи островів на північному сході Егейського моря - Споради, Кіклади і Додеканес. Інші розташовуються ізольовано, наприклад, острів Кріт.

Кікладський архіпелаг складається з 39 островів, з яких тільки 24 заселені.

Споруди, розташовані вздовж східного узбережжя материкової Греції і Евбеї, характеризуються достовірно острівним колоритом і зберігають незайманими народні традиції.

Група Додеканеса нараховує 12 великих і безліч дрібних островів, кожний зі своїми особливостями і відмітними ознаками.

І, нарешті, в Саронічській затоці, яка з'єднує узбережжя Аттіки і Пелопоннеса, розташовується ще одна група невеликих островів: острови Аргосароника.

Найвища вершина Греції - гора Пантеон, 2917 м.

Столиця - Афіни (Athen). Одне із стародавніх міст світу і одночасно одна із молодих столиць в Європі. Статус столиці Афіни придбали в 1834 р. Разом з Піреєм нараховується близько 3,5 млн. жителів. Це гамірне і темпераментне місто. Контрасти грецької столиці лише підкреслюють її чарівність. Стовпотворіння в центрі контрастує з майже сільським виглядом передмістя. У місті немов зустрілися дві культури. Афіни - пульсуюча єдність протилежностей грецького і малоазійського укладів життя.

Салоники (900 тис. жителів.) - столиця грецької провінції Македонія, розташована на березі затоки Термаїкос. Свіже дихання моря овіває задушливу суєту вулиць. Життя у другому по величині місті Греції у всі часи року б'є ключем. Державний прапор - 9 біло-блакитних смуг з хрестом - відповідає 9 складам в національному гаслі: "свобода або смерть". Перший національний прапор був започаткований у 1821 р. генералом Іпсіланті - червоний з білим хрестом. З 1833 р. червоний колір був замінений блакитним.

Державний герб: блакитний щит з білим хрестом в обрамлені двох оливкових гілок.

Гімн Греції з 1860 р. - славетний "Гімн Свободи", написаний початківцем новогрецької поезії Д. Соломосом в 1825 р.

Державна мова - новогрецька.

Національне свято - День незалежності Еллади - 25 березня.

Греція - член більшості провідних міжнародних організацій: ООН, Європейський Союз, ОБСЄ, Міжпарламентський союз, Міждержавна організація економічного співробітництва і розвитку, Чорноморське економічне співробітництво та інших.

Економіка країни

Греція - індустріально-аграрна держава з середнім рівнем розвитку виробництва. З більшості показників вона поступається своїм партнерам по ЄС. Особлива увага сучасного керівництва надається адаптації національної економіки до процесів західноєвропейської інтеграції. Обсяг ВНП - 77,6 млрд. дол. В грецькій економіці визначені сильні позиції американського, французького, німецького, італійського та швейцарського капіталу. Іноземна участь складає: в обробній промисловості - 25%, в галузі послуг - 22%, в банківській системі - 16%, в добуваючих галузях-10%.

Промисловість

Відзначається з одного боку високим рівнем монополізації (200 компаній отримують 50% усіх прибутків промисловості), з іншого боку - великою чисельністю малих підприємств. В країні нараховується 120 тис. підприємств, з них лише 700 мають більше 100 працюючих. В той же час, на дуже малих підприємствах (4-6 чол.) працюють робітники дуже високої кваліфікації. Ведучі галузі фінансуються іноземним капіталом - США, ФРН, Франція, Швейцарія. Основні галузі промисловості: 1. текстильна; 2. нафтопереробна: щорічно добувається 1,1-1,2 млн. тон нафти; споживається - 12-13 млн. тон; виробляється 14 млн. тон, що дає можливість імпортувати паливо до інших країн; 3. хімічна; 4. металургійна: щорічно виплавляється 6 млн. тон сталі, 8 млн. тон прокату; 5. автомобільна: запроваджується збірка автомобілів і виробництво автозапчастин; щорічно збирається 6 тис. автомобілів; 6. суднобудівна і судноремонтна; 7. електротехнічна; 8. виробництво будматеріалів; 9. харчова.

...