Інноваційні технології в готельному господарстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Спортивний туризм є невід'ємною складовою загальнодержавної системи фізичної культури і спорту і спрямований на зміцнення здоровя, розвиток фізичних, морально-вольових та інтелектуальних здібностей людини шляхом її залучення до участі у спортивних походах різної складності та змаганнях з техніки спортивного туризму. Спортивний туризм є важливим засобом сприяння підвищенню соціальної і трудової активності людей, задоволення їх моральних, естетичних та творчих запитів, життєво важливої потреби взаємного спілкування, розвитку дружніх стосунків між народами і зміцнення миру.

Спортивний туризм здійснює різноманітні спортивні, оздоровчі, рекреаційні, пізнавальні, виховні, економічні та інші функції, але через низку чинників рівень їх реалізації на сьогодні не відповідає потенційним можливостям туристсько-спортивного руху в Україні.

Головна особливість спортивного туризму полягає у тому, що він, на відміну від більшості інших видів спорту, не потребує відносно великих матеріальних видатків, так як, по-перше, розвивається в існуючому навколишньому природному середовищі і не вимагає значних капіталовкладень для підготовки та проведення туристсько-спортивних масових заходів та зведення спеціальних споруд для їх проведення, по-друге, матеріально-технічне та організаційне забезпечення зазначених заходів в значній мірі здійснюється силами та засобами самих туристів, по-третє, вже склалася і діє громадська система підготовки та підвищення кадрів, яка з мінімальними видатками з боку держави може і надалі ефективно функціонувати.

Розвиток нових напрямів спортивного туризму екстремального, пригодницького, вітрильних та інших подорожей, проведення комбінованих за видами туризму подорожей з використанням наявних природно-рекреаційних, історико-культурних та кадрових ресурсів країни, не тільки створює умови для залучення до активних занять спортивним туризмом населення України, а й має стимулюючий вплив на розвиток міжнародного та зарубіжного туризму, сприяє загальному розвитку туристичної галузі України як потенційно високорентабельної галузі економіки та її входженню до світового туристичного ринку.

Однак, на сьогодні, незважаючи на наявні потенційно великі можливості, свою соціальну і економічну значущість, спортивний туризм в Україні розвинутий недостатньо. Труднощі, з яким зіткнувся в своєму розвитку спортивний туризм, в першу чергу, пов'язані з економічними проблемами розвитку суспільства, а також з майже повною відсутністю державної та громадської підтримки цього виду спорту, недосконалістю, а в окремих випадках і відсутністю сучасної нормативно-правової, методичної та інформаційної бази, яка б враховувала його реалії, а також внутрішніми організаційними проблемами в самому туристсько-спортивному русі, що накопичились за останні роки.

Базовою умовою подальшого динамічного розвитку спортивного туризму є створення його ефективної національної моделі як масового самодіяльного спорту та спорту вищих досягнень.

Завданням даного проекту є пропаганда здорового способу життя, введення інновацій в сфері готельних послуг, привернення уваги туристів до закладу готельного господарства. Конкретною інновацією даного проекту є введення послуги польотів на мотодельтопланах над містом Київ в додаткові послуги готельного комплексу «Червона калина».

Дельтапланеризм - вид спорту, в якому змагання проводяться на літальному апараті важчому за повітря, що складається з каркаса (трьох основних дюралюмінієвих труб, з'єднаних в передній точці так, що в горизонтальній площині утворюється віяло, і декількох допоміжних труб і тросів) з натягнутою на ньому щільної синтетичної тканиною.

Зробивши певні розрахунки ми побачимо на скільки цей проект буде ефективним.

1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СПОРТИВНОГО ТУРИЗМУ В ГОТЕЛЬНОМУ БІЗНЕСІ

1.1 Види та форми туризму. Місце спортивного туризму в класифікації туризму

На сьогоднішній день існує багато підходів щодо класифікації туризму. Це пояснюється неоднозначністю поняття туризм. Згідно до Закону України “Про туризм” туризм класифікується за організаційними формами та видами (стаття 4). Так, в залежності від місця проведення подорожі туризм поділяється на міжнародний і внутрішній туризм. До міжнародного туризму належать: в'їзний туризм - подорожі в межах України осіб, які постійно не проживають на її території, та виїзний туризм - подорожі громадян України та осіб, які постійно проживають на території України, до іншої країни.

Внутрішнім туризмом є подорожі в межах території України громадян України та осіб, які постійно проживають на її території. Як і у міжнародному туризмі мета та категорія учасників можуть бути різноманітними.

Існує велика кількість класифікацій туризму (рис. 1.1). Так, наприклад, залежно від категорій осіб, які здійснюють туристичні подорожі існують такі види туризму: дитячий; молодіжний; сімейний; для осіб похилого віку; для інвалідів.

Мета таких подорожей є різною. Так, для дитячого туризму найбільш доцільними є подорожі з культурно-освітньою, оздоровчо-лікувальною або спортивною метою. Що стосується молодіжного туризму, то найбільш часто подорожі проводять з спортивною та культурно-освітньою метою. Мета сімейного туризму - оздоровчо-лікувальна, культурно-пізнавальна, релігійна та спортивна. Особи похилого віку здійснюють, в основному, подорожі оздоровчо-лікувальні, культурно-пізнавальні.

Спортивний туризм -- вид спорту по подоланню певного відрізку земної поверхні, який називають маршрутом. При цьому під «земною поверхнею» мається на увазі не лише ґрунтова поверхня Землі, але також і кам'яна, і водна тощо. Під час проходження маршруту долаються різні специфічні природні перешкоди. Наприклад, гірські вершини і перевали (у гірському туризмі) або річкові пороги (у сплавах по річках).

Спортивний туризм має за мету спортивне удосконалення в подоланні природних перешкод. Це означає удосконалення всього комплексу знань, умінь і навичок, фізичної підготовленості, необхідних для безпечного пересування людини по місцевості, насиченої природними перешкодами, в процесі походу.

Велика різноманітність видів туризму та форм його проведення зумовлює необхідність виділення груп, за якими зручно його класифікувати:

- за характером туристичного маршруту існують такі види туризму: рівнинний, гірський, водний, спелео, повітряний, космічний, змішаний;

- залежно від засобів пересування: пішохідний, лижний, кінний, автомобільний, велосипедний, водний, автобусний, залізничний, авіаційний, комбінований;

- за місцем проведення подорожі розрізняють туризм внутрішній (національний) та зовнішній (міжнародний);

- за діяльністю - туризм з активними (веслові судна, плоти, катамарани, велосипеди та інші) і пасивними (морські та річкові круїзи, подорожі на автобусах, яхтах, тощо) засобами пересування;

- за способом організації подорожі (організований і неорганізований, плановий та самодіяльний );

- за туристичною програмою (традиційний, екзотичний та екологічний);

- за сезонністю (літній, зимовий та міжсезонний туризм);

- за рівнем доступності й соціальної значимості в житті суспільства туризм ділиться на соціальний, що має масовий характер у зв'язку з його доступністю широким колам населення й елітарний, доступний з тих або інших причинами (за ціною, за фізичним навантаженням, тощо) обмеженому контингенту.

В залежності від місця проведення подорожі туризм ділять на міжнародний та внутрішній, який може бути далеким й близьким в залежності від відстані. Міжнародний туризм, в свою чергу поділяється на в'їзний (іноземці на Україну) та виїзний (громадяни України - за кордон). Внутрішній туризм передбачає подорожі громадян в межах своєї держави.

Як міжнародні так внутрішні подорожі можуть проводитися з культурно-освітньою, оздоровчо-лікувальною, релігійною та спортивною метою, що організовуються для дітей, молоді, сімей тощо.

За організаційними основами туризм ділиться на організований і неорганізований. Організований туризм за формами організації ділиться на плановий й самодіяльний.

При плановому туризмі учасники подорожують на автобусах, літаках, теплоходах, у поїздах по наперед намічених маршрутах, зупиняються в готелях або на турбазах, де їм надається ночівля, харчування і екскурсовод. У плановому туризмі туристичні послуги надаються певними організаціями (туристичними фірмами й приватними особами, що мають патенти на право туристичної діяльності та ін.) у визначеному (плановому) порядку за путівками. Туристичні послуги можуть бути комплексними та приватними, наприклад: розробка маршрутів, комплектування груп, матеріально-технічне забезпечення (транспорт, харчування, проживання, супроводження, туристичне спорядження, забезпечення безпеки, екскурсії, тощо). У плановому туризмі існують закономірні вимоги до туристичної діяльності (ліцензування, сертифікація та ін.).

У самодіяльному туризмі туристичні послуги забезпечуються на основі самодіяльності туристів. Туристи самі обирають маршрути і спосіб пересування, забезпечують собі харчування, нічліг і місце відпочинку, намічають і здійснюють екскурсії. Словом “самодіяльність” називають прояв особистого почину в будь-якій справі. Самодіяльність є високою формою соціальної активності та її варто розуміти як внутрішнє детерміноване самовираження особистості або групи.

Тому самодіяльний туризм є соціально-значущим явищем. Самодіяльний туризм, як сфера масової самодіяльності, містить в собі все різноманіття аматорських туристичних заходів, які проводяться відповідно до нормативної бази організації туризму в країні, включаючи обмеження правилами, нормами й іншими керуючими матеріалами які вводяться в самодіяльний туризм для створення управляючої системи самодіяльного туризму. Цим самодіяльний туризм й відрізняється від неорганізованого туризму, де випадки порушення правил охорони навколишнього середовища й інших нормативних актів не є поодинокими. Чітка організація, продумана розробка маршруту, правильне проведення подорожі й дотримування дисципліни - без всього цього неможливе виконання туристичних завдань туристичними засобами. Виконання функцій керівника туристичної групи пов'язано з наявністю у особи певних якостей: організаторських, комунікативних, креативних тощо. Крім цього керівник та члени туристичної групи повинні володіти знаннями та вміннями з географії, гідрології, біології, метеорології, історії, етнографії, медицини, кулінарії та інше, що забезпечує безпечне здійснення подорожі.

За складом учасників туризм ділиться на індивідуальний і груповий. При цьому туризм за складом учасників може бути: шкільний, молодіжний, сімейний, тощо.

Спортивний туризм має певні розрядні вимоги для отримання спортивних звань і розрядів. Спортивний туризм за рівнем відноситься до соціального, за формою організації - до самодіяльного, за фізичним навантаженням - до активного, за складом учасників до - групового.

У спортивному туризмі основний мотив занять - розвиток та підвищення рівня знань, умінь, навичок подолання природних перешкод різних форм природного рельєфу. У спортивному туризмі основний результат занять - спортивне вдосконалення, включаючи фізичне й духовне вдосконалення людини в природних умовах, оздоровлення; фізичний і духовний розвиток людини; естетичне та морально-вольове виховання; пізнання історії та сучасності, культур та звичаїв місцевого населення; дбайливе відношення до природи та поваги до національних традицій.

Деякі види туризму включені в спортивну класифікацію як частини спортивного туризму. Зрозуміло, що ці види туризму можуть розвиватися в рамках будь-якого типу туризму, але в спортивному туризмі вони нормовані певними вимогами по тривалості, довжині маршруту й природних перешкодах у походах й подорожах.

Види туризму, що не включенні в спортивну класифікацію, різноманітні. До найбільш відомих із них відносяться: гірськолижний, водо-моторний, кінний та інші види туризму.

дельтапланер спортивний туризм готельний

1.2 Світовий та вітчизняний досвід мотодельтаплпнеризму

Дельтапланеризм в якості нового виду авіаційного спорту був визнаний на засіданні ФАІ 27 вересня 1974 Була створена Міжнародна комісія з вільного польоту (CIVL) при ФАІ. У вересні 1976 в Кессен (Австрія) відбувся перший офіційний чемпіонат світу. Дельтапланеризм до цього часу вже став досить популярним видом спорту і на чемпіонаті взяло участь 145 пілотів з 26 країн. Спортсмени змагалися у вправі на максимальну тривалість польоту і точність приземлення.

В СРСР і в Україні вільні (Не буксирні) польоти на дельтапланах почалися з 1972 р, а в становленні дельтапланеризму як спорту знаменний 1976: 5 - 15 березня в сел. Славсько Львівської обл., На горі Тростян, був проведений перший всесоюзний зліт дельтапланеристів, який зібрав 25 спортсменів з 11 міст Росії, України та Латвії. Головним підсумком зльоту стало створення Всесоюзного оргкомітету, який взяв на себе завдання організації та розвитку дельтапланерного спорту в країні, проведення великої роботи з легалізації та надання офіційного статусу новому виду спорту. Популяризації дельтапланеризму сприяли публікації про проведення зльоту у всесоюзній пресі. Потім було проведено кілька неофіційних змагань: "Київські старти", "Крилатськіє старти", "Домбайской вершини" та інші.

В результаті роботи Всесоюзного оргкомітету в грудні 1978 була створена Федерація дельтапланерного спорту (ФДС) СРСР, а в 1979 р відділ дельтапланерного спорту при ЦК ДТСААФ СРСР, який почав готувати документацію, що регламентує організацію та проведення польотів на дельтапланах.

В Україні в 1979 р були введені дві штатні посади: старший тренер з дельтапланерному спорту в ЦК ДТСААФ УРСР (Ю.С.Капінос) і тренер в Кримському обкомі ДОСААФ (Е.Г.Гріненко). У лютому 1980 була створена ФДС України. Дельтапланерний спорт, як і інші види авіаційного спорту, став розвиватися під егідою ДОСААФ СРСР.

На 2-му чемпіонаті світу, який проходив в 1979 р у Франції, під Греноблем, була присутня в якості спостерігачів радянська делегація. Спортивні вправи на цьому чемпіонаті вже відрізнялися великою різноманітністю: задана тривалість польоту, пілотажний комплекс, польоти за різними маршрутами і на відкриту дальність. Привезені з Гренобля киянином О.Клименко інформація і опис вправ лягли в основу програм чемпіонатів України та СРСР на наступні кілька років. А визнаний кращим на чемпіонаті дельтаплан "Атлас" копіювали дуже багато дельтапланеристи країни.

У 70-х і 80-х роках дельтапланеристи СРСР в основному самі проектували і виготовляли свої літальні апарати. Хочу відзначити тільки найкращі в той час, на мій погляд, дельтаплани і їх конструкторів. Це дельтаплани серії "Беркут" чернівецьких пілотів В.Тюменцева і А.Коркача, "Стриж" Томича С.Казанцева, "Сокіл" ленінградця В.Михайлова, "Альбатрос" москвича А.Рябцева, "Небо" ростовчаніна Д.Нор-Аревян, "Стожари" дельтаклуба МАІ, "Вектор" І.Соболева з Самари і, звичайно ж, навчальні та спортивні дельтаплани серії "Славутич" київських спортсменів з ОКБ О.К.Антонова.

У міру розвитку дельтапланеризму в його ряди вливалися нові молоді експериментатори, розробники, пілоти. Майже кожен з них намагався внести в конструкцію щось своє. Із зарубіжних дельтапланів найбільше копіювалися, крім уже названого "Атласу", спочатку дельтаплани "SK-2", потім став особливо популярним "Тайфун". У 1981 р в СРСР з'явився перший серійний навчальний дельтаплан "Славутич-УТ", дещо пізніше почалося серійне виробництво і спортивних дельтапланів, але все ж основна кількість апаратів було побудовано аматорами.

Першими в СРСР офіційними змаганнями під егідою ДОСААФ були змагання за програмою 1-го чемпіонату України - першість Південної зони УРСР (7 - 13 червня 1980) у Феодосії, на горі Клементьєва. Особливість перших змагань - суддівська колегія була вдвічі більше чисельності команд-учасників (16 спортсменів), т.к. найголовнішим завданням було проведення на змаганнях республіканського семінару з підготовки суддів з усіх регіонів України. Потім були проведені першості Західної, Східної та Центральної зон України, на яких були відібрані кращі спортсмени для участі у фіналі - перший чемпіонаті України з дельтапланерному спорту. Цей чемпіонат відбувся в період з 29 вересня по 9 жовтня 1980 на горі Клементьєва і пройшов на хорошому рівні. Право участі у фінальних змаганнях вибороли 30 пілотів з 7 областей України та м.Києва. Було розіграно три вправи: "Політ по заданому маршруту", "Політ на точність приземлення", "Політ на дальність". Першим абсолютним чемпіоном України став Євген Гриненко з Сімферополя, в цікавій боротьбі обіграв піонера дельтапланеризму СРСР Володимира Тюменцева з Чернівців, який посів друге місце.

У наступному, 1981, в період з 21 вересня по 1 жовтня біля м Кизила Тувинської АРСР на горі Бом відбувся 1-й чемпіонат СРСР, на якому брало участь 40 спортсменів з 9 союзних республік і міст Москви та Ленінграда. Було розіграно 3 вправи. Основна боротьба за чемпіонський титул розгорілася між українським спортсменом Євгеном Гриненко і росіянином Андрієм Кареткіна. Гриненко виграв вправу "Політ за маршрутом з посадкою в ціль", а Кареткіна - вправа "Політ на максимальний обліт двох вешек". У вправі "Політ на дальність" Гриненко був п'ятим, а Кареткіна - 15-им. Але в підсумку трохи більше очок (373 проти 362) виявилося у Кареткина і він став першим чемпіоном СРСР.

Надалі чемпіонати СРСР і України стали проводитися щорічно. Дельтапланерний спорт в 1983 р був включений і в програму Спартакіади народів СРСР. Вперше за програмою Спартакіади дельтапланеристи змагалися в околицях г.Андіжана в Узбекистані. Перемогу здобула команда України, а абсолютним чемпіоном Спартакіади став спортсмен із Сімферополя Е.Гріненко.

Велику роботу з підготовки спортсменів та інструкторів в Україні з 1986 р став проводити штатний республіканський дельтапланерний клуб ДОСААФ УРСР у м.Феодосії. Помітний вплив на розвиток дельтапланерного спорту в Україні надали штатні Харківський обласний дельтаклуб і особливо Вінницький обласний дельтаклуб у м Ямполі. У 1988 р в п.Планерское на горі Клементьєва був проведений перший в СРСР відкритий чемпіонат України серед жінок. Брало участь 25 спортсменок, а абсолютною чемпіонкою стала киянка Ольга Опаріна. У 1989 і 1990 рр. проводилися вже чемпіонати СРСР серед жінок, на яких чемпіонські звання завойовували киянки Е.Дробишева (1989р.) та О.Опаріна (1990 р). Серед найсильніших спортсменів СРСР з 1987 р проводилися і особисті змагання на Кубок СРСР. Хоча головні змагання - чемпіонати СРСР - проходили у цікавій боротьбі, але необхідно зазначити, що Чемпіонати України за кількістю сильних спортсменів і напруженням боротьби були вище чемпіонатів СРСР, т.к. у всесоюзних змаганнях брало участь багато слабких спортсменів із Закавказзя, Середньої Азії, Прибалтики, Білорусії та Ленінграда. Призерами чемпіонатів СРСР ставали команди РРФСР, України, Узбекистану, Казахстану та м Москви. Змагання проходили в Тувинської АРСР - близько р Кизила, в Киргизії - близько г.Фрунзе, в Узбекистані - близько р Андижан, Казахстані - близько р Алма-Ата і в околицях м Ямполя Вінницької області в Україні.

На останніх п'яти чемпіонатах СРСР основна боротьба за 1-е місце велася тільки між збірними командами України (переможці в командному заліку 1988, 1990, 1991 рр.) І Росії (1987, 1989 рр.), А збірна команда Москви ставала третім. Звання абсолютних чемпіонів СРСР завойовували спортсмени Росії А.Кареткін (1981), І.Соболев (1984, 1987, 1990), А.Сутягін (1985, 1986), спортсмен з Узбекистану С.Казанцев (1982) і українські спортсмени Е.Гріненко (1983), А.Кадурін (1988), А.Судак (1989), С.Дробишев (1991).

Збірна СРСР у складі 4 спортсменів вперше брала участь на міжнародних змаганнях на Чемпіонаті Європи в Угорщині в 1986 р На чемпіонат прибуло 87 спортсменів-дельтапланеристів з 23 країн і збірна команда СРСР зайняла на них 13 місце. На другий чемпіонаті світу 1988 в Австралії відбувся дебют збірної СРСР на найпрестижніших світових змаганнях. Під час святкування 200-річчя Австралії чемпіонат був одним з прикрас цієї події в житті країни. 182 пілота з 31 країни взяли участь у цих змаганнях. Збірна команда СРСР виступала повним складом - 8 пілотів. У фінал після відбіркових турів вийшло 48 пілотів і тільки двоє з команди СРСР - І.Соболев і А.Сутягін - потрапили у фінал. Наступний, сьомий чемпіонат світу 1989, проводився в Швейцарії і брало участь у ньому на першому етапі 190 пілотів з 38 країн, а у фіналі - 60 спортсменів. З команди СРСР у фінал пробилися 2 пілоти: С.Дробишев і С.Ігнатьєв, а збірна команда СРСР у командному заліку в підсумку опинилася на 16-му місці. Останнім міжнародним змаганням для збірної команди СРСР був восьмим чемпіонат світу 1991, який проводився в далекій Бразилії. У складі 30 національних команд на чемпіонаті брало участь 178 пілотів, 80 з них потрапили до фіналу. Максимальний склад команди - 6 пілотів, але від СРСР брало участь 4 людини. Розігрувалося тільки одна вправа - політ по маршруту до заданої мети. Довжина маршрутів була від 60 до 98 км. Вперше всі наші спортсмени вийшли у фінал, а команда СРСР зайняла 10 місце. Крім чемпіонатів світу та Європи раніше проводилися міжнародні змагання з різних видів спорту і серед соціалістичних країн. Першість соцкраїн по дельтапланерному спорту вперше було проведено в 1987 р в Польщі (м Бельсько-Бяла) за участю 6-ти команд і 24-х пілотів. Від СРСР виступало 4 спортсмена і наша команда зайняла 3-е місце. Це були другі міжнародні змагання для збірної СРСР. Друге (і останнє) першість соцкраїн проводилося в Болгарії (г.Сопот) за участю 7-ми команд та 43-х пілотів. Збірна команда СРСР була другою - після Чехословаччини. В особистому заліку С.Ігнатьєв зайняв 3-е місце.

Перший і єдиний світовий рекорд був встановлений українським спортсменом, одним з піонерів дельтапланеризму в СРСР, Анатолієм Коркач в 1987 р на чемпіонаті СРСР близько р Алма-Ати. У польоті по 25-ти кілометровому трикутникове маршрутом він показав швидкість 25,56 км / год. З розпадом СРСР перестали, на жаль, проводитися і чемпіонати СРСР, а чемпіонати СНД практично перетворилися на відкриті чемпіонати Росії та Казахстану, т.к. офіційно не фінансувалися, а за свій рахунок з інших країн на них могли їздити тільки одиниці.

До 1992 р фінали чемпіонатів України проводились: в Криму - на горі Клементьєва (1980 - 1985 рр.), А потім на схилах річки Дністер біля м Ямполя Вінницької області (1986 - 1990 рр.), А в 1991 р в Азербайджані - в околицях м Белокани. В Україні вперше були проведені республіканські змагання на рівнині (першість Південної зони УРСР 1989) біля м Нова Каховка за допомогою мотолебедок.

Звання абсолютних чемпіонів України в 1980 - 1991 рр. завойовували спортсмени: Е.Гріненко, В.Хесін, О.Зайцев, С.Грішенчук, В.Друкарь, О.Бондарчук, Е.Зозуля, В.Жолонко, А.Судак, В.Сидоренко.

Дельтапланерний спортом зараз в Україні в дельтаклубах і самостійно займається близько 1300 спортсменів (дані на 1996 рік). Щорічно проводяться чемпіонати вже незалежної України. У 1992 р 13-й чемпіонат України проходив у Казахстані близько Алма-Ати за рахунок спонсорських коштів. Брало участь 62 спортсмена, в тому числі 25 - з інших країн. Чемпіоном України став Олег Бондарчук. У 1993 р чотирнадцятий чемпіонат України з участю 46 спортсменів був проведений в Криму - на горі Клементьєва. Переміг Сергій Грішенчук. У 1994 р п'ятнадцятий чемпіонат України проходив у Ямполі. У ньому взяло участь 49 спортсменів. Переможцем став О.Бондарчук. 16-ий чемпіонат України 1995 проводився в Ямполі. Брало участь 27 чоловіків і 3 жінки. Звання абсолютного чемпіона України вперше завоювала жінка - президент дельтапланерний федерації Ольга Опаріна. Скоротилася чисельність учасників чемпіонатів України. З 1980 р до 1989 р чемпіонати України проходили в два етапи: відбіркові зональні змагання в 4-х зонах (Західної, Південної, Центральної та Східної), а потім фінал, тобто п'ять республіканських змагань. В середньому в змаганнях брало участь близько 120 спортсменів і 20 команд областей України та м.Києва. У 1990 р і 1991 проводився спочатку півфінал, а потім фінал чемпіонату України. З 1992 р проводяться тільки одні республіканські змагання - відразу фінал, а командного заліку вже немає. У змаганнях беруть участь спортсмени тільки з 4 - 6 областей та м.Києва. Причини: скоротилася більше, ніж на третину, чисельність спортсменів, які займаються даним видом спорту, відсутні кошти для відряджання спортсменів на змагання. А в наш час за свій рахунок їздити на змагання може далеко не кожен. Перестали приймати участь у чемпіонатах України найсильніші в недалекому минулому спортсмени. Припинив свою діяльність так необхідний для розвитку цього виду спорту в Україні штатний дельтаклуб в Ямполі Вінницької області - республіканські змагання організовувати стало значно важче. Цим займається лише громадськість на чолі з О.Опаріной.

В останні роки окремі українські спортсмени-дельтапланеристи брали участь у міжнародних змаганнях в Японії, Угорщини, Словаччини, Чехії, Франції. Причому виступи були успішні. Наприклад, змагання в Словаччині виграв киянин С.Дробишев, були і призові місця. Збірна команда України брала участь у чемпіонаті світу в Іспанії 1995 року. Команда виступала неповним складом, тобто 4 спортсмени замість 7-ми, але можна вважати, що результат був успішним. При участі в чемпіонаті 36-ти країн світу команда України посіла 12-е місце, вище організаторів змагань - іспанців та інших традиційно сильних команд, які виступали повним складом. У змаганнях брало участь 196 спортсменів-дельтапланеристів. Кращим в особистому заліку з українських пілотів був Олег Бондарчук, який зайняв 11-е місце в багатоборстві. У фінал змагань потрапили і всі інші наші спортсмени: С.Дробишев, С.Грішенчук, С.Сергеев. Дельтапланерний спорт в Україні є, був і буде, хоча, як і в інших видах авіаспорту, тут багато проблем через відсутність повноцінного фінансування. Але в Україні досить багато ентузіастів цього виду спорту, а провідна київська фірма "Аерос", випускає прекрасні за світовими мірками навчальні дельтаплани "Студент / Target" і спортивні дельтаплани "Сталкер" і "Стелс".

1.3 Коротка організаційно економічна характеристика готельного комплексу «Червона Калина»

Готельний комплекс « Червона Калина» - чотирьохзірковий комплекс, розташований за адресою : місто Київ, проспект Генерала Ватутіна, парк Дружби Народів. На сьогоднішній день заклад є одним з кращих тематичних комплексів міста Києва. Заклад розташований на березі річки Дніпро, практично в центрі міста, поряд є зручна дорожна розв'язка.

У вартість кожного номера враховано:

· сніданок у ресторані «Червона калина» з 8-00 до 10-00

· доставка кореспонденції в номер готелю, факсів, повідомлень для гостя

· надання в номер готелю предметів разового користування

· надання в номер готелю письмового приладдя (ручка, папір)

· у разі необхідності виклик невідкладної медичної допомоги

· виклик таксі

· сейф

· безкоштовний Wi-Fi інтернет

Таблиця 1

№ п/п	Показники	Характеристика
1	Назва готелю	Готельний комплекс «Червона калина»
2	Контактний телефон готелю	332-4992, 332-4993
3	Контактний телефон ресторану	465-5585, 332-4991
4	Контактний телефон яхт - клубу	044) 451-53-45 ,(044) 490-66-22
5	Факс, електронна пошта	info@bereginya-94.kiev.ua
6	Інтернет сайт	www.chervonakalina.com.ua
7	Підпорядкованість:	Державна служба туризму і курортів
8	Форма власності	Приватна власність
9	Структура управління	Лінійно-функціональна
10	Місце розташування	м. Київ
11	Відстань до	Міжнародного аеропорту Бориспіль - 42 км., до центрального залізничного вокзалу - 1 км., до центру міста - 2 км
12	Споруда готелю	Окрема, за індивідуальним проектом
13	Дата введення в експлуатацію:	2006 рік
14	Рівень комфорту	«Чотири зірки»
15	Кількість номерів:	22
16	Місткість	150
17	Рівень комфорту у закладі харчування	Вищий
18	Рівень завантаження, середньорічний відсоток:	65%

Основні послуги закладу:

- Проживання;

- Харчування.

Додаткові послуги закладу:

- Човни напрокат

- Прогулянки на катері (до 4 осіб)

- Прогулянки на дельтаплані - подивіться на готель-ресторан і Дніпро з висоти

- Виїзні банкети, обслуговування на теплоходах, катерах

- Шезлонги для відпочинку

- Розкладні стільці

- Пляж (1 особа)

- Парасольки для відпочинку

- Вудки для лову риби з кормом

- Велосипеди напрокат

- Більярд

- Тенісний стіл в комплекті

- Бадмінтон

- Волейбольний майданчик

- М'ячі (футбольні, волейбольні)

- Оренда будиночка

- Сауна на дровах з каміном і басейном (до 6-8 персон)

- Помаранчева сауна з басейном (до 2-4 персон)

- Турецька лазня з виходом до Дніпра. Взимку - купання в ополонці

- Масаж

- Оренда водних атракціонів

- Будинок отамана (банкений зал, конференц зал)

- Альтанка Роксолани

Види і типи організації харчування: Повне обслуговування, тематичне меню, національна кухня, європейська кухня, банкетне обслуговування.



2. РОЗРОБКА ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЕКТУ

2.1 Обґрунтування проекту

2.1.1 Цілі і завдання проекту

Завданням даного проекту є пропаганда здорового способу життя, введення інновацій в сфері готельних послуг, привернення уваги туристів до закладу готельного господарства. Конкретною інновацією даного проекту є введення послуги польотів на мотодельтопланах над містом Київ в додадкові послуги готельного комплексу «Червона калина».

Дельтапланеризм - вид спорту, в якому змагання проводяться на літальному апараті важчому за повітря, що складається з каркаса (трьох основних дюралюмінієвих труб, з'єднаних в передній точці так, що в горизонтальній площині утворюється віяло, і декількох допоміжних труб і тросів) з натягнутою на ньому щільної синтетичної тканиною.

Пілот, з'єднаний з центральною трубою конструкції спеціальною підвіскою, тримається руками за трапецію (трикутну конструкцію з труб, зафіксовану в певному положенні тонкими сталевими тросами). Для управління польотом спортсмену достатньо змінити положення тіла в просторі відносно точки кріплення до літальному апарату.

Дельтапланеризм офіційно визнаний всесвітньою федерацією авіаційних видів спорту (Federation Aeronautique Internationale) в 1974 році, а в 1976 році відбувся перший чемпіонат світу з цього виду спорту.

Метою розвитку спортивного туризму в Україні є створення сприятливого організаційно-правового й економічного середовища для розвитку цієї галузі, формування конкурентоспроможного на світовому ринку вітчизняного туристичного продукту на основі використання природного та історико-культурного потенціалу України, забезпечення її соціально-економічних інтересів і екологічної безпеки.

Основними завданнями Державної програми розвитку туризму є:

- забезпечення сталого розвитку туристичної галузі та підвищення її частки в макроекономічних показниках;

- підвищення рівня життя громадян і створення додаткових робочих місць;

- збільшення частки очікуваних доходів від туристичної галузі у державному бюджеті;

- підвищення іміджу держави на міжнародному рівні.

Виконання Державної програми розвитку туризму дасть змогу відновити і зміцнити існуючу матеріально-технічну базу туризму, створити якісний національний туристичний продукт, здатний максимально задовольнити потреби населення, забезпечити комплексний розвиток регіонів України, створити передумови для залучення іноземних інвестицій, сприяти ефективному туристичному обміну та зміцненню іміджу України на міжнародній арені, підвищити якість науково-методичного та кадрового забезпечення туристичної галузі, а також забезпечить створення високоприбуткової галузі економіки, яка задовольнить потреби внутрішнього та іноземного туризму, з урахуванням природно-кліматичного, рекреаційного, соціально-економічного та історико-культурного потенціалу України.

За період виконання Програми загальна сума надходжень до державного бюджету за рахунок сплати податку на додану вартість, податку на прибуток, інших податкових зобов'язань орієнтовно становитиме 22,8 млрд. гривень.

Стратегічна мета розвитку туризму в Україні полягає у створенні продукту, конкурентоспроможного на світовому ринку, здатного максимально задовольнити туристські потреби населення країни, забезпечити на цій основі комплексний розвиток територій та їх соціально-економічних інтересів при збереженні екологічної рівноваги та історико-культурної спадщини. Це стосується насамперед таких привабливих туристсько-рекреаційних зон, як Автономна Республіка Крим, Волинська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Херсонська, Черкаська, Чернівецька області, м. Київ, де туризм посідає чільне місце в розвитку економіки.

2.1.2 Опис продукту

Послуга здійснюватиметься в безпосередній близькості до готельного комплексу в парку Дружби Народів. Адже це найбільш придатна локація для даного виду спорту в м. Києві. Послуга є новою на ринку готельних послуг України, але успішно діє на Світовому ринку. Адже для її виконання потрібно тільки : дельтаплан , інструктор та споживач. Це є економічно вигідно для закладу тому, як не потребує додаткової трансформації комплексу, прилеглої території.

Дельтаплан - це літальний апарат, що складається з жорсткого стрілевидного крила і жорсткою підвісної системи. Політ на дельтаплані заснований на принципі ширяння - одного разу набравши висоту, пілот поступово знижується і шукає висхідні термічні потоки. Знайшовши потік, пілот починає його "обробляти", обертаючись по спіралі в потоці і набираючи висоту. Коли сила потоку вичерпується, пілот виходить з нього і спрямовується далі по маршруту в пошуках нових висхідних струменів повітря. Оскільки конструкція дельтаплана жорстка, крило володіє більшою ефективністю, ніж купол параплана. Тому аеродинамічна якість сучасних дельтапланів 15-17, в той час як у парапланів всього 6-8. Це дозволяє парити на дельтаплані довше і долати довгі відстані. Крило дельтаплана менше піддається впливу невеликих турбулентних збурень повітря, тому управління дельтапланом в польоті дещо простіше пілотування параплана, у якого крило гнучке. Для зльоту на дельтаплані використовується схил гори (пагорба) або лебідка. При старті з пагорба пілот розбігається, призводить крило в робоче положення і злітає. При старті з допомогою лебідки, дельтаплан затягується на висоту до декількох сотень метрів. Швидкість польоту на дельтаплані вище, ніж швидкість пароплана. Тому посадки на початку навчання даються важче - необхідно не тільки підібрати місце для посадки і відчути землю, а й знизити швидкість, не допускаючи при цьому крен. Місце для приземлення повинне бути рівним і вільним, щоб можна було здійснити плавний захід на посадку. Навчання польотів на дельтаплані досить просте і під силу кожному. Навчання займає від двох тижнів залежно від способу старту і інтенсивності тренувань. Вартість курсів навчання польотам - від 4 000 грн. Для навчання використовуються навчальні дельтаплани, які прощають більшість дрібних помилок. Тому відразу після проходження початкового навчання купувати свій особистий дельтаплан не варто - великий шанс поламати його на етапі подальшого навчання. Дельтаплан - досить габаритний і важкий (40 кг) літальний апарат. Перевезти його до місця польотів можна тільки на машині в розібраному вигляді. На збір дельтаплана йде 20-30 хвилин залежно від досвіду пілота і конструкції апарату.

Оскільки посадки на дельтаплані бувають жорсткими, особливо в період навчання, часто страждає каркас конструкції - як крила, так і підвісної системи. Тому іноді доведеться купувати запасні частини або ремонтувати існуючі. Але в цілому служить дельтаплан довше, ніж параплан. В першу чергу з часом зношується тканину крила. Але її заміна коштує небагато в порівнянні з заміною каркаса і загальною вартістю дельтаплана.

Які бувають дельтаплани?

Дельтаплани прийнято поділяти на навчальні, перехідні і спортивні. Також в окремий "підвид" можна виділити тандеми (двомісні дельтаплани). Існує і поділ по наявності або відсутності щогли - "щогловики" і "безмачтовики". Розглянемо коротко кожну групу.

Навчальні

Навчальні дельтаплани призначені, як не дивно, для навчання. Вони прощають безліч помилок, неминучих для початківця пілота. У них значно скромніше льотні характеристики (аеродинамічна якість, швидкість), а й вимоги до майстерності пілота не такі серйозні, як для спортивних крил. Вони легше, дешевше і простіше в обслуговуванні. Найбільш популярні в СНД моделі: Славутич УТ (не надто вдала, але дуже поширена модель), Атлас, Таргет, Студент, СК, Градієнт та ін.

Перехідні

Перехідні дельтаплани використовуються для більш плавного переходу учня від навчального до спортивного крилу. Відразу після навчального пересідати на топ-моделі небезпечно, хоча і можливо. Часто пілоти у яких немає спортивних амбіцій і які літають виключно для задоволення (так звані "фріфлаєри") так і продовжують літати на перехідних апаратах. До перехідним з деякою часткою умовності можна віднести: Дискус (про-ва фірми Аерос), різні спорту (не дивлячись на назву), Скаляр (пр-ва Артема Терьохіна), Апогей, Стажер, деякі Привиди і безліч інших.

Спортивні

Спортивні дельтаплани призначені, насамперед, для досягнення високих результатів на змаганнях. Але й поза змагань, якщо пілот хоче "вичавити максимум" зі своєї техніки і розширити свої можливості - це правильний вибір. У Росії та СНД найбільш поширені спортивні дельтаплани фірми Аерос (Україна) - Комбати (Combat), а також останні моделі Привидів (Бориса Сиромятникова). Також зустрічаються (правда дуже рідко) зарубіжні аналоги - Мойсей, ламінарія, Ля-мується, ВілсВінгі.

Тандеми

Тандеми (двомісні дельтаплани) використовуються, в основному, в процесі навчання, а також для "покатушок" (ознайомлювальних польотів). У СНД найбільш поширений тандем фірми Аерос - Таргет 21.

Щоглові і безмачтові дельтаплани

Безмачтові апарати - це спортивні крила останніх моделей. Продукт еволюції дельтапланерний техніки (відсутність щогли зменшує аеродинамічний опір, але висуває підвищені вимоги до міцності матеріалів для поперечної балки, через відсутністю верхніх тросових розтяжок). Щоглові апарати - як правило, навчальні та перехідні. Але потрібно враховувати, що старі моделі спортивних апаратів були з щоглою і досить багато апаратів вважаються спортивними, хоча і не є "безмачтовиками".

Наступним кроком є проведення SWOT - аналіз інноваційного продукту табл.2

Таблиця № 2. SWOT - аналіз інноваційного продукту

Можливості: 1.Нові види продукції 2. Нові технології 3. Нові потреби споживачів 4. Захоплення суміжних сегментів - вивчення ситуацій перемикань споживачів 5. Визначення цільової аудиторії 6. Додаткові послуги 7. Тенденції попиту 8. Співпраця з іншими компаніями 9. Збільшення реклами 10. Формування зв'язків з громадськістю 11. Державна підтримка в сфері енергозбереження	Загрози: 1. Продукти-замінники 2. Нові гравці на ринку 3. Слабкість постачальників 4. Життєвий цикл товару 5. Зміна тенденцій попиту 6. Законодавче регулювання · Нові митні бар'єри · Нові законодавчі акти 7. Активність конкурентів · програми просування · додаткові послуги 8. Економічний спад
Сильні сторони: 1. Великий досвід компанії на ринку 2. Висока якість продукції 3. Висока популярність компанії 4. Високі продажі 5. Лідерство в галузі / сегменті 6. Навчений персонал	Слабкі сторони: 1. Висока собівартість 2. Слабкий маркетинг

На практиці SWOT-аналіз використовується найчастіше в управлінні проектами, в процесі маркетингового планування, в ході сегментування ринку для аналізу сегментів.

2.1.3 Маркетингові дослідження ринку дельта планерів

В даний час на французькому ринку представлені апарати наступних фірм: ICARO2000, MOYES, LA MOUETTE, ELLIPSE, TECMA, AIRWAVE, BAUTEK.

ICARO2000

Дельтаплани Laminar, потіснені останнім часом Litespeed'амі у світових рейтингах, залишаються тим не менш висококласними, надійними і перевіреними часом. Їх злітно-посадочні характеристики і керованість - поза конкуренцією. Якщо вони і програють в чомусь Litespeed'ам, то тільки у швидкості на переходах. Серед подержаних апаратів можна зустріти всі моделі Laminar'ов: R, EZ, ST і MR (X). Моделі R і EZ - щоглові, решта - безмачтові.

Laminar EZ

Найпростіша модель, назва говорить сама за себе (EZ = Easy). Маса апарату площею 14,5 метрів - менше 30 кілограм! Дельтаплан простий в управлінні, має низьку швидкість зльоту і посадки (менше 30 км / год). Звичайно, очікувати при цьому видатних швидкісних характеристик не варто - більше 75 км / год розігнати його навряд чи вдасться, та й швидкість зниження в такому режимі буде немаленька.

Laminar R (нова модель - MastR)

Модель для пілотів «вихідного дня», які не хочуть купувати безмачтовий дельтаплан, але при цьому всерйоз налаштовані на маршрутні польоти. У порівнянні з EZ поліпшені польотні характеристики на великих швидкостях і аеродинамічна якість. Тим не менш, апарат виключно простий на зльоті / посадці, добре управляється і легко набирає висоту в терміки. Існують моделі R12, R13, R14 з площею крила відповідно 12.5, 13.2, 14.4 кв.м.

Laminar ST

Перший безмачтовий дельтаплан фірми ICARO2000, в даний час вже не випускається (нова модель - MR). Свого часу був дуже популярний, тепер апарати в хорошому стані зустрічаються на ринку досить рідко. За швидкістю програє сучасним безмачтовим апаратам, хоча і виграє у більшості щоглових.

Laminar MR

«Топова» модель ICARO2000, є також модифікація MRX, що відрізняється численними опціями (наприклад, карбоновим спідбаром). За відгуками всіх пілотів, апарат виключно комфортний, легко злітає і сідає (що характерно не для всіх сучасних безмачтових крил!) І хоча більшість спортсменів воліють Litespeed'и фірми MOYES через їх виграшу в якості і швидкості, Laminar MR залишається дуже популярний у пілотів «другого ешелону», для яких комфорт і задоволення від польоту важливіше, ніж місце, зайняте на змаганнях. Існують модифікації 12MR, 13MR і 14MR з площею крила відповідно 13.37, 13.77 і 14.88 кв.м.

MOYES

Зі своїм дельтапланом Litespeed фірма надійно утримує лідируючі позиції на ринку «чемпіонських» дельтапланів.

Litespeed

З'явившись на ринку в 1999 році, апарат дуже скоро завоював популярність у ведущіx спортсменів за рахунок своєї переваги в швидкості і аеродинамічному якості перед усіма моделями, що існували в той час. І навіть нова розробка фірми ICARO2000 - Laminar MR - не змогла потіснити Litespeed. До сиx пір це практично безальтернативний вибір для теx, хто xочет літати швидко і далеко, займаючи високі місця на соревнованіяx світового рангу. Не всі пілоти задоволені злітно-посадковими характеристиками і керованістю Litespeed'ов, проте інші моделі поки не можуть всерйоз з ними конкурувати в плані швидкості і аеродинамічної якості. Існують модифікації Litespeed 3 і Litespeed 4.

XtraLite

Дуже популярний у минулому щогловий апарат, досить непоганий для свого часу (розробка більш ніж десятирічної давності). Головним недоліком XtraLite'ов пілоти називають велику масу крила (модель 15 кв.м. важить під 40 кг!)

LA MOUETTE

Свого часу ця фірма була однією з перших, хто запропонував пілотам безмачтовие дельтаплани. Марка TOPLESS стала настільки відомою, що нові моделі змінюють лише індекс: існують моделі TOPLESS, TOPLESS II, TOPLESS III і TOPLESS IV.

TOPLESS

Все що від носиться до моделі Laminar ST можна лише повторити щодо TOPLESS: непогана модель для свого часу зараз вже безнадійно програє сучасним крилам і за швидкістю, і по аеродинамічному якістю, і за керованості. Та й апаратів в хорошому стані знайти вже майже нереально.

TOPLESS II, III

З деякою натяжкою можна назвати «народним дельтапланом». Порівняно недорогі крила забезпечують цілком пристойні льотні характеристики. І хоча на них уже не виграти змагання, вони цілком підходять для того, щоб літати (і непогано літати!) В своє задоволення.

TOPLESS IV

Зовсім недавня розробка LA MOUETTE. Крило на рівних конкурує з Laminar MR і Litespeed, трохи програючи останнім по швидкості. Пілоти відзначають, що крило дуже комфортне і легко управляється, володіє хорошими злітно-посадковими характеристиками.

ELLIPSE

Невелика французька фірма відома лише у Франції та Швейцарії. Відмінною рисою фірми є принципова відсутність сертифікації на випущені дельтаплани. За винятком невеликої серії дельтапланів ZENITH, всі апарати - щоглові.

TITAN

Остання розробка фірми. Апарат досить популярний у пілотів, які з тих чи інших причин не хочуть купувати безмачтовий дельтаплан, але хочуть літати на швидкісному крилі з високим аеродинамічним якістю. Крило дійсно досить швидкісне, при цьому зберігає прийнятні злітно-посадочні характеристики. І звичайно, в сенсі ціни виграє у Laminar'ов ...

ZENITH

Більш стара розробка «топового» крила. Існує в безмачтовом варіанті.

FIRST

Досить рідкісна модель дельтаплана, за відгуками пілотів виключно комфортне крило, просте в управлінні і на злеті / посадці.

FUJI

Дуже простий дельтаплан, створений для тих, хто переходить з апаратів початкового рівня (типу «Атласу») на більш просунуті крила. Тим не менш, крило добре поводиться в терміки, володіє прийнятним аеродинамічним якістю. На відміну від більшості сучасних моделей, не має гнучких законцовок крил.

TECMA

Невелика французька фірма, маловідома за межами Франції.

F1

Досить популярна у Франції модель дельтаплана. Всі пілоти відзначають складність крила на посадці: незважаючи на невелику швидкість, дуже складно «зловити» момент віддачі ручки управління.

Єдиний безмачтовий дельтаплан, у якого немає углепластікової поперечки - завдяки хитрій системі тросових розтяжок інженери змогли зробити дельтаплан без щогли, але зі звичайною поперечиною з алюмінієвої труби. Апарат має репутацію «середнячка» і за своїми швидкісними характеристиками, і за керованості. На жаль, існує тільки модель площею 14 кв.м.

Якщо Ви вирішили купити б / у дельтаплан, то краще НЕ купуйте:

1. Дельтаплани, зроблені до 1979 р Збережені гроші не виправдають потенційних травм, які можна отримати при використанні таких апаратів.

2. Дельтаплан, каркас якого має сліди корозії. Корозія свідчить про те, що за ним погано доглядали. Якщо Ви знайшли сліди корозії на елементах каркаса, необхідно ретельно дослідити алюмінієві труби (корозія на алюмінії виглядає інакше, ніж на залозі: вона схожа на білий порошок, що пристав до поверхні). Зазвичай сліди корозії знаходяться всередині труб, а також під втулками. Уважно огляньте кінці втулок, а також області навколо заклепок. Якщо побачите корозію, переходьте до наступного дельтаплану.

3. Дельтаплан з пом'ятим або викривленим каркасом. На ринку б / у майже неможливо знайти запчастини до більшості апаратів, і, при пошкодженні однієї консолі, вам потрібно буде зняти іншу і зробити її копію. Це дуже трудомісткий і, до того ж, дорогий процес. Тому краще майте справу з тими моделями дельтапланів, які перебувають на даний момент у виробництві.

4. Дельтаплан з перекрученими тросами. Цим страждають багато б / у крила. Навіть для відносно нових (1-2 роки) рекомендується замінити нижні бічні тросові розтяжки. Якщо бічній трос серйозно скручений (45% і більше), треба поставити новий, тому тертя і вигини приведуть, зрештою, до розриву декількох ниток троса, що зробить трос непридатним.

5. Дельтаплан з обшивкою, пошкодженої ультрафіолетом. Щоб перевірити це, можна натиснути на вітрило пальцем або гумкою. Зрозуміло, цей тест треба робити в присутності і з дозволу продавця. Якщо Ви відчули, що тканина піддається, або навіть Ви проткнули її, то це був не найкращий апарат.

6. Дельтаплан, якщо матеріал обшивки крила (для латок) дістати дуже важко.

7. Дельтаплан, заздалегідь не випробувавши його. Це, звичайно, очевидно, але деякі люди, які купують дельтаплани, самі не тестують його. Навіть якщо Ви і бачили цей апарат у польоті, то це ще не означає, що він буде літати так, як Ви того очікуєте. Дана рекомендація не відноситься до нових крилам, тому перш, ніж послати свою продукцію до місць збуту, багато виробників проводять дворазові льотні випробування і регулюють його.



2.2 Обґрунтування плану виробництва інноваційного продукту

Для надання послуги потрібні:

1. Власне, сам дельтаплан

2. Підвісна система (підвіска)

3. Рятувальна система - запасний парашут (запаска)

4. Засоби захисту (в першу чергу - шолом)

5. Прилади (Варіометр, GPS навігатор)

Це 5 основних пунктів, без яких не обходиться жоден політ. Звичайно, крім цього, важливо правильно підібрати одяг, взуття, рукавички. Але все це можна купити в звичайному спортивному магазині. Тут ми допоможемо знайти те, що в звичайних супермаркетах не продається.

Розглянемо кожен з пунктів докладніше:

1. Дельтаплан.

Інтернет рясніє пропозиціями про продаж різної спортивної техніки. Не виключено, що вам пощастить знайти і дельтаплан. Але будьте обережні! Дельтаплан - це вже нехай мала, але авіація. А в авіації дрібниць не буває. Купуючи свій особистий "літак" потрібно бути впевненим у якості, надійності та міцності конструкції. Зрештою, саме вам висіти на ній на висоті в декілька тисяч метрів над землею і саме вам відповідати за всі наслідки, як хороші, так і не дуже. Не купуйте дельтаплан, не маючи уявлення у кого і що саме ви берете!

Інша поширена думка, що приходить вперше зацікавився людині в голову - побудувати свій дельтаплан самому :) Здавалося б - чого в цьому складного: "три труби да ганчірочка". Але й тут є свої підводні камені. Дельтапланеризм - порівняно молодий вил спорту, але вже встиг забрати життя багатьох талановитих першовідкривачів. На зорі нашого прекрасного спорту дельтаплани робилися самостійно і перевірялися на практиці все тими ж конструкторами. Але не завжди спроби увінчувалися успіхом. І всі ті істини, що втілені в сучасному дельтаплані, часто дуже дорого коштували першому поколінню. Чи добре ви знайомі з аеродинамікою? Спрямують? Технологією обжимки тросів, врешті-решт? Набагато безпечніше звернутися до офіційного виробнику дельтапланів, чия техніка пройшла необхідну міжнародну сертифікацію, перевірку на міцність перевантаження, багаторазово протестована і використовується сотнями пілотів по всьому світу.

2. Підвісна система (мовою пілотів - "підвіска").

Власне те, в чому "висить" пілот під дельтапланом. Як і дельтаплани, підвісні системи пройшли довгий шлях еволюції і перевірки часом. Тому все, що сказано про дельтаплани, справедливо і для підвісок. Плюс підвіска - це саме те, що утримує вас "на борту", тому до вибору підвісної системи треба підходити не менш серйозно.

Як і дельтаплани, підвісні системи розробляються під певні завдання. Тобто є "навчальні підвіски", "клубні" і "спортивні". На прикладі продукції AEROS розглянемо докладніше:

- Навчальна підвісна система "Стандарт". Легка, зручна на пробіжках і в русі і, головне, дешева :)

- Клубна підвіска "кросськантрі". Комфортна для далеких і тривалих перельотів, достатньо "аеродинамічна" і містка.

- Напівспортивна підвіска "МІФ". Підходить як для спортивних, так і для аматорських польотів. Має хорошу аеродинамікою і обладнана системою зміни горизонтального положення (перебалансировка).

...