Загальна характеристика замків України

До замків і монастирів класу Г віднесено численні пам'ятки, що використовуються під історико архітектурні заповідники, різні музеї, навчальні заклади, санаторії, інтернати, будинки для перестарілих, культосвітні установи, а також діючі жона стирські комплекси.

Під історико-архітектурні заповідники та музеї варто використовувати найцінніші замкові й монастирські ансамблі в комплексі з іншими пам'ятками історії та культури, мальовничими навколишніми ландшафтами. Названі архітектурно-територіальні комплекси відводять під національні історико-культурні заповідники. В окремих пам'ятках архітектури цих заповідників можуть влаштовуватися різноманітні музеї, а частина території та архітектурної спадщини може бути відведена під заклади анімаційно-ремісничого, сувенірно-торгового, нічліжного й гастрономічного призначення.

Проекти подібного «туристичного відродження» історичних замків краю нині активно реалізуються на Львівщині (в рамках міжнародного туристичного маршруту «Золоте кільце Львівщини»). Пріоритетними інвестиційними об'єктами в краї зараз є комплекси Золочівського, Підгорецького й Свіржського замків.

Пам'ятки архітектури, біля яких можна будувати турбази, готелі, відпочинкові пансіонати - це замки і монастирі, що використовуються з іншою метою, але знаходяться в рекреаційно привабливих ландшафтах і, таким чином, здатні виступати як «ядра» організації сучасних територіальних рекреаційних систем [29, c. 16].

Запропонована класифікація замків й інших оборонних споруд України за ознаками їх можливого використання під установи відпочинку і туризму передбачає комплексну участь усіх пам'яток історії та культури з іншими цінними факторами розвитку туризму (лісові, водні, кліматичні ресурси).

Якщо замки класів Б та В безпосередньо можна використовувати під туристичні заклади, то всі інші пам'ятки є суто пізнавально-екскурсійними туристичними об'єктами [2, c. 150-152].

Отже, охорона об'єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування з метою підвищення:

1. Передачі об'єктів замково-фортифікаційного зодчества на певних умовах туристичному бізнесу і перетворення їх на основі реконструкції у готелі, відпочинкові комплекси, розважальні заклади ресторанного сектору туризму у старовинному середньовічному стилі тощо. І Даний напрям є досить архітектурно складним і капіталомістким, вимагає великих інвестицій. Окупність таких інвестиційних проектів, за свідченнями європейського досвіду, в середньому складає 8-12 років залежно від ступеня зруйнованості споруди, а отже обсягу зусиль (фінансових і фізичних). Проте норма рентабельності інколи сягає 220-280%.

2. Розробки конкурентоспроможного туристичного продукту на внутрішньому ринку, в основі якого пізнавальні тури до об'єктів історико-культурної спадщини України з використанням цікавих екскурсійних програм та стимулювання попиту на такі тури (як правило, за рахунок поєднання з іншими видами турів - діловими, відпочинковими (оздоровчими) тощо). Даний напрям є мало витратним, вимагає лише креативного підходу до розробки та ефективного ціноутворення. Розробка конкурентоспроможного туристичного продукту в даному аспекті відкриє великий за розміром сегмент туристичного ринку України для внутрішніх туристів та іноземців.

ВИСНОВКИ

Як бачимо, в Україні дуже цікаве історичне минуле. Але люди не цінують його, не оберігають. Велику тривогу викликає сучасний стан пам'яток архітектури, а зокрема, замків і фортець. Вони потребують негайної відбудови. Незначна кількість замків використовуються як музеї та туристичні об'єкти. В основному, велика кількість замкових комплексів використовується не за призначенням, або просто пустує.

Такий стан з охороною пам'яток є наслідком багатьох причин: головна з яких - відсутність наукової методологічної програми дослідження, реставрації та пристосування до експлуатації пам'яток в сучасних умовах.

Так як на правобережжі розташовано багато оборонних комплексів, маємо можливість створювати туристичні маршрути замками правобережжя. Але це можна здійснити за умови будівництва готелів на цих маршрутах. Так як західна Україна має велику архітектурну спадщину, можна створювати спільні маршрути замковими комплексами всіх областей правобережжя.

Замкові споруди України вже сьогодні можна використовувати як заклади відпочинку і туризму шляхом їх пристосування безпосередньо під готелі (поки що єдиним палацом замкового типу, який приймає рекреантів, є палац графів Шенборнів, переобладнаний під санаторій), через відкриття у них закладів харчування відвідувачів (стилізовані під старовину ресторани й таверни з середньовічною кухнею та історичними місцевими напоями), надання послуг обслуговування та супроводу урочистих подій у середньовічному стилі, шляхом відкриття музейних експозицій у приміщеннях, розміщення на територіях замків і фортець експозиції, яка відтворюватиме картини минувшини й оголошення цих фортифікацій скансенами музеями під відкритим небом, проведення різнобічних історико-театралізованих фестивалів, змагань і анімаційних шоу тощо.

Безперечно, дана проблема повинна, в першу чергу, вирішатись на законодавчому рівні, узгоджуючи механізм продажу чи передачі в довгострокову оренду історико-культурних об'єктів підприємницькому сектору за умови збереження їх архітектурного стилю та самобутності. Необхідно також відрегулювати в правовому полі механізм співпраці інвестора та державної архітектурної служби, продумати і розробити комплекс заходів щодо інформаційно-рекламного просування замкового туризму. Чітке визначення правового статусу замкового туризму в Україні миттєво приверне увагу приватного інвестиційного капіталу і прискорить відродження замкової культури в Україні, що забезпечить формування стійкого внутрішнього і зовнішнього туристичного попиту.

Отже, можна виділити два основні напрями розвитку замкового туризму в Україні:

1. Передача об'єктів замково-фортифікаційного зодчества на певних умовах туристичному бізнесу і перетворення їх на основі реконструкції у готелі, відпочинкові комплекси, розважальні заклади ресторанного сектору туризму у старовинному середньовічному стилі тощо. І Даний напрям є досить архітектурно складним і капіталомістким, вимагає великих інвестицій. Окупність таких інвестиційних проектів, за свідченнями європейського досвіду, в середньому складає 8-12 років залежно від ступеня зруйнованості споруди, а отже обсягу зусиль (фінансових і фізичних). Проте норма рентабельності інколи сягає 220-280%.

2. Розробка конкурентоспроможного туристичного продукту на внутрішньому ринку, в основі якого пізнавальні тури до об'єктів історико-культурної спадщини України з використанням цікавих екскурсійних програм та стимулювання попиту на такі тури (як правило, за рахунок поєднання з іншими видами турів - діловими, відпочинковими (оздоровчими) тощо). Даний напрям є мало витратним, вимагає лише креативного підходу до розробки та ефективного ціноутворення (наприклад, шляхом включення вартості пізнавального туру до програми інклюзів-туру). Розробка конкурентоспроможного туристичного продукту в даному аспекті відкриє великий за розміром сегмент туристичного ринку України для внутрішніх туристів та іноземців.

Таким чином, необхідність розвитку замкового туризму в Україні є обґрунтованою і очевидною для становлення конкурентного туристичного ринку, на якому поки що даний сегмент вільний, а тому дуже привабливий. Це так званий «голубий океан» української економіки, який цілком виправдано претендує стати унікальною перлиною загальноєвропейського туристичного ринку.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

1. Букавин І. Історія Тернопілля [Текст]: наш край з найдавніших часів до наших днів: навч. посібник / І.Букавин.- Тернопіль: Астон, 2004.- 104 с.: іл.

2. Горбик В.О., Денисенко Г.Г. Проблеми дослідження і збереження пам'яток історії та культури в Україні // Український історичний журнал. - 2003. - № 3. - С. 143-151.

3. Грушевский М. Южнорусские господарские замки в половине XVI в. // Университетские известия. - 2000. - Февраль. - С. 1-33.

4. Дуда І. М. Бучач [Текст]: путівник.- Львів: Каменяр, 2005.- 64 с.: іл.

5. Замки Львівщини // Галицька брама. - 2003. - №10-12. - С 106-108.

6. Іванов О. Замки і палаци Західної України: історія - культура - туризм (Історико-архітектурні пам'ятки замкового мистецтва). - К.: Наш світ; Укргеодезкартографія, 2004.

7. Історико-краєзнавча діяльність Українського товариства охорони пам'яток історії та культури / Історичне краєзнавство в УРСР. - К., 2000.

8. Історія Львова в документах і матеріалах. - К.: Наукова думка, 2006.

9. Крип'якевич І. Історичні проходи по Львові. - Л.: Каменяр, 2001.

10. Лесик О.В. Замки та монастирі України. - Л.: Світ, 2003.

11. Мацюк О. Замки і фортеці Західної України. Мандрівки історичні. - Л.: Центр Європи, 2001.

12. Мацюк О. Оборонне зодчество України // Пам'ятки України. - 2000. - №2.

13. Мацюк О. Фортеці і замки України // Пам'ятки України. - 2001. - №2.

14. Монастирський Я. Подих давнини [Текст]: [замки Тернопілля] / Я. Монастирський // Тернопільська газета.- 2004.- №33.- С. БВ9; Місто.-2004.- 1 вересня.- С. 14.

15. Мунін Г. Б. Визначні пам'ятки Західної України [Текст] / Г.Б. Мунін, Х. Й. Роглєв, О. О. Гаца.- К.: Книга, 2008.- 176.: іл.

16. Памятники історії і культури Української ССР: Каталог-справочник. - К., 2007.

17. Петранівський, В. Л.Туристичне краєзнавство : навч. посіб. / В. Л. Петранівський, М. Й. Рутинський ; ред. Ф. Д. Заставний. - 2-ге вид., випр. - К. : Знання, 2008. - 576 с.

18. Пламенецька О. Комплекс у Кам'янці-Подільському // Пам'ятки України. - 2000. - № 3-4. - С 88-95.

19. Пламенецька О. Фортеці й замки України // Пам'ятки України. - 2005. - № 3-4. - С 34-41.

20. Пламенецька О., Вечерський В. Фортеці й замки в Україні // Пам'ятки України. - 2006. - № 2. - С 13-25.

21. Ричков П. Західноукраїнські міста-фортеці XVI-XVIII століть // Пам'ятки України. - 2000. - № 2. - С 20-22

22. Рожко М.Ф. Карпатські фортеці доби Київської Русі / Київська Русь: культура, традиції. - К., 2002 - С. 14-19.

23. Русняк М. У пошуках замків та легенд [Текст]: [потенціал і перспективи туризму в області] / М. Русняк // Тернопіль вечірній.- 2007.- 21-27 лютого.- С. 17.

24. Рутинсъкий М.Й. Географія туризму України: Навч.-метод. посіб. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 160 с

25. Симин О. Фортеці Києва VI-XIX століть. - К.: МП "Леся", 2003. - 144 с.

26. Сицинский Ю. Оборонительные замки Западного Подолья. - К., 2000.

27. Тронъко П. Т. Охорона пам'яток історії і культури - справа всенародна // Український історичний журнал. - 2002. - №9. - С 118-124. Трубчанінов С. В. Країна замків і фортець. -- Кам'янець-Подільський:Оіюм, 2007. -- 48 с.

28. Якель Р. Нерозвинутий туризм буде розвиватися? [Текст]: [відновлений палац у Збаражі нині може приймати туристів] / Р.Якель // Тернопіль вечірній.- 2001.- 13 червня.- С. 16.

Размещено на Allbest.ru