Ефективність функціонування суб'єктів малого підприємництва у туризмі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Вінницький торговельно-економічний інститут

Київського національного торговельно-економічного університету

Факультет товарознавства, туризму та готельно-ресторанної справи

Кафедра туризму та готельно-ресторанної справи

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Економіка туризму»

на тему: «Ефективність функціонування суб'єктів малого підприємництва у туризмі»

Здобувача вищої освіти IV курсу

групи Т-41д

Багач Юлії Костянтинівни

Науковий керівник

д. е. н. професор Левицька Інна Ванадіївна

Вінниця 2016



Зміст

туристичний інноваційний економічний

Вступ

Розділ 1. Теоретичні аспекти ефективності функціонування суб'єктів малого підприємництва в туризмі

1.1 Сутність суб'єктів малого підприємництва в туризмі

1.2 Розвиток малого бізнесу в Україні

1.3 Особливості управління та проблеми функціонування малого бізнесу в туристичній індустрії

Розділ 2. Аналіз ефективності функціонування суб'єктів малого підприємництва в туризмі

2.1 Загальна характеристика діяльності підприємства «ТУРИСТИЧНА ФІРМА АМІГОТУР ПЛЮС»

2.2 Аналіз основних економічних показників підприємства «ТУРИСТИЧНА ФІРМА АМІГОТУР ПЛЮС»

2.3 Оцінка ефективності функціонування досліджуваного підприємства

Розділ 3. Шляхи підвищення ефективності управління ПП «ТУРИСТИЧНА ФІРМА АМІГОТУР ПЛЮС»

3.1 Розробка стратегій підвищення ефективності функціонування туристичних підприємств

3.2 Впровадження інноваційних технологій в діяльності ПП «ТУРИСТИЧНА ФІРМА АМІГОТУР ПЛЮС»

Висновки

Список використаних джерел



Вступ

Актуальність теми: Функціонуючи в ринковій економіці як суб'єкт підприємницької діяльності, кожне туристичне підприємство має забезпечувати такий стан своєї господарської діяльності, за якого воно стабільно зберігало б здатність безперебійно виконувати свої фінансові зобов'язання перед своїми діловими партнерами, державою, власниками, найманими працівниками та отримувати прибуток. Ефективність функціонування підприємства на ринку турпослуг залежить від результатів стимулювання державою малого бізнесу а також створених умов, як ринком так і самим підприємством, в яких фірмі буде комфортно функціонувати.

Державне стимулювання впливає в значній мірі на поліпшення якості туристичних послуг та має велике соціально-економічне значення. Висока якість надаваних підприємством послуг є показником науково-технічного прогресу, джерелом економії суспільної праці, природних, трудових і матеріальних ресурсів, значним резервом підвищення ефективності виробництва послуг. Соціальне значення поліпшення якості послуг полягає в тому, що воно формує сприятливі умови для відтворення і розвитку фізичних і духовних здібностей людей як головної продуктивної сили суспільства.

Питання стимулювання ефективного розвитку малого бізнесу в туристичній сфері частково розглядалася в працях таких вчених, як Балабанов И. Т., Балабанов А.И. Экономика туризма: Учебное пособие для вузов по экономической специальности; Гиссин В.И. Управление качеством продукции и услуг; Гуляев В. Г. Организация туристской деятельности; Карпова Г. А. и др. Экономика современного туризма, Окрепилов В.В. Управление качеством; Пузакова Е. П., Честникова В. А. Международный туристический бизнес; Сенин В. В. Организация международного туризма; Чудновский А. Д. и др. Гостиничный и туристический бизнес та інших. Але проблема розвитку малого бізнесу в туристичній сфері розглянута не в повній мірі.

Метою даної курсової роботи є оцінка стану функціонування та стимулювання розвитку підприємств малого бізнесу в туристичній сфері в сучасних економічних умовах в Україні.

Джерельна база: Дослідження питання склали закони України, наукові праці зарубіжних та вітчизняних вчених з економіки та менеджменту туризму, фінансова звітність базового підприємства.

Реалізація поставленої мети здійснювалась шляхом вирішення наступних задач:

ь розгляду теоретичних основ державного стимулювання малого бізнесу в туристичній сфері;

ь вивчення поняття малого бізнесу;

ь визначення форм і методів розвитку підприємств малого бізнесу;

ь розгляду особливостей державного стимулювання малого бізнесу в туристичній сфері;

ь розгляду організаційно-економічної характеристики підприємства;

ь оцінки ефективності господарської діяльності підприємства;

ь надання пропозицій щодо підвищення ефективності функціонування та стимулювання розвитку підприємств малого бізнесу в туристичній сфері;

Предметом дослідження є функціонування малого бізнесу туристичного підприємства ПП «ТУРИСТИЧНА ФІРМА АМІГОТУР ПЛЮС».

Об'єктом дослідження є туристичне підприємство ПП «ТУРИСТИЧНА ФІРМА АМІГОТУР ПЛЮС». Туристична фірма “ ТУРИСТИЧНА ФІРМА АМІГОТУР ПЛЮС ” розташована за адресою: : вул. Героїв Чорнобиля, 30-б, м. Городище, Черкаська обл.

Методи дослідження. В процесі дослідження використані традиційні способи та засоби економічного аналізу (порівняння, групування, графічний), обробка матеріалів з використанням персональних ЕОМ.

Практична цінність роботи полягає в тому, що туристичні підприємства можуть використовувати отримані у курсовій роботі дані для розвитку та планування ефективної діяльності своїх підприємств.



Розділ 1. Теоретичні аспекти ефективності функціонування суб'єктів малого підприємництва в туризмі

1.1 Сутність суб'єктів малого підприємництва в туризмі

Серед тенденцій, що формують особливості сучасної світової (у т. ч. й вітчизняної) економіки туризму, пріоритетними є два різнонаправлені процеси:

- інтеграція підприємств (капіталів)

- індивідуалізація обслуговування споживачів.

Обидва вказані процеси зумовлені зростанням конкуренції на туристичному ринку і покликані посилити конкурентні позиції його операторів, хоча й різними шляхами. Якщо перший процес дозволяє зміцнити фінансове підґрунтя для впровадження новітніх технологій на усіх етапах створення туристичного товару та доведення його до споживачів, то завдання другого - збільшити рівень лояльності цільових ринків завдяки наданню товару індивідуалізованих рис.

Доречно наголосити, що чим вищий рівень розвитку конкуренції, тим більшого значення набуває індивідуалізація обслуговування. Зважаючи на популярність останнього підходу у наші дні сучасну економіку туризму часто називають також “економікою вражень” [3, с. 99-107].

Зрозуміло, що на сьогодні лідерами в індивідуалізації обслуговування є малі підприємства, які мають тісніші, ніж великі компанії, стосунки зі споживачами, завдяки чому краще пристосовуються до їх особливостей. Крім того, маючи незначні масштаби діяльності, ці підприємства мобільно реагують на очікування цільових ринків, диференціюючи товари і види діяльності відповідно до зміни споживчих переваг. З огляду на викладене, рівень розвитку малого підприємництва в країні є свого роду індикатором стану розвитку її економіки. Так, у розвинених країнах значна частка населення зайнята саме у цьому секторі підприємництва, чого не можна поки що сказати про Україну, що наведено на Рисунку 1.1.

Рисунок 1.1. Рівень зайнятості населення у малому підприємництві сфери туризму станом на 2015 рік

Як бачимо рівень зайнятості населення розвинутих країн на малих підприємствах туристичної галузі у 2015 р. перевищував аналогічний показник в Україні в 3,6-5,2 рази. В усіх згаданих країнах переважна більшість малих підприємств функціонує у сфері послуг, а також обслуговує великий бізнес у ролі постачальників, посередників тощо.

На відміну від країн-лідерів у пострадянській Україні сектор малого бізнесу ще недостатньо сформований. І головною причиною цього, як свідчать численні публікації, є не стільки об'єктивно невеликий відрізок часу, що минув від моменту отримання українськими підприємцями економічної свободи, скільки суб'єктивні перешкоди, які суттєво знизили реальний рівень свободи підприємництва у нашій державі [23]. Внаслідок того, що задекларована законодавчо та у численних програмах підтримка розвитку малого бізнесу фактично перетворилася у системну протидію підприємницькій ініціативі, темпи приросту кількості малих підприємств були недостатніми, щоб вийти за цим показником на рівень розвинутих держав, що наведено на Рисунку 1.2.

Рисунок 1.2. Динаміка загальної кількості вітчизняних підприємств та у ній частки малих, 2009-2015 рр.

Базисні темпи приросту кількості малих фірм (264,3 %) були у досліджуваному періоді вищими від темпів зростання загального числа підприємств (152,0 %), завдяки чому частка перших збільшилася в 1,7 рази. На кінець 2015 р. із майже мільйона українських компаній більше четвертої частини становили малі підприємства. Однак, слід зважити на те, що базові значення як першого, так і другого показника були низькими, тому вказані темпи не дозволили довести кількість малих підприємств не лише до рівня найбільш розвинених країн, а й до рівня колишніх країн соціалістичного табору [18, с. 53-57].

Слід також зазначити, що вказані темпи розвитку малого підприємництва в Україні були отримані переважно завдяки зростанню кількості торговельних підприємств, водночас усі решта сфер діяльності мали набагато менший приріст досліджуваного сектора. Зокрема, частка малих туристичних підприємств у загальній кількості малих фірм не лише не зросла, а навіть скоротилася. Зважаючи на відсутність законодавчо визначених параметрів, на підставі яких туристичне підприємство слід вважати малим чи середнім, і одночасну важливість їх для результатів аналізу, було встановлено:

ь туристичний ринок має ознаки олігополістичної та одночасно монополістичної конкуренції;

ь до олігополістів слід віднести невеличку групу найбільших компаній із кількістю працівників від 400 до 850, частка яких у загальному числі туристичних підприємств у 2009-2015 рр. складала 0,17-0,21 %. Ці компанії були і є законодавцями у формуванні основних напрямків продуктової, цінової, розповсюджувальної та комунікаційної політики на туристичному ринку;

ь наближається до описаної групи за кількістю працівників (від 150 до 399), обсягами, а отже і за впливом на діяльність конкурентів друга група підприємств, частка яких не перевищувала 0,5-0,8 % у загальній кількості туристичних компаній України;

ь до наступної групи відносяться підприємства, де зайнято від 20 до 149 працівників. Частка таких компаній складала 5,6-6,4 % від загальної кількості. Слід зазначити, що групу середніх підприємств відрізняє високий рівень стабільності у роботі, яка ґрунтується з одного боку, на достатніх для розвитку бізнесу фінансових ресурсах, а з другого, - на мобільності впровадження інновацій. Середні підприємства у туризмі, що увібрали в себе кращі риси як великого, так і малого бізнесу, - це туристичні оператори, що розробляють і продають головним чином свої власні продукти, як і великі та найбільші компанії.

ь решту підприємств становить 92,59-93,73 % частки ринку, кількість працівників у них - 19 і менше. Дослідження дозволило виявити цікаву особливість туристичного ринку: 84,6 % цієї групи компаній можна було б виділити в окрему підгрупу “мікропідприємств” із кількістю співробітників 5 і менше. Звичайно, можливості, а отже і результативність цих підприємств суттєво відрізняються від тих, що мають, наприклад, 19 осіб [20, с. 32-36].

Таким чином, співставлення кількості працівників у компаніях, особливостей їх діяльності та їхніх ринкових часток дозволило визначити тісну залежність між названими показниками, що стало підставою для описаного групування туристичних підприємств. Крім того, можна побачити, що туристичні підприємства із кількістю працівників 20 і більше осіб - це досить впливові компанії, що виконують функції операторів. Водночас кількість працівників менше 20 вказує на недостатність ресурсів для здійснення операторської діяльності і відповідну зміну функцій даних підприємств.

Проте було також з'ясовано, що група найменших підприємств починає завойовувати дедалі більшу частку у загальних обсягах реалізації продукції по галузі, що наведено на Рисунку 1.3.

Рисунок 1.3. Динаміка структури обсягів реалізації туристичних продуктів за величиною підприємств, 2009-2015 рр.

Із представлених даних випливає, що конкуренція на туристичному ринку протягом досліджуваного періоду суттєво посилилася:

ь частка ринку найбільших компаній скоротилася більше, ніж удвічі (білі).

ь послідовники лідерів, втративши до 2013 р. майже половину спільної частки, до кінця досліджуваного періоду відвоювали її попередню величину тому що їх кількість зросла майже в 1,2 рази (світло- сірі).

ь наступна група середніх за величиною підприємств чисельно зросла майже в півтора рази, проте частка її на ринку зменшилася на 9 %, скоротивши середню частку кожного оператора більше, ніж втричі (сірі) [17, с. 9-13];

ь втім найсуттєвішого впливу конкуренції зазнала група малих підприємств (темно-сірі) . Адже зростання кількості операторів туристичного ринку в 2,5 рази відбулося головним чином за рахунок виникнення нових малих фірм. Саме тому зростання частки малих підприємств у 2,1 рази доводить, що, незважаючи на ускладнення умов діяльності, мале туристичне підприємництво має значні перспективи розвитку.

Проте, повертаючись все ж таки до даних, представлених на Рисунку 1.3, зауважимо, що предмет нашого дослідження - внесок малих та середніх туристичних підприємств у розбудову української економіки - навіть на тлі загального помірного розвитку малого бізнесу в Україні вражає мізерними масштабами. Результати сьогоднішніх досліджень вказують на те, що внесок туристичної галузі в цілому до валового внутрішнього продукту нашої держави і малих туристичних підприємств зокрема не збільшується, що можна побачити у Таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 Динаміка частки доходів від діяльності малих і середніх туристичних підприємств у ВВП України, 2010-2015 рр. [2]

Рік	ВВП, млн. грн	Доходи від реалізації тур. послуг, млн. грн.	Частка доходів малих та середніх туристичних підприємств у загальних доходах галузі, %	Темпи зростання ВВП, %	Темпи зростання доходів від реалізації тур. послуг, %
		туристичними підприємствами загалом	у т. ч. малими та середніми підприємствами			туристичними підприємствами загалом	у т. ч. малими та середніми підприємствами
2010	182351	380,329	257,102	67,6	98,1	...	...
2011	181986	517,703	369,640	71,4	99,8	136,1	143,8
2012	192724	830,601	595,541	71,7	105,9	155,2	161,1
2014	210454	1206,668	774,681	64,2	109,2	150,2	130,1
2014	220556	1386,132	935,639	67,5	104,8	114,9	120,8
2015	240406	2093,160	1423,348	68,0	109	131,1	152,1



Так, доходи від реалізації туристичних продуктів у 2015 р. становили лише 2093,160 млн грн., з яких 1423,348 млн грн було отримано від малих та середніх турфірм. І хоча протягом 2015 р. місткість туристичного ринку зросла на 31,1 %, це не забезпечило суттєвого зростання частки туризму у ВВП, яка досі ще є дуже незначною (0,76 %), особливо у порівнянні зі світовою системою господарства, де цей показник становить близько 10 %. Проте як позитивний момент слід відзначити дещо вищі темпи зростання доходів від реалізації туристичних продуктів у малих та середніх підприємств порівняно з галузевими: у той час як середньорічний показник зростання по галузі становив 136,7 %, по досліджуваному сектору він склав 140,8 %.

Економічну результативність розвитку малого туристичного підприємництва в Україні наочно проілюструємо за допомогою порівняння динаміки таких складових ВВП: частки, отриманої від сектора вітчизняного малого бізнесу в цілому; частки доходів від усіх туристичних підприємств та окремо від малих і середніх (Рисунок 1.4.).

Рисунок 1.4. Динаміка часток продукції досліджуваних підприємств у ВВП, 2010-2015 рр.



Базисний темп приросту частки продукції малих підприємств у загальних обсягах виробництва протягом досліджуваного періоду склав лише 32,7 %. Водночас приріст у ВВП часток доходів усіх туристичних підприємств, а також сектора малого туристичного підприємництва досягнув набагато вищих значень: відповідно 261,9 % та 321,4 %. Таким чином, незважаючи на повільніший темп приросту кількості малих туристичних підприємств в Україні порівняно із аналогічним показником загального числа суб'єктів малого підприємництва, складова у ВВП як результат діяльності перших зростала швидше, що наведено на Рисунку 1.4. Завдяки цьому частка малих туристичних підприємств у загальному внеску малого бізнесу до головного показника стану економіки зросла протягом досліджуваного періоду від 2,5 % до 8,1 % [25].

Дослідження другого аспекту соціальної результативності функціонування туристичного підприємництва (у т. ч. і малого) дозволило визначити його позитивний вплив (хоча й не дуже суттєвий) на зменшення рівня безробіття, що наведено на Рисунку 1.5. [24].

Рисунок 1.5. Динаміка кількості зайнятих у туризмі та інших галузях економіки України, 2009-2015 рр.

Порівняння динаміки кількості зайнятих в усіх галузях економіки та туризмі вказує, що середньорічний темп приросту для туристичної галузі складав 7,86 % (по малих і середніх туристичних підприємствах відповідно 27,9 %), у той час як аналогічний показник в цілому по державі був від'ємним і дорівнював -3,14 %. Зважаючи на те, що малі та середні туристичні підприємства є частиною сектора малого бізнесу України, вважається за доцільне розглянути ще один напрям порівняльного аналізу, результати якого представлені у Таблиці 1.2. [24]

Таблиця 1.2 Динаміка структури зайнятості за величиною туристичних підприємств

Розмір турпідприємства	2008	2009	2010	2011	2012	2013	2014	2015
Малі	0,4	0,5	0,6	0,8	0,6	0,7	0,8	0,8
Середні	1,3	1,3	1,5	1,3	1,6	1,2	1,1	1,0
Великі	1,1	0,9	0,7	0,6	0,6	1,1	1,1	1,6
Найбільші	3,4	3,3	2,5	2,2	2,5	2,7	1,7	1,5

Найбільші структурні зрушення у зайнятості на суб'єктах туристичного підприємництва відбулися по групах малих та великих підприємств: перші збільшили частку своїх працівників у загальній кількості зайнятих по галузі майже на 6 %, водночас другі на таку ж величину цю частку скоротили. Зміни в структурі зайнятості відбулися завдяки тому, що темпи приросту кількості великих підприємств були повільнішими, ніж малих. З іншого боку, протягом 2011-2015 рр. у туристичній галузі активізувалися процеси інтеграції, які мали неоднозначний вплив на розподіл трудових ресурсів: кількість працівників на найбільших туристичних підприємствах зменшилася, а на великих зросла, завдяки чому скоротилася різниця між числом зайнятих на цих двох видах підприємств.

Проте кількість великих та середніх підприємств зросла не лише за рахунок розростання колективів окремих компаній, а й у результаті їх об'єднання. Були створені перші мережі туристичних підприємств (“Мережа з продажу гарячих путівок”, “Галопом по Європах” і т. д.) [16, с. 83-89].

Збільшилася також кількість малих підприємств із числом зайнятих більше 5 осіб, що позитивно вплинуло на продуктивність їх праці.

Отже, роль та функції малого бізнесу з точки зору загальноекономічних позицій полягають не тільки у тому, що він є одним з найважливіших дійових факторів економічного розвитку суспільства, яке опирається на ринкові методи господарювання. Його важливою функцією є сприяння соціально-політичній стабільності суспільства, тобто він відкриває простір вільному вибору шляхів і методів роботи на користь суспільства та забезпечення власного добробуту. За умов дестабілізації економіки, обмеження фінансових ресурсів саме суб'єкти малого бізнесу, які не вимагають великих стартових інвестицій, мають швидке обертання ресурсів, спроможні за певної підтримки швидко і економічно доцільно вирішувати проблеми демонополізації, стимулювати розвиток економічної конкуренції.

1.2 Розвиток малого бізнесу в Україні

Аналіз стану малого підприємництва в Україні свідчить про те, що останнім часом відбуваються суттєві зрушення у розвитку цього сектора ринкової економіки.

Разом з тим, головними причинами гальмування розвитку малого підприємництва в Україні є:

ь Великі суми оподаткування, що примушує багатьох суб'єктів малого підприємництва проводити тіньову економіку.

ь Відсутність належного нормативно-правового забезпечення розвитку малого бізнесу, як і підприємництва в цілому.

ь Обмеженість або повна відсутність матеріально-фінансових ресурсів для початку своєї діяльності.

ь Недосконалість системи обліку та статистичної звітності малого підприємництва, обмеженість інформаційного та консультативного забезпечення, недосконалість системи навчання та перепідготовки кадрів для підприємницької діяльності тощо.

До основних макроекономічних чинників, які впливають на розвиток малого підприємництва, слід віднести передусім такі:

ь обмеженість внутрішнього попиту та наявність кризи збуту на внутрішньому ринку у зв'язку з браком вільних фінансових коштів підприємств та зниженням реальних доходів населення;

ь вкрай незначну інвестиційну активність, відсутність переливу коштів з фінансового в реальний сектор економіки, обмеженість (або відсутність) кредитів.

Разом з тим, малий бізнес в Україні має певні риси, які суттєво відрізняють його від підприємництва більшості зарубіжних країн, а саме

ь низький рівень технічної озброєності при значному потенціалі;

ь низький управлінський рівень та рівень досвіду та культури ринкових відносин;

ь прагнення до максимальної самостійності;

ь поєднання в межах одного малого підприємства декількох видів діяльності;

ь відсутність системи самоорганізації та недостатня інфраструктура підтримки малого підприємництва;

ь відсутність повної і вірогідної інформації про стан та кон'юнктуру ринку, низький рівень консультаційних послуг та спеціальних освітніх програм;

ь практична відсутність державної фінансово-кредитної підтримки;

ь недовіра західних партнерів та негативне психологічне ставлення населення до підприємців.

Крім того, слід зазначити, що стан товарного ринку в Україні, на якому діють суб'єкти малого підприємництва, суттєво відрізняється від економічно розвинутих країн. Розвинутим ринковим відносинам притаманні переважаючий вплив попиту з швидкою реакцією на нього, пріоритет приватної власності, розвинута ринкова інфраструктура, дієвість та усталеність законодавства, фінансова стабільність, доступність засобів виробництва, традиції використання договірних відносин, інформаційна відкритість, офіційно мінімальна криміналізація.

Зовсім інша (якщо не сказати - протилежна) ситуація спостерігається сьогодні в економіці України. В цілому правове, соціально-економічне середовище для малого підприємництва стає, на жаль, дедалі несприятливішим. Крім того, відбувається активний процес концентрації капіталу з одночасним встановленням фінансового і управлінського контролю за самостійними підприємствами з боку великих компаній й відповідних монопольних угруповань [26].

1.3 Особливості управління та проблеми функціонування малого бізнесу в туристичній індустрії

Управління підприємством малого бізнесу в індустрії туризму - це самостійний вид професійно-здійснюваної діяльності в ринкових умовах, направленої на досягнення в ході господарської діяльності малого підприємства певної наміченої мети шляхом раціонального використання матеріальних і трудових ресурсів із застосуванням принципів, функцій і методів управління.

Управління підприємством малого бізнесу в індустрії туризму - це управління, яке передбачає:

ь орієнтацію підприємства на попит і потреби ринку, на запити конкретних споживачів і організацію пропозиції тих видів послуг, які мають попит і можуть принести підприємству намічений прибуток;

ь підвищення ефективності надання послуг, зменшення витрат, отримання оптимальних результатів;

ь господарську самостійність, що забезпечує свободу прийняття рішень;

ь постійне коригування цілей і програм залежно від ситуації на ринку;

ь необхідність застосування сучасної інформаційної бази з комп'ютерною технікою для багатоваріантних розрахунків при прийнятті оптимальних і обґрунтованих рішень.

Метою управління є постійне подолання ризику або ризикованих ситуацій не тільки в сьогоденні, але і в майбутньому, для чого потрібна наявність певних грошових коштів і надання управлінцям певної свободи та самостійності в господарській діяльності в цілях швидкого реагування і адаптації до умов, що змінюються. Кінцевою метою управління є забезпечення прибутковості діяльності підприємства шляхом раціональної організації процесів обслуговування, включаючи управління виробництвом туристичних послуг та розвитком техніко-технологічної бази, а також ефективне використання кадрового потенціалу при одночасному підвищенні кваліфікації, творчої активності та лояльності кожного працівника.

Управління покликане створювати умови для успішного функціонування підприємства малого бізнесу в індустрії туризму, виходячи з того, що прибуток є не причиною існування підприємства, а результатом його діяльності. Прибуток створює певні гарантії подальшого функціонування туристичного комплексу, оскільки тільки прибуток і його накопичення у вигляді різних резервних фондів дозволяє обмежити та подолати ризики, пов'язані з реалізацією послуг на ринку. Ситуація на ринку, як відомо, постійно змінюється, відбуваються зміни конкурентного середовища, зміни в умовах і формах фінансування, в стані господарської кон'юнктури в індустрії туризму або в країні в цілому, в умовах реалізації послуг підприємств малого бізнесу в індустрії туризму[19, с. 31-36].

У зв'язку з цим у завдання управління підприємств малого бізнесу в індустрії туризму входить:

ь забезпечення автоматизації діяльності туристичного комплексу;

ь прийняття на роботу і підготовка висококваліфікованого персоналу;

ь стимулювання роботи співробітників шляхом поліпшення умов праці та встановлення вищої заробітної плати;

ь постійний контроль за ефективністю діяльності готельного комплексу, координація роботи всіх його підрозділів;

ь постійний пошук і освоєння нових ринків;

ь визначення конкретних цілей розвитку туристичного комплексу;

ь виявлення пріоритетності цілей, їх черговості та послідовності рішень;

ь розробка стратегії розвитку і системи заходів щодо її реалізації;

ь пошук джерел ресурсів, необхідних для забезпечення реалізації стратегії розвитку;

ь контроль за виконанням поставлених завдань.

Індустрія туризму є однією з областей сфери обслуговування, що динамічно розвиваються. Туристичний бізнес багатогранний, а управління їм - складне і трудомістке завдання, що вимагає нових технологій управління. Управління будь-яким бізнесом сьогодні неможливе без активного використання інформаційних технологій, обумовлених стрімким проникненням у всі сфери життя суспільства, персональних комп'ютерів та Інтернету[21, с. 46-48].

В Україні розвиток сектора малого підприємництва наштовхується на безліч перепон, серед яких поряд з об'єктивними проблемами малого підприємництва, пов'язаними з внутрішніми властивостями цього економічного явища і загальними проблемами перехідного періоду, на практиці можуть бути відокремлені штучно створені проблеми, що перешкоджають нормальному розвитку підприємницької активності. Розглянемо вищеперераховані проблеми докладніше.

До об'єктивних проблем малого підприємництва можна віднести:

ь високу чутливість суб'єктів сектору до несприятливих економічних факторів (інфляція, циклічні коливання, зміна кон'юнктури ринку);

ь обмежений доступ до фінансових та кредитних ресурсів через значну нестабільність підприємств сектору;

ь складність залучення висококваліфікованих фахівців;

ь незбалансованість досвіду підприємця-початківця;

ь значний ступінь ризику банкрутства при розробці та впровадженні у виробництво нового виду продукції;

ь короткий «життєвий цикл» суб'єктів сектору;

ь надто значна вірогідність банкрутства на початковому етапі існування та інше [7, с. 22-29].

Вирішенню значної частки проблем такого роду повинна сприяти держава за допомогою ретельно розробленої системи підтримки малого підприємництва. Але в економічній літературі існує думка про те, що надмірна опіка держави над малим підприємництвом при допомозі різноманітних важелів економічної політики, скоріш за благо, може завдати шкоду підприємствам сектора, зробити їх слабкими і немічними. Бізнесмен завжди повинен відчувати, що поряд з ним крокує банкрутство. Ця загроза стимулює його бажання працювати краще. Тому «неамортизована» державою частина цих проблем виступає у ролі необхідного селективного механізму «природного відбору», призначенням якого є звільнення суспільства від нежиттєспроможних економічних структур та загартовування найбільш сильних, перспективних суб'єктів підприємницької діяльності. Тобто проблеми, віднесені до цієї групи, є цілком природними, характерними для сектора взагалі. І вони не заважають потужному його розвитку, а навпаки, містять протиріччя, з яких черпає енергію цей розвиток [7, с. 66-71].

До загальних проблем перехідного періоду можна віднести проблеми:

ь обмеженість фінансових та кредитних ресурсів у населення та у держави;

ь відсутність розвиненої ринкової інфраструктури на загальнодержавному, регіональному, місцевому рівнях;

ь недостатність фахових знань та досвіду у населення щодо зайняття малим підприємництвом;

ь відсутність традицій підприємництва у суспільстві;

ь недостатнє інформаційне та консультативне забезпечення;

ь розрив економічних зв'язків між підприємствами;

ь загальне падіння виробництва в країні;

ь обмеженість внутрішнього попиту та наявність кризи збуту на внутрішньому ринку у зв'язку зі зниженням реальних доходів основної маси населення та браком вільних фінансових коштів у підприємств;

ь зростання цін і тарифів на нафтопродукти, електроенергію, сировину, матеріали тощо;

ь слабка система самоорганізації суб'єктів малого підприємництва;

ь негативне психологічне ставлення населення до підприємців;

ь недовіра західних партнерів та інше [7, с. 100-107].

Ці проблеми подібні до природних, закономірних «труднощів росту» живої істоти: вони, безперечно, турбують та визивають ускладнення, але вони є незмінним супутником удосконалення системи, і ні в кого не викликає сумнівів те, що система у недалекому майбутньому вирішить ці проблеми, «переросте».

Малий бізнес в перехідній економіці виконує низку специфічних соціально-економічних функцій:

ь Сприяння процесам демонополізації, приватизації та роздержавлення економіки, стимулювання розвитку економічної конкуренції, формування численних суб'єктів ринкового господарства, орієнтованих на попит, конкуренцію тощо.

ь Залучення до економічного обороту матеріальних, природних, фінансових, людських та інформаційних ресурсів, які “випадають” з поля зору великих компаній.

ь Поліпшення становища на ринках шляхом забезпечення еластичності їхньої структури, врегулювання попиту, пропозиції і цін, принаймні часткової компенсації втрат пропозиції на період реструктуризації великих компаній, індивідуалізації пропозиції та диференціації попиту, насичення ринків, задоволення специфічних місцевих потреб.

ь Вивільнення великих підприємств від виробництва нерентабельної для них дрібносерійної та штучної продукції, яка задовольняє індивідуальний попит, підвищення тим самим ефективності їхньої діяльності

ь Забезпечення додаткових робочих місць, подолання прихованого безробіття;

ь Стимулювання підвищення ділової активності населення та розвитку середнього класу;

ь Протидія люмпенізації та поширенню утримувальницької психології, всебічне сприяння розвиткові людського капіталу.

ь Пом'якшення соціальної напруженості завдяки ослабленню майнової диференціації та підвищенню рівня доходів населення.

ь Збільшення гнучкості національної економіки та ринкової пропозиції у відповідності до сучасних умов відкритої економіки.

ь Сприяння процесу демократизації суспільства, раціоналізації системи економічної організації та управління [7, с. 45-50].

Попри досить незначну економічну “вагу” окремих підприємств, малі підприємства в перехідних економіках набувають досить швидкого розвитку. Це обумовлено їхніми вагомими конкурентними перевагами в інституційній структурі економіки, якими є:

ь мобільність, здатність до швидкого реагування на зміни кон'юнктури ринку;

ь дрібносерійне виробництво, можливість підвищення ефективності за рахунок вузької спеціалізації, технологічна гнучкість виробничих процесів;

ь низька капіталоємність, швидка окупність вкладень, невисокі експлуатаційні та накладні витрати підприємства;

ь здатність до якнайповнішої мобілізації доступних ресурсів, включаючи оперативне використання досягнень науково-технічного прогресу;

ь раціональна організація підприємства, обумовлена максимальним зближенням менеджменту, маркетингу та виробничого процесу;

ь оптимальні можливості для реалізації мотивів та схильностей до підприємницької діяльності [7, с. 78-81].

Крім вище перерахованих проблем об'єктивного походження, з якими зустрічається мале підприємництво в Україні, можна виокремити штучно створені проблеми, що пов'язані з питаннями реєстрації, ліцензування, контролю, системи обліку та звітності, різного роду зборів і платежів [8, с. 275-280].

Найвпливовішим засобом державної підтримки МП в Україні сьогодні є, безперечно, надання їм пільг у сфері оподаткування. Левова частка нормативних актів, що були прийняті останнім часом, присвячена саме цій сфері державного регулювання. З 1 січня 1999 року Указом Президента України “Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” для суб'єктів малого підприємництва було запроваджено сплату єдиного податку. Зазначеним Указом єдиний податок запроваджувався замість 16 видів податків і зборів, визначених податковою системою України. Передбачалося також спрощення бухгалтерського, податкового обліку та звітності. На сьогодні існують чотири режими спрощеного оподаткування: єдиний податок (6 % виручки, якщо платник єдиного податку є платником ПДВ, якщо ні - 10 %), спеціальний торговий патент (застосовується лише у деяких регіонах України), фіксований податок (для фізичних осіб-підприємців від 20 до 200 грн. на місяць), фіксований сільськогосподарський податок (0,1-0,5 %).

Спрощена система оподаткування зарекомендувала свою ефективність не лише як інструмент стимулювання малого підприємництва, а й як фіскальний інструмент. За деякими підрахунками, місцеві бюджети областей отримали від застосування спеціального торгового патенту практично подвійне збільшення надходжень.

Показники даної системи звертають увагу на те, що з часу запровадження спрощених методів як доходи підприємців - суб'єктів такого оподаткування, так і доходи держбюджету помітно зросли. Противники також досить резонно звертають увагу на колосальні обсяги коштів, які легально виходять з-під оподаткування та набувають готівкової форми через діяльність платників фіксованого податку [15. С. 83-86].

Отже, як можемо побачити, сектор малого підприємництва є галуззю, що бурхливо розвивається. І навіть незважаючи на те, що на даний момент в даному секторі існує багато невирішених проблем, що гальмують його розвиток, потенціал малого підприємництва всеодно робить його пріоритетною сферою економіки, яку потрібно розвивати в нашій країні, щоб вивести її економіку на достойний міжнародний рівень.



Розділ 2. Аналіз ефективності функціонування суб'єктів малого підприємництва в туризмі

2.1 Загальна характеристика діяльності підприємства «ТУРИСТИЧНА ФІРМА АМІГОТУР ПЛЮС»

Приватне підприємство «ТУРИСТИЧНА ФІРМА АМІГОТУР ПЛЮС», яке розпочало свою діяльність у 2011 році, є самостійною юридичною особою, що здійснює свою туристичну діяльність на підставі ліцензії Державної служби туризму і курортів Міністерства культури України серії АВ №566665 від 22.04.2014 року. Діяльність компанії здійснюється на основі загальної форми оподаткування і фірма є платником податку на додану вартість. Підприємство знаходиться в орендованому приміщенні.

Ідентифікаційний код юридичної особи 32306517.

Форма власності даного підприємства - товариство з обмеженою відповідальністю.

Тип «ТУРИСТИЧНА ФІРМА АМІГОТУР ПЛЮС» за формою організації діяльності - туроператор.

Туристична компанія дотримується вимог Законів України.

У туристичній фірмі офіційно зареєстровано чотири працівника:, директор, двоє менеджерів та головний бухгалтер.

Свою виробничу діяльність ПП Туристична фірма здійснює в місті Городище, Черкаської області. Фірма знаходиться за адресою: вул. Героїв Чорнобиля, 30-б, м. Городище, Черкаська обл.

Тел.: +380672715811, +380950666532, +380634963390, факс: (04734) 20779

Очолює фірму Гаврик Лариса Петрівна.

Ефективність діяльності будь-якого туристичного підприємства багато в чому залежить від його організаційної структури, принципів її побудови та постійного вдосконалення. Вона являє собою впорядковану сукупність взаємозв'язаних елементів, які перебувають між собою в сталих відносинах, що забезпечує їх функціонування і розвиток як єдиного цілого (Рисунок 2.1.)[4, с. 48-55].

Елементи структури - це окремі працівники, служби та інші ланки, задіяні в діяльності фірми, а відносини між ними підтримуються завдяки спільній діяльності.

Для формування сучасної організаційної структури туристичного підприємства висуваються наступні вимоги:

ь Відповідність організаційної структури цілям та завданням підприємства;

ь Охоплення всіх функцій менеджменту на підприємстві;

ь Чіткий розподіл функцій і обсяг робіт за рівнями управління;

ь Раціональне поєднання централізації і децентралізації кожної функції;

ь Наявність на кожному рівні управління системи організації робіт, інструкцій, нормативів та норм виконання робіт;

ь Визначення прав та зобов'язань кожного рівня управління;

ь Розмежування повноважень і кола відповідальності.[6, с. 17-21]

Так як «ТУРИСТИЧНОЇ ФІРМИ АМІГОТУР ПЛЮС» займається конкретними напрямами і є невеликим підприємством, тому склад і кількість працівників буде відповідною.

Очолює туристичне агентство директор. Він має чимало різних обов'язків і відповідає за їх виконання, тобто його робота передбачає виконання ряду завдань. Директор одночасно є лідером, який єднає організацію у згуртовану команду. Важливі рішення приймає директор, але ряд конкретних поточних рішень приймають і підлеглі. Він представляє інтереси «ТУРИСТИЧНОЇ ФІРМИ АМІГОТУР ПЛЮС» у відносинах з іншими організаціями як в Україні, так і за кордоном, укладає угоди та інші акти, необхідні для забезпечення функціонування підприємства.

На основі прав, обов'язків і відповідальності, розроблених у цій організації, директор фірми делегує повноваження головному бухгалтеру та менеджерам по туризму.

На даному підприємстві менеджер по туризму виконує наступні функції:

ь Представляє інтереси підприємства з питань туристичної діяльності перед партнерами;

ь Проводить переговори (перемовини), а також укладає угоди із закордонними та вітчизняними партнерами;

ь Контролює забезпечення високого рівня організації турів;

ь Здійснює роботу з представництвами (консульствами) зарубіжних держав;

ь Займається розвитком нових напрямів туристичної діяльності, розробляє нові тури;

ь Робота з рекламними агентами різних засобів розміщення реклами, щодо з'ясування цін та умов подання реклами;

ь Розроблення макетів реклами та стеження за регулярністю виходу і правильністю подачі інформації у відповідних рекламних носіях;

Остаточне ж рішення щодо характеру реклами і вибору рекламного засобу регулярності подачі приймає директор фірми. Це пов'язано з тим, що розміщення реклами є дорогим задоволенням для малого підприємства.

Організаційна структура туристичного підприємства дозволяє підтримувати високу інтенсивність інформаційного обміну зі зовнішнім середовищем та всередині підприємства, надає можливість тісного контакту на рівні «керівник - підлеглий», сприяє постійному професійному зростанню працівників, дозволяє швидко адаптуватися до змін у зовнішніх умовах функціонування.

Графік роботи даного підприємства має такий вигляд:

- Понеділок - п'ятниця - з 10 до 19 год. ( з 12 до 13 год. - обідня перерва).

- Субота - неділя - вихідний.

В «ТУРИСТИЧНА ФІРМА АМІГОТУР ПЛЮС» працює професійно-підготовлений колектив здатний надати будь-які види туристичних послуг.

Фірма обслуговує:

ь Любителів спокійного відпочинку;

ь Любителів, які надають перевагу світському відпочинку;

ь Любителів активного відпочинку;

ь Любителів спортивного відпочинку (туристів-спортсменів);

ь Любителів пригод (туризм з елементами ризику)

ь Любителів насолод, які висувають дуже високі вимоги до якості відпочинку;

ь Тенденційних туристів, для яких відпочинок пов'язаний з можливістю знайти і виявити себе як особистість;

ь Сімейних туристів;

ь Туристів, орієнтованих суто на відпочинок, зазвичай пасивний, традиційний і комфортний [1].

На даному етапі «ТУРИСТИЧНА ФІРМА АМІГОТУР ПЛЮС», спираючись на різноманітні потреби туристів, пропонує широкий спектр туристичних послуг. Серед них:

ь Замовлення авіаквитків;

ь Продаж путівок (travel package);

ь Оформлення закордонних паспортів;

ь Розміщення та розваги;

ь Організація поїздок в незвичайні місця і нестандартні подорожі;

ь Квитки на фестивалі та визначні свята;

ь Екскурсійні тури;

ь Автобусні тури, тощо;

Вибір основних туристичних напрямів турфірми безпосередньо залежить від бажань туристів, які керуються, при виборі відпочинку, як матеріальними можливостями так і духовними бажаннями.

Найбільша частина діяльності підприємства спрямовується на організацію і реалізацію екскурсійних, паломницьких та інших видів турів в межах України.

Основною країною, куди організовує туристичні подорожі агентство є Болгарія.

Так, організація подорожей фірмою до Болгарії пояснюється відносно низькими цінами на проживання в готелях, яких в цій країні надзвичайно багато, на широкий спектр послуг, які надаються та на спеціальні пропозиції, які дуже приваблюють туристів [ 9, 103-127].

Для туристів, які бажають провести відпочинок споглядаючи красу культурно-історичних об'єктів «ТУРИСТИЧНА ФІРМА АМІГОТУР ПЛЮСС» організовує тури до Росії. Основні міста: Санкт-Петербург, Москва та Соловки. Проте, на жаль, на сьогодні зважаючи на ситуацію в нашій країні і в світі в цілому дана туристична пропозиція не реалізується через політичні та соціальні фактори.

Зважаючи на те, що «ТУРИСТИЧНА ФІРМА АМІГОТУР ПЛЮС» - це туроператор то його діяльність вміщує в собі весь процес туристичної діяльності, від створення туристичного продукту і аж до його реалізації споживачу.

Головною і основною частиною даної діяльності є укладення договорів із постачальниками послуг та безпосередньо продаж готового продукту споживачу. На даному підприємстві процес укладання договорів з постачальниками та процес продажу туристичного продукту мають такий вигляд:

1. Угоди туроператора з постачальниками послуг, передбачають організацію діяльності туристичної фірми на тривалий термін (наприклад, сезон);

2. Договори з постачальниками послуг складаються на основі типового договору з включенням питань, що стосуються обслуговування туристів і взаємовідносин партнерів (постачальника послуг і туроператора);

3. Усі взаємовідносини з партнерами - постачальниками послуг щодо обслуговування туристів на маршруті туру оформляються письмовими договорами (контрактами). Вони можуть мати типову форму договору купівлі-продажу, або договору комісії, чи договору обміну (при безвалютному обміні туристичними групами);

До всього вищезгаданого варто також додати, що зважаючи на те, що «ТУРИСТИЧНА ФІРМА АМІГОТУР ПЛЮС» поки що займається лише окремими видами туристичного продукту, то деякі договори і зв'язки з певними фірмами туроператором просто не підтримуються.

Найбільш тісні зв'язки турфірма підтримує з такими туристичними організаціями як «ANEXTOUR» та «TEZ TOUR».

Зважаючи на те, що активна реклама турпродукту та ефективне і різностороннє інформування потенційного клієнта про конкретний туристичний продукт значно впливають на процес реалізації продукції будь-якої туристичної компанії то увага яка приділяється туристичними фірмами даному напрямку роботи є надзвичайно великою. Не є винятком і туроператор «ТУРИСТИЧНА ФІРМА АМІГОТУР ПЛЮС».

Дане туристичне підприємство активно займається рекламою свого туристичного продукту, використовуючи різноманітні методи і способи маркетингу.

Насамперед, зважаючи на зростання популярності мережі Інтернет серед людей, дане туристичне підприємство має власний сайт, де кожен бажаючий має змогу дізнатися про дану туристичну фірму, ознайомитися з їхнім асортиментом туристичної продукції, що пропонується споживачу, а також замовити дану продукцію не виходячи зі свого дому.

Також, «ТУРИСТИЧНА ФІРМА АМІГОТУР ПЛЮС» видає власні брошури та інші туристичні видання, де турист може знайти інформацію про всі туристичні послуги та тури, які фірма надає туристам. Дані брошури туристи можуть отримати безпосередньо на самому підприємстві а також у будь-якій точці продажу преси чи книжкових видань.

Активним кроком реклами, що також використовується туроператором є розміщення оголошень про надання туристичних послуг у газетах і журналах як місцевого так і міжнародного рівня.

Зважаючи на те, що на даний момент при формуванні, рекламі та реалізації туристичного продукту важливу роль відіграє комп'ютерна техніка, слід зазначити, що для ефективного проведення своєї діяльності «ТУРИСТИЧНА ФІРМА АМІГОТУР ПЛЮС» використовує найсучаснішу комп'ютерну техніку та комп'ютерні технології, які спрощують роботу даного туристичного підприємства, а також дозволяють швидше та якісніше надати всі послуги будь-якому клієнту.

Отож, говорячи про забезпеченість туроператора «ТУРИСТИЧНА ФІРМА АМІГОТУР ПЛЮС» комп'ютерними технологіями та розвиток його інформаційно-рекламної діяльності, варто зазначити, що дана частина діяльності підприємства є високорозвиненою, що забезпечує ефективну діяльність фірми.

Зважаючи на те, що даний туроператор працює на ринку туристичних послуг відносно недавно, то в зв'язку з цим спостерігається таке явище як невелика клієнтська база туристичного агентства. Через це, на сьогоднішній день, перед туроператором «ТУРИСТИЧНА ФІРМА АМІГОТУР ПЛЮС» гостро стоїть питання про розширення та збільшення клієнтської бази підприємства.

На даний момент, в цьому напрямку турфірмою проводиться серйозна політика щодо залучення до співпраці нових потенційних споживачів туристичних послуг. Варто сказати, що дана політика проявляється у вигляді проведення гнучкої системи знижок для нових та постійних клієнтів, розширенні асортименту туристичного продукту, охопленні бажань людей усіх вікових та статусних категорій, тощо.

Звичайно, дана діяльність турфірми не є повністю досконалою і не має стовідсоткового результату та потребує удосконалення і розширення рамок проведення даної політики, проте, варто зауважити, що завдяки даній діяльності за останній рік в кілька разів зросло число клієнтів туроператора, багато з яких є тепер їхніми постійними клієнтами.

Отож, як бачимо незважаючи на певні недоліки «ТУРИСТИЧНА ФІРМА АМІГОТУР ПЛЮС» проводить активну кампанію щодо розширення своєї клієнтської бази.

Процес реалізації туристичного продукту є одним з основних і важливих елементів діяльності будь-якого туристичного підприємства, тому йому приділяється значна увага.

На фірмі «ТУРИСТИЧНА ФІРМА АМІГОТУР ПЛЮС» дана діяльність здійснюється за сталим і зручним алгоритмом, який дозволяє ефективно проводити менеджерам фірми туристичну діяльність. Даний алгоритм має таку послідовність:

1. Вибір туру (менеджер допомагає клієнту обрати тур надаючи йому детальну інформацію про ту чи іншу подорож);

2. Бронювання туру - робиться заявка туроператору для отримання інформації про наявність місць. Після підтвердження бронювання, клієнт повинен оплатити обрану подорож у розмірі 50% від вартості подорожі або ж цілком;

3. Оформлення необхідних документів, укладання договору туристичного оператора з клієнтом;

4. При бронюванні туру, туристу пропонують оформити страховку від невиїзду. Якщо турист відмовляється оформити страховку, він пише відмову від страхування.

5. Якщо батьки відправляють відпочивати дитину, яка не досягла віку 18 років, необхідне засвідчене у нотаріуса доручення на дитину.

6. Після оформлення і повної оплати туру, туристу видаються: квитки, туристський ваучер, страховий поліс, пам'ятка, в якій вказана вся інформація про тур [27].

Варто додати, що перший етап роботи з документами починається з моменту перевірки, який надається менеджеру з продажу повного пакету документів на туристів.

Менеджер візового забезпечення приймає документи тільки за наявності всіх необхідних документів [28].

Ось так на туристичному підприємстві «ТУРИСТИЧНА ФІРМА АМІГОТУПР ПЛЮС» проходить процес реалізації туристичного продукту.

Проте також слід зауважити, що продаж туру являється не остаточним етапом обслуговування клієнта, також туроператор відповідає за те, щоб всі умови подорожі а також послуги, що обумовлені в договорі були клієнту надані, щоб він залишився задоволений поїздкою. Тому в даному напрямку туроператором проводиться також чітка і складна політика з контролю подорожі.

Отож, як бачимо як і будь-яке інше туристичне підприємство, туроператор «ТУРИСТИЧНА ФІРМА АМІГОТУПР ПЛЮС» проводить таку ж саму стандартну політику з реалізації туристичної продукції для ефективного свого подальшого функціонування.

Також як і будь-який туроператор «ТУРИСТИЧНА ФІРМА АМІГОТУПР ПЛЮС» спеціалізується на різних типах турів до яких можуть входити як стандартні так і додаткові чи спеціалізовані туристичні послуги.

Зважаючи на те, що в основному серед туристичної продукції даного туроператора переважають паломницькі та екскурсійні тури для людей всіх вікових категорій як по Україні так і за кордон, то варто сказати, що туроператор надає всі види туристичних послуг починаючи від стандартного туристичного набору і закінчуючи додатковими та спеціалізованими туристичними послугами, що відповідають типу туру та включені до нього безпосередньо за бажанням клієнта. Такими послугами можуть бути якісь додаткові екскурсії чи відвідання розважальних місць, що можуть включатися до стандартного туристичного продукту за бажанням клієнта.

На жаль у зв'язку з тим, що дана турфірма має дуже вузьку туристичну спеціалізацію, на сьогодні вона може надати дуже малий спектр додаткових та спеціалізованих послуг, що не стосуються конкретного розробленого і представленого в них виду туру.

Тому на даний момент є дуже важливим для «ТУРИСТИЧНА ФІРМА АМІГОТУПР ПЛЮС» зайнятися розширенням і урізноманітненням асортименту своєї продукції, що посприяє і збільшенню кількості потенційних клієнтів, які будуть зацікавлені тим, що матимуть можливість задовольнити в даній фірмі всі можливі свої потреби пов'язані з відпочинком та рекреацією [29].

На мою думку, для того щоб запустити даний процес реалізації цієї діяльності, насамперед, цьому туристичному агентству потрібно налагоджувати більше нових зв'язків з туристичними партнерами не тільки в Україні, а й за її межами.

На даний момент також, важливу роль у реалізації туристичного продукту споживачу відіграє таке явище як страхування життя та здоров'я туриста під час подорожі. Даний аспект є дуже важливим і тому туроператор, щоб не потрапити в неприємні ситуації має досить ретельно слідкувати за цим питання [30].

...