Міжнародні подорожі з релігійною метою

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Актуальність теми дослідження. Туризм займає важливе місце в економіці країни, адже це - це своєрідна візитна картка країни, що знайомить широку громадськість з економічним станом держави, розвитком національної культури, історією, традиціями та духовним потенціалом нації. Туризм являє собою досить розгалужену систему, одним із структурних елементів якої є релігійний туризм.

Релігія - це феномен духовного життя, світоглядна основа, що відбивається в ідеалах, уявленнях, морально-етичних нормах та інших формах опредмечування історичного досвіду людства, які виконують регулятивну роль у життєдіяльності людини, формують її ставлення до навколишнього світу, спрямовують соціальну активність і поведінку. Тому незаперечною є роль релігійних уявлень у формуванні будь-якої національної культури. релігійний туризм паломництво подорож

Об'єктом дослідження - особливості релігійного туризму.

Предмет дослідження - міжнародний туризм у світі.

Метою дослідження є всебічне дослідження особливостей та географії міжнарожних подорожей з релігійною метою у світі.

Для реалізації мети автор ставить перед собою наступні завдання:

- дати визначення поняття релігійного туризму;

- дослідити зародження та розвиток подорожей з релігійною метою;

- дати характеристику ресурсної бази релігійного туризму в світі;

- розглянути перспективи розвитку релігійного туризму;

- охарактеризувати особливості організації релігійних турів.

Структура роботи. Дана курсова робота складається з вступу, 2 розділів (з підрозділами), висновків та списку використаних джерел, який нараховує 20 позицій. Загальний обсяг роботи - 39 сторінок та додатки.



Розділ 1. Зародження, види, форми та основні поняття релігійного туризму

1.1 Поняття релігійного туризму

Релігія - це певні погляди і уявлення людей, відповідні обряди і культи. В сучасному світі існує різноманіття вірувань, сект, церковних організацій. Це і різні форми політеїзму, традиції якого походять від первісних релігій, і різноманітні форми монотеїзму. Тут і національні релігії - конфуціанство (Китай), іудаїзм (Ізраїль), синтоїзм (Японія), і світові релігії: буддизм, християнство, іслам, індуїзм. Саме світові релігії найбільше впливають на розвиток сучасних цивілізацій. Їх релігійні центри є основними об'єктами релігійного туризму.

Туризм - це активна форма людського спілкування, що допомагає взаємопізнанню націй, розвику взаєморозуміння та встановленню культурно-економічних зв'язків між народами, а відтак - розвитку співробітництва між державами, покращенню міжнародного становища в цілому.

За своєю сутністю туризм - явище багатофункціональне. Він активно впливає на життя людей, організацію їх праці та відпочинку, а відтак - на економічний і соціальний розвиток суспільства. Одна з важливих функцій туризму - оздоровча і рекреаційна. У спеціальній літературі цю функцію визначають ще як «відтворювальну», «репродуктивну» тобто таку, що дозволяє відновити сили та внутрішні резерви людини, затрачені в ході трудової діяльності. Але серед різноманітних видів туризму за метою можна виокремити такий вид туризму як релігійний, адже він забезпечує задоволення таких потреб людини, які істотно відрізняються від вищезазначених.

Туристом, який подорожує з релігійною метою, є людина, що виїжджає за межі звичного середовища на термін не більше року для відвідин святих місць і центрів релігій. Під релігійним туризмом слід розуміти види діяльності, пов'язані з наданням послуг і задоволенням потреб туристів, що прямують до святих місць і релігійних центрів, що знаходяться за межами звичного для них середовища.

Релігійний туризм є одним із найстаріших видів туризму. Він бере свої витоки з часів формування основних світових релігій і здійснюється в таких двох основних формах:

- паломницький туризм;

- релігійний туризм екскурсійної пізнавальної спрямованості.

Паломницький туризм - це сукупність поїздок представників різних конфесій з паломницькими цілями. Паломництво - прагнення віруючих людей поклонитися святим місцям.

Серед причин для здійснення паломництва можна виділити наступні:

- бажання зцілитися від душевних і фізичних недуг;

- помолитися за рідних і близьких;

- знайти благодать;

- відмолити гріхи;

- виразити подяку за блага послані зверху;

- проявити відданість вірі;

Паломництво передбачає певне ставлення людини до дійсності. Це символізує готовність людини пожертвувати скороминущими матеріальними цінностями в ім'я вічних духовних. У індуїзмі, православ'ї і католицизмі отримали розвиток піші паломництва. Люди відправляються в паломництва, коли їм недостатньо ритуальних дій в місцях звичайного середовища мешкання.

Термін «паломництво», як вважають філологи, походить від слова «пальма» - гілку саме цього дерева привозили перші паломники християни, що побували на Святій землі під час свята «Входження Господнє до Єрусалиму». Під час тріумфального входження Ісуса Хріста до Єрусалиму віруючі усипали його шлях гілками пальми.

Раніше паломництво традиційно асоціювалося з пішими походами, зараз церква послабила вимоги до способів пересування, і кожен виходить зі свого стану здоров'я і фінансових можливостей, подорожуючи на «своїх двох», автобусі, авто чи поїзд.

У науці звичайно виділяють кілька видів паломництва, які класифікуються за ознаками:

1) за кількістю учасників і сімейної приналежності - індивідуальні, сімейні і групові;

2) за тривалістю - тривалі і короткочасні паломництва;

3) по сезонності - цілорічні паломництва, а також приурочені до релігійних свят;

4) по об'єктах відвідування - відвідування конфесійних культових місць (церков, монастирів, храмів), а також природних культових місць (гір, озер, печер);

5) за місцем розташування об'єкта паломництва - внутрішні (у межах державних кордонів) і зарубіжні паломницькі тури;

6) за ознакою обов'язковості - добровільні і обов'язкові паломницькі тури (наприклад, в ісламі паломництво хадж є обов'язковим для кожного правовірного).

Прочани зазвичай висувають набагато менше вимог до рівня і якості обслуговування, харчування, розміщення. Вони зупиняються на нічліг в келіях монастирів, на території храмів, в наметових містечках, можуть ночувати в храмах на підлозі або навіть прямо на вулиці. Вибір їжі зазвичай невеликий, і вона досить скромна.У християнських країнах під час постів їжа пісна, в Індії - вегетаріанська.

Духовно паломницький туризм має вузьку соціально-психологічну базу та географічну спрямованість. Під духовно-паломницьким туризмом розуміються поїздки туристів з Північної та Південної Америки, Європи в різні центри духовної практики в країнах Сходу, в першу чергу в Індію, Тибет, Китай, Непал, Японію. Духовно-паломницький туризм тісно пов'язаний з лікувально-оздоровчим туризмом. Наприклад, багато духовних центрів в Індії є центрами аюрведічеського лікування. В Індії аюрведа - це комплексна наука лікування, омолодження організму та запобігання захворювань, які виникають як наслідок порушення гармонії між енергією людини і Всесвіту. Всілякі практики та настанови, що даються в багатьох храмах, а також у Золотому Місті, часто виходять за рамки релігій або не мають безпосереднього релігійного підгрунтя. Підкреслюється їх універсальність для людей різних віросповідань, національностей, статі, віку та професії. Мета таких практик - допомогти людині у вирішенні її проблем, а також в його духовному і моральному самовдосконаленні, пізнанні.

Слід відзначити близькість духовно-паломницького туризму та інших видів туризму. Наприклад, щорічно багато туристи відвідують Китай для занять цигун - це комплекс рухових і дихальних вправ. Цигун допомагає людині набрати великий запас життєвих сил, або енергії ци, як вважають китайці. Так що така поїздка містить елементи релігійного, спортивного та лікувально-оздоровчого туризму.

Релігійний туризм екскурсійної пізнавальної спрямованості припускає відвідини релігійних центрів, в яких туристи можуть побачити релігійні об'єкти, - культові пам'ятники, що є діючими, музеї, відвідати богослужіння, взяти участь в хресних ходах, медитаціях і інших релігійних заходах. Релігійний туризм також тісно взаємопов'язаний з науковим туризмом релігійної спрямованості. Учені відвідують центри існуючих релігій, країни і регіони з багатими релігійними традиціями. Такі поїздки нечисленні, але вони розширюють географію туристичних поїздок.

1.2 Зародження та розвиток подорожей з релігійною метою

Починаючи із найдавніших часів релігійний туризм був пов'язаний насамперед із паломництвом. Паломництво завжди вважалось найвищим проявом особистої духовності, служіння вірі та ідеї. Паломники сприймаються як люди втаємничені, осяяні небесною благодаттю, які своїм діянням прислужилися вірі і принесли з собою, у собі цю частку сакрального. Саме тому сприяння, допомога паломникам є здавна неодмінною рисою моральності.

Ще з часів перших цивілізацій дійшли свідоцтва про вірування у те, що молитва більш дієва у певних місцевостях, що мають те чи інше відношення до божества. Сакральність певних місць визначається їх роллю у становленні релігії. Вона пов'язана з подіями, що впливали на становлення віри, з діяннями святих, з певними чудесами тощо. Здавна вважалось, що їх відвідання наближає людину до Бога, тому що ці місця ніби обрані Ним для спілкування з людьми і на знак цього певним чином позначені. А люди, в свою чергу, позначали ці місця різними символами віри. Тобто сакралізація певних місць є невід'ємною часткою кожної релігії.

Сакральні святині у свідомості віруючих чітко ієрархізовані й ієрархія ця закріплена в традиції. Святинею світового значення є Свята Земля. Відповідно, інші місця паломництва можна як за значенням для кожної релігії, так і за потоком паломників поділити на регіональні і локальні.

Історія паломництва сягає значної давнини. Відомо, що вже давні євреї кожного року відвідували Храм в Єрусалимі. Відвідини ці були обов'язкові у певні іудейські свята і на цей час припинялися конфлікти, знімалися митні обмеження, облаштовувались мости і дороги до Храму, а біля Храму збиралися торговці святим крамом та міняйли, що обмінювали гроші для купівлі жертовних тварин, що їх приганяли до Храму селяни. Для спілкування з богами відправлялись у найвіддаленіші храми греки та римляни і не тільки вони, а й представники інших народів, що сповідували ту ж віру.

У християнському світі паломництво до країни, де відбувались діяння земного життя Спасителя, стало звичним з IV ст. н. е. під впливом прикладу св. Олени, діяльність якої сприяла дослідженню Святої Землі, її значній сакралізації. З цією землею пов'язані діяння пророка Магомета (іслам) та історія іудаїзма. Свята Земля - ця "колиска трьох релігій" - є найвизначнішою сакральною святинею нашої цивілізації.

Масового характеру набуло паломництво до Святої Землі, в Палестину за часів хрестових походів. В Єрусалимському королівстві, зважаючи на потреби паломників, утворилась відповідна сфера діяльності для задоволення потреб віруючих, що окрім відвідування святинь включала транспортування з наданням безпеки та певної комфортності, надання послуг розміщення та харчування. З'явилось відповідне інформаційне забезпечення: з IV ст. стали відомі путівники по Святій Землі, Паломництво зростало з поширенням християнства, розвиваючись із зростанням релігійності населення. В середні віки паломництво набуло такого розмаху, що навіть утворились і поширились цехи професійних паломників, яких замість себе наймали багаті люди для здійснення поклоніння. Відповідно поширювалась та удосконалювалась організація паломництва, створювалась інфраструктура.

Маршрути паломництва спочатку були виключно сухопутні й шли по півдню Європи та через Малу Азію. Довгий, складний і небезпечний шлях розтягувався на роки. Згодом розвиток судноплавства значно скоротив витрати часу, а морський шлях став основним шляхом до Палестини.

Головними центрами, де збирались паломники, аби відправитись до Палестини, стали порти Південної Європи: Венеція, Генуя, Марсель. З усіх усюд європейської землі до Венеції, а пізніше й Марселю, стікалися невеликими групами пілігрими у спеціальному одязі, що вирізняв їх серед інших подорожніх: довгі сірі плащі з нашитим на них червоним хрестом, крислаті капелюхи, каліги (особливі сандалії). Обов'язковими були фляга для води та посох. Вони йшли, користуючись у дорозі притулком монастирів, замків, маєтків та простих осель. Поступово на базі монастирів створилась мережа, що надавала послуги паломникам.

У Венеції паломники укладали контракт з хазяїном корабля, за яким хазяїн був зобов'язаний не тільки перевезти їх до Святої Землі й назад, але й супроводжувати по святих місцях, забезпечувати харчуванням, сплачувати за них податки. У Венеції XV cт. існувала постанова, за якою корабель, що перевозив паломників, не міг слугувати для торгових цілей, отже, обсяг паломництва досяг такого розміру, що сприяв спеціалізації транспорту, а з іншого боку, цим визнавалась повага до паломників.

Створена для забезпечення паломництва індустрія працювала досить злагоджено, забезпечуючи пілігримів всім необхідним: безпечним транспортуванням, притулком, екскурсіями по святих місцях та відправленням культу.

Християнське православне паломництво з України до Святої Землі має давню вікову традицію: відомі джерела відносять її до ХІ-ХІІ ст. Зокрема «Житие и хожение Даниила, русской земли игумена» залишило свідоцтво паломництва ігумена Данила з Чернігівських земель і містить не тільки описи святих місць, але й відомості з організації паломництва за часів Єрусалимського королівства.

Загальні суспільні тенденції сприяли збільшенню паломництва і, відповідно, переростанню сфери забезпечення релігійних потреб населення в індустрію, розквіт якої припадає на другу половину ХІХ ст.

У Західній Європі, особливо у Франції та Німеччині, у цей час щорічно організуються паломницькі каравани до Святої Землі по 300-400 чол. Центром збору православних паломників стала Одеса, а морський шлях, яким вони діставались до Святої Землі, пролягав через Константинополь. Якщо на початку сторіччя їх щорічна чисельність не перевищувала кількох десятків, то в 1820 р. вона вже досягла 200 чол., а в 1840-х роках подвоїлась, склавши в кінці сторіччя майже 5 тис. чол. Але найбільший потік паломників спостерігається з кінця ХІХ ст. до початку першої світової війни, що пов'язано з поліпшенням транспортного сполучення, його значним здешевленням.

Перше відоме нам паломництво паломники греко-католиків західноукраїнських земель, що входили до складу Австро-Угорщини було організоване у 1906 році за участю митрополита Галицького архієпископа Львівського Андрія Шептицького при сприянні досвідченого організатора паломництва з Тиролю полковника Генріха Гіммлема фон Агісбурга. Організаційні засади базувались на схемі тирольського товариства, що до того організувало 9 аналогічних подорожей за європейськими стандартами того часу.

У V-VIII ст. здійснювалися паломництва китайських ченців буддистів до Індії. Ченці слідували двома маршрутами. Перший, «північний», маршрут пролягав по Великому шовковому шляху через Афганістан і Пакистан. Другий маршрут - через Південно-Китайське море, Бенгальською затокою. Тіло Будди після його відходу в нірвану спалили, останки розділили на 8 частин і помістили в ступи. Воно почалися з поклоніння решткам Будди. Паломництво в буддизмі полягає у відвідинах святих місць для отримання духовних результатів, поклоніння і виразу шанування вищим силам.

Протягом багатьох віків паломництво було практично єдиним видом подорожування, не пов'язаним ні з жодною "корисною", матеріальною метою, що збігається з сучасним поняттям туризму як суспільного явища.

1.3 Види та форми релігійного туризму

Релігійний туризм - це самостійний вид туризму. У нього, як і в інших його видів, є свої різновиди: паломницький туризм, релігійний туризм екскурсійної спрямованийності. У деяких випадках виділяють спеціалізовані тури, у яких об'єднуються прочани й екскурсанти. Спеціалізовані тури розраховані як мінімум на три дні з відвідуванням релігійних святинь.

Серед причин для здійснення паломництва можна виділити наступні:

– бажання зцілитися від душевних і фізичних недуг;

– помолитися за рідних і близьких;

- знайти благодать;

– виконати богоугодну роботу;

- відмолити гріхи;

- виразити подяку за блага послані зверху;

- проявити відданість вірі;

– прагнення до подвижництва в ім'я віри;

У дев'яності роки двадцятого століття в громадський лексикон увійшло забуте слово паломництво. Зв'язки з падінням залізної завіси і відкриттям кордонів багато наших співвітчизників кинулися за кордон. Ці поїздки не мали однієї мети. Проте значною мірою людьми рухало бажання подивитися інші країни, доторкнутися до досвіду життя інших народів. Частина цих поїздок відбувалася в країни, що представляють інтерес і для релігійного людини. Наприклад, в Святу Землю, до Греції, в Єгипет. У зв'язку з чим виникла необхідність визначити дані поняття.

Паломництво - ходіння або подорож до святих місць з чітко визначеними культовими цілями. Паломництво в тій чи іншій формі прийнято практично у всіх релігіях і язичницьких культах. В даний час паломники широко користуються послугами туристичної індустрії, створюються спеціальні туристські фірми, що організують такі тури. Паломницькі тури на відміну від релігійно-пізнавальних або культурно-історичних, несуть певний віруванням сенс здійснення обряду.

Ця організація масових відвідин монастирів, святих місць є ні що інше, як - релігійний туризм, який ділиться на декілька напрямів в залежності від глибини ставлення людей до релігії: глибоко віруючі, 17% - хотіли б пожити в монастирях тривалий час, вони прагнуть сюди як діти в отчий будинок після довгої розлуки. Віруючі, 24% - також хочуть пожити в монастирях, але не такий тривалий час.

Для двох цих груп метою відвідування релігійних святинь є молитовне спілкування, праця, збори пожертв на відновлення і розвиток монастиря чи храму. За релігійними канонами паломницька поїздка повинна тривати не менше 10 днів і найчастіше доводитися на релігійні свята. У наш час паломництво може тривати від кількох днів до кількох місяців, за бажанням паломників або в залежності від можливостей місць відвідування. Адже в даний час багато церков, соборів і монастирів зруйновані, їх відновлення тільки починається. Часто монастирі приймають паломників благословляючи їх на посильну трудову слухняність. І часто такий послух дає досить відчутні результати.

Паломницький тур відрізняється від всіх інших реальною участю паломників у релігійному житті храму чи монастиря, відвідуванням богослужіння, вчиненням молитовного правила вранці і ввечері, перед і після трапези, на початку і кінці шляху, а головне - особистою участю у відновлення і підтримці життя обителі.

Сенс паломництва, полягає у поклонінні святим місцям. Це поклоніння має релігійний характер і пов'язане із вчиненням богослужінь і молитов біля шанованих святинь. Будь-яке інше відвідування святих місць, не пов'язане з релігійним поклонінням не має відношення до канонічного паломництва. Паломництво здавна заохочувалося в буддизмі, культура якого поширено на схід, північ і південь багато в чому завдяки монахам-місіонерам. Північний буддизм зберігає традиції паломництва до нинішніх днів. Привабливими цілями для буддистів Махаяни є місця перебування засновника буддизму Будди, відмічені ступами, куполоподібними будівлями без внутрішніх приміщень. Крім того, буддисти прагнуть побувати у відомих монастирях. Резиденцію Далай-лами в Індії також відвідують десятки тисяч людей.

Мільйони людей здійснюють паломницькі поїздки в сучасній Індії. Серед центрів паломництва слід зазначити місто Варанасі, найбільший релігійний центр, місто сотні храмів. За переказами, саме біля цього міста Будда виголосив свою першу проповідь. Свої святі місця є в шівіатов і внушітов, які представляють два основних напрямки індуїзму.

Слід зазначити, що одна світова релігія іслам - розглядає паломництво в якості обов'язкової вимоги для кожного мусульманина. Правда, з тих пір, як мусульмани розселилися по всьому світу, ця вимога не є безумовно необхідною. Все ж таки паломництво до Мекки залишається досить бажаним і дуже почесним заходом. Другим по значущості місцем паломництва є Медіна, місто пророка, де знаходиться його могила.

Священним містом для кожного мусульманина є Єрусалим. Звідси, зі Святої скелі на горі Моріа, за легендою, пророк Муххамед піднявся до Аллаха і бачив його історичні мусульманські мечеті, створені на місці знаходження Єрусалимського храму - на Храмовій горі. Це Куббат Ас-Сахра і Аль-Акса. Мечеть Аль-Акса розташована на південній стороні храмової площі і вважається третьою за значимістю після святинь Мекки і Медини святинею мусульманського світу.

Крім святих місць в Саудівській Аравії (могила пуття в Медіні і Кааба в Мецці), що є святинями мусульман всього світу, існують місця поклоніння мусульман окремих течій. Так, мусульмани-шиїти поклоняються онукові пророка, імаму Хусейну, могила якого знаходяться в іракському місті Кербелі.

Сильні традиції паломництва і серед послідовників іудаїзму. Згідно з віровченням іудаїзму, існує тільки один культовий центр, в якому може відбуватися богослужіння Єрусалимський храм. Він є об'єктом паломництва всіх євреїв стародавнього світу. Після його руйнування римськими військами в 70-му році місцем паломництва стала Стіна Плачу, імовірно створена з кам'яних блоків стародавнього храму. Протягом майже двох тисячоліть ця Стіна є місцем оплакування євреями колишньої величі Ізраїлю, Єрусалиму та його храму. Стіна до цього дня залишається для євреїв самим справжнім і ваговим символом їхньої єдності і зв'язком із історичною батьківщиною.

Крім священного міста Єрусалим віруючих євреїв залучають і інші міста світу, пов'язані з відомими релігійними діячами. Так, послідовники однієї з течій юдаїзму-хасидизму поклоняються лідеру свого руху - ребе.

Також сильні традиції паломництва в християнстві - католицизмі і православ'ї. Цей різновид релігійного туризму представляє собою сукупність поїздок представників різних релігій з паломницьким цілями. Здійснювати паломництва людей побуджує багато різних мотивів.

По-перше, вчинення релігійного обряду (молитва, причастя, сповідь). Релігійні таїнства представляють собою найголовнішу внутрішню основу, зміст життя Православної церкви. По-друге, духовне вдосконалення. Десятки й сотні тисяч самих різних людей тягнуться в наші обителі саме за духовною їжею. По-третє, отримання благодаті, духовного і фізичного ради. По-четверте, релігійна освіта. По-п'яте, поклоніння святому місцю, храму, мощам.

Психологічні особливості паломників дуже різнопланові. Одним з важливих аспектів паломницьких поїздок є їх духовно-просвітницька складова. При відвідинах святих місць люди дізнаються про історію і духовних традиціях монастирів і храмів, особливості богослужіння, святих і подвижників благочестя, чиє життя і діяльність була пов'язана зі святинями, що входять до паломницький маршрут. Прочани мають можливість поговорити з наставниками монастирів. Паломництво відіграє також важливу загальноосвітню роль. Монастирі та храми на Русі завжди були не тільки місцем духовного діяння, а й культурними центрами. Тут віками накопичувалися книги, ікони, твори прикладного мистецтва, вироби народних промислів. Монастирські і храмові будівлі були головними архітектурними пам'ятками своєї епохи - особливо до 18 століття. Цікаво, що багато монастирів навіть в радянський період, не дивлячись на втрату свого основного призначення, зберігали роль культурних центрів в якості музеїв. Можна виділити різні види паломництва. За кількістю учасників і ознакою сімейної приналежності розрізняють, сімейні та групові паломництва.

За тривалістю можна виділити паломництва тривалі і короткочасні. Раніше по православним канонам паломництвом вважалася поїздка тривалістю більше 10 днів. У залежності від того, в якій країні знаходяться об'єкти, відвідувані паломникам.

Часто паломництва бувають приуроченими до певних святкам. Скажімо, в християнстві паломництво у той чи інший храм чи монастир може бути приурочено до дня святкування місцевошанованих святих. У Ватикан збирається багато прочан слухати пасхальну проповідь Папи римського.

Паломництво на Русі можна поділити на дві самостійні гілки, визначені самою історією християнської релігії: власне паломництво на Святу Землю і паломництво по святих місцях на території Русі, як в центрі світового Православ'я.

У паломництво зазвичай відправлялися в теплу пору року. Це пояснюється тим, що справжнім паломникам потрібно було йти до святих місць пішки. Православне паломництво передбачає ряд властивих йому специфічних особливостей. Перш за все, це низька комфортабельність розміщення паломників в монастирях. Одним з можливих шляхів розвитку сучаснихного паломництва є молодіжні мобільні табори паломницької спрямованості. Ця форма паломництва добре вписується в процес виховання і духовного розвитку молоді.

Подорож з релігійними цілями - найдавніший вид туризму, що має глибокі історичні корені. Одними з перших туристів, безсумнівно, були середньовічні прочани. У силу релігійних переконань або цікавості щодо своєї або чужої віри, люди у всьому світі подорожують, щоб відвідати Святу Землі.

Таким чином, релігійний туризм має три форми:

а) паломництво;

б) екскурсійні тури по релігійній тематиці;

в) спеціалізовані тури, у яких об'єднуються прочани й екскурсанти.

1.4 Ресурсна база релігійного туризму в світі

В світі можна виділити наступні основні регіони паломницького туризму:

- православні республіки СНД: Україна, Білорусь, Молдова;

- зарубіжна Європа (католицизм, протестантизм);

- Північна Америка (християнство);

- Латинська Америка (християнство);

- Північна Африка (іслам);

- Східна і частково Західна Африка (іслам);

- Західна Азія (ісламу і анклави християнства і іудаїзму);

- Південна Азія (індуїзм, буддизм, сикхізм, джайнізм);

- Південно-Східна Азія (буддизм, іслам і анклави індуїзму);

- Східна Азія (буддизм, конфуціанство і синтоїзм);

- Середня Азія (Тибет), де домінують іслам і ламаїзм, релігія бон;

- Центральна Азія (буддизм і окремі анклави ісламу).

Найбільшим релігійним центром світу, по праву, вважається Єрусалим. Його особливе місце серед інших центрів паломництва обумовлене тим, що Єрусалим вважається святим серед представників відразу трьох релігій - іудаїзму, християнства і ісламу.

Для євреїв, що сповідують іудаїзм, немає певних місць в Єрусалимі, до яких вони здійснюють паломництво: священним вважається все місто. Але будь-який віруючий обов'язково помолиться біля Стіни Плачу. Ця традиція сходить до часу руйнування міста і храму євреїв римлянами в 70 р. н. е. Десятки тисяч євреїв були убиті, ті що залишилися в живих обернені в рабство, відправлені до вигнання, тим, хто уцілів під страхом смерті заборонялося повертатися в місто. Пізніше обраним дозволили здійснювати туди паломництво і оплакувати руїни. Іудейські паломники, що приїжджають до Єрусалиму, обов'язково приходять в іншу обитель туги - Йад-вашем, Зал пам'яті про шість мільйонів убитих нацистами в роки холокоста.

Для християн Єрусалим пов'язаний із земним перебуванням Ісуса Христа. Християнські паломники приїжджають до Єрусалиму, щоб пройти по його стопах. Найважливішим пунктом паломницької програми християн є храм Святого Гробу Господнього. Кожен віруючий прагне відвідати цей храм, поклонитися його реліквіям - Голгофі, Каменю Миропомазання, Гробниці Господньої.

Немало християнських місць розташовано на околицях Єрусалиму. У декількох кілометрах на південь знаходиться Віфлєєм - місце народження Христа. У самому центрі невеликого міста знаходиться, можливо, найстародавніша християнська споруда в світі - храм Різдва Христова.

Місцем паломництва мусульман є мечеть Омара в Єрусалимі - найстаріша з ісламських культових будівель, що дійшли до наших днів. В кінці VII ст. мусульмани, що захопили Єрусалим, побудували восьмикутну мечеть над тим місцем, звідки, за переказами, пророк Мухаммед - засновник ісламу, піднісся на небеса. На відміну від Єрусалиму, де переплелися різні релігії, більшість центрів паломництва пов'язана з однією конфесією.

У християнському світі існує безліч святих місць в різних районах землі. Але найбільш шанобливі з них знаходяться в Європі. У храмах європейських міст зберігаються численні реліквії, пов'язані із стражданнями останніх годин земного життя Ісуса Хріста. У Соборі Паризької Богоматері (Нотр Дам), зберігається терновий вінець, що покривав голову Христа. У Відні - спис, який, згідно звичаю, встромили в бік Христа після його смерті на хресті. Залишки святого хреста зберігаються в Римі. У Туріні (Італія) знаходиться знаменита плащаниця - шматок льняної тканини, в який Ісус був обернутий після смерті.

Собор в Сантьяго-де-Компостела один з трьох найбільших центрів паломництва в середні віки, його прирівнюють до Єрусалиму і Риму. Пілігрими сходяться сюди поклонитися святим мощам апостола Іакова.

Численні центри християнського паломництва пов'язані з культом Діви Марії. Один з них - Лоретто, де знаходиться будинок, в якому жила Пресвята Діва. Це останній пункт паломництва, до якого щорічно стікаються мільйони паломників, особливо на Паску. З інших культових місць популярністю користуються ті, в яких людям являвся образ Діви Марії: Лурд (Франція), Фатіма (Португалія), Сан-Себастьян-де-Гарабандал (Іспанія), Гуадалупе (Мексика).

У ісламі паломництву надається особливе значення. Кожен повнолітній мусульманин повинен прагнути до здійснення обряду «священного хаджу».

Хадж - паломництво в Мекку (Саудівська Аравія), місто, в якому народився Мухаммед. Лише прихильники ісламу мають право відвідувати найсвященніше з усіх міст. Тут знаходиться Кааба - великий грубий куб, складений з сіро-зелених гранітних блоків. У одному з кутів Кааби знаходиться великий чорний камінь, який помістив туди сам Мухаммед. Головна мета паломництва мусульман до Мекки полягає в тому, щоб 7 разів обійти навколо Кааби в напрямі проти годинникової стрілки, доторкнутися до чорного каменя і поцілувати його.

Медіна (Саудівська Аравія) - друге за значенням священне місто мусульман, куди вони здійснюють паломництво (місце поховання Мухаммеда).

У буддизмі віруючі не здійснюють масових відвідин святих місць. Проте вони нерідко відправляються в індивідуальні подорожі, прагнучи досягти глибшої духовної досконалості. Засновник буддизму Гаутама жив і помер в долині Гангу, тут у буддистів є свої святі місця, особливо вшановується Варанасі.

Одне з культових місць в буддизмі - Город Лхаса на в Тибеті. Тут розташовані буддійський монастир і палац далай-лами - духовного глави буддистів. Палац Поталла - 13-поверхова будівля. У внутрішніх покоях знаходяться 10 000 святинь і 20 000 статуй; вага виробів із золота і срібла, що зберігаються там, обчислюється тоннами. Центрами поклоніння стали численні храми, в яких розміщуються статуї Будди в різних позах з різними ритуальними жестами рук, символізуючими різні аспекти його учення. Найбільший в світі буддійський монастир і збірка статуй Будди - храм Борободур знаходиться на о. Ява (Індонезія). Популярністю користується японське місто Нара, в храмі якого знаходиться статуя Великого Будди - найбільша в країні. У місті Канді (Шрі-ланка) на березі штучного озера цінується обнесений ровом Храм Зуба, де як найбільший скарб зберігається один із зубів Будди.

У південній Азії розташовується обширний ареал індуїзму - релігії, що відрізняється різноманіттям і безліччю об'єктів поклоніння. Всі святі місця індуїзму знаходяться в Індії, їх кількість обчислюється десятками тисяч. Основні присвячені головним божествам пантеону індуїзму - Шиві, Крішну, Вішну. Святі місця індуїзму: Патна, Варанасі, Амарнат, Аллахабад, Мадурая.

Релігійний туризм може здійснюватися не тільки з паломницькими, але і з науковими теологічними цілями. Поїздки фахівців - теологів, як правило, нечисленні, але нерідко тривалі і розширюють географію релігійного туризму. Об'єктами вивчення можуть бути складні релігійно-філософські конфесії, зооморфізм, фетишизм, шаманство.

Потік релігійного туризму представлений також місіонерами і служителями церкви, що налагоджують деякі контакти. В цілому, будь-яка церква заохочує релігійний туризм, що часто знаходить законодавчу підтримку у держави, наприклад, у вигляді охорони історичних пам'ятників, зниження податків, створення об'єктів інфраструктури.

1.5 Організація релігійних турів за кордоном

Приналежність до деякої релігійної конфесії не є перешкодою для здійснення туризму. Турист має бути ознайомлений і поважати місцеві закони і звичаї. За міжнародними нормами турист має право на безперешкодне відправлення релігійних обрядів і молитов, проте, якщо це не заважає іншим туристам і не порушує місцеві звичаї і правила перебування в готелі і інших суспільних місцях.

Будь-які відвідини святих місць, храмів, інших культових об'єктів і споруд, що знаходяться під егідою певної релігійної общини, повинні бути погоджені з її керівництвом, встановлений порядок відвідин об'єкту туристами, час відвідин, що не заважає обрядам, або порядок присутності на обрядах. Отже, необхідно заздалегідь ознайомитися із звичаями всіх общин і монастирів, через які проходить маршрут.

У ісламських країнах до іноземних туристів пред'являються підвищені вимоги згідно релігійним засадам і вимогам. У Арабських Еміратах не можна знаходитися в нетверезому стані в суспільних місцях, купатися в голому вигляді або у відкритих купальниках жінкам.

Релігійні обмеження поширюються і на їжу. Мусульмани і євреї не вживають свинину. Багато релігій встановлюють пости, періоди, коли обмежується вживання окремих видів їжі і навіть розваг. Все це слід враховувати при проектуванні турпродукту для певних груп населення. Необхідно відзначити, що відмова вживання свинини в їжу - явище сильно поширене, і, якщо турист висловлює таке бажання, то воно неухильно виконується. Це лише мала частинка того, що необхідно враховувати організовуючи релігійні тури, тому кожна туристична фірма, що займається цим видом туристичної діяльності, повинна мати чітку систему знань про особливості паломництва і культові обряди в кожній зі світових релігій.

Індустрія релігійного туризму є складовою частиною індустрії туризму в цілому. У індустрії релігійного туризму можна виділити наступні чотири сектори.

1. Розміщення. Це сукупність засобів розміщення - готелів, кемпінгів, гуртожитків і так далі.

2. Харчування. Туристи, що вирушають в поїздки по святих місцях і релігійних центрах, користуються послугами підприємств громадського харчування. Це можуть бути: ресторани, кафе, закусочні; монастирські, ашрамовські і інші їдальні, в яких готується їжа для відвідувачів. Асортимент блюд тут відрізняється від пропонованого в кафе і ресторанах. У ряді випадків їжа може бути простішою, пісною під час православного поста, вегетаріанською.

3. Транспорт - транспортні підприємства і послуги різних видів транспорту.

4. Релігійні об'єкти. У цей сектор входять:

- культові споруди - монастирі, святилища, храми і храмові комплекси, капели, каплиці;

- природні об'єкти - святі джерела, колодязі, гори

- водоймища (річки, ставки), гаї;

- невеликі об'єкти культу - придорожні хрести, вівтарі божеств на узбіччях доріг, троп.

Розробка туристичного продукту, тобто створення і організація подорожей є надзвичайно складним процесом. Створення турпродукта зазвичай починається з появи ідеї і ухвалення рішення розробити тур і завершується процесом просування його на ринку з подальшими продажами. Після того, як рішення про створення туру прийняте, слідують узагальнено декілька етапів розробки турпродукта:

1. Вивчення попиту на туристичному ринку і визначення базових складових туру.

2. Розрахунок вартості і встановлення ціни туру.

3. Продаж (реалізація) туру, тобто просування його на ринку.

На першому етапі відбувається створення концепції туру, вивчення основних тенденцій в паломницькому туризмі і экскурсійному туризмі релігійної тематики. Досліджуються якісно-кількісні характеристики туру: вид транспорту, передбачувані засоби розміщення, пункти харчування, об'єкти показу.

Після того, як завершено вивчення попиту і пропозиції на ринку складається робочий проект туру. Туроператор вибирає контрагентів, встановлює з ними контакт і починає переговори.

Ціна продажу обчислюється на основі обліку суми витрат, прибутків і податків. Сума витрат включає прямі витрати (витрати на перевезення, розміщення, харчування туристів, їх екскурсійне обслуговування) і непрямі витрати туроператорів (витрати по менеджменту туристичної організації - орендні платежі, зарплата співробітникам, витрати на вирішення. На стадії комплектування групи слід враховувати інтереси людей, інформувати їх про специфіку туру, ризикуючи інакше створити в одній тургруппі конфлікт людей, що приїхали в одне місце, але переслідують різні цілі. Часто невиправдано вважаючи, що паломництво переслідує лише релігійні цілі, повністю виключають путню інформацію і екскурсії. Це серйозно обідняє саме паломництво як подорож до святого місця, дотик до історичного минулого.

При організації паломницьких турів слід враховувати інтелектуальні і вікові особливості, емоційний стан учасників поїздки, випадки збігу паломницького туру з днями релігійних свят.

Відмінність паломницьких поїздок і релігійно-пізнавальних турів полягає у відмінності їх цілепокладання. Звідси виходять особливості розміщення і харчування туристів, специфіка екскурсійного маршруту, вибору об'єктів показу, вмісту і форми подачі самої екскурсії.

За кордоном паломницькі тури набули поширення вже досить давно. Турфірми, що спеціалізуються на паломництві, користуються попитом у вірян різноманітних конфесій: християн (православних, католиків, протестантів), мусульман, буддистів.



Розділ 2. Центри паломництва. Шлях Святого Якова (Іспанія)

2.1 Християнське паломництво

На відміну від Єрусалима, що е священним містом багатьох релігій, більшість центрів паломництва пов'язані з однією релігією. У різних районах Землі існує безліч святих місць християнського світу. Найбільш шановані знаходяться в Європі: Рим, Барі (Італія), Париж і Лурд (Франція), Фатіма (Португалія), Варшава (Польща), Монсеррат (Іспанія) та ін. Мільйони прочан прямують у ці центри з надією побачити чудесне явище чи поклонитися священним реліквіям і прилучитися до їхньої благодаті. Крім того, у кожного народу чи жителів певної місцевості існують свої об'єкти для поклоніння. Так, жителі Карінтії (Австрія) возвеличують Святу Гемму, вони здійснюють паломництво в місто Гурк, де вона жила, побудувала храм, у крипті якого і була похована в ХІІІ ст.

Особливо шановані в християн реліквії, пов'язані з хрестовими муками та смертю Ісуса Христа. Найвідоміші з них - терновий вінець (зберігається в Парижі в соборі Нотр-Дам), плащаниця (зберігається в кафедральному соборі Турина в Італії), краплі крові Ісуса Христа (в бельгійському місті Брюгге).

Відомими центрами паломництва є місця, де зберігаються частини хреста, на якому був розп'ятий Ісус Христос, цвяхи та спис, яким Його проколото. Це Константинополь (нині Стамбул), Олександрія, Дамаск, Кіпр, Закавказзя (Грузія і Вірменія) та ін.

Багато центрів християнського паломництва пов'язані з іменем Діви Марії. її культ особливо розвинений у католиків. Із 6 тис. святинь у Європі дві третини присвячені Богоматері. Безперервними потоками прямують пілігрими в місця з'явлення образу Марії. Одне з таких чудес сталося в XIX ст. у невеликому розташованому на півдні Франції селі Лурд. Образ Пресвятої Діви з'явився тутешній дівчині. Відтоді інтерес до цього місця не слабшає. Мільйони прочан з'їжджаються сюди в очікуванні нових явлінь.

Сьогодні Лурд - другий після Риму культовий центр за кількістю християн-пілігримів (4,6 млн осіб на рік).

Святі місця є в Іспанії (Монсеррат -- чорна скульптура Мадонни), Португалії (Фатіма, Мадонна із серцем), Мексиці. Найбільш відомі чорні зображення Мадонни знаходяться в Австрії, Швейцарії, Німеччині. У Польщі прочани прямують в Ясна-Гуру, щоб поклонитися національній святині - іконі Ченстоховської Чорної Мадонни, яку поляки вважають своєю заступницею. В окремі святкові дні Ясна-Гуру відвідують до 300 тис. осіб.

Крім Ісуса Христа та Богоматері, християни шанують багатьох святих. Місця, пов'язані з їхніми іменами, також є центрами паломництва. Наприклад, Неаполь відомий у пілігримів, насамперед, завдяки покровителю міста Святому Януарію. У чудово оформленій капелі собору Сан-Дженнаро зберігаються череп святого і судини з його запеченою кров'ю, що володіє загадковою властивістю періодично розріджуватися. Уперше цей феномен був відзначений у IV ст. і відтоді повторюється кілька разів на рік. У Марселі зберігається ще одна християнська святиня -- череп Святого Базилія.

Найбільшим центром християнського паломництва, де можна поклонитися відразу багатьом святиням, є Рим. Щорічно його відвідують 8 млн християн-прочан. У Вічному місті знаходяться всесвітньо відомі собори. Один із них -- Сан-Джованні-ін-Латерано -- був заснований у IV ст., неодноразово руйнувався і знову відновлювався. У ньому зібрані священні реліквії: голови святих Петра і Павла, іудейський Ковчег, святий жезл Аарона, накидка Марії, частина столу, за яким відбувалася Тайна Вечеря, перекладина "істинного хреста". Збереглися привезені з ієрусалимського палацу Пілата Святі сходи, якими, за переказами, Ісуса Христа вели на страту. Піднятися 28 мармуровими сходинками можна, лише клякнувши. Нині Сан-Джованні-ін-Латерано є кафедральним собором Риму.

У межах Риму знаходиться держава-місто Ватикан -- центр католицької церкви, резиденція її глави -- Папи Римського. У Ватикані зосереджені найцінніші скарби культури, зокрема собор Святого Петра, що вражає своєю величчю і пишністю. Сюди з'їжджаються мільйони прочан з усього світу. За звичаєм вони прикладаються устами до стопи знаменитої скульптури Святого Петра як Проводиря Апостолів, що вже помітно стерлася від поцілунків декількох поколінь прочан. Особливо багатолюдно в Ватикані у свято католицького Великодня, коли Папа благословляє всіх, хто зібрався на площі Святого Петра. Раз на 25 років відкриваються праві Ворота Святого Петра в Соборі Святого Петра і кожен вірянин вважає за щастя ввійти в храм через ці ворота. Востаннє це відбулося у 2000 році.

Такої кількості й розмаїтості предметів культового поклоніння, як у християнстві, немає в жодній іншій релігії, тому й перелічити їх усі неможливо.

2.2 Шляхи паломництва. Шлях Святого Якова (Іспанія)

Три великі шляхи паломництва в середньовічному християнстві вели в Єрусалим, Рим і Сантьяго де Компостела. Найбільш раннім з них є паломництво в Єрусалим. Благочестиві християни, стурбовані усвідомленням своєї гріховності, вважали, що досягнувши Святої Землі і пройшовши по шляху Христа, вони відродять своє життя. Рим залучав безліч паломників, як столиця імперії і місце мучеництва багатьох святих, і в їх числі апостолів Петра і Павла. І хоча паломництво завжди вважалося справою добровільною, до 9 століття його починають вважати також і вищою формою покаяння, засобом очиститися від гріхів і отримати їх повне відпущення. Приблизно до цього часу належить виникнення паломництва в Сантьяго де Компостела.

Шлях Святого Якова - знаменита паломницька дорога до могили апостола Якова в іспанському місті Сантьяго-де-Компостела, головна частина якої пролягає по Північній Іспанії. Завдяки своїй популярності та розгалуженості цей маршрут справив великий вплив на поширення культурних цінностей в епоху Середньовіччя. Входить до числа пам'яток всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. З початку 1980-х років популярність маршруту безперервно зростає: так, якщо у 1978 році по ньому пройшли всього 13 чоловік, то в 2009 - понад 145 тисяч.

Сантьяго-де-Компостела, куди веде цей шлях, є третьою за значенням святинею католицизму, поступаючись лише Єрусалиму та Риму. Причина такого шанування, яка дала місту прізвисько «християнської Мекки» - найбільша реліквія Іспанії, мощі апостола Якова, небесного покровителя країни.

Отже, давайте розглянеме детально паломницький Шлях Святого Якова. Який до цього часу притягує безліч паломників.

Шлях Святого Якова. Сантьяго-де-Компостела дуже символічний для віруючих і католицької церкви в цілому. Цінність і важливість йому надають у першу чергу поховані тут останки святого Якова. З часів раннього середньовіччя місто є третьою католицькою святинею після Риму та Єрусалиму. Знаменитий Шлях Святого Якова, пролягав по всій Європі закінчився саме в Сантьяго-де-Компостела. Віруючі з усього світу до цього дня відвідують місто і Сантьягский собор. Більше сотні тисяч паломників проходять щороку шлях святого Якова і досягають кінцевої його точки - Сантьяго-де-Компостела, де покояться останки святого.

Пам'ятником ЮНЕСКО є ??сама дорога, яка майже не змінилася з 9 століття, коли королем Наварри Санчо Старшим і Альфонсом 6 Леонский був затверджений план «Французького паломницького шляху». Тільки сьогодні дорога стала більш комфортною як для піших паломників, так і для тих, хто подорожує на велосипеді. Слід зауважити, що завдяки парафіяльному священикові з Про Себреро дону Еліасу Санпедро, на всьому шляху поставлені спеціальні покажчики, на яких зображені зірка з розбіжними променями у формі раковини.

Згідно з переказами, після мученицької кончини апостола в 44 році на Святій Землі, його останки були покладені в човен і пущені по хвилях Середземного моря. Дивним чином цей човен приплив до Іспанії, де святий проповідував раніше, і був викинутий на берег в гирлі ріки Вулики. У 813 році, як свідчить церковний переказ, жив у цій місцевості чернець-відлюдник Пелайо, слідуючи за дороговказною зіркою, виявив цей ковчег, з мощами, які залишалися нетлінними. У 896-899 роках король Альфонс III видав указ, і на місці знахідки над мощами була побудована невелика церква. Саме місце було названо Компостелла. Святий Яків став покровителем паломників. Зростала популярність маршруту.

З тих пір місто Компостелла з похованням одного з дванадцяти апостолів стало особливою святинею Іспанії, а також католицького світу. Для встановлення традиції велике значення мав, як розповідають, сон імператора Карла Великого: йому приснився Чумацький шлях, який тягнувся до святого місця через Францію та Іспанію, а Господь закликав Карла розчистити «зоряну» дорогу від маврів. Імператор повів війська через Піренеї і звільнив Кастилії і Леон, Галісію, Наварра і Ла-Ріоху. Першим паломником, чиє ім'я відоме, був єпископ Годескальк з Ле Пюї, він здійснив подорож з Франції в Компостелу взимку 950-51 років. У 12 столітті папа Калікст II дарував прочанам до міста право на отримання індульгенції, що поставило Компостелу на один щабель з Єрусалимом і Римом. Дехто вважає, що основні маршрути сформувалися приблизно в 11 столітті. Протягом століть кількість паломників, що переміщалися по дорогах, що ведуть у Компостеллу, була колосальною. Але з часом епідемія чорної чуми, що різко скоротило населення Європи, а потім Реформація і політична нестабільність призвела до спаду її популярності. У 19 столітті відбулося «відкриття» Шляху Святого Якова вченими і мистецтвознавцями, які з подивом виявили далеко від основних культурних центрів і столиць, в невеликих містечках, видатні пам'ятки середньовічного мистецтва, що випали з уваги публіки в попередні кілька століть.

Святу подорож в Сантьяго зробили в різний час англійський король Едуард I, Жан де Брієнні, Франциск Ассизький, Ян ван Ейк, папа Іоанн Павло II, відомий бразильський письменник Пауло Коельо та багато інших. Географічна характеристика. Компостели приваблювала прочан з усіх країв Європи. По Шляху Святого Якова йшли віруючі з Франції, Португалії, Англії, Ірландії, Польщі та інших країн. Популярності Шляхи Святого Якова в середні століття сприяло те, що він об'єднував в собі багато місцевих паломників, тобто шлях був прокладений так, щоб паломник міг відвідати самі шановані святині.

Найважливіша ділянка Шляху Святого Якова починається на півдні Франції, йде через Піренеї. Головна магістраль в Іспанії веде від Памплони до Сантьяго-де-Компостела і носить назву «Дороги французьких королів».

Значні і постійні міграції великих мас населення не могли не вплинути на мешканців міст уздовж цього маршруту. Паломникам було потрібно відпочивати і харчуватися: більшість з них зупинялося в розташованих на дорозі монастирях і церквах, де також могли поклонитися менш значущим, але тим не менше також шанованим мощам святих. Монастирі, що лежать біля паломницьких доріг, процвітали. Уздовж Дороги виросло величезна кількість соборів. Святий Яків вважався покровителем мандрівників. Емблемою цього святого є зображення раковини. (Додаток № 1)

Черепашки були відмітним знаком пілігримів, що вступили на Шлях Святого Якова, нашивали, наприклад, на одяг. Зображення черепашки прикрашають будівлі уздовж всього маршруту.

Люди, які йдуть в Компостелу, ночами орієнтувалися по Чумацькому Шляху, який в Іспанії також називають «дорогою Святого Якова». Її, згідно з повір'ям, святий накреслив в небі, щоб вказати Карлу Великому дорогу на сарацинів. Після опублікування роману Коельо «Щоденник мага (Паломництво)» кількість паломників набагато збільшилася, і письменник отримав премію від уряду Іспанії. Cучасні паломники. (Додаток № 2)

Дорога французьких королів - головна паломницька дорога на півночі Іспанії, що простягається на 675,5 км від Памплони до Сантьяго де Компостела, частина Шляху Святого Якова. Самий популярний маршрут, який веде до Апостола Якова, який розпочинається в наваррських Піренеях і проходить через внутрішні райони Іспанії, а не через набережну.

Перші наваррські населені пункти, через які проходять паломники, це - Лусайде-Валькарлос і Орреага-Ронсеваль. (Додатки №№ 3,4) Ці назва викликають в пам'яті всі легенди, пов'язують створення Шляху з імператором Карлом Великим. Паломник може пройти по стопам знаменитого імператора від міста Валькарлос, де за переказами, імператор розбив табір після поразки, яку він переніс від арабського правителя міста Сарагоса. За переказами, підібравши тіло свого племінника Роланда і поховавши його, великий Карл упав на коліна і на пагорбі Ібанета (Додаток № 5), де ангел вказав йому зірковий шлях як єдиний, який веде до прощення. В наші дні на цьому місці в честь цієї події встановлений хрест, а також сотні маленьких хрестів, які віруючі залишали запхнутими в землю.

На цій піренейській землі сліди Карла Великого зустрічаються на кожному кроці по всьому маршруту, як в самій географії (проходи, які за переказами, прорубав в горах сам Роланд), так і в творіннях людських рук (монастир, де раніше знаходилася капличка Карла і притулок Роланда). До цього слід добавити більше пізні пам'ятки, такі як моноліт і обладунки першого рицаря Роланда, сабля Дурендаля і дві булави.

...