Природний та культурний комплекс як основа територіально-рекреаційні системи країни Іспанії
Збір та систематизація інформації щодо рекреаційних ресурсів та особливостей Іспанії та її регіонів для подальшого використання в туристичних цілях. Географічна характеристика країни, її екологічний стан. Соціально-економічні умови розвитку рекреації.
| Рубрика | Спорт и туризм |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 14.07.2016 |
| Размер файла | 1,7 M |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Галісійці - народ у Іспанії, основне населення історичної області Ґалісія. Етногенез галісійців пов'язаний з племенами ґалаїків, що являли собою результат суміші прийшлих кельтів і автохтонних естрімніїв. За походженням галісійці близькі португальцям. У Середньовіччі у зв'язку з приєднанням до Кастилії (Іспанії) піддавалися кастилізації (іспанізації). З початків 19 ст. виник рух за відродження галісійської нації, мови та культури галісійців. З кінця 19-го - на початку 20-го століть велика кількість галісійців емігрували до Латинської Америки, надто до Аргентини та Уругваю. У 1981 р. галісійці отримали автономію. У 90-і роки 20 століття і дотепер відбувається підйом інтересу до національної культури серед галісійців. Етнографічно галісійці близькі до решти населення Півночі Піренейського (Іберійського) півострову. Галісійцям притаманні розташовані близько одне до одного невиликі поселення без строгого планування, хутори тощо. Специфічне галісійське житло - пальоса [22].
У національних строях переважають темні кольори і грубі вовняні тканини, сукно, фланелі. Жіночий національний костюм - довга спідниця і кохта з корсажем, в якості деталей - спідниця-накидка (мантео) і хустка, що схрещується на грудях, а закріплюється на спині (денґе). Жіночий наряд зазвичай гаптований стрічками, прикрашений оздобами з бурштину. Головний убір - також хустка. Чоловічий національний костюм галісійців складається з вузьких (святкові) або широких (повсякденні - для роботи на полі) штанів до колін, сорочки, жилету і куртки. Чоловіче і жіноче взуття - шкіряні черевики. Галісійська кухня відзначається простотою і невибагливістю. Національні страви - пульпада, поте галєго, свинячі ковбаски (чорісос), овочевий суп (кальдо галєго), свиняче сало з додаванням різноманітних спецій і житній хліб. Серед напоїв популярними є, як і повсюди в Іспанії, вина, а також лікери.
Каталонці - західнороманський народ у Південно-Західній Європі, основне населення історичної області Каталонія. Предками каталонців є іберійські племена, що населяли східну і південно-східну частину Піренейського півострову у 1-му тисячолітті до н. е., що зазнали значного кельтського впливу, створивши спільноту так званих кельто-іберійців (до VIII століття до н. е.). Пізніше протокаталонці піддавалися впливам фінікійців і карфагенян, які заснували на каталонському узбережжі Середземномор'я свої колонії. Наслідком програшу Карфагена Римській імперії у Пунічних війнах стало загарбання середземноморських колоній Римом, у тому числі і земель сучасної Каталонії (ІІ століття до н. е.).
Каталонці - здавна урбанізована нація, проте значна частина каталонців живе у сільській місцевості. У сільській місцевості поширені великі поселення і села, але також зустрічаються і хутори. До ХХ століття каталонський сільський будинок - великий двоповерховий, нерідко з зовнішньою галереєю масія. Традиційним житлом селян Валенсії була глинобитна хатина (на зразок української мазанки), прямокутна у плані і з високою двосхилою стріхою з тростини [16].
Каталонський національний одяг зберігся відносно добре, а деякі його деталі взагалі стали символами національної ідентичності, як специфічна каталонська чоловіча шапочка - баретіна, чоловічий довгий, переважно червоний, пасок файшя та жіночі мережива рет. Традиційний одяг каталонців Русільйону (Французька Каталонія), барселонських каталонців, каталонців, що жили на півдні (у Валенсії), а також мешканців Балеарських островів має значну різницю.
Характерний жіночий костюм каталонців - це коротка картата спідниця з фартухом, блузка з короткими рукавами, шалик, що схрещується на грудях.
3.3 Біосоціальні ресурси
Іспанія - країна досить колоритна та багатогранна з точки зору біосоціальних ресурсів, однак декілька Великих іспанців дійсно є безцінним надбанням нації.
Христофор Колумб - іспанський мореплавець, першовідкривач Америки (Багамських та Антільських островів, узбережжя Центральної та Південної Америки). Під час kbit четвертої подорожі Колумб відкрив материк на південь від Куби - берег Центральної Америки і довів, що Атлантичний океан відділяє від Південного моря, нездоланний бар'єр, про який він чув від індіанців. Важко хворого Колумба перевезли в Севілью. Він не зміг домогтися відновлення дарованих йому прав і привілеїв, а всі гроші витратив на товаришів по експедиціях.20 травня 1506 Колумб вимовив свої останні слова: "У твої руки, Господи, я вручаю мій дух". Помер вимовивши свої останні слова: "У твої руки, Господи, я вручаю мій дух",20 травня 1506 року в іспанському Вальядоліді, похований у Кафедральному соборі в каплиці Луїса де Серда міста Севілья (Іспанія). Сучасники майже не помітили його смерті. Величезне значення відкриттів Колумба для Іспанії було визнано лише в середині XVI століття, після завоювання Мексики, Перу та держав на півночі Анд, коли до Європи пішли судна із сріблом і золотом.
Міґель де Сервантес Сааведра - іспанський новеліст, драматург і поет, класик світової літератури ("Галатея", "Дон Кіхот" (ісп. El ingenioso hidalgo don Quixote de la Mancha), "Мандри Персилеса і Сигизмунди"). Повсюдно відомий, передусім, написанням твору "Дон Кіхот", який багато критиків називають першим сучасним романом та одним із найкращих творів світу. В 20 столітті уряди Іспанії різних політичних напрямків були заклопотані підвищенням міжнародного престижу власної держави. В черзі практичних кроків було створення музеїв Сервантеса та монументів героям його роману " Дон Кіхот " в місцях, згаданих в книзі. Сервантес ніколи не був багатою людиною. Після викупу з арабського полону він роками повертав гроші, витрачені за його звільнення. Музей письменника в одному з міст вразив своєю бідністю навіть диктатора Франко в 20 ст. і диктатор розпорядився зробити музей Сервантеса - багатим. Бо непрестижно було мати уславленого національного письменника бідним. Наприкінці 20 ст. після угод між Мадридом та Москвою домовилися про обмін скульптурами відомих літераторів. Московська міська рада передала Мадриду скульптуру поета Олександра Пушкіна. Муніципалітет Мадриду у 1983 р. передав у Москву скульптуру Сервантеса. Це авторська копія монументу письменника в іспанській столиці, створена ще у 1835 р. (скульптор - Антонио Сола). Представник стилю класицизм, Сола теж створив з незаможного Сарвантеса - елегантного і цілком безтурботного ідальго. Велетенських розмірів, пафосний монумент Сервантесу встановили також на площі де ла Плаза де Еспанья в Мадриді (скульптор Лоренцо Валера). А надзвичайна висотність монументу письменника підтримана сусідніми хмарочосами площі [19].
Ель Греко, справжнє ім'я Доменікос Теотокопулос - іспанський художник грецького походження. Один із представників Критської школи. Ель Греко не втримався і у Римі. Великі будівельні роботи розпочалися в Іспанії. Про них багато говорили у Римі. У пошуках багатих замовників в Іспанії і нових просторів для творчості Доменікос переїздить до Мадриду. Стати придворним живописцем короля Філіпа II Ель Греко не зміг, а тому оселився у Толедо. Мало хто мав таку гучну і потужну посмертну славу в 20 столітті, як Ель Греко. Кожне відкриття документа про нього чи нового оригіналу ставало сенсацією. Але тихим та релігійним творам Ель Греко не заважає марнота марнот цього світу. Як не заважає і захоплення перед портретами його пензля мільонів глядачів в музеях світу. Адже вони давно і напостійно увійшли у вічність. Про твори Ель Греко видано багато книжок і альбомів. І ще більше їх надрукують. Є багато листівок і репродукцій. В Толедо створено музей митця в одному з палаців тої доби, бо дім майстра не зберегли. Сучасний Будинок-музей Ель Греко - це реставрована садиба герцогині Архона, що лише нагадує колишній будинок де Віллєна і розташований в іншому місті. Наявність автентичних речей і меблів доби 16 століття, уламки мармурових скульптур і картини лише відтворюють атмосферу зниклої оселі художника.
Дієго Веласкес - іспанський художник. Молодий художник набув у Севільї досить гарної репутації. Його вчитель Пачеко, а також друзі й земляки намагалися допомогти його кар'єрі. В 1622 р. його вперше було відправлено до Мадриду. Але, незважаючи на те, що земляки, які трималися в столиці разом, намагалися йому допомогти, стати перед королівськими очами йому не вдалося. Ранні полотна севільского періоду в основному були створені в жанрі бодегонів (ісп. bodegon - трактир). Загалом, то були натюрморти, кухонні сцени, трактирні замальовки. У схожому стилі написані й кілька релігійних картин цього ж періоду - "Поклоніння пастирів", "Поклоніння волхвів" (1619); "Христос у будинку Марфи й Марії". У мадридський період майстерність художника вдосконалюється. Він звертається до екстраординарних для іспанського живопису античних сюжетів, а також історичних - "Здача Бреди" (1634).
3.4 Подієві ресурси
Корида - найпоширеніша форма бою биків, традиційне іспанське видовище, що практикується також і в деяких інших країнах. Корида полягає у виконанні певної послідовності фігур з биком особливої породи, що зазвичай завершуються смертю бика. Походження і історичний розвиток
Історія кориди, швидше за все, сходить до бронзового віку, до іберів, що населяли Піренейський півострів і що вважали бика священною твариною (збереглися наскельні зображення биків, яким декілька тисяч років). Ймовірно, первинне вбивство бика було ритуальним. Подібні церемонії існували і в інших середземноморських народів, зокрема, у стародавніх греків. Відомо, що в Середні віки до битв з биком мали пристрасть Карл Великий, Альфонсо X Кастільський, Сід Кампеадор. До кінця XV століття, тобто часу завершення реконкісти і об'єднання Іспанії, корида стає розвагою благородних осіб. З биком б'ється кабальєро, лицар на коні. Ті, хто ще нещодавно билися з маврами і готувалися зустріти смерть на полі бою, знову могли випробувати себе на арені. У XVI столітті без кориди не обходилася вже більшість великих свят. У Мадриді бої влаштовували на центральній площі, Пласа Майор, де відбувалися найважливіші для країни події, зокрема особливо важливі автодафе, а у дні святкувань коронацій королі виходили вітати народ. Корида в цей період естетизується і перетворюється на елемент культури.
Фламенко - народний іспанський пристрасний танець, який також звуть танцем закоханих. Фламенко - південноіспанський музичний, пісенний і танцювальний стиль, який склався в Андалусії в Середні віки. Спів і танець сольні, супроводжуються грою на гітарі, кастаньєтах. Виконавці фламенко називаются "байлаор" (танцюрист), "кантаор" (співак), "токаор" (гітарист). Ритм в фламенко звуть компас [23].
Найпопулярнішим видом спорту в Іспанії є футбол. Збірна Іспанії з футболу виграла чемпіонат світу 2010. Провідні команди чемпіонату Іспанії та європейського футболу загалом: Реал Мадрид та Барселона.
Заслуговує на увагу свято Фальяс, яке святкується у Валенсії протягом тижня до дня Св. Іосифа (19 березня). Це конкурс величезних скульптур з пап'є-маше, символізуючих різні людські пороки, які спалюються в останню ніч свята. Весь тиждень також йдуть фейєрверки, різні конкурси, паради, а також щоденна корида з участем кращих матадорів. В кінці 1980-х рр. Валенсія стала загальноіспанським центром музики техно і точкою тяжіння для рейверов.
3.5 Забезпеченість суспільно-історичними рекреаційними ресурсами
В списку об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО в Іспанії налічується 41 найменування (станом на 2010 рік). До списку включені: 36 культурних об'єктів, 3 природних об'єктів, 2 об'єкти змішаного типу. З цих об'єктів 16 визнані шедеврами людського генія (критерій i) і 4 - природними феноменами виняткової краси і естетичної важливості (критерій VII).
Великий вплив на розвиток середньовічного іспанського мистецтва і архітектури зробили араби. Особливістю мавританського стилю є багате прикраса інтер'єру геометричними, рослинними і каліграфічними орнаментами в техніці асулехо (або асулехос), що представляє собою плитку, схожу на кахлі. Підковоподібне арки мавританських споруд були запозичені арабами у вестготів. Кращі зразки мавританської архітектури збережені в Південній Іспанії, перш за все, в Андалусії. Світову популярність здобули палац-фортеця Альгамбра в Гранаді, мечеть в Кордові, мінарет Ла-Хиральда в Севільї. З Франції до Іспанії прийшли романський і готичний архітектурні стилі. Перші романські церкви були побудовані в Каталонії і вздовж шляху до святинь Сантьяго-де-Компостела. Їх відрізняють напівциркульні арки і масивні стіни з невеликою кількістю вузьких вікон. Більш ранні християнські церкви будувалися в дороманском або мосарабском стилі. Готика прийшла до Іспанії наприкінці XII століття. Вона характеризується стрілчастими арками, завдяки яким склепіння стали вищими, а вікна - ширше, зовнішніми опорами (контрфорсами), які взяли на себе вага склепінь. Пізня ("Полум'яніючі") готика відрізняється багатством кам'яного різьбленого орнаменту. Мавританські майстри, що залишилися в Іспанії, створили особливий змішаний християнсько-мусульманський стиль мудехар, що відрізнявся розвиненою декоративністю. Характерним прикладом іспанського готичного собору є собор XIII століття в Леоне.
До початку XIV століття в Іспанії поширюються ідеї Відродження, а разом з ними з'являється і архітектурний стиль ренесанс, що характеризується строгою симетрією, використанням напівциркульною арки і античних ордерів. Ранній іспанська ренесанс відомий під ім'ям платереско (від іспанського "Платер" - "ювелір"), він відрізняється тонким декором, що нагадує срібні ювелірні вироби. Унікальним пам'ятником платереско є заїжджий двір Сан-Маркос в Леоне. Бароко принесло в архітектуру драматизм і рух, екстравагантність декору та пишність скульптур. Іспанський варіант бароко "чуррігересько" названий на честь сім'ї архітектором Чуррігера. Прикладом іспанського бароко може послужити будинок університету в Вальядоліді.
Висновки
Іспанія - держава на південному заході Європи, займає приблизно 85% території Піренейського півострова, а також Балеарські і Пітіузскіе острови в Середземному морі і Канарські острови в Атлантичному океані. Загальна площа країни - близько 505 тисяч кв.км.
Природні контрасти в Іспанії вражаючі: якщо північний захід країни займає одне з перших місць в Європі за кількістю опадів, то на півдні Іспанії, найбільш посушливому районі цієї частини світу, можна зустріти майже африканські напівпустельні ландшафти з заростями віялової карликової пальми, єдиною дикоростучої пальми в Європі. Приблизно 60% території Іспанії посушливі, тому проблема води - одна з найважливіших у країні. Гідроресурси Іспанії розподілені вкрай нерівномірно: в північних і північно-західних районах - води в надлишку, тоді як в середземноморських і центральних областях відчувається величезний дефіцит води. Головні річки країни - Ебро, Тахо, Гвадіана, Дуеро, Міньо, Гвадалквівір, Хукар. Більшість річок маловодні, влітку сильно міліють. Вони майже не мають жодного транспортного значення. Єдина судноплавна ріка - Гвадалквівір, та й то тільки до міста Севілья.
Клімат Іспанії можна вважати одним з головних її природних ресурсів. За кількістю сонячних днів у році Іспанія разом з Італією і Грецією ділить перше місце в Європі. Майже вся Іспанія розташована в субтропічному поясі і за своїми природними умовами в цілому близька до інших середземноморських країн, але в той же час відрізняється і значною своєрідністю.
Перші археологічні знахідки, що свідчать про заселення Піренейського півострова відносяться до періоду нижнього Палеоліту. У першому тисячолітті до н. е. складаються племена кельтоіберов, що виникли як результат змішання індоєвропейських племен кельтів і іберів, імовірно, що відносяться до хамітська племенам. У III столітті до н. е. півднем півострова опанували карфагеняне, потім після перемог Сципіона почалася романізація півострова. Назва "Іспанія" - фінікійського походження. Римляни використали його в множині (Хіспаніае) для позначення всього Піренейського півострова. У I столітті до н. е. йде активний розвиток іберійських колоній Риму - побудовані акведуки в Сеговії, Таррагоне, Меріді, театри в Меріді, Таррагоне і в Сагунто. ДО 74 році н. е. всім іспанцям було даровано повне громадянство в Римській імперії.
Християнство поширювалося в Іспанії протягом першого сторіччя нашої ери, але спочатку римляни заважали цьому, переслідуючи й віддаючи мученицької смерті багатьох християн. У 409 році Іспанія піддалася вторгненню армії німецьких племен, а до 419 року утворилося Вестготськоє королівство. Столицею держави вестготів стає Толедо. У VIII столітті починається період мусульманської Іспанії. У 711 році араби під проводом Таріка висадилися в Тарифі і розбили в битві на Гвадалете війська дона Родріго, останнього вестготського короля. За п'ять років араби зайняли майже весь півострів за винятком Кантабрії і Піренейській частини. Їх зупиняє лише Карл Мартелл, отримавши перемогу при Пуатьє (732). У 772 році армія під керівництвом вестготського короля Пелайо (Pelayo) завдала першої символічної поразки маврам при Кавадонге на півночі Іспанії. Ця битва відзначила початок Реконкісти - повернення християнам іспанських земель, зайнятих мусульманами. Велика частина півострова була завойована християнами до 1266 року. У 1492 році араби втрачають своє останнє володіння на Піренейському півострові - Гранаду. Завершення Реконкісти і об'єднання Іспанії на основі королівств Кастилії і Арагона пов'язане з іменами Католицьких королів-Ізабелли I Кастільської і Фердинанда II Арагонського, що уклали браг в 1469 році.
У 1516 році короля Фердинанда перемінив його онук Карл, що належав до Габсбурзької династії. Мадрид став столицею Іспанії в 1561 році при Філіпа II. XVI століття, пов'язаний з відкриттям Нового Світу, - час незаперечного морського панування Іспанії, яка похитнулася після розгрому "Непереможної армади" англійцями в 1588 році.
Іспанія - країна з багатовіковою історією, яка бачила епохи розквіту та занепаду декількох могутніх держав. Найбільш стародавні пам'ятки культури на території Іспанії відносяться до епохи палеоліту. Це наскальні малюнки на стінах печери Альтаміра неподалік від Кантабрійськом міста Сантільяна-дель Мар. Від архітектури іберів (стародавні племена, що населяли Піренейський півострів в I тисячолітті до н. е.) залишилися руїни велетенських кам'яних стін в Таррагоне. Про римлян в Іспанії нагадують головним чином цивільні споруди - водопроводи, мости, акведуки, амфітеатри, арки. Чудово зберігся один з римських мостів - Алькантара на річці Тахо. Міст має шість арок і посередині тріумфальну арку. Величні руїни римських амфітеатрів в Меріді і Сагунто на 6000 глядачів і арки в Медісанелі та Бара, побудовані в 107-102 роках до н. е.
Таким чином, можемо стверджувати, що Іспанія в достатній навіть в значній мірі забезпечена рекреаційними ресурсами, а її територіально-рекреаційні система характеризується як одна з найкращих в Європі. Перш за все на це вплинули історичні умови становлення країни. Сучасний стан використання рекреаційних ресурсів дає змогу зробити висновки, що їх потенціал вже достатньо вичерпаний, що зокрема негативно впливає на екологічні умови природно-рекреаційних ресурсів. А щодо можливостей розширення використання рекреаційних ресурсів, необхідно зауважити, що одним з потенційних напрямків є розширення кількості історичних туристичних об'єктів та залучення до туристичних маршрутів невеликих міст з метою їх економічного розвитку.
Список використаних джерел інформації
1. Авилова А.В., Веденяпин Я.С. Экономика Испании. - М. - 2008.
2. Альта-мира-и-Кревеа Р. История Испании, т.1 - 2. Пер. с исп. М., 2005.
3. Баранова Т.Н., Лукьянова Л.И. Испания: истоки и современные тенденции оппозиционного движения. М., 2007.
4. Карпов С.П. Латинская Романия. Серія: Византийская библиотека., СПб.: "Алетейя", 2000.
5. Лагутина Е.И., Лачининский В.А. Страны Пиренейского полуострова.Л., 2007.
6. Лебедев В.А. Испания. Замки и крепости. От Андалусии до Кастилии. - М.: Вече. - 2011. - 304 с.
7. Левина И. М Искусство Испании XVI-XVII веков. - М. - 2008.
8. Народы мира. Историко-этнографический справочник. - М.: Олма-пресс. - 2009.
9. Неизведанные уголки Испании. Путеводитель: Серия: Наглядный путеводитель. - М.: Дорлинг Киндерсли, АСТ, Астрель. - 2010. - 264 с.
10. Никитюк О.Д. Кордова. Гранада, Севилья - древние центры Андалусии. - М. - 2007.
11. Плавскин 3.И. Испанская культура XVII - середины XIX века. - М. - 2009.
12. Родионов М.А. Арабы // Народы и религии мира / Глав. ред.В.А. Тишков. М.: Большая Российская Энциклопедия, 2008.С. 201.
13. Романское искусство. Архитектура. Скульптура. Живопись. - М: Konemann. - 2010. - 484 с.
14. Страны мира: Справочник. 2009/Под ред. И.С. Иванова. - М.: Республика, 2009. - 512 с.
15. Страны мира: Энцикл. справ. - Смоленск: Русич, 2010. - 624 с.
16. Сюзанна Уэльс, Мэри-Энн Галлахер. Северная Испания. Путеводитель. - М.: Издательство: ФАИР. - 2011. - 192 с.
17. Токарев. С.А. Ислам // Религия в истории народов мира/ М ИПЛ, Библиотека атеистической литературы, М. - 1976. С.230-245
18. Шишмарев В.Ф. Очерки по истории языков Испании. Общ. ред. акад.И. И. Мещанинова. Вид.2-е (1-е 1941 рік), Серія: История языков народов Европы, М., 2002.
19. Юрківський В.М. Країни світу: Довідник. - К.: Либідь, 2009. - 368 с.
20. Alba V. Cataluсa de tamaсo natural, Barcelona, 2008.
21. Guibernau M. Catalan nationalism: Francoism, transition and democracy., London/New York: Routledge, 2004 (англ.).
22. Hargreaves J. Freedom for Catalonia?: Catalan Nationalism, Spanish Identity and the Barcelona Olympic Games, Cambridge University Press, 2009.
23. http://krugosvet.ru/enc/strany_mira/ISPANIYA.html? page=0,14
24. http://www.cia.gov/cia/publications/factbook
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Передумови збереження та розвитку рекреаційних ресурсів: природних, соціально-економічних, демографічних. Характеристика територіально-рекреаційних ресурсів. Головні стратегічні напрями подальшого розвитку рекреаційно-туристичного комплексу України.
курсовая работа [226,7 K], добавлен 27.02.2014Природні туристично-рекреаційні ресурси Іспанії: клімат, бальнеологічні ресурси. Історико-культурні та археологічні ресурси країни, музеї. Місце туристичної галузі в економіці Іспанії, оцінка туристичної інфраструктури, туристсько-рекреаційні території.
курсовая работа [2,3 M], добавлен 30.03.2012Загальна характеристика Узбекистану. Біокліматичні ресурси, геодемографічна характеристика країни. Соціально-економічні умови розвитку рекреації. Ландшафтні, біокліматичні, гідромінеральні та природно-антропогенні ресурси. Екологічний стан території.
курсовая работа [48,9 K], добавлен 29.03.2012Природні, соціально-економічні та історичні передумови розвитку туризму в Індонезії. Опис культурно-історичних ресурсів. Аналіз місця країни на ринку туристичних послуг світу. Оцінка туристичних ресурсів та інфраструктури для розвитку релігійного туризму.
курсовая работа [2,3 M], добавлен 29.11.2014Фізико-географічна характеристика Швейцарії та її державно-адміністративний устрій. Природно-рекреаційні та історико-культурні ресурси країни. Проведення державної політики, що сприяє розвитку територіальної структури туристичних ресурсів держави.
реферат [515,1 K], добавлен 19.09.2012Типи об'єктів, явищ і процесів природного та антропогенного походження, що використовуються або можуть бути використані для розвитку рекреації і туризму. Група соціально-економічних туристичних ресурсів. Особливості історико-культурних ресурсів.
презентация [4,6 M], добавлен 06.12.2014Загальні відомості про Республіку Словенію. Природно-рекреаційні умови та ресурси країни. Природоохоронні території, історико-культурні рекреаційні ресурси, соціально-економічні умови. Опис рекреаційно-туристичної галузі, районування території країни.
курсовая работа [4,1 M], добавлен 11.03.2011Фізико-географічне положення та державно-адміністративний устрій Іспанії. Природно-кліматичні умови та історико-культурні ресурси країни. Курорти держави як складова розвитку туристичного ринку. Просування іспанського туризму на міжнародних ринках.
курсовая работа [4,0 M], добавлен 06.03.2015Сучасний стан туризму в Іспанії: розвиток транспортної і туристичної інфраструктури. Історико-архітектурні ресурси держави: музеї, галереї та виставки. Природні туристсько-рекреаційні ресурси країни: рельєф, клімат, водні та бальнеологічні ресурси.
курсовая работа [1,8 M], добавлен 27.10.2014Вивчення природно-рекреаційних, історико-культурних ресурсів Туреччини. Сучасний стан туристичної галузі країни, розміщення і регіональні відмінності рекреаційно-туристичного комплексу. Проблеми та напрями подальшого розвитку туристичної сфери країни.
курсовая работа [59,0 K], добавлен 02.04.2013Наукові підходи до вивчення туристично-рекреаційних ресурсів. Суспільно-географічна оцінка туристичних ресурсів Полтавської області. Видатні історико-культурні пам’ятки, природно-рекреаційні ресурси. Особливості розвитку рекреаційного комплексу.
курсовая работа [105,4 K], добавлен 29.12.2010Основні складові поняття "туризм" та "рекреація". Специфіка використання рекреаційних ресурсів з певною туристичною метою. Природні умови Криму як туристсько-рекреаційні ресурси, оцінка історико-культурного потенціалу даної території, їх розвиток.
курсовая работа [56,1 K], добавлен 31.01.2014Рекреаційний потенціал України. Фактори, що сприяють розвитку оздоровчо-рекреаційної діяльності. Загальні перспективи розвитку ефективності використання рекреаційних курортів в оздоровчих цілях. Шляхи підвищення якості надання рекреаційних послуг.
курсовая работа [772,2 K], добавлен 28.09.2014Туристичні та рекреаційні ресурси України та основні статистичні показники розвитку галузі. Проблема інфраструктурного облаштування території країни. Комплексна оцінка геотуристичної унікальності Криму, особливості його історико-культурних ресурсів.
курсовая работа [50,3 K], добавлен 22.02.2011Сучасні умови життєдіяльності людського суспільства. Архітектура середовища відпочинку. Розвиток рекреації й ефективне використання рекреаційних ресурсів. Функціональна структура рекреаційного комплексу. Туристичні ресурси та архітектура Сіднея.
курсовая работа [7,7 M], добавлен 13.12.2010Дослідження природних туристсько-рекреаційних ресурсів та історико-культурних пам’яток Норвегії. Характеристика складових частин сфери туристичних послуг та виявлення головних ланок, що сприяють розвитку туризму. Аналіз основних недоліків туризму країни.
курсовая работа [54,8 K], добавлен 20.09.2011Теоретичні та методичні аспекти туристичного вивчення країни. Фізико-географічна та соціально-економічна характеристика Малайзії. Природно-рекреаційні, історико-культурні ресурси та туристичний комплекс країни. Особливості туристичного районування.
курсовая работа [822,9 K], добавлен 11.09.2011Перспективи використання природних, природо-антропогенних рекреаційних ресурсів в регіонах Росії. Оцінка можливого використання в туристичному комплексі культурно-історичних ресурсів країни. Аналіз різниці в рівні розвитку туризму між регіонами Росії.
контрольная работа [1,6 M], добавлен 05.09.2014Основні поняття рекреаційної діяльності, її класифікація, типи та напрямки реалізації. Загальна характеристика рекреаційного комплексу Іспанії та види активного відпочинку в даній країні, найвизначніші центри, визначення проблем та перспектив розвитку.
курсовая работа [2,4 M], добавлен 06.10.2012Передумови розвитку рекреаційного комплексу Карпат. Кліматолікувальні, ландшафтні, соціально-економічні, бальнеологічні рекреаційні ресурси. Становище сучасної екологічної ситуації. Ступінь розвитку транспортної системи та курортно-рекреаційних об'єктів.
курсовая работа [43,0 K], добавлен 06.11.2011
