Управління проектами в туризмі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Управління проектами в туризмі

Відповіді на питання до екзамену

1. Поняття туристичного проекту, бізнес-плану та техніко-економічного обґрунтування інвестицій. Риси проектів

туристичний бізнес інвестиція

Туристичний проект - це комплекс науково-дослідних, проектно-конструкторських, соціально-економічних, організаційно-господарських та інших заходів, пов'язаних ресурсами, виконавцями та термінами, відповідно оформлених і направлених на зміну об'єкта управління, що забезпечує ефективність розв'язання основних завдань та досягнення відповідних цілей за певний період. Кінцевими цілями туристичних проектів є створення та освоєння нової техніки, розроблення нових туристичних продуктів та турів, створення готельних комплексів та розважальних центрів інше.

Туристичні проекти також часто реалізовуються органами державного управління у галузі туризму на місцевому, регіональному та національному рівнях.

Також зустрічаються інші варіанти визначення поняття "проект", які зустрічаються в науковій літературі і дозволяють окреслити сутність проекту та його значення:

- проект -- це комплекс взаємопов'язаних заходів, розроблених для досягнення певних цілей протягом заданого часу при встановлених ресурсних обмеженнях;

- проект -- це задум (завдання, проблема, потреба) та необхідні засоби його реалізації із метою досягнення бажаного економічного, технічного, технологічного чи організаційного результату;

- проект - це окреме підприємство з конкретними цілями, які часто включають вимоги до часу, вартості та якості результатів, що досягаються (Англійська асоціація проект менеджерів)

Бізнес-план - це детальний виклад цілей та шляхів їх досягнення, а також обґрунтування необхідності інвестування певного проекту. Він може бути складовою частиною проекту, або ж включати декілька інвестиційних проектів.

Бізнес-план має містити наступну інформацію, а саме:

- характеристику інвестиційного проекту

- обґрунтованість щодо доцільності та можливості його здійснення

- розрахунок позитивних результатів від його реалізації

- обґрунтування того, що інвестовані фінансові ресурси та майнові зобов'язання будуть вчасно погашені

Інвестиційний проект -- це сукупність документів, що характеризують проект від його задуму до досягнення заданих показників ефективності та обсягу, що включають передінвестиційну, інвестиційну, експлуатаційну і ліквідну стадії його реалізації; це будь-який комплекс забезпечених інвестиціями заходів. Усі проекти є інвестиційними, оскільки без вкладення коштів реалізувати проект неможливо

Техніко-економічне обґрунтування інвестицій - включає в себе перед проектну розробку певних технологічних і будівельних рішень, порівняння альтернативних варіантів обґрунтування вибору конкретного способу здійснення проекту.

Техніко-економічне обґрунтування передбачає поглиблену й детальну розробку, а також всебічну оцінку вибраного способу його реалізації.

Проект, як і будь-яка діяльність має ряд властивих йому рис, наявність яких допоможе організувати ефективну реалізацію проекту.

Риси проектів:

1) Кількісна характеристика проекту

2) Часовий горизонт дії

3) Цільова спрямованість проекту

4) Життєвий цикл проекту

5) Системне функціонування проекту

6) Існування в певному зовнішньому середовищі

7) Обмеженість ресурсів

8) Неповторність та інноваційність

2. Класифікація проектів

За метою і характером дії розрізняють комреційні і некомерційні проекти;

За характером та сферою діяльності виділяють такі види проектів: промислові, будівельні, транспортні, освітні, туристичні, комплексні, а також проекти у сфері торгівлі

За тривалістю проекти поділяються на короткострокові (до З років), середньострокові (від 3 до 5 років) та довгострокові (більше 5 років).

За функціональним спрямуванням розрізняють виробничі, технологічні, фінансові, маркетингові, комбіновані проекти, а також проекти дослідження і розвитку й проекти з управління персоналом

За рівнем локалізації - міжнародні, національні, територіальні, місцеві

За масштабом та розміром проекти поділяються на:

- малі;

- середні;

- великі.

Малі проекти не потрібують значного фінансування, мають низький рівень технічної, технологічної складності, здійснюються під керівництвом одного керівника. Яскравим прикладом малого проекту є проект "Створення міської туристично-інформаційної інфраструктури у Львові".

У середніх проектах, порівняно з малими, збільшується обсяг запланованих робіт, зростає рівень витрат всіх видів ресурсів, підвищується ступінь складності окремих процесів проекту, збільшуються масштаби капіталовкладень, а сама реалізація проекту потребує багато проектного управління

Відносно замовника або клієнта проекти можна виділити дві групи проектів: внутрішньо-фірмові проекти та зовнішні проекти.

У внутрішньо-фірмових проектах фірма має проблему, яку вирішують співробітники фірми. Зовнішні проекти передбачають фінансування проекту самою фірмою, а також участь спеціалістів з інших фірм у проектній діяльності.

За складністю проекти поділяються на:

- монопроект - це окремий проект певного виду і масштабу

- мультипроект - це комплексний продукт, який складається з декількох монопроектів і вимагає багатопроектного управління

- мегапроект - це комплексний проект розвитку регіонів, секторів економіки тощо, який складається з декількох монопроектів та мультипроектів, об'єднаних однією метою

За якістю проекти поділяються на звичайної якості та бездефектні.

3. Критерії успішності проектів

Українська організація з Управління проектами "UPMO" вважає, що половина компетенцій у сфері проектного менеджменту відноситься до "мистецтва", а інша половина - до "науки" управління проектами:

1) Мистецтво - ефективні комунікації, досягнення довіри, опора на цінності, лідерство, навчання персоналу, прийняття спільних рішень, ведення переговорів, відносини зі споживачами, вирішення проблем, управління змінами, наставництво та інше.

2) Наука - планування, формулювання і реалізація планів, ймовірнісний аналіз, виведення і використання різних методів і показників, статистичні дослідження, управління ризиками і т.д.

Серед критеріїв, які відрізняють успішні проекти від невдалих є наступні:

- відсутність ієрархії

- культура довіри

- особиста відповідальність співробітників проекту

- культура конфліктів

- загальна готовність до змін

Успіх проектів безпосередньо пов'язаний із ступенем особистої відповідальності співробітників проекту і можливості самоорганізації. Чим більшими повноваженнями володіє кожен окремо, тим швидше він готовий узяти на себе відповідальність, і тим більше його особиста ініціатива і мотивація. Малі повноваження навпроти сприяють пасивності і навіть протидії.

4. Сутність системи управління туристичними проектами та її елементи

Управління проектами - це процес управління командою, ресурсами проекту за допомогою спеціальних методів та прийомів з метою успішного здійснення поставленої цілі.

На сьогодні управління проектами - це визнана у всьому світі методологія вирішення організаційно-технічних проблем, це філософія керівництва проектами. Умови ринку стають більш вибагливими, підвищуються темпи змін, що відбуваються тощо.

Важливими елементами системи управління туристичними проектами є:

1) Оточення проекту, оскільки важливо визначити середовище, в якому виникає, існує і завершується проект. Оточення проекту - це чинники впливу на його підготовку та реалізацію. Їх можна поділити на внутрішні й зовнішні.

До зовнішніх відносяться політичні, економічні, суспільні, правові, науково-технічні, культурні та природні.

До внутрішніх належать чинники, пов'язані з організацією проекту. Організація проекту є розподілом прав, відповідальності та обов'язків між учасниками проекту.

2) Своєчасна та точна підготовка проектних матеріалів.

Проектні матеріали - це сукупність документів, що містять опис і обґрунтування проекту.

3) Початкові умови, обмеження та вимоги до проекту

4) Види забезпечення проекту

5) Методи та техніка управління проектами тощо.

5. Зовнішнє оточення проекту, характеристика макро- та мікросередовища

Оточення проекту - це вся сукупність чинників та факторів, які безпосередньо впливають на його підготовку та реалізацію

До оточення проекту належать:

- зовнішні чинники (політичні, економічні, суспільні, правові, науково-технічні, соціально-культурні, природні та чинники, що забезпечують ефективну діяльність туристичного бізнесу в країні, регіоні, чи області);

- внутрішні чинники (пов'язані з організацією туристичного проекту та розподілом прав, відповідальності та обов'язків між учасниками проекту)

До політичних чинників належать: політична стабільність, підтримка проекту державними установами, міжнаціональні взаємини, рівень злочинності, міждержавні стосунки тощо.

До правових - стабільність законодавства, дотримання прав людини, прав власності, прав підприємництва.

До економічних - структура внутрішнього валового продукту, умови регулювання цін, рівень інфляції, стабільність національної валюти, розвиненість банківської системи, стан ринків, рівень розвитку підприємництва і т.д.

Мікросередовище -- учасники проекту, які безпосередньо контактують з ним і впливають на нього. Внутрішнє середовище -- сукупність факторів, що визначають процеси діяльності проекту. Це виробництво, маркетинг, фінанси, персонал тощо.

Макросередовище складається з елементів, які прямо не пов'язані з проекту, але впливають на формування загальної атмосфери проекту. Розрізняють такі основні компоненти макросередовища: політичні, економічні, природні, соціальні, технологічні та деякі науковці визначають ще такий фактор як випадок.

Важливим при визначенні оточення проектів є рівень розвитку фундаментальних та прикладних наук, рівень інформаційних та промислових технологій, рівень розвитку енергетики, транспорту, зв'язку, комунікацій тощо.

6. Внутрішнє оточення проекту. Учасники проекту

До внутрішнього оточення проекту належать чинники, пов'язані з організацією проекту. Організація проекту є розподілом прав, відповідальності та обов'язків між учасниками проекту.

В число учасників можуть входити інвестори, банки, підрядчики, постачальники, гуртові покупці продукції, лізингодавці та інші фізичні чи юридичні особи. Учасником проекту може бути також держава.

Загалом до учасників проекту належать:

- ініціатор

- замовник

- інвестори

- керівник проекту

- команда проекту і функціональні групи

- генеральний контрактор

- субконтрактори

- проектувальники

- консалтингові та інжинірингові послуги

- виробник готової продукції

- органи влади

- власник землі

- продавці продукції

- покупці кінцевої продукції

- конкуренти

- інші зацікавлені особи

Іншими учасниками команди проекту можуть бути:

- інженер проекту - несе відповідальність за всі технічні та інжинірингові проекти

- контрактор - відповідальний за підготовку контрактів, переговори, висновок і контроль виконання контрактів

- фахівець з планування і контролю виконуваних робіт

- фахівець з фінансово-бюджетної частини проекту, що здійснює облік і звітність по витрачанню засобів

- та інші учасники в залежності від типу проекту

7. Основні та додаткові функції управління проектами. Принципи проектного менеджменту

Основні функції:

- управління обсягом проекту - контролює проект за допомогою встановлення його мети, завдань і цілей

- управління витратами - здійснює фінансовий контроль по витратах проекту шляхом складання, аналізу та контролю звітів

- управління часом - передбачає планування, складання календарних графіків та їх контроль для забезпечення вчасного виконання проекту

- управління якістю - забезпечує досягнення стандартів якості, встановлених для проекту

Додаткові функції управління туристичними проектами:

- управління персоналом - передбачає підбір та координацію діяльності усіх учасників проекту

- управління комунікаціями - передбачає накопичення та своєчасний обмін інформацією між членами проектної команди та керівництвом

- управління контрактами - передбачає відбір, проведення переговорів, підписання договорів та контроль їх виконання

- управління ризиком - включає сукупність дій, пов'язаних із визначенням ступеня ймовірності виникнення ризику в проекті

- управління проектною інтеграцією - забезпечує координацію всіх функцій проекту

8. Процеси управління проектами та їх характеристика

Управління проектом - це процес керівництва та координації людських, матеріальних та фінансових ресурсів протягом життєвого циклу проекту з метою досягнення поставлених цілей

До процесів управління в проектному менеджменті відносять:

- процеси ініціалізації та закриття;

- процеси планування;

- процеси виконання;

- процеси здійснення контролю.

1) Процеси ініціалізації та закриття. Ця група процесів тісно пов'язана з процесами планування та контролю. Перші ставлять завдання, а другі дають змогу отримати вичерпну інформацію щодо прийняття відповідних управлінських рішень.

2) Процеси планування починають здійснюватися відразу після прийняття рішення про початок виконання проекту. Їх головна мета полягає в тому, щоб конкретизувати ту частину бізнес-плану, в якій ідеться про реалізацію нововведення та доведення її до рівня календарного плану. На цих етапах уточнюються параметри часу та витрат на виконання робіт і проекту в цілому, визначаються відповідальні виконавці за їх проведення.

3) Процеси виконання насамперед зводяться до координування штату та інших ресурсів для здійснення плану.

4) Процеси здійснення контролю полягають у перевірці того, що завдання проекту розв'язуються згідно з затвердженими планами і в разі необхідності -- здійснення дій щодо коригування проекту. Контроль ведеться за всіма керованими параметрами проекту: якості проектних рішень, терміну виконання проекту в цілому та окремих його етапів, дотримання бюджету.

Загалом управління проектом як циклом розв'язання проблеми виглядає наступним чином:

1. Аналіз проблеми чи потреби, що виникла та виявлення причин проблеми

2. Збір інформації, визначення та оцінка можливих альтернативних вирішень проблеми

3. Вибір оптимального рішення

4. Організація команди виконавців проекту

5. Розроблення плану проекту

6. Впровадження плану, його контроль та моніторинг

7. Завершення проекту, підбиття підсумків, оцінка результатів

9. Підходи до здійснення управління проектами. Їх характеристика

Розрізняють 3 підходи:

- класичний підхід

- управління проектом як циклом розв'язання проблеми

- за життєвим циклом проекту

Класичний підхід управління проектом передбачає реалізацію 5 основних функцій менеджменту:

1) Планування обсягу робіт, необхідних для виконання проекту і досягнення його цілей.

2) Організація ресурсів для виконання планів в межах встановленого бюджету і термінів

3) Впровадження розробленої програми дій

4) Контроль за виконанням плану, його коригування при необхідності

5) Керівництво командою залучених до проекту учасників

Управління проектом як циклом розв'язання проблеми. Для вирішення проблеми, що виникла, потрібно здійснити відповідні кроки реалізації проекту. На першому етапі необхідно провести аналіз проблеми, зібрати відповідні дані, розробити можливі пропозиції вирішення проблеми, провести їх оцінку. На наступному етапі важливо здійснити альтернативний вибір (прийняти найкраще рішення). Наступним кроком є організація команди виконавців, розробка плану, його впровадження, та проведення моніторингу.

Третій підхід - за життєвим циклом проекту передбачає управління проектом це час від моменту його задуму до моменту ліквідації. Для ефективного управління життєвий цикл проекту розбивають на фази та стадії. Виділяють такі фази життєвого циклу проекту:

- зародження;

- зростання;

- зрілості;

- завершення.

10. Ініціація туристичного проекту. Попередній та заключний аналіз проекту

Процеси ініціації належать до основних процесів управління проектами і включають в себе ухвалення рішення про початок виконання проекту.

Ініціація проекту - це процес формального визначення необхідності, доцільності та життєздатності проекту. Для керівника проекту - це необхідність виконання наступної стадії.

На практиці ініціація туристичного проекту може проходити такі стадії:

1. Визначення ідей проекту.

2. Визначення попередніх цілей проекту.

3. Проведення попереднього аналізу проекту.

4. Заключний аналіз проекту та розробка його концепції.

5. Розробка статуту проекту.

Попередній аналіз проекту здійснюється до фактичного початку виконання робіт і направлений на дотримання певних правил і процедур, як правило він торкається ресурсного забезпечення робіт.

При проведені техніко-економічного аналізу розглядаються питання технічних можливостей проекту, питання ринку збуту та закупівель, потреб матеріалів з урахуванням використовуваної техніки тощо, при цьому враховується потреба в додатковій інформації з боку потенційних партнерів та інвесторів.

Заключний аналіз проекту проводиться на стадії завершення проекту з метою інтегральної оцінки реалізації

проекту. Основним призначенням його є узагальнення отриманого досвіду для подальшої розробки й реалізації проектів-аналогів і з метою вдосконалення процедур управління.

11. Поняття концепції проекту, розробка його статуту

Концепція проекту - це попередній план впровадження бізнес-ідеї проекту, який надається керівнику підприємства або потенційному інвестору з метою оцінки перспективності цієї бізнес-пропозиції.

Розробка концепції проекту передбачає:

- оточення цілей проекту на основі вивчення ринку та аналізу виробничих можливостей;

- попередню оцінку капітальних витрат на проект та прогноз оборотного капіталу;

- оцінку тривалості проекту;

- визначення попиту на продукцію проекту;

- оцінка базових, поточних та прогнозованих цін на продукцію проекту;

- визначення джерел та розмірів фінансування;

- визначення основних характеристик проекту;

- визначення ступеня складності проекту, тощо

Статут проекту - це офіційний документ, у якому вказані мета, цілі, та вимоги проекту щодо термінів його реалізації та якості, а також попередньо обумовлені питання щодо бюджету проекту, обов'язків менеджера та команди проекту.

До статуту проекту має бути включена така інформація:

1. Вимоги замовника та інших учасників проекту щодо їхніх потреб, побажань та очікувань.

2. Вимоги до кінцевого продукту, за для якого проект здійснюється.

3. Мета проекту та критерії її досягнення.

4. Призначений керівник проекту та рівень його повноважень.

5. Учасники проекту та попередній розподіл їх ролей.

6. Часові та фінансові обмеження проекту.

7. Обмеження проекту, пов'язані з внутрішніми і зовнішніми передумовами.

8. Орієнтовний бюджет проекту.

9. Умови повернення позиченого або залученого капіталу.

Статут проекту може бути оновлений в ході виконання проекту, якщо будуть прийняті рішення про зміну певних вимог або обмежень.

У статуті має бути чітко зазначена особа, що виступає замовником проекту. В деякій літературі з проектного менеджменту використовують термін «спонсор проекту» -- особа, яка здійснює функцію замовника і як керівник вищої ланки несе загальну стратегічну відповідальність за проект.

12. Методи оцінки ефективності проекту. Вартість грошей у часі

Розрізняють три основні методи визначення ефективності проектів на початкових етапах проведення технічного аналізу, які не враховують фактор часу або враховують його неповністю:

- порівняння витрат;

- порівняння прибутку;

- порівняння рентабельності, до якого належить як спеціальний випадок статистичний метод окупності (pay-back).

До найпростіших показників ефективності проектів, які застосовується при проведенні технічного аналізу відносять:

- капіталовіддачу (річні продажі, поділені на капітальні витрати);

- оборотність товарних запасів (річні продажі, поділені на середньорічний обсяг товарних запасів);

- трудовіддачу (річні продажі, поділені на середньорічну кількість зайнятих робітників і службовців).

Концепція вартості грошей у часі передбачає визначення:

- майбутньої вартості грошей;

- приведеної (сьогоднішньої) вартості грошей.

Вартість грошей у часі -- базова концепція фінансової математики, метод порівняння двох чи більше грошових величин з різних моментів часу. Концепція базується на спостереженні, що одна гривня (чи інша грошова одиниця) сьогодні вартує більше ніж одна гривня за рік.

Залежно від ситуації цей факт може бути наслідком однієї чи кількох причин:

- знецінення грошей з приводу інфляції,

- можливість досягнення прибутку (інвестування грошей доступних сьогодні),

- ризик неотримання грошей у майбутньому,

- надання переваги споживанню тепер над споживанням у майбутньому чи схильність до ліквідності у випадку підприємницької діяльності.

13. Чиста теперішня варітсть проекту та внутрішня норма рентабельності

Чиста теперішня вартість (net present value) інвестиційного проекту -- це різниця між сумою теперішніх вартостей грошових потоків від інвестицій в кожен період часу і теперішньою вартістю самих інвестицій.

Для розрахунку NPV проекту необхідно визначити ставку дисконту, використати її для дисконтування потоків витрат та вигід і підсумувати дисконтовані вигоди й витрати (витрати зі знаком мінус). При проведенні фінансового аналізу ставка дисконту звичайно є ціною капіталу для фірми. В економічному аналізі ставка дисконту являє собою закладену вартість капіталу, тобто прибуток, який міг би бути одержаний при інвестуванні найприбутковіших альтернативних проектів.

Розрахунок NPV робиться за такими формулами:

де Вt - вигоди проекту в рік t; Сt - витрати на проект у рік t; і - ставка дисконту; n - тривалість (строк життя) проекту.

Внутрішня норма рентабельності - Internal Rate of Return (IRR) У літературі зустрічаються й інші назви: внутрішня ставка рентабельності, внутрішня ставка доходу, внутрішня норма прибутковості. Це рівень ставки дисконтування, при якому чиста приведена вартість проекту за його життєвий цикл дорівнює нулю. ІRR проекту дорівнює ставці дисконту, при якій сумарні дисконтовані вигоди дорівнюють сумарним дисконтованим витратам, тобто ІRR є ставкою дисконту, при якій NVP проекту дорівнює нулю. ІRR дорівнює максимальному проценту за позиками, який можна платити за використання необхідних ресурсів, залишаючись при цьому на беззбитковому рівні. Розрахунок IRR проводиться методом послідовних наближень величини NPV до нуля при різних ставках дисконту.

14. Термін окупності інвестицій та індекс прибутковості інвестицій

Термін окупності інвестицій - це час, протягом якого грошовий потік, одержаний інвестором від втілення проекту, досягає величини вкладених у проект фінансових ресурсів. У господарській практиці його можуть визначати без урахування необхідності грошових потоків у часі або з урахуванням такої необхідності.

Термін окупності інвестицій відповідає моменту часу в розрахунковому періоді, після якого кумулятивна (визначена нарощеним підсумком) величина поточних елементів грошового потоку від інвестиційної та операційної діяльності (NCF) стає і надалі залишається додатною.

В залежності від характеру рівномірності розподілу прогнозованих чистих грошових надходжень в часі застосовуються такі методи визначення терміну окупності інвестицій:

- кумулятивний метод застосовується, якщо чисті грошові надходження розподілені за кроками розрахункового періоду нерівномірно;

- метод усереднення параметрів використовується при рівномірному надходженні грошових коштів за кроками.

Індекс прибутковості інвестицій характеризує, який рівень генерованих проектом доходів можна одержати на одну гривню капітальних вкладень. Його доцільно використовувати для ранжирування наявних варіантів вкладення засобів в умовах обмеженого обсягу інвестиційних ресурсів.

15. Суть проектного планування: поняття, принципи та рівні планування

Проектне планування - це розробка та обґрунтування цілей, визначення найкращих методів і способів їх досягнення при ефективному використанні всіх видів ресурсів, необхідних для виконання поставлених завдань і встановленні їх взаємодії.

Процес планування проектів - це процес, який передбачає визначення цілей і параметрів взаємодії між роботами та учасниками проекту, розподіл ресурсів та вибір і прийняття організаційних, економічних, технологічних рішень для досягнення поставлених цілей проекту.

Принципи проектного планування:

- принцип єдності

- принцип безперервності

- принцип гнучкості

- принцип точності

- принцип участі

- принцип збалансованості

Рівні проектного планування:

- концептуальний;

- стратегічний;

- тактичний, який поділяється на поточний та оперативний

На концептуальному рівні визначаються цілі, завдання проекту, розглядаються альтернативні варіанти дій по досягненню запланованих результатів з оцінкою позитивних і негативних моментів кожного варіанта, встановлюються концептуальні напрямки реалізації проекту.

При стратегічному плануванні визначаються основні етапи та основні перешкоди, що характеризуються термінами введення об'єкта, виробничими потужностями, обсягами випуску продукції; етапи проекту, що характеризуються термінами завершення комплексу робіт, термінами постачання продукції, термінами підготовки робіт; також прогнозується потреба в матеріальних, технічних та фінансових ресурсах із розподілом по роках, кварталах.

При тактичному плануванні, поточний план визначає терміни виконання комплексу робіт, потребу в ресурсах, встановлює чітку межу між учасниками робіт в розрізі року та кварталу. Оперативний план деталізує завдання учасникам на місяць, тиждень, добу по комплексах робіт.

16. Основні етапи процесу планування проекту

Загальний процес планування проектів включає наступні етапи:

- визначення цілей, задач проекту, розрахунок техніко-економічних показників для обґрунтування проекту, визначення потреби в ресурсах, тривалості та специфікації виконуваних робіт, етапів проекту;

- структуризацію проекту;

- прийняття організаційно-технологічного рішення;

- розробку сіткових моделей робіт;

- оцінку рівня реалізації проекту, оптимізацію по термінах і критеріях якості використання ресурсів та інших критеріях;

- підготовка необхідних документів до пакета планів;

- затвердження планів і бюджету;

- доведення планових завдань до виконавців;

- підготовку та затвердження звітної документації для контролю планів.

17. Планування цілей та принципи їх декомпозиції

Планування цілей - це процес розробки документу, в якому формулюються цілі проекту (констатація цілей), які слугують основою для наступних проектних рішень, включаючи визначення критеріїв успішності виконання проекту;

Декомпозиція цілей означає поділ основних результатів проекту, визначених у констатації цілей, на окремі компоненти для того, щоб підвищити точність вартісних, часових та ресурсних оцінок, визначити основу для вимірювання і управління виконанням та забезпечити чітку систему відповідальності

Декомпозиція використовується для побудови «дерева цілей», щоб пов'язати генеральну мету зі способами її досягнення, сформульованими у вигляді завдань окремим виконавцям.

Принципи декомпозиції цілей планування:

- повнота відображення процесу або явища;

- на кожному рівні сукупність підцілей має бути достатньою для опису цілі вищого рівня;

- несуперечливість цілей нижчого та верхнього рівнів;

- декомпозиція мети на підцілі на кожному рівні має виконуватися за одним методологічним підходом;

- усі цілі мають бути сформульовані в термінах робіт.

18. Призначення відповідальних і розподіл проектних функцій. Побудова структурної схеми організації та матриці відповідальності

Розподіл функцій та відповідальності виконавців. У рамках проекту взаємодіють різні організації та окремі виконавці:

- внутрішні та зовнішні користувачі результатів проекту;

- внутрішні та зовнішні постачальники ресурсів;

- внутрішні функціональні відділи, наприклад, бухгалтерія і т. п.

Для забезпечення їх ефективної взаємодії мають бути чітко визначені їх ролі:

по-перше, повноваження щодо прийняття рішень;

по-друге, детальний розподіл робіт за виконавцям;

по-третє, міра відповідальності за ті чи інші управлінські функції;

по-четверте, закріплення за учасниками та користувачами необхідних інформаційних даних.

У процесі призначення відповідальних і розподілу проектних функцій повинні бути виконані наступні пункти:

1) Рівні відповідальності та керівництва мають бути чітко визначені не лише для постійних членів проекту, але й для виконавців та організацій, що підтримують проект на окремих стадіях.

2) Визначення відповідальності за прийняття рішень за проектом. Організаційна структура проекту передбачає можливість розподілу функцій прийняття рішень відповідно до їх дійсного фаху (наприклад, технічні рішення приймаються технічними спеціалістами). Відповідальність за прийняті рішення має, за можливості, покладатися на потенційних користувачів результатів проекту.

3) Забезпечення раціонального розподілу інформації за проектом

Організаційну структуру будують з урахуванням складу та змісту, а також трудомісткості функцій управління (загальних та спеціальних). Залежно від трудомісткості, ту чи іншу функцію можуть виконувати один або кілька підрозділів (виконавців). Ієрархія апарату управління визначається характером взаємодії та взаємовідносин між усіма учасниками інвестиційного процесу, причому не лише складністю та характером операцій (робіт), що виконуються, але й суб'єктивними можливостями керівника (менеджера), його здатністю співпрацювати з колективом та бажанням делегувати підлеглим повноваження для виконання певних завдань управління проектом.

Матриця відповідальності забезпечує опис і узгодження структури відповідальності за виконання робіт. Вона надає формат для призначення підрозділам відповідальності за реалізацію кожного з елементів проекту, із зазначенням ролі кожного з підрозділів в виконанні тієї чи іншої роботи.

Матриця може також відображати види відповідальності конкретних керівників за ті чи інші роботи. Крім того, в матриці можуть бути відображені ролі людей, не задіяних безпосередньо у проекті, але які можуть надавати підтримку роботі команди.

19. Поняття стратегічного планування і побудова «плану по віхах»

Стратегічне планування - це систематичний процес, за допомогою якого організація, регіон чи територіальна громада прогнозує та планує свою діяльність на майбутнє, а саме процес постійного прийняття та коригування управлінського рішення у часі. Результатом цього процесу стає документ, який спрямовує на досягнення поставлених цілей.

Віха - подія або дата в ході здійснення проекту. Віха використовується для відображення стану завершення робіт. У контексті проекту менеджери використовують віхи для того, щоб позначити важливі проміжні результати, що повинні бути досягнуті в процесі реалізації проекту.

Послідовність віх, визначених менеджером, часто називається план по віхах. План по віхах, розроблюваний на рівні проекту, є інструментом стратегічного планування самого проекту. На відміну від робіт віхи не мають визначеної тривалості, для їх оцінки використовуються тільки критерії «виконано» або «не виконано». Дати досягнення відповідних віх утворять календарний план по віхах

Віха використовується для відображення стану завершення робіт. У таких контрольних точках:

- здійснюється проміжний контроль виконання проекту (для таких точок визначається дата контролю, робочi матерiали (документи), якi слiд пiдготувати);

- приймаються рiшення про коригування робочих планiв;

- визначається спосiб презентацiї -- нарада, конференцiя, розсилання звiту.

На відміну від робіт віхи не мають визначеної тривалості (тривалість рівна 0), для їх оцінки використовуються тільки критерії «виконано» або «не виконано».

Під час складання плану по віхах слід пам'ятати, що віхи повинні:

- бути зрозумілими для всіх учасників;

- підлягати управлінню;

- знаходиться на відповідних відстанях (щотижня, щомісяця);

- свідчити про поступ у досягненні цілей проекту;

- їхня кількість не повинна бути більшою 10-15 на проект.

20. Основи сіткового планування (розробка тактики проекту)

Сіткове планування - одна з форм графічного відображення змісту робіт і тривалості виконання планів і довгострокових комплексів проектних, планових, організаційних та інших видів діяльності підприємства, яка забезпечує наступну оптимізацію розробленого графіка на основі економіко-математичних методів та комп'ютерної техніки.

Сіткове планування полягає передусім у побудові сіткового графіка та обчисленні його параметрів.

Сіткова модель - множина поєднаних між собою елементів для опису технологічної залежності окремих робіт і етапів майбутніх проектів. Основним плановим документом системи сіткового планування є сітковий графік, що являє собою інформаційно-динамічну модель, яка відображає всі логічні взаємозв'язки та результати робіт, необхідні для досягнення кінцевої мети планування.

Роботами у сітковому графіку називаються будь-які виробничі процеси чи інші дії, які призводять до досягнення певних результатів, подій. Роботою слід вважати і можливі очікування початку наступних процесів, пов'язані з перервами чи додатковими витратами часу.

Подіями називаються кінцеві результати попередніх робіт. Подія являє собою момент завершення планової дії. Події бувають початковими, кінцевими, простими, складними, проміжними, попередніми, наступними і т.д.

На всіх сіткових графіках важливим показником є шлях, що визначає послідовність робіт чи подій, в якій результат однієї стадії збігається з початковим показником наступної за нею іншої фази.

21. Методи сіткового планування робіти проекту

Поєднання нових методів із старими привело до створення системи ПЕРТ (метод оцінки та перегляду планів). Завдяки ПЕРТ менеджери швидко можуть визначити «вузькі місця» у виконанні графіків та розподілити належним чином ресурси з метою ліквідації відставань. Система ПЕРТ може бути реалізована в двох варіантах:

1. ПЕРТ / час;

2. ПЕРТ / витрати.

Метод "ПЕРТ / час" має такі особливості: сітковий графік, почасові оцінки, визначення резервів часу та критичного шляху, прийняття при необхідності оперативних заходів по коригуванню графіка. Сітковий графік ПЕРТ показує послідовність етапів, необхідних для досягнення поставленої цілі. Він включає події, роботи та залежності.

Метод «ПЕРТ / витрати» являє собою подальший розвиток методу «ПЕРТ / час» у напрямку оптимізації сіткових графіків по вартості. Для нього характерні наступні етапи:

1. Проведення структурного аналізу робіт по проекту;

2. Визначення видів робіт;

3. Побудова сіткових графіків;

4. Встановлення залежностей між тривалістю робіт та вартістю;

5. Періодичне коригування сітки та оцінок;

6. Контроль за ходом виконання робіт;

7. Проведення при необхідності заходів, які забезпечували б виконання робіт по плану.

22. Метод критичного шляху (СРМ), його характеристика

Метод критичного шляху обчислює детермінований розклад виконання проекту, базуючись на єдиній оцінці тривалості кожної роботи. Обчислюються ранні і пізні дати початку і завершення операцій проекту, а значить, і резерви -- проміжки часу, на які можна зрушити виконання операцій без порушення обмежень і дати завершення проекту.

Відповідно до цього методу для кожного виду робіт вказуються час і ресурси, необхідні для їхнього виконання, а також послідовність виконання окремих видів робіт. Потім будується граф (сітковий графік), що відображає черговість робіт і терміни їхнього виконання. Далі на цьому графі шукається критичний шлях, тобто шлях, що вимагає максимальних витрат часу.

Максимальний за тривалістю повний шлях в сітці називається критичним, а роботи, що лежать на цьому шляху, також називаються критичними.

Існуючі варіанти цього методу дозволяють вирішувати роботи, в яких фігурують імовірнісні закони розподілу тимчасових витрат і різних ресурсів, компромісні співвідношення між часом і ресурсами тощо. Найперша дата, коли робота може бути розпочата, називається датою раннього початку. Якщо до неї додати тривалість роботи, отримаємо дату її раннього завершення. Через те що виконання роботи може залежати від завершення якогось її елемента, існує остання дата, коли робота може бути завершена без затримки виконання проекту загалом. Ця дата обчислюється як сума дати пізнього початку та тривалості виконання роботи.

23. Метод оцінки і перегляду планів (PERT)

Program (Project) Evaluation and Review Technique (скорочено -- PERT) -- техніка оцінки та аналізу програм (проектів), яка використовується при управлінні проектами. PERT -- це спосіб аналізу завдань, необхідних для виконання проекту. Особливо, аналізу часу, який потрібен для виконання кожної окремої задачі, а також визначення мінімального необхідного часу для виконання всього проекту.

PERT був розроблений головним чином для спрощення планування на папері та створення графіків великих і складних проектів. PERT призначений для масштабних, унікальних, складних, не рутинних проектів. Метод передбачав наявність невизначеності, даючи можливість розробити робочий графік проекту без точного знання деталей і необхідного часу для всіх його складових.

Найпопулярнішою частиною PERT є Метод критичного шляху, що спирається на побудову мережного графіку (мережеві діаграми PERT).

24. Календарне планування робіт проекту. Типологія календарних планів

Календарне планування -- це процес складання й коригування розкладу, в якому роботи, що виконуються різними організаціями, взаємопов'язуються між собою в часі і з можливостями їх забезпечення різними видами матеріально-технічних та трудових ресурсів.

При календарному плануванні обов'язково повинно враховуватись дотримання заданих обмежень (тривалість робіт, ліміти ресурсів тощо) та оптимальний розподіл ресурсів.

У ході реалізації проекту застосовуються різні типи календарних планів, які можна класифікувати за різними ознаками:

1) за рівнем планування:

- календарні плани проекту (розробляються до укладання контрактів);

- функціональні календарні плани робіт (ФКПР).

У свою чергу функціональні календарні плани робіт поділяються:

1) за типами робіт:

- ФКПР проектування;

- ФКПР матеріально-технічного забезпечення;

- ФКПР будівництва;

- ФКПР введення в експлуатацію і освоєння.

- ФКПР також можуть бути складені: на окремі елементи, підсистеми, комплекси великого проекту, які в цьому випадку розглядаються як міні проекти;

2) за глибиною планування:

- перспективні графіки;

- графіки початку й завершення робіт по проекту;

- щомісячні, щотижневі, щоденні.

3) за формою подання:

- логічні мережі;

- графіки;

- діаграми і т.д.

25. Планування та управління ресурсами. Види ресурсів в проектному управлінні

Ресурс - це все те, що має в своєму розпорядженні проект, у тому числі трудові, фінансові і матеріально-технічні ресурси, команда проекту, час (тривалість, терміни обмеження), інформація, знання і технології.

Управління ресурсами - одна з головних підсистем управління проектом, яка включає процеси планування, закупівлі, постачання, розподілу, обліку і контролю ресурсів.

Планування ресурсів включає визначення якостей і типів ресурсів (людські ресурси, обладнання, матеріали) та кількісного забезпечення з метою їх подальшого використання для виконання робіт проекту.

Планування ресурсів за проектом є основою їх формування в часі та визначення можливості забезпечення ресурсами для підписання договорів закупівлі ресурсів, планування постачання ресурсів, а також розподілу вже куплених ресурсів за проектними роботами.

Перший підхід - ресурсне планування при обмеженому часі, передбачає фіксовану дату закінчення проекту і призначення на проект додаткових ресурсів на періоди перевантажень.

Другий підхід - планування при обмежених ресурсах, передбачає, спочатку задану кількість доступних ресурсів, яка не може бути змінена.

26. Планування витрат та бюджету проекту

Важливою складовою реалізації проекту являється також і планування витрат. Планувати витрати потрібно так, щоб вони могли задовольнити потреби у фінансових ресурсах протягом усього періоду реалізації проекту.

Планування витрат на проект -- найважливіша складова успішної його реалізації. Усі учасники проекту -- постачальники, банки, підрядники -- повинні враховувати вартісні показники проекту при плануванні власної діяльності.

План витрат за проектом називають кошторисом.

Кошторис -- це комплекс документальних розрахунків, необ-хідних для визначення розміру витрат на проект.

Кошторис має подвійне значення і є документом, що:

1) визначає вартість проекту;

2) служить для контролю й аналізу витрат коштів і ресурсів на проект.

Бюджет проекту -- це план, який виражається в кількісних показниках і відображає витрати, необхідні для досягнення поставленої мети.

У бюджеті відбиваються оцінені результати скоригованого календарного плану та стратегія реалізації проекту. Тобто при плануванні витрат недостатньо знати тільки загальний обсяг капітальних вкладень в проект, але й щорічну потребу в фінансуванні, а для першого року - поквартальну та помісячну розбивку. Загальний бюджет показує витрати на проект та джерела фінансування протягом всього періоду його здійснення. Він покликаний показати, як джерела фінансування покривають капітальні та поточні витрати. При складанні бюджету повинна забезпечуватись така динаміка інвестицій, яка дозволила б виконувати проект відповідно з часовими та фінансовими обмеженнями. Крім того, зниження ризику проекту та обсягу витрат за рахунок відповідної структури джерел фінансування.

Бюджет проекту є основою для встановлення завдань окремим виконавцям, на загальному бюджеті базуються їх плани. Тобто бюджет проекту - це план дій. Крім того, це інструмент для керівництва та контролю. Порівнюючи фактичні показники з запланованими можна здійснювати, так званий, бюджетний контроль фірми.

27. Класифікація витрат в проектній діяльності

1) Всі витрати за проектом поділяються на інвестиційні та поточні.

До інвестиційних належать витрати на інвестиції до основного капіталу (придбання землі, будівництво приміщень та споруд, купівля або оренда технології та обладнання), передвиробничі витрати на потреби в обіговому капіталі.

Поточні витрати -- витрати на випуск продукції, що містять витрати на придбання сировини, основних та допоміжних матеріалів, оплату праці, загальнозаводські та накладні витрати, що припадають на звітний період;

2) За місцем виконання робіт витрати поділяються на: витрати відділу, сектору, лабораторії, тимчасового творчого колективу, експедиції, партії, дільниці, служби або іншого адміністративно-відособленого структурного підрозділу тощо.

3) За видами витрат класифікація здійснюється за економічними елементами та статтями калькулювання. До елементів витрат належить сукупність однорідних за своїм економічним змістом витрат, а до статей калькулювання витрат один або декілька елементів;

4) Залежно від обраного об'єкта обліку витрат: витрати за розробками, темами, об'єктами проектування, етапами, завданнями тощо, затвердженими у встановленому порядку, укладеними договорами на розроблення та виконання проектних робіт;

5) За способами включення у собівартість проектних робіт та за характером участі у процесі виробництва витрати поділяються на прямі та непрямі.

Прямі -- це витрати, які безпосередньо пов'язані з виконанням проектних робіт і включаються у виробничу собівартість проектних робіт відповідних об'єктів обліку за прямою ознакою, зокрема: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи, інші прямі витрати.

Непрямі (надалі -- загальновиробничі витрати) -- це витрати, що пов'язані з управлінням та обслуговуванням виробництва, організацією виконання проектних робіт та інші витрати, які не можуть бути віднесені економічно доцільним шляхом безпосередньо до конкретного об'єкта витрат.

6) Залежно від зміни обсягів виконаних проектних робіт виробничі витрати поділяються на постійні та змінні.

Змінні витрати -- це витрати, величина яких зростає при збільшенні обсягів виконаних проектних робіт і зменшується при їх зменшенні. До цих витрат відносяться: витрати на матеріали, на оплату праці робітників, відрахування на соціальні заходи тощо.

Постійні витрати -- це витрати, величина яких залишається незмінною при зміні обсягу виконаних проектних робіт. До цих витрат відносяться: витрати, пов'язані з управлінням, організацією та обслуговуванням виробництва;

7) За ознакою відношення до собівартості робіт витрати поділяються на виробничі витрати та витрати періоду.

Виробничі витрати -- це витрати проектної організації, пов'язані з виконанням проектно-вишукувальних робіт. Виробничі витрати утворюють виробничу собівартість проектних робіт і є її складовою.

Витрати періоду -- це витрати, які не включаються у виробничу собівартість і розглядаються як витрати того періоду, в якому вони були здійснені. Це адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

8) За календарними періодами, протягом яких витрати включаються у собівартість проектних робіт: місяць, квартал, рік, операційний цикл.

28. Проектне фінансування: поняття та етапи. Джерела фінансування проектів

Проектне фінансування -- забезпечення проекту ресурсами, до складу яких входять не лише грошові кошти, але й виражені в грошовому еквіваленті інші інвестиції, в тому числі основні та обігові кошти, майнові права і нематеріальні активи тощо.

Фінансування проекту включає наступні основні етапи:

1. Попередне вивчення життєздатності проекту (визначення доцільності проекту за витратами та запланованим прибуком.

2. Розробка плану реалізації проекту (оцінка ризиків, ресурсне забезпечення, тощо).

3. Організація фінансування, у тому числі:

- оцінка можливих форм фінансування і вибір конкретної форми;

- визначення організацій, що будуть проводити фінансування;

- визначення структури джерел фінансування.

4. Контроль виконання плану та умов фінансуваннях.

Джерела фінансування проектів поділяються на такі види:

1) Власний капітал.

Власний капітал включає статутний фонд і фонди власних коштів. Фонди власних коштів (амортизаційний фонд, ремонтний фонд, фонд розвитку виробництва, резервний фонд, страхові резерви тощо) є відкладеним прибутком, що формується і використовується за рішенням органів управління підприємства. Винятком є резервний фонд, вимоги до формування якого визначено законодавством.

2) Нерозподілений прибуток. Як джерело фінансування відділяється від власного капіталу тільки тому, що ще не відомо, чи буде він приєднаний до нього. Рішення по прибутку приймається органом управління підприємства.

3) Позиковий капітал. Характеризується тим, що має бути повернутий в певні строки.

4) Державні субсидії. Можуть розглядатися як джерело фінансування проекту, якщо такі субсидії передбачено рішенням державних органів.

29. Власні фінансові кошти та їх характеристика

Власні фінансові ресурси -- ресурси, що належать підприємству і утворюються внаслідок його фінансово-господарської діяльності. До них належать: статутний фонд, амортизаційний фонд, валовий дохід і прибуток.

Формування грошових фондів підприємств починається з моменту його організації. Підприємство відповідно до чинного законодавства утворює статутний капітал.

Статутний фонд - це основне початкове джерело власних коштів підприємства; сукупність коштів засновників, необхідна для функціонування підприємства і яка вкладена в активи, а також майнові права, що мають грошову оцінку.

Амортизаційний фонд формується в процесі використання основних засобів і нематеріальних активів за рахунок амортизаційних відрахувань, застосовується для їх відтворення.

Фонд розвитку концентрує кошти, які використовуються з метою розвитку виробництва.

Валютний фонд формується на підприємствах, котрі одержують виручку у валюті від експортних операцій або купують валюту для імпортних операцій.

Фонд оплати праці створюється на підприємстві для грошових виплат працівникам за виконану роботу згідно з трудовим договором.

Фонд виплати дивідендів утворюється в акціонерних підприємствах один раз на рік для виплати акціонерам дивідендів з акцій.

Валовий дохід - це загальна сума надходжень суб'єкта господарювання від усіх видів діяльності.

Прибуток - це сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати. Чистий прибуток це прибуток після сплати податків. Прибуток також визначають як суму, на яку зріс власний капітал компанії за даний період у результаті діяльності цієї компанії.

30. Позичкові фінансові кошти та джерела їх формування

Позичкові фінансові кошти - це ресурси, що знаходяться тимчасово в розпорядженні підприємства і можуть використовуватися з метою досягнення статутних цілей. До їх складу входять отримані кредити та кошти, мобілізовані на фінансовому ринку.

До позичкових фінансових ресурсів відносять:

- банківський кредит. Його необхідність визначається характером кругообігу основних і оборотних засобів;

- бюджетний кредит. Цей кредит діє на тих самих принципах, що й банківський;

- комерційний кредит - це придбання товарів чи отримання послуг з відстроченням оплати. Подібна угода оформляється спеціальним борговим зобов'язанням - комерційним векселем.

Кредитування на відміну від бюджетних асигнувань здійснюється з дотриманням принципів поворотності, строковості, платності, забезпеченості.

31. Інвестиційний податковий кредит та умови його надання

Інвестиційний податковий кредит визначається як відстрочка сплати податку на прибуток, що надається суб'єкту підприємницької діяльності на визначений строк з метою збільшення його фінансових ресурсів для здійснення інноваційних програм з подальшою компенсацією відстрочених сум у вигляді додаткових надходжень податку через загальне зростання прибутку, що буде отриманий згідно з чинним законодавством унаслідок реалізації інноваційних програм.

Практика кредитування у вигляді відстрочки платежів існує у таких формах кредиту, як комерційний та споживчий. Близькою аналогією інвестиційного податкового кредиту, який пропонується запровадити, можна вважати митний кредит, що є кредитом-відстрочкою сплати мита за наявності гарантій і сплати відсотків за час відстрочки мита.

Інвестиційний податковий кредит має цільове призначення. Його надання доцільно здійснювати переважно під інноваційні програми, які забезпечують реалізацію таких науково-технічних пріоритетів, як:

- науково-технічне оновлення виробництва з підвищенням його техніко-економічних показників і забезпеченням конкурентоспроможності на світовому ринку;

- прискорення розвитку наукомістких та високотехнологічних галузей і виробництв, здатних кардинально змінити економічний та науково-технічний потенціал України;

- розширення виробництва в найбільш пріоритетних та ефективних для національної економіки секторах ринку.

Визначальними умовами надання інвестиційного податкового кредиту є:

- стале фінансове становище підприємства-позичальника, тобто систематичне отримання ним прибутку, з якого нараховується податок;

- переважно (не менше як 50 %) інвестиційна спрямованість у використанні власних фінансових ресурсів інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, грошові нагромадження громадян, юридичних осіб тощо);

- наявність економічно обґрунтованого інноваційного проекту (бізнес-плану), який забезпечує після його реалізації підвищення ефективності виробництва, зростання загального обсягу отриманого підприємством прибутку та, відповідно, сум податку на прибуток як джерела компенсації інвестиційного податкового кредиту;

...