Розробка нової екскурсії "Містичний Київ"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний авіаційний університет

Навчально-науковий Інститут міжнародних відносин

Кафедра країнознавства і туризму

Курсова робота

з дисципліни «Організація екскурсійної діяльності».

Розробка нової екскурсії: «Містичний Київ»

Студентки 3 курсу, 315 групи

Прийми Єлизавети Михайлівни

Київ - 2015

Вступ

Туристична галузь дедалі набуває вагомого значення для розвитку економіки та соціальної сфери в Україні. Розвиток в'їзного та внутрішнього туризму, екскурсійної діяльності є важливим чинником підвищення якості життя в країні, підвищення її авторитету на міжнародному туристичному ринку, створення додаткових робочих місць та поповнення державного бюджету.

Екскурсійна діяльність - це складна і проблемна сфери туристичної галузі. Особливої актуальності цей напрямок у наукових та практичних дослідженнях отримав у зв'язку із зростанням попиту на екскурсійні послуги та їх обсягу на ринку організованого туризму.

Екскурсія допомагає ознайомлювати туристів з видатними пам'ятками давнини та сьогодення. Екскурсійна діяльність відіграє важливу роль в пізнавальній функції туризму. Сутність екскурсії та її діяльність полягає в тому, щоб ознайомити туристів та екскурсантів з екскурсійними об'єктами за певною темою та маршрутом, без надання послуг розміщення (нічлігу).

Мета курсової роботи: закріплення та розширення одержаних у процесі навчання теоретичних знань та практичних вмінь й навичок з дисципліни «Організація екскурсійної діяльності» шляхом розробки індивідуального варіанта інноваційного екскурсійного продукту.

Об'єктом курсової роботи є екскурсійний процес.

Предметом курсової роботи виступає методика розробки та проведення нової екскурсії.

Для досягнення мети потрібно виконати наступні завдання:

· засвоїти методику підготовки інноваційного екскурсійного продукту;

· розглянути класифікацію екскурсій;

· визначити етапи створення екскурсії;

· відвідати екскурсію «Містичний Київ» з метою ознайомлення з методами проведення екскурсійного процесу;

· виконати всі етапи розробки інноваційного екскурсійного продукту;

· обґрунтувати використання різних методичних прийомів проведення розробленої екскурсії;

· розробити оглядову екскурсію «Містичний Київ».

· оформити результати проведеного теоретичного та практичного дослідження у вигляді курсової роботи;

· захистити курсову роботу.

Для написання курсової роботи використовувалася джерельна база та узагальнена інформація даних дослідження оглядової екскурсії на прикладі «Містичний Київ». Також досліджувалася динаміка предметів показу і результатів діяльності екскурсовода під час екскурсії.

Структура курсової роботи визначена метою і завданнями дослідження та включає в себе вступ, три розділи, висновки та список використаних джерел та додатки.

Розділ І. Теоретико-методичні основи екскурсознавства

1.1 Основи екскурсійної теорії та екскурсійної методики

Екскурсія - це цілеспрямований, наочний, запрограмований процес пізнання особистістю навколишнього світу. Побудований на поєднанні зорових, слухових та ін. вражень. Екскурсія проходить під керівництвом кваліфікованого фахівця -екскурсовода. Особливість цього процесу полягає в тому, що він пов'язаний зі заздалегідь підібраними об'єктами, які являють собою основу для розкриття теми і вивчаються на місці їх знаходження. Екскурсія триває від 45хв до 1 доби

Теорія екскурсійного справи - це сума наукових положень, що у основі управлінсько-організаційних заходів і виробничо-обслуговуючої діяльності з формуванню, просуванню, у продажу і надання послуг: організаційного, інформаційно-методичного і сервісного забезпечення задоволення потреб населення екскурсійному обслуговуванні - екскурсійної діяльності.

Екскурсознавство - галузь теоретичних знань, яка вивчає функціонально-діяльнісну сутність, методи моделювання, підготовки й проведення екскурсій; досліджує головні напрямки і зміст розвитку екскурсійної діяльності в конкретних просторово-часових умовах; визначає змістовно-методологічну сутність підготовки спеціалістів з екскурсійного обслуговування (екскурсоводів, методистів екскурсійної справи).

Екскурсознавство як наука переживає стадію розробки основних її положень, з'ясування свого наукового змісту. Необхідність її наукового самовизначення незаперечна.

Екскурсознавство розглядає історію становлення та розвитку екскурсійної справи, виділяє її окремі етапи, зародження та діяльність різних шкіл та напрямів, сутності екскурсії, опрацювання питань екскурсійної методики, розробки екскурсійної тематики та підготовки кадрів екскурсійної галузі [1, ст. 34].

Екскурсознавство є комплексним поняттям, що інтегрує теорію, методологію і методику екскурсійної діяльності та історію екскурсійної справи.

Більш інтенсивний розвиток екскурсійної теорії почалося в 70-х роках. Це пояснюється передачею екскурсійної справи профспілкам, які створили спеціалізований підрозділ - Головне екскурсійне управління, Центральну науково-дослідну лабораторію з туризму та екскурсіях і Центральні курси з навчання туристсько-екскурсійних працівників.

Розвиток екскурсійної теорії пов'язано також з розширенням екскурсійного обслуговування, зміною ролі екскурсії, тобто перетворенням її з форми відпочинку та розваги в невід'ємну частину ідейно-виховної та культурно-масової роботи з населенням. У екскурсії з'явилися нові функції, уточнились ознаки, підвищився науковий рівень екскурсійних заходів, визначилися психолого-педагогічні основи екскурсійної пропаганди, більш цілеспрямовано став використовуватися принцип наочності, з'явилася нормативна методологія, зросли кадри організаторів, методистів і екскурсоводів.

Постійна увага до питань екскурсійної теорії приділяла кафедра екскурсійної роботи Російської міжнародної академії туризму (раніше ІПК працівників туристсько-екскурсійних організацій). Результатом цієї роботи було опублікування в 1992 р. навчальний посібник у трьох частинах "екскурсоведення". Перша частина цього посібника "Основи екскурсійної теорії" більш повно, ніж у попередніх виданнях, висвітлює питання теорії. Однак і в даний час екскурсійна теорія не стоїть на місці. Важливі явища в житті туристсько-екскурсійних організацій, бюро подорожей та екскурсій, державних та відомчих музеїв - це нові форми обслуговування споживачів, досвід ентузіастів, який, стаючи надбанням екскурсійних установ, тисяч методистів, екскурсоводів, викладачів навчальних закладів, призводить до того, що окремі положення екскурсійної теорії розвиваються, замінюються новими, більш досконалими. Виникнення і розвиток теорії є результатом узагальнення пізнавальної діяльності, повсякденної праці тисяч екскурсоводів

Основи екскурсійної методики

Основи екскурсійної методики, розглядають прийоми, використовувані для підготовки і проведення екскурсій, їх роль реалізації функціонального і діяльного змісту екскурсій як типу рекреаційної діяльності, є невід'ємною складовою екскурсійної теорії.

В практиці життєдіяльності людина використовує чимало різноманітних методів пізнання: індуктивний, дедуктивний, аналітичний, синтетичний, методи абстрагування, аналогії, моделювання, узагальнення, експерименту та інші. Всі ці методи певною мірою використовують при проведенні екскурсій. В процесі екскурсійної діяльності метод є основою отримання нових знань і формуванні моральних якостей людини. В кожному конкретному випадку вибір методу відбувається довільно. Між тим, оптимальний вибір визначається тим, що обраний метод повинен забезпечувати досягнення цілі з найбільшою ефективністю й найменшими витратами ресурсів.

В екскурсіях до таких ресурсів відносять:

· словесний матеріал (розповідь),

· об'єкти, що демонструють (показ),

· транспортні засоби,

· робочий час екскурсовода.

Екскурсійний метод є основою екскурсійного процесу і являє собою сукупність способів і прийомів повідомлення знань. Основу такої сукупності становлять:

· наочність;

· обов'язкове поєднання двох елементів - показу і розповіді;

· оптимальна взаємодія трьох компонентів - екскурсовода, екскурсійних об'єктів і екскурсантів;

· рух екскурсантів (моторність) за певним маршрутом з метою вивчення об'єктів у місці їх природного розташування

Комплексний характер екскурсійного методу реалізується, завдяки дії механізмів повідомлення знань екскурсоводом і засвоєння цих знань екскурсантами.

Серед методів навчання, запозичених екскурсознавством у педагогіки, можна назвати: словесні, наочні і практичні методи. В розповіді екскурсоводи використовують вербальні методи, усний виклад матеріалу, бесіда, пояснення, переказ змісту певного літературного джерела, пояснювальне читання. В значній частині показу використовують наочні методи: демонстрація об'єктів, що вивчаються, в природі або на зображеннях; практичні методи - самостійна робота екскурсантів над засвоєнням матеріалу, огляд об'єктів тощо. Сприйняття екскурсійного матеріалу грунтується на поєднанні трьох видів психічних процесів: пізнавальних (відчуття, мислення, уява), емоційних (переживання), вольових (зусилля для утримання уваги, активізація роботи пам'яті).

Екскурсійна методика використовує різноманітні засоби активізації сприйняття матеріалу, грунтуючись на використанні здобутків методів психології. Велику роль у цьому відіграють різноманітні форми розповіді. Одна з них - проблемний виклад матеріалу: екскурсовод ставить питання, яке потребує вирішення, і залучає екскурсантів до пошуку необхідної відповіді. Інший спосіб - перехід у розповіді від монологу до діалогу.

В екскурсійній практиці широко використовується аналогія - загально-науковий метод, який передбачає активізацію різноманітних асоціацій екскурсантів. Використовуючи індуктивний метод екскурсовод узагальнює окремі факти і робить висновки на основі викладеного матеріалу, просуваючись від конкретного до загального, від одиничних фактів до загального висновку. Використовуючи дедуктивний метод, він розвиває думку від загального до конкретного і за допомогою аргументів доводить тезу, висунуту на початку [1, ст.67].

Індуктивний і дедуктивний методи пізнання мають таке саме значення для методики, як аналіз і синтез. Однак, є суттєва різниця у їх застосуванні. Якщо індукція і дедукція активно використовуються в розповіді, то аналіз і синтез активно застосовують в тій частині екскурсії, яка отримала умовну назву «показ».

Сутність екскурсійного аналізу передбачає детальне дослідження об'єкта шляхом його уявного поділу на частини з виділенням їхніх ознак, що спрямоване на формування поняття про навколишнє середовище.

З-поміж видів екскурсійного аналізу розрізняють:

· мистецтвознавчий

· історичний

· природничо-науковий

· виробничо-економічний

У взаємовідносинах з аудиторією екскурсовод використовує методи педагогічного впливу, які ґрунтуються на дидактичних принципах (науковість, ідейність, зв'язок з життям, доступність, системність, дохідливість і переконливість). Ними визначаються зміст, організація і методика навчання екскурсантів, незалежно від складу учасників екскурсії - діти чи дорослі. Таким чином, екскурсійний метод є основою екскурсійного процесу і являє собою органічну єдність механізмів повідомлення знань екскурсоводом і засвоєння цих знань екскурсантами [2, ст.94].

1.2 Класифікація та етапи створення екскурсії

Класифікація екскурсій

Важливим для засвоєння основних практичних навичок створення нових екскурсій є розуміння класифікації екскурсій як таких (Додаток 3).

За науковою теорією Б. Ємельянова, екскурсії класифікують:

- за змістом (оглядові, тематичні, навчальні);

- за складом і кількістю учасників (індивідуальні, колективні, для місцевого населення, туристичні, для дорослих та школярів, з урахуванням особливостей сприйняття);

- за місцем проведення (міські, заміські, виробничі, музейні, комплексні);

- за способом пересування: пішохідні, транспортні, що складаються з двох частин (аналіз екскурсійних об'єктів на зупинках і розповідь матеріалу в дорозі, пов'язаного з об'єктами дослідження);

- за формою проведення (екскурсія-масовка, екскурсія-прогулянка, екскурсія-лекція, екскурсія-концерт, екскурсія-постанова);

- за тривалістю.

За змістом екскурсії поділяються на оглядові (багатопланові), тематичні. Оглядові екскурсії, як правило, розкривають декілька тем, тому їх ще називають багатоплановими. Використовується при цьому сучасний та історичний матеріал. Ґрунтується така екскурсія на показі різноманітних об'єктів (пам'яток історії і культури, будинків і споруд, природних об'єктів, місць відомих подій, промислових і сільськогосподарських підприємств тощо). Це дає загальне уявлення про місто, край, регіон, державу в цілому. Хронологічні рамки такої екскурсії - час існування міста/туристичного центру з першої згадки про нього до сьогодення і на майбутнє - перспективи розвитку [6, с. 136].

Оглядові екскурсії мають свої особливості. На відміну від тематичних, формулювання теми в оглядових екскурсіях пов'язане із певною складністю. Незалежно від місця, де їх готують і проводять, оглядові екскурсії практично подібні між собою, насамперед за своєю структурою. У кожній із них висвітлюється декілька підтем (історія міста, стисла характеристика промисловості, науки, культури, освіти тощо). У той же час в оглядових екскурсій є свої відмінні риси, які пояснюються тими особливостями в історичному розвитку, що властиві визначеному місту, області, краю. Наприклад, військово-історична підтема є присутньою в оглядових екскурсіях тих міст і областей, на території яких відбувалися військові бої. Літературні підтеми включаються в оглядові екскурсії міст, пов'язаних із життям і діяльністю письменників, поетів та ін. [8, с. 127]

Екскурсія може розглядатися як форма учбової роботи для різних груп екскурсантів. Це може бути:

- екскурсія-консультація, яка дає наочні відповіді на питання екскурсантів, служить одним з видів підвищення кваліфікації;

- екскурсія-демонстрація - це найбільш наочна форма ознайомлення групи з природними явищами, виробничими процесами і т. д.;

- екскурсія-урок є формою повідомлення знань відповідно до учбової програми того або іншого учбового закладу;

- учбова екскурсія (для спеціальної аудиторії) є формою навчання і підвищення кваліфікації екскурсійних працівників;

- пробна екскурсія є завершуючим етапом індивідуальної роботи з підготовки і проведення екскурсій, форму перевірки знань у студентів або працюючих екскурсоводів при підготовці ними нової екскурсійної теми;

- показова екскурсія - це форма учбової екскурсії, що ставить за мету показати зразок того або іншого методологічного прийому на конкретному об'єкті, розкрити певну підтему і т. д.;

- рекламна екскурсія.

Класифікація тематичних екскурсій наведена в Додатку 4.

Слід відмітити, що тематичні екскурсії того чи іншого виду рідко існують ізольовано друг від друга. Наприклад, історичний матеріал використовується в екскурсіях на архітектурно-містобудівні теми; елементи природознавчих екскурсій знаходять місце в екскурсіях майже кожної групи тематичних екскурсій.

Зміст залежить від конкретних умов проведення екскурсії, від ресурсів пізнавального плану того або іншого міста або регіону.

Етапи створення екскурсії

Створення екскурсійного продукту - складний процес, що потребує активної участі менеджерів та екскурсоводів. Зміст майбутньої екскурсії, її пізнавальна цінність прямо залежить від їхніх знань, компетентності, рівня практичного досвіду, засвоєння ними основ педагогіки і психології, уміння вибрати найбільш ефективні засоби і прийоми впливу на екскурсантів [38].

У процесі підготовки нової екскурсії можна виділити етапи, які розташовуються в певному порядку (Рис. 1.1).

Рис. 1.1. Етапи створення екскурсії

У процесі підготовки екскурсії прийнято виділяти низку послідовних етапів, що розміщуються у визначеному порядку:

1. Визначення мети і завдань екскурсії.

2. Вибір теми.

3. Добір літератури й упорядкування бібліографії.

4. Визначення джерел екскурсійного матеріалу. Знайомство з експозиціями і фондами музеїв по темі.

5. Добір і вивчення екскурсійних об'єктів.

6. Складання маршруту екскурсії.

7. Об'їзд або обхід маршруту.

8. Підготовка контрольного тексту екскурсії.

9. Комплектування "портфеля екскурсовода".

10. Визначення методико-технологічних основ проведення екскурсії.

11. Складання індивідуального тексту екскурсії.

12. Затвердження екскурсії як турпродукту туристичної фірми.

Під час розробки кожного з етапів необхідно дотримуватися певних вимог, котрі впливають на ефективність екскурсії. Робота над екскурсією вважатиметься завершеною, коли підготовлено всі необхідні документи.

1.3 Організаційно-правові засади розвитку екскурсійної діяльності на Україні

Нормативно-правове забезпечення розглядається як сукупність трьох груп документів: законодавчі акти, які стосуються оптимізації розвитку основних туристичних напрямів, а саме: виїзного, в'їзного та внутрішнього туризму; угоди про співробітництво у сфері туризму з країнами світу; документи, які регламентують співпрацю України з провідними міжнародними організаціями в галузі туристичного бізнесу.

До найважливіших питань, які висвітлені в національному законодавстві, належать: пріоритетні напрями державної політики в сфері туризму; шляхи оптимізації функціонування українського туристичного ринку; вибір та обґрунтування основних високорентабельних видів туристичної діяльності; підвищення ефективності рекламних заходів з метою залучення в Україну дедалі більшої кількості туристів.

На основі аналізу нормативно-правових актів, які регулюють екскурсійну діяльність, виділяються пріоритетні напрями державної політики в галузі та питання, які потребують законодавчого уточнення. Вітчизняна екскурсійна сфера відіграє надзвичайно важливу роль у соціально-економічному житті країни. Зростає її статус та зацікавленість держави в подальшому розвитку сфери, посилюється вплив екскурсій практично на всі сфери життя і діяльності людини.

У прийнятому у вересні 1995 р. Законі України „Про туризм" подані окремі положення щодо екскурсійної термінології. У цьому ж році був прийнятий Міждержавний стандарт ТОСТ 28682.2-95 „Туристсько-екскурсійне обслуговування", згідно з яким заверджена необхідна методична документація екскурсії, у 1997 р. введений в Україні.

Важливе значення для екскурсійної справи мають й прийняті останнім часом Закон України „Про охорону культурної спадщини" (червень 2000 р.), Постанова Кабінету Міністрів України № 789 від 10 червня 2002 р. „Про затвердження Програми розвитку краєзнавства на період до 2010 р.". Певні положення щодо екскурсійної діяльності містяться й у Державній програмі розвитку туризму на 2002-2010 рр.".

У 2004-2005 рр. на виконання вимог Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про туризм” та з метою підвищення якості надання туристичних та екскурсійних послуг Держтурадміністрацією розроблено Положення “Про порядок отримання дозволу екскурсоводами / гідами-перекладачами на право надання туристичного супроводу” (наказ Держтурадміністрації від 24.09.04 № 50, зареєстрований в Міністерстві 20.10.04 за № 1344/9943).

Екскурсійна діяльність потребує структурування та упорядкування(відповідно до Міждержавного стандарту “Туристсько-екскурсійне обслуговування”, наказу Державної туристичної адміністрації України “Про затвердження Положення про порядок видачі дозволів на право здійснення туристичного супроводу фахівцями туристичного супроводу”). А саме формування корпусу екскурсоводів, що дасть змогу створити нові робочі місця. Вирішено питання підготовки та перепідготовки екскурсоводів разом з обласним центром зайнятості.

Правову базу діяльності екскурсійної галузі країни закладено Законом України "Про туризм". Він є основоположним законодавчим актом, що визначає загальні правові, організаційні, виховні та соціально-економічні засади реалізації державної політики в екскурсійній діяльності, всебічно регламентує діяльність в Україні, забезпечує оптимальний рівень державного регулювання процесу розвитку вітчизняної екскурсійної діяльності.

Закон України "Про туризм" став правовим підґрунтям для розробки цілого комплексу галузевих нормативно-інструктивних документів, що регламентують конкретні аспекти екскурсійної діяльності.

Отже, Екскурсію необхідно планувати на комплексній основі, брати до уваги всі аспекти законодавства, що стосуються інших секторів, таких як транспорт, зайнятість, охорона здоров'я, сільське господарство, зв'язок та ін. Потрібно визнати, що реалізація цих рекомендацій повільно, але розпочинається і в Україні. Зроблено перші реальні кроки на шляху законодавчого забезпечення та комплексного планування розвитку вітчизняної екскурсійної діяльності.

Розділ 2. Аналіз екскурсій "Містичний Київ"

2.1 Характеристика екскурсійної програми

Була відвідана екскурсія на тему «Містичний Київ»

Адреса зустрічі екскурсантів: вул. Хрещатик 22, біля колон Главпочтамта

Вид екскурсії: пішохідна

Тривалість: з 12:00 до 16:00

Мета екскурсії - прослухати змістовну розповідь, присвячену драматичній долі центральних кварталів сучасного Києва.

Під час екскурсії ми відвідаємо такі об'єкти: двори Костьольної вулиці (на вул. Костельна 11 відвідали «хрущовку» збудовану на при кінці 50-х років. Перший поверх, який спершу займала дитяча поліклініка);, Трьохсвятительській( на цій вулиці у 1860 році було споруджено житловий дім, міський архітектор Микола Самонов) і Михайлівській вулиць (вулиця забудована переважно 2-6 поверховими будинками, зведеними в середині 19-поч 20 ст., В будинку №1 у 1859зупинявся Тарас Шевченко), Олександрівський костел, дивовижні споруди інженера Гавриїла Познякова. Згадаємо подробиці історії міста, заглянемо в маловідомі та історичні дворики, садиби та будинки-музеї, пов'язані з іменами видатних художників Тараса Шевченка, Олександра Мурашка( український живописець, неперевершений український портретист)

Кинемо погляд на колишнє Козине болото( названий у 1925 р. іменем Тараса Шевченка. На тутешньому струмку був водяний млин.Козине болото знаходилося на перехресті нинішньої вулички Паторжинського, де рятувався від петлюрівців герой роману «Біла гвардія» Олексій Турбін). Відвідаємо Музичний провулок , вибудуваний знаменитими архітекторами Олександром Шілле (за проектором академіка архітектури О. Шілле для школи було закладено ошатний 2-поверховий з цокольним напівпідвалом будинок у стилі бароко), Владиславом Городецьким і Йосипом Каракісом.

На шляху до поштамту побачимо фундамент телевежі, а після телефонну станцію, радіомовний і телевізійний комплекси (семен Айзенштейн - один з провідників радіотехніки 20 ст. Він співробітничав з винахідниками радіо Поповим та Марконі, створив кращі радіотехнічні установки Російської імперії, зокрема у Києві та Вінниці). Пам'ятник Лесю Курбасу, довоєнний ломбард. А на при кінці екскурсії з групою заглянемо до відомої крамнички та галереї Євгенії Гапчинської.

Маршрут показу:

Пройдемо по таких місцях: вул. Костьольна - вул. Трьохсвятительська - Михайлівський пров. - Вул. Паторжинського - вул. Мало-Підвальна - пер. Шевченко - вул. Бор. Грінченка - вул. Прорізна - Хрещатик (закінчуємо у м. Хрещатик)

2.2 Аналіз методичних прийомів, екскурсовода під час проведення екскурсії

Методика проведення екскурсій спрямована на те, щоб допомогти екскурсантам легше засвоїти зміст екскурсій.

Робиться це за допомогою методичних прийомів, які діляться на дві групи - прийоми показу й прийоми розповіді, але практика вимагає застосування ще більш складної класифікації методичних прийомів: по їхньому призначенню, часу й місцю використання й т.д..

Завдання методичних прийомів - забезпечити найкращу дієвість екскурсійного методу повідомлення знань аудиторії. Методичні прийоми можуть бути розглянуті в декількох аспектах: як оптимальний спосіб виконання певних дій; як засіб перетворення пасивного огляду в активне спостереження об'єкта екскурсантами; як основа процесу трансформації усної інформації в зорову; як основа аналізу й синтезу на екскурсії й т.д..

Всі методичні прийоми, правильне використання яких становить одну з основ професійної майстерності екскурсовода, можуть бути по своєму призначенню підрозділені в такий спосіб:

- прийоми безпосереднього ведення екскурсії (показ і розповідь);

- прийоми, спрямовані на створення умов для ефективного проведення екскурсії.

Знайомство екскурсовода з групою

Екскурсовод прийшов на призначене місце о 12 годині дня.

Відбувається перше знайомство, від нього багато в чому залежать подальші контакти екскурсовода з групою.

Спершу він привітався з усіма присутніми, назвав своє ім'я та ім'я свого помічника, який поміг йому зібрати групу екскурсантів та звірити чи всі присутні. Після екскурсовод дохідливо нас зорієнтував по маршруту, який ми відвідаємо.

Важливо, щоб із самого початку екскурсовод підкорив свої дії сталим правилам спілкування із групою. Екскурсанти поступово замовкають і їхня увага перемикається на екскурсовода.

Перевірка екскурсоводом необхідної документації

Перевірка екскурсоводом наявності всієї необхідної документації для проведення екскурсії: затверджена методична розробка екскурсії; затверджена схема пішохідного руху маршруту групи; матеріали «портфеля екскурсовода»; договір на екскурсійне обслуговування; список екскурсантів, завірений печаткою організації, яка замовила екскурсійне обслуговування.

Розміщення групи біля об'єктів

При розробці екскурсії, визначається кілька варіантів розміщення групи для спостереження екскурсійного об'єкта. Робиться це на той випадок, коли місце, визначене методичною розробкою, зайнято іншою групою або коли сонячні промені світять в очі, заважаючи оглядати об'єкт. У жаркий час використовують можливості для розташування груп у тіні. На випадок дощу передбачається варіант розміщення екскурсантів під дахом, під кроною дерев. Методика вимагає, щоб для огляду об'єкта було обрано кілька точок спостереження: далека, якщо об'єкт показується разом з навколишнім середовищем або іншими об'єктами; ближня, якщо аналізуються окремі деталі будинку, спорудження, місцевості, об'єкта природи. При одночасному розташуванні декількох груп в одного об'єкта між ними повинна бути збережена така відстань, щоб один екскурсовод своєю розповіддю не заважав іншому, щоб одна група не заслоняла інший об'єкт спостереження.

Пересування екскурсантів від певного об'єкту до наступного, заздалегідь прокладеним маршрутом, пересування екскурсантів здійснюється тільки групою. Важливо, щоб група не розтягувалася: відстань між її головною частиною й тими, хто йде останніми, не повинна перевищувати 5-7 метрів. Темп руху групи залежить від її складу, рельєфу місцевості, небезпечних зон та ін.

Місце екскурсовода - попереду групи. Група не розтягувалась, тримались всі поряд. У пішохідній екскурсії темп руху екскурсантів був неквапний, хоча об'єкти розташовані були один від одного на досить великій відстані, але екскурсовод вміло та захоплююче пояснював екскурсію так, що ми за цей час були вже на місці наступного об'єкту

Дотримання часу, відведеного на екскурсію й розкриття окремих підтем Точний час, відведений на розкриття кожної підтеми, вказаний у методичній розробці. Нерідко екскурсія з причин, що не залежать від екскурсовода, значно скорочується за часом. Причиною тому є тривалі збори групи, запізнення та ін.

В екскурсовода залишається один вихід - скорочувати час, відведений на розкриття теми. Робити це треба, зберігаючи все головне в темі екскурсії.

Зупинка для короткотривалого відпочинку екскурсантів Зупинка для екскурсантів робиться на той випадок, якщо група втомилася, змерзла або зголодніла. Така зупинка або ж перерва триває не більше 15 хвилин.

Прийом зорової реконструкції (відтворення).

Термін "реконструкція" означає відновлення первинного вигляду (зовнішності) чого-небудь по залишках або письмових джерелах. Суть прийому полягає у тому, що словесним шляхом відновлюється первинна зовнішність історичної будівлі. Екскурсовод робить це, спираючись на зорові враження екскурсантів. Прийом широко використовують при показі пам'ятних місць, де проходили військові битви, народні повстання, страйки, революційні маївки, мітинги і інші події. Сюди ж відносять місця, пов'язані з життям і діяльністю державних діячів, відомих письменників, учених, композиторів, художників. Завдання вказаного прийому дати екскурсантам можливість "зорово" відновити пам'ятне місце, будівлю, споруду в їх первинному вигляді, історичну подію, яка відбулася на даному місці. Успіх використання прийому зорової реконструкції залежить від ступеня підготовленості екскурсовода. Компетентність його дозволяє не тільки переконливо розповісти екскурсантам про подію, але і дати зорове уявлення про нього

2.3 Загальна оцінка роботи екскурсовода і конкурентоздатності екскурсійного продукту

Професійна майстерність екскурсовода - це особливий вид мистецтва, що побудований на активному використанні й умілому сполученні показу й розповіді; участі в процесі сприйняття взаємодії таких компонентів, як екскурсовод, екскурсант і екскурсійні об'єкти; застосуванні методичних прийомів ведення екскурсії; володінні специфічними вміннями й навичками, властивої даної професії.

Головна функція екскурсовода - не тільки передати знання групі, але і домогтися їхнього ефективного засвоєння екскурсантами.

Тому важливої екскурсійної майстерності є володіння методикою, що має на увазі не тільки доскональне знання методичних прийомів показу й розповіді, але й вміння управляти процесом, у ході якого відбувається засвоєння екскурсантами знань.

Поняття «конкурентоспроможність екскурсійного продукту» включає великий комплекс економічних характеристик. Цей комплекс може охоплювати характеристики туристично-екскурсійного продукту, і навіть чинники, що визначають економічних умов його виробництва й продажу.

Конкурентоспроможність продукту і конкурентоспроможність фірми - туроператора перебувають у прямій залежності. Можливість фірми конкурувати на туристському ринку залежить від конкурентоспроможності її продукту та знайти економічних методів діяльності.

Оскільки екскурсійна фірма є і виробником, і виконавцем туристсько-екскурсійних послуг, їхньому конкурентоспроможність велике вплив надають:

1. Якість надання і виготовлення екскурсійні послуги

2. Комплексні умови: можливість фірми надавати споживачам знижки (соціальний сегмент ринку)

3. Організація збутової мережі (доступність широкого кола споживачів, презентація нового продукту, активну участь у проведенні громадських заходів, в виставках і ярмарках, ефективність рекламних кампаній, вплив засобами паблік рілейшнз)

4. Слушний імідж фірми (її надійність, авторитет, інформованість потенційних покупців про асортименті продукції, вплив товарний знак залучення уваги покупців до її продукції, з'ясування думки споживачів шляхом опитування)

5. Вплив тенденцій розвитку кон'юнктури на становище фірми над ринком.

У ході екскурсійного процесу екскурсовод допомагав екскурсантам побачити об'єкти, на основі яких розкривається тема, почути про ці об'єкти необхідну інформацію.

Розповідь про той чи інший об'єкт була співвідносною (синхронною) з його показом, опис-характеристика того чи іншого експоната здійснювалась під час його показу екскурсантам.

Загальна оцінка роботи екскурсовода - відмінна.

Цей екскурсійний продукт має високу конкурентоздатність.

Професійна майстерність екскурсовода

Професійна майстерність екскурсовода - це особливий вид мистецтва, що побудований на активному використанні й умілому сполученні показу й розповіді; участі в процесі сприйняття взаємодії таких компонентів, як екскурсовод, екскурсант і екскурсійні об'єкти; застосуванні методичних прийомів ведення екскурсії; володінні специфічними вміннями й навичками, властивої даної професії. Цій майстерності вчаться в більше досвідчених фахівців, у самих себе в ході практичної діяльності.

Майстерність екскурсовода невід'ємна від володіння основними положеннями екскурсійної теорії й методики і їхнє постійне використання.

Екскурсовод повинен мати бажання працювати з людьми, постійно поповнювати й удосконалити свої знання, вивчати запити й інтереси аудиторії, проявляти високу культуру, любити свою справу. Адже екскурсовод - центральна фігура екскурсії.

Детальне знання екскурсії, що подається, маршрутів і тематики різноманітних асортиментів екскурсійного продукту, методики й техніки проведення екскурсій і обслуговування екскурсантів - основа професійної підготовки екскурсовода. Екскурсовод повинен:

- проводити екскурсії на високому якісному рівні, відповідно до тексту екскурсії й технологічною карткою;

- готовити тексти, технологічні карти й інші матеріали; - регулярно обновляти дані й вчасно вносить зради в текст екскурсії; - розробляти й освоювати нові теми й маршрути екскурсій; - постійно підвищувати свій науковий, культурний рівень та професійну майстерність; - брати участь у роботі методичних розділів і творчих груп; - прослуховувати інших екскурсоводів на маршруті, рецензувати тексти екскурсій; - брати участь у підготовці нових екскурсоводів, спілкуванні й розширенні досвіду екскурсійної роботи;

- пропагувати екскурсії;

- дотримуватися маршруту екскурсії, забезпечувати безпека екскурсантів; - дотримуватися норм оформлення документів на екскурсійне обслуговування; - удосконалити особистий імідж і сприяти формуванню позитивному іміджу підприємства, де він працює.

Таким чином, викладене вище спричиняється актуальність теми дослідження курсової роботи.

Об'єктом дослідження курсової роботи є сам екскурсовод.

Предмет дослідження - професійна майстерність екскурсовода.

Ціль роботи - систематизація знань по дослідженню ролі екскурсовода в екскурсійній сфері.

Для своєї курсової роботи я вибрала цю тему саме тому, що екскурсознавство являється невід'ємною частиною моєї майбутньої професії, для того щоб детально розібратися в обов'язках екскурсовода, довідатися професійні вимоги до цієї професії.

екскурсія туристичний конкурентоздатність

Розділ 3. Розробка оглядової екскурсії «Містичний Київ»

3.1 Конспект екскурсії «Містичний Київ»

Екскурсія має свої ознаки (елементи): тривалість проведення (від однієї академічної години до однієї доби); наявність екскурсантів (група чи індивідуал); наявність екскурсовода; показ екскурсійних об'єктів, первинність зорових вражень; пересування учасників екскурсії заздалегідь складеним маршрутом; цілеспрямованість показу об'єктів, розповіді екскурсовода; наявність певної теми. Екскурсія виконує функції інформування, розширення кругозору і пізнання, організації культурного дозвілля, відпочинку, спілкування. Вимоги, що висуваються до екскурсії: повнота і достовірність інформації; культурно-пізнавальна значущість, точність композиції і виконання екскурсії; задоволення естетичних і морально-психологічних потреб екскурсантів.

При розгляді поняття про екскурсію необхідно мати на увазі обумовленість екскурсійного процесу об'єктивними вимогами. Кожна екскурсія представляє особливий процес діяльності, суть якого обумовлена конкретними закономірностями (тематичність, цілеспрямованість, наочність, емоційність, активність та ін.).

Пропонується до розгляду екскурсійний маршруту екскурсії «Містичний Київ». Тривалість екскурсії - 2 години, за цей час екскурсанти подолають відстань у 2,5 км.

З давніх часів Київ славиться таємничими місцями, що мають сумнівну історію, назву яких бояться промовляти вголос, місцями, про які ходять моторошні легенди, породжені розбурханою уявою наляканих мешканців. Деякі з них набули гучності в суспільних колах, а деякі й досі лишаються невідомими навіть для корінних киян.

В кожному місті є споруди, які заслуговують особливої уваги. Зовні привабливі або чудернацькі, незвичні, особливі - подібні споруди не залишають

байдужими нікого. Існують будівлі, оповиті легендами й таємницями, загадками, які часом лишаються нерозгаданими. Є будинки з деяким містичним ореолом, що викликає інтерес до їхньої долі, їхньої історії.

В Києві є багато подібних споруд, популярних серед киян і гостей міста. Нерідко їхній незвичний зовнішній вигляд поєднується із неординарною долею самої будівлі або її мешканців

Екскурсія починається з вул.Десятинної, далі спускаємось до будинку № 15 на Андріївському узвозі.

«Замок Річарда - Левине серце» - опоетизована назва будинку № 15 на Андріївському узвозі - пам'ятки початку XX ст., спорудженого в стилі англійської готики . Названий киянами на честь англійського короля Річарда I Левине Серце, героя роману Вальтера Скотта «Айвенго».

Будинок у вигляді старовинного замку стоїть на складному рельєфі колишньої літописної гори Уздихальниці нижче від Андріївської церкви. Монументальні фасади оздоблено архітектурними елементами фортечно-замкових споруд - різнотипними баштами, шпилями, зубчастими завершеннями стін тощо. З лівого боку будинку підноситься висока башта з фортечними рисами.

На фасаді будинку встановлено меморіальну дошку українському художнику Г.К. Дядченку (тут він мешкав 1909-1921рр).

Також у будинку, крім згадуваного Г. К. Дядченка, мешкали ряд інших відомих діячів мистецтва та науки - професор Київської духовної Академії С.Т. Голубєв (на початку ХХ ст.), живописець Ф.Красицький (у 1905-1909 роках), скульптор Ф.Балавенський, художник І.Макушенко (початок ХХ ст.).

У 1905-1906 роках тут також містилася редакція сатиричного журналу «Шершень».

Історії будинку та його мешканців присвячено декілька вітрин Музею Однієї Вулиці. В музеї представлено особисті речі і портрети митців, їхні художні роботи, а також плани і фотографії Замку Річарда.

Замок Річарда Левове Серце - одне з найвідоміших і водночас з найзагадковіших споруд. З'явився він на Андріївському узвозі незаконно: ділянка не була викуплена у міста, а поміщик Орлов спромігся відібрати у пітерського архітектора малюнок плану будівлі, не заплативши за нього. Незабаром Орлова вбили. Замок добудовувала його вдова. Ще під час зведення споруда здобула дурної слави. 24 березня 1904 року, коли будівництво добігало кінця, будівля раптом спалахнула. «Чому за кілька років змінилося три господарі? Причиною стали моторошні шуми й стогони, що регулярно лунали в пічних і вентиляційних трубах. Від цього його неофіційна назва «дім, що плаче».

Уже в 1904 (до здачі) будівля горіла, винними визнали робітників, які тут ночували. Після цього за "замком" закріпилася погана слава. А в 1911 році його власник Дмитро Орлов був убитий за нез'ясованих обставин.

Далі - більше. За наступні кілька років змінилося три власники. Причиною стали моторошні шуми й стогони, регулярно звучать в пічних і вентиляційних трубах. По місту поповзли чутки, що в замку оселилася нечиста сила. Знищив "демонів" орендар - історик Степан Голубєв. Втомлений від виття, він сунув руку в димохід і виявив там яєчну шкаралупу, яка і була причиною неприємних звуків - крізь маленькі дірочки в шкарлупі проходило повітря, і вона, коли піднімався вітер, була резонатором. Припускають, що шкаралупу поклали туди робітники, яких "кинув" на гроші Дмитро Орлов. Задумка вдалася - орендарі надовго в замку не затримувалися.

Радянська влада замок націоналізувала. Там оселилися київські художники: Григорій Дядченко, Фотій Красицький, Іван Макушенко. А скульптор Федір Балавенський зі своїми учнями створив копії химер паризького собору Нотр-Дам і встановив їх на терасах і внутрішніх гвинтових сходах подвір'я замку Річарда. На жаль, в 1942 скульптури вивезли німці.

Найцікавіше, що назва його з'явилася в 1967 році. Придумав його В. Некрасов, який у нарисі "Дім Турбіних" про будинок Булгакова (Андріївський спуск, 13) згадав і його сусіда. Там з 1922 жив його найстаріший житель - Річард Юревич, блискучий оповідач історій старого Києва. З колоритним дідусем і товаришував письменник, причепивши назву "Замок Річарда".

Але містика триває: у будинку до цих пір немає господаря. У 1983 році відселили всіх мешканців і почали капітальний ремонт будинку, щоб відкрити відомчий готель. Але в 1990 ремонт припинений. У 1992 знайшовся інвестор, який почав реконструкцію, але поконфліктувавши з тодішнім мером Косаківським, покинув будинок. У 1995 його знову продали. Новий власник обіцяли закінчити ремонт у 2002 році, але замок Річарда досі пустує, оточений парканом.

Далі маршрут прямує на Замкову гору.

Замкова гора, Хоревиця, Киселівка, Флорівська (або Фролівська) гора. Історична місцевість Києва.

Залишок правого, високого берега Дніпра з крутими схилами. Розташована між Старокиївською горою, Щекавицею, Гончарами і Кожум'яками з одного боку та власне Подолом - з іншого. За даними археологічних досліджень, гора була заселена ще наприкінці ІІІ тисячоліття до н. е. Декотрі вчені вважають, що до того, як полянський князь Кий збудував на Старокиївській горі укріплення, що започаткувало Київ, його резиденція знаходилася на Замковій горі. У ІХ--Х століттях тут знаходився заміський князівський палац. Давня назва гори невідома (умовно називають Києвицею). Деякі дослідники ототожнюють її з Хоревицею, де нібито жив один з легендарних засновників Києва Хорив.

У 1370-80-ті роки, коли Поділ став центром Києва, на Замковій горі був споруджений дерев'яний замок литовського воєводи. 1482 року під час навали кримського хана Менгли-Гирея замок був спалений, а близько 1532-1545 років - відновлений та перебудований. У замку налічувалося 15 бойових чотириярусних башт. Його площа становила 16 тисяч мІ, тобто удвічі більше від площі плато Замкової гори. Замок з'єднувався з укріпленнями на горі Уздихальниця (Андріївська). Киселівкою гору стали називати у середині XVII століття (за іменем воєводи Адама Киселя).

1651 року українські козаки, що повстали, спалили замок, у якому засіли польські загарбники. З тої пори гора спустошилася, її вкрили городи та баштани подолян. З 1816 року на Замковій горі існувало кладовище для населення Подолу, Гончарів та Кожум'як. 1854 року Киселівка перейшла до Флорівського монастиря (звідси й назва «Флорівська гора»). 1857 року була споруджена кладовищенська мурована Троїцька церква та огорожа навколо кладовища. На Флорівському кладовищі були, зокрема, поховані професор М. Петров, професор Алексєєв, інженер-винахідник проката рейок на Воткинських заводах В. Жмакін.

Наразі зусиллями київського еколого-культурного центру Замкова гора оголошена пам'ятником природи місцевого значення.

Одні кажуть що, це одне з найпривабливіших місць Києва, інші що, це місце для любителів гострих відчуттів, містиків, сатаністів і тому подібних. У наші дні гора знаходиться в запустінні, тут практично немає нічого крім: загублених серед дерев залишків старовинного кладовища, ще пустує склеп.

На горі розташоване капище, де язичники проводять свої обряди.

У 1816 році на Замковій горі було облаштовано цвинтар. У 1840 його передали Фролівському монастирю. Тоді й обгородили цвинтар парканом, частини якого сьогодні можна бачити на горі. У 1935 була постанова територію кладовища перетворити на парк і місце для відпочинку.

У 1940 на горі розмістили, військову частину обслуговуючу радіостанцію, так звану « глушилку ». Вона простояла до початку 1990 і була розібрана через непотрібність.

З початку 90- х років черниці Флорівського монастиря ведуть безперервні судові воїни, щоб повернути собі територію кладовища. Вони вважають, що міська адміністрація просто не хоче її повертати. На сьогоднішній день територія кладовища на Замковій горі знаходиться в оперативному управлінні Київського науково - методичного центру з охорони , реставрації та використання пам'яток історії, культури і заповідних територій.

Головними прикрасами вулиці до цих пір залишилися Андріївська церква XVIII століття - творіння Б.Растреллі і романтичний будинок - замок над літописної горою Уздихальницею. А під нею, на незручному ділянці, київський архітектор І.І. Горденін сто років тому поставив будинок № 13. Саме в цьому будинку в 1906 році оселилася сім'я професора Київської духовної Академії Афанасія Івановича Булгакова.

Велика професорська сім'я займала другий поверх будинку - «всі сім повних і запорошених кімнат». Тут, в порівняно невеликому будинку «споруди дивовижної ( на вулицю квартира Турбіних була в другому поверсі, а в маленький, похилий, затишний дворик - у першому )» і поселив Михайло Булгаков героїв свого улюбленого роману і п'єси « Дні Турбіних». Прізвище Турбіних для Булгакова - рідна: це дівоче прізвище його бабусі Анфіси Іванівни. Рідними стали для Михайла Опанасовича і стіни цього будинку.

Меморіальна дошка на будинку була встановлена лише в лютому 1986 року, а в березні вісімдесят дев'ятого Київським міськвиконкомом було прийнято рішення про створення музею М.А. Булгакова як філії Музею історії міста Києва (Додаток 7).

15 травня 1991, в день столітнього ювілею Михайла Опанасовича Булгакова, будинок Турбіних розкрив свої двері для друзів і шанувальників таланту великого письменника.

Технологічну карту екскурсії наведено в Додатку 8.

Маршрут екскурсії являє собою найбільш зручний шлях проходження екскурсійної групи, що сприяє розкриттю теми (Додаток 9).

Одне із завдань маршруту - сприяти найбільш повному розкриттю теми (Додаток 3).

Основні вимоги, які повинні бути враховані укладачами маршруту - організація показу об'єктів у логічній послідовності й забезпечення зорової основи для розкриття теми.

У практиці екскурсійних установ існують три варіанти побудови маршрутів:

- хронологічний (наприклад, екскурсії, присвячені життю й діяльності видатних людей);

- тематичний (екскурсії, пов'язані з розкриттям певної теми в житті міста;

- тематико-хронологічний (Всі оглядові міські екскурсії).

Показ об'єктів варто проводити, не допускаючи непотрібних повторних проїздів по одній і тій самій ділянці маршруту (вулиці, площі, мосту, шосе), тобто так званих «петель»;

Наявність доступності об'єкта (площадки для його огляду й упоряджених зупинок, у тому числі санітарних, і місць паркування транспортних засобів);

Переїзд або перехід між об'єктами не повинен займати більше 10-15 хвилин, щоб не було занадто тривалих пауз у показі й розповіді;

Рекомендується до моменту проведення екскурсії мати кілька варіантів руху групи. Необхідність зміни маршруту в ряді випадків викликається транспортними «пробками», ремонтними роботами на міських магістралях. Все це повинне бути враховане при створенні різних варіантів маршруту.

Об'їзд (обхід) маршруту є одним з важливих етапів розробки нової екскурсії. При організації об'їзду (обходу) маршруту вирішуються наступні завдання:

1) ознайомитися із плануванням траси, вулицями, площами, по яких прокладений маршрут;

2) уточнити місце, де розташовані об'єкти, а також місце передбачуваної зупинки екскурсійного автобуса або пішохідної групи;

3) освоїти під'їзд на автобусі до об'єктів або місць стоянок;

4) провести хронометраж часу, необхідного для показу об'єктів, їхньої словесної характеристики й пересування автобуса (пішохідної групи), а також уточнити тривалість екскурсії в цілому;

5) перевірити доцільність використання намічених об'єктів показу;

6) вибрати кращі точки для показу об'єктів і варіанти розташування екскурсійної групи;

7) вибрати методику ознайомлення з об'єктом;

8) з метою безпеки пересування туристів по маршруту виявити потенційно небезпечні місця й вжити заходів.

3.2 Методичні прийоми підготовки і проведення екскурсії «Містичний Київ»

«Портфель екскурсовода» - умовне найменування комплекту наочних матеріалів, використовуваних у ході проведення екскурсії. Ці матеріали звичайно містяться в папці або невеликому портфелі.

Завдання «портфеля екскурсовода»:

- відновити відсутні ланки при показі (об'єкт не зберігся до наших днів, дати уявлення про первісний вид об'єкта, показати перспективу в майбутньому)

- дати зорове уявлення про об'єкт (рослини, мінерали, механізмах шляхом показу справжніх зразків, їхніх фотографій, макетів).

У «портфель екскурсовода» включаються фотографії, географічні карти, схеми, креслення, малюнки, зразки продукції, копії справжніх документів, рукописів, літературних творів, макети, муляжі й ін.

Такі «портфелі» створюються, як правило, по кожній темі і використовуються в кожній екскурсії. Кількість їх не повинна бути великою, тому що в цьому випадку експонати будуть відволікати екскурсантів від огляду справжніх об'єктів, розсіювати їхню увагу.

Наочні експонати «портфеля екскурсовода» повинні бути зручні для використання. До кожного експоната, включеного в «портфель», прикладається картка з поясненнями або довідковим матеріалом. Іноді пояснення приклеюються зі зворотної сторони експоната. Така анотація служить вихідним матеріалом для екскурсовода при показі експоната екскурсантам.

Екскурсійна методика являє собою сукупність чітких правил і вимог, що ставляться до екскурсії.

Екскурсійна методика - це сума методичних прийомів підготовки і проведення екскурсії. Її головне завдання - реалізація досягнення цілей екскурсійного процесу - допомогти екскурсантам побачити, почути й відчути зорові та словесні матеріали.

У широкому сенсі поняття «методика» включає сукупність різних методів, що взаємопов'язані між собою, у вузькому розумінні - це сукупність конкретних методичних прийомів. Екскурсійна ж методика являє собою окрему методику, яка пов'язана з процесом розповсюдження знань на основі такої активної форми культурно-виховної роботи, як екскурсії.

Екскурсійна діяльність має свої характерні ознаки: зміст, тематику, склад учасників, місце проведення, впорядкований маршрут, тривалість за часом, форму проведення, спосіб пересування, наявність екскурсовода, тексту екскурсії, об'єктів показу і безпосередньо наявність самих учасників.

Кожна екскурсія має свою чітко визначену тему і мету.

Тема - це коло явищ, відібраних і висвітлених автором. Тема тісно пов'язана з метою екскурсії.

Мета - це основний висновок, думка екскурсії.

Вибір теми залежить від потенційного попиту, конкретного замовлення або цілеспрямованого усвідомлення визначеної тематики екскурсій. Тема екскурсії планується заздалегідь, а до основного висновку екскурсії, її провідної ідеї автор екскурсії/екскурсовод повинен привести екскурсантів поступово, спонукаючи їх стати "учасниками" подій, відображених під час екскурсії. Кожна тема складається з ряду підтем. У кожної підтеми є своє логічне завершення. Правильно розроблена підтема сприймається екскурсантами не як сама собою, а композиційно - у сукупності з іншими підтемами.

Композицією екскурсії називають розміщення, послідовність і співвідношення структурних частин екскурсії: підтем основних питань, вступу та завершальної частини.

Основна частина екскурсії містить передмову (введення у тему), зав'язку, розвиток (наростання) подій, кульмінацію та розв'язку.

Передмова (введення у тему) - це стисла розповідь про епоху і місце, в середовищі яких відбуваються події. Введення у тему плавно переростає у зав'язку, або безпосередній початок дії. Передмова і зав'язка повинні бути гранично чіткими та лаконічними.

...