5.4 Маршрути екскурсій

Одеса є важливим науковим і освітнім центром країни. Найбільші вищі учбові заклади: Одеський Національний університет імені І. І. Мечникова, Одеський Національний політехнічний університет, Національний Морський університет, Одеська Національна харчова академія, Консерваторія (нині Одеська Державна Музична Академія ім. А. У. Нежданової) і багато інших.

Окрім учбових закладів в Одесі розташовується ряд наукових інститутів і проблемних лабораторій. Велику площу над самим берегом моря займає Ботанічний сад Одеського Національного університету імені І. І. Мечникова. У багатьох портах можна зустріти випускників двох одеських вищих інженерний - морських учбових закладів, морехідних училищ і шкіл.

Видне місце в культурному житті міста і країни займає Державний академічний театр опери і балету. Його будівля, побудована в 1884-1887 роках, є однією з кращих в Європі архітектурних споруд. Його портал прикрашений скульптурними групами, що алегорично зображають муз - покровительок театру, музики, танцю, комедії і трагедії. Відвідини цього театру залишають незабутнє враження. Театр знаменитий своєю історією. У ньому бували видатні письменники і композитори, на його сцені виступали великі співаки Шаляпін, Карузо, Собінов. Також Одеса має в своєму розпорядженні театри Музичної Комедії, Російський драматичний театр ім. Іванова, Український театр, Філармонію і іншими.

При відвідинах Одеси рекомендую побувати в музеях: Археологічному, Західного і Східного мистецтва, Літературному, Воєнно-Морському, Художньому, Одеському музеї, А. С. Пушкіна і інших.

Одеса вважається «Всесвітньою столицею гумору і сміху», із цього приводу щорічно 1 квітня місто святкує Юморіну. Звичайно в рамках святкування проводиться карнавальний хід по центральних вулицях міста, а так само численні концерти гумористів, що з'їжджаються зі всього колишнього СРСР, і сатириків, а так само музикантів і комік - труп. Дана подія по масштабах святкування порівняно з святкуванням «Дня Міста» (вважається що місто було засноване 2 вересня 1794 року), і деколи перевершує навіть таке масштабне свято як Новий Рік.

Але, мабуть, головна визначна «пам'ятка» Одеси - це його жителі, живі і привітні, темпераментні і веселі, закохані в своє рідне місто. Без цих ніколи не сумуючих одеситів, що уміють і самовіддано трудитися, і добре відпочивати, і, якщо треба, хоробро битися з ворогом, немислима і сама Одеса[12, c. 26-27]. Одеса - перлина Чорного моря

210 років тому на узбережжя Чорного моря з'явилася перлина - Одеса (за назвою античного грецького поселення Одессос, що знаходилося поблизу). Сьогодні місто - великий морський порт, головний комерційний, культурний, науковий центр України.

Приморський бульвар - популярне місце прогулянок місцевих жителів та туристів. Тут зосереджені найбільш цікаві визначні пам'ятки: всесвітньо знамениті Потьомкинські сходи, пам'ятник герцогові Де Ришелье, Міська Мерія. На Приморському бульварі знаходиться пам'ятник А. С. Пушкіну, що жив і творив у місті протягом 13 місяців, а також світова знаменитість - Одеський театр опери і балету, побудований по проекту Ф. Фельмера і Г. Гельмера, який входить у п'ятірку кращих театрів Європи.

Недалеко від бульвару розмістився Археологічний музей, оснований у 1825 році і є найстаршим в Україні. У музеї знаходиться понад 160 тис. експонати, що є найбільшими зборами джерел по древній історії Північного Причорномор'я. Музей також має у своєму розпорядженні колекцію пам'ятників Древнього Єгипту, Древньої Греції і Рима, Кращі зразки античної скульптури виставлені у вестибюлі будинку, спеціально побудованого для музею в 1883 році. У «золотій коморі» музею експонуються справжні речі з дорогоцінних металів, монети і медалі, найдавніші з них відносяться до початку другого тисячоріччя до н.е.

Як альтернатива Археологічному музеєві, туристам пропонується відвідати Художній музей, що був палацевою садибою Наришкіних. Колекція вітчизняного образотворчого мистецтва Музею - одна з найбільш значній і багатопланових в Україні. Вона охоплює усі види образотворчих мистецтв: живопис, графіку, скульптуру, декоративно-прикладне мистецтво і містить у собі добутку російських і українських майстрів іконопису від XVІ в. до сучасності, нараховуючи більш 10 тисяч оригінальних робіт.

Екскурсія включає огляд пятикупольного Успенського кафедрального собору, побудованого в 1869.

Екскурсія продовжується по проспекту Шевченка. Тут знаходиться Пам'ятник Перемоги, що був споруджений на честь перемоги в Другій Світовій війні.

Через Французький бульвар шлях лежить до парку Шевченка, названого на честь українського поета і патріота. На високому березі, з якого відкривається прекрасний вид на узбережжя Чорного моря, розташований пам'ятник Невідомому Матросові.

В місті аж два пам'ятника російському поету: новіший, франтоватий. За легендою, міська дума не дала на монумент грошей, і тому жителі міста поставили Пушкіна до ради спиною.

Оперний театр побудований на Театральній площі. Зовнішній фасад театру в стилі італійського Відродження (хоча елементи бароко теж помітні. По висоті будівлі є три головних яруси: нижній, цокольний, що заключає в собі партер, другий, де розміщено бельетаж та перший ярус, і третій, що вміщає в собі другий ярус і галерею. Далі ми бачимо півкола з обох боків відкриті балкони. Таких балконів на всьому фасаді десять: вісім малих та два великих.

До театру є три головних під'їзди. Над головним портиком на п'єдесталі - Мельпомена на колісниці, в яку впряжені чотири пантери. В її лівій руці смолоскип, праву руку муза підняла в вітальному жесті.

По боках два генії з лавровими вінками у руках. На другому п'єдесталі - Терпсихора праворуч, що навчає танцям якесь юне створіння, ліворуч Орфей тішить кентавра грою на лірі. В самому низу, по обидві сторони від входу - ще дві алегоричні групи. Сюжет першої взяли в Арістофана: простий смертний чоловік вдавав з себе самого Зевса, за що і був покараний Зевсом. Його перетворили на короля птахів. Волю Зевса виконує один з геніїв - знімає з чоловіка маску величі. Сюжет трагедійної композиції: Федра, що вже випила отруту, оплакує вбитого Іполіта.

На фасаді портику над балконами - два горельєфних зображення. Дві Слави з вінками в руках. А ще є 16 амурів - де поодинці, а де групами. З двох сторін півкруглої частини будівлі поставлені чотири бюсти: Пушкіна, Грибоєдова, Гоголя та Глінки (поезія, драма, комедія та музика).

Якщо дивитися на Оперу зі сторони, видно не три, а два пояси. Просто нижній і середній яруси об'єднані однаковою кладкою і тому здаються співпадаючими.

Зал в стилі рококо, розрахований на 1665 осіб, також багато прикрашений ліпниною. Ще «Новоросійський телеграф» писав, що «Глядацький зал вражає багатством та красою оздоблення лож. В усьому залі знизу до стелі включно переважають бархат, сатін, позолота. При чудовому електричному освітленні все це блищить, горить, сяє...»

Електрика в ті часи - диво. Для того, щоб в день прем'єри театру в залі загорілися лампочки, в районі вулиці Старопортофранкової була зведена електровня - перша в Російській імперії центральна електровня перемінного току. До речі, саме від гасових рожків, якими освітлювався театр-попередник, і розпочалася пожежа.

Цікавий факт: коли в 1967 р. під час реставрації залу робітники промивали кислотою стару позолоту, в 80% випадків вона позеленіла. Отже, це було не справжнє золото, а сурогат. Під час реставрації всю «біжутерію» замінили на справжні «ювелірні вироби»).

Оформлення бенуара майже лаконічне, але вже бельетаж набирає обертів у розкішності. Далі - легка, граційна галерея, і нарешті ось він - центральний плафон стелі, прикрашений ліпниною. Чотири картини віденського художника Лефлера зображають сцени з творів В.Шекспіра: «Сон літньої ночі», «Гамлет», «Зимова казка» і «Як вам це сподобається».

В центрі - люстра. Її попередниця важила півтори тони. Нова мала вагу - 2200 кг Це точна копія люстри, що прикрашала зал в 1887 році. А «зайва вага» взялася від того, що виготовлена люстра з більш надійних сплавів та матеріалів.

Музеї Одеси.

Археологічний музей - є найстаршим не тільки в Одесі, але й в Україні, був заснований у 1825 році (рис. 4.2.2.1). У 1843 році для музею був побудований одноповерховий будинок, що у 1883 році по проекту архітектора Ф. Гонсіоровського було перебудовано в стилі грецької класики. Зараз у музеї зберігається понад 160 тисяч експонатів, що є найбільшими зборами джерел по древній історії Північного Причорномор'я. Крім того, тут зберігаються колекції пам'ятників Древнього Єгипту, Древньої Греції і Рима, монети і медалі. Кращі зразки античної скульптури виставлені у вестибулі будинку. У перших двох залах демонструються матеріали, що охоплюють величезний період часу: від появи людини - до другого тисячоріччя до н.е. Свідченням розквіту античної цивілізації є розписні колони, теракоти, скульптура, написи, предмети художнього ремесла, який розташовує музей. Культура скіфських племен, що жили в цей же час у степах Причорномор'я, представлена матеріалами з поселень і поховань, предметами озброєння, бронзовими казанами й іншим начинням, прикрасами. У музеї також представлені експонати, що характеризують тісний зв'язок причорноморських племен із грецькими колоністами - скульптурні погруддя, стели з мармуру, кераміка. Багато пам'ятників грецьких міст і поселенні, представлені в залах музею, в основному минулому завезені з острова Родосу, з Коринфа, Милета, Навкратиса й інших міст Греції. Період ІX - XІ в. відбитий у матеріалах з поселень і міст Київської Русі, Бєлгорода, Каф-Теодозії, острова Березань. У «Золотій коморі» музею експонуються справжні речі з дорогоцінних металів, найдавніші з них відносяться до початку другого тисячоріччя до н.е. З 50 тисяч монет, що зберігаються в музеї, на огляд виставлені найбільш рідкі з золота і срібла. Кілька років назад у музеї проведена велика реконструкція, фінансування якої було здійснено міжнародним фондом Левентиса (Кіпр).

Колекція вітчизняного образотворчого мистецтва Одеського художнього музею - одна з найбільш значній і багатопланових в Україні. Вона охоплює усі види образотворчого мистецтва: живопис, графіку, скульптуру, декоративно-прикладне мистецтво і містить у собі добутку російських і українських майстрів іконопису від XVІ століття до сучасності, нараховуючи більш 10 тисяч оригінальних робіт. Музей був відкритий у 1899 році з ініціативи Одеського суспільства образотворчих мистецтв і розташовувався в колишньому палаці графа Потоцького (рис. 4.2.2.2.). Початок музейним зборам поклали картини, передані Петербурзькою Академією мистецтв. Музей розташований у центрі Одеси, над морем, у палаці, що є пам'ятником архітектури початку XІ століття і має штучний підземний грот, відкритий для відвідувань. Грот утворився в той час, коли сам будинок будували і добували з-під землі черепашник. Поза всяким сумнівом, він створювався одночасно з будинком. Експозиція розміщена в 26 залах на двох поверхах. Вона побудована в історико-хронологічній послідовності з дотриманням монографічного принципу показу добутків кожного автора.

Собори та церкви Одеси.

Преображенський собор по проекті архітектора Фрапполлі, будівництво якого закінчилося 25 травня 1808 року, став одним з найважливіших пам'ятників історії і культури міста. У 30-х роках собор був знесений. І завдяки пожертвуванням жителів міста в даний час Преображенський собор відновлюється.

Однієї з головних святинь Одеської єпархії є Успенський кафедральний собор (рис. 4.2.3.1), що був побудований у 1869 році й у тому ж році освячений архієпископом Херсонським і Одеським Дмитром. Двоповерховий храм побудований по проекті архітектора Л. Ц. Оттона. Головна святиня Успенський кафедрального собору - чудотворний образ Касперовської Божої Матері, що уберігала місто від ворогів під час воєн.

Свято-Троїцька церква (рис. 4.2.3.2) була побудована на пожертвування жителів Одеси й освячена в 1808 році. Подвір'я стало одним з перших духовних центрів православних греків, що проживають у Росії. У Троїцькому храмі подвір'я Божественну літургію робили представники Олександрійської, Антіохійскої, Росіянці, Болгарської і Елладської Помісних Православних Церков.

На одній з центральних магістралей міста - вул. Ришельевської, у 2002 році відкрився Арабський культурний центр, що є унікальним в історії містобудування Одеси й України в цілому. Автор проекту - архітектор Дмитро Повстанюк уміло застосував принципи східного зодчества, створюючи ексклюзивні інтер'єри й екстер'єри спорудження.

Головна святиня Одеської єпархії - Успенський чоловічий монастир (рис. 4.2.3.3), виникнення якого пов'язане з ім'ям видатного церковного діяча митрополита Гаврила, митрополита Київського і Галицького. У 1820 році він клопотав про пристрій у районі Великого фонтана на місці архієрейського подвір'я чоловічого монастиря. В даний час в Успенському соборі дбайливо зберігаються шановані святині: ковчег з мощами апостола Андрія Первозванного, ковчег з частками мощів святих догідників Божих, ікона Божої Матері «Млекопитательница» і образ, іменований «Явище Божої Матері Преподобному Сергію Радонежському».

Під час екскурсії можна додатково оглянути: Синагогу, Католицький храм, Св. Петра, Римо-католицький Костьол Успення Пресвятої Богородиці в Одесі.

Палаци Одеси.

Південна Пальмира, Чорноморський Вавилон. Маленький Париж, Столиця Півдня, - яких тільки епітетів не застосовували стосовно до Одеси. І не спроста. Міста практично ще не було, але приїжджі, що спостерігали забивання перших портових паль, уже пророкували йому блискуче майбутнє, як би пророчили народження щасливого «золотого міста».

Улюблениця Катерини ІІ, Одеса зводилася по проектах найкращих європейських архітекторів. Найдорожчі і високоякісні матеріали були привезені в Одесу морем. Архітектори всієї Європи реалізовували свої мрії в проектах забудови міста. Саме тому в Одесі безліч унікальних Палаців, що мають кожний свою історію, не менш цікаву, ніж історії життя їх авторів.

Одним із самих цікавих палаців Одеси є палац генерала - фельдмаршала Російської імперії Воронцова Михайла Семеновича.

Будинок був побудований на високому стрімчаку, на місці турецької міцності Ени Дунья стилі італійського відродження по проекту Боффо.

Невід'ємною частиною палацевого ансамблю є колонада, поставлена високим східчастим цоколем на самому краї обриву. Десять пар колон утворюють легку дугу, надзвичайно ефектну з боку моря. Місце обране настільки вдало, що колонаду видно з різних частин міста.

Недалеко від Палацу Воронцових розташувався Шахський палац. Зведений над крутим обривом, він удало стилізований під середньовічний британський замок: неприступні вежі, стрілчасті арки.

Назва «Шахський» і властивий цьому імені особливий східний колорит палац отримав в 1909 році. Тоді в Персії відбулася революція, у результаті іранського шаха Мохамеда Алі скинули з трону, і він біг в Одесу. Опальному шахові і здали в оренду красивий палац на приморській кручі.

Ще один утвір архітектора Боффо - Палац графів Толстих.

Архітектурний комплекс, якого включає будинку самої графської садиби і будинок картинної галереї.

У 1896-1897 роках була побудована картинна галерея, спроектована віденськими зодчими Ф. Фельнером і Г. Гельмером. Картинна галерея являє собою 2-х поверховий корпус з фасадом стилю бароко з багатою обробкою ліпними прикрасами. Висока якість і професіоналізм можна визначити по фасаду. Завдяки винятковій майстерній підробці бетону під різні породи каменю і додання їм різних фактурних властивостей, фасад ошатний і величний.

Знаменитих палацах Одеси - Палац Новикова. Будинок був побудований у 1876 році за проектом відомого одеського архітектора Ф. Гонсиоровського для одного з найбільших представників промислово-комерційної еліти того часу - Олександра Яковича Новикова, онука знаменитого одеського купця першої гільдії Іллі Новикова, власника заснованої в 1806 році канатної фабрики.

Палац органічно вписався в загальне планування вулиці і по праву ввійшов у число тих творінь архітектури, що і створюють неповторний вигляд міста.

В даний час у будинку, що є пам'ятником архітектури другої половини XІ століття, знаходиться Одеський історико-краєзнавчий музей.



Розділ 6. Екологічна ситуація в області та її вплив на розвиток туризму

Екологія є важливим аспектом кожного регіону, адже саме від цього залежить «здоров'я» не тільки нашої планети, але й здоров'я всього людства, а отже і наше майбутнє. Також екологія значною мірою впливає на туристські ресурси, призводячи до їх руйнування, а можливо, навіть, знищення. Тож давайте розглянемо, які ж екологічні проблеми спіткали Одеську область.

Серед екологічних проблем Одещини найбільш гострими є:

1. Очищення зворотних вод;

2. Стан атмосферного повітря;

3. Водопостачання області питною водою;

4. Зберігання, обробка та утилізація відходів;

Одеська область має вигідне економіко-географічне розташування, сприятливі природно-кліматичні умови, різноманітні природні лікувальні ресурси, наявність піщаних пляжів, розвинута мережа водних, залізничних та автомобільних магістралей, які обумовлюють розвиток туризму і рекреації в області.

У пониззі великих річок (Дунай, Дністер) і лиманів, на морських узбережжях і в шельфовій зоні розташовані високо цінні й унікальні природні комплекси, водно-болотні угіддя, екосистеми, що формують високий біосферний потенціал регіону, який має національне і міжнародне, глобальне значення.

Серед природних багатств, які активно використовуються у курортно-рекреаційному господарстві області, важливе місце посідають лікувальні грязі та ропа Куяльницького, Хаджибейського, Шаболотського лиманів, сірчано-водневі, гідрокарбонатні, йодо-бромні та натрієві мінеральні води, які дають можливість ефективно лікувати різні захворювання

Біологічне та ландшафтне різноманіття.

Одеська область відрізняється багатством видового різноманіття диких тварин, що обумовлено різноманітністю кліматичних, геоморфологічних та екологічних умов. Використання мисливських тварин здійснюється користувачами мисливських угідь, кількість яких в області становить 51, а закріплена площа угідь - 2,5 млн. га. За даними обліку чисельності мисливських видів тварин їх кількість в останні кілька років залишається стабільною. Завдяки багатству водних об'єктів область займає друге місце в Україні за обсягами вилову риби та морепродуктів і є найперспективнішим та найважливішим рибогосподарським регіоном держави. Основу промислу прісноводних видів риб складає карась, лящ, товстолобик, піленгас і окунь. Разом з тим, незважаючи на значну кількість рибодобувних підприємств, в області спостерігається тенденція зниження вилову риби у внутрішніх водоймах. Для відновлення промислової іхтіофауни водоймищ потрібен розвиток аквакультури.

З метою охорони, збереження та відтворення рідкісних і зникаючих видів рослин і тварин відповідним рішенням обласної ради від 18.02.2011 № 90-УІ затверджено Перелік видів тварин і рослин, які підлягають особливій охороні на території Одеської області та Положення про нього.

Найбільш цінні та важливі для підтримання екологічного балансу в регіоні природні території включені в природно-заповідний фонд області, який станом на 2015 рік має в своєму складі 123 території та об'єкти, що займають 150842,927 га території області або 4,57 %. В структурі природно-заповідного фонду знаходяться: 1 біосферний заповідник, 2 національних природних парки, 2 регіональних ландшафтних парки, 39 заказників, 49 пам'яток природи, 4 заповідних урочища і 24 парки-памятки садово-паркового мистецтва, а також ботанічний сад і зоопарк.

Основні екологічні проблеми, які існують в Одеській області.

Зсувні процеси.

В Одеській області розповсюджені зсувні процеси, що викликають руйнування споруд, втрати цінних сільськогосподарських земель. Особливе місце в розвитку зсувів займає морське узбережжя та схили лиманів. Площа зсувонебезпечних ділянок становить майже 20% території області.

Найбільш великі й небезпечні зсуви розвиваються на узбережжі Чорного моря. Візуальне обстеження виявило значну (30,5%) їх активізацію. Найбільша активізація зсувних процесів проявляється на ділянці узбережжя моря між селом Крижанівка і Великим Аджалицьким лиманом. Тільки за 2007 р. у процесі активізації на морському узбережжі в зсувних процесів було вилучено з господарського освоєння приблизно 6027 м2 прибровної частини плато, з них в селі Фонтанка - приблизно 2825 тис.м2 (46,9%).

Протизсувні заходи в області носять локальний характер і виконуються в останні роки тільки у разі аварійного стану споруд, руйнування транспортних мереж. Разом з тим, сучасний стан узбережжя, у першу чергу, в межах населених пунктів, вимагає термінового вжиття систематичних заходів для проведення будівництва, реконструкції або ремонту протизсувних споруд.

Куяльницький лиман.

Куяльницький лиман належить до групи закритих лиманів і є одним із найстародавніших на території Північно-Західного Причорномор'я. Однак, сучасний екологічний стан Куяльницького лиману наближається до кризового, що обумовлено катастрофічним обмілінням водойми та річки Великий Куяльник, пов'язаного з цим збільшення солоності ропи, що є загрозою повного зникнення лиману та втрати запасів унікальних лікувальних грязей і ропи, а також своєрідної флори і фауни водойми.

З метою покращання екологічного стану та збалансованого використання водних ресурсів і земель водного фонду у басейні Куяльницького лиману, забезпечення відновлення його ландшафтного та біологічного розмаїття діє Регіональна програма збереження та відновлення водних ресурсів у басейні Куяльницького лиману на 2012-2018 роки. Програма передбачає комплекс невідкладних природоохоронних заходів на господарських об'єктах і в населених пунктах, які здатні вирішувати найгостріші екологічні проблеми, стабілізувати екологічну ситуацію в регіоні і створити передумови для її поступового покращення, підготувати документи для оголошення природної території курортом загальнодержавного значення та створення об'єктів природно-заповідного фонду.

В рамках програми у 2015 році завершено будівництво, введено в дію та успішно експлуатується гідротехнічна споруда для запуску морської води Одеської затоки в Куяльницький лиман під контролем провідних наукових установ.

Озеро Сасик.

Озеро Сасик створено на місці колишнього солоного лиману Сасик внаслідок відокремлення його дамбою від Чорного моря і з'єднання з Дунаєм каналом для створення зрошувальної системи. Проте за жодним економічним параметром зрошувальна система не вийшла на проектний рівень. Економічний результат від зрошення не був досягнутий внаслідок деградації земельних ресурсів (засолення), а також постійно зростаючих витрат на вдосконалення проекту, які значно перевищили початкові, без того величезні капітальні вкладення. Через незадовільну якість води на поливних землях жодного разу не була досягнута проектна урожайність - економічна ефективність системи виявилася низькою, а капітальні й експлуатаційні витрати високими. З 2000 року зрошення земель з системи припинено. Верхів'я озера входить до складу Дунайського біосферного заповідника.

Сьогодні проблеми басейну озера Сасик - це комплекс проблем екологічного, соціального, економічного та санітарно-епідеміологічного характеру, які неможливо вирішити без здійснення комплексних заходів.

У 2015 році обласною радою було створено спеціальну робочу групу, яка з урахуванням узагальненого висновку Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України щодо недоцільності подальшого утримання озера Сасик в прісноводному стані та можливості його з'єднання з Чорним морем підготувала відповідні висновки і пропозиції, на підставі яких обласна рада прийняла рішення від 30 жовтня 2015 року № 1454-VI «Про відновлення екосистеми морського лиману Сасик та реабілітації прилеглих територій». В якості першочергового заходу передбачено у 2016 році розроблення першого етапу комплексного природоохоронного проекту «Відновлення екосистеми морського лиману Сасик шляхом будівництва з'єднувального каналу та реабілітації прилеглих територій», а саме - проекту будівництва з'єднувального каналу Сасик-Чорне море.

Тилігульський лиман.

В останні роки різко погіршився стан екосистеми Тилігульського лиману, який входить до складу природно-заповідного фонду області - регіонального ландшафтного парку «Тилігульський», територіально розташований у межах Одеської та Миколаївської областей та тривалий час вважався найчистішим лиманом південного Причорномор'я. Сьогодні на перший план виступила проблема обміління, яка у свою чергу зумовлена комплексом проблем, переважно антропогенного характеру, серед яких: порушення зв'язку з морем, періодичні замори риби, поширення несанкціонованих звалищ побутових та промислових відходів, сміття, у т.ч. залишеного відпочиваючими, несанкціоновані багаття, неконтрольований, спонтанний розвиток туризму, хаотична забудова прибережної зони лиману, зокрема дачними ділянками, надмірне розорювання земель до урізу води, що сприяє потраплянню забруднюючих речовин в лиман, незаконний видобуток піску, вирубка лісу у верхній частині водозбору лиману, розорювання цінних степових ділянок на схилах та випалювання рослинності, зменшення поверхневого стоку через велику кількість несанкціонованих ставків, розташування фермерських господарств у береговій зоні, літніх таборів для худоби, що призводить до безперешкодного потрапляння забруднюючих речовин в лиман. Вказані проблеми спричиняють погіршення якості води та її евтрофікацію.

З метою усунення цих проблем у 2015 році обласною радою було створено робочу групу, якою ініційовано в якості першочергового заходу для покращення гідрологічного режиму лиману здійснення реконструкції з'єднувального каналу між Тилігульським лиманом і Чорним морем. За рахунок коштів обласного бюджету здійснено перший етап проектних робіт - виготовлено техніко-економічне обґрунтування «Розробка проектно-кошторисної документації з реконструкції з'єднувального каналу між Тилігульським лиманом і Чорним морем на території Комінтернівського району Одеської області».

Основні характеристики проектованого з'єднувального каналу: довжина - 3500 м, глибина - 2 м, ширина - 30,0 м, водопропускна здатність - 34,5 м³/с. З каналу передбачається 3 водовипуски в прилягаючі озера пересипу. Планується збудувати морську гідротехнічну споруду для захисту каналу від занесення морськими відкладеннями загальною довжиною 320,0 м та шлюз двосторонньої дії з рибозахисними сітчастими касетами, та мостовим переходом для відпочиваючих.

Проблеми водопостачання в Придунайських населених пунктах області.

Відсутність джерел водопостачання є основною причиною соціально-економічного напруження Придунайських населених пунктів області. Більшість сіл Татарбунарського, Кілійського та Ізмаїльського районів Одеської області користуються привізною водою або високо мінералізованою артезіанською водою, яка не відповідає гігієнічним нормативам.

Ситуація з централізованим водопостачанням сільських населених пунктів також є складною. Водопостачанням охоплено 57 % сільських населених пунктів, з них у 83% вода не відповідає вимогам державного стандарту «вода питна». Більшість населених пунктів користуються привізною водою. Населення решти населених пунктів для питних потреб користуються місцевими джерелами - шахтними та трубчатими колодязями, саморобними каптажами, прирусловими копанками, свердловинами.

З метою налагодження належного водопостачання сільських населених пунктів, що користуються привізною та неякісною водою, для створення екологічно безпечних умов життєдіяльності населення та гарантованого водопостачання безводних та маловодних населених пунктів у 18 районах області проводяться заходи з будівництва групових і локальних систем водопостачання.

Екологічна політика Одеської обласної ради.

Екологічна політика обласної ради базується на Стратегії державної екологічної політики України на період до 2020 року та спрямована на вирішення регіональних проблем екологічного напрямку, які отримали своє відображення у відповідних програмах, а саме:

1. Регіональна програма збереження та відновлення водних ресурсів у басейні Куяльницького лиману на 2012-2018 роки .

2. Регіональна програма розвитку водного господарства Одеської області на період до 2021 року.

3. Комплексна програма охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки в Одеській області на 2014-2019 роки.



Висновки

Одеса має амбіції туристичної столиці. Поки що це нереалізовані амбіції. Дійсним туристичним центром в країні є головний Одеський конкурент у цій сфері - Львів. Водночас курортно-рекреаційний і культурний потенціал міста та регіону дають шанси для серйозних сподівань. Уже багато мовлено про те, що цей потенціал давно час реалізовувати і перетворювати туризм чи не в головну індустрію Одеської області. Лише такі фактори як тепле море, заповідні зони в гирлах Дунаю та Дністра, пам'ятки архітектури та культури, достатньо розвинений бізнес розваг, а також іще не втрачені залишки радянської системи оздоровлення (йдеться про санаторії, пансіонати, будинки відпочинку) могли би сприяти стрімкому розвитку туризму в регіоні.

У регіоні налічується понад 700 курортно-оздоровчих закладів для приймання і обслуговування туристів: 26 санаторіїв, 28 пансіонатів та будинків відпочинку, 40 дитячих оздоровчих центрів, 550 баз відпочинку, 106 готельних господарств, що дозволяє одночасно розташувати 99 тис. осіб. Втім, ситуація, яка розвивається довкола пострадянських санаторіїв, говорить швидше про руйнацію рекреаційного потенціалу, аніж про його розвиток.

Аналітики водночас схиляються до думки, що проблем у міста таки надмірно багато. Адже чи не головною перешкодою для розвитку туризму в Одесі є незадовільний стан житлово-комунального господарства, що, в свою чергу, є обов'язковою частиною туристичної інфраструктури. Звичайно, необхідно витрачати кошти на рекламу, однак, коли споживач таки спокушається на рекламований продукт і наштовхується одразу ж на його недоброякісність, ефект створюється протилежний очікуваному.

Пам'ятники архітектури - житлові та громадські будівлі, збудовані в ХІХ ст. європейськими та вітчизняними архітекторами - гордість і шана Одеси. Це саме те, що цікаво туристам і всім, хто відвідує місто. На жаль, нині ця гордість в неприглядному стані.

За 8 міс. від діяльності санаторіїв до міського бюджету надходить приблизно 3 млн. 857 тис. грн. Лише від готельного збору міський бюджет у середньому отримує 450 тис. грн. щомісячно.

Але зараз важко проводити моніторинг відвідуваності туристами і гостями Одеси. Нині немає прямих показників, які дозволяють визначати реальну кількість приїжджих до міста. Ускладнюється ситуація і тим, що комерційні туристичні служби не особливо схильні афішувати свої доходи. Водночас мерія дійшла висновку, що в літній період 2016р. Одесу відвідало понад 1 млн. осіб і ця кількість щорічно зростає.

Щодо зеленого туризму, який набув останніми роками широкої популярності, особливо серед іноземних туристів, то одеська новітня практика свідчить, що він надзвичайно цікавий іноземцям, зокрема німцям. Останнім часом особливо популярними стали тури із груп по 12 осіб у заповідні зони Дністра та Дунаю. Однак у зв'язку із планами будівництва судохідного каналу в гирлі Дунаю в зоні ландшафтного заповідника в екологів виникають серйозні питання, і тому перспективи розвитку зеленого туризму мають туманні обриси.

З кожним роком усе більше людей приїздять на першоквітневий фестиваль «Гуморина». І, можливо, дуже швидко Одеса зі столиці Дня гумору перетвориться на столицю Туризму.

За підсумками проведеного дослідження літературних джерел туристських ресурсів Одеської області можна зробити такі висновки.

Одеський регіон має у своєму розпорядженні значні та різноманітні ресурсних можливостей для використання й подальшого розвитку туристичної галузі. Аналіз даних дозволяє сформувати систему їх переваг і вад (слабких і сильних сторін) і перспективи розвитку сфері.

Переваги.

1. Географічне і геополітичне розташування. Область є частиною морського фасаду України та розташована на перехресті найважливіших міжнародних шляхів (поромні переправи Одесса-Варна, Іллічівськ - Поті - Батумі, Рені-Галац, Рени-Тульча). Має 8 портів, залізничне, повітряне і автомобільне сполучення з іншими регіонами України та зарубіжними державами.

2. Національно-етнографічні особливості регіону. Одещина за національним складом населення істотно відрізняється від інших регіонів України. Тут живуть понад 100 національностей і народностей. Найчисельніші - болгари, молдавани, гагаузи. Вони мешкають компактно, що сприяє збереженню і розвитку самобутньої культури народів та народних промислів.

3. Наявність найбагатших рекреаційних ресурсів (м'який морської клімат, лікувальні грязі і ропа лиманів, мінеральні води, наявність піщаних пляжів).

4. Наявність історичних пам'яток, і архітектурних об'єктів.

5. Наявність досвіду прийому гостей і надання різноманітних туристичних послуг.

6. Політична стабільність, відсутність міжнаціональних, релігійних конфліктів, приязність і гостинність населення.

Недоліки.

1. Недостатньо розвинена туристична і загальна інфраструктура за межами обласного центру

2. Міста й селища області ще неспроможні забезпечити достойного готельного обслуговування туристів, їх якісне харчування, що наша погляд пов'язано з відсутністю чітко розробленої програми розвитку на місцях, брак інвестицій до цієї сфери.

3.Запущеність низки об'єктів - пам'яток історії, архітектури та культури, невідповідність пляжів вимогам світових рівнів.

4. Недостатньо кваліфікованих кадрів з досвідом роботи у туристичній і готельній сфері послуг у районних центрах Одеської області.

5. Слабка маркетингова і рекламна діяльність з розробки і популяризація туристських ресурсів, віддалених від обласного центру.

Перспективи.

1. Широкі можливості для сільського туризму, оскільки ряд сіл мають давню історію, у яких відроджуються народні промисли, традиції Бесарабії і можливість придбання екологічно чистих сільськогосподарських продуктів;

2. З огляду на компактне проживання народностей і національностей Одеської області - організація турів для діаспори;

3. Використання світового досвіду зі створення комплексів екзотичного і пригодницького туризму (прикладами можуть бути, підводний туристичний комплекс під водою на Багамах, крижаної готель у Швеції та ін.);

У цілому нині, регіон Одеської області дуже багатий туристськими ресурсами і їх використання збільшується із року в рік.



Список використаної літератури

1. Закон України «Про туризм» від 15.04.95р.: Станом на20.01.2003р. К.: парламентських видавництво, 2003.-19с.

2. Андрієвський Н., Гайворон А. Одеса. - Одеса: Маяк, 1981.-207с.

3. Бойко М., Гапкало Л. Засади Формування пріорітетніх напрямів туристичної політики України. -// Регіональна економіка.-2005. - № 1.-с.222-229.

4. Громило С. Ідея гармонії и краси в житті з природою. Туристські маршрути України. -// Краєзнавство. Географія. Туризм.-2003. - № 21-23.-С.3-20.

5. Гусак Н. Маршрути Придунайського краю. - Одеса: Маяк, 1978. - 103с.

6. Ільвес М., Шевцов П. Маршрут Чорномор'я. Путівник. - Одеса: Маяк,1979.-175с.

7. Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. - К., 1978.-866с.

8. Клименко А. Ізмаїл. Путівник.-Одеса: Маяк, 1984.-87с.

9. Ключник А. Белгород - Дністровський. - Одеса: Маяк, 1977.-97с.

10. Кузьмін А.С. Пляжі Одесси. - Одеса: Маяк, 1983

11. Наніев П.І. Білгород-Дністровська фортеця. Путівник. - Одеса: Маяк, 1986.-40с.

12. Одеська область: Територіальна організація і структура господарства / Под ред. Топчієва О.Г. - Одеса: Маяк, 1991.-312с.

13. Одещина. 10 років незалежності Україні.-Одеса: Чорномор'я, 2001.-238с.

14. Панкова Є.В. Туристичне Краєзнавство: Навчальний посібнік. - К.: Альтепресс, 2003. - 352с.

15. Природа Одеської області. Ресурси їх раціональне використання та охрана. - К.: Вища школа, 1979.-144с.

16. Рутінській М.Й. Географія туризму України: Навч. Посібник. -К.: Центр навчальної літератури, 2004.-166с.

17. Риковцев А. Вілково - Одеса: Маяк, 1984.-102с.

18. Стан туристично-оздоровчої галузі Одеської області. - Одеса,2001. - 100с.

19. Україна туристична: Бесіда за актуальність темою//Українська культура. - 2006. - № 3-4.-С.8-10.

20. Україна туристська: Фотопутівник. - К.: Мистецтво, 1986.-448с.

21. Федорченко В.К. Дворова Т.К. Історія туризму в Україні.-К.:Вища школа, 2002.-195с.

22.Чеботаренко Г.Ф. Фортеця на Днестре .- Кишинів:Тімпул, 1989.-80с.

23. «Географія Одещини» під заг. ред. проф. О. Пончієва; Одеса: «Astroprint» 1998.

24.Семенов В.Ф. Екологізація економіки регіону; Одеса: Ортимум, 2003.

25. http://lazo.com.ua/resort.htm

26. http://lazo.com.ua/aqua.htm

27. http://www.ukrintour.com/ecotur/programma.htm

28. http://www.allestour.com.ua/site/page13014.html?ns=1

29. http://www.travel.ru/news

30. http://uk.wikipedia.org

31. www.ognb.odessa.ua

32. odessa.ukrgold.net/ukr/

33. http://odessa-life.od.ua

34. http://map.meta.ua/?map=odess_region&l=ru

35. http://www.asinfo.com.ua/odessa/address.php

Размещено на Allbest.ru

...