Теоретико-методичні положення дослідження регіональних аспектів туристичної діяльності

70

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Теоретико-методичні положення дослідження регіональних аспектів туристичної діяльності

1.1 Понятійно-термінологічний апарат

1.2 Поняття про регіональний туристичний ринок і фактори

його формування

1.3 Методика дослідження туристичної діяльності в регіоні

2. Оцінка рекреаційно-туристичного потенціалу Харківської області

2.1 Соціально-економічні та екологічні умови туристичної діяльності

2.2 Аналіз рекреаційно-туристичного потенціалу

2.3 Оцінка рівня розвитку туристичної інфраструктури

3. Організація туристичної діяльності в Харківській області

3.1 Оцінка сучасного стану туристичної діяльності

3.2 Пропозиції щодо активізації туристичної діяльності у Харківській області

3.3Туристичні маршрути Харківської області

4. Охорона праці

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

туристичний ринок харківський рекреаційний

Актуальність дослідження. Туризм - активна і невимушена форма спілкування людей. Проблеми розвитку туризму, його політичний, економічний і культурний впливи на світове господарство та міжнародні зв'язки активно обговорюються в політичних, ділових та наукових колах.

На світовому рівні характерною ознакою туризму останніх років є достатньо висока динамічність і стабільність його розвитку, а також його активний вплив на економіку багатьох країн, що мають сприятливі рекреаційні ресурси.

Розвиток туризму в Харківській області суттєво впливає на такі сектори економіки, як транспорт, торгівля, зв'язок, будівництво, сільське господарство, виробництво товарів народного споживання і є одним із найбільш перспективних напрямків структурної перебудови економіки. Стратегічною метою розвитку туристичної індустрії в Харкові можна визначити створення конкурентоспроможного на світовому ринку туристичного продукту, здатного максимально задовольнити туристичні потреби населення, забезпечити на цій основі комплексний розвиток територій та їх соціально-економічних інтересів при збереженні екологічної рівноваги та історико-культурного довкілля.

Актуальність дипломної роботи полягає в розробці пропозицій щодо активізації туристичної діяльності у Харківській області, визначенні тенденцій розвитку туризму Харківській області, висуненню пропозицій по розвитку мережі туристичних маршрутів в області, а також розробці концепції сталого розвитку в регіоні.

Об'єктом дослідження виступає територія Харківської області.

Предметом дослідження роботи є туристична діяльність в Харківській області.

Метою роботи є дослідження природних, історико-культурних, суспільно-економічних ресурсів розвитку туристичної діяльності в Харківській області, організації і методичних аспектів.

Реалізація мети потребує вирішення таких завдань:

- визначити понятійно-термінологічний апарат;

- розкрити поняття про регіональний туристичний ринок і виявити фактори його формування;

- визначити методику дослідження туристичної діяльності в регіоні;

- дослідити соціально-економічні та екологічні умови туристичної діяльності в Харківській області;

- проаналізувати рекреаційно-туристичний потенціал області;

- оцінити рівень розвитку туристичної інфраструктури в регіоні;

- оцінити сучасний стан туристичної діяльності;

- розробити пропозиції щодо активізації туристичної діяльності у Харківській області.

Дослідження були проведені на основі використання методики, яка включає загальнонаукові (системно-структурний аналіз, метод порівняння, та аналізу , метод моделювання) та конкретно наукові підходи (математико-статистичний, картографічний та ін).

Значний внесок у теорію та методологічні основи дослідження регіональних туристичних ринків та туристичної інфраструктури зробили Голіков А.П., Бейдик О.О., Любіцева О.О., Мацола В.І., Черчик Л.М., Юрченко С.О., Прасул Ю.І. та ін.

Вагомим джерелом дослідження є статистична інформація Харківської обласної державної адміністрації та інформація Державної туристичної адміністрації.

Наукова новизна роботи полягає в:

- оцінці рекреаційно-туристичного потенціалу Харківської області;

- виявленні основних напрямків розвитку регіональної туристсько-рекреаційної системи;

- розробці пропозицій щодо активізації туристичної діяльності в Харківській області, що включає створення мережі туристичних маршрутів в області та розробку концепції сталого розвитку в регіоні.

Практичне застосування полягає в тому, що висновки та результати, які були отримані під час проведення дослідження, можуть бути використані при розробці та вдосконаленні стратегій розвитку регіональної туристичної галузі Харкова та України вцілому.



1. Теоретико-методичні положення дослідження аспектів регіональної туристичної діяльності

1.1 Понятійно-термінологічний апарат

Сутність будь-якого явища відбивається в його визначенні. Складність такого соціально-економічного явища, як туризм, характеризується існуванням великої кількості понять та термінів, визначення яких постійно допрацьовуються й вдосконалюються.

За Законом України «Про туризм» туризм - (фр. tourism від tour - прогулянка, поїздка) тимчасовий виїзд особи з місця постійного проживання з оздоровчою, пізнавальною, професійно-діловою чи іншою метою без заняття оплачуваною діяльністю в місці тимчасового перебування [38].

Дана трактовка є найбільш узагальненою, але існує велика кількість інших визначень, що постійно доповнюються та допрацьовуються різними авторами.

Подієвий туризм - спеціальний вид туризму, визначається метою поїздки, яка безпосередньо пов'язана з певною подією. Унікальні тури, що поєднують традиційний відпочинок з участю у певному заході великого масштабу (національні фестивалі та традиційні свята, фестивалі кіно та театру, модельні покази, аукціони, спортивні змагання, тощо) [80].

Спортивний туризм пасивний - вид туристичної діяльності, відвідування спортивних змагань в якості глядача-уболівальника («фан-туризм» поїздки фанатів у місця спортивних змагань та ін.) [83].

Турист - споживач туру, туристського продукту або туристських послуг; тимчасовий відвідувач місцевості, населеного пункту, території або країни незалежно від його громадянства, національності, мови і релігії; що знаходиться в даній місцевості не менше чим 24 год, але не більше 12 місяців протягом календарного року, або що знаходиться поза місцем свого мешкання в межах своєї країни і що здійснює щонайменше одну ночівлю; мандрує заради задоволення або з пізнавальною, лікувальною, діловою метою і не займається при цьому в місці тимчасового перебування діяльністю, оплачуваною з місцевого джерела [38].

Туристична діяльність - 1. Ряд явищ і взаємовідносин між туристами, туристичними підприємствами, сферою гостинності, адміністрацією в процесі залучення, розміщення та обслуговування відвідувачів; 2. Сфера праці, де виробляється та реалізується туристичний продукт і організується його споживання - обслуговування туристів під час подорожі [44].

Туристичний ринок - сфера задоволення потреб населення у послугах, пов'язаних з відпочинком, змістовним проведенням дозвілля чи оздоровленням [55].

Туристична індустрія - сукупність підприємств, установ і організацій матеріального виробництва і невиробничої сфери, що забезпечують виробництво, розподіл, обмін і споживання товарів і послуг для туристів, освоєння і експлуатацію туристичних ресурсів і створення матеріально-технічної бази туризму [81].

Туристична інфраструктура - сукупність шляхів сполучення та місць розміщення, транспортних засобів, комунікацій та різних установ, необхідних для стабільного функціонування туристичних установ [1]. Туристична інфраструктура складає матеріально-речову базу індустрії туризму. Вона представлена підприємствами, які забезпечують виконання основних послуг по розміщенню, харчуванню, екскурсійному обслуговуванню, допоміжних послуг (банківських,зв'язку) та суміжних (транспортні послуги та комплекс інженерних споруд, які забезпечують функції оперування туристського виробництва) [1].

Рекреаційна інфраструктура - сукупність галузей і установ, що обслуговують рекреантів і створюють рекреаційні мережі - парки, зони відпочинку, курорти, бази відпочинку, тощо. Сюди також відносять транспортні мережі, системи комунального обслуговування, торгівлю і побутовий сервіс, різноманітні форми зв'язку, готельні господарства та пункти громадського харчування. У рекреаційній інфраструктурі особливо слід відзначити соціокультурну компоненту, яка представлена елементами соціокультурного середовища, у рамках якого здійснюється рекреаційна діяльність, а також населенням - суб'єктами соціальної активності.

Туристичні ресурси - (від фр. resource - допоміжний засіб) Сукупність природно-кліматичних, оздоровчих, історико-культурних, пізнавальних та соціально-побутових ресурсів відповідності території, які задовольняють різноманітні потреби туриста [4].

Рекреаційні ресурси - об'єкти і явища природного і антропогенного походження, які використовуються для оздоровлення, відпочинку і туризму та впливають на територіальну організацію рекреаційної діяльності; формування рекреаційних районів (центрів), їх спеціалізацію та економічну ефективність [5].

Рекреаційно-туристські ресурси - сукупність природних, історико-культурних і соціально-економічних об'єктів, придатних для використання з метою туризму. Виділяють безпосередні (природні, історико-культурні) і непрямі (соціально-економічні, матеріально-технічні, фінансові, трудові).

За функціональною ознакою поділяються на оздоровчі, пізнавальні, спортивні [5].

Туристичний продукт - комплекс туристичних послуг, необхідних для задоволення потреб туристів під час подорожі, які входять у вартість туристичної поїздки за певним маршрутом.

Тур - туристична подорож із заздалегідь спланованими параметрами (маршрут, комплекс послуг по розміщенню, транспортуванню, харчуванню туристів, екскурсійні послуги і послуги гідів-перекладачів, терміни); організується фірмою-туроператором з реалізацією за єдиною ціною. Розрізняють разові й серійні, групові, сімейні, індивідуальні; за видом транспорту; за набором послуг (інклюзив чи з частковим набором).

Туристичні послуги - послуги суб'єктів туристичної діяльності щодо розміщення, харчування, транспортного, інформаційно-рекламного обслуговування, а також послуги закладів культури, спорту, побуту, розваг тощо, спрямовані на задоволення потреб туристів [4].

Туристичний маршрут - заздалегідь спланований шлях пересування туристів, визначений туристичним попитом, пропозицією, програмою перебування або за взаємною домовленістю замовника і турагенства, який передбачає відвідування історичних місць, культурних об'єктів, пам'яток природи тощо з культурною, пізнавальною, оздоровчою або іншою метою.

Опорні ланки ресурсно-рекреаційного каркасу - складові опорного каркасу рекреаційно-туристичних ресурсів; найбільш суттєві типи рекреаційно-туристичних ресурсів: музейні комплекси (в т.ч. картинні галереї), пам'ятки монументального мистецтва, культові (сакральні) споруди, некрополі, архітектурно-історичні заповідники, пам'ятки архітектури та містобудування, пам'ятки інженерного мистецтва (мости, вежі, електростанції), фауністичні резервати (зоопарки, акваріуми, океанаріями), національні парки, заповідники, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва (ботанічні сади, дендро-, ландшафтні, гідро-, лісо-, лукопарки), печерні міста, покомпонентні пам'ятки природи (геологічні, ботанічні, гідрологічні), курорти, біосоціальні ресурси, тощо [50].

Дестинація - головний пункт призначення туристичної поїздки. Якщо таке місце складно визначити конкретно, його ідентифікують як місце, де турист витратив найбільше часу під час туристичної поїздки, або таким прийнято вважати найбільш віддалений пункт поїздки [87].

Оскільки туристична галузь динамічно розвивається, з'являються нові терміни та поняття, а вже існуючі допрацьовуються та змінюються. Вищенаведені поняття є основними, що були використані у процесі написання роботи.



1.2 Поняття про регіональний туристичний ринок та фактори його формування

Регіональний туристичний ринок являє собою відкриту соціально-економічну систему з високим рівнем саморегуляції, основу якої складають високолокалізовані взаємовідносини, пов?язані із виробництвом, збутом і споживанням туристичних послуг або комплексного турпродукту в межах певної території, причому критерієм виділення регіонального ринку виступає як місце купівлі туристичного пакету, так і місце споживання туристичних послуг, що входять до його складу.

Туристичний ринок об'єктивним підґрунтям формування має зростання та урізноманітнення суспільних потреб і відповідне йому поглиблення суспільного поділу праці. Це глобальна система, що регулює співвідношення попиту й пропозиції, а регулятором виступають економічні зв'язки.

Інструментом урівноваження туристичного попиту та пропозиції є ціни - основний індикатор єдності регіонального ринку [95]. Даний ринок розглядається як явище, що має конкретний економічний зміст і є формою організації споживання на певній території, в межах якої збалансовується попит та пропозиція товарів і послуг і функціонує за загальними законами світового ринку.

Зв'язність та взаємозалежність елементів ринку обумовлена механізмом його функціонування, ступінь їх територіальної концентрації та спеціалізації, масштабність діяльності дають підстави розрізняти глобальний та національний рівні геопросторової організації туристичного ринку.

Рівень геопросторової організації туризму визначається масштабами туристичного споживання - локалізація споживання в межах держави утворює національний ринок туристичних послуг, де розвивається внутрішній туризм та задовольняються туристичні потреби іноземних громадян (іноземний туризм), а задоволення туристичних потреб поза межами держави, яке передбачає переміщення туристів через державні кордони, є сферою міжнародного туризму, на основі якого формуються глобальні форми геопросторової організації туристичного ринку [55].

В основі формування місцевих ринків туристичних послуг лежать територіальні відміни, які існують в межах кожної країни залежно від протяжності, конфігурації та масштабів її території, процесу заселення та формування кордонів, етнічної та релігійної мозаїчності, характеру розселення та господарювання і відбиваються в рівні соціально-економічного розвитку.

Дія закону попиту/пропозиції найяскравіше проявляється в механізмі формування місцевого ринку туристичних послуг. Попит формується на конкретній території з характерними для неї соціально-економічними ознаками, рівнем розвитку, умовами та стилем життя населення, тобто в конкретному соціально-економічному середовищі. Мотивація, підкріплена платоспроможним попитом, на той чи інший вид, форму, напрямок та інші ознаки структуризації туристичного ринку, формує відповідні видові субринки. їх сполучення на певній території (або сполучення різних видів попиту) формує стандартний попит, характерний саме для цієї території, і відповідну йому пропозицію турпродукту, що забезпечується підприємствами індустрії туризму [55].

Формування ринку туристичних послуг обумовлене дією внутрішніх та зовнішних чинників. Одні стимулюють туристичну діяльність, а інші навпаки - стримують.

До зовнішних чинників формування та функціонування ринку туристичних послуг відносяться:

· економічна та політична стабільність держави;

· участь держави в міжнародних організаціях;

· характер міжнародних відносин;

· ступінь інтегрованості у світогосподарську систему.

Серед внутрішніх чинників, що стимулюють розвиток туристичного ринку виділяють:

1. Рівень соціально-економічного розвитку:

- науково-технічний прогрес;

- історичні чинники формування економіки;

- рівень розвитку галузей виробництва;

- рівень розвитку транспорту та транспортної мережі;

- демографічна ситуація і структура населення;

- характер міграційних процесів;

- особливості зайнятості.

2. Якість життя населення:

- умови життя (екологічні, житлово-побутові, соціально-культурні);

- рівень життя (рівень прибутків, заощаджень тощо).

3. Соціально-політична ситуація

- суспільний устрій;

- правове забезпечення соціальних та економічних свобод;

- розвиток громадсько-політичного життя;

- рівень розвитку інформаційної сфери та ЗМІ [47].

Потужним чинником розвитку невиробничої сфери та сфери послуг, складовою якої є і туристична сфера, також можна вважати глобалізацію як об'єктивний процес, що засвідчує постіндустріальну стадію розвитку сучасної цивілізації. Інтернаціоналізація та транснаціоналізація діяльності, пов'язана з розвитком науково-технічного прогресу, знайшла свій прояв в спільності технологій, у створенні та використанні світових інформаційних мереж, проявляється, з одного боку, в реструктуризації сфери послуг, спрямованій на забезпечення обслуговування технологічно насиченої системи життєзабезпечення, а з іншого, виводить сферу послуг в розряд найдинамічніших складових постіндустріального суспільства.

На противагу факторам, що стимулюють розвиток туристичного ринку, існують стримуючі: кризи, політична нестабільність, зростання цін, екологічні проблеми, невиконання виробниками туристичних послуг своїх зобов'язань і т.д.

Структура регіонального ринку туристичних послуг відповідає специфіці споживання туристичних послуг. Виділяють дві структурні компоненти цього ринку: ринок споживача, де формується попит на турпродукт, та ринок виробника, діяльність суб'єктів якого спрямована на задоволення цього попиту.

Елементи територіальної структури ринку споживача є територіальними утвореннями, які характеризуються деяким рівнем концентрації попиту та залежним від нього радіусом обслуговування.

Територіальна концентрація та спеціалізація лежать в основі виділення елементів територіальної структури: пунктів, центрів та вузлів [83].

Наявність туристичних підприємств, які забезпечують практично неструктурований попит, характеризує формування пунктів територіальної структури ринку туристичних послуг. Нарощування однотипних туристичних фірм призводить до структурування пропозиції та попиту в регіоні і сприяє формуванню центрів територіальної структури ринку споживача. Подальше урізноманітнення попиту внаслідок удосконалення соціально-економічних умов життя, створення великих підприємств посередників-туроператорів відповідає формуванню вузлів [55].

З іншої сторони, елементи територіальної структури виробника можуть бути представлені екскурсійними пунктами, туристичними центрами та туристсько-рекреаційними вузлами. Екскурсійні пункти існують за наявності пам'яток історії та культури, атрактивні властивості яких дозволяють використовувати їх у туристичному бізнесі. Концентрація значної кількості культурно-історичних ресурсів збільшує обсяг часу необхідного для задоволення культурно-пізнавальної мети туриста, зумовлює формування туристсько-екскурсійного центру. Якщо ж туристсько-екскурсійна діяльність охоплює значну територію, ускладнюючи функції центру, до туристично-рекреаційних, то мова йде про туристично-рекреаційний вузол.

Ринок туристичних послуг функціонує задовольняючи попит платоспроможного населення, що формується під впливом об'єктивних умов та суб'єктивних чинників (Рис. 1.1.).

Рис. 1.1. Схема функціонування туристичного ринку

Складено за матеріалами: [47]

Об'єктивними умовами формування туристичного попиту є економічні, соціокультурні, психологічні, урбаністичні, політичні та екологічні умови.

До суб'єктивних чинників належать: - етно-релігійна приналежність; - вік і стать; - сімейний стан, кількість дітей; - соціальна категорія; - рівень та умови життя; - професія та посада; - наявність вільного часу; - мода; - кон'юнктура ринку [47].

Попит на турпродукт формується за умов певного рівня та стилю життя населення, він також підвладний коливанням, ритміка яких задається ресурсними умовами території.

Подібно до туристичного попиту визначається пропозиція на ринку туристичних послуг - це та кількість благ, послуг та товарів туристичного призначення, яку виробники готові продати за даного рівня цін.

Головними детермінантами пропозиції на туристичному ринку є:

- доступність ресурсів (праці, капіталу, технологій);

- продуктивність праці;

- ціни на ресурси [57].

В туризмі вплив цих детермінантів на туристичну пропозицію часто коригується державною політикою у галузі туризму та рекреації.

Функціонування ринку в складних динамічних умовах під дією різноманітних змінних чинників відображає кон'юнктура ринку. Вона відображає економічну ситуацію, що склалась на певний момент часу на певному ринку внаслідок сукупної дії факторів та умов, які визначають співвідношення попиту і пропозиції на туристичний продукт і характеризуються рівнем та динамікою цін на товари та послуги туризму.

Ціна є грошовим виразом вартості товару. Ринкова вартість товару складається в результаті конкуренції на ринку продавця. За умовами конкуренції ринок продавця поділяється на монополістичний з домінуванням одного або групи продавців та атомістичний, що складається з багатьох постачальників і характеризується загостренням конкурентної боротьби.

Внутрішня організація системи утримується динамічною рівновагою між попитом та пропозицією, збалансованою за структурними параметрами в часі та просторі. Просторово-часові структури попиту/пропозиції є функціональними територіальними утвореннями, які характеризуються взаємо-розміщенням, наявністю просторових зв'язків, виражених перш за все переміщенням туристів, і розвитком, фіксованим динамікою туристичного процессу [55].

Туристичний процес розглядається як узагальнююча характеристика, яка відтворює взаємодію ринків споживача та виробника турпродукту і просторово-часову відповідність попиту/пропозиції в параметрах обсягу та структури споживання. Організація споживання основана на стійких зв'язках між споживачами та виробниками і між виробниками в процесі створення турпродукту та зафіксована в ринкових структурах. Локалізація споживання, основана на стійкості зазначених взаємозв'язків відповідно до умов формування попиту та пропозиції, закріпилась в певних територіальних структурах, які відбивають взаємодію даного виду людської діяльності і території, пов'язані з обов'язковим доланням простору, що є основою туристичного процесу.

1.3 Методика дослідження туристичної діяльності в регіоні

Процес дослідження являє собою сукупність етапів, на кожному з яких виконуються певні завдання, сукупним результатом виконання яких має стати досягнення основної мети дослідження. Ці етапи включають: збір інформації; обробку інформації; представлення; аналіз; висновки та розробку пропозицій.

Вибір методів дослідження має дуже важливе значення, визначаючи його значний майбутній успіх. Існує велика кількість наукових методів. Умовно їх можна розділити на чотири великі групи: організаційні, емпіричні, методи обробки даних, інтерпретаційні.

До емпіричних методів відносяться всі способи одержання нових наукових фактів. Це обсерваційні (спостереження, самоспостереження), діагностичні, праксиметричні та інші.

Експериментальні методи використовуються тоді, коли стоїть задача виявлення зв'язків та залежностей між явищами та процесами, що вивчаються.

Методи обробки даних представлені кількісними методами та методами якісного аналізу емпіричних результатів.

Кількісні методи використовуються тоді, коли треба виразити числові характеристики різних сторін явищ або зв'язки між ними. До них відносяться: шкалування, кореляційний аналіз, факторний аналіз, регресивний аналіз та інші методи.

Методи якісної обробки емпіричних даних застосовують тоді, коли треба провести класифікацію, диференціацію, категоризацію на основі заданих критеріїв.

Інтерпретаційні методи тісно пов'язані з організаційними, бо вони задають спосіб узагальнення та пояснення виявлених фактів та їх зв'язків.

Методика досліджень регіональних ринків туристичних послуг ґрунтується на застосуванні загальнонаукового та конкретнонаукового методів. До загальнонаукової методології слід віднести системний метод, застосування якого потребує кожний об'єкт наукового дослідження. Сутність його полягає у комплексному досліджені великих і складних об'єктів (систем), як єдиного цілого з узгодженим функціонуванням усіх елементів і частин. В його межах розрізняють структурно-функціональний, системно-діяльнісний та інші підходи.

Необхідність використання структурно-функціонального підходу у вивченні регіонального туристичного ринку полягає у потребі виділення його структурних елементів (компонентів, підсистем) і визначенні їхньої ролі (функцій) у системі. Елементи і зв'язки між ними створюють структуру системи. Кожний елемент виконує свої специфічні функції, які "працюють" на загальносистемні функції. Структура характеризує систему в статиці, функції - у динаміці.

У процесі дослідження використовується також системно-діяльнісний підхід, який вказує на певний компонентний склад людської діяльності. Серед найсуттєвіших її компонентів: потреба - суб'єкт - об'єкт - процеси - умови - результат. Це створює можливість комплексно дослідити будь-яку сферу людської діяльності, у тому числі і туристичну.

Для вивчення внутрішніх і зовнішніх зв'язків об'єкта дослідження суттєве значення має моделювання. 3а його допомогою вивчаються ті процеси і явища, що не піддаються безпосередньому вивченню. Метод моделювання це ефективний засіб виявлення суттєвих ознак явищ та процесів за допомогою моделі (концептуальної, вербальної, математичної, графічної, фізичної тощо). Під моделлю розуміють уявну або матеріальну систему, яка, відображаючи або відтворюючи об'єкт дослідження, може замінити його так, що її вивчення дає нову інформацію про цей об'єкт.

Картографічний метод дозволяє використовувати карти для пізнання зображених на них об'єктів та явищ для одержання кількісних характеристик різних об'єктів за допомогою оціночних карт, виділення і оцінки основних факторів розміщення таких об'єктів, вивчення динаміки розвитку та тенденцій розміщення, оцінки та виявлення взаємозалежностей, забезпечення районного планування і соціально-економічного прогнозування, створення “портрету території”. Карта виконує інформаційну, пізнавальну, пояснювальну, інтеграційну функції. На основі симбіозу вже наявних карт можна формувати нові, що комплексно ілюструватимуть необхідні показники. Побудовані схеми, діаграми, картограми та ін. дають змогу отримати синтезоване уявлення про досліджуваний об'єкт і водночас наочно показати його складові, причинно-наслідкові зв'язки, тощо [101].

При вивченні регіонального ринку туристичних послуг важливим методом дослідження є економічна діагностика, яка визначається як сукупність аналітичних процедур, зокрема, вивчення чинників розвитку, кон?юнктури, інфраструктури, внутрішніх і міжрегіональних зв?язків ринкових утворень, а її кінцевою метою є виявлення диспропорцій розвитку досліджуваного об?єкту, ефективності використання потенціалу, здатності адекватно реагувати на зміни зовнішнього та внутрішнього середовища.

Дуже важливим є вивчення та аналіз статистичних даних. На їх основі будуються графіки та діаграми, що дозволяє чітко прослідкувати тенденції розвитку досліджуваних об'єктів чи процесів та на основі аналізу цих процесів зробити прогностичні висновки щодо подальших перспектив.

Дослідження рекреаційно-туристичного потенціалу регіону потребує оцінки рекреаційно-туристичних ресурсів регіону та аналізу регіональних особливостей розміщення та використання рекреаційних ресурсів.

Рекреаційні ресурси є матеріальною передумовою формування рекреаційної галузі народного господарства, її ресурсною базою. Вони потребують бережного і економного використання, охорони і примноження. Все це пов'язано з необхідністю їх кількісної та якісної оцінки, визначення придатності та альтернативності використання в тій чи іншій галузі народного господарства [98].

Виділяють три типи рекреаційних ресурсів: природні, історико-культурні та соціально-економічні. Кожний з них відіграє певну роль у формуванні галузевої і територіальної організації рекреаційних комплексів, а найбільш ефективною є рекреаційна діяльність, яка поєднує використання декількох типів рекреаційних ресурсів (рис. 1.2.).

Під природними рекреаційними ресурсами слід розуміти фактори і властивості компонентів природного середовища, які володіють сприятливими для рекреаційної діяльності якісними та кількісними параметрами і служать або можуть служити для організації відпочинку, туризму, лікування і оздоровлення людей. До них належать лікувальні та оздоровчі фактори багатоцільового призначення (ліси, лікувальні кліматичні місцевості, поверхневі води), лікувальні речовини (мінеральні води, грязі, озокерит), а також рекреаційні властивості гірських і передгірських ландшафтів, заповідних територій [2].

Рис. 1.2. Рекреаційно-туристичні ресурси [5]

Історико-культурні рекреаційні ресурси - це пам'ятки культури, створені людиною, які мають суспільно-виховне значення, пізнавальний інтерес і можуть використовуватись для задоволення духовних та культурних потреб населення.

Соціально-економічні рекреаційні ресурси включають матеріально-технічну базу рекреаційних об'єктів, частину матеріального виробництва, яка безпосередньо забезпечує потреби рекреації, використовувані рекреацією об'єкти інфраструктури, а також трудові ресурси, які зайняті безпосередньо в рекреаційному господарстві.

Оцінка рекреаційних ресурсів буває диференційною та інтегральною. Диференційна оцінка дається кожному окремому ресурсу, його властивості або особливості в межах регіону або країни в цілому. Інтегральна оцінка дається певній ділянці території, яка відрізняється однорідністю і набором дискретних за розподілом в її межах окремих видів ресурсів. Диференційна оцінка сприяє визначенню об'єму розвитку того чи іншого виду рекреації, який базується на даному ресурсі, інтегральна оцінка дозволяє визначити оптимальне співіснування різних видів рекреації на певній території, з'ясувати обмеження і допустимі навантаження на ландшафт [101].

Для вивчення рекреаційно-туристичних ресурсів зручно провести аналіз сукупного рекреаційного потенціалу регіону, який проводиться на основі вивчення основних ресурсних компонент. Для проведення такого дослідження доцільно використати системний підхід, який передбачає розгляд рекреаційного потенціалу як складної системи, що знаходиться під впливом дії зовнішніх і внутрішніх чинників.

Перш за все необхідно провести аналіз системи показників: природно-рекреаційних ресурсів, інфраструктури, фінансових ресурсів, трудових та земельних ресурсів, екологічних умов [101]. Дослідити можливість їх використання у рекреаційній сфері.

На основі обчислених показників створюється зіркова діаграма, яка ілюструє сукупний потенціал рекреаційної системи регіону.

Для оцінки природного ресурсного потенціалу, використовуються картографічні матеріали, статистичні данні, таблиці, топографічні карти.Рекреаційна оцінка території полягає в виділенні найцінніших територій за сукупністю функціональних показників рекреаційних ресурсів, якими є: вид ресурсів, можлива спеціалізація, ємність території та обсяги ресурсів, тобто площа, протяжність, тривалість сезону тощо.

На основі проведеного аналізу здійснюється прогнозування та виявлення потенціалу рекреаційної системи регіону, можливостей її розвитку з урахуванням потреб на рекреаційні ресурси та послуги, визначення сильних та слабких сторін рекреаційної системи, можливостей і загроз її функціонування, проводиться оцінка впливу цих факторів на сучасний стан рекреаційної галузі.

На основі проведеної оцінки та зроблених висновків щодо рекреаційного потенціалу території, розробляються пропозиції щодо активізації туристичної діяльності регіону - здійснюється розробка мережі туристсько-екскурсійних маршрутів та концепції сталого розвитку туристичної діяльності в регіоні.



2. Оцінка рекреаційно-туристичного потенціалу Харківської області

2.1 Соціально-економічні та екологічні умови туристичної діяльності

Туризм є глобальним явищем, прояви якого в умовах конкретної території відбивають вплив дії об'єктивних умов та суб'єктивних чинників, що забезпечують порівняльні переваги розвитку туризму на цих територіях.

У потребах суспільства туристична діяльність є вторинною, що зумовлює її залежність від рівня соціально-економічного розвитку території, детермінована рівнем та стилем життя її населення. Залежність ця складна, обумовлена сукупною дією об'єктивних умов загального цивілізаційного поступу і посилюється дією характерних ознак, притаманних конкретній території: топологічних (географічне положення, конфігурація, протяжність); природних (рельєф, клімат, ландшафтна сфера); хронологічних (історія заселення та освоєння території, історія розвитку державності та формування економіки); хорологічних (система розселення, економічний каркас території, форми територіальної організації суспільства, екологічний стан території) [54].

Туристична діяльність взаємопов'язана з багатьма сферами життя, розвивається під їх впливом і, в свою чергу, впливає на їх розвиток. Фактори, що роблять найбільш істотний вплив на розвиток туристичної діяльності можна розділити на чотири основні групи: соціальні, демографічні, економічні, політичні.

Перш за все, важливо розглянути поняття «якість життя» - це ключове поняття, що об'єднує такі аспекти як: умови життя (екологічні, житлово-побутові, соціально-культурні) та рівень життя (рівень прибутків, заощаджень тощо). Воно означає здоров'я, безпеку, добробут як громадян країни, так і гостей; роботу, якість житла, зростання доходів населення, збільшення вільного часу, появу можливостей для проведення дозвілля, урізноманітнення соціальних контактів, розвиток культури і спорту.

Демографічна структура і соціальна модель народонаселення в Україні змінюються, що обумовлено збільшенням числа працюючих жінок, зростанням кількості самотніх людей похилого віку, появою тенденції до більш пізніх шлюбів, швидким ростом числа бездітних сімейних пар у порівнянні з ростом населення, збільшенням тривалості оплачуваних відпусток, тощо [46].

Зміна способу життя людини від статичного до динамічного, її прагнення активно відпочивати у поєднанні з бажанням ознайомитись з культурою, побутом, історією інших країн і народів є основними причинами поліпшення показників рекреаційної галузі.

У результаті росту народонаселення збільшується туристичний потенціал. У туристичну діяльність задіюють нові людські ресурси, і, в той же час, збільшується кількість людей подорожуючих. Помітним є зростаючий приплив молоді в туризм, і в зв'язку з цим бурхливий розвиток юнацького туризму .

Щодо економічних факторів, існує чіткий зв'язок між тенденціями розвитку туризму, рекреації і загальним економічним розвитком держави. Туристична діяльність дуже чуттєва до будь-якої економічної зміни. При збільшенні загального споживання, витрати на туризм зростають. У випадку, якщо споживання зменшується, в туристичній галузі відчувається спад.

Розвиток зовнішньоекономічних зв'язків, прагнення до використання передового досвіду інших країн у створенні матеріальних і духовних цінностей виявляється в розширенні наукових і ділових контактів. Це призводить до розвитку таких видів туризму як конгресовий та діловий.

Політичні фактори мають вагомий вплив на розвиток туристичної галузі. Важливим аспектом є внутрішньополітична стабільність країни, відсутність військових конфліктів і наявність добросусідських відносин між державами. Такий фактор, як наявність міждержавних і міжурядових угод по співробітництву в сфері економіки, торгівлі і культурі, також впливає на розвиток туристичної діяльності.

Розвиток туристичної галузі в Харківській області помітно активізувався. Створено спеціалізований структурний підрозділ ХОДА, інформаційно-туристичний центр, налагоджено роботу з поліграфічною та сувенірною продукцією. З 5 туристичних маршрутів сформовано «Золоте кільце Слобожанщини». В області організовані 4 веломаршрути. Фестивалі «Печенізьке поле», «Весілля в Малинівці», «Івана Купала», «Масляна на Коропових хуторах», «Олексіївська фортеця» вже сьогодні можуть залучити іноземних туристів, які цікавляться нашою культурною спадщиною.

За обсягами реалізованої промислової продукції Харківська область посідає сьоме місце серед регіонів України. В області сконцентровано 600 промислових підприємств.

У регіоні виробляється 100% парових турбін України, більше половини кранів (козлових і мостових), понад третини тракторів, кожен п'ятий зернозбиральний комбайн, кожен восьмий відвальний плуг, кожен десятий електродвигун та генератор змінного струму.

У Харківській області зосереджено унікальний науковий та промисловий фармацевтичний потенціал, спрямований на дослідження, розробку та виробництво лікарських препаратів. Фармацевтичними підприємствами Харківської області виробляється понад 40% усього асортименту лікарських засобів вітчизняного виробництва, деякі з них (вакцини, сироватки) -- виключно на території регіону. Щорічно фармацевтичними підприємствами освоюється понад 40 нових лікарських препаратів.

Спеціалізація регіону в хімічній галузі -- випуск товарів народного споживання (виробів із пластмас, товарів побутової хімії, емалей і фарб), хімічних засобів захисту рослин.

Легку промисловість області представляють близько 500 підприємств середнього та малого бізнесу, які виробляють широкий асортимент продукції: верхній одяг, тканини, взуття, головні убори, трикотажні, панчішношкарпеткові, швейні, килимові вироби, ковдри, вироби зі шкіри та інше.

Потужності підприємств харчової і переробної промисловості забезпечують потреби області у хлібобулочній, м'ясній та молочній продукції. Стосовно виробництва кондитерських виробів, молочних консервів, алкогольних напоїв, масложирової продукції, цукру-піску є значний експортний потенціал.

Щодо рівня життя - середньомісячна заробітна плата 2141 грн.; чисельність зайнятого населення віком 15-70 років у Харківській області у 2012 року склала 1266,8 тис. осіб, що на 0,8% більше, ніж торік і становила 6,2% від загальної кількості зайнятих в Україні.

У Харкові здійснювають туристичну діяльність 283 суб'єкта туристичної діяльності, з них юридичних осіб - 121, фізичних осіб-підприємців - 162. Ними за цей період було обслуговано 72,4 тис. осіб, з них туристів, які виїжджали за кордон - 57,5 тис. осіб (79,4%), охоплених внутрішнім туризмом 14,4 тис. осіб (19,9%), іноземних туристів - 0,5 тис. осіб (0,7%). Крім того, екскурсійною діяльністю було охоплено 10,3 тис. осіб.Більшість усіх туристів, які виїжджали з місця постійного проживання протягом 2011 року, робили це з метою відпочинку та дозвілля - 93,4%, здійснювали подорож з метою спортивного туризму - 3,7%, з метою лікування - 2,1%, у службових чи ділових цілях - 0,7%, з іншими цілями - 0,1%.

Найбільша чисельність іноземних туристів, які відвідали територію області, приїжджали з метою спортивного туризму (44,3%), третина (30,8%) приїжджала у службових чи ділових цілях, або з метою бізнесу чи навчання.

Поряд з дорослими здійснювали туристичні подорожі і діти віком до 17 років. Таких у минулому році налічувалось 8837 осіб, з них 4 іноземних громадян, 5806 співвітчизників, які виїжджали за кордон та 3027 осіб, які подорожували у межах України.

У Харкові ряд підприємств створюють та реалізують внутрішньо регіональні екскурсійні тури різної тематики - від науково-освітньої до спортивної.

Активна промислова діяльність створює сприятливі соціально-економічні умови для розвитку туристичної діяльності в області, але як наслідок такої активності, з'являються проблеми екології (рис 2.1). Екологічна ситуація в Харківській області області створює певні перешкоди для здійснення результативної рекреаційної діяльності, рівень забрудненості високий,це шкодить розвитку туризму.

Рис.2.1Рівень забрудненості України

Викиди шкідливих речовин у атмосферу, забруднення ґрунтів та водоймищ, руйнація природних ландшафтів, шумове забруднення, наслідки зберігання шкідливих речовин - все це знижує цінність території з точки зору туристичної атрактивності [86].Промислові заводи: Харківський електротехнічний завод "Укрелектромаш",НВО "Турбоатом", Харківський тракторний завод, завод ім. Малишева та інші заводи забруднюють атмосферу, підприємства міста викидають у навколишнє середовище багато пилу, від якого дуже страждає бюджет міста та області.

Економічний збиток від забруднення м.Харкова, як великого економічного вузла автомобільним транспортом лише на трьох головних артеріях міста становить 0,74 млн. грн/рік, у т.ч. від окису вуглецю - 0,5, вуглеводнів - 0,4, окису азоту - 0.2 млн. грн. на рік. В цілому ж по названих інгредієнтах щорічно викидається 18,0 тис. тонн шкідливих речовин, які приносять шкоду навколишньому середовищу і людині.Економічний збиток від забруднення атмосфери - лише одна зі складових інтегрального збитку від забруднення навколишнього середовища, земельних і водних ресурсів як у промисловому, так і в комунальному господарстві міста.У Харківській області поки що немає місцевостей з критичною екологічною ситуацією,наприклад,як у Дніпропетровській області-Криворізький та Нікопольський - промислові центри, де сконцентровані великі промислові підприємства і не досить сприятливі мікрокліматичні умови. Головними чинниками напруженої екологічної ситуаціі є забрудники в атмосферному повітрі, водах міських річок-потоків, несанкціоновані сміттєзвалища по берегах водойм і пустирях.

В цих районах антропогенне навантаження на ландшафти значно перевищує їх відтворюючі та захисні можливості, а тому це призводить до значного погіршення природних умов стосовно виробничих запитів людини і санітарних вимог її життєдіяльності.Інші території екологічної напруги - долинні ландшафти річок. Протягом кількох десятиріч з русла та низької заплави у великих розмірах видобували гравійно-піщану суміш для будівництва житла, шляхів сполучення та інших народногосподарських потреб. Неконтрольована і науково небезпечна розробка призвела до падіння русел річок, суттєвого погіршення якості питної води у Харківському районі, що у подальшому може призвести до зниження загального іммунітету людей і особливо дітей.Важливою проблемою у всьому світі є ліквідація промислових і побутових відходів, сміття. У Харківській області під сміттєзвалищами зайнято сотні гектарів земель, які б могли бути використані для інших потреб; при цьому вони у багатьох випадках самі є джерелами забруднення середовища.Для розв'язання екологічних проблем та поліпшення екологічної ситуації в області кожен рік виділяють певну сумму міського бюджету, у тому числі за рахунок коштів, що надходять до обласного бюджету від збору за забруднення навколишнього природного середовища.З вищенаведеного можемо зробити висновок, що соціально-економічні умови для розвитку туристичної діяльності в Харківській області є сприятливими. Особливо актуальним для даного регіону, який характеризується активною бізнесовою діяльністю, є розвиток ділового туризму. Він не залежить від сезону, не має негативних екологічних наслідків, але вибагливий щодо рівня розвитку інфраструктури та рекламної діяльності. У перспективі, за умови вмілої організації та вкладення певних інвестицій, Харківщина може стати одним з центрів ділового туризму не лише національного, а і міжнародного рівня.

2.2 Аналіз рекреаційно-туристичного потенціалу

Туристична галузь набуває дедалі більшого значення для розвитку економіки та соціальної сфери в Україні, стрімко інтегрується у світову туристичну індустрію. Пріоритетний напрямок розвитку в'їзного та внутрішнього туризму є важливим чинником підвищення якості життя в Україні, створення додаткових робочих місць, поповнення валютних запасів держави та підвищення її авторитету на міжнародній арені.

Розвиток туризму в Україні істотно впливає на такі сектори економіки, як транспорт, торгівля, зв'язок, будівництво, сільське господарство, виробництво товарів широкого вжитку, і є одним з найбільш перспективних напрямів структурної перебудови економіки.

У свою чергу важливими факторами розвитку туристичної галузі є природно-рекреаційний та історико-культурний потенціал країни.

До послуг туристів понад 1300 готелів, мотелів, кемпінгів, туристичних баз, понад 3000 санаторіїв, Будинків відпочинку, курорти, ресторани, бари, казино [39].

Останнім часом держава та Уряд зробили дуже важливі кроки в законодавстві, яке б сприяло прозорому розвитку галузі, створило умови, що запобігали б нелегальній міграції. Адже траплялися непоодинокі випадки, коли туристичні фірми, прикриваючись ліцензійними документами, штампували візи та вивозили людей за кордон з далеко не пізнавальними намірами.

Нове законодавство адаптоване до відповідного європейського.

Для організації рекреаційної діяльності на будь-якій території необхідно спершу надати оцінку рекреаційно-туристським ресурсам даної території задля їх ефективного та раціонального використання.

Рекреаційно-туристські ресурси (РТР) складаються з двох основних блоків - природних та антропогенних об'єктів, що мають комфортні властивості і споживчу вартість для рекреаційної діяльності, можуть бути використані для організації відпочинку й оздоровлення [56].

Геополітичне положення Харківської області можна охарактеризувати як вигідне - область розташована у східній частині України і межує Сумською,Полтавською,Дніпропетровською,Донецькою та Луганською областями, що робить її важливим транспортним вузлом, який з'єднує між собою різні регіони України.

Позитивним аспектом є наявність кордонів з країною-сусідом,але є негативний аспект,це відсутність відкритого доступу до морів, але така ситуація компенсується наявністю значної кількості річок та водосховищ [5].

В області найбільшими є міста Балаклія, Богодухів, Ізюм, Красноград, Куп'янськ, Лозова, Харків, Чугуїв. Серед об'єктів області відзначаються санаторій «Березівські мінеральні води», Краснокутський дендропарк, Ізюм, с. Сковородинівка, Чугуїв. Рельєф області є хвилястою рівниною з легким нахилом на південно-захід (до басейну Дніпра) й на південно-схід (до басейну Дону). В північно-східну частину області заходить Середньоросійська височина, а в південну - відроги Донецького кряжу. 75% водних ресурсів області приходиться на басейн Дону. Головна водна артерія - Північний Донець - є правим притоком Дону. Загальна протяжність 867 водотоків складає 6.4 тисячі км, причому 156 річок мають довжину більш за 10 км. В області є озера, найбільше з них - Лиман. В області створено біля 50 водоймищ, найбільші з них - Краснооскольське, Печенізьке, Краснопавлівське. На теріторії області проходить траса каналу Дніпро-Донбас. Харьківська область поділена на 25 територіально-адміністративних районів, в області - 16 міст, 62 селища міського типу й 1861 село та хутір. Найбільші міста - півторамільйонний Харків, Ізюм і Лозова. Серед інших найбільш значні - Куп'янськ, Чугуїв, Балаклея, Богодухів, Зміїв.

Населення області - близько 3 млн. 170 тисяч чоловік. Міське населення складає 78.7%. Середня щільність населення - 100 чоловік на один квадратний кілометр.

За наявними природними ресурсами в Харківській області сприятливі природно-кліматичні умови для організації як довготривалого так і короткострокового відпочинку . Завдяки теплому і довгому літу (середня температура липня +24 С, а кількість сонячних днів на рік становить 210 днів), відносно малій кількості опадів (400-450 мм). Наявність таких умов робить Харківщину сприятливою для розвитку пляжно-купального і пішохідного відпочинку [5].

Область має переважно рівнинні ландшафти,які знаходяться в лісостеповій і степовій зонах,у долинах річок трапляються височини у поєднанні з лучно-степовими низовинними ландшафтами, що сприяє розвитку пішохідного та велотуризму.

На даній території перспективним є розвиток пішого та вело туризму, об'єктами вивчення якого можуть бути, наприклад, культурно-історичні обї'єкти,пам'ятки архітектури та мальовничі природні місця.

Поверхня Харківської області в більшій частині регіону рівнинна з великою кількістю водоймищ та висотою 100-200 м. це створює мальовничі краєвиди, що є естетично-привабливим для туристів і відпочиваючих. Такі ресурси створюють сприятливі умови для розвитку пішохідного, кінного та вело туризму.

Харківський регіон має значні рекреаційні ресурси, красиві природні ландшафти, ріки, озера і водоймища, мінеральні джерела, що мають цілющі властивості. Природно-рекреаційний потенціал складає близько 7% загальноукраїнського. Регіон також має багаті історичні, архітектурні, природні пам'ятки.

Природний заповідний фонд харківського регіону включає більше 150 об'єктів загальною площею понад 28 тис. га. До цього переліку входять заказники лісного, ландшафтного, загальнозоологічного, ентомологічного типів, заповідні урочища, парки-пам'ятники садовопаркового мистецтва, ботанічні, гідрологічні, геологічні та комплексні пам'ятники природи.

Серед об'єктів природно-заповідного фонду Харківського регіону 8 мають загальнодержавне значення: заказників - 2; ботанічний сад - 1; дендропарк - 1; парків-пам'ятників садово-паркового мистецтва - 4.

Крім того, на території Харківщини знаходиться низка природоохоронних об'єктів місцевого значення: заказників - 100; пам'ятників природи - 39; парк-пам'ятник садово-паркового мистецтва [1].

На Харківщині розвивається внутрішній, міжнародний, іноземний туризм, а також екскурсійна діяльність і спортивно-масовий туризм.

Аналіз процесів у сфері туризму передбачає два варіанти прогнозу перспективного туристського попиту: відповідно до тенденцій туристської діяльності, що склались, та з урахуванням змін, які очікують в структурі рекреаційних потреб.

Особливої уваги потребують гідрографічні ресурси.

Найбільше озеро Лиман,Краснооскольське та Печенізьке водосховища створюють вигідні умови для розвитку багатьох видів водного туризму (водного спортивного туризму, риболовства і, якщо не обмежуватись лише поверхневими шарами, підводного мисливства та дайвінгу) [15].

Найбільш цікавими для дайверів області є Печенізьке водосховище, розташоване в межах м. Харків. Його максимальна глибина 14 м.,середня 4м., підводний світ дуже цікавий, спостерігається різноманітність флори та фауни.

Перлинами області є Краснокутський дендропарк, Наталієвський і Шаровський парення. У Шаровке збереглася відома садиба з пам'яткою палацово-паркової архітектури - двоповерховим палацом, побудованим в першій половині ХІХ століття в готичному стилі. Окрім насолоди від перебування в цілющому мікрокліматі Наталієвки і Шаровки, знайомства в Краснокутськом дендропарке з рослинним світом Японії, Китаю, Західної Європи, Північної і Південної Америки, туристи мають можливість ознайомитися з неповторними експозиціями Пархомовського художнього музею, який називають нашим сільським Ермітажем, оскільки тут зберігаються твори таких відомих в світі художників як Ван Дейк, Ф. Боя, Д. Піранезі, П. Пікассо, Т. Шевченка, І. Шишкин, Ст Маяковський. Яблонськая і так далі.

...