Особливості тактичної підготовки волейболістів

Размещено на http://allbest.ru

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ СПЕЦІАЛЬНОЇ ФІЗИЧНОЇ ТА ТАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ У ВОЛЕЙБОЛІ

1.1 Сучасні вимоги до волейболу як виду спорту

1.2 Особливості загальної фізичної підготовки волейболістів

1.3 Спеціальна фізична підготовка волейболістів

1.4 Тактична підготовка волейболістів

1.5 Класифікація тактики гри

1.5.1 Тактика гри в нападі

1.5.2 Тактичні дії гри у захисті

Висновки до 1 розділу

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1 Методи дослідження

2.1.1 Аналіз та узагальнення науково-методичної літератури

2.1.2 Педагогічне спостереження

2.1.3 Педагогічний експеримент

2.1.4 Методи математичної статистики

2.2 Організація дослідження

РОЗДІЛ 3. ОБГОВОРЕННЯ ТА РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

3.1 Аналіз змагальної діяльності волейболісток

3.3 Результати змагальної діяльності досліджуваних команд

ВИСНОВКИ

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

РЕФЕРАТ

Робота на тему «Особливості тактичної підготовки волейболістів» містить у собі вступ, три розділи, висновок, список літератури й виконана в обсязі 41 сторінок комп'ютерного тексту, 2таблиці, 28 літературних джерел.

Об`єкт дослідження: навчально-тренувальний процес у волейболі.

Предмет дослідження: тактична підготовка волейболісток.

Мета роботи: знайти ефективні методи, завдання, засоби техніко-тактичної підготовки волейболісток. Відповідно до об`єкта, предмета, мети дослідження були поставлені такі завдання:

1. Проаналізувати науково-методичну літературу з питання спеціальної фізичної підготовленості та особливо, тактичної підготовки волейболістів.

2. Визначити пріоритетні напрямки тактичної підготовки волейболісток.

3. Оцінити ефективність програм з тактичної підготовки волейболісток.

Теоретична значимість полягає в обґрунтуванні необхідності використання системи тактичної підготовки в залежності від технічної та психологічної властивостей спортсмена для подальшого зростання рівня майстерності волейболіста.

Методи дослідження: аналіз науково-методичної літератури; педагогічне спостереження; педагогічний експеримент; метод математичної статистики.

Ключові слова: волейбол, волейболістки, тактика, фізична підготовка, змагання

ВСТУП

Волейбол є спортивною грою з м`ячем, у якій дві команди змагаються на спеціальному майданчику, поділеному навпіл сіткою. Мета гри - спрямувати м`яч над сіткою так, щоб він доторкнувся майданчика суперників і не надати їм такої можливості.

Волейбол - популярна гра в багатьох країнах світу. У нашій країні волейбол - один з масових і доступних видів спорту. Команди школярів займають призові місця на Міжнародних спартакіадах. Успіхи в розвитку волейболу в країні пов`язані насамперед із самовідданою творчою працею тренерів. Сучасна гра у волейболі - складний вид спорту, який потребує від спортсмена досконалого володіння техніко-тактичними навичками гри. Без наполегливої і систематичної навчально-тренувальної роботи досягти високих спортивних результатів у сучасному волейболі неможливо. Практика свідчить, що вершин спортивної майстерності, як правило, досягають спортсмени, які почали займатися грою з дитячих років. Процес підготовки волейболіста передбачає систему педагогічного впливу на формування особистості дитини та її фізичне виховання. Тому до навчально-тренувального процесу ставляться високі вимоги.

Фізична підготовка має особливе значення в роботі з волейболістами. Вона є складовою частиною навчально-тренувального процесу. Від рівня розвитку фізичних якостей і здібностей, специфічних для гри у волейбол, залежить оволодіння учнями техніко-тактичними навичками. Чим вищий рівень розвитку спеціальних якостей і здібностей, тим швидше можна оволодіти основами техніки і тактики гри.

За час існування волейболу було доведено, що бездоганна техніка або тактика одного гравця не може зрівнятися з техніко-тактичними діями команди. Отже на різних етапах тренування волейболістів поряд з іншими якостями, техніко-тактична підготовка є однією з основних для ігрової діяльності у волейболі характерними є швидко змінюючи умови боротьби на майданчику, що знаходяться під невпинним контролем суперника, який в свою чергу намагається зруйнувати захист опонентів, а в нападі нав`язати свій план гри і здобувати перемогу. Кожен волейболіст має враховувати розташування гравців на майданчику, місце знаходження м`яча, передбачити дії партнерів і вгадувати задумки суперника, швидко реагувати на зміни ігрових ситуацій. Важливу роль у волейболі має технічна підготовка спортсмена, яка включає комплекс прийомів, за допомогою яких ведеться гра.

Таким чином, вирішення проблеми підвищення тактичної підготовленості в залежності від технічної та психологічної властивостей спортсмена-волейболіста полягає у необхідності використання сучасних засобів тактичної підготовки і є актуальною проблемою.

РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ СПЕЦІАЛЬНОЇ ФІЗИЧНОЇ ТА ТАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ У ВОЛЕЙБОЛІ

1.1 Сучасні вимоги до волейболу, як виду спорту

Сучасний волейбол - надзвичайно цікава і видовищна гра. Це силові подачі, потужні нападаючі удари, удари біля сітки та із задньої лінії, карколомні дії в захисті й під час блокування та на майданчику, складні техніко-тактичні дії за участю гравців передньої та задньої лінії. Завдяки своїй емоційності гра у волейбол є засобом не тільки фізичного розвитку, а й активного відпочинку [2, 21]. Поряд із розв'язанням завдань зміцнення здоров'я, різнобічної фізичної підготовки, вдосконалення життєво важливих рухових умінь та навичок правильно підібрана методика навчання волейболу сприяє вихованню «волейбольних» талантів серед юних спортсменів, а також створює передумови для масового залучення людей різної статі й віку до систематичних занять цим видом спорту протягом усього життя [1, 17].

Для гри у волейбол спортсмени повинні швидко рухатися, високо стрибати, добре володіти арсеналом техніко-тактичних дій. Основу волейболу складає ігрова діяльність, дії якої носять характерне змагальне протиборство, регламентоване спеціальним кодексом правил [2, 11]. Для ігрової діяльності у волейболі характерними є швидко зміні умови боротьби на майданчику, що перебувають під невпинним контролем суперника, який у свою чергу намагається зруйнувати захист опонентів, а в нападі нав'язати свій план гри й здобути перемогу. Кожен волейболіст має враховувати розташування гравців на майданчику (своїх і команди суперника), місцезнаходження м'яча, передбачати дії партнерів і вгадувати задуми суперника, швидко реагувати на зміни ігрових ситуацій [13, 15].

Волейбол - популярна гра в багатьох країнах світу. У нашій країні нею займається близько 6 млн. чоловік. У нашій країні волейбол - один з масових і доступних видів спорту. Успіхи в розвитку волейболу в країні пов'язані насамперед із самовідданою творчою працею провідних тренерів і педагогів О. К. Дюжева, Е. Г. Горбачова, В. А. Титаря, В. С. Пономаренка, Г. І. Шелекетіна, Л. О. Небилицького, С. В. Великого, Ю. С. Курильського, Б. П. Терещука, Е. О. Северова, Л. П. Ліхно та багатьох інших, які виховали цілу плеяду талановитих гравців. Сучасна гра у волейбол - складний вид спорту, який потребує від спортсмена атлетичної підготовки і досконалого володіння техніко-тактичними навичками гри. Без наполегливої і систематичної навчально-тренувальної роботи досягти високих спортивних результатів у сучасному волейболі неможливо. Практика свідчить, що вершин спортивної майстерності, як правило, досягають спортсмени, які почали займатися грою з дитячих років. Коректна організація навчально-тренувальної роботи в низових колективах, і особливо в школах, є передумовою для поповнення збірних команд областей, країни молодими здібними волейболістами. Процес підготовки волейболіста передбачає систему педагогічного впливу на формування особистості дитини та її фізичне виховання. Тому до навчально-тренувального процесу ставляться високі вимоги, які не обмежуються підготовкою спортсменів[1, 10].

На різних етапах підготовки волейболіста питома вага навчання і тренування змінюється. У підготовчих і підліткових групах переважає навчання, пов'язане з формуванням багатьох рухових навичок. На даному етапі увагу зосереджують на оволодінні основними знаннями, вміннями і навичками, без яких неможлива успішна спортивна підготовка. Створюється основа, на якій у майбутньому стане можливим досягнення спортивної майстерності. Навчання і тренування волейболістів підпорядковане закономірностям фізичного виховання і будується з урахуванням загальнопедагогічних специфічних для спортивного тренування принципів.

На заняттях спортом слід додержувати таких вимог:

1. Систематично (не менш як 2 рази на рік) здійснювати лікарський контроль, ураховуючи вікові особливості учнів, допускати до занять тільки абсолютно здорових дітей. Суворо використовувати лікарські рекомендації.

2. Розподіляти учнів на групи (за віком і рівнем підготовки), індивідуалізувати навантаження. Суворо додержуватися режиму дня, застосовувати принципи регулярності й поступовості у збільшенні навантажень, виділяти достатньо часу для відпочинку між навантаженнями.

3. Не переносити особливостей режиму й методики тренування дорослих спортсменів у практику роботи з дітьми, юнаками і дівчатами (забороняється вузькоспеціалізована підготовка без достатнього застосування загальнорозвиваючих вправ, частого використання максимальних навантажень) [14, 21]

Для правильної побудови навчально-тренувального процесу і визначення спортивного навантаження, дуже важливе значення мають дані самостійних спостережень (самоконтролю) спортсменів за станом свого здоров'я, фізичним розвитком. Вони дають змогу тренеру і лікареві своєчасно виявити небажані зміни в організмі і запобігти перевтомі та перетренованості, поліпшити методику тренування, усунути порушення режиму дня та несприятливі впливи факторів зовнішнього середовища[3].

1.2 Особливості загальної фізичної підготовки волейболістів

Фізична підготовка має особливе значення в роботі з волейболістами. Вона є складовою частиною навчально-тренувального процесу. Від рівня розвитку фізичних якостей і здібностей, специфічних для гри у волейбол, залежить оволодіння учнями техніко-тактичними навичками. Чим вищий рівень розвитку спеціальних якостей і здібностей, тим швидше можна оволодіти основами техніки і тактики три.

Вплив специфічних для волейболу засобів на всебічний розвиток і функціональний стан організму повністю залежить від рівня оволодіння навичками гри. Тому на початковому етапі багаторічного процесу підготовки волейболістів вправи з техніки, тактики і сама гра в волейбол недостатньо впливають на загальний фізичний розвиток учнів. Отже, щоб навантаження на заняттях було оптимальним, потрібно застосовувати певну кількість загальнорозвиваючих і підготовчих вправ [21, 28].

Фізична підготовка поділяєтъся на загальну і спеціальну. Ці два види підготовки органічно пов'язані між собою і становлять єдиний процес. Загальнофізична підготовка спрямована на зміцнення здоров'я, всебічний розвиток організму, розширення його функціональних можливостей. У процесі загальнофізичної підготовки особливу увагу приділяють розвитку тих фізичних якостей, які недостатньо розвиваються спеціальними вправами з техніки і тактики гри [7, 25].

Фізичні якості розвиваються у процесі оволодіння руховими діями. А тому на заняттях з волейболу потрібно використовувати спеціальні вправи для розвитку сили, швидкості, стрибучості, витривалості, спритності і гнучкості.

Сила - це вміння долати зовнішній опір або протидіяти йому за рахунок напруження м'язів. Сила волейболістів має велике значення, вона необхідна в стрибках, передачах і подачах, а також ударах м'яча. Від рівня розвитку сили залежить швидкість рухів, сила дає можливість удосконалювати швидкість [13, 22].

Швидкість у волейболі - це комплекс функціональних якостей спортсмена, які виявляються: у швидкості простих і складних реакцій у відповідь на один або кілька подразників; у швидкості виконання прийомів техніки гри; у швидкості переміщення гравця на майданчику. Основним засобом розвитку швидкості рухів вважається повторне виконання рухів з граничною швидкістю. Кількість використовуваних вправ має бути незначною, але вони необхідні на кожному занятті. Важливе значення для розвитку швидкості рухової реакції мають вправи на виконання завдань за несподіваним сигналом [4, 19].

Витривалість визначають як здатність людини протягом тривалого часу виконувати безперервну динамічну роботу великої або помірної потужності з характерним функціонуванням провідних систем організму. Витривалість - важлива якість волейболіста, вона виявляється в здібності боротися з втомленням, яке наступає після великих навантажень. Розвиток витривалості дає змогу підвищити працездатність гравця. На заняттях з учнями основним засобом розвитку загальної витривалості вважається біг у поєднанні з ходьбою [11, 24].

Спритність проявляється в здібностях волейболіста швидко й сміливо виконувати складні за координаціею дїї, правильно розв'язувати різні рухливі завдання, швидко перебудовувати свою діяльність відповідно до обставин. Для вдосконалення сприт-ності доцільно систематично використовувати нові, несподівані для учнів вправи. Розвиваючи спритність волейболіста, як здібність швидко переключатися з однієї дії на іншу, використовують рухливі та спортивні ігри, біг з перешкодами, акробатичні вправи у різвоманітному поєднанні, естафети, стрибки в довжину або глибину, жонглювання м'ячами, стрибки на батуті з додатковими рухами рук, вправи на рівновагу і т. д [13, 15].

Гнучкість (рухливість у суглобах) - це здібність волейболіста виконувати ігрові рухи з великою амплітудою. Гнучкість деякою мірою впливає на швидкість і точність ігрових рухів. Спеціальний розвиток гнучкості - складова частина тренувального процесу, але слід пам'ятати, що надмірна рухливість стає перешкодою для технічно коректного виконання деяких прийомів гри. Для розвитку гнучкості використовують вправи на розтягування, які виконують пружно, серіями, з поступовим збільшенням амплітуди і прискоренням темпу рухів[1, 27] .

Спеціальна фізична підготовка - розвиток фізичних якостей і здібностей учнів, необхідних для гри у волейбол, а також конкретне виявлення однієї з основних фізичних якостей або їх комплексу в руховій діяльності гравців на майданчику. Наприклад, якості сили і швидкості взаємопов'язані і виявляються в стрибучості. Вони дають учням змогу виконувати стрибки з короткого розбігу і з місця, повторювати їх у складних ігрових умовах. Спеціальна фізична підготовка сприяє підвищенню рівня діяльності усіх систем організму гравця, що необхідно для вдосконалення рухових вавичок. Більшість методів, що застосовують на заняттях із загальної фізичної підготовки, використовується і в процесі спеціальної фізичної підготовки волейболістів [18, 28].

1.3 Спеціальна фізична підготовка волейболістів

Виконання прийомів техніки гри (передачі, подачі, вападаючого удару, блокування) залежить від рівня розвитку сили невеликих м'язових груп, з якими пов'язаний рух кисті і пальців рук. Для розвитку саме цих м'язових груп використовують такі вправи: обертання, згинання і розгинання кистей (з гантелями в руках); підкидання набивних м'ячів кистями; штовхання легкоатлетичних куль хльостким ударом кисті тощо. Щоб учні успішно оволоділи технікою кистьових і обманчих ударів, використовують вправи з малою амплітудою, які складаються з повільних і швидких рухів. Рекомендується користуватись набивними м'ячами вагою 1-2 кг [11, 25].

Силу і швидкість метальних рухів, що становить основу техніки нападаючих ударів і подач м'яча, можна розвивати за допомогою таких вправ: метання в ціль предметів порівняно невеликої ваги (набивних м'ячів, полегшених легкоатлетичних куль, каміння, мішечків з піском, гумових кілець тощо) з якнайбільшою швидкістю; махових вправ з гантелями, що виконуються однією і двома руками з різних вихідних положень (стоячи на одній і обох ногах, на одному і двох колінах, сидячи, лежачи на спині або животі). Головні вимоги до вправ, які спрямовані на вдосконалення метальних рухів - це швидкість, дальність і точність кидка [1, 15].

У процесі тренування волейболістів для розвитку спеціальної сили можна застосовувати підготовчі вправи, вправи для розвитку м'язів, які беруть участь при виконанні прийому і передачі м'яча,вправи для розвитку м'язів, які беруть участь у виконанні подачі м'яча.

Спеціальна швидкість. Швидкість волейболіста виявляється в руховій реакції, різних прискореннях, ривках, швидкості, розвинутій на відрізках 3-6 м, а також у виконанні прийомів техніки з м'ячем або без м'яча. Основними засобами розвитку швидкості є легкоатлетичний біг, різні стрибки. Проводячи естафети, доцільно застосовувати змагальний метод. Для розвитку спеціальної швидкості вправи повторюються серіями, що складаються з 3-5 ривків (пауза для відпочинку між серіями 1-1,5 хв) [26] .

Більшість вправ для розвитку швидкості рекомендується виконувати за зоровим сигналом, що допомагає вдосконалювати швидкість зворотної реакції. За характером вправи можуть бути близькими до гри у волейбол. Вправи для розвитку швидкості: ривки з різкою зміною напряму і блискавичними зупинками; імітаційні з акцентованим швидким виконанням окремого руху; швидкісні переміщення з імітацію або виконанням окремих рухів. При виконанні імітаційних вправ, що поєднуються з вправами для розвитку швидкості переміщення, обов'язково враховуються специфіка гри у волейбол і закономірності цих дій. Наприклад, після переміщення до сітки потрібно виконання нападаючий удар або блокування [11, 20].

Стрибучість - одна з важливих якостей волейболістів. Вона залежить від рівня розвитку швидкісно-силових здібностей. Стрибучість ґрунтується на силі м'язів, швидкості їх скорочень і координації рухів у фазі польоту і в момент приземлення. Враховуючи висоту волейбольної сітки і велику кількість стрибків серед рухів у волейболі, потрібно систематично працювати розвитком стрибучості. Стрибкові вправи вводяться на кожному занятті [13, 25] .

Спеціальна витривалість. Велике навантаження припадає на волейболіста в процесі гри, потребує від нього високого рівня витривалості. Для розвитку спеціальної витривалості добре виконувати вправи із спеціальної фізичної підготовки, які моделюють вправи і навчальні двосторонні ігри із зменшеним складом команди, ігри підвищеної інтенсивності (введення другого м'яча замість того, який вийшов з поля). Особлива увага приділяється розвитку стрибкової витривалості для цього багато раз повторюються стрибки на максимально можливу висоту в умовах атаки й блокування. На тренувальних заняттях доцільно чергувати вправи, спрямовані на вдосконалення техніки, із серіями вправ, які потребують великого фізичного напруження. Таке переключення стимулює спеціальну витривалість і емоційний стан, внаслідок чого центральна нервова система стомлюється. Однакові вправи, наприклад нападаючий удар, залежно від тривалості, інтенсивності, кількості виконаних спроб неоднаково впливають на організм, спричиняючи різну його реакцію [9, 21].

Спеціальна спритність. Для волейболіста надзвичайно важливі висококоординовані дії з м'ячем у безопорному положенні і в складних мінливих умовах. Під час гри виникають різні рухові завдання, які потребують швидкої реакції. Деякі прийоми техніки виконуються в безопорному положенні, що ставить особливі вимоги до розвитку спеціальної спритності і точності рухів. Для розвитку у волейболістів координації рухів у ігрових ситуаціях, які швидко змінюються, рекомендуються комплексні вправи, які виконуються в швидкому темпі. Вправи, спрямовані переважно на розвиток спеціальної спритності, виконуються на початку основної частини заняття [20].

Спеціальна гнучкість. Для розвитку гнучкості застосовують гімнастичні вправи, що виконуються з поступовим збільшенням амплітуди і повторенням пружинних рухів; вправи, що виконуються з допомогою партнера, і з невеликими обтяженнями. Комплекси вправ на гнучкість поступово ускладнюються, рухи виконуються активно, але повільно, з наступним збільшенням амплітуди; частіше застосовуються інерція, додаткова опора, активна допомога партнера і невелике обтяження, повторюються пружинні рухи. Коли в заняття включаються парні вправи, то бажано добирати партнерів, зріст і вага яких приблизно однакові. Це, звичайно, впливає на ефективність занять [15].

Враховуючи високі вимоги до універсальної підготовки волейболістів, на тренування виділяється багато часу, тому актуальним є питання про поєднання спеціальної фізичної підготовки з удосконаленням прийомів техніки, тобто треба брати на озброєння метод взаємних впливів. Дуже важливо у процесі підготовки юних волейболістів підбирати підготовчі вправи для спеціальної фізичної підготовки, які за характером виконання і структурою руху подібні до тих або інших прийомів техніки, до їхніх різновидностей та елементів.

Систематичне застосування підготовчих вправ створює сприятливі передумови для формування стійких рухових навичок. Рекомендується під час виконання підготовчих вправ додержувати певної послідовності, а саме: вправи на швидкість реакції, спостережливість, координацію, швидкість відповідних дій швидкість переміщення, для розвитку дії і швидкісно-силових якостей, ігри та естафети з перешкодами, вправи для розвитку спеціальної витривалості [16, 26].

1.4 Тактична підготовка волейболістів

Єдність технічної та тактичної підготовки досягається вдосконаленням техніки прийому в рамках тактичних дій і багаторазового виконання тактичних дій з підвищенням інтенсивності, що допомагає у вдосконаленні техніки.

Ефект інтеграцій цих видів підготовки досягається під дією трьох вправ: перший - виконання прийомів гри в рамках тактичних дій; другий - поступовість виконання різних тактичних дій; третій - переключання в тактичних діях різного характеру. Для всіх типів вправ характерна тривалість їх виконання. За час існування волейболу було доведено, що бездоганна техніка або тактика одного гравця не може зрівнятися з техніко-тактичними діями команди [19, 27].

Отже на різних етапах тренування волейболістів поряд з іншими якостями, техніко-тактична підготовка є однією з основних. Для ігрової діяльності у волейболі характерними є швидко змінюючи умови боротьби на майданчику, що знаходяться під невпинним контролем суперника, який в свою чергу намагається зруйнувати захист опонентів, а в нападі нав'язати свій план гри і здобути перемогу.

Кожен волейболіст має враховувати розташування гравців на майданчику (своїх і команди суперника), місцезнаходження м'яча, передбачати дії партнерів і вгадувати задумки суперника, швидко реагувати на зміни ігрових ситуацій . Важливу роль у волейболі має технічна підготовка спортсмена, яка включає комплекс прийомів, за допомогою яких ведеться гра [14, 22].

Аналізуючи науково-методичну літературу з даного питання, можна зробити висновок, що від рівня розвитку фізичних якостей і здібностей, специфічних для гри у волейбол, залежить від володіння учнями техніко-тактичними навичками.

Чим вищий рівень розвитку спеціальних якостей і здібностей, тим швидше можна оволодіти основами техніки і тактики гри. На сучасному високому рівні розвитку гри у волейбол виконання необхідних тактичних дій можливе тільки в умовах досконалого володіння технікою цієї гри [17].

Тактика гри -- це доцільні, злагоджені дії гравців, спрямовані на досягнення перемоги в змаганнях.

В цей час технічна, фізична, психологічна підготовленість найсильніших команд знаходиться приблизно на однаковому рівні. Тому перемога у великих змаганнях дуже часто визначається зрілістю тактичної майстерності волейболістів.

Основними завданнями тактичної підготовки волейболістів є:

1. Розвиток психофізіологічних здібностей і фізичних якостей.

2. Придбання тактичних знань (загальні основи теорії тактики волейболу, аналіз тактичних дій, основи взаємодії 2-х, 3-х, 4-х гравців, тактика найсильніших спортсменів і команд тощо).

3. Навчання практичному використанню прийомів, елементів, варіантів тактики.

4. Вдосконалення тактичного вміння з урахуванням ігрових функцій волейболістів.

5. Формування вміння швидко переходити від нападу до захисту і навпаки.

6. Формування вміння ефективно використовувати технічні прийоми і тактичні дії в різних ігрових ситуаціях.

7. Вивчення вживаних ігрових систем у захисті і нападі та їх варіантів.

8. Вивчення команд суперника (техніко-тактична і вольова підготовленість).

9. Аналіз участі в змаганнях.

Високий рівень тактичної підготовленості волейболістів характеризується:

- розвиненим тактичним мисленням (уміння аналізувати гру, швидко переключатися з одних дій на інші, уміння прогнозувати і швидко вирішувати рухові задачі);

- здатністю бути готовим до виконання ігрових дій (вона досягається за рахунок максимальної напруги вольових і фізичних можливостей спортсменів, і управління нею здійснюється самим гравцем, тренером або лідером команди);

- хорошим орієнтуванням на майданчику і взаємодією з партнерами;

- ефективним використанням технічних прийомів;

- варіативністю тактичних дій

Тактику гри у волейбол прийнято ділити на тактику нападу і тактику захисту, причому залежно від принципу організації розрізняють такі групи дій гравців: індивідуальні, групові і командні.

Кожна з цих груп розділяється на підвиди. Наприклад, індивідуальні дії в нападі розділяються на два підвиди: дії гравця без м'яча і дії з м'ячем. Залежно від конкретного змісту ігрових дій види розділяються на системи і способи. Наприклад, система гри в нападі з другої передачі гравця передньої лінії або система гри в нападі з другої передачі гравця задньої лінії, що виходить. Окремі способи, що мають особливості у виконанні, розділяються на варіанти і комбінації.

Основними завданнями тактичної підготовки волейболістів є:

- Розвиток психофізіологічних здібностей і фізичних якостей.

- Придбання тактичних знань (загальні основи теорії тактики волейболу, аналіз тактичних дій, основи взаємодії 2-х, 3-х, 4-х гравців, тактика найсильніших спортсменів і команд тощо).

- Навчання практичному використанню прийомів, елементів, варіантів тактики.

- Вдосконалення тактичного вміння з урахуванням ігрових функцій волейболістів.

- Формування вміння швидко переходити від нападу до захисту і навпаки.

- Формування вміння ефективно використовувати технічні прийоми і тактичні дії.

- Вивчення вживаних ігрових систем у захисті і нападі та їх варіантів.

- Вивчення команд суперника (техніко-тактична і вольова підготовленість).

- Аналіз участі в змаганнях.

Загальні і спеціальні знання складають необхідну передумову вивчення тактичних дій і розвитку тактичних навиків. Джерела знань в області тактики різноманітні: література з волейболу, лекції, бесіди, семінари, спостереження на змаганнях, практичні заняття і їхній аналіз тощо. Методи тактичної підготовки ті ж, що і при вирішенні задач технічної підготовки, але з врахуванням специфіки тактики. При показі необхідно використовувати макети майданчика, фільми, схеми, плакати, відеофільми та ін. При вивченні тактичних дій і їхньому вдосконаленні застосовувати певні орієнтири, сигнали [17, 28].

Тактична підготовка повинна бути органічно пов'язана з фізичною, технічною, вольовою і теоретичною підготовкою. Головний засіб навчання і вдосконалення тактики гри - багаторазове виконання вправ, дій, елементів.

Будь-яка тактична дія, спрямована на оптимальний успіх, повинна будуватися відповідно до тактичних знань, технічних навичок, рівня розвитку фізичних здібностей, вольових якостей та інших компонентів підготовки.

В умовах постійного сприйняття інформації та оцінки ігрових ситуацій виникає необхідність визначати особливості виконання рухів партнерами або суперниками, по траєкторії польоту м'яча визначити їх тактичний задум і наступні дії. Це здійснюється в результаті запам'ятовування [1, 8].

Психомоторні процеси тактичної дії виконуються в трьох головних фазах:

- сприйняття і аналіз ситуації змагання;

- розумове вирішення тактичної задачі;

- рухове вирішення тактичної задачі.

Період початкового навчання тактиці умовно можна розділити на 3 етапи:

І етап - головна увага надається розвитку спеціальних якостей, необхідних для реалізації тактичних дій у грі - швидкості складних реакцій, швидкості окремих рухів та дій, орієнтування, швидкості переміщень, спостережливості, перемикання з одних дій на інші (основу тренування складають виконання завдань у відповідь на зорові та слухові сигнали).

ІІ етап - формування тактичних умінь у процесі навчання технічним прийомам (виконання вправ за завданням, за сигналом, на точність).

ІІІ етап - навчання індивідуальним тактичним діям за допомогою вправ з тактики (зміст вправ зводиться до того, щоб створювати умови, при яких гравці повинні вибирати дії в залежності від напрямку та траєкторії польоту м'яча, від дій нападаючих гравців або захисників тощо) [5, 11].

1.5 Класифікація тактики гри

Тактика гри -- це доцільні, злагоджені дії гравців, спрямовані на досягнення перемоги в змаганнях. У цей час технічна, фізична, психологічна підготовленість найсильніших команд перебуває приблизно на однаковому рівні. Тому перемога у великих змаганнях дуже часто визначається зрілістю тактичної майстерності волейболістів [9; 25].

Високий рівень тактичної підготовленості волейболістів відзначає: - розвинене тактичне мислення (уміння аналізувати гру, швидко переключатися з одних дій на інші, прогнозувати й швидко вирішувати рухові задачі); - здатністю бути готовим до виконання ігрових дій (її досягають за рахунок максимальної напруги вольових і фізичних можливостей спортсменів, управління нею здійснює сам гравець, тренер або лідер команди); - хороше орієнтування на майданчику й взаємодія з партнерами; - ефективне використання технічних прийомів; - варіативність тактичних дій [15; 24].

Тактику гри у волейбол прийнято ділити на тактику нападу й тактику захисту, причому залежно від принципу організації розрізняють такі групи дій гравців: індивідуальні, групові й командні. Кожна з цих груп розділяється на підвиди. Наприклад, індивідуальні дії в нападі розділяються на два підвиди: дії гравця без м'яча і дії з м'ячем. Залежно від конкретного змісту ігрових дій види розділяються на системи і способи.

Наприклад, система гри в нападі з другої передачі гравця передньої лінії або система гри в нападі з другої передачі гравця задньої лінії, що виходить. Окремі способи, що мають особливості у виконанні, розділяються на варіанти й комбінації [10; 14]. Основними завданнями тактичної підготовки волейболістів є:

1. Розвиток психофізіологічних здібностей і фізичних якостей.

2. Здобування тактичних знань (загальні основи теорії тактики волейболу, аналіз тактичних дій, основи взаємодії 2-х, 3-х, 4-х гравців, тактика найсильніших спортсменів і команд тощо).

3. Навчання практичному використанню прийомів, елементів, варіантів тактики.

4. Удосконалення тактичного вміння з урахуванням ігрових функцій волейболістів.

5. Формування вміння швидко переходити від нападу до захисту і навпаки.

6. Формування вміння ефективно використовувати технічні прийоми й тактичні дії в різних ігрових ситуаціях.

7. Вивчення вживаних ігрових систем у захисті й нападі та їх варіантів.

8. Вивчення команд суперника (техніко-тактична і вольова підготовленість).

9. Аналіз участі в змаганнях.

Загальні й спеціальні знання складають необхідну передумову вивчення тактичних дій і розвитку тактичних навичок. Джерела знань в галузі тактики різноманітні: література з волейболу, лекції, бесіди, семінари, спостереження на змаганнях, практичні заняття і їхній аналіз тощо [1, 5].

Методи тактичної підготовки ті ж, що й при вирішенні завдань технічної підготовки, але з урахуванням специфіки тактики. При показі необхідно використовувати макети майданчика, фільми, схеми, плакати, відеофільми та ін. При вивченні тактичних дій і їхньому вдосконаленні застосовувати певні орієнтири, сигнали [19]. Тактична підготовка повинна бути органічно пов'язана з фізичною, технічною, вольовою й теоретичною підготовкою. Головний засіб навчання і вдосконалення тактики гри - багаторазове виконання вправ, дій, елементів. Будь-яка тактична дія, спрямована на оптимальний успіх, повинна бути спланованою відповідно до тактичних знань, технічних навичок, рівня розвитку фізичних здібностей, вольових якостей та інших компонентів підготовки [10, 13].

В умовах постійного сприйняття інформації та оцінки ігрових ситуацій виникає необхідність визначати особливості виконання рухів партнерами або суперниками, по траєкторії польоту м'яча визначити їх тактичний задум і наступні дії. Це здійснюється в результаті запам'ятовування [7]. Психомоторні процеси тактичної дії виконуються в трьох головних фазах: - сприйняття й аналіз ситуації змагання; - розумове вирішення тактичної задачі; - рухове вирішення тактичної задачі . Період початкового навчання тактиці умовно можна розділити на 4 етапи: І етап - головну увагу надають розвитку спеціальних якостей, необхідних для реалізації тактичних дій у грі - швидкості складних реакцій, швидкості окремих рухів та дій, орієнтування, швидкості переміщень, спостережливості, перенесення уваги й активності з одних дій на інші (основу тренування складає виконання завдань у відповідь на зорові та слухові сигнали). ІІ етап - формування тактичних умінь у процесі навчання технічним прийомам (виконання вправ за завданням, за сигналом, на точність). ІІІ етап - навчання індивідуальним тактичним діям за допомогою вправ з тактики (зміст вправ зводиться до того, щоб створювати умови, при яких гравці повинні вибирати дії залежно від напряму та траєкторії польоту м'яча, від дій нападаючих гравців або захисників тощо) [11, 15].

1.5.1 Тактика гри в нападі

Специфіка гри дозволяє умовно розділити напад і захист, хоча вони тісно пов'язані між собою. Кожний прийом захисту є контратакуючою дією (наприклад, блокування) або підготовкою до атаки і контратаки (прийом подач, нападаючих ударів). Головна мета атакуючих дій у тому, щоб м'яч торкнувся поверхні майданчика суперника або щоб гравець протилежної команди супротивника допустив технічну помилку. Активними атакуючими діями команда оволодіває ініціативою в грі, примушує супротивника прийняти вигідний їй план і має моральну перевагу [5, 14]. Індивідуальні тактичні дії (складають основу тактичної майстерності окремого гравця) - визначають дії гравця без м'яча (переміщення по майданчику, вибір місця для атакуючих ударів, при виконанні подач) і з м'ячем (виконання подачі, інших передач та нападаючих ударів). Головна ціль індивідуальної тактичної підготовки - оволодіти технічними діями з правильною тактичною реалізацією в різних ігрових ситуаціях [1, 8]. Групові тактичні дії в нападі Вони є взаємодіями двох або декількох гравців. Прийнятий поділ команди в момент розстановлення гравців передньої й задньої ліній виражається взаємодією гравців усередині ліній і між лініями. Їхні дії визначаються не тільки кількістю торкань м'яча (три, не враховуючи блокування), але й зоною, звідки гравець виконуватиме нападаючий удар [9, 15].

Їхня взаємодія полягає в такому:

1. Взаємодія приймаючого м'яч із зв'язуючим гравцем передньої лінії. Спортсмен, що приймав м'яч (подачу або удар), спрямовує його гравцю передньої лінії, який виконуватиме другу передачу нападаючому.

2. Взаємодія приймаючого гравця із гравцем задньої лінії, що виходить. Будь-який гравець спрямовує прийнятий м'яч на передню лінію й зону нападу для другої передачі, яку виконуватиме гравець задньої лінії, що виходить.

3. Взаємодія з нападаючим гравцем і навпаки. У цьому випадку нападаючий удар можна виконати з другої або першої передачі.

4. Нападаючі гравці взаємодіють один з одним під час гри у своїй зоні і в зоні партнера. Всі ці групові взаємодії гравців реалізуються в певних тактичних комбінаціях, наперед вивчених і узгоджених діях, які виконують при прийомах м'ячів з подач та нападаючих ударів.

1.5.2 Тактичні дії гри у захисті

Мета захисних дій -- нейтралізація нападу команди супротивника. Головне -- не дати м'ячу впасти на свою половину майданчика і не допустити технічної помилки. Індивідуальні дії гравця в захисті передбачають підготовку, вибір місця та подальші дії з м'ячем. До таких дій належать вибір місця для прийому подач (його можна вважати й тактикою нападу, як першу передачу), для блокування і прийому нападаючих ударів, включаючи страховку [21]. Індивідуальні дії гравця в захисті складаються з дій гравця без м'яча (нагляд, орієнтування, швидкість реагування, переміщення) і з м'ячем (приймання подач, приймання нападаючих ударів, страхування і блокування). При прийманні нападаючих ударів і страхуванні Вибір місця залежить від напряму, швидкості, віддаленості від сітки, висоти польоту м'яча під час передач на удар, рухів нападаючого гравця і дій блокуючих гравців та захисників своєї команди.

За напрямом передачі захисник і страхувальник визначають зону атаки й відповідно до цього спостерігають за гравцем цієї зони [5, 21]. При блокуванні вибір місця гравець визначає, керуючись положенням тулуба і рук волейболіста, що передає м'яч для удару, напрямом і швидкістю передачі, швидкістю і напрямом розгону атакуючого гравця, замаху для удару. При ударах по ходу руки ставлять точно проти м'яча, долоні розташовують майже в одній площині. При блокуванні «косих» ударів із зон 4 і 2 руки виносять лівіше (правіше) м'яча і ліву (праву) долоню розгортають назустріч м'ячу [13]. Групові тактичні дії в захисті передбачають взаємодію гравців передньої лінії (які блокують нападаючий удар ), взаємодію гравців задньої лінії (при прийомі подач, нападаючих ударах та страховці), взаємодію гравців між лініями (блокуючих із гравцями, що страхують). При відпрацюванні взаємодій між гравцями важлива роль належить блокуючим гравцям, залежно від гри яких вибудовують свої дії страхувальники і захисники. Основний вид групових дій - подвійне блокування. Потрійний блок використовують рідше. Блокуючі розділяються на середнього й крайніх. Сильніший блокуючий в більшості випадків грає всередині, але є моменти в грі, коли вигідніше залишати такого гравця на краю сітки (наприклад, нападаючий гравець має високий рівень виконання удару з переводом вліво із зони 4). При атаці з високих передач завдання блокуючих - закрити найсильніший напрям нападаючого удару, причому руки блокуючих можуть торкатися сітки [10].

Висновки до 1 розділу

Отже, процес спортивного тренування волейболістів складають шість органічно взаємопов'язаних видів підготовки: фізичної, технічної, тактичної, психологічної, теоретичної і ігрової.

Сучасний волейбол пред'являє високі вимоги до рухових здібностей людини і її функціональних можливостей. У грі характер рухової діяльності волейболіста обумовлений миттєвою зміною ситуації боротьби (змагання тривають протягом двох з половиною і більше годин). Гравці виконують безліч технічних прийомів і тактичних дій, стрибків, падінь, раптових швидких переміщень. Так, за гру волейболіст здійснює до 100-150 стрибків, кількість доходить до 300 виконаних технічних прийомів. Під час гри частота серцевих скорочень доходить до 180-200 ударів за хвилину. Кожен волейболіст повинен діяти ефективно впродовж всієї гри, знаходячись в безперервному єдиноборстві з суперником. Це вимагає від спортсмена всебічного розвитку фізичних (рухових) якостей - сили, швидкості, витривалості, спритності і гнучкості. Високий рівень розвитку спеціальних рухових здібностей є основою підвищення техніко-тактичної майстерності в волейболі.

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1 Методи дослідження

Для практичної реалізації поставленої мети та завдань дослідження нами були використані наступні методи:

1. Аналіз та узагальнення науково-методичної літератури.

2. Педагогічне спостереження.

3. Педагогічний експеримент.

4. Методи математичної статистики.

2.1.1 Аналіз та узагальнення науково-методичної літератури

Аналіз науково-методичної літератури проводився за темою курсової роботи. У першому розділі вивчалась науково-методична література, у якій розглядались загальний сучасний стан та теоретико-методичні аспекти спеціальної фізичної підготовки та тактичних дій волейболістів [2, 6, 8, 13, 14] та ін..

Особлива увага була приділена публікаціям, у яких аналізувались новітні методичні прийоми та засоби побудови тактичної підготовки.

2.1.2 Педагогічне спостереження

Педагогічне спостереження проводилось з листопада 2014 по березень 2015 року з метою вивчення тактичної підготовки та результативності змагальної діяльності волейболісток дитячої ліги команди « Спортінтернат - ОДЮСШ», м. Запоріжжя та команди «Орбіта», м. Запоріжжя. Була розроблена схема експерименту, визначені об'єкт та предмет дослідження. На початку спостереження відбулось знайомство тренером та гравчинями обох команд.

2.1.3 Педагогічний експеримент

Педагогічний експеримент носив порівняльний характер та полягав в оцінці ефективності змагальної діяльності волейболісток на основі традиційної та сучасно-передової тактичної підготовки спортсменок.

Так, дівчата команди «Орбіта» тренувались за встановленим у 2012 році перспективним планом спеціальної підготовки, а волейболістки команди « Спортінтернат - ОДЮСШ» за впровадженою тренерським колективом тактичної програми основаної на передовому досвіді команд європейської жіночої ліги волейболу.

2.1.4 Методи математичної статистики

Усі отримані у даній роботі експериментальні значення були оброблені за допомогою статистичного пакету Mіcrosoft Excel

2.2 Організація дослідження

У ході дослідження, яке тривало з 2014 по 2015 рр., було проведено педагогічне спостереження за тренувальним та змагальним процесом волейболісток дитячої ліги баскетболу, а саме волейболісток « Спортінтернат - ОДЮСШ», м. Запоріжжя та команди «Орбіта», м. Запоріжжя.

На початку спостереження відбулось знайомство тренером та гравчинями обох команд.

У відповідності з метою та завданнями експерименту дослідження проводилось у три етапи.

Перший етап (вересень 2014року) був присвячений теоретичному дослідженню проблеми, вивченню та узагальненню науково-методичної літератури, визначенню мети, завдань, об'єкту, предмета дослідження, обґрунтуванню програми експерименту, уточнювалися завдання та методи дослідження.

На другому етапі (жовтень 2014- лютий 2015 рр.) був проведений порівняльний експеримент для перевірки ефективності програми підготовки гравчинь команди « Спортінтернат - ОДЮСШ», м. Запоріжжя та команди «Орбіта», м. Запоріжжя.

Третій етап ( березень 2015 - серпень 2015 рр.) був присвячений обробці та аналізу результатів дослідження, оформленню роботи.

РОЗДІЛ 3. ОБГОВОРЕННЯ ТА РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

3.1 Аналіз змагальної діяльності волейболісток

З метою реалізації завдань дослідження на початку проведення експерименту ми проаналізували тренувальний план зі спеціальної фізичної підготовки дівчат з двох команд дитячої волейбольної ліги, а саме що команди готувалися до змагальної за різними тренувальними планами щодо тактичної підготовки. Так, команда «Орбіта» обрала тактику так званої « старої» радянської школи волейболу, в той час , коли тренер команди «Спортінтернат - ОДЮСШ» на початку спортивного сезону 2014-2015 рр. обрав тактичну підготовку , згідно котрій ведуть підготовку висококваліфіковані волейболісти міжнародної ліги волейболу.

Варто зазначити, що на початку спортивного сезону рівень досліджуваних команд можна було вважати однаковим, а саме однорідним.

Таблиця 3.1

Аналіз змагальної діяльності спортивного сезону 2013-2014 рр.

Команди	Місце у турній таблиці дитячої ліги	Відсоткова кількість перемог
«Спортінтернат ОДЮСШ»	8	55
«Орбіта»	9	50

3.2 Основні положення інноваційної тактичної підготовки

Й. Формування тактичних умінь в процесі використання підготовчих і підводячих вправ.

Примірні вправи:

1. З набивним м'ячем (вага 1 кг) - у відповідь на конкретний сигнал виконувати кидок м'яча знизу однією рукою (нижня подача), зверху, стоячи обличчям (верхня пряма) і боком (бокова).

2. Кидки набивного м'яча з-за передньої лінії через сітку визначеними способами на точність в зони (за сигналом, з'єднання способу кидка і напрямку у відповідь на сигнал.

3. Під час пересування різними способами у відповідь на перший сигнал - зупинка і поворот вправо (вліво) - на другий - імітація визначеного способу подачі.

4.Вправа та, що і в 1 упр., але кидок набивного м'яча замінити імітацією визначеного способу подачі.

5. М'яч закріплений: у відповідь на сигнал чергування способів подача подач за сигналом на точність.

ЙЙ. Виховання тактичних умінь в управах на техніку. Мета вправ підвищення надійності подачі основними способами на високу точність. Тактична спрямованість вправам надають зa допомогою різних завдань.

Примірні вправи:

1. Чергування способів подач, подач за сигналом і на точність.

2. Подача м'яча на точність - на гравця, який знаходиться в різних зонах площадки, (в зонах 6-1, 6-5 і т.д.).

3. Упр. 1, 2, після виконання різних завдань (біг, стрибки, метання набивного м'яча).

ІІІ. Навчання індивідуальним тактичним діям при подачах в процесі виконання вправ на тактику. Основне завдання вправ - навчити волейболіста вибирати спосіб подачі і напрямок з урахуванням конкретної ігрової ситуації, щоб виграти - очко або ускладнити прийом подачі і здійснити заплановані тактичні дії.

Примірні вправи:

Ігрок виконує різні способи подач в передню і задню лінії, хоче ускладнити прийом подачі, хто-небудь піднімає руку - потрібно попасти на цього гравця; замість кого-небудь з 6 гравців виходить заміна - потрібно подати подачу на нього; один гравець на площадці, другий із зони 1 (6,5) на протилежний площадці біжить до сітки (вихід) - попасти на цього гравця.

Навчання індивідуальним тактичним діям при нападаючих ударах.

І. Формування тактичних дій в процесі використання підготовчих вправ.

Примірні вправи:

1. З набивним м'ячем (1 кг) - стрибок вверх, замах з-за голови і у відповідь на сигнал кидок з участю кисті вниз-вперед або вверх-вперед.

2. Те ж, але кидок через сітку.

3. Те ж, але кидок однією рукою.

4. У відповідь на сигнал в стрибку стрибок кидок через сітку двома руками з розбігом або з поворотом тулуба вліво (вправо).

ІІ. Виховання тактичних умінь в процесі використання підвідних вправ.

Примірні вправи:

1. З тенісними м'ячиками - стрибок і у відповідь на сигнал кидок правою або лівою рукою, кидок чи "обман" через сітку.

2. М'яч підвішений - нападаючий удар прямий, з переводом, боковий, сильнішою чи слабшою рукою у відповідь на сигнал.

3. Метання м'ячів з перлону при протидії блокуючого - учня з “ластами” на кистях спочатку нападаючому відомо; який напрямок закритий, потім ні.

4. Те ж, але сильний кидок або обман в залежності від того, стрибає блокуючий чи ні.

ІІІ. Виховання тактичних умінь в управах на техніку.

Примірні вправи:

1. Вибір способу, нападаючого удару у відповідь на сигнал.

2. Чергування нападаючих ударів і “обманів”.

3. Нападаючі удари з передач, різних за висотою і відстані.

4. Нападаючі удари різними способами на точність.

5. Нападаючі удари по ході гри або з переводом.

ЙV. Навчання індивідуальним тактичним діям при нападаючих ударах процесі виконання вправ на техніку.

Волейболіст повинен вміти вибрати спосіб нападаючого удару і напрямок, нападати або обманювати і т.д.

Примірні вправи:

1.Нападаючий удар чи "обман" - в залежності від того, поставили блок чи ні.

2. Нападаючий удар через слабшого блокуючого.

3. Нападаючий дістає передачу на удар, повинен виконати удар в залежності від ситуації.

4. Напад проти одного блокуючого примінити широкий арсенал техніки (замах однією рукою - удар іншою, показ удару в одну сторону - удар в іншу).

Навчання взаємодіям гравців передньої, лінії при першій передачі.

Й. Формування навиків взаємодії гравців з допомогою підгот. і привід. вправ.

Примірні вправи

1. Займаючі розташовуються в зонах 4, 3, і 2 біля лінії нападу. Набивний м'яч в гравця в зоні 4, він підкидає м'яч над собою, в цей час один з двох його партнерів вибігає до сітки - потрібно кинути м'яч цьому гравцю.

2.Те ж, але м'ячем гравець в зоні 3, потім в зоні 2.

3. Впр. 1, 2, але м'яч для першої передачі направляють через сітку з протилежної сторони поля.

4. Розміщення гравців таке, як в 1 і 2 вправах, замість набивного м'яча волейбольний. До сітки м'яч подають зверху (знизу) двома руками.

ІІ. Формування тактичних умінь взаємодій в процесі використання управ на техніку.

В їх побудові багато схожого з підготовчими і підвідними вправами. Основна задача полягав в тім, щоб точно спрямувати м'яч першої передачі враховуючи тактичне положення гри. Напрямок задається командою чи сигналом.

Примірні вправи:

1. Гравець в зоні 4 на лінії нападу в зонах 3 і 2 - інші біля сітки. Гравець в зоні 4 виконує передачі м'яча над собою і спостерігає за партнерами. Потрібно подати м'яч - тому, хто піднімає руку.

2. Гравці розміщуються на лінії нападу в зонах 4, 3 і 2. В зоні 4 гравець виконує передачі над собою і спостерігає за партнерами. Коли хто-небудь з них вибіжить до сітки, тут він направляє йому м'яч.

3. Те ж, але м'яч у гравця в зоні 2, потім власні 3.

4. Впр. 1-3, але м'яч для першої передачі направляють через сітку зверху двома руками, ударом однієї руки.

ІІІ. Навчання взаємодіям гравців передньої лінії при першій передачі в процесі використання вправ на тактику.

Примірні вправи:

1. Двоє гравців розміщуються в зонах 4 і 3 на лінії нападу, один - на протилежній стороні поля з м'ячем. М'яч подається через сітку кому-небудь з двох гравців (в зону 4). Гравець зони 3 вибігає до сітки, виконує передачу над собою і посилає м'яч через сітку стоячому там партнеру.

2. Те ж, але гравці розміщуються в зонах 2-3, 2-4.

3. Троє гравців розміщуються в зонах 4, 3 і 2 на лінії нападу, один на лінії нападу на протилежний стороні поля з м'ячем - він і подає м'яч через сітку на кого-небудь із трьох гравців, партнер приймає м'яч і першою передачею подає м'яч до сітки тому гравцю, який вийшов до сітки; одержавши першу передачу, гравець виконує передачу над собою і віддає м'яч через сітку в зону, звідки надали м'яч.

4. Те ж, але першу передачу виконують на удар - м'яч подають до сітки високо, гравець ловить м'яч в стрибку з розбігу і після приземлення повертає його через сітку.

Навчання взаємодіям гравців задньої і передньої лінії при першій передачі.

І. Оволодіння навиками взаємодії гравців з допомогою підготовчих і підвідних вправ.

...