Фактори та умови розвитку туризму

Размещено на http: //www. allbest. ru/

1. Фактори та умови розвитку туризму

Фактори розвитку туризму - це об'єкти, процеси і явища, які беруть безпосередню участь у виробництві, реалізації та організації споживання туристичного продукту.

Слово «фактор» походить від лат. factor і означає «творець», «той, що робить, виробляє», тобто йдеться про причину, рушійну силу будь-чого. З огляду на це, словосполучення «фактори розвитку» є не дуже вдалим. По-перше, воно є певною тавтологією, тобто повторенням закладеного в терміні «фактор» смислу. А, по-друге, на противагу такому поняттю, доводиться вживати й інше, не дуже благозвучне - «фактори нерозвитку». Адже існує чимало чинників, які суттєво гальмують і навіть роблять неможливим розвиток туризму. Про них добре відомо. Однак це не заважає традиційно розглядати їх у літературі під назвою - «фактори розвитку туризму».

Потреба одночасного аналізу чинників, що сприяють розвитку туризму (тобто й справді є його рушійною силою), і чинників, які перешкоджають розвитку туризму, є очевидною. Адже навіть за умов ретельного аналізу рушійних сил у туризмі, ігнорування негативних факторів навряд чи дасть змогу досягнути успіхів у туризмі.

Для більш чіткого розмежування перших і других можна застосовувати поділ факторів туризмі на стимулюючі та стримуючі. Стимулюючі - це такі чинники, які незалежно від своїх інших характеристик так чи інакше сприяють розвитку туризму. Водночас, стримуючі фактори більше чи менше гальмують розвиток туризму.

Загалом факторів туризму багато, а походження їхнє дуже різноманітне. Тому існує чимало підходів до систематизації факторів туризму (табл.).

Найчастіше розрізняють фактори зовнішні i внутрішні. Роль зовнішніх факторів щодо туризму відіграють, зокрема, геополітичне положення та екологічна ситуація в регіоні, глобалізація світової економіки і рівень цін на світовому ринку, зростання населення земної кулі тощо.

Табл. 1 Класифікація факторів туризму

№	Класифікаційна ознака	Групи факторів
1.	Спрямованість дії	1.1. Стимулюючі 1.2. Стримуючі
2.	Приналежність до туризму	2.1. Зовнішні 2.2. Внутрішні
3.	Характер і тривалість впливу дії	3.1. Статичні 3.2. Динамічні: 3.2.1. Циклічні: 3.2.1.1. Довготермінові 3.2.1.2. Середньотермінові 3.2.1.3. Короткотермінові 3.2.2. Нециклічні: 3.2.2.1. Постійно діючі; 3.2.2.2. Непостійно діючі (тимчасові).
4.	Передбачуваність	4.1. Передбачувані (прогнозовані) 4.2. Непередбачувані (непрогнозовані)
5.	Керованість	5.1. Керовані 5.2. Некеровані
6.	Тіснота зв?язку	6.1. Безпосередньо впливають 6.2. Опосередковано впливають
7.	Характер прояву	7.1. Екстенсивні 7.2. Інтенсивні
8.	Сфера походження	8.1. Політичні 8.2. Економічні 8.3. Соціальні 8.4. Науково-технічні 8.5. Географічні 8.6. Культурно-історичні

Серед внутрішніх факторів можна назвати стан економіки в країні, рівень розвитку національної туристичної інфраструктури, якість підготовки професійних кадрів, спектр туристичних продуктів, що пропонуються на національному ринку й таке інше.

Поділ факторів розвитку туризму за характером дії дає змогу говорити про статичні та динамічні фактори. До групи статичних факторів можна віднести такі, що є умовно незмінними впродовж максимальної на Землі тривалості життя людини (наприклад, культурно-історичні або деякі географічні об'єкти, як-от пам'ятки культури та архітектури, гірські масиви, теплі моря тощо).

Інша група - динамічних факторів - об?єднує чинники, що здатні помітно змінюватися впродовж відносно короткого періоду часу (політичні, соціально-економічні та ін.). При цьому їх, своєю чергою, можна поділити на дві групи - циклічні та нециклічні.

Циклічні чинники це такі, що зазнають коливань, які повторюються через певний проміжок часу. Цикли можуть мати різну тривалість залежно від конкретних обставин. В економіці, зокрема, прийнято виділяти довготермінові цикли («великі цикли») з періодами приблизно 45-60 років, середньотермінові цикли («малі цикли») з періодами активності впливу 7-11 років і короткотермінові цикли, тривалістю до 5 років. Серед останніх особливе значення в туризмі відіграють сезонні коливання. На туристичному ринку вони зумовлені не тільки зміною пір року й погодно-кліматичними умовами, але й щорічними національними, міжнародними, релігійними святами та обрядами. Так само сезонний характер має період масових відпусток і канікул.

Усі нециклічні фактори можна поділити на дві групи - постійно діючі та непостійно діючі або тимчасові. До перших належать, наприклад, роль держави, міждержавні відносини, екологічні фактори. Непостійно діючі фактори - це військові зіткнення і терористичні акти, стихійні лиха й соціальні конфлікти тощо.

При дослідженні чинників туризму надзвичайно важливим є їхня передбачуваність. За цією ознакою вирізняють фактори передбачувані (прогнозовані) та непередбачувані (непрогнозовані). Так, цілком передбачуваними є певні природні фактори, як-от цілорічно високі температури на тропічних островах або наявність гарного снігового покриву в певних гірських областях, щорічні національні свята і фестивалі, періодичні виставки чи ярмарки тощо. Водночас, непостійно діючі фактори туризму практично не підлягають науковому прогнозуванню. Передусім, це стосується стихійних лих. Великий елемент невизначеності в часі й у просторі мають також соціальні та політичні конфлікти. Адже далеко не завжди можна визначити початок соціальних заворушень, передбачити спалах релігійних або військових конфліктів.

Передбачуваність в окремих випадках дає змогу керувати факторами туризму, спрямовуючи в потрібному напрямку їхню силу. Проте це можливо не завжди, оскільки є фактори керовані і некеровані. Варто зазначити, що далеко не всі передбачувані фактори є керованими. Так, наприклад, навіть прогнозованим землетрусом або виверженням вулкану неможливо керувати - зупинити їх або зменшити силу прояву. Так само немає можливості змінити рух прогнозованої хвилі цунамі в безпечному для людей напрямі. Некеровані фактори сприймаються як даність, тому вони змушують працівників туристичної сфери лише пристосовуватися до них.

До керованих факторів можна віднести, наприклад, науково-технічні, культурні та інші важливі чинники туризму. Подекуди можна керувати й прогнозованими соціальними процесами, що помітно впливають на розвиток туризму.

Чималу роль у туристичній сфері відіграє тіснота зв'язку факторів туризму. Залежно від цього розрізняють чинники, які впливають безпосередньо, і такі, що впливають опосередковано.

Так, наприклад, наявність привабливих природних або культурних об'єктів, комфортних закладів розміщення та сучасних рекреаційних закладів, високопрофесійних менеджерів із туризму тощо безпосередньо визначатиме рівень розвитку туризму. Водночас, рівень добробуту населення певної країни, наявність достатньо тривалої оплачуваної відпустки, рівень науково-технічного прогресу, стан побутового обслуговування населення - все це, як і багато іншого, переважно опосередковано впливає на інтенсивність туристичних потоків.

Заслуговує на увагу і класифікація факторів на екстенсивні та інтенсивні. Екстенсивні чинники сприяють розвиткові туристичної сфери, передусім, у бік кількісного зростання, а не в бік покращання якості. Прикладом прояву екстенсивних чинників є залучення до туристичної сфери більшої кількості працівників, будівництво нових туристичних об?єктів, розширення парку транспортних засобів перевезення туристів та ін.

Зовсім інший характер прояву мають інтенсивні чинники, які впливають на туризм через глибокі перетворення за рахунок використання так званих інновацій, тобто нововведень. Ними можуть бути удосконалені технології туристичного обслуговування, нові види туристичних продуктів, раціональніше використання туристично-рекреаційних ресурсів. Інтенсифікації розвитку туристичної галузі сприяє й підвищення освітнього та професійного рівня працівників.

Для зручності аналізу чинників, що визначають рівень розвитку туризму, традиційно розрізняють сферу їх походження. Залежно від цієї ознаки зазвичай виділяють політичні, економічні, соціальні, науково-технічні, географічні та культурно-історичні. Далі саме ці групи й будуть докладніше розглянуті.

Однак перед тим слід зауважити, що, крім основних зазначених, існують також інші численні класифікації факторів туризму. За деякими з них виділяють чотири основні групи факторів - політичні, економічні, соціально-демографічні, природно-екологічні. Інші автори пропонують таке групування факторів - історико-політичні, соціально-економічні, природно-географічні, культурно-історичні. Інколи розрізняють сім основних груп - соціально-економічні, фактори географічного положення, природно-рекреаційні, історико-культурні, медико-санітарні, політичні та екологічні.

За іншим підходом рівень розвитку туризму визначається трьома найважливішими групами чинників. Перша група представлена географічними факторами, серед яких провідна роль належить ресурсам і географічному положенню. Друга група охоплює матеріально-технічні і технологічні фактори, серед яких особливо важливими визнаються інфраструктура та інновації. Третя група об'єднує фактори соціально-економічного характеру, зокрема такі, як стан економіки та рівень життя населення.

Британські фахівці всю групу факторів, які позитивно вливають на розвиток туризму, поділяють на дві категорії. Це умови, що забезпечують можливість подорожувати (такі, що сприяють), і фактори, які спонукають людей подорожувати (такі, що мотивують).

Наведені класифікації мають не лише суто теоретичне, але й практичне значення на будь-якому рівні. Так, систематизація факторів туризму та усвідомлення ролі кожного з них допомагає правильно виробити стратегію державного регулювання туризму. Не менш важливими є адекватне оцінювання того чи іншого фактору туризму й у роботі конкретних туристичних підприємств. Тим більше, що в просторі й часі фактори туризму дуже мінливі. Адже на них впливають певні умови, під дією яких навіть одні й ті самі фактори діють по різному.

З огляду на сказане, фактори розвитку туризму не варто плутати з умовами туризму, на тлі яких розгортається дія тих чи інших факторів. Утім, розрізнити фактори та умови туризму не завжди просто. Тим більше, що подекуди одні й ті самі аспекти називають одночасно факторами та умовами, як от «клімат» (фактор) і кліматичні умови.

На відміну від факторів, умови розвитку туризму не є безпосередньою рушійною силою туризму, вони не беруть безпосередню участь у виробництві, реалізації та організації споживання туристичного продукту. Тому навіть за найліпших сприятливих умов, але за відсутності необхідних факторів туризму, успішний його розвиток неможливий.

Попри сказане, значення умов розвитку туризму надзвичайно велике. Вони можуть стимулювати «народження» нових чинників розвитку туризму і/або підсилити дію таких, що через несприятливі умови раніше не змогли належно себе проявити. Водночас, за несприятливих умов можуть виникнути несприятливі фактори, які гальмують розвиток туризму або навіть тимчасово припиняють функціонування туристичного ринку як такого.

Так, наприклад, політичні умови можуть бути сприятливими для туризму, і тоді реалізується такий надзвичайно важливий фактор розвитку туризму як мир. Водночас, зміна політичних умов на дуже несприятливі аж до подальшого ведення військових дій може звести цей фактор нанівець. Більше того, екстремальні загострення політичного характеру спричинюють народження негативного фактору - війни, за умов якої розвиток туризму практично неможливий.

Так само найсприятливіші природні умови в разі стихійного лиха (землетрусу, цунамі, катастрофічного виверження вулкану) майже миттєво перетворюються на несприятливі та по суті нейтралізують успішно до того діючі фактори розвитку туризму (як-от привабливі природні об'єкти, комфортний для людини клімат, озера з лікувальними водами тощо).

На завершення слід додати, що при дослідженні й урахуванні факторів та умов розвитку туризму, найдоцільніше застосовувати комплексний підхід. Адже позитивний чи негативний вплив одних факторів може бути компенсований або посилений впливом інших. До того ж значення різних груп факторів змінюється з часом. Загалом рівень розвитку туризму на конкретній території - це наслідок комбінації найрізноманітніших факторів та умов розвитку, результат їхньої взаємодії.

1.1 Політичні фактори та умови розвитку

Політичні фактори безпосередньо пов'язані з політикою і є наслідком державної діяльності, в якій розрізняють внутрішню і зовнішню політику. В обох випадках політичні фактори є визначальними для розвитку туризму (рис. 1). Адже саме вони можуть забезпечити повноцінний прояв факторів будь-якої іншої групи. І, водночас, несприятливі політичні фактори здатні звести нанівець інші позитивні фактори туризму. Причому негативні зміни можуть бути досить масштабними і відбуватися інколи за дуже короткий термін.

Рис. 1 Політичні фактори та умови розвитку

У контексті політичних чинників, за участі яких відбувається розвиток туризму, особливе місце належить такому фактору як геополітичне положення - розташування країни відносно інших держав з огляду на їхню належність до певних політичних союзів, з урахуванням їхньої стабільності, надійності та перспективності.

Геополітичне положення значною мірою визначає подальший прояв інших політичних факторів розвитку туризму.

Найважливішим серед факторів розвитку туризму, що забезпечуються сприятливими політичними умовами, є мир. Адже, очевидно, що військові дії роблять неможливими будь-які гарантії щодо небезпеки туристів. Як наслідок, спостерігається різке падіння туристичних потоків, а подекуди й повне припинення туризму на невизначений (інколи досить тривалий) час.

Так, наприклад, Друга світова війна призупинила розвиток світового туризму майже на 10 років. Не менш тривалих і тяжких втрат через війну у В'єтнамі в 1965-1975 рр. зазнав туризм у Південно-Східній Азії. Під час короткочасної війни в Перській затоці 1991 р. (США проти Іраку, що захопив Кувейт) потік туристів у цей регіон знизився на 90 %. Геополітичні конфлікти між Ізраїлем і Палестиною, Молдовою і Придністров'ям, Росією і Чечнею, Грузією та Абхазією, що час від часу спалахують із новою силою та супроводжуються застосуванням військової сили, створили серйозні перепони для розвитку туризму у вказаних регіонах.

Даний перелік втрат туризму від військових конфліктів неважко продовжити, оскільки після закінчення Другої світової війни (1939-1945 рр.) у світі, за даними ООН, сталося приблизно 150 воєн. Зауважимо, для туристів має значення не лише мир у країні відвідування, але й у сусідніх країнах. Адже сусідство з «гарячими» точками аж ніяк не сприяє пожвавленню туристичних потоків.

Не менш важливим фактором, що визначається політичними умовами, є політична стабільність, як внутрішня так і зовнішня. Порушення її інколи створює не менші проблеми для туризму, ніж втрата миру. Особливо негативно проявляється вплив на розвиток туризму нестабільності в крайніх її проявах, як-от теракти. Різко змінили політичну ситуацію (зробили її нестабільною) теракти восени 2001 р. у США, що викликало справжню паніку на туристичному ринку. Зовнішній потік туристів у країну помітно впав порівняно з 2000 р. і зрештою США втратили другу позицію в списку провідних країн світу за кількістю іноземних туристів, поступившись Іспанії.

Оскільки саме США є лідером у даному регіоні, то негативних наслідків зазнав увесь північноамериканський ринок. Тільки через 7 років обсяги іноземних туристів у Північній Америці перевищили рівень початку століття (табл. 5.). Як наслідок, різко впали надходження від міжнародного туризму, завдяки чому найближчі конкуренти США - Іспанія і Франція - помітно скоротили відставання.

Табл. 2 Зміни на туристичному ринку внаслідок терористичного акту 11 вересня 2001 р. (за даними UNWTO)

Субрегіон, країна	Роки
	2000	2002	2003	2004	2005	2006	2007
	Туристичні прибуття, млн осіб
Північна Америка	91,5	83,3	77,4	85,8	89,9	90,6	95,3
Канада	16,6	20,0	17,5	19,2	18,8	?	17,9
Мексика	20,6	19,7	18,7	20,6	21,9	21,3	21,4
США	51,2	43,6	41,2	46,0	49,2	51,0	56,0

На жаль, наведені факти не є винятком. Актуальна нині проблема тероризму залишає помітні сліди на туристичному ринку.

Через теракти у 2002 р. знизився на 90 % об'єм туристичних прибуттів в Єрусалим. Теракт у жовтні 2002 р. в Індонезії, коли загинуло понад 600 осіб, спричинив різке зниження туристичних прибуттів: приблизно за два тижні середнє завантаження готелів на о. Балі впало з 70 % до 14 %. Улітку 2005 р. у Лондоні сталися два вибухи, услід за якими терористичної атаки зазнав відомий єгипетський курорт Шарм-ель-Шейх.

Утім, для порушення нормального функціонування туристичної сфери інколи достатньо й внутрішніх дестабілізуючих подій. Так, у 2007 р. у Кенії напруженість, що виникла після виборів того року, спричинила в цій країні серйозне падіння туристичного потоку і відповідно доходів. Між тим, основні надходження валюти тут саме від туристів, які приїжджають на сафарі (в окремі роки до 800-900 тис.).

На початку 2010 р. урядом Греції було прийнято рішення про скорочення заробітної плати та додаткових виплат державним службовцям. Таке рішення спричинило масові заворушення і загальний страйк, що, зокрема, призвело до повного припинення на певний термін як внутрішнього, так і міжнародного авіасполучення. Численні туристи не могли ані потрапити до країни, ані повернутися вчасно додому.

У 2010 р. внаслідок масових політичних акцій протесту в Таїланді почали закриватися деякі елітні готелі, а також ресторани Бангкоку. Як наслідок у квітні понад 80 % туристів, що планували поїздку до Таїланду, здали квитки і відмінили бронювання в готелях. Туристична індустрія країни втратила сотні мільйонів доларів.

Політична нестабільність у країні, зазвичай, створює не лише суто політичні бар'єри в туристичному бізнесі, але й часто спричинює юридичні неузгодження та адміністративний безлад. Усе це разом є невиправданою перешкодою на шляху вільного пересування подорожуючих у вигляді посилення туристичних формальностей, загострення криміногенної ситуації та інших украй небажаних для туризму явищ. Саме через політичну нестабільність, що супроводжується державними переворотами та викраденням людей, туризм є обмеженим в низці південноамериканських країн.

Серед інших факторів розвитку туризму важливим також є сприятлива національна туристична політика - система засобів і механізмів, які використовує та чи інша держава для створення передумов успішного функціонування туристичної індустрії (див. Розділ 7). Свого часу в СРСР сповідувалася політика імміграційних обмежень, виїзд за кордон був обмежений із політичних міркувань і був доступний чисельно невеликому прошарку суспільства.

Нині пріоритетними стратегічними напрямами розвитку світового туризму є всіляке сприяння торгівлі туристичними послугами шляхом усунення різноманітних штучних бар'єрів - політичних, юридичних, адміністративних. Адже державні обмеження в цій сфері спричинюють низьку ефективність туристичної індустрії і завдають збитків, передусім, тим країнам, які додержуються такої політики.

Для розвитку міжнародного туризму безперечно важливим є наявність дипломатичних відносин між державами. Адже дипломатичні відносини покликані сприяти розвитку дружніх відносин між державами, підтриманню миру та безпеки. А це, як уже зазначалось, є передумовою успішної туристичної діяльності.

Так само сприяє розвитку туризму і такий фактор, як приналежність до єдиного політичного союзу або міжнародне партнерство іншого характеру. Наявність міждержавних угод (двосторонніх або багатосторонніх) про співробітництво, зазвичай, сприяє туристичним обмінам. Прикладом може бути Європей-ський союз (ЄС) - унікальне міжнародне утворення, яке поєднує ознаки міжнародної організації і держави. Нині ЄС нараховує 28 європейських країн. Усі вони зобов?язалися проводити спільний курс у сфері зовнішньої політики і безпеки, координувати політику в питаннях охорони довкілля, боротьби зі злочинністю та ін. Основною ж метою ЄС є створення «Європи без кордонів», де було б усунено всі перешкоди для вільного пересування людей, капіталу, товарів і послуг.

Помітну роль у туризмі відіграє і характер міжнародних відносин між країнами та, передусім, добросусідські відносини між країнами. Значення цього фактору добре простежується на прикладі відносин між Ізраїлем та арабськими державами, які важко назвати толерантними. Їхня давня непримирима ворожнеча є суттєвою перешкодою для розвитку туристичних потоків між згаданими країнами.

Так, наприклад, понад півтора десятка країн не визнають ізраїльські міжнародні паспорти (Алжир, Бангладеш, Бруней, Джибуті, Іран, Ємен, Кувейт, Ліван, Лівія, Малайзія, ОАЕ, Пакистан, Саудівська Аравія, Сирія, Сомалі, Судан). Своєю чергою окремі країни (Ірак, Ємен, Ліван, Саудівська Аравія, Сирія) розглядаються в Ізраїлі як недружні, тому їхнє відвідування ізраїльськими громадянами (наприклад, за паспортом іншої держави, оскільки людина є одночасно громадянином двох і більше країн; так званий біпатрид) без спеціального дозволу МВС Ізраїлю переслідується законом, після повернення порушника в Ізраїль. До цього списку раніше належали також Єгипет і Йорданія, але були з нього вилучені після укладання мирних угод із Ізраїлем.

Десять країн (Бахрейн, Іран, Ємен, Катар, Кувейт, Ліван, Лівія, Саудівська Аравія, Сирія, Судан) можуть відмовити у в'їзді туристові, в паспорті якого є ізраїльські візи або штампи, що засвідчують перетин ізраїльського кордону. У зв'язку з цим, деякі країни, як-от Австрія, Велика Британія, Німеччина, США, дозволяють своїм громадянам мати одночасно два дійсних паспорти для подолання означеної проблеми.

Прикладом впливу міждержавних відносин на туристичний процес є також ситуація навколо популярного серед іноземних туристів храмового комплексу «Preah Vihear» XI ст. у Південно-Східній Азії, на який заявляють свої права одночасно Камбоджа i Таїланд. Незважаючи на те, що рішенням Міжнародного суду ООН храмовий комплекс «Preah Vihear» було визнано камбоджійським, офіційний Бангкок з цим рішенням не згодний. Ситуація ще більш загострилася після того, як у 2008 р. храмовий комплекс «Preah Vihear» було визнано пам?ятником Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Дане рішення спричинило зростання напруги в регiонi та, зрештою, військові зіткнення між Таїландом і Камбоджею. У вiдповiдь Камбоджа закрила цей район для жителів Таїланду.

1.2 Економічні фактори та умови розвитку

Економічні умови, безперечно, є одними з найважливіших серед таких, що сприяють успішному розвитку туризму. Адже фінансово-економічна стабільність здатна забезпечити загальне підвищення життєвого рівня населення. А це, своєю чергою, сприяє розширенню спектру первинних потреб, серед яких з'являється й потреба в подорожах.

Вплив економічних умов на розвиток туризму відбувається через дію різних чинників (рис.). Одним із них є курс основних валют. Механізм впливу коливання валютних курсів на стан туризму головним переважно зводиться до двох основних варіантів. Перший варіант - курс національної валюти понижується, відповідно світові ціни стають високими і, як наслідок, знижується споживчий попит на туристичні послуги. Другий варіант - підвищення валютного курсу, що спричинює зворотній вплив: світові ціни є доступними, внаслідок чого споживчий попит на туристичні послуги зростає. Отже, підвищення курсу національної валюти є в даному випадку сприятливим фактором розвитку туризму.

Так само два протилежні ефекти щодо розвитку туризму виникають через різну динаміку вартості кредиту. При зростанні вартості кредиту, тобто при підвищенні облікових ставок, зменшуються інвестиції у виробництво туристичного продукту. Це створює передумови щодо зниження виробництва туристичного продукту і його пропозиції на ринку. І навпаки, здешевлення кредиту призводить до зростання попиту на інвестиційні ресурси, розширення виробництва та пропозиції, а отже, й до розвитку туристичної галузі.



Размещено на http: //www. allbest. ru/

Рис. 2 Економічні фактори та умови розвитку туризму

Наступним важливими чинником, що визначає рівень розвитку туризму є інфляційні процеси, точніше відсутність високої інфляції. Інфляція (від лат. inflation, тобто «здуття») - це надмірна кількість грошей в обігу відносно тієї кількості товарів і послуг, які є на ринку. Наслідком інфляції є знецінення грошей і, відповідно, зростання цін на туристичні послуги. Помірна інфляція (в межах 10 % на рік) - звичайне і звичне явище для економічно розвинутих країн. Однак така (повзуча) інфляція може змінитися на небезпечну - інфляцію, що галопує, тобто скаче, коли ціни стрімко зростають від 20 до 200 % на рік. Нарешті, найнебезпечніша для туристичного ринку інфляція, - це гіперінфляція, коли, зазвичай, ціни зростають більше як на 50 % на місяць. За умов такої ситуації, коли ціни постійно зростають, неможливе укладання навіть середньострокових контрактів.

Наслідком сприятливого поєднання дії вище означених чинників (підвищення курсу національної валюти, здешевлення кредиту, помірна інфляція) є високий рівень життя і зростання доходів населення.

Найвищим рівнем добробуту населення відрізняються економічно розвинені країни. Так, наприклад, за станом на 2013 р., в Японії доходи на душу населення перевищували 38 тис дол. США, у Великобританії та Франції вони становили близько 42 тис дол., у США - понад 53 тис дол., у Швейцарії - близько 85 тис дол., а у Норвегії та Люксембурзі - перевищували 100- 110 тис дол. США відповідно.

Найменший ВВП на душу населення зафіксований у деяких африканських країнах, як-от Малаві, Бурунді, Центрально-Африканська Республіка, Нігер, Ліберія, Мадагаскар та ін. - менш як 500 дол.

Для населення країн із високим рівнем життя характерні високі витрати на туризм (табл. ). Найбільше під час подорожей витрачають жителі Китаю, які у 2013 р. залишили в зарубіжних подорожах близько 129 млрд дол. США. Одна з головних причин цього явища - економічний підйом країни, що спостерігається за останнє десятиліття. Завдяки цьому в Китаї з'явився новий середній клас, представники якого усе більше подорожують по світу. Мешканці США посідають друге місце в даному списку. Вони під час подорожей витратили близько понад 86 млрд дол. На третьому місці - Німеччина, яка витратила у 2013 р. майже 86 млрд. дол. США.

Найбільш бажаними в будь-якій країні світу з огляду на можливі індивідуальні витрати є мандрівники, передусім, з Німеччини, Канади і Австралії. Пересічно кожне туристичне прибуття з цих країн супроводжується витратами в понад 1 тис. дол. США.



Табл. 3 Витрати на міжнародний туризм, млрд дол. США, (за UNWTO)

№	Світ, країна	Витрати на міжнародний туризм	Чисельність населення, 2013 р., млн осіб	Витрати на одну особу
		2012 р.	2013 р.
1.	Китай	102,0	128,6	1,361	94
2.	США	83,5	86,2	316	273
3.	Німеччина	81,3	85,9	81	1,063
4.	Росія	42,8	53,5	143	374
5.	Велика Британія	51,3	52,6	64	821
6.	Франція	39,1	42,4	64	665
7.	Канада	35,0	35,2	35	1,002
8.	Австралія	28,0	28,4	23	1,223
9.	Італія	26,4	27,0	60	452
10.	Бразилія	22,2	25,1	198	127

У країнах, що розвиваються, де є дуже гострою проблема бідності, туристична активність місцевого населення вкрай низька. Значна його частина через зубожіння взагалі не має можливості подорожувати.

За умов відсутності позитивної дії економічних чинників, а тим більше за умов фінансової та економічної кризи у розвитку туризму також спостерігаються кризові явища. До прикладу, після початку восени 2008 р. глобальної фінансової та економічної кризи у світовій економіці 14 місяців поспіль світовий ринок туристичних послуг показував негативні результати як щодо темпів приросту обсягів іноземних туристів, так і щодо темпів приросту доходів від міжнародного туризму. У січні 2010 р. UNWTO констатував, що попередні 12-18 місяців були одним із найскладніших періодів в історії туризму. Особливо помітних втрат зазнав світовий туристичний ринок у 2009 р., коли, порівняно з попереднім роком помітно зменшилися обсяги міжнародних туристів. Різке падіння попиту на туристичні послуги спричинило й закономірне зменшення у світі доходів від міжнародного туризму, які у 2009 р. скоротилися більше, як на 4 % (табл. ).



Табл. 4 Вплив глобальної економічної кризи на темпи розвитку міжнародного туризму (за даними UNWTO і WTTC )

Роки	Темпи приросту туристичних прибуттів, %	Темпи приросту доходів від міжнародного туризму, %
2007	+6,1	+4,7
2008	+2,0	+2,0
2009	-3,8	-6,5
2010	+6,4	+5,9
2011	+4,6	+6,1
2012	+4,1	+4,3
2013	+5,0	+4,1

Позитивно на розвиток туризму впливають такі чинники, як-от успішна зовнішньоекономічна діяльність держав і процеси глобалізації в всіх галузях світової економіки.

Під глобалізацією розуміють процес посилення взаємопов'язаності світу в різних сферах суспільного життя (економіці, політиці, культурі тощо). В туристичній індустрії така взаємопов'язаність особливо яскраво виражена. Адже в туризмі вихід компанії за державні кордони є звичною практикою, що зумовлено власне специфікою туристичного продукту.

Рушійною силою глобалізаційних явищ є нині транснаціональні корпорації (ТНК). Це - позадержавні об'єднання, економічна діяльність яких не обмежується державними кордонами. В туризмі ТНК дуже характерні зокрема для готельного господарства, де вони представлені численними готельними ланцюгами. У світі загалом існує близько 300 готельних ланцюгів, які вийшли за межі власних країн.

Одні з найбільших за кількістю країн готельних ТНК - це InterContinental Hotels Group, Accor і Starwood Hotels and Resorts Worldwide. Кожна з них має готелі у 100 країнах світу. Hotels Best Western представлений готелями у 80, а Wyndham Worldwide - у 66 країнах світу.

Про масштаби впливу глобалізаційних процесів на туристичну галузь свідчить також діяльність європейського лідера серед туристичних компаній - німецького туроператора TUI AG. Ця потужна транснаціональна мережа туристичних агентств має нині представництва у 180 країнах світу.

Загалом позитивний вплив глобалізації проявляється в зникненні зовнішньоторговельних бар'єрів для реалізації туристичних послуг, у вирівнюванні умов господарювання, зближені національних і світових цін тощо. Усе це сприяє зростанню ділової активності населення планети та появі нових видів туризму.

1.3 Соціальні фактори та умови розвитку

Соціальні умови розвитку туризму, безперечно, мають надзвичайно велике значення (рис.). Адже навіть за сприятливих інших умов, невирішені соціальні питання, як-от безробіття, відсутність оплачуваної відпустки або отримання пільг тощо - аж ніяк не сприяють розвитку туризму. Зауважимо, що більшість фахівців вважають, що в основі розвитку туризму є економічний і соціальний прогрес.

Серед соціальних чинників, що визначають розвиток туризму, передусім, варто назвати зростання чисельності населення. Адже чим більша чисельність населення, тим більше потенційних туристів.



Рис. 3 Соціальні фактори та умови розвитку туризму

Населення світу постійно збільшується. Однак темпи його зростання не завжди були однаковими. Давно минув період так званого «демографічного вибуху» - стрімкого зростання чисельності населення земної кулі, коли темпи його зростання сягали 2 % на рік. У нинішній період ці темпи становлять приблизно 1,2 % на рік, що відповідає щорічному збільшенню чисельності світу приблизно на 79 млн осіб. Це означає, що через кожні 12 місяців населення Землі зростає більше, як на одну «Францію», «Велику Британію» чи «Італію», або на один «Єгипет» чи дві «Аргентини».

Європа в цьому прирості не бере участі, оскільки тут він є нині від'ємним (населення Європи зменшується на 1 млн осіб щорічно). Левова частка приросту населення світу припадає на найменш розвинені регіони, передусім на країни Азії та Африки. І саме в цих регіонах мешкає більша частина населення Землі, що нині становить 6,8 млрд осіб. Найбільше мешканців має Азія, де постійно проживає 4 млрд. 52 млн осіб. Друге місце посідає Африка, де мешкає 967 млн осіб.

Нерівномірне розміщення населення та неоднакові темпи його приросту накладають відбиток на розвиток виїзного туризму, який не може не залежати від власне чисельності населення і дуже відрізняється в окремих регіонах світу. За поточне століття темпи приросту кількості туристів, що виїжджають з Європи, а також із Америки помітно поступаються аналогічним показникам в інших туристичних регіонах (табл.)

Табл. 5 Темпи приросту туристичних прибуттів з різних регіонів світу (за даними UNWTO)

Регіони	Темпи приросту туристичних прибуттів (із регіонів),%	Середньор. зростання, %
	2012/2011	2013/2012	2005-2013
Світ	4,1	5,0	3,8
Європа	3,4	5,3	2,9
Азія і Тихий океан	6,5	5,5	6,3
Америка	4,4	3,8	3,4
Близький Схід	-6,7	2,0	4,4
Африка	6,6	5,4	6,1

Серед інших важливих чинників соціальної групи, які впливають на розвиток туризму, слід назвати також високу тривалість життя населення, що є опосередкованим показником рівня добробуту та соціальної захищеності населення. Не випадково середня тривалість життя населення провідних туристичних країн світу є досить високою. Водночас, у більшості африкан-ських та азійських країн, де туризм слабо розвинений або взагалі відсутній, тривалість життя населення не перевищує 55, а подекуди й 40-45 років.

Для жителів Італії, Франції та Іспанії середня тривалість життя становить близько 80 років. Тривалість життя мешканців Австрії перевищує 79 років, у Німеччині вона сягає майже 79, у Великій Британії - 78,5 років. Так само висока тривалість життя населення віддалених від Європи країн, як от США - майже 78 років, Австралії - 82,5, Мексики - понад 75, Китаю - близько 73, Туреччини - більше, як 72 роки.

Отже, висока тривалість життя - це фактор, що сприяє розвитку туризму. У глобальному масштабі вона зростає, що спричинює збільшення частки людей літнього віку. Дана обставина є сприятливою для розвитку цілого окремого сегменту туристичного ринку, який представляють туристи так званого «третього віку» (див. п. 5.4.). Це пенсіонери, які мають фактично необмежений час для здійснення подорожей. До того ж у багатьох розвинутих країнах ця категорія населення ще й фінансово спроможна. Похилий вік і потреба в лікуванні в поєднанні із фінансовою спроможністю та високими цінами на медичне обслуговування у власній країні змушуватиме людей шукати серйозної медичної допомоги за кордоном, тобто ставати так званими «медичними туристами».

Дуже велике значення в розвитку туризму відіграє і такий соціальний фактор як наявність достатньо тривалої оплачуваної відпустки. Слід зазначити, що, залежно від трудового стажу, країни, місця роботи, умови і тривалість відпустки можуть істотно відрізнятися. До того ж тривалість відпустки може помітно відрізнятися від встановленого мінімального терміну. Так, у Японії законодавчо визначений термін відпустки у 18 днів на практиці за статистикою триває лише 8,5 днів. В Україні щорічна відпустка має тривалість не менше як 24 календарні дні. Однак, наприклад, науково-педагогічним працівникам і науковим працівникам надається щорічна відпустка тривалістю до 56 календарних днів.

Попри те, що необхідність відпочинку людиною була усвідомлена дуже давно, офіційне поняття «відпустка» виникло в Європі лише наприкінці ХIХ ст. За рекомендаціями Міжнародної організації праці (МОП) для відновлення розумових сил і фізичного здоров'я потрібно щонайменше шість днів відпочинку на рік. Саме така мінімальна тривалість відпустки й була встановлена у 1936 р. Однак через 40 років МОП переглянула своє рішення і встановила іншу тривалість відпустки - три робочі тижні. Втім, Європейська соціальна хартія рекомендує відпочивати ще більше - 28 календарних днів.

До групи соціальних факторів, які прискорюють розвиток туризму, належить і наявність пільг чи знижок при отриманні туристичної путівки тощо. Такі переваги, зазвичай, мають діти, молодь, пенсіонери, що працюють, інваліди тощо. Пільги або знижки потенційний турист може отримати за рахунок організації, в якій він працює, або від держави.

Упродовж останнього періоду особливу роль у розвитку туризму почав відігравати такий чинник, як прагнення жінок до професійного успіху. Жінки складають становлять дедалі більшу частку робочої сили у світі. При цьому багато з них прагнуть зробити серйозну кар'єру й одержати матеріальну незалежність. Одним із наслідків цього є збільшення чисельності жінок, які подорожують з діловою метою. Це явище почало набувати такого масштабу, що туристичні організації вимушені були звернути увагу на потреби цієї особливої категорії подорожуючих. Подекуди в закладах розміщення навіть виділяють окремі поверхи для обслуговування жіночої клієнтури, як-от у готелі «Н'ю-Отані» в Токіо.

Сучасні світові демографічні тенденції, як-от зростання різниці тривалості життя чоловіків і жінок на користь останніх (нині жінки живуть на 4,5 роки довше) не усуває можливості того, що участь представників жіночої статі у бізнесі, а отже, в бізнес-подорожах зростатиме.

Наслідками бажання досягнути кар'єрного росту як чоловіків, так і жінок, є такі сучасні соціальні тенденції як пізні шлюби, відкладання народження дітей і зменшення їхньої кількості з розрахунку на одну жінку (з 6 дітей у 1965-1970 рр. до менше, ніж 3 дітей у 2005-2010 рр.). Усі ці явища соціуму, як і зростання бездітних сімейних пар та одиноких людей, що не мають сім'ї, безперечно є негативними і такими, що викликають занепокоєння у світової спільноти. Однак, із позицій можливості використання вільного часу вказані тенденції є сприятливими й такими, що позитивно впливають на функціонування туризму. Адже очевидно, що бездітні мають набагато більше вільного часу та можливостей його використання винятково задля задоволення власних потреб.

Існують також інші соціальні фактори, які дають змогу людям вільно розпоряджатися своїм часом і, задовольняючи свої потреби у відпочинку, витрачати гроші на подорожі. Нині по всьому світу поширилися більш гнучкі форми праці. Однією з таких є неповний робочий день і, як наслідок, скорочений робочий тиждень, що особливо поширено у сфері надання послуг, зокрема в туризмі. Ще одна глобальна соціальна тенденція - робота за тимчасовими контрактами. Це дає змогу брати коротку відпустку щонайменше двічі на рік (наприклад, влітку й узимку). Завдяки цьому туристичні поїздки стають менш тривалими, але частішими.

До соціально-демографічних факторів, що сприяють подальшому прогресу туризму належить, безумовно, і розвиток освіти, завдяки чому формується інтерес до пізнання світу та змістовного відпочинку. Особливо це проявляється у великих містах, де зростає кількість високоосвічених людей, які вирізняються мобільністю і високими вимогами щодо комфорту та якості життя. Такі верстви суспільства є дуже перспективними для туристичних компаній, які розробляють для них спеціалізований туристичний продукт.

1.4 Науково-технічні фактори та умови розвитку

Дана група факторів, що безпосередньо пов'язана з науково-технічним прогресом, завжди суттєво впливала на розвиток туризму (рис.).

Рис. 4 Науково-технічні фактори та умови розвитку туризму



Безперечно важливим чинником, що визначає загальний розвиток туризму, є забезпеченість необхідною інфраструктурою, призначення якої спрощувати й робити більш ефективною туристичну діяльність. Йдеться про сукупність закладів, споруд, служб і систем, що здатні, зокрема, обслуговувати туристів - транспортні засоби, шляхи сполучення, інженерні споруди та комунікації, мережі водо- та енергопостачання, каналізації, телефонні мережі та інформаційні центри тощо. Створення розвиненої інфраструктури дає змогу підвищити якість обслуговування туристів, сприяє освоєнню нових туристичних центрів, зокрема й у найвіддаленіших куточках світу.

Особливе місце в інфраструктурі посідає транспорт, адже туризм обов'язково передбачає подорож, у якій, здебільшого, використовуються сучасні транспортні засоби. Достатньо сказати, що поява залізничного транспорту здійснила, по суті, революцію у подорожах і стала передумовою виникнення в середині ХІХ ст. організованого туризму. Подальший успішний розвиток транспорту неодноразово засвідчував його величезну роль в удосконаленні обслуговування туристів. Так, відомому американському мандрівнику Роберту Пірі знадобилося 10 років, упродовж яких він здійснював у полярні області експедицію за експедицією, поки на початку ХХ ст. нарешті не досягнув основної мети свого життя - Північного Полюсу. Нині в точку полюсу літак доставляє туристів за лічені години.

Завдяки сучасним видам транспорту не тільки помітно зменшується час перебування туристів у дорозі. Завдяки науково-технічному прогресу транспортні засоби стають дедалі більше комфортнішими та безпечнішими. Подекуди саме пересування транспортом стає основною метою подорожі, як-от у випадку з круїзами на комфортабельних лайнерах або на розкішних яхтах.

Сучасні науково-технічні розробки спричинили появу в туризмі чимало справжніх інновацій, пов'язаних з сучасними комп'ютерними технологіями. Виразним прикладом таких інновацій є глобальні дистриб?юторські системи туристичних послуг - ГДС (Global Distribution Systems - GDS), які прийшли на зміну комп?ютерним системам бронювання (Computer Reservation System - CRS). Глобальні дистриб?юторські системи забезпечують у режимі реального часу (он-лайн) значно ширший, ніж CRS, доступ до ресурсів постачальників найрізноманітніших туристичних послуг - авіакомпаній, готелів, компаній із прокату автомобілів, страхових компаній та ін. Серед таких систем бронювання найвідомішими є «Амадеус» (Amadeus), «Galileo International» («Галілео»), «Sabre» («Сейбр»), «Worldspan» («Уорлдспан»). За їхньою допомогою можна забронювати готельні номери, квитки на різні види транспорту, круїзи, автомобіль в оренду, квитки на спортивні змагання тощо. При цьому глобальні дистриб?юторські системи дають змогу визначити мінімально можливий тариф на перевезення або розміщення і з урахуванням цих тарифів за короткий час спланувати для потенційного туриста його подорож.

Розвиток туризму значною мірою залежить від наявності інформації про можливі місця подорожі та відпочинку. Величезні можливості щодо збільшення поінформованості туристів надав Інтернет, який у тому вигляді, який усім нині добре відомий, з'явився в середині 1990-х рр. В Інтернеті чимало спеціальних туристичних пошукових порталів і сайтів, де турист може одержати потрібну інформацію про постачальників туристичних послуг і умови надання цих послуг, про найпопулярніші туристичні маршрути та місця відвідування. За допомогою Інтернету турист може побачити фотографії туристичних об'єктів і подивитися відеоматеріали. Через монітор власного комп'ютера можна також здійснити попередню віртуальну подорож, наприклад, дивитися у «вікно потягу», який прямує через найпривабливіші місця планети або оглянути земну поверхню з висоти літака.

Науково-технічні нововведення сучасності дали змогу спростити і туристичні формальності. Так, нині з'явилася електронна форма подання документів на одержання візи у консульства. Це здійснюється через Інтернет у режимі он-лайн, тобто заповнені документи одразу можна надсилати електронною поштою.

Так само завдяки Інтернету з'явились електронні квитки. Нині «Укрзалізниця» завершує розробку та перевірку технології впровадження таких квитків для залізничного сполучення. Пасажир зможе не лише забронювати, але й оформити, сплатити та роздрукувати собі квиток на потяг. При посадці в потяг цей квиток надається провіднику, який має його сканувати.

Однією з останніх науково-технічних інновацій, яку планується впровадити у світову практику туристичного бізнесу, є також «електронні туристичні путівки». Подібно до інших ново-введень, вони мають на початку використовуватися одночасно з традиційними паперовими документами.

Слід зауважити, що не лише глобальні дистриб?юторські системи мають величезні електронні інформаційні бази. Так, наприклад, у Європі існує Шенгенська інформаційна система, яка по суті, забезпечує безпеку туристів. Адже це - єдиний комп?ютерний банк даних з обліку та контролю іноземців, які в?їжджають у Шенгенську зону. Створений із метою взаємного обміну інформацією та спільної боротьби зі злочинністю, він нині містить понад 15 млн записів з інформацією про: осіб, які розшукуються; іноземців, яким заборонено в'їзд у Шенгенську зону; звинувачених; засуджених; свідків, що ухиляються від контактів з органами правопорядку; осіб, за якими здійснюється особливий контроль. Тут також містяться відомості про «небажаних осіб», які порушили паспортні й візові формальності, режим перебування в країні тощо.

Черговою науково-технічною інновацією, що застосовується в туризмі є електронні паспорти, які будуть упроваджуватися найближчим часом. На вигляд вони схожі на кредитну картку з мікрочіпом, що містить основні дані про власника (громадянство, місце помешкання тощо) і фотографію у вигляді кольорової голограми. Турист, який збирається перетнути кордон, поміщає свій електронний паспорт на спеціальний сканер, сполучений з єдиною інформаційною базою. Завдяки цьому миттєво встановлюється особа подорожуючого та перевіряється законність візи (якщо вона потрібна для в?їзду до цієї країни).

Але абсолютна точність ідентифікації досягається за рахунок ще одного нововведення, яке зветься персональні біометричні дані. Це, передусім, відбитки пальців, які зафіксовані в мікрочіпах у закордонних паспортах. Такий мікрочіп схожий на мініатюрний комп'ютер, що має власну базу даних і програмне забезпечення. Не так давно було розроблено сканер, який дає змогу одержувати «тривимірну фотографію» - цифрову копію обличчя людини. Крім цифрового фотографічного зображення обличчя, може бути ще й зображення відбитків пальців і/або райдужної оболонки ока. Біометричні дані, занесені в електронний паспорт, звіряються з тим, що одержують внаслідок сканування туриста на кордоні. Така система контролю вже знайшла в цілому схвалення в країнах ЄС. З 2005 р. у США та країнах Євросоюзу і США розпочалося поступове впровадження у практику «біометричних паспортів».

6 грудня 2012 р. набрав чинності Закон України «Про єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус». Відповідно до цього Закону в Україні розпочато роботи із запровадження оформлення і видачі паспорта громадянина України, що містить безконтактний електронний носій із біометричними даними власника документу, в регіонах та інфраструктури його функціонування.

З метою запровадження біометричних документів для виїзду за кордон Урядом прийнято Постанову від 7 травня 2014 р. «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, його тимчасового затримання та вилучення». Відповідно до зазначеної постанови, біометричні закордонні паспорти в Україні запроваджуються з 1 січня 2015 р.

До науково-технічних нововведень належать електронні аудіогіди - персональні спеціальні пристрої, за допомогою яких туристи можуть самостійно здійснювати екскурсії за розробленими маршрутами. Подекуди такий аудіогід виконує ще й функції mp3-плеєра з пам'яттю 1ГБ, що містить зроблені туристом фотографії та аудіозаписи.

Слід зазначити, що далеко не всі країни мають сприятливі науково-технічні передумови розвитку туризму. Для багатьох найбідніших країн світу досягнення науково-технічного прогресу є майже недоступними. І це, безперечно, ускладнює можливості їхньої участі у світовій туристичній індустрії та й загалом негативно впливає на весь світовий туризм.

1.5 Географічні фактори та умови розвитку

Географічні фактори об'єднують дуже велику групу чинників, які часом поділяють на дві групи - природно-географічні та економіко-географічні. Природно-географічні фактори та умови завжди мали й донині відіграють дуже велике значення в туризмі (рис. ).

Природно-географічні фактори значною мірою визначаються природно-географічним положенням території (країни тощо) - розташуванням на земній поверхні, що визначає природні умови та ресурси даної території зі сприятливими для туристичної діяльності якісними та кількісними параметрами. Зазвичай такі природні ресурси називають туристично-рекреаційними. Вони До їх числа входять усі об'єкти або явища природного походження, що використовуються для відпочинку, оздоровлення та лікування. Таким ресурсом є море й гори, ліс і річка, пейзаж чи природна пам'ятка, чисте повітря та мінеральні води тощо.

Саме завдяки сприятливому природно-географічному положенню деякі країни світу володіють таким важливим у туризмі ресурсом як сприятливий для людини клімат. Задля оздоровлення та відпочинку в такому кліматі туристи, що мешкають у суворіших кліматичних умовах, інколи долають тисячі кілометрів.

Так само природно-географічне положення визначає і різноманітність природних зон. Наприклад, зона мішаних лісів помірного поясу привабливіша для відпочинку та оздоровлення, ніж зона пустель і напівпустель або зона вологих екваторіальних лісів. Водночас, для любителів екзотичних і екстремальних подорожей саме пустелі, африканські або південноамериканські тропічні ліси виявляються більш придатними.

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Рис. 5 Природно-географічні фактори та умови розвитку туризму

Зазвичай, за будь-якого клімату і природної зони досить сприятливим для розвитку туризму природним фактором є наявність теплих водойм. Придатні для купання моря, річки, озера (особливо з лікувальною водою), водосховища та навіть ставки - усі ці водні об'єкти завжди привертали уваги відпочиваючих. Підвищеним попитом у туристів користуються природні мінеральні джерела, а також місця зосередження родовищ лікувальних грязей.

Не менш привабливим для туристів часто є рельєф місцевості. Так, саме наявність високих гір спричинює потоки любителів спортивного туризму до Гімалаїв, Кавказу, Альп тощо. Водночас, рівнинний або пересічений рельєф приваблює досвідчених автотуристів.

Неабияку роль відіграють загалом мальовничі ландшафти («красиві пейзажі»), споглядання яких справляє велике психологічне враження на людину. Воно позитивно впливає на емоційний стан людини, яка в цей час відчуває своєрідне піднесення. Існує навіть термін «ландшафтотерапія», яким позначається вплив на людину навколишнього пейзажу та краси природи. Найпривабливішим є не одноманітні, а мозаїчні ландшафти. Особливо приваблюють відпочиваючих такі ландшафти, де на обмежених територіях спостерігається поєднання різних місцевостей, чергування лісу та відкритого простору, гір і водойм, прибережних ділянок тощо.

Загалом для розвитку туризму має велике значення такий показник як привабливість (атрактивність) ландшафту або окремого природного об'єкту чи явища (атрактивне - означає «притягальне, привабливе»; від латин. attraho - «притягаю до себе». Неабиякий інтерес у туристів викликають знаменитий Великий Каньйон р. Колорадо й Аризонський метеоритний кратер у США, скеля Айєрс-Рок посеред австралійських пустель і сумчасті Австралії, дивовижні форми вивітрювання на схилах гори Демереджі у Кримських горах і карстові порожнини Альп та Кавказу, африканська пустеля Сахара, рухливі дюни в Центральній і Західній Азії, північне сяйво на Крайній Півночі тощо. Навіть небезпечні для життя природні явища здатні викликати інтерес.

...