Сучасні тенденції розвитку туристичної галузі регіону в контексті реалізації механізму державного управління (на прикладі Львівської області)

Бюджетне фінансування передбачає витрати місцевого бюджету на розвиток культури і туризму в області, міжбюджетні трансферти, а також надання різного роду субвенцій, дотацій для суб'єктів туристичної діяльності. Згідно з бюджетом Львівської області на 2008 рік було здійснено фінансування статей: “Культура і мистецтво” в розмірі 45399,7 тис. грн (3,8% від усіх витрат); “Фізична культура і спорт” - 24978,6 тис. грн (2,05%); “Заходи з оздоровлення та відпочинку дітей, крім заходів з оздоровлення дітей, що здійснюються за рахунок коштів на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” - 7389,4 тис. грн (0,61%); “Збереження, розвиток, реконструкція та реставрація пам'яток історії та культури” - 500,0 тис. грн (0,04%).

Науково-технічні методи механізму державного управління на обласному рівні реалізуються через інноваційне регулювання, освітню і кадрову підготовку. Значення інноваційного регулювання в управлінні туристичною галуззю області

регламентовано Стратегією розвитку Львівщини до 2015 року, де однією із стратегічних цілей (стратегічна ціль № 3) Львівську область визначено як регіон високоосвічених людей, інноваційного потенціалу та технологічно розвинутих підприємств. Інноваційна політика в області реалізується у напрямі стимулювання введення суб'єктами підприємницької діяльності інновацій в туризмі. Пріоритетним завданням освітньої і кадрової підготовки є забезпечення галузі висококваліфікованими кадрами, які володіють відповідними теоретичними знаннями і практичними навичками для професійної діяльності не лише у туристичній галузі безпосередньо, а й у суміжних галузях.

Соціальне регулювання в туризмі спрямоване на окремі соціальні групи осіб, які в основному належать до соціально незахищених верств населення. Ефективність такої форми механізму державного управління значною мірою визначається кількістю оздоровлених осіб у санаторно-курортних закладах Львівщини. Так, у Львівській області у 2007 р. діяло 124 санаторії та заклади відпочинку (у тому числі заклади 1-2-денного перебування) із загальною кількістю ліжко-місць 19,1 тис. Усього було оздоровлено 261,3 тис. осіб, з них 106,3 тис. дітей.

Промоція області включає в себе широке коло заходів, спрямованих на поширення інформації серед туристів, інвесторів, інших зацікавлених суб'єктів про туристично-рекреаційний потенціал території з метою його ефективного використання, та здійснюється відповідно до програми зовнішніх зв'язків, міжнародної та промоційної діяльності Львівської області на поточний рік. Основними промоційними заходами є фестивалі, участь у міжнародних спеціалізованих виставках, поширення туристичної символіки.

Інформаційне регулювання здійснюється частково через інформаційне забезпечення як окрему складову механізму державного управління туристичною галуззю на регіональному рівні, а також являє собою одну з форм психологічних методів управління. Нормативно-правовою основою інформаційного регулювання на території Львівщини виступає Програма розвитку інформаційного простору Львівської області на 2007-2011 роки. Важливим інструментом інформаційного регулювання є консультування туристів протягом їх перебування на території області. Такі послуги найчастіше здійснюються через туристично-інформаційні центри. Так, при Львівській обласній державній адміністрації функціонує Туристично- інформаційний центр, а також його філії - Туристично-інформаційний пункт на митному переході Краковець і Туристично-інформаційний пункт в аеропорту міста Львова.

Високий ступінь залежності привабливості туристично-рекреаційної території від екологічної ситуації зумовлює важливість використання екологічних методів управління. Охорона навколишнього природного середовища передбачає раціональне використання природних рекреаційних ресурсів, розподіл земель для розміщення об'єктів туристично-рекреаційної інфраструктури, а також надання визначеним територіям статусу територій туристично-рекреаційного призначення, зокрема курортно-оздоровчих територій місцевого значення, реєстр яких відображено у Державному кадастрі природних територій курортів України. Розподіл земель під розміщення об'єктів туристично-рекреаційної інфраструктури

здійснюється згідно з нормами просторового планування територіальних суспільних систем та на основі Плану заходів з проведення земельної реформи, розвитку ринку земель, охорони та раціонального використання земель на поточний рік, що виконуються за рахунок коштів обласного бюджету [12].

Охорона історико-культурної спадщини у Львівській області здійснюється відповідно до низки регіональних нормативно-правових документів, зокрема Регіональної програми розбудови сфери охорони культурної спадщини Львівської області на 2007-2012 роки, Регіональної програми розвитку заповідної справи у Львівській області на 2009-2020 роки.

Митне регулювання як одна з форм зовнішньоекономічних методів механізму державного управління туристичною галуззю у Львівській області здійснюється відповідно до Програми забезпечення захисту інтересів грома- дянина, держави та суспільства на державному кордоні України в межах Львів- ської області на 2008-2010 роки та передбачає контроль за процедурою митного перетину кордону, зокрема щодо дотримання правил терміну перебування на території, перевезення відповідних матеріальних цінностей і валюти тощо. Головний орган, що здійснює митне регулювання у Львівській області, - Західне регіональне управління Державної прикордонної служби України, за даними якого ведеться статистичний облік туристичних потоків. Перетин кордону України в межах Львівської області здійснюється через 7 пунктів пропуску (станом на 1 січня 2008 р.).

Міжнародне і транскордонне співробітництво в туристичній галузі може здійснюватись у таких формах, як єврорегіони, міжрегіональні агломерації, транскордонні туристичні кластери, стратегії, угоди, програми, проекти. Львівська область з 2007 р. є членом Асоціації Європейських прикордонних регіонів та Інституту Регіонів Європи, а також входить у Карпатський єврорегіон і єврорегіон “Буг” (Сокальський та Жовківський райони). На територію Львівської області поширюється дія програми CADSES в рамках INTERREG, а також реалізується низка проектів, які свідчать про високий інтерес європейських структур до регіону та перспективи подальшої співпраці.

Отже, сьогодні спостерігаємо певні зрушення в напрямі вдосконалення реалізації механізму державного управління туристичною галуззю в Львівській області. Проте низка гострих проблем гальмують розвиток туризму. Серед причин недостатніх обсягів туристичних потоків виділяємо: неналагоджений механізм співпраці органів державної влади з громадськими, науковими та бізнес- структурами; незадовільна участь області у програмах міжрегіонального і транскордонного співробітництва, низький рівень якості їх реалізації; нерозвинена туристична інфраструктура; невідповідність ціни якості пропонованих туристичних послуг; недостатній рівень матеріального добробуту населення для розвитку приватного туристичного бізнесу в регіоні, значні обсяги тінізації підприємницької діяльності тощо.

5. ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МЕХАНІЗМУ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ТУРИСТИЧНОЮ ГАЛУЗЗЮ В РЕГІОНІ

Під інформаційним забезпеченням механізму державного управління туристичною галуззю на регіональному рівні розуміємо комплекс різних видів етнокультурної, соціальної, природно-географічної, економічної інформації, що характеризує регіон, інструменти збирання відповідних первинних даних, їх систематизації, обробки, збереження, пошуку, актуалізації і поширення.

При вивченні інформаційного забезпечення механізму державного управління туристичною галуззю на регіональному рівні першочерговим є визначення його джерел з метою оптимізації процесу для досягнення поставлених цілей. У науковій думці спостерігаємо різні класифікації джерел інформації. Цікавим є підхід І.Школи, який виділяє 4 групи таких джерел, а саме: персональні (сім'я, друзі, сусіди, знайомі тощо); комерційні (реклама, персонал фірми тощо); публічні (засоби масової інформації); емпіричні (досвід споживача). Систематизація джерел інформації дозволяє провести комплексний аналіз поточного стану та тенденцій розвитку туристичної галузі в регіоні та визначити значення туризму для соціально-економічного розвитку території (див. таблицю).

Переваги і недоліки джерел інформаційного забезпечення механізму державного управління туристичною галуззю на регіональному рівні

Основними суб'єктами (надавачами) інформації щодо туризму можуть виступати: 1) державні структури; 2) недержавні (громадські) структури; 3) суб'єкти підприємницької діяльності; 4) міжнародні організації. Основним (офіційним) суб'єктом-державною структурою, що здійснює інформаційне забезпечення туристичної галузі у Львівській області, є Головне управління статистики, а також його управління та відділи у районах та містах обласного значення. Інформація управління має офіційний характер та відображає тенденції розвитку туристичної галузі в розрізі районів та окремих населених пунктів, динаміки за роками та включає міжрегіональні порівняння.

Користувачами інформації щодо туристичної галузі виступають органи державної влади, бізнес- та громадські, наукові, освітні структури, особи, які проживають на території області та інших територій, причому потреба в інформації кожного користувача буде іншою (рис. 6).

Рис. 6. Інформаційні потреби різних категорій користувачів у галузі туризму

Основою інформаційного забезпечення механізму державного управління туристичною галуззю на регіональному рівні є показники, які характеризують потенціал розвитку туризму в регіоні та рівень його використання. Такими групами показників є:

показники, що характеризують туристично-рекреаційні ресурси регіону та забезпечують їх економічну та комплексну оцінку;

показники загальної кількості та різновидів суб'єктів підприємницької діяльності в галузі туризму, умов її здійснення;

показники внутрішніх та зовнішніх туристичних потоків;

показники обсягів діяльності суб'єктів підприємництва на ринку туристичних послуг, економічної та соціальної ефективності розширення переліку та обсягів таких послуг (зростання доходів місцевого населення та доходів бюджетів місцевих рад, зменшення безробіття, покращення благоустрою помешкань та інфраструктури регіону загалом).

Надзвичайно важливою складовою інформаційного забезпечення розвитку туризму в регіоні є моніторинг його туристично-рекреаційного потенціалу. Комплексна оцінка туристично-рекреаційного потенціалу регіону передбачає інтегральну оцінку не лише туристично-рекреаційних ресурсів, а й матеріально- технічної бази галузі, туристично-рекреаційної місткості.

Одну із найбільш ємних і зручних у користуванні методик комплексної оцінки туристично-рекреаційного потенціалу регіону пропонує В.Мацола . Складовими об'єктами такої оцінки потенціалу є: естетичні якості території; лікувальні води та грязі території; лісові рекреаційні ресурси території; водні ресурси території; кліматичні ресурси території; потенціал природоохоронних об'єктів території; історико-культурний фонд території; транспортна забезпеченість території; забезпеченість території санаторно-рекреаційними установами; оцінка території за показниками туристично-рекреаційного навантаження.

Індикаторами ефективності використання туристично-рекреаційного потенціалу регіону є соціальні та економічні показники, що характеризують розвиток туризму як складової регіональної економіки. Ключовими інструментами у розробці комплексу таких показників є: адміністративні і статистичні реєстри; групування та класифікації; звітність суб'єктів туристичної діяльності; спеціально організовані спостереження.

Повний і достовірний перелік усіх суб'єктів підприємницької діяльності у галузі туризму сьогодні важко отримати на основі даних одного відомства, зокрема Державної служби туризму і курортів. Такий перелік формується за рахунок ведення з 2004 р. органами державної реєстрації Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, але вони не формують бази даних про показники діяльності фізичних осіб-підприємців, оскільки останні ведуть спрощену систему обліку і звітуються лише в органи Державної податкової адміністрації України. Водночас органами державної статистики здійснюється ведення ЄДРПОУ, де наведені відомості лише про юридичних осіб, які здійснюють туристичну діяльність.

Проблема неповноти обліку фізичних осіб-підприємців, які здійснюють туристичну діяльність, значною мірою обумовлена невизначеністю у чинному законодавстві. Основну частину фізичних осіб-підприємців становлять особи, які надають послуги сільського зеленого туризму. Згідно із Законом України “Про туризм” фізичні особи-підприємці належать до суб'єктів туристичної діяльності, на право здійснення якої вони повинні володіти ліцензією [4]. У Законі України “Про особисте селянське господарство” не передбачено необхідності ліцензування такої діяльності. Згідно з проектом закону “Про зелений туризм” діяльність з надання послуг у сфері сільського зеленого туризму не підлягає ліцензуванню [9].

Такі суперечності створюють труднощі у визначенні статусу суб'єкта туристичної діяльності та його статистичного обліку.

Для забезпечення повноти первинної інформації про перелік суб'єктів господарської діяльності у галузі туризму на певній території доцільними є, на нашу думку, розробка і ведення відповідного реєстру. Його методологічну базу може забезпечити Державна служба туризму і курортів, підтримку та актуалізацію інформаційного фонду реєстру у регіонах - місцеві органи державної влади за активної участі громадських та інших організацій у рамках відповідних проектів. Інформаційний фонд реєстру суб'єктів туристичної діяльності може служити первинною базою для маркетингу та реклами туристичних послуг регіону.

Загалом проблема статистичного обліку туристичної діяльності є актуальною для регіонів різних країн світу внаслідок міжгалузевого характеру туризму. У зв'язку з цим різні методики оцінки ситуації на туристичному ринку призводять до суттєвих відмінностей та неможливості адекватної оцінки тенденцій розвитку. Тому позитивним є процес впровадження уніфікованої системи статистичного обліку, розробленої Всесвітньою туристичною організацією, - Методики розрахунку обсягів туристичної діяльності, затвердженої в Україні з 2003 р. Важливим недоліком статистичного обліку також є його узагальнений характер, коли задовільний облік ведеться лише на загальнодержавному рівні та на рівні окремих областей. Для повної оцінки тенденцій розвитку галузі важливе ведення статистичного обліку щодо показників туристичної діяльності на рівнях: країна, область, окремий населений пункт, конкретний туристично-рекреаційний об'єкт.

Важливим джерелом інформаційного забезпечення туристичної галузі є рекламно-довідкова інформація органів місцевої влади, яка в своїй сукупній реалізації виражає промоцію як одну з форм (складову) механізму державного управління туристичною галуззю. Промоція регіонального туристичного продукту включає в себе широке коло заходів, спрямованих на поширення інформації серед туристів, інвесторів, інших зацікавлених суб'єктів про туристично-рекреаційний потенціал території з метою ефективного його використання. До інструментів промоції належать:

реклама: відеоролики, фільми; реклама в пресі, реклама в Інтернеті, мобільна реклама; друкована реклама; сувенірна продукція; зовнішня реклама;

виставкова діяльність: участь та організація виставок;

робота з громадськістю: культурно-мистецькі, спортивні заходи, відзначення історичних, національних, релігійних дат; організація і проведення круглих столів, симпозіумів, конференцій, форумів; художня література; конкурси; робота із засобами масової інформації, прес-тури для зарубіжних та вітчизняних журналістів;

знакування: розроблення, знакування, підтримка туристичних маршрутів та туристичних об'єктів у належному стані;

туристична символіка: розроблення і затвердження марки, слогана.

Отже, на основі проведеного аналізу виділяємо наступні заходи, необхідні для удосконалення інформаційного забезпечення механізму державного управління туристичною галуззю на регіональному рівні:

удосконалення переліку показників, які характеризують розвиток туризму як складової регіональної економіки, організації їх збирання, зокрема:

потребує оновлення формуляр 1-ТУР статистичного звіту туристичних організацій у частині такого показника, як “балансовий прибуток”, якого вже давно немає у чинних положеннях з бухгалтерського обліку та фінансової звітності;

для вивчення реальних результатів реалізації Болонського процесу у вітчизняній системі освіти щодо мобільності студентів доцільним було б у згаданій формі звітності 1-ТУР виділи в окрему графу “облік поїздок з метою навчання”;

суттєві розбіжності виникають в обліку іноземних туристів в Україні та інших країнах світу. В Україні туристами вважаються практично всі, хто перетнув державний кордон, за даними Державної прикордонної служби України визначаються обсяги туристичних потоків в Україну іноземців та з України наших громадян. Мета поїздки визначається за інформацією заповненої декларації, яка не завжди є достовірною. Водночас за кордоном кількість туристів обліковують на підставі ліжко-діб ночівель у різних закладах розміщення. Отже, необхідною є розробка досконалішої вітчизняної методики обліку туристичних потоків, що забезпечує коректність міжнародних порівнянь;

чітко регламентувати статистичний облік фізичних осіб-підприємців, які надають послуги з тимчасового проживання з метою захисту їх прав як підприємців, а також туристів як споживачів відповідних послуг;

затвердження на регіональному рівні методичних рекомендацій з комплексної оцінки туристично-рекреаційного потенціалу території з метою проведення досліджень з визначення фактичного потенціалу Львівської області, окремих районів та населених пунктів, розроблення на цій основі туристичного паспорта області з метою підвищення ефективності управлінських рішень щодо розвитку туризму (зокрема фінансового забезпечення);

удосконалення та комплексне використання інструментарію політики промоції регіонального туристичного продукту з метою ефективного використання туристично-рекреаційного потенціалу території.

ВИСНОВКИ

Державне управління туристичною галуззю - вид діяльності держави, що пе- редбачає цілеспрямований вплив на галузь чи окремі її складові через дієвий механізм державного управління з метою досягнення визначених стратегічних завдань.

Державне регулювання туристичної галузі - це сукупність методів впливу суб'єктів управління на туристичну галузь як об'єкт, які мають практичний характер та функціональну спрямованість з метою досягнення визначених цілей.

Особливістю державного регулювання, що відрізняє його від управління, є врахування законів ринку в ході реалізації управлінських функцій. Тобто державне управління є теоретичною оболонкою та концептуальною основою реалізації відповідного механізму, а державне регулювання відображене в практичному вимірі з обов'язковим включенням поточних процесів на ринку та їх прогнозів.

Необхідність державного управління туристичною галуззю є наслідком наукових обґрунтувань такої необхідності в усіх сферах суспільного життя, а також обумовлена специфікою самої галузі. Туристична галузь є специфічним об'єктом державного управління, адже, з одного боку, туристичний продукт повинен задовольняти потреби споживача та сприяти формуванню позитивного іміджу країни в світі, проте, з другого боку - управління повинне спрямовуватись на досягнення позитивного соціально-економічного ефекту.

Основною метою державного управління туристичною галуззю є створення сприятливих умов розвитку туризму безпосередньо та суміжних галузей.

Стратегічними завданнями державного управління туристичною галуззю є: досягнення позитивного соціально-економічного ефекту реалізації функцій туризму; недопущення або усунення (повне чи часткове) негативних впливів туристичної галузі на соціально-економічні процеси території; оцінка впливу чинників зовнішнього середовища на туризм з метою забезпечення його збалансованого розвитку.

Механізм державного управління туристичною галуззю - це складна штучно створена система з чіткою структурою та взаємозв'язками, яка складається з підсистем (суб'єкт та об'єкт управління, методи та форми їх реалізації, організаційне, інформаційне, кадрове, науково-методичне та матеріально-технічне забезпечення), які в результаті своєї взаємодії справляють відповідний вплив як на галузь безпосередньо, так і на соціально-економічний стан відповідної території загалом.

Суб'єктом державного управління в туристичній галузі виступає держава. Об'єктами державного управління туристичної галузі можуть виступати:

1) за галузевою ознакою - туристична галузь загалом; 2) за географічною ознакою - туристично-рекреаційний регіон; 3) за напрямом туристичної діяльності - окремий вид туризму; 4) за напрямом впливу - потреби туристів (реальних та потенційних). Методи механізму поділено на програмно-нормативні, фінансово-економічні,

науково-технічні, соціальні, психологічні, екологічні, зовнішньоекономічні.

Кадрове забезпечення механізму державного управління туристичною галуззю включає підготовку та підвищення кваліфікації державних службовців, які здійснюють професійну діяльність в органах державної влади різного управлінського рівня.

Науково-методичне забезпечення державного управління туристичною галуззю включає науково-методичні та теоретико-методологічні напрацювання щодо державного управління туристичною галуззю конкретно, які можуть бути основою прийняття управлінських рішень і базуються на основі ціннісного, структурно-системного, раціонального, критичного, конструктивного, порів- няльно-ретроспективного, логічного підходів та їх поєднань.

Матеріально-технічне забезпечення механізму державного управління туристичною галуззю включає накопичення, зберігання та розподіл фінансових та матеріальних ресурсів, спрямованих на забезпечення виконання прийнятих управлінських рішень чи утримання відповідних організаційних структур, до повноважень яких належить реалізація туристичної політики на відповідному рівні.

Організаційне забезпечення галузі туризму формують державні та недержавні організаційні структури, які створені на різних рівнях механізму (субрегіональному, регіональному, міжрегіональному, загальнодержавному, транскордонному, євроінтеграційному, світовому) та реалізують свої рішення через методи державного управління в туристичній галузі у межах своїх повноважень. Між даними організаційними структурами існують тісні субординаційні, реординаційні та координаційні взаємозв'язки.

Туризм цілком справедливо виступає стратегічною сферою регіонального розвитку Львівської області, що регламентовано низкою нормативно-правових документів. У Стратегії розвитку Львівщини до 2015 року однією із стратегічних цілей визначено розвиток Львівської області як регіону чистого і привабливого навколишнього середовища, культури, туризму і рекреації (стратегічна ціль № 4). Сьогодні спостерігаємо певні зрушення в напрямі вдосконалення реалізації механізму державного управління туристичною галуззю в Львівській області. Проте низка гострих проблем гальмує розвиток туризму. Серед причин недостатніх обсягів туристичних потоків виділяємо: неналагоджений механізм співпраці органів державної влади з громадськими, науковими та бізнес- структурами; незадовільну участь області у програмах міжрегіонального і транскордонного співробітництва, низький рівень якості їх реалізації; нерозвинену туристичну інфраструктуру; невідповідність ціни якості пропонованих туристичних послуг; недостатній рівень матеріального добробуту населення для розвитку приватного туристичного бізнесу в регіоні, значні обсяги тінізації підприємницької діяльності тощо.

Під інформаційним забезпеченням державного управління туристичною галуззю розуміємо комплекс різних видів етнокультурної, соціальної, природно- географічної, економічної інформації, що характеризує галузь, інструменти збирання відповідних первинних даних, їх систематизації, обробки, збереження, пошуку, актуалізації і поширення.

В удосконаленні інформаційного забезпечення механізму державного управління туристичною галуззю на регіональному рівні необхідні такі заходи:

удосконалення переліку показників, які характеризують розвиток туризму як складової регіональної економіки, організації їх збирання; 2) затвердження на регіональному рівні методичних рекомендацій з комплексної оцінки туристично- рекреаційного потенціалу території з метою проведення досліджень з визначення фактичного потенціалу Львівської області, окремих районів та населених пунктів, розроблення на цій основі туристичного паспорта області з метою підвищення ефективності управлінських рішень щодо розвитку туризму (зокрема фінансового забезпечення); 3) удосконалення та комплексне використання інструментарію політики промоції регіонального туристичного продукту з метою ефективного використання туристично-рекреаційного потенціалу території.

Размещено на Allbest.ru