Доступний туризм для всіх у Європейському Союзі

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДОСТУПНИЙ ТУРИЗМ ДЛЯ ВСІХ У ЄВРОПЕЙСЬКОМУ СОЮЗІ

О. Іванова, старш. викл. Національний університет "Києво-Могилянська Академія", Київ, Україна,

М. Сеньків, канд. геогр. наук, асист. Національний університет "Львівська політехніка", Львів, Україна

Глобальний етичний кодекс туризму пропагує право всіх людей на рівність в одержанні доступу для споглядання ресурсів планети, що, у свою чергу, є головним постулатом концепції доступного туризму для всіх. Проаналізовано сучасні підходи до розуміння поняття доступного туризму для всіх. Доступний туризм для всіх означає, що будь-який туристичний продукт має бути розроблений незалежно від віку, статі й здібностей і без будь-яких додаткових витрат для клієнтів з інвалідністю та особливих вимог доступу. Охарактеризовано роль принципів універсального дизайну для туризму, доступному всім. На відміну від поняття доступності, яке стосується лише маломобільних категорій населення та концентрується переважно на питаннях фізичного доступу до транспорту, будівель і споруд, а також доступу до інформації, концепція універсального дизайну наголошує на створенні однакових умов, зручних для всіх користувачів, без виділення окремих з них. Обґрунтовано головні передумови розвитку доступного туризму для всіх у країнах Європейського Союзу, зокрема, існуюче законодавство і стандарти доступності на глобальному, європейському та національному рівнях, старіння населення і збільшення кількості людей з інвалідністю. Для України важливо вивчати і переймати досвід окремих країн Європейського Союзу, де існують стандарти доступності туристичних об'єктів і послуг. Створено картосхему найдоступніших за версією Європейської комісії міст Європейського Союзу і показано кількісний розподіл цих міст за країнами світу в 2011-2018 рр. Найбільше таких міст є у Франції, Німеччині та Швеції. Ці міста працюють над створенням своєї репутації як доступних, зручних для життя міст, які пропонують гостинність усім відвідувачам. Із 23 найдоступніших міст лише п'ять є столицями держав. Водночас місто Любляна в Словенії двічі відзначалося Європейською комісією як одне з найдоступніше зручне для життя місто. На основі вчення про структуру ланцюга доступності й туристичного ланцюга проаналізовано кращі практики доступного туризму для всіх на прикладі міста Ліон у Франції, яке в 2018 р. було визнано Європейською комісією найдоступнішим у Європейському Союзі.

Постановка проблеми. Глобальний етичний кодекс туризму пропагує право всіх людей на рівність в одержанні доступу для споглядання ресурсів планети, що, у свою чергу, є головним постулатом концепції доступного туризму для всіх [9]. За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), 15 % населення світу (приблизно 1 млрд людей) мають інвалідність [29]. За умови демографічного процесу старіння населення в багатьох країнах, кількість людей, що матимуть ті чи інші функціональні порушення, лише зростатиме. Доступний туризм для всіх передбачає створення таких продуктів туризму, послуг і середовищ, які дозволяють користуватися ними людям, незважаючи на їхні порушення, зокрема опорно-рухового апарату, зору, слуху, когнітивних функцій. Зауважимо, що доступний туризм для всіх передбачає забезпечення умов доступності не лише для людей з інвалідністю, а також інших маломобільних груп: людей з тимчасовою інвалідністю, сімей з малими дітьми, людей похилого віку та ін. Європейський Союз (ЄС) є головною туристичною дестинацією у світі. П'ять країн-членів ЄС (Франція, Іспанія, Італія, Великобританія, Німеччина) належать до топ-10 країн світу за прибуттям туристів. Ринок доступного туризму в ЄС оцінюється приблизно в 27 % від загальної кількості населення та 12 % від туристичного ринку [29]. Населення ЄС старіє і така тенденція зберігатиметься надалі. Крім того, Європа є дуже урбанізованою: чотири із п'яти мешканців ЄС живуть у містах і містечках. Кожного року Європейська Комісія (ЄК) присуджує премії найдоступнішим містам ЄС (Access City Award). Конкурс охоплює доступність повсякденного життя мешканців і певним чином доступність туристичних пропозицій. У 2018 р. переможцями стали міста: Ліон, Любляна, Люксембург, Виборг. Ця ініціатива дозволяє місцевим органам влади обмінюватися кращими практиками доступності. Для українських міст, де доступний туризм для всіх поки що слабко розвинений, необхідним є вивчення географії найдоступніших міст ЄС, а також їхнього досвіду для подальшого застосування на практиці.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематика доступного туризму для всіх майже не досліджується вітчизняними вченими, це можна пояснити слабким розвитком доступного туризму для всіх в Україні, що пов'язано із загальною недоступністю інфраструктури та громадських місць. Але слід зауважити, що в останні роки інтерес до цієї тематики зростає і зростатиме надалі. Про це свідчить, зокрема, нещодавнє створення інтерактивної мапи доступних закладів України (подібно до інтерактивної мапи доступних закладів світу Wheelmap.org). Більшість публікацій, які стосуються питань доступного туризму для всіх, базуються на дослідженнях Всесвітньої туристичної організації (ЮНВТО), ЄК, Європейської мережі доступного туризму, Європейського інституту дизайну для всіх та ін. Варто відзначити видання ЮНВТО щодо принципів, інструментарію та кращих практик доступного туризму для всіх у вигляді п'яти модулів [14-16, 25, 26].

У своїй діяльності ЮНВТО керується Глобальним етичним кодексом туризму, який є фундаментом стійкого розвитку туризму [9]. Доступний туризм для всіх передбачає розроблення туристичних продуктів, послуг і середовищ на основі принципів універсального дизайну. Сутності та принципам універсального дизайну присвячено чимало праць зарубіжних (зокрема американського архітектора Р. Мейса) і вітчизняних авторів [12, 13, 19]. Варто також акцентувати увагу на публікаціях, присвячених взаємозв'язку між поняттями "доступне місто" і "розумне місто". Ми вважаємо, що вони не є тотожними: доступність є однією з ознак "розумного міста"; упроваджуючи інноваційні рішення на основі принципів універсального дизайну, "розумне місто" перетворюється на "розумне місто для всіх" [21]. Залишаються практично недослі- дженими питання географії доступного туризму для всіх, зокрема і в ЄС. У цьому контексті виділяються праці угорського вченого M. Жарновські, присвячені доступному і т.зв. "срібному" туризму в ЄС [30].

Мета статті - проаналізувати географію доступного туризму для всіх в Єс, а також доступний для всіх туристичний ланцюг на прикладі міста Ліон у Франції. Для досягнення мети визначено такі завдання: 1) розглянути сучасні підходи до розуміння понять доступного туризму для всіх; 2) обґрунтувати передумови розвитку доступного туризму для всіх в ЄС;

3) зобразити картографічно найдоступніші міста ЄС, а також кількісний розподіл цих міст за країнами світу;

4) проаналізувати доступність туристичного ланцюга на прикладі міста Ліон у Франції; 5) описати переваги доступного туризму для всіх в ЄС та визначити можливості для України в цьому контексті.

Методика та методологія. Загалом у туризмі здебільшого використовується якісна методологія, що відобразилося також і в даному дослідженні. Зокрема, було проведено огляд існуючих наукових досліджень у сфері доступного туризму для всіх, а також законодавства, статистичних даних, керівництв і звітів і виявлено необхідність подальших досліджень у цьому напрямку. У статті широко застосовано метод аналізу документів, зокрема Глобального етичного кодексу туризму, Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю, Європейського закону про доступність, Державних будівельних норм України та ін. У результаті було виявлено проблему відсутності єдності в питаннях доступності в ЄС і необхідність приведення у відповідність законодавства України до існуючих стандартів доступності в країнах ЄС, зокрема і в туризмі. З метою обґрунтування старіння населення та збільшення кількості людей з інвалідністю в ЄС як важливих передумов розвитку доступного туризму для всіх проаналізовано різні статистичні дані, зокрема Євростату. Для здійснення просторового аналізу доступного туризму для всіх в ЄС використано картографічний метод, зокрема виділено і зображено на картосхемі найдоступніші міста ЄС, також у вигляді діаграми показано розподіл цих міст за країнами світу.

Виклад основного матеріалу. Згідно з Конвенцією ООН про права людей з інвалідністю, універсальний дизайн визначається як "розробка продуктів, середовищ, програм і послуг, які можуть бути використані всіма людьми максимально можливо без необхідності адаптації чи спеціалізованого проектування" [23]. Метою універсального дизайну є поліпшення життя всіх людей, створення продуктів, інформації та навколишнього середовища, які можуть використовуватися найбільшою кількістю людей. Виділяють сім принципів універсального дизайну [2]: рівноправне використання (дизайн підходить людям з різними можливостями); гнучкість у користуванні (дизайн ураховує широкий спектр індивідуальних уподобань і можливостей); просте та інтуїтивне використання (дизайн легко зрозуміти, незалежно від досвіду користувача, знань, мовних навичок або рівня концентрації); сприйняття інформації незалежно від сенсорних можливостей користувачів (дизайн ефективно передає необхідну інформацію користувачеві незалежно від умов навколишнього середовища або сенсорних можливостей користувача); толерантність до помилок (дизайн мінімізує небезпеки та несприятливі наслідки випадкових або ненавмисних дій); малі фізичні зусилля (дизайн може використовуватися ефективно і зручно з мінімальними зусиллями); розмір і простір для підходу та використання (наявність необхідного розміру і простору під час підходу, під'їзду та різноманітних маніпуляцій, незалежно від антропометричних характеристик, стану та мобільності користувача). Універсальний дизайн, крім забезпечення прав маломобільних категорій населення, створює умови для забезпечення тендерної рівності (напр., через наявність сповивальних столиків, доступних для всіх статей, наявність гендерно-нейтральних вбиралень тощо).

Поняттям доступності послуговуються перш за все на користь маломобільних груп населення, до яких відносять людей похилого віку, людей з інвалідністю та тимчасовими проблемами здоров'я чи хронічними захворюваннями, а також супроводжуючих дітей у візках. Саме ці категорії визначено новими ДБН "Інклюзивність будівель і споруд", що вступили в дію в Україні з 1 квітня 2019 р., тоді як в інших країнах до таких груп населення також належать діти до 7 років, люди з нестандартними розмірами тіла та вагою і деякі інші. Отже, поняття доступності стосується лише маломобільних категорій населення та концентрується переважно на питаннях фізичного доступу до транспорту, будівель і споруд, а також доступу до інформації. Тоді як концепція універсального дизайну наголошує на створенні однакових умов, зручних для всіх користувачів, без уособлення окремих із них. Це легко пояснюється на прикладі прибудованого пандусу, який є розумним пристосуванням та елементом доступності, але не універсального дизайну. Наявність одного плаского входу, однаково зручного для всіх, буде прикладом універсального дизайну. Універсальний дизайн передбачає застосування елементів доступності та розумних пристосувань там, де неможливо створити рівні умови, але не обмежуючись лише ними.

Доступність часто описують як ланцюг, що складається з багатьох ланок (рис. 1). Наприклад, доступний готель повинен мати спеціально облаштоване місце для паркування автомобілів людей з інвалідністю, плаский в'їзд, доступні конференц-зали, туалети, вивіски збільшеним шрифтом в контрастному співвідношенні кольорів, інформацію, дубльовану шрифтом Брайля, веб-сайт відповідно до Керівництва доступності вебконтенту тощо. Парк атракціонів є недоступним, якщо не має тактильних направляючих, громадські туалети не обладнані для відвідувачів, які користуються кріслами колісними та сповивальними столиками; музей не цікавий для незрячих відвідувачів, якщо відсутні тактильні експонати або аудіогіди та ін.

Рис. 1. Структура ланцюга доступності [5]

Загалом політика і практика доступності в Європі стосуються двох основних аспектів: для кого призначений доступ, і що може робити користувач в доступному середовищі. Перший аспект (Хто?) означає незалежнийдоступ на рівних засадах для усіх, зокрема маломобільних груп, у т.ч. людей з інвалідністю. Другий аспект (Що?) стосується що саме має бути доступним: будівлі, відкриті майданчики, споруди, предмети тощо.

У сфері туризму варто розглядати такі види доступності: фізична доступність (створення безбар'єрного середовища в будівлях, спорудах, транспорті); комунікаційна та інформаційна доступність (у т.ч. доступність веб-сайтів, інформаційних продуктів, вивісок, множинність способів комунікації тощо), а також доступність послуг (обізнаність персоналу щодо інвалідності, способів комунікації та обслуговування людей з різними видами порушень, різних вікових груп та ін.). Доступні послуги є ключовою концепцією в досягненні зручного для всіх туризму.

Фізичний доступ включає в себе, наприклад, створення рівних маршрутів доступу (можливо, за допомогою пандусів), читабельних вивісок, опускання частини стійки реєстрації для сприяння спілкуванню з користувачами інвалідних колясок, облаштування туалетів поручнями, контрастного маркування великих скляних елементів інтер'єру). Багато об'єктів можуть стати більш доступними завдяки поліпшенню якості послуг, що надаються: інформація (надання точної й докладної інформації про подорожі та туризм, включаючи інформацію про доступність, а також надання цієї інформації в доступних форматах, таких як доступний веб-контент, цифрові або друковані великим шрифтом версії, брошури спрощеною мовою); допомога персоналу або волонтера в певних місцях чи для певних видів діяльності, наприклад покупки, вихід на пляж, послуги портьє; наявність різноманітного меню (що враховує різні харчові обмеження, як алергія чи переконання, як вегетаріанство); прокат або оренда обладнання (туристичні послуги, такі як прокат автомобілів, можуть включати в себе адаптовані транспортні засоби або додаткові послуги, такі як переносний електричний скутер; пляжні інвалідні коляски, засоби для ходьби також можуть надаватися клієнтам); пакети заходів (туристичні пакети, доступні для всіх клієнтів) [5].

Туризм можна розглядати як ланцюгове явище (рис. 2). Він складається із системи дій та послуг, які мають численні взаємозв'язки. Доступність має бути інтегрована в усі ланки туристичного ланцюга: бронювання, надання інформації, транспорт, розміщення, харчування, доступність історичних пам'яток та екскурсій, відповідно підготовлений персонал тощо. Відсутність належних заходів доступності в одній із ланок ланцюга створює недоступність усього ланцюга: наприклад, для користувача інвалідного візка, який забронював доступний номер у готелі, але не може потрапити до своєї кімнати через сходи на вході в готель; людина з алергією на глютен не може скористатися готельним рестораном, де не подають безглютенові страви або не мають інформації щодо вмісту глютена.

У сучасній літературі знаходимо поняття "інклюзивний туризм", "доступний туризм", "доступний туризм для всіх". Часто ці поняття ототожнюються, що є неправильним [3]. Відповідно до визначення Всесвітнього комітету з етики туризму доступний туризм для всіх означає, що будь-який туристичний продукт повинен бути розроблений незалежно від віку, статі й здібностей і без будь-яких додаткових витрат для клієнтів з інвалідністю та особливих вимог доступу [11].

Найбільшу користь від доступного туризму для всіх можуть отримати люди похилого віку та люди з інвалідністю, оскільки саме вони стикаються з найбільшими перешкодами через недоступне середовище. Однак люди різного віку і з різними можливостями можуть отримати вигоду з доступного туризму для всіх: малі діти отримують вигоду від здатності досягати речей, які є в межах досяжності користувачів інвалідних колясок, як, наприклад, рукомийники та сушарки для рук з пониженням, і діти, і відвідувачі, які не володіють місцевою мовою, отримують вигоду від подання інформації у вигляді піктограм і знаків. Відвідувачі, які поспішають, можуть отримати вигоду з якісних позначок збільшеним шрифтом і в контрастному співвідношенні кольорів, які є видними здалеку та особливо важливі для осіб з порушенням зору. Важливо зазначити, що цільова група доступного туризму для всіх не обмежується лише туристами, але також включає працівників туристичної сфери і створює можливості для працевлаштування людей з інвалідністю [4].

Рис. 2. Структура туристичного ланцюга [5]

ЮНВТО розробила рекомендації для досягнення доступності різних ланок туристичного ланцюга, зокрема управління туристичними напрямками, туристичної інформації й реклами, міського середовища та архітек-тури, транспортних систем, проживання, харчування і конференц-послуг, культурних об'єктів, екскурсій та інших місць і заходів для туристів.

Національні, регіональні та місцеві органи управління у сфері туризму повинні розробити стратегії розвитку доступного туризму. Це дасть можливість оцінити існуючу ситуацію і виявити, де мають бути необхідні зміни. Концепція доступної туристичної території (регіону, населеного пункту, району) повинна включати в себе забезпечення всіх ланок туристичного ланцюга, зазначеного вище. Необхідно стежити, щоб туристичні об'єкти або заклади розміщення, розташовані в регіонах, де відсутній доступний транспорт, відповідне середовище і зв'язок з іншими туристичними об'єктами, не рекламувалися як доступні.

Туристична література та інші рекламні матеріали повинні містити чітку інформацію про доступність послуг і зручностей, бажано з використанням міжнародних символів, які легко зрозуміти. Інформація для людей з інвалідністю має бути, по можливості, включена до загальних інформаційних матеріалів. У рекламних матеріалах повинна бути інформація про те, як зв'язатися з організацією через доступні засоби зв'язку, і про те, чи можна отримати рекламні матеріали в альтернативному форматі. У місцях, де приймають туристів, має бути доступний перелік усіх допоміжних сервісів для туристів з інвалідністю. Системи бронювання повинні бути доступними, щоб будь-який турист міг скористатися ними самостійно. Для цього веб-сайти, системи бронювання мають бути розроблені відповідно до "Керівництва з доступності веб-контенту" (WCAG 2.1) [24].

Основні показники доступності міського середовища та архітектури включають: паркувальні місця, зокрема спеціально облаштовані та позначені місця для парку- вання автотранспорту людей з порушенням мобільності, посадки/висадки туристів в/з транспорту; систему інформації та комунікацій, що включає використання жестової мови, шрифту Брайля, подання тексту збільшеним шрифтом, застосування піктограм і символів, візуальні та звукові оголошення тощо, можливість вільного горизонтального переміщення (завдяки нормативній ширині дверних отворів, коридорів, відсутності порогів, наявності тактильних, візуальних і звукових елементів доступності для людей з порушеннями зору), вертикальне переміщення (облаштовані відповідно до норм ліфти, сходи, пандуси), санітарні об'єкти загального користування, ціни (не передбачають більшої вартості для забезпечення доступності послуг і споруд).