Сучасний стан та перспективи розвитку екологічного туризму в Черкаській області

Размещено на http://www.allbest.ru/

КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА

освітнього ступеня - магістр

тема роботи: «Сучасний стан та перспективи розвитку екологічного туризму в Черкаській області»



Зміст

Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів

Вступ

Розділ 1. Теоретико-методологічні основи дослідження екологічного туризму

1.1 Основні поняття, види, форми туризму

1.2 Принципи організації екологічного туризму

1.3 Структура і показники галузі «екологічний туризм»

Розділ 2. Умови, об'єкти та методика проведення досліджень

2.1 Загальна характеристика Черкаської області

2.2 Охорона праці та небезпека у подорожах

Розділ 3. Сучасний стан розвитку екологічного туризму в Черкаській Області

3.1 Сучасна ресурсна база екологічного туризму в області

3.2 Проблеми і шляхи розвитку екологічного туризму в Черкаській області

3.3 Оцінка рекреаційного потенціалу національного природного парку «Нижньосульський»

3.4 Розробка екологічного маршруту національного природного парку «Нижньосульський»

Розділ 4. Методика розрахунку економічних показників екотуру

Висновки

Список використаних джерел

Додатки



Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів

ПЗФ - природно-заповідний фонд

РТД - рекреаційно-туристична діяльність

НПП - національний природний парк

ЄЧС - Європейський Червоний список

ЧКУ - Червона книга України



Вступ

Одним із сучасних напрямів розвитку туристичних подорожей є екологічний туризм. Тому вивчення та дослідження сучасного стану та розвитку екологічного туризму в Черкаській області є актуальною темою. В роботі відображається перспективність розвитку екологічних регіонів області з рекреаційної точки зору, дослідження ресурсів придатних для екотуризму.

Об'єктом дослідження є розвиток екологічного туризму в Черкаській області.

Предметом дослідження є стан, інфраструктура та якість надання туристичних послуг у сфері екологічного туризму.

Метою даної кваліфікаційної магістерської роботи є оцінка сучасного стану та перспектив подальшого розвитку екологічного туризму в Черкаській області.

Вiдповiдно до поcтавлeної мeти в ході pоботи виpiшувалися такi завдання: охарактеризувати природно-ресурсний потенціал області, включаючи об'єкти природно-заповідного фонду та історико-культурні ресурси; визначити рекреаційну місткість території ПЗФ Черкаської області; виявити перспективи розвитку екологічного туризму області; розробити екологічний маршрут на території національного природного парку (НПП) «Нижньосульський».

Магістерська робота виконувалась за допомогою такиx мeтодiв, як літературний мeтод, cиcтeмний пiдxiд, cтpуктуpний аналiз i cинтeз, cтатиcтичний, каpтогpафiчний мeтод, графічний, класифікації, порівняльний, що розкривають суть екологічного туризму як багатопланового явища, важливої частини туристичної діяльності.

Інформаційною базою роботи є Закони Верховної Ради та постанови Кабінету Міністрів України, сайти обласних держадміністрацій області, сайт Міністерства охорони навколишнього природного середовища України тощо.



Розділ 1. Теоретико-методологічні основи дослідження екологічного туризму

1.1 Основні поняття, види, форми туризму

Термін «екотуризм» використовується в індустрії туризму вже більше 10 років. При цьому має твердження, що вперше термін був використаний Міллером в 1978 р. як позначення одного з варіантів стійкого розвитку туризму.

Синонімом поняття «екотуризм» є зелений туризм (green tourіsm), природничий туризм (nature tourіsm).

Одне з найперших і вдалих вітчизняних трактувань екотуризму, запропонована вченим Р.С. Гужіним, М.Ю. Беліковим у 1997 р., було наступне: «У основі екотуризму лежить турбота про навколишнє середовище. На першому плані постає організація поїздок з обмеженою кількістю учасників до природних зон, які представляють культурний інтерес з метою реалізації різних проектів з охорони та раціонального використання природних ресурсів» [32].

Дане визначення має багато спільного з визначенням Міжнародної організації екотуризму (TІES): «Екотуризм - відповідальна подорож в природні зони, області, що зберігає навколишнє середовище і підтримує добробут місцевих жителів. Екотуризм координує, допомагає і стимулює використання культурних і природних туристських ресурсів, визнаючи важливість збереження місцевої культурної спадщини і природних ресурсів області (регіону) для місцевого населення і майбутніх туристів» [13].

Головні ознаки екологічного туризму:

- будь-яка подорож, протягом якої турист вивчає навколишнє середовище;

- подорож, в якій природа є головною цінністю;

- доходи від екотуризму прямують на фінансову підтримку захисту навколишнього середовища;

- екотуристи особисто беруть участь в діях, які зберігають або відновлюють ресурси дикої природи;

- екотур - це подорож, в якій всі дії є «екологічно м'якими».

Виділяються такі форми екотуризму - активний екотуризм (піший, велосипедний, водний, кінний, рибальство), фауністичні та флористичні поїздки (орнітологічні поїздки, полювання, тематичні поїздки), культурологічні й етнографічні поїздки).

На даний час можна виділити 4 головних види екологічного туризму:

1. Науковий туризм. Під час наукових турів, туристи приймають участь у різноманітних дослідженнях природи, ведуть польові дослідження, як правило на природно-заповідних територіях, які знаходяться під охороною (заповідники, заказники, національні парки). До категорії наукового туризму можна віднести також науково-дослідні експедиції та навчальні практики студентів природничих наук.

2. Тури з вивчення історії природи. Подорожі, які пов'язані із вивченням навколишнього середовища, місцевої культури. Частіше за все, подорожі такого виду організовуються на території природних заповідників чи національних парків.

3. Пригодницький туризм. Даний тип туризму об'єднує усі види подорожей, які пов'язані з активними засобами пересування та відпочинку на природі. Метою даного відпочинку є отримання нових вражень, відчуттів, адреналіну. Це: альпінізм, скалолазання, спелеотуризм, гірський та пішохідний, водний, лижний, гірськолижний, кінний туризм, а також паропланеризм та дайвінг, які є екстремальними, але мають найбільший дохід у галузі екологічного туризму.

4. Подорожі в природні резервації і заповідники. Велика частина дикої природи, що збереглася знаходиться в наш час у заповідниках і резерваціях, де вона найбільш охороняється. Подорожі в збережені недоторканими куточки природи з метою вивчення та спостереження дикого рослинного і тваринного світу [41].

Ще однією особливістю екотуризму є екологічна свідомість подорожуючих. Туристи готові на деякий час забути про вигоди цивілізації, можливо навіть тимчасово відмовитись від певних звичок заради підтримання довкілля у належному стані. Крім того, екотуризм передбачає певну екологічну освіту в комплексі з глибоким пізнанням пам'яток природи, архітектури, культурних особливостей місцевого населення.

Окрім природи, як головного об'єкту екотуризму, варто відмітити самих екотуристів, яких розділяємо на чотири категорії:

1. Група спеціалістів, які є висококваліфікованими у сфері «еко». До них відносять науковців, вчених, які приймають участь у етнографічних турах, дослідженнях.

2. Група зацікавлених екотуристів, які певною мірою цікавляться новими культурами, надбаннями та набувають новітніх знань про природу свого регіону та місцевий менталітет.

3. Група основного потоку туристів, які очікують від екологічного туризму нових вражень, відчуттів та захоплень.

4. Група пересічні екотуристи, для яких екоподорож є частиною окремого виду туристичної програми [8].

Слово «екотуризм» першочергово використовували маркетологи для приваблювання туристів, орієнтованих на природу, її захист й активний відпочинок. Насправді таких туроператорів мало хвилювала охорона навколишнього середовища. Тому ідеї екотуризму довгий час викликали скептичне ставлення теоретиків туризму.

1.2 Принципи організації екологічного туризму

Розглядаючи розвиток та формування екологічного туризму, важливо відмітити принципи на яких базується робота цілої галузі. Зазначимо ряд основних принципів: екологічний туризм пробуджує в людині почуття єднання та спілкування з природою. Саме під час подорожей люди тісно спілкуються з природою, відчувають її, знайомляться з особливостями життя місцевих жителів, їх традицій, звичаїв певного регіону. Екологічний туризм спонукає розвитку обізнаності суспільства в екології, підтримці природи у її первозданному вигляді та зменшенню негативного впливу людини на природу.

Концепцію екотуризму можна розглядати у вигляді таких базових принципів (рис. 1.1.):

Рис. 1.1. Базові принципи екотуризму.

Ранжувати принципи екологічного туризму за певними ознаками можна лише умовно, але науковці виділяють наступні принципи екологічного туризму:

- загальнонаукові принципи грунтуються на узагальнюючих філософських положеннях, що відображають найбільш суттєві властивості об'єктивної дійсності та (відомості на основі досвіду, що отриманий у процесі пізнавальної діяльності людини. Основними загальнонауковими принципами екологічного туризму є: діалектичний; системний; історичний; пізнавальний. Конкретно-наукові принципи визначаються особливостями певної наукової області, науки. Як правило ці принципи формують методологічну базу певного дослідження. Основними конкретно-науковими принципами екологічного туризму є [12, 13]:

- екологічний - визначення та гармонізація основних зв'язків в екотуристській системі (між туристами, туроператорами, природними ландшафтами, місцевою громадою). Ядром цієї системи на відміну від класичної екосистеми є саме природне середовище (ландшафти);

- геоекологічний (конструктивно-географічний) - базування на природоорієнтованому раціональному використанні, охороні та відтворенні природних ресурсів;

- екостабілізуючий - недопущення та мінімізація шкоди, завданої природному середовищу, що не порушує екологічної стійкості середовища;

- інтелектуально-освітній - спрямованість на масову екологічну освіту та виховання;

- соціально-етичний - орієнтація на формування екокультури та екоетики спілкування з природним середовищем;

- етноекологічний - повага до інтересів місцевих мешканців, шанобливе ставлення до етнокультурного середовища, збереження та відтворення етнокультурних традицій (обрядів, свят, пісень, ігор, розваг тощо), традиційних систем природокористування (етноприродокористування) та охорони природи;

- економіко-розвиваючий - спрямування на ефективний сталий розвиток тих регіонів, де він здійснюється, інвестування в охорону та відтворення природного середовища.

Основними завданнями екологічного туризму є:

- постійно, систематично і цілеспрямовано культивувати критерій рівноваги навколишнього природного середовища;

- гармонізувати відносини між природою, суспільством і економікою;

- орієнтувати туристичні організації на збереження, відтворення і збільшення споживчої вартості природного середовища за рахунок виділення частини прибутків від туризму на вирішення пов'язаних із цим завдань;

- підкоряти короткочасні інтереси отримання прибутку від туризму довгостроковим інтересам щодо збереження природи для прийдешніх поколінь, примноження рекреаційно-туристичних ресурсів, а також подальшого соціально-економічного розвитку місцевих громад на основі екотуризму;

- формувати в туристів почуття особистої відповідальності за стан природи та її майбутнє, стверджуючи в їх свідомості приналежність до неї як

1.3 Структура і показники галузі «екологічний туризм»

Екологічний туризм як галузь господарства представляє собою систему, яка складається зі взаємопов'язаних елементів (рис. 1.2.).

Рис.1.2. Функціональна та організаційна система екотуризму [20]



Три підсистеми, які зображені на малюнку - виробниче середовище, природне середовище, суспільно-культурне середовище - складають функціональну структуру галузі «екологічний туризм».

Насамперед екологічний туризм базується на природному середовищі - база екологічного туризму, яка представлена природними територіями, що особливо охороняються. До них відносяться такі об'єкти:

- природні заповідники, біосферні заповідники, національні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, заповідні урочища;

- водні об'єкти (ділянки моря, озера, водосховища, річки, ставки, канали), водно-болотні угіддя, водоохоронні зони, прибережні захисні смуги, смуги відведення, берегові смуги водних шляхів і зони санітарної охорони, що утворюють басейнові системи;

- курортні та лікувально-оздоровчі території х їхніми природними ресурсами;

- рекреаційні території для організації масового відпочинку населенні і туризму, які приваблюють туристів своїми природними ресурсами;

- інші природні території (ділянки степової рослинності, луки, пасовища, кам'яні розсипи, піски, солончаки);

- земельні ділянки, на яких зростають природні рослинні угруповування, занесені до Зеленої книги України;

- земельні ділянки, які є місцями перебування чи зростання видів тварин рослин занесених до Червоної книги України;

- частково землі сільськогосподарського призначення екстенсивного використання - пасовища, луки, сіножаті.

Кожна з наведених нами вище природних охоронних територій характеризується великою сукупністю кількісних та якісних показників, з яких складається екологічний паспорт об'єкта. Показники екологічного паспорту групуються по типових розділах:

- загальні відомості, ландшафтно-кліматичні і рекреаційні чинники (площа, місце розташування, історична довідка, режим охорони рельєф, грунти);

- атмосферне повітря (середня температура січня та липня, вегетаційний період, абсолютний максимум та мінімум температур, кількість опадів, висота снігового покриву, загальна сприятливість кліматичних умов);

- ландшафтно-рослинні ресурси (типи рослинності, види рослин, щільність та врожайність рослинного покриву);

- тваринний світ (види фауни, кількість та щільність тварин);

- охорона та рекреаційне використання грунтового покриву (площа лісів, с/г територій та територій що охороняються, припустиме навантаження на одиницю площі, добу сезону року);

- гідрологічні умови (кількість річок, загальна довжина річок, кількість великих озер, середня швидкість течії, середня глибина рік, температура води);

- естетичні умови (естетичність природних та антропогенних ландшафтів, унікальні природні об'єкти, санітарний стан території) [10].

На даний час в Україні є 6737 спеціально відведених для екологічного туризму територій та об'єктів природного заповідного фонду. Їх загальна площа перевищує 2,35 млн. га, що становить понад 3,9% всієї площі держави.

Основою екотуризму України є національні природні парки, біосферні заповідники та регіональні ландшафтні парки. За їхнім статутом на території цього природно-заповідного фонду може здійснюватися рекреаційна діяльність, яка має проводитися у формі екологічного туризму. Національні природні парки займають 20,9% території природно-заповідного фонду держави, біосферні заповідники -- 9,6% регіональні ландшафтні парки -- 17,2%. Об'єктами екотуризму також є штучно створені людиною ботанічні, дендрологічні і зоологічні парки. Ними можуть бути і є парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва [12, 18].



Розділ 2. Умови, об'єкти та методика проведення досліджень

2.1 Загальна характеристика Черкаської області

Одним із пріоритетних завдань обласної державної адміністрації є збільшення площі територій та об'єктів природно-заповідного фонду області.

Структурними підрозділами облдержадміністрації із залученням представників громадських організацій, науковців, органів виконавчої влади та місцевого самоврядування проведено роботу з розробки Стратегії регіонального розвитку Черкаської області на період до 2020 року, яку затверджено рішенням обласної ради.

Черкаська область є однією з небагатьох областей, яка стратегічною ціллю регіонального розвитку визначила «Екологічну безпеку та збереження довкілля». Зазначена мета містить і напрямок із розвитку екомережі, природно-заповідного фонду.

Станом на 1 січня 2015 року населення області становило 1251800 осіб. Це вказує на те, що упродовж 2014 року населення скоротилось на 8,1 тисяч осіб. Міське населення становить 710 тисяч осіб, сільського -- 541 тисяча.

Черкаська область відноситься до числа густонаселених. Її середня щільність -- 65 осіб на 1 кмІ. Близько 90% населення проживає в правобережній частині області, у лівобережній -- 10%.

Екологічний туризм не користується попитом у сільського населення, так як більшість людей мають власні присадибні ділянки та власне господарство. За даними землевпорядної служби Черкаської області за січень-квітень 2014 року було зареєстровано 15313 земельних ділянок. У найбільших містах області існує значна кількість дачних ділянок поблизу міст, які надають місцевому населенню змогу відпочити у власних заміських садибах.



Таблиця 2.1.

Міські населені пункти з кількістю жителів понад 6,0 тисяч за даними Держкомстат
Черкаси 281,5 Жашків 139 Умань 85,5 Тальне 13,8 Сміла 68,8 Кам'янка 11,9 Золотоноша 28,3 Христинівка 10,7 Канів 24,8 Чигирин 9,0 Корсунь-Шевченківський 18,2 Монастирище 8,9 Звенигородка 17,1 Лисянка 7,9 Шпола 17,1 Маньківка 7,7 Ватутіне 16,7 Чорнобай 7,3 Городище 14,0 Драбів 6,5

Тому екологічний туризм певною мірою орієнтований на вузьке коло споживачів. На даному етапі розвитку він пропонує послуги шкільним групам, студентам. Серед них виділяємо шкільні групи. У 700 загальноосвітніх школах здобувають загальну середню освіту 168502 дітей. Із загальної кількості загальноосвітніх шкіл -- 13 гімназій, 13 ліцеїв, 3 колегіуми, 28 спеціалізованих, 3 вечірні та 5 приватних шкіл. Школярі в середньому мають 5 екскурсій на рік до природоохоронних територій. За інформацією обласного управління статистики у Черкаській області спостерігаємо, що туристичний ринок обслуговує щороку приблизно 700 тисяч туристів та екскурсантів (шкільні групи, студенти, приїжджі з областей та місцеві жителі), які захоплюються внутрішнім туризмом саме на території Черкаської області.

Попит на туристичний продукт (екологічний туризм) формує рівень доходів населення області, екологічний туризм є досить прибутковою частиною туристичних агенцій, а також бюджетною формою відпочинку. Розвиток екологічного туризму створить достатній рівень попиту на відпочинок «неподалеку від дому», забезпечить робочими місцями населення, а також пропозицію, яка на даний момент тільки починає розвиватися [34].

Вагомим фактором розвитку є географічне розташування, стан та наявність культурно-історичних об'єктів, наявність об'єктів харчування та закладів розміщення, доступність до місць відпочинку та стан автошляхів.

Розглянемо більш детально представлені фактори: Черкаська область розташована у центральній частині України, в басейні середньої течії Дніпра. Межує на півночі з Київською, на сході - з Полтавською, на півдні - з Кіровоградською і на заході - з Вінницькою областями.

Площа Черкаської області становить 20,9 тис. кв. кілометрів, що складає 3,5 % території держави (18 місце в Україні).

Область простягнулася із південного заходу на північний схід на 245 км, із півночі на південь - на 150 км. Крайня північна точка лежить неподалік від села Кононівка Драбівського району, південна - поблизу села Колодисте Тальнівського району, західна - біля села Коритня Жашківського району, східна - неподалік села Стецівка Чигиринського району. За математичними розрахунками географічним центром області є точка поблизу села Журавки Городищенського району.

Територія Черкаської області в цілому рівнинна і умовно поділяється на дві частини - правобережну і лівобережну. Переважна частина правобережжя розміщена в межах Придніпровської височини з найвищою точкою області, що має абсолютну висоту 275 м над рівнем моря (поблизу Монастирища). В прилягаючій до Дніпра частині правобережжя знаходиться заболочена Ірдино-Тясминська низовина, а також підвищення - Канівські гори. Низинний рельєф має лівобережна частина області, яка розташована в межах Придніпровської низовини.

Черкаська область розташована на Східноєвропейській рівнині, у басейні середньої течії Дніпра. Площа Черкаської області становить 20,9 тис. км2 (3,4% від загальної площі України).

Область лежить в лісостеповій зоні, досягаючи на півдні степової зони. Територія області простягнулась з південного заходу на північний схід на 245 км, з півночі на південь - на 150 км. Крайня північна точка лежить на північ від с. Кононівка, Драбівського району (50°14'пн.ш., 32°07'сх.д.), південна - на південь від с. Колодисте, Уманського району (48°27'пн.ш., 30°07'сх.д.), західна - на північний захід від с. Жовтневе, Монастирищенського району (49°03'пн.ш., 29°36'сх.д.), східна - на південний схід від с. Стецівка, Чигиринського району (49°00'пн.ш., 32°52'сх.д.).

Географічний центр України, що розташований на північній околиці села Мар'янівка (Шполянський район) між райцентром Шпола і селом Матусів Черкаської області має координати 49°01'39” пн.ш. і 31°28'58” сх.д.

Черкащина межує на півночі з Київською (межа 340 км), на сході - з Полтавською (212 км), на півдні - з Кіровоградською (388 км), на заході - з Вінницькою (124 км) областями.

Клімат регіону помірно континентальний. Зима м'яка, з частими відлигами. Літо тепле, в окремі роки спекотне, західні вітри приносять опади. Середня температура найхолоднішого місяця січня - 5,9°С. Середня температура влітку складає + 19°С.

Сприятливі кліматичні умови сприяють значному біорізноманніттю області. Природно-заповідний фонд налічує 540 теритій та об'єктів, з яких 22 об'єкти загальнодержавного та 518 місцевого значення. Показник заповідності складає 3,1 % від площі області.

Ліси ростуть здебільшого на узбережжях річок, степова рослинність поширена на вододілах. У районі Канева й на південний схід від нього переважають дубово-грабові ліси (дуб, граб, клен, липа, ясен), у південно-західній, південній і центральній частині - дубово-ясеневі та грабові ліси. Черкаський бір (сосна, дуб, клен, береза) - найпівденніша межа природного поширення наддніпрянських хвойних лісів на Україні. Площа земель лісогосподарського призначення області становить 338,5 тис. га. Площа земель лісогосподарського призначення, що вкрита лісовою рослинністю складає 318,3 тис. га, тобто лісистість становить 15,2 % від площі області.

В Черкаській області нараховується 334 види судинних рослин (17% флори області), що знаходяться під загрозою зникнення. Серед них69 видів занесених до Червоної книги України, 14 включені в додаток І Бернської Конвенції, 7 охороняються в Європі - Європейський Червоний список, 3 - у всесвітньому масштабі.

Із загальної площі Черкаської області сільськогосподарські землі складають 1487,0 тис. га, в тому числі сільськогосподарські угіддя 1450,9 тис. га, інші сільськогосподарські землі - 36,1 тис. га.

Тваринний світ Черкащини різноманітний, але кількість особин не значна.

Орнітофауна регіону представлена такими видами птахів: баклан великий, лебідь-шипун, гуска сіра, крижень, попелюх, черень чубата, гоголь, крех великий, крех малий, орлан-білохвіст, лунь польовий, мартин сивий, мартин жовтоносий, мартин звичайний, пісочник малий, пісочник великий, чайка, кулик-сорока, коловодник великий, коловодник болотяний, коловодник лісовий, коловодник чорний, набережник, брижач, плавунець круглодзьобий, побережник чорногрудий, побережник ралий, побережник білохвостий, побережник болотяний, грицик великий, великий яструб, фазан, просянка.

Найпоширенішими представниками іхтіофауни регіону є: лящ, сазан, судак, карась, щука, чехоня, плітка, окунь, короп, товстолоб.

Серед ссавців на території області зустрічаються: дикий кабан, вовк, лисиця, заєць-русак, козуля, єнотовидна собака, куниця, бобер, тхір, їжак, видра, ондатра в невеликій кількості, лось, олень плямистий та благородний.

З метою збереження біологічного різноманіття в регіоні охороняється 81 вид тварин, з них: 67 видів тварин, занесені до Червоної книги України, в тому числі, 3 види входять до Європейського Червоного списку, 8 видів охороняється Бернською конвенцією, 10 видів Афро-євразійським договором по мігруючим видам (AEWA), 4 види Конвенцією про міжнародну торгівлю видами дикої флори та фауни (CITЕS).

Внутрішні води області представлені річками, озерами, болотами, підземними водами і штучними водоймами. По території області протікає 1037 річок, найбільша з них р. Дніпро (в межах області - 150 км), 7 середніх річок - Рось, Тясмин, Гнилий Тікич, Гірський Тікич, Супій, Ятрань, Велика Вись, а також малі річки, струмки, ставки.

В області налічується 40 водосховищ, найбільшими є Канівське і Кременчуцьке.

Під водою знаходиться 166,3 тис. га, у тому числі під штучними водотоками - 2,5 тис. га, річками, струмками - 3,8 тис. га, озерами, замкнутими водоймами, ставками - 18,5 тис. га, штучними водосховищами - 111,0 тис. га. Відкриті заболочені землі становлять 30,5 тис. га.

Область розташована в центрі України і займає вигідне географічне положення. Область перетинає головна водна артерія України - річка Дніпро. У формуванні економіки придніпровське положення Черкащини відіграє важливу роль. Більшість великих промислових підприємств області, а також ряд міст (Черкаси, Сміла, Канів, Золотоноша) знаходяться недалеко від Дніпра.

Область багата на нерудні корисні копалини, передусім будівельні матеріали. Граніти різних типів зустрічаються в Городищенському, Корсунь-Шевченківському, Смілянському, Уманському та інших районах. Відомо близько 400 родовищ різних глин. Важливе значення мають бентонітові та палигорскітові глини, що залягають поблизу Дашуківки Лисянського району. Неподалік Мурзинець і Неморожі Звенигородського району, Новоселиці Катеринопільського району залягають високоякісні вогнетривкі глини - каоліни. Майже повсюдно поширені кварцеві піски. Серед паливних ресурсів переважає буре вугілля та торф. Родовища бурого вугілля - Козацьке, Рижанівське, Юрківське у Звенигородському, Новоселицьке, Мокрокалигірське у Катеринопільському, Тарнавське у Монастирищенському районах.

Рудні корисні копалини у вигляді осадових залізних руд зустрічаються у Канівському, Смілянському, Шполянському районах, корінних титанових - у Смілянському районі.

В області є понад 100 родовищ цегельно-черепичної сировини. У наявності значні запаси будівельних пісків та каменю, керамзитової сировини. В західній частині області знаходяться поклади петрургічної сировини.

На Черкащині є значні запаси облицювального та будівельного каменю. Найбільш відомі родовища граніту - Старобабанське і Танське, продукція яких постачається далеко за межі області.

На території області розташоване унікальне за розмірами, якістю сировини та спектром застосування, найбільше в Україні Черкаське родовище бентонітових та палегорськітових глин, які є однією з важливих статей експортно-імпортних операцій на світовому ринку.

Черкащина має значні запаси вторинних каолінів, в її надрах є поклади бурого вугілля, торфу, бокситів. На межі Черкаської та Кіровоградської областей розташоване Болтиське родовище горючих сланців. Лівобережна частина області має значні запаси мінерально-лікувальних вод типу “Миргородська”, розвідане та експлуатується Звенигородське родовище радонових вод.

2.2 Охорона праці та небезпека у подорожах

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Актуальність роботи організаторів екотурів визначається в значенні питань безпеки сучасного туризму на всіх рівнях - від безпеки туристів на маршруті до економічної безпеки всіх регіонів розвитку туризму.

Безпека в екологічному туризмі складається з трьох компонентів: особиста безпека екотуристів; безпека речей екотуриста; безпека навколишнього середовища, в якому подорожує турист, тобто фактична безпека використовуваних природних туристичних ресурсів [9].

Згідно із Законом України «Про туризм» із метою забезпечення безпеки туристів суб'єкти туристичної діяльності зобов'язані здійснювати:

1. Підготовку безпечних умов для перебування туристів, облаштування трас походів, прогулянок, екскурсій, місць проведення змагань, забезпечення туристів справним спорядженням та інвентарем;

2. Навчання туристів засобам профілактики і захисту від травм та нещасних випадків, інструктаж із надання першої медичної допомоги, а також інформування про джерела небезпеки, які можуть бути зумовлені характером маршруту та поведінкою самих туристів;

3. Контроль за підготовкою туристів до подорожей, походів, змагань, інших туристичних заходів;

4. Надання оперативної допомоги туристам, що зазнають лиха, транспортування потерпілих;

5. Розробку та реалізацію спеціальних вимог безпеки під час організації та проведення походів з автомобільного, гірського, лижного, велосипедного, водного, мотоциклетного, пішохідного туризму та спелеотуризму [1, 3].

Значний вплив на життя і здоров'я туриста має навколишнє середовище. Основними факторами впливу навколишнього середовища є висока або низька температура повітря, вологість і рухомість повітряних мас, опади, перепади тиску, недостатність кисню та ін.

При проектуванні туру необхідно брати до уваги вибір сприятливої пори року, вечірнього чи денного часу, раціонально обрати трасу туристичного маршруту, врахувати погодні умови, забезпечення відповідної екіпіровки, засобів індивідуального захисту, повне і своєчасне інформування туристів про можливу небезпеку та ін.

В багатьох випадках туристи самі порушують регламентовані правила поведінки і потрапляють в складні ситуації, відстають через неуважність від груп на екскурсіях, відправляються в райони, не рекомендовані для відвідування туристів, беруть участь у ризикових заходах, купаються у заборонених місцях, відвідують сумнівні розважальні заклади та ін. [18].

З метою здійснення практичної роботи по забезпеченню безпеки туристів, наданню їм допомоги і захисту в екстремальних ситуаціях, туристичні підприємства, що спеціалізуються на організації туристичних подорожей з використанням активних форм пересування туристів, створюють пошуково-рятувальні служби або укладають угоди на обслуговування з відповідними службами.

Щоб туризм став джерелом зміцнення здоров'я і розвитку фізичних сил, кожен турист повинен суворо дотримувати в похідних умовах правил поведінки і техніки безпеки.

При наданні туристських послуг повинен бути забезпечений прийнятний рівень ризику для життя і здоров'я туристів, як у звичайних умовах, так і в надзвичайних ситуаціях (стихійних лих, пожежі та т. п.), що виникають в країні подорожей [6].

Під час написання дипломної роботи ми дотримувалися правил з техніки безпеки на робочому місці та під час досліджень екологічних місцевостей та територій.



Розділ 3. Сучасний стан розвитку екологічного туризму в Черкаській області

3.1 Сучасна ресурсна база екологічного туризму в області

У Черкаській області працюють над збільшенням територій природно-заповідного фонду. Нині природно-заповідний фонд області нараховує 531 об'єкт площею 63 879,11 га. З них: 22 - загальнодержавного та 509 місцевого значення. Це такі, як: Канівський природний заповідник, національні природні парки «Білоозерський» та «Нижньосульський», дендрологічний парк «Софіївка», Черкаський зоологічний парк, регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів», 223 заказники, 192 пам'ятки природи, 58 парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, 52 заповідні урочища. Показник заповідності доведено до 3 % від площі території області. По Україні він становить 6,3%, в Європі ж - 15%. Черкащина є однією з небагатьох областей України, до Стратегії розвитку якої ввійшов такий напрямок, як: Екологічна безпека та збереження довкілля. Стратегією регіонального розвитку області на період до 2020 року та Державною стратегією регіонального розвитку на період до 2020 року, затвердженої постановою КМУ, передбачено збільшення питомої ваги площі земель природно-заповідного фонду до площі Черкаської області. На сьогодні менше 1 % заповідності мають: Уманський, Кам'янський, Катеринопільський, Тальнівський та кілька інших районів, більше 5 % - Золотоніський, Канівський, Чорнобаївський. По площі земель не наданих у власність та користування найбільші перспективи до заповідання мають: Золотоніський, Черкаський, Чигиринський, Чорнобаївський райони та м. Сміла.



3.2 Проблеми і шляхи розвитку екологічного туризму в Черкаській області

Черкаська область володіє значними рекреаційними ресурсами, що виявляються у наявності різних ландшафтів. Проте екологічний туризм розвивається не організовано, без необхідного участі й контролю місцевих туристських фірм, і навіть адміністрації краю органів місцевого самоврядування. Виходячи з цього, можна назвати ряд важливих проблем:

1. Забруднення довкілля і використання можливості отримання економічної прибутку для місцевого населення і бюджету краю.

2. Нераціональне використання природоохоронних заповідних ландшафтів.

3. Відсутність паспортів екологічних об'єктів Черкаської області, які ускладнюють проведення аналізу стану природної зони.

4. Відсутня статистична інформація по заповідникам, заказникам, ландшафтним паркам, а також відсутній точний облік туристів по роках, сезонах відвідування.

5. Недостатньо висвітлені основні принципи роботи природоохоронних територій в області орієнтованих на туристів.

6. Інформація щодо режиму відвідування об'єктів природно-заповідного фонду взагалі відсутня.

7. Недоліком вважаємо відсутність рекламної інформації - буклетів, інформативних листівок про об'єкт, вказівників, бігбордів, сіті-лайтів, лайто-боксів, маршрутних карт для туристів. Більшість природоохоронних важливих об'єктів Полтавської області не мають власного сайту з розташуванням, адресою, а також відсутні ініціали керівників.

8. Існує Всеукраїнська спілка екологічного туризму, а регіональна спілка відсутня у Черкаській області, керуючим органом є Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації, яке саме повинне займатися усуненнями недоліків у напряму «екологічний туризм».

9. Відсутні програми використання об'єктів екологічного туризму.

10. Невизначеність попиту на екологічний туризм в області, через відсутність інформаційної бази, недосконалість системи державного управління туризмом і діяльністю курортів, низька ефективність взаємодії центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, приватного сектору та громадськості в управлінні розвитком екологічного.

11. Відсутність професійного кадрового складу, який орієнтується саме в екологічному туризмі, низька обізнаність туристичних агенцій та фірм про можливості використання природних ресурсів Черкащини.

12. Низьке фінансування з боку влади та управління не дає можливості ефективно використати природні об'єкти та створити екологічно-безпечну інфраструктури з дотриманням санітарно-екологічних норм [33].

Шляхами розвитку екологічного туризму мають стати заходи з подолання фінансової кризи і не спроможності фінансування туристичного сектору. Гідну нішу на ринку туристичних послуг повинен зайняти екотуризм, який включає в себе програми, що зводять до мінімуму негативні аспекти впливу звичайного туризму на навколишнє середовище і зміцнення культурної самобутності місцевого населення. Сформувати новий екотуристичного бренду Черкащини, який поєднує у собі систему можливостей культурно-пізнавального, оздоровчого напрямків сприятиме створенню іміджу області як екозони, та реалізацію програм, направлених на підвищення інвестиційної діяльності, формування довіри до національних виробників та створення програм залучення туристів. Підвищення рівня екологічного освіти відвідувачів, збереження витрат за природоохоронні заходи. Важливим етапом розвитку повинне стати покращення автомобільних доріг для під'їзду до природоохоронних територій, також варто звернути увагу на розробку інформації про заповідники, заказники, парки (створення офіційних сайтів, ведення форумів туристів). Інвестувати в навчання фахівців з екологічного туризму, і як наслідок правильне та формування екологічних маршрутів для різних категорій населення.

3.3 Оцінка рекреаційного потенціалу національного природного парку «Нижньосульський»

Національний природний парк «Нижньосульський», створений відповідно до Указу Президента України від 10 лютого 2010 року № 155 «Про створення національного природного парку «Нижньосульський» і розпочав свою діяльність 04.11.2011 року.

Парк розташований на межі Черкаської та Полтавської областей, в нижній частині долини р. Сули. Загальна площа парку 18635,11 га. державної власності, у тому числі 2187,3 га., які надані йому в постійне користування та 16447, 81 га., що включені до складу парку без вилучення у землекористувачів. Парк розташований в межах територій Глобинського, Семенівського та Оржицького районів Полтавської області і Чорнобаївського району Черкаською області.

Клімат регіону помірно континентальний. Зима м'яка, з частими відлигами. Літо тепле, в окремі роки спекотне, західні вітри приносять опади. Пересічна температура повітря +7,2°C. Середня температура найхолоднішого місяця січня -- 8,9°C. Середня температура липня становить + 27,5°C. Максимальна +45°C, мінімальна ?37°C. Період з температурою +10°C становить 160 -- 170 днів. Опадів 450-520 мм у рік [22]. Картосхема розміщення НПП «Нижньосульський» пердставлена в додатку А.

Важливим показником радіаційного режиму є тривалість сонячного сяяння, тобто часу, протягом якого прямі сонячні промені потрапляють на земну поверхню. За багаторічними спостереженнями загальна річна тривалість сонячного сяяння в зоні Лісостепу перевищує 2000 годин. При цьому взимку місячні суми становлять 15 - 30 відсотків, а влітку - 60 відсотків можливої суми.

Мінімальне значення тривалості сонячного сяйва спостерігається в грудні (33-45 год.). В січні тривалість сонячного сяйва дещо зростає, а в лютому воно в 2 рази більше ніж в грудні (55-70 год). Починаючи з березня тривалість сонячного сяйва інтенсивно зростає і сягає 120-155 годин, в квітні 160-170 годин, в травні 240-260 годин. В червні число годин сонячного сяйва збільшується мало. Причиною цього є збільшення хмарності порівняно з травнем. Тривалість сонячного сяйва в червні превищує травневе всього на 10-30 годин. В липні тривалість сонячного сяйва досяє найвищих значень року і складає 260-300 години. В послідуючі місяці тривалість сонячного сяйва зменшується і складає: в серпні 230-250 години, в вересні 170-180 години, в жовтні 100-140; в листопаді 45-50 години [23].

Національний природний парк створений на базі трьох природно-заповідних територій, а саме:

- ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Сулинський»;

- орнітологічного заказника загальнодержавного значення «Святилівський;

- парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Велико-Бурімський».

Картосхема функціонального зонування території НПП «Нижньосульський» представлена у додатку А.

Фактори, які сприяють розвитку туризму на території Нижньосульського НПП:

Територію НПП перетинає автомобільна дорога Київ-Дніпропетровськ. Відстань від меж НПП до залізничної станції Золотоноша - 50 км, Кременчук - 70 км, Лубни - 40 км.

Безпосередньо вздовж всієї західної межі НПП проходить автомобільна дорога місцевого значення, яка з'єднує усі розташовані тут села Чорнобаївського району Черкаської області. Розташовані вздовж східної межі НПП села Семенівського і Глобинського районів Полтавської області з'єднаються автомобільними дорогами з автодорогою Кременчук - Хорол, де проходить міждержавна автодорога Київ - Харків. Завдяки розвинутій мережі автошляхів територія НПП може інтенсивно відвідуватися на короткочасний відпочинок мешканцями інших областей, і великих міст [25].

- Сульська затока є дуже перспективною для розвитку екологічного, наукового та краєзнавчого туризму.

- Наявність значних природних ресурсів, які дають можливість значно розширити кількість видів рекреаційних занять, збирання грибів та ягід, екскурсії по водних маршрутах і по суші, катання на човнах.

- Наявність кваліфікованих спеціалістів, здатних забезпечити організацію і проведення екологічних турів.

3.4 Розробка екологічного маршруту національного природного парку «Нижньосульський»

Як приклад екологічного туризму, нами запропоновано новий маршрут «Невідома Сула» довжиною 10 км. Рекреаційно-туристична подорож розпочинається в селі Велика Бурімка Чорнобаївського району Черкаської області.

Маршрут проходить в межах ландшафтного заказника «Сулинський». Заказник являє собою один з найбагатших за видовим складом флори і фауни водно-болотних комплексів центральної України. Це місце гніздування та відпочинку багатьох видів перелітних птахів, серед яких: чапля жовта, реготун чорноголовий, лежень, кулик-сорока, ходуличник, дерихвіст степовий, які занесені до Червоної книги України.

За вимогами методики щодо розробки туру, нам потрібно скласти технологічну карту, інформаційний листок, представити каталог маршруту та провести калькуляцію туру.

ТЕХНОЛОГІЧНА КАРТА туристичної подорожі «Невідома Сула»

(Черкаси - Велика Бурімка -Лящівка - Черкаси)

Вартість путівки - 566 грн.

Основні показники маршруту:

Вид маршруту - кільцевий;

Протяжність маршруту (км) - 170 км;

Тривалість подорожі - 1 день;

Число туристичних груп - 1;

Число туристів у групі - 20;

Усього туристів по маршруту - 20;

Усього людино-днів обслуговування - 200;

Таблиця 3.1. Графік заїздів туристичних груп

Місяць	Число туристів за місяць	Графік заїздів по місяцях	Кількість груп за місяць
Травень	60	7,14,21	3
Чеврень	60	4,11,18	3
Липень	60	2,9,16	3
Серпень	60	6,13,20	3
Вересень	60	3,10,17	3

Таблиця 3.2. План проходження траси походу

День подорожі	Відрізки траси	Кілометри	Спосіб пересування
1	Черкаси - Велика-Бурімка	73	автобус
	Велика-Бурімка - Лящівка	10	Пішохідний, річковий, кінний
	Лящівка - Черкаси	87	Автобус



а) ділянка траси Черкаси - Велика Бурімка «Рис 3.1.»

Схема траси туристичної подорожі «Невідома Сула»

Рис. 3.1.

Рис. 3.2.

б) ділянка траси Велика Бурімка - Лящівка «Рис. 3.2.»



Рис. 3.3.

в) ділянка траси маршруту Лящівка - Черкаси Всього з активними способами пересування 170 км «Рис. 3.3.».

ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТОК

до путівки туристичної подорожі «Невідома Сула»

1. Туристична подорож кільцевого виду, довжиною 170 км, тривалістю 1 день.

2. Опис траси подорожі

Пункти перебування: Великобурімський парк, р.Сула, ландшафтний заказник «Сулинський», урочище «Бурти».

Опис подорожі:

Відправлення з м. Черкас в 8:00, прибуття в с. Велика Бурімка о 9:30. Зустріч з керівником групи. Оглядова екскурсія по Великобурімському парку. Проходячи стежинами парку відвідувачі познайомляться з такою рослинністю як модрини європейські, дуби звичайні, осики (діаметр стовбура найбільшої -- 220 см), клени цукристі. Серед цікавих композицій можна виділити «Три сестри» -- три осики, що ростуть з одного місця. Також є великий розлогий дуб (діаметр стовбура 130 см), посаджений за легендою Богданом Хмельницьким під час визвольної війни XVII ст.

Дорогою до берега річки Сули о 10.00 відвідувачі завітають до оранжереї, де отримають насолоду від цвітіння квітів, зокрема, познайомляться з рідкісними видами рослин, дізнаються способи використання лікарських рослин, а також матимуть можливість прийняти участь у висадженні квітів власноруч.

На березі річки є зона для купання та відпочинку, відвідувачі можуть насолодитись свіжим повітрям, теплом сонячного сяйва та купанням в криштально-прозорій воді.

1. 11.30 - наступною зупинкою є відвідування острову птахів на комфортабельному катері. Острів знаходиться в межах ландшафтного заказника «Сулинський» який є місцем гніздування та відпочинку багатьох видів перелітних птахів. Екскурсовод-орнітолог познайомить відвідувачів з такими видами птахів як, дерихвіст степовий, чапля жовта, реготун чорноголовий, лежень, кулик-сорока, ходуличник, які занесені до Червоної книги України. Неподалік від острову птахів знаходиться пікнік-база «Мрія рибака». Діставшись до неї на катері, відвідувачі власноруч мають можливість порибалити, приготувати рибацьку уху та спробувати страви національної кухні. Пологий піщаний берег дає можливість для безпечного купання дітей.

2. 14.30 - наступною зупинкою є с. Лящівка. Туристам буде представлена кінна ферма, де дорослим та дітям організовують прогулянки на конях, також в наявності є поні для маленьких відвідувачів. Прогулянки здійснюють до урочища «Бурти» - комплексної пам'ятки природи загальнодержавного значення.

Кінцевою зупинкою є відвідування української садиби «У пані Соломії». Відвідувачі зможуть смачно повечеряти, придбавши страви української кухні, а також насолодитись виступом фольклорного ансамблю.

Після цього від'їзд до м. Черкаси о 17.00.

3. Короткий опис району подорожі.

ОСНОВНІ ВИЗНАЧНІ ПАМ'ЯТКИ

Великобурімський парк -- пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення. Площа 86,5 га. Оголошено заповідним у 1989 році. Заснований у XVIII ст. У XVIII ст. Бурімка належала князям Фроловим-Багреєвим, а потім перейшла Кантакузенам як спадок. Парк упорядковували декілька раз, але найбільше робіт було виконано при Кантакузених-Сперанських. На території парку був розташований палац, господарські споруди. Згідно з описами краєзнавців Брудь Л.Г. та Брудзь О.Д., на південь від палацу був шпалерний сад та оранжерея, від палацу до дороги йшла каштанова алея, на схід -- цегляна дорога, обсаджена кущами. Невелика гора на півдні була обсаджена барвінком і називалась Барвінковою. У парку було багато алей: тополева, горіхова, каштанова, осокорова та осикова. Характерною рисою є те, що в композицію палацово-паркового ансамблю були включені залишки міста-фортеці доби Київської Русі, який був одним з форпостів на Сулі, яких на той час налічували близько 18 і вони були південно-східними кордонами держави. У народній мові ці археологічні залишки отримали назву «городок». Під горою був викопаний ставок для лебедів, у якому було три острівці, що з'єднувалися між собою невеличкими дерев'яними місточками. На острівках споруджені лебедині будиночки. Спроба власниками влаштувати водоспад виявилась невдалою, хоча для цього була побудована дамба, але вода влітку пересихала і не давала потрібного ефекту. У парку росло багато цікавих фруктових дерев та декоративних кущів, які привозили з Криму, Кавказу, Карпат та країн Середземномор'я. Упорядковування велося садівником. Були створені композиції з великого каміння, який привезли з Криму для вшанування пам'яті загиблого у Цусимській битві сина княгині Кантакузеної. Вдало використовувались у композиції парку вікові дерева та різні за композицією та значенням зрощені дерева, що були характерними для багатьох парків того часу. Після 1918 року парк та маєток зруйновано, останні залишки палацу розібрали у 70-х роках XX ст. [26].

Сулинський ландшафтний заказник -- являє собою один з найбагатших за видовим складом флори і фауни водно-болотних комплексів центральної України. Є основним на Кременчуцькому водосховищі нерестовищем, місцем нагулу і зимівлі різноманітних видів риб: щуки, коропа, ляща, синця, судака тощо.

Лісова рослинність вкриває терасовані північно-східні схили річкової долини. У штучних насадженнях переважає робінія звичайна (біла акація), є також ясен звичайний, тополя чорна, осика, груша дика[28].

КАТАЛОГ МАРШРУТУ

Таблиця 3.3. Програма обслуговування туристів у подорожі по маршруту

Населені пункти, відстань між ними, способи переміщення, час прибуття до пункту і від'їзду з нього	Назва туристичного підприємства і умови розміщення	Заплановані туристичні послуги. Назва екскурсії (з переліком основних місць показу), туристичних прогулянок і походів	Перевезення всередині маршруту	Ексурсійні витрати на 1 людину
Черкаси- Велика Бурімка (відправлення о 8.00, прибуття о 9.30)	“ Екотур ”	1) Оглядова екскурсія по Великобурімському парку, відвідування оранжереї	Автобус	50 грн.
Велика Бурімка- Лящівка (відправлення о 11.30 прибуття до Лящівки о 14.30)	“ Екотур ”	1)Оглядова екскурсія по ландшафтному заказнику «Сулинський»	Катер	100 грн
Лящівка- Черкаси (відправлення до Черкас о 17.00)	“ Екотур ”	1) Оглядова екскурсія по Лящівці, кінна прогулянка. 2) Оглядова екскурсія до «урочища Бурти»	Автобус + кінні прогулянки	100грн



Розділ 4. Методика розрахунку економічних показників екотуру

При розробці нового туристського продукту (екскурсій, маршрутів, турів) важливо визначити, наскільки ефективними вони являються. Будь-яка туристична фірма, що займається операторською діяльністю, має в своєму розпорядженні буклети, альбоми і довідники, в яких є всі необхідні дані про умови і вартість перебування в різних готелях, вартості різних систем харчування, трансферу, екскурсій і т.д. Методика, що приводиться тут, дозволяє здійснити швидкий («орієнтовний») розрахунок вартості туру (маршруту), що розробляється, і оцінити його економічну ефективність. Визначення економічної ефективності туристського продукту передбачає розрахунок таких економічних показників:

- суми реалізації турпродукту;

- прямі і непрямі витрати на виробництво турпродукту;

- маржинальний дохід від реалізації турпродукту;

- постійні витрати фірми на розробку і реалізацію турпродукту;

- валовий прибуток;

- податки до бюджету і позабюджетних фондів;

- чистий прибуток фірми від реалізації турпродукту.

Процес визначення економічної ефективності турпродукту включає три основні етапи:

- розрахунок собівартості турпродукту;

- розрахунок ціни турпродукту і доходу від його реалізації;

- оцінку економічної ефективності турпродукту.

Собівартість туристського продукту складається з суми змінних і постійних витрат на організацію туру.

До змінних (прямих і непрямих) витрат відносяться: вартість розміщення туристів в готелі, вартість замовленого харчування, вартість перевезення, вартість екскурсій, вартість трансферу і організації зустріч/проводів, а також комісійні турагентам і витрати на керівника групи.

До основних постійних витрат туристської фірми відносяться: оренда офісу, заробітна платня управлінського і іншого персоналу з відрахуваннями на соціальне страхування, витрати на загальну рекламу, інші загальногосподарські витрати.

При формуванні туру розробляється програма обслуговування туристів, в якій чітко визначається кількість ночівель в готелях. Значний вплив на ціну, пропоновану готелем за проживання, подає її класність і місце розташування. Для масових турів найбільш підходять готелі в 2-3 зірки. Для індивідуальних турів, як правило, замовляються готелі 4-5 зірок.

Вартість проживання за увесь тур визначається шляхом множення вартості проживання за 1 добу на кількість ночівель

Rпр.т = Rпр.д * Nноч., (4.1.)

де: Rпр.д - вартість проживання у добу;

Nноч. - кількість ночівель у готелі.

Вартість харчування туриста визначається за такою формулою:

Rхарч.т. = Rхарч.д.* Ттур, (4.2.)

де: Rхарч.д - вартість харчування 1 туриста за добу; Ттур - тривалість туру у добах.

...