Главная Коллекция "Revolution" Спорт и туризм Змагальна діяльність біатлоністів високої кваліфікації як один із чинників підвищення їхньої технічної майстерності

Змагальна діяльність біатлоністів високої кваліфікації як один із чинників підвищення їхньої технічної майстерності

Систематизація системи знань про змагальну діяльність та технічну майстерність біатлоністів високої кваліфікації. Залежність формування структури і змісту змагальної діяльності від впливу зовнішніх і внутрішніх факторів, позитивні та негативні тенденції.

Рубрика Спорт и туризм
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 21.02.2022
Размер файла 132,7 K
рефераты на заказ со скидкой

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет фізичного виховання та спорту України

Змагальна діяльність біатлоністів високої кваліфікації як один із чинників підвищення їхньої технічної майстерності

Карленко В.П., кандидат педагогічних наук, професор

Кравченко О.А., аспірант

Холодова О.С.

кандидат наук з фізичного виховання та спорту, старший викладач

Смірнова З.Д., старший викладач

Хуртик Д.В., старший викладач

Вінник О.О., старший викладач

Єфанова В.В., старший викладач

Анотація

змагальний біатлоніст майстерність

Дослідження стосуються систематизації системи знань про змагальну діяльність та технічну майстерність біатлоністів високої кваліфікації. За результатами проведеної роботи запропоновано три періоди та сім етапів розвитку біатлону, межі яких обумовлені прийняттям Міжнародним олімпійським комітетом і Міжнародною спілкою біатлоністів організаційних рішень щодо введення до програми зимових Олімпійських Ігор та чемпіонатів світу з біатлону нових дисциплін; виявлено залежність формування структури і змісту змагальної діяльності від впливу зовнішніх і внутрішніх факторів; встановлено позитивні та негативні тенденції змагальної діяльності, що характеризуються хвилеподібним характером конкуренції у національному заліку кубків, чемпіонатів світу та зимових Олімпійських Ігор, прогресивним зростанням абсолютних показників змагальної діяльності біатлоністів високої кваліфікації, преважним впливом на спортивний результат швидкості пересування по дистанції та односпрямованою динамікою взаємозв'язку показників технічної майстерності в дисциплінах біатлону; узагальнено організаційні, методичні та матеріально-технічні проблеми підготовки, з якими стикаються спортсмени протягом реалізації спортивної майстерності в умовах змагальної діяльності; обґрунтовано ефективність цільового підходу для оптимізації побудови змагальної діяльності та підвищення технічної майстерності біатлоністів високої кваліфікації.

Ключові слова: змагальна діяльність, періоди, етапи, фактори, тенденції, проблеми, технічна майстерність.

В.П. Карленко, А.А. Кравченко, О.С. Холодова, З.Д. Смирнова, Д.В. Хуртик, А.А. Винник, В.В. Ефанова

Соревновательная деятельность биатлонистов высокой квалификации как один из факторов повышения их технического мастерства

Аннотация

Исследования касаются систематизации системы знаний о соревновательной деятельности и техническом мастерстве биатлонистов высокой квалификации. По результатам проведенной работы предложено три периода и семь этапов развития биатлона, границы которых обусловлены принятием Международным олимпийским комитетом и Международным союзом биатлонистов организационных решений относительно введения в программу зимних Олимпийских Игр и чемпионатов мира по биатлону новых дисциплин; выявлена зависимость формирования структуры и содержания соревновательной деятельности от влияния внешних и внутренних факторов; установлены положительные и отрицательные тенденции соревновательной деятельности, характеризующиеся волнообразным характером конкуренции в национальном зачете кубков, чемпионатов мира и зимних Олимпийских Игр, прогрессивным ростом абсолютных показателей соревновательной деятельности биатлонистов высокой квалификации, преимущественным влиянием на спортивный результат скорости передвижения по дистанции, однонаправленной динамикой взаимосвязи показателей технического мастерства в дисциплинах биатлона; обобщены организационные, методические и материально-технические проблемы подготовки, с которыми сталкиваются спортсмены в процессе реализации спортивного мастерства в условиях соревновательной деятельности; обоснована эффективность целевого подхода для оптимизации построения соревновательной деятельности и повышения технического мастерства биатлонистов высокой квалификации.

Ключевые слова: соревновательная деятельность, периоды, этапы, факторы, тенденции, проблемы, техническое мастерство.

Karlenko Vasyl, Kravchenko Alexey, Kholodova Olga, Smirnova Zoya, Hurtik Dmytro, Vinnik Alexey, Efanova Valenitna

Competitive activities of highly qualified biathlonists as one of the factors for improving their technical skills

Annotation

This paper is devoted to the systematization of the scope of knowledge about competitive activity and technical skills of highly qualified biathlonists. According to the results of the work, three periods and seven stages of biathlon development have been proposed, the boundaries of which are conditioned by the adoption of organizational decisions by the International Olympic Committee and the International Biathlon Union regarding the introduction of new disciplines into the program of the Winter Olympic Games and the World Biathlon Championships; progressive growth of the absolute indicators of competitive activity of highly qualified biathlonists, the predominant influence on the sports result of the speed of movement over the distance, and the unidirectional dynamics of the relationship of technical skill indicators in the biathlon disciplines; summarized here is a complex of organizational and methodological problems faced by athletes in the process of implementing sportsmanship during competitive activities; the effectiveness of the target approach to optimize the construction of competitive activity and increase the technical skills of highly qualified biathletes is substantiated.

Keywords: competitive activity, periods, stages, factors, trends, problems, technical skills.

Постановка проблеми

Змагальна діяльність - складова багаторічної системи підготовки спортсмена, головним показником якої є спортивний результат. Індивідуального рівня спортивної майстерності в олімпійських видах спорту набувають із використанням різних систем підготовки. Він обумовлений багатьма чинниками, зокрема ефективністю побудови підготовки на етапах спортивного удосконалення та річного циклу, структурою функціональної підготовленості спортсменів, рівнем розвитку їхніх фізичних і психічних якостей та технічної майстерності, про що йдеться у науковій монографії В.М. Платонова [16]. У біатлоні змагальна діяльність характеризується високою індивідуальною та командною конкуренцією [10, с. 154], якій притаманні щільний календар міжнародних змагань, жорсткі вимоги технічного комітету IBU щодо дотримання вимог до спортивного інвентарю, форми, зброї і набоїв, рішення Всесвітнього антидопінгового агентства (ВАДА) про використання заборонених медичних препаратів та засобів поліпшення роботоздатності, підтримка спонсорів та меценатів роботи спортсменів. Технічна майстерність як основний критерій технічної підготовки спортсменів базується на таких фундаментальних поняттях, як спортивна техніка та технічна підготовка. У біатлоні вона є наслідком індивідуалізації техніки спортсмена в конкретній спортивній дисципліні завдяки проведенню необхідної тренувальної роботи та участі у змагальній діяльності [16, с. 622; 17, с. 12]. Отже, змагальна діяльність та технічна майстерність - це нерозривні складові системи спортивної підготовки, побудова та удосконалення яких мають здійснюватися комплексно з урахуванням специфіки біатлону для забезпечення подальшого професійного зростання спортсменів високої кваліфікації. У доступній науково- методичні літературі з біатлону ця проблема вивчена недостатньо, тому потребує спеціального дослідження.

Аналіз літературних джерел

Змагальна діяльність у біатлоні відрізняється від інших видів спорту специфічним впливом на показники технічної майстерності спортсмена двох протилежних за спрямованістю та характером видів фізичної активності: циклічної - біг на лижах та ациклічної - стрільба, що виконуються біатлоністом у змагальній дисципліні з послідовністю, визначеною правилами змагань. При цьому фізіологічна реакція організму на фізичне навантаження як під час бігу на лижах по дистанції, так і під час стрільби на вогневих рубежах залежить від функціональної та технічної підготовленості біатлоніста, фактичне співвідношення яких визначає кінцевий спортивний результат. Проте, сутність формування цих співвідношень, а також ступінь та характер взаємозв'язку між показниками, що їх характеризують в умовах змагальної діяльності на різних етапах розвитку біатлону та у дисциплінах, вивчено недостатньо.

Як свідчить аналіз доступної науково-методичної літератури з біатлону, перші дослідження на пострадянському просторі з'явилися значно пізніше рішень, прийнятих МОК (1954 р.), щодо офіційного визнання біатлону олімпійським видом спорту та Міжнародною спілкою сучасного п'ятиборства і біатлону (UIPMB) стосовно проведення у 1958 р. першого чемпіонату світу з біатлону. У той час для бігу по дистанції біатлоністи застосовували класичні лижні ходи, а для стрільби - зброю калібру 7,62 та 6,5 мм. Такі дослідження було присвячено вивченню питань впливу основних факторів на результат і час стрільби [2, с. 4], розробленню методики спеціальної фізичної підготовки біатлоністів [18, с. 22]. Проте, висновки із зазначених досліджень втратили актуальність у зв'язку з прийняттям рішень UIPMB про заміну зброї великого калібру на дрібнокаліберну - 5,6 мм (1977 р.), а класичних лижних ходів - на ковзанярські (1986 р.). Такі організаційні зміни призвели до прийняття нових правил змагань і регламенту їх проведення, а також модернізації індивідуального спортивного інвентарю та обладнання для підготовки лиж, зброї, лижних трас та стрільбищ. У наукових дослідженнях інших авторів, що проводилися після прийняття зазначених рішень МОК та UIPMB, вивчалися питання основ функціональної підготовки в системі «біатлон- біатлоніст» [1, с. 4; 15, с. 22], залежності техніки стрільби від інтенсивності фізичного навантаження [6, с. 19; 8, с. 15]. Проте, результати цих досліджень лише частково можуть бути використані для підвищення технічної майстерності біатлоністів високої кваліфікації, оскільки не розкривають сутності проблем, що виникають у ході її удосконалення в умовах змагальної діяльності.

Подальші дослідження науковців показали, що для належного забезпечення підготовки біатлоністів до змагальної діяльності у багаторічній підготовці доцільно застосовувати єдину систему управління з урахуванням вікових та біологічних особливостей розвитку їхнього організму [4, с. 12-17], використовувати технологію цільової фізичної підготовки [3, с. 19; 5, с. 40] та впроваджувати нові технології удосконалення тренувального процесу [14, с. 10]. Зроблені висновки суттєво доповнили загальну теорію і методику підготовки біатлоністів різного рівня спортивної майстерності, але не стосувалися безпосередньої побудови підготовки до змагальної діяльності біатлоністів високої кваліфікації у взаємозв'язку з поліпшенням їхньої технічної майстерності.

Проведений аналіз літературних джерел також показав, що різна за спрямованістю та характером змагальна діяльність у біатлоні створювала для спортсменів проблеми у підготовці, які спонукали науковців до всебічного їх вивчення, зокрема: факторів, що впливають на розвиток біатлону [2, с. 4], ефективних засобів стрілецької підготовки [8, с. 4-5; 11, с. 41; 17, с. 53], тенденцій змагальної діяльності на різних етапах розвитку біатлону [7, с. 6; 9, с. 309], методики поліпшення технічної майстерності біатлоністів різної кваліфікації [1, с. 20; 15, с. 38], розробки системи контролю за функціональним станом спортсменів [12, с. 1]. Дослідження практичного досвіду роботи провідних тренерів світу та України з біатлону, що стосуються взаємозв'язку якості змагальної діяльності з рівнем технічної майстерності біатлоністів високої кваліфікації, свідчать, що такий зв'язок можливий за умови раціонально побудованої змагальної діяльності. Встановлена методична закономірність нині набуває надзвичайного значення, оскільки саме вона переважно впливає на кінцевий спортивний результат, індивідуальний та національний рейтинги, що забезпечують суб'єктам змагальної діяльності реєстраційні та стартові преференції для участі у подальших офіційних міжнародних та національних змаганнях. Водночас, у ході участі у найбільш престижних змаганнях спортсмени і тренери часто стикаються з проблемами, які виникають унаслідок невчасного урахування ними у процесі побудови змагальної діяльності та підготовки до неї нових тенденцій змагальної діяльності, що призводить до погіршення технічної майстерності біатлоністів в умовах змагань та, як наслідок, до втрати таких преференцій.

Таким чином, змагальну діяльність можна розглядати як один із чинників технічної майстерності біатлоністів високої кваліфікації. Проте, проведений теоретичний аналіз доступних літературних джерел свідчить про недостатню вивченість цього питання. Тому дослідження у цьому напрямі є актуальними.

Мета статті - обґрунтування системи комплексного удосконалення змагальної діяльності та технічної майстерності біатлоністів високої кваліфікації з урахуванням особливостей розвитку біатлону, факторів, що впливають на формування тенденцій змагальної діяльності та проблем, які виникають у процесі її реалізації.

Методи дослідження: узагальнення даних літературних джерел з питань змагальної діяльності та технічної майстерності біатлоністів високої кваліфікації, рішень відповідних міжнародних організацій про розвиток біатлону та змагальної діяльності; обробка результатів протоколів офіційних міжнародних змагань; метод експертних оцінок; педагогічні спостереження; педагогічний експеримент; методи математичної статистики.

Організація дослідження

Теоретичні дослідження та узагальнення практичного досвіду роботи провідних тренерів світу та України проводили протягом 2009-2018 рр. шляхом аналізу протоколів міжнародних змагань (кубки світу, кубки Міжнародної спілки біатлоністів, чемпіонати світу, зимові Олімпійські Ігри), проведення експертного оцінювання фахівців щодо з'ясування проблемних питань змагальної діяльності та технічної майстерності біатлоністів високої кваліфікації. У ході теоретичних досліджень в олімпійському циклі 2010-2014 рр. проведено педагогічний експеримент, результати якого оцінювали за такими показниками технічної майстерності, як швидкість на дистанції та результативність стрільби, а також за кількістю медалей, здобутих спортсменами експериментальної групи під час їх участі у зимових Олімпійських Іграх, чемпіонатах світу і Європи та кубках світу порівняно з аналогічними показниками спортивних сезонів 2006-2010 та 2014-2018 рр.

Виклад основного матеріалу дослідження

Аналіз хронологічних рішень, прийнятих МОК про визнання біатлону олімпійським видом спорту та введення до програми зимових Олімпійських Ігор нових дисциплін, дозволив розподілити процес розвитку біатлону на три періоди: перший - «Становлення», другий - «Олімпійське сходження», третій - «Олімпійське ствердження». У зазначені періоди Міжнародною спілкою сучасного п'ятиборства (UIP), Міжнародною спілкою сучасного п'ятиборства і біатлону (UIPMB) та Міжнародною спілкою біатлоністів (IBU) було прийнято рішення, дослідження яких свідчать про наявність семи етапів розвитку цього виду спорту, межами яких визнано строки проведення перших чемпіонатів світу (1958 р. - чоловіки, 1984 р. - жінки). Наступні межі етапів встановлювали відповідно до строків уведення до програми змагань чемпіонатів світу нових дисциплін (табл. 1). Так, у біатлоні для чоловіків перший період - «Становлення» - тривав з 1924 р. по 1959 р., протягом якого розвиток біатлону проходив переважно у військових формуваннях таких країн, як Австрія, Норвегія, СРСР, Фінляндія, Швеція, а змагальна діяльність - у різних формах гонок військових патрулів. Другий період - «Олімпійське сходження» - продовжувався з 1960 р. по 1992 р. та охоплював другий і третій етапи розвитку біатлону, що характеризувалися стрімким збільшенням кількості країн, котрі розвивали біатлон, офіційним уведенням індивідуальної гонки на 20 км зі стрільбою на чотирьох вогневих рубежах до програми VIII зимових Олімпійських Ігор 1960 р. у Скво-Веллі (США), розширенням до трьох дисциплін програми змагань кубків IBU, кубків і чемпіонатів світу та зимових Олімпійських Ігор, заміною у 1978 р. зброї великого калібру 6,5 мм та 7,62 мм на дрібний - 5,6 мм. Третій період - «Олімпійське ствердження» - розпочався у 1993 р. та об'єднує сьогодні з четвертого по сьомий етапи розвитку біатлону. Він характеризується розширенням географії виду спорту до 55 країн, що розвивають біатлон, збільшенням до шести дисциплін програми усіх офіційних міжнародних змагань та внесенням відповідних змін до правил їх проведення. У біатлоні для жінок перший період розвитку - «Становлення» - розпочався наприкінці 1960-х - на початку 1970-х років у військових спортивних підрозділах співдружності країн НАТО і Варшавського договору. З урахуванням досвіду організації таких змагань у 1984 р. в Шамоні (Франція) проведено перший чемпіонат світу з біатлону серед жінок. Другий період - «Олімпійське сходження» - тривав з 1987 р. по 1991 р., розпочався з включення до програми розіграшу Кубка світу 1987 р. трьох дисциплін (індивідуальна - 15 км, спринтерська - 5 км, естафетна - 3 х 5 км гонки). Третій період - «Олімпійське ствердження» - розпочався у 1992 р. завдяки включенню виду спорту до програми XVI зимових Олімпійських Ігор 1994 р. в Альбервілі (Франція).Таким чином, аналіз управлінських рішень МОК, UIPMB та IBU свідчить про їх позитивний вплив на розвиток біатлону, а також структуру та зміст змагальної діяльності.

Таблиця 1. Періоди та етапи розвитку біатлону

Чоловіки

Жінки

Етап

Рік

Дисципліна

Етап

Рік

Дисципліна

I період - «Становлення»

1924 - 1959 рр.

1924, 1928,1948 рр. - показовий вид у програмах зимових Олімпійських Ігор;1958 р. - перший чемпіонат світу, Зеефельд (Австрія);

стрільба зі зброї калібру 7,62 мм та 6,5 мм

Кінець 1960-х - початок 1970-х років - 1986 р.

1978 р. стрільба із зброї калібру 5,6 мм; 1984 р. - перший чемпіонат світу, Шамоні (Франція)

1

1958-1965 рр.

20

1

1984-1988 рр.

10; 5; 3x5

II період - «Олімпійське сходження»

1960 - 1991 рр.

1960 р. - включено до програми VIII зимових Олімпійських Ігор1960 р., Скво-Веллі (США);

1978 р. - стрільба зі зброї калібру 5,6 мм

1987-1991 рр.

1987 р. - включено до програми розіграшу Кубка світу

2

1966-1973 рр.

4x7,5

2

1989-1992 рр.

15;

7,5;15;

3 x 7,5

3

1974-1988 рр.

10

3

1993-1996 рр.

4x7,5

III період - «Олімпійське ствердження»

1992 - до сьогодні:

1992 р. - включення жіночого біатлону до програми XVI зимових Олімпійських Ігор 1992 р., Альбервіль (Франція)

4

1989-1996 рр.

20

4

1997-1999 рр.

10

5

1997-2000 рр.

12,5

5

2000-2002 рр.

12,5

6

2001-2004 рр.

15

6

2003-2004 рр.

4x6

7

2005 - до сьогодні

2x6 + 2x7,5

7

2005 - до сьогодні

2x6 +2x7,5

Проте, як показують результати узагальнення практичного досвіду роботи тренерів та організаторів біатлону, на фоні такого позитиву ускладнився процес підготовки до безпосередньої участі у змагальній діяльності та реалізації технічної майстерності біатлоністів, що, на нашу думку, є наслідком недостатнього урахування фахівцями тих чи інших національних команд ступеня впливу на зазначені складові підготовки факторів, які призводили до непередбачуваного виникнення організаційних та методичних проблем, що прямо або опосередковано впливали на ефективність змагальної діяльності та рівень технічної майстерності. Нами встановлено такі найбільш впливові зовнішні фактори, що детермінували формування тенденцій змагальної діяльності та застосування методичних підходів для удосконалення технічної майстерності біатлоністів високої кваліфікації. Перш за все, це вагомі організаційні рішення UIPMB та IBU про: розширення географії розвитку біатлону та календаря офіційних міжнародних змагань, що проводяться під патронатом МОК - зимові Олімпійські Ігри, зимові Юнацькі Олімпійські Ігри, Європейські зимові Олімпійські фестивалі, IBU - чемпіонати світу (літні/зимові), чемпіонати Європи, кубки світу, кубки IBU, кубки IBU для юніорів, а також Міжнародної федерації університетського спорту (FISU) - Всесвітні зимові Універсіади; збільшення кількості змагальних дисциплін у сучасних умовах розвитку біатлону шляхом уведення змішаної естафети 2 х 6 + 2 х 7,5 км до програм чемпіонатів світу, починаючи з 2007 р. і XXII зимових Олімпійських Ігор 2014 р. та нової спринтерської дисципліни одиночна змішана естафетна гонка до програми Кубка світу, Кубка IBU та Кубка IBU для юніорів спортивного сезону 20162017 рр.; апробації удосконаленого формату проведення гонки з масового старту, що передбачає участь у одному забігу 60 замість 30 спортсменів та започаткування нової змагальної дисципліни супер-спринт у спортивному сезоні 2018-2019 рр. під час проведення етапу Кубка IBU. Відтепер на цих міжнародних змаганнях кількість дисциплін зросла від однієї до восьми, що становить п'ять персональних гонок (індивідуальна, спринтерська, переслідування, мас-старт, супер-спринт), класичну, змішану та індивідуальну змішану естафети, а загальна кількість комплектів нагород збільшилася до чотирнадцяти. При цьому, структура та зміст змагальної діяльності набули ідентичності для спортсменів чоловічої та жіночої статі. Важливі організаційні рішення згаданих спортивних організацій з біатлону стосувалися також внесення змін до правил проведення міжнародних змагань, що підвищили їх якість, а також поліпшення інформаційної системи висвітлення змагань шляхом збільшення кількості телевізійних трансляцій, що посилило їхню значущість, видовищність і привабливість. Надзвичайної ваги у досягненні високих результатів спортсменів набули рішення про поліпшення фінансового та матеріально-технічного забезпечення змагальної діяльності біатлоністів, зокрема: вагоме фінансове стимулювання спортсменів за перемоги та потрапляння до топ-10 у міжнародних змаганнях; безкоштовне забезпечення елітних спортсменів сучасною спортивною формою, інвентарем та набоями; підвищення якості спортивної форми, інвентарю та обладнання, підготовки лижних трас, стрільбищ та інформаційно-технічного супроводу міжнародних змагань.

Кардинальний зовнішній вплив на змагальну діяльність зробили вимоги ВАДА щодо жорсткого дотримання спортсменами Міжнародного антидопінгового кодексу. До факторів зовнішнього впливу також належить реакція вболівальників на прояв якості стрілецької майстерності спортсменів у ході змагань, у результаті якої у них виникає додаткове психологічне напруження. Суттєвий негативний вплив на спортивний результат у біатлоні спричиняють несприятливі метеорологічні умови під час проведення змагань (зниження/підвищення температури зовнішнього середовища, сильний вітер, снігопад, дощ, зміна освітлення мішеней тощо). Дослідження практичного досвіду роботи провідних тренерів дозволило визначити комплекс внутрішніх факторів, з яких найбільш впливовими на змагальну діяльність та технічну майстерність виявилися: стан фізичного здоров'я спортсменів; функціональні та резервні можливості їхнього організму; рівень спеціальної підготовленості та психологічної стійкості; індивідуальні особливості реагування організму спортсменів на змагальну діяльність. Фізіологічні ознаки останнього чинника частково враховуються у рішеннях технічного комітету IBU для раціональної побудови міжнародного календаря змагальної діяльності біатлоністів високої кваліфікації.

Аналіз показників технічної майстерності у практиці змагальної діяльності зазначеної категорії біатлоністів свідчить про їх залежність від зовнішніх та внутрішніх факторів, ступінь впливу яких обумовлює виникнення нових тенденцій змагальної діяльності та призводить до змін у методичних підходах до удосконалення технічної майстерності. При цьому, фахівці біатлону схильні до необхідності проведення постійного моніторингу змагальної діяльності для завчасного виявлення ознак таких тенденцій і технічних новацій та прийняття запобіжних організаційних і методичних рішень про зменшення їх впливу на технічну майстерність. Багаторічний моніторинг змагальної діяльності у різні періоди та етапи розвитку біатлону дозволив виявити впливовість змагальних тенденцій на якість змагальної діяльності і технічної майстерності та визначити найбільш вагомі з них.

Тенденція 1. Збільшення країн-членів IBU (2018 р. - 55 країн), яким надано рівні конституційні права і обов'язки з розвитку біатлону, проведення та участі у міжнародних змаганнях.

Тенденція 2. Проведення зимових Олімпійських Ігор та інших офіційних міжнародних змагань у віддалених кліматогеографічних зонах. Зокрема, XXIV зимові Олімпійські Ігри 2022 р. проходитимуть у Пекіні (Китайська Народна Республіка), що розташований у часовому поясі відносно європейського з різницею у 8 год. Очікується, що змагання проводитимуть на висоті орієнтовно 450-500 м над рівнем моря. Зазначені фактори та щільний графік майбутніх олімпійських змагань потребують від тренерів відповідних розрахунків оптимізації графіку акліматизації біатлоністів до нових географічних умов (табл. 2).

Таблиця 2. Географічні та технічні умови проведення змагань з біатлону на зимових Олімпійських Іграх

Місце проведення, рік

Висота над рівнем моря, (перепад висот лижних трас), м

Різниця в часі

Широта північна (N)

Довгота східна (E), західна (W)

XX - 2006, Турин (Італія)

1680

+ 1

44°57'29" N

6°48'22" E

XXI - 2010, Ванкувер (Канада)

860 (850-910)

- 8

50°7'15" N

122°57'16" W

XXII - 2014, Сочі (Росія)

1441 (1414 -1471)

+ 4

43°40'43" N

40°12'19" E

XXIII - 2018, Пхьончхан (Корея)

850 (830-900)

+ 9

37°22'0" N

28°24'0" E

XXIV - 2022 Пекін (КНР)

1600

+ 8

39°54'50" N

116°23'30" E

Тенденція 3. Зростання конкуренції між країнами, спортсмени яких здобули медалі на зимових Олімпійських Іграх і чемпіонатах світу та отримали залікові очки в індивідуальному та національному рейтингах розіграшу Кубка світу.

Так, за результатами аналізу протоколів змагань зимових Олімпійських Ігор 2018, 2014 та 2010 рр. (чоловіки + жінки) встановлено такі особливості співвідношення сил: поступове зменшення кількість країн, спортсмени яких брали участь у зимових Олімпійських Іграх (2010 р. - 32, 2014 р. - 33, 2018 р. - 26 країн), що зумовлено посиленням конкуренції серед країн у національному рейтингу та жорсткою олімпійською системою ліцензування; незначні коливання кількості країн, спортсмени яких здобули медалі у зимових Олімпійських Іграх (2010 р. - 10, 2014 р. - 12, 2018 р. - 10), що свідчить про сталі тенденції розвитку світового біатлону; стабільне співвідношення загальної кількості медалей, здобутих спортсменами країн-лідерів світового біатлону, що відповідно становить у 2010 р.: 6-7-6, у 2014 р.: 6-7-9, у 2018 р.: 6-7-6 медалей, у якому виявлено різнохарактерну динаміку за якістю олімпійських медалей. У завоюванні золотих нагород виявлено позитивну динаміку у спортсменів Франції (2010 р. - 1, 2014 р. - 2, 2018 р. - 3), Німеччини (2010 р. - 2, 2018 р. - 3), Швеції (2010 р. - 1, 2014 р. - без медалей, 2018 р. - 2). Сталість цього показника характерна для спортсменів Словаччини (2010 р. - 1, 2014 р. - 1, 2018 р. - 1). Погіршення виявлено у багаторічних «законодавців» мод біатлону - спортсменів Норвегії (2010 р. - 3, 2014 р. - 3, 2018 р. - 1), Республіки Білорусь (2014 р. - 3, 2018 р. - 1), Росії (2010 р. - 2, 2014 р. - 1, 2018 р. - без медалей), України (2010 р. - без медалей, 2014 р. - 1, 2018 р. - без медалей). За кількістю срібних медалей спостерігається варіативна динаміка, оскільки спортсмени семи країн протягом трьох олімпійських циклів здобували медалі цього ґатунку. Кількість країн, спортсмени яких завоювали бронзові нагороди, коливалася від 6 (2010, 2018 рр.) до 9 країн (2014 р.) (табл. 3). Таким чином, тенденція зростання конкуренції між лідерами світового біатлону за показником кількості медалей у неофіційному національному заліку (чоловіки + жінки) на зимових Олімпійських Іграх 2010, 2014, 2018 рр. свідчить, з одного боку, про зміцнення позицій у таких країнах, як Німеччина та Франція, що зумовлено високою надійністю системи розвитку виду спорту у цих країнах, а з іншого - про втрату конкурентоздатності національними командами Норвегії, Республіки Білорусь, Росії та України. Така різнохарактерна динаміка співвідношення сил у світовому біатлоні протягом трьох олімпійських циклів пояснюється, на нашу думку, посиленням індивідуальної та командної конкуренції, а також прорахунками, допущеними фахівцями та тренерами країн, що погіршили свої показники у системі розвитку біатлону та побудові багаторічної підготовки у таких складових, як відбір біатлоністів, медико-біологічне, психологічне, фінансове та матеріально-технічний супровід процесу їх підготовки до змагальної діяльності. Аналіз співвідношення сил у біатлоні за показником кількості здобутих медалей на чемпіонатах світу 2011-2017 рр., що є другими змаганнями за престижністю у табелі-рейтингу після зимових Олімпійських Ігор, свідчить про такі його особливості (табл. 4-6). Загальна кількість країн, спортсмени яких (чоловіки + жінки) здобули 198 медалей, становить 16 країн з відповідним розподілом за роками, що коливається від 8 до 12 країн (2011 р. - 11, 2012 р. - 10, 2013 р. - 12, 2015 p. - 11, 2016 p. - 8, 2017 p. - 11). Найбільшу кількість медалей завоювали спортсмени Норвегії - 45, Франції - 41 та Німеччини - 34. У багаторічній динаміці національного заліку чемпіонатів світу 2011-2017 рр. у країнах за показником якості здобутих медалей спостерігаються такі коливання: золоті (3-7), срібні (5-7), бронзові (7-9). При цьому, в 87 % випадків біатлоністи трійки лідерів - Норвегії, Франції та Німеччини - завоювали протягом зазначеного періоду медалі усіх ґатунків. У біатлоністів національної команди України (чоловіки + жінки), яка посідає 4-те місце з 16 країн світу, що здобули медалі, у зазначеному періоді 12 медалей (2 - золоті, 2 - срібні, 8 - бронзових).

Таблиця 3. Співвідношення сил у світовому біатлоні за підсумками проведення зимових Олімпійських ігор XXI (2010), XXII (2014), XXIII (2018) (чоловіки+жінки)

Рейтинг країни

Країна

XXIII (Пхьончхан, 2018)

Рейтинг країни

Країна

XXII (Сочі, 2014)

Рейтинг країни

Країна

XXI (Ванкувер, 2010)

Медалі

Медалі

Медалі

золоті

срібні

бронзові

ВСЬОГО

золоті

срібні

бронзові

ВСЬОГО

золоті

срібні

бронзові

ВСЬОГО

1

Німеччина

3

1

3

7

8

Німеччина

2

2

2

Німеччина

2

1

2

5

2

Франція

3

2

5

3

Франція

2

1

1

4

4

Франція

1

2

3

6

3

Швеція

2

2

4

Швеція

6

Швеція

1

1

4

Норвегія

1

3

2

6

1

Норвегія

3

1

2

6

1

Норвегія

3

2

5

5

Словаччина

1

2

3

6

Словаччина

1

1

5

Словаччина

1

1

1

3

6

Республіка Беларусь

1

1

2

2

Республіка Беларусь

3

1

4

9

Республіка Беларусь

2

2

7

Чешська Республіка

1

1

2

7

Чешська Республіка

3

2

5

Чешська Республіка

8

Словенія

1

1

12

Словенія

1

1

Словенія

9

Італія

2

2

11

Італія

1

1

Італія

10

Австрія

1

1

9

Австрія

1

1

2

7

Австрія

2

2

Росія

4

Росія

1

2

1

4

3

Росія

2

1

1

4

Україна

5

Україна

1

1

2

Україна

Швейцарія

10

Швейцарія

1

1

Швейцарія

Хорватія

Хорватія

10

Хорватія

1

1

Казахстан

Казахстан

8

Казахстан

1

1

Всього країн, спортсмени яких здобули медалі

6

Всього країн, спортсмени яких здобули медалі

6

Всього країн, спортсмени яких здобули медалі

6

7

7

7

6

9

6

10

12

10

Всього комплектів нагород

11

11

11

33

Всього комплектів нагород

11

11

11

33

Всього комплектів нагород

10

10

10

зо

Всього країн-учасниць - 26

Всього країн-учасниць - 33

Всього країн-учасниць - 32

Дещо інша тенденція порівняно із загальною спостерігається в окремих медальних рейтингах серед біатлоністів (чоловіків і жінок). Так, кількість країн, у яких 108 медалей протягом чемпіонатів світу 2011-2017 рр. розіграли біатлоністи, становила 12 з відповідним розподілом між країнами за роками (2011 р. - 7, 2012 р. - 7, 2013 р. - 8, 2015 р. - 7, 2016 р. - 6, 2017 р. - 7). Найбільшу кількість медалей завойовано біатлоністами Норвегії - 33, Франції - 27 та Німеччини - 12. Під час проведення чемпіонатів світу 2011-2017 рр. у країнах спостерігаються такі коливання за якістю медалей: золоті (2-4), срібні (3-5), бронзові (3-6). При цьому, у 68 % випадків біатлоністи трійки лідерів - Норвегії, Франції та Німеччини - поклали до національної скарбниці медалі усіх ґатунків. Біатлоністи України за вказаний період завоювали 2 бронзові медалі (естафетна гонка - 2011 р., спринтерська гонка - 2016 р.), що забезпечило їм 10-те місце з 12 країн у неофіційному загальнонаціональному рейтингу. В інших командах спостерігається різнорідна тенденція.

Протягом чемпіонатів світу 2011-2017 рр. біатлоністки з 14 країн світу розіграли 108 медалей з таким розподілом країн за роками (2011 р. - 8, 2012 р. - 9, 2013 р. - 8, 2015 р. - 9, 2016 р. - 5, 2017 р. - 10). Найбільшу кількість медалей здобули спортсменки Німеччини - 26, Франції - 18 та Норвегії - 18. У біатлоністок також спостерігається щільне співвідношення між країнами за якістю медалей: золоті (2-5), срібні (3-6), бронзові (4-6). При цьому, у 35 % випадків спортсменки трійки лідерів чемпіонатів світу 2011-2018 рр. - Німеччини, Франції та Норвегії - здобули протягом зазначеного періоду медалі усіх ґатунків. Біатлоністки команди України у цей проміжок часу завоювали 10 медалей (2 золоті, 2 срібні, 6 бронзових) та посідають 4-те місце у багаторічному національному рейтингу.

Таким чином, наведені дані про співвідношення сил у біатлоні за підсумками проведення чемпіонатів світу 20112017 рр. свідчать про стабільну динаміку здобуття медалей національними командами Норвегії, Франції, Німеччина та Росії - чоловіки, Німеччини, Франції та Норвегії - жінки. В інших командах така динаміка характеризується суттєвою варіативністю. Наведені дані також свідчать про високу прогностичну цінність цього показника співвідношення сил у чемпіонатах світу, що проводяться у спортивному сезоні перед зимовими Олімпійськими Іграми, який з високим ступнем вірогідності відтворює можливості спортсменів у здобутті ними олімпійських медалей. Аналіз співвідношення сил у світовому біатлоні за показником загальної кількості очок у національному рейтингу серед чоловіків та жінок під час проведення кубків світу в спортивних сезонах 2009/2010 - 2017/2018 рр. свідчить про наявну тенденцію поступового зменшення кількості країн у табелі національного рейтингу. При цьому встановлено, що найменшу кількість таких країн виявлено в спортивних сезонах, коли проводяться зимові Олімпійські Ігри, зокрема 2013/2014 рр. (чоловіки - 32, жінки - 33), 2017/2018 рр. (чоловіки - 30, жінки - 30), що пояснюється, на нашу думку, підвищенням рівня спеціальної підготовленості провідних спортсменів країн-лідерів світового біатлону та зростанням між ними конкуренції з наближенням зимових Олімпійських Ігор. У таблицях 8 та 9 наведено динаміку здобутих очок та зайнятих місць у національному заліку розіграші кубків світу в спортивних сезонах2009/2010 - 2017/2018 рр., що свідчить про різну частоту потрапляння країн до п'ятірки кращих і, як наслідок, використання національними федераціями права на отримання максимальних реєстраційних та стартових квот для участі у подальших кубках і чемпіонатах світу та зимових Олімпійських Іграх.

Таблиця 4. Кількість країн, спортсмени яких здобули очки у розіграші кубка світу

Стать

Спортивний сезон, рік

2017/2018

2016/2017

2015/2016

2014/2015

2013/2014

2012/2013

2011/2012

2010/2011

Чоловіки

30

32

33

36

32

40

41

37

Жінки

30

32

30

31

33

38

40

34

Серед біатлоністів протягом спортивних сезонів 2009/2010 - 2017/2018 рр. до п'ятірки кращих потрапили національні команди восьми країн з таким співвідношенням: Норвегія, Франція, Німеччина, Росія - 100 %; Австрія - 62 %; Італія, Чехія, Швеція - 12 %. Серед зазначених країн найбільша кількість перемог належить командам Норвегії - 5, Росії - 2, Німеччини - 1. Національна команда України у зазначений період не потрапляла до п'ятірки кращих, проте протягом семи років поспіль постійно посідала місця з 6-го по 10-те, що забезпечувало їй реєстраційну квоту для шести, а стартову - для п'яти спортсменів (див. табл. 5).

До п'ятірки кращих серед біатлоністок потрапили національні команди з дев'яти країн з таким співвідношенням: Німеччина, Франція - 100 %; Норвегія, Росія, Україна - 62 %; Італія - 37 %; Республіка Білорусь - 25 %; Швеція - 12 %. Серед цих країн найбільша кількість перемог у національному заліку належить національним командам Німеччини - 5, Норвегії - 2, Росії - 1. Збірна команда України потрапляла до п'ятірки кращих країн упродовж п'яти спортивних сезонів поспіль, де посіла відповідно 2012/2013 - 4-те, 2013/2014 - 4-те, 2014/2015 - 5-те, 2015/2016 - 5-те, 2016/2017 - 3-тє місця. У спортивному сезоні 2017/2018 рр. як виняток національна команда посіла 6-те місце унаслідок відсутності можливості участі команди у фінальному етапі розіграшу кубку світу в Тюмені (Росія) (див. табл. 6).

Таблиця 5. Спів віл ношення сил у світовому біатлоні за підсумками розіграшу Кубку світу 2010/2011 - 2017/2018 рр. (чоловіки)

Загальна кількість країн

Країна

2017-2018

2016-2017

2015-2016

2014-2015

2013-2014

2012-2013

2011-2012

2010-2011

Місцв

Очки

Місце

Очки

Місце

Очки

Місце

Місце

Місце

Місце

Місце

Місце

Місце

Місце

Місце

Місце

і

Норвегія

1

6458

4

7181

1

7808

1

8096

і

5937

2

7692

4

6712

1

7428

2

Франція

2

6129

2

7416

4

7113

3

7812

5

5678

3

7656

2

7044

5

6351

3

Німеччина

3

5910

1

7448

2

7518

2

8001

3

5806

4

7227

3

6901

2

6990

4

Росія

4

5623

3

7192

3

7178

4

78.00

2

5879

1

7749

1

7070

3

6507

5

Італія

5

5228

8

5556

9

5471

12

5316

10

4175

8

6020

8

5692

8

5829

6

-Австрія

6

5100

5

6926

5

6795

6

6750

4

5721

5

6905

7

5790

4

6381

7

Швеція

7

4916

12

4885

13

4934

15

4986

6

5405

7

6244

5

6333

7

5984

8

Словенія

8

4327

17

4069

16

4071

10

5581

9

4241

11

11

10

5373

9

Швейцарія

9

4302

9

5395

12

4944

8

5642

12

3977

13

12

11

10

Чехія

10

4073

7

6223

8

5688

5

6755

7

4893

6

6517

6

5S13

9

5382

11

Україна

11

4065

б

6270

7

5831

7

6216

S

4509

9

6000

10

5446

6

6006

12

Болт арія

12

3704

11

5098

14

4526

14

5073

16

3509

14

14

13

13

США

13

3597

10

5290

6

5988

13

5189

13

3862

10

5578

9

5659

12

14

Канада

14

3509

13

4625

10

5459

9

5609

11

4166

16

17

15

15

Білорусь

15

3415

14

4483

11

5008

11

5319

15

3662

15

13

14

16

Словаччина

16

3378

16

4203

15

4524

16

4736

14

3838

12

15

18

17

Фінляндія

17

3349

20

3202

21

2631

18

3514

18

3005

18

19

19

1S

Естонія

18

3110

19

3393

18

3625

17

4200

17

3168

17

16

16

19

Латвія

19

2920

21

3152

23

2573

21

2681

19

2704

19

20

20

20

Казахстан

20

2873

15

4322

17

3964

19

3218

20

2338

20

22

22

21

І\тчунія

21

2352

18

3408

19

3551

20

3059

21

1853

25

27

27

22

Лггеа

22

2349

22

2988

20

2670

22

2532

22

1566

23

Польща

23

2156

23

2739

22

2625

23

2525

24

1471

22

18

17

24

Японія

24

2141

24

2586

24

2310

25

1553

26

1095

21

21

21

25

Південна Корея

25

1870

25

1715

25

1122

31

260

28

748

26

Бельгія

26

1536

26

1242

27

550

26

1233

27

Великобританія

27

259

27

492

26

837

24

1609

23

1514

28

Греція

28

215

ЗО

161

ЗО

95

35

25

29

Хорватія

29

174

28

467

29

113

.34

37

ЗО

Сербія

ЗО

107

29

162

28

249

27

949

25

1134

31

Угорщина

31

70

32

56

33

50

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены