Реальні і потенційні геотуристичні ресурси Заходу України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський національний університет імені Івана Франка

Реальні і потенційні геотуристичні ресурси Заходу України

Юрій Зінько

Анотація

Проаналізовано реальні та потенційні геотуристичні ресурси та геотуристичні об'єкти і продукти на прикладі регіону Західної України (8 адміністративних областей). Теоретико-методичною основою регіонального аналізу геотуризму слугували наукові і практичні аспекти геотуризму як форми занять, що базується на пізнанні геоспадщини. Алгоритм дослідження передбачав виділення геотуристичних регіонів з урахуванням геолого-геоморфологічної складової та дослідження їхніх реальних геотуристичних ресурсів, що представлені у вигляді геотуристичних об'єктів і продуктів. Як геотуристичні регіони Західної України розглянуто геоморфологічні таксони рівня область і підобласть для рівнинної, височинної та гірських територій. Основні геотуристичні об'єкти представлені в регіоні скельними і печерними утвореннями, останцевими горбами і гірськими вершинами, унікальними геологічними відслоненнями та морфологічними ландшафтами, давніми і сучасними гірничими виробками, спеціалізованими музеями й освітніми центрами. Охарактеризовано основні види геотуристичних послуг і продуктів, що забезпечуються на базі основних груп геотуристичних об'єктів. Виділено основні функції, які виконують геотуристичні об'єкти для їхніх відвідувачів: від науково-пізнавальних і естетично-пізнавальних до культурно-історичних і спортивно-оздоровчих. Розглянуто також геотуристичний потенціал основних виділених геотуристичних регіонів.

Результатом проведених досліджень є розроблена типізація геотуристичних об'єктів Західної України за спеціалізацією, рівнем туристичного облаштування і сервісу, ступенем відвідуваності. За характером спеціалізації виокремлено геотуристичні об'єкти: переважно геотуристичні, екотуристично-геотуристичні, культурно-геотуристичні, гірсько-геотуристичні, промислово-геотуристичні. Оцінку облаштування геотуристичних об'єктів здійснено щодо можливості обслуговування індивідуальних і групових турів з відповідним інформаційно-освітнім сервісом. Як перспективні геотуристичні об'єкти і території міжнародного значення виділено карстові печери Поділля, каньйоноподіблні відрізки Дністра і його приток, скельні комплекси Карпат та Чорногірський хребет з альпійським рельєфом. Значний потенціал для розвитку геотуризму мають національні і регіональні парки регіону, що характеризуються значною геоспадщиною.

Регіон Західної України сприятливий для впровадження інноваційних форм геотуризму як територіальних туристичних дестинацій. Обґрунтовано створення на базі заповідників, національних і ландшафтних парків та історико-культурних заповідників з визначною геоспадщиною, національних геопарків та тематичних парків. Важливим є подальший розвиток геотуристичних шляхів локального, регіонального, національного і міжнародного значення. Необхідним для перспективного розвитку геотуризму в регіоні є науково-освітнє та організаційне забезпечення розробки та реалізації проектів геотуристичного типу.

Ключові слова: геотуризм; ресурси; об'єкти; атракції; продукти; геоспадщина; регіон.

Abstract

REAL AND POTENTIAL GEOTOURISM RESOURCES OF WESTERN UKRAINE Yuriy Zinko

Ivan Franko National University of Lviv

The article analyzes real and potential geotourism resources and geotourism sites and products on the example of the region of Western Ukraine (8 administrative regions). From the point of view of theory and methodology, regional analysis of geotourism is based on the scientific and practical aspects of geotourism as a form of activity based on geoheritage exploration. The research algorithm assumed the allocation of geotourism regions taking into account the geological and geomorphological component and the study of their real geotourism resources, presented in the form of geotourism sites and products. Geomorphological taxa at the level of regions and subregions for plain, highland, and mountainous areas are considered as geotourism regions of Western Ukraine. The main geotourism sites in the region are represented by rock and cave formations, residual hills and mountain peaks, unique geological outcrops and morphological landscapes, ancient and modern mine tunnel, specialized museums and educational centers. The paper characterizes the main types of geotourism services and products that are provided on the basis of the main groups of geotourism sites. The main functions performed by geotourism sites for their visitors were highlighted: from scientific-educational and aesthetic-educational to cultural-historical and sports and health functions. The geotourism potential of the main selected geotourism regions was also considered.

The conducted research resulted in a developed typification of geotourism sites of Western Ukraine by specialization, level of tourist facilities and service, degree of attendance. According to the nature of specialization, geotourism sites were classified as follows: mainly geotourism, ecotourism-geotourism, cultural geotourism, mountainous geotourism, industrial geotourism. Evaluation of geotourism sites was carried out on the possibility of arranging individual and group tours with the appropriate informational and educational services. Karst caves of Podillia, canyonlike sections of the Dniester and its tributaries, rock complexes of the Carpathians and the Chornohora range with alpine relief have been identified as promising geotourism sites and territories of international importance. The national and regional parks of the region, which are characterized by remarkable geoheritage, have significant potential for the geotourism development.

The region of Western Ukraine is favorable for the introduction of innovative forms of geotourism as territorial tourist destinations. The creation of national geoparks and theme parks on the basis of reserves, national and landscape parks and historical and cultural reserves with significant geoheritage is justified. It is essential to further develop geotourism routes of local, regional, national and international importance. Necessary for the prospective development of geotourism in the region is scientific, educational and organizational support for the development and implementation of geotourism projects.

Key words: geotourism; resources; sites; attractions; products; geoheritage; region.

Вступ

Геотуризм як форма туризму та наукова дисципліна впродовж двох останніх десятиріч викликає зацікавлення і в організаторів туризму, й у представників наукових та освітніх інституцій. Практичні й науково-освітні аспекти розвитку геотуризму особливо актуальні для регіонів, що вирізняються значною георізноманітністю та багатством геоспадщини. До таких регіонів належить і Західна Україна, територія якої налічує вісім адміністративних областей, характеризується складною тектонічною та геологічної структурою, морфогенетичною різноманітністю рельєфу та значною насиченістю об'єктів геоспадщини - пам'яток природи, заказників та великопросторових заповідних територій. Спектр геолого- геоморфологічних утворень цього регіону містить структурно-денудаційні низько- та середньогірні хребти Українських Карпат, денудаційно-вулканічні низькогір'я української частини Закарпаття, пластово-денудаційні височини Волино-Поділля та льодовикові і водно-льодовикові рівнини Західного Полісся, а імідж його геоспадщини визначають печери і скельні утворення, відслонення скам'янілостей і давніх осадових порід, унікальні ландшафти каньйоноподібних долин Середнього Придністер'я і альпінотипний рельєф Чорногори. Разом з розвинутою туристичною інфраструктурою та відповідним інформаційно-освітнім забезпеченням об'єктів і територій геоспадщини це зумовлює значний геотуристичний потенціал досліджуваного регіону.

Проблематика геотуризму для території Західної України важлива як у практичному, так і в науково-освітньому плані. Багато об'єктів геоспадщини уже має науково-освітнє забезпечення (наукові публікації, путівники, інтернет-сайти), яке використовують під час проведення тематичних турів, наукових екскурсій, навчальних практик (Лещух, Пащенко і Смішко, 2004). Водночас для цього регіону важливими є інвентаризація (каталогізація) реальних і потенційних геотуристичних ресурсів, типізація функціонуючих геотуристичних об'єктів і територій та оцінка пропонованих геотуристичних продуктів і послуг (Геотуризм: практика і досвід, 2014, 2016, 2018, 2020, 2022). Актуальним є обґрунтування розвитку геотуристичних дестинацій типу геопарків і тематичних парків палеогеографічного типу. Для успішного розвитку місцевого геотуризму необхідні розробка брендових геотуристичних турів, облаштування геотуристичних стежок і шляхів на природоохоронних територіях, а також створення геоосвітніх центрів (Зінько та ін., 2020; Зінько, 2022).

Головними завданнями та метою представленого дослідження є здійснення інвентаризації реальних і потенційних геотуристичних ресурсів основних геотуристичних районів Західної України, проведення типізації функціонуючих геотуристичних об'єктів і територій та пов'язаних з ними геопродуктів для обґрунтування перспективних напрямів й інноваційних форм розвитку геотуризму в регіоні. Нами послідовно розглянуто теоретико-методичні засади виокремлення й оцінки геотуристичних ресурсів, об'єктів, територій для регіону Західної України, що характеризується визначною геоспадщиною. Проаналізовано реальні й потенційні геотуристичні ресурси та функціонуючі геотуристичні об'єкти і території, їх геопродуктові пропозиції для основних геотуристичних районів заходу України. Обґрунтовано перспективні напрями розвитку геотуризму та впровадження його інноваційних форм.

Теоретико-методичні засади регіонального дослідження геотуризму

Геотуризм слід розглядати в трьох основних аспектах (Miskiewicz, Doktor & Slomka, 2007): як форму туризму, що орієнтована на об'єкти і цінності геолого- геоморфологічного середовища; як практичну діяльність, пов'язану з підготовкою необхідних матеріалів із геоспадщини та забезпечення ними туристів; як наукову дисципліну зі своїми методами і дослідницькими техніками. Важливу роль у науковій і практичній діяльності з геотуризму відіграє пізнавально-освітня складова, яка проявляється у різних формах презентацій (екскурсії, експозиції, інформаційні таблиці, сторінки в Інтернеті). геотуристичний карстовий поділля карпати

Водночас геотуризм тісно пов'язаний з активним туризмом, культурним та конференційним. Беручи до уваги об'єкти геотуристичного зацікавлення, геотуризм важливо розглядати як форму туризму, що знаходиться на пограниччі пізнавального природничого і пізнавального культурного туризму (Migon, 2012). Відповідно, предметом дослідження геотуризму в науковому плані є як природничі явища та об'єкти, так і елементи культурної спадщини.

В геотуристичних дослідженнях використовують такі базові терміни: геотуристичні об'єкти, геотуристичні явища, геотуристичні ресурси, геотуристичні цінності, геотуристичні атракції, геотуристична інфраструктура (Slomka & Kicinska- Swiederska, 2004). Для природних об'єктів і форм у геотуризмі застосовують поняття, пов'язані зі збереженням неживої природи (геоспадщини) - геомісця, геосайти, геотопи, морфологічні ландшафти (Pereira P. & Pereira D., 2010).

Аналіз публікацій з тематики регіональних геотуристичних досліджень засвідчує, що їхніми домінуючими темами є: геотуристичний потенціал, геотуристичні атракції, георізноманітність (геоспадщина) і геотуризм, вплив геотуризму на розвиток регіону (Геотуризм: практика і досвід, 2014, 2016, 2018, 2020, 2022). В останній період набувають актуальності дослідження, пов'язані з маркетингом (зокрема, промоцією геотуристичних дестинацій) (Rozenkiewicz, Widawski & Jary, 2020). Значну увагу приділяють інструментам промоції та аналізу учасників геологічних мандрівок.

У дослідженнях, пов'язаних із геотуристичною регіоналізацією, важливими питаннями вважають критерії окреслення геотуристичних регіонів, характеристику їхнього геотуристичного потенціалу та комплексну оцінку основних геотуристичних атракцій (Migon, 2012). Під час виокремлення геотуристичних регіонів враховують передусім особливості геолого-геоморфологічної будови, що визначають специфіку геоспадщини певних ділянок території досліджень і формують її просторовий каркас, а також наявну базу об'єктів геоспадщини та характер і ступінь їхнього туристичного використання. Аналіз виокремлених геотуристичних регіонів передбачає характеристику геотуристичних об'єктів (атракцій), їхнє типологічне групування та оцінювання (Migon, 2012). Узагальнену схему дослідження геотуристичного регіону наведено на рис. 1.

Рис. 1. Структурна схема дослідження геотуристичних об'єктів (атракцій) регіону (складена з використанням матеріалів, вміщених у праці Migon, 2012)

Fig. 1. Structural diagram of the study of geotourist objects (attractions) of the region (made using the materials contained in the work of Migon, 2012)

Вихідним об'єктом досліджень є геотуристичні ресурси, які можна трактувати як предмет геотуристичних зацікавлень (Migon, 2012). Ці ресурси (цінності, за П. Мігонь, 2012) можна поділити (Rozenkiewicz, Widawski & Jary, 2020) на реальні та потенційні. У групі останніх може бути багато об'єктів геоспадщини із заповідним статусом, які недоступні або не облаштовані для відвідування. Так, упорядники національного “Каталогу геотуристичних об'єктів” Польщі (Katalog obiektow geoturystycznych..., 2012) з-поміж сотень заповідних геологічних об'єктів відібрали лише 150 із високим пізнавальним рівнем та доброю туристичною доступністю.

Реальні геотуристичні ресурси представлені передусім геотуристичними об'єктами, які, окрім своєї пізнавальної цінності, мають відповідне наукове й освітнє забезпечення, забезпечують сервісне обслуговування відвідувачів, мають розвинуту інфраструктуру і розраховані на пересічного туриста. Такі об'єкти слугують базою для створення геотуристичних продуктів, утворюючи разом із ними реальні геотуристичні ресурси. До власне геотуристичних об'єктів зачислюють геомісця (геосайти, геотопи), музеї, експозиції і тематичні парки, а також туристичні шляхи (Migon, 2012).

Геотуристичні об'єкти регіону оцінюють в якісному або кількісному плані за критеріями наукової, освітньої, функціональної (доступність, наявність геотуристичних шляхів) та туристичної (культурна, естетична, ландшафтна) цінності (Brzezinska-WOjcik, 2021) і здійснюють рейтингування їхньої привабливості для відвідувачів. Під час оцінки геоморфосайтів, таких як скелі, водоспади, карстові форми, розрізняють основну цінність об'єктів (наукову, освітню) та додаткову (культурну, естетичну, екологічну) (Pereira & Pereira, 2010).

З-поміж туристів, які відвідують геотуристичні об'єкти, варто вирізнити певні групи, серед яких можна виокремити професіоналів, любителів пізнавального туризму, пересічних відвідувачів, а також освітню молодь. Види геотуристичних занять загалом можна представляти як екскурсійно-оглядові, популярно-дослідницькі (наприклад, фосілхантінг) і пригодницько-туристичні (Касіяник і Вітвіцький, 2020). Своєю чергою Т. Хосе (2012) за ціллю подорожування виділяє такі різновиди геотуризму, як карстовий, вулканічний, пов'язаний з корисними копалинами. Геотуризм розглядається як елемент екологічного сервісу, що базується на геоспадщині (Hose, 2012).

Під час організації геотуристичного руху важливо дотримуватися певних принципів і організаційних моментів у місцях відвідування. До важливих принципів організації геотуризму Девід Ньюсом і Рос Доулінг (2010) зачислюють: геологічний базис, сталість, геологічну інформативність (геоосвіту і геоінтерпретацію), туристичну сатисфакцію (Newsome & Dowling, 2010). Окрім того, крім геотуристичних атракцій типу геосайтів, необхідно забезпечити інфраструктуру для розміщення і руху туристів, підготувати специфічну наукову інформацію (путівники, архівні документи, сувеніри), а також організувати роботу сервісних структур (музеїв, візит-центрів, провідників, веб-сайтів) (Reynard & Brilha, 2018). Перетворення геотуристичних об'єктів у спеціалізовані геотуристичні дестинації з достатнім інфраструктурним та освітньо-інформаційним забезпеченням і широким спектром занять, розрахованих на туристів, реалізується, як засвідчує міжнародний досвід, у геопарках та тематичних парках (див. рис. 1).

Перспектива перетворення такої інноваційної форми, як геотуризм, у повноцінну галузь вимагає також впровадження ринкових підходів. У цьому контексті важливим є формування і просування на ринку послуг геотуристичних продуктів. Д. Дриглас і К. Міськєвіч (2014) пропонують геопродукти поділити на такі два типи, як базові і складні, з відповідними матеріальними і нематеріальними категоріями (Dryglas & Miskiewicz, 2014). Базові геопродукти, на думку зазначених авторів, можна розглядати у вигляді певних речей (друкованих і віртуальних матеріалів, геотуристичних таблиць), об'єктів (музеїв, геоосвітніх центрів, об'єктів гірництва), подій (геологічних фестивалів, фільмів, геоконференцій), а також послуг (провідництва, навчальних, інформаційних). Своєю чергою, складними геопродуктами автори вважають імпрези (екскурсії, геотуристичні ігри), шляхи (дидактичні стежки, тематичні траси, геостради), території (тематичні парки, геопарки, геотуристичні регіони).

Методи досліджень, що використовують у геотуризмі як пограничній науці природничо-соціального типу, опираються на підходи, які використовують у різних галузях: геології, географії, охороні природи, педагогіці, історії.

Кшиштоф Міськєвіч та ін. (2007) наводять такі базові методи в геотуристичних дослідженнях: спостереження за об'єктами і їхніми туристичним використанням; аналітичний, пов'язаний з вивченням науково-освітніх джерел; анкетування учасників туристичного руху та використання ГІС-технології (Miskiewicz, Doktor & Sfomka, 2007).

Дослідження геотуристичної регіоналізації, своєю чергою опирається на комплекс методів діагностики геолого-геоморфологічної будови, тематичного картографування та методик оцінювання об'єктів геоспадщини і характеру їхнього туристичного використання.

У представленому дослідженні здійснено спеціалізовану геотуристичну регіоналізацію території Західної України (8 адміністративних областей) з використанням таких критеріїв: диференціації структури геологічної і геоморфологічної різноманітності території, оцінки реальних і потенційних геотуристичних ресурсів, виділення основних типів геотуристичних об'єктів. Схожий підхід був реалізований П. Мігонь (2012) для території Польщі під час характеристики геотуристичних атракцій для її основних геолого-геоморфологічних регіонів.

Проблематику, пов'язану з геотуристичним потенціалом території Західної України, активно досліджують упродовж останніх десятиліть. У 5-ти тематичних збірниках “Геотуризм: практика і досвід”, опублікованих протягом 2014 - 2022 рр., висвітлюють питання геотуристичних ресурсів, їхнього науково-освітнього забезпечення та рекреаційно-туристичного використання таких регіонів як Українські Карпати, Поділля, Волинське Полісся. Обґрунтовують заходи зі збереження і сталого туристичного використання об'єктів геоспадщини, науково-проектні розробки з облаштування геотуристичних об'єктів, планування геотуристичних шляхів та тематичних парків і геопарків. Для виокремлених у дослідженні основних геотуристичних регіонів наявна значна кількість наукових і науково-популярних публікацій, які стосуються досліджень і збереження об'єктів геоспадщини, їхнього освітнього та рекреаційно-туристичного використання, а також сучасного стану і перспектив розвитку геотуризму (Геотуризм: практика і досвід, 2014, 2016, 2018, 2020, 2022).

Геотуристична регіоналізація Західної України

Західна Україна налічує 8 адміністративних областей (Волинську, Рівненську, Львівську, Закарпатську, Івано-Франківську, Тернопільську, Хмельницьку та Чернівецьку). Регіон розташований на стику трьох європейських геологічних структур - Східноєвропейської платформи і частково палеозойської платформи (південно-східна частина), альпійського карпатського поясу горотворення. Він вирізняється значним георізноманіттям, пов'язаним з особливостями геолого-геоморфологічної будови досліджуваної території. Геологічну основу рельєфу творять морські і лагунно-морські відклади палеозойського, крейдового та палеоген-неогенового віку, а також континентальні покриви плейстоценового віку. На північному сході (Рівненщина) маємо виходи кристалічних докембрійських порід. Для північної частини регіону характерне широтне простягання основних морфоструктурних одиниць, для південної - діагональне, карпатське. Головні морфоструктури представлені Карпатською гірською країною, Волино-Подільською височиною та рівниною Полісся. Водночас кожен із цих морфоструктурних (геоморфологічних) регіонів вирізняється своєрідністю літології і структури рельєфотвірних порід. Отож ці геоморфологічні таксони можна розглядати як вихідну основу для геотуристичної регіоналізації території заходу України. Для рівнинної і гірської частин цієї території базовими просторовими геотуристичними одиницями обрано геоморфологічні області і підобласті з певним домінуючим типом рельєфу і характерною геологічною будовою.

Відповідно до схеми геоморфологічного районування України (Палієнко та ін., 2004), ці регіони у гірській і передгірній частинах Західної України представлені областю Українських Карпат, поділеною на підобласті Скибових, Вододільно-Верховинських, Полонинсько-Чорногірських і Вулканічних Карпат, а також областю Передкарпатської височини і областю Закарпатської рівнини, яким у рівнинній частині Західної України відповідають геоморфологічні підобласті, представлені Подільською височиною/Поділлям (із покутсько-буковинською частиною Прут- Дністерського межиріччя), височиною Розточчя й Опілля, рівниною Малого Полісся, Волинською височиною та Західним Поліссям. Кожен з цих регіонів має певну геолого-геоморфологічну специфіку та певний геотуристичний потенціал, що визначається наявністю геотуристичних атракцій, їхнім науково-освітнім та інформаційним забезпеченням, доступністю для відвідування та інфраструктурним забезпеченням.

При селекції особливо цінних геотуристичних ресурсів (об'єктів і територій) для характеристики кожного з виокремлених геоморфологічних (геотуристичних) регіонів брали до уваги такі критерії, як їхня науково-освітня, естетична і культурно-рекреаційна цінність, сервісне й інфраструктурне забезпечення та привабливість серед відвідувачів. Об'єктами геотуризму в цих регіонах слугують визначні форми рельєфу (скелі, печери, останцеві горби, каньйони), гідрологічні (водоспади) та суто геологічні утворення - унікальні відслонення осадових і магматичних відкладів і порід, цінні відслонення зі скам'янілостями, а також давні і сучасні гірничі виробки. Їх доповнюють місцеві музеї та експозиції, існуючі геотуристичні шляхи.

Зупинимось детальніше на характеристиці реальних і потенційних геотуристичних ресурсів (об'єктів, продуктів і послуг) виокремлених геотуристичних регіонів.

Для Подільської височини (західна і середня частини) та української частини Розточчя характерне переважання пасмово-горбистого та пасмово-платоподібного структурно-денудаційного й ерозійно-денудаційного рельєфу. У рельєфі Подільської височини геотуристичній зацікавленості сприяють визначні морфологічні утворення - каньйоноподібні річкові долини Подільського Придністер'я, а також скельні виступи та останці, складені пісковиками та вапняками, а специфіки регіону у генетичному плані надають реліктові рифогенні (товтрові) утворення та карстові поверхневі й підземні форми. Серед геологічних утворень особливо цінними є відслонення венд-кембрійських, ордовицьких і силурійсько-девонських відкладів із включеннями скам'янілостей, які простежуються неозброєним оком.

Геотуристичний імідж Подільського регіону визначають всесвітньовідомі печери лабіринтного типу, пов'язані з неогеновими гіпсами, а також каньйоноподібні річкові долини з відслоненнями палеозойських і мезокайнозойських скельних порід (Кравчук та ін., 2016), які вирізняють цей регіон у національному і європейському масштабі. Значною популярністю користується унікальний палеогеографічний феномен - Товтрове пасмо Поділля, відоме також як Медобори. Серед значної кількості печер доступними для відвідувачів є печери Кришталева, Вертеба, Млинки та Атлантида (Печери Тернопільщини ..., 2022; Спелеотури по Тернопільщині, 2022; Zinko, 2022). Вони забезпечені сервісним обслуговуванням, нічліжною інфраструктурою (Млинки, Кришталева). Здебільшого до них організовують природничо-екстремальні тури туристичні фірми обласних центрів заходу України. Інші відомі печери регіону (зокрема, Оптимістичну, Озерну, Киянку, Попелюшку) використовують підготовленими спелеотуристами за сприянням туристичних клубів (Печера “Вертеба”, 2022; Печера “Млинки”, 2022; Печера “Оптимістична”, 2022).

Скельні утворення Подільського геотуристичного регіону пов'язані, здебільшого, з міоценовими вапняками і пісковиками та травертиновими відкладами плейстоценового віку. Їхня найбільша концентрація характерна для Гологоро-Кременецького горбогір'я, Львівського Розточчя та Подільського Придністер'я (Охорона і менеджмент об'єктів неживої природи на заповідних територіях, 2008). До найвідоміших на Гологоро-Кременецькому пасмі належать скелі Підкамінь і Триніг, відомі Дівочі скелі, а в Придністер'ї - скелі Рукомиш, Стигла, Монастирок. Багато скель мають високу естетичну та культово-релігійну цінність. У межах національних парків (Кременецькі гори, Дністровський каньйон) до них прокладені або заплановані екотуристичні та геотуристичні шляхи (Національний природний парк “Північне Поділля”, 2023; Національний природний парк “Кременецькі гори”, 2023; Національний природний парк “Дністровський каньйон”, 2023).

До найважливіших геотуристичних територій Подільського регіону необхідно зачислити два ландшафтні геотопи (Зінько, 2009) - Каньйони Дністра і його приток, Подільські Товтри. Перший геотопний ландшафт вирізняється мальовничими каньйоноподібними долинами (місцями із врізаними меандрами) з численними палеонтологічно схарактеризованими відслоненнями силуру і девону, які мають визнання як важливі стратотипні розрізи міжнародного значення. Зокрема, йдеться про відслонення силурійських і нижньодевонських відкладів - Китайгородське, Звенигородське, Трубчин, Устечко. До них та деяких інших розрізів розроблено або заплановано еко-геотуристичні шляхи у національних парках “Подільські Товтри” (стежки “Китайгородське відслонення” і “Смотрицький каньйон”) та “Дністровський каньйон” (стежки “Вельова” і “Червона гора”). Віддавна каньйони Придністер'я з чисельними розрізами палеозою є місцями геологічних екскурсій наукових конференцій і практик студентів освітньому напряму “Науки про Землю”. Важливим освітнім осередком цієї геотуристичної дестинації виступає палеонтологічна експозиція в національному природному парку (НІ II І) “Подільські Товтри” (Національний природний парк “Подільські Товтри”, 2023). Водночас каньйони Дністра і його подільських приток можна використовувати і в інших формах геотуризму: скелелазінні, пошуково-палеонтологічній (фосилхантінг) та пригодницькій (наприклад, каньйонінг) діяльності (Касіяник і Вітвіцький, 2020). Значні пізнавальні можливості цього ландшафту пов'язані з травертиновими скельно- печерними комплексами, що мають також культово-релігійну цінність (Свинко і Волік, 2004).

Геотопний ландшафт Подільські Товтри репрезентує викопний бар'єрний риф баденій-сарматського віку, представлений відпрепарованими органогенними спорудами, що складені літотамнієвими, детритовими та серпулово-мікробіалітовими вапняками. Значна заповідність території Подільських Товтр сприяє збереженню та популяризації геоспадщини цього регіону. Заповідник “Медобори” і НІ IIІ “Подільські Товтри” забезпечили облаштування та функціонування дидактичних стежок й екотуристичних (геотуристичних) шляхів до скельно-печерних утворень, окремих товтр цього пасма. У заповіднику представлена освітня геологічна експозиція з колекцією органогенних порід. Пересічного туриста можуть бути привабливими культові язичницькі кам'яні об'єкти на горі Бохіт, місцеві скельні утворення, а також місцеві ремесла, пов'язані з випалюванням вапна (Природний заповідник “Медобори”, 2023).

Певну своєрідність Розточчю та північному краю Поділля надають геотопи типу останцевих горбів, які тут доволі численні. Окрім своєї наукової і дидактичної цінності, вони є цінними в історико-культурному плані, як феномени еволюції денудаційного рельєфу і часто користуються популярністю як паломницько-релігійні місця (Почаївська гора, Страдчанська гора з печерою), визначні історичні та оглядові пункти (гори Бона в Кременці, Високий Замок у Львові, Чортова біля Рогатина). Зазначені геотопи тією чи іншою мірою облаштовані шляхами для відвідувачів (хресними дорогами, стежками для підйому).

Району Західного Поділля й Українського Розточчя водночас властиві значні потенційні геотуристичні ресурси. В їхньому переліку можна виділити геотопний ландшафт Гологоро-Кременецького уступу з багатою геоморфологічно-геотектонічною проблематикою і значною пейзажно-естетичною привабливістю, природно-антропогенні скельно-печерні комплекси Стільського Опілля (поблизу м. Миколаєва), кар'єрні відслонення неогенових пісків з включенням скам'янілих решток дерев та ератичні валуни найдавнішого (окського) зледеніння на Львівському Розточчі (Савка і Шушняк, 2016).

На Поділлі значні можливості для перетворення у геотуристичну дестинацію має місцевість довкола штучного Червоногородського (Джуринського) водоспаду. Це популярне серед туристів місце вирізняє не лише мальовничий рукотворний водоспад, найвищий у межах рівнинної частини України: воно водночас репрезентує і відслонення червоноколірних девонських відкладів, фрагмент реліктової меандри р. Джурин, а також руїни Червоногородського замку. Тут створені умови для обслуговування і нічлігу туристичних груп (Національний природний парк “Дністровський каньйон”, 2023).

Малополіський геотуристичний район характеризує плоскорівнинний та хвилястий рельєф денудаційного, флювіального та еолового генезису. Специфічними для цього регіону є виразні еолові підняття, складені переважно пилуватими відкладами і відомі як лесові пасма чи гряди. Літологічну основу мезорельєфу цього регіону творять здебільшого верхньокрейдові карбонатні породи (мергель і крейда) та покривні піски. Головними геотуристичними об'єктами регіону є виразні останцеві форми (горби), утворення яких пов'язане із наявністю порівняно стійких порід верхньокрейдового і міоценового віку. Найвиразніші із форм приурочені до межі Малого Полісся й Поділля, їх можна розглядати як гори-свідки. До них належить, зокрема, гора Свята (неподалік від с. Білий Камінь), гора Божа (поблизу м. Кременець). Часто ці важливі пейзажні об'єкти є місцями локалізації історичних замків (останець в с. Олесько) чи культово-релігійних місць (гори Свята і Божа). Їх відвідують під час культурно-освітніх екскурсій та релігійно-паломницьких заходів (Національний ... “Кременецькі гори”, 2023; Національний ... “Північне Поділля”, 2023).

Потенційними геотуристичними об'єктами в цьому регіоні є окремі дюни і дюнні комплекси, що мають певний рівень науково-освітнього забезпечення (Дубіс, 2010), розміщена поблизу села Ражнів ділянка рухливих (еолових) пісків, позбавлених рослинного покриву (відома як Бродівська Сахара), збережені фрагменти меандр Західного Бугу і Стиру з вираженою екологічною функцією, а також останцеві горби з відслоненнями червонуватих міоценових пісковиків (Червона гора поблизу Мокротина), літотамнієвих міоценових вапняків (останець неподалік від с. Кам'янопіль) і кварцитоподібних еоценових пісковиків (Батятицький виступ) (Геологічні пам'ятки України, 2006).

Волинську височину як геотуристичний регіон вирізняє рельєф, формування якого пов'язане з нагромадженням потужного (до 30 м і більше) покриву плейстоценових лесів. Основними рельєфотвірними породами тут виступають мергелі і писальна крейда крейдового віку, а також покривні леси та лесоподібні суглинки. Геоморфологічну будову регіону урізноманітнює пластовий структурно- денудаційний рельєф Мізоцького і Рівненського плато, утворений під впливом літологічно стратифікованого міоценового покриву. Окрім того, тут показово розвинена специфічна морфоскульптура западинного типу (так звані степові блюдця еолового, карстового та просадкового генезису), властива для лесових регіонів України.

Зазначений геотуристичний регіон має значний потенціал для наукового та освітньо-природничого туризму завдяки наявності добре вивчених опорних розрізів покривних плейстоценових відкладів України (ґрунтово-лесові розрізи Бояничі, Коршів), які неодноразово були об'єктами міжнародних польових екскурсій з проблем стратиграфії та палеогеографії плейстоцену (Богуцький і Волошин, 2014), а також масштабних розрізів крейдових відкладів і четвертинних утворень у Здолбунівському кар'єрі. Виразний структурно-денудаційний та ерозійний рельєф Мізоцького плато може слугувати важливим об'єктом екотуристичної стежки “Від Волині до Поділля”, що демонструє, зокрема, урочище Зіньків Камінь Дермансько- Острозького національного природного парку (Національний природний парк “Дермансько-Острозький”, 2023).

Геотуристичному регіону Західного (Волинського) Полісся властивий плоскорівнинний і хвилястий рельєф, представлений, здебільшого, алювіальними, воднольодовиковими, денудаційними та еоловими рівнинами. Специфіку цьому регіону надають додатні форми рельєфу льодовикового та воднольодовикового генезису (Гляціал і перигляціал Волинського Полісся, 2023), від'ємні озерно-карстові форми та еолові дюни. Основу покривних плейстоценових відкладів творять карбонатні породи крейдового віку і палеогенові теригенні породи. Бурштиновмісні відклади пов'язані з пісками і глинами палеогену, а також з флювіогляціальними і алювіальними плейстоценовими відкладами. На сході цього регіону розташований специфічний геолого-геоморфологічний комплекс, пов'язаний з виходами кристалічних докембрійських порід і домінуванням структурно-денудаційного рельєфу.

У геотуристичному плані Волинське Полісся вирізняє імідж “бурштинового краю”. В цьому регіоні здійснюють як державну, так і приватну (нелегальну) розробку бурштину. Серед головних геотуристичних об'єктів - два музеї у Рівному (“Бурштиновий палац” та музей ДП “Бурштин України”) (Музей бурштину, 2023), а також приватні музеї у місті Володимирець (Туристично-інформаційний офіс-музей “Бурштиновий шлях”., 2023). Як правильно зазначають О. Ремезова і О. Комлєв (2018), ці музеї в освітньому плані варто доповнити експозицією типу “бурштиновий ліс”, що відображатиме генезис і формування бурштинових відкладів. Відкритим залишається питання планування і наповнення об'єктами української частини “Бурштинового шляху”. Розроблені концепції відрізняються траєкторією і переліком пропонованих об'єктів (Богуцький та ін., 2012; Богуцький та ін., 2013; Ремезова і Комлєв, 2018). Важливу роль у промоції ідеї цього шляху відіграє етно-турфест “Бурштиновий шлях”, який передбачає конференції, ярмарку та тематичну мандрівку історичною вузькоколійкою Володимирець-Зарічне.

Другим діючим геотуристичним об'єктом гірничого типу є кар'єр поблизу с. Базальтове з виходами базальтів зі стовпчастою окремістю. Тут організовані освітні екскурсії у супроводі туристичного гіда з дотриманням усіх правил безпеки для відвідувачів.

Значні можливості розвитку місцевого геотуризму пов'язані з ератичними валунами. Досвід багатьох країн Центральної і Східної Європи засвідчує їхнє широке використання для створення тематичних парків. Прикладом може слугувати парк валунів у Білорусі, Мужейовський геопарк (Німеччина-Польща). Окрім того, на Волинському Поліссі наявні цікаві культові об'єкти, пов'язані з великими брилами та валунами (урочище Трьох Хрестів та Кам'яний Брід на Рокитнянщині).

Значний геотуристичним потенціалом володіють існуючі природоохоронні території: Шацький національний парк з карстовими озерами і льодовиковими (кінцевоморенні і камові форми) та дюнними утвореннями та Надслучанський ландшафтний парк з численними виходами кристалічних порід і скельними утвореннями (урочище Козацька гора, Марино-Устянські граніти). Для реалізації геотуристичного потенціалу на зазначених природоохоронних територіях необхідно розвивати геоосвітню і популяризаційну складову - тематичні геотуристичні стежки (шляхи), геоосвітні експозиції, підготовку путівників і геотуристичних карт. Щодо цього можна використати досвід організації геотуризму в сусідньому Поліському НП у Польщі (Poleski Park Narodowy. Mapa geologiczno-turystyczna, 2010).

Перспективи створення геотуристичної дестинації (геопарку) наявні для пам'ятки місцевого значення “Базальтові стовпи” поблизу с. Базальтове на Івано-Долинському родовищі базальтів (Рівненщина) (Геологічні пам'ятки України, 2006).

Передкарпатський геотуристичний регіон вирізняється чергуванням річкових улоговин і долин з розлогими вододільними височинами, вершинні поверхні яких, представлені, зазвичай, давніми річковими терасами. Геологічну основу рельєфу тут творять потужні моласові товщі, складені, здебільшого, глинами, а також конгломератами, пісковиками та алевролітами. Геотуристичний імідж цьому регіону створюють об'єкти гірництва, пов'язані з історією видобутку кам'яної солі, нафти і газу, озокериту. Серед них одне з найдавніших гірничих підприємств Європи - Дрогобицька солеварня, яка діяла на одному і тому ж місці неподалік від джерел сировиці (соляної ропи). Цьому об'єктові пропонують надати статус найдавнішого діючого промислового підприємства України (Іванов, Андрейчук і Книш, 2016). Водночас майже двохсотлітня історія промислового видобутку нафти і газу у Передкарпатті репрезентована у низці музеїв регіону, зокрема, Музеї нафтової і газової промисловості у Бориславі, Музеї нафтопромислів Галичини у Надвірній. У рамках міжнародних проектів “Гео-Карпати” і “Галицька Каліфорнія” створено низку нових геотуристичних об'єктів-продуктів (тематичні шляхи, інформаційні щити), що популяризують історію місцевого нафтопромислу. Існує практичний досвід організації тематичних геотурів на тему “Край нафти, солі та цілющих джерел” за ініціативи ГО “Геоатракції” (Geoattractions, 2023).

Значну перспективу як геотуристична дестинація має геологічна пам'ятка “Чудо- Старуня”, що є місцем знаходження надзвичайно добре збережених волохатих носорогів льодовикової доби, розміщених у природничих музеях Кракова і Львова. Цей природоохоронний об'єкт має найобширнішу наукову бібліографію (Alexandrowicz, 2004; Alexandrowicz, 2005; Alexandrowicz, 2006; Kotarba, 2009; Kuc et all, 2012; Adamenko et all, 2021). Багатство наукової і освітньої проблематики цієї геологічної пам'ятки - палеогеографічного, геоморфологічного (діючий грязьовий вулкан) і гірничого плану (видобуток нафти й озокериту) - дає підстави планувати тут геопарк “Парк льодовикового періоду” (Адаменко, Зорін і Міщенко, 2007). Водночас обговорюють ідею створення транскордонного геотуристичного шляху “Слідами великих вимерлих тварин, земляного воску, нафти і солі” за маршрутом: Старуня - Калуш - Борислав - Стебник - Бобрка (Польща) (Kotarba M. J., 2009).

Серед потенційних геотуристичних ресурсів передкарпатського регіону, які можуть у майбутньому поліпшити його імідж, можна виділити масштабні відслонення моласових товщ у долині р. Бистриці-Надвірнянської поблизу Надвірної, розрізи давніх річкових терас неподалік від сіл Дубрівка, Солонське, Загвіздя та урвище Косівської гори з оригінальними формами звітрювання (Геотуристичний путівник по шляху “Гео-Карпати”, 2013; Гляціал і перигляціал Українського Передкарпаття, 2011; Богуцький та ін., 2016).

Для геотуристичного регіону Скибових Карпат, що представлений низькогір'ями і середньогір'ями зі скибово-моноклінальними та моноклінальними хребтами, характерна наявність значної кількості (37 об'єктів) заповідних скельних утворень. Їхнє формування пов'язане, здебільшого, з наявністю стійких до вивітрювання палеоцен-еоценових пісковиків (ямненська і вигодська світи).

Найбільшої популярності у туристів набули скельні комплекси Бубнища, Урича, Скель Довбуша в м. Яремче, Спаські (Чортові) скелі, які, окрім науково-освітньої функції, мають пейзажну та історико-культурну цінність. До цих об'єктів забезпечений добрий доступ (екоосвітні стежки та туристичні шляхи), наявні інформаційні щити з геологічною та історико-культурною інформацією та забезпечується сервісне обслуговування - туристичні гіди, інформаційно-освітні центри (Карпатський національний парк) (Карпатський національний природний парк, 2023), тематичні експозиції (музей Тустань) (Державний історико-культурний заповідник “Тустань”, 2023). Водночас, міжнародний досвід облаштування скельних геотуристичних об'єктів засвідчує необхідність широкого спектра інфраструктурного забезпечення (оглядові платформи, безпечні сходові підйоми, вежові споруди). На жаль, сучасний стан інфраструктурного облаштування деяких скельних атракцій (зокрема, вершини Основного масиву комплексу Бубнища), не забезпечує їхнього безпечного відвідування туристами.

Друга за чисельністю група геотуристичних атракцій (17 об'єктів типу геомісць) Скибових Карпат - водоспади. До найвідоміших і найвідвідуваніших водоспадів належать Прибій у м. Яремче, Женецький поблизу с. Татарів, водоспад на р. Кам'янці (Сколівські Бескиди) та найвищий водоспад у регіоні - Манявський, а також Шешорський і Косівський Гук у Покутсько-Буковинських Карпатах. Загалом визначні скелі і водоспади регіону слугують об'єктами відвідування під час оглядових карпатських турів, які організовують як регіональні, так і локальні турфірми.

Регіон Скибових Карпат є базовим для облаштованого міжнародного туристичного шляху “Гео-Карпати”: у ньому представлено 11 геотуристичних об'єктів цього шляху. Водночас він важливий для спеціалізованого наукового й освітнього геотуризму (Геотуристичний путівник по шляху “Гео-Карпати”, 2013). Тут зосереджена значна кількість об'єктів, які використовують під час наукових екскурсій і практик студентів геолого-географічного профілю. Серед таких об'єктів варто виокремити Яремчанські готичні складки, флексуру Дори, відслонення складок у долині річки Бистриці Надвірнянської, Гребенівський кар'єр поблизу м. Сколе (Крамарець та ін., 2005), Добротівські відслонення з відбитками слідів ссавців і птахів, насув Орівської скиби на Берегову поблизу Делятина (Мончак, Стельмах і Хомин, 2010; Байрак і Манько, 2021).

Досвід вивчення геотуризму в країнах Центральної і Східної Європи засвідчує значну увагу відвідувачів до оглядових вершин, передусім на гірських територіях, які забезпечують панорамний огляд місцевості. У Скибових Карпатах найпопулярніші у цьому плані місця у регіоні Бескидів представлені вершинами гір Парашки, Лопати (Bayrak & Teodorovych, 2020), Пікую, а у Ґорґанах - Сивулі, Хом'яка, до яких прокладені ознаковані шляхи.

Окрім того, певний геотуристичний інтерес для окремих груп користувачів (науковців, освітніх груп) можуть мати ґреґоти (кам'яні річища) як явища перигляціального плейстоценового морфогенезу в Ґорґанах, де функціонує пізнавальна стежка “Ґреґоти” (заповідник “Ґорґани”) (Природний заповідник “Ґорґани”, 2023). У Свєнтокшицькому парку (Польща) існує досвід облаштування оглядових платформ над полями кам'яних рік. Значний потенціал для розвитку тематичних геотуристичних мандрівок у регіоні можна пов'язувати зі скельними утвореннями Покутсько-Буковинських Карпат, які у низці досліджень (Держипільський, 2015; Кугутяк, 2015) представлені як культові язичницькі місця (Терношорська Лада, Лисина Космацька, Лесівське або Маришеве каміння на Сокільницькому хребті, Камінь Довбуша у Завоєлах та ін). Разом із тим вони потребують, окрім археологічних, детальніших геолого-геоморфологічних досліджень щодо ролі природних процесів у формуванні сучасного вигляду окремих скель та походження наскельних зображень (Зінько, 2013; Геотуристичний путівник по шляху “Гео-Карпати”, 2013).

Вододільно-Верховинський геотуристичний регіон, порівняно з іншими регіонами Українських Карпат, має найменшу кількість заповідних геолого-геоморфологічних об'єктів. У ньому переважає низькогірний рельєф із наявністю низки улоговин (Славської, Міжгірської, Ясінянської, Ворохтинської), що зумовлено широким розвитком глинистого флішу кросненської світи. Певну геолого-геоморфологічну специфіку регіону надають виразно відособлені низькогірні структурно-денудаційні хребти Стрийсько-Сянської верховини та групи середньогірних хребтів Привододільних Ґорґанів і Верховинського вододільного хребта, збудовані з відкладів палеоцену і еоцену з домінуванням масивних пісковиків.

У регіоні є кілька геотуристичних об'єктів, які користуються популярністю як туристичні атракції. Серед них слід виокремити культово-пейзажний скельний комплекс Писаний Камінь у Верховинському низькогір'ї та місце падіння Княгиницького метеорита (з інформаційно-освітнім центром в Ужанському національному парку). До останнього веде екотуристичний шлях “Село Сіль - Чорні Млаки”, а в місці падіння метеорита розміщений пам'ятний знак, присвячений 150- річчю цієї події (Ужанський національний природний парк, 2023). Значну туристичну привабливість мають певні вершини регіону - Пікуй, Плішка, Менчул, Озірна, які користуються популярністю як місця панорамного огляду. Геотуристичну привабливість регіону доповнюють два гідролого-геоморфологічні об'єкти - водоспад Гуркало та озеро Синевир, що є популярними місцями зупинок під час карпатських оглядових турів.

Полонинсько-Чорногірський геотуристичний регіон - один із найпривабливіших для геомандрівок в Українських Карпатах. У ньому переважає середньогірний рельєф з порівняно масивними хребтами та реліктовими льодовиковими формами, що творить своєрідний орографічний “остов” цього регіону. У будові хребтів беруть участь відклади крейди і палеогену, літологічно представлені пластами міцних пісковиків, мергелями й аргілітами. Для найвищого та найатракційнішого Чорногірсько-Свидовецького масиву притаманні, як зазначає Я. Кравчук, “короткі крутосхилові хребти, реліктові форми льодовикового рельєфу, ущелиноподібні долини, які створюють неповторний геоморфологічний краєвид” (Кравчук, 2021). Полонинський хребет відзначається доброю вираженістю структурного рельєфу.

Певну специфіку цьому регіону надає низькогірний рельєф Скелястих пасм зі значним структурно-літологічним різноманіттям (Стрімчакова зона). Саме тут розміщені унікальні в Українських Карпатах карстові порожнини - печера Дружба та Угольські печери (Перлина, Білих Стін, Чур, Молочний Камінь), оригінальні “прокарстовані” скелі (Карстовий міст, скеля Вів), а також найбільші у регіоні скельні стрімчаки (Карпатський біосферний заповідник, 2023). Загалом Полонинсько-Чорногірський регіон за кількістю заповідних геолого-геоморфологічних об'єктів поступається лише Скибовим Карпатам, що засвідчує його значний геотуристичний потенціал.

Основний геотопний ландшафт - Свидовецько-Чорногірський - має низку популярних геотуристичних об'єктів: гірські вершини як оглядові майданчики - Говерла (найвища точка Українських Карпат), Петрос, Бребенескул, Піп-Іван Чорногірський, Близниця; скельні утворення - Шпиці, Ребра, Вухатий Камінь, скелі Близниці; давньольодовикові кари - Заросляцький, Брескульський, Туркульський, Апшинецький, Ворожеський, Драгобратський; гірські озера - Несамовите, Марічейка, Бребенескул тощо. Перелічені геотуристичні об'єкти відіграють роль цільових пунктів для учасників гірського туризму та навчальних практик студентів геолого- географічного профілю (Рожко, Матвіїв і Брусак, 2011). Про високий ступінь відвідуваності Чорногірського масиву можна стверджувати за показниками туристичного руху двох природоохоронних територій - Карпатського національного природного парку і Карпатського біосферного заповідника. Так, за період 20112018 рр. кількість відвідувачів коливалась від 22 665 до 37 492 осіб (Карабінюк, 2019). Для Полонинського хребта значну популярність у сфері гірського туризму, як і місця панорамного огляду, мають гори Стій, Великий Верх, Менчул. Значні можливості активізації еко- і геотуризму в регіоні пов'язуємо з реконструкцією астрономічної обсерваторії на г. Піп Іван Чорногірський під центр високогірного туристичного обслуговування (Міжнародний науковий центр “Обсерваторія”, 2023).

Доступ до найпопулярніших геотуристичних об'єктів Полонинсько-Чорногірського середньогір'я забезпечує низка екологічних стежок і тематичних шляхів, що ведуть до основних вершин, гірських озер та водоспадів. Вони певною мірою облаштовані інформаційною інфраструктурою, що забезпечує загальногеографічну й екологічну обізнаність, а зрідка - має чисто геолого- геоморфологічний контент. Водночас геотуристи можуть отримати первинну інформацію про геоспадщину Чорногори в Екотуристичному візит-центрі Карпатського національного парку (м. Яремче) і Музеї екології гір та історії природокористування в Українських Карпатах Карпатського біосферного заповідника (м. Рахів) (Карпатський біосферний заповідник, 2023; Карпатський національний природний парк, 2023).

Однією з важливих проблем у цій геотуристичній дестинації є рекреаційна дигресія вздовж гірських шляхів унаслідок надмірного туристичного навантаження. Отож необхідно використати досвід гірських національних парків сусідніх країн Карпатського регіону щодо регулювання туристичного руху та інфраструктурного облаштування мережі туристичних маршрутів.

Значний потенціал для розвитку геотуризму мають низькогірні Вулканічні Карпати з міжгірськими улоговинами (Березне-Ліпшанською і Солотвинською). Орографічну основу низькогірної частини цієї геоморфологічної області творить Вигорлат-Гутинський вулканічний хребет, що складений андезитовими й андезито- базальтовими лавами неогенового віку. Спектр об'єктів геотуристичного зацікавлення в цьому регіоні представлений жерлами давніх вулканів і магматичними дайками, крутосхиловими ерозійними останцями, рештками згаслих стратовулканів і другорядних вулканічних споруд та відслоненнями порід вулканічного походження, давніми і сучасними гірничими виробками (Кравчук і Хомин, 2011).