Тенденції розвитку медичного туризму в умовах глобалізації (на прикладі Туреччини)

Размещено на http://allbest.ru

Національний університет «Львівська політехніка»

Тенденції розвитку медичного туризму в умовах глобалізації (на прикладі Туреччини)

Наталія Євгеніївна Паньків кандидат біологічних наук, доцент,

доцент кафедри туризму

Анна-Марія Сергіївна Крупіна магістрант



Анотація

Стаття присвячена виявленню особливостей та перспектив розвитку медичного туризму у Туреччині в умовах глобалізації медичного простору, а також в контексті імплементації даного досвіду в Україні. В роботі визначено теоретичні засади дослідження поняття «медичний туризм». Уточнено термінологію медичного туризму, розкриті характерні риси, різновиди, особливості організації та географія подорожей з метою оздоровлення та лікування. А також обґрунтовано особливості організації медичного туризму на тлі глобальної популяризації здорового способу життя та одночасного погіршення стану здоров'я сучасної людини та підвищення рівня її добробуту. здоровий туристичний медичний україна

Досліджено світові тренди розвитку медичного туризму та міжнародний медичний туризм, як специфічний вид суспільно корисної діяльності, спрямований на надання туристичних послуг лікувального й оздоровчого характеру у формі тимчасового виїзду окремої людини чи групи осіб за кордон. На основі аналізу міжнародного досвіду визначено найбільш затребувані з боку медичних туристів види лікування. Визначено головні причини колосального розриву у вартості медичних послуг країн-лідерів та держав з новостворюваними ринками. Проведено оцінку соціально-економічних та політичних передумов розвитку медичного туризму в Туреччині, а також досліджено сучасний стан розвитку медичного туризму в цій країні.

Здійснено оцінку перспектив та проблем розвитку медичного туризму в Туреччині в контексті імплементації даного досвіду в Україні та оцінку можливостей та шляхів подальшого розвитку медичного туризму в Україні. Вже є напрацьована певна база і наявний потенціал у розвитку медичного туризму, проте залишаються невирішеними проблеми, які його гальмують. Для активнішого розвитку системи медичного туризму в Україні, слід створити ефективну модель маркетингової політики в охороні здоров 'я, покращити матеріальну базу та впровадити сучасні медичні технології, змінити законодавство, проходити міжнародні сертифікації, налагоджувати сервіс і піднімати якість послуг на вищий рівень.

Ключові слова: медичні послуги, медичний туризм, медична індустрія, туристична галузь, глобальний сегмент.



Abstract

Trends in the development of medical tourism in globalization (in the example of Turkey)

Natalia Pankiv, Anna-Mariya Krupina

Lviv Polytechnic National University

The article is devoted to identifying the peculiarities and prospects of the development of medical tourism in Turkey in the context of the globalization of the medical space, as well as in the context of the implementation of this experience in Ukraine. The paper defines the theoretical foundations of the study of the concept of "medical tourism ". The terminology of medical tourism has been clarified, and the characteristic features, varieties, and peculiarities of the organization and geography of travel for recovery and treatment have been revealed. And the peculiarities of the organization of medical tourism against the background of the global popularization of a healthy lifestyle and the simultaneous deterioration of the state of health of modern people and the improvement of their well-being are substantiated.

The world trends in the development of medical tourism and international medical tourism, as a specific type of socially useful activity aimed at providing medical and recreational tourism services in the form of a temporary departure of an individual or a group ofpersons abroad, have been studied. Based on the analysis of international experience, the types of treatment most in demand by medical tourists have been determined. The main reasons for the colossal gap in the cost of medical services of the leading countries and countries with emerging markets have been identified. An assessment of the socioeconomic and political prerequisites for the development of medical tourism in Turkey was carried out, as well as the current state of development of medical tourism in this country was investigated. An assessment of the prospects and problems of the development of medical tourism in Turkey was carried out in the context of the implementation of this experience in Ukraine and an assessment of the opportunities and ways of further development of medical tourism in Ukraine. A certain base has already been developed and there is potential for the development of medical tourism, but the problems that inhibit it remain unresolved. For the more active development of the medical tourism system in Ukraine, it is necessary to create an effective model of marketing policy in health care, improve the material base and introduce modern medical technologies, change legislation, undergo international certifications, improve service and raise the quality of services to a higher level.

Keywords: medical services, medical tourism, medical industry, tourism industry, global segment.



Вступ

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями Медичний туризм дуже динамічно розвивається у ХХІ ст., однак, це не нове явище. Ще у античні часи і пізніше у Середньовіччі термальні джерела та інші території з природними лікувальними ресурсами були дуже популярним місцем відпочинку та відновлення сил серед представників тогочасної еліти. Відвідування курортів з можливістю отримання медичних послуг було одним з перших видів організованих подорожей у ХІХ ст. Динамічне ж зростання оздоровчого та лікувального туризму у ХХ ст. пов'язують, з одного боку зі спричиненим екологічними проблемами погіршенням стану здоров'я людей у промислово розвинених регіонах світу, а з іншого - з підвищенням їх життєвого рівня, адже подорожі з передплаченим лікуванням є одним з найдорожчих видів відпочинку.

Розвиток швидкісних та комфортабельних видів транспорту, політична та економічна лібералізація, розповсюдження англійської мови як мови міжнародного спілкування, мода на активний та здоровий спосіб життя, а також глобалізація ринку туристичних послуг і зростання чисельності представників середнього класу у країнах, що розвиваються, поступово створили умови для розширення раніше дуже обмеженого споживацького сегменту медичного туризму.

На масовому ринку пропозиції турів з лікування за кордоном з'явилися уже в ХХІ ст. Причиною тому глибоке проникнення Інтернету, оскільки без нього вивчення пропозицій, ознайомлення з сучасними методиками лікування, відбір медичних закладів та сам процес оформлення у закордонну клініку (що вимагає надсилання безлічі документів) був майже непереборним завданням як для співробітників спеціалізованих туристичних фірм так і для потенційних клієнтів. Динамічний розвиток медичного туризму відображає тенденцію поступової трансформації світової туристичної індустрії, що полягає у зміщенні пріоритетів з «туризму досвіду» (experiental tourism) до «туризму змін» (transformational tourism). Тривалий час головною метою туристів є отримання вражень у процесі пізнання навколишнього світу під час подорожі. Однак нині все чисельнішим стає сегмент споживачів, які прагнуть поєднувати «приємне з корисним», отримуючи під час подорожі не лише враження і досвід, але й нові навички, фізичне чи духовне вдосконалення [25].

Аналіз досліджень та публікацій. Тривалий час питання організації подорожей для лікування закордоном не розглядалися як окрема тема наукових досліджень у сфері туризму, лише як додатковий сюжет у працях з рекреаційної географії, рекреології та медицини. Однак тепер, коли багато країн світу проголошують медичний туризм стратегічним напрямом соціально-економічного розвитку, відзначаючи його роль у розбудові системи охорони здоров'я, наповненні державного бюджету, залученні іноземних інвестицій та покращенні іміджу країни на міжнародній арені та створюють державні програми спрямовані на просування експорту медичних послуг, з'являється все більше фахових наукових публікацій. Зокрема, дослідженню проблематики у сфері медичного туризму присвятили свої роботи М. Мальська та О. Бордун (теоретичні основи та практика організації медичного туризму в Україні), Є. Гнедик (питання його правового регулювання), Е. Гапонова (тенденції розвитку глобального ринку медичних послуг), С. Галасюк (сучасний стан розвитку санаторно-курортної бази в Україні), А. Парфіненко (проблеми та перспективи розвитку лікувально-оздоровчого туризму в Україні), А. Ветитнєв (особливості організації профілактичної та оздоровчої рекреації), Р. Наводничий (проблеми державного управління розвитком лікувально-озоровчих послуг), М. Горовіц та Дж. Розенсвейг (концептуалізація клінічного туризму), М. Букман (географія подорожей з метою лікування) та ін. Попри це досі не існує узгодженого розуміння сутності медичного туризму та єдиного підходу до класифікації його видів, наявні суттєві розбіжності у оцінці обсягів ринку та обґрунтуванні перспектив розвитку медичного туризму у різних країнах та регіонах світу і України.

Формулювання цілей статті. Метою роботи є розкриття сучасного стану, організаційних аспектів функціонування медичного туризму в Туреччині в умовах глобалізації міжнародного медичного простору як перспективного напряму туризму в Україні. Відповідно до поставленої мети сформульовано завдання, які обумовили логічну структуру та послідовність їх вирішення: розкрити сутність та сучасні підходи до класифікації медичного туризму; провести класифікацію медичного туризму в умовах глобалізації міжнародного медичного простору; висвітлити особливості організації медичного туризму в умовах глобалізації медичного простору; проаналізувати сучасний стан та тенденції розвитку медичного туризму в Туреччині та світі; виявити проблеми та окреслити перспективи розвитку медичного туризму в Туреччині в контексті імплементації даного досвіту в Україні.

Об'єктом дослідження є закономірності, кількісні та якісні показники функціонування медичного туризму в Туреччині, Україні та світі. Предметом дослідження є організаційні аспекти медичного туризму та медичного турпродукту для підвищення ефективності функціонування туристичних підприємств. Методи дослідження. У роботі застосовано методи: літературний; історичний, структурно-порівняльного аналізу; синтезу; індукції та дедукції; систематизації та узагальнення. Інформаційний базис дослідження становлять законодавчі та нормативно-правові акти України, міжнародні акти, матеріали Всесвітньої туристичної організації, статистична інформація Державної служби статистики України, монографічні дослідження та наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених.



1. Теоретичні засади дослідження поняття «медичний туризм»

У світі медичний туризм розглядається в контексті соціального туризму [8]. Чинниками перспективності країни для розвитку медичного туризму є: 1) рівень розвитку медицини, медичних технологій тощо; 2) вартість діагностики та лікування; 3) розвиток транспортного та готельного секторів; 4) рівень мовної інтеграції в країні; 5) законодавча база; 6) імідж держави; 7) локалізація країни на мапі світу [33]. Ряд авторів звертає увагу на те, що з точки зору UNWTO лікування і здоров'я відноситься до числа найважливіших туристських мотивів [8]. При цьому румунські дослідники констатують, що на міжнародному рівні медичний туризм збільшується щорічно на 20%, а світовий ринок медичного туризму оцінюється приблизно в 100 мільярдів доларів США [33].

Турецькі дослідники залежно від отримання в ході туристичної подорожі медичних послуг виділяють п'ять видів туристів:

1) звичайний турист - знаходиться тільки на відпочинку за кордоном, не звертаючись за медичною допомогою та лікуванням;

2) лікувальний турист - випадково потребує лікування під час відпустки за кордоном;

3) медичний турист - має намір скористатися як медичними послугами так і одночасно послугами з туристичної діяльності;

4) відпочиваючий пацієнт - має намір скористатися послугами з туристичної діяльності під час оздоровлення за кордоном;

5) звичайний пацієнт - знаходиться за кордоном тільки для звернення за медичною допомогою [36].

З цієї класифікації випливає, що переважна більшість туристів потребує та(або) має бажання отримати медичні послуги під час туристичної подорожі. Її автори навіть доходять висновку, що історично туризм в сфері охорони здоров'я є найстарішим видом туризму, пов'язаного зі здоров'ям, оскільки туризм завжди був пов'язаний з поліпшенням здоров'я і благополуччя [36]. Характерною особливістю медичного туризму, яка власно і дозволяє, на думку американських дослідників, виокремити цей вид економічної діяльності, є те, що вона здійснюється у сфері торгівлі послугами і являє собою комбінацію як мінімум двох секторів: медицини і туризму [50].

Термін «медичний туризм» використовується як у широкому, так і у вузькому (власному) розумінні. Досить часто його використовують щодо організації медичного обслуговування пацієнтів за межами країни їх постійного проживання. Разом із тим таке розуміння охоплює як надання відповідними суб'єктами господарської діяльності туристичних послуг туристу (пацієнту) в межах туристичного продукту, так і його виїзд за кордон для лікування без придбання такого продукту.

Прикладом останнього може бути ситуація, коли пацієнт, не використовуючи посередницькі послуги суб'єктів туристичної діяльності, самостійно домовляється з медичним закладом за кордоном про стаціонарне лікування та придбає послуги з перевезення.

Соціологи звертають увагу на те, що у широкому сенсі медичний туризм можна визначити як сферу медичної індустрії та гостинності, пов'язану в єдину систему ринків з розвиненою інфраструктурою, що включає не тільки медичні заклади, але і самі різні галузі бізнесу - страхування, банківську діяльність, юридичну допомогу, транспорт, зв'язок [12].

Медичний туризм є одним із засобів реалізації вимоги Європейської хартії прав пацієнтів (2002 р.) [9] щодо права кожного на свободу вибору між різними медичними процедурами та закладами (фахівцями) на підставі адекватної інформації. І хоча Хартія основних прав Європейського Союзу (ст. 35) [31], встановлює, що: «Кожна людина має право на профілактичне лікування і медичне обслуговування на умовах, передбачених національним законодавством та практикою», іноді виникає проблема неможливості реалізації такого права в національній системі охорони здоров'я в зв'язку з технічними або нормативно-правовими проблемами можливості його реалізації. Тобто, пацієнт в окремих випадках вимушений самостійно вирішувати питання медичного втручання і, іноді за межами своєї країни. Крім того, ст. 401 Угоди про Асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони [29], серед іншого встановлює необхідність у просуванні та розвитку туристичних продуктів і ринків, інфраструктури, людських ресурсів та інституційних структур [20].

Відповідно до Стратегії розвитку туризму та курортів на період до 2026 року, схваленої розпорядженням КМУ від 16.03.2017 року № 168-р [10; 19], сфера туризму і курортів розглядаються у нерозривному зв'язку. Так, стратегія розвитку сфери туризму та курортів передбачає стратегічно орієнтовану державну політику, основним завданням якої є визначення туризму одним з основних пріоритетів держави, впровадження економіко-правових механізмів успішного ведення туристичного бізнесу, інвестиційних механізмів розвитку туристичної інфраструктури, інформаційно-маркетингових заходів з формування туристичного іміджу України.

Ст. 11 Європейської соціальної хартії від 03.05.1996 року [16], ратифікованої Україною 14.11.2006 року [51], наголошує, що з метою забезпечення ефективного здійснення права на охорону 35 здоров'я Сторони зобов'язуються самостійно або у співробітництві з громадськими чи приватними організаціями вживати відповідних заходів для того, щоб усунути, у міру можливості, причини слабкого здоров'я. Таке усунення в багатьох випадках потребує застосування оздоровчо-лікувальних процедур. Оскільки господарська діяльність у сфері медичного туризму включає надання як лікувальних, так і лікувально-оздоровчих послуг, одним із напрямів її здійснення є організація і розвиток курортів.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про курорти» [10] завданням законодавства про курорти є регулювання суспільних відносин у сфері організації і розвитку курортів, виявлення та обліку природних лікувальних ресурсів, забезпечення їх раціонального видобутку, використання і охорони з метою створення сприятливих умов для лікування, профілактики захворювань та відпочинку людей. Разом із тим господарська діяльність у сфері використання курорту, яким відповідно до ч. 1 ст. 1 цього Закону є освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, що має природні лікувальні ресурси та необхідні для їх експлуатації будівлі та споруди з об'єктами інфраструктури, не завжди може розглядатися як діяльність у сфері медичного туризму. Це пов'язано з тим, що курорт може використовуватися як з метою лікування, так і для медичної реабілітації, профілактики захворювань та для рекреації. У випадках, коли курорт використовується для надання оздоровчих послуг, не пов'язаних з медичним втручанням, то така господарська діяльність не є діяльністю у сфері медичного туризму. Цей висновок ґрунтується на положеннях статті 68 Основ, яка відокремлює оздоровлення від санаторнокурортного лікування [10].

Послуги з санаторно-курортного лікування, на відміну від оздоровчих послуг, є такими, що пов'язані з медичним втручанням. Виходячи з цього, господарська діяльність з організації надання послуг з санаторнокурортного лікування має розглядатися як діяльність у сфері медичного туризму. Санаторно-курортне лікування охоплює надання лікувальних та оздоровчо-лікувальних 36 послуг, а також послуг з медичної реабілітації. Остання відповідно до ч. 1 ст. 355 Основ є видом медичної допомоги, що надається пацієнтам в амбулаторних або стаціонарних умовах і включає систему медичних та інших заходів, спрямованих на відновлення порушених чи втрачених функцій організму особи, на виявлення та активізацію компенсаторних можливостей організму з метою створення умов для повернення особи до нормальної життєдіяльності, на профілактику ускладнень та рецидивів захворювання [10].

Така медична допомога пов'язана з медичним втручанням, а тому обґрунтовано розглядається в системі надання медичних послуг спеціалізованими медичними та санаторно-курортними закладами. Викладене дає підставу для визнання діяльності з організації надання послуг з санаторно-курортного лікування, у тому числі і з медичної реабілітації, в якості невід'ємної складової медичного туризму [3].

Господарська діяльність у сфері надання медичних послуг, які є необхідною складовою туристичного продукту при медичному туризмі, потребує суворого дотримання норм і правил її здійснення, оскільки існує високий ступінь ризику заподіяння шкоди здоров'ю, а інколи навіть життю пацієнта.

Особливої актуальності це набуває при медичному туризмі, специфікою якого є контакт лікаря з пацієнт протягом нетривалого часу. Ця обставина обумовлює відсутність або недостатність відомостей про загальний стан здоров'я, динаміку захворювання, неможливість медичного нагляду в період реабілітації й інші фактори, які підвищують ступінь ризикованості цього виду господарської діяльності [4].

Господарська діяльність у сфері медичного туризму, крім загальних туристичних послуг пов'язана з наданням:

1) медичних послуг: а) діагностики організму б) лікуванням, в тому числі трансплантацією, в) подальшої реабілітації;

2) лікувально-оздоровчих послуг (реабілітаційних), що передбачають медичне втручання, в тому числі в санаторно-курортних закладах;

3) медичних послуг, не пов'язаних з поліпшенням стану здоров'я пацієнта, в тому числі косметологічні послуги, що потребують медичного втручання [4].

2. Класифікація медичного туризму в умовах глобалізації медичного простору

Медичний туризм - це новітня соціально-економічна галузь, розвиток якої обумовлений глобалізаційними процесами в світі, яка вимагає своєрідного підходу, оскільки необхідно враховувати різноманітні мотиви проведення лікування, оздоровлення та можливості його здійснення. Тому кількісні відмінності значно поступаються явищам, які в медичному туризмі класифікують через посилання на їхні ознаки.

У наукових дослідженнях таких вітчизняних та зарубіжних вчених, як в І. М. Вахович, А. П. Джангирова, В. Ф. Кифяка, В. В. Малімон, А. О. Мальцева, V. Balaban, L. Burkett, L. Carabello, N. Lunt, H. H. Gray, V. C. S. Heung, R. Vijaya, I. Youngman та ін. розглянуто передумови та фактори розвитку медичного туризму, визначено його статус як базового конкурентоспроможного елементу економіки країни та окремих регіонів. Водночас досі немає чіткого визначення, тлумачення та класифікації за дестинаціями медичного туризму.

Умовно можна визначити два основних види класифікацій медичного туризму, які необхідні для проведення наукових досліджень у цій сфері пізнання: класифікація за дестинаціями медичного туризму; класифікація за видами та організаційними формами медичного туризму. Вибір дестинації медичного туризму залежить насамперед від особистої мотивації туриста (пацієнта).

Далі критерієм вибору є наявність лікувальних, оздоровчих або курортних закладів, висококваліфікована спеціалізована медична допомога, вартість обслуговування, ступінь облаштованості місця відпочинку (лікування), що визначається рівнем розвитку туристичної інфраструктури, а саме: системи транспортного забезпечення, закладів розміщення, харчування, розваг, екскурсійного обслуговування тощо [48].

Дестинації є основними зонами концентрації потоків медичних туристів. Типізація дестинацій є основою для розроблення ефективної системи управління ними. Класифікація за дестинаціями медичного туризму представлена на рис. 1.



Рис. 1. Класифікація за дестинаціями медичного туризму*

*сформовано авторами на основі [1].

В основу класифікації дестинацій медичного туризму покладено загальну класифікацію Всесвітньої туристичної організації (ЮНВТО) та регіональну систематизацію Medical Tourism Association, яка використовується в ранжуванні країн за індексом медичного туризму (ІМТ) [48]. Класифікацію дестинацій медичного туризму з визначенням загального індексу медичного туризму по кожній мегадестинації в 2016 р. представлено на рис. 2.

Рис. 2. Класифікація мегадестинацій медичного туризму (розроблено за даними Medical Tourism Index 2016 р.)*

*сформовано авторами на основі [1].



За статистичним аналізом ІМТ 2016 найвищий індекс розвитку медичного туризму спостерігається в Американському регіоні (64.48) за рахунок таких макродестинацій медичного туризму [45]: Канади - індекс МТ - 76.62 та перше місце в світовому рейтингу; Колумбії - індекс МТ- 69.48 і друге місце в світовому рейтингу за субіндексом розвитку індустрії медичного туризму; Коста Ріки - індекс МТ - 67.67 та сьоме місце в світовому рейтингу за субін дексом розвитку індустрії медичного туризму; Панами - індекс МТ - 67.93 та місце в першій десятці рейтингу за субіндексом розвитку індустрії медичного туризму.

Наступним елементом у класифікації за дестинаціями медичного туризму є кластер (див. рис. 1.).

Об'єднати медичний потенціал та ресурси всіх суб'єктів туристичної індустрії, сприяти ефективному використанню державних та інших інвестиційно-інноваційних ресурсів з метою сталого розвитку медичного туризму та забезпечення його конкурентоздатності на світовому ринку вбачається можливим при впровадженні кластерної технології.

Інструментарій кластерного підходу застосовується до формування регіонального ринку туризму.

Ядром кластеру медичного туризму є продуценти медичних, оздоровчих послуг та виробники-посередники. Останнім елементом класифікації за дестинаціями медичного туризму виступають суб'єкти надання послуг медичного туризму.

Суб'єктами медичного туризму виступають: медичні клініки, центри пластичної хірургії, fitness & wellness, spa & wellness заклади, клініки зі зниження ваги, косметологічні клініки, санаторно-курортні заклади, туристичні оператори, туристичні агенти, інші суб'єкти підприємницької діяльності, які надають послуги з проживання, харчування, екскурсійного обслуговування тощо та фізичні особи, що здійснюють туристичний супровід (гіди-перекладачі, екскурсоводи, провідники тощо) або надають послуги з тимчасового розміщення, харчування тощо [1].

Другим видом класифікації медичного туризму є класифікація за видами та організаційними формами (рис. 3.).

Рис. 3. Класифікація медичного туризму за видами та організаційними формами*

*сформовано авторами на основі [1].

Відповідно до Закону України «Про туризм» організаційними формами туризму є міжнародний і внутрішній туризм [11]. Тому за організаційними формами медичний туризм доцільно теж підрозділяти на внутрішній та міжнародний. Внутрішній медичний туризм - це організаційна форма туризму, що передбачає подорожі осіб, які проживають на території певної країни, в її межах з метою оздоровлення організму, отримання медичних послуг або послуг б'юті-туризму. До міжнародного медичного туризму належать в'їзний та виїзний медичний туризм. В'їзний медичний туризм - подорожі в Україну іноземних громадян з метою оздоровлення організму, отримання медичних послуг або послуг б'юті-туризму. Основним економічним чинником в'їзного медичного туризму в Україні виступає ціна на послуги при відповідній якості медичної допомоги. Це, зокрема, послуги у сфері репродуктивної медицини, стоматології, МРТ-діагностики, лікування стовбуровими клітинами. Значним потенціалом для розвитку в'їзного медичного туризму є курортне лікування на курортах з мінеральними водами і лікувальними грязями: Трускавець, Моршин (Прикарпаття), Миргород (Полтавська обл.), радонові джерела Хмільника (Вінницька обл.) та багато інших. Санаторно-курортні заклади України мають багаторічний досвід ефективного лікування та реабілітації пацієнтів із захворюваннями опорно-рухового апарату, органів травлення, гінекологічними, пульмонологічними захворюваннями тощо.

Рис. 4. Класифікація медичного туризму за видами*

*сформовано авторами на основі [1].

Виїзний медичний туризм - подорожі громадян України та осіб, які постійно проживають на території України, до іншої країни з метою оздоровлення організму, отримання медичних послуг або послуг б'юті- туризму. За даними Української асоціації медичного туризму структура послуг виїзного медичного туризму становить: 40 % - лікування; 30 % - оздоровлення; 25 % - діагностика; 5 % - медичне туристичне страхування [30].

В основу класифікації медичного туризму за видами покладено принцип мети здійснення туристичної подорожі. Як правило, туристи подорожують у середині країни або за кордоном з метою отримання діагностичних, лікувальних або реабілітаційних медичних послуг, зміцнення здоров'я або профілактики захворювань, отримання послуг з косметичної медицини. Класифікацію медичного туризму за основними видами зображено на рис. 4.

Зв'язок між видами медичного туризму та метою здійснення подорожі представлено в таблиці 1.

Таблиця 1.

Зв'язок між видами медичного туризму та метою здійснення подорожі*

Nfi nop.	Вид медичного туризму	Мета подорожі
t	Дагностико-лікувальний туризм	Діагностика та лікування захворювань
2	Оздоровчий та б'юті-туризм	Оздоровлення, підтримка здоров'я, покращення ЗОВНІШНЬОГО вигляду
3	Курортно-лікувальний туризм	Профілактика захворювань. Медична реабілітація

*сформовано авторами на основі [1].

Діагностико-лікувальний туризм - подорожі в акредитовані заклади охорони здоров'я або до конкретних лікарів з метою отримання діагностичних та лікувальних медичних послуг. Подорожі здійснюються з метою комплексної діагностики та діагностики за окремими лікарськими спеціальностями, лікування захворювань.

В останнє десятиріччя подорож за кордон з метою ранньої діагностики захворювань або виявлення факторів ризику набув значного розвитку, що обумовило виокремлення check-up-туризму в один із напрямів, основним завданням якого виступає обстеження та діагностика. Сучасний діагностико-лікувальний туризм набув широкого розвитку за напрямами: репродуктивна медицина; стоматологія; онкологія; кардіологія; дерматологія; ортопедія; офтальмологія; лікування залежностей; нейрохірургія; народна та нетрадиційна медицина тощо [34].

Другим видом медичного туризму виступає оздоровчий та б'юті-туризм - подорожі з метою оздоровлення, підтримки здоров'я, покращення зовнішнього вигляду. Виокремлено 3 його підвиди (див. Рис. 4.): spa & wellness; fitness & wellness та туризм з метою отримання косметичних послуг.

Б'юті-туризм розглядається як один із видів медичного туризму, тому що його специфікою є надання послуг фахівцями з медичною освітою. Отримання таких послуг не належить до категорії лікування або діагностики, проте неякісне їх надання може негативно впливати на здоров'я людини. Насамперед ця теза стосується косметологічного туризму. Подорожі здійснюються з метою отримання косметологічних хірургічних втручань (блефаропластика, ліпосакція, аугментація молочних залоз, ліпографтінг, ринопластика) та косметичних нехірургічних послуг (ін'єкції Ботоксу та його аналогів, філери на основі гіалуронової кислоти, видалення небажаного волосся, хімічний пілінг, лазерне омолодження обличчя). Лідерами в цьому сегменті медичного туризму є США, Бразилія, Японія, Північна Корея, Мексика, Німеччина, Франція та Колумбія.

До складу б'юті-туризму також відносяться fitness & wellness та spa & wellness-туризм. Програми Wellness - це унікальні комбінації фізичних навантажень і SPA-програм, що дають змогу у короткі терміни активізувати приховані резерви організму. Wellness-тур - це комплекс високоякісних оздоровчих заходів (релакс, масажі, дієта, дозоване фізичне навантаження), який розрахований на здорових людей, загальне поліпшення тонусу організму та відновлення душевного комфорту [34].

SPA-туризм орієнтований на збереження здоров'я та профілактику захворювань. SPA-послуги передусім надаються в готелях з відповідними медико-оздоровчими відділеннями. Класичний напрям (водолікування та використання дарів моря) побудовано на водних процедурах і на кліматотерапії (термальні джерела, соляні печери, гірське, морське та лісове повітря, грязі, торф, водорості, сіль). Етнічний напрям SPA орієнтований на використання місцевого колориту.

Це тайський масаж, відновлювальна голкорефлексотерапія, турецький хамам, російська баня, сауна тощо.

На відміну від оздоровчого туризму, курортно-лікувальний туризм орієнтований на осіб, які мають певні захворювання, і санаторно-курортне лікування призначається лікарем.

Лікувально-оздоровчі послуги надаються в санаторно-курортних закладах та SPA-готелях з медичними центрами. Курортно-лікувальні подорожі здійснюються з метою: первинної профілактики захворювань у період початкових порушень функцій організму у стадії передхвороби (у донозологічній стадії); профілактики загострень та рецидивів хронічних захворювань; медичної реабілітації після тяжких хвороб (інфаркт, інсульт тощо).

Отже, для проведення наукових досліджень доцільно використовувати два види класифікацій медичного туризму: класифікацію за дестинаціями медичного туризму; класифікацію за видами та організаційними формами медичного туризму. В основу класифікації дестинацій медичного туризму покладено загальну класифікацію Всесвітньої туристичної організації (ЮНВТО) та регіональну систематизацію Medical Tourism Association, що використовуються в ранжуванні країн за індексом медичного туризму. При класифікації медичного туризму за видами доцільно використовувати принцип мети здійснення туристичної подорожі.

3. Особливості організації медичного туризму в умовах глобалізації медичного простору

Cпецифікою ринку медичного туризму є надання послуг медичного характеру та насиченість ринку охорони здоров'я, який являє собою сукупність наявних та потенційних товарів та послуг, спрямованих на захист і відновлення здоров'я. Особливості ринку медичних послуг полягають у специфічності праці медичних працівників, коли збереження життя пацієнта, гуманітарна місія охорони здоров'я і етична сторона лікарської діяльності набагато переважають економічну доцільність і рентабельність медичної діяльності.

З іншої сторони, у сучасному цивілізованому суспільстві медичні послуги, спрямовані на задоволення потреб підвищення «якості життя», характеризуються високо-економічним ступенем рентабельності.

Таблиця 2.

Тенденції розвитку медичного туризму в світі*

Фактори	Тенденції
і	2
Мода на здоров'я та переміщення потреби у здоров'ї до сфери споживчих пріоритетів	Сьогодні «система охорони здоров'я є відображенням глобалізованої споживчої культури» [41].
Людей в у сьому світі хвилює здоров'я як невід'ємна частина буття.	Здоров'я назвали найважливішою особистою проблемою (після фінансових труднощів) 48% українців і поляків, 41% німців, 40% італійців, 35 % шведів [32].
Накопичений досвід медичної практики та науки в Європі	Університетські клініки в Європі відомі як осередки медичної науки понад два століття. Виробники медичної техніки і фармацевтичні компаній Європи належать до провідних у світі й створюють сприятливе середовище для інновацій. Актуальними напрямками європейської медицини є лікування онкологічних хвороб методом кріохірургії, радіаційна онкологія, трансплантація, клітинна терапія, лазерна косметологія та дерматологія, штучне запліднення, лапароскопічні операції, а також добре розвинена діагностика
Стирання відмінностей у рівні розвитку національних систем	За EuroHealth Consumer Index 2015 [37] найкращою у Європі є система охорона здоров'я Нідерландів. Друге та третє місця займають Швейцарія та Норвегія. Серед країн, рейтинг яких з 2010 р. підвищився на 5 і більше щаблів - Болгарія, Румунія, Литва, Словаччина, Греція, Угорщина, Естонія. Отже, зникають відмінності у якості охорони здоров'я медичних послуг між Західною і Східною Європою, однак при збереженні в останній помірних цін. Законодавство країн ЄС стимулює переміщення через кордон медичних послуг, медпрацівників, взаємне визнання сертифікатів та кваліфікаційних стандартів. У квітні 2009 р. Європарламент узаконив вільний вибір країни для лікування, не залежно від місця проживання, з правом на компенсацію витрат [54].
Комерціалізація охорони здоров'я та територіальна диференціація цін	У Доповіді ВООЗ у 2008 р. зазначається, що «система охорони здоров'я світу рухається в сторону нерегульованої комерціалізації». Водночас ціни на лікування залежно від країни дуже відрізняються. Особливо в країнах ЄС з розвиненою інфраструктурою: Німеччина, Швейцарія, Данія, Бельгія та ін. Фінансовоекономічна криза та політичні конфлікти Хоча «медичний туризм не має імунітету від рецесії» [52], проте криза заклала стимули для розвитку в перспективі. В умовах економічного спаду кожен уряд опинився перед необхідністю скорочення державних видатків, у тому числі і на медичне обслуговування. У той же час, погіршення здоров'я населення вимагає більше зусиль медичної служби та чинитиме тиск на бюджет. Тому багато пацієнтів будуть розглядати лікування за кордоном як цілком реальний варіант.
Демографічна структура населення Європи	2010-2020 рр. - це період, коли представники найбільш численного покоління другої половини ХХ ст. (1946- 1970 рр.) перейдуть у старші вікові групи. Нині під сумнівом залишається здатність існуючих систем охорони здоров'я Європи піклуватися про зростаючі потреби старіючого населення. Медичний туризм є альтернативним механізмом подолання вказаних проблем без розширення місцевого потенціалу охорони здоров'я [40] Інформаційноінноваційні процеси Уже інвестовано 23 млн євро в електронні технології охорони здоров'я в ЄС, щоб зробити можливим між державами - членами ЄС обмін у електронній формі інформацією про пацієнтів та отримане ними лікування [49].

*сформовано авторами на основі [9; 31; 29; 20.; 10; 16; 51 ].

У структурі тарифу таких медичних послуг, по суті, закладені економічні витрати виробництва медичних послуг у двох інших сегментах ринку здоров'я: «маркетингового сегмента життя» і «маркетингового сегмента хвороб».

Повне задоволення потреб споживачів у цьому сегменті ринку здоров'я, більшою мірою пов'язано не з лікарською медичною діяльністю, а визначається іншими індивідуальними, природними і соціально-економічними чинниками. Окрім зазначеного ринок медичних послуг має такі особливості:

- кваліфікаційні вимоги, що призводять до обмеження кількості практикуючих лікарів;

- специфічні вимоги, що призводять до обмеження кількості лікарень, які можуть диктувати певну цінову політику;

- недосконалість та специфічність конкуренції, що робить неможливим залучення покупців за рахунок зменшення ціни;

- медичні послуги різнорідні, їх важко зіставити;

- немає прямого зв'язку між ціною та витратами споживача, значну частину яких сплачує третя сторона (родичі, працедавці за умови добровільного медичного страхування або надання соціального бонуса);

- наявність зовнішніх ефектів (екстерналій), надання медичних послуг діє ефективно не тільки на покупців цих послуг, а й на інших осіб [41; 32; 37].

Наприклад, у зв'язку з розвитком санаторно-курортного лікування розробляється доступ до цілющих джерел, розвивається інфраструктура населеного пункту (дороги, постачання тощо), яким користуються не тільки відпочиваючі, а й місцеві мешканці.

Таким чином, розвиток туристичної інфраструктури, різних сегментів ринку медичних послуг дає змогу надати медичну допомогу (задовольнити конкретний попит) і з урахуванням індивідуальності пацієнта, і з урахуванням масового споживання. Водночас медичний туризм передбачає першочергове отримання медичної допомоги для подолання цілком визначеної конкретної проблеми зі здоров'ям. У такому контексті він тісно інтегрований з системою медичних закладів.

На відміну від медичного туризму оздоровчий туризм орієнтується на рекреаційно-туристичну інфраструктуру. Хоча в окремих привабливих туристичних дестинаціях використовується мультиплінарний підхід до розбудови різнопланових закладів туристичної індустрії. Щороку чисельність медичних туристів у Європі зростає завдяки факторам, узагальненим у таблиці 1, а 90% громадян ЄС отримують лікування в своїх країнах, проте 53% схильні до використання медичних послуг інших країн [41].

За аналітичними висновками International Medical Travel Journal медичний туризм перетворюється в одну з найбільш швидкозростаючих галузей [43]. Опитування, проведені в 280 клініках і лікарнях 60 країн світу - лідерах медичного туризму, свідчать про позитивну динаміку розвитку цього виду світового бізнесу. У 48% клініках, лікарнях та медичних туристичних агентствах повідомили про зростання міжнародної чисельності пацієнтів. Понад 50% суб'єктів медичного туризму очікує на річне зростання більш ніж на 10% на рік на ринку медичного туризму на найближчі п'ять років.

Найбільші прибутки очікуються в медичному туризмі, орієнтованому на надання послуг з косметичної хірургії - 55% опитаних; при лікуванні раку - 54% респондентів; лікування безпліддя - 40% респондентів і стоматологічне лікування - 38% опитаних. За прогнозами асоціації Deloitte Center for Health Solutions економіка країн з невисокими цінами намедичні послуги отримала прибутки понад 2 млрд дол. США [47].

Стрімкий розвиток індустрії медичного туризму в останні 10 років обумовлений кількома причинами:

- зростання вартості лікування в країнах з розвинутою економікою;

- поява нового сегменту споживачів медичних послуг, які воліють поєднувати якісне лікування за низькими цінами, з можливістю отримання яскравих вражень від подорожей в інші країни;

- неможливість оперативного отримання необхідної медичної допомоги (листи-очікування) у країнах Європейського Союзу та в країнах Близького Сходу;

- відсутність у деяких країнах світу якісної медичної допомоги та відповідних технологій лікування та діагностики.

З метою розвитку медичного туризму уряди деяких країн розробляють системи охорони здоров'я, у структуру якої входять лікувально-профілактичні заклади, туристичні агентства та страхові компанії, орієнтовані на медичний туризм. Існують національні програми, спрямовані на популяризацію країни в сфері медичного туризму [38].

Чинниками перспективності країни для медичного туризму виступають:

- рівень розвитку медицини, медичних технологій, тощо;

- вартість діагностики та лікування;

- розвиток транспортного та готельного секторів;

- рівень мовної інтеграції в країні;

- законодавча база;

- імідж держави;

- локалізація країни на мапі світу [2].

Оздоровчі послуги можна поділити на кілька груп: послуги з реабілітаційного туризму, оздоровчі (санаторно-курортні, спа- та велнес послуги). Товаром на ринку медичного туризму виступають також послуги з б'юті-туризму (послуги з пластичної хірургії, догляду за зовнішністю та косметологічні послуги).

На ринку медичного туризму розподіл між учасниками процесу обслуговування поділяється на [7]:

* виробників - продуцентів медичних послуг, зареєстрованих та ліцензованих в установленому порядку лікувально-профілактичних, санаторно-курортних та інших оздоровчих закладів будь-яких організаційно-правових форм та форм власності, що надають послуги з збереження та відновлення здоров'я;

• виробники оздоровчих послуг - це заклади курортного бізнесу, санаторії, профілакторії, термальні курортні заклади, готелі СПА-туризму;

• виробників-посередників, діяльність яких характеризується наданням сервісу із організації туристичної подорожі, пошуку та укладання угод з виробниками медичних послуг, транспортування, проживання, тощо. Виробники медичних послуг надають послуги із збереження життя та повернення здоров'я.

Виробники оздоровчих послуг пропонують послуги з збереження та підтримки станів здорового організму. До цієї категорії також відносяться заклади, що надають послуги з збереження та підтримки певного ступеня хронічних станів та інвалідності. Специфіка медичного туризму проявляється в тому, що кінцевий споживач медичної послуги не може безпосередньо її купувати у виробника. Тому об'єктивною умовою функціонування ринку медичного туризму є наявність виробників-посередників. Агентства з медичного туризму забезпечують всебічну підтримку туристів, яка є значно ширшою, ніж послуги звичайного туристичного агента. Агентства з медичного туризму забезпечують організацію якісного та доступного медичного обслуговування до та після лікування, догляд під час лікування, формування плану лікування спільно з лікарями зарубіжних та вітчизняних клінік, оцінку співвідношення ціна-якість у різних лікувальних закладах [46].

Ринок виїзного медичного туризму структурований за такими виробниками-посередниками послуг:

- національні туристичні підприємства. Переважна більшість туристичних компаній України розглядає медичний туризм як один з видів свого бізнесу, проте тільки одиниці спеціалізуються на цьому виді туристичної діяльності;

- лікувально-профілактичні заклади, які пропонують організацію медичної допомоги за кордоном, як додатковий вид послуг. Наприклад, Медична компанія «Клініка Гіппократ» з окремим структурним підрозділом із медичного туризму «Гіппократ ІнтерМедСервіс Ассистанс», мережа медичних клінік «Добробут»;

- іноземні медичні заклади, які пропонують свої послуги для громадян України;

- закордонні немедичні заклади, які мають свої представництва або посередників в Україні. Наприклад, з 2012 р. на території України функціонує ТНТС-Україна, що є офіційним представником Турецької асоціації медичного туризму [23].



4. Дослідження світових трендів розвитку медичного туризму

Розвиток індустрії туризму при одночасному підвищенні інтересу до лікувально-оздоровчих технологій та здорового способу життя серед різних груп населення у всьому світі призвело до виникнення нових перспективних видів туризму, серед яких необхідно окремо відзначити відвідування туристських дестинацій з метою отримання широкого спектру різноманітних медичних послуг, які обмежені не лише лікувальними операціями, аж до хірургічного втручання, а й комплексом супутніх процедур, а саме: профілактики хронічних захворювань, превентивної діагностики на ранніх етапах розвитку захворювань, оздоровчих дій та реабілітації після перенесених ускладнень чи операції [21].

Активним етапом розвитку медичного туризму як повноцінного виду туристської діяльності слід визнати початок ХХІ століття, коли завдяки високому рівню глобалізаційних процесів та розширенню доступності транспортних систем для більшості категорій мандрівників, а також підвищенню швидкості руху інформаційних потоків за рахунок можливостей мережі Інтернет та соціальних мереж, отримання медичних послуг в іншій країні чи регіоні стало звичайною практикою, що, своєю чергою, призвело до виникнення сталого сегменту ринку туристських послуг зі своєю власною специфікою взаємодії зі споживачами, технологічними основами надання основних та супутніх послуг тощо.

Згідно зі статистичними даними у період 2017-2018 рр. на міжнародному ринку медичного туризму спостерігалося стійке зростання 4% на рік, що практично можна порівняти зі зростанням величини світового валового продукту - на 3,5%. Доходи суб'єктів підприємницької діяльності, що функціонують на ринку медичного туризму, становили 15 млрд. дол. США [5]. Для порівняння можна навести величину доходів від реалізації програм лікувально-оздоровчого та велнес-туризму - 40 млрд. дол. США. За оцінками зарубіжних експертів, у середньостроковому періоді спостерігається збереження представлених тенденцій, і до 2022 р. рівень доходів від медичного туризму зріс на 30-35% [39]. На рис. 5. представлені прогнозні значення зростання ринку медичного туризму у світі у період до 2027 р. На наведеній діаграмі видно, що це багатомільярдні обороти та світові лідери - Таїланд, Індія, Мексика та інші країни. Відомий в Україні Ізраїль явно не серед світових лідерів, хоча до пандемії COVID-19 у 2018 році річний оборот послуг для іноземців сягав 400 млн. доларів [42].

Рис. 5. Прогнозні значення ринку медичного туризму у світі у 2016-2027 роках*

*сформовано авторами на основі [42].

На рисунку 6. представлено графічне відображення рейтингу Medical Tourism Index, який щорічно формується міжнародною дослідницькою організацією International Healthcare Research Center на підставі огляду науково-прикладної літератури, думок експертів та опитування потенційних та фактичних споживачів послуг медичного туризму, та відображає динаміку розвитку медичного туризму. Країни в рейтингу проходили оцінку виходячи з низки певних критеріїв: стан навколишнього середовища, рівень розвитку об'єктів інфраструктури ринку медичного туризму, якість обслуговування та рівень послуг.



Рис. 6. Рейтинг Medical Tourism Index 2020-2021 (International Healthcare Research Center)*

*сформовано авторами на основі [44].

Ще одним важливим інструментом соціально-економічної оцінки сучасного стану світового ринку медичного туризму регіонального характеру може бути Європейський індекс здоров'я споживачів або індекс споживача послуг охорони здоров'я, що є комплексною оцінкою ефективності національних систем охорони здоров'я країн Європейського Союзу. Цей показник був запропонований шведсько-французькою консалтинговою фірмою у 2005 році і в даний час є одним із ключових показників, що відображають сучасні тенденції на ринку медичного туризму. Для його розрахунку використовуються значення понад 40 вихідних параметрів, які поділені на шість предметних функціональних областей: «права пацієнта та інформація», «доступність медичних послуг», «е-здоров'я» та інші. Цей рейтинг розраховується для 35 країн, більша частина яких розташована в межах Європейського Союзу. Проте, у рейтингу за 2018 р. представлені не лише держави ЄС, а й низка країн, що географічно розташовані в Європі [53]. До таких можна віднести Швейцарію, Чорногорію, Хорватію, Албанію та низку інших країн.

В доповнення до офіційних даних індексу споживача послуг охорони здоров'я (EHCI), ми провели певну градацію представлених у таблиці 3. країн з точки зору рівня сучасного розвитку та ключової спрямованості ринку медичного туризму у європейських країнах.

Таблиця 3.

Рейтинг «Європейський індекс споживача послуг охорони здоров'я (EHCI) у співвідношенні з рівнем розвитку ринку медичного туризму, |sepJ2018 р.*

m Ф	Ираіиа	»НЛЄнС СПОаиМч* ПОСЛУГ омроіи моров а (ІНО)	ромитну ринву меримого турнир)
	Швейиарм	№
			орчитамм на в'-нмй туризм, висока вмету послуг за і на1 вино рам цим. оримтамМ на алчнпв і високим рівнем ловеру (вий* іа середній).
?	Нідерланди	Ш
3	HOP***»	«57
4	Jff-йь	855
&	(гльт	849
t	Owwti	й 19
T	Люксембург	т
Ш	LDeev*e	800
9	Аастрм	m	*мсний рівень ромигву риму МЄДЄГИНХО гурииву орвитаии *« на
10	КЛ*ИД>*	гг?	потреби виутрнииуого ринву, тав і на попия в 1 мого гурииву. висоеий ри> в сгуцвлич*. вбр та розвиток мвии прюритетиив идя
13	*равкрв	т
12	HIM Гг Mi и	2*5
13	Портуталм	754
14	Чета	Тії
IS	І стоїм	129
It	**ЛИаЛ ЬрнТММ	Г»
17	Gmwwm	Ш
іа	Серб»	«9	Середі вй рмем ротанг «у риняу неличного гурииву вмдвеимй Турине
19	tCWHM	Ш	супроводив ос» ом він видам турипввп послуг, у рад» ерам вони ьдммт» автнаївиі роївитов та просуваннв мовні бренди медичного
20	NMM	6*7
21	Словам*	678
22	І0ДИДО	Ш	медичного гурииву орнитацм на масового сповмвача и сере дми рівнем
23	чориогорм	«	ЯМ»
24	КОрМТШ	644
IS	Лімітні» Mt-ryntw	6»
2Ј	“н	635
27	Мальта	631
2S	Лити	622
29	грецм	615
30	Латам	605
31	болгари	591	Иимиий рань розвитку ринву меди квото туризму. ОрСвтщв на вмілий туризм, идсутткстувионм медиикмі послуг на игутркрнвовву рів іку
52	Поямца	5*5
S3	Угорщина	«5
34	румумм	S49
35	Албнм	544

*сформовано авторами на основі [42; 44].

Як основні групи були виділені: країни з виключно високим рівнем розвитку ринку медичного туризму (№ 1-8 у рейтингу - значення індексу від 800); країни з високим рівнем розвитку ринку медичного туризму (№ 9-17 у рейтингу - значення індексу від 700); країни із середнім рівнем розвитку ринку медичного туризму (№ 18-30 у рейтингу - значення індексу від 600); країни з низьким рівнем розвитку ринку медичного туризму (№ 31-35 у рейтингу - значення індексу від 544) [53].

...