Експлуатація і ремонт гальмівної системи з пневматичним приводом

Размещено на http://www.allbest.ru/

39

Размещено на http://www.allbest.ru/

експлуатація і ремонт гальмівної системи з пневматичним приводом

ВСТУП

гальмівний пневматичний привід ремонт

Автомобільний транспорт в загальній транспортній системі України має важливе значення і займає перше місце в перевезенні вантажів. Автомобільним транспортом доставляють сировину на промислові підприємства і вивозять готові вироби, перевозять сільськогосподарську продукцію. Велику роль грає автомобільний транспорт в забезпеченні будівництва житлових і виробничих будівель, інших споруд. Важливе значення має автомобільний транспорт і в перевезенні пасажирів. Таким чином, немає жодної галузі господарства, де б автомобіль не знаходив широкого використання.

Розвиток економіки країни неможливий без оновлення автомобільного парку. Остання обставина вимагає ефективного реформування всієї системи технічного обслуговування, яка забезпечує експлуатацію, сервіс і ремонт автомобіля протягом усього «життєвого циклу». Для розвитку автосервісів мають велике значення структура, динаміка зростання і прогноз збільшення кількості автотранспорту вУкраїні.

Інтенсивний темп збільшення автопарку в Україні обумовлений зростанням купівельної здатності; ввезенням нових та утриманих автомобілів із-за кордону та збільшенням термінів експлуатації автомобілів. Це свідчить про необхідність якісного розвитку професійного сервісного обслуговування на промисловій основі.

У останні десятиліття зросла необхідністю підвищення ефективності гальм, це пов'язано із збільшенням машин на дорогах. Безпека руху автомобілів з високими швидкостями в значній мірі визначається ефективністю дії і безпекою гальм.

Наявність надійних гальм дозволяє збільшити середню швидкість руху, а, отже, ефективність при експлуатації автомобіля. Отже, дана тема «Ремонт гальмівної системи з пневматичним приводом» досить актуальна на сучасному етапі».

Для зменшення швидкості руху, зупинки і утримання в нерухомому стані автомобілі обладнали гальмівною системою. Гальмівна система складається з гальмівного механізму і приводу. У сучасних автомобілях застосовують двох типів гальмівних механізмів: колісний і центральний.

Ефективність гальмівної дороги визначається за певною оцінкою гальмівної дороги або часом руху автомобіля до повної зупинки. Чим ефективніше дія гальм, тим вище безпечна швидкість, яку може допустити водій, і тим вище швидкість руху автомобіля на всьому маршруті. Гальмування необхідне не лише для швидкої зупинки автомобіля при раптовій появі перешкод, але і як засіб управління швидкістю його руху.

Структура гальмівного управління автомобіля і вимоги, що пред'являються до нього, обумовлені ГОСТ-22895-95. Згідно з цим стандартом гальмівне управління повинне складатися з чотирьох систем: робочою, запасною, стоянкою і допоміжною. Системи можуть мати загальні елементи, але не менше двох незалежних органів управління.

Пневматичний привід широко використовується в гальмівній системі тягачів, вантажних автомобілів середньої і великої вантажопідйомності і автобусів. У гальмівній системі з пневматичним приводом гальмівні механізми включаються за рахунок використання енергії стислого повітря.

Метою даної дипломної роботи є систематизація наукових і практичних знань в області експлуатації і ремонту гальмівної системи з пневматичним приводом. У ній переслідується мета розвитку ініціативи і самостійності рішень тих або інших проблем, що виникають в процесі експлуатації і ремонту гальм, зміні конструкції ненадійних вузлів і елементів, вживанні альтернативних видів нових матеріалів, розробці нових методик випробувань і регулювань з метою здобуття покращуваних характеристик по надійності, довговічності і економічності.

ТЕХНОЛОГІЧНА ЧАСТИНА

1. Будова гальмівної системи з пневматичним приводом

Гальмівна система служить для зниження швидкості і швидкої зупинки автомобіля, а також для утримання його на місці при стоянці. Наявність надійних гальм дозволяє збільшити середню швидкість руху, а, отже, ефективність при експлуатації автомобіля.

До гальмівної системи автомобіля пред'являються високі вимоги. Вона повинна забезпечувати можливість швидкого зниження швидкості і повної зупинки автомобіля в різних умовах рухи. На стоянках з подовжнім ухилом до 16% повністю навантажений автомобіль повинен надійно стримуватися гальмами від мимовільного переміщення. Сучасний автомобіль обладнався робочою, запасною, стоянкою і допоміжною гальмівними системами.

Робоча гальмівна система служить для зниження швидкості руху автомобіля аж до повної його зупинки незалежно від його швидкості, навантаження і ухилів дороги. Гальмівна система стоянки служить для утримання нерухомого автомобіля на горизонтальній ділянці або ухилі дороги. Запасна гальмівна система призначена для плавного зниження швидкості руху автомобіля до зупинки, у випадки відмови повної або часткової робочої системи. Допоміжна система гальм призначена для підтримки постійної швидкості автомобіля, при русі його на затяжних спусках гірських доріг, з метою зниження навантаження на робочою гальмівну систему при тривалому гальмуванні. Гальмівна система причепа, що працює у складі автопоїзда, служить як і для зниження швидкості руху причепа, так і для автоматичного гальмування його при обриві зчеплення з тягачем. Колись на світанку автомобілезації привід був механічним, тобто педаль була пов'язана з простими гальмівними механізмами тягою або тросом. У міру розвитку і ускладнення конструкції автомобіля тягу замінили трубки і гнучкі гумові шланги. Їх можна було згинати під кутом, застосовувати будь-якої довжини, сполучати і так далі а зусилля, необхідне гальмівним механізмам, стало передаватися рідиною або повітрям, які знаходилися в цих трубках. Залежно від вмісту трубок приводи так і стали називатися: гідравлічний (якщо в трубках рідина) або пневматичний (якщо в трубках повітря).

Гальмівна система складається з гальмівних механізмів і привода до них.

Гальмівні механізми поділяють на :

1) за розміщенням

- колісні;

- центральні (трансмісійні);

2) за формою обертових деталей;

- барабанні (з гідравлічним чи пневматичним приводом);

- дискові;

- колісні;

- трансмісійні.

3) за формою терьових деталей

- колодкові

- стрічкові.

На сучасних автомобілях застосовують дві системи гальм, які діють незалежно одна від одної. Одна система приводиться в дію ножною педаллю і називається ножним гальмом, друга - ручним важелем і називається ручним гальмом. Ножне гальмо використовують як основне для гальмування автомобіля під час руху, а ручне - для гальмування на зупинках.

У вантажних автомобілів гальмо стоянки може бути окремим механічним, який блокує вал коробки передач, або поєднаним з робочою гальмівною системою.

Ножне гальмо може мати гідравлічний або пневматичний привод, який діє на гальмові механізми всіх коліс. Ручне гальмо сучасних автомобілів має механічний привод, який додатково діє на гальмівні механізми задніх коліс або на центральне гальмо.

Користуватися ручним центральним гальмо під час руху автомобіля дозволяється тільки в аварійних випадках або як резервним при пошкодженні основного, бо воно сильно навантажує деталі силової передачі, а при тривалому користуванні нагрівається і може вийти з ладу.

Гальмову систему з пневматичним приводом застосовують на великовантажних автомобілях і великих автобусах. Гальмівне зусилля в пневматичному приводі створюється повітрям, тому під час гальмування водій прикладає до гальмової педалі невелике зусилля, що керує лише подачею повітря до гальмових механізмів. Порівняно з гідравлічним приводом пневмопривод має менш жорсткі вимоги щодо герметичності всієї системи, оскільки невелика втрата повітря під час роботи двигуна поповнюється компресором. Проте в пневмопривода складніша конструкція приладів їхні габаритні розміри й маса набагато більші, ніж у гідропривода. Особливо ускладнюються системи пневмопривода на автомобілях, що мають двоконтурну або багато контурну схему [МАЗ, ЛАЗ, КамАЗ і ЗИЛ-130 (з 1984р.)].

Основними елементами пневматичного приводу є компресор, ресівери (повітряні балони), що зберігають запас стислого повітря, кран, магістралі і виконавські елементи, що впливають на розтискні пристрої гальмівних механізмів. При гальмуванні автомобіля кран сполучає ресівери з магістралями, встановлюючи в них тиск повітря, пропорційний силі, прикладеній водієм до гальмівної педалі. При знятті зусилля з гальмівної педалі кран від'єднує магістралі від ресіверів і сполучає їх з довкіллям.

Схема гальмівної системи з пневматичним приводом наведена на рис. 1.



Размещено на http://www.allbest.ru/

39

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1- Схема гальмівної системи з пневматичним приводом:

1 - розтискний пристрій; 2 - гальмівні камери; 3 - компресор; 4 - монометр; 5 - балон; 6 - гальмівний кран; 7 - повіртопроводи; 8 - привод керування гальмівним краном; 9 - гальмівні колодки.

Пневматичний привід гальм складається з системи живлення приводу стислим повітрям і шести контурів управління гальмами автомобіля--тягача і причепа:

контура І - приводу гальм коліс передньої осі робочої гальмівної системи і причепа;

контура ІІ - приводу гальм коліс заднього візка робочої гальмівної системи і причепа;

контура ІІІ - приводу гальм стоянкою і запасною гальмівних систем і причепа, а також живлення комбінованого приводу причепа (напівпричепа);

контура IV - приводу заслонок моторного гальма-сповільнювача допоміжної гальмівної системи і живлення споживачів;

контура V - приводу аварійної системи розгальмування гальм гальмівної системи стоянки;

контура VI - приводу гальм причепа.

Контури І, ІІ, ІІІ, IV мають свої повітряні балони, відокремлені один від одного подвійним або потрійним захисним клапаном і діють незалежно один від одного, у тому числі і при виникненні несправностей. Захисні клапани відрегульовані так, що спочатку заповнюються повітряні балони контура приводу гальм стоянкою і запасною гальмівних систем, а потім -- повітряні балони останніх гальмівних систем. Для живлення стислим повітрям контура V використовуються повітряні балони контурів І і ІІ, контура VI -- повітряні балони контура ІІІ.

Найпростіша схема пневмопривода гальм на автомобілі ЗИЛ-130 випуску до 1984 р. (рис. 2 ). До системи привода входять компресор 7, манометр 2, балони 3 для стисненого повітря, задні гальмові камери 4, сполучна головка 5 для з'єднання з гальмовою системою причепа, роз'єднувальний кран 6, гальмовий кран 8, сполучні трубопроводи 7 та передні гальмові камери 9.

Рисунок 2 - Схема пневмопривода гальм автомобіля ЗІЛ-130:

1 - компресор; 2 - монометр; 3 - балони; 4,9 - відповідно задні й передні гільмові камери; 5 - сполучна головка; 6 - роз'єднувальний кран; 7 - трубопроводи; 8 - гальмовий кран.

Коли двигун працює, повітря, що надходить у компресор крізь повітряний фільтр, стискається й спрямовується в балони, де перебуває під тиском. Тиск повітря встановлюється регулятором тиску, який розміщується в компресорі й забезпечує його роботу вхолосту при досягненні заданого рівня тиску. Якщо водій гальмує, натискаючи на гальмову педаль, то цим він діє на гальмовий кран, який відкриває надходження повітря з балонів у гальмові камери колісних гальм. Гальмові камери повертають розтискні кулаки колодок, які розводяться й натискають на гальмові барабани коліс, здійснюючи гальмування.

Коли педаль відпускається, гальмовий кран відкриває вихід стисненого повітря з гальмових камер в атмосферу, внаслідок чого стяжні пружини відтискають колодки від барабанів, розтискний кулак повертається у зворотний бік, і відбувається розгальмовування. Манометр, установлений в кабіні, дає змогу водієві стежити за тиском повітря в системі пневматичного привода. На автомобілях ЗИЛ-130 з 1984 р. внесено зміни до конструкції гальмової системи, й вона відповідає сучасним вимогам безпеки руху. Для цього у пневматичному гальмовому приводі використано прилади й апарати гальмової системи автомобілів КамАЗ. Привод забезпечує роботу гальмової системи автомобіля як робочого, стоянкового й запасного гальм, а також здійснює аварійне розгальмовування стоянкового гальма, керування гальмовими механізмами коліс причепа й живлення інших пневматичних систем автомобіля. У разі гальмування автомобіля, що працює з причепом, обладнаним однопровідним приводом, послідовність спрацьовування приладів така: клапан керування 18-- клапан керування 19-- сполучна лінія тягача й причепа--повітророзподільник причепа--гальмові камери коліс причепа. Гальмування автомобіля припиняється, коли відпускається гальмова педаль. У цьому разі секції гальмового крана сполучаються з атмосферним виводом, і стиснене повітря з передніх камер крізь клапан 22 та із задніх камер через регулятор 16 виходить назовні. Передні й задні колеса розгальмовуються. Водночас знижується тиск повітря в керуючій лінії клапана 18, який сполучає її з атмосферним виводом, що призводить до розгальмовування коліс причепа. Так у режимі гальмування робочим гальмом система привода забезпечує роботу гальмових механізмів коліс автомобіля, а також частини третього контуру привода гальм причепа, що керується контурами робочого гальма. У разі відмови одного з контурів привода робочого гальма або привода причепа інші діють незалежно, але інтенсивність гальмування знижується. Гальмування автомобіля на стоянці здійснюється переведенням рукоятки крана 6 стоянкової системи (рис. 3) в заднє фіксоване положення. При цьому керуюча лінія прискорювального клапана 20 сполучається з атмосферним виводом, і повітря з енергоакумуляторів гальмових камер 13 виходить назовні. Пружини енергоакумуляторів розтискаються й приводять у дію гальмові механізми задніх коліс автомобіля. Водночас спрацьовують гальмові механізми коліс причепа (якщо автомобіль працює з причепом). Вимикають стоянкове гальмо поверненням рукоятки гальмового крана в переднє фіксоване положення.

Рисунок 3 - Схема модернізованого пневмопривода гальм автомобіля ЗІЛ - 130:

1 - компресор; 2 - регулятор тиску; 3 - запобіжник від замерзання; 4 - балон для відокремлення конденсату; 5 - відповідний захисний клапан; 6 - кран стоянкового гальма; 7 - кран аварійного розгальмовування стоянкового гальма; 8 - потрійний захисний клапан; 9 - повітророзподільник; 10 - повітряний балон стоянкової гальмівної систами; 11 - захисний одинарний клапан; 12,17 - сполучні головки; 13 - гальмові камериз пружиним енергоакомулятором; 14 - клапани контрольного виведення; 15 - двомагістральні клапани; 16 - регулятор гальмівних сил; 18,19 - клапани керування відповідно дво - й однопровідною гальмовими системами причепа; 20 - прискорювальний клапан; 21 - кран робочої гальмівної системи; 22 - клапан обмеження тиску; 23 - повітряні балони робочої гальмової системи; 24 - гальмові камери передніх колес; 25 - манометри.

Розглянемо призначення основних елементів пневмопрівода:

1. Компресор (рис.) служить для створення запасу повітря під високим тиском.

2. Регулятор тиску автоматично підтримує необхідний тиск стислого повітря в системі.

3. Запобіжний клапан служить для оберігання пневматичної системи від несправності регулювальника тиску, причому клапан встановлений на правом повітрі болоне і відрегульований на тиск повітря в системі, рівне 0,9-0,95МПа.

4. Повітряний балон служить для зберігання запасів стислого повітря що поступає від компресора. У них є крани для зливу конденсату води і масла і запобіжний клапан. Для накачування з повітрям, що тисне, шин використовується кран відбору повітря отвір якого закривається колпачкової гайкою, щоб не був забруднений. На автомобілях використовують декілька балонів.

5. Гальмівний кран служить для управління гальмами автомобіля в результаті регулювання подачі стислого повітря з балонов до гальмівних камер. Гальмівний кран також забезпечує постійне гальмівне зусилля при незмінному положенні гальмівної педалі і швидкому розгальмування при припиненні натиснення на педаль.

6. Сполучна голівка на задній поперечці рами і служить для з'єднання повітропроводу між окремими причепами.

7. Разобщительний кран служить для відключення магістралі від причепа і встановлюється перед сполучною голівкою. Кран відкривають після приєднання пневматичної системи причепа.

8. Манометр дозволяє перевіряти тиск повітря як в повітряних балонах, так і в гальмівних камерах системи пневматичного приводу. Для цього він має дві стрілки і дві шкали. За нижньою шкалою перевіряє тиск в гальмівних камерах, по верхній - в повітряних балонах.

9. Повітряний фільтр призначений для очищення повітря, що поступає від компресора в пневматичну систему від вологи і від масла. Він встановлений на поперечній балці кріплення повітряних балонів.

10. Запобіжник від замерзання (рис.5) оберігає пневматичну систему від замерзання в ній конденсату в умовах зимової експлуатації автомобіля.

Якщо в системі пневмопривода виникає аварійне зниження тиску, спрацьовують пружинні енергоакумулятори й загальмовуються задні колеса автомобіля. Для розгальмування коліс треба натиснути на кнопку крана аварійного розгальмовування. При цьому стиснене повітря надходить із повітряних балонів крізь двомагістральні клапани 15 у циліндри пружинних енергоакумуляторів, стискає їхні пружини, розгальмовуючи задні колеса. За відсутності стисненого повітря автомобіль можна розгальмувати вручну гвинтовими пристроями механічного стискання пружин енергоакумуляторів.

Розглянемо детальніше будову та принцип дії компресора (рис.4).

Компресор закріплений на двигуні і приводиться в дію через клинопасову передачу. Колінчастий вал 2 обертається в шарикових підшипниках, установлених у розточках картера 19. Два циліндри компресора, що відлиті в загальному блоці 5, прикріплені до картера і закриті головкою 10.

Порожнина всмоктування В, яка виконана у відливці блока, патрубком і шлангом з'єднана з повітроочисником. До блока циліндрів прикріплений регулятор тиску.

При рухові поршня 4 вниз внаслідок розрідження відкривається, стискуючи пружину 7, пластинчастий впускний клапан 6, і циліндр наповнюються повітрям, що надходить з порожнини всмоктування В. При зворотному ході поршня впускний клапан закривається. Збільшений тиск призводить до відкривання пластинчастого нагнітального клапана 8, який при цьому стискує пружину 9, і повітря по трубках нагнітається в балони.

Размещено на http://www.allbest.ru/

39

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 4 - Компресор з регулятором тиску

1 - шків; 2 - колінчатий вал; 3 - шатун; 4 - поршень; 5 - блок циліндрів; 6 - впускний клапан; 7,9,11,17 і 22 - пружині; 8 - нагнітальний клапан; 10 - головка циліндрів; 12 - коромисло; 13 - регулятор тиску; 14 - плунжери; 15 - ущільнювач; 16 - штуцер підведення масла; 18 - задня кришка; 19 - кратер; 20 - кронштейн; 21 і 23 - штоки; 24 і 25 - кулькові клапани; 26 - корпус регулятора тиску; 27 і 28 - фільтри.

Коли тиск у системі досягне верхньої межі (табл.), регулятор тиску і розвантажувальний пристрій переключають компресор на холостий хід, і нагнітання повітря в балони припиняється. Відбувається це таким чином. Під дією зрослого тиску, який передається з балонів, кулькові клапани 25 і 24 регулятора тиску разом із штоком 23 переміщуються вгору, долаючи опір пружини 22. При цьому верхній клапан 24 перекриває канал А і, таким чином, ізолює від атмосфери канал Б, куди із балонів прямує стиснуте повітря. Під дією тиску повітря два плунжери 14 розвантажувального пристрою разом з коромислом 12 переміщуються вгору, долаючи опір пружини 11. Штоки 21 плунжерів натискують на впускні клапани компресора, відкривають їх і утримують в такому положенні. В результаті поршні, які рухаються в протилежних напрямках, вільно переганяють повітря із одного циліндра в другий через порожнину В.

З витраченням повітря тиск в балонах зменшується до нижньої межі, пружина 22 перемістить клапани регулятора тиску вниз. При цьому клапан 25 роз'єднує балони і канал Б, а клапан 24, відійшовши від свого сідла, відкриває вихід стиснутому повітрю із канала Б в атмосферу Пружиною 11 плунжери 14 переміщуються вниз і звільняють впускні клапани -- компресор переключається на робочий режим. У випадку відказу регулятора тиску у балоні є кульковий запобіжний клапан. Він випускає надлишок повітря в атмосферу, коли тиск в системі досягає граничного.

Деталі компресора змащуються маслом, яке нагнітається з магістралі двигуна у отвори задньої кришки 18 картера. Через ущільнювач 15, встановлений у торці колінчастого вала і притиснутий пружиною 17 до кришки, масло надходить по каналах вала для мащення підшипників. Циліндри, поршні, поршневі пальці і корінні підшипники змащуються розбризкуваним маслом. Водяні сорочки циліндрів і головки включені у систему охолодження двигуна.



Рисунок 5 - Запобіжник від замерзання

1 - пружина; 2 -корпус ніжній; 3 - гніт; 4, 9, 12 - кільця ущільнювачі: 5 - сопло; 6 - пробка з кільцем ущільнювача; 7 - корпус верхній; 8 - обмежувач тяги; 10 - тяга; 11 - обойма; 13 - кільце наполегливе; 14 - пробка; 15 - шайба ущільнювач

Кран управління гальмом стоянки призначений для управління пружинними енергоакумуляторами приводу стоянкою і запасною гальмівних систем. Кран закріплений двома болтами на ніші двигуна усередині кабіни праворуч від сидіння водія. Виходить з крану при гальмуванні повітря подається назовні по трубопроводу, сполученому з атмосферним виведенням крану. Пристрій крану управління гальмівною системою стоянки показаний на рис. 6. При русі автомобіля рукоятка 14 крану знаходиться в крайньому положенні, і стисле повітря від ресівера приводу стоянкою і запасною гальмівних систем підводиться до виводу I. Під дією пружини 6 шток 16 знаходиться в крайньому нижньому положенні, а клапан 22 під дією пружини 2 притиснутий до випускного сідла 21 штока 16.

Стисле повітря через отвори в поршні 23 поступає в порожнину А, а звідти через впускне сідло клапана 22, яке виконане на дні поршня 23, потрапляє в порожнину В, потім по вертикальному каналу в корпусі 3 повітря проходіт до виводу III і далі до пружинних енергоакумуляторів приводу. При повороті рукоятки 14 повертається разом з кришкою 13 направляючий ковпачок 15. Ковзаючи по гвинтових поверхнях кільця 9, ковпачок 15 піднімається вгору, захоплюючи за собою шток 16.

Сідло 21 відривається від клапана 22, і клапан під дією пружини 2 піднімається до упору в сідло поршня 23. Внаслідок цього припиняється проходження стислого повітря від виводу I до виводу III. Через відкрите випускне сідло 21 на штоку 16 стисле повітря через центральний отвір клапана 22 виходить з виводу III в атмосферний вивід II до тих пір, поки тиск повітря в порожнині А під поршнем 23 не здолає сили врівноважуючої пружини 5 і тиск повітря над поршнем в порожнині В.

Долаючи силу пружини 5, поршень 23 разом з клапаном 22 піднімається вгору до зіткнення клапана з випускним сідлом 21 штока 16, після чого випуск повітря припиняється.

Таким чином здійснюється стежача дія. Стопор 20 крану має профіль, що забезпечує автоматичне повернення рукоятки в нижнє положення при її відпуску. Лише у крайньому верхньому положенні фіксатор 18 рукояток 14 входить в спеціальний виріз стопора 20 і фіксує рукоятку. При цьому повітря з виводу III повністю виходить в атмосферний вивід II, оскільки поршень 23 упирається в тарілку 7 пружин 5 і клапан 22 не доходить до випускного сідла 21 штока. Для отторма-жіванія пружинних енергоакумуляторів рукоятку витягнути в радіальному напрямі, при цьому фіксатор 18 виходить з паза стопора, і рукоятка 14 вільно повертається в нижнє положення.



Рисунок 6 - Кран керування гальмівною стояночною системою:

1, 10 - кільця наполегливі; 2 - пружина клапана; 3 - корпус; 4, 24 - кільця ущільнювачі; 5 - пружина врівноважує; 6 - пружина штока; 7 - тарілка врівноважуючої пружини; 8 - напрямна штока; 9 - кільце фігурне; 11 - штифт; 12 - пружина ковпачка; 13 кришка; 14 - рукоятка крану; 15-ковпачок направляє; 16 - шток; 17 - вісь ролика; 18 - фіксатор; 19 - ролик; 20 -стопор; 21 - сідло випускне клапана на штоку; 22 - клапан; 23 - поршень стежащий; I - від ресівера; II - в атмосферу; III - в куруючу магістраль прискорювального клапана.

Гальмівний кран (рис.7) служить для управління виконавчими механізмами двоконтурного приводу робочої гальмівної системи автомобіля.

Управління краном здійснюється педаллю, безпосередньо пов'язаною з гальмівним краном.

Кран має дві незалежні секції, розташовані послідовно. Уведення I і II крана з'єднані з ресиверами двох роздільних контурів приводу робочої гальмівної системи. Від висновків III і IV стиснуте повітря надходить до гальмівних камер. При натисканні на гальмівну педаль силовий вплив передається через штовхач 6, тарілку 9 і пружний елемент 31 на поршень, що слідує, 30. Так здійснюється дія, що слідує, у верхній секції гальмівного крана. Одночасно з підвищенням тиску на висновку III стиснуте повітря через отвір А попадає в порожнину В над великим поршнем 28 нижньої секції гальмівного крана. Переміщаючи вниз, великий поршень 28 закриває випускний отвір клапана 17 і відривається його від сідла в нижньому корпусі. Стиснуте повітря через уведення I надходить до висновку IV і далі у виконавчі механізми першого контуру робочої гальмівної системи. Одночасно з підвищенням тиску на висновку IV зростає тиск під поршнями 15 і 28, у результаті чого врівноважується сила, що діє на поршень 28 зверху. Унаслідок цього на висновку IV також установлюється тиск, що відповідає зусиллю на важелі гальмівного крана. Так здійснюється дія, що слідує, у нижній секції гальмівного крана. При відмовленні в роботі верхньої секції гальмівного крана нижня секція буде керуватися механічно через шпильку 11 і штовхач 18 малого поршня 15, цілком зберігаючи працездатність. При цьому дія, що слідує, здійснюється зрівноважуванням сили, прикладеної до педалі 1, тиском повітря на малий поршень 15. При відмовленні в роботі нижньої секції гальмівного крана верхня секція працює як звичайно.

Рисунок 7 - Кран гальмівний із приводом від педалі

1 - педаль; 2 - регулювальний гвинт; 3 - захисний чохол; 4 - вісь ролика; 5 - ролик; 6 - штовхач; 7 - опорна плита; 8 -гайка; 9 - тарілка; 10,16, 19, 27 - ущільнюючі кільця; 11 - шпилька; 12 - пружина поршня, що слідує; 13, 24 -пружини клапанів; 14, 20 - тарілки пружин клапанів; 15 - малий поршень; 17 - клапан нижньої секції; 18 -штовхач малого поршня; 21 - атмосферний клапан; 22 -штопорне кільце; 23 - корпус атмосферного клапана; 25 -нижній корпус; 26 - пружина малого поршня; 28 -великий поршень; 29 - клапан верхньої секції; 30 - поршень, 31 - пружний елемент; 32 - верхній корпус;

А - отвір; У - порожнина над великим поршнем;

I, II - уведення від ресивера; III, IV - виводу до гальмівних камер відповідно задніх і передніх коліс.

2. ТО вантажного автомобіля з пневматичним приводом

В процесі експлуатації автомобіля внаслідок частого користування гальмами спрацьовуються поверхні спряжених деталей гальмових механізмів та їхніх приводів. Якщо спрацювання не виходить за межі, що встановлюються заводами, що виготовлюють, то нормальна робота гальмових систем не порушується. В противному разі виникають несправності, які треба негайно усунути, оскільки від нормального функціонування гальмових систем значною мірою залежить безпека дорожнього руху.

Технічне обслуговування включає наступні види робіт: прибирально-мийні, контрольно-діагностичні, кріпильні, змащувальні, заправні, регулювальні, електротехнічне і інші роботи, що виконуються, як правило, без розбирання агрегатів і зняття з автомобіля окремих вузлів і механізмів. Якщо при технічному обслуговуванні не можна переконатися в повній справності окремих вузлів, то їх слід знімати з автомобіля для контролю на спеціальних стендах і приладах.

По періодичності, переліку і трудомісткості виконуваних робіт технічне обслуговування згідно з Положенням, що діє, підрозділяється на наступні види: щоденне (ЩО), перше (ТО-1), друге (ТО-2) і сезонне (СО) технічні обслуговування. Положенням передбачається два види ремонту автомобілів і його агрегатів: поточний ремонт (ПР), що виконується в автотранспортних підприємствах, та капітальний ремонт (КР), що виконується на спеціалізованих підприємствах.

При щоденному технічному обслуговуванні:

— перевірьте стан шлангів під'єднування гальмівної системи причепа (для автопоїзда);

-- злийте конденсат з ресіверів системи (після закінчення зміни). При огляді шлангів гальмівної системи не допускайте їх перекручення і контактів з гострими кромками інших деталей. Для усунення негерметичної сполучних голівок заміните несправні голівки або кільця ущільнювачів в них.

При експлуатації автомобіля без причепа закрийте сполучні голівки кришками для захисту їх від попадання грязі, снігу, вологи; на сідельних автомобілях-тягачах голівки встановите в тримач, розташований за кабіною. Зливайте конденсат з ресіверів при номінальному тиску повітря в пневмопріводе, відвівши убік шток зливного крану. Натягніть шток вниз і не натискуйте його вгору. Підвищений вміст масла в конденсаті вказує на несправність компресора.

При замерзанні конденсату в ресіверах прогрійте їх гарячою водою або теплим повітрям. Забороняється користуватися для прогрівання відкритим полум'ям. Після зливу конденсату доведіть тиск повітря в пневмосистеме до номінального.

При ТО-1:

— зовнішнім оглядом елементів і за свідченнями штатних приладів автомобіля перевірте справність гальмівної системи, усунете несправності; -- відрегулюйте хід штоків гальмівних камер;

— зміните спирт в запобіжнику від замерзання при температурі повітря плюс 5°С і нижче відповідно до календарного графіка (для запобіжника місткість 0,2 літра змінювати спирт один раз в тиждень, і один раз в місяць -- для запобіжника місткістю 1 літр);

— змастіть втулки валів розтискних кулаків через прес-масельничку, зробивши шприцом не більше п'яти ходів; -- змастіть регулювальні важелі гальмівних механізмів через прес-масельнички до витискування свіжої мастила. Хід штоків гальмівних камер регулюйте при холодних гальмівних барабанах і вимкненій гальмівній системі стоянки. Хід штоків гальмівних камер вимагає регулювання, якщо він більше 40 мм.

Рисунок 8 - Механізм регулювання зазорів між гальмівними колодками і барабаном: 1 - вісь черв'яка; 2 - вікно для перевірки зазору; 3 - масельничка; 4 - фіксатор; 5 - заглушка

Величину ходу штока вимірюйте лінійкою, встановивши її паралельно штоку, уперши торцем в корпус гальмівної камери. Відзначте місце знаходження крайньої крапки на шкалі лінійки. Натискуйте гальмівну педаль до упору [при тиску повітря в пневмопріводе не менше 608 кПa (6,2 кгс/см2), гальмівна система стоянки вимкнена, гальмівні барабани холодні] і знову відзначте знаходження цієї ж точки штока на шкалі. Різниця набутих значень складає величину ходу штока.

Регулюйте хід штока поворотом осі 1 (рис.8) черв'яка регулювального важеля, заздалегідь відвернувши фіксатор 4 на два-три звороти. Обертаючи вісь, встановите найменший хід штока. Переконаєтеся, що колесо обертається вільно, без заїдань, і надійно затягніть фіксатор. Зазор між колодками і барабаном перевіряйте щупом через вікна 2 в щитку.

Після регулювання ходу штоків гальмівних камер між гальмівними барабанами і колодками можуть бути наступні зазори: в розтискного кулака 0,4 мм, в осей колодок 0,2 мм. Необхідно, щоб штоки правих і лівих камер на кожному мосту мали по можливості однаковий хід (різниця не більше 2... 3 мм), це забезпечує однакову ефективність гальмування правих і лівих коліс. При зміні спирту в запобіжнику зліть відстій з корпусу фільтру, вивернувши зливну пробку.

Для заливки спирту і контролю його рівня рукоятку тяги опустите в нижнє положення і зафіксуйте її, обернувши на 90° (при нижньому положенні тяги запобіжник вимкнений). Потім виверніть пробку з покажчиком рівня, залийте 0,2 або 1 л спирту і закрийте заливний отвір. Для включення запобіжника підніміть рукоятку тяги вгору. Для підвищення ефективності запобіжника рекомендується при заповненні пневмосистеми повітрям натискувати на рукоятку тяги п'ять-вісім разів.

При ТО-2:

— перевірте працездатність пневматичного приводу гальмівної системи по клапанах контрольних виводів;

— перевірте зовнішнім оглядом шплінтовку пальців штоків гальмівних камер;

— затягніть гайки кріплення гальмівних камер до кронштейнів і гайки болтів кріплення кронштейнів гальмівних камер до супорта;

— відрегулюйте положення гальмівної педалі відносно підлоги кабіни, забезпечивши повний хід важеля гальмівного крану.

Перевірка працездатності пневматичного гальмівного приводу полягає у визначенні вихідних параметрів тиску повітря по контурах за допомогою контрольних манометрів і штатних приладів в кабіні (двохстрілочний манометр і блок контрольних ламп гальмівної системи).

Перевірку проводите по клапанах контрольних виводів, встановлених у всіх контурах пневмопрівода, і сполучних голівках типа «Палм» живлячих (аварійною) магістралей двопровідного приводу і типа, що управляють (гальмівний), А сполучній магістралі однопровідного гальмівного приводу причепа. Клапани контрольних виводів розташовані:

— контура приводу робочих гальмівних механізмів передньої осі -- на клапані обмеження тиску;

— контура приводу робочих гальмівних механізмів заднього візка -- на правому (по ходу автомобіля) лонжероні рами в зоні заднього моста;

-- контура приводу стоянкою і запасною гальмівних систем -- на лівому лонжероні рами в зоні заднього моста і в ресівері контура;

— контура приводу допоміжної гальмівної системи і споживачів -- в ресівері контура.

При сезонному обслуговуванні:

— перевірте стан гальмівних барабанів, колодок, накладок, стяжних пружин і розтискних кулаків при знятих маточинах; усунете несправності;

— закріпите кронштейни ресіверів до рами. При технічному обслуговуванні гальмівного механізму звернете увагу на відстань від поверхні накладок до голівок заклепок. Якщо це відстань менше 0,5 мм, зміните гальмівні накладки.

Оберігайте накладки від попадання на них масла, оскільки фрикційні властивості промаслених накладок не можна повністю відновити очищенням і промиванням. Якщо потрібно замінити одну з накладок лівого або правого гальмівних механізмів, міняйте всі накладки в обох гальмівних механізмів (лівого і правого коліс). Після установки нових фрикційних накладок колодку обробити. Для нового барабана радіус колодки має бути 199,6... 200 мм.

Після розточування барабана при ремонті радіус колодки має дорівнювати радіусу розточеного барабана. Барабани допускається розточувати до діаметру не більше 406 мм. Вал розтискного кулака повинен обертатися в кронштейні вільно, без заїдань. Інакше очистите опорні поверхні валу і кронштейна, перевірте стан кілець ущільнювачів валу, після цього змастіть їх через прес-масельничку. Вісь черв'яка регулювального важеля повинна повертатися вільно, без заїдань. Інакше промийте внутрішню порожнину важеля бензином, просушите і заповните регулювальний важіль свіжої мастилом. Перед перевіркою параметрів пневматичного приводу гальмівної системи:

-- затягніть болти кріплення компресора і гайки кріплення голівки циліндрів компресора;

— зліть конденсат з ресіверів;

— зніміть фільтр регулювальника тиску, про мийте його гасом, висушите, продуйте стислим повітрям і встановите на місце;

— зніміть механізми допоміжної гальмівної системи, очистите їх внутрішні поверхні від нагари, промийте в гасі, продуйте стислим повітрям і встановите на місце;

— оглянете трубопроводи, шланги, чохли гальмівних камер і гальмівного крану, привід гальмівного крану; усунете несправності.

Сезонне обслуговування - зняття і передача в агрегатну ділянку гальмівних кранів для перевірки і регулювання, від'єднання голівки компресора, очищення поршнів, клапанів, сідел клапанів, повітряних клапанів, перевірка герметичності клапанів і один раз в рік повітряних балонів на герметичність, стан діафрагм камер, промивання антіфрізного насоса і вологопоглинача.

Щодня перед виїздом потрібно перевіряти рівень гальмівної рідини в бачку гідроприводу гальм (при необхідності долити рідину, визначити і усунути причину падіння її рівня), перевіряти герметичність робочої гальмівної системи шляхом перевірки ефективності її роботи пробними гальмуваннями на ходу, а також хід важеля гальмівної системи стоянки і здатність її утримувати автомобіль на ухилі.

При справній гальмівній системі повне гальмування повинне відбуватися після однократного натиснення на педаль приблизно на половину її ходу, при цьому водій повинен відчувати великий опір до кінця ходу педалі. Якщо опір і гальмування настають при віджиманні педалі на велику величину, то це свідчить про збільшення зазору між гальмівними барабанами і колодками. Якщо ж опір педалі слабкий, вона пружинить і легко віджимається до підлоги, а повного гальмування не відбувається або відбувається після декількох послідовних натиснень, це означає, що в систему проникло повітря. В цьому випадку треба негайно визначите і усунути причини попадання в систему повітря, оскільки навіть щонайменше порушення герметичності може привести до небезпечних наслідків при необхідності різкого гальмування.

3. Ремонт гальмівної системи

Ремонт -- це сукупність організаційних і технічних заходів, що здійснюються для відновлення справності або працездатності автомобільного транспорту й полягають в усуванні відмов і несправностей, які виникають під час експлуатації або виявляються в ході ТО. Під час ремонту несправні агрегати, вузли (складальні одиниці) й деталі замінюють справними, взятими з оборотного фонду, а також виконують розбірні, регулювальні, складальні, слюсарні, механічні, зварювальні, електромеханічні та інші роботи.

Ремонтні роботи виконують як у разі потреби, спричиненої відмовою або несправністю, так і за планом через певний пробіг чи встановлений термін роботи рухомого складу (запобіжний ремонт).

Положенням про технічне обслуговування та ремонт рухомого складу автомобільного транспорту передбачено два види ремонту:

* поточний;

* капітальний.

Поточний ремонт (ПР), спрямований на усунення відмов і несправностей, що виникають під час експлуатації автомобіля, здійснюється в ремонтних майстернях АТП і передбачає часткове розбирання автомобіля, заміну окремих несправних агрегатів, вузлів та деталей новими або відремонтованими, складання й випробування.

Своєчасне проведення поточного ремонту дає змогу уникнути капітального ремонту й збільшити міжремонтний пробіг автомобіля (термін служби агрегату). Поточний ремонт має забезпечити безвідмовну роботу автомобіля до ТО-2.

Для скорочення часу перебування автомобіля в поточному ремонті його слід проводити агрегатним методом, за яким несправні агрегати або такі, що потребують капітального ремонту, замінюються справними, взятими з оборотного фонду.

Капітальний ремонт (КР) спрямований на відновлення частково або повністю витраченого ресурсу автомобіля (агрегату), проводиться на спеціальних АТП і передбачає повне розбирання автомобіля та його агрегатів, ремонт чи заміну всіх несправних агрегатів, вузлів і деталей, у тому числі базових, а також складання, регулювання та випробування. Ресурс автомобіля та його частин після капітального ремонту має становити не менше ніж 80% ресурсу нового автомобіля. Як правило, автомобіль підлягає одному капітальному ремонту.

Ознаки основних несправностей гальмових систем:

· недостатня ефективність гальмування;

· збільшення зусилля, що прикладається до педалі, занос автомобіля, пригальмовування коліс на ходу;

· неповне розгальмовування всіх коліс;

· зменшення робочого ходу педалі, самочинне гальмування, коли працює двигун.

Занос автомобіля під час гальмування може відбуватися внаслідок:

· замащення фрукційних накладок одного або двох коліс одного боку;

· витікання гальмової рідини або заїдання поршня в одному з робочих гальмових циліндрів;

· зменшення прохідного перелізу трубопроводів;

· несправностей регулятора тиску в гідравлічному приводі задніх коліс.

Для виявлення причини несправності слід оглянути всі трубопроводи

гідропривода, промити й протерти деталі, що замаститься, й якщо треба, замінити спрацьовані деталі гальмових циліндрів і зім'яті трубопроводи, а також регулятор тиску.

При гальмуванні коліс на ходу при відпущеній педалі гальмового привода супроводжується погіршенням накату автомобіля й підвищенням нагрівання одного або всіх гальмових барабанів (дисків).

Причинами цього можуть бути:

· обрив або послаблення стяжних пружних колодок;

· зрив фрикційних накладок гальмівних колодок;

· засмічення компенсаційних отворів або заїдання поршнів головного гальмового циліндра;

· заїдання поршнів робочих гальмових циліндрів коліс;

· повне вкручування поршня робочого циліндра в упорне кільце;

· відсутність вільного ходу педалі гальма;

· неправильне регулювання стоянкового гальма (не має зазору між колодками та барабаном);

· підвищення биття гальмового диска.

Не повне розгальмовування всіх коліс може бути наслідком:

· відсутності вільного ходу педалі гальма через неправильне положення вмикача стон-сигналу;

· несправності вакуумного підсилювача (заїдання корпусу клапана,

затиснення ущільнювача кришки підсилювача або захисного ковпачка, порушення виступання регулювального болта відносно площини головного гальмового циліндра);

· засмічення компенсаційного отвору в головному циліндрі або заїдання поршня в ньому.

Щоб усунути несправність, треба здійснити потрібні регулювання, затінити непридатні деталі й прокачати систему. Зменшення робочого ходу педалі (“жорстка педаль”) можливе внаслідок: засмічення компенсаційного отвору в головному циліндрі або перекриття його через розбухання внутрішньої манжети неправильного регулювання положення педалі (немає зазору між манжетою та поршнем головного циліндра). Для усунення несправності треба прочистити отвір, промити й прокачати систему, замінити манжету в разі її розбухання або відрегулювати положення педалі так, щоб забезпечувався встановлений зазор між поршнем і штовхачем (вільний хід педалі). Для підвищення безвідмовності і надійності роботи гальмівної системи проведіть один раз в два роки примусову перевірку і розбраковувану гальмівних апаратів незалежно від їх технічного стану. Примусовій розбраковуваній підлягають: регулювальник тиску; регулювальники гальмівних сил; гальмівні камери типа 20/20; камера гальмівна типа 24 (мембрана); подвійний захисний клапан; 4-х контурний захисний клапан; ручний гальмівний кран; двосекційний гальмівний кран; клапан обмеження тиску; клапан прискорювальний; клапан управління гальмівними механізмами причепа (по один-і двопровідному приводу); кран пневматичний. Примусово зняті або виявлені при контрольній перевірці несправні апарати мають бути відремонтовані за допомогою ремонтних комплектів, перевірені на працездатність і відповідність характеристикам. Порядок збірки і перевірки апаратів викладений в спеціальних інструкціях. Їх ремонт проводиться особами, прошедшимі необхідну підготовку. Повне регулювання гальмівного механізму робіть після заміни гальмівних накладок. Перед регулюванням перевірте затягування підшипників маточин коліс. Гальмівні барабани мають бути холодними. Повне регулювання гальмівного механізму проводиться у наступному порядку:

— вимкнете гальмівну систему стоянки;

— ослабте гайки кріплення осей колодок і зближуйте ексцентрики, обернувши осі мітками один до одного. Мітки поставлені на зовнішніх торцях осей;

-- подайте в гальмівну камеру стисле повітря під тиском 49... 68,8 кПa (0,5... 0,7 кгс/см2) (натискуйте гальмівну педаль за наявності повітря в системі або використовуйте стисле повітря з установки).За відсутності стислого повітря вийміть палець штока гальмівної камери і, натискуючи регулювальний важіль у бік ходу штока гальмівної камери при гальмуванні, притисніть колодки до гальмівного барабана. Повертаючи ексцентрики в ту і іншу сторони, зцентруйте колодки відносно барабана, забезпечивши щільне прилягання їх до барабана. Прилягання колодок до барабана перевіряйте щупом через вікна в гальмівному щитку, розташовані на відстані 20... 30 мм від зовнішніх кінців накладок. Щуп завтовшки 0,1 мм не повинен проходіть уздовж всієї ширини накладки;

— не припиняючи подачі стислого повітря в гальмівну камеру, а за відсутності стислого повітря не відпускаючи регулювального важеля і утримуючи осі колодок від провертання, надійно затягніть гайки осей;

-- припините подачу стислого повітря, а за відсутності стислого повітря відпустите регулювальний важіль і приєднаєте шток гальмівної камери;

— оберніть осі черв'яка регулювального важеля так, щоб хід штока гальмівної камери був 20... 30 мм. Переконаєтеся, що при включенні і виключенні подачі повітря штоки гальмівних камер переміщаються швидко, без заїдань;

— перевірте обертання барабанів. Вони повинні обертатися вільно і рівномірно, не стосуючись колодок. Після вказаного регулювання між гальмівним барабаном і колодками можуть бути наступні зазори: в розтискного кулака 0,4 мм, в осей колодок 0,2 мм.

При знятті гальмівної камери з пружинним енергоакумулятором:

— встановите ручний гальмівний кран в положення гальмо «стоянки»;

— виверніть до упору болт механічного рас-тормажіванія пружинного енергоакумулятора, переконаєтеся при цьому, що шток гальмівної камери забрався;

— від'єднаєте провідні трубопроводи, ослабте кріплення гальмівної камери, від'єднаєте вилку штока від регулювального важеля;

-- зніміть гальмівну камеру.

Після розбирання гальмівної системи необхідно визначити придатність деталей для подальшого використання. Для цього деталі проходят очищення і дефектацию. Дефектация полягає в контролі технічного стану деталей і сортуванні їх по групах придатності. В процесі контролю, керуючись технічними умовами, деталі сортують на придатних до подальшої роботи без ремонту, непридатних і придатних для відновлення. Ці роботи виконують на спеціальній ділянці або постах. Загальна методика дефектациі полягає у виявленні відхилень технічного стану деталей від вимоги технічних умов.

При сортуванні деталей до придатних відносять ті деталі, розміри і показники яких не вийшли за межі допустимих за технічними умовами без ремонту. Деталі, розміри і показники яких знаходяться за граничними, остаточно вибраковують. На відновлення направляють деталі, розміри і показники яких знаходяться в діапазоні між допустимими без ремонту і граничними. Для того, щоб уникнути змішення деталей різних груп придатності, їх маркірують фарбою. При цьому в придатних деталей маркіровку ставлять білою фарбою на неробочій поверхні, в непридатних - червоною фарбою закрашують ту частину, із-за дефекту якої бракують деталь; в деталей, що направляються на відновлення, зеленою фарбою відзначають дефектні місця. Правильна організація і виконання дефектувальних робіт роблять істотний вплив на якість ремонту і економічні показники роботи ремонтного підприємства. Пропуск дефектних деталей на збірку знижує якість відремонтованих машин, може привести до передчасного виходу їх з буд або навіть до аварії. Необгрунтоване вибраковування деталей, придатних для подальшого використання, приведе до перевитрати запасних частин, збільшення вартості ремонту. Тому до роботи по контролю і сортуванню деталей повинні допускатися дослідні фахівці, обізнані умови роботи деталей і заводську технологію ремонту. Причини виникнення дефектів багатообразні і можуть бути зведені до наступних груп:

- конструктивні дефекти, як результат недосконалості конструкції складальних одиниць і деталей (помилки при виборі матеріалів деталей, розрахунках розмірів деталей, встановленні режимів термічної обробки і тому подібне);

- технологічні дефекти, порушення технологічних процесів виготовлення або ремонту деталей, складальних одиниць і машин, що виникають в результаті. До цих дефектів відносять порушення геометричних розмірів, посадок, режимів термообробки, тріщини різного походження і т.п.;

– експлуатаційні дефекти, зношування, що виникають в результаті, втомі, корозії, а також неправильній експлуатації.

Деталі контролюють в такій послідовності: зовнішній огляд для виявлення явних дефектів (поверхневі тріщини, отколи, пробоїни і тому подібне), виявлення прихованих дефектів (внутрішні тріщини, раковини і ін.) методами дефектоскопії або гідравлічним випробуванням; виміру для встановлення міри зносу, вигину і скручування. Основними дефектами пневматичного гальмівного приводу є: знос деталей кривошипно-шатунового і клапанного механізмів; пошкодження діафрагм гальмівного крану і гальмівних камер; ризики на клапанах і сідлах клапанів; поломка і втрата пружності пружин; знос втулок і отворів під важелі. Після ремонту автомобіля та перед здачею його проводять діагностику. При діагностуванні гальм вимірюють наступні основні параметри: гальмівна дорога автомобіля (дорога, прохідна автомобілем з моменту натиснення на гальмівну педаль до повної зупинки) в заданих умовах; уповільнення автомобіля при гальмуванні; гальмівне зусилля на кожному колесі. Силовий роликовий стенд для перевірки гальм може включати два ролики або дві пари роликів. Стенд з двома парами роликів дозволяє звільнити оглядову канаву і зробити зручнішим доступ до гальмівних механізмів. Для виміру гальмівної дороги автомобіль переміщають по трапу заїзду і встановлюють колесами на ролики. Від приводу стенду через ролики колеса згодяться в обертання з необхідною частотою. У момент початку гальмування привід відключають, і кожне колесо продовжує вільно обертатися на роликах. Одночасно з початком гальмування включаються лічильники, що показують величину гальмівної дороги кожного колеса і час спрацьовування гальм. Інерційні датчики дозволяють судити про стан гальма кожного колеса по величині максимального уповільнення. Для виміру гальмівного зусилля на педалі гальма на колесі автомобіля створюють гальмівний момент, який викликає гальмівну силу в місці зіткнення колеса з роликом. Гальмівна сила, у свою чергу, створює момент на ролику. Цей момент передається на корпус мотора-редуктора, який встановлений в підшипникових опорах. Реактивний момент корпусу через важіль сприймається датчиком виміру зусилля, далі сигнал з виходу датчика перетвориться і передається на індикатор. Після збірки компресор повинен пройті прироблення на стенді без навантаження протягом 5-10 мин. В процесі прироблення перевіряють, чи немає підтікання масла, перегріву підшипників і ненормальних стуків. Потім виробляють випробування компресора на продуктивність і герметичність. Випробування здійснюються на стенді при частоті обертання колінчастого валу 1200-1350 об/мін. Тиск масла, що поступає в компресор, має бути в межах 0,15-0,3 МПа (1,5-3,0 кгс/см). Після збірки гальмівні камери випробовують на міцність і повітронепроникність при тиску повітря 0,7 МПа (7 кг\см), змочуючи мильною водою місця з'єднань: протягом 30 мин. не повинно бути мильних міхурів, що свідчать про негерметичну камери. Гальма вантажних автомобілів перевіряють на стенді КИ-4998. На стенді визначають: гальмівні сили, що виникають при контакті коліс автомобіля з опорною поверхнею роликів; зусилля натиснення на гальмівну педаль; час і неодночасність спрацьовування гальм; елліпсность гальмівних барабанів; гальмівні якості гальма стоянки. Підключивши повітряний балон автомобіля до пневматичного пульта стенду перевіряють герметичність системи приводу гальм. Допустиме падіння тиску в системі при одному натисненні на педаль 0,05 МПа протягом 15 мин. Для перевірки елліпсності гальмівних барабанів натискують на педаль до тиску в гальмівній камері 0,3 МПа, роблять витримку протягом 6-10 мін і заміряють коливання стрілки мікроамперметра (допустиме вагання 10 ділень). Плавно натискуючи на педаль до відключення стенду (блокування коліс) при тиску в гальмівній системі 0,7 МПа, фіксують за свідченнями приладів максимальну гальмівну силу на кожному колесі. Різниця гальмівних сил лівого і правого коліс однієї осі не повинна перевищувати 20% набутого максимального значення гальмівної сили. Перевірка вільного ходу педалі гальма здійснюється спеціальною лінійкою. Величина вільного ходу педалі гальма - 40-60 мм.

...