Система живлення карбюраторного двигуна

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Романівський міжшкільний навчально-виробничий комбінат

Дипломна робота

Система живлення карбюраторного двигуна

Виконав: Степанюк Євгеній Юрійович

Група: 3ВС

Школа Гордіївська ЗОШ І--ІІІ ступенів

Перевірив: Чмир В'ячеслав Васильович

c. Романів 2012



Зміст

Вступ

1. Бензин та його основні властивості

2. Призначення, загальна будова і робота системи живлення карбюраторних двигунів

3. Ознаки несправностей, причини їх виникнення, наслідки їх дій, методи усунення

4. Вибір способу відновлення системи живлення карбюраторних двигунів

5. Технічне обслуговування автомобіля,системи живлення карбюраторного двигуна та карбюраторa

6. Вплив на довкілля автомобільного транспорту на всіх стадіях його життєвого циклу

7. Перша медична допомога (ПМД) при отруєнні чадним газом

Використана література



Вступ

Наприкінці XIX століття в ряді країн виникла автомобільна промисловість. У 1885 році німецькі інженери Готліб Даймлер (1834-1900) і Вільгельм Майбах (1846-1929) винайшли легкий, швидкохідний двигун внутрішнього згоряння (ДВЗ), що використовував як паливо бензин. У 1889 році Даймлер і Майбах побудували перший чотириколісний автомобіль. На цей автомобіль вперше був встановлений двигун, оснащений чотириступінчастою коробкою передач і карбюратором. Карбюратор був розроблений Даймлером, у ньому паливо розпорошується, змішується з повітрям і подається в циліндр.

Ця обставина значно підвищувало ефективність роботи даного двигуна, згодом названого карбюраторним.

Двигун - пристрій, що перетворює енергію (наприклад, згорання палива) в механічну роботу. Практично всі автомобільні двигуни працюють по циклу, що складається з чотирьох тактів:

· впускання повітря або його суміші з паливом;

· стиснення робочої суміші

· робочий хід при згоранні робочої суміші;

· випуск відпрацьованих газів.

Найбільшого поширення в автомобілях набули поршневі двигуни - бензинові і дизелі.

Розрізняються за типом системи живлення: у карбюраторних змішення бензину з повітрям починається в карбюраторі і продовжується у впускному трубопроводі. В даний час випуск таких двигунів знижується із-за низької економічності і невідповідності сучасним екологічним нормам.



1. Бензин та його основні властивості

карбюраторний двигун автомобільний газ

Паливом для двигунів автомобілів, які вивчаються, є бензин марки АІ-92. В маркуванні бензину буква А позначає, що бензин автомобільний, буква І вказує метод визначення октанового числа (дослідницький), а цифри після букв - октанове число, яке характеризує стійкість бензину проти детонації. Чим вище октанове число палива, тим менша його схильність до детонації і тим більша допускається ступінь стиску, що в свою чергу дозволяє підвищувати потужність і економічність двигуна

Карбюраторні двигуни працюють на бензині -- рідкому паливі, що легко випаровується, яке добувають із нафти прямою перегонкою або крекінгом.

Процес прямої перегонки полягає в тому, що нафту підігрівають, а й пари конденсують. Найлегші фракції, які відділяються за температури до 195 °С, становлять бензин другої перегонки. В такий спосіб вихід бензину -- до 15 % кількості нафти, що переганяється.

Крекінг -- перероблення нафти та її фракцій з розпадом важких молекул для добування моторних палив. Крекінг буває термічний і каталітичний. У разі термічного крекінгу нафтову сировину нагрівають до температури 500...600 °С в умовах високих тисків (4...5 МПа). Каталітичний крекінг відбувається за одночасної дії високої температури й каталізаторів і тиску приблизно 0,1 МПа. Вихід бензину -- до 70 % кількості сировини.

Двигун може розвивати максимальну потужність лише за умови, що бензин має певні характеристики й властивості, основні з яких: питома теплота згоряння, випарність, схильність до детонації. Крім того, бензин не повинен спричиняти корозію металу й має зберігати свою початкову якість тривалий час без змін.

Питома теплота згоряння -- це кількість теплоти, що виділяється під час згоряння 1 кг палива. Питома теплота згоряння автомобільних бензинів становить 44 100...46 200 кДж/кг.

Випарність оцінюється за фракційним складом, який характеризується температурами википання 10, 50 та 90 % бензину. Чим нижча температура википання 10 % бензину, тим краще він випаровується в холодному двигуні, що забезпечує його пуск узимку. Чим нижча температура википання 50 % бензину, тим швидше двигун прогрівається після пуску й стійкіше працює в режимі холостого ходу. Чим нижча температура википання 90 % бензину, тим повніше він випаровується й тим менше оливи змивається зі стінок гільз циліндра.

Для автомобільних бензинів температура початку википання становить 35 °С, википання 10 % - 55...70 °С, 50 % - 100...125 °С, 90 % -- 160...180 °С і кінця википання -- 185...205 °С.

Автомобільні бензини, за винятком бензину АИ-98, поділяються на літні та зимові. Останні містять збільшену кількість фракцій, які легко випаровуються, що поліпшує умови пуску

Бензин маркується літерно-цифровими індексами. Марки застосовуваних автомобільних бензинів: А-72, А-76, А-92, АИ-93, АИ-98 (літера «А» означає, що бензин автомобільний; цифри відповідають найменшому октановому числу бензину, визначеному моторним методом; літера «Й» вказує на те, що октанове число визначено дослідним методом).

Октанове число характеризує детонаційну стійкість бензину.

Детонація -- це дуже швидке (вибухове) згоряння робочої суміші в циліндрах карбюраторного двигуна (до 3000 м/с; за нормальних умов швидкість горіння становить 30...85 м/с), що супроводжується дзвінкими стуками у двигуні, чорним димом із вихлопної труби, перегріванням і втратою потужності двигуна. При цьому відбуваються прискорене спрацьовування деталей кривошипно-шатунного механізму та обгоряння головок клапанів.

Для визначення октанового числа бензину його порівнюють із сумішшю двох палив: ізооктану й гептану.

Детонація - це дуже швидке (вибухове) згоряння окремих ділянок робочої суміші в циліндрах двигуна зі швидкістю поширення полум'я до 2000 м/с, що супроводжується значним підвищенням тиску газів (при нормальних умовах робоча суміш в циліндрах двигуна згоряє зі швидкістю 30 - 40 м/с). Причинами, що сприяють детонації, можуть бути застосування палива з низьким октановим числом, занадто раннє запалювання, перегрів двигуна. Іноді явище детонації плутають із самозапалюванням, яке з'являється від перегріву двигуна, коли робоча суміш запалюється до появи електричної іскри в циліндрі внаслідок значного підвищення температури робочої суміші наприкінці такту стиску.

Подібне явище спостерігається також при наявності розпеченого нагару в камері згоряння і перегріву свічки запалювання. В цих випадках після вимикання запалювання двигун якийсь час продовжує працювати, чого не відбувається при детонації. При русі для припинення детонації потрібно зменшити навантаження на двигун прикриттям дросельних заслінок карбюратора, перейти на нижчу передачу. Допускається поява детонаційних стуків при різкому відкритті дросельних заслінок педаллю акселератора при розгоні. Якщо ж детонація відбувається тривалий час або спостерігається постійно, то необхідно терміново виявити і усунути її причини, щоб уникнути виникнення серйозних несправностей двигуна (прогоряння поршнів, клапанів, підвищеного зношення деталей кривошипно-шатунного механізму і механізму газорозподілу).

Для підвищення детонаційної стійкості в бензин може додаватися етилова рідина. Такий бензин називається етилованим і відрізняється оранжево-червоним кольором. Етилований бензин отруйний і виробництво його скорочується. При поводженні з ним необхідно дотримувати особливу обережність - не допускати попадання на тіло і одяг, не вдихати його пари і не засмоктувати ротом при переливанні.

Ізооктан слабко детонує, й для нього октанове число умовно беруть за 100. Гептан сильно детонує, й для нього октанове число взято за 0. Якщо суміш складається з 76 % ізооктану та 24 % гептану, то за детонаційними властивостями октанове число такого бензину дорівнює 76. Чим вище октанове число бензину, тим менша ймовірність детонації.

Для повного згоряння палива потрібна певна кількість кисню, що міститься в повітрі.

Визначено, що для повного згоряння 1 кг бензину треба 15 кг повітря. Суміш такого складу називається нормальною. Збіднена пальна суміш містить на 1 кг бензину 15...17 кг повітря.

Бідна пальна суміш має в своєму складі понад 17 кг повітря на 1 кг бензину. Збагачена пальна суміш містить 13... 15 кг повітря. Багата пальна суміш на 1 кг бензину має менше ніж 13 кг повітря.

Для нормальної роботи двигуна на різних режимах потрібно мати різний склад пальної суміші.

Під час пуску холодного двигуна сумішоутворення дуже погане, пальна суміш, яка готується в карбюраторі, має бути багатою, щоб компенсувати ту частину палива, котре конденсується на стінках циліндрів.

На холостому ходу для стійкої роботи двигуна потрібна збагачена пальна суміш. На середніх навантаженнях, коли від двигуна не вимагається повної потужності, для забезпечення його економічної роботи пальна суміш має бути збідненою. На повних навантаженнях, коли потрібна найбільша швидкість згоряння суміші, щоб від двигуна дістати максимальну потужність, суміш має бути збагаченою.

У разі різкого збільшення навантаження або частоти обертання колінчастого вала суміш має бути різко збагаченою, в противному разі двигун зупиниться.

Процес приготування пальної суміші певного складу поза циліндрами двигуна називається карбюрацією, а прилад, в якому відбувається цей процес, -- карбюратором.



2. Призначення, загальна будова і робота системи живлення карбюраторних двигунів

Система живлення двигуна призначена для збереження, очищення і подачі палива, очищення і подачі повітря, приготування пальної суміші потрібного складу для роботи двигуна на різних режимах і випуску

Система живлення складається з паливного бака, датчика і покажчика рівня палива, паливного насоса, паливних фільтрів, паливопроводів, повітряного фільтра, карбюратора, впускного і випускного трубопроводів, а також системи випуску відпрацьованих газів (трубопроводи, глушники).

Принцип дії системи живлення карбюраторного двигуна наступний. При обертанні колінчастого вала двигуна починає діяти паливний насос, який засмоктує через сітчастий фільтр паливо з бака і по паливопроводу нагнітає його в поплавкову камеру карбюратора. При русі поршня вниз (такт впуску) під дією розрідження з розпилювача карбюратора витікає паливо, а через повітряний фільтр засмоктується очищене повітря. В змішувальній камері карбюратора струмінь повітря розпилює паливо і, змішуючись з ним, утворює пальну суміш, яка по впускному трубопроводу через відкритий впускний клапан надходить в циліндр двигуна, де, перемішуючись з залишками відпрацьованих газів утворює робочу суміш. При русі поршня вгору відбувається стиск робочої суміші (такт стиску) і її згоряння (робочий хід). Продукти згоряння (відпрацьовані гази) через випускний клапан, який відкривається, по трубопроводах і надходять в глушник і далі в атмосферу (такт випуску).

До системи живлення карбюраторних двигунів входять:

* карбюратор;

* паливний бак;

* фільтри для очищення палива й повітря;

* паливопідкачувальний насос;

* впускний і випускний трубопроводи;

* глушник.

Рис. 2.1 Двигун: 1. Повітряний фільтр; 2. Карбюратор; 3,4 Рукоятки ручного керування відповідно повітряною та дросельною заслінками; 5. Педаль керування дросельною заслінкою; 6. Бак; 7. Фільтр-відстійник; 8. Глушник; 9. Випускний трубопровід; 10. Паливопідкачувальний насос

Паливний бак призначений для збереження запасу палива. Паливні баки автомобілів, які вивчаються, виготовлені з освинцьованого з двох сторін сталевого листа і мають однакові складові частини: заливну горловину з кришкою, паливозабірну трубку із сітчастим фільтром, датчик покажчика рівня палива. Крім того паливний бак має вентиляційну трубку для виходу повітря з бака при заправленні і може мати трубку для зливу надлишків палива від карбюратора в паливний бак, а також сепаратор (є тільки в системі живлення двигуна ВАЗ-2108).

Оскільки паливні баки легкових автомобілів, які вивчаються, мають подібну будову і відрізняються тільки формою, розмірами і конструктивним виконанням окремих елементів (датчика рівня палива, паливозабірної трубки, будовою заливної горловини і її пробки), а також кріпленням і місцем встановлення на автомобілі, то більш докладно розглянемо будову паливного бака на прикладі системи живлення двигуна ВАЗ-2108, що має найбільш складну будову паливного бака.

Заливна горловина паливного бака в своїй верхній частині з'єднується зі шлангом, по якому витісняється повітря при заправці. Всередині горловини встановлений зворотний клапан, який не допускає витікання палива з бака. Заливна горловина з'єднується з патрубком бака шлангом із бензостійкої гуми. Внутрішній наконечник патрубка повітрявідвідного шланга в баку розташовується на визначеній висоті, тому заповнення бака припиняється, як тільки рівень палива перекриє наконечник патрубка. Для попередження витікання палива з бака через карбюратор при перекиданні автомобіля на зливному шланзі є зворотний клапан. На верхній стінці бака закріплений фланець із реостатним датчиком покажчика рівня палива в зборі з паливозабірною трубкою із сітчастим фільтром на кінці. Поплавок реостатного датчика розміщений всередині бака. Аналогічні реостатні датчики рівня палива в зборі з забірною трубкою і поплавком встановлюються на всіх розглядаємих автомобілях.

Частина палива, яке подається насосом через калібрований отвір спеціального штуцера карбюратора, розташованого перед голчатим клапаном поплавкової камери нижче основного штуцера подачі палива, по зливальному шлангу через зворотний клапан стікає в бак. При цьому утворюється безупинна циркуляція частини палива, що перешкоджає утворенню повітряних пробок і припиненню подачі палива.

Сепаратор є тільки в системі живлення двигуна ВАЗ-2108, в системах живлення інших двигунів він відсутній. В нього надходять пари палива по шлангу, конденсуються там і зливаються назад в бак по тому ж шлангу. На другому шланзі сепаратора є клапан подвійні дії; в міру витрати палива він сполучає бак з атмосферою, а при збільшенні тиску випускає з нього пари палива. Паливний бак на автомобілі ВАЗ-2109 встановлюється під підлогою кузова під заднім сидінням і кріпиться до кронштейнів кузова хомутами зі сталевої стрічки з гумовими прокладками. На автомобілі ЗАЗ-1102 паливний бак за будовою схожий із баком автомобіля ВАЗ-2109 і відрізняється тільки відсутністю сепаратора. На автомобілі ВАЗ-2105 на відміну від інших автомобілів, які вивчаються, паливний бак встановлений вертикально в правій частині багажного відділення на гумових прокладках і кріпиться двома хомутами з болтами. Горловина бака герметично закрита різьбовою пробкою. Для сполучення з атмосферою на баці є вентиляційна трубка зі шлангом, виведеним в люк заливної горловини. Паливо, що знаходиться в петлі шланга, перешкоджає випаруванню бензину з бака. Зверху на баці через ущільнювальну прокладку закріплений датчик рівня палива з поплавком в зборі з паливозабірною трубкою, яка має сітчастий фільтр. На датчику знаходяться контакти, які з'єднуються проводами з покажчиком рівня палива, а також закінчення паливозабірної трубки, через яку паливо по шлангу надходить в паливний провід, що з'єднує бак з паливним насосом.

Знизу на баці розташована зливна пробка, для доступу до якої в підлозі кузова є отвір, що закривається гумовою пробкою.

Паливний насос служить для подачі палива з паливного бака в карбюратор під тиском.На всіх розглянутих двигунах паливні насоси діафрагмового типу, мають подібну будову і принцип дії.

Паливний насос має відлитий з цинкового сплаву корпус, який складається з верхньої і нижньої частин. Зверху він закривається кришкою, яка кріпиться до верхньої частини корпуса болтом і утворює з нею відстійник.

Коли ексцентрик приводу насоса набігає випуклою частиною на штовхач, останній переміщається і через важіль повертає балансир, який переміщає шток з діафрагмами вниз, стискаючи пружину. При цьому в робочій порожнині над діафрагмами створюється розрідження, відкривається впускний клапан і паливо з бака засмоктується по паливному проводу у відстійник і далі через сітчастий фільтр і впускний клапан в порожнину над діафрагмами. Коли виступаюча частина ексцентрика пройде штовхач, шток з діафрагмами під дією пружини піднімається вгору, створюється надлишковий тиск палива, під дією якого впускний клапан закривається, а випускний відкривається, і паливо нагнітається по паливному проводу в поплавкову камеру карбюратора. Продуктивність насоса трохи перевищує потребу палива для роботи на всіх режимах навантаження на двигун. Тому коли витрата палива невелика, хід штока з робочими діафрагмами буде неповним, а хід важеля з балансиром частково холостим, тому що зусилля пружини недостатньо, щоб підняти діафрагми і відкрити тиском палива голчастий клапан поплавкової камери.

В нижній частині корпуса знаходиться важіль ручного підкачування з зворотною шпильковою пружиною. При натисканні на важіль зусилля передається через ексцентрик на балансир і шток з діафрагмами опускається вниз, а при відпусканні важеля діафрагми піднімаються вгору і нагнітають паливо в карбюратор. Це потрібно робити для підкачування палива після тривалої стоянки автомобіля, а також при перевірці справності насоса.

Паливні насоси двигунів ВАЗ і МеМЗ-245 мають три діафрагми - дві верхні і одну нижню, які закріплені гвинтами між верхньою і нижньою частинами корпуса і з'єднані з верхньою частиною штока. Дві верхні діафрагми робочі і служать для подачі палива, а нижня - запобіжна. Вона запобігає дії картерних газів і масла на верхні діафрагми, а також попадання палива в картер двигуна при їх розриві. Між діафрагмами розташовані дистанційні прокладки; зовнішня з отвором для виходу бензину назовні при пошкодженні робочих діафрагм і внутрішня. Шток своїм Т-подібним хвостовиком встановлюється в прорізь балансира, що дозволяє виймати вузол з діафрагмами шляхом повороту без розбирання підйомного приводу. В верхній частині корпуса розміщений сітчастий фільтр 6, впускний і випускний клапани з пружинами. Паливні фільтри призначені для очищення палива, яке подається з паливного бака до приладів системи живлення. В системі живлення автомобілів, які вивчаються, передбачене встановлення паливного фільтра тонкого очищення палива з паперовим фільтруючим елементом, а також додаткових сітчастих фільтрів в окремих приладах системи живлення. Фільтр тонкого очищення, як правило, встановлюється на шлангу підведення палива з паливного бака до паливного насоса і може мати нерозбірну або розбірну конструкцію. Додаткові сітчасті фільтри встановлюються на паливозабірній трубці бензобака, впускних клапанах паливних насосів, а також кришках карбюраторів в каналі підведення палива до голчастого клапану поплавкового механізму.Паливні проводи служать для подачі палива від паливного бака до паливного насоса і карбюратора і складаються з металевих трубок і шлангів з бензостійкої гуми, які з'єднані між собою і з приладами системи живлення за допомогою хомутів. Повітряний фільтр призначений для очищення повітря, яке поступає в карбюратор двигуна для приготування пальної суміші, від механічних домішок, запобігаючи тим самим попаданню твердих абразивних частинок в циліндри двигуна і зменшуючи знос його деталей.

На легкових автомобілях, які вивчаються, повітряні фільтри сухого типу зі змінними фільтруючими елементами. На автомобілях ВАЗ, ЗАЗ в повітряних фільтрах уніфікований фільтруючий елемент. Повітряний фільтр встановлюється на вхідну повітряну горловину кришки карбюратора на шпильках через гумову ущільнювальну прокладку з дистанційними втулками. Повітряний фільтр двигуна ВАЗ-2108 складається з металевого корпуса, кришки, яка закріпляється защіпками, фільтруючого елемента, терморегулятора, штуцера витяжної вентиляції картера двигуна, повітряного забірника теплого повітря зі шлангом і повітряного забірника холодного повітря. В терморегуляторі встановлюється заслінка, автоматично керована термосиловим елементом. При зниженій температурі навколишнього повітря термосиловий елемент встановлює заслінку в положення, яке забезпечує забір теплого повітря з зони випускного трубопроводу двигуна через повітряного забірник

При підвищенні температури навколишнього повітря заслінка займає положення, при якому холодне повітря подається через повітряний забірник. Проміжні положення заслінки терморегулятора дозволяють подавати в двигун суміш теплого і холодного повітря, що сприяє кращому сумішоутворенню, більшій повноті згоряння і, внаслідок цього, зниженню токсичності відпрацьованих газів і зменшенню витрати палива.

При зниженій температурі охолодного повітря термосиловий елемент встановлює заслінку в положенні I, забезпечуючи забір теплого повітря з зони випускного трубопроводу двигуна через шланг. При підвищенні температури навколишнього повітря заслінка займає положення II, при цьому здійснюється подача холодного повітря через забірник. Проміжні положення заслінки терморегулятора дозволяють подавати в двигун суміш теплого і холодного повітря, що сприяє кращому сумішоутворенню, більшій повноті згоряння і внаслідок цього зниженню токсичності відпрацьованих газів і зменшенню витрати палива.

Процес розпилення рідкого палива і змішування його з повітрям називається карбюрацією, а прилад, в якому відбувається цей процес, - карбюратором. Таким чином карбюратор служить для приготування з палива і повітря пальної суміші. Пальна суміш надходить потім в циліндри двигуна і, змішуючись з залишками відпрацьованих газів, утворює робочу суміш, яка, згоряючи в циліндрах двигуна, перетворюється в відпрацьовані гази

Склад пальної суміші визначається співвідношенням в ній бензину і повітря. За складом розрізняють наступні пальні суміші. Нормальна пальна суміш складається з однієї вагової частини бензину і приблизно 15 (точніше 14, 7) вагових частин повітря (наприклад, на 1 кг бензину повинно припадати 15 кг повітря), що теоретично необхідно для повного згоряння бензину. Такий склад суміші називають стехіометричним.

Збіднена пальна суміш містить від 15 до 17 вагових частин повітря на 1 вагову частину бензину. Бідна пальна суміш містить понад 17 вагових частин повітря на 1 вагову частину бензину. Збагачена пальна суміш містить від 13 до 15 вагових частин повітря на 1 вагову частину бензину. Багата пальна суміш містить менш 13 вагових частин повітря на 1 вагову частину бензину. Для нормальної роботи двигуна на різних режимах необхідно, щоб карбюратор готував пальну суміш різного складу. При пуску холодного двигуна пальна суміш повинна бути багатою, тому що до моменту запалення частина парів бензину конденсується, осаджуючись на холодних стінках впускного трубопроводу і циліндрів, і склад робочої суміші виявляється найкращим для запалення від електричної іскри, яка з'являється між електродами свічки запалювання. На холостому ходу для стійкої роботи двигуна на малих обертах пальна суміш повинна бути збагаченою. Пояснюється це, по-перше, тим, що дросельні заслінки в карбюраторі прикриті і в циліндри надходить мало пальної суміші, а по-друге, наявністю в них великої кількості залишкових відпрацьованих газів. Робоча суміш, яка утвориться в таких умовах, буде горіти повільно і для прискорення згоряння її необхідно збагачувати.

При експлуатації автомобіля в залежності від дорожніх і інших умов двигун працює на різних, часто змінних режимах, і з різними навантаженнями. Навантаження у карбюраторного двигуна характеризується ступенем відкриття дросельних заслінок: чим більше відкриті заслінки, тим при одній і тій же частоті обертання колінчастого вала, тим більше навантаження. При однаковому самому положенні дросельних заслінок частота обертання колінчастого вала може як зменшуватися (подолання крутого підйому), так і збільшуватися (рух під уклон).

При середньому навантаженні, коли від двигуна не потрібно повної потужності, з метою забезпечення економічної роботи пальна суміш повинна бути дещо збідненою. Ця суміш має високу швидкість згоряння і забезпечує отримання від двигуна достатньої потужності.

При різкому збільшенні навантаження (розгін) пальна суміш повинна короткочасно збагачуватися.

Для роботи двигуна з повним навантаженням необхідна збагачена пальна суміш.

Найпростіший карбюратор складається з поплавкової і змішувальної камер. В поплавковій камері міститься латунний або пластмасовий поплавок, закріплений шарнірно на осі, і голчастий клапан. В змішувальній камері розташований дифузор з розпилювачем і дросельна заслінка.

Паливний жиклер являє собою різьбову пробку з каліброваним отвором, розрахованим на протікання визначеної кількості палива за одиницю часу.

При роботі двигуна, коли поршень рухається від ВМТ до НМТ, і впускний клапан відкритий (такт впуску), в циліндрі, у впускному трубопроводі і змішувальній камері карбюратора створюється розрідження. Під дією різниці тисків в поплавковій і змішувальній камерах карбюратора з розпилювача витікає бензин.

Одночасно через змішувальну камеру проходить потік повітря, швидкість якого у звуженій частині дифузора в отворі розпилювача найбільша і досягає 50 - 150 м/с. Крапельки бензину, потрапляючи в струмінь повітря, яке рухається з такою ж швидкістю, роздрібнюються, випаровуються і, змішуючись з повітрям, утворюють пальну суміш. Такий спосіб утворення пальної суміші називається пульверизаційним.

В міру витрати бензину з поплавкової камери поплавок 7 опускається, голчастий клапан 6 відкриває отвір і бензин заповнює поплавкову камеру, підтримуючи в ній постійний рівень. При цьому підтримується постійний рівень бензину і в розпилювачі, в якому він при непрацюючому двигуні повинний бути на 1 - 1,5 мм нижчий верхнього краю.

В міру відкриття дросельної заслінки за рахунок більшого наповнення циліндра пальною сумішшю зростають швидкість згоряння робочої суміші і тиск газів, в результаті чого зростає частота обертання колінчастого вала двигуна. При цьому збільшуються розрідження в змішувальній камері карбюратора і швидкість повітря, що проходить через дифузор, внаслідок чого зростуть швидкість витікання бензину з розпилювача і кількість повітря, яке проходить через дифузор. Однак кількість бензину, що витікає з розпилювача, зростає швидше, внаслідок чого співвідношення бензину і повітря в пальній суміші змінюється вбік її збагачення, тобто найпростіший карбюратор з одним жиклером забезпечує необхідний склад пальної суміші тільки при визначених частотах обертання колінчастого вала і навантаженні на двигун. В зв'язку з тим, що під час руху автомобіля навантаження на двигун і частота обертання колінчастого вала постійно змінюються, необхідно відповідно змінювати і склад пальної суміші. Це досягається введенням в найпростіший карбюратор додаткових систем і пристроїв, якими є: головна дозуюча система, система холостого ходу, економайзер потужносних режимів, прискорювальний насос, еконостат, перехідна система, система пуску, економайзер примусового холостого ходу (ЕПХХ).

3. Ознаки несправностей, причини їх виникнення, наслідки їх дій, методи усунення

Технічне обслуговування системи живлення карбюраторних двигунів. Основні несправності проявляються, як правило, в порушенні роботи дозувальних систем карбюратора, внаслідок чого він приготовляє занадто багату або бідну суміш, під час згоряння якої двигун не розвиває повної потужності, перевитрачає бензин і викидає з відпрацьованими газами багато токсичних (шкідливих) речовин.

Ознака сильного порушення дозування суміші карбюратором - робота двигуна з різкими ударами («стрільба»): в карбюратор - у разі перезбіднення суміші, в глушник - у разі перезбагачення. Ознакою роботи двигуна на перезбідненій суміші є також його перегрівання. В разі сильного перезбагачення суміші відпрацьовані гази набувають темного кольору [4].

Поширена причина несправності карбюратора - встановлення жиклерів невідповідної пропускної спроможності.

Причини перезбагачення суміші:

­ високий рівень палива в поплавцевій камері;

­ викручування й випадання жиклерів;

­ засмолення повітряних жиклерів;

­ негерметичність клапана економайзера й порушення регулювання його привода;

­ неповне відкривання повітряної заслінки.

Причини перезбіднення суміші:

­ зменшення подачі бензину;

­ підсмоктування повітря в місцях кріплення карбюратора та впускного трубопроводу до головок циліндрів;

­ мала подача бензину в карбюратор;

­ пошкодження діафрагми підкачувального насоса або нещільне прилягання його клапанів;

­ нещільне кріплення паливопроводів до штуцерів;

­ низький рівень бензину в поплавцевій камері;

­ заїдання повітряного клапана в пробці бензобака;

­ засмічення паливопроводів і фільтрів.

Надмірне збагачення суміші спричинює прискорене спрацьовування циліндро-поршневої групи. Особливо шкодить двигуну погане очищення повітря повітряним фільтром

4. Вибір способу відновлення системи живлення карбюраторних двигунів

1. Двигун не запускається:

пустий паливний бак;

повітря в паливній системі;

порушено регулювання кута випередження впорску палива;

замерзла вода, яка потрапила в паливопроводи з паливом або на сітку забірника паливного бака.

2. Двигун не розвиває необхідної потужності, димить:

недостатня подача палива;

забруднились форсунки або порушилось їх регулювання;

зламалась пружина штовхача ПНВТ;

потрапила грязь між сідлом і клапаном паливо-підкачувального насоса або зламалась пружина;

заклинило плунжер секції паливного насоса;

загустіло паливо;

забруднився повітряний фільтр або ковпак повітрозбірника.

Несправності карбюратора:

1. Підтікання палива:

наявність підтікання, а також збільшена витрата палива.

2. Перезбагачення суміші (постріли в глушнику):

повітряна заслінка закрита, високий рівень палива, забруднення повітряного фільтра, забруднення повітряних жиклерів.

3. Перезбіднена горюча суміш (різкі хлопки в карбюраторі, перерви в роботі двигуна):

забруднення паливопроводів і паливних фільтрів;

підсос повітря в з'єднаннях карбюратора;

низький рівень палива.

5.Технічне обслуговування автомобіля, системи живлення карбюраторного двигуна та карбюратора

ЩТО: - перевірити працездатність КВП;

- дозаправити систему паливом.

ТО-1: - перевірити герметичність з'єднувального тракту від повітряного фільтра до двигуна;

- перевірити стан трубопроводів і їх герметичність;

- замінити фільтр;

- злити відстій з фільтрів.

ТО-2: - перевірити герметичність зєднань;

- перевірити теплові зазори клапанів газорозподілення;

- замінити фільтруючі елементи фільтрів;

- очистити бункер і паперовий елемент повітряного фільтра.

Поглиблене діагностування карбюратора здійснюють на безмоторній установці НИИАТ-489М, яка дає змогу перевірити, чи забезпечує він потрібний склад суміші.

Оглянути систему живлення, пересвідчившись, що не підтікає бензин. У разі експлуатації автомобіля на дорогах із великою запиленістю повітря очистити повітряний фільтр. Перевірити рівень бензину в баці й, якщо треба, заправити його.

Перевірити стан усіх приладів системи живлення, герметичність їхніх з'єднань, усунути виявлені не справності.

Перевірити: кріплення приладів і агрегатів системи до автомобіля (двигуна), а також їхніх деталей між собою; правильність роботи привода дроселя (повноту відкривання й закривання) та привода повітряної заслінки. Виконати потрібні профілактичні роботи з паливним і повітряним фільтрами. Перевірити за допомогою манометра або приладу НИИАТ (модель 527Б) роботу бензонасоса, не знімаючи його з двигуна, рівень палива в по плавцевій камері, легкість пуску та роботу двигуна. В разі потреби відрегулювати карбюратор на режимі холостого ходу, контролюючи вміст оксиду вуглецю у відпрацьованих газах.

Обслуговування повітряного фільтра полягає в заміні оливи в оливній ванні, промиванні фільтрувального елемента та перевірці кріплення його до двигуна. Фільтрувальний елемент треба промити, потім занурити в чисту оливу, вийняти, дати стекти оливі й постави ти на місце. Корпус фільтра слід старанно очистити зсередини від бруду, оливи та відстою. У ванну фільтра залити оливу для двигуна (свіжу або відпрацьовану).

Із паливного фільтра грубої очистки слід періодично зливати відстій бруду й води та промивати фільтрувальний елемент у бензині або ацетоні з наступним продуванням стисненим повітрям. Розбирати фільтрувальний елемент не рекомендується.

Для доступу до фільтрувального елемента фільтра тонкої очистки треба відкрутити гайку-баранець і зняти відстійник разом із фільтру вальним елементом. Відстійник слід очистити від бруду й осадків, Фільтрувальний елемент промити, а потім продути стисненим повітрям.

Розбирати карбюратори слід обережно, щоб не пошкодити прокладки й деталі. Жиклери, клапани, голки та канали треба промити в чистому гасі або не етильованому бензині. Роботу виконують на посту з відсмоктуванням повітря або у витяжній шафі. Промивши Жиклери й канали в корпусі карбюратора, їх слід продути стисненим повітрям.

Для прочищення жиклерів, каналів та отворів не можна застосовувати жорсткий дріт або які-небудь металеві предмети. Не допускається продувати стисненим повітрям складений карбюратор крізь штуцер, що підводить бензин, і балансувальний отвір, оскільки це призводить до пошкодження поплавця.

Рис. 5.1 Схеми перевірки й регулювання рівня бензину в поплавцевій камері: а -- К-126Б; б -- К-88А; в -- карбюратори ДААЗ; 1. поплавець; 2. голчастий клапан; 3. оглядове вікно; 4. скляна трубка; 5. штуцер



Щоб очистити деталі карбюратора від смол, їх слід на кілька хвилин покласти в розчинник (ацетон, бензол), а потім старанно про терти чистою ганчіркою, змоченою в розчиннику.

Якщо на запірній голці поплавцевої камери карбюратора є ущільнювальна шайба, то не рекомендується знімати її з голки. Для промивання слід застосовувати лише бензин або гас.

Рівень бензину в поплавцевій камері перевіряють, установивши автомобіль на горизонтальній площадці й вимкнувши двигун.

У карбюраторі К-88А (автомобіль ЗИЛ-130) треба викрутити пробку в нижній частині колодязя економайзера й вкрутити замість неї перехідник із гумовим шлангом і скляною трубкою. Розташувавши трубку вертикально, важелем ручного підкачування паливного насоса нагнітати бензин у поплавцеву камеру. Рівень бензину над площиною розняття верхньої та середньої частин карбюратора має становити 18…19 мм.

У разі потреби регулюють рівень бензину підгинанням важелька поплавця або зміною кількості прокладок під корпусом голчастого клапана карбюратора.

Технічне обслуговування №1 (ТО-1) призначено для забезпечення надійної, безвідмовної роботи устаткування до наступного технічного обслуговування. При проведенні ТО-1 крім виконання операцій (ЩТО), перевіряється надійність кріплення агрегатів, стан різьбових з'єднань, проводиться підтяжка, шплинтовка, регулювання окремих агрегатів і вузлів, змащувальні роботи і усунення несправностей, виявлених в процесі експлуатації. ТО-1 проводить персонал, закріплений за даним устаткуванням, обслуговування проводиться на постах ТО.

Технічне обслуговування №2 (ТО-2) призначено для поглибленої перевірки технічного стану машини і її механізмів і проведення регулювальних і ремонтних робіт з метою забезпечення надійної, безвідмовної роботи устаткування до чергового технічного обслуговування. Об'єм ТО-2, окрім робіт, що входять в ТО-1, включає ретельну перевірку стану всіх агрегатів і вузлів з їх частковим розбиранням. На час проведення ТО-2 машину знімають з експлуатації. Робота виконується персоналом, що працює із застосуванням устаткування на постах ТО.

Сезонне технічне обслуговування (СТО) необхідне для підготовки машини до переходу від осінньо-зимового до весняно-літнього періоду експлуатації і навпаки. СТО включає всі види робіт ТО-2 і роботи, що забезпечують своєчасну підготовку до майбутнього сезону (зміна експлуатаційних матеріалів відповідно до майбутнього сезону, виконання спеціальних регулювальних робіт). Роботи по СТО зазвичай поєднуються з технічним обслуговуванням №2.

Для ТО автомобілів в гаражі є комплексна бригада яка виконує всі види ТО і ремонту. Основні несправності системи живлення полягають в утворенні густої або рідкої суміші. Густа горюча суміш через нестачу повітря згорає в циліндрах двигуна не повністю і частково догорає в глушнику, відбувається димний випуск відпрацьованих газів. Причинами перебільшення горючої суміші є: високий рівень палива в камері поплавця, розробка отворів жиклерів на тлі пошкодження прокладок під ними, засмічення повітряних жиклерів, нещільне закриття клапанів економайзера і прискорювального насоса, неповне відкриття повітряної заслінки.

Рідка горюча суміш також володіє зниженою швидкістю згорання, двигун перегрівається і його робота супроводжується різкою бавовною в карбюраторі. Причинами утворення бідної суміші є зменшення подачі палива або підсос повітря в місцях кріплення карбюратора і впускного трубопроводу до головок циліндрів. Зменшення подачі палива можливе при заїданні повітряного клапана в пробці паливного бака, частковому засміченні паливних приводів, фільтрів-відстійників і сіткових фільтрів, пошкодженні діафрагми і нещільному приляганні клапанів паливного насоса, нещільному кріпленні паливних приводів до штуцерів, низькому рівні палива в камері поплавця карбюратора, засміченні паливних жиклерів.

Під час першого технічного обслуговування перевіряють оглядом стан приладів системи живлення, герметичність їх з'єднань і при необхідності усувають несправності. При роботі в умовах великої запиленої промивають ванну і фільтруючий елемент повітряного фільтру двигуна.

При другому технічному обслуговуванні перевіряють кріплення і герметичність паливного бака, з'єднань трубопроводів, карбюратора і паливного насоса; дія приводу, повноту закриття і відкриття повітря і дросельних заслінок і при необхідності усувають несправності; перевіряють за допомогою манометра роботу паливного насоса без зняття з двигуна; рівень палива в камері поплавця карбюратора; легкість пуску і роботу двигуна. При необхідності регулюють карбюратор на малі обороти холостого ходу; промивають фільтруючий елемент і замінюють масло в повітряному фільтрі; знімають і промивають фільтр-відстійник і фільтр тонкого очищення палива, оглядають і при необхідності очищають відстійник паливного насоса від води і грязі.

При підготовці до зимової експлуатації (сезонне технічне обслуговування) промивають паливний бак; перевіряють карбюратор і паливний насос на спеціальних стендах.

Перевірка і регулювання рівня палива в камері поплавця. У карбюраторі К-88А вивертають пробку в нижній частині колодязя економайзера, вкручують замість неї з гумовим шлангом і скляною трубкою. Розташувавши трубку вертикально, важелем ручної підкачки паливного насоса нагнітають паливо в камеру поплавця.

При необхідності проводять регулювання рівня палива підгоном важеля поплавця або зміною кількості прокладок під корпусом голчатого клапана карбюратора.

При проведенні сезонного технічного обслуговування зливають відстій і промивають бак; перевіряють форсунки на спеціальному приладі; при підготовці до зимової експлуатації знімають паливний насос високого тиску і паливний насос, перевіряють і регулюють їх на стенді; при знятті паливного насоса високого тиску і регулятора числа оборотів колінчастого валу двигуна замінюють в них масло.

Перевірка герметичності системи живлення. Для цих цілей використовується спеціальний прилад. Перед початком перевірки системи прилад також випробовується на герметичність. Для цього закривають двоходовий кран і заповнюють бак приладу паливом (5-6 л). Потім закривають кран скидання тиску і насосом створюють в баку приладу тиск кГ/см2. Манометр 1 не повинен показувати помітного падіння тиску протягом 1 хв.

Для перевірки герметичності системи живлення дизеля від'єднують відвідний паливний привід від паливного бака і ставлять в нього заглушку. Потім від'єднують паливо привід, що підводить, від паливного бака і за допомогою змінного штуцера сполучають його з шлангом приладу. Поворотом крана повідомляють бак приладу системою живлення дизеля. Несправне місце виявляється по появі палива або бульбашок повітря. Закривши кран усувають несправність і знов перевіряють герметичність. Потім від'єднують прилад, приєднують до паливного бака паливний привід, пускають двигун і перевіряють його роботу.

Для перевірки насоса встановлюють на стенд СДТА-1. Топливопривід від насоса до фільтру опускають в мірний бачок, прикривають краном вихід палива з насоса, що перевіряється, щоб тиск на виході підвищився до 1,5-1,7 кГ/см2.

Перевірка паливного насоса. Щоб перевірити тиск, що створюється паливним насосом, до паливного проводу, що йде до карбюратора, приєднують манометр. При роботі двигуна на малих оборотах холостого ходу свідчення манометра повинні відповідати вимогам заводу (надмірний тиск 0,2 - 0,3 кГ/см2). Якщо тиск, що створюється насосом, нижче за норму, необхідно перевірити кріплення насоса і справність його окремих деталей.

Регулювання карбюратора на малі обороти холостого ходу. Для регулювання використовуються наполегливий гвинт у важелі дросельної заслінки і гвинти 2 регулювання якості змішай. Регулювання виконують після прогрівання двигуна в такій послідовності: завернути наполегливий гвинт приблизно на два обороти; загорнути гвинти якості повністю, а потім вивернути їх приблизно на три обороти; вивернути наполегливий гвинт до досягнення мінімально стійких оборотів; плавно загортати один з гвинтів якості до виникнення перебоїв в роботі двигуна, а потім відвернути гвинт на 1/2 обороту, повторити операції з другим гвинтом якості.

Далі плавно вивертають наполегливий гвинт для зменшення числа оборотів колінчастого валу і знову повторюють операції по установці двох гвинтів регулювання якості змішай і наполегливого гвинта, добиваючись мінімально стійкого числа оборотів.

Для перевірки регулювання карбюратора плавно відкривають дросельні заслінки і різко їх закривають. При цьому двигун не повинен зупинятися.

Якщо двигун зупиниться, помалу вкручують упорний гвинт важеля дросельних заслінок і перевіряють правильність регулювання.

Перевірка і регулювання рівня палива в камері поплавця. У карбюраторі К-88А вивертають пробку в нижній частині колодязя економайзера, вкручують замість неї перехідник з гумовим шлангом і скляною трубкою. Розташувавши трубку вертикально, важелем ручної підкачки паливного насоса нагнітають паливо в камеру поплавця.

При необхідності проводять регулювання рівня палива підгоном важеля поплавця або зміною кількості прокладок під корпусом голчатого клапана карбюратора.

Перевірка пропускної спроможності жиклерів. Перевірку жиклерів проводять на приладі, що дозволяє визначити кількість води, що протікає через жиклер.

Вода з бака через кран і камеру поплавця поступає в адаптер. З бака в бак вода подається в міру необхідності під тиском повітря, що нагнітається ручним насосом через кран при закритому крані. Надмірний тиск повітря обмежується запобіжним клапаном.

Жиклер, що перевіряється, вставляють в гумовий наконечник так, щоб напрям потоку води співпадав з напрямом палива, що проходить через жиклер в карбюраторі. Відкривають крани. Натиск води в скляній напірній трубці, рівний 1 м, підтримується голчатим клапаном і пересувним стрижнем. Кран служить для випуску повітря з адаптера.

Пропускну спроможність жиклерів визначають по кількості води, що протікає через жиклер в мензурку при натиску 1 м і температурі 20° З. Наприклад, в карбюраторі К-88А пропускна спроможність головного паливного жиклера 315 см3/хв., жиклера повної потужності - 1150 см3/хв.

На цьому ж приладі можна перевірити герметичність клапанів карбюратора. Наприклад, в гумовий наконечник 5 вставляють голчатий клапан камери поплавця в зборі з кублом. Якщо протягом 1 хв. через клапан проходитиме не більше чотирьох крапель води, клапан вважається герметичним.

1. Коли двигун холодний, він не хоче запускатися.

Причин цьому може бути декілька. Перше, не закривається повітряна заслінка, що призводить до збіднення палива, особливо на холостих обертах. Щоб засумніватися чи так це, потрібно перевірити важіль повідця біметалічною пружини, який при необхідності просто поміняти. Також можливо, що переміщення повітряної заслінки і її тяг щось заважає. Якщо це так - дефект потрібно виправити. Можливо і не повне відкриття заслінки.

У такому випадку виправляємо регулятор дросельної заслінки. Як бачимо, все зводиться до дефекту повітряної заслінки. Тому якщо автомобіль холодний погано заводиться, потрібно оглянути її і все що до неї прилягає і відповідає за її відкриття. Але причини можуть бути й інші, наприклад, зачіпляється голка повітряного коректора холостого ходу. Усувається або виправленням або заміною. Ще може бути справа в температурному датчику впускний труби, який не правильно показує температуру.

2. Холодний двигун заводиться, але відразу глохне.

Тут є і схожі причини, а є й відмінності. Перше, це та ж заслінка, яка просто западає і не відкривається повністю. Тут потрібно або відрегулювати або замінити. Ще можлива не правильна регулювання щілини повітряної заслінки, яка повинна бути певного розміру, не мала і не велика. Ще двигун може глухнути, якщо не відкривається клапан відключення холостого ходу, потрібно перевірити і за потреби його замінити. Також може не працювати прохідний клапан, це ті ж наслідки - двигун глохне. Щоб дізнатися чи дійсно це в цьому справа, потрібно перевірити харчування виконавчого мотора. Ще може бути поломка через негерметичності клапана, який дозує додатковий повітря в режимі примусового холостого ходу. Тут потрібно перевіряти сам клапан, а також шланги, які до нього йдуть, і усунути негерметичність.

3. Двигун глухне з досягнення робочої температури, тобто після прогріву.

Перше, це ті ж причини, що і йдуть по пункту два і це буквально все. Але ще в таких випадках є і свої поломки. Наприклад, може бути порушено регулювання обертів холостого ходу, а також вміст СО. Виправляється регулюванням. Також до причин можна зарахувати і не правильне відкриття повітряної заслінки, як рано, так і пізно. Причини вже цього, це не точно виставлена кришка. Вона повинна бути встановлена з матюками. На кришці є рисочки, і вони повинні збігатися з фланцем. Може причина в обігріві повітряної заслінки, якого просто немає. Виправити можна підключенням контакту, а якщо це неможливо, тоді замінити кришку заслінки. Також може бути справа в біметалічною пружині, це або дефект, чи вона просто з'єднання. Тут потрібно приєднати або замінити всю кришку. І, нарешті, можна ще додати, що просто повітряна заслінка не може легко переміщатися.

Регулювання і перевірка карбюратора.

Установка рівня палива в поплавцевій камері.

Зніміть кришку карбюратора.

Переверніть кришку карбюратора і перевірте відстань між площиною кришки з прокладкою і найвищою точкою поплавця, яке має бути 33,8 мм. При цьому голчаний клапан має бути повністю втоплений.

При відхиленні від норми добийтеся необхідного значення підгином язичка поплавця.

Перевірка системи вентиляції поплавцевому камери.

Повністю закрийте дросельну заслінку першої камери.

Виміріть зазор між важелем приводу клапана вентиляції поплавцевої камери і корпусом карбюратора, яке має бути в межах 2-4 мм. При відхиленні від норми добийтеся потрібного зазору підгином важеля приводу клапана вентиляції поплавцевої камери.

Регулювання пускового зазору дросельної заслінки

Зніміть карбюратор.

Закрийте повітряну заслінку, перемістивши до упорі важіль управління повітряною заслінкою.

Вимірять щупом відповідного діаметру пусковий зазор дросельної заслінки і першої камери, який має бути 1,0 мм.

При необхідності встановіть потрібний зазор гвинтом

Регулювання пускового зазору повітряної заслінки

Закрийте повітряну заслінку.

Викруткою перемістите до упору важіль управління дросельною заслінкою, при цьому шток приводу пускового пристрою повністю входить в корпус, тобто так само як при пуску холодного двигуна.

Перевірте щупом відповідного діаметру пусковий зазор повітряної заслінки, який повинен бути в межах 2,2±0,1 мм.

...