Система живлення карбюраторного двигуна

Перед регулюванням холостого ходу двигуна виконаєте наступні операції:

· переконаєтеся, що рукоятка прикриття повітряної заслінки карбюратора повністю втоплена;

· прогрійте двигун. Для цього дайте попрацювати двигуну при частоті обертання колінчастого валу 2000 об/мін, поки не відкриється термостат. У жодному випадку не слід прогрівати двигун на неодруженому ходу, оскільки якщо двигун пропрацює декілька хвилин на холостних зворотах, то виміри вмісту окислу вуглецю у відпрацьованих газах будуть спотворені;

· перевірте чистоту елементу повітряного фільтру, що фільтрує, і при необхідності заміните його новим (при регулюванні холостого ходу двигуна повітряний фільтр не знімати);

· перевірте працездатність системи запалення.

· перевірте, чи немає підсосу повітря, звернувши особливу увагу на приєднання вакуумних шлангів н стан прокладки корпусу дросельних заслінок.

· упевніться, що у випускному тракті немає значних витоків відпрацьованих газів.

· переконаєтеся, що потужні споживачі струму (електровентилятор системи охолоджування двигуна, фари, елемент обігріву заднього скла і так далі) вимкнені.

Регулювальним гвинтом кількості суміші холостого ходу, голівка якого виведена на кришку повітряного фільтру, встановите частоту обертання колінчастого валу в межі 750-900 об/мін.

Точне регулювання вмісту окислу вуглецю (З) у відпрацьованих газах виробляється лише за допомогою спеціального устаткування. 1. Коли двигун холодний, він не хоче запускатися.

Причин цьому може бути декілька. Перше, не закривається повітряна заслінка, що призводить до збіднення палива, особливо на холостих обертах. Щоб засумніватися чи так це, потрібно перевірити важіль повідця біметалічною пружини, який при необхідності просто поміняти. Також можливо, що переміщення повітряної заслінки і її тяг щось заважає. Якщо це так - дефект потрібно виправити. Можливо і не повне відкриття заслінки.

У такому випадку виправляємо регулятор дросельної заслінки. Як бачимо, все зводиться до дефекту повітряної заслінки. Тому якщо автомобіль холодний погано заводиться, потрібно оглянути її і все що до неї прилягає і відповідає за її відкриття. Але причини можуть бути й інші, наприклад, зачіпляється голка повітряного коректора холостого ходу. Усувається або виправленням або заміною. Ще може бути справа в температурному датчику впускний труби, який не правильно показує температуру.

Для цього дайте попрацювати двигуну при частоті обертання колінчастого валу 2000 об/хв, поки не відкриється термостат. У жодному випадку не слід прогрівати двигун на неодруженому ходу, оскільки якщо двигун пропрацює декілька хвилин на холостих зворотах, то виміри вмісту окислу вуглецю у відпрацьованих газах будуть спотворені; перевірте чистоту елементу повітряного фільтру, що фільтрує, і при необхідності заміните його новим (при регулюванні холостого ходу двигуна повітряний фільтр не знімати);

Карбюраторні двигуни знаходять широке застосування в сучасному житті. Їх використовують в основному на транспортних засобах (через високу вартість палива які дані види двигунів використовують).

Карбюратор - прилад, в якому відбувається змішування палива з повітрям в певній пропорції і ретельне розпилення його в повітрі. Карбюратор встановлюється на верхній кришці блока циліндрів, виконаній заодно з впускним колектором. Карбюраторні двигуни працюють на бензині -- рідкому паливі, що легко випаровується, яке добувають із нафти прямою перегонкою або крекінгом.

Таким чином, до системи живлення карбюраторних двигунів входять: карбюратор, паливний бак, фільтри для очищення палива й повітря, паливо-підкачувальний насос, впускний і випускний трубопроводи, глушник.

Паливо-підкачувальний насос засмоктує паливо з бака через фільтр грубої очистки і через фільтр тонкої очистки. По паливо-проводам низького тиску надходить паливо. Відповідно до порядку роботи циліндрів по паливо-проводам високого тиску подає паливо до форсунок. Форсунки розпилюють і впорскують паливо в камери згоряння. Паливо-підкачувальний насос подає до палива більше, ніж потрібно для роботи двигуна, тому надлишкове паливо, а з ним і повітря, що потрапило до системи, по дренажних паливо-проводах відводиться з насоса і фільтра тонкої очистки назад у паливний бак.

Несправності системи живлення КБД полягають в невідповідної якості і, як наслідок, підвищеній витраті палива.

6. Вплив на довкілля автомобільного транспорту на всіх стадіях його життєвого циклу

Шкідливі речовини, що містяться у викидах відпрацьованих газів автомобіля, вкрай негативно впливають на здоров'я людини. Оксиди вуглецю та азоту, вуглеводні, сполуки, що містять сірку, - це той небезпечний "коктейль", який ми вживаємо щодня на вулицях нашого міста. Шкідливий для людини й автомобільний шум - він впливає не лише на слух, а й на розвиток гіпертонії, виразки шлунку і діабету.

Вплив автомобільного транспорту на екологічну ситуацію у нашій країні досяг критичної межі - показники забруднення атмосферного повітря і довкілля перевищують всі допустимі показники світових норм і стандартів.

Тому проблема зменшення негативного впливу на довкілля автомобільного транспорту на всіх стадіях його життєвого циклу є актуальною. Аналіз статистичних даних і оцінок негативного впливу автомобільного транспорту на навколишнє середовище і населення показує, що загальна сума викидів забруднювальних речовин в атмосферу в країнах СНД щорічно становить майже 21,2 млн. т, зокрема, 19,2 млн. т, (90 %) - від автомобільного транспорту, і 2,0 млн. т, від інших викидів

Відповідно до виконання Декларації держав-членів ЄС, у 2001 р. Україна розробила проект програми для зменшення негативного впливу автотранспорту на довкілля, в якому зазначено, що автотранспорт є одним з найбільших забруднювачів атмосферного повітря і визначила основні заходи щодо реалізації цієї програми протягом 2001-2010 рр. Ефективність безпечного використання пального для людини і його впливу на довкілля, на сьогодні є основним завданням сучасних досліджень у транспортних технологіях.

У статті обґрунтовано актуальність та заходи щодо проблеми підвищення екологічної безпеки транспортних засобів на всіх стадіях життєвого циклу автомобіля та впливу його експлуатації на довкілля. Аналіз життєвого циклу автомобіля - це багатоступеневий і не простий процес. Життєвий цикл машини визначається часом від початку проведення науково-дослідних робіт, з обґрунтування техніко-економічних показників майбутньої машини і до зняття її з виробництва.

Життєвий цикл автомобіля поділяється на певні стадії: розроблення технічної документації; підготовка виробництва машини; серійне виробництво машин; експлуатація; розбирання і утилізація. Найважливішою стадією життєвого циклу автомобіля і впливу його на довкілля є його експлуатація [6].

Вона охоплює: виконання машиною своїх основних властивостей, технічне обслуговування та ремонт. Стадія експлуатації визначається нормою напрацювання її ресурсу до списання, тобто загальним пробігом від початку експлуатації до її списання та утилізації.

Під час експлуатації автомобіля з двигунами внутрішнього згоряння джерелами викидів шкідливих речовин є: відпрацьовані гази; картерні гази; випаровування зі систем живлення; неконтрольований розлив на ґрунт експлуатаційних матеріалів. У відпрацьованих газах автомобілів є велика кількість свинцю, який разом із солями інших металів потрапляє у ґрунт, у поверхневі і ґрунтові води і поглинається рослинами, які потім використовує і споживає людина.

Аналізуючи сучасний етап розвитку світового виробництва і експлуатації автомобіля, необхідно сказати, що вплив автомобільного транспорту на забруднення навколишнього середовища та на здоров'я людей зумовлений тим, що:

* діяльність основної маси автомобільного транспорту сконцентрована в місцях з високим показником населення - містах, промислових центрах;

* шкідливі викиди від автомобілів здійснюються в найнижчих, приземних шарах атмосфери, там де проходить основна життєдіяльність людини;

* відпрацьовані гази двигунів автомобілів містять висококонцентровані токсичні компоненти, які є основними забруднювачами атмосфери.

Найбільший викид токсичних речовин у відпрацьованих газах автомобілів відбувається при неправильно відрегульованому карбюраторі, системі запалювання, форсунках, паливному насосі високого тиску, а також при несправностях системи випуску відпрацьованих газів.

При несправності цих систем і механізмів виділення шкідливих речовин у відпрацьованих газах збільшується у декілька разів. При добре відрегульованому карбюраторі вміст окису вуглецю на всіх режимах роботи двигуна не перевищує межі 0,5-0,2 %, що відповідає нормі роботи двигуна на середніх обертах, і водночас, при несправному або не відрегульованому карбюраторі його вміст збільшується в 2,5-5,0 разів.

Шкідливі викиди автомобільного транспорту істотно залежать від режиму роботи двигуна і якості використовуваного пального. Дані про дослідження середнього виходу основних токсичних компонентів у відпрацьованих газах при згорянні 1000 кг пального у повністю справних карбюраторних і дизельних двигунах наведено в таблиці 6.1.

Табл. 6.1 Викид в атмосферу токсичних компонентів при згорянні 1000 кг пального в карбюраторних і дизельних двигунах

Аналіз таблиці 6.1 показує, що бензинові двигуни порівняно з дизельними значно більше забруднюють атмосферу оксидами вуглецю і токсичними вуглеводнями. Для дизельних двигунів характерною екологічною проблемою є підвищений викид твердих часток сажі і "задимленість" відпрацьованих газів [7].

На сьогоднішньому етапі розвитку автомобілебудування конструктори і спеціалісти пропонують нові конструкції систем запалювання (з плазмовим, лазерним і фотохімічним способами), при яких паливна суміш запалюється одночасно в різних зонах камери згоряння інтенсивними залпами променів, завдяки такому залпу процес горіння в циліндрах двигуна відбувається дуже швидко - за одну тисячну секунди. При використанні таких систем запалювання паливо повністю згоряє, підвищується надійність їх роботи, що значно зменшує кількість токсичних речовин у відпрацьованих газах [8].

Токсичні компоненти забрудненого довкілля потрапляють в організм людини при вдиханні повітря і всмоктуються у кров, вражаючи при цьому дихальні шляхи та легені. Вуглекислий газ викликає захворювання крові, серця, центральної нервової системи. А такий токсичний компонент як оксид азоту сприяє виникненню астми. Вуглець знижує спроможність крові переносити кисень до тканин, сприяє загостренню симптомів серцево-судинних захворювань, порушує дихання [2].

Поширений також інший шлях надходження забруднення в організм людини через так званий ланцюг живлення: "ґрунт - вода - рослина - тварина - людина". Основним джерелом такого забруднення довкілля у військових частинах є парки озброєння і техніки. Аналіз діяльності елементів парку озброєння і техніки показує, що найбільші викиди в довкілля спричиняє робота пункту чищення та миття машин, пункту заправлення пально-мастильними матеріалами, пункту технічного обслуговування та ремонту, на якому знаходиться акумуляторна зарядна станція, пункт механічної обробки із різним устаткуванням, пункт змащування, та склад для зберігання спеціальних рідин [4].

Отже, повсякденна експлуатація автомобілів полягає у використанні експлуатаційних матеріалів, нафтопродуктів, природного газу, атмосферного повітря, і супроводжується все це негативними процесами, а саме:

* забрудненням атмосфери;

* забрудненням води;

* забрудненням земель і ґрунтів;

* шумовими, електромагнітними та вібраційними впливами;

* виділенням в атмосферу неприємних запахів;

* викидом токсичних відходів;

* тепловим забрудненням.

Вплив автомобільного транспорту на довкілля проявляється:

* під час руху автомобілів;

* при технічному обслуговуванні;

* при функціонуванні інфраструктури, що забезпечує його дію.

Для забезпечення екологічно сталого розвитку екологічної безпеки автомобільного транспорту необхідне ефективне використання наявних інфраструктур, зниження потреб на перевезення і готовність переходу до використання екологічно чистих транспортних засобів, а під час розроблення конструкцій нової автомобільної техніки потрібно розглядати екологічні пріоритети автомобіля із врахуванням його повного життєвого циклу.

Пропозиції щодо підвищення екологічної безпеки автомобільного транспорту.

Пріоритетними напрямками підвищення екологічної безпеки автомобіля на всіх стадіях його життєвого циклу є:

* різні способи зменшення викидів токсичних компонентів у навколишнє середовище;

* установлення на вузлах і деталях, які підлягають найбільш швидкому зносу спеціальних індикаторів, які надають інформацію щодо необхідності їх заміни;

* уникнення неконтрольованого захоронення небезпечних відходів;

* проектування і виготовлення нових транспортних засобів, здатних до швидкого розбирання, використання у подальшому вживаних справних механізмів і агрегатів та їх утилізація;

* постійне збільшення кількості екологічно чистих матеріалів у виробництві та здійснення контролю за використанням у конструкції автомобілів матеріалів зі шкідливими речовинами;

* на всіх стадіях життєвого циклу автомобіля використання шкідливих матеріалів і спеціальних рідин повинно бути мінімальним;

* своєчасне технічне обслуговування і точне регулювання системи запалювання та живлення двигунів внутрішнього згоряння;

* зниження шкідливого впливу токсичних речовин на навколишнє середовище в процесі експлуатації за рахунок впровадження новітніх систем нейтралізації шкідливих викидів;

* широке використання зрідженого природного газу, альтернативних видів пального, нових транспортних засобів - електромобілів;

* введення різних присадок і нейтралізаторів до складу палива, які забезпечують його бездимне згоряння;

* використання новітніх систем запалювання, які сприяють повному згорянню палива;

* покращення екології великих міст за рахунок виконання вимог екологічного законодавства, заборони будівництва у центрі міст автостоянок, контролю зведення автозаправних станцій у межах міста, будівництво об'їзних доріг, припинення масового вирубування дерев і паркових насаджень під приводом "санітарного" рубання, розроблення шумового захисту і стимулювання екологічно безпечного транспорту.

7. Перша медична допомога (ПМД) при отруєнні чадним газом

Чадний газ (окис вуглецю) -- безколірний газ без запаху. Головна небезпека полягає в тому, що чадний газ через легені швидко проникає в клітини крові, заміняє кисень, що міститься в еритроцитах. Внаслідок цього в організмі виникає кисневе голодування (гіпоксія).

Отруєння може статись під час роботи бензинових двигунів, при згорянні природного газу, при пожежах та на деяких промислових об'єктах. Велика кількість смертельних випадків відбувається у закритих приміщеннях з відсутньою вентиляцією, наприклад, в гаражах.

Ознаки та симптоми отруєння чадним газом

* головний біль, нудота;

* задуха;

* сплутаність свідомості;

* м'язова слабість;

* червоний колір обличчя;

* тривала дія чадного газу може привести до

смерті.

Перша допомога при отруєнні чадним газом

Слідуйте принципам надання медичної допомоги при інгаляційних отруєннях. Негайно викличте машину «швидкої медичної допомоги».

* Постраждалого необхідно винести на свіже повітря.

* Рятівники не повинні знаходитися під дією чадного газу тривалий час, пам'ятаючи, що звичайний протигаз не захищає від цього газу. Для надійного захисту потрібний гопкалітовий патрон або ізолюючий протигаз.

* Кращим засобом лікування є тривале дихання киснем.

* При зупинці дихання та кровообігу -- серцево-легенева реанімація.

Використана література

1. Автомобили ВАЗ-2105. Руководство по ремонту, эксплуатации и техническому обслуживанию: М.: Третий Рим, 2002. - 185 с.

2. Бабушко С.М. Ремонт тракторов и автомобилей. - К.: Высшая школа. 1982. - 344 с.

3. Дзюба П.Я. Программированное пособие по устройству автомобиля. - К.: Урожай, 1985. - 576 с.

4. Кисликов В.Ф., Лущик В.В. Будова і експлуатація автомобілів: Підручник. - К.: Либідь, 2002. - 400 с.

5. Костів Б.Ф. Експлуатація автомобільного транспорту: Підручник. - Львів: Світ, 2004. - 496 с.; іл

6. Лауш П.В. Техническое обслуживание и ремонт машин. - К.: Высшая школа, 1989. - 350 с.

7. Полянський С.К. Будівельно-дорожні та вантажопідіймальні машини. - К.: Техніка, 2001. - 624 с.

8. Родичев В.А., Родичева Г.И. Тракторы и автомобили - М.: Высш. школа, 1982. - 320 с.

9. Токаренко В.М. Практикум по устройству, техническому обслуживанию и ремонту автотранспорта. - К.: Урожай, 1989. - 350 с.

Размещено на Allbest.ru