Підвищення рівня безпеки пасажирських автомобільних перевезень на ділянці руху маршрутного транспорту по вулиці Будьонного міста Луганськ

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Бурхливий процес автомобілізації з кожним роком охоплює усе більше число країн, постійно збільшується автомобільний парк, кількість що втягуються в сферу дорожнього руху людей. Зростання автомобільного парку й обсягу перевезень веде до збільшення інтенсивності руху, що в умовах міст з історично сформованої забудовою приводить до виникнення транспортної проблеми. Особливо гостро вона виявляється у вузлових пунктах вулично-дорожньої мережі. Тут збільшуються транспортні затримки, утворяться черги і затори, що викликає зниження швидкості повідомлення

Одночасно зростає і кількість дорожньо-транспортних пригод (ДТП), в яких гинуть і отримують поранення мільйони людей в усьому світі. Понад 60% всіх ДТП припадає на міста та інші населені пункти. При цьому на перехрестях, що займають незначну частина території міста, концентрується більш 30% усіх ДТП.

Забезпечення швидкого і безпечного руху в сучасних містах вимагає застосування комплексу заходів архітектурно-планувального й організаційного характеру. До числа архітектурно-планувальних заходів відносяться будівництво нових і реконструкція існуючих вулиць, будівництво транспортних перетинів в різних рівнях, пішохідних тунелів, об'їзних доріг навколо міст для відводу транзитних транспортних потоків і т.д.

Організаційні заходи сприяють упорядкуванню руху на вже існуючій (сформованої) вулично-дорожньої мережі. До числа таких заходів відносяться введення однобічного руху, кругового руху на перехрестях, організація пішохідних переходів і пішохідних зон, автомобільних стоянок, зупинок громадського транспорту та інші.

У той час, як організація заходів архітектурно-планувального характеру вимагає, крім значних капіталовкладень, досить великого періоду часу, організаційні заходи здатні призвести хоча й до тимчасового, але порівняно швидкого ефекту. В ряді випадків організаційні заходи виступають у ролі єдиного засобу для вирішення транспортної проблеми.

При реалізації заходів щодо організації дорожнього руху особлива роль належить впровадженням технічних засобів: дорожніх знаків і дорожньої розмітки, засобів світлофорного регулювання, дорожніх огороджень і направляючих пристроїв.

Метою проекту є підвищення безпеки руху вулично-дорожньої мережі на основі наукового обґрунтування побудови системи показників безпеки і встановлення нормативів цих показників. Відповідно до зазначеної мети в роботі поставлені і вирішені наступні завдання:

– розглянуто та досліджено основи безпеки пасажирських перевезень;

– розглянуто та досліджено основи безпеки вулично-дорожньої мережі;

– проведений аналіз безпеки вулично-дорожньої мережі по вулиці Будьонного міста Луганськ та розроблені заходи, щодо її підвищення.

Об'єктом дослідження послужила вулиця Будьонного міста Луганськ

Новизна виконаних досліджень полягає в обґрунтуванні теоретичних положень, що дозволяють підвищити безпека та якість міських автобусних перевезень.

Практична значущість дослідження полягає в можливості широкого використання розроблених рекомендацій, в результаті чого забезпечується підвищення безпеки та якості усього транспортного процесу.

1. Основи організації безпеки міських пасажирських перевезень

1.1 Забезпечення безпеки та якості пасажирських перевезень

Загальний контроль за забезпеченням безпеки руху, техніки безпеки здійснюється відповідними державними структурами.

Контроль замовника за забезпеченням виконання вимог безпеки руху, техніки безпеки та охорони праці здійснюється в рамках умов договору, що укладається між замовником та відповідним перевізником .

Однак, основний контроль за дотриманням техніки безпеки на пасажирському транспорті відповідно до чинного законодавства покладено на перевізників. Це вони повинні забезпечити персонал відповідної кваліфікації, відстій і зберігання транспорту під охороною, щоденний передрейсовий і після рейсовий контроль технічного стану транспорту та здоров'я водіїв, дотримання положень про робочий час і годинникову відпочинку водіїв .

З метою вдосконалення перевезення пасажирів необхідно провести аналіз ефективності діяльності пасажирських підприємств різних форм власності, удосконалити умови діяльності , як підприємств комунальної власності, так і суб'єктів підприємницької діяльності фізичних та юридичних осіб.

Необхідно сформувати умови участі в конкурсах , особливу увагу приділити наявності бази технічного обслуговування і ремонту , можливості проведення передрейсового та післярейсового технічного огляду автомобілів та медичного контролю за здоров'ям водіїв , забезпеченню умов стоянки автомобілів , підбору перевізниками персоналу відповідної кваліфікації, проведення кадрової підготовки працівників, в тому числі і водійського складу .

З огляду на те, що питання стабільної і безпечної роботи на ринку міських

пасажирських перевезень мають абсолютний пріоритет, першорядне значення має питання удосконалення виробничо-технічної бази підприємств, які працюють на міських пасажирських перевезеннях.

Перевізник повинен мати власну або орендовану виробничу базу (або відповідний договір), що дозволить в повному обсязі здійснювати роботи з обслуговування та ремонту рухомого складу. Потужність виробничої бази повинна відповідати кількості рухомого складу, який використовується підприємством на міських маршрутах.

При цьому в сфері міських пасажирських перевезень можуть бути задіяні підприємства всіх форм власності.

Однією з важливих умов організації безпеки громадських перевезень є проведення конкурсу на перевезення пасажирів. Основними умовами конкурсу є:

1. Відповідність технічного стану рухомого складу сертифікату державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації .

2. Виконання вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 р. № 2344 -ІІІ , «Про охорону праці» від 14.10.1992 м. № 2694 -ХІІ , «Про захист прав споживачів" від 12.05.1991 м. № 1023 -ХІІ.

3. Дотримання вимог "Правил надання послуг пасажирським автомобільним транспортом", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.2011 р. № 953 .

4. Використання на законних підставах (копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу) достатньої кількості автобусів відповідного класу, один з яких має бути обладнаний для перевезення осіб з обмеженими фізичними можливостями.

5. Рухомий склад, представлений для участі в конкурсі повинен бути однієї марки .

6. Щоденне проходження технічного та медичного огляду.

7. Дотримання встановленого режиму роботи на маршруті, згідно розкладу руху.

8. Перевізники різних форм власності, що працюють у міській маршрутній мережі, для забезпечення належної організації перевезень пасажирів та високої культури обслуговування повинні обладнати: відстійні майданчики для транспортних засобів на кінцевих зупинках з створенням належних санітарно-побутових умов для водіїв і містити зазначені об'єкти в належному санітарному та технічному стані.

Додатковими умовами конкурсу є наявність у автомобільного перевізника (претендента) GPS-системи автомобільної, встановленої на транспортних засобах, які пропонуються для роботи на автобусному маршруті, для моніторингу рухомих об'єктів.

Але й організація пасажирських перевезень в містах різними видами транспорту, особливо коли вони підпорядковуються різним власникам, потребує подальшого значного удосконалення.

Неузгодженість в роботі різних перевізників у погоні за комерційною вигодою веде до справжньої боротьби за потенційного пасажира. Таким чином, багато перевізників на дублюючих один одного маршрутах «конкурують» один з одним в боротьбі за пасажирів. Слово «конкуренція» у даному контексті вживається саме в лапках, тому що весь сенс цієї «конкуренції» полягає в тому, що водії транспортних засобів різних перевізників змагаються у швидкості руху, спритності, навмисно порушують правила дорожнього руху і все це для того, щоб «обставити» конкурента і зібрати більше пасажирів. Найбільш «гарячими точками» виступають зупинки транспорту загального користування. Все це викликає необхідність розробки ефективних заходів щодо усунення подібних негативних наслідків, особливо по зниженню дорожньо-транспортних пригод.

В нашій країні і за кордоном проводяться пошуки інженерно-планувальних та інженерно-технічних рішень, направлених на зниження аварійності. Але на даний час в нових ринкових умовах таких заходів вже недостатньо, тому основою для розробки ефективних заходів є проведення наукових досліджень, пов'язаних з вивченням транспортних конфліктів між різними перевізниками.

З підвищенням конкурентної боротьби між перевізниками, зокрема, на зупиночних пунктах, транспортні конфлікти стають більш складними.

Крім того, з метою зменшення кількості дорожньо-транспортних пригод необхідно врахувати аналіз причин виникнення ДТП, місця їх концентрації, а також заходи щодо їх запобігання.

1.2 Передрейсова та післярейсова підготовка водія та транспортного засобу. Медичний огляд водіїв транспортного засобу

Підготовка автомобіля в цілому й робочого місця водія дає змогу зокрема зменшити його втомлюваність, поліпшує фізичний і психічний стан у процесі роботи, зменшує навантаження, робить працю безпечнішою. Посадка водія за кермом має важливе значення для безаварійної роботи. При правильній посадці забезпечується хороший огляд дороги, зручне користування органами управління, найменша втома водія, підтримується добре самопочуття. Це залежить в основному від правильного регулювання сидіння водія в залежності від його росту. Дослідним шляхом встановлено, що оптимальне положення водія доцільно визначати трьома головними місцями опори (спина, поясниця і ноги) та кутом положення корпуса (85-95є) і ніг (120-130є) у колінному згині.

Медичний огляд водіїв транспортних засобів проводиться з метою визначення здатності водіїв до безпечного керування транспортними засобами. Зазначений огляд включає: попередні, періодичні, щозмінні передрейсові та післярейсові огляди, а також позачергові огляди, викликані необхідністю.

Щозмінному передрейсовому та післярейсовому медичним оглядам підлягають водії транспортних засобів підприємств, установ та організацій усіх форм власності.

Позачерговому медичному огляду підлягають водії транспортних засобів підприємств, установ, організацій усіх форм власності за направленням власника або посадової особи, що відповідає за експлуатацію транспортних засобів підприємства, установи, організації, на підставі медичних даних про стале погіршення здоров'я водія, що перешкоджає безпечному керуванню транспортним засобом. Водій власного транспортного засобу при погіршенні стану здоров'я, якщо це перешкоджає безпечному керуванню транспортним засобом, також повинен вжити відповідних заходів для безпечного керування транспортним засобом.

Позачерговий медичний огляд водія транспортного засобу (далі - позачерговий медичний огляд) проводиться за направленням власника (або посадової особи, що відповідає за експлуатацію транспортних засобів) підприємства, установи, організації незалежно від їх форм власності на підставі медичних даних про стале погіршення стану здоров'я водія чи виявлення ознак захворювання або вад, включених до Переліку (результати щозмінного передрейсового та післярейсового медичних оглядів, дані листків непрацездатності тощо). При відмові водія від проходження позачергового медичного огляду власник або посадова особа, що відповідає за експлуатацію транспортних засобів підприємства, установи, організації, зобов'язаний не допускати водія до виконання професійних обов'язків (керування транспортним засобом).

1.3 Організація безпеки рухомого складу громадського транспорту та правила находження у ньому.

Під час руху транспортного засобу (ТЗ) пасажири повинні сидіти на сидіннях або, якщо це дозволено, стояти у призначених для цього місцях, тримаючись за поручні, ручки або інше приладдя, щоб не впасти у випадку різкого гальмування ТЗ у складних дорожніх обставинах. Забороняється відчиняти двері ТЗ, а також перешкоджати зачиненню дверей ТЗ перед початком руху, їздити на підніжках або якихось виступах ТЗ. Посадка і висадка пасажирів повинна відбуватися тільки після повного зупинення ТЗ і лише з майданчика для посадки, а за його відсутності -- з тротуару або узбіччя, а якщо й це неможливо -- з крайньої смуги проїжджої частини, через задній борт автомобіля за умови, що це буде безпечно, не буде заважати і не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху. Посадку в громадський транспорт, що вже відходить, робити забороняється.

У громадському транспорті не виключені випадки пожежі. Якщо в салоні виникла пожежа, негайно повідомте про це водію і пасажирам; вимагайте зупинитися і відчинити двері або натисніть кнопку аварійного відкривання дверей. Спробуйте використати для гасіння осередку пожежі вогнегасник у салоні та інші засоби.

При заблокуванні дверей використовуйте для евакуації аварійні люки у дахові і виходи через бічне скло. Якщо видавити скло не вдається, а салон наповнюється димом, розбийте його.

До травмуючих факторів усередині салону автомобіля для пасажирів відносять

1) Наявність в автомобілі зайвих пасажирів;

2) багаж на задньому сидінні; імовірність пересування пасажира усередині салону; імовірність пересування сидіння усередині салону;

3) наявність виступів усередині автомобіля (ручки для відкривання дверей, вікон і т. п.);

4) предмети салону, які не закріплені в ньому.

Безпека пасажирських місць обумовлюється зручністю і міцністю кріплення сидінь, травмобезпечністю всіх деталей усередині салону, наявністю підголівників, ременів і надувних подушок безпеки, спеціальних дитячих сидінь з ременями безпеки.

Необхідно пам'ятати, що самим небезпечним є переднє сидіння поруч з водієм, тому перевезення дітей до 12 років на цьому сидінні строго заборонено. Найбільш безпечні задні сидіння, особливо сидіння за водієм, тому там необхідно поміщати спеціальні дитячі сидіння.

При зіткненні чи різкому гальмуванні дитина, що сидить на колінах у дорослого, може постраждати не тільки від удару, але і від маси дорослого.

1.4 Автомобільна аптечка. Перелік і призначення медичних засобів, які входять до комплекту медичної аптечки

Життя потерпілого багато в чому залежить від якості медичної допомоги, наданої в перші хвилини після отримання травми. Зважаючи на це, фахівці Центру медицини катастроф спільно зі співробітниками служби швидкої та невідкладної допомоги, лікарями-практиками розробили перелік укладання автомобільної аптечки нового зразка. Перелік лікарських засобів, які повинні бути у медичних аптечках першої медичної допомоги для пасажирських легкових з кількістю пасажирів до 9 осіб та вантажних транспортних засобів", затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 07.07.98 №187 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.07.98 за №465/2905. Перелік лікарських засобів, які повинні входити, до складу автомобільних аптечок №1 і №2.

1. Засоби для зупинки кровотечі, накладання пов'язок при травмах:

1.1. Джгут для зупинки кровотеч.

1.2. Бинт стерильний 5 м Ч 10 см.

1.3. Серветки "Колетекс" з хлоргексидином 6 см Ч 10 см.

1.4. Серветки "Колетекс" кровоспинні з фурагіном 6 см Ч 10 см.

1.5. Пакет перев'язувальний.

1.6. Лейкопластир у рулоні 5 см Ч 5 м.

1.7. Пластир бактерицидний 2,3 см Ч 7,2 см.

1.8. Косинка медична перев'язувальна 50 см Ч 50 см.

2. Антисептичні засоби:

2.1. Розчин йоду 5 % - 10 мл.

3. Знеболювальні та серцеві засоби:

3.1. Буторфанолу тартрат 2% - 1 мл у шприц-тюбику.

3.2. Нітрогліцерин 1% в капсулах (0,0005).

4. Додаткові засоби:

4.1. Ножиці з тупими кінцями.

4.2. Рукавички медичні № 8 з поліетилену.

4.3. Плівка (клапан) для проведення штучної вентиляції легенів.

4.4. Сульфацил натрію 20% - 1 мл у шприц-тюбику.

4.5. Шпильки англійські.

4.6. Портативний апарат для штучної вентиляції легенів.

5. Інструкція.

6. Футляр для аптечки.

Необхідно своєчасно поновлювати або замінювати лікарські засоби після їх використання чи закінчення терміну дії. Самовільна заміна лікарських засобів і виробів медичного призначення не допускається. Склад аптечки повинен повністю відповідати переліку.

Лікарські засоби, перелічені у складі аптечки, необхідно переглядати для того, щоб виявляти засоби з пошкодженим маркуванням і термін використання яких закінчився.

Крім того, в аптечці мають бути такі засоби, як:

1. Загубник (клапан) для штучної вентиляції легень із серветкою в целофановій обгортці.

2. Ножиці з тупими кінцями.

3. Пластмасовий стаканчик (для застосування рідких ліків).

4. Одноразовий шприц.

5. Джгут кровоспинний медичний гумовий.

6. Лейкопластир бактерицидний (6 Ч 10).

Аптечка №1 призначена для оснащення легкових і вантажних автомобілів; аптечка №2 - для пасажирських транспортних засобів з кількістю пасажирів 9 і більше. За допомогою цих аптечок можна надати першу медичну допомогу в екстремальних умовах на високому рівні, а саме: провести адекватне знеболення; зупинити кровотечу; відновити у потерпілого дихання; провести іммобілізацію (знерухомлення) кінцівок і шийного відділу хребта (аптечка №2).

За статистикою, у результаті дорожньо-транспортних подій виникають переважно політравми і потерпілі здебільшого гинуть унаслідок розвитку больового шоку через неможливість провести адекватне знеболення в перші 15 хвилин після отримання травми.

До складу автомобільної аптечки АМА-1 входять такі медичні препарати:

1. Знеболюючі, серцеві, протишокові засоби: буторфанол-тартрат 0,2 %-й - 1 мл, у шприц-тюбику - 2 шт.; нітрогліцерин у таблетках №40.

2. Засоби для зупинки крові, накладання пов'язок при травмах: серветки травматичні, антимікробні з фурагіном - 2 шт., бинт стерильний - 1 шт.; пакет перев'язувальний, стерильний - 1 шт.; косинка медична перев'язувальна - 3 шт.; пластир бактерицидний - 4 шт.; лейкопластир у рулоні - 1 шт.; медичний «маячок» - 1 шт.

3. Антисептичні засоби: розчин йоду 5%-й.

4. Додаткові засоби: плівка-клапан для проведення штучної вентиляції легенів; сульфацил натрію 20%-й у тюбик-капсулі; шпильки англійські - 6 шт.; ножиці - 1 шт.; рукавички медичні - 1 пара.

До комплекту аптечки АМА-2 входять ті ж засоби, що й до аптечки АМА-1, але їх кількість збільшено:

- джгут для зупинки кровотечі - 3 шт.;

- бинт стерильний - 6 шт.;

- серветка марлева стерильна -1 шт.;

- сульфацил натрію - 4 шт.;

- серветки з хлоргексидином - 9 шт.;

- серветки з фурагіном - 9 шт.;

- розчин йоду 5%-й - 2 шт.;

- пакет перев'язувальний - 4 шт.;

- шприц-тюбик із буторфанол-тартратом - 6 шт.;

- косинка перев'язувальна - 6 шт.;

- плівка-клапан для штучної вентиляції легенів - 4 шт.;

- рукавички поліетиленові - 2 пари;

- ножиці - 1 шт.

Додатково в аптечку АМА-2 включено:

- серветка марлева нестерильна - 2 шт.;

- перекис водню 3%-й - 3 флакони;

- нашатирний спирт 3%-й - 10 ампул;

- термопокриття - 4 шт.;

- комір для фіксації шийного відділу хребта - 2 шт.;

- шини еластичні типу SАМ SРLINТ:

- для верхніх кінцівок - 4 шт.;

- для нижніх кінцівок - 6 шт.;

- портативний апарат для штучної вентиляції легенів - 1 шт.;

- повітровід або «S»-трубка - 3 шт.

Важливою складовою нових аптечок є ефективний знеболюючий засіб буторфанол-тартрат (1 мл 0,2 %-го розчину). Цей синтетичний анальгетик, який завдяки своїй знеболювальній дії у декілька разів сильніший за морфін, ефективно попереджає розвиток больового шоку при отриманні травми. Препарат знаходиться в пластиковому одноразовому шприц-тюбику, стерильний. В екстремальних умовах для знеболення його можна вводити навіть через одяг потерпілого. Застосування цього анальгетика на місці аварії при важкій травмі припинить розвиток травматичного шоку і дозволить доставити потерпілого до лікувального закладу для надання спеціалізованої допомоги.

Для зупинки кровотечі, окрім традиційного джгута, в новій аптечці знаходяться дві кровоспинні серветки з фурагіном №1 і хлоргексидином №1.

Для очищення дихальних шляхів від блювотних мас або крові в аптечці передбачено спеціальні поліетиленові рукавички. Для проведення штучної вентиляції легенів - спеціальна плівка-клапан. Вона відповідає гігієнічним вимогам - при її застосуванні повністю виключений контакт людини, яка надає допомогу, із блювотними масами або кров'ю потерпілого.

У аптечці №2 додатково вміщено набір сучасних, легких, вільно модельованих еластичних шин для іммобілізації (знерухомлення) кінцівок при травмах, а також спеціальний набір комірів для іммобілізації шийного відділу хребта при переломах. Вказані коміри і шини досить прості в користуванні. їх застосування істотно знижує ризик зміщення переломів під час транспортування потерпілих. Відповідно, це сприяє якнайшвидшому одужанню і знижує ризик стати інвалідом. Таким чином, до мінімуму зведено пошук і використання підручних засобів з метою іммобілізації, що дає можливість скоротити час і підвищити якість наданої невідкладної допомоги потерпілому.

Водій може доукомплектовувати автомобільну аптечку сам наступними засобами: портативний гіпертермічний (охолоджувальний) пакет - 1 шт.; розчин аміаку (нашатирний спирт) - 1 флакон; перекис водню 3%-й - 1 флакон; активоване вугілля; вата; вазелін; одеколон; клей БФ-6; медичний термометр; пластмасовий стаканчик; інші медикаменти, яких може потребувати водій або пасажири.

Згідно із чинним законодавством та статті 34 «Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники повинні організовувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод. Така ж вимога до автомобільного перевізника передбачена наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 02.07.2010 N 427 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України "«Про автомобільний транспорт».

2. Безпека на вулично-дорожній мережі міста

2.1 Загальні підходи до оцінки безпеки руху маршрутних транспортних засобів на вулично-дорожній мережі міста

Маршрутна мережа автобусних міських перевезень формується з окремих автобусних маршрутів. Кожний маршрут прийнято розглядати як послідовність перегонів між зупинними пунктами, по яким у чітко визначеній послідовності з відповідними швидкостями та інтервалами у часі рухаються маршрутні транспортні засоби. Окремий маршрут руху прокладається по відповідним ділянкам вулично-дорожньої мережі. По вулично-дорожній мережі маршрут представлений послідовністю ділянок доріг та пересіченнями доріг між ними. Обидві структури маршруту формують окремі умови формування безпеки руху маршрутних транспортних засобів, тому при розкритті процесу формування, безпеки руху маршрутних транспортних засобів, з метою її врахування в методиці проектування маршрутів, необхідно сумісно враховувати вказані умови. Пропонується розглядати структуру формування безпеки руху маршрутних транспортних засобів у вигляді, що представлений на рисунку 2.1.

Результати досліджень безпеки руху багатьма вченими вказують на те, що основною характеристикою, яка визначає безпеку руху транспортного засобу на ділянці дороги є його швидкість. Для транспортного потоку, який є сукупністю транспортних засобів, що рухаються по дорозі, додатково безпека руху окремого транспортного засобу визначається різницею, швидкості між ним та сусідніми транспортними засобами. Характер руху автобусів на перегонах і відповідно на підходах до границь перегонів визначається нормуванням технічної швидкості та типом зупиночного пункту, що необхідно враховувати при розгляді питань безпеки руху на маршруті. При відсутності впливу особливостей організації руху на кінематику руху автобусів на маршруті, єдиним, що передбачає зниження швидкості автобусу до повної зупинки, це наявність зупиночних пунктів. Зупиночні пункти автобусного маршруту прийнято підрозділяти на постійні, тимчасові, пункти зупинок (за вимогою пасажира) і кінцеві зупинки.

Рис. 2.1. Структура формування безпеки руху маршрутних транспортних засобів

Постійні зупинки організовують у пунктах утворення постійного пасажирообміну зі значним числом прийнятих пасажирів і пасажирів, що висаджуються протягом дня. Постійні зупинки, з погляду кінематики руху автобусів на маршруті, обумовлюють обов'язкову зупинку автобуса. Маневри зниження швидкості, зупинки, початку руху і розгону автобуса на визначеній ділянці вулично-дорожньої мережі формують особливі умови безпеки руху, який необхідно в рамках предмета дослідження даної роботи враховувати.

Тимчасові зупинки виникають або у визначені години доби (театр, стадіон), або у визначений час року (сезонні). Прогнозувати можливість зупинки автобуса на тимчасовій зупинці досить складно, тим більше, розкрити в цей момент умови руху транспортного потоку на ділянці вулично-дорожній мережі, тому, у подальших дослідженнях безпеки руху автобусів на маршрутах тимчасові зупинки враховувати не будемо.

Зупинки за вимогою пасажирів виникають у місцях з малим, але періодичним пасажирообміном. З урахуванням особливостей, що вказувалися за тимчасовими зупинками, у подальших дослідженнях зупинки за вимогою пасажирів враховувати також не будемо.

Кінцеві зупинки (станції) улаштовують на кінцевому пункті маршруту, де. відбуваються відпочинок і зміна автобусних бригад і контроль за роботою: автобусів. Особливості маневрування автобусів в області кінцевих зупинок мають важливе значення для безпеки руху на маршруті, тому що можуть бути сполучені з основним транспортним потоком на ділянці вулично-дорожній мережі.

Кінцеві пункти автобусних маршрутів, як правило, організуються в місцях великого припливу і скупчення пасажирів, до яких відносяться вокзали, пристані, ринки, стадіони, парки, театри, промислові підприємства, станції метро і т.п., де також з визначеною специфікою організований рух основних транспортних потоків. На кінцевих пунктах маршруту звичайно обладнаються площадки для розвороту і відстою автобусів, що також необхідно враховувати в подальших дослідженнях.

Для проектування схеми автобусних маршрутів формують транспортну мережу міста, що складається з вузлів (центри мікрорайонів, на які попередньо розбивається місто) і ребер (вулиці, за якими можливий рух автобусів між цими пунктами), а також число пересувань між пунктами, отримане обстеженням пасажиропотоків.

Дорожні умови руху в вузлах та на ділянках вулично-дорожньої мережі, міста, через які планується, або проходить відповідний маршрут руху автобусів, є однаковими, як для транспортних потоків, що рухаються територією міста, так й для відповідних маршрутних транспортних засобів. Зазначена особливість розкриває відсутність необхідності детального дослідження впливу дорожніх умов на безпеку руху маршрутного транспорту, бо він знаходиться практично в тих же умовах, що й загальний транспортний потік, тобто вказаний вплив вже досліджений в умовах аналізу загального впливу дорожніх умов на безпеку дорожнього руху. Але є дуже суттєва необхідність дослідження взаємного впливу між транспортним потоком на ділянці перегону та потоком маршрутних транспортних засобів.

Дуже важливим є той момент, що в умовах руху певного транспортного потоку на відповідній ділянці дороги формується окрема система «транспортний потік - дорожні умови», яка має свої закономірності функціонування, свій рівень зручності руху, та, як наслідок, свій рівень безпеки руху, який можливо кількісно оцінити за даними статистики дорожньо-транспортних пригод (ДТП) на вказаній ділянці дороги. При введенні розглянутої ділянки дороги в склад певного маршруту до сформованого транспортного потоку входять додаткові транспортні засоби. Маршрутні транспортні засоби входять до транспортного потоку не як окремі додаткові автомобілі, а як окремий транспортний потік, який на відміну від сформованого на ділянці дороги має досить суттєву різницю.

Транспортний потік маршрутного транспорту має в своєму складі досить визначений однотипний рухомий склад, який визначається рухомим складом відповідних маршрутів, що проходять через відповідну ділянку дороги, швидкістю руху відповідних засобів, їхньою кількістю на маршруті та, відповідними довжинами маршрутів. В сукупності, фактори, що перераховані, впливають на інтенсивність зміни наявності відповідних транспортних засобів окремих маршрутів на ділянці дороги, що й формує відповідним чином склад маршрутного транспортного потоку на вказаній ділянці дороги.

За геометричними, кінематичними та динамічними характеристиками маршрутні транспортні засоби також суттєво відрізняються від транспортних засобів основного транспортного потоку. У своєї більшості маршрутні транспортні засоби - це великогабаритні та тихохідні транспортні засобі, що суттєво обмежують швидкість основного транспортного потоку та обмежують оглядовість для водіїв автомобілів, що рухають в безпосередній близькості до маршрутного транспортного засобу.

Швидкість транспортних засобів транспортного потоку маршрутного транспорту наближується одна до одної та до швидкості, що передбачена при розробці маршруту у розкладі руху. Зі всього складу основного транспортного потоку тільки маршрутні транспортні засобі мають чітко визначену швидкість руху й це є досить важливим аспектом формування умов безпеки руху таких транспортних засобів в основному транспортному потоці, де швидкість руху формується умовами організації руху та наявним транспортним потоком на відповідній ділянці дороги. Рух маршрутних транспортних засобів з визначеними інтервалами у часі та відповідною швидкістю теоретично виключає можливість виникнення ДТП між транспортними засобами окремого маршруту, що у сою чергу вказує на досить суттєві обмеження випадків виникнення ДТП. Якщо розглядати рух маршрутних транспортних засобів по ділянці дороги як відповідний транспортний потік, можливо сформулювати послідовність визначення швидкості вказаного транспортного потоку. В залежності від того скільки маршрутних транспортних засобів за відповідними маршрутами рухаються на ділянці дороги з фіксованими швидкостями, можливо розрахувати швидкість транспортного потоку маршрутного транспорту за формулою:

(2.1)

де Vm - швидкість транспортного потоку маршрутного транспорту, м/с; n - кількість маршрутів, що пролягають через досліджувану ділянку дороги, од.; дi - відсоток маршрутних транспортних засобів i-го маршруту у загальному складі транспортного потоку маршрутного транспорту, од.; Vi - швидкість маршрутних транспортних засобів, що рухаються за i - тим маршрутом, м/с.

Щільність транспортного потоку маршрутного транспорту є також досить визначеною величиною, що забезпечується наявністю відповідних маршрутів на ділянці дороги та інтервалами у часі руху маршрутних транспортних засобів по вказаній ділянці дороги за вказаними маршрутами.

Висновок. Таким чином, згідно проведеного аналізу руху маршрутного транспорту на ділянках доріг, можливо вказати на те, що рух маршрутного транспорту необхідно розглядати як окремий транспортний потік у складі основного, який присутній на ділянці дороги. Транспортний потік маршрутного транспорту має дуже специфічні умови формування, які суттєво відрізняються від умов основного потоку, що безпосередньо впливає на характеристики основного потоку та, як наслідок, на загальну безпеку руху. Тому є доцільним оцінювати вплив маршрутного транспорту на основний транспортний потік за двома основними напрямками: вплив на швидкість транспортного потоку, вплив на щільність транспортного потоку.

2.2 Вплив дорожніх умов на безпеку руху

Автомобільні дороги призначені для задоволення потреб народного господарства та населення в безпечних перевезеннях пасажирів і вантажів.

До дефектів доріг, що впливають на безпеку руху, належать: погано обладнані перехрестя, покриття доріг з малим коефіцієнтом зчеплення, поганий стан дорожнього покриття, незадовільна забезпеченість дорожніми знаками й дорожньою розміткою, небезпечні придорожні перешкоди, відсутність огороджень доріг.

Закордонна статистика стверджує, що відсутність тільки дорожньої розмітки може збільшити кількість ДТП на 25%.

Саме навички водіння при критичній оцінці реальних дорожніх умов та виборі безпечних прийомів управління допомагають підвищити безпеку руху на дорогах.

Щоб виключити вплив на водіїв зустрічних транспортних потоків і не дати можливості лихачам грубо порушувати правила та виїжджати на зустрічну смугу, на чотирьох і більше смугах на дорогах влаштовують роздільні смуги. Одним із основних факторів, що впливають на безпеку руху, є відстань видимості дороги та її освітленість, особливо небезпечні закриті, дороги поганим оглядом.

Велику небезпеку для водія являють собою приховані дефекти доріг, які водії можуть не помітити, тим більше, якщо немає попереджуючого знака 1.10. "Нерівна дорога". До таких ділянок належать хвилясті й гребінчасті дефекти доріг. При високій швидкості автомобіль втрачає керованість, зчеплення з дорогою зменшується й можливі не тільки заноси, але й перекидання автомобілів.

Велику небезпеку для автомобіля являють собою провали і ями на дорогах. Вираз деяких водіїв "чим більше швидкість, тим менше ям" помилкова. При проходженні автомобілем таких ділянок доріг інтенсивно зношується підвіска й шини. На таких ділянках потрібно знижувати швидкість і збільшувати дистанцію. "Ямам треба вклонитися", в'їжджати в них, а не проскакувати, - рекомендують досвідчені водії.

Найбільш небезпечними місцями на дорогах є перехрестя, на яких обмежена видимість. Перехрестя, на якому перетинаються 2 двосмугові дороги мають 32 конфліктних точки, на яких можуть статися ДТП. Тому близько 30 % всіх ДТП відбувається на перехрестях.

Безпеку руху на перехрестях доріг підвищують шляхом введення регулювання, за допомогою знаків пріоритету, кругового руху на перехрестях та встановлення світлофорів. Найбільшою безпеки і високої пропускної здатності досягають виконанням перетинань на різних рівнях.

Позначення узбіч дорожньою розміткою або направляючими стовпчиками з червоними світло відбиваючими елементами з правого боку і з білими - з лівого боку, а також якісне дорожнє покриття з високим коефіцієнтом зчеплення підвищують безпеку руху, особливо в нічний час.

Хороший стан доріг дозволяє ефективно та безпечно використовувати автомобіль, підвищити продуктивність праці на автомобільному транспорті.

Однією з особливостей транспорту є високий рівень залежності функціонування від природних факторів. Великий вплив на характер руху транспортних засобів мають метеорологічні умови. Несприятливі метеорологічні умови можуть значно ускладнити і навіть призупинити роботу транспорту.

Метеорологічні умови характеризують стан атмосфери й атмосферних процесів. До таких умов належать: температура, тиск, вологість повітря, вітер, хмарність й опади, тумани, грози, а також тривалість сонячного дня, температура й стан ґрунту, висота сніжного покриву, а також інші метеорологічні умови, які можуть бути тривалими, наприклад, мінусова температура й сніговий покрив у зимовий час, і короткочасні - опади, туман, ожеледиця.

Спостереження за дорогою та взаємодія учасників руху дуже ускладнюються в умовах недостатньої видимості й в темний час доби. Правила дають чіткі визначення цих понять. Керування транспортним засобом стає небезпечним при видимості дороги менше 300 м, що можливе в сутінках туману, в умовах дощу, снігопаду, тощо. Умови недостатньої видимості характерні для перехідного періоду від світлого до темному часу доби і навпаки, тобто надвечір.

Характер умов руху автомобіля вночі.

Статистика ДТП багатьох країн показує, що в темний час доби різко підвищується небезпека руху. Незважаючи на те, що інтенсивність руху в цей період у 5…10 разів нижча, ніж у світлий час, частина ДТП складає 40…60 % від їх загальної кількості.

Із настанням темряви погіршується видимість дороги та розташованих на ній об'єктів. Фари автомобіля висвітлюють лише обмежену ділянку дороги, причому об'єкти з'являються в освітленій зоні раптово, для розпізнання їх потрібно більше часу, ніж удень. Час реакції водія вночі збільшується в середньому у 2 рази.

Події в темний час характеризуються більшою важкістю наслідків. Основною передумовою підвищення безпеки руху в темний час доби є різке зниження ефективності зорового сприйняття водіями дороги та навколишнього обстановки, обумовлюється фізіологічними особливостями зору людини. Якщо врахувати, що до 90 % інформації, на основі переробки якої відбувається оцінка обстановки, водій отримує за допомогою зору, очевидними стають зниження надійності його дій у темний період і збільшення ймовірності відмови в системі. Збільшення тяжкості наслідків ДТП у темний час доби пояснюється, таким чином, тим, що водій пізніше, ніж удень, виявляє перешкоду й не завжди встигає знизити швидкість руху, водії значно гірше сприймають обстановку, із меншою точністю оцінюють швидкість свого автомобіля і, що дуже важливо, які бувають засліплені світлом фар, а іноді й стаціонарних джерел світла.

Складність нічного водіння пов'язана як з особливостями зору людини, так і недостатнім освітленням дороги фарами. Тому для роботи в нічний час повинна бути зроблена підготовка автомобіля: перевірка світлових, сигнальних приладів, їх необхідне розміщення. Потрібно знати майбутній маршрут руху (особливості дороги, мостів, пунктів перевезення і т.д.).

У темний час доби та в умовах недостатньої видимості майже неможливо світло виявлення предметів. Вони відрізняються не по кольору, а по яскравості, причому яскравість об'єктів дорожньої обстановки (транспортні засоби, пішоходи) і контрастність їх щодо дороги сильно знижуються. Відстань, на якій виявляються транспортні засоби вночі, скорочується майже вдвічі порівняно зі світлим часом, однак водієві здається, що вони знаходяться на більшій відстані. Загалом у вечірні сутінки й на світанку в багатьох водіїв з'являється так званий оптичний обман. Контури предметів розмиваються, автомобілі не білого і не яскраво-жовтого кольорів зливаються з фоном і покриттям дороги. У світлі фар спотворюються предмети та нерівності дороги.

Різкі й часті зміни освітленості та яскравості предметів вимагають безперервної адаптації зору, у результаті чого очі водія швидко втомлюються. Найбільша небезпека виникає при засліплені водія світлом фар: видимість різко погіршується, а часто й зовсім зникає. Якщо при засліплений водій не виконає ПДР п. 9.9."не змінюючи смугу руху, знизити швидкість і зупинитися" , то протягом часу адаптації рух автомобіля виявиться некерованим, причому навіть при малій швидкості (30…40 км/год.) автомобіль проходить 100 м і більше. У цих умовах водій може не тільки не побачити небезпеку або перешкоду, але й не витримати траєкторію руху автомобіля. Як правило, він стежить лише за тим, щоб рульове колесо не змінювали положення. Однак автомобіль здатний змінити траєкторію без участі водія і вийти за межі дороги. Найбільше піддається засліпленню втомлений водій.

Аварійність уночі зростає, зокрема через ослаблення контролю за рухом. Зниження інтенсивності руху породжує у багатьох водіїв упевненість у тому, що можна рухатися з більш високою швидкістю й вільніше маневрувати, ніж удень, а послаблення контролю породжує почуття безкарності.

У темний час та в умовах недостатньої видимості водій більшу частину часу перебуває в стані підвищеної емоційної напруженості, тому він набагато швидше втомлюється, ніж у світлий час.

2.3 Вплив метеорологічних факторів на умови руху

Транспортна безпека в найбільшій мірі залежить від наявності та характеру опадів, які визначають дальність видимості, погіршують зчіпні якості шин із дорожнім покриттям. Температура та стан ґрунту впливають на можливість використання доріг. До зимових доріг належать сезонні дороги, покриті снігом і льодом. За тривалістю експлуатації їх поділяють: на регулярні, що поновлюють кожну зиму; тимчасові, що використовуються протягом одного або двох зимових сезонів; разового користування, службові для однократного пропуску транспорту. Зимові автодороги прокладають на суші або по льоду річок, озер. Експлуатація транспортних засобів на зимових дорогах пов'язана з обмеженням допустимого навантаження на кригу в залежності від товщини льоду.

Для безпеки руху на кордоні льодової переправи встановлюють віхи та знаки, що вказують на допустиме навантаження, швидкість транспортних засобів, інтервал руху, години роботи, особливі умови руху і т.д. На цих дорогах не допускаються зупинка й обгін. Перевезення пасажирів через льодові переправи забороняється. При підвищенні температури несуча здатність зимових доріг знижується. Вони стають небезпечними для руху.

Стан ґрунту є важливою умовою функціонування не тільки зимових, але й регулярних доріг, що діють цілорічно. У весняний період ґрунтове дорожнє земляне полотно перезволожується і його міцність знижується. Розріджений ґрунт дає слабкий опір на навантаження, що діє від коліс автомобіля на дорожнє покриття. Під їх впливом дорожнє полотно прогинається, а після зняття навантаження повертається до свого попереднього положення. Цей час є найбільш несприятливим для експлуатації, дорога виконує свої функції в основному за рахунок дорожнього покриття й піддається руйнації.

Вода знаходиться в ґрунті земляного полотна, постійно переміщується від місць з більшою вологістю до більш сухих і від більш нагрітих до холодних. Внаслідок цього вода попадає в пори земляного полотна і при зниженні температури ґрунту до мінусових значень замерзає, збільшуючись в обсязі. В результаті частинки ґрунту розсуваються і відбувається спучування дорожнього покриття. При відтаюванні ґрунту відбувається зворотне явище: дорожнє покриття осідає, несуча здатність дороги знижується. Тому у весняний період на дорогах нижчих категорій вводять обмеження для руху транспортних засобів великої вантажопідйомності.

Слизькі дороги є, згідно зі статистикою, однією з головних причин ДТП і катастроф. До 30% аварій на автомобільному транспорті в зимовий період зумовлені ожеледицями й іншими явищами. Ожеледицею називають пласт льоду на поверхні дорожнього покриття. Ожеледиця утворюється в результаті випадання дощу при морозі та при плюсовій температурі повітря (+3 єС) на покриття з мінусовою температурою. У 95% випадків поява ожеледиці відбувається при температурі повітря, що наближається до 0 єС, і відносній вологості повітря від 80 до 100 %. При цьому коефіцієнт зчеплення шин з поверхнею дороги зменшується до 0,08…0,15, що призводить до різкого зниження безпеки руху.

Висота й стан сніжного покриву на дорозі також створюють небезпеку для транспорту. Наявність снігу на проїзній частині висотою 3…5 см вже викликає необхідність для зниження швидкості руху автомобілів. А при висоті понад 25 см рух стає складним. Ущільнення снігу колесами автомобілів, що рухаються, призводить до створення сніжного накатку зі слизькою поверхнею.

Основним способом захисту доріг від снігових заметів та боротьби з обледенінням є снігоочищення - одна з найбільш поширених видів робіт при зимовому утримання доріг, але вона трудомістка і дорога.

На практиці зустрічаються різні види наземного обмерзання, серед яких можна виділити три основні групи. До першої групи належать обмерзання, що утворюється в результаті переходу (сублімація) пару в лід, минаючи рідкий стан. Воно може являти собою іній, твердий (кристалічний) наліт і кристалічну паморозь. Іній виникає в ясну тиху погоду у вигляді тонкого пласта крижаних кристалів на поверхні предметів, що створюють сильне теплове випромінювання, а вночі й охолоджуються до температури нижче 0 єС. Твердий (кристалічний) наліт товщиною в кілька міліметрів з'являється при потеплінні, коли предмети зберігають більш низьку негативну температуру порівняно з масами теплого повітря. Кристалічна паморозь утворюється в тиху погоду при сильному морозі у вигляді пухких снігоподібних кристалів льоду унаслідок перенасичення повітря водяною парою. Значно більш міцними є крижані відкладення другої групи, які обумовлені присутністю в атмосфері холодної води у вигляді крапель дощу, туману або при морозі. Міцні морози є також наземними обмерзаннями третьої групи.

У непогоду звичайна обстановка на дорозі іноді дуже різко змінюється. Ще вчора було сухо і ясно, а вранці видимість майже "нульова". При цьому водій може просто не побачити людину на дорозі або помітить її занадто пізно. До того ж, якщо пішоходи користуються парасолями і надягають капюшон, то при цьому закривається огляд дороги й легко не помітити автомобіль.

Вплив дощу.

Основні труднощі, що виникають під час дощу: підвищення слизькості дороги, розм'якшування узбіччя, погіршення видимості.

Підвищена слизькості є особливо небезпечною, коли починається дощ; пил або нанесений на асфальт ґрунт, який розчиняється водою і утворює дуже слизький пласт на дорозі. Потрібно виявляти особливу обачність при під'їзді до перехресть зі ґрунтовими дорогами, а також при необхідності з'їзду на узбіччя. У цих випадках рух із мінімальною швидкістю - основний засіб забезпечення безпеки. При сильному дощі вода проникає до колодок, це призводить до відмови гальм або різкого зниження їхньої ефективності. У такому випадку гальма просушують із дотриманням заходів обережності. При невеликій швидкості натискають на педаль гальма кілька разів до появи ефективного гальмування.

При сильному дощі вмикають фари. Якщо через пласт води на, лобовому склі видимість недостатня, треба зупинитися й перечекати дощ.

Водіям у дощ доводиться включати склоочисники, які не завжди справляються з потоками води, що заливають лобове скло, це заважає безпечному руху. До того ж під час дощу численні відображення в калюжках фар та ліхтарів дезорієнтують водіїв і пішоходів. В умовах мокрого й слизького дорожнього покриття зупиночний шлях збільшується в 4-5 разів! На брудній або вологій поверхні дороги утворюється плівка, яка є змащувальним прошарком між шиною та покриттям дороги. До того ж бруд і калюжі можуть приховувати вибоїни в асфальті та відкриті люки каналізації.

Особливо небезпечні перші краплі дощу. Вони змішуються з пилом на дорозі, і ця грязьова суміш діє як мастило. Через це, зчеплення коліс із дорогою різко зменшується, а гальмівний шлях різко збільшується. На такій дорозі не слід різко збільшувати швидкість або гальмувати, різко повертати кермо, так як колеса можуть втратити зчеплення з дорожнім покриттям. Це призводить до заносу, транспортний засіб стає не керованим. Заноси мотоцикла або велосипеда часто закінчуються падінням.

Вплив снігу.

Ближче до зими починаються заморозки. Часто не встигла просохнути від дощу поверхня дороги, яка покривається тонким і непомітним для зору льодом. Ковзають пішоходи, гальмівний шлях автомобілів збільшується на непередбачувану величину. Сніг, ущільнений ногами пішоходів і накатаний колесами автомобілів, стає таким же слизьким і небезпечним як лід. Під час зимових відлиг лід і сніг починають відтавати, потім знову замерзають, роблячи поверхню проїзної частини слизькою й небезпечною. До того ж, якщо йде сніг, він заліплює очі пішоходам, заважає огляду дороги, водіям погіршує видимість. Взимку через сніг відбувається звуження проїзної частини, що ускладнює рух транспортних засобів, а самі снігові вали біля краю проїзної частини закривають огляд дороги, приховують пішоходів.

Дорога стає особливо небезпечною під час першого снігопаду, коли на проїзній частині з'являється ущільнений утрамбований сніг і перший лід. У цей час різко збільшується кількість ДТП, тому що водії та пішоходи ще не встигли пристосуватися до даних умов руху.

Вплив туману.

Особливу небезпеку для всіх видів транспорту створює туман. За сильного туману створюється майже повна відсутність видимості, у результаті чого швидкість руху транспортних засобів повинна бути різко знижена. Туман, як і темний час доби, крім погіршення загальної видимості на дорозі, істотно знижує справжні відстані й швидкість руху транспорту. Так дистанція до зустрічного автомобіля в тумані завжди здається більшою, а швидкість меншою, ніж насправді. При тривалій поїздці в тумані втомлюються очі, знижується гострота зору. Його підступність виявляється й в тому, що він здатний змінювати кольори (окрім червоного). Так жовтий сигнал світлофора здається червоним, а зелений - жовтим.

Значно погіршуються умови видимості під час снігопаду, і при проливному дощу і, особливо, у тумані. Пелена туману може бути настільки густою, що навіть з увімкненими фарами нічого не можна розрізнити водіям на відстані 3-5 м.

Тому водіям завжди треба вибирати помірну швидкість руху, з урахуванням погодних умов. Чим густіший туман - тим більша дистанція. Автомобіль, габаритні вогні якого проглядаються попереду в тумані, може не рухатися, а стояти на місці. При русі в тумані завжди треба бути готовим зупинити транспортний засіб, не виїжджати на середину дороги, триматися якомога ближче до краю проїзної частини, уникати перестроювання, випередження та обгону. Такі дії в тумані небезпечні подвійно, тому перед зміною смуги руху, а також перед поворотом або розворотом у густому тумані необхідно подати звуковий сигнал. Якщо туман згустився настільки, що видимість стала меншою 10 м, то треба зробити зупинку й перечекати.

2.4 Організація безпеки на зупинному пункті

В сучасних умовах вільної конкуренції в секторі міських пасажирських перевезень при організації перевезень пасажирів необхідно виконувати оцінку параметрів маршрутних мереж з метою виникнення конфліктних ситуацій на зупиночних пунктах при посадці та висадці пасажирів транспортними засобами різних маршрутів.

Під конфліктними ситуаціями на зупиночних пунктах маршрутних мереж міст розуміють випадки зіткнення інтересів транспортних засобів конкуруючих перевізників, які пов'язані з пріоритетним використанням зупиночних пунктів, пропускна здатність яких не дозволяє їх одночасне й безперешкодне обслуговування.

Виникнення конфліктних ситуацій негативно впливає на безпеку транспортного процесу, приводить до суттєвих витрат часу пасажирів та перевізників, підвищення витрат на надання транспортних послуг населенню. Тому задача підвищення ефективності та безпечності функціонування маршрутних мереж міста з урахуванням конфліктних ситуацій на зупиночних пунктах є актуальною як з наукової, так і з практичної точки зору.

Для конфліктів на зупиночних пунктах характерне утворення черг із міських маршрутних транспортних засобів, які очікують місця для посадки-висадки пасажирів, у кількості, що перевищує можливості зупиночних пунктів.

У зв'язку з цим не забезпечуються умови безпечної посадки-висадки пасажирів, втрачається час рухомим складом міського пасажирського транспорту через простій у черзі, створюються перешкоди руху транспортних потоків в обох напрямках, що може привести до виникнення аварійної ситуації.

Умови виникнення конфліктних ситуацій.

...