Стратегія реформування залізниць України на основі регіоналізації транспортного обслуговування

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

РАДА ПО ВИВЧЕННЮ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ

УДК 338.47 : 656.2 : 332.122

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Стратегія реформування залізниць України на основі регіоналізації транспортного обслуговування

Спеціальність 08.00.03 - економіка та управління національним господарством

Ейтутіс Георгій Дмитрович

Київ-2010

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у відділі проблем розвитку транспорту та зв'язку Ради по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України.

Науковий консультант:

доктор економічних наук, професор Пащенко Юрій Євгенович, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, завідувач відділу проблем розвитку транспорту та зв'язку.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор, академік НАН України, заслужений діяч науки і техніки України Алимов Олександр Миколайович, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, радник дирекції, завідувач відділу стратегічного потенціалу та макроекономічного аналізу;

доктор економічних наук, професор Бараш Юрій Савелійович, Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту ім. академіка В. Лазаряна Міністерства транспорту та зв'язку України, завідувач кафедри обліку, аудиту та інтелектуальної власності;

доктор економічних наук, професор Дикань Володимир Леонідович,Українська державна академія залізничного транспорту Міністерства транспорту та зв'язку України, завідувач кафедри економіки, організації та управління підприємствами.

Захист дисертації відбудеться «11» жовтня 2010 р. о 13 годині 45 хвилин на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.160.02 Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032, м. Київ-32, бульвар Тараса Шевченка, 60.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032, м. Київ-32, бульвар Тараса Шевченка, 60.

Автореферат розісланий вересня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.І. Цимбал

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Соціально-економічний розвиток держави має ґрунтуватись на здатності системи управління економічною безпекою гарантувати збалансоване і стійке функціонування залізничного транспорту, що формує стратегічний потенціал національного господарства і стає каталізатором активізації загальноекономічного піднесення. Як показує досвід високорозвинених країн, вектор ринкових трансформацій у цьому сегменті транспортного комплексу України доцільно направити на підвищення конкурентоспроможності залізничного транспорту на ринку вантажних та пасажирських перевезень завдяки: активного впровадження адаптивних технологій стратегічного управління з мобілізацією внутрішніх резервів виробництва; застосування принципів регіоналізації транспортного обслуговування; запровадження реінжинірингу на рівні залізниць та дирекцій залізничних перевезень.

Цим зумовлюється гостра необхідність світоглядно-методологічного осмислення сутності стратегії реформування залізниць України та розроблення етапів її реалізації. Зазначене вимагає висвітлення специфічних факторів впливу на визначальні характеристики стратегії з урахуванням темпів і масштабів розвитку регіональних економічних систем (РЕС). На базі цих технологій управління стає ймовірним формулювання адекватних реальним процесам базових положень теорії стратегічного управління господарською діяльністю залізничного транспорту в цілому та його реформуванням, зокрема на залізницях. Проте нечіткість функціонального змісту сучасної інноваційно-інвестиційної політики, що проводиться в межах залізничного транспорту, та невизначеність обсягів її ресурсного забезпечення потребує впровадження компромісно-рівноважних засад реформування залізниць та консолідації й перерозподілу зусиль щодо оновлення їх матеріально-технічної бази на рівні регіонів, а також обґрунтування коректності застосовування економетричних методів при визначенні пріоритетів економічного розвитку залізничного транспорту України в цілому та окремих його компонентів зокрема.

Тому на сучасному етапі необхідно забезпечити вивчення та впровадження ефективних заходів і технологій стратегічного управління експлуатаційною діяльністю залізниць, визначення щільності взаємозв'язку результативності трансформаційних процесів, застосовуючи загальноконкурентні стратегії із функціонально-об'єктним стратегічним набором, а також нагальне реформування системи управління залізничним транспортом України. Мова йде про надзвичайно актуальні проблеми формування і реалізації дієвої стратегії реформування залізниць у контексті модернізації й оновлення основних виробничих засобів, що дасть можливість підвищувати їх продуктивність при зниженні техногенного навантаження на зовнішнє середовище держави. Їх розв'язання має загальнонаціональне значення та обумовлює актуальність теми дисертаційної роботи і необмеженість спрямування зусиль наукової спільноти в руслі зазначеної проблематики.

Відтак невирішеність теоретико-методологічних і практичних проблем стратегічного управління діяльністю залізниць України в цілому та макроекономічного регулювання їх реструктуризацією, зокрема, а також відсутність адекватних реальним виробничо-господарським процесам методичних підходів до пошуку шляхів мобілізації резервів та обґрунтування критеріїв оптимізації системи управління зазначеною галуззю національного господарства потребує проведення ґрунтовного дослідження. У звязку з викладеним, необхідним є: установлення об'єктивних вимог до ефективності функціонування зазначеної сфери економічної діяльності; розроблення організаційно-економічного механізму як оптимізації виробничої діяльності, так і реформування залізниць; обґрунтування алгоритмів реалізації процедур стратегічного управління модернізацією та реформуванням залізниць; реалізація цільових програм реструктуризації з використанням загальноконкурентного і ресурсно-функціонального стратегічного набору з метою цілеорієнтованого інноваційного зростання залізничного транспорту в Україні.

Практика сучасного управління залізничним транспортом свідчить, що в умовах зростання загроз глобальної фінансової кризи досягнення цільових орієнтирів розвитку неможливе без розробки: базових положень теорії стратегічного управління процесами реструктуризації; методології формування функціонально-об'єктних стратегій реформування залізниць на засадах регіоналізації транспортного обслуговування; методичних підходів та практичних рекомендацій щодо забезпечення результативності реалізації стратегії реформування й активізації інноваційних процесів.

Теоретичним, методологічним і практичним проблемам підвищення ефективності функціонування залізнично-транспортного комплексу України присвячені наукові праці вітчизняних учених: Аксьонова І.М., Бараша Ю.С., Гурнака В.М., Диканя В.Л., Кулаєва Ю.Ф., Макаренка М.В., Пасічника В.І., Перепелюка А.В., Сича Є.М. Еволюційні методи вирішення проблем реформування залізниць представлено в роботах російських авторів: Абрамова А.П., Бєлова І.В., Галабурди В.Г., Лапідуса Б.М., Мазо Л.А., Мачерета Д.А., Толкачової М.М. та ін. Напрями реформування залізничного транспорту в контексті реалізації ефективної державної регіональної політики деталізовано в дослідженнях українських учених-економістів: Алимова О.М., Данилишина Б.М., Дорогунцова С.І., Жука М.В., Заставного Ф.Д., Микитенко В.В., Панасюка Б.Я., Пащенка Ю.Є., Поповкіна В.А., Хвесика М.А., Чернюк Л.Г. та інших.

Проте, незважаючи на розробленість технологій реформування залізничного транспорту України та перманентне застосування принципів стратегічного управління розвитком РЕС при визначенні стратегій їх розвитку, існує гостра необхідність у проведенні системного дослідження шляхів розвязання проблем його реструктуризації. Особливо це стосується теоретико-методологічних засад розробки та застосування господарського механізму управління залізницями держави з урахуванням національних і регіональних економічних інтересів, що має вирішальне значення для розвитку такої галузі науки, як економіка та управління національним господарством.

Головна ідея дисертаційної роботи, ураховуючи поглиблення процесів глобалізації світогосподарської системи та їх вплив на траєкторію розвитку держави, полягає в розробці теорії та методології стратегічного управління і концепції формування функціонально-об'єктних стратегій реформування залізниць України на засадах регіоналізації. Традиційне трактування системи управління виробничо-господарською діяльністю та техніко-технологічними процесами на залізничному транспорті базується на результатах виокремлення принципів об'єктно-цільової спрямованості. Визначені орієнтири розвитку залізниць України та параметри їх стійкості, у тому числі щодо зниження техногенного навантаження на зовнішнє середовище, є результатом прогностичних оцінок наслідків реалізації авторської стратегії реформування.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою комплексних фундаментальних наукових досліджень Ради по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України, зокрема НДР: «Інституціоналізація інноваційно-інвестиційної трансформації економіки регіонів» за підтемою «Інституціональне забезпечення інноваційно-інвестиційної трансформації економіки регіонів» (номер держреєстрації 0108U009957, термін виконання 2008 - 2010 рр.), де дисертантом обґрунтовано сутність і розкрито зміст механізму регулювання інвестиційних процесів у контексті досягнення достатнього рівня економічної безпеки на залізницях України і досягнення збалансованості їхнього функціонування; «Розвиток транспортно-дорожного комплексу України в контексті інтеграційних процесів» (номер держреєстрації 0108U004429, термін виконання 2008 - 2010 рр.), у межах якої автором розроблено структурно-логічні схеми, світоглядно - та теоретико-методологічні засади розробки і реалізації технологій стратегічного управління реформуванням залізниць України.

Тема дисертації пов'язана також з науковими розробками Державного економіко-технологічного університету транспорту Міністерства транспорту та зв'язку і Державної адміністрації залізничного транспорту України, зокрема з дослідженнями за НДР: «Удосконалення методики аналізу і розрахунків у ринкових умовах собівартості перевезень вантажів і пасажирів залізничним транспортом» (номер держреєстрації 0196U012413, термін виконання 1996 - 1998 рр.), де автором визначено порядок обчислення собівартості перевезень на основі врахування витратних ставок в умовах нестабільних обсягів перевезень; «Проведення досліджень та розробка методологічних положень Єдиного обліку землі та об'єктів нерухомого майна залізничного транспорту» (номер держреєстрації 0109U008371, термін виконання 2007 - 2008 рр.), де дисертантом визначено особливості оцінювання землі й об'єктів нерухомого майна залізниць; «Методологічне забезпечення для проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна та земельних ділянок залізничного транспорту» (номер держреєстрації 0109U008372, термін виконання 2007 - 2009 рр.), в якій особистим внеском автора є розроблення алгоритму встановлення спеціалізації та групування об'єктів нерухомого майна структурних підрозділів залізниць; «Дослідження та розробка методологічних положень по інвентаризації майна» (номер держреєстрації 0109U008373, термін виконання 2007 - 2009 рр.), у межах якої здобувачем розроблено концептуальні схеми вдосконалення змісту технічної документації з інвентаризації майна та процедур адаптації організаційних структур управління (ОСУ) залізничним транспортом до функціонування в нестійкому економічному середовищі.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико-методологічних положень і методичних засад стратегічного управління процесом реформування залізниць України на основі регіоналізації транспортного обслуговування. Для досягнення поставленої мети було передбачено здійснити постановку, формулювання та послідовне розв'язання наступних завдань:

- розкрити проблеми реформування залізниць та запропонувати методи їх вирішення на основі галузево-регіонального принципу управління суб'єктами господарської діяльності залізничного транспорту, завдяки якому можливе гармонічне поєднання економічних інтересів залізниць, РЕС та національного господарства в цілому;

- розробити базові положення теорії стратегічного управління процесами реструктуризації залізниць з використанням авторської концепції формування і реалізації функціонально-об'єктних стратегій їх реформування на засадах регіоналізації транспортного обслуговування;

- дефініційно оформити основні елементи понятійно-категоріального апарату теорії стратегічного управління залізничним транспортом з урахуванням особливостей його функціонування в умовах ресурсних обмежень та перманентних змін у нестійкому економічному середовищі;

- визначити принципи забезпечення організаційно-економічної стійкості функціонування залізниць, відповідно до яких розробити технологію стратегічного управління з урахуванням шляхів мобілізації резервів виробництва та використанням методів оптимізації підсобно-допоміжної діяльності;

- обґрунтувати комплекс заходів щодо раціоналізації управління регіональними дирекціями залізничних перевезень та встановити ефективність функціонування господарського механізму з використанням розробленого методичного підходу до організаційно-економічної його оцінки;

- розробити алгоритм загальної стратегії реформування залізниць та визначити етапи її реалізації згідно із цільовими орієнтирами розвитку;

- визначити пріоритетність об'єктів докладання зусиль суб'єктами господарської діяльності за результатами застосування оригінальних методичних підходів до бюджетування експлуатаційною діяльністю залізниць, що базуються на системі якісних показників використання рухомого складу та визначенні рівнів завантаженості залізничних дільниць за нормативним принципом;

- розробити методичні підходи до економічної оцінки експлуатаційної діяльності залізниць країни з урахування паритету їх економічних функцій, раціоналізації розподілу витрат і економії часу;

- розкрити й обґрунтувати напрями узгодження діяльності залізниць із регіональними суб'єктами державного управління щодо вирішення еколого-економічних, техніко-технологічних та виробничо-господарських проблем на засадах реалізації принципів системності й паритетності;

- розробити структуру і зміст організаційно-економічного механізму забезпечення ефективності приміських перевезень пасажирів та конкурентоспроможності залізниць на ринку вантажних перевезень;

- установити рівень адекватності реальним виробничо-господарським і соціально-економічним процесам розробленої автором функціонально-об'єктної стратегії реформування залізниць і достатність наявного ресурсно-функціонального забезпечення по кожному етапу її реалізації.

Об'єктом дослідження є система управління реформуванням залізниць України, яка визначає їх збалансований розвиток та досягнення світових стандартів ефективності функціонування транспортного комплексу держави.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні, методичні та прикладні основи стратегічного управління реформуванням залізниць України на засадах регіоналізації транспортного обслуговування. ъ

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дисертації є: принципи системного аналізу, які розкривають закономірності розвитку економічних систем, місце та роль ринкової інфраструктури в господарській діяльності залізничного транспорту; фундаментальні положення економічної теорії, управління фінансами, математичної статистики і стратегічного управління; висновки вітчизняних і зарубіжних учених у галузі економіки та управління транспортом, наукові розробки і рекомендації з питань регіональної економіки, вітчизняна нормативно-правова база щодо функціонування залізничного транспорту.

Для вирішення поставлених завдань у дисертації використані методичні та звітні матеріали Державного комітету статистики України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державної адміністрації залізничного транспорту України, Південно-Західної залізниці, результати проведених автором досліджень та власні аналітичні розрахунки з використанням наступних методів: математичної статистики - для обробки статистичних даних роботи залізниць за звітні періоди; класифікації та групувань - для аналізу якісних показників використання рухомого складу; системного аналізу - для дослідження матеріально-технічної бази залізниць; програмно-цільовий - для вибору й обґрунтування стратегії реформування залізниць України; математичного програмування - для вирішення завдань інвестування та оптимізації структури управління.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці теоретико-методологічних засад і методичних положень, практичних рекомендацій щодо нового вирішення проблем формування і реалізації стратегії реформування залізниць України з урахуванням галузево-регіонального принципу управління з метою забезпечення високої ефективності їхнього функціонування. Найсуттєвішими теоретичними і практичними результатами, які характеризують наукову новизну дослідження та особистий внесок дисертанта, є наступні: ъ

вперше:

– обґрунтовано доцільність застосування ключових домінантів теорії систем для формалізації та вирішення прикладних завдань реформування залізниць України на основі галузево-регіонального принципу управління суб'єктами господарської діяльності залізничного транспорту. Це дало можливість за результатами структурування цілей розвитку та узгодження етапів формування і трансформації ресурсно-функціонального забезпечення процесів реструктуризації конструктивно поєднати економічні інтереси залізничного транспорту, РЕС та національного господарства в цілому;

– сформульовано базові положення теорії стратегічного управління реструктуризацією залізничного транспорту в умовах нарощення загроз його економічній безпеці та ризиків, що базуються на реалізації авторської концепції формування функціонально-об'єктних стратегій реформування залізниць України на засадах регіоналізації транспортного обслуговування;

– обґрунтовано організаційно-економічний підхід до якісної оцінки ефективності господарського механізму управління регіональними дирекціями залізничного транспорту, що стало основою для визначення пріоритетності проектів реформування залізниць та етапів їх реалізації за принципами: урахування характеру впливу і функціональної орієнтації регіональних дирекцій на досягнення комплексу стратегічних цілей; забезпечення збалансованості між процесами розвитку окремих субструктур; генерування й підтримки стратегічного балансу інтересів між їх фінансовою життєздатністю, внутрішньою спроможністю та інноваційною перспективою та привабливістю для споживача;

– розроблено алгоритм реалізації загальної стратегії реформування залізниць відповідно до визначених цільових орієнтирів їх розвитку з активізацією інноваційних процесів та регіонального підприємництва, що містить прикладний інструментарій на основі комплексу модельних рішень формалізації трансформаційних змін, в які інкорпоровано оцінку привабливості стратегічних зон господарювання за певною регіональною дирекцією;

удосконалено:

– технологію стратегічного управління діяльністю залізниць, що, на відміну від існуючої, реалізується за паритетом економічних функцій раціоналізації розподілу витрат і економії часу, за якою деталізовано: методи акумуляції та мобілізації резервів виробництва; критерії оптимізації як підсобно-допоміжної діяльності, так і реструктуризації житлово-комунальної та соціальної сфери; способи забезпечення еколого-економічної ефективності функціонування залізничного транспорту;

– методичні підходи до: бюджетування експлуатаційної діяльності залізниць, що, порівняно з існуючими, при комплексному оцінюванні потреб спираються на систему якісних показників ефективності використання рухомого складу та передбачають коригування за їх ієрархічним рівнем; визначення рівнів завантаженості залізничних дільниць, якими, на відміну від усталеного порядку, передбачено їх групування за відхиленнями від нормативу витрат на одиницю виконаних робіт;

– процедури розробки функціонально-об'єктної стратегії реформування залізниць України в умовах ресурсних обмежень із установленням етапів її реалізації по регіональних залізничних дирекціях, які, на відміну від існуючих, спираються на моделі управління процесом реформування еколого-економічної ефективності функціонування та визначення, відповідно до авторської концепції, пріоритетів і орієнтирів розвитку з обґрунтуванням обсягів його ресурсно-функціонального забезпечення;

набули подальшого розвитку:

– понятійно-категоріальний апарат теорії стратегічного управління реформуванням, що, на відміну від існуючого тлумачення поняття реформування як сутнісно-якісної зміни різних елементів складної системи (техніко-економічних, організаційно-економічних відносин і власності, форм і методів управління), передбачає усунення суперечностей між: виробництвом та розподілом на макро- і мезорівні; організацією та анархією виробництва в умовах криз і перманентної трансформації; цільовою орієнтацією ринкових важелів впливу на розвиток залізниць і технологією державного регулювання;

– методологічні принципи забезпечення організаційно-економічної стійкості залізниць та формування й добору функціональних стратегій розвитку, склад яких доповнено функціонально-об'єктним стратегічним набором реформування, обґрунтовано етапи його здійснення з урахуванням особливостей розвитку РЕС. Це дозволило розробити модель управління гарантуванням економічної безпеки на залізничному транспорті, формалізацію якої здійснено з використанням критеріальних показників стійкості та стабільності функціонування;

– методи організаційного аналізу системи управління експлуатаційною діяльністю залізниць України, відмінність яких від усталених полягає в інкорпорації до розрахункових моделей: структурних коефіцієнтів укрупнених оцінок витратних ставок; масштабу заходів щодо реформування; результатів розрахунків, отриманих за системою авторських показників аналізу ОСУ;

– концепції реалізації процедур формування та використання в конкурентному середовищі кореневих компетенцій певної регіональної дирекції залізниць; консолідації діяльності для збереження ключових переваг залізничного транспорту України, дотримання яких базується на розробленій з урахуванням принципів системності і паритетності схемі визначення напрямів спільного (із регіональними суб'єктами державного управління) вирішення еколого-економічних, техніко-технологічних та виробничо-господарських проблем;

– структура та зміст організаційно-економічного механізму забезпечення ефективності приміських перевезень пасажирів, до складу якого включено такі регулятори, як ресурсно-функціональний, нормативно-правовий, організаційний, фінансовий та алокаційної ефективності; напрями підвищення конкурентоспроможності залізниць на ринку вантажних перевезень, які передбачають посилення ринкового впливу на реалізацію моделі регіоналізації підприємницької діяльності.

Практичне значення одержаних результатів. Використання результатів дослідження дисертанта може суттєво сприяти формуванню та реалізації адекватних реальним соціально-економічним і виробничо-господарським процесам технологій стратегічного управління реформуванням залізниць України, що базуються на принципах регіонально-галузевої реструктуризації. Вони забезпечують узгодженість процесів функціонування залізниць і РЕС та спрямовані на досягнення цілей комплексного розвитку сфери транспортного обслуговування вантажовласників і населення, інфраструктури, житлово-комунального господарства, а також соціальної та екологічної політики. Розроблені методологічні положення щодо реформування залізниць є підгрунтям для побудови стратегії подальшого їх розвитку відповідно до технологічних зрушень чи змін у системі регулювання економікою.

Теоретико-концептуальні засади реалізації стратегії реформування залізничного транспорту ухвалено Міністерством транспорту та зв'язку України та визначено як основу для створення понятійного апарату трансформаційних процесів на залізничному транспорті (довідка Міністерства транспорту та зв'язку України № 45/229/1-10 від 11.03.2010 р.). Науково-методичні результати дисертаційної роботи використано також Укрзалізницею в Концепції Державної програми реформування залізничного транспорту та Державній цільовій програмі реформування залізничного транспорту на 2010 - 2015 роки, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 р. № 651-р і постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 р. № 390 (довідка Укрзалізниці від 12.03.2010 р.). Прогнозно-аналітичні розрахунки та рекомендації автора щодо визначення шляхів мобілізації резервів і оптимізації діяльності залізничного транспорту застосовано при розробці антикризових заходів та їх упровадженні на Одеській залізниці, що дозволило на 10,0% зменшити витрати при наданні послуг пасажирам (довідка Одеської залізниці № Н-7/92 від 05.03.2010 р.). Із використанням прикладного інструментарію вдосконалення регіональної політики та організаційно-економічного механізму підвищення ефективності приміських перевезень пасажирів Київська дирекція залізничних перевезень скоригувала обсяги потреб і отримала компенсації з місцевих бюджетів 2009 р. на суму 8 млн. грн. (довідка Київської дирекції залізничних перевезень № ДН-1-452/251-1 від 15.03.2010 р.).

Основні теоретико-методологічні положення та науково-практичні рекомендації дисертації відображені в навчально-методичному матеріалі у процесі вивчення дисциплін «Економіка транспорту», «Економіка залізничного транспорту», «Економіка і планування на залізничному транспорті»; курсового й дипломного проектування, а також підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня магістр за спеціальністю «Економіка підприємства» Державного економіко-технологічного університету транспорту Міністерства транспорту та зв'язку України (довідка Державного економіко-технологічного університету транспорту №2/20.3 - 304 від 22.03.2010р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є завершеною і самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до вирішення важливої науково-прикладної проблеми щодо формування і реалізації стратегії реформування залізниць України на основі регіоналізації транспортного обслуговування. Із опублікованих у співавторстві наукових праць використано положення, висновки та пропозиції, сформульовані особисто дисертантом, які за результатами багаторічних досліджень відображають його конкретний внесок у вирішення даної проблеми в межах розвитку теорії економіки та управління національним господарством.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дисертації доповідались на 10-ти міжнародних науково-практичних конференціях, зокрема: І, ІІ, ІІІ Міжнародних науково-практичних конференціях «Проблеми економіки і управління на залізничному транспорті» (м. Судак, червень 2006 р., червень 2007 р., червень 2008 р.); VI, VIII і ІХ Міжнародних наукових конференціях «Проблеми економіки транспорту» (м. Дніпропетровськ, квітень 2007 р., квітень 2009 р., квітень 2010 р.); IV Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми та перспективи розвитку транспортних систем в умовах реформування залізничного транспорту: управління, економіка і технології» (м. Київ, лютий 2008 р.); V і VI Міжнародних науково-практичних конференціях «Проблеми міжнародних транспортних коридорів та єдиної транспортної системи України» (м. Коктебель, червень 2009 р., червень 2010 р.); V Міжнародній науково-практичній конференції «Маркетинг і логістика в системі менеджменту пасажирських перевезень на залізничному транспорті» (м. Львів, вересень 2009 р.).

Публікації. Основні положення і висновки дисертації опубліковані автором у 46 наукових працях загальним обсягом 51,5 друк. арк., з яких особисто автору належать 40,7 друк. арк., у т. ч. одна одноосібна (13,95 друк. арк.) і 5 колективних монографій; 28 статей - у наукових фахових виданнях, з яких 16 одноосібних; 10 - у матеріалах науково-практичний конференцій; 2 - в інших наукових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації становить 452 сторінки комп'ютерного тексту, у тому числі 61 таблиця і 50 рисунків, з яких 14 займають усю площу сторінки. Список використаних джерел із 320 найменувань викладено на 33 стор., 4 додатки - на 62 сторінках.

залізниця приміський перевезення пасажир

Основний зміст роботи

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено мету, сформульовано завдання, предмет і об'єкт дослідження, деталізовано наукову новизну, розкрито теоретичну та практичну цінність роботи.

У першому розділі «Теоретико-концептуальні засади стратегії реформування залізничного транспорту» здійснено аналіз існуючих теоретичних підходів до реформування залізничного транспорту та узагальнено міжнародний досвід реструктуризації транспортного сектора; висвітлено базові положення теорії стратегічного управління та визначено сутність, зміст і складові стратегії реформування; розроблено концепцію формування функціонально-об'єктних стратегій реформування залізниць України на засадах регіоналізації.

Доведено, що головною причиною кризового стану та розбалансованості функціонування залізничного транспорту України є невідповідність обсягів фінансування вимогам простого та розширеного відтворення його основних виробничих засобів (ОВЗ). Зазначене обумовило деградацію виробничо-технічної бази і знищення стратегічного потенціалу залізниць, згортання програм розвитку, спрямованих на подальше економічне та соціальне зростання залізничного транспорту країни. Відсутність необхідного обсягу інвестицій (з 1992 р. потреби залізничного транспорту в інвестиціях задовольнялись лише на 25-30%) для забезпечення процесу простого відтворення ОВЗ та нарощення інноваційного потенціалу призвели до того, що: рівень зношеності ОВЗ залізниць України досяг критичного рівня, тобто зріс із 38 до 78% (активної їх частини - до 84,4%); значення параметрів технологічної стійкості галузі в існуючих межах зумовлюють її надзвичай сприйнятливість до загроз і ризиків; заходи, які реалізовано на першому етапі реформування залізничного транспорту відповідно до Концепції та Програми реструктуризації залізничного транспорту України (затверджених рішенням Міністерства транспорту України 18.08.1998 р.), здійснено безсистемно. При цьому реалізовано маловитратні заходи та вдосконалено лише зміст нормативно-правових актів, що не сприяло комплексному перетворенню залізничного транспорту України та не вирішило проблеми забезпечення його ефективності.

З огляду на зазначене, дисертант дійшов наступного висновку: для підвищення ефективності функціонування залізничного транспорту України стосовно задоволення потреб національної економіки і населення в перевезеннях із підвищенням їх якості, що є чинником зростання соціально-економічного потенціалу держави, забезпечення її обороноздатності та розширення зовнішньоекономічних зв'язків, украй необхідне: комплексне та кардинальне його реформування; розроблення теоретико-методологічного підгрунтя для реалізації відповідної стратегії; формування адекватних реальним соціально-економічним процесам механізмів реалізації відповідних дій.

Визнано, що сучасне трактування дослідниками дефініцій, які стосуються процесів реформування, у межах теорії стратегічного управління залізничним транспортом різне. Певним чином інколи відбувається зміщення понятійних акцентів, зокрема за такими категоріями, як реформування, реструктуризація, реорганізація, реінжиніринг, реконструкція. Це пов'язано із впливом на дефініційне визначення понять, які використовуються на вітчизняному залізничному транспорті, нормативних документів і вимог, розроблених для Європейського Співтовариства, Європейського банку реконструкції та розвитку, Світового банку, а також підміною макрокатегорій певними поняттями з такої галузі науки, як економіка та управління промисловими підприємствами.

Спираючись на результати осмислення історико-генетичних інтерпретацій змісту вказаних економічних термінів та вивчення трактувань, що використано закордонними і вітчизняними вченими, автором запропоновано теоретико-концептуальні засади реформування залізниць України, які доцільно використати при проведенні відповідних досліджень. Зокрема, рекомендовано застосування певного складу понятійного апарату, що уможливлює формалізацію і опис складових трансформаційного процесу. Схематично взаємозв'язок цих складових з урахуванням специфіки функціонування залізничного транспорту України наведено на рисунку 1, а дефініційне визначення окремих із них - у таблиці 1.

Рис. 1. Щільність взаємозв'язків між складовими трансформаційного процесу на залізничному транспорті України

З використанням сукупності принципів системного аналізу дисертантом визначено варіанти оптимальних для країни структур управління залізницями; установлено специфічні функції дальності залізниць країн світу; виокремлено основні моделі управління залізницями, які використовуються залежно від форми власності (їх згруповано у п'ять класів залежно від впливу останніх на інфраструктуру транспортного сектора та участі державних підприємств у здійсненні перевезень).

Таблиця 1. Дефініційне визначення базових понять теорії стратегічного управління реформуванням*

Поняття	Зміст базової категорії
Реформування	Комплексні перетворення, які можуть проводитись шляхом реалізації процесів реструктуризації, реінжинірингу та роздержавлення на базі відповідних нормативно-правових актів
Реструктуризація	Радикальна зміна структури об'єкта господарської діяльності (активів, власності, фінансів, управління, кадрів тощо)
Реінжиніринг	Створення принципово нових бізнес-проектів, що кардинально забезпечують підвищення ефективності функціонування суб'єкта господарської діяльності
Роздержавлення	Процес обмеження адміністративного втручання держави в економіку шляхом перетворення державної власності в недержавну і комерціалізації діяльності державних підприємств

* Визначено та систематизовано дисертантом

Вирізнені за ознаками моделі управління автором визнано ресурсно-функціональними. Ці макромоделі згруповано за здатністю до: вертикальної інтеграції інфраструктури (США, Японія, Латинська Америка, країни Африки); повного розмежування функцій експлуатації та інфраструктурного забезпечення (Великобританія); поетапного розмежування функцій експлуатації та інфраструктурного забезпечення (держави континентальної Європи); оновлення функцій експлуатації та інфраструктури (Росія, Казахстан); інтеграції державою специфічних функцій з експлуатації та інфраструктурного забезпечення (Україна, Білорусь).

З'ясовано, що кожна країна для забезпечення загальноекономічного прискорення обирає та реалізує модель реформування залізничного транспорту самостійно, незважаючи на її площу і довжину залізничних шляхів. Таким чином, сформульовано і розроблено науково-методичні положення реалізації заходів щодо реформування, з використанням яких дисертантом:

а) визнано недоцільність створення у складі єдиного субєкта господарювання - державної акціонерної компанії «Українські залізниці» філій залізниць без статусу юридичної особи;

б) запропоновано три альтернативних моделі реформування залізничного транспорту, якими передбачено формалізацію державної холдингової компанії, державного підприємства та концерну «Українські залізниці»;

в) доведено необхідність створення замість існуючих у межах діючої організаційної системи управління (ОСУ) двох конститутивно-ключових субструктурних елементів (залізниць і дирекцій залізничних перевезень) єдиної ланки управління функціонування залізничного транспорту із статусом юридичної особи (регіональну дирекцію залізничних перевезень), що сприятиме поліпшенню керованості структурними підрозділами (рис. 2).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Оновлена структура ОСУ функціонування залізничного транспорту України

Розроблені дисертантом положення теорії стратегічного управління реформуванням залізничного транспорту з урахуванням можливості реалізації зазначених трансформацій в умовах нарощення загроз його економічній безпеці і ризиків дали підстави для постановки питання щодо необхідності запровадження на цьому виді транспорту нової форми управління господарською діяльністю і надання послуг.

Стрижневим компонентом оновленої ОСУ залізницями визнано цільову структурну одиницю, яка може виконувати функцію корелятора виробничо-господарських процесів, що дасть змогу: вдосконалити організаційно-економічні засади функціонування залізниць; підвищити їх ефективність, конкурентоспроможність, стійкість до загроз і ризиків в умовах ресурсних обмежень; певним чином сформувати організаційно-економічні основи для інтенсифікації процесів загальноекономічної регенерації держави. За розробленою схемою позиціонування діяльності залізниць України доведено нагальну необхідність: розробки адекватних стратегій реформування залізниць України на засадах регіоналізації, визначення вимог до їх реалізації; всебічного опису таких стратегій, змісту, типу та складу дієвих механізмів їх реалізації; формалізації алгоритму консолідації зусиль з мобілізації резервів залізниць і РЕС, узгодження їхніх економічних інтересів.

У другому розділі «Методологія стратегічного управління процесом реформування залізниць» запропоновано концепцію формування функціонально-об'єктних стратегій реформування залізниць України на засадах регіоналізації, що базується на використанні, поряд із принципами системного, й ключових положень принципів об'єктно-цільового підходу (орієнтованого на об'єкт). Останні дозволяють кожній регіональній дирекції визначити специфічні напрями та орієнтири розвитку залізниці, а також послідовність і паритетність реалізації процесів реструктуризації. Застосування об'єктно-цільового підходу обумовлено намаганням дисертанта позбутися недоліків при здійсненні усталених процедур щодо визначення змісту і функцій стратегічного управління складними виробничо-економічними системами, сформованих з використанням положень функціонального підходу. Розвинуто перелік і склад засобів ініціювання ефекту локалізації та інкорпорації зусиль (при поєднанні економічних інтересів залізничного транспорту, регіонів та національного господарства в цілому). Їх сукупність сформовано відповідно до встановлених п'яти паритетів забезпечення надійності та стійкості транспортного обслуговування в державі, а саме: спеціалізації, централізації, оперативності, горизонтальної взаємодії та регіональної компактності. Зазначене дало змогу: обґрунтувати нову конструкцію ОСУ залізниць України; розробити процедуру формування і використання в конкурентному середовищі кореневих компетенцій певної регіональної дирекції залізниць; визначити пріоритетні завдання для залізничного транспорту України і РЕС з консолідації їхньої діяльності для збереження й нарощення ключових переваг. При цьому доведено, що:

- дотримання останніх можливе з урахуванням принципів системності і паритетності в схемі визначення напрямів спільного (із регіональними суб'єктами державного управління) вирішення еколого-економічних, техніко-технологічних та виробничо-господарських проблем;

- застосування базових положень теорії систем при формалізації та вирішенні науково-прикладних завдань реформування залізниць з використанням галузево-регіонального принципу управління суб'єктами господарської діяльності за умови чіткого структурування цілей розвитку й узгодження етапів формування, нарощення, трансляції і трансформації ресурсно-функціонального забезпечення реструктуризації дає змогу поєднати економічні інтереси залізничного транспорту, РЕС та національного господарства.

Розроблено схему забезпечення ефективності стратегічного управління залізницями за сформованою системою показників; визначено та обґрунтовано напрями загальноекономічного розвитку і засоби адаптації залізниць країни до західноєвропейських транспортних мереж; запропоновано зміст нормативно-правових важелів впливу на активізацію процесів реформування. Доведено необхідність використання єдиного критерію оцінювання системи управління експлуатаційною діяльністю залізниць та мобілізації резервів виробництва для формування дієвого організаційно-економічного механізму їх реформування.

Встановлено, що в разі спрямування поступу держави до вимог постіндустріального етапу розвитку і надалі за рахунок зміни функціональної надцентралізованої структури в умовах ринку відбуватиметься трансформація ОСУ залізничним транспортом до складнодецентралізованого вигляду. Це зумовлює необхідність використання оновлених теоретичних підходів до формування й удосконалення системи управління залізничним транспортом. Дисертантом запропоновано прогресивні технології стратегічного управління реформуванням залізниць у сукупності засобів і важелів організаційного-економічного впливу. Їх сутність полягає в коригуванні траєкторії розвитку та орієнтирів діяльності залізниці в умовах нестабільного середовища з урахуванням економічних інтересів залізничного транспорту, РЕС та національного господарства в цілому (рис. 3).

Рис. 3. Реалізація технологій стратегічного управління реформуванням залізниць України на засадах регіоналізації транспортного обслуговування

У цьому зв'язку важливого значення набуває необхідність з'ясування наступних співвідношень: масштабів розвиненості стратегічного потенціалу (сукупних можливостей) як залізниць України, так і регіональних економічних систем і національного господарства; їхніх спільних ознак і розбіжностей; застосування організаційного механізму реформування господарської діяльності залізничного транспорту та організаційно-економічного механізму забезпечення ефективності перевезень пасажирів та вантажів. Установлення зазначених параметрів та порогових значень їхніх меж, вихід за які може загрожувати збалансованості та ефективності функціонування системи управління, дозволить суб'єктам управління залізницями України тримати в полі зору такі показники, як раціональність використання та ресурсно-функціонального забезпечення, результативність стратегії реформування чи запровадження прогресивних заходів та відповідних дій, а також за результатами організаційно-економічного аналізу скоригувати відхилення показників від визначених меж.

Як механізм корекції похибок реформування розроблено і застосовано класифікаційну схему економічного паритету функцій:

-максимальне використання стратегічного потенціалу організації, тобто всіх матеріальних, фінансових, людських, інтелектуальних тощо активів для забезпечення технологічного процесу;

-цільова орієнтація впливу на потенціал - упровадження широкого діапазону заходів щодо мобілізації та збільшення потенціалу;

-використання внутрішніх можливостей для досягнення поставлених цілей, інтеграція всіх зовнішніх факторів, діючих за межами організації (попит у перевезеннях, фіскальна, фінансово-економічна, політична ситуація у державі);

-розроблення цільової стратегії вдосконалення ОСУ залізниць із формалізацією моделі прийняття рішень, яка б дозволила реалізувати визначений комплекс пріоритетних стратегічних завдань для залізничного транспорту України та його регіональних дільниць.

Результати опрацювання інформаційно-методичних аспектів ідентифікації ефективності процесів реформування залізниць України дали змогу констатувати необхідність: науково обґрунтованого вибору показників на основі єдиного критерію оцінки; розроблення системи агрегованих показників оцінювання і прогнозування наслідків реформування залізниць та регіональних дирекцій; визначення економічних умов і чинників забезпечення об'єктивності авторських методичних підходів, зокрема бюджетування експлуатаційної діяльності залізниць, які при комплексному оцінюванні потреб спирались на систему якісних показників ефективності використання рухомого складу та обґрунтовували напрями розвитку для певних об'єктів; установлення категорійності залізничних дільниць за результатами групування ділянок відповідно до кількісного значення відхилень існуючих параметрів від нормативу витрат на одиницю виконаних робіт.

Деталізовано завдання з підготовки фахівців у галузі бюджетного управління, моніторингу та стратегічного планування діяльності підрозділів залізничного транспорту. Запропоновано схему планування бюджетних показників експлуатаційної діяльності, а її алгоритм - здійснювати з використанням показників продуктивності локомотива та вантажного вагона, які інтегрують усі параметри ефективності експлуатаційної діяльності. При опрацюванні стратегічних програм підготовки розроблено алгоритм виконання організаційного аналізу залізниць, що базується на принципах організаційно-економічного підходу до якісної оцінки ефективності функціонування господарського механізму управління регіональними дирекціями залізничного транспорту. Зазначене стало основою для визначення пріоритетності проектів реформування залізниць та етапів їх реалізації за принципами: урахування характеру впливу і функціональної орієнтації регіональних дирекцій на досягнення комплексу стратегічних цілей; забезпечення збалансованості між тенденціями розвитку окремих субструктур; генерування й підтримки стратегічного балансу інтересів між фінансовою життєздатністю, внутрішньою спроможністю та інноваційною перспективою, привабливістю для споживача.

Дисертантом розроблено нову технологію стратегічного управління діяльністю залізниць за паритетом економічних функцій раціоналізації розподілу витрат та економії часу, за якою деталізовано: методи акумуляції та мобілізації резервів виробництва; критерії оптимізації як підсобно-допоміжної діяльності, так і реструктуризації житлово-комунальної та соціальної сфери; способи забезпечення еколого-економічної ефективності в умовах ресурсних обмежень. Побудова модельних рішень щодо стратегічного управління дозволила дисертанту оперативно отримувати достовірні значення можливостей мобілізації технологічних резервів для забезпечення результативності процесів реформування залізниць.

Запропоновано використання підходів до комплексної техніко-економічної оцінки рівнів завантаженості об'єктів, що базуються на результатах агрегування за узагальнюючим критерієм, яким є величина фактичних або нормативно заданих витрат на одиничні вимірники експлуатаційної роботи відповідного господарства. Така оцінка інтегрована із диференціальних параметрів і розрахована за кожною технологією у перевізному процесі на один кілометр дільниці. Доведено, що отримані показники повинні співвідноситися з витратами, доходами та обсягами, що виконуються по дільницях. Рівень завантаженості об'єкта встановлено автором за сумарним показником по кожному параметру за формулою:

R_і = (d_і + е_і + c_і + q_і) / 4

де d_і - розрахунковий оціночний параметр завантаженості по відношенню доходів від перевезень до приведених тонно-кілометрів;

е_і - те саме завантаженості по відношенню експлуатаційних витрат на перевезення до приведених тонно-кілометрів;

c_і - те саме завантаженості по відношенню доходів до вартості основних виробничих засобів;

q_і - те саме завантаженості по відношенню експлуатаційних витрат до вартості основих виробничих засобів.

Рівень завантаженості (віднесення до відповідного рівня та діапазону значень параметрів у кожному рівні) по виду оціночного параметра пропонується автором визначати за формулою:

Дr = (A_max - A_min) / (R_i - 1) + R_ilqN_i/(R_i + 1)

де A_max - максимальне значення оціночного параметра;

A_min - мінімальне значення оціночного параметра;

N_i - кількість дільниць, виділених як об'єкти завантаження;

R_i - рівень завантаженості (1, 2, 3, 4, 5, 6, 7);

D - доходи, отримані від виконання перевезення вантажів і пасажирів по і-й дільниці, що визначаються за формулою:

D_і = D^п _пмс + D^п _мс + D^п _прс + D^в _пмс + D^в _мс ,

де D^п _пмс - доходи від виконаного обсягу пасажирообігу в прямому (міжнародному) сполученні;

D^п _мс - те саме від пасажирообігу в прямому (місцевому) сполученні;

D^п _прс - те саме від пасажирообігу в приміському сполученні;

D^в _пмс - те саме від вантажообігу в міжнародному сполученні;

D^в _мс - те саме від вантажообігу в місцевому сполученні.

Експлуатаційні витрати, повязані з організацією перевезень на і-й дільниці слід визначати за формулою:

Е_i = Е^В + Е^Л + Е^Т + Е^П + Е^Ш + Е^Е + Е^БМЕС ,

де Е^в - експлуатаційні витрати з організації вантажних перевезень;

Е^Л - те саме з організації пасажирських перевезень;

Е^Т - те саме з тягового забезпечення;

Е^П - те саме з утримання колійного господарства;

Е^Ш - те саме з утримання пристроїв СЦБ та зв'язку;

Е^Е - те саме з утримання пристроїв енергозабезпечення;

Е^БМЕС - з утримання технологічних будин-ків та споруд.

Залишкова вартість основних засобів, які використовуються в перевізному процесі, визначається за формулою:

С_i^ОЗ = С_i^буд + С_i^сп + С_i^пп + С_i^мо + С_i^рс ,

де С_i^буд, С_i^сп, С_i^пп, С_i^мо, С_i^рс - залишкові вартості відповідно будинків виробничо-технічного призначення, споруд, пристроїв, машин та обладнання, рухомого складу.

...