Стратегія реформування залізниць України на основі регіоналізації транспортного обслуговування

За наведеними вище формулами здійснюються розрахунки оціночних параметрів, результати яких узагальнюються в окремих таблицях. Відповідно до отриманих проміжних розрахунків виконуються агрегування дільниць, а за середньоарифметичним значенням параметрів визначається узагальнений рівень завантаженості одного кілометра дільниці.

Установлено, що базовим чинником забезпечення збалансованості функціонування залізниць є ефективність підсобно-допоміжної діяльності, оскільки питома вага доходів від такої діяльності в загальних доходах становить 15% (рис. 4).

Рис. 4. Структура доходів підсобно-допоміжної діяльності (на прикладі Південно-Західної залізниці)

Результати аналізу структури доходів дали підстави для висновку, що частину непрофільних послуг можна передати стороннім організаціям, які спеціалізуються на таких послугах. Установлено, що підвищення ефективності даної діяльності можливо лише на договірній основі, яка кваліфікується аутсорсингом. Останній в економічній практиці визнано прогресивною стратегією управління, яка дозволяє сконцентрувати зусилля на основному бізнесі, підвищити його ефективність, а також якість продукції та послуг за рахунок передачі спеціалізованим організаціям певних завдань-функцій / бізнес-процесів, що не є профільними для залізниць України, але необхідні для їх збалансованого функціонування. З цією метою дисертантом визначено склад технологій аутсорсингу на залізничному транспорті, що дозволяє звільнити ресурси та сконцентрувати їх на виконанні основної своєї профільної діяльності і знизити собівартість підсобно-допоміжної діяльності. Результати проведених у досліджені розрахунків свідчать, що мінімальний економічний ефект від використання аутсорсингу становить 10% витрат залізниці на виконання робіт власними силами.

У третьому розділі «Діагностика економічних проблем господарської діяльності залізниць» здійснено аналітичну оцінку матеріально-технічного потенціалу залізниць України, діагностику змісту і результативності організаційного механізму забезпечення господарської діяльності та оцінювання параметрів їх економічної стійкості. Результати кількісно-якісної оцінки стану залізничного транспорту України дозволили автору констатувати, що:

- параметри його економічного розвитку досягли критичної межі, хоча

економіко-географічне положення України на Європейському континенті сприяє інтеграції в Європейську та Світову транспортні мережі;

- зниження обсягів виробництва всіма галузями української економіки,

погіршення внутрішніх і зовнішніх зв'язків та фінансово-економічна криза 2008 - 2009 рр. спричинили різке падіння масштабів перевезень на залізничному транспорті, який є основним каталізатором економічного зростання в державі. З'ясовано, що обсяги перевезень 2008 р. порівняно з 1990 р. скоротились майже у 2 рази, що негативно вплинуло на фінансовий стан залізничного транспорту та відтворення його ОВЗ; за рахунок власних коштів забезпечується лише 40% потреб залізниць на відновлення матеріальних потенціалів активних ОВЗ; хронічна нестача фінансових ресурсів при практичній відсутності державного фінансування призвели до зношеності рухомого складу на 80-90%, а витрати на ремонт та експлуатацію техніки зросли більше ніж у 2 рази. Це обумовило незадовільну якість транспортного обслуговування та створення загроз економічній безпеці держави.

Доведено, що взятий Україною курс на європейську інтеграцію потребує кардинального оновлення ОВЗ залізничного транспорту. За розрахунками встановлено, що для оновлення і модернізації рухомого складу, а також розвитку інфраструктури залізничного транспорту до кінця 2015 р. потрібно 100 млрд. грн. Це вимагає здійснення пошуку нових форм та джерел інвестиційного забезпечення, удосконалення тарифної системи із розробленням процедур компенсації витрат і одержання середньогалузевого прибутку. Проаналізовано заходи реалізації Концепції державної програми реформування залізничного транспорту та Державної цільової програми реформування залізничного транспорту на 2010 - 2015 роки. Установлено, що запропоновані в них заходи не враховують особливостей сучасних глобалізаційних процесів та розвитку РЕС при реформуванні залізничного транспорту. Визнано, що технологічний рівень та параметри розвиненості виробничо-технічної бази залізниць не відповідають зростаючим потребам суспільства, а також існує загроза надійності, збалансованості та безпечності функціонування залізничного транспорту. Так, за станом на 01.01.2009 рівень зношеності тягового рухомого складу сягав: тепловозів - 93%; електровозів - 89; секцій електропоїздів - 80; дизельпоїздів - 97% (табл. 2).

Таблиця 2. Ретроспективні параметри тягового рухомого складу залізниць України*

* Джерело: звітні дані Укрзалізниці

Свідченням неможливості термінового оновлення рухомого складу пасажирських вагонів є встановлені дисертантом факти: за станом на 01.01.2009 інвентарна наявність пасажирських вагонів дорівнювала 7535 од., з яких 2889 од. (38,3%) мають вичерпаний термін служби (28років та більше); частка вагонів терміном служби від 10 до 20 років дорівнює 24,8%, а до 10 років - лише 3,1%; темпи старіння парку пасажирських вагонів значно випереджають його оновлення, а загальний коефіцієнт їх спрацювання сягає 75%; частина пасажирських вагонів, термін яких становить 28 років і більше, продовжують експлуатуватись у пасажирських поїздах після науково-технічного діагностування (продіагностовано з незадовільною оцінкою технічного стану 2302 од. та подовжено термін експлуатації 2265 од.); протягом 2000 - 2009 рр. задоволення потреб у вантажному рухомому складі здійснювалось насамперед у напрямі більш повного використання наявного парку та переобладнання критих вагонів і платформ у піввагони, мінераловозів і цементовозів - у вагони для перевезення сипучих вантажів; середньорічна кількість несправних вагонів з урахуванням власних та вагонів СНД, що перебували в Україні 2009 р., становила 14380 од., або 16,3% від загального їх парку; коефіцієнт зношеності ОВЗ колійного господарства перевищує 55%, а масштаби колій із простроченим ремонтом за останні три роки збільшилась у 2 рази і досягла 30% від загальної протяжності.

Аналогічна ситуація характерна і для сфери електропостачання та зв'язку. Разом з тим суб'єктом управління господарської діяльності залізниць України інвестувався розвиток так званих престижно-показових, не першочергових об'єктів (Південний вокзал та залізнично-автомобільний мостовий перехід через р. Дніпро у м. Києві, пасажирський вокзальний комплекс ст. Дарниця, автобан Київ - Одеса тощо). Установлено, що допущено більш як у 4 рази відставання балансової вартості ОВЗ від реальної їх ціни, що призвело до відповідного скорочення амортизаційних відрахувань та необґрунтованого підвищення прибутку від звичайної діяльності (який на 75-80% відраховується до бюджету у вигляді податків, при цьому лише за 2008 р. перераховано податків і всіх нарахувань до бюджету понад 8 млрд. грн.).

На основі розрахунків дисертанта розроблено методичні підходи до оцінки рівня економічної безпеки залізниць, суть яких полягає у визначенні небезпеки за допомогою інтегральної оцінки на базі відповідних індикаторів. Їх експериментальна перевірка виявила, що рівень безпеки (за станом на 01.01.2010) оцінюється за ІІІ класом (проблемна ситуація в системі економічної безпеки із катастрофічними наслідками). Це дозволяє констатувати, що високий рівень загроз і ризиків є наслідком реалізації недосконалих управлінських технологій, відсутності економічного стимулювання інноваційних процесів й умов для активної реструктуризації залізниць України. З метою зменшення напрямів докладання зусиль і первинних витрат на їх реформування автором запропоновано систему маловитратних заходів. Основними з них є:

- економія експлуатаційних витрат, підвищення дохідності перевезень,

збільшення доходів від підсобно-допоміжної діяльності, упровадження аутсорингу, підвищення ефективності взаємодії з місцевими державними адміністраціями;

- упровадження трьохрівневого управління діяльності залізниць України

у взаємозв'язку ланок: суб'єкт господарської діяльності «Українські залізниці» - регіональна дирекція залізничних перевезень - структурний підрозділ, що дозволить скоротити загальну чисельність апарату управління залізниць на 2650 чол. з річною економією фонду заробітної плати в сумі не менше як 198,8 мільйона гривень.

У четвертому розділі «Методичні підходи до вирішення проблем реформування залізниць України» розроблено способи та вдосконалено існуючі засоби реформування залізниць держави на рівнів РЕС; здійснено експериментальну перевірку в межах розділу авторських методів організаційного аналізу системи управління експлуатаційною діяльністю залізниць, де в розрахункові моделі інкорпоровано укрупнені витратні ставки. Результати обчислень за системою оригінальних показників аналізу ОСУ залізницями України дозволили встановити параметри ефективності використовуваних механізмів регулювання роботи залізничного транспорту як галузі природного монопольного сектора економіки з урахуванням можливості гармонійної вбудови системи галузевого управління суб'єктами монополій у макроструктури регіонального управління та ринкового регулювання.

У процесі дослідження розроблено структуру організаційно-економічного механізму забезпечення конкурентоспроможності залізниць на ринку вантажних та пасажирських перевезень, який доповнено засобами ринкового впливу на реалізацію моделі регіоналізації підприємницької діяльності, де ключовим системоутворюючим регулятором, крім ресурсно-функціонального, організаційного, фінансового та алокаційної ефективності, визнано нормативно-правовий механізм. Він має регламентувати взаємовідносини між регіональними органами виконавчої влади та активізувати процеси з реалізації дієвої політики реформування залізниць. За розробленими методичними підходами до встановлення щільності транспортних зв'язків на різних рівнях управління для забезпечення їх ефективності, що базуються на модельних рішеннях, дисертантом пропонуються такі показники:

-коефіцієнт відправлення вантажів на 1 чол. (обчислення здійснюється за відношенням обсягу відправленої продукції, що виробляється у РЕС, до кількості населення, що мешкає на її території);

-коефіцієнт рухливості населення (розраховується як відношення суми відправлених пасажирів до загальної кількості населення, що мешкає в регіоні).

Здійснено оцінку «Концепції державної економічної політики», за результатами якої запропоновано подальше вдосконалення проекту даного документа за рахунок використання авторських процедур із мезорайонування (по десятьох економічних районах) та засобів урегулювання інтересів залізниць і РЕС.

Спираючись на дані Південно-Західної залізниці дисертантом здійснено розрахунки динаміки компенсацій за перевезення пільгових категорій (табл. 3).

Таблиця 3. Динаміка компенсацій обласними державними адміністраціями збитків від перевезень пільгових категорій пасажирів Південно-Західною залізницею*

* Джерело: розроблено дисертантом на основі даних Південно-Західної залізниці

Результати розрахунків дали підстави для наступних висновків:

-традиційне збереження за приміськими залізничними перевезеннями статусу соціально значущих у теперішній суспільно-економічній системі України є малообґрунтованим;

-поєднуючи в цілісній системі стратегічного управління реформуванням залізниць загальнонаціональні, соціальні та виробничо-господарські інтереси, можна запропонувати дієві регулюючі заходи щодо збалансування правових, соціальних і фінансових паритетів по регіонах;

-застосування оригінальних регуляторів та опрацьованих у роботі нормативно-правових важелів впливу (наприклад, контрактів або угод з місцевими держадміністраціями та гарантійні зобов'язання щодо якості транспортних послуг) убезпечить поступове відновлення, трансформацію та нагромадження стратегічного потенціалу залізничного транспорту без утисків соціально незахищених верств населення та інших пільгових категорій;

-перспективними напрямами розширення співпраці суб'єктів регіонального управління із залізничним транспортом на взаємовигідній основі (у площині вирішення транспортних і соціальних програм РЕС) є: передача житла до комунальної власності; здійснення реконструкції привокзальних площ й оновлення вокзалів; підвищення якості перевезення пасажирів; перебудова шляхопроводів та переїздів; модернізація рухомого складу тощо.

У п'ятому розділі «Органічне функціонування і результативність галузево-регіонального управління залізницями України» розроблено та опробовано авторські методологічні засади формування господарського механізму управління регіональним підприємством як основної ланки залізничного транспорту, а також операторських компаній з перевезення пасажирів та вантажів. Їх експериментальна перевірка свідчить про результативність наукових розробок дисертанта щодо реформування залізничного транспорту.

Для розробки заходів з формалізації дієвої стратегії реформування виокремлено послідовність реалізації процедур підготовчого етапу, а саме: визначення місії діяльності залізничного транспорту і формування дерева цілей та обґрунтування ієрархії стратегії реформування залізниць України. Запропоновано більшість управлінських заходів і нововведень виконувати одночасно (паралельно з розробкою та вдосконаленням змісту стратегій), що сприяє суттєвому скороченню термінів запровадження технологій стратегічного управління реформуванням. Із використанням принципів об'єктно-цільового підходу встановлено: послідовність визначення і коригування цілей для окремих цілеорієнтованих об'єктів (ЦОО) залізниць України; пріоритетні сфери економічної діяльності, обсяги перевезення, наявний ресурсний потенціал та фінансові резерви; специфічність напрямів функціональної діяльності - експлуатаційної, логістики, маркетингу.

За результатами позиціонування структурної перебудови визначено завдання регіонального підприємства, якому має надаватися статус юридичної особи, його специфічні функції (зокрема, обслуговування інфраструктури залізниці та організація руху поїздів), запропоновано на базі шести залізниць та 27 дирекцій залізничних перевезень в Україні створити 12 регіональних дирекцій, дислокація яких кореспондується з існуючою системою макроекономічного районування (рис. 5).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 5. Схема дислокації регіональних дирекцій по економічних районах

За розробленим алгоритмом реалізації загальної стратегії реформування залізниць відповідно до визначених цільових орієнтирів розвитку (з паритетом активізації інноваційних процесів та регіонального підприємництва) з використанням прикладного інструментарію здійснено моделювання її результативності. Результати застосування комплексу модельних рішень дозволили формалізувати масштаби трансформаційних змін на залізничному транспорті, оцінити привабливість кожної стратегічної зони господарювання за певною регіональною дирекцією та встановити наслідки стратегії реалізації:

забезпечення правого статусу регіонального підприємства згідно з Цивільним кодексом України; задоволення вимог ЄС 2011/12/ЄС від 26.02.2001 р. щодо відокремлення функцій управління інфраструктурою; підвищення ефективності управління низовими ланками з обслуговування інфраструктури (ПЧ, ШЧ, ЕЧ, ТЧ тощо);

максимальне поєднання галузевих і територіальних форм управління; усунення дублюючих контрольних функцій Укрзалізниці, залізниць, дирекцій залізничних перевезень (скорочення апарату управління);

досягнення взаємозалежності результатів діяльності кожного структурного підрозділу з кінцевим результатом регіонального підприємства;

підвищення безпеки руху та якості обслуговування пасажирів;

покращення організації приміських пасажирських перевезень залізничним транспортом та його реалізація по етапах: отримання права доступу до залізничних ліній; надання оператору залізницею нитки графіка руху поїздів, визначення механізму взаємовідносин зацікавлених сторін; уведення (створення) окремої компанії, яка буде оператором (між залізницею, оператором та органами місцевого самоврядування діятиме угода, в котрій обумовлені права та обов'язки сторін щодо організації міських пасажирських перевезень залізничним транспортом), що замовляє, а залізниця надає послуги з утримання, обслуговування рухомого складу, а також організації руху електропоїздів (витрати, які пов'язані з обслуговуванням інфраструктури, визначено, виходячи з питомих витрат структурних підрозділів на обслуговування одного кілометра колії та протяжності дільниці);

удосконалення нормативних актів, які регламентують діяльність залізничного транспорту із пасажирських перевезень (прийняття Закону України «Про залізничний транспорт», Постанови КМУ «Про порядок обслуговування громадян залізничним транспортом», Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом); об'єктивація оптимальної для України моделі управління еколого-економічною ефективністю функціонування відповідно до пріоритетів та орієнтири розвитку галузі в цілому та її субструктурних одиниць, зокрема з обґрунтуванням необхідного обсягу ресурсно-функціонального забезпечення процесів реформування залізниць.

За результатами прогностичних оцінок автора, запровадження нової організації перевезень і створення системи операторів дозволить забезпечити: зростання інвестицій у рухомий склад залізниць на 22%; часткове вирішення проблем подолання дефіциту вантажних вагонів за рахунок збільшення парку власних вагонів; створення засобами державного регулювання конкурентного середовища на ринку послуг залізничного транспорту. Однак встановлено й елементи складності реалізації стратегії реформування, зокрема, щодо розмежування в системі залізничного транспорту природно-монопольного і конкурентного секторів; можливості реалізації ефективного механізму державного регулювання, який би стимулював розвиток конкурентного середовища при перманентній зміні політичних траєкторій у державі; забезпечення доступності інфраструктури на рівноправній основі, а також вільного ціноутворення в конкретних секторах транспортних послуг; рівноправності державної підтримки та контролю за діяльністю підприємств і компаній - операторів у сфері міжнародних перевезень на території України.

Прогнозно-аналітичні розрахунки (табл.4) свідчать про можливість: збільшити вантажообіг та пасажирообіг відповідно на 14 і 12%; розширити конкурентне середовище, інтермодальні перевезення та інформаційні логістичні технології, техніко-технологічної модернізації міжнародних транспортних коридорів; підвищити збереження вантажів на третьому етапі реформування, що збільшить частку транзитних перевезень на 20%, а контейнерних - орієнтовно у 3 рази; скоротити витрати на ремонт і утримання технічних засобів до 15% за рахунок оновлення рухомого складу.

Таблиця 4. Очікувані результати реалізації положень дисертаційної роботи, %*

* Джерело: розроблено автором

Це також дасть можливість здійснити структурні перетворення та розмежувати експлуатаційну і ремонтну діяльність; зекономити витрати на паливо та електроенергію на 20% за рахунок оновлення парку локомотивів та вагонів на 40%, упровадження енергозберігаючих технологій, електрифікації певних напрямків, модернізації системи енергозабезпечення; підвищити якісні показники використання рухомого складу на 25% та ін.; скоротити терміни доставки вантажу на 15%, що має відбутися за рахунок розвитку пропускної спроможності залізничних ліній, збільшення руху вантажних поїздів, скорочення часу початкових та кінцевих операцій із вантажних перевезень тощо.; зменшити експлуатаційні витрати та збільшити обсяги перевезень при зниженні собівартості у 2015 р. порівняно з 2008 р. на 10% (причому дисертантом установлено, що транспортна складова в ціні продукції на перших етапах реформування зростатиме, а починаючи з 2014 р. поступово скорочуватимуться і на кінець 2015 р. зменшиться на 0,1% проти 2008 р.).

Висновки

У дисертаційній роботі одержані нові теоретико-методологічні, методичні та практичні результати, що в сукупності вирішують важливу наукову-прикладну проблему реформування залізниць України та стратегічного управління їх субструктурними одиницями. Наукові розробки, висновки та рекомендації дисертанта мають суттєве значення для розвитку такої галузі науки, як економіка та управління національним господарством. За результатами дослідження сформульовано наступні висновки і пропозиції теоретико-методологічного та науково-прикладного характеру:

1. На основі розробки та експериментальної перевірки оригінальних теоретико-методологічних засад формування стратегії реформування залізниць доведено доцільність застосування теорії систем при формалізації та розв'язанні прикладних завдань реформування залізниць України на базі галузево-регіонального принципу управління суб'єктами господарської діяльності залізничного транспорту. Структурування цілей розвитку, узгодження етапів формування і трансформації ресурсно-функціонального забезпечення процесу реформування залізничного транспорту та збалансування його економічних інтересів, РЕС і національного господарства в цілому стали основою для побудови системи стратегічного управління реструктуризацією залізниць в умовах нарощення загроз економічній безпеці держави.

2. Набув подальшого розвитку понятійно-категоріальний апарат теорії стратегічного управління реструктуризацією виробничо-економічних систем, що, на відміну від існуючого тлумачення поняття реформування як сутнісно-якісної зміни різних елементів складної субструктури (техніко-економічних, організаційно-економічних відносин і власності, форм і методів управління), передбачає усунення суперечностей між: виробництвом та розподілом на макро- і мезорівні; системою організації виробництва та анархією процесів в умовах криз і перманентної трансформації; цільовою орієнтацією ринкових важелів впливу на розвиток залізниць і технологією державного регулювання. Шляхом розмежування змісту і сутності базових понять трансформаційного процесу встановлено, що комплексні перетворення можуть упроваджуватись за рахунок реструктуризації, реінжинірингу та роздержавлення на базі відповідних нормативно-правових актів. Виявлено, що на конфігурацію реформування впливають такі фактори, як ефективність нормативно-правової бази, особливості реформування залізничного транспорту, політичний вектор і воля керівника, вимоги європейських стандартів.

3. На основі виокремлення й адаптації до функціонування залізниць в умовах ресурсних обмежень, адекватних реальним виробничо-господарським та соціально-економічним процесам засобів і модельних вирішень, розроблено адаптивну технологію стратегічного управління діяльністю залізниць за паритетом економічних функцій раціоналізації розподілу витрат та економії часу. В межах технології деталізовано: методи акумуляції та мобілізації резервів виробництва; критерії оптимізації як підсобно-допоміжної діяльності, так і реструктуризації житлово-комунальної та соціальної сфери; способи забезпечення еколого-економічної ефективності в умовах ресурсних обмежень. Обґрунтування з використанням останніх заходів щодо приведення експлуатаційних витрат до обсягів робіт стали основою для розробки методичних підходів до визначення рівнів завантаженості об'єктів, структура яких має формуватися шляхом установлення фактичних або нормативно заданих витрат на відповідні чинники експлуатаційної роботи. Затвердження і впровадження у практику господарювання передачі непрофільних послуг залізниць на конкурентній основі зовнішнім організаціям, які спеціалізуються на такій діяльності, через упровадження аутсорсингу дозволить отримати економічний ефект більше ніж 10% витрат на виконання робіт власними силами.

4. Обґрунтовано організаційно-економічний підхід до якісної оцінки ефективності функціонування господарського механізму управління регіональними дирекціями залізничного транспорту, що стало основою для визначення пріоритетності проектів реформування та етапів реалізації відповідної стратегії за принципами: урахування характеру впливу і функціональної орієнтації регіональних дирекцій на досягнення комплексу стратегічних цілей; забезпечення збалансованості між тенденціями розвитку окремих субструктур; генерування й підтримки стратегічного балансу інтересів між фінансовою життєздатністю, внутрішньою спроможністю та інноваційною перспективою, привабливістю для споживача.

5. З урахуванням досвіду економічно розвинених європейських країн установлено, що в ОСУ залізничним транспортом України відбувається перманентний перехід від традиційної, командної структури до ринкової моделі його функціонування. Зазначене вимагає нагальної побудови нової архітектури системи управління, а також розробки стратегії реформування цієї галузі для досягнення визначених цілей її розвитку. Оскільки головною метою стратегічного управління має бути повне задоволення потреб пасажирів та вантажовласників як за обсягом, так і якістю транспортного обслуговування, це обумовлює необхідність розроблення відповідної стратегії з використанням принципу забезпечення організаційно-економічної стійкості залізниць та доповнення складу функціональних стратегій функціонально-об'єктним стратегічним набором реформування. При цьому обґрунтовано етапи його реалізації з урахуванням особливостей розвитку регіональних економічних систем держави. Це дало можливість розроблення моделі управління гарантуванням економічної безпеки на залізничному транспорті, формалізація якої здійснена з використанням критеріальних показників стійкості і стабільності функціонування.

6. Виходячи з прогнозно-аналітичної оцінки попередніх трансформаційних змін у дослідженому секторі національного господарства, можна констатувати, що: перший етап реформування залізничного транспорту, який здійснювався згідно з Концепцією та Програмою реструктуризації залізничного транспорту України у 1998 р., відбувався безсистемно і не охоплював весь комплекс перетворень, насамперед у сфері законодавчих та фінансових відносин, і подальше розтягування термінів реструктуризації та централізації функції Державної адміністрації залізничного транспорту свідчить про недоцільність існування єдиного суб'єкта господарської діяльності, що помилково вимагало скасування статусу юридичної особи нині функціонуючих залізниць. Запропоновано альтернативні моделі реформування залізниць України, якими передбачено створення державної холдингової компанії, державного підприємства та концерну «Українські залізниці». Здійснено коригування й формалізацію цілей ІІІ етапу реформування відповідно до положень Державної цільової програми реформування залізничного транспорту України на 2010-2015 роки, яка затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 р. № 1390 у напрямі побудови та запровадження дієвої галузево-регіональної структури управління залізницями.

7. Установлено, що нормативно-правова база, яка регламентує взаємовідносини між регіональними органами виконавчої влади та суб'єктами природних монополій, потребує вдосконалення відповідних законів. Для отримання об'єктивної оцінки ефективності функціонування залізничного транспорту і регіонів запропоновано використання коефіцієнтів: відправлення вантажів на 1 чол. (відношення обсягу відправленої продукції, що виробляється в регіоні, до кількості населення в ньому); рухливості населення (відношення суми відправлених пасажирів до загальної кількості населення, що мешкає в регіоні). Основним завданням залізниць України у сфері оптимізації регіональної політики в період реформування є зближення співробітництва залізниць з місцевими органами виконавчої влади, за яким конкретизовано напрями співпраці з вирішення транспортних і соціальних програм регіону. Зокрема, мова йде про: підвищення якості перевезення пасажирів; реконструкцію привокзальних площ, шляхопроводів та переїздів, оновлення вокзалів; упровадження житлово-комунальних, оздоровчих спільних програм; реалізацію політики еколого-економічної ефективності шляхом урегулювання вітчизняного законодавства щодо ефективного впровадження екологічного контролю власними силами.

Удосконалено структуру і зміст механізму інституційних перетворень, специфічність якого полягає у створені на базі залізниць регіональних екологічних центрів, до складу яких мають входити всі хіміко-технологічні лабораторії структурних підрозділів залізничного транспорту, що тяжіють до того чи іншого регіону. Це в остаточному підсумку дозволить не лише виконувати роботи з екологічного контролю впливу технологічних наслідків процесів перевезень, а й надати допомогу іншим організаціям регіону.

8. Запропоновано формування цілеорієнтовних обєктів залізниць залежно від районів тяжіння промислових підприємств, пропускної і провізної спроможності залізничної дільниці. Визнано, що в сучасних умовах функціонування залізничного транспорту, коли відбулися кардинальні зміни економічних зв'язків та структури виробництва і споживання в регіонах, важливо в основу реформування залізниць України покласти принцип оптимізації вантажоперевезень, скорочення відстаней та витрат на перевезення. Доведено необхідність коригування державної політики реформування залізниць на третьому етапі соціально-політичних трансформацій у державі та урахування особливостей регіонального розвитку, а також те, що створення системи операторів перевезень сприяє зростанню інвестицій у рухомий склад залізничного транспорту. Це зумовлює нагальну доцільність створення галузево-регіонального управління, стрижнем якого має бути організація (на базі шести залізниць та 27 дирекцій залізничних перевезень) 12 регіональних підприємств, діяльність яких повинна кореспондуватися з відповідними економічними районами, якими узгоджено галузеві та регіональні інтереси, виокремлено регулятори забезпечення оптимальної конкуренції на ринку вантажних перевезень, що примушують залізниці і власників вантажних вагонів підвищувати якість послуг, скорочувати власні витрати, застосовувати гнучку тарифну політику.

9. Запропоновано напрями вдосконалення організаційно-економічного механізму забезпечення приміських пасажирських перевезень залізничним транспортом, якими передбачено послідовність його формування по етапах: отримання права доступу до залізничних ліній; надання залізницею нитки графіка руху поїздів; забезпечення відповідальності сторін. Доведено, що вдосконалення організації приміських пасажирських перевезень залізничним транспортом, де оператором є компанія, яка не належить до складу залізниці, створює підгрунття для забезпечення результативності процесів реструктуризації та збалансованого розвитку конкурентного середовища.

10. Визначено наслідки реалізації пропонованої стратегії реформування залізниць України, установлено економіко-правові вимоги до інституційних перетворень на залізницях України, а саме: створення умов для підвищення його конкурентоспроможності та рівноправного доступу до інфраструктури; забезпечення правого статусу регіонального підприємства згідно з Цивільним Кодексом України; задоволення вимог ЄС 2011/12/ЄС від 26.02.2001 р. щодо виокремлення функцій управління інфраструктурою; ефективне управління низовими ланками з обслуговування інфраструктури (дистанціями колій, енергозабезпечення, сигналізації та зв'язку, локомотивного господарства); поєднання галузевих і територіальних форм управління; усунення дублюючих контрольних функцій Укрзалізниці, залізниць, дирекцій залізничних перевезень; скорочення адміністративних витрат та апарату управління; досягнення визначених орієнтирів діяльності кожним їх структурним підрозділом та постійне їх коригування таких орієнтирів відповідно до досягнутих регіональним об'єднанням параметрів; підвищення рівня безпеки руху та якості обслуговування пасажирів.

11. Основні наукові результати дослідження доведено до рівня практичних рекомендацій державним органам виконавчої влади, міністерствам і керівникам відповідних установ щодо формування умов для запровадження у практику господарювання оригінальної технології стратегічного управління реформуванням залізниць. Це дасть змогу збільшити обсяги вантажних і пасажирських перевезень відповідно на 14 і 12%; підвищити продуктивність праці на 50%; зменшити собівартість перевезень на 10%, скоротити рівень зношеності основних засобів до 60% . Весь комплекс заходів дозволить збалансувати діяльність залізниць, а до 2015 р. - зменшити транспортну складову в ціні продукції до рівня 2008 р. за умови ліквідації перехресного фінансування пасажирських перевезень.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Монографії

1. Ейтутіс Г.Д. Теоретико-практичні основи реформування залізниць України: [монографія] / Г.Д. Ейтутіс. - Ніжин: ТОВ «Видавництво Аспект-Поліграф», 2009. - 240 с.

2. Ейтутіс Г.Д. Динаміка розвитку залізниці: [монографія] / О.М. Кривопішин, М.В. Макаренко, Г.Д. Ейтутіс. - К.: Бізнескомфорт, 2007. - 117 с. (Особистий внесок: оцінено ефективність заходів щодо реструктуризації фінансової системи залізниці із застосуванням витратних ставок).

3. Ейтутіс Г.Д. Проблеми та основні напрямки реформування залізничного транспорту України: [монографія] / Ю. М. Цветов, М. В. Макаренко, Г.Д. Ейтутіс та ін.. - К.: КУТТ, 2007. - 222 с. (Особистий внесок: оцінено рівень розвитку транспортної інфраструктури України та рухомого складу залізниць).

4. Ейтутіс Г.Д. Столична магістраль в цифрах і фактах: [монографія] / О.М. Кривопішин, Г.Д. Ейтутіс. - К.: Бізнескомфорт, 2006. - 172 с. (Особистий внесок: діагностовано ефективність функціонування Південно-Західної залізниці України в розрізі областей).

5. Ейтутіс Г.Д. Основи менеджменту на залізничному транспорті:[монографія] / А. В. Перепелюк, Г.Д. Ейтутіс. - Дніпропетровськ: Січ, 1996. - 101 с. (Особистий внесок: обґрунтовано специфічні функції системи управління реформуванням на залізничному транспорті, її організаційно та комунікаційну структури).

6. Ейтутіс Г.Д. Основи маркетингу на залізничному транспорті:[монографія] / А. В. Перепелюк, Г.Д. Ейтутіс. - Дніпропетровськ: Континент, 1996. - 182 с. (Особистий внесок: запропоновано схему організаційного планування виробничої діяльності залізничного транспорту з урахуванням реалізації принципів управління маркетингом складних виробничо-економічних систем).

Статті у наукових фахових виданнях

7. Ейтутіс Г. Д. Попередні оціночні показники діяльності відділень та лінійних підприємств/ Г.Д. Ейтутіс, А. І. Яковлєв // Залізничний транспорт. - 1993. - № 2. - С. 52-53. (Особистий внесок: розроблено методичні підходи до розрахунку укрупнених витратних ставок для обчислення показників ефективності функціонування відділків залізниць України).

8. Ейтутіс Г.Д. Нові підходи до оцінки показників експлуатаційної діяльності на залізничному транспорті України / М.В. Макаренко, Г.Д. Ейтутіс, В.І. Пасічник // Залізничний транспорт України. - 1998. - № 4-5. - С. 14-15. (Особистий внесок: оцінено експлуатаційну діяльність залізниць України з урахуванням системи показників, що включають загальновиробничі та господарські витрати).

9. Ейтутіс Г.Д. До проблеми оновлення приміського рухомого складу / [Г.Д. Ейтутіс, Л.М. Сливинський, Н.Н. Розанов та ін.] // Залізничний транспорт України. - 2000. - № 2. - С. 13-16. (Особистий внесок: розраховано ефективність капітально-відновлювального ремонту електропоїздів на промислових підприємствах Укрзалізниці).

10. Ейтутіс Г. Д. Механізм управління підприємствами залізничного транспорту України з урахуванням регіональних умов // Залізничний транспорт України. - 2006. - № 3. - С. 18-21.

11. Ейтутіс Г.Д. Економічні аспекти екологічної діяльності України на прикладі Південно-Західної залізниці / О.М. Кривопішин, Г.Д. Ейтутіс // Залізничний транспорт України. - 2006. - № 4. - С. 22-25. (Особистий внесок: розроблено основні природно-охоронні заходи Південно-Західної залізниці для реалізації у 2004 - 2005 рр. та алгоритм еколого-економічної оцінки їх ефективності).

12. Ейтутіс Г.Д. Оцінка ефективності заходів залізниць / Г.Д. Ейтутіс // Залізничний транспорт України. - 2006. - № 5. - С. 72-75.

13. Ейтутіс Г.Д. Оцінка економічної ефективності інвестицій на залізницях України в умовах обмежених ресурсів / Г.Д. Ейтутіс // Залізничний транспорт України. - 2006. - № 6. - С. 75-79.

14. Ейтутіс Г.Д. Регіональна політика залізниць України в період їх реформування / О.М. Кривопішин, Г. Д. Ейтутіс // Залізничний транспорт України. - 2007. - № 11. - С. 44-46. (Особистий внесок: визначено напрями спільної діяльності регіональних суб'єктів управління з керівництвом залізницями, а також механізм узгодження їхніх взаємовідносин).

15. Ейтутіс Г.Д. Міжнародний досвід і практика реформування залізничного транспорту / Г.Д. Ейтутіс, О.М. Кривопішин, Т.А. Мукмінова // Залізничний транспорт України. - 2007. - № 2. - С. 31-35. (Особистий внесок: узагальнено досвід Китаю, РФ та Казахстану щодо реформування залізниць та їх модернізації).

16. Ейтутіс Г.Д. Удосконалення правового механізму в період реформування залізниць України / О.І. Дорофеєва, О.М. Кривопішин, Г.Д. Ейтутіс // Залізничний транспорт України. - 2007. - № 3. - С. 29-31. (Особистий внесок: проаналізовано економічні проблеми, що пов'язані із існуючим правовим статусом Укрзалізниці та здійснено організаційний аналіз структури її управління).

17. Ейтутіс Г.Д. Бюджетування діяльності залізничного транспорту та визначення впливу якісних показників, пов'язаних з ефективністю використання рухомого складу / Г.Д. Ейтутіс // Залізничний транспорт України. - 2007. - № 4. - С. 82-85.

18. Ейтутіс Г.Д. Оптимізація основної діяльності при реформуванні залізниць / Г.Д. Ейтутіс // Економіст. - 2007. - № 5. - С. 38-39.

19. Ейтутіс Г.Д. Напрямки поліпшення екологічного стану залізниць у період їх реформування / О.М. Кривопішин, Г.Д. Ейтутіс, Н.Г. Катрук // Економіст. - 2007. - № 6. - С. 28-31. (Особистий внесок: запропоновано та обґрунтовано створення й запровадження у практику господарювання в державі нової субструктурної одиниці - Дорожнього екологічного центру).

20. Ейтутіс Г.Д. Оптимізація діяльності залізничних дільниць шляхом їх категорування / Г.Д. Ейтутіс // Залізничний транспорт України. - 2007. - № 5. - С. 30-32.

21. Ейтутіс Г.Д. Проблеми та шляхи реформування воєнізованої охорони залізничного транспорту / В. П. Лапін, Г.Д. Ейтутіс // Економіст. - 2007. - № 10. - С. 30-31. (Особистий внесок: оцінено рівень збереження вантажів на залізницях України за 1984 - 2006 рр.).

22. Ейтутіс Г.Д. Основні моделі управління залізницями / Г.Д. Ейтутіс // Залізничний транспорт України. - 2007. - № 6. - С. 25-31.

23. Ейтутіс Г.Д. Ефективність використання соціальної сфери на першому етапі реформування залізничного транспорту України / Г.Д. Ейтутіс // Економіст.- 2008. - № 1. - С. 33-35.

24. Ейтутіс Г.Д. Удосконалення економічного механізму управління у сфері приміських перевезень в період реформування / О.М. Кривопішин, Г.Д. Ейтутіс // Залізничний транспорт України. - 2008. - № 1. - С. 69-73. (Особистий внесок: розроблено схему реалізації дії та склад організаційно-економічного механізму управління приміськими перевезеннями з урахуванням вагомості та різноспрямованих інтересів учасників виробничих відносин).

25. Ейтутіс Г.Д. Державне регулювання та стратегічний менеджмент на залізничному транспорті України в умовах ринкової економіки / Г.Д. Ейтутіс // Залізничний транспорт України. - 2008. - № 2. - С. 28-31.

26. Ейтутіс Г.Д. Аспекти оцінкам проектних рішень в умовах нестабільної економіки / Г.Д. Ейтутіс // Залізничний транспорт України. - 2008. - № 3. - С. 59-61.

27. Ейтутіс Г.Д. Реформування залізничного транспорту України - один із можливих шляхів підвищення ефективності його функціонування в сучасних економічних умовах / Г.Д. Ейтутіс, Н. В. Кудрицька // Економіст. - 2008. - № 5. - С. 39-41. (Особистий внесок: запропоновано й обґрунтовано доцільність створення Державної холдингової компанії «Українські залізниці» на базі Укрзалізниці).

28. Ейтутіс Г.Д. Регіональне підприємство - основна ланка утримання та обслуговування інфраструктури залізниць України / Г.Д. Ейтутіс // Економіст. - 2008. - № 8. - С. 48-49.

29. Ейтутіс Г.Д. Оцінка економічної безпеки залізничного транспорту / Г.Д. Ейтутіс // Економіст. - 2009. - № 1. - С. 56-58.

30. Ейтутіс Г.Д. Державне підприємство «Українські залізниці» та відносини з суб'єктами господарювання / Г.Д. Ейтутіс // Залізничний транспорт України. - 2009. - № 2. - С. 28-30.

31. Ейтутіс Г.Д. Криза та перші підсумки її впливу на обсяги перевезень залізниць України / Г.Д. Ейтутіс // Залізничний транспорт України. - 2009. - № 3. - С. 38-41.

32. Ейтутіс Г.Д. Методологічні підходи до проблем реформування залізничного транспорту на основі регіоналізації транспортного обслуговування / Г.Д. Ейтутіс // Економіст. - 2009. - № 12. - С. 33-39.

33. Ейтутіс Г.Д. Теоретико-концептуальні засади реформування залізничного транспорту України / Г.Д. Ейтутіс, В.І. Сіраков // Залізничний транспорт України. - 2009. - № 6. - С. 50-57. (Особистий внесок: розроблено схему реформування залізниць України та вдосконалено понятійно-категоріальний апарат теорії стратегічного управління реструктуризації із визначенням специфіки трансформаційних процесів у транспортній сфері).

34. Ейтутіс Г.Д. Теоретико-методологічне обґрунтування місця залізничного транспорту, як суб'єкта природної монополії, у регіональній економіці / Г.Д. Ейтутіс // Залізничний транспорт України. - 2010. - № 1. - С. 58-64.

Матеріали наукових конференцій

35. Ейтутіс Г.Д. Удосконалення господарського механізму управління підприємствами залізничного транспорту України з урахуванням регіональних умов / Г.Д. Ейтутіс // Проблеми економіки і управління на залізничному транспорті: матеріали І Міжнар. наук.-практ. конф., 19-22 черв. 2006 р. - К. : КУЕТТ, 2006. - С. 235-239.

36. Ейтутіс Г. Д. Удосконалення нормативно-правового механізму в період реформування залізниць України /О. І. Дорофєєва, О. М. Кривопішин, Г.Д. Ейтутіс // Проблеми економіки і управління на залізничному транспорті: матеріали ІІ Міжнар. наук.-практ. конф., 19-22 чер. 2007 р. - К.: КУЕТТ, 2007. - С. 146-149. (Особистий внесок: запропоновано введення до складу організаційно-економічного механізму нового системоутворюючого регулятора - нормативно-правового важеля впливу на трансформаційній процеси).

37. Ейтутіс Г.Д. Оптимізація діяльності залізничних дільниць шляхом їх категорування // Проблеми та перспективи розвитку транспортних систем в умовах реформування залізничного транспорту: управління, економіка і технології: матеріали ІV Міжнар. наук.-практ. конф., 27-28 лют. 2008 р. - К.: ДЕТУТ, 2008. - С. 85-86.

38. Ейтутіс Г.Д. Стратегічний менеджмент на залізничному транспорті в сучасних умовах / Г.Д. Ейтутіс // Проблеми економіки і управління на залізничному транспорті: матеріали ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф., 23-27 черв. 2008 р. - К.: ДЕТУТ, 2008. - С. 408-411.

39. Ейтутис Г.Д. Региональная политика железных дорог Украины в период их реформирования / А.М. Кривопишин, Г.Д. Эйтутис // Проблеми економіки транспорту: VІ Міжнар. наук. конф., 26-27 квіт. 2007 р.: тези доп. -

Дніпропетровськ : ДІІТ, 2007. - С. 124. (Особистий внесок: обґрунтовано сутність і зміст регіональної політики залізниць України. доведено доцільність раціонального використання стратегічного потенціалу РЕС і зазначеного виду економічної діяльності).

40. Ейтутіс Г.Д. Відносини суб'єктів господарювання Державного підприємства «Укрзалізниці» / Г.Д. Ейтутіс // Проблеми економіки транспорту: VІІІ Міжнар. наук. конф., 16-17 квіт. 2009 р.: тези доп. - Дніпропетровськ : ДІІТ, 2009.- С. 93-95.

41. Ейтутіс Г.Д. Стан залізничного транспорту та його економічна стійкість / Г. Д. Ейтутіс // Проблеми міжнародних транспортних коридорів та єдиної транспортної системи України: V Міжнар. наук.-практ. конф., 1-6 черв. 2009 р.: тези доп. - Х.: УкрДАЗТ, 2009. - С. 72-73.

42. Ейтутіс Г.Д. Економічний механізм створення та управління приміськими перевезеннями у регіонах / Ейтутіс Г.Д. // Маркетинг і логістика в системі менеджменту пасажирських перевезень на залізничному транспорті: V Міжнар. наук.-практ. конф., 15-18 вер. 2009 р.: тези доп. - К.: ДАЗТУ, 2009. - С. 96-98.

43. Ейтутіс Г.Д. Понятійний апарат складових трансформаційного процесу на залізничному транспорті / Г.Д. Ейтутіс // Проблеми економіки транспорту: ІХ Міжнар. наук.-практ. конф., 22-24 квіт. 2010 р.: тези доп. - Дніпропетровськ : ДІІТ, 2010. - С. 51 - 52.

44. Ейтутіс Г.Д. Ефективність реалізації Концепції та Програми реструктуризації на залізничному транспорті України 1998 р./ Г.Д. Ейтутіс // Проблеми міжнародних транспортних коридорів та єдиної транспортної системи України: VІ Міжнар.наук.-практ.конф., 7-12 чер. 2010р.: тези доп. - Коктебель, 2010. - С. 252-254.

Публікації в інших наукових виданнях

45. Ейтутіс Г.Д. Основи психології спілкування на транспорті: навч. посіб. для студ. ВУЗів / А.В. Перепелюк, Г.Д. Ейтутіс. - Дніпропетровськ: Континент, 1996. - 182 с. (Особистий внесок: розкрито суть культури, етики та стилю управління на залізничному транспорті).

46. Ейтутіс Г. Д. Нормування матеріальних ресурсів: словник-довідник / [Г.Д. Ейтутіс, В.Г. Сухоруков, Д.В. Зеркалов та ін.]. - К.: Науковий світ, 2000. - 90 с. (Особистий внесок: надані дефініції показників використання матеріальних ресурсів).

Анотація

Ейтутіс Г.Д. Стратегія реформування залізниць України на основі регіоналізації транспортного обслуговування. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук зі спеціальності 08.00.03 - економіка та управління національним господарством. - Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України. - Київ, 2010.

Дисертацію присвячено вирішенню теоретико-методологічних і прикладних проблем формування та реалізації стратегії реформування залізниць України на засадах галузево-регіонального принципу управління.

Наведено визначення категорій «реформування», «реструктуризація», «реінжиніринг» тощо. Сформульовано базові положення теорії стратегічного управління реструктуризацією залізничного транспорту в умовах нарощення загроз його економічній безпеці. Розроблено концепцію формування функціонально-об'єктних стратегій реформування залізниць України на засадах регіоналізації транспортного обслуговування. Запропоновано організаційно-економічний підхід до якісної оцінки ефективності функціонування господарського механізму управління регіональними дирекціями залізниць України. Визначено пріоритетність проектів реформування залізниць та етапи їх реалізації. Розроблено алгоритм реалізації загальної стратегії реформування залізниць відповідно до визначених цільових орієнтирів розвитку з активізацією інноваційних процесів та регіонального підприємництва. Запроваджено прикладний інструментарій моделювання її результативності на основі комплексу модельних рішень формалізації трансформаційних змін. Побудовано та експериментально перевірено прогноз макроекономічних показників діяльності залізниць України до 2015 р. із передбаченням наслідків реалізації стратегії реформування на засадах реалізації оригінальної концепції формування функціонально-об'єктних стратегій.

Ключові слова: стратегія реформування, реструктуризація, концепція формування об'єктно-функціональних стратегій, операторські компанії, галузево-регіональне управління.

Аннотация

Ейтутис Г.Д. Стратегия реформирования железных дорог Украины на основе регионализации транспортного обслуживания. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.00.03 - экономика и управление национальным хозяйством. - Совет по изучению производительных сил Украины НАН Украины. - Киев, 2010.

Диссертация посвящена решению теоретико-методологических и прикладных проблем формирования и реализации стратегии реформирования железных дорог Украины на основе отраслево-регионального принципа управления.

Предложено авторское определение категорий в контексте развития теории реформирования железнодорожного транспорта Украины: «реформирование», «реструктуризация», «реинжиниринг» и др. Выявлены проблемы реализации процессов реформирования железных дорог. Разработаны базовые положения теории стратегического управления реструктуризацией железнодорожного транспорта Украины, который функционирует в неустойчивой экономической среде. Её доминанты базируются на авторской концепции формирования функционально-объектных стратегий реформирования в контексте регионализации транспортного обслуживания.