Розробка теплової схеми суднової адіабатної водоопріснювальної установки з циркуляційним контуром розсолу

Подальше вдосконалення збору і обробки забруднень із суден і вирішення проблеми повної заборони скидання відходів у водойми безпосередньо пов'язано з розширенням номенклатури спеціальних суднових пристроїв , які повинні обробляти великий обсяг відходів , бути економічними і зручними в експлуатації. У великих портах , де добове накопичення СВ перевищує 150 ... 200 м³ , основним технічним засобом для прийому і переробки СВ та сміття , мабуть, повинні стати спеціалізовані причали . Для прийому НВ в цих портах доцільно (як і зараз) застосовувати плавучі станції очистки.

Для решти пунктів збору, і їх досить багато, а також для збору забруднень із суден технічного флоту, що працюють на віддалених від портів плесах та збору СВ на бічних річках під час короткочасної навігації на них, пропонується створити судна комплексної переробки відходів (СКПО).

Обробка суднових відходів на СКПО

Дослідження показали, що СКПО, приймає і обробляє всі види суднових відходів, повинно бути оснащено пристроєм для прийому відходів та їх проміжного накопичення, установками ОСВ і ОНВ, інсинератор, агрегатами зневоднення шламу СВ і підготовки суміші відходів до спалювання, допоміжними пристроями для промивки бачків з під сміття, приготування реагентів і ін.

Стічна вода, яка приймається зі здають судів, направляється до збірної цистерну, звідки насосом подається на механічний фільтр і далі в установку ОСВ. Очищена і знезаражена вода зливається за борт. Забруднення, відокремлені механічним фільтром, надходять в пристрій зневоднення і потім в блок відокремлених відходів. Забруднення, виділені з води внаслідок її обробки в установці ОСВ, також проходять цикл зневоднення, після чого потрапляють в блок відокремлених відходів. Виділена з забруднень в процесах зневоднення вода (фугат) повертається в збірну цистерну СВ.

Нафтовмісними вода приймається в збірну цистерну, де попередньо відстоюється. Спливли на поверхню нафтопродукти відокремлюються і направляються в блок відокремлених нафтопродуктів, щоб згодом їх можна було використовувати при спалюванні сміття. Потім НВ проходить очищення, після чого зливається за борт. Відокремлені при цьому нафтопродукти також направляються в спеціальний блок накопичення. Сміття у вигляді твердих відходів (у тому числі харчові, якщо їх спалюють) приймається на СКПО в збірний бункер і після дроблення направляється в блок підготовки до спалювання. Тут відходи перемішуються з нафтошламів і потім надходять в інсинератор. Відходи від спалювання у вигляді золи і незгорілих включень накопичуються в спеціальному бункері і періодично передаються на берег або, якщо є спеціальний дозвіл, скидаються за борт. Використання відокремлених з НВ нафтопродуктів для спалювання сміття дозволяє економити паливо.

СКПО повинно мати технологічну лінію для обробки (миття та знезараження) контейнерів з під сміття, а також Реагентне господарство, що включає систему підготовки розчинів хімічних реагентів, що використовуються при очищенні, зневодненні і знезараженні. Значну труднощі представляє організація на СКПО технологічного процесу по зневодненню шламу стічних вод, що пройшли очищення в установці ОСВ. У суднових умовах дана технологія раніше не використовувалася. Через відсутність необхідного досвіду при впровадженні процесу зневоднення на СКПО можливі труднощі. Однак відмовитися від процесу зневоднення шламу СВ не можна, так як в початковому стані його вологість становить приблизно 98%, тому для спалювання обводненого шламу потрібні значні витрати палива.

На СКПО передбачені обладнання для подрібнення твердих відходів, згущення і підсушування шламу стічних вод, а також механічна подача в піч твердих і рідких відходів. Знищення сміття і харчових відходів, маса яких невелика в порівнянні з СВ і НВ, в значній мірі ускладнює конструкцію судна і його експлуатацію, тому СКПО слід застосовувати там, де передача відходів на берег неможлива.

Водночас доцільність обробки всіх видів забруднень одним технічним засобом обумовлена ??наступними міркуваннями. Після очищення СВ утворюється 1 ... 2% шламу, який періодично необхідно передавати на спеціалізовані причали. Для того щоб збільшити автономність СКПО, обсяг шламу можна зменшити шляхом його зневоднення, а для досягнення повної автономності необхідно встановити піч (інсинератор) для спалювання шламу. У цьому випадку СКПО може збирати з судів також сухе сміття і тверді відходи і спалювати їх разом зі шламом.

Спалювання шламу пов'язано зі значними витратами палива. Цей недолік може бути значно зменшений, якщо судно-збирач буде також приймати і очищати НВ, а утворюються в результаті очищення обводнені нафтопродукти використовувати для роботи інсинератора в якості палива.

В даний час згідно з діючими Санітарним правилам для суден допускається скидання за борт очищених НВ з вмістом нафтопродуктів не більше 10 мг / л. У той же час контролюючі органи можуть за певних обставин (якщо фонове забруднення водойми перевищує норми) зажадати забезпечити глибину очищення до концентрації рівній 0,05 мг / л. Існуючі установки ОНВ не в змозі забезпечити таку очистку. Однак за допомогою СКПО це завдання можна успішно вирішити.

На СКПО очищені НВ можуть зливатися нема за борт, а в неочищену СВ і разом з нею вдруге проходити очищення. Є підстави вважати, що при первинному очищенні НВ до 10 ... 5 мг / л і при їх вторинному очищенні спільно з СВ концентрація нафтопродуктів у воді, що скидається у водойму, буде близькою до норми.

СКПО - маневрене технічний засіб, який дозволить вирішити проблему запобігання забруднення водойм у пунктах скупчення судів, віддалених від спеціалізованих причалів, на бічних річках з короткочасним періодом навігації, для суден технічного флоту, а також проблему видалення з суден відходів в умовах продовженої навігації, коли через льодову обстановку відсутні підходи до спеціалізованих причалів та міським очисним спорудам.

Економічні розрахунки, виконані для окремих пунктів, показали, що наведені витрати на обробку 1 м³ СВ на СКПО в 2 рази менше, ніж при транспортуванні їх на причали. Зрозуміло, що для різних ділянок водних шляхів співвідношення наведених витрат буде різним і застосований на СКПО повинно в кожному випадку ретельно обґрунтовуватися.

Можливо, що в певних випадках виявиться доцільним використання СКПО, приймаючих і обробних тільки частина відходів, наприклад СВ, сміття і тверді відходи, а НВ будуть зливатися в баржі-комори або транспортуватися на плавучі очисні станції; в інших випадках перевага буде віддаватися СКПО, приймаючим СВ і НВ, але не обробляють сміття, тобто для різних районів плавання в залежності від кількості скупчуються забруднень потрібні різні типи СКПО, причому як самохідні, так і несамохідні.

Висновки

1) По результатам аналітичного огляду літературних джерел приходимо до висновку, що поверхневі ВОУ застосовуються на транспортних морських суднах, а адіабатні - на пасажирських лайнерах, рибопромислових базах і на суднах океанічного лову.

2) Адіабатні ВОУ мають широке розповсюдження через їх високу продуктивність, високу якість отриманого дистиляту та добру схильність до автоматизації процесів.

3) Адіабатні ВОУ зручні в експлуатації та обслуговуванні.

4) Пуск та зупинку ВОУ потрібно робити тільки в правильній послідовності згідно з інструкцією з експлуатації.

5) Так як гіпсова накип утворюється тільки при високих температурах, а інші типи накипу можна видалити при допомозі хімічної обробки та продування ВОУ температурний режим кипіння буде в межах 45-50 ^оС.

Список використаних джерел та літератури

1. Методичні вказівки по виконанню розділу дипломних проектів (робіт) "Цивільний захист/оборона" / В. Б. Терновський, С. Н. Стреминовський - Одеса: ОНМА, 2011.- 49 с.

2. Данилова Г.Н. "Теплообменные аппараты холодильных установок". - Л.:машиностроение, 1986г. - 303с.

3. Ермилов В.Г. "Теплообменные аппараты и конденсационные установки" издательство: "Судостроение", 1974 г. - 223с.

4. Кошелев И.Ф., Пимошенко А.П. "Справочник судового механика по теплотехнике", 1987 г. - 101с.

5.Писклов В.Т., В.М. Харин, О.Н. Занько, Б.Г. Декин, "Судовые вспомогательные механизмы и системы", 1992 г. - 319 с.

Размещено на Allbest.ru