Управління транспортною логістикою

Перевезення вантажів морем - це складний виробничий процес, у якому беруть участь відправник, перевізник та одержувач вантажу, а також цілий ряд інших фізичних і юридичних осіб: посередники (брокери, агенти, експедитори), банки, страхові компанії, служби порту, державні органи тощо. Висока продуктивність, вантажопідйомність, невелике число персоналу й низька собівартість.

Крім судновласницьких компаній у судноплавній індустрії активно діють різні фірми й організації, що обслуговують морський транспортний процес.

Це - стивідорні компанії, буксирні фірми, агентські компанії, бункерні організації (паливо й масла), шипчандлерські фірми (продовольство, запчастини та ін.), ремонтні організації, класифікаційні товариства, компанії суднового менеджменту, компанії-оператори суден (тайм-чартер, бербоут-чартер), транспортно-експедиторські фірми, лоцманські компанії, брокерські організації, а також банки, страхові компанії, профорганізації, навчальні заклади та центри перепідготовки, портнагляд, арбітраж тощо.

Основними показниками річкових та морських суден є водотоннажність, вантажопідйомність, вантажомісткість, розміри -- довжина, ширина, висота борту та осадження у навантаженому й порожньому стані.

Вантажне осадження судна визначають від зовнішньої обшивки до вантажної ватерлінії (при повному завантаженні).

Вантажопідйомність судна -- це кількість вантажу на ньому при навантаженні до вантажної ватерлінії.

Вантажопідйомність судна визначають як різницю між його ваговою водотоннажністю з повним вантажем (тобто масою води, витисненої судном) і водотоннажністю без вантажу. Розрізняють повну й чисту вантажопідйомність судна.

Повна є критичною кількістю вантажу, що приймається на судно, в тому числі й запаси води, палива, провіанту;чиста -- лише маса вантажу без маси службового вантажу.

Чиста вантажопідйомність морських суден становить 80--93 % повної вантажопідйомності. При перевезенні легких вантажів обмежувальним фактором є не вантажопідйомність, а вантажомісткість судна, що означає його спроможність вміщувати визначену кількість вантажу (м3).

Вантажомісткість судна обчислюється за об'ємом його критих вантажних приміщень. Розрізняють ординарну та складну, або подвійну, вантажомісткість, під якою розуміють спроможність судна вміщувати визначену кількість вантажів (м3) почергово. За характером вантажу, що перевозиться, розрізняють такі види вантажомісткості:

1. Для тарнопакувальних і штучних вантажів -- характеризує об'єм вантажних приміщень, крім просторів, що не можуть бути використані для навантаження через криволінійність обрисів корпусу судна та різні виступи на ньому.

2. Для сипких вантажів (зерно) -- включає площу вантажних приміщень, крім невеликих підпалубних просторів. При перевезенні насипних вантажів ця вантажомісткість використовується повністю.

3. Для наливних вантажів -- включає увесь об'єм наливних вантажів. Під питомою вантажомісткістю (гп) розуміють відношення вантажомісткості судна до його чистої вантажопідйомності:



.

Цей показник означає, скільки кубічних метрів місткості судна припадає на 1 т чистої вантажопідйомності. Кожен вид вантажу характеризується його вантажним об'ємом, вираженим у кубічних метрах на 1 т. Між вантажопідйомністю судна і вантажним об'ємом існує певна залежність.

Якщо v/В =1, то повністю використовуються як вантажопідйомність, так і вантажомісткість судна. При 1 < v/В, повністю використовується вантажопідйомність судна і недовикористовується вантажомісткість. Коли v/В<1, повністю використовується вантажомісткість і недовикористовується вантажопідйомність.

На морському транспорті найпоширенішими є спеціалізовані судна. Судна, призначені для перевезення генеральних вантажів. Мають дві і більше палуби з великою кількістю люків. Суховантажні судна призначені для перевезення будь-якого вантажу -- генерального, наливних, якщо є спеціальні танки для рідких вантажів. Для перевезення зерна часто використовують однопалубні судна з великими трюмами. Несамохідні суховантажні судна призначені для перевезення масових вантажів для яких потрібні укриття від атмосферних опадів і які перевозяться на тентованих палубних баржах. Використовуються також буксирні судна для штовхання барж, криголамні річкові, будуються судна, більш придатні для плавання на водосховищах і озерах.

Морські перевезення - це матеріальний потік, нерозривно пов'язаний з інформаційним потоком і підтримуваний наступними видами забезпечення - технічним, технологічним, організаційним, комерційним, фінансовим, правовим, кваліфікованим персоналом і різними видами матеріально технічного постачання.

Застосування принципів та методів логістики на морському транспорті є надзвичайно важливою частиною всього комплексу технології перевезень, та має особливе значення для координації матеріалопотоків та розвитку економічно раціональних схем транспортування вантажів, усунення повторних складських перевалок продукції та зменшення обсягів зустрічних перевезень і зведення до мінімуму зайвих та порожніх рейсів.

Представлений для транспортування товар стає вантажем.

Час, вартість і безпека визначають зараз оптимальну діяльність у сфері перевезень вантажів. Найважливіші напрямки розвитку транспортного комплексу України - це застосування логістичних систем доставки вантажів, удосконалення інформаційних систем, забезпечення безпеки суден і портових засобів, захист морського середовища від забруднення.

За обсягом (потужністю) вантажопотоки при морських перевезеннях умовно поділяють на великі (перевозяться мільйони тонн) і малі (тисячі тонн).

За ступенем рівномірності вантажопотоки діляться на цілорічні, сезонні та епізодичні.

Вся сукупність вантажів класифікується по основних ознаках:

- природне походження;

- фізико-хімічні властивості;

- ступінь обробки;

- споживче призначення;

- способи перевантаження й перевезення.

По природному походженню розрізняють:

- вантажі мінерального походження, які характеризуються наявністю й змістом у них різних елементів неорганічної хімії (корисні копалини, добрива);

- вантажі тваринного походження, які характеризуються значним змістом жирів і білків (м'ясо й м'ясопродукти, продукти моря, шкірсировина, птахи і т.п);

- вантажі рослинного походження, які характеризуються високим змістом вуглеводів (зерно, злаки, крупи, фрукти, льон, бавовна й т.п.);

По фізико-хімічним властивостям вантажі підрозділяються на:

- стійко зберігаються або швидкопсувні;

- гігроскопічні або сприймаючі вологу;

- горючі або вогненебезпечні;

- специфічні, що виділяють, або сприймають сторонні запахи;

- що порошать або поглинають пил.

По ступені обробки вантажі діляться на такі підгрупи:

- неопрацьований вантаж (сировина);

- напівфабрикати;

- готові вироби.

Виходячи зі споживчого призначення, вантажі діляться на:

- продовольчі;

- промислові.

По способах перевантаження й перевезення всі вантажі діляться на:

- генеральні;

- масові;

- спеціальні.

Генеральні вантажі - це штучні вантажі в упакуванні й без. По виду впакування розрізняють вантажі у мішках, коробках, ящиках, безтарні (труби, металопрокат і т.п.), вантажі в укрупнених вантажних і транспортних одиницях (пакети на піддонах, трейлерах, у контейнерах, ліхтерах). Генеральні вантажі - в основному ряд сировинних товарів (вовна, бавовна, каучук). Розвинені країни ввозять і вивозять верстати, устаткування, папір, металопродукцию і т.п.

Генеральні вантажі розділяються по розмірах, масі й габаритам.

Масові вантажі - більша частина перевезених вантажів. Підрозділяються на три основні категорії: наливні, навалювальні й лісові.

До наливного відносяться рідкі вантажі, пропоновані до перевезення наливом. Основні (80%) - сира нафта й нафтопродукти, продукти хім. промисловості (зрідж. гази, кислоти, луги й т.п.) і харчової промисловості (спирт, вино, масло, жир, патока й т.п.).

До навалочних вантажів відноситься широка номенклатура вантажів, перевезених без тари, тобто навалом (вугілля, руда, зерно, сіль, цукор-сирець, добрива тощо).

Однією з найважливіших характеристик навалочного вантажу є сипкість, що визначає ступінь його рухливості при транспортуванні й характеризується величиною кута природного укосу, залежить від розмірів часток, їхньої форми, вологості, хитавиці судна, вібрації.

Морському транспорту належить основна роль у міжконтинентальному обміні товарами, він є самим масовим і дешевим. Основними найбільшими центрами світової торгівлі є Північна Америка, країни Західної Європи й Азія. Важливу роль морський транспорт грає для острівних держав: Японії, Великобританії, Австралії й ін.

Обсяги перевезень морем окремих видів продукції істотно розрізняються, що спричиняється різну потребу в спеціалізованому тоннажі.

Основні тенденції розвитку морських перевезень:

- поглиблення спеціалізації по вантажах і напрямкам;

- злиття транспортних й експедиційно-розподільних підприємств;

- підвищення надійності перевезень вантажів;

- ріст спеціалізованих контейнерних перевезень.

Класифікація морських суден.

- за експлуатаційним призначенням:

- транспортні (пасажирські, вантажопасажирські й вантажні, а саме: суховантажні (універсальні, наливні й комбіновані.), а також промислові й спеціальні;

- службово-допоміжні (портові буксири, лоцманські судна, криголами й т.п.);

- судна технічного флоту (земснаряди, трубоукладачі й т.п).

- району плавання:

- необмеженого океанського плавання й обмеженого морського, у т.ч. "ріка-море".

- типу енергетичної установки:

- теплоходи, турбоходи, електроходи, атомоходи.

- архітектурно-конструктивному виду:

- з мінімальним надводним бортом (для важких вантажів) і з надлишковим (для легких).

- способу проведення вантажних операцій:

- з вертикальним або горизонтальним навантаженням/вивантаженням (ген вантажі), з вантажним конвеєром (навалювальні), по трубопроводах (наливні).

- ступеня автоматизації, льодовому класу й т.п.

Особливості транспортних суден. Пасажирські судна - більше 12 пасажирів, підвищені вимоги до живучості й маневреності, комфортабельності, обсягу побутових і розважальних послуг. Збільшені побутові запаси, велике число рятувальних засобів, потужна енергетична установка й т.п.

Танкери або наливні судна. Наливні вантажі розділяють на 4 види: сира нафта й нафтопродукти, хімічні наливні вантажі, зріджені гази (перевезені наливом), інші наливні вантажі. Підвищені вимоги до безпеки - непроникності, електроустаткуванню, засобам пожежегасіння. Машинне відділення й надбудова завжди в кормі, наявність коффердамів, верхня палуба вільна, корпус ділиться по всій довжині на 2-3 поздовжні й багато поперечних перебирань (виходять відсіки - танки). Повне завантаження танків до горловини не дозволяється. Наявність спецсистем - вантажної, зачистної, підігріву вантажу, газовідвідної, зрошення палуби, протипожежної, вентиляційної, пропарювання й осушення повітря в танках. Потужне насосне відділення для вивантаження й дистанційне керування. Швидкість вантажних операцій до 15 тис.т/годину. Сталійний час обчислюється годинами.

Розділяються по дедвейту: малотоннажні (до 5 тис.т), середньо (до 30 тис.т) крупнотоннажні (понад 30 тис.т), які називають: Handysіze (30-70), Panamax (70-80), Aframax (80-125), Suezmax (125-200), (Very large crude carrіer, 200-310), ULCC (Ultra large crude carrіer, > 310).

Різновидом танкерів являються газовози, виновози й продуктовози.

Морські судна поділяються на :

1 Судна для перевезення контейнерів

2 Лихтеровози

3 Морські пороми

4 Лісовози

5 Судна для перевезення швидкопсувних вантажів - рефрижератори

6 Універсальні суховантажні судна

7 Комбіновані судна

8 Промислові судна

9 Службово-допоміжні судна

10 Експедиційні й гідрографічні судна

11 Рятувальні судна

12 Судна для перевезення навалочних вантажів (балкери)

Специфіка ТЕО при відправленні вантажів на морському транспорті у тому, що основним виконавцем ТЕ операцій є юридична особа - морський порт, який має спеціальну транспортно-експедиційну компанію, яка виконує внутрішнє портове експедирування.

Внутрішній портовий експедитор - це компанія, яка згідно угод з портом, має право здійснювати внутрішнє портове експедирування.

Внутрішнє портове експедирування - це повний комплекс послуг, зв'язаний з виконанням вантажних операцій при відвантажені вантажу через порт на експорт і з документальним оформленням перевантажень вантажів через порт.

Основні позитивні якості внутрішньо-портового експедирування є:

- наявність його персоналу на місці, безпосередньо в порту;

- швидкість оформлення вантажних документів;

- безпосередній контроль співробітниками внутрішньо портової експедиційної компанії за виконанням вантажних операцій.

Згідно з угодою порт зобов'язаний:

- зберігати вантажі в залежності від їх властивостей;

- не припускати змішування вантажів, що перевозять по різним накладним;

- не складувати поруч несумісні вантажі;

- всі роботи з навантаження і розвантаження, складування і зберігання вантажів виконувати з дотриманням відповідних вимог і правил.

Порт несе відповідальність:

- якщо не були дотримані правила складування, збереження і перевантаження

того чи іншого виду вантажу;

- якщо з вини порту зроблені пошкодження тари;

- відправлення вантажу не за тою адресою, порт зобов'язаний негайно за свій рахунок зробити переадресування вантажу на шляху прямування, перевідправити його згідно з призначенням ;

- простій ТЗ і транспортного обладнання понад встановлених на їх обробку нормативів часу.

Зобов'язання вантажовласників:

- за простій вагонів з вантажами, які завезли в порт понад плану і з цієї причини вони не оброблені портом;

- за несвоєчасний вивіз імпортного вантажу, під вивіз якого резервувалися складські площі для експорту;

- простій ТЗ з причини несвоєчасної видачі порту доручень на відвантаження чи некомплектності документації;

- простій вагонів з експортними навалочними вантажами, які надійшли змерзлими чи однією масою;

- простій вагонів з особливо важкими вантажами, для яких не вказані місця центра важкості чи для яких немає інструкції з перевантаження.

Транспортна документація на морському транспорті:

Навантажувальний ордер - це письмова пропозиція перевізнику укласти угоду перевезень і одержати від нього письмовий доказ його укладання в формі коносаменту чи накладної.

У навантажувальному ордері повинні бути дані:

1 назва відправника вантажу;

2 назва порту розвантаження;

3 назва одержувача;

4 найменування і дані про вантаж і його зовнішній вигляд;

5 інформація про розмір фрахту, який сплачує вантажоодержувач.

Штурманська розписка - є ордером, який підписує капітан в підтвердження фактичного прийому вантажу на борт судна.

Основним документом при лінійному судноплавстві - є лінійний коносамент.

Лінійне судноплавство - це форма організації роботи флоту, при якій судно рухаються згідно з розкладом між визначеними портами.

Коносамент є:

1 угодою перевезень між вантажовідправником і морським перевізником;

2 розпискою перевізника в прийнятті вантажу на борт судна;

3 свідоцтвом права власності на вантаж, таким чином це товаророзпорядчий документ.

Юридичну силу має тільки оригінал коносаменту, який виписується у 3-х екземплярах:1- залишається у вантажовідправника; 2- передається вантажоодержувачу; 3- залишається у перевізника.

Коносамент буває: бортовий; складський.

Ці види залежать від того, як приймається вантаж. Іноді після навантаження

товару на борт складський замінюється на бортовий. У бортовому, коносамент повинно бути вказано судно, на борту якого знаходиться вантаж і дата навантаження цього вантажу.

В залежності від визначення в коносаменті особи, яка має право одержувати вантаж, коносамент буває: 1особовим (конкретна особа, яка має право одержувати вантаж); 2 ордерним (права на вантаж третій особі); 3 предявительським (будь-яка особа); 4 частковим (виписується морським перевізником і передається експедитору, який вказує себе як одержувач вантажу);

Якщо перевезення здійснюються на декількох суднах чи видах транспорту може використовуватися наскрізний коносамент. Використовується при транспортуванні вантажів «від дверей до дверей» за участю декількох видів транспорту.

Морська накладна - нетоваророзпорядчий документ. Вона підтверджує договір перевезень вантажу перевізником і перевізник зобов'язується доставити вантаж одержувачу, який вказано в документі.

Морська накладна не має широкого використання, тому що немає правових норм міжнародного рівня.

В умовах трапового судноплавства договір на перевезення - це чартер, це договір фрахтування згідно з яким одна сторона зобов'язується надати іншій стороні за плату всю чи частину вмістності одного чи декількох ТЗ на один чи декілька рейсів для перевезень вантажів, пасажирів і багажу.

Організація документообігу при взаємодії різних видів транспорту при перевезеннях.

Перевізними документами на внутрішньому водному транспорті є накладна, а при буксируванні - коносамент чи договір на буксирування.

Використання внутрішнього водного транспорту в логістичних системах. Основні послуги внутрішнього водного транспорту багато в чому аналогічні послугам морського транспорту та включають перевезення вантажів на основі відповідних договорів, а також оренду суден з екіпажем або без екіпажу. Відмінною особливістю річкових перевезень є рідкість застосування лінійних сервісів, що пояснюється недостатніми обсягами відповідних вантажопотоків па внутрішніх водних комунікаціях.

"Ідеальними" для внутрішнього водного транспорту є дешеві масові вантажі, при перевезеннях яких реалізується значний ефект масштабу - в порівнянні з конкуруючими автомобільним і залізничним транспортом. Ці перевезення отримали особливо широке поширення в США і Європі, де напрямки судноплавних річок збігаються з основними вантажопотоками. Так, в США за внутрішніми водними шляхами перевозиться близько 15% обсягу міжміських вантажних перевезень, в тому числі до 30% зерна і 20% енергетичного вугілля.

Швидкість суден при перевезеннях вантажів не перевищує 20 км / год. На деяких ділянках внутрішніх водних шляхів вона обмежена за умовами руху; затримки неминуче виникають при проходженні шлюзів. Швидкість залежить також від річки, від глибини (на глибокій воді швидкість більше, ніж на дрібній), від типу судна, від пори року, від того, йде судно за течією або проти течії. В силу зазначених факторів реальна швидкість повідомлення але внутрішніми водними шляхами може змінюватися в дуже широких межах-від 50 до 300 км на добу.

Звивистість природних водних шляхів додатково "віддаляє" один від одного пункти відправлення та призначення. Тому перевезення більш дорогих товарів, які відправляються невеликими партіями і вимагають підвищеної швидкості або пунктуальності транспортування, не належать до характерного для внутрішнього водного транспорту сегменту і не можуть бути переключені на нього в рамках природної міжвидової конкуренції. Однак в розвинених країнах спільними зусиллями держави і бізнесу ведеться постійна робота по включенню внутрішніх водних шляхів в систему інтермодальних перевезень з метою розвантаження автомобільних доріг. Для цієї мети, зокрема, створюються так звані трімодальні логістичні центри, в яких здійснюється перевалка між внутрішніми водними і наземними шляхами сполучення. Для транспортування контейнерів будуються спеціалізовані річкові судна.

Особливі види перевезень. Внутрішній водний транспорт відіграє важливу роль в перевезеннях "понаднегабаритних" неподільних вантажів - важких трансформаторів, корпусів реакторів, робочих коліс і машин для гідроелектростанцій і т.п. Такі перевезення є зазвичай елементом "проектної" логістики і вимагають детального опрацювання маршруту, розробки спеціальних схем навантаження, вивантаження, розміщення і кріплення вантажу, створення спеціальних тимчасових причалів і т.д.

Самостійним логістичним сегментом, який постійно розвивається, є перевезення судами "річка - море". У європейському регіоні ведеться постійна робота по об'єднанню в єдину систему глибоководних внутрішніх водних шляхів. В результаті склалися сприятливі умови для зв'язку з водних шляхах не тільки країн Західної Європи, а й Росії, України, Казахстану, Туркменії, Азербайджану та інших країн зі зростаючим потенціалом для розвитку зовнішньої торгівлі. Перевезення "річка - море" не тільки виключають перевалочні операції в гирлових портах, але в ряді випадків дозволяють виконувати перевезення від "дверей" відправника до "двері" одержувача. Вони можуть виконуватися як між річковими і (або) морськими псування різних країн, так і між річковими і морськими портами однієї країни.

Екологічність. Внутрішній водний транспорт є найбільш екологічним і безпечним видом в системі внутрішнього транспорту. Річкове судно витрачає в три - три з половиною рази менше енергії в порівнянні з вантажним автомобілем під час перевезення порівнянних обсягів вантажу. У розвинених країнах екологічні характеристики річкових суден постійно поліпшуються завдяки новим науково-технічним розробкам і посилення відповідного державного регулювання.

ТЕО вантажів на внутрішньому водному транспорті. Технологічно не відрізняється від ТЕО на морському транспорті. Особливість - це маса вантажу, який прибув. Це обумовлено тим, що в більшості випадків внутрішнім водним транспортом перевозяться в великих об'ємах будівельні вантажі, паливні, сировинні вантажі, які навантажуються транспортерами з берегових запасів на баржі і самохідні судна. Під час рейсу такі вантажі виділяють вологість. Висихають на сонці і змінюють свою масу, яка була при навантаженні. Тому основне значення має маса вантажу при вагуванні у пункті призначення.

За механізмом зсуву діляться на два види: вантажі піддані сухому зсуву й вантажі піддані зсуву у зволоженому стані (тиксотропні), що прямо залежить від наявності вологи у вантажі. Під впливом хитавиці навалочний вантаж, що має вільну поверхню, може переміститися з одного борта на іншій, у результаті судно може одержати небезпечний крен і навіть перевернутися.

Небезпечний процес, якому піддано багато вантажів рослинного походження (зернові, а також деякі руди), це самонагрівання (самозігрівання), викликаний дією внутрішніх біологічних і хімічних процесів. Це приводить до погіршення якості, зменшенню кількості й може закінчиться самозайманням вантажу.

Лісові вантажі, запропоновані до перевезення ділять на: круглий ліс, розпилений ліс, тесаний ліс, тріску.

Спеціальні вантажі вимагають при транспортуванні й зберіганні особливих умов. До них ставляться небезпечні вантажі, швидкопсувні, жива худоба й птахи.

Для безпечного перевезення і збереження вантажів морем існують Національні загальні й спеціальні правила, а також Міжнародні нормативи.

У логістичній транспортній системі першорядне значення приділяється терміналам, що визначають саме функціонування цієї системи.

Контейнерні термінали - це контейнерні пункти зі значним обсягом робіт, що забезпечують прийом контейнерів від відправників, видачу їхнім одержувачем, а також на передачу потоку контейнерів з одного виду транспорту на іншій.

Переважне значення в перевезеннях великотоннажних контейнерів належить морському транспорту, що інтегрується з автомобільним і залізничним.. У технічному аспекті це означає застосування для перевезення контейнерів суден-контейнеровозів, спеціалізованих залізничних вагонів і спеціальних автомобільних засобів.

Термінальна технологія базується на стандартизації контейнерів, піддонів, пакетів, транспортних засобів, вантажно-розвантажувальних машин і механізмів. Тому в усьому світі прийняті єдині норми і стандартні величини по контейнерах:

- ширина - 2438 мм;

- висота (max) - 2591 мм чи 8'6";

- довжина - 3, 6, 9, 12 м чи 10', 20', 30', 40' відповідно;

- стандартна маса - 24 т;

- ширина (max) перевізних транспортних засобів - 2,5 м (у Європі) і 2,6 м (у США);

- висота (max) перевізних транспортних засобів - 4 м (від палуби до підволоки).

В даний час існують і надалі розвиваються термінальні мережі:

- європейська мережа терміналів;

- національна термінальна мережа;

- мережі, що поєднують 2-3 країни;

- мережі для мультимодальних перевезень.

Усередині мереж, у залежності від розташування термінали поділяються на фідерні, блокові, блоково-кутові, мультиблокові і т.п..

Основні напрямки розвитку терміналів:

- зосередження роботи в руках незалежних транспортних компаній;

- ускладнення структурного складу учасників перевезень, ріст багатобічних компаній, вихід національних компаній на міжнародний ринок;

- зростання значень стандартів при інтермодальних перевезеннях.

Одним з основних діючих транспортних вузлів у роботі терміналів є контейнерний термінал морського порту.

Контейнерний термінал морського порту - це транспортний вузол, що здійснює перерозподіл контейнерів, змінних кузовів, контрейлерів між трьома основними видами транспорту - морським, залізничної й автомобільним.

Поряд з перевантажувальними операціями на контейнерних терміналах морського порту виконується складування і розподіл вантажів, а також перевезення контейнерів власним автотранспортом до прилеглих відправників і споживачів вантажів. Однак, вартість сучасного контейнерного термінала майже в три рази вище вартості традиційного причалу для переробки генеральних вантажів.

Площа сучасного великого контейнерного термінала складає від 10 до 18 га.

Характерна довжина причалу повинна бути не менш 300 м, а глибина під ним не менш 10,7 м. Ці цифри залежать від розмірів сучасних судів-контейнеровозів 3 покоління.

Термінал підрозділяється на три зони:

а складська зона, що займає 55-58% загальної площі термінала;

б зона сортування й упакування, що займає 20-30% від загальної площі термінала;

в зона причалу й адміністративні будівлі (вся інша площа термінала).

Місткість складської зони (а) по контейнерах повинна бути в 2,5 -3 рази більше за обслуговуючий причал судна.

Зона сортування й упакування (б) повинна мати стелажні комплекти для переробки генеральних вантажів, під'їзди для автомобільного і залізничного транспорту, а також виключати перетинання цих маршрутів.

У залежності від вантажопотоку і виду вантажів на терміналах використовуються п'ять основних типів транспортних систем.

- Система накатного (горизонтального) і кранового (вертикального) перевантаження;

- Система з портальними контейнеровозами;

- Система з портовими кранами;

- Система з козловими контейнерними кранами;

- Система з напівпричепами і тягачами.

Закордонний досвід роботи контейнерних терміналів:

1. Застосовується перевантажувальна техніка, пристосована до обробки усіх видів вантажних одиниць. Широко використовуються системи горизонтальної технології.

2. Контрейлери перевозяться на суднах в основному третього покоління, що вміщають 2400 контейнерів. По залізниці вони перевозяться на спеціалізованих составах. Для горизонтального перевантаження використовуються сучасні спеціальні тягачі марки ТР-160, ТР-180.

3. Застосовуються сучасні високопродуктивні крани, вантажопідйомністю до 50т, висотою підйому до 12м и с частотою перевантаження 20-30 циклів у годину.

4. Штабелювання контейнерів у 4 яруси можливе за допомогою автонавантажувачів типу "Calmar", вантажопідйомністю до 48т. Використання лифтопів і спредерів.

Характеристика авіаційного транспорту

Повітряний транспорт поряд з морським відноситься до глобальних видів транспорту. Його діяльність координується авторитетними міжнародними організаціями. Одна з них - створена в 1945 р міжнародна організація повітряного транспорту ІАТА, що представляє інтереси авіаперевізників і яка сприяє зростанню конкурентоспроможності повітряного транспорту.

У 2014 р членами асоціації були 240 авіакомпаній, на частку яких припадало 84% всього обсягу авіаперевезень. ІАТА реалізує програми по забезпеченню безпеки, спрощенню бізнес-процедур, підвищення екологічності авіаційних перевезень, розробляє проформи документів, правила перевезень різних видів вантажів, стандарти обладнання, вимоги до вантажних агентам, а також виробляє обов'язкові для членів 1АТА тарифи.

Діяльність IATA враховує регіональні особливості авіатранспортного ринку, для чого вся територія земної кулі поділена на три так званих зони IATA: зона 1 - Північна і Південна Америка; зона 2 - Європа (включаючи частину Росії на захід від Уралу), Середній Схід і Африка; зона 3 - Азія (включаючи частину Росії на схід від Уралу) і Південно-Західний атлантичний регіон.

Норми IATA практично повсюдно застосовуються авіакомпаніями як для міжнародних, так і для внутрішніх авіаперевезень. Через високу ступеня концентрації функцій управління на міжнародному рівні цивільну авіацію називають іноді "глобальної регульованою олігополією".

Важливим етапом у розвитку вантажної авіації стало створення в 1950 р інституту вантажних агентів IATA - сертифікованих фахівців, головним завданням яких є залучення вантажів на повітряний транспорт. Вирішуючи цю задачу, агенти IATA виступають на ринку як організатори мультимодальних перевезень, приймаючи на себе зобов'язання перевізника за договором, і організують все перевезення, включаючи її наземну частину.

Розвиток агентської мережі змінило генеральну концепцію вантажної авіації: на зміну авіаперевезення "від аеропорту до аеропорту" все частіше стала приходити доставка "від дверей до дверей", що значно підвищило конкурентоспроможність вантажних Авіасервіс.

У 1970-і рр. глобалізація торгівлі зумовила зростання попиту на міжконтинентальні перевезення дорогих і термінових вантажів. У цей же період почалося введення в експлуатацію широкофюзеляжних реактивних літаків, що значно знизило собівартість і підвищило привабливість авіатранспорту як для пасажирських, так і для вантажних перевезень. На ринку стало виникати все більше компаній, які спеціалізувалися виключно на вантажних перевезеннях.

У табл. 4 наведено дані про вантажообіг, виконуваному провідними вантажними авіаперевізниками.

У період з 2000 по 2011 рр. світові вантажні авіаперевезення зростали темпами 3,7% на рік. Після економічної кризи цей ріст сповільнився, а в 2011 і 2012 рр. Спостерігалося навіть зниження обсягів у межах одного відсотка. Причинами стали загальне зниження обсягів світової торгівлі в посткризовий період, а також певна зміна структури перевезених вантажів.

Випереджальне зростання ринків країн стимулював зростання попиту на масові вантажі, що перевозяться морем, тоді як у розвинених країнах знизився попит на дорогі товари, що доставляються по повітрю. Тим не менш, згідно з оцінкою компанії Boeing, в період до 2031 року ринок вантажних авіаперевезень буде рости середньорічними темпами від 4,5 до 5,6%.

Таблиця 4 - Десятка провідних вантажних авіаперевізників (включаючи дочірні структури), 2012 р.



Для перевезень вантажів використовуються три типи повітряних суден - пасажирські літаки, спеціалізовані вантажні повітряні судна та вантажні літаки, створені на базі пасажирських.

Пасажирськими літаками вантажі перевозяться в багажно-вантажних відсіках.

Пасажирські літаки можуть перевозити близько 20 т вантажу, а сумарний обсяг вантажних приміщень не перевищує звичайно 100 м3. Обсяг відсіків і розміри вантажних люків можуть істотно обмежувати розміри прийнятих до перевезення вантажних місць.

Вантажні літаки спеціально створюються для транспортування вантажів, найчастіше - для потреб військово-транспортної авіації.

В даний час вони широко використовуються і в комерційній вантажної авіації. Збільшене перетин фюзеляжу забезпечує високу вантажомісткість; конструкція шасі дозволяє використовувати широкий спектр аеродромів, у тому числі і з низьким рівнем підготовки; вантажні люки в носі і в хвості забезпечують максимальну величину вантажного отвору і зручність вантажних операцій; високо розташоване крило дає можливість зменшити вантажну висоту і використовувати вантажні рампи для вантаження і вивантаження накатом (звідси назва цього типу повітряних суден - рампової літаки).

Маючи найкращі технічні характеристики при вантажних перевезеннях, такі літаки найбільш дороги в будівлі й в експлуатації.

Одним з кращих повітряних суден подібного типу в світі вважається Ан-124 ("Руслан"), що має вантажопідйомність до 120 т і об'єм вантажного відсіку 1050 м3, що дозволяє перевозити унікальні великогабаритні вантажі (рис. 4).



Рисунок 4. - Навантаження в літак АН-124 штучного супутника Землі для доставки на космодром

Вантажні літаки, створені на базі пасажирських, або відразу будуються у вантажному варіанті, або переобладнуються компаніями-виробниками з пасажирських.

Такі літаки мають вантажопідйомність до 100 т і об'єм вантажного приміщення до 600 м3. Вони найбільш економічні, оскільки по всіх основних елементах конструкції, по запасним частинам і технології обслуговування вони відповідають випускається у великих кількостях пасажирським літакам (рис. 5).

Рисунок 5 - Вантажний літак Boeing-747-8 Freighter2



Повітряний транспорт перевозить не більше 2% обсягу вантажів світової торгівлі, при цьому на його частку припадає майже 40% всієї вантажної маси за вартістю товарів.

Основною перевагою повітряного перевезення є швидкість, тому вантажна авіація доставляє, в першу чергу, найбільш коштовні вантажі і товари, що вимагають термінової доставки.

До них відносяться швидкопсувні продукти, цінні вантажі і дорогі товари, включаючи модний одяг, електроніку, фармацевтичні вироби, промислове обладнання, а також найбільш дорогі комплектуючі вироби - наприклад, для автомобільної промисловості.

У деяких сегментах ринку авіадоставка є основним способом транспортування продукції.

Так, більше 80% всього обсягу зрізаних квітів, близько 70% напівпровідникових мікросхем і більше 60% дорогої електронної продукції транспортується по повітрю.

У деяких глобальних ланцюгах поставок повітряна доставка певної частини продукції організовується паралельно з морською. При цьому компенсуються неминучі втрати при тривалій морської транспортуванні, прискорюється реакція на зміни ринкової кон'юнктури, створюється можливість "довозу" сезонних товарів і т.д.

Необхідно також враховувати, що для деяких регіонів наприклад, для Крайньої Півночі - авіація часто є практично безальтернативним способом повідомлення.

Найпоширенішою схемою доставки вантажів за участю авіації є поєднання авіаперевезення (іноді з перевалкою в проміжних аеропортах) з наземним підвозом і розвезенням автотранспортом. Іноді на наземному плечі використовується залізниця.

У глобальних ланцюгах поставок зустрічаються схеми поєднання повітряного перевезення з морською на послідовних ділянках маршруту за принципом "на морській ділянці економляться гроші, на повітряному - час".

Поряд з регулярними лінійними авіаперевезеннями, в останні роки досить швидкими темпами зростає сегмент перевезень нестандартних і унікальних великогабаритних та великовагових вантажів чартерними рейсами на рампових літаках.

Все частіше унікальне важке обладнання спочатку проектується з урахуванням можливості його пунктуальною доставки рампових літаком до місця установки без членування, що значно скорочує витрати і терміни виконання відповідного проекту.

Тара та упаковка - один з елементів транспортної логістики

Під поняттям тара розуміють особливий вид промислових виробів, призначений для укладання і упаковки різних матеріальних ресурсів. У тарі матеріали пред'являються до перевезень, транспортним організаціям та зберігаються у ній при транспортуванні і збереженні на складах.

Тара -- особливий вид промислових виробів, призначений для укладання і упаковки різних матеріальних ресурсів. У тарі матеріали пред'являються до перевезень транспортним організаціям та зберігаються у ній при транспортуванні і збереженні на складах.

Основне призначення тари:

1) гарантування проти пошкоджень від механічних дій (ударів, трясіння, бою), забруднення та псування матеріалів від впливів атмосферних опадів, температури, тобто збереження фізико-хімічних якостей матеріалів та їх кількості при переміщенні і складуванні;

2) створення відповідних умов для виконання вантажно-розвантажувальних та транспортних операцій на усіх видах транспорту;

3) збереження зручностей при укладанні та збереженні матеріалів на складах;

4) краще використання складських об'ємів приміщень, вантажопідйомності транспортних засобів та збільшення їх продуктивності;

5) полегшення умов праці.

Упаковка -- засіб або комплекс засобів, забезпечуваних захист продукції від пошкоджень, втрат, а зовнішнє середовище від забруднень. Упаковка сприяє раціональній організації процесу зберігання, реалізації та транспортування продукції. Крім функціонального призначення упаковки, є й інший бік, котрий значно ближче покупцю, і який він приймає як знак марки. Упаковка має підтримувати ринкові позиції ринкової марки. Тому мають значення форма, розміри, кольорова гамма, конструкція, шрифт, що використовується, екологічність та ін.

На практиці використовують різні види тари та упаковки. Їх можна поділити на три основні групи: а) зовнішня тара; б) внутрішня (споживча) або первісна; в) цехова (обігова) тара.

Зовнішня тара призначена для транспортування або зберігання у процесі переміщення вантажів від виробника до споживача. До неї відноситься більшість видів дерев'яних, металевих, пластмасових та картонних ящиків, бочок, барабанів, пляшок та ін.

Внутрішня, так звана споживча тара або упаковка переходить з розміщеним в неї товаром в повну власність споживача. До цього виду тари відносяться різні паперові обгортки, картонні коробки, ящики, банки, пляшки та ін. В основі ділення тари на зовнішню та внутрішню лежить і така економічна ознака, як перенесення вартості тари на виготовлений продукт. Вартість внутрішньої тари разом з розміщеним в ній продуктом переходить на вартість виготовленого продукту.

Цехова тара використовується для транспортування товарів до робочих місць, доставки і збереження сировини, напівфабрикатів і готової продукції. Як цехову тару застосовують дерев'яні суцільні і гратчасті ящики, металеві і пластмасові ящики, піддони, а також коробки з гофрованого картону.

Виходячи з кількості обігів, котрі може здійснювати тара, вона поділяється на разову та багатообігову. Під разовою тарою розуміють таку тару, котра може обслуговувати тільки один оберт товару від постачальника або виробника до споживача.

Багатообігова тара здійснює декілька обігів, обслуговуючи процес просування товарів від виробника до споживача, та належить поверненню постачальнику товару або тарозберігаючим організаціям відповідно до діючих домовленостей. До неї відносять більшість видів дерев'яної тари (ящики, бочки, барабани), текстильної тари (мішки), тари з полімерних матеріалів (ящики, бочки).

Нині широко використовують розбірну тару, що складається та розбірно-складальну. Така тара займає мало місця в складеному або розбірному вигляді і тому економічна при перевезеннях. Розрізняють товаробезликову та спеціалізовану тару. Товаробезликова тара не має специфічних якостей та особливостей і може бути використана після її звільнення від одних матеріалів для інших. Спеціалізована використовується тільки для пакування та транспортування певних матеріалів.

Важливою ознакою тари є її твердість. Розрізняють тверду, напівтверду та м'яку.

Найбільш ефективним видом тари є контейнери та пакети. Контейнер -- це різновид багатообігової тари, наземна транспортна ємність, котра перевантажується за допомогою підйомно-транспортних засобів. Він призначений для перевезення різних видів вантажів. Види контейнерів різноманітні, найбільш поширені -- металеві та дерев'яні вантажопідйомністю 3--5 т. Зважаючи на вантажопідйомність контейнери поділяються на малотоннажні, середньотоннажні і багатотоннажні. Для більш ефективного використання контейнерів бажано в транспортних організаціях та у посередників створювати обмінні пункти та контейнерні площадки, котрі дозволяють здійснювати швидку зміну контейнерів. На піддонах, як правило, формують пакет. Піддон має вигляд вантажної площадки з двома або одним настилом на ніжках. Експлуатуються зараз різні види піддонів (пласкі, стоєчні, ящичні). Всі вони являють собою допоміжне обладнання для укладання на них штучних вантажів. Найбільш поширені пласкі піддони у вигляді рівної прямокутної площадки. Вони можуть бути двох- та чотирьохстінні, виконані з дерева, металу та синтетичних матеріалів.

Стоєчні піддони на відміну від пласких мають невелику надбудову у вигляді чотирьох вертикальних стойок, розміщених по кутах піддону та поєднаних між собою твердими зв'язками.

Ящичні піддони на відміну від стоєчних мають наземні або неназемні невисокі стінки, встановлені між вертикальними стойками.

Вибір типу піддону для пакетування і перевезення вантажу визначається умовами перевезень, видом матеріалу, партійністю, обладнанням складського господарства та наявністю відповідних вантажно-розвантажувальних механізмів.

Використання контейнерів та піддонів при перевезеннях сприяє кращому збереженню вантажів, підвищенню обігу транспортних засобів, скороченню термінів перевезення вантажів, зниженню витрат при перевезенні за рахунок механізації вантажно-розвантажувальних операцій. Краще використання складських площ широкого спектру характеристик, котрі необхідно враховувати при використанні тари та упаковки, дає змогу зробити висновок, що вони є достатньо важливим елементом логістичної системи, котрий визначає ефективність, як самої системи, так і результативність сприймання товару споживачем. Це значною мірою визначає методи, характер, об'єм та інтенсивність продажу товару.

Основні вимоги до упаковки залежать від врахування потреб ринку, можливості уніфікації екологічної безпеки, врахування кліматичних особливостей та ін.

Крім цього, важливими вимогами є пристосування до використання засобів механізації при транспортуванні, порівнянність витрат, дизайн та форма упаковки, порівнянність з транспортними засобами, збереження при транспортуванні, можливість повторного використання.

Структура виробництва і споживання тари та упаковки у нашій країні свідчать як про важливе місце у даній сфері логістики, так і про необхідність перегляду ставлення до тари та упаковки. Розрахунок потреби у тарі та таропакувальних матеріалах здійснюється відділом збуту підприємства. Цей розрахунок виконується на основі виробничої програми підприємства, кількості та номенклатури продукції, котра буде вироблена, і норм витрат тарних та пакувальних матеріалів на одиницю тари.

Потреба в тарі визначається окремо від тари, котру отримують зі сторони у готовому вигляді, та тари, виробленої на місці (підприємстві, посередником). Коли тару отримують зі сторони у готовому вигляді, потреба її визначається за формулою:

,

де Qпр -- кількість продукції, котру потрібно затарити, кг;

n -- кількість продукції, що укладається в одиницю тари, кг.

Коли тара виробляється на місці, потреба в тарних та пакувальних матеріалах розраховується таким чином:

,

де k -- коефіцієнт, враховуючий багаторазовий обіг тари;

qн -- норма витрат тарних та пакувальних матеріалів на одиницю тари.

Норма витрат матеріалів на виробництво одиниці тари залежить від технології виробництва, виду та сорту сировини, розмірів, конструкції виготовленої тари (як це показано на рис. 6).



Рисунок 6 - Класифікація тари

Функції тари:

- гарантування проти пошкоджень від механічних дій (ударів, трясіння, бою), забруднення та псування матеріалів від впливів атмосферних опадів, температури, тобто збереження фізико-хімічних якостей матеріалів та їх кількості при переміщенні і складуванні;

- створення відповідних умов для виконання вантажно-розвантажувальних та транспортних операцій на усіх видах транспорту;

- збереження зручностей при укладанні та збереженні матеріалів на складах;

- краще використання складських об'ємів приміщень, вантажопідйомності транспортних засобів та збільшення їх продуктивності;

- полегшення умов праці.

Найбільш ефективним видом тари є контейнери та пакети.

Під упаковкою розуміють засіб або комплекс засобів, які забезпечують захист продукції від пошкоджень, втрат, а зовнішнє середовище від забруднень.

Упаковка сприяє раціональній організації процесу зберігання, реалізації та транспортування продукції. Крім функціонального призначення упаковки, є й інший бік, котрий значно ближче покупцю, і який він приймає як знак марки.

Упаковка має підтримувати ринкові позиції ринкової марки. Тому мають зна-чення форма, розміри, кольорова гамма, конструкція, шрифт, що використовується, екологічність та ін.

Контейнер -- це різновид багатообігової тари, наземна транспортна ємність, котра перевантажується за допомогою підйомно-транспортних засобів. Він призначений для перевезення різних видів вантажів. Використання контейнерів при перевезеннях сприяє кращому збереженню вантажів, підвищенню обігу транспортних засобів, скороченню термінів перевезення вантажів, зниженню витрат при перевезенні за рахунок механізації вантажно-розвантажувальних операцій.

Виділяють наступні види контейнерів:

- контейнер-рефрижератор: застосовується для перевезення товарів, які потребують зберігання в холоді (овочі, фрукти, м'ясо, морепродукти, інші свіжі харчові продукти; фотоплівка, інші хімічні вироби тощо);

- контейнер для перевезення сипучих вантажів: застосовується для перевезення вантажів, які транспортуються без упаковування їх у мішки (тару) (зернові тощо); у кришці даного контейнера наявні люки;

- контейнер з відкритим верхом: застосовується для перевезення вантажів з негабаритною висотою, важких вантажів; в даних контейнерах можливе навантаження та вивантаження через верх;

- контейнер з відкритим боком: застосовується для перевезення довгомірних та дрібних збірних вантажів; наявні бокові двері;

- контейнер-каркас: застосовується для перевезення довгомірних та великовагових вантажів; немає даху, бокових поверхонь та дверей; є можливість навантаження з боків та зверху;

- контейнер-піддон: застосовується для перевезення великогабаритних вантажів, які неможливо перевозити у звичайних контейнерах; немає стін і даху;

- контейнер-цистерна: застосовується для перевезення рідких вантажів; являє собою цистерну, яка встановлена у стальну структуру.

Види контейнерних вантажів:

1 «Повністю завантажений контейнер» (Full Container Load Cargo, FCL) - при транспортуванні великих вантажів вантажовідправник доставляє визначену кількість вже повністю завантажених контейнерів безпосередньо у контейнерний термінал. При перевозці контейнерів FCL звичайно застосовують умови СУ - СУ (контейнерний термінал місця відвантаження - контейнерний термінал місця призначення).

2 «Менш ніж повністю завантажений контейнер» (Less than Container Load Cargo, LCL) - застосовується для транспортування дрібних вантажів, коли один контейнер вміщує вантажі, які належать різним вантажовідправникам. Вантаж доставляється на станцію для оброблення контейнерів (CFS - Container Freight Station), де здійснюється сортування і завантаження у контейнери. При перевозці контейнерів LCL звичайно застосовуються умови CFS - CFS (склад для сортування і завантаження дрібних вантажів місця відвантаження - склад для сортування і навантаження дрібних вантажів місця призначення).

Контейнерна система - це комплекс технічних, технологічних і організаційних рішень, які в деякій мірі є незалежними від виду транспорту, що використовується для доставки. Основою контейнерної системи є уніфікований типорозмірний ряд великовантажних контейнерів, в яких товар без перевантаження може перевозитися від виробника до споживача.

Доставка товарів від продавця до покупця за участю декількох видів транспорту в міжнародному сполученні за варіантом “від дверей до дверей” у теперішній час неможлива без використання контейнерів.

Перевага контейнерних технологій:

- прискорення доставки вантажів;

- забезпечення його збереження;

- економія за рахунок використання полегшених видів тари або тільки споживчого упакування.

Для забезпечення високоефективного процесу керування всією доставкою по схемі від дверей до дверей” вантажні операції із завозу-вивозу контейнерів повинні виконуватися з повним ТЕО, яке складається:

- оформлення планової комерційної перевізної документації;

- прийом вантажу в контейнерах з видачею встановленого документа на складах вантажовід і передача вантажу, який прибув і документів вантажоодержувачу;

- завезення-вивезення завантажених і порожніх контейнерів;

- супроводження вантажів;

- виконання розрахунків за всі операції.

Діяльність експедиційних організацій об'єктивно сприяють залученню в процес контейнеризації дрібнопартійних вантажів, а також вантажів, які раніше вважалися неконтейнернопридатними.

Контейнерні перевезення є самими універсальними засобами доставки тарно штучних вантажів, які забезпечують їх швидку доставку і зберігання.

Особливе місце в загальній системі контейнерних перевезень займає система контейнерних перевезень через термінали, яка включає в себе:

- розвезення контейнерів по терміналах;

- переробка контейнерів на терміналах;

- магістральні перевезення між терміналами.

У зв'язку з цим основна мета агентського забезпечення швидкої і якісної обробки контейнерів на терміналах і рух їх від складу вантажовідправника до складу вантажоодержувача.

Основні обов'язки агента при роботі з контейнерами:

а) забезпечення вантажовідправника порожніми контейнерами згідно з об'ємами вантажів;

б) своєчасна здача контейнерів, які знаходилися в оренді, після розвантаження;

в) постійний запас контейнерів на складі (терміналі), де формуються вантажні партії;

г) забезпечення дрібного поточного ремонту транспортного обладнання силами своїх спеціалістів;

д) підтримання технічного стану парку обладнання (обладнання повинно бути постійно придатним для безпечного використання).

Перевезення вантажів в контейнерах потребує додаткових операцій пов'язаних з тим, що контейнери, які є власністю власників в інших країнах, завозяться в країну призначення в завантаженому чи порожньому стані згідно з процедурою тимчасового ввозу. Тимчасовий ввіз передбачає подальший вивіз зі звільненням від уплати митних зборів за сам контейнер.

...