Транспортне забезпечення зовнішньо-економічних угод

Для видачі сертифіката форми "А" Торгово-Промислова палата має з'ясувати, чи користується пільгами товар, що експортується на територію країни-донора, при нарахуванні мита. З цією метою визначається код за ТН ЗЕД, перевіряється його наявність у переліку преференційних товарів, підтверджується походження товару з урахуванням вимог, викладених у правилах країни-донора. При цьому мають виконуватись умови, викладені в цих правилах, наприклад, умова прямої поставки при експорті в країни ЄС. Тобто пункт відправки - Україна, місце одержання - країни ЄС. Можливий транзит товару через треті країни за умови, що він буде перебувати під митним контролем органів країни-транзиту. Потрібно враховувати, що кожна країна-донор визначає свою індивідуальну схему пільг та умови, за яких вони можуть одержуватись.

Текстильний сертифікат походження підтверджує походження українських текстильних товарів у рамках Угоди між ЄС та Україною про торгівлю текстильною продукцією та видається тільки на текстильні товари, які експортуються до країн Європейської Співдружності.

Визначення походження даної продукції випливає з вимог, передбачених угодою, передусім, з'ясовується код продукції, встановлюється, до якої категорії належить товар, перевіряється необхідність оформлення експортної ліцензії. При цьому важливим моментом є наявність для цього товару преференцій або попереднього дозволу на ввезення готової текстильної продукції в країни ЄС, який видається компетентними органами країни-донора. Якщо має місце обробка давальницької сировини, її походження установлюється згідно з сертифікатом. Воно впливає на виконання умов угоди.

Сертифікат походження СТ-1 видається на українські товари, які експортуються до країн СНД згідно з Угодою "Про зону вільної торгівлі", підписаною 15.04.95 року главами держав Співдружності, в тому числі й України. При оформленні даного сертифіката необхідно визначити походження з урахуванням вимог відповідних Правил, затверджених рішенням Ради голів урядів Співдружності Незалежних Держав 24.09.93 року. Відповідно до даних Правил, товар вважається таким, що походить з митної території країни Угоди "Про створення зони вільної торгівлі", якщо він відповідає встановленим Правилами критеріям походження та направляється резидентом однієї з держав - учасників Угоди, яка також передбачає тарифні пільги.

Сертифікат загальної форми оформляється при експорті українських товарів до всіх країн. За допомогою даного документа класифікуються товари для будь-якого виду преференційної (пільгової) угоди.

Сертифікат походження Б8Є8 видається на українську металопродукцію в рамках Угоди про торгівлю сталеварними товарами між Україною та країнами ЄС. Щодо сталеварної продукції необхідно виконувати вимоги Угоди "Про торгівлю сталеварними товарами" між Україною та Комісією ЄС з питань вугілля та сталі. У даному разі необхідно визначити код і групу товару, з'ясувати необхідність оформлення експортної ліцензії. Сертифікат видається лише палатами, які розташовані в регіоні виготовлення такої продукції.

З 1996 р. по 2004 р. було використовувався ще один сертифікат ЕІЖ-1 у рамках угод між Україною та країнами Балтії.

Сертифікат товарів власного виробництва видається тільки підприємствам з іноземною інвестицією. Використовується цей сертифікат для вирішення внутрішніх питань з банком, митницею, податковою інспекцією. Даний сертифікат обов'язковий для підприємств з іноземним капіталом для отримання пільг при експорті товарів, що підпали під режим ліцензування й квотування.

Усі перелічені вище сертифікати походження видаються Торгово-Промисловою палатою України. Для одержання будь-якого з цих сертифікатів зацікавлена організація (замовник) подає до палати заявку - декларацію. Письмове звернення (заявка) має містити інформацію щодо походження товару, а також підтвердження чинності поданих разом із заявкою документів. Замовник подає документи тільки в оригіналі. Експерт у процесі перевірки ознайомлюється з документами, що підтверджують отримання вихідної сировини (комплектуючих), уточнює основні етапи технологічного процесу виробництва. За необхідності експерт має право запитати додаткові відомості щодо походження вказаного у заявці товару, а також перевірити виробництво.

Разом із заявкою про засвідчення сертифіката походження подаються:

o документи, що підтверджують факт експорту (контракт, рахунок-фактура, транспортні документи)

o документи, що підтверджують походження товару:

а) для виробника - довідка про порядок його виготовлення;

б) для посередника - документи про придбання товару (договори, транспортні документи, платіжні документи тощо) та підтвердження виробника (сертифікати якості, паспорти, маркування на товарі або тарі).

Неподання митному органові належним чином оформленого сертифіката походження або відомостей про походження не може бути підставою для не пропуску вантажу.

До товарів, походження яких достовірно не встановлено може бути застосовано (поновлено) режим найбільшого сприяння чи преференційний режим за умови отримання належного підтвердження їх походження не пізніше, ніж через рік після поставки (випуску товару).

Визначення країни походження у разі ввезення товарів з країн, що розвиваються, які користуються преференціями, відбувається на підставі Угоди "Про уніфіковані правила, які визначають походження товарів із країн, що розвиваються, при наданні тарифних преференцій у рамках Генеральної системи преференцій", 1980 р.

До групи інших документів які потрібні при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності відносяться документи особисті, що необхідні при переміщенні фізичної особи та документи необхідні для юридичних осіб.

До особистих документів громадян відносяться паспорта, посвідчення, проїзний документ дитини та інші документи, що посвідчують особу, громадянство. Ці документи дозволяють ідентифікувати особу, а також одержати відомості про неї, необхідні для митного контролю та митного оформлення у передбачених законодавством випадках (наприклад, для визначення категорій осіб, що користуються пільгами).

До інших документі, необхідних для проведення митного контролю та митного оформлення вантажів юридичних осіб можна віднести реєстраційні документи, установчі документи, документи на підтвердження певних видів діяльності, які не потребують ліцензування, сертифікати якості, документи на право власності (наприклад: свідоцтво на право власності приміщенням митного ліцензійного складу, технічні паспорти транспортних засобів індивідуального користування), акти (у т.ч. складені підприємствами), а також заява-розрахунок на придбання марок акцизного збору; письмове зобов'язання суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності; свідоцтво платника податку на додану вартість, аркуш про пакування.

Заява-розрахунок на придбання марок акцизного збору з відміткою Державної податкової адміністрації України про сплату акцизного збору є підставою для наступного ввезення алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Письмове зобов'язання суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності може застосовуватись у якості гарантійного документа суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності при вивезенні товарів та інших предметів у окремих митних режимах.

Свідоцтво платника податку на додану вартість є документом, що має надаватися згідно з вимогами Закону України "Про податок на додану вартість".

Аркуш про пакування - це документ встановленої форми, що містить інформацію про тару (упаковку), в якій переміщується товар. Він є підставою для цілей нарахування сум сплати за послуги із збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки).

Усю сукупність документів, які потрібно для проходження процедури митного оформлення, можна систематизувати на дві групи: обов'язкові та додаткові.

Обов'язкові це ті документи відсутність яких не дозволить суб'єкту господарювання здійснити конкретну зовнішньоекономічну операцію. Вони, в свою чергу, класифікуються на документи, які не залежать від виду, суб'єкта чи об'єкта угоди, та документи, які потрібно надавати при здійсненні зовнішньоторговельних операцій з конкретної товарної групи.

До першого виду документів відносяться: зовнішньоекономічний контракт, вантажна митна декларація, рахунок-фактура, транспортні документи, довідка про декларування валютних цінностей, платіжні документи.

До групи документів, які класифікуються за об'єктом угоди відносяться, в першу чергу, документи, які необхідні для здійснення зовнішньоторговельної операції з конкретного виду товару - це різного виду дозволи профільних органів державного регулювання та документи, які засвідчують проходження процедури нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

До додаткових документів при здійсненні процедури митного оформлення в першу чергу відносяться юридичні документи, які підтверджують отримання певних митних пільг в залежності від об'єкта угоди чи суб'єкта здійснення зовнішньоекономічної операції.

До додаткових документів, які дозволяють суб'єктам господарювання отримати пільги з певних товарних позиціях відноситься:

o лист-підтвердження галузевого міністерства чи комітету про призначення товарів, що постачаються за держзамовленням або держконтрактом. Таке підтвердження необхідне, оскільки товари, що надходять в Україну за держзамовленням або держконтрактами, звільняються від обкладення митом;

o довідка обласного управління сільського господарства і продовольства. Необхідна для товарів, що імпортуються сільськогосподарськими товаровиробниками і звільняються від обкладення митом;

o підтвердження Кабінету Міністрів України, що товар надходить як гуманітарна чи технічна допомога, оскільки такі товари за поданням Кабінету Міністрів можуть звільнятися від обкладення митом;

o підтвердження про закупівлю товару за рахунок коштів Державного валютного фонду України, республіканського (Республіки Крим), місцевих валютних фондів, іноземних кредитів, що надаються під гарантію Кабінету Міністрів, оскільки ці товари звільняються від обкладення митом. Надається Кабінетом Міністрів України або Міністерством фінансів;

o підтвердження Агентства міжнародного співробітництва та інвестицій про надходження товарів та обладнання з країн ЄС для виконання проектів за програмою ТАСІБ. Такі товари за поданням Агентства звільняються від обкладення митом;

o дозвіл Державного комітету з науки і техніки про звільнення від обкладення митом приладів, обладнання, науково-технічної літератури тощо.

Прикладом додаткового документа, який свідчить про надання суб'єкту господарювання конкретної митної пільги може бути - інвестиційне повідомлення, необхідне для підтвердження факту, що предмети надходить в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями. Воно, як правило, видається місцевими органами влади.

Слід зауважити, що в залежності від виду транспортування вантажу поділ документів на обов'язкові та додаткові може змінюватись.

Так, типовою технологічною схемою здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів перевізників у пунктах пропуску через державний кордон України передбачене, що підставою для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів є подання перевізником, експедитором чи вповноваженою особою оригіналів таких документів:

- 3 і більше примірників оформлених вантажних митних декларацій (у встановлених випадках) на переміщувані товари й транспортні засоби;

- міжнародної автомобільної накладної (CMR);

- рахунку-фактури (інвойс);

- пакувального листа (специфікація);

- книжки міжнародного дорожнього перевізника (Carnet TIR) (у разі потреби);

- ватажної відомості (каргоманіфесту) (у разі потреби);

- авіаційної вантажної накладної (Air Waybill) (у разі потреби);

- коносаменту (Bill of Lading) (у разі потреби);

- свідоцтва про допущення дорожнього транспортного засобу до перевезення товарів під митними печатками й пломбами;

- визначених законодавством України дозвільних документів (у разі потреби) органів державної влади, що здійснюють контроль під час переміщення товарів через митний кордон України.

Відповідно до Типової технологічної схеми здійснення митного контролю водних транспортних засобів перевізників у пунктах пропуску через державний кордон України адміністрацією судна для здійснення митного контролю подаються такі документи та відомості: генеральна декларація; декларація про вантаж; суднова роль; список пасажирів; декларація про особисті речі екіпажу судна; митні декларації (українських членів екіпажу судна); список запасів споживання; довідка капітана судна про наявність на борту судна наркотичних засобів, зброї та боєприпасів; довідка про наявність у судновій касі валюти; зобов'язання капітана українського судна про не знесення із судна запасів споживання, що були закуплені за кордоном; інші документи, потрібні при здійснення митних процедур (наприклад, до початку навантаження на судно закордонного плавання транспортних засобів та товарів декларант або вповноважена ним особа подає митному органу доручення на навантаження транспортних засобів і товарів).

Подані документи мають бути засвідчені судновою печаткою та підписом капітана судна, за винятком митних декларацій українських членів екіпажу.

Генеральна декларація, вантажна декларація, суднова роль, список пасажирів, вантажні документи (коносаменти, їхні переліки - маніфести), митні декларації членів екіпажу, список суднових запасів подаються на бланках форми Міжурядової морської консультативної організації (Inter-governemental Martitime Consultative Organization - IMCO).

При проведенні митного контролю транспортних засобів та товарів, що вивантажуються із судна, митні органи мають право використовувати додаткові документи, передбачені правилами роботи портів.

При митному контролі повітряних суден, порядок якого регламентовано Типовою технологічною схемою здійснення митного контролю повітряних транспортних засобів перевізників у пунктах пропуску через державний кордон України передбачене подання посадовим особам митного органу наступних документів: генеральна декларація; списки запасів споживання; каргоманіфести; авіаційні вантажні та поштові накладні; товаросупровідні документи.

Зазначені документи подаються командиром повітряного судна. При потребі посадовій особі митного органу можуть подаватися інші документи в порядку, визначеному Держмитслужбою. Наприклад, у відповідності до статті 16 Конвенції про міжнародну цивільну авіацію (Чикаго, 1947) компетентна влада кожної держави-учасниці має право перевіряти посвідчення й інші документи, передбачені справжньою Конвенцією. До таких документів згідно статті 29 цієї Конвенції, відносяться:

- свідоцтва на кожного члена екіпажу;

- список прізвищ пасажирів із зазначенням пунктів відправлення й призначення;

- маніфест та докладні декларації на вантаж;

- бортовий журнал;

- дозвіл на бортову радіостанцію.

Додатком 9 до Конвенції Чикаго, 1947, схваленим Міжнародною організацією цивільної авіації (ІКАО) встановлені єдині форми генеральної декларації, вантажної відомості, картки посадки-висадки пасажира, свідоцтва члена екіпажу повітряного судна.

При перевезеннях залізничним транспортом, згідно Типової технологічної схеми здійснення митного контролю залізничного транспорту перевізників у пунктах пропуску через державний кордон України посадові особи прикордонної передавальної станції зобов'язані подати для здійснення митного контролю та митного оформлення: передатну відомість (багажний список); залізничні накладні; перевізні документи; супровідні документи.

До основних супровідних документів належать рахунок-фактура, специфікація, пакувальний лист та інші документи, потрібні для здійснення митних процедур.

У разі повернення в Україну залізницею або митним органом суміжної держави товарів (вантажів), внаслідок заборони пропуску на територію цієї держави, разом з зазначеними документами подається ще акт митниці суміжної держави про причину повернення.

При переміщенні товарів в міжнародних експрес-відправленнях (МЕВ) експрес-перевізник подає посадовим особам митних органів єдиний транспортний документ та митну декларацію М 16.

Для документального контролю енергоносіїв, що переміщуються через митний кордон України трубопровідним транспортом та лініями електропередачі подаються акти прийому-передачі, а також використовуються акти про: зняття і накладення пломб; фіксування показників лічильників; обсяги переміщуваного товару.

Необхідно зазначити, що всі документи, які надаються митним органам для проходження процедури митного оформлення, повинні бути не копіями, а оригіналами. Крім цього, товаросупровідні документи повинні бути проштамповані на зовнішній митниці, тобто на тій, де вантаж перетинав кордон. Винятком є ситуація, коли вантаж є збірним. У такому випадку "інвойс" може надсилатись поштою.

Як зазначалось попередньо, процедура митного оформлення може стати значною перешкодою на шляху реалізації суб'єктом зовнішньо - економічної діяльності власних економічних інтересів при здійсненні як експортних, так і імпортних операцій, у випадках коли документам не приділяється належної уваги і навпаки, значно скоротиться період митного оформлення вантажів і спроститься його процедура при попередній, кваліфікованій підготовці пакету документів для проходження вантажопотоку через митний кордон.

2. Організація міжнародних перевезень

Міжнародні перевезення - це процес проходження товарів (вантажів) в міжнародному товарообігу від виробника до споживача. Цей процес складний, багатоступінчастий за участю декількох видів транспорту, який потребує високої якості обслуговування, додержання особливих міжнародних правил, умов, вимог точного виконання умов контрактів, приписів перевізників, банків, додержання митних і державних законів.

Відмінність процесу керування товарообігом в міжнародній торгівлі полягає в тому, що він постійно змінюється.

Об'єкт керівництва - товар, вантаж - який найчастіше знаходиться сотень кілометрів від керуючого. І ця специфічність потребує від керуючого приймати швидкі і точні рішення, які б враховували постійно змінюючий характер обставин і необхідність точної та цілісної доставки вантажу.

При русі товарів з однієї країни до іншої необхідно звернути увагу на наступне:

- стан міжнародних транспортних ринків;

- транспортну політику окремих держав і міжнародних торгових союзів;

- законодавство країн, право і звичаї в галузі міжнародного транспорту, міжнародні угоди і конвенції з перевезення і транзиту;

- техніко-експлуатаційні характеристики різних транспортних засобів;

- організацію і техніку транспортних операцій, пакування, зберігання, складування.

- особливості окремих транспортних напрямків, морських портів;

- торговельні звичаї.

У цих умовах ефективність і якість всього процесу товарообігу від вантажовласника в одній країні до вантажоодержувача в іншій залежить не тільки від виробника і перевізника товару, але і від посередників, які беруть участь у міжнародних транспортних операціях де можуть бути окремі особи, спеціалізовані підприємства, фірми, об'єднання, корпорації, які виконують різнобічні функції за дорученням власника вантажу при його переміщенні з моменту підготовки вантажу до моменту здавання його покупцю або споживачу.

У процесі розвитку і поглиблення міжнародного розподілення праці посередницькі функції в товарообігу вже не мають допоміжний характер, вони зайняли відповідні їм ролі і значення в підвищенні ефективності та якості транспортного обслуговування зовнішньоторговельних перевезень.

Зараз почати і закінчити рух товару в міжнародній торгівлі без посередників практично неможливо. Форми і види цих послуг розширюються, постійно зростає їх об'єм, змінюється географія. Посередництво в міжнародних перевезеннях має зараз комплексний інтегрований характер. У процесі транспортування товару виділяється визначений комплекс послуг і операцій, який виконується посередником за дорученням власників вантажу чи транспортних засобів як в інтересах вантажу, так і в інтересах транспорту.

Держави, які мають інтерес в сфері розширення діяльності своїх транспортних організацій в міжнародних сполученнях, завжди прямували до міжнародного співробітництва з метою розробки уніфікованих правил перевезень вантажів і регулювання інших основних проблем торгового мореплавства, наземних і авіаційних сполучень. В результаті цих зусиль на міжнародному рівні укладено значна кількість міжнародних угод з окремих видів транспорту, які мають загальну назву «Транспортні конвенції».

Важливу роль у створенні нормальних умов для діяльності експедиторів на міжнародному рівні, а також розробки єдиних форм транспортних документів, правил експедиційної діяльності грає Міжнародна федерація експедиторських асоціацій «ФІАТА».

Цілі, завдання та практична діяльність ФІАТА

31 травня 1926 р. 16 національних асоціацій експедиторів заснували Міжнародну федерацію експедиторських асоціацій - ФІАТА (FIATA).

ФІАТА - неурядова некомерційна міжнародна організація.

Головна мета ФІАТА - забезпечення інтересів експедиторів на міжнародному рівні.

Основні завдання організації:

- об'єднання експедирування як галузі й доведення до громадськості експедиторських послуг за допомогою відповідних публікацій;

- поліпшення якості послуг членів ФІАТА шляхом впровадження стандартних експедиторських документів, уніфікованих торговельних порядків, обміну інформацією;

- захист інтересів експедиторів;

- розвиток зв'язків з перевізниками та їхніми організаціями;

- професійна підготовка на міжнародному рівні та ін.

Членами ФІАТА є близько 40 тис. експедиторських фірм з більш ніж 150 країн світу, і кількість цих фірм постійно зростає. Україну в ФІАТА представляє Українська асоціація міжнародних експедиторів (УАМЕ), що нараховує близько 150 членів.

У складі ФІАТА працюють 9 комітетів, які опікуються залізничним, автомобільним, повітряним, морським транспортом, змішаними перевезеннями, що сприяє спрощенню процедур руху, транзиту, перетинання кордонів; займаються тарифною політикою, у тому числі виробленням і узгодженням тарифів; погоджують умови перевезень та ін..

Результати практичної діяльності ФІАТА - це розроблення й впровадження в практику експедиторських документів, що отримали офіційне визнання в усьому світі: експедиторська розписка, транспортний сертифікат експедитора, складська розписка, декларація відправника вантажу на перевезення небезпечних вантажів, товаророзпорядчий мультимодальний транспортний коносамент.

Договір з періодичною поставкою - угода, яка передбачає періодичну поставку товару на протязі визначеного в умовах договору строки.

Договір разової поставки товару - доставка продукції повинна бути здійснена до визначеної дати або на протязі визначеного строку.

По цьому виду угоди поставка проводиться 1 чи декілька разів на протязі встановленого строку. При виконанні прийнятих зобов'язань юридичні відносини між сторонами і дія самої угоди закінчується. Разові угоди укладаються на різні строки виконання. В угодах з невеликими строками поставок строки вказуються конкретно. Це конкретна дата, період часу.

Угоди з великими строками поставки укладаються, як правило, для поставок складного технологічного обладнання, транспортних засобів. Такий договір укладається на 3-5 років і навіть більше.

Це стосується таких вантажів як промислова сировина і полу фабрикати - вугілля, нафта, природний газ, руди металів, папір,, продовольство.

Строки цих угод:

1) 1 рік-короткостроковий;

2) 5-10 років (іноді 15-20) - довгостроковий

Договір на поставку комплексного обладнання - угода на поставку товару в

комплексі, яка характеризується в договорі складним змістом, в якому містяться багато технологічних, специфічних описів.

Як правило ці угоди мають багато різних умов, обов'язків як для продавця, так і для покупця, особливо для продавця.

Такий договір потребує тісних зв'язків з покупцем-замовником товару до і після поставки обладнання. Експедитор при опрацювання перевезень за цими угодами повинен виявляти особливу компетентність і працювати з такими замовниками з індивідуальним підходом на всіх етапах організації ТЕО,

Для того щоб систематизувати можливі види поставки товарів і уніфікувати обов'язки сторін у кожному варіанті Міжнародна торгова палата в 1936 році вперше встановила міжнародні правила формування базисних умов під назвою «ІНКОТЕРМС». Згодом ці правила змінювалися. Остання редакція-2000рік.

ТЕ обслуговування вантажів у контейнерах при імпортно-експортних перевезеннях товарів складається з таких операцій:

- виділення порожнього контейнера у порту відправлення;

- доставка порожнього контейнера в пункт завантаження;

- доставка завантаженого К. вантажовідправником до порту відправлення;

- виконання експортних (митних) операцій в країні відправлення і транзитних країнах;

- морські перевезення вантажів до портів призначення;

- організація вантажних операцій в портах (це операції з внутрішньопортового експедирування);

- виконання імпортних (митних) операцій в країні отримання вантажу;

- доставка вантажів із порту до складу вантажоодержувача;

- повернення порожнього контейнера.

Експедитор може взяти на себе виконання всіх цих послуг або тільки частково, в залежності від умов договору.

3 Транзитні вантажі: значення і перспективи для розвитку економіки країни

Транзит вантажів - це перевезення транспортними засобами транзитних вантажів під митним контролем через територію країни між двома пунктами або в межах одного пункту пропуску через державний кордон.

Учасниками транзиту є вантажовласники та суб'єкти підприємницької діяльності (перевізники, порти, станції, експедитори та ін.), я у встановленому порядку надають транзитні послуги.

Транзит вантажів може здійснюватися у прямому та змішаному сполученнях.

У прямому сполученні транзит вантажів передбачає їх транспортування одним видом транспорту без перевантаження на інший.

У змішаному сполученні транзит вантажів може бути пов'язаний з їх перевантаженням з одного виду транспорту на інший, переробкою, сортуванням, пакуванням, накопичуванням, формуванням або подрібненням партій транзитного вантажу, тимчасовим зберіганням. Такі операції здійснюються в зонах митного контролю виключно за вибором вантажовласника або вповноваженої ним особи.

Транзит вантажів супроводжується товарно-транспортною накладною, складеною мовою міжнародного спілкування.

Залежно від виду обраного транспорту такою накладною може бути авіаційна вантажна накладна, міжнародна автомобільна накладна, міжнародний коносамент. Крім цього, транзит вантажів може супроводжуватися рахунком-фактурою або іншим документом, що вказує вартість товару, пакувальним листком (специфікацією), вантажною відомістю.

Контроль транзитних вантажів встановлюється виключно законами і міжнародними договорами та здійснюється у пунктах пропуску через державний кордон. Контроль транзитних вантажів та обробка супроводжувальної документації транзиту вантажів здійснюються за технологічними схемами пропуску через кордон відповідних транспортних засобів, що визначають терміни його проведення та регламентують дії службових осіб спеціально уповноважених органів виконавчої влади.

Обов'язковими умовами здійснення контролю транзитних вантажів є:

- чітка регламентація проведення контролю та дії службових осіб спеціально уповноважених органів виконавчої влади виключно нормативно-правовими актами;

- контроль проводиться кваліфікованими службовими особами спеціально уповноважених органів виконавчої влади;

- обов'язкова наявність сертифікованих засобів контролю;

- спрощений та прискорений порядок контролю;

- комплексне, одночасне та безперервне проведення всіх видів контролю, а за наявності угод з відповідними органами суміжних держав - спільно з ними;

Спеціально уповноважені органи виконавчої влади та їх службові особи, які здійснюють контроль транзитних вантажів, не можуть передавати свої повноваження іншим особам.

Регулювання та координацію діяльності спеціально уповноважених органів виконавчої влади, що проводять контроль транзитних вантажів, здійснюють відповідні міністерства, які визначають заходи щодо вдосконалення цього контролю відповідно до міжнародних стандартів та сприяння нарощування обсягів транзитних вантажів.

Основними завданнями координації є:

- забезпечення взаємодії учасників транзиту є метою безперебійності транзиту вантажів та усунення простоїв і затримок транспортних засобів транзиту;

- забезпечення високої якості транзитних послуг;

- розробка та реалізація заходів, спрямованих на проведення національних транзитних послуг у відповідності з міжнародними стандартами.

Основним документом, який визначає і регулює комерційні умови міжнародних перевезень вантажів є Конвенція про договір міжнародних дорожніх перевезень.

Відповідно до вимог глави ІІІ цієї Конвенції складається відповідна накладна або договір за участю перевізника і відправника і в якій містяться такі відомості:

- місце і дата складання;

- ім'я та адреса відправника;

- ім'я та адреса транспортного агента;

- місце і дата прийняття вантажу до перевезення та місце його доставки;

- ім'я та адреса одержувача;

- прийняте позначення характеру вантажу і тип його упаковки, а в разі перевезення небезпечних вантажів, їх загальноприйняте позначення;

- кількість вантажних місць, їх особливу розмітку і номери;

- вагу вантажу брутто або виражену в інших одиницях виміру кількість вантажу;

- пов'язані з перевезеннями витрати (вартість перевезення, додаткові витрати, мито і митні збори, а також інші витрати з моменту укладання договору до здавання вантажу);

- інструкції, необхідні для проходження митного контролю;

- вказівки, що перевезення незалежно від будь-якого застереження провозиться згідно з вимогами, встановленими цією Конвенцією.

У разі потреби накладна повинна містити такі дані:

- заборону перевантаження вантажу;

- витрати, які відправник приймає на свій рахунок;

- суму накладного на вантаж платежу, що підлягає відшкодуванню при здаванні вантажу;

- заявлену вартість вантажу та суму додаткової цінності його при доставці;

- інструкцію відправника перевізнику щодо страхування вантажу;

- додатковий термін виконання перевезення;

- перелік документів, переданих перевізнику.

Транспортний фактор - найважливіший компонент зовнішньої торгівлі. Можливості транспортування виготовленого товару, її вартість мають вирішальну роль при прийнятті рішення власником товару про доцільність конкретної зовнішньої операції. Це пояснюється тим, що доля транспортних витрат в ціні товару в середньому складає 10-12%, а по окремим товарам від 1-3% (електроніка) до 30-50%, і навіть вище (будматеріали, кам'яне вугілля). Є випадки, коли транспортні витрати можуть бути завбільшки можливої зовнішньоторгівельної ціни продукції.

Саме тому у теперішній час експортери і імпортери починають планувати зовнішньоторгівельні операції тільки після попередніх досліджень можливостей і розрахунків вартості транспортування товару до потенціального покупця чи від продавця товару. Ця робота виконується «клієнтом» разом з експедитором на довірчій основі. Якщо зроблені калькуляції прогнозують рентабельність торгівельної угоди, експедитор приймає участь у розробці проекту договору купівлі-продажу товару.

Контракт купівлі-продажу товару є комерційним документом, який регламентує умови на поставку товару, а також на надання супутніх послуг. У цей час документ узгоджується і підписується експортером і імпортером.

Необхідною умовою угоди купівлі-продажу є перехід права власності на товар від продавця до покупця.

Контракт купівлі-продажу складається з декількох розділів:

-вступна частина, предмет контракту;

-кількість, якість, строки поставки, платежі;

-порядок здавання -прийому;

-пакування, маркування, рекламації, гарантії;

-штрафні санкції і відшкодування шкоди;

-страхування;

-форс-мажорні обставини, арбітраж;

-транспортні умови, адреси сторін, підписи.

Все, що має відношення до доставки товару від продавця до покупця можна умовно поділити у контракті на такі питання:

-вид міжнародних перевезень;

-транспортна технологічна характеристика вантажу;

-економічні і комерційні умови в процесі і після угоди.

Участь експедитора при розробці контракту не повинна бути формальною. Експедитор повинен приймати участь в редагуванні усіх умов договору, навіть правові щодо транспорту. Експедитор повинен враховувати якого виду угода купівлі-продажу укладається і згідно з цим, які об'єми і види робіт буде здійснювати по цій угоді і в майбутньому.

Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів) від 5 жовтня 1995 р. № 75 передбачає, що у контракті повинні міститися такі обов'язкові умови:

1. Назва, номер договору (контракту), дата і місце його укладення.

2. Преамбула. У преамбулі зазначається повне найменування сторін - учасників зовнішньоекономічної операції, під якими вони офіційно зареєстровані, із зазначенням країни, скорочене визначення сторін як контрагентів ("Продавець", "Покупець", "Замовник", "Постачальник" тощо), особа, від імені якої укладається зовнішньоекономічний договір (контракт), документів, якими керуються контрагенти договору (контракту) (установчі документи тощо).

3. Предмет договору (контракту). У цьому розділі визначається, який товар (роботи, послуги) один з контрагентів зобов'язаний поставити (здійснити) іншому із зазначенням точного найменування, марки, сорту або кінцевого результату роботи, що виконується.

У разі бартерного (товарообмінного) договору (контракту) або контракту на переробку давальницької сировини визначається також точне найменування (марка, сорт) зустрічних поставок (або назва товару, що є кінцевою метою переробки давальницької сировини).

Якщо товар (робота, послуга) потребує більш детальної характеристики або номенклатура товарів (робіт, послуг) досить велика, то все це зазначається у додатку (специфікації), який має бути невід'ємною частиною договору (контракту), про що робиться відповідна позначка в тексті договору (контракту).

Для бартерного (товарообмінного) договору (контракту) згаданий додаток (специфікація), крім того, балансується іще за загальною вартістю експорту та імпорту товарів (робіт, послуг).

У додатку до договору (контракту) про переробку давальницької сировини зазначається відповідна технологічна схема такої переробки.

Технологічна схема переробки давальницької сировини повинна відображати:

- усі основні етапи переробки сировини та процес перетворення сировини в готову продукцію;

- кількісні показники сировини на кожному етапі переробки з обґрунтуванням технологічних втрат сировини;

- втрати виконавця переробки на кожному етапі переробки.

4. Кількість та якість товару (обсяги виконання робіт, надання послуг). У цьому розділі визначається залежно від номенклатури одиниця виміру товару, прийнята для товарів такого виду (у тоннах, кілограмах, штуках тощо), його загальна кількість та якісні характеристики.

У тексті договору (контракту) про виконання робіт (надання послуг) визначаються конкретні обсяги робіт (послуг) та термін їх виконання.

5. Базисні умови поставки товарів (приймання-здавання виконаних робіт або послуг). У цьому розділі зазначається вид транспорту та базисні умови поставки (у відповідності до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів чинної редакції, які визначають обов'язки контрагентів щодо поставки товару і встановлюють момент переходу ризиків від однієї сторони до іншої, а також конкретний строк поставки товару (окремих партій товару) (додаток Б).

У випадку укладення договору (контракту) про виконання робіт (надання послуг) у цьому розділі визначаються умови та строки виконаних робіт (послуг).

6. Ціна та загальна вартість договору (контракту). У цьому розділі визначається ціна одиниці товару та загальна вартість товарів або вартість виконаних робіт (наданих послуг), крім випадків, коли ціна товару розраховується за формулою, а також валюта контракту. Якщо згідно з договором (контрактом) поставляються товари різної якості та асортименту, ціна встановлюється окремо за одиницю товару кожного сорту, марки, а окремим пунктом договору (контракту) зазначається його загальна вартість. У цьому разі цінові показники можуть бути зазначені в додатках (специфікаціях), на які робиться посилання в тексті договору (контракту).

При розрахунках ціни договору (контракту) за формулою зазначається орієнтовна вартість договору (контракту) на дату його укладення.

У договорі (контракті) про переробку давальницької сировини, крім того, зазначається її заставна вартість, ціна та загальна вартість готової продукції, загальна вартість переробки.

У бартерному (товарообмінному) договорі (контракті) зазначається загальна вартість товарів (робіт, послуг), що експортуються, та загальна вартість товарів (робіт, послуг), що імпортуються за цим договором (контрактом), з обов'язковим вираженням в іноземній валюті, віднесеній Національним банком України до першої групи Класифікатора іноземних валют.

7. Умови платежів. Цей розділ визначає валюту платежу, спосіб, порядок та строки фінансових розрахунків, а також гарантії виконання сторонами взаємних платіжних зобов'язань. Залежно від обраних сторонами умов платежу в тексті договору (контракту) зазначаються:

o умови банківського переказу до (авансового платежу) і/або після відвантаження товару або умови документарного акредитива, або інкасо (з гарантією), визначені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 21 червня 1995 р. № 444, редакція від 28.07.04 "Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті";

o умови за гарантією, якщо вони є або коли вони необхідні (види гарантій: на вимогу, умовна), умови та термін дії гарантії, можливість зміни умов договору (контракту) без зміни гарантій.

8. Умови приймання-здавання товару (робіт, послуг). У цьому розділі визначаються строки та місце фактичної передачі товару, перелік товаросупровідних документів.

Приймання здавання проводиться за кількістю згідно з товаросупровідними документами, за якістю-згідно з документами, що засвідчують якість товару.

9. Упаковка та маркування. Цей розділ містить відомості про упаковку товару (ящики, мішки, контейнери тощо), нанесене на неї відповідне маркування (найменування продавця та покупця, номер договору (контракту), місце призначення, габарити, спеціальні умови складування і транспортування та інше), а за необхідності також умови її повернення.

10. Форс-мажорні обставини. Цей розділ містить відомості про те, за яких випадків умови договору (контракту) можуть бути не виконані сторонами (стихійні лиха, воєнні дії, ембарго, втручання з боку влади та інше). При цьому сторони звільняються від виконання зобов'язань на строк дії цих обставин. Строк дії форс-мажорних обставин підтверджується торгово-промисловою палатою відповідної країни.

11. Санкції та рекламації. Цей розділ встановлює порядок застосування штрафних санкцій, відшкодування збитків та пред'явлення рекламацій у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням одним із контрагентів своїх зобов'язань.

При цьому мають бути чітко визначені розміри штрафних санкцій (у відсотках від вартості недопоставленого товару (робіт, послуг) або суми неоплачених коштів, строки виплати штрафів від якого терміну вони встановлюються та протягом якого часу діють, або їх граничний розмір), строки, протягом яких рекламації можуть бути заявлені, права та обов'язки сторін договору (контракту) при цьому, способи врегулювання рекламацій.

12. Арбітраж. Вказується місце арбітражного суду, повне його найменування, країна й матеріальне право, яке буде застосовуватися при розгляді спорів, і обговорені випадків, при яких сторони можуть звернутися в суд.

13. Юридичні адреси, поштові й платіжні реквізити сторін. Вказуються повні юридичні адреси, повні поштові й платіжні реквізити (№ рахунку, назва банку) контрагентів договору (контракту)

За домовленістю сторін у ньому можуть передбачатись і додаткові умови страхування, гарантії якості, умови залучення субвиконавців договору (контракту), агентів, перевізників, визначення норм навантаження (розвантаження), умови передачі технічної документації на товар, збереження торговельних марок, порядок сплати податків, мит, зборів, різного роду захисні застереження, з якого моменту договір (контракт) починає діяти, кількість підписаних екземплярів договору (контракту), можливість і порядок внесення доповнень і змін до договору (контракту) та ін.

Тарифи для міжнародного сполучення

Особливості побудови вантажних і пасажирських тарифів у міжнародному сполученні повинні відображати специфіку цього виду сполучення, нерозривно пов'язане із зовнішньою торгівлею.

При організації міжнародних перевезень враховуються конвенції та угоди, що визначають умови їх виконання, т. б. єдині вимоги до рухомого складу, до водіїв транспортних засобів, умов перевезення небезпечних і швидкопсувних вантажів, змішаним перевезенням, безпеки руху з урахуванням міжнародних вимог.

Міжнародні перевезення вантажів і пасажирів здійснюються за обов'язкової 100-відсотковою страховою відповідальностю перевізника перед третіми особами за всі завдані збитки.

Міжнародні перевезення здійснюються за такими технологіями: від місця відправки до місця призначення транзитом через кордон; від місця відправки до місця призначення з перевантаженням вантажів або пересадкою пасажирів на кордоні в рухомий склад іншої країни або відцепленням рушійною одиниці (тягача, локомотива та ін.), причому вантажна одиниця слідує транзитом по регулярним маршрутам (за графіками і розкладами); за разовими заявками вітчизняних та іноземних вантажовласників; транзитом через територію третіх країн (наприклад, з Японії транзитом через Росію до країн Західної Європи). У зв'язку з цим виникає цілий ряд додаткових витрат, пов'язаних з експортно-імпортними операціями.

Природно, що торгові відносини між країнами повинні знаходитися в полі зору і під контролем держави, так як вони у великій мірі залежать від політичних відносин між країнами. Держава регулює зовнішньоторговельні відносини такими заходами, як, наприклад, квотування (обмеження), ембарго (заборона держави на ввезення або вивезення окремих видів товарів), ліцензування, введення мит і ін. Експортно-імпортні збори можна віднести до податків як регуляторам цін і обсягів продажів. З їх допомогою регулюються обсяги експорту та імпорту товарів і послуг.

Регулювання цін урядовими комісіями різних країн здійснюється з метою попередження надмірних прибутків і невиправданою цінової дискримінації, забезпечення адекватної виручки, яка б дозволяла покривати витрати і приносити справедливий дохід.

Міжнародна торгова палата регулює торгові умови 11 основними базисними умовами поставки із зазначенням обов'язків сторін по доставці товарів, оформлення митних формальностей і моменту переходу ризику в процес доставки товарів.

Вибір умов поставки залежить від конкуренції на ринку імпортера (умови CIF, DES, DEQ, DDP), солідності експортера (умови CIF і DEQ), солідності імпортера (умови FOB і FCA). В умовах політичних ризиків фірми-експортери, як правило, приймають умови FOB і FCA.

На міжнародні перевезення діють в силу їх специфіки окремі тарифи, максимально уніфіковані відповідно до міжнародної практики. Затвердження тарифів - складна процедура, так як дохід повинен бути пов'язаний з об'ємом і структурою ринкового попиту, умовами конкуренції і т. Д. Існують три методи визначення зовнішньоторговельних цін: повних витрат, граничних витрат і конкурентний метод (competitive method). В основі першого і другого методів лежить калькуляція витрат. Відмінність зовнішньоторговельного ціноутворення від «витратних» методів полягає в обліку витрат, пов'язаних з експортними операціями.

Експортна ціна, побудована за методом повних витрат, перевищує оптову внутрішню ціну. Перевищення може становити до 30% і більше, якщо враховувати митні збори. Це може привести до того, що товар виявиться неконкурентоспроможним за ціною на ринку даної країни.

Для забезпечення конкурентоспроможності бажано застосовувати метод граничних витрат, так як на початковому етапі роботи на зовнішньому ринку фірмі доводиться відмовлятися від частини прибутку, а для цього необхідні достатні фінансові резерви для тимчасового відшкодування втрат.

Конкурентний метод побудований на основі відбору представницької конкурентної інформації на товарні аналоги, яка піддається комерційної очищення і приведення отриманих цін по техніко-економічним параметрам (наприклад, враховується залежність ціни від параметрів виробів).

В ціну закладають ще зазвичай і поправки на платіж готівкою, інфляцію, винагорода посереднику і ін. Наприклад, збільшення обсягу поставки може передбачати знижку з ціни на 5-15% .При передоплаті, розрахунку чеком або акредитивом та інших видах оплати також може передбачатися знижка з ціни поставки і т. п.

Формування світових цін на товари і цін на їх транспортування - процеси, що відбуваються одночасно, тісно пов'язані між собою.

Визначальними ціноутворюючими факторами, що породжують величезну множинність тарифів, є регіональний характер транспортної продукції і відмінності в зв'язку з цим її споживчих вартостей.

Транспортний тариф на міжнародні перевезення являє собою сукупність цін на перевезення зовнішньоторговельних вантажів в певному міжнародному сполученні або конкретному напрямку. Ціни на транспортування експортно-імпортних і транзитних вантажів диференційовані за територіальною ознакою, фізичним і технологічними властивостями продукції, споживчих ознаками, відстанню перевезення, масі відправки, гуртовості, типу рухомого складу, а також умов поставки (зокрема, швидкості), валютних розрахунків і іншим факторам.

Всіма видами транспорту як заохочувальна захід для транзитних перевезень широко використовується так звана транзитна пільга. Вона виражається в тому, що перевізник за додаткову плату надає замовникам (вантажовідправнику, вантажоодержувачу) право переривати перевезення в проміжному пункті на шляху проходження, але при цьому оплачувати перевезення по наскрізного тарифу.

Як правило, транзитні пільги надаються різноманітні масовим вантажам (зерно, деревина, металопродукція і т. Д.) Для їх переробки на шляху прямування або для проміжного зберігання в заздалегідь обумовлених випадках. Одночасно з зазначеними пільгами замовникам надається право самостійно забирати з проміжного пункту частина або весь перероблений, готовий до подальшої транспортуванні вантаж.

Транзитна пільга може також надаватися транспортними організаціями вантажовідправникам в тих випадках, коли під час перевезення передбачається можливість розпродажі крупнопартіонних вантажів дрібнішими партіями.

При виконанні міжнародних перевезень стягуються митні збори і митні збори. Мита представляють собою податки, що накладаються митницею при пропуску товарів через митний кордон. Перелік оподатковуваних митом товарів та ставки митних зборів зводяться до митного тарифу.

Розрізняють ввізне і вивізне мито.

Визначення митних зборів багато в чому залежить від механізму, на основі якого передбачається їх стягування. На практиці використовується три підходи, що базуються на:

- твердих ставках за одиницю виміру товару {специфічні мита);

- відсотках від ціни товару (адвалорні мита);

- комбінованому способом, що обумовлює поєднання специфічних і адвалорних мит.

Митні збори являють собою всілякі збори, які стягуються крім митних зборів. До даної категорії, зокрема, можна віднести різного роду марочні збори, ліцензійні збори, бандерольні збори та ін.

Принагідно зауважимо, що митниця є особливим державним органом, який здійснює контроль над перевезенням вантажів (багажу) через кордон. Митниці розташовуються в морських і річкових портах, на залізничних станціях, в аеропортах, а також в автомобільних пунктах перетину кордону, через які здійснюється провезення експортно-імпортних і транзитних вантажів.

Для характеристики зміни рівня тарифів на перевезення певної сукупності вантажів в процесі логістичного аналізу і при плануванні просування матеріальних потоків розраховується тарифний індекс. Він визначається як відношення величини доходів транспортного підприємства від перевезень поточного періоду до величини, яку могло б отримати це підприємство за ті ж перевезення за умови збереження тарифів на рівні базисного періоду.

3. Базисні умови поставки товарів

Система INCOTERMS і її зв'язок з транспортуванням. Правила ICC з використання національних і міжнародних торгових термінів INCOTERMS (ICC Rules for the use of domestic and international trade terms INCOTERMS) представляють собою набір типових умов міжнародних договорів поставки товарів. Застосування INCOTERMS направлено на те, щоб за допомогою однакового розуміння і чіткого письмового закріплення умов договорів полегшити процеси підготовки, укладення та виконання міжнародних торгових угод.

INCOTERMS стосуються відносин між продавцями і покупцями в рамках договорів купівлі-продажу. Разом з тим вибір умов INCOTERMS і прийняття рішень по транспортному забезпеченню договору поставки нерозривно пов'язані між собою.

Сутність системи INCOTERMS і її розвиток. Зростання міжнародної торгівлі в кінці XIX і початку XX ст. виявило значні розбіжності торгових звичаїв, що склалися і правил, умов контрактів, а також існування протиріч між правовими актами різних держав, що регламентують міжнародні торговельні угоди. Наслідком були суттєві розбіжності в тлумаченні сторонами умов таких угод.

Для подолання цих розбіжностей Міжнародна торгова палата ще в 1923 р. випустила збірку «Торгові терміни», яка містила відомості про прийнятих в ряді країн звичаї щодо умов постачання товарів. З метою уніфікації умов міжнародної торгівлі в збірнику давалося тлумачення десяти найбільш поширених наборів умов - так званих базисів поставки, які застосовувалися в той час в 18 країнах світу.

При визначенні умов постачання необхідно врахувати наступне:

­ хто оплачує транспортні витрати, пов'язані з постачанням товару;

­ хто надає (оплачує) транспортні засоби для перевезення товару;

­ хто оформляє митні документи на ввезення та вивезення товару;

­ хто здійснює (оплачує) навантаження та розвантаження товару;

­ коли здійснюється перехід ризику від продавця до покупця у разі псування, пошкодження або знищення товару та яким чином розподіляється відповідальність.

Історично розподіл зобов'язань продавця та покупця виник у міжнародній морській торгівлі. Пізніше потреба застосування таких зобов'язань виникла на інших видах транспорту. На автомобільному транспорті почали застосовувати поняття “франко”.

...