Організація і здійснення захисту підрозділів від зброї масового ураження

Размещено на http://www.allbest.ru/

Організація і здійснення захисту підрозділів від зброї масового ураження



1. Основи організації захисту військ від зброї масового ураження

Основою для організації захисту від ЗМУ підрозділу є рішення командира, його вказівки щодо організації захисту і вказівки вищого командування.

Організація захисту від ЗМУ містить:

збір і підготовку необхідних даних і розрахунків;

визначення завдань захисту від ЗМУ і строків їх виконання;

надання необхідних сил і засобів;

планування захисту від ЗМУ;

доведення завдань до виконавців;

визначення порядку взаємодії сил і засобів, які залучаються до дій;

організацію зв'язку і контролю за виконанням заходів захисту від ЗМУ.

Заходи захисту від ЗМУ плануються і відображаються на карті-рішенні командира, у планах бойового застосування родів військ і забезпечення бойових дій, а також на робочих картах командирів підрозділів у частині, що їх стосується.

Командир підрозділу визначає основні заходи захисту від ЗМУ, їх зміст, обсяг, порядок і терміни виконання, віддає необхідні вказівки щодо їх виконання підлеглим, надає для захисту відповідні сили і засоби. Організація захисту від ЗМУ проводиться одночасно з організацією бойових дій.

Усвідомлюючи завдання, командир повинен зрозуміти:

де і в інтересах кого зосереджуються основні зусилля старшого начальника щодо захисту від ЗМУ;

що робить старший начальник в інтересах його підрозділу.

Оцінюючи обстановку, визначаються:

імовірний характер і можливості противника щодо застосування ЗМУ, можливі об'єкти ударів і їх наслідки;

готовність своїх військ до захисту від ЗМУ, з урахуванням також отриманих раніше доз опромінення;

зміст і строки заходів, які необхідно провести в підрозділах. Оцінюється РХБ обстановка і її вплив на дії військ.

Оцінюючи місцевість, враховуються:

ії захисні і маскуючі можливості;

можливості і строки інженерного обладнання районів розташування;

вплив зруйнувань, пожеж і затоплень на виконання поставленого завдання;

санітарно-епідеміологічний стан району дій.

У рішенні на бойові дії командир передбачає:

- розосередження підрозділів і призначення їм запасних районів:

- місце підрозділів у бойовому порядку залежно від отриманих доз опромінення;

- порядок дій підрозділів відповідно до дійсної РХБ обстановки;

- сили і засоби для ліквідації наслідків застосування противником ЗМУ.

Під час організації захисту від ЗМУ командир батальйону вказує:

порядок розосередження підрозділів, зміни районів розташування і використання захисних властивостей місцевості та бойової техніки;

сигнали попередження про безпосередню загрозу і початок застосування противником ЗМУ, а також оповіщення про РХБ зараження і дії за ними;

заходи безпеки під час діях у зонах зараження, районах зруйнувань, пожеж і затоплень;

строки проведення протиепідемічних, санітарно-гігієнічних і спеціальних профілактичних медичних заходів;

сили і засоби для ліквідації наслідків застосування противником ЗМУ і порядок їх використання.



2. Захист підрозділів від зброї масового ураження під час наступу

Наступ на противника, що обороняється, здійснюється з ходу або під час безпосереднього зіткнення з ним. Наступ на наступаючого противника ведеться шляхом зустрічного бою, а на того, що відходить, - переслідуванням.

Можливі масштаби і характер застосування противником зброї масового ураження (ЗМУ) по підрозділах під час наступу визначатимуться обстановкою, що у кожному конкретному випадку склалася, місцем підрозділу в бойовому порядку наступаючих військ, видом оборони противника, наявністю у нього сил і засобів для застосування ЗМУ.

Знаходячись в обороні, противник може застосувати ядерну зброю для знищення пунктів управління підрозділів, підрозділів ракетних військ, артилерійських і механізованих підрозділів, що приготовилися для наступу або в ході його ведення.

Хімічна зброя може застосовуватися противником по тих же об'єктах, що і ядерна, особливо для ураження підрозділів в місцях зосередження,
в період їх висунення і розгортання, а також під час нанесення противником контратак.

Залежно від конкретних умов обстановки не виключено застосування противником біологічної зброї, особливо по підрозділах других ешелонів і резервів в районах зосередження або під час висунення з глибини до рубежів уведення в бій.

Робота командира підрозділу з організації захисту від ЗМУ противника в наступі повинна починатися відразу ж з отриманням бойового завдання і відповідних вказівок старшого начальника.

З'ясовуючи отримане завдання командир підрозділу повинен наскільки можливо правильно оцінити порядок застосування ядерної зброї противником на напрямі наступу підрозділу, де старшим командиром (начальником) зосереджуються основні зусилля щодо захисту від ЗМУ противника, які заходи захисту здійснюються ним на користь підрозділу.

Оцінюючи противника, командир підрозділу, виходячи з поглядів противника на застосування ЗМУ в бою, розташування його засобів застосування ЗМУ в бойовому порядку, їх можливостей, повинен визначити, коли і якими засобами противник може застосувати ЗМУ по наступаючому підрозділу і його сусідах і яка радіаційна і хімічна обстановка може скластися в результаті застосування ядерної і хімічної зброї під час висування, атаки, бою в глибині оборони противника.

Оцінюючи свої війська командир підрозділу повинен врахувати: наявність і стан засобів захисту; можливості щодо виконання завдань радіаційної і хімічної розвідки і спеціальної обробки; ступінь опромінювання особового складу та захисні властивості озброєння, військової техніки й місцевості.

Оцінюючи сусідів, командир підрозділу визначає, як застосування противником щодо них ядерної і хімічної зброї може впливати на радіаційну і хімічну обстановку на напрямі або в смузі наступу підрозділу під час виконання завдань бою.

Оцінюючи місцевість, командир підрозділу досконало аналізує її захисні й маскуючі властивості і їх вплив на способи і прийоми дій підрозділу.

У процесі вироблення рішення командир підрозділу повинен також оцінити метеорологічну обстановку та її вплив на ефективність застосування ЗМУ противником, на дії військ і виконання заходів захисту.

З'ясувавши отримане завдання і оцінивши обстановку, командир визначає, для яких підрозділів і під час виконання яких завдань бою повинні бути зосереджені основні зусилля щодо захисту від ЗМУ противника, і ті заходи, які можуть бути здійснені в умовах оцінюваної тактичної обстановки.

Завдання щодо захисту від ЗМУ противника знаходять відображення в бойовому наказі на наступ і в спеціальних вказівках командира, вони можуть уточнюватися під час організації взаємодії і на рекогносцировці.

У вказівках щодо захисту від ЗМУ противника командир підрозділу повинен визначити:

- завдання, сили і засоби для ведення радіаційної, хімічної, біологічної й інженерної розвідки;

- порядок оповіщення особового складу про радіоактивне, хімічне і біологічне зараження;

- способи і порядок подолання підрозділами зон зараження, руйнувань, пожеж і затоплень;

- порядок поведінки особового складу під час дій протягом тривалого часу на зараженій місцевості;

- порядок використання засобів індивідуального захисту, захисних властивостей озброєння та військової техніки й місцевості;

- порядок поповнення засобами захисту в ході бою;

- порядок ліквідації наслідків застосування противником ЗМУ і радіаційного контролю опромінювання особового складу.

Залежно від обстановки можуть бути віддані й інші необхідні вказівки.

На основі рішення командира та його вказівок штаб організовуває захист від ЗМУ противника і контролює виконання заходів захисту в підрозділах.

Підрозділи, що наступають з ходу, можуть висуватися до лінії бойового зіткнення з противником (до переднього краю оборони противника) з вихідного району і з маршу без зайняття вихідного району.

Перехід до наступу з положення безпосереднього зіткнення з противником може виникнути за умови, коли до цього підрозділу вели оборонні дії або коли підрозділи, висунувшись з глибини, зайняли вихідний район для наступу.

Для кожного із способів переходу в наступ разом із загальними положеннями характерні свої специфічні особливості захисту від ЗМУ противника.

Підрозділи, що наступають з ходу, з прибуттям у вихідний район негайно проводять радіаційну, хімічну і біологічну розвідку і спостереження; розосередження підрозділів у встановлених межах; оповіщення і контроль радіоактивного опромінювання особового складу і зараження озброєння і військової техніки.

Незалежно від термінів перебування у вихідному районі підрозділи повинні відразу ж розпочати обладнання щілин для особового складу і пристрою притулків. Для озброєння і військової техніки необхідно спочатку використовувати наявні у вихідному районі природні укриття, а потім узятися за обладнання типових укриттів.

Одночасно з інженерним обладнанням вихідного району повинно здійснюватися ретельне маскування підрозділів з використанням табельних і місцевих маскуючих засобів.

Підрозділи, які підпали у вихідному районі під ядерний і хімічний напад, можуть втратити боєздатність. Командир підрозділу, що втратив боєздатність, приймає заходи до відновлення порушеного керування. Одночасно з відновленням керування командир підрозділу повинен проводити ліквідацію наслідків застосування противником ЗМУ і відновлювати боєздатність підрозділів. У першу чергу він організовує радіаційну і хімічну розвідку в осередках ураження, потім рятувально-евакуаційні роботи в них і надання допомоги ураженим, розчищення завалів і гасіння пожеж. За необхідності запроводжується спеціальна обробка. Для прискорення ліквідації наслідків застосування противником ЗМУ в підрозділах можуть залучатися сили і засоби старшого начальника, з якими командир підрозділу повинен організувати взаємодію.

Інші підрозділи можуть опинитися на сильно зараженій місцевості, проте вихід їх в незаражені райони не завжди буде доцільним. Немає необхідності виводити підрозділи, якщо вони знаходяться в районі, інженерно обладнаному, тобто мають притулки і бліндажі із засобами колективного захисту, а також укриті в будівлях, підвалах, льохах і інших спорудах. Не слід виводити підрозділи із зараженого району, якщо особовий склад за час посадки на машини і виходу з району отримує дози опромінювання, що значно перевищують ті, які він отримав би, знаходячись в укриттях.

Підрозділам, що зайняли вихідне положення для наступу в безпосередньому зіткненні з противником, незалежно від ступеня інженерного обладнання вихідного району категорично забороняється залишати цей район навіть у разі сильного радіоактивного або хімічного зараження. У разі загрози ураження особовий склад негайно надягає засоби індивідуального захисту, займає наявні укриття, а також використовує захисні властивості озброєння, військової техніки і місцевості.

Загроза радіоактивного й хімічного зараження може виникнути і під час наміченої зміни підрозділів. У цьому випадку з дозволу старшого начальника зміна може бути відкладена або затримана до спаду високих рівнів радіації.

В умовах безпосереднього зіткнення з противником підрозділи постійно знаходитимуться під його спостереженням і дією артилерії і мінометів. Однією з важливих умов забезпечення захисту підрозділу в цьому випадку повинне бути дотримання надійного маскування і прихованості підготовки наступу. Це може бути досягнуто:

- проведенням зміни підрозділів тільки на необхідних ділянках і переважно вночі;

- підтримкою того режиму діяльності підрозділів, який існував під час ведення оборони;

- проведенням заходів щодо введення противника в оману й ін.

Ознаками, за яких можна судити підготовку противника застосування ядерної зброї по підрозділах першого ешелону, є:

- раптове припинення вогню із стрілецької зброї і мінометів;

- припинення оборонних робіт на передньому краю й укриття особового складу; військо ураження ядерний оборона

- припинення руху автотранспорту та польотів літаків і вертольотів на малих висотах;

- закриття амбразур у довгострокових вогневих спорудах.

Особовий склад, не зв'язаний в цей період з розвідкою і службою спостереження, повинен знаходитися в окопах, траншеях, ходах сполучення, а озброєння та військова техніка - в укриттях. Спостерігачів і розрахунки чергових вогневих засобів доцільно мати в танках і бойових машинах піхоти (бронетранспортерах). Під час спалаху ядерного вибуху спостерігачі й чергова обслуга приймають необхідні заходи захисту, а після проходження ударної хвилі відновлюють спостереження. З укриттів особовий склад виходить за командою командирів підрозділів за декілька хвилин до атаки.

Ліквідація наслідків застосування противником ЗМУ в підрозділах, що знаходяться в зіткненні з противником, як правило, повинна проводитися силами і засобами підрозділів. При цьому в підрозділах першого ешелону звичайно проводиться тільки часткова спеціальна обробка, а в підрозділах других ешелонів - і повна, якщо вона не затримає введення їх в бій у встановлені терміни.

Під час висування з глибини у міру наближення підрозділів до рубежу переходу в атаку небезпека їх ураження ядерною та хімічною зброєю наростатиме, оскільки до їх застосування противник може широко привертати артилерію та міномети.

У разі застосування противником ядерної зброї по частинах (підрозділах) мають бути негайно прийняті заходи щодо з'ясування обстановки в осередку ураження і організовані рятувальні роботи. Підрозділи, що зберегли боєздатність, повинні продовжувати висування на рубіж переходу в атаку. Рятувальні роботи проводяться уцілілим особовим складом підрозділів і спеціальними групами (загонами ліквідації наслідків), що виділяються старшими начальниками.

Зону радіоактивного зараження підрозділи першого ешелону повинні долати встановленим порядком, використовуючи засоби індивідуального захисту і захисні властивості озброєння та військової техніки. Зупинка підрозділів з метою очікування спаду рівнів радіації або відшукання обходу може призвести до запізнення їх з виходом на рубіж переходу в атаку.

У разі застосування противником по підрозділах, що висуваються, ОР особовий склад, використовуючи засоби індивідуального захисту та захисні властивості озброєння й військової техніки, на максимальних швидкостях виходить із заражених ділянок. При цьому часткова спеціальна обробка проводиться без припинення виконання бойових завдань. У підрозділах другого ешелону залежно від обстановки може проводитися і повна спеціальна обробка.

З метою оберігання підрозділів від ураження своєю ядерною зброєю, застосованою по передньому краю оборони противника, призначається рубіж безпечного видалення, який підрозділи не повинні переходити раніше вказаного часу. Якщо ядерна зброя по противникові застосована вночі, то повинні прийматися заходи з метою виключення засліплення особового складу і виведення з ладу приладів спостереження, ведіння вогню і керування ним. Рубіж безпечного видалення повинен позначатися відповідними орієнтирами, а на маршрутах висування виставляються комендантські пости.

Для атакуючих підрозділів рубіж переходу в атаку слід призначати можливо ближче до переднього краю оборони противника, виходити на нього на великих швидкостях і встановлених інтервалах. На рубежі переходу в атаку підрозділи не повинні зупинятися. За необхідності призначаються рубежі або місця спішивання особового складу з бойової техніки за найближчими до переднього краю оборони противника укриттями.

Другі ешелони (резерви) підрозділів переміщуються скачками за першими ешелонами, використовуючи для захисту від зброї масового ураження і вогню противника окопи й укриття (свої і противника), лісові масиви й інші штучні та природні укриття й складки місцевості.

Основною відмінністю способу переходу в наступ з ходу без заняття вихідного району є те, що вся робота з організації наступу, в тому числі і захист від ЗМУ противника, здійснюється в ході висування в обмежені терміни. Це зобов'язує командира і штаб організовувати і максимально виконувати об'єм завдань із захисту завчасно під час організації маршу або в районах денного (нічного) відпочинку. У разі розгортання в передбойовий і бойовий порядки командиру підрозділу доведеться лише уточнювати виконання деяких заходів захисту у зв'язку з характером виконання завдання бою і частково організовувати їх заново. Як правило, по-іншому треба буде організувати радіаційну, хімічну і біологічну розвідку, оскільки підрозділ у ході маршу міг забезпечуватися засобами розвідки старшого начальника.

У ході висування підрозділів до рубежу введення в бій противник прагнутиме створенням зон радіоактивного і хімічного зараження, завалів і різного роду руйнувань нанести втрати підрозділам, вимотати їх і затримати. Зараженими можуть опинитися намічені рубежі розгортання підрозділів в передбойовий і бойовий порядки, райони вогневих позицій зенітних підрозділів, артилерії і мінометів, райони розташування наступних ешелонів (резервів).

Завданнями радіаційної і хімічної розвідки в цей період будуть своєчасне виявлення і позначення меж заражених ділянок місцевості і визначення можливих шляхів їх обходу або найменш небезпечних напрямів подолання.

Наступаючі підрозділи не повинні дати противникові виграти час для організації оборони, з ходу атакувати його і стрімко наступати в глибину. При цьому необхідно виключити переопромінення особового складу під час подолання зон радіоактивного зараження на підході до оборони противника.

Спосіб і порядок подолання зон радіоактивного зараження залежатимуть від рівнів радіації, ширини і глибини зон, їх положення відносно напряму дій підрозділів і віддаленості від переднього краю оборони противника, характеру місцевості, наявності і стану дорожньої мережі, ступеня дії повітряного і наземного противника. Основним способом дій підрозділів першого ешелону є подолання зон з ходу, на великих швидкостях.

Наступ на противника може початися з прориву його оборони на вузькій ділянці. У цих умовах розосередження наступаючих підрозділів в передбойових порядках є найбільш ефективним заходом захисту разом з постійною підтримкою безпосереднього зіткнення з противником.

У ході бою підрозділи повинні з ходу долати заражені ділянки або обходити зони зараження і продовжувати виконувати поставлене завданняЛіквідація наслідків застосування противником зброї масового ураження не повинна знижувати темпу наступу і повинна здійснюватися без відриву основних сил від виконання бойового завдання.

Часткова спеціальна обробка в підрозділах першого ешелону повинна проводитися без припинення бойових дій безпосередньо в бойових порядках, як тільки дозволить обстановка. Повна спеціальна обробка проводиться тільки після виконання бойових завдань.

Найбільш вірогідними періодами часу для застосування противником,| що обороняється, ядерної та хімічної зброї в ході наступу підрозділів є відбиття контратаки і введення в бій другого ешелону (резерву) наступаючих військ. Незалежно від способів відбиття контратаки противника і введення в бій другого ешелону (резерву) необхідно прагнути до швидкого зближення з противником, використовуючи природні укриття, складки місцевості, залишені противником окопи, траншеї.

Командир підрозділу з виявленням відходу противника зобов'язаний негайно організувати переслідування, вибравши відповідну побудову бойового порядку, з таким розрахунком, щоб не дати можливості противникові відірватися. У ході переслідування підрозділам доведеться форсувати водні перешкоди і діяти у складі передових загонів.

Форсування здійснюється на широкому фронті, допустимому ступенем розосередження і прийнятим бойовим порядком, а місця переправ вибираються на такому видаленні один від одного, щоб виключити вивід з ладу дві поряд наведенні переправи одним ядерним боєприпасом середньої потужності. Підрозділи повинні підходити до них розосереджено, по прихованих від спостереження маршрутах.

Особливістю організації захисту підрозділу, що діє як передовий загін, є завчасна забезпеченість підвищеними запасами засобів захисту і спеціальної обробки на час дій у відриві від головних сил.

Наступ на наступаючого противника зазвичай ведеться зустрічним боєм. Особливостями зустрічного бою є його швидкотечність, маневреність і велика розосередженість підрозділів по фронту і в глибину, а також те, що безпосередньому зіткненню сторін передуватиме застосування ядерної і хімічної зброї. Застосування нестійких отруйних речовин у поєднанні з повітряними ядерними вибухами можливо в період розгортання підрозділів головних сил для зустрічного бою і в ході зустрічного бою. Не виключена можливість застосування противником наземних ядерних вибухів і стійких ОР по флангах наступаючих військ для обмеження маневру. Таким чином, захист особового складу підрозділів від ЗМУ противника в зустрічному бою в значній мірі залежить від місця підрозділу в бойовому порядку.

Необхідно у всіх формах маневру: обході, обхваті і ударі з фронту - передбачати розосередження підрозділів і швидке зближення їх з противником. Це в значному ступені виключить вірогідність застосування противником нейтронних ядерних боєприпасів.

3. Захист підрозділів від зброї масового ураження під час оборони

Оборона може готуватися завчасно за відсутності безпосереднього зіткнення з противником або організовуватися в ході бою в умовах зіткнення з ним.

Підтримка безпосереднього зіткнення з противником не виключає застосувань ним ядерної зброї по підрозділах першого ешелону. Противник може застосувати по них ядерну зброю боєприпасами надмалої потужності, а за наявності у нього міцних інженерних споруд на передньому краю або під час відведення своїх військ у глибину - боєприпасами малої потужності.

По підрозділах, які переходять до оборони в глибині, противник може застосовувати ядерні боєприпаси не тільки малої, але і середньої потужності. За особливо сприятливих для противника метеорологічних умов і вигідної конфігурації лінії зіткнення сторін по підрозділах, що обороняються в глибині, слід чекати і наземних ядерних вибухів. Застосування наземних ядерних вибухів можливе по тих підрозділах, райони оборони яких знаходяться збоку від напрямів, де противник припускає вести наступальні дії. У разі застосування противником ядерної зброї підрозділи можуть зазнати великих втрат в особовому складі, озброєнні і військовій техніці. Перехід до оборони може бути вимушеним і на місцевості, зараженій радіоактивними речовинами. У цьому випадку підрозділи будуть вести вогонь, проводити маневр і контратаки, обладнувати місцевість, здійснювати підвезення матеріальних засобів і харчування особового складу в умовах зараження або до якогось певного часу, або на вісь період ведення оборони.

За сприятливих метеорологічних умов противник може застосовувати хімічну зброю по підрозділах, що обороняються, навіть на першій і другій позиціях. Зараження повітря і місцевості в районі оборони отруйними речовинами відбуватиметься як у результаті застосування хімічних боєприпасів безпосередньо по підрозділах, що обороняються, так і в результаті розповсюдження на займані підрозділами позиції парів (аерозолів) отруйних речовин, застосованих по об'єктах поза їх районів оборони (опорних пунктів).

Не виключено, що підрозділи, що обороняються на значній глибині, можуть бути піддані впливу біологічної зброї.

Захист підрозділів від ЗМУ противника в обороні досягається:

- постійним веденням спостереження і радіаційної, хімічної і біологічної розвідки;

- дотриманням встановлених ступенів розосередження підрозділів;

- використанням засобів індивідуального захисту, захисних властивостей місцевості, озброєння і військової техніки;

- фортифікаційним обладнанням району оборони (опорного пункту) і використанням окопів, траншей, ходів сполучення, перекритих щілин, бліндажів, притулків і укриттів;

- маневром у межах відведених районів оборони;

- своєчасною ліквідацією наслідків застосування противником ЗМУ.

Організація захисту від ЗМУ противника в обороні поєднується з організацією оборони в цілому. Вона починається з отримання бойового розпорядження або бойового наказу на оборону і вказівок старшого начальника щодо захисту від ЗМУ противника.

З метою організації захисту командиру підрозділу в ході прийняття рішення на оборону будуть потрібні такі відомості:

- про можливий характер застосування противником ЗМУ;

- про дози опромінювання особового складу, отримані в попередніх боях;

- про ступінь зараження радіоактивними й отруйними речовинами особового складу, озброєння, військової техніки, матеріальних засобів і споруд;

- про забезпеченість підрозділів засобами захисту;

- про характер захисних і маскуючих властивостей місцевості;

- про наявність зон зараження, руйнувань, пожеж і затоплень;

- про санітарно-епідемічний стан району оборони та ін.

У результаті з'ясування завдання і оцінки обстановки командир повинен зрозуміти:

- що робиться старшим начальником на користь захисту підрозділу від ЗМУ противника і визначити завдання спостерігачам щодо радіаційної, хімічної та біологічної розвідки, терміни і порядок їх виконання, сили і засоби, що виділяються;

- порядок оповіщення підрозділів про хімічний напад противника і зараження;

- ступінь розосередження підрозділів і порядок використання захисних і маскуючих властивостей місцевості, а також об'єм і терміни її інженерного обладнання;

- можливості маневру підрозділів у межах району оборони, порядок харчування, відпочинку особового складу і зміни підрозділів під час тривалого ведення оборонних дій на зараженій місцевості;

- терміни проведення протиепідемічних і спеціальних профілактичних заходів;

- сили і засоби старшого начальника для ліквідації наслідків застосування противником| ЗМУ в підрозділі і можливий порядок їх використання;

- терміни і порядок забезпечення підрозділів засобами захисту і створення їх запасів у встановлених розмірах.

Об'єм, зміст і порядок здійснення заходів щодо захисту від ЗМУ противника доводяться до виконавців у бойовому наказі і у вказівках щодо захисту, що віддаються командиром підрозділу.

Заходи щодо захисту від ЗМУ противника відображаються на робочих картах командирів підрозділів.

Радіаційна, хімічна і біологічна розвідка на користь оборони організовується відразу ж з отриманням бойового завдання. Завдання, що покладаються на розвідку, можуть вирішуватися радіаційним і хімічним спостереженням постами (спостерігачами) РХБ спостереження і розвідкою місцевості в районі оборони і на шляхах маневру підрозділів у ході ведення оборони.

Для радіаційного, хімічного і біологічного спостереження необхідно виставити пости в кожному опорному пункті роти. На закритій місцевості і в складних метеорологічних умовах необхідно в районі оборони підрозділу передбачати виставляння додаткових спостерігачів (спостережних постів).

Порядок оповіщення про радіоактивне, хімічне і біологічне зараження командир підрозділу повинен визначити з урахуванням розташування підрозділів в обороні, наявності засобів зв'язку, характеру місцевості і метеорологічних умов.

Сигнали оповіщення повинні негайно доводитися до всього особового складу. З метою більшої надійності оповіщення необхідно передбачати дублювання сигналу, переданого по радіо, за допомогою зорових і звукових сигнальних засобів. Оповіщення в усіх підрозділах повинне бути організоване так, щоб перший, хто прийняв або побачив сигнал, негайно подав його решті осіб, з якими підтримується зоровий або інший зв'язок.

Ступінь розосередження підрозділів визначається командиром залежно від виконуваного завдання, місця підрозділу в бойовому порядку частини, що обороняється, характеру місцевості, її інженерного обладнання і можливостей щодо управління підрозділами.

Розташовувати підрозділи безпосередньо в осередках сильного радіоактивного зараження, руйнувань, затоплень, пожеж і в районах, заражених стійкими отруйними речовинами, більш за все виявиться не тільки недоцільним, але і неможливим. У подібній обстановці райони оборони підрозділів необхідно призначати поза цими осередками, вогнища включати в райони оборони як загороди, а проміжки між опорними пунктами в цьому випадку будуть більше тих меж розосередження, які необхідні для захисту двох опорних пунктів від одного ядерного боєприпасу.

З метою успішного проведення маневру підрозділами усередині району оборони, коли в цьому виникає необхідність, повинні призначатися запасні опорні пункти, визначатися ступінь і терміни їх інженерного обладнання, вибиратися шляхи висування з них.

Якщо підрозділ має лише декілька годин на підготовку оборони, то необхідно в першу чергу обладнати споруди для ведення вогню, які в той же час використовувати для захисту від зброї масового ураження. При цьому підрозділи повинні максимально використовувати захисні властивості місцевості в районі оборони.

Надалі обсяг інженерного обладнання району оборони батальйону постійно збільшується і здійснюється в послідовності, що забезпечує постійну бойову готовність особового складу підрозділу і нарощування ступеня захисту від ЗМУ противника у разі суворого дотримання вимог маскування.

На користь захисту особового складу від ЗМУ противника в першу чергу обладнуються спостережні пункти для постів РХБ спостереження і інших спостережних постів і перекриті щілини на медичному пункті батальйону.

У другу чергу для захисту особового складу механізованих підрозділів, розрахунків мінометної батареї, гарматних обслуг і екіпажів бойових машин обладнуються перекриті щілини на кожне відділення (розрахунок, екіпаж), будуються бліндажі на медичному пункті батальйону і по одному на взвод.

Перераховані фортифікаційні споруди району оборони батальйону разом із засобами індивідуального і колективного захисту особового складу є матеріальною основою захисту підрозділів від ЗМУ противника в обороні. Ці споруди є місцем для захисту від радіоактивного пилу, що осідає з хмари наземних ядерних вибухів і парів (аерозолів) отруйних речовин, місцем для періодичного відпочинку особового складу і прийняття їжі на зараженій місцевості.

Періодичний відпочинок особового складу і прийняття їжі доцільно здійснювати в спорудах, озброєнні і військовій техніці із спеціальним фільтровентиляційним обладнанням, прийнявши всі заходи щодо запобігання занесенню радіоактивних і отруйних речовин у них.

Перед початком наступу противник може застосовувати по підрозділах, що обороняються, ядерну і хімічну зброю.

Під час спалаху ядерного вибуху вісь особовий склад повинен негайно зайняти найближчі підготовлені укриття, а після проходження ударної хвилі бути готовим до відбиття атаки противника.

У результаті застосування противником ЗМУ підрозділи можуть повністю або частково втратити боєздатність.

Щоб не допустити прориву противником оборони, у першу чергу повинні бути прийняті заходи щодо відновлення порушеного керування, бойового порядку і системи вогню з одночасною ліквідацією наслідків застосування противником ЗМУ.

Кожен підрозділ, що не втратив боєздатність після відбиття атак противника, повинен бути готовий ліквідовувати наслідки застосування противником ЗМУ своїми силами і засобами. До проведення рятувальних робіт в необхідних випадках притягуються сили і засоби зі складу других ешелонів (загальновійськових резервів).

В осередках ураження в першу чергу відшукуються поранені й уражені, які евакуюються до медичних пунктів. За необхідності розчищаються завали, окопи відділень, бліндажі, ділянки траншей, гасяться пожежі.

Взводи і роти, опорні пункти яких опинилися в зонах небезпечного і надзвичайно небезпечного зараження, але залишати які не можна, не порушуючи стійкості оборони, повинні через певний розрахунковий час замінюватися, щоб не допускати переопромінення особового складу.

Якщо під час проведення контратаки з метою відновлення втраченого положення застосовується ядерна зброя по противникові, то визначаються рубежі безпечного видалення, час і порядок попередження підрозділів і їх дії після застосування ядерної зброї.

Складність обстановки під час проведення контратаки не дозволить підрозділам проводити спеціальну обробку. Вона може проводитися тільки після завершення контратаки.

Спеціальна обробка в обороні проводиться відповідно до умов бойової обстановки, що конкретно склалася. При цьому часткова санітарна обробка особового складу у разі зараження отруйними речовинами і радіоактивним пилом, що осідає з хмари ядерного вибуху, повинна здійснюватися негайно, незалежно від місця підрозділу в бойовому порядку.

На всьому протязі оборонного бою повинен періодично здійснюватися контроль радіоактивного опромінювання особового складу і зараження людей, озброєння, військової техніки, матеріальних засобів і води, запрваджуватися необхідні санітарно-гігієнічні заходи і поповнюватися запаси засобів захисту.

4. Захист підрозділів від зброї масового ураження підчас пересування
і розташування на місці

Основним способом пересування підрозділів у районі бойових дій є марш. Умови обстановки, в яких здійснюється марш, визначають вимоги до маршу і впливають на його організацію, здійснення і захист від ЗМУ противника.

Основними чинниками, що визначають умови обстановки, в яких здійснюватиметься марш, є: можливий характер дій противника; стан підрозділу, місцевості і дорожньої мереж; радіаційна, хімічна і біологічна обстановка; пора року, доби і погода.

Підрозділи можуть здійснювати марш у передбаченні вступу до бою з противником або поза загрозою зіткнення з ним.

У передбаченні зустрічі з противником підрозділи можуть здійснювати марш, діючи в передовому загоні, авангарді, головній, бічній або тильній похідній заставі або прямуючи в колоні головних сил.

Коли пересування маршем невигідно або неможливо, може здійснюватися перевезення підрозділів залізничним, водним і повітряним транспортом або комбінованим способом.

Залежно від видалення противника ступінь впливу його на підрозділи, які здійснюють марш або перевезення, буде різною. В одних випадках противник зможе завдавати ударів по підрозділах всіма наявними в його розпорядженні засобами, у тому числі й артилерією, в інших випадках він може впливати лише оперативно-тактичними ракетами й авіацією. Крім того, підрозділи, що здійснюють марш, можуть зустріти на шляхах руху ядерно-мінні, інженерно-хімічні загороди і зони зараження радіоактивними, отруйними речовинами і біологічними засобами.

Нанесення ядерних ударів по підрозділах, що пересуваються в колонах, найімовірніше боєприпасами малої потужності, а під час проходження вузлів доріг, переправ й інших об'єктів, які противник прагнутиме зруйнувати ядерними ударами з одночасною поразкою підрозділів, що знаходяться біля них, - і боєприпасами середньої потужності.

В умовах відсутності безпосередньої загрози зіткнення з наземним противником марші і перевезення підрозділів найчастіше здійснюватимуться на великі відстані. У цих випадках по підрозділах супротивник може застосувати більш потужні ядерні боєприпаси, ніж по районах бойових дій. Підрозділи можуть зустрічати на шляхах пересування зони радіоактивного зараження з високими рівнями радіації, особливо під час подолання ядерних загороджувальних бар'єрів.

Під час здійснення маршу в глибокому тилу підрозділи можуть значно частіше піддаватися дії біологічних засобів.

Застосування хімічної зброї противником з виливних авіаційних приладів по колонах військ найнебезпечніше. Такі раптові хімічні удари можуть призвести до виходу з ладу значної частини особового складу, затримати вихід підрозділів у призначені райони на декілька годин із-за необхідності проведення повної спеціальної обробки.

Захист підрозділів від ЗМУ противника на марші забезпечується:

- умілою побудовою і розосередженням похідного порядку, суворим дотриманням маскування;

- вибором місць привалів, денного (нічного) відпочинку поза крупних населених пунктах, далеко від районів, по яких противником можуть бути завдані ядерні удари;

- своєчасним виявленням радіоактивного, хімічного і біологічного зараження і оповіщенням про нього;

- умілим використанням засобів індивідуального захисту, захисних властивостей місцевості, озброєння і військової техніки;

- швидкою ліквідацією наслідків застосування противником ЗМУ.

Успішне здійснення заходів захисту від ЗМУ противника на марші головним чином залежить від того, наскільки правильно і повно вони організовані під час підготовки до маршу.

Організація захисту від ЗМУ противника на марші є складовою частиною організації маршу і починається, як правило, з отримання наказу або бойового розпорядження на марш. З'ясовуючи отримане завдання і оцінюючи обстановку для прийняття рішення на марш, командир підрозділу визначає чинники, що впливають на організацію захисту, і намічає заходи щодо його здійснення. Після віддання бойового наказу на марш командир підрозділу дає вказівки щодо захисту від зброї масового ураження.

Вказівки командира підрозділу щодо захисту від ЗМУ противника на марші можуть містити:

- завдання і способи ведення інженерної, радіаційної, хімічної і біологічної розвідки, сили і засоби, що виділяються для цього старшим начальником;

- склад групи рекогносцировки маршруту і загону забезпечення руху і порядок зв'язку з ними;

- сигнали і порядок оповіщення про радіоактивне, хімічне і біологічне зараження;

- порядок використання протирадіаційних препаратів і антидотів; способи подолання зон зараження, руйнувань, пожеж і затоплень;

- порядок ліквідації наслідків застосування противником ЗМУ, сили і засоби, що виділяються для цього

Залежно від обстановки, що склалася, можуть бути видані й інші вказівки щодо захисту.

Радіаційна, хімічна і біологічна розвідка на марші ведеться дозорами РХБ розвідки, виділеними старшим начальником в загін забезпечення руху і в органи похідної охорони, і спеціально підготовленими відділеннями (розрахунками, екіпажами) у складі рот і батальйонів.

Завданнями розвідки на марші є: своєчасне встановлення ділянок маршрутів, заражених радіоактивними, отруйними речовинами і біологічними засобами, визначення меж, рівнів радіації (типу отруйних речовин), шляхи обходу або найбільш вигідні напрями подолання ділянок зараження.

Окрім відомостей від розвідувальних дозорів старшого начальника командир підрозділу може отримувати дані про радіаційну, хімічну і біологічну обстановку від органів комендантської служби на маршруті руху.

Найважливішими заходами щодо захисту підрозділів на марші є їх розосередження і маскування.

Розосередження повинне досягатися суворим дотриманням часу проходження головами колон початкового пункту маршруту і пунктів регулювання руху, а також дистанцій між машинами і підрозділами і виключенням скупчення підрозділів перед труднопрохідними ділянками маршруту.

Маскування досягається пересуванням переважно в нічний час і в умовах обмеженої видимості, умілим застосуванням засобів нічного бачення, використанням природних масок на маршрутах, дотриманням суворої маскувальної дисципліни, протидією спостереженню противника, що застосовує прилади нічного бачення. Особливе значення на марші набуває радіомаскування. З метою його досягнення необхідно категорично забороняти роботу радіостанцій на передачу, за винятком передачі сигналів оповіщення.

Оповіщення особового складу про радіоактивне, хімічне і біологічне зараження повинне здійснюватися негайно після виявлення зараження на маршруті руху. Сигнал передається по радіо і дублюється добре видимими знаками з написами пояснень.

По сигналах оповіщення про радіоактивне, хімічне і біологічне зараження підрозділи повинні продовжувати рух. У бойових машинах піхоти (бронетранспортерах) і танках перед подоланням зон зараження люки, двері, бійниці і жалюзі закриваються і вмикається система колективного захисту. Особовий склад під час проходження в пішому порядку і на відкритих машинах діє в установленому порядку.

Зони з високими рівнями радіації, райони руйнувань, пожеж і затоплень на маршруті руху підрозділи, як правило, повинні обходити, за неможливості обходу зони зараження долаються з максимальною швидкістю з використанням систем захисту від ЗМУ противника, що є на озброєнні і військовій техніці, і засобів індивідуального захисту.

Часткова спеціальна обробка проводиться після виходу із зон радіоактивного зараження, а у разі застосування противником отруйних речовин - негайно після їх застосування.

Повна спеціальна обробка проводиться, як правило, перед районом великого привалу, перед входами в район денного (нічного) відпочинку або після прибуття в призначений район.

Під час застосування ядерної зброї безпосередньо по - підрозділах на марші негайно організовується розвідка і проводяться рятувальні роботи, розчищення завалів і гасіння пожеж на маршруті руху.

Рятувальні роботи в осередках ураження ядерною зброєю полягають в розшуку поранених і уражених, витяганні їх з озброєння і військової техніки, наданні їм медичної допомоги і евакуації в медичні пункти. Пошкоджене озброєння і військова техніка виводяться на узбіччя дороги з тим, щоб розчистити шлях підрозділам, що йдуть позаду.

Якщо раніше призначений район привалу опиниться на зараженій місцевості, то зупиняти підрозділи в цьому районі недоцільно. Під час подолання обширних зон радіоактивного зараження привали слід призначати в місцях з невисокими рівнями радіації. Якщо в районі привалу рівні радіації не перевищують 5 рад/год і відсутне запилене повітря, командири підрозділів можуть дозволити особовому складу зняти протигази і прийняти їжу. У районах привалів з рівнями радіації вищими, ніж 5 рад/год, а також на місцевості, зараженій отруйними речовинами і біологічними засобами, знімати протигази і приймати їжу дозволяється тільки в спеціально обладнаних машинах або притулках.

Велике значення для захисту підрозділів на марші має уміле використання захисних властивостей озброєння і військової техніки, які зменшують радіус комбінованого ураження особового складу ядерним вибухом, а за наявності систем колективного захисту забезпечують захист від хімічної і біологічної зброї.

У ході маршу підрозділи можуть зустріти ядерно-мінні загороди, встановлені противником. Якщо противникові вдасться підірвати ядерні міни до підходу до них підрозділів, то подолання зони зараження і руйнувань здійснюється так само, як і при наземних ядерних вибухах.

Марш найчастіше здійснюватиметься в нічних умовах. Вночі виникає необхідність вживання ефективних заходів щодо ослаблення засліплюючої дії світлового випромінювання ядерних вибухів. Механіки-водії танків, водії бронетранспортерів і автомобілів повинні бути забезпечені спеціальними захисними окулярами. Для того, щоб виключити ураження очей, командири і спостерігачі не повинні вночі користуватися біноклями, телескопічними прицілами й іншими приладами спостереження, що мають багатократне збільшення.

Здійснюючи марш в горах, у зв'язку з сильною звивистістю доріг і їх заглибленням в рельєф можливе значне збільшення втрат у підрозділах під час ядерних вибухів порівняно звичайними умовами. Щоб уникнути цього, доцільно в 1,5-2 рази збільшувати дистанції між машинами, виключати зупинки і привали в місцях, де можливі великі кам'яні обвали і схід сніжної лавини

Здійсненюючи марш в пустелях, у зв'язку з великим пилоутворенням необхідно збільшувати дистанцію між машинами до 100 м і більш, забезпечувати особовий склад респіраторами і захисними окулярами, вибирати місця привалів поблизу джерел води, герметизувати кабіни і бойові відділення озброєння і військової техніки.

Перевезення підрозділів будь-яким видом транспорту включає їх підготовку і завантаження на транспортні засоби, рух і розвантаження. Залежно від способу перевезення підрозділам призначаються або станції, порти (пристані), або аеродроми (майданчики) завантаження і вивантаження. Для підготовки підрозділів до завантаження для перевезення призначаються райони очікування, а після вивантаження вони виходять в райони збору.

Під час перевезень найважливіше значення для захисту підрозділів від зброї масового ураження мають:

- розосередження і ретельне маскування в районах очікування і збору;

- інженерне устаткування цих районів;

- безперервне ведення в них і на шляху проходження радіаційної, хімічної і біологічної розвідки;

- своєчасне оповіщення підрозділів про радіоактивне, хімічне і біологічне зараження;

- швидка ліквідація наслідків ядерних і хімічних ударів противника.

Район очікування повинен призначатися на такому видаленні від місця завантаження, щоб у разі нанесення противником ядерного удару по станції (порту, аеродрому) вивантаження виключалося ураження підрозділів у районі очікування.

У районах очікування підрозділи розташовуються розосереджено, використовуючи захисні та маскуючі властивості місцевості, з урахуванням черговості їх висунення до місць завантаження, що виключає проходження одного підрозділу через район, зайнятий іншим.

Для спостереження за повітряним противником і прилеглою місцевістю у військовому ешелоні (на судні) виставляються спостерігачі (пости РХБ спостереження. На шляху проходження дані про радіаційну, хімічну і біологічну обстановку начальник військового ешелону отримує також від військових комендантів залізничних (водних) ділянок, станцій (портів) і аеродромів.

Оповіщення про повітряного противника, радіоактивне, хімічне і біологічне зараження здійснюється сигналами, встановленими начальником військового ешелону, а також сигналами, яки застосовуються на транспорті.

За сигналом оповіщення про повітряного противника військовий ешелон (судно) продовжує рух. Двері, вікна (ілюмінатори) і люки вагонів (суднових приміщень) закриваються, а засоби захисту переводяться в положення «напоготові».

За сигналами оповіщення про радіоактивне, хімічне і біологічне зараження особовий склад надягає протигази (респіратори), а за необхідності й інші засоби індивідуального захисту.

Зони радіоактивного зараження місцевості і райони акваторії, заражені радіоактивними речовинами, під час перевезення залізничним і морським (річковим) транспортом особовий склад долає в засобах індивідуального захисту. У разі проходження військового ешелону через зону зараження екіпажі танків й інших броньованих машин за вказівкою начальника військового ешелону можуть розміщуватися в танках і машинах. Після проходження зони зараження по вказівці начальника військового ешелону (капітана судна) проводиться часткова спеціальна обробка підрозділу. Повна спеціальна обробка проводиться після вивантаження.

У разі дії по військовому ешелону (судну) біологічною зброєю він продовжує рух, вживши заходи обсервації.

На шляху проходження залежно від обстановки, що склалася, підрозділи повинні бути готові до вивантаження в непідготовлених місцях, проходження маршем до місця призначення в обхід або з подоланням зон зараження, районів руйнувань, пожеж і затоплень.

З прибуттям у кінцевий пункт перевезення підрозділи швидко вивантажуються і виходять в район збору, де розташовуються так само розосереджено, як і в районі очікування. Якщо у момент вивантаження противник застосував отруйні речовини і біологічні засоби, або відбувся нанос на ешелон (судно) радіоактивної хмари, вона не припиняється. Особовий склад надягає засоби захисту і максимально прискорює розвантаження озброєння, військової техніки і майна. У міру вивантаження за необхідності проводиться часткова або повна спеціальна обробка.

Особливістю захисту під час перевезення повітряним транспортом є| необхідність розосередження підрозділів літаків (вертольотів) по фронту і в глибину під час перельоту до місця вивантаження. Зустрівшись з радіоактивною хмарою, літаки (вертольоти) повинні по можливості обійти її, а далі продовжувати політ у заданому напрямі.

Під час розташування на місці

Підрозділи можуть розташовуватися на місці в районах збору по тривозі, в районах денного (нічного) відпочинку, здійснюючи марш, у вихідних районах перед наступом, районах очікування завантаження| (посадки) на залізничний, водний і повітряний транспорт і в інших районах.

Виходячи з мети розташування, підрозділи можуть знаходитися в районах короткочасно або тривалий час, від декількох годин до діб і більш.

Видалення районів розташування підрозділів від наземного противника і тривалість перебування в них можуть впливати на характер вогневої дії противника і масштаби застосування ним ядерної, хімічної і біологічної зброї.

У разі розташування підрозділів на незначному видаленні від противника він може завдавати ударів ядерною і хімічною зброєю, артилерією, тактичними ракетами і авіацією. У разі розташування підрозділів на видаленні, що перевищує дальність пуску тактичних ракет і вогню артилерії, основними засобами застосування зброї масового ураження будуть авіація і оперативно-тактичні ракети.

У разі застосування противником ядерної зброї особовий склад може отримати радіаційні ураження від проникаючої радіації, опіки світловим вип.ромінюванням, травми і поранення від ударної хвилі, а озброєння і військова техніка - пошкодження оптичних, радіоелектронних і електромеханічних пристроїв й інші механічні пошкодження.

У разі застосування противником хімічної і біологічної зброї особовий склад може отримати поразки різного ступеня тяжкості - від смертельних до виводу з ладу на нетривалий час, а озброєння та військова техніка будуть заражені.

У результаті застосування противником ЗМУ в районах розташування підрозділів можуть виникнути зони сильних руйнувань, завалів, затоплень і пожеж, утворитися обширні зони радіоактивного, хімічного і біологічного зараження.

Під час розташування підрозділів на місці незалежно від тривалості і видалення місця розташування від противника командири всіх ступенівміра| зобов'язані організовувати захист особового складу, озброєння, військової техніки і матеріальних засобів від ЗМУ противника і постійно підтримувати готовність підрозділів до дій в складній радіаційній, хімічній і біологічній обстановці.

Захист від ЗМУ противника під час розташування на місці організовується командирами підрозділів у тій же послідовності, що і під час знаходження у вихідних районах (районах зосередження).

Захист підрозділів від ЗМУ противника під час розташування на місці досягається:

- розосередженим розміщенням підрозділів, періодичною зміною районів розташування і маскуванням;

- умілим використанням засобів індивідуального і колективного захисту, захисних властивостей озброєння, військової техніки і місцевості;

- веденням радіаційної, хімічної і біологічної розвідки;

- інженерним обладнанням районів розташування;

- своєчасним попередженням особового складу про безпосередню| загрозу і початок застосування противником ЗМУ і швидким оповіщенням про радіоактивне, хімічне і біологічне зараження;

- застосуванням найбільш доцільних способів дій на зараженій місцевості;

- проведенням санітарно-гігієнічних і профілактичних заходів;

- своєчасною ліквідацією наслідків застосування противником| ЗМУ.

Конкретний зміст заходів захисту і обсяг робіт щодо їх здійснення залежатимуть від тривалості перебування підрозділів у районах. У районах привалів тривалістю до однієї години за необхідності можуть проводитися часткова санітарна обробка особового складу і часткова дезактивація, дегазація або дезінфекція озброєння і військової техніки. Колони підрозділів з дороги не сходять, машини зупиняються на її правому узбіччі. Розосередження в цьому випадку досягається дотриманням встановлених| дистанцій між ротами, взводами і машинами 25-50 м.

...